Національна академія наук України

Інститут соціології

Юзва Людмила Леонідівна

УДК (303.62:303.214.3)+161.225.23

Логіка запитань і валідизація соціологічного опитувальника

22.00.02 — методологія та методи соціологічних досліджень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

соціологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка.

Науковий керівник доктор філософських наук, професор

Волович Володимир Ілліч,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

професор кафедри методології та методів

соціологічних дослідження

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор,

Саєнко Юрій Іванович,

Інститут соціології НАН України,

завідувач відділу соціальної експертизи

кандидат соціологічних наук,

Харченко Наталя Миколаївна,

Київський міжнародний інститут соціології,

в.о. генерального директора

Провідна установа Національний університет

„Києво-Могилянська академія”,

кафедра соціології

Захист відбудеться 26 січня 2007 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН
України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту соціології НАН
України, 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розісланий 05.12.2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Стукало С. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Від правильної постановки запитань залежить
надійність методу опитування, що є найбільш розповсюдженим в
соціологічних дослідженнях і з яким ототожнюється образ соціології в
буденній свідомості. Витоки методу опитування сягають давнини, коли
практичні потреби управління життям суспільства вимагали вести облік
населення, земель, будівель, тварин тощо, який можна було здійснити лише
через опитування. У свою чергу, даний метод пов’язаний з дослідженнями
громадської думки, які є одним з найбільш знаменних нововведень в
суспільних науках XX століття. Опитування громадської думки стали одним
з найважливіших інструментів соціальних, політичних та маркетингових
досліджень. Сьогодні цей інструмент є розповсюдженим у всьому світі.
Навряд чи можна знайти країну, в якій не існувала, нехай в зародковій
формі, індустрія масових опитувань. Та не дивлячись на таке широке
розповсюдження масових обстежень, до недавнього часу недостатньо уваги
приділялось аналізу помилок, що виникають при опитуванні, за виключенням
помилок вибірки. Вибірковий метод спирається на міцну математичну
теорію. Саме цією обставиною пояснюється активне зацікавлення
дослідників проблемами вибірки та точним вимірюванням помилок
вибіркового спостереження. Однак зустрічаються і такі помилки, які не
піддаються точному вимірюванню. Це не означає, що вони не мають значення
і ними можна знехтувати. Помилки вимірювань, обумовлені недоліками
опитувальників, що використовуються у масових обстеженнях, можуть бути
навіть більш серйозними, ніж помилки вибірки, оскільки ніколи не можна
стверджувати, що вони є випадковими. Сьогодні, однак, анкета фактично
продовжує бути набором запитань, критеріями при формулюванні яких дуже
часто виступають інтуїція, досвід (відповідно, невідомої „якості”) та
зразки (дуже часто невдалі), видається необхідним звернення до проблем
формулювання запитання. Люди щоденно задають велику кількість запитань
під час буденного спілкування. Однак, мова спілкування людей не
відповідає науковій. Перша спирається на слова відображення буденного
досвіду. Друга – є системою понять, що виражені термінами. Буденна мова
не відповідає науковій і за формою. Вона містить багато етимологічних,
синтаксичних, прагматичних та інших логіко-граматичних помилок. А тому
питання буденної мови як правило мають недоліки, вади (помилки), часто
вони є некоректними, що робить неможливим отримання валідних
(адекватних, очікуваних) відповідей. Тобто, фактично, проблема лежить на
перетині царин логіки (з її розумінням мовних функцій запитання) та
соціології (з особливим врахуванням її когнітивних напрямків). Спроби
(майевтика Сократа, софістика) створити і використати логіку запитань
для отримання однозначних, вірних, валідних і т.п. відповідей робились
здавна.

Необхідно розуміти також, що запитання – це передбачення відповіді.
Правильне запитання – це передбачення вірної відповіді (адекватної
питанню), очікуваної дослідником, незалежно від особистих якостей
респондента. І часто проблема полягає в тому, що „погані” відповіді
обумовлені поганими запитаннями. Як методологічна проблема постає
використання логіки в соціології. А оскільки вплив дослідника соціолога
на хід і результат анкетного опитування зведений до мінімуму, то в такій
ситуації до зсувів у фактичній більшості випадків призводять саме такі
фактори як формулювання запитань (зміст і логічна форма), їх
послідовність в опитувальнику тощо. Враховуючи вищезазначене, наукова
проблема полягає в тому, що в соціології не існує пояснення того, як
еротетична логіка обумовлює валідну соціологічну інформацію, що
отримується шляхом реалізації процедури типу „запитання-відповідь” і
внаслідок цього не використовується евристичний потенціал зазначеної
логіки (всі аспекти) в методиках соціологічних опитувань.

Тією чи іншою мірою окресленим проблемам приділяли увагу такі науковці
філософи та логіки, як В. Ф. Бєрков, Ф. С. Лімантов, К. А. Сєргєєв, О.
М. Соколов, К. К. Жоль, які присвятили значну увагу історичному огляду
методологічних парадигм запитання. П. В. Копніна можна назвати серед
тих, хто намагався досліджувати запитання засобами традиційної логіки.
Ф. Льозер спробував узагальнити вже відомі досягнення і представить
формалізовану будову логіки запитань у максимально доступній формі. Н.
Белнап, Т. Стіл ставили перед собою за мету впорядкувати логіку запитань
і відповідей, розробити для неї самодостатній понятійний апарат тощо. А.
Т. Ішмуратов запропонував розглядати просте стверджувальне речення,
характерні запитання до нього і способи подання їх за допомогою
когнітивних операторів. Соціологи Я. Лютинський та В. І. Волович
розробили концепції запитання в соціології. Л. Я. Авер’янов, Б. З
Докторов, О. М. Маслова, Г. С. Батигін, І. А. Бутенко, В. Б. Голофаст,
З. О. Гостковский, Ю. І. Давидов, А. Ю. Мягков, Н. В. Паніна, В. І.
Паніотто, Г. А. Погосян займались проблемами методу опитування, розробки
анкет, формулювання запитань і, разом з тим, проблемами щирості
респондентів, труднощів сприйняття ними запитань соціологічних анкет, а
також – проблемами валідності методу опитування та отриманої за
допомогою нього інформації. Когнітологи Д. М. Рогозін, С. Садмен, Н.
Брэдберн, Н. Шварц, Д. Ойзерман запропонували висновки щодо формулювань
запитань соціологічних досліджень, що ґрунтуються на багаторічному
досвіді емпіричних досліджень в межах когнітивної теорії (проведених на
основі застосування методів когнітивного аналізу), внаслідок чого можуть
слугувати практичним керівництвом при конструюванні запитань та
опитувальників.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не
пов’язана з науковими програмами, планами.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є обґрунтувати найменш
розроблений аспект проблеми залежності логіки формулювань запитань та
валідного опитувальника.

Для досягнення цієї мети передбачалось розв’язання наступних завдань:

визначити основні підходи (концепції) до розгляду, тлумачення та
вивчення запитання;

обґрунтувати запитання як пізнавальний інструмент опитування та сам
метод опитування як комунікацію типу запитання-відповідь;

окреслити пізнавальні проблеми логічної структури запитання та
запропонувати бачення логічної природи запитання соціологічного
опитувальника;

розробити концепцію запитання на основі визначення його логічної
природи;

дати типологію помилок поширених в запитаннях соціологічного
опитувальника;

зазначити оптимальний тип логічного аналізу при формулюванні запитань
соціологічної анкети;

обґрунтувати способи оптимізації (підвищення) пізнавального статусу
соціологічного опитувальника.

Об’єктом дослідження виступає запитання та відповідь як відношення
пізнавальної адекватності.

Предметом дослідження виступає формулювання запитань соціологічного
опитувальника як технологія його обґрунтування (валідизації).

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є
міждисциплінарний аналіз евристичного потенціалу запитання. Для аналізу
опитувального інструменту було застосовано комплекс інтерогативних,
когнітивних, семантичних, прагматичних, статистичних методів валідизації
соціологічного опитувальника. Метод формалізації було застосовано для
відображення структури запитань у знаковій формі за допомогою мови
логіки. Аксіоматичний метод було застосовано для побудови концепції
запитання. Порівняння було використане щодо аналізу величини невідповіді
та когнітивного аналізу.

Теоретико-методологічною базою даного дослідження стали висновки
теоретичного та методологічного характеру, які містяться в роботах
вітчизняних та зарубіжних філософів, логіків, соціологів та
когнітологів. Теоретичною базою дисертаційного дослідження, по-перше,
виступають концепції, в яких запропоновані основи логічного аналізу
запитань (В. Ф. Берков, Н. Белнап, Т. Стіл, А. Т. Ішмуратов). По-друге,
концепції, що орієнтовані на розробку критеріїв та процедур для
обґрунтування суджень про те, що дані, отримані за допомогою того чи
іншого запитання, адекватні стану змінної, що вивчається (Я. Лютинський)
та концепцію, в якій запропоновано розглядати запитання як елемент
системи „запитання-відповідь” з одночасним врахуванням основних
еротетичних висновків щодо запитань та розуміння їх специфіки, як
інструменту соціологічного дослідження (В. І. Волович). Також було
залучено вагомий доробок когнітологів, які стали основою при розробці
розуміння когнітивних аспектів прагматики запитання та при застосуванні
когнітивного аналізу (Д. М. Рогозін, С. Садмен, Н. Брэдберн, Н. Шварц).

Наукова новизна одержаних результатів. Вивчення та аналіз теоретичного
доробку в межах еротетичної логіки й соціології та досвіду емпіричних
досліджень запитань соціологічних опитувальників дало змогу отримати
наступні результати, що характеризують наукову новизну авторської
концепції:

обґрунтовано і реалізовано підходи до проблеми запитання на
соціологічному та логічному рівнях у їх єдності та взаємозв’язку, що
передбачає використання комплексного, багатофакторного підходу до
запитання в основних його проявах: як мовної форми, логічної структури,
як елементу комунікації;

дістала подальшої розробки концепція бачення запитання в соціології, що
ґрунтується на розумінні специфічної логічної природи питання: структура
„запитання-відповідь” як судження, що є інструментом отримання
інформації, та, виходячи з цього уточнюється розуміння структури
конструкції „запитання-відповідь”, що включає врахування особливостей
синтаксису, семантики та прагматики (когнітивного аспекту) запитання;

запропоноване авторське визначення запитання як мовної структури
висловлювання, що побудована за законами логіки, функціонує в
комунікативній ситуації, є пізнавальним інструментом і в основі якої
закладена ознака, що є спонукою запитальності: дана ознака може бути
безпосередньо відтворена у першій компоненті (ввідній частині)
конструкції запитання (або ж взагалі подана як невідоме у формі
альтернативи типу „інше”);

вперше формалізовано типи помилок формулювання запитання та створено
типологію можливих помилок (різних рівнів: когнітивного, логічного і
т.д.) на основі розуміння запитання як судження, що передбачає розкриття
його синтаксичних, семантичних, прагматичних аспектів;

обґрунтовано низку способів аналізу формулювань запитань, що валідизують
опитувальник: граматико-стилістичний аналіз, логіко-когнітивний аналіз,
когнітивний аналіз, логічний аналіз, аналіз величини невідповіді, аналіз
послідовності запитань в анкеті;

застосувавши вперше аналіз випадковостей (побудова матриці випадковостей
за Ч. Осгудом) та метод співставлення паралельних рядів доведено, що
використання даних методів дозволяє виявити взаємозв’язок між типами
помилок та формулюваннями (формальними схемами) запитань;

вдосконалено процедуру застосування аналізу величини невідповіді та на
основі порівняння з когнітивним аналізом визначена низька ефективність
використання лише даного способу для валідизації соціологічного
опитувальника, а також встановлена наявність зв’язку наступного типу:
ґрунтуючись на величину невідповіді, що знаходиться в межах одного
інтервалу, можна пояснити основну помилку (або сукупність помилок),
притаманну запитанням, що потрапили до однієї групи та проаналізувати
ступінь її (їх) складності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного
дослідження мають практичну цінність для соціологів, які займаються
емпіричними соціологічними дослідженнями, зокрема при конструюванні
опитувального інструменту, постановці запитань, якої вимагають більшість
соціологічних методів (наприклад, соціометрія, фокус-групи та ін.).
Також результати роботи можуть бути використані в межах програм
організації роботи соціологічної служби, зокрема підготовки
інтерв’юерів, та при розробці навчальних курсів.

Особистий внесок здобувача. Всі статті написані автором особисто.
Дисертаційне дослідження виконане самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного
дослідження доповідались та обговорювались на наукових конференціях з
нагоди Днів факультету соціології та психології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2004р., 2005 р.), ІІ
міжнародній науково-практичній конференції для студентів та молодих
вчених на тему: „Психологічні проблеми сучасності” (м. Львів, 2005 р.),
ХІ Міжнародній науковій конференції „Харківські соціологічні читання”
(м. Харків, 2005 р.), XIII Міжнародній науковій конференції студентів,
аспірантів та молодих вчених „Ломоносов” (м. Москва, 2006 р.), Восьмій
Міжнародній конференції молодих вчених „Проблема особистості в сучасній
науці: результати й перспективи досліджень” (м. Київ, 2006 р.), ІІI
регіональній науково-практичній конференції для студентів та молодих
вчених “Психологічні проблеми сучасності” (м. Львів, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені у чотирьох
провідних наукових фахових виданнях, три – у збірках тез за матеріалами
конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел, 10 додатків. Основна частина
дисертації (обсяг — 209 с.) містить 2 рис. та 7 табл. Список
використаних джерел (162 найменування) та додатки — 63 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначені мета і
завдання дисертації, об’єкт, предмет, наукова новизна, вказане практичне
значення отриманих результатів, наведені дані про апробацію результатів
дисертації та публікації, а також зазначена структура дисертаційного
дослідження.

Перший розділ „Комунікативні аспекти запитання в інтерогативній логіці
(соціологічний аспект)” є концептуальним аналізом літератури. В першому
розділі здійснено загальну характеристику галузі досліджень, а саме –
еротетичної логіки. Більшість вчених, що вивчають дану проблематику
вбачають витоки логіки запитань у працях Аристотеля, хоча звернення до
запитань з різноманітних причин можна виявити і у вченнях грецьких
мислителів більш ранніх періодів.

В дисертації підкреслено, що науковий доробок дослідників, які працювали
і працюють в межах логіки запитань може і має слугувати науковим
підґрунтям для розробок різного рівня, що стосуються конструювання
запитань, в соціологічних дослідженнях. Водночас, необхідно
констатувати, що звернення соціологів до нього поодинокі та мають
хаотичний характер. В методології соціології частіше увага переноситься
зі специфіки запитання на його види, форми, формат тощо. Відбувається
своєрідна підміна наукового інтересу: увага зосереджується на
другорядних ознаках запитання, натомість першочергові проблеми лишаються
поза увагою. Це деякою мірою породжує проблему відсутності єдиної
обґрунтованої концепції запитання в соціології, яка б включала розуміння
логічної природи запитання соціологічного опитувальника. Оскільки на
сьогодні існує значна кількість підходів до розуміння логічної природи
запитання, які здебільшого є неузгодженими один з одним. Автор аналізує
існуючі на сьогодні та найбільш відомі концепціям запитання в соціології
Я. Лютинського та В. І. Воловича.

Фактично все вищезазначене свідчить про те, що в соціології відсутня
„теорія запитань”, не зважаючи на те, що досі головним інструментом, за
допомогою якого соціолог отримує інформацію, лишається запитання. Така
ситуація є своєрідною науковою пасткою. Описаний стан справ логічно
призвів до того, що на сьогодні не існує систематизованих, обґрунтованих
методик валідизації соціологічної анкети (запитань), а способів
підвищення її якості існує лише кілька – це пілотаж, аналіз величини
невідповіді, когнітивний аналіз, опитування експертів тощо. Однак вони,
як і показано в дисертаційному дослідженні, мають ряд вагомих недоліків,
потребують вдосконалення, розвитку, доведення їх ефективності та
перевірки за допомогою інших видів аналізу опитувальника, розробка яких
і є однією з нагальних задач сучасної методології соціологічних
досліджень.

Опитування, як комунікативна ситуація, в якій функціонує запитання
досить часто розглядається соціологами однобоко: власне, як метод,
виключаючи при цьому розуміння процесу опитування як комунікації типу
„запитання-відповідь”. Як зауважує автор, такий стан справ спричинений
тим, що специфіка описання методів соціологічного опитування в
літературі радянського періоду полягає в тому, що основна увага в ній
концентрується на поділі методів опитування на формалізовані та
неформалізовані, який підмінено розподілом на анкети та інтерв’ю. А
західна традиція значно різниться від вітчизняної. Методологічні
дослідження процесу масового опитування, як правило, зосереджувались на
окремих унікальних характеристиках або на деяких загальних рисах таких
опитувань; при цьому ігнорувались аспекти подібності з різними типами
розмови.

Внаслідок вищезазначених проблем сучасний стан розробок з підвищення
якості методичного інструменту соціологічного дослідження не відповідає
тому рівню, за якого можна було б вести мову про валідність
соціологічної анкети.

Другий розділ „Запитання як пізнавальний інструмент опитування”
присвячено експлікації поняття запитання, розв’язанню проблеми логічної
природи запитання, розробці концепції запитання соціологічного
опитувальника, побудові типології помилок формулювання запитання, а
також розгляду опитування власне як комунікації типу
„запитання-відповідь”, соціологічного опитувальника як структурованої
системи запитань, валідності запитання та анкети, окресленню проблем
відомих методик валідизації соціологічного опитувальника.

Експлікація поняття запитання вказує на той рівень розрізненості та
несистематизованості, який наявний в соціології та логіці щодо
визначення змісту та обсягу поняття запитання, а проблеми невизначеності
логічної природи запитання ще більше підкреслюють проблеми статусу
запитання. В дисертації наведене розуміння логічної природи запитання як
судження, оскільки в методології соціологічних досліджень неможливо
розглядати запитання без відповіді.

Концепція запитання, а також типологія помилок формулювань запитань
(виділено чотири типи: І – помилки, пов’язані з когнітивним рівнем
респондента, ІІ — логічні, пов’язані з помилками щодо обсягу понять,
застосування логічних сполучників і т.ін., ІІІ – помилки семантичного
характеру, ІV – грамматико-стилістичні помилки), що ґрунтується на неї,
запропоновані в другому розділі дозволяють розглядати запитання з
позиції розуміння усіх його аспектів: синтаксичного, семантичного,
прагматичного, когнітивного. Це, в свою чергу, робить можливим залучення
різних видів аналізу (з різних царин, таких, наприклад, як логіка,
статистика, психологія і т.ін.) щодо запитань соціологічної анкети.
Власне, чітке розуміння логічної природи та концептуальне бачення
запитання дозволяють обґрунтувати наступне визначення: запитання – це
мовна структура висловлювання, що побудована за законами логіки,
функціонує в комунікативній ситуації, є пізнавальним інструментом і в
основі якої закладена ознака, що є спонукою запитальності: дана ознака
може бути безпосередньо відтворена у першій компоненті (ввідній частині)
конструкції запитання, або представлена як альтернатива (або ж взагалі
подана як невідоме у формі альтернативи типу „інше”).

Вагомим є розуміння специфіки опитування як комунікації типу
„запитання-відповідь” (як прагматичного аспекту запитання), водночас, з
врахуванням того, що опитування – соціологічний метод отримання
інформації. Однак розбіжності в розумінні специфіки соціологічного
опитування та невизначеність поняття валідності соціологічного
інструментарію призвели до того, що рівень того методичного матеріалу з
валідизації соціологічного опитувальника, який проаналізовано в
дисертаційному дослідженні автором, має досить низьку якість, за
декількома виключеннями.

?

?

d?th

$

a$

$

d?th^„O `„0y ?

u

B

D

l

1/4

o

@

&

F

d?th@&a$

$

$ показника читабельності (показник Флеша)), що дає змогу зробити
висновок щодо того, чи є анкета достатньо гармонійною з позиції того,
який вплив матиме текст, що міститься в ній, на респондента
Граматико-стилістичний аналіз є необхідним і має обов’язково
супроводжувати конструювання опитувальника. Грамотне, стилістично
коректне формулювання запитань є тим показником, який певним чином
вказує на рівень організації, що проводить опитування. Оскільки
граматика та синтаксис, перш за все, вказують на освітній рівень. З
іншого боку, синтаксичні помилки є першим кроком до появи помилок інших
видів, які виникатимуть внаслідок некоректного сприйняття запитання (з
синтаксичними помилками) респондентами.

Когнітивний аналіз, фактично, повністю залежить від професіоналізму та
смаку науковця, що здійснює його. Це дозволяє стверджувати, що такий
спосіб аналізу не дає змогу встановити чіткі межі деконструкції тексту і
повністю залежить від уподобань дослідника. Але потрібно підкреслити, що
саме когнітивний аналіз надає можливість виявити помилки, які пов’язані
з прагматикою запитань, що фактично неможливо зробити за допомогою
якогось іншого способу валідизації опитувальника. Щоб даний вид аналізу
набув „доказовості” необхідно застосовувати додатково якийсь з видів
аналізу опитувальників, або їх комплекс — в залежності від мети
науковця. Також необхідно підкреслити, що когнітивному аналізу доцільно
надавати статусу обов’язкового, оскільки опитування є саме комунікацією
типу „запитання-відповідь”, а не механічним процесом задавання запитань
і формулювання відповідей.

Логічний аналіз дозволяє досліднику, формалізувавши запитання, звівши
його до формальної схеми, точно встановити наявність логічних вад у
формулюванні запитання. Однак також потрібно пам’ятати, що хоча
формалізація формулювань запитань і є однією з найважливіших функцій
логічного аналізу, але цим він не обмежується. Також логічний аналіз
може застосовуватись для інтерпретації логічних сполучників у
формулюваннях запитань (тобто, як логічна інтерпретація), для
встановлення змісту та обсягу логічних змінних запитань тощо. В цілому,
логічний аналіз потрібно розуміти не лише як процедуру саме аналізу, але
і як підґрунтя для концептуального бачення природи і структури
запитання.

На основі проведення контент-аналізу анкети та побудови матриці
випадковостей за Ч. Осгудом (аналіз випадковостей) можливим стає
виявлення взаємозв’язків між певними видами помилок формулювань запитань
та причин їх спільної появи, співпадіння.

Метод зіставлення паралельних рядів дозволяє встановити порядок:
впорядкувати помилки за якоюсь властивістю – за складністю, за
наслідками для опитування тощо. Також — впорядкувати і схеми питань за
якоюсь властивістю. Таким чином, можливим буде встановлення прямого або
зворотного зв’язку між конкретним типом помилки та видом запитань.

Аналіз величини невідповіді соціологи методологи можуть застосовувати
переважно як допоміжний, для пояснення вад груп запитань, виокремлених
на основі групування за величиною невідповіді. Також необхідно
заперечити можливість встановлення чіткої межі показника величини
невідповіді. Такі висновки було зроблено на основі порівняльного аналізу
когнітивного методу (аналізу) та аналізу величини невідповіді,
здійсненого автором дисертації.

Аналіз послідовності запитань в анкеті має декілька напрямів свого
впровадження. По-перше, як аналіз коректності переведення програмного
запитання в анкетні, а, по-друге, як аналіз власне послідовності
запитань в анкеті, який, в свою чергу, має два напрямки: аналіз
послідовності змістовних запитань блоків анкети та аналіз послідовності
блоків запитань. Безперечним є факт, що послідовність запитань в анкеті
дуже часто несе сугестивний вплив, тому не варто недооцінювати вагу
аналізу послідовності запитань соціологічної анкети.

Перелічені вище способи валідизації соціологічної анкети апробовані для
двох опитувальників. Один з них викликав дискусії в суспільних та
наукових колах щодо наявності в ньому сугестивних запитань і
позиціонувався як неякісний, а інший, навпаки, — отримав нагороду за
високу якість. Однак застосування різних способів аналізу щодо даних
опитувальників показало, що як один, так і інший містять запитання,
формулювання яких мають помилки різного роду. Цей факт вказує, по-перше,
на той низький рівень розуміння вагомості запитання, як інструменту
отримання інформації, в соціології, що часто призводить до того, що
розробкою анкет займаються люди з низькою професійною підготовкою, а,
по-друге, на обов’язковість застосування різних видів аналізу щодо
соціологічної анкети.

У висновках дисертації викладено теоретичне узагальнення та нові аспекти
розв’язання наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні та
реалізації методологічних підходів до проблеми запитання на
соціологічному та логічному рівнях у їх єдності та взаємозв’язку, що, в
свою чергу, передбачає використання комплексного, багатофакторного
підходу до запитання в основних його проявах: як мовної форми, логічної
структури, як елементу комунікації.

На сучасному етапі розвитку соціології, власне методології соціологічних
досліджень, звернення до проблем інструментарію носять хаотичний,
несистематизований характер. Результатом цього є те, що на сьогодні
можна назвати лише кілька способів валідизації соціологічного
опитувальника, які найчастіше використовуються – це пілотаж, аналіз
величини невідповіді, когнітивний аналіз, експертне опитування тощо.
Однак ці способи використовуються розрізнено: часто вибір того чи іншого
способу нічим не обґрунтований. Якість відомих методик валідизації
соціологічної анкети в більшості випадків лишається занизькою.

В дисертації запропоноване бачення логічної природи запитання з
врахуванням його нерозривного зв’язку з відповіддю. Застосувавши
формалізацію та ґрунтуючись на силогістику, започатковану ще
Аристотелем, обґрунтовано, що логічна природа запитання в соціології
відповідає судженню. Таке бачення логічної природи запитання в
методології соціологічних досліджень обґрунтовує справедливість логічних
правил побудови запитання не лише для його ввідної частини, але і для
набору альтернатив.

У широко відомих соціологічних концепціях запитання Я. Лютинського
запитання розглядається в залежності від його статусної позиції.
Подальша розробка концепції запитання в межах методології соціологічних
досліджень, запропонована в даному дисертаційному дослідженні,
забезпечує бачення запитання в межах методології соціологічних
досліджень, що ґрунтується на розумінні специфічної логічної природи
питання. Саме таке концептуальне бачення може слугувати практичним
керівництвом для соціолога, що розробляє опитувальний інструмент,
оскільки дозволяє врахувати особливості формулювання запитання в межах
комунікації типу „запитання-відповідь”.

Авторське визначення запитання, що запропоноване в дисертації дозволяє
узаконити логічні правила побудови запитання як предикатної структури, а
також підкреслити особливу вагу мініопераціоналізації, що центрує увагу
на змісті та обсязі поняття, яке є виразом невідомого, на етапі
конструювання кожного окремого запитання соціологічного опитувальника.

В дисертаційному дослідженні були формалізовані типи помилок та виділені
чотири їх типи. Типологія можливих помилок формулювань запитань
соціологічного опитувальника внаслідок розмежування помилок різних
рівнів надає розуміння, по-перше, причин їх виникнення, що, в свою
чергу, дозволяє передбачати та уникати значної кількості подібних
помилок. А, по-друге, формалізація та типологізація типів помилок
формулювань запитань соціологічного опитувальника дає можливість
застосовувати типи помилок при проведенні кількісного аналізу.

Визначено, що оптимальним типом логічного аналізу при формулюванні
запитань соціологічної анкети є аналіз, запропонований А. Т.
Ішмуратовим. Даний тип аналізу визначений як оптимальний щодо аналізу
семантичної структури запитання з врахуванням ваги впливу, який можуть
здійснювати когнітивні структури, та імперативної природи запитання.

Обґрунтування низки способів аналізу формулювань запитань та, водночас,
оптимізації (підвищення) пізнавального статусу соціологічного
опитувальника, що валідизують його: граматико-стилістичного аналізу,
логіко-когнітивного аналізу, когнітивного аналізу, логічного аналізу,
аналізу величини невідповіді, аналізу послідовності запитань в анкеті,
відбувалось на основі емпіричного застосування перелічених методів.
Оскільки кожен з методів має як переваги, так і недоліки, то
застосування одного методу для валідизації опитувального інструменту
обмежує можливість валідизації, спрямованої на найвищу якість
соціологічного інструментарію.

Застосування аналізу випадковостей дає змогу, спираючись на отримані
результати, зробити висновки про стійкий взаємозв’язок деяких (всі
невипадкові співпадіння) типів помилок в опитувальнику. Метод
співставлення паралельних рядів дозволяє встановити порядок:
впорядкувати помилки за якоюсь властивістю – за складністю, за
наслідками для опитування тощо. Також — впорядкувати і схеми питань за
якоюсь властивістю.

В дисертації визначено ефективність застосування аналізу величини
невідповіді на основі порівняння з когнітивним аналізом: даний вид
аналізу потребує підтвердження шляхом застосування додаткового (-их)
способу (-ів) валідизації, та встановлено наявність зв’язку наступного
типу: ґрунтуючись на величину невідповіді, що знаходиться в межах одного
інтервалу, можна пояснити основну помилку (або сукупність помилок),
притаманну запитанням, що потрапили до однієї групи та проаналізувати
ступінь її (їх) складності. Кількісні межі величини невідповіді не
можуть узагальнюватись для всіх соціологічних опитувальників: вони мають
встановлюватись на основі аналізу чи то групування.

В цілому, на основі запропонованого бачення логічної природи та
концепції запитання соціологічного опитувальника, а також емпіричної
апробації ряду способів валідизації, можна запропонувати декілька
основних вимог власне до формулювання запитання соціологічного
опитувальника:

Формулювання запитання має починатись з визначення логічної змінної.
Вона має бути зрозумілою за змістом, мати невеликий понятійний обсяг
(дана вимога відповідає дотриманню принципів еротетичної логіки та
обґрунтовується за допомогою логічного аналізу).

Саме формулювання також має бути лаконічним та сконструйованим з
урахуванням усіх граматико-стилістичних вимог тієї мови, якою воно
подається (аналогічно, граматики, синтаксису: граматико-стилістичний
аналіз).

При конструюванні запитання мають бути враховані усі впливи, які може
спричинити когнітивний аспект: має витримуватись семантична
однозначність, мають виключатись експертні терміни та модальні слова,
шкали мають будуватись з врахуванням синонімічних рядів термінів, які
вони містять (аналогічно, когнітології: когнітивний аналіз).

Логічні сполучники мають застосовуватись з чітким розумінням сенсу
логічної операції, яку вони собою виражають (аналогічно, логіки
запитань: логічний аналіз).

Обов’язково має враховуватись „ефект випромінювання”: вплив
послідовності окремих формулювань та блоків запитань соціологічного
опитувальника. Вона не має нести сугестивний вплив (аналіз послідовності
запитань та їх блоків у соціологічному опитувальнику).

Таким чином, мета дисертаційного дослідження була досягнута, а
поставлені завдання — розв’язані.

Список публікацій

Юзва Л. Способи валідизації соціологічного опитувальника: практичний
досвід аналізу анкети // Вісник Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. —
№24-25. — 2006. — С. 66-69.

Юзва Л. Л. Види аналізу формулювань запитань соціологічного
опитувальника // Грані. — №4 (42). — 2005. – С. 101-104.

Юзва Л. Л. Застосування методу зіставлення паралельних рядів для аналізу
запитань соціологічного опитувальника // Методологія, теорія та практика
соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. –
2005. – С. 257-261.

Юзва Л. Л. Ефективність застосування аналізу величини невідповіді, як
показника валідності запитання: на прикладі запитань опитувальника ЄСД
// Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Серія: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія,
теорія, методи. — 2006. — №723. — С. 270-276.

Юзва Л. Автобіографічна пам’ять та її вплив на комунікацію типу
запитання-відповідь в процесі опитування: досвід досліджень в межах
когнітивної теорії // Психологічні проблеми сучасності. Тези ІІ-ої
міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених,
м. Львів, 8-9 квітня 2005 р. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – С.
67-69.

Юзва Л. Л. Запитання як предмет методологічного аналізу (генетичний
аспект) // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління.
Матеріали другої наукової конференції (Донецьк, 14 квітня 2006 р.). —
Донецьк: ДонДУУ, 2006. — С. 222-229.

Юзва Л. Л. Уход от ответа, как показатель валидности вопроса
социологической анкеты: на примере вопросника Европейского Социального
Исследования // Материалы XIII Международной конференции студентов,
аспирантов и молодых ученых „Ломоносов”. Том I. — М.: МГУ, 2006. — С.
186-188.

Юзва Л. Л. Логіка запитань і валідизація соціологічного опитувальника. —
Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.02 – методологія та методи соціологічного
дослідження. – Інститут соціології НАН України. — Київ, 2006.

У дисертації запропоноване пояснення того, як еротетична логіка
обумовлює валідну соціологічну інформацію, що отримується шляхом
реалізації процедури типу „запитання-відповідь”. На основі цього, а
також використовуючи евристичний потенціал зазначеної логіки,
запропоновано бачення логічної природи запитання з врахуванням його
нерозривного зв’язку з відповіддю та концепцію запитання. Також
формалізовано типи помилок формулювання запитання та наведена типологія
можливих помилок: виокремлено чотири типи. Ряд способів валідизації,
таких як граматико-стилістичний аналіз, когнітивний аналіз, логічний
аналіз, контен-аналіз з подальшою побудовою матриці випадковостей, метод
співставлення паралельних рядів, аналіз величини невідповіді, аналіз
послідовності запитань, апробовані для двох опитувальників.

Ключові слова: логіка запитань, валідіність, запитання, відповідь,
соціологічний опитувальник.

Юзва Л. Л. Логика вопросов и валидизация социологического вопросника. —
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук социологических
наук по специальности 22.00.02 – методология и методы социологического
исследования. — Институт социологии НАН Украины. — Киев, 2006.

В диссертации представлено объяснение того, как эротетическая логика
обуславливает валидную социологическую информацию, которую получают
путем реализации процедуры типа „вопрос-ответ”. На основании этого, а
также используя эвристический потенциал названой логики (все аспекты),
предложено видение логической природы вопроса с учетом его неразрывной
связи с ответом и концепцию вопроса в социологии. Концепция вопроса,
предложенная в диссертации, обеспечивает видение вопроса в социологии,
которое основывается на понимании специфической логической природы
вопроса: структура „вопрос-ответ” как суждение, которое является
инструментом получения информации и, исходя из этого, предлагает четкое
понимание особенностей структуры данной конструкции, которые включают
синтаксические, семантические, прагматические, когнитивные аспекты.
Также формализированы типы ошибок формулировок вопросов и предложена
типология возможных ошибок. Выделено четыре типа ошибок: І – ошибки,
связанные с когнитивным уровнем восприятия респондента, ІІ – логические,
связанные с ошибками, которые касаются объема понятий, использования
логических союзов и т.п., ІІІ – ошибки семантического характера, ІV –
грамматико-стилистические ошибки. Ряд способов валидизации, таких как
грамматико-стилистический анализ, когнитивный анализ, логический анализ,
контент-анализ с дальнейшим построением матрицы случайностей (на основе
использования анализа случайностей, разработанного Ч. Осгудом), метод
сопоставления параллельных рядов, анализ величины неответа, анализ
последовательности вопросов и их блоков, апробированы для двух
вопросников – анкеты „Исследование областей: сентябрь” (КМИС, 2004 г.) и
вопросника Европейского Социального Исследования (Институт социологии
НАН Украины, 2005 г.). В результате использования (использован впервые
для сопоставления типов ошибок и формальных схем формулировок вопросов)
метода сопоставления параллельных рядов был сделан вывод о том, что для
вопросов, построенных по определенной схеме степень риска сделать
определенные ошибки различна. Использование анализа случайностей
(аналогично – использован впервые) позволило сделать выводы об
устойчивой связи некоторых (все неслучайные совпадения) типов ошибок, в
частности, в анкете „Исследование областей: сентябрь”. Определена
эффективность метода анализа величины неответа и сделаны следующие
выводы: 1) невозможно установить четкую границу показателя неответа для
всех вопросников в целом; 2) анализ величины неответа не может быть
эффективным способом валидизации социологической анкеты без
подтверждения путем использования других способов. В целом, поскольку
каждый из методов имеет как достоинства, так и недостатки, то
использование одного метода для валидизации опросного инструмента
ограничивает возможность валидизации, направленной на наивысшее качество
социологического инструментария. Тот или иной вид анализа или комплекс
определенных видов анализа должны выбираться исследователем социологом в
зависимости от задач, которые он ставит перед собой, чтобы
валидизировать разработанную им анкету. В то же время, каждый из
рассмотренных способов валидизации социологической анкеты позволяет
сформулировать ряд правил, которые должен использовать социолог при
формулировании вопросов и конструировании анкеты. Основными такими
правилами являются: 1- формулирование вопроса должно начинаться с
определения логической переменной, она должна быть понятной по смыслу,
иметь небольшой понятийный объем; 2- сама формулировка также должна быть
лаконичной и сконструированной с учетом всех грамматико-стилистических
требований языка, на котором она предлагается; 3- при конструировании
вопроса должны учитываться все влияния, которые может вызвать
когнитивный аспект: должна выдерживаться семантическая однозначность,
должны исключаться экспертные термины и модальные слова, шкалы должны
конструироваться с учетом синонимичных рядов терминов, которые они
включают; 4- логические союзы должны использоваться с четким пониманием
смысла логической операции, которую они собой выражают; 5- обязательно
должен учитываться „эффект излучения”: влияние последовательности
отдельных формулировок и блоков вопросов социологического вопросника.

Ключевые слова: логика вопросов, валидность, вопрос, ответ,
социологический вопросник.

Yuzva L. L. Interrogative logic and sociological questionnaire
validization. — Manuscript.

The thesis for a scientific degree of the Candidate of Sociological
Sciences. — 22.00.02 — Methodology and methods of sociological
investigation. — Institute of Sociology of NAS of Ukraine. — Kyiv, 2006.

The dissertation touches upon the explanation of the comprehension how
the interrogative logic stipulates for a valid sociologic information
which is received by the „question-answer” procedure. On this base and
also by using the heuristic potential of the logic mentioned above here
are proposed the vision of the logical nature of the question with the
indissoluble connection of the question and answer and also the
conception of the question. Besides that in this dissertation are
formalized different types of error in question formulations, and the
typology of possible errors is presented: four types of errors are
picked out. A number of the methods of sociological questionnaire
validization such as the grammar-stylistic analysis, the cognitive
analysis, the logic analysis, the content-analysis with following
construction of Osgood’s matrix, the method of parallel lines’
comparison, the non-answer rate analysis, the analysis of the
consecution of questions is approved for two questionnaires.

Key words: interrogative logic, validity, question, answer, sociological
questionnaire.

Підписано до друку 24.10.2006 р. Формат 60х90 1/16

Папір офсетний. Друк офсетний. Автор. арк.

Наклад 100 прим. Замовлення № 278.

Видавництво та друк – друкарня КВППУ

03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 13. Тел. (044) 456-32-33

Об’єктами емпіричного аналізу стали анкета „Дослідження областей:
вересень” (КМІС, 2004 р.) та опитувальник Європейського Соціального
Дослідження (Інститут соціології НАН України, 2005 р.)

Логіка запитань має ряд інших визначень: інтерогативна (від англ.
interrogative — запитальний), або еротетична логіка. Вираз „еротетична
логіка” у 1955 році А. та М. Прайори запропонували для позначення
предметної області логіки запитань. Аналогію цьому терміну потрібно
шукати в логіці тверджень. Хоча до ХХ ст. зустрічався ще один термін для
означення логіки запитань – „еротематична” (від. гр. erotematicos – у
формі запитання) логіка.

Похожие записи