.

Композиційно-мовленнєва форма ‘опис’ в науково-фантастичному тексті (на матеріалі науково-фантастичних творів англійських та американських авторів ХХ

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3545
Скачать документ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. І. І. Мечникова

На правах рукопису

КАЛІНЮК ОЛЕНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 802.0–73

КОМПОЗИЦІЙНО-МОВЛЕННЄВА ФОРМА “ОПИС”
В НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНОМУ ТЕКСТІ
(на матеріалі науково-фантастичних творів англійських
та американських авторів XX століття)

Спеціальність: 10.02.04 – германські мови

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Одесса 1999
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
В даний час помітно посилилася увага лінгвістів усього світу до комунікативного аспекту мовної діяльності людини. З цим пов’язана активізація функціонального підходу, що акцентує вивчення мовної системи в дії, тобто вивчення самого процесу комунікації. А оскільки cтатус повноцінного комунікативного акту одержує насамперед цілий завершений текст, то функціональний підхід зосереджується передусім на вивченні саме тексту. Текст, у свою чергу розглядається як результат розв’язання певної комунікативної задачі, що була поставлена автором і досягається за рахунок підпорядкування всіх мовленнєвих елементів визначеній цілеспрямованості. З чого випливає необхідність інтерпретації цих елементів з урахуванням їхньої участі в розв’язанні даної комунікативної задачі. Етапу інтерпретації передує етап комплексного визначення теоретичних основ комунікативної лінгвістики тексту.
Дане дослідження базується на традиційному трактуванні тексту як цілісного комунікативного утворення, що відрізняється структурно-семантичною і функціональною єдністю і характеризується визначеним набором текстових категорій, таких як інформативність, завершеність, лінійність, інтегративність, дискретність, рекурентність і т. ін.
Реалізація всіх цих текстових категорій, їхнє втілення в композиційно-мовленнєву тканину конкретного літературного твору підпорядковані цілому ряду чинників. На наш погляд, одним із найважливіших серед них є жанрова приналежність твору, або, в термінах І. М. Колегаєвої, той естетичний канон, відповідно до якого автор конструює як самий зображуваний світ квазіреальності, так і засоби його вербалізації. У центрі уваги нашого дослідження знаходяться англомовні тексти, створені відповідно до вимог жанрового канону наукової фантастики.
Вибір науково-фантастичного тексту як об’єкта вивчення представляється доцільним, тому що вплив даного жанру яскраво виявляється, по-перше, в комунікативній спрямованості такого літературного твору, по-друге, в особливостях зображуваного універсума і, по-третє, у композиційно-мовленнєвій тканині твору.
Предметом дослідження є один з елементів композиційно-мов-леннєвої структури авторського викладу, а саме композиційно-мовленнєва форма (КМФ) “опис”, точніше її традиційні складові: портрет, пейзаж, інтер’єр, які згідно із специфікою досліджуваних текстів розподіляємо на опис персонажа і опис простору. Правомірність вибору даного предмету дослідження випливає з того, що в КМФ “опис”, як у краплі води, віддзеркалюються такі текстові категорії як інформативність, дискретність, інтегративність, рекурентність, антропоцентризм.
Необхідність подальшого поглиблення функціонально-комунікативного вивчення цілого тексту і його складових на матеріалі різних національно, жанрово і тематично делімітованих творів обумовлює актуальність теми пропонованого дисертаційного дослідження, у якому лінгвістично аналізується текст наукової фантастики як цілий завершений твір, а не окремі його сторони або ознаки. Дотепер лінгвістичний аналіз КМФ “опис“ у межах текстів саме цього жанру не проводився; навпаки, на основі зовнішнього порівняльного аналізу функціонування різних КМФ у різних жанрах були виявлені їх загальні ознаки. Заповнення відповідної лакуни в теорії цілого тексту з позицій жанродетермінуючої ознаки також забезпечує свіжість і оригінальність даної дисертаційної роботи.
Наукова новизна виконаного дослідження полягає в тому, що воно виявляє й описує механізми впливу конкретного (у нашому випадку науково-фантастичного) жанру літературного твору на структуру цілого тексту, як на параметри мовної форми, так і на особливості його референтного простору, зображеного універсума. Отримані результати ще раз переконливо показують всеосяжний вплив жанру на літературний твір як нерозривну єдність форми й змісту.
Кінцевою метою пропонованої дисертаційної роботи є комплексна і всебічна характеристика кількісних, структурних, змістовних і функціональних параметрів композиційно-мовленнєвої структури авторського мовлення, на прикладі одного її різновіда, а саме КМ форми “опис”.
Для досягнення поставленої цілі вирішувалися наступні конкретні задачі:
1) виявлення, аналіз і характеристика КМФ “опис“ і її головних різновидів “опис персонажа”, “опис простору”, останній підроз-ділявся на опис відкритого і закритого простору;
2) встановлення кореляції композиційно-мовленнєвого й архітектонічного членування тексту;
3) виявлення функціонально-стильової і жанрової детермінованості референційної і номінативної специфіки КМФ “опис“;
4) визначення кількісних і дистрибутивних характеристик описових фрагментів.
Методологічною базою всього дослідження є наукова дедукція, яка припускає, що теоретичне узагальнення виникає на основі накопиченого й осмисленого конкретного матеріалу. У зв’язку з цим правомірним було використання наступних наукових методів: на першому етапі використовується метод конкретного спостереження. Далі метод безпосереднього спостереження доповнюється кількісним, описовим і порівняльним методами наукового дослідження.
Вивчалися науково-фантастичні твори англомовних авторів XX століття. Загальний об’єм дослідженого матеріалу дорівнює 1 572 сторінкам і включає 4 романи і 50 оповідань 33-х відомих англійських і американських письменників-фантастів.
Науково-теоретичне значення результатів роботи полягає у виявленні й описі семантичних, структурних і функціональних характеристик трьох різновидів КМФ “опис“ і механізмів їхньої жанрової детермінованості, що є подальшим розвитком теорії КМФ у її зв’язках із літературознавством, комунікативною лінгвістикою тексту й іншими галузями філологічної науки.
Виконане дослідження уточнює теорію цілого тексту, зокрема теорію взаємозв’язку стилю, жанру і змістовно-формальної структури повідомлення.
Отримані результати готові до застосування в курсі лекцій і семінарських занять зі стилістики і лінгвістики тексту, аналітичного читання, для розробки спецкурсів і навчальних посібників з цих дисциплін, а також можуть використовуватись при написанні курсових і дипломних робіт, при упорядкуванні підручників і посібників з аналізу цілого тексту. Така є практична цінність виконаного дослідження.
Вивчення композиційно-мовленнєвої форми “опис“ в англомовному науково-фантастичному тексті проводилося в межах міжкафедральної наукової теми “Дослідження комунікативної структури тексту“, що розроблюється на факультеті романо-германської філології Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.
Апробація результатів дослідження систематично мала місце на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ОДУ (1994 – 1999 р.р.), на розширених засіданнях кафедри лексикології та стилістики англійської мови ОДУ (1995 – 1999 р.р.), на науковій конференцї з ономастики в Дніпропетровську (1997 р.).
У роботі висуваються, обгрунтовуються та обстоюються такі теоретичні положення:
1. Текст як комунікативне явище безперечно і безумовно є втіленням авторської інтенції, яка в науково-фантастичних текстах зводиться до вираження певних проблем людини через опозицію людського і нелюдського світів.
2. Науково-фантастичний текст завжди зображує іреальний світ, темпорально зрушений по осі історичного часу і/або просторово зрушений вдалину від Землі. Причини таких зрушень обов’язково пояснюються. Експлікація цих причин є жанродиференціююча ознака.
3. Опис персонажів і простору в НФ тексті неодмінно несе на собі відбиток чужинності зображеного світу, що проявляється, по-перше, через певні особливості референтів, а по-друге, через особливості їх мовленнєвого означування.
4. Перша особливість полягає у викривленні людських стандартів буття, за якими побудований зображений світ. Друга особливість полягає в активізації мовленнєвих засобів вираження хезитації, описових замість таксономічних номінацій, загально негативний тон емоційно-оцінювальної лексики.
Структура дисертації. Пропонована робота (169 сторінок тексту) складається зі змісту, переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаної літератури, що включає 304 позиції, в тому числі 43 англійською мовою, списку аналізованих текстів і їхніх умовних позначень, додатків А і Б, що займають 12 сторінок і містять таблиці та ілюстративні матеріали.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі викладаються цілі і задачі дослідження, визначається його актуальність і новизна, теоретична і практична цінність, характеризуються методи і матеріал дослідження.
Перший розділ, “Текст і його композиційно-мовленнєве членування“, являє собою теоретичний огляд досліджуваної наукової проблеми, у ньому висвітлені питання жанру наукової фантастики, а також композиційно-мовленнєвих форм і КМФ “опис“ зокрема.
НФ – це жанр художньої літератури, що характеризується взаємозв’язком двох формально-змістовних планів: наукового і художнього, метою таких творів є художнє зображення фантастичного світу як реально існуючого на основі чотирьох взаємозалежних ознак: фантастичності, науковості, орієнтації на сучасність при майже обов’язковому зрушенні по осі історичного часу в майбутнє (зрідка в минуле) і з дотриманням головного художнього прийому відчуження.
У науково-фантастичному тексті відхилення від законів об’єктивної реальності неодмінно науково обгрунтовується, експлікація причин і механізмів цього відхилення виступає функціонально значущим і репрезентативним компонентом НФ тексту. Саме науково обгрунтована фантастичність визначає жанрову специфіку досліджуваних текстів і відрізняє їх від текстів споріднених жанрів – фентезі, літературної казки.
Відповідно до сучасної тенденції, аналіз тексту в цілому проводиться в даній роботі з позицій функціонального, комунікативного підходу, що передбачає дослідження елементів мовної системи, які утворюють текстову єдність, у їх прагматично спрямованій дії.
Одиниці мовної системи утворюють мовленнєву тканину літературного тексту, яка, у свою чергу, не є формальним або функціонально-змістовним монолітом. Текст також членується на певні текстові одиниці, що конституюють його. Мінімальною одиницею архітектонічного, формального, об’ємно-прагматичного членування вважаємо абзац. Але крім членування форми літературного твору існує і членування його змісту. Логіка розвитку думки приводить автора тексту до необхідності членувати текст на функціонально-змістовні одиниці, із яких мінімальною вважаємо надфразову єдність НФЄ або її можливий різновид – диктему. Порівнюючи диктему і НФЄ, уточнюємо таке: диктема – це тематична єдність, що складається з одного речення і стоїть окремо від текстового масиву (тобто, виділена графічно), а НФЄ – це тематично зв’язана єдність двох і більше речень, що не завжди виділяється графічно.
Семантична єдність тексту може розглядатися не тільки з позицій руху думки як такої, але і з позиції об’єкта пізнання і відображення його словесними засобами. Об’єктом пізнання і відображення в художньому тексті є референтний простір, тобто квазіреальний універсум, створений уявою автора. Матерія цього квазіреального світу, як би далеко не неслася фантазія автора, все ж таки продовжує існувати в основних формах: часу, простору і причини, відповідно вступаючи в діахронні, синхронно-просторові і причинно-наслідкові взаємовідносини. Різні ділянки тексту, мовними засобами, відповідно, фокусуються на тих або інших аспектах зображеного світу.
Виходячи з цього, текстовий масив членується згідно з композиційно-мовленнєвою ознакою на текстові фрагменти, названі в нашій роботі традиційним терміном композиційно-мовленнєва форма (КМФ), під яким розуміємо текстову єдність, націлену на передачу інформації про:
1) референтний простір і об’єкти, що його складають, як істоти, так і неістоти (опис);
2) події, що відбуваються в цьому референтному просторі (розповідь);
3) закони, за якими цей референтний простір побудований і функціонує (міркування).
КМФ “опис“ є двостороннє мовленнєво-розумове утворення в межах цілого завершеного тексту, що представляє собою фрагмент монологічного авторського повідомлення, його функції полягають у створенні мовними засобами предметно-образного ряду художньої розповіді, інформуванні читача про номенклатуру і характеристики елементів зображеного світу. Отже, сутність КМФ “опис” можна звести до відтворення учасників сюжетних подій і простору, у якому ці події відбуваються.
Залежно від об’єкта опису традиційно виділяють три види КМФ “опис“: портрет, пейзаж, інтер’єр.
Специфіка досліджуваного матеріалу диктує необхідність розглядати тільки два основних види цієї КМФ – опис персонажів, або портрет, і опис простору, що у свою чергу підрозділяється на опис відкритого і закритого простору. Два останніх підвиди деякою мірою співвідносяться з традиційними термінами пейзаж і інтер’єр, однак тематична своєрідність НФ літератури переконує в доцільності і перевазі використання термінів “опис відкритого” і “опис закритого простору”.
Другий розділ – “Портретний опис у науково-фантастичному тексті” – являє собою аналіз кількісних, дистрибутивних і семантико-функціональних характеристик портретного опису, як одного з видів КМФ “опис”.
Термін “портрет“ визначається як один із трьох видів КМФ “опис“, предметом зображення в якому виступає персонаж, його зовнішній вигляд, манера поведінки, мовної в тому числі, психо-емоційні реакції на навколишній світ.
Дослідження структурно-позиційних типів КМФ “портретний опис” зосереджено на розгляді текстових стиків між портретом і іншим видом КМФ або іншим типом викладу (діалогом, невласно-прямою мовою). Таке дослідження показало, що науково-фантастичній прозі властиво вводити портретний опис і виходити з нього не експлікуючи цього моменту абзацним членуванням, а іноді навіть здійснюючи цей перехід у межах одного клауза складного речення, або у межах одного простого речення. Майже половина всіх композиційно-мовленнєвих фрагментів “портретний опис“ у проаналізованому матеріалі відноситься до цього типу.
Виконане дослідження підтвердило гіпотетичне припущення про жанрово детермінований характер портретних описів, що виявляється кількісними і якісними особливостями. Так, зіставне дослідження КМФ “опис“ в англомовній фантастичній, психологічній і есеїстичній прозі (використані дані О. А. Розанової) показало, що перша з них найбільшою мірою, остання – найменшою зосереджена на зображенні зовнішності діючих осіб. Більш 75 % всіх описових фрагментів у науково-фантастичних текстах складають портретні описи; у психологічній прозі ця цифра досить близька – біля 73 %, в есе вона складає менше 51%.
Таблиця 1
Питома вага портретних описів
у різножанровій англомовній прозі

КМФ ПОРТРЕТ
Застосування кількісних методів дослідження дозволило також виявити ряд об’єктивних показників, що характеризують у цілому КМФ “опис“ у науково-фантастичній прозі.
Насамперед заслуговує на увагу той факт, що дана КМФ зосереджена на зображенні зовнішності персонажів. Серед просторово описових фрагментів НФ значно більша частка присвячена опису відкритого простору (71,5 %), ніж закритого (28,5 %). Вважаємо, що дана особливість пояснюється жанрово-тематичною специфікою науково-фантастичного твору, чиї герої нерідко досліджують навколишній світ, пересуваючись у зовнішньому, відкритому просторі на значні відстані.

Таблиця 2
За нашими даними середня довжина описових фрагментів у науково-фантастичній прозі складає 26,3 слововживань. Цей показник значно нижче, ніж у психологічній і публіцистичній прозі (38 і 60 слововживань відповідно). При цьому середня довжина саме портретного описового фрагмента в науково-фантастичному тексті складає в середньому тільки 14,1 слововживання.
Такі показники незаперечно свідчать про те, що в науково-фантастичних творах зовнішність персонажів і манера їхньої поведінки частіше, ніж в інших типах прози, опиняється у фокусі авторської розповіді. Однак присвячені їм описові фрагменти, як правило, невеликі. Середня довжина найчисленішої групи портретних описів (55 % усього корпуса) коливається від 2 до 9 слововживань. Мінімальна кількість слововживань у фрагменті корелює з ускладненням семантичної структури предиката в простих непоширених реченнях.
“Hello, Forster, “ he snapped. [SF/JF, p. 59]
“Go on,“ interrupted Burke roughly. “Get it over with. …“
[MPSF/TMW, p.21]
Наддовгі описові фрагменти, середня довжина яких коливається від 90 до 200 слововживань, є найменш частотними. Як правило, ці фрагменти являють собою інтродуктивний детальний опис персонажів.
Залежно від деталізації портретних описів було виділено три формати портретного опису: формат портретного украплення, що передає одиничну ознаку персонажа або узагальнену згадку про його зовнішній вигляд; формат портретного малюнка, що включає в себе згадування не більше трьох зовнішніх ознак, які характеризують персонаж; і формат
об’ємного (розгорнутого) опису, що включає в себе безліч характерних для персонажа ознак. Мінімальний текстовий формат украплення є найбільш часто уживаним (49,5%). Оповідачу досить, як правило, словосполучення, клауза або одного-двух клаузів чи речень, щоб передати окрему ознаку, або загальний вигляд, або враження від персонажа.
Залежно від наявності або відсутності кореферентного ланцюжка портретних описів персонажа поділяємо їх на портрети переривчастої і суцільної структури. Переважна більшість має переривчасту структуру – 92,8%.
Внаслідок того, що матеріалом дослідження обрані науково-фантастичні твори, спостерігаємо вельмицікаву обставину: літературним персонажем у досліджуваних творах не завджи є власне людина, нерідко це більш-менш антропоморфна, наділена індивідуальним характером істота, яка виконує у фабульно-сюжетному світі літературного твору функції персонажів.
Найбільш загальна опозиція, що найяскравіше відбиває жанрову специфіку науково-фантастичної літератури, відбувається за ознакою “реалістичність VS фантастичність” персонажів. У цьому випадку весь корпус персонажів розпадається, умовно кажучи, на людей і не-людей, або, у нашій термінології, на антропологічних і не-антропологічних персонажів. Перші з них – це люди, земляни, представники земної цивілізації, яка вона є в даний час, або якою вона вбачається автору в минулому або не дуже віддаленому майбутньому. Таких персонажів нараховується біля 58%. Другу групу персонажів (42%) складають персонажі не-антропологічні, фантастичні – це а) жителі інших планет, тобто представники позаземної цивілізації, чужинці, інопланетяни (антропоморфні персонажі); б) штучні істоти, створені як неживі об’єкти, які проте функціонують у якості персонажів (артефакти); в) не-антропологічні істоти, що населяли Землю в далекому минулому (натурфакти).
Ступінь антропоморфізму, або людиноподібності, не-антропологічних персонажів може бути від мінімального (але не нульового) до дуже великого.
Певний референт, що зображується в науково-фантастичному тексті квазіреальності, трактується як персонаж, якщо відповідно до законів цієї квазіреальності він виявляється особою, суб’єктом психічної, соціальної, пізнавальної і комунікативної діяльності. Їхнє місце у фабулі твору, спектр їх фізичних і психічних спроможностей, підпорядкованість об’єктивним законам буття (а точніше фантастично обгрунтована свобода від таких), зовнішній вигляд, відмінний від людського, – усе це робить їх персонажами фантастичними. При дуже малому ступені антропоморфізму саме фабульна дія перетворює певний артефакт або натурфакт у персонаж.
Як згадувалося вище, співвідношення антропологічних і не-антропологічних персонажів складає 58 % і 42 %. Водночас співвідношення відповідних описових фрагментів у науково-фантастичному тексті ще сильніше збільшує розрив між першою та другою групами персонажів.
З усіх описових фрагментів 65 % припадає на опис антропологічних персонажів, і в 35 % випадків об’єктом опису виступають фантастичні персонажі. Як бачимо, незважаючи на тематичну специфіку фантастичної літератури, автори однак частіше приділяють увагу персонажам-землянам, людям, ніж іншопланетним героям. Ця обставина ще раз наочно підтверджує принциповий антропоцентризм художньої літератури. У досліджуваному жанрі зосередженість на проблемі людини виражена в сутичці людини зі світом нелюдським, населеним відповідними істотами.
Фантастичність усіх не-антропологічних персонажів, як антропоморфних, так і не-антропоморфних, може забезпечуватися за рахунок приписування їм властивостей, особливостей, умінь і характеристик, не притаманних людям. До таких відносяться: спосіб появи/зникнення у фабульному просторі, незмінність у часі, особливі інтелектуальні якості. Фантастичність не-антропоморфних (а значить і не-антропологічних) персонажів крім того, забезпечується їхньою зовнішністю, але не стільки за рахунок номенклатури деталей, скільки за рахунок незвичного компонування цих деталей у єдине ціле, приписування персонажу ознакових характеристик, що суперечать стандартам читацького досвіду, вказівки на відсутність тих або інших функціонально-конструктивних деталей людського тіла.
Водночас фантастичні персонажі наділяються в більшій або меншій мірі людськими властивостями поведінки і психічними реакціями.
Особливості вербалізації референтного простору в науково-фантастичному тексті виявляються цілим набором жанрово детермінованих моделей номінації, композиційних конструкцій, емоційно-оцінних акцентів.Чужинність, незвичність науково-фантастичних персонажів, так само як і емоційне ставлення автора до них, знаходять свої мовні засоби вираження.
Перше згадування таких персонажів у тексті практично не обходиться без зіставлення з людиною і підкреслення їхніх відмінностей від людей. Їхня чужорідність, незвичність для людського сприйняття експлікується численними структурами хезитації, порівняльними конструкціями, описовими характеристиками замість таксономічних номінацій, використанням лексичних одиниць, що підкреслюють чужинність, незвичайність і частіше усього емоційне неприйняття автором (оповідачем) згадуваних референтів. Концентрація всіх цих прийомів характерна в першу чергу для інтродуктивних портретних описів фантастичних персонажів.
Саме змішання знайомого, реального, людського і незвичного, іреального, “нелюдського” має викликати у читача довіру до розповіді. Практично кожний науково-фантастичний твір – це індивідуальна авторська фантазія на тему більш-менш віддаленого майбутнього. Чим правдоподібніше ця фантазія викладена у творі, тим більше прихильників своєї гіпотези залучає автор. Значну рольу цьому відіграє портретний опис персонажів наукової фантастики, як реалістичних, так і в першу чергу фантастичних.
У третьому розділі – “Опис простору в науково-фантастичному тексті” – розглядаються структурні, семантичні і функціональні особливості просторового опису в науково-фантастичному тексті.
Задачею даного розділу було відокремлення з англомовної науково-фантастичної прози описових фрагментів, що зображують місце розгортання фабульних подій, тобто художній простір, у якому існують і діють персонажі. Класифікація, аналіз і опис цих фрагментів базувалися на ряді вихідних постулатів.
По-перше, художній простір неминуче і невідривно з’єднаний із художнім часом; єдність першого і другого утворюють таку найважливішу категорію тексту як хронотоп. Базуючись на літературознавчій концепції М.М.Бахтіна, художній хронотоп трактуємо як творчо перетворену свідомістю автора вербалізовану проекцію в літературний текст просторово-часових відношень, які начебто відбувалися в зображуваному світі.
По-друге, слідом за В.А.Кухаренко і І.М.Колегаєвою художній простір розуміємо як частину референтного простору текста (певного квазіреального універсума) і підрозділяємо його на відкрите (сприйняття і нарація ведеться поза помешканнями і спорудженнями) і закрите, або замкнуте (сприйняття і нарація ведеться усередині таких). Опис відкритого простору іноді традиційно називаємо пейзажем (ландшафтним або урбаністичним), опис закритого простору – інтер’єром.
По-третє, дане дослідження виходить із кардинального постулату про те, що між жанровою приналежністю художнього твору і його просторово-часовою перспективою існує тісний взаємозв’язок. Перша детермінує другу, а друга виявляється конкретним текстовим маніфестантом першого. Жанрові особливості хронотопа проектуються і на КМФ “опис”.
Час і простір, що моделюються у творах цього жанру, за визначенням є “чужим часом” і “чужим простором” (у термінах М.О. Новікової).
Ефект чужинності, іреальності зображуваного світу в науково-фантастичній літературі досягається двома основними засобами: по-перше, за рахунок відповідного конструювання референтного простору (що зображено) і по-друге, за рахунок засобів його верба лізації (як зображено). Референтний простір науково-фантастичного тексту будується за принципом відхилення від норми, закону і стандартів реального буття. Як природні, так і рукотворні предмети, що заповнюють відкритий і закритий простір, найчастіше мають нетрадиційну форму, розмір, існують або виготовлені з нетрадиційних матеріалів.
Що стосується вербальних засобів створення фантастичного простору, то тут виділяємо такі засоби відчуження: конструкції хезитації, слова широкої семантики, описові номінації, авторські неологізми. Їхня функція полягає в наближенні точки зору оповідача до точки зору читача, що споконвічно є мешканцем планети Земля і володіє певним загальним запасом знань про основні характеристики реального світу. Імітуючи ситуації, коли ці знання виявляються недостатніми для розуміння квазіреального світу науково-фантастичного твору, автор підштовхує читача до психологічного ототожнення себе з оповідачем. Вводячи нові, незнайомі поняття у фонд знань читача, автор широко використовує прийом порівняння.
Вивчення структурно-позиційних типів описових фрагментів, що виявляє співвідношення КМФ і абзаца, показало, що експліцитна (абзацна) маркованість меж КМ фрагментів просторового опису не притаманна науково-фантастичній прозі. Як правило, межі абзацної і композиційно-мовленнєвої розбивки цілого тексту не збігаються, оскільки кожна така розбивка переслідує свою специфічну комунікативну ціль.
Залежно від кількості рис, що згадуються в описовому фрагменті, він може відноситися до одного з трьох форматів: до украплення (одна характерна риса; загальне враження), малюнку (дві-три характерні риси), об’ємного опису (різнобічне і детальне зображення). Пейзаж і інтер’єр у науково-фантастичному тексті найчастіше трапляються у форматі малюнка (58% і 53% відповідно).
Об’ємні характеристики описових фрагментів у науково-фантастичній прозі розрізняються за типами опису: опис простору в середньому вдвічі довший, ніж опис персонажів (31,4 слововживань – пейзаж, і 33,5 слововживань – інтер’єр VS, 14,1 слововживань – портрет).
Більша довжина описових фрагментів у пейзажі і інтер’єрі в порівнянні з портретом зумовлена специфікою жанру. Письменник-фантаст прагне якомога точніше і докладніше зобразити місце фабульної дії, що у значній мірі створює атмосферу іреальності. Лапідарність форми тут можлива в меншому ступені, ніж у портреті, який у 2-3 словних украпленнях може функціонувати в якості ремарок, що вводять персонажне мовлення. Пейзажу або інтер’єру подібна функція невластива.
Жанрова специфіка досліджуваного феномена дуже яскраво проявилася в тематичном наповненні КМФ “опис”. У науково-фантастичному тексті виділяємо такі тематичні групи: відкритий простір розпадається на міжпланетний і планетний; у свою чергу опис планетного простору підрозділяється, по-перше, на опис Землі і не-Землі і, по-друге, на ландшафт і урбаністичний пейзаж. Вже саме перерахування тематичних груп яскраво виявляє жанрову специфіку. Найочевидніша вона в підгрупі міжпланетний простір (космос, зірки, планети), які тільки в науково-фантастичній літературі функціонують не як об’єкт споглядання, вивчення, філософствування, а як фабульне місце дії персонажів. Те ж саме стосується описів відкритого планетного простору, що зображує інші, ніж Земля, планети.
Таблиця 3
Різнотематичні описи відкритого простору в англомовній НФ
Таблиця 4
Питома вага різнотематичних описів відкритого планетного
простору в англомовній НФ

Опис закритого простору в науково-фантастичній літературі теж є жанрово-специфічним. Він підрозділяється на опис житла, службових приміщень і космічного корабля як інтер’єра. Безумовно, вплив жанру найбільш очевидний у третій підгрупі. Водночас заслуговує на увагу така жанрово специфічна особливість, що виявляється в описах житла: кожний третій подібний опис зображує покинуте, занедбане, нежиле помешкання. Мотив катастрофічності, інфернальності є нерідким у науково-фантастичних творах, що зокрема виявляється в картинах покинутих пустельних міст і жител.
Отже, художній простір у науково-фантастичному творі це завжди іншосвіт, заселений персонажами, що живуть і діють у зрушених часових і/або просторових координатах. Чужинність,відчуження цього світу, безумовно, знаходиться у фокусі авторської уваги. Однак основний принцип художньої літератури – її всеосяжний антропоцентризм – зберігає свої домінуючі позиції і у жанрі НФ.
По-перше, дві третини описових контекстів характеризують не відкритий космос, а планети, і у свою чергу, серед планет місцем дії найчастіше виявляється Земля.
А по-друге, “чужинність“ інших світів неминуче є так чи інакше викривлена модель людського середовища проживання, модель, у якій порушуються норми і стандарти загальнолюдської, і, в першу чергу, західної, цивілізації.
ВИСНОВКИ
Ефект дивовижності, іреальності зображуваного світу в науково-фантастичній літературі досягається двома основними засобами: по-перше, за рахунок відповідного конструювання референтного простору (що саме зображено) і, по-друге, за рахунок засобів його вербалізації (як саме зображено). Дане дисертаційне дослідження встановлює, аналізує і описує закономірності першого і другого, які притаманні англомовній НФ.
КМФ “опис” створює мовленнєвими засобами предметно-образо-творчий ряд художнього повідомлення, інформує читача про номенклатуру і характеристику елементів зображуваного світу: відкритого і закритого простору і персонажів, що діють у цьому світі.
Особливості референтного простору НФ проявляють себе передусім набором актантів, які живуть у квазіреальному універсумі, а також переліком ознакових якостей, притаманних цим актантам.
Пропонуємо розроблену нами класифікацію літературних персонажів НФ творів. Весь корпус персонажів розпадається на антропологічних і не-антропологічних, ці останні підрозділяються на натурфакти і артефакти з різним ступенем антропоморфізму.
Жанрові особливості НФ текстів віддзеркалюються у тематичному наповненні КМФ “опис”. Відкритий простір підрозділяється на міжпланетний і планетний, закритий – на опис житла, службових приміщень і космічного корабля як інтер’єра. Мотив катастрофічності відбивається в частих картинах занедбаного, покинутого житла.
Дивовижність, незвичність зображуваних персонажів і світа мають свої специфічні мовленнєві засоби виразу. Це конструкції хезитації, слова широкої семантики, описові номінації замість таксономічних, порівняльні конструкції, авторські неологізми. Вони наближують точку зору оповідача до точки зору читача, який є мешканцем планети Земля і володіє певним запасом знань про основні характеристики реального світу.
Отже, універсум, який зображено у науково-фантастичному творі – це завжди іншосвіт, заселений персонажами, що живуть і діють у зрушених просторово-часових координатах. Чужинність зображуваного світу фокусує авторську увагу, що однак не елімінує всеосяжний принцип антропоцентризму художньої літератури.
Основні положення дисертаційного дослідження відбиті в 4 статтях, вміщених у збірниках наукових праць за фахом, і в 1 публікації, що є тезами конференції:
1. Ирреальность персонажа научной фантастики, отраженная в его портрете // Записки з романо-германської філології: Зб.наук.праць ф-ту РГФ. – Вип. 1. – Одеса: МЧП А-Профіт, 1997. – С. 38–48.
2. Виды портретного описания в научно-фантастическом тексте // Записки з романо-германської філології: Зб. наук. праць ф-ту РГФ. – Вип. 2. – Одеса: Вид-во ОДУ, 1997. – С. 111–127.
3. Место научной фантастики в системе художественной литературы // Записки з романо-германської філології: Зб. наук. праць ф-ту РГФ. – Вип. 3. – Одеса: Латстар, 1998. – С. 167–175.
4. Композиційна-мовленнєва структура англомовного тексту і дієслово // Вісник Одеського державного університету. Філологія, мовознавство, літературознавство. – Одеса: Астропринт. – 1999. – № 4. – С. 16–21. (у співавторстві: І.М.Колегаєва, О.А.Розанова).
5. Жанрообразующая роль онимов в научной фантастике // Питання сучасної ономастики / Статті та тези за матеріалами конференції.- Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1997. – С. 75.
Анотація

Калінюк О. О. – Композиційно-мовленнєва форма “опис“ в науково-фантастичному тексті (на матеріалі науково-фантастичних творів англійських та американських авторів XX століття). – Рукопис.
Дисертація на здобуття ученого ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови – Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова, Одеса, 1999.
Дисертація присвячена кількісному, функціональному і якісному аналізу і класифікації трьох видів композиційно-мовленнєвої форми “опис” – опис персонажа (портрет), опис відкритого прострору (пейзаж), опис закритого простору (інтер’єр) – в науково-фантастичному тексті. Науково-фантастична література визначається як жанровий різновид художньої літератури, націлений на словесно-художнє зображення фантастичного світу як реально існуючого з дотриманням головного прийому відчуження. Ефект чужинності, іреальності зображеного світу в науково-фантастичній літературі досягається двома основними засобами: за рахунок відповідного конструювання референтного простору (що зображено) і за рахунок засобів його вербалізації (як зображено).
Дослідження підтвердило жанрово детермінований характер портретних і просторових описів, що виявляється кількісними і якісними особливостями. Референтний простір науково-фантастичного тексту, предмети і істоти, які його складають, будуються за принципом відхилення від норми, закону і стандартів людського буття. Особливості вербалізації референтного простору в науково-фантастичному тексті виявляються в численних структурах хезитації, порівняльних конструкціях, описових замість таксономічних номінацій, у використанні лексичних одиниць, що підкреслюють чужинність, незвичайність і частіше усього неприйняття автором (оповідачем) референтів.
Ключові слова: наукова фантастика, композиційно-мовленнєва форма “опис“, хронотоп, портрет, відкритий і закритий простір, референтний простір.
Калинюк Е. А. – Композиционно-речевая форма ”описание“ в научно фантастическом тексте (на материале научно-фантастических произведений английских и американских авторов XX века). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 – германские языки – Одесский государственный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 1999.
Диссертация посвящена количественному, функциональному и качественному анализу и классификации трех видов композиционно-речевой формы “описание” – портрет, пейзаж, интерьер – в научно-фантастическом тексте.
В рамках проведенного исследования научно-фантастическая литература определяется как жанровая разновидность художественной литературы, нацеленная на словесно-художественное изображение фантастического мира как реально существующего с соблюдением ведущего приема остранения.
Эффект странности, ирреальности изображаемого мира в научно-фантастической литературе достигается двумя основными способами: во-первых, за счет соответствующего конструирования референтного пространства (чтo изображено) и, во-вторых, за счет средств его вербализации (кaк изображено). Данное диссертационное исследование устанавливает, анализирует и описывает закономерности того и другого, свойственные англоязычной научно-фантастической прозе.
Выполненное исследование подтвердило изначально гипотетическое предположение о жанрово детерминированном характере портретных и пространственных описаний, который проявляется количественными и качественными особенностями. Референтное пространство научно-фантастического текста строится по принципу отклонения от нормы, закона и стандартов человеческого бытия. Как естественные, так и рукотворные предметы, заполняющие открытое и закрытое пространство, зачастую имеют нетрадиционную форму, размер, состоят или изготовлены из нетрадиционных материалов.
Литературным персонажем в таких произведениях не всегда является собственно человек, нередко это более или менее антропоморфные существа, наделенные индивидуальными характерами и выполняющие в фабульно-сюжетном мире литературного произведения функции персонажей.
Особенности вербализации референтного пространства в научно-фантастическом тексте проявляются целым рядом жанрово детерминированных моделей номинации, композиционных конструкций эмоционально-оценочных акцентов. Странность, непривычность научно-фантастических персонажей и мира, в котором они существуют, равно как и эмоциональное отношение автора к ним, находят свои языковые средства выражения в многочисленных структурах хезитациии, сравнительных конструкциях, описательных характеристиках взамен таксономических номинаций, в использовании лексических единиц, подчеркивающих странность, необычность и чаще всего неприятие автором (повествователем) описываемых референтов.
Ключевые слова: научная фантастика, композиционно-речевая форма “описание“, хронотоп, портрет, открытое и закрытое пространство, референтное пространство.

Kalinyuk O. O. – Narrative-compositional Form “description” in the text of Science Fiction.
Thesis for Ph. D. degree in philology (speciality 10.02.04 – Germanic languages), the Odessa State University, Odessa, 1999.
The dissertation deals with quantitative, functional, qualitative, analysis and classification of three types of narrative-compositional form “description” – description of a character (portrait), description of open space (landscape), description of closed space (interior). Science Fiction is defined as a genre of belles- lettres literature aiming at presenting fantastic world as a really existing one with the leading device of “estrangement”. The effect of strangeness is achieved in two basic ways: first, at the expense of corresponding design of the referential space (what is described); second, at the expense of modes of its verbal representation (how it is described).
The present dissertation has confirmed the genre-determined character of portrait and space descriptions shown in several quantitative and qualitative features. The referential space of a Science Fiction text, with its objects and beings, are molded in deviation fromthe rules and standards of people’s life. The distinctive features of the referential space verbal representation in Science Fiction become apparent through various hesitation structures, comparisons, descriptive characteristics used instead of tacsonomic names, through the employment of vocabulary emphasizing strangeness, uncommonness, and mainly negative estimation of the referents by the author (narrator).
Key words: Science Fiction, narrative-compositional form “description”, chronotop, portrait, open space, closed space, referential space.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020