Міністерство охорони здоров’я України

Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П.Л. Шупика

Кошель Тетяна Валеріївна

УДК 616.127-002;
616-002.77-036.12; 615.814.1

Комплексне лікування гіпотонічних станів у осіб молодого та середнього
віку

14.01.15 – нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі неврології і рефлексотерапії Київської
медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, в
Київській обласній клінічній лікарні МОЗ України

Науковий керівник: член-кореспондент АМН
України,

доктор
медичних наук, професор

Мачерет
Євгенія Леонідівна,

Київська
медична академія

післядипломної освіти освіти

ім. П.Л.
Шупика МОЗ України,

кафедра
неврології і рефлексотерапії,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Зозуля Іван Савович, Київська медична
академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра
медицини невідкладних станів, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Шевага Володимир Миколайович, кафедра
нервових хвороб Львівського національного медичного університету ім.
Данила Галицького МОЗ України, завідувач кафедри

Провідна установа:

Інститут геронтології АМН України, відділ судинної патології головного
мозку (м. Київ)

Захист відбудеться 26.01.2005 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 при Київській медичній академії
післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України (04112 м. Київ-112,
вул. Дорогожицька, 9, ауд. № 3).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київської медичної
академії

академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (04112 м. Київ-112, вул.
Дорогожицька, 9).

Автореферат розісланий 24.12.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Усатенко О.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпотензія, за класифікацією МКХ-Х,
належить до першого розділу: “Захворювання і патологічні стани, які
призводять до порушень кровообігу мозку”.

Серцево-судинні захворювання за показниками інвалідизації та смертності
населення України займають одне з перших місць — частота їх розвитку
досягає 56,5% (Камчатнов П.Р., 2000; Менделевич В.Д., Соловьева С.Л.,
2002; Красиленко О. П., 2003), тому значний інтерес становить вивчення
факторів ризику виникнення цереброваскулярної патології.

На сучасному етапі розвитку медицини найбільш дослідженою причиною
розвитку судинних захворювань головного мозку є артеріальна гіпертензія.
Увага до зниженого артеріального тиску значно менша.

За даними статистики, протягом останніх 15 років частота виникнення
гіпотонічних станів (ГС) неухильно зростає (від 3,7% до 41%), особливо в
осіб молодого віку (Верткин А.Л., Силина Е.Г., 1997; Вейн А.М., Окнин
В.Ю., Хаспекова Н.Б., Федотова А.В., 1998), що підвищує ризик розвитку
цереброваскулярних захворювань. Разом з тим, у сучасній літературі
досить обмежені дані про ГС, їх своєчасну діагностику, лікування.

Практично всі методи медикаментозного лікування мають протипоказання та
побічні дії, а в деяких випадках взагалі не можуть застосовуватися через
індивідуальну непереносимість складових ліків. Існуючі схеми
медикаментозної терапії недостатньо оптимальні та ефективні в лікуванні
пацієнтів з ГС.

Разом з тим, немедикаментозні методи лікування мають головні переваги,
а саме: відсутність побічних та алергічних реакцій, висока ефективність,
технічна простота.

Значний інтерес має можливість застосування методів акупунктури в
комплексній терапії з приводу ГС, що забезпечує високу ефективність без
використання лікарських препаратів чи їх призначення у нижчих дозах.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами.

Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи кафедри
неврології і рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. Номер державної реєстрації: РК №
0198U009049 “Нетрадиційні методи лікування при захворюваннях нервової
системи”.

Мета та завдання дослідження. Оцінка клінічної ефективності
голкорефлексотерапії та лазеропунктури в комплексному лікуванні хворих з
ГС. Патогенетичне обґрунтування індивідуальних схем лікування хворих з
ГС, що включає голкорефлексотерапію і лазеропунктуру.

Завдання дослідження:

1. Дослідити основні клініко-неврологічні показники та дані
вегетативного статусу хворих з ГС відповідно віку.

2. З’ясувати особливості стану церебральної гемодинаміки та
біоелектричної активності головного мозку у пацієнтів з ГС.

3. Оцінити особливості психологічного статусу хворих з ГС.

4. На основі виявлених закономірностей розробити терапевтичні комплекси
з використанням методів рефлексотерапії у пацієнтів з ГС.

5. Провести порівняльну характеристику ефективності медикаментозної
терапії та розробленого рефлексотерапевтичного комплексу у пацієнтів з
ГС.

6. Оцінити ефективність використання індивідуальних патогенетично-
обгрунтованих схем лікування у хворих з ГС.

Об’єкт дослідження: ГС у хворих молодого та середнього віку.

Предмет дослідження: динаміка клініко-неврологічних, нейрофізіологічних
та психологічних показників у пацієнтів з ГС під впливом комплексного
лікування з застосуванням лазеропунктури та голкорефлексотерапії.

Методи дослідження: загальноклінічне, неврологічне та психологічне
обстеження; методи параклінічного дослідження (електроенцефалографія,
реоенцефалографія, ехоенцефалографія, варіабельність серцевого ритму,
електропунктурна діагностика за Накатані) та статистична обробка
отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше встановлена
інформативність діагностики ГС у хворих методом кардіоритмографії і
електропунктурної діагностики за Накатані.

На основі вивчення особливостей виникнення і розвитку ГС розроблено та
застосовано метод комплексної терапії цієї патології з використанням
голкорефлексотерапії та лазеропунктури.

Вивчено вплив лазеропунктури та голкорефлексотерапії на стан
вегетативної нервової системи, церебральної гемодинаміки, біоелектричну
активність головного мозку, психологічний статус.

Встановлено клінічну ефективність методів рефлексотерапії в
комплексному лікуванні ГС.

Практичне значення отриманих результатів. Доведена більш висока, у
порівнянні з загальноприйнятою методикою, ефективність комплексної
терапії з застосуванням лазеропунктури та голкорефлексотерапії в
лікуванні пацієнтів з ГС, що сприяло широкому впровадженню даної схеми
в лікарську практику.

Результати дослідження впроваджені в практику амбулаторного та
стаціонарного лікування в неврологічних відділеннях Київської обласної
клінічної лікарні, а також включені до навчальної програми кафедри
неврології і рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної
освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто проаналізував наукову
літературу за темою дисертації, здійснив інформаційний пошук. Разом з
науковим керівником членом-кореспондентом АМН України професором Є.Л.
Мачерет сформулював мету та завдання дослідження, обговорив тактику
лікування хворих з ГС з застосуванням комплексного підходу.

Всі проведені дослідження, статистична обробка одержаних результатів,
їх аналіз та інтерпретація, здійснена самостійно. Це відображено в
опублікованих наукових роботах, результати дисертації впроваджені в
практику закладів охорони здоров’я.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і
обговорені на ІV Міжнародній конференції ”Нетрадиційні методи
діагностики та лікування” (Київ, квітень, 2001 р.); на ювілейній
науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій
25-річчю служби рефлексотерапії в Україні ”Актуальні питання
рефлексотерапії” (Київ, 10–11 жовтня, 2002 р.); на науково-практичній
конференції з міжнародною участю ”Теоретичні та клінічні аспекти
рефлексотерапії і нетрадиційної медицини” (Київ, 10–11 жовтня, 2003
р.); на науково-практичній конференції з міжнародною участю
”Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на сучасному етапі”.

.

Публікації. Основні результати дисертації викладені в 11 друкованих
роботах: 3 — статті у журналах, які рекомендовані ВАК України, 8 — у
збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 163 сторінках
машинописного тексту, ілюстрована 42 таблицями, 27 рисунками. Дисертація
складається зі вступу, 5 розділів, які включають огляд літератури,
матеріали та методи дослідження, результати власних досліджень, аналіз
та узагальнення отриманих результатів, висновки, список використаної
літератури, що містить 200 джерел (133 – кирилицею, 67 – латиницею).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота виконана на кафедрі неврології
та рефлексотерапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім.
П.Л. Шупика, в ІІ неврологічному відділенні Київської обласної лікарні
№1. Дослідження проведені у 127 хворих з первинною АГ та у 45 клінічно
здорових осіб. Серед хворих на ПАГ було 109 (86%) жінок та 18 (14%)
чоловіків молодого та середнього віку. З них в І групі – 6 чоловіків і
36 жінок у віці 20 – 44 роки та 3 чоловіка і 20 жінок у віці 45 – 59
років; в ІІ групі – 6 чоловіків і 34 жінки у віці 20 – 44 роки та 4
чоловіка і 18 жінок віком 45 – 59 років.

Фізичною працею займалися 37 (29,2%) хворих, розумовою працею — 90
(70,8%). В контрольній групі розподіл осіб за віком та статтю був
ідентичним такому в І та ІІ групах.

Всі хворі з ГС були направлені до неврологічного відділення з приводу
виявленого під час диспансерного огляду низького АТ.

Критеріями відбору хворих для занесення їх до груп досліджуваних на ПАГ
були обрані такі, що знаходяться в наукових джерелах – Малахов В.А.,
1997; Трутяк В.Я., 1998; Манвелов Л., 2000:

1) тривала (протягом кількох років) АГ (АТ нижче 105–100 на 65–70 мм
рт. ст.);

2) дані, що свідчать про наявність в минулому ангіогіпотензивних кризів;

3) хронічна АГ (починаючи з віку 12–15 років);

4) відсутність клінічних соматичних і неврологічних захворювань,
черепно-мозкової травми, неврозів.

В групу досліджуваних хворих на ПАГ не входили хворі з соматичною
патологією (виразкова хвороба шлунка, дванадцятипалої кишки,
захворювання серця, печінки, підшлункової залози, ендокринної сфери), а
також хворі з наслідками черепно-мозкової травми, енцефалопатією.

На час огляду середній АТ у пацієнтів молодого (20–44 роки) віку з ПАГ І
та ІІ груп становив 99,2 ± 0,6 і 68,6 ± 0,5 мм рт. ст. відповідно,
середнього (45–59 років) віку — 104,2 ± 0,3 мм рт. ст.

Клінічні та інструментальні методи дослідження були спрямовані на
підтвердження діагнозу, розробку раціональної терапії та оцінку
ефективності застосованих методів лікування.

Для досягнення цієї мети використовували комплекс діагностичних методик:
клініко-неврологічні і психологічні дослідження, вивчення вегетативного
статусу, біоелектричної активності, церебральної гемодинаміки,
ультразвукове дослідження головного мозку.

Клініко-неврологічний метод діагностики ГС застосовували для оцінки
основних симптомів та синдромів захворювання, виявлення органної
неврологічної симптоматики.

Вегетативний статус визначали за допомогою комплексних опитувальників
Російського центру вегетативної патології — РЦВП, вегетативних проб з
обчисленням вегетативних показників (вегетативний індекс Кердо,
коефіцієнт Хільдебранта, окосерцевий рефлекс Даньїні — Ашнера,
ортостатична та кліностатична проби).

Для кількісної оцінки стану симпатичного та парасимпатичного тонусу
вегетативної нервової системи проводили математичний аналіз ВРС з
використанням автономного портативного реєстратора “РР/24” фірми
“Сольвейг” (Україна). Здійснювали короткі (п’ятихвилинні) записи
тахограми. Аналізуючи ВРС, робили акцент переважно на спектральних
показниках методик.

З метою оцінки функціонального стану різних відділів вегетативної
нервової системи визначали електропровідність у репрезентативних точках
акупунктури методом Накатані за допомогою апарата “Риста — ЭПД”.

Емоційно-особистісні особливості досліджували з застосуванням методики
багатосторонього дослідження особистості (МБДО) — адаптованого і
рестандартизованого варіанта Міннесотського багатопрофільного
особистісного опитувальника (ММРІ) в модифікації Ф.Б. Березіна та
співавторів (1976). Методика основана на інтерпретації трьох оціночних и
десяти базисних (клінічних) шкал, складених з урахуванням
клініко-психологічної характеристики хворих.

Для вивчення рис характеру застосовували опитувальник акцентуації
характеру Леонгарда — Шмишека.

Для дослідження біоелектричної активності головного мозку застосовували
16-канальний комп’ютерний електроенцефалограф “Нейрон-Спектр” фірми
“НейроСофт” (Росія).

Проводили спектральний аналіз ЕЕГ з визначенням процентного
співвідношення інтенсивності основних частотних діапазонів в лобовій,
скроневій та потиличних частках головного мозку, частотно-інтегральний
аналіз ЕЕГ. Встановлювали наявність основних ритмічних складових та їх
розподіл по різних відведеннях; амплітуду і частоту як домінуючого
ритму, так і субдомінантних ритмів; регулярність цих ритмів за частотою;
кількісні показники потужності та частотної асиметрії. До загального
обсягу дослідження входило реєстрування фонової ЕЕГ та ЕЕГ на фоні
функціональних проб.

Церебральну гемодинаміку вивчали за допомогою 4-канального апарата —
реографа Р4-02 зі швидкістю руху паперу 50 мм/хв. Застосовували
стандартні фронтомастоїдальні та окципітотемпоральні відведення (Зенков
Л.Р., Ронкін М.А., 1991). Оцінювали величину пульсового кровонаповнення,
тонусу та еластичність судин у системі внутрішніх сонних та хребцевих
артерій.

ЕхоЕГ, розроблену за принципом ультразвукової локації, виконували за
допомогою ехоенцефалоскопа-12. Максимальна глибина ультразвукового
зондування 160 мм, мінімальна — 80 мм. В роботі визначали ширину ІІІ
шлуночка, зміщення М-еха та реєстрували його форму.

Кількісні параметри клінічного та електронейрофізіологічного дослідження
обробляли за допомогою комп’ютерної програми “EXEL”, методів
варіаційної статистики. Обчислювали середні арифметичні показники з
середньоквадратичним відхиленням та їх довірчі інтервали. Суттєві
відмінності визначали за допомогою критерію Стьюдента.

Результати власних досліджень та їх обговорення. За
результатами аналізу суб’єктивної симптоматики у хворих з ГС переважали
скарги на головний біль (у 72%), запаморочення (у 27%), підвищену втому
та зниження працездатності (у 76%), зниження пам’яті та уваги (у 31%),
синкопальні стани і панічні напади (у 49%). Встановлена кореляція між
частотою і характером головного болю та віком пацієнтів.

Щодо неврологічного статусу, переважали розсіяна неврологічна
симптоматика та координаторні розлади у пацієнтів середнього віку, що
може свідчити про наявність у них початкових проявів недостатності
мозкового кровообігу, та симптоми вегетативної дисфункції, переважно у
хворих молодого віку. Дані власних спостережень співпадали з даними
літератури (Бурцев В.И., Красновидова О.Н., 1998; Голиков Б.М., 1997;
Волков П.Г., Никитин А.В., 2002) про те, що тривала ПАГ супроводжується
наявністю пірамідної та екстрапірамідної симптоматики, а також судинною
енцефалопатією.

Частоту виникнення симптомів та синдромів вегетативної дисфункції у
хворих з ГС визначали, враховуючи їх вік.

За даними аналізу результатів дослідження, у хворих середнього віку
переважали такі синдроми, як кардіалгія — у 38(85%), синдром порушення
діяльності травного тракту — у 30(67%), елементи феномена Рейно — у
39(86%), гіпервентиляційний синдром — у 35(78%), метеозалежність — у
40(89%). Відзначено поліморфність дисомнії: у 6(14%) пацієнтів —
чутливий, поверхневий сон, у 3(7%) — важкість засинання, у 9(20%) —
постсомнічні розлади (відсутність бадьорості після нічного сну та денна
сонливість). Також спостерігалися гіпергідроз, переважно дистальний — у
26(57%) хворих, генералізований — у 12(26%); непереносимість холоду — у
23(50%), спеки — у 16(35%). За типом працездатності протягом доби
24(54%) пацієнти належали до “сов”, 23 (50%) — до “жайворонків”.

У 38(46%) пацієнтів молодого віку частіше відзначали непритомність,
панічні напади, передчуття непритомності. За типом працездатності
протягом доби 62(75%) пацієнти з ГС молодого віку належали до “сов”,
22(27%) — до “жайворонків”. Розлади сну, частіше важкість засинання,
реєстрували у 18(22%) хворих, постсомнічні розлади — в 11(14%).
Кардіалгія діагностована у 55(67%) хворих, елементи феномена Рейно — у
37(45%), синдром порушення діяльності травного тракту — у 37(45%). В
основному відзначався дистальний гіпергідроз — у 46(56%) пацієнтів і
генералізований гіпергідроз — у 16(19%).

Вивчаючи вегетативну функцію у хворих з ГС, оцінювали не тільки
вегетативний тонус у спокої, а також вегетативну реактивність,
вегетативне забезпечення діяльності.

Негативний індекс Кердо, який свідчить про парасимпатикотонію,
реєстрували у більшості хворих (73%). Коефіцієнт Хільдебранта, який
відображає характер міжсистемних взаємовідносин, знижений у 71%
пацієнтів з ГС.

Проби на вегетативну реактивність і вегетативне забезпечення діяльності
виявили переважання неадекватної реактивності, недостатнє вегетативне
забезпечення.

Під час спектрального аналізу ВРС у хворих з ГС відзначали достовірне
зниження низькочастотного компонента LF до 525±48,5 мс2, який відображає
симпатичну активність; підвищення високочастотного компонента HF до
1880±142,3 мс2, який характеризує парасимпатичну активність, та
зниження симпатовагального індексу LF/HF до 0,48±0,05 ум. од., що
підтверджує наявність вегетативного дисбалансу у пацієнтів з ГС та
переважання парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи

Під час загальної оцінки вегетативного тонусу у спокої у хворих з ГС
відзначали переважання парасимпатичної ланки вегетативної нервової
системи у 98(77,2%), симпатичної — у 21(16,5%), відносний баланс
симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи
був у 8(6,3%). У практично здорових осіб переважала ейтонія
(нормотонічний тип) — 30(67,2%) випадків.

Застосування акупунктурної діагностики за методом Накатані, дозволило
виявити, що стан вегетативної дисфункції корелював з розбіжностями
показників електропровідності точок акупунктури порівняно з довірчим
інтервалом за більш ніж 6 шкалами. За даними електропунктурної
діагностики встановлено “недостатність” таких меридіан: серця С(V) — 97(
76,5%) хворих; перикарда MC(ІX) — у 65(51,3%); легень Р(І) — у
55(43,5%). “Надмірність” відзначали переважно у меридіанах: трьох
світильників ТR (Х) — у 86(67,4%) хворих; печінки F(ХІІ) — у 57(45,2%);
жовчного міхура (VB XІ) — у 46(36,1%). Показники інших меридіанів
знаходилися у межах довірчого інтервалу. Отримані результати свідчили
про зниження електропровідності, вегетативного забезпечення і,
відповідно, компенсаторно-адаптаційних можливостей організму за
наявності ГС.

За результатами дослідження емоційно-особистісних характеристик
пацієнтів з ГС за допомогою МБДО відзначено підвищення показників за
шкалою 1(73 бали), 2(64 бали), 3(68 балів), 6(60 балів), 7(62 бали),
8(70 балів) порівняно з такими у здорових осіб (р<0,05). В усередненому профілі особистості, при умовному рівні психічної норми — 70 балів, основними у пацієнтів з ГС є шкали 1-ша, 3-тя, 8-ма, що, за даними А.М. Вейна, В.Ю. Окніна (1998), відображає невротичні відхилення у структурі особистості, а саме домінування іпохондричного синдрому в поєднанні з емоційною лабільністю, елементами аутизації. За даними тесту Леонгарда — Шмишека у хворих з ГС у порівнянні з такими у здорових осіб, виявлено статистично достовірне (р<0,05) зменшення проявів активності, оптимізму ідеомоторної сфери, бажання діяльності (гіпертимність) та підсилення рис характеру, пов’язаних з негативними пасивними емоціями: тривожність, емотивність, дистимність. ( * 0 AE E E ? ¤ o ? ¶ 1/4 A Ae Ue , . 0 E E I I ? ?¤ P Ue @ @ ???? ???? ???????? ?????????? •B–o™a?LFth§c??E‚E IeOe¶OpU?Y„ssa,avaLe-i?iooocccUUUcUccOAEAEAEccAEccc 7Щодо біоелектричної активності головного мозку, слід зазначити, що для хворих з ГС молодого віку була найбільш характерна гіперсинхронна ЕЕГ (у 42%) зі збільшенням кількості альфа-хвиль (ІІ тип ЕЕГ). З віком (45–59 років) зменшувалась кількість та амплітуда альфа-хвиль з підвищенням низькоамплітудної повільної активності, що відповідає ІІІ типу ЕЕГ (у 31%). Нормальна ЕЕГ у хворих з ГС реєструвалась в 4% випадків, переважно в осіб молодого віку. Результати порівняльної характеристики показників фізіологічних ритмів свідчили про те, що індекс альфа-ритму у пацієнтів молодого віку з ГС статистично достовірно підвищений (р< 0,01) порівняно з таким у групі здорових осіб того ж віку, відповідно — 51,2 та 46,5%. Цей факт може вказувати на більш низьку активацію ЦНС у хворих з ГС. За даними порівняльної характеристики обстежених середнього віку виявлено менш статистично значущі відмінності (р< 0,05) індексу альфа-ритму (відповідно — 35,2 та 38,5%), але достовірне підвищення індексу тета-ритму (відповідно — 28,6 і 25,2%), що також вказувало на зниження активності ЦНС у хворих середнього віку з ГС. Результати проби на гіпервентиляцію хворих молодого та середнього віку з ГС свідчили про статистично достовірне зниження коефіцієнта співвідношення швидких та повільних хвиль в обох півкулях в осіб середнього віку (відповідно в лівій півкулі — 1,02±0,02, у правій — 0,96±0,01), що може відображати зниження функціональних резервів головного мозку. Проба на фотостимуляцію свідчить про статистично достовірні відмінності (р<0,05) реакції засвоєння ритму 10 Гц незалежно від віку у здорових та пацієнтів з ГС. При засвоєнні ритму 15 Гц достовірні відмінності виявлені в осіб молодого віку. За даними літератури (Зенков Л.Р., Ронкин М.А., 2004), слабке засвоєння ритму чи його повна відсутність, переважання повільнохвильової активності на ЕЕГ відображає низький рівень функціонування активності мозку. Аналізуючи дані ЕхоЕГ відзначено статистично достовірну тенденцію до наростання лікворної гіпертензії у пацієнтів з ГС віком 45–59 років, що могло свідчити про ознаки більш активного перебігу атрофічних процесів за наявності ГС. Порівняльна характеристика результатів РЕГ свідчила про найбільш суттєві зміни реографічного індексу (РІ). Так, у хворих молодого віку відзначено статистично достовірне підвищення РІ (р<0,05), порівняно з таким у здорових осіб того ж віку, що відображало компенсаторне збільшення пульсового кровонаповнення судин головного мозку у пацієнтів з ГС. У хворих середнього віку виявлені більш статистично достовірні зміни, а саме зниження РІ досягало другого порогу статистичної значущості (р<0,01) у правій півкулі та достовірно знижувалось (р<0,05) у лівій півкулі, порівняно з таким у здорових осіб віком 45–59 років. В цілому зміни РІ у хворих з ГС та здорових обстежених більше виражені у правій гемісфері, що підтверджує думку Зенкова Л.Р., Ронкіна М.А., 1982, про те, що з віком пульсове кровонаповнення зменшується і є причиною наростання проявів гіпоксії мозку. На основі даних клініко-неврологічних, нейрофізіологічних та психофізіологічних досліджень, а також застосування різної лікувальної тактики, всі пацієнти з ГС були розподілені на дві групи. Перша група — 65 пацієнтів з ГС, яким проводили традиційну медикаментозну терапію (42 — віком 20–44 роки, 23 — 45–59 років); друга група — 62 пацієнти з ГС, яким призначали комплексне лікування з застосуванням методів рефлексотерапії (40 — віком 20–44 роки, 22 — 45–59 років). Динаміку скарг після лікування оцінювали за трибальною системою 3 бали (значне покращання та зменшення вираженості скарг) було у 26(40%) хворих І та у 39(64%) — ІІ групи; 2 бали (незначне покращання) — у 25(39%) та 17(28%) відповідно; 1 бал (стан без змін) — у 13(21%) і 5(8%) відповідно. За результатами неврологічного дослідження встановлено зниження частоти основних неврологічних симптомів у хворих І і ІІ груп. Відзначено виражену позитивну динаміку субкортикальних рефлексів, переважно в осіб ІІ групи. Так, рефлекс Марінеску — Радовічі виявлено у 7(10%) пацієнтів І та у 3(5%) — ІІ групи, хоботовий рефлекс — у 18(27%) та 8(13%) відповідно. Зменшилася кількість порушень в координаторній сфері після терапії, переважно у хворих ІІ групи: невпевненість у виконанні координаторних проб зафіксовано у 12(19%) І групи та у 6(9%) — ІІ групи; нестійкість в позі Ромберга — у 13(20%) і 6(10%) відповідно. Аналіз результатів повторного дослідження виявив нормалізацію вегетативно-судинної реакції у відповідь на виконання функціональних проб, зменшення парасимпатичної спрямованості загального вегетативного тонусу, переважно у пацієнтів ІІ групи, що підтверджувалося динамікою показників математичного аналізу ВСР і даними електропунктурної діагностики за Накатані. Відзначені нормотонія у 19(29%) хворих І групи, яким проводили медикаментозну терапію, та у 40(64%) ІІ групи; симпатикотонія — у 6(9%) та 5(8%) відповідно; парасимпатикотонія — у 40(62%) і 17(28%). Повна нормалізація показників, згідно з результатами електропунктурної діагностики за Накатані, спостерігається у 19(29,6%) хворих І групи та у 35(56,4%) — ІІ групи. Значного покращання та покращання енергетичного балансу відповідно досягнуто 22(33,2%) та 23(35,4%) хворих І групи та у 24(39,5%) і у 3(4,1%) — ІІ. Показники були незмінними в 1(1,8%) хворого І групи. Порівняльний аналіз результатів виявив більш значні зміни в групі хворих, яким проводили комплексне лікування з використанням голкорефлексотерапії та інфрачервоної лазеропунктури. Порівняння профілю особистості хворих до та після лікування дозволило виявити достовірне його зниження за шкалою 1, 3, 8. Протягом першого року спостереження нормалізацію показників МБДО в І групі відзначали в 11,3%, у ІІ групі — в 41,95% випадків (р<0,05), другого року — відповідно в 33,8% і 58,1%, третього року — у 52,3% та 71,0% (р<0,05) хворих. За даними опитувальника щодо акцентуації характеру Леонгарда — Шмишека протягом 3 років лікування у пацієнтів з ГС відбулася значна зміна гостроти рис характеру, пов’язаних з негативними пасивними емоціями: тривожність, емотивність, дистимність. Протягом першого року спостереження позитивну динаміку в ІІ групі відмічали в 33,9%, у І групі — в 18,5% випадків (р<0,05), другого року — відповідно в 50% і 32,3%. На третій рік спостереження позитивну динаміку встановлено у 52,3% пацієнтів І групи і 69,4% — ІІ групи (р<0,05). Під впливом комплексної терапії статистично достовірно (р<0,05) змінилися показники альфа- та тета-ритму з тенденцією наближення до таких у здорових осіб, хворих молодого віку з ГС ІІ групи. У хворих середнього віку ІІ групи виявлено лише статистично достовірну тенденцію (р<0,05) до зниження показника тета-ритму. Оцінюючи реакцію засвоєння ритму з частотою 10 та 15 Гц, встановили статистично достовірне підвищення показників у хворих обох вікових груп, яким проводили комплексне лікування, що свідчило про покращання функціональної активності головного мозку. Аналіз отриманих результатів ЕхоЕГ, при фоновому запису у пацієнтів після лікування, відображав статистично достовірну тенденцію (р<0,05) до нормалізації ширини ІІІ шлуночка у пацієнтів середнього віку ІІ групи, що свідчить про зниження ступеня лікворної гіпертензії, внаслідок покращання церебральної гемодинаміки. Цей факт дозволяє говорити про ефективність методів лазеро- та голкотерапії з приводу цереброваскулярних розладів, що виникають у хворих середнього віку з ГС. Дані РЕГ після лікування свідчили про позитивну динаміку показників в обох групах. Але статистично достовірні зміни РІ (р<0,05), який свідчив про покращання кровозабезпечення судин головного мозку та їх еластико-тонічних властивостей, виявлені у хворих середнього віку ІІ групи, яким проводили комплексну терапію. Покращання венозного відтоку, яке характеризується нормалізацією ДСІ (р<0,05), зафіксовано в обох півкулях у хворих молодого віку ІІ групи. Також статистично достовірно підвищився ДКІ в правій півкулі у пацієнтів молодого віку ІІ групи, що могло свідчити про нормалізацію судинного опору і, таким чином, — про покращання кровоплину по судинах головного мозку. Результати лікування підтверджують, що застосування методів лазеропунктури позитивно впливає на тонус судин, знижуючи його, а використання голкорефлексотерапії в комплексному лікуванні хворих з ГС значно покращує венозний відтік, завдяки регулюючому впливу на надсегментарні структури вегетативної нервової системи. Отримані дані вказують на доцільність включення до комплексної терапії з приводу ГС голкорефлексотерапії та лазеропунктури, що дозволить суттєво знизити дозу лікарських препаратів та підвищити ефективність лікування. Висновки 1. У дисертації наведено теоретичне і практичне узагальнення результатів вивчення особливостей клінічної симптоматики, показників реоенцефалографії, електроенцефалографії, ехоенцефалографії, варіабельності серцевого ритму, електропунктурної діагностики за методом Накатані при гіпотонічних станах та встановлена клінічна ефективність голкорефлексотерапії і лазеропунктури в комплексному лікуванні хворих з ГС. 2. Використання кардіоритмографії (методу математичного аналізу ВСР) дозволяє в короткий термін (5 хв) визначити характер симпатико-парасимпатичних взаємовідносин у хворих з ГС, і тим самим дає змогу застосовувати індивідуальний підхід до лікування. 3. За результатами дослідження вегетативного статусу осіб з ГС, переважали неадекватна реактивність, недостатнє вегетативне забезпечення діяльності. 4. За показниками ЕЕГ встановлено зменшення альфа-ритму, зростання індексу повільного дельта-ритму, зниження коефіцієнта співвідношення швидких та повільних ритмів, послаблення засвоєння ритму у разі фотостимуляції в осіб з ГС, переважно середнього віку, що свідчить про зниження активності ЦНС, посилення інертності нервових процесів. 5. За даними РЕГ, у хворих середнього віку з ГС знижений ступінь пульсового кровонаповнення, визначаються явища гіпоксії мозку, периферичний опір судин головного мозку підвищений. 6. Параметри ЕхоЕГ свідчать про статистично достовірну тенденцію до наростання лікворної гіпертензії у хворих середнього віку з ГС порівняно з такими у здорових осіб, що вказує на більш прогресивний перебіг атрофічних процесів головного мозку. 7. Для пацієнтів з ГС характерні невротичні відхилення в структурі особистості (домінування іпохондричного синдрому в поєднанні з емоційною лабільністю, елементами аутизації). 8. Проведено порівняльний аналіз ефективності лікування хворих з ГС на підставі результатів клініко-нейрофізіологічних, психологічних досліджень. Виявлено більшу результативність комплексного лікування з використанням медикаментозної терапії, голкорефлексотерапії та лазеротерапії ІЧЛВ в порівнянні з загальноприйнятою терапією. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. З урахуванням найбільш інформативної, економної за часом, сучасної методики оцінки вегетативного статусу хворих з ГС рекомендовано більш широке застосування на практиці методу математичного аналізу ВСР. 2. Нейрофізіологічні методи дослідження (РЕГ, ЕхоЕГ, ЕЕГ) — обов’язкові для обстеження хворих, раннього виявлення факторів ризику в розвитку судинної патології головного мозку. 3. До комплексного лікування хворих з ГС необхідно включати, поряд з медикаментозною терапією, методи рефлексотерапії, зокрема голкорефлексотерапію та інфрачервону лазеропунктуру як найбільш ефективні та перспективні. 4. До підбору схем комплексного лікування ГС слід застосовувати індивідуальний підхід, що ґрунтується на результатах додаткових методів обстеження. СПИСОК ПУБЛИКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Кошель Т.В. Возможности рефлексотерапии в комплексном лечении гипотонических состояний // Лiк. справа. — 2004. — № 5–6. — С. 49–52. 2. Кошель Т.В., Матяш М.Н. Динаміка неврологічних та психологічних особливостей в результаті комплексного лікування хворих молодого та середнього віку з гіпотонічними станами // Укр. мед. часопис. — 2004. — № 7–8. — С. 65–69. (Дисертантом самостійно проведені набір і аналіз клінічного матеріалу, зроблені статистичні розрахунки, сформульовані висновки, самостійно підготовлен текст до друку). 3. Мачерет Е.Л., Матяш М.Н., Кошель Т.В. Особенности показателей психологического исследования больных с гипотоническими состояниями // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. — Київ, 2003. — С. 576–581. (Дисертантом самостійно проведено інформаційний пошук та аналіз наукової літератури, сфомульовані висновки, підготовлена стаття до друку). 4. Мачерет Е.Л., Кошель Т.В., Матяш М.Н. Применение актовегина, лазеропунктуры, иглорефлексотерапии в комплексном лечении гипотонических состояний у больных молодого возраста // Укр. вісн. психоневрології. — 2002. — Т.10, вип. 1(30). — С. 94. (Внесок дисертанта полягає у самостійному клінічному підборі та обстеженні хворих, аналізі отриманих даних, підготовки статті до друку). 5. Матяш М.Н., Коркушко А.О., Кошель Т.В. Роль кардиоритмографии в диагностике гипотонических состояний // Матеріали Ювілейної наук.-практ. конф. з міжнарод. участю, присвяченої 25-річчю служби рефлексотерапії в Україні “Актуальні питання рефлексотерапії” (Київ, 10–11 жовтня, 2002 р.). — Київ, 2002. — С. 130–133. (Внесок дисертанта полягає у самостійному клінічному підборі та обстеженні хворих, статистичній обробці матеріалу, аналізі отриманих даних, підготовки статті до друку). 6. Матяш М.Н., Кошель Т.В., Шарай С.Г. Лечение методами рефлексотерапии гипотонических состояний, обусловленных хроническими обструктивными заболеваниями легких // Матеріали Ювілейної наук.-практ. конф. з міжнарод. участю, присвяченої 25-річчю служби рефлексотерапії в Україні “Актуальні питання рефлексотерапії” (Київ, 10–11 жовтня, 2002 р.). — Київ, 2002. — С. 133–136. (Дисертантом самостійно проведено інформаційний пошук та аналіз наукової літератури, підготовлен текст до друку). 7. Мачерет Е.Л., Матяш М.Н., Кошель Т.В. Комплексное лечение больных с гипотоническими состояниями// Матеріали Ювілейної наук.-практ. конф. з міжнарод. участю, присвяченої 25-річчю служби рефлексотерапії в Україні “Актуальні питання рефлексотерапії” (Київ, 10–11 жовтня, 2002 р.). — Київ, 2002. — С. 145–148. (Дисертантом самостійно проведені набір і аналіз клінічного матеріалу, сформульовані висновки, підготовлен текст до друку). 8. Матяш М.Н., Кошель Т.В. Гипотонические состояния как фактор риска в возникновении цереброваскулярной патологии // Матеріали наук.-практ. конф. з міжнарод. участю “Теоретичні та клінічні аспекти рефлексотерапії і нетрадиційної медицини” (Київ, 10–11 жовтня, 2003 р.). — Київ, 2003. — С. 80–82. (Внесок дисертанта полягає у самостійному клінічному підборі та обстеженні хворих, статистичній обробці матеріалу, аналізі отриманих даних, підготовки тексту до друку). 9. Кошель Т.В. Динаміка показників реоенцефалографії у хворих з гіпотонічними станами під впливом комплексної терапії // Матеріали наук.-практ. конф. з міжнарод. участю “Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на сучасному етапі” (Київ, 1–2 жовтня, 2004 р.). — С. 76–79. 10. Кошель Т.В. Динаміка показників вегетативної функції хворих з гіпотонічними станами під впливом комплексного лікування// Матеріали наук.-практ. конф. з міжнарод. участю “Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на сучасному етапі” (Київ, 1–2 жовтня, 2004 р.). — С. 69–72. 11. Кошель Т.В. Динаміка показників біоелектричної активності головного мозку пацієнтів з гіпотонічними станами молодого та середнього віку під впливом комплексної терапії// Матеріали наук.-практ. конф. з міжнарод. участю “Рефлексотерапія та нетрадиційна медицина на сучасному етапі” (Київ, 1–2 жовтня, 2004 р.). — С. 72–76. АНОТАЦІЯ Кошель Т.В. Комплексне лікування гіпотонічних станів у осіб молодого та середнього віку. — Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 — нервові хвороби. — Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2004. Дисертаційна робота присвячена діагностиці гіпотонічних станів, які є фактором ризику розвитку цереброваскулярної патології, та розробці патогенетично обґрунтованої комплексної терапії з включенням до схеми голкорефлексотерапії і лазеропунктури. Відзначено, що застосування математичного аналізу варіабельності серцевого ритму — інформативний і доступний метод оцінки функції вегетативної нервової системи у пацієнтів з гіпотонічними станами. Встановлено, що для пацієнтів з гіпотонічними станами характерні певні особливості особистості та риси характеру. Застосування електропунктурної діагностики за Накатані забезпечує індивідуальний підхід у разі проведення рефлексотерапії. Встановлено, що запропонована комплексна терапія — більш ефективна у разі розвитку гіпотонічних станів, оскільки голкорефлексотерапія і лазеропунктура дозволяють суттєво знизити дозу лікарських препаратів та покращити перспективи одужання. Ключові слова: гіпотонічні стани, варіабельність серцевого ритму, голкорефлексотерапія, лазеропунктура, вегетативна нервова система. АННОТАЦИЯ Кошель Т.В. Комплексное лечение гипотонических состояний у лиц молодого и среднего возраста. — Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 — нервные болезни. — Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика МОЗ Украины, Киев, 2004. Диссертационня работа посвящена диагностике гипотонических состояний, которые являются фактором риска развития цереброваскулярной патологии, и разработке патогенетически обоснованной комплексной терапии с включеним в схему иглорефлексотерапии и лазеропунктуры. Было проведено комплексное клинико-параклиническое обследование и лечение 127 больных с ГС, из них 109 женщин и 18 мужчин молодого и среднего возраста. Также было обследовано 45 практически здоровых людей, которые составили контрольную группу. Физическим трудом занимались 37 больных с ГС, умственным — 90. В контрольной группе распределение обследованных людей по возрасту и полу было идентичным. В зависимости от применявшегося метода лечения больные были распределены на две группы: І — 65 пациентов с ГС, которым проводили медикаментозную терапию (42 — возрастом 20 - 44 года, 23 — 45 - 59 лет); ІІ — 62 пациента с ГС, которые получали комплексное лечение с использованием методов рефлексотерапии (40 — возрастом 20 - 44 года, 22 — 45 - 59 лет). Комплексное клинико-параклиническое исследование быль проведено всем больным до и после курса лечения. Отмечено, что использование математического анализа вариабельности сердечного ритма является информативным и доступным методом оценки функции вегетативной нервной системы у пациентов с гипотоническими состояниями. Установлено, что для больных с гипотоническими состояниями характерны определенные особенности личности и черты характера. Использование электропунктурной диагностики по Накатани обеспечивает индивидуальный подход при проведении рефлексотерапии. Выявлено, что предложенная комплексная терапия — более эффективна при развитии гипотонических состояний, поскольку иглорефлексотерапия и лазеропунктура позволяют существенно снизить дозу лекарственных препаратов и улучшить перспективы выздоровления. Ключевые слова: гипотонические состояния, вариабельность сердечного ритма, иглорефлексотерапия, лазеропунктура. SUMMARI Koshel T.V. Combined treatment of hypothetic states teenage and middle age people. - Scrip. Dissertation is an application for Candidate of Medical Science on speciality 14.01.15 – nervous diseases, Kyiv Medical Academy of Post-Graduation Education named after P. Shupik. Kyiv, 2004. Dissertation is let in diagnostics hypothetic states, which are factor of risks in evolution the malfunction of brain blood circulation, and culture pathogenetically proved combined treatment therapy wich included in scheme of acupuncture and laserpuncture. This Dissertation shows that method of mathematics analysis cardiac rhythm variability is informative available in using for estimate the function of vegetative nervous system patients with hypothetic states. Also it shows that for patients with hypothetic states characteristically have current speciality personality. Application of acupuncture diagnostic method (Nakatani method) provides the best individual approach in treatment by reflexotherapy methods. Was proved that this combined treatment is most effective for treatment hypothetic states, acupuncture and laserpuncture are letting make dose of medicine drugs and improve progress in healing. Key words: hypothetic states, cardiac rhythm variability, acupuncture, laserpuncture, vegetative nervous system. ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ АГ — артеріальна гіпотонія АТ — артеріальний тиск ГС — гіпотонічні стани ВРС — варіабельність серцевого ритму ЕЕГ — електроенцефалографія ЕхоЕГ — ехоенцефалографія ПАГ — первинна артеріальна гіпотонія РЕГ — реоенцефалографія PAGE 24

Похожие записи