.

Клініко-імунологічна та імуногенетична характеристика дітей з різними формами туберкульозу і корекція імунологічних порушень: Автореф. дис… д-ра мед

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3208
Скачать документ

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ
ІМ. Ф.Г.ЯНОВСЬКОГО АМН УКРАЇНИ

БІЛОГОРЦЕВА ОЛЬГА ІВАНІВНА

УДК 616-002.5-053.2-085.281.32/37:612.112.017.1.575:616-092.9-07

КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНА ТА ІМУНОГЕНЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ З РІЗНИМИ ФОРМАМИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ І КОРЕКЦІЯ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОРУШЕНЬ

14.01.26 – фтизіатрія

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук

Київ – 1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України.
Науковий консультант: доктор медичних наук, професор
Костроміна Вікторія Павлівна,
Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського
АМН України, завідуюча відділенням фтизіопедіатрії
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Панасюк Олексій Варфоломійович,
Медичний інститут Української асоціації народної медицини, професор кафедри фтизіатрії;
доктор медичних наук, професор
Сіренко Ірина Олександрівна,
Харківський інститут удосконалення лікарів МОЗ України, завідуюча кафедрою дитячої фтизіатрії і пульмонології;
доктор медичних наук, професор
Шальмін Олександр Самуїлович,
Запорізький інститут удосконалення лікарів МОЗ України, завідуючий кафедрою фтизіатрії та пульмонології.

Провідна установа: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, кафедра фтизіатрії з курсом пульмонології.

Захист відбудеться ” 29 ” червня 1999р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.552.01 при Інституті фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського АМН України (252110, м.Київ, МСП-680, узвіз Протасів яр,7).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фтизіатрії і пульмонології ім.Ф.Г.Яновського АМН України (м.Київ, узвіз Протасів яр, 7).

Автореферат розісланий ” 25 ” травня 1999р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Ж.Б.Бегоулєва
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Зростання захворюваності та смертності від туберкульозу за останній час привело до того, що туберкульоз в Україні становить загрозу національній безпеці (Ю.І.Фещенко, 1995; Ю.І.Фещенко, В.М.Мельник, 1998; В.П.Костроміна, 1995, 1998).
Епідситуація з туберкульозу в цілому, захворюваність підлітків і дорослих значною мірою визначаються перенесеним у дитинстві первинним процесом і якістю його вилікування, оскільки навіть мінімальні залишкові зміни первинного генезу є джерелом ендогенної реінфекції у підлітків та дорослих (А.Г.Хоменко, 1997; Л.А.Митинская, 1998; Ю.І.Фещенко, 1998).
Серед найважливіших завдань, вирішення яких передбачає національна програма боротьби з туберкульозом, – завдання удосконалення існуючих і розробки нових засобів діагностики, лікування і профілактики туберкульозу, розробки і застосування у фтизіатрії стандартів і технологій, адаптованих до міжнародних стандартів.
Важлива роль імунної системи у розвитку і перебігу туберкульозу не викликає сумнівів (М.М.Авербах и соавт., 1980, 1984, 1992; К.Ф.Чернушенко, Л.С.Когосова, 1981; К.Ф.Чернушенко, 1993, 1998). Рівень та глибина імунодіагностики в даний час значною мірою залежать від того, наскільки широко в ній використовуються моноклональні антитіла (Д.В.Стефани, Ю.Е.Вельтищев, 1996).
У той же час у фтизіопедіатрії залишаються неопрацьованими питання, пов’язані з вивченням популяцій та субпопуляцій імунокомпетентних клітин крові, рівня протитуберкульозних антитіл із застосуванням таких високоспецифічних технологій, як моноклональні антитіла. Моніторинг стану імунітету у дітей, хворих на туберкульоз, є важливою умовою об’єктивної оцінки ефективності лікування, тим більше, що у дітей частіше відсутні властиві дорослим критерії динаміки процесу: закриття порожнин розпаду і припинення бактеріовиділення.
Генетична схильність організму до захворювань, особливості їх перебігу в значній мірі визначаються антигенним складом його тканин (Л.Д.Серова, В.Н.Шабалин, 1988), тому в останні роки великого практичного значення стали набувати дослідження антигенів головного комплексу гістосумісності (HLA), що беруть безпосередню участь у розвитку імунної відповіді (J.D.Dasgupta et al., 1990; Г.Н.Дранник, Г.М.Дизик, 1990; В.В.Яздовский, 1991, 1997).
В умовах зростання захворюваності туберкульозом, обмежених можливостей рентгенологічного обстеження дітей, впливу несприятливих зовнішніх факторів вивчення генетичних маркерів схильності до туберкульозу, безумовно, має важливе практичне значення, дозволяє індивідуалізувати диспансерне спостереження і лікувальну тактику. Відомості про розподілення антигенів гістосумісності у дітей з різними проявами туберкульозу, які проживають в Україні, відсутні. Залишаються неопрацьованими проблеми сполученості різних ланок імунітету та їх взаємозв’язку з генетичними факторами.
У той же час особливості імунологічної системи організму, що росте, вимагають виключно ретельного підбору засобів імунокорекції, розробки індивідуальних показань до їх застосування, пошуку засобів природного походження з властивостями адаптогенів. Таким чином, погіршення в Україні епідеміологічної ситуації з туберкульозу, зниження ефективності лікування, складність діагностики та лікування туберкульозу у дітей привели до необхідності пошуку генетичних маркерів чутливості і резистентності до туберкульозу, дослідження імунологічних механізмів реалізації генетичної схильності до захворювання, вивчення патофізіологічних особливостей перебігу туберкульозу і можливостей фенотипічної корекції імунологічних порушень із вживанням нових імуноактивних препаратів різного походження і механізму дії з метою підвищення ефективності лікування, і визначили актуальність досліджень, що проводилися, та інтерес до вивчення даної проблеми.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувались на кафедрі фтизіатрії Дніпропетровської державної медичної академії. Дисертація є фрагментом комплексних тем: “Диференційовані методи хіміопрофілактики у дітей груп ризику по захворюванню туберкульозом”, № держреєстрації 01.88.0086827; “Вивчити причинно-наслідкові зв’язки динаміки захворюваності, хворобливості, смертності та деяких інших показників розповсюдженості туберкульозу в Україні; розробити 10-річний науково-обгрунтований прогноз і шлях впливу на цю недугу. Розробити нові методи ранньої діагностики і профілактики туберкульозу та основні напрямки перспективних наукових досліджень у фтизіатрії”, №0192U010901, шифр СФ.393.
Мета роботи. Дати комплексну клінічну, імунологічну і імуногенетичну (HLA) характеристику різних варіантів перебігу туберкульозу у дітей і клініко-патогенетичне обгрунтування застосування різних імунотропних препаратів для підвищення ефективності лікування.
Завдання дослідження:
1. Провести аналіз особливостей клінічного перебігу різних проявів туберкульозу у дітей у зіставленні з результатами вивчення імунологічної реактивності: популяційного та субпопуляційного складу імунокомпетентних клітин, функціональної активності лімфоцитів, гуморальних факторів та функціональної активності фагоцитуючих клітин крові.
2. Вивчити генетичні маркери HLA різних проявів туберкульозу у дітей та їх взаємозв’язок з особливостями імунної відповіді.
3. Вивчити прогностичну цінність факторів ризику (генетичних і зовнішніх) у розвитку туберкульозу у дітей.
4. Вивчити клініко-імунологічну ефективність різних видів лікування (хіміотерапії, хіміотерапії у поєднанні з імуноактивними препаратами – тимогеном, біоспорином) у дітей, хворих на туберкульоз, і дати патогенетичне обгрунтування їх застосування.
5. Вивчити особливості імунореабілітації при різних видах лікування у залежності від вихідного стану імунітету і динаміку сполученості імунологічних ознак у процесі лікування.
6. Вивчити ефективність застосування фітопрепарату “Віватон” окремо і у поєднанні з антибактеріальними препаратами на імунологічну реактивність і туберкульозне запалення у експерименті з урахуванням генетично обумовленої опозитної чутливості до туберкульозної інфекції.
Наукова новизна одержаних результатів. Одержано нові дані, які детально характеризують стан імунітету у дітей з різними проявами туберкульозу (особливості експресії антигенів імунокомпетентних клітин – CD3, CD4, CD8, CD38, CD22, HLA, DR, сполученість клітинних, гуморальних факторів, показників функціональної активності лімфоцитів і фагоцитарної здатності клітин), що поширюють уяву про роль факторів міжклітинної кооперації і механізми імунопатогенезу різних варіантів перебігу туберкульозу, дають змогу пояснити особливості клінічного перебігу цих форм з точки зору адекватності імунної відповіді.
Вперше у дітей, які проживають в Україні, визначено генетичні маркери HLA схильності до розвитку туберкульозу і переходу первинного процесу у вторинний, а також вивчено взаємозв’язок між генетичними і зовнішніми факторами, що підвищують ризик захворювання туберкульозом.
Вперше вивчено вплив бактеріального препарату – біоспорину – на перебіг туберкульозного процесу і імунологічну реактивність у хворих на туберкульоз, обгрунтовано показання до вживання та запропоновано схему прийому препарату у хворих на туберкульоз дітей. Показано, що препарат поліпшує переносимість і підвищує ефективність хіміотерапії.
Вперше було вивчено особливості імунореабілітації при різних видах етіопатогенетичної терапії у дітей, хворих на туберкульоз, у залежності від вихідного стану імунологічної реактивності, а саме – направленості дії; швидкості відновлення імунологічних параметрів, а також від генетичних факторів системи HLA.
Вперше дано кількісну оцінку сили впливу () різних видів лікування (хіміотерапії, хіміотерапії у поєднанні з тимогеном, біоспорином) на клітинні і гуморальні параметри імунітету, що дозволило розробити рекомендації по диференційованому вживанню зазначених імуноактивних препаратів.
Вперше, в умовах експерименту, показано ефективність застосування комплексного фітопрепарату “Віватон” у корекції порушень імунітету і дії на туберкульозне запалення з урахуванням різної, генетично обумовленої, чутливості до туберкульозної інфекції.
Практичне значення одержаних результатів. Проведений клінічний аналіз різних проявів туберкульозу у дітей у порівнянні з комплексною оцінкою стану імунологічної реактивності (популяційного та субпопуляційного складу і функціональної активності лімфоцитів, стану гуморальних факторів, функціональної активності фагоцитуючих клітин) дозволив виділити клініко-імунологічні особливості різних форм туберкульозу і виявити ланки, які потребують імунокорекції.
Показано, що у дітей з початковими проявами туберкульозної інфекції і малими формами туберкульозу внутрішньогрудних лімфатичних вузлів частіше відсутні ознаки дійсного імунодефіциту (блокада рецепторного апарату лімфоцитів помірно виражена і компенсується активацією специфічної ланки клітинного імунітету) і показання для призначення імуномодуляторів у них обмежені.
Результати клініко-імунологічних зіставлень дозволили рекомендувати для використання у практиці імунологічні параметри вираженості туберкульозного процесу, а саме: активація супресорно-цитотоксичної ланки (CD8) на фоні низьких показників клітинного імунітету (CD3, CD4, CD4/CD8, Е-РУК, Еа-РУК, РБТЛ) утворюють патогенетичний фон для розвитку виражених форм захворювання.
Показано, що HLA типування може бути використано у якості скринінгово-го методу прогнозу імовірності розвитку туберкульозу у дітей (донозологічної діагностики) і можливості переходу первинного туберкульозу у вторинний.
Розроблені об’єктивні критерії дозволяють сформувати групи з високим відносним ризиком захворювання туберкульозом, індивідуалізувати диспансерне спостереження і терапевтичну тактику для таких дітей.
Проведене в роботі вивчення сполученості між однойменними параметрами (вмістом Т- і В-лімфоцитів), що визначаються різними методами (за допомогою моноклональних антитіл і методами розеткоутворення) показало, що методи мають самостійне значення і дозволяють повніше характеризувати стан імунітету.
Наведені кількісні параметри сили дії різних видів лікування (хіміотерапії, хіміотерапії у поєднанні з тимогеном, біоспорином) на різні ланки імунітету у хворих на туберкульоз () дають змогу лікарю здійснювати диференційоване призначення коректорів.
Запропонована для практичного використання прогностична модель ефективності імунохіміотерапії, яка показала, що результати лікування дітей, хворих на туберкульоз, в значній мірі залежать від вихідного стану імунітету і носійства генетичних факторів HLA.
Дано клініко-патогенетичне обгрунтування застосування бактеріального препарату біоспорину, запропонована і впроваджена в клініці ефективна схема його вживання хворими на туберкульоз дітьми. Методика застосування біоспорину дозволяє розширити можливості патогенетичної терапії з використанням препарату з багатосторонньою позитивною дією на туберкульозний процес та імунологічну реактивність і враховує реальні можливості лікувально-профілактичних закладів усіх рівнів.
Результати експериментальних досліджень по вивченню дії комплексного фітопрепарату “Віватон” на імунологічну реактивність і туберкульозне запалення відкривають перспективу використання нового ефективного імунокоригуючого засобу у клініці туберкульозу.
Впровадження результатів дослідження в практику. Видані методичні рекомендації: “Інтерпопуляційні зміни структури представництва імунокомпетентних клітин в периферичній крові дітей, що хворіють на гострі інфекційно-запальні захворювання бронхолегеневої системи та туберкульоз легенів” (1997), “Імунодіагностика в педіатрії і імунокорекція при респіраторній патології у дітей” (1997); інформаційні листи: “Застосування імуногенетичних досліджень для виявлення схильності до розвитку туберкульозу у дітей” (1995); “Застосування тимогену у комплексній терапії дітей, хворих на туберкульоз” (1995).
Рекомендації, викладені в методичних посібниках, інформаційних листах, винаходах, впроваджені в практику Дніпропетровського обласного лікувально-профілактичного об’єднання “Фтизіатрія”, Дніпропетровського міського протитуберкульозного диспансеру, Дніпропетровських туберкульозних санаторіїв №5 та №7, Інституту фтизіатрії та пульмонології АМН України, Дніпродзержинського міського протитуберкульозного диспансеру, Дніпродзержинської міської дитячої лікарні і дитячого тубсанаторію, а також в учбовий процес Дніпропетровської державної медичної академії.
Особистий внесок здобувача. Дисертант створила методичну основу роботи, адекватну меті і завданням дослідження. Здійснювала клінічний підбір хворих, динамічне спостереження за ними у процесі лікування (клінічний огляд, призначення імунологічних та інших видів обстеження, імунологічних препаратів), забір крові.
Освоїла імунологічні методи дослідження в імунологічній лабораторії Московського НДІ туберкульозу (зав. – д.м.н. В.М.Володимирський), імуногенетичні – в імунологічній лабораторії Центрального НДІ туберкульозу АМН Росії (зав. – д.м.н.В.І.Литвинов) і впровадила їх в роботу відповідних лабораторій м.Дніпропетровська.
Проводила експериментальні дослідження в Центрі по доклінічному вивченню нових лікарських препаратів Московського НДІ туберкульозу МОЗ Росії під керівництвом і за участю керівника Центру – к.м.н. Г.Б.Соколової, д.м.н. Р.П.Селицької, д.м.н. М.П.Грачової.
Самостійно проводила аналіз результатів клінічних і лабораторних досліджень, пошук наукової літератури.
Автор висловлює глибоку подяку за консультативну допомогу при виборі теми і на етапах роботи науковому консультанту д.м.н., проф. В.П.Костроміній, чл.кор. АМН України, проф. К.Ф.Чернушенко, к.м.н. О.В.Деркач, д.м.н. В.Я.Чаплинському, д.м.н., проф. О.П.Костроміну, акад. НАН і АМН України, д.м.н., проф. В.В.Смирнову, д.м.н. О.Є.Абатурову, д.м.н., проф. В.Я.Гергерту.
Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи представлені та обговорені на конференціях і з’їздах: науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Дніпропетровського медичного інституту (Дніпропетровськ, 1991); міжрегіональній конференції “Соціально-епідеміологічні проблеми туберкульозу в територіях Крайньої Півночі” (Якутськ, 1992); ювілейній конференції НДІ фтизіатрії та пульмонології ім. Ш.А.Алімова (Ташкент, 1992); XI з’їзді лікарів-фтизіатрів (Ленінград, 1992); науково-практичних конференціях “Актуальні питання медицини та біології” (Дніпропетровськ, 1992, 1993, 1995, 1997); І з’їзді фтизіатрів і пульмонологів України (Вінниця, 1993); IX з’їзді дитячих лікарів України (Одеса, 1993); науково-практичній конференції “Оптимальні засоби та методи імунокоригуючої, протизапальної та протимікробної терапії (Харків, 1993); науково-практичній конференції “Актуальні питання мікробіології, епідеміології та імунології інфекційних захворювань (Харків, 1993); Національних конгресах по хворобах органів дихання (Москва, 1994, 1995, 1997, 1998); ХІІ з’їзді фтизіатрів (Саратов, 1994); науково-практичній конференції “Екологія та здоров’я” (Кривий Ріг, 1994); І Національному з’їзді фармакологів України (Харків, 1995); конференції “Реабілітація у педіатрії” (Тернопіль, 1995); ІІ Міжнародній конференції “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1995); науково-практичній конференції “Наукові досягнення та проблеми виробництва лікарських засобів” (Харків, 1995); конференції “Актуальні питання немедикаментозного лікування захворювань органів дихання, серцево-судинної та нервової системи” (Ялта, 1996); ХІІІ з’їзді фтизіатрів (Катеринбург, 1997); Conference on Global Lung Health (Paris, France, 1997); ІІ з’їзді фтизіатрів та пульмонологів України (Київ, 1998); І Національному конгресі України по імунології, алергології та імунореабілітації (Алушта, 1998); міжкафедральному семінарі кафедр фтизіатрії, факультетської педіатрії і дитячих інфекційних хвороб та Центральної науково-дослідної лабораторії Дніпропетровської державної медичної академії (Дніпропетровськ, 1998).
Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження викладені у 65 публікаціях: статей у наукових виданнях – 16, депонованих рукописів – 3, методичних рекомендацій – 2, інформаційних листів – 2, матеріалів з’їздів та конференцій – 39, патентів на винаходи – 3.
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на ¬¬ 325 сторінках машинопису і складається із вступу, огляду літератури, 5 розділів власних спостережень, заключення, висновків та списку літератури, який містить 386 джерел. Робота ілюстрована 68 таблицями та 28 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Матеріали та методи досліджень
Для вирішення поставлених завдань нами обстежено 368 дітей у віці від 6 до 13 років з різними проявами туберкульозної інфекції (хлопчиків – 191, дівчаток – 177): 59 – з раннім періодом первинної туберкульозної інфекції; 87 – інфіковані туберкульозом з наростаючими туберкуліновими реакціями; 54 – з первинним туберкульозним комплексом; 119 – з туберкульозом внутрішньогрудних лімфатичних вузлів; 11 – з інфільтративним туберкульозом, 7 – з дисемінованим туберкульозом, 5 – з вогнищевим туберкульозом, 13 – з туберкульозним плевритом, 1 – з фіброзно-кавернозним туберкульозом, 12 – інфіковані туберкульозом з гострою неспецифічною пневмонією.
Контрольну групу для порівняння результатів імунологічних досліджень склали 42 неінфіковані туберкульозом дитини, для імуногенетичних досліджень – 183 здорові особи, що мешкають на території Дніпропетровської області.
Усі діти були обстежені в умовах стаціонару та санаторію із застосуванням обов’язкових, додаткових та факультативних методів дослідження. Об’єктом спеціальних робіт стали імунологічні та імуногенетичні дослідження.
Для оцінки імунологічної реактивності вживався комплекс методів, які дозволяють оцінити стан Т- і В- системи імунітету і фагоцитарну функцію клітин (в цілому 33 відносних і абсолютних значення показників імунітету).
Для вивчення структурних і функціональних особливостей імунокомпетентних клітин периферичної крові хворих (популяцій і субпопуляцій) використовували метод непрямої імунофлюоресценції із вживанням технології та моноклональних антитіл серії ІКО виробництва “Медбиоспектр” (м.Москва). Визначали вміст CD3-, CD4-, CD8-, CD38-, CD22- HLA-DR-клітин і величину імунорегуляторного індексу CD4/CD8. Вивчення Т-системи імунітету включало також підрахунок кількості Т-лімфоцитів методом спонтанного розеткоутворення (Е-РУК), I.Bash et al. (1969), (Еа-РУК) за методом I.Wybren, H.Furlenberg (1973), вивчення функціональної активності лімфоцитів у реакції бластної трансформації (РБТЛ) з фітогемаглютином (ФГА) та туберкуліном (ППД-Л) методом I.Bash, K.Hirshorn (1963) у модифікації К.Ф.Чернушенко та Л.С.Когосової (1978), реєстрацію проліферативної відповіді лімфоцитів – по включенню у ДНК Н3-тимідину радіометричним методом при інкубації з ФГА та ППД-Л.
Характеристику В-систем імунітету доповнювали визначенням кількості В-лімфоцитів за допомогою тесту компліментарного розеткоутворення (А.Н.Чередеев, 1976), рівня сироваткових імуноглобулінів A, M, G (G.Manchini et al., 1965) та циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) методом селективної преципітації комплексів антиген-антитіла у розчині поліетиленгліколю (М.Меньшиков, 1987). Для визначення вмісту протитуберкульозних антитіл використовували тест-систему “Антитуб” для проведення твердофазного імуноферментного аналізу виробництва НДІ туберкульозу МОЗ Росії. Антигенний матеріал, вжитий для сенсибілізації планшетів, був отриманий із стандартних штамів мікобактерій туберкульозу, які зазнали -опромінення та ультразвукової дезінтеграції. Реєстрація результатів виконувалась на обладнанні “Імуноферментна лабораторія JFCO” фірми “Лаботек”.
Тести, що характеризують фагоцитарну здатність клітин, включали: НСТ-тест (спонтанний та індукований ППД-Л), підрахунок процентів фагоцитуючих нейтрофілів (ПФ), фагоцитарного числа (ФЧ).
Специфічну реактивність характеризували також за допомогою показника ушкоджуваності нейтрофілів ППН з ППД-Л за В.А.Фрадкіним (1985).
Визначення антигенів головного комплексу гістосумісності (HLA) проводилось за допомогою стандартного мікролімфоцитотоксичного тесту P.Terasaki з використанням типуючих панелей Російського НДІ гематології і трансфузіології, що складаються з 120 антисироваток до 56 антигенів HLA (до 17 антигенів HLA локусу А, 33 антигенів локусу В та 6 антигенів локусу С).
Згідно з завданнями дослідження була вивчена клінічна та імунологічна ефективність традиційної хіміотерапії (40 хворих), хіміотерапії у поєднанні з тимогеном (36 осіб) і біоспорином (38 хворих), тобто імунореактивними препаратами різного походження та механізму дії. Методика лікування передбачала призначення адекватної однотипної хіміотерапії хворим усіх груп. Тимоген призначали у віковій дозі в/м за схемою: 5 днів введення – 3 дні перерви – 3 дні введення – 3 дні перерви – 2 дні введення (курс 16 днів).
Багатосторонні позитивні патогенетичні ефекти бактеріального препарату із сапрофітних бактерій – біоспорину, які є показанням до призначення хворим на туберкульоз (препарат має дезінтоксикаційну, протизапальну, протиалергічну дію, йому властивий ефект транслокації – проникає в осередок ураження різної локалізації і має там антибактеріальну та протизапальну дію, продукує лізоцим, індукує вироблення ендогенного інтерферону, активує макрофаги, синтезує амінокислоти, бере участь у процесах травлення шляхом вироблення ферментів, нормалізує кишкову флору, сприяє виведенню важких металів тощо) (В.В.Смирнов, С.Р.Резник,1992) спонукали нас до вивчення клініко-імунологічної ефективності його вживання у порівнянні з традиційною хіміотерапією та хіміотерапією у поєднанні з тимічним імуномодулятором – тимогеном і визначення показання до призначення його у хворих на туберкульоз. Біоспорин призначали впродовж 5 днів з інтервалом в 3 дні протягом 21 дня: по 1 дозі 2 рази на день за 30 хв. до їжі.
Ефективність лікування оцінювали з урахуванням динаміки клінічної симптоматики і результатів комплексного імунологічного обстеження. Імунологічні дослідження проводились при надходженні, через 1,5 (після курсу імунотерапії), 3, 6 та 9 місяців лікування.
В останні роки увагу дослідників привертають препарати рослинного походження як імунокоригуючі засоби. Неопрацьованими залишаються питання дії фітотерапії на туберкульозне запалення, направленість імуномодулюючої дії у залежності від генетичної характеристики чутливості до туберкульозної інфекції та дози фітопрепарату. Це спонукало нас в межах завдань даного дослідження провести вивчення дії фітопрепарату “Віватон”.
У експериментальній частині роботи було вивчено дію комплексного фітопрепарату “Віватон”, одержаного з 27 лікарських рослин (препарат не має аналогів), на імунну систему та туберкульозне запалення з урахуванням генетично обумовленої схильності до туберкульозу. Дослідження було проведено на 42 білих безпородних мишах, заражених мікобактеріями штаму BOV, та 91 миші з опозитною чутливістю до мікобактерій туберкульозу (39 мишей Black та 52 миші F1-гібрид CBA/C57Bl6), заражених мікобактеріями штаму H37Rv. Маса тварин становила 20-22 г.
У експерименті були використані такі методи:
а) патофізіологічні (зараження тварин, введення лікарських засобів);
б) імунологічні (кількісна оцінка популяційного складу лімфоцитів в органах імунної системи, оцінка фагоцитарної активності клітинних елементів периферичної крові);
в) патоморфологічні (гістологічний аналіз внутрішніх органів, оцінка індексу ураження);
г) мікробіологічні (сіяння та люмінесцентна мікроскопія осідання внутрішніх органів).
Сіяння МБТ проводилося на середовища Левенштейна-Йєнсена, Фіна та А-6. Оцінка виявлення мікобактеріальної популяції здійснювалась за бальною системою: з кожної групи аналізувались 3 тварини по 4 органах (легені, селезінка, печінка, лімфатичні вузли), всього у групі проводилось 12 сіянь та 12 люмінесцентних мікроскопій (кількість позитивних аналізів розцінювалась як кількість балів).
Оцінка вмісту В-лімфоїдних елементів у селезінці та лімфатичних вузлах проводилась методом прямої імунофлюоресценції (на предметному склі в мікроямках з полілізином L з використанням сухої люмінуючої сироватки кролика проти глобулінів білої миші).
Математичне забезпечення роботи здійснювалось на ПЕОМ РС 386 з використанням набору методів (для кількісних та якісних параметрів), які дозволяють дати різносторонню та об’єктивну характеристику результатам дослідження (використано пакет програм для медико-біологічних досліджень -BMDP). Окрім загальноприйнятих показників (середньоарифметичне значення (М), середньоквадратичне відхилення (), помилка середньої арифметичної (m), t- критерій Стьюдента, непараметричні критерії Фішера, Вілкоксона-Манна-Уїтні), застосовували дисперсійний аналіз, який дозволяє оцінити силу дії різних факторів на результативну ознаку (). При вивченні статистичного зв’язку між явищами застосовувалась лінійна кореляція, а також непараметричні критерії сполученості (2-критерій, коефіцієнт Пірсона та ін.). Для прогнозування ефективності лікування використано дискримінантний аналіз. Комплекс генетико-статистичних методів включав аналіз розподілення антигенів HLA, фенотипів і гаплотипів та вірогідність їх відмінностей у порівнюваних групах, силу асоціації між антигеном та хворобою – критерій відносного ризику (RR). Для прогнозування особливостей перебігу захворювання з урахуванням генетичних маркерів використано аналіз Вальда.
Основні результати дослідження
В умовах сучасного патоморфозу туберкульозу у дітей все більшого значення набуває з’ясування потенційної активності туберкульозної інфекції при “віражу” та у осіб, давно інфікованих (І.О.Сіренко, 1992, 1998). Особливо важливе значення такі дослідження мають у дітей з гіперчутливістю до туберкуліну, у яких ризик захворювання туберкульозом у 2-10 разів вищий, ніж у дітей із слабкими та помірними реакціями.
Аналіз клініко-імунологічних характеристик дітей групи підвищеного ризику захворювання туберкульозом з гіперергією на туберкулін (у 36,3% обстежених було зафіксовано віраж туберкулінових реакцій, у 63,7% давність інфікування становила 1,5-6 років і причиною обстеження стало наростання туберкулінової чутливості) виявив такі обтяжуючі перебіг туберкульозної інфекції фактори, як дефекти вакцинації та ревакцинації БЦЖ (17,8%), хіміопрофілактики та обстеження у інфікованих з минулих років (68,5%), ускладнений перебіг реакції Манту (некроз, лімфагоїт – 17,8%), контакт з хворими на туберкульоз (16,1%), часті простудні захворювання (23,3%). При об’єктивному огляді характерною ознакою залишається реакція з боку периферичних вузлів.
Серед локальних форм туберкульозу у дітей найчастіше зустрічається туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Ця група неоднорідна за клініко-рентгенологічними проявами. Особливі труднощі для діагностики становлять малі форми захворювання. Під нашим спостереженням знаходилось 43 дити-ни з малими формами бронхоаденіту, що становило 36% всіх обстежених хворих на туберкульоз внутрішньогрудних лімфатичних вузлів. Через прихований перебіг захворювання помилки у діагностиці на догоспітальному етапі становили 72,1%. Більшість цих хворих (83,8%) вважались інфікованими з різним строком давності. У 69,8% дітей процес діагностовано у строки, близькі до раннього періоду первинного інфікування. Контакт з хворим на туберкульоз при ретельному опитуванні встановлено у 48,8%. Переважну більшість хворих (41,8%) виявлено при обстеженні після планової туберкулінодіагностики, 20,9% – при обстеженні з приводу контакту і 20,9% – з приводу тубінфікування. До поліклініки з різними скаргами звернулось 16,4% хворих. У більшості дітей були післяприщепні БЦЖ-знаки (65,1%). Характерним для цієї групи хворих став малосимптомний (60,5%) та безсимптомний перебіг захворювання та виразна периферична мікрополіаденія. Значну діагностичну цінність становили результати проби Манту з 2ТЕ, яка була вираженою (11мм та більше), а гіперергічна чутливість до туберкуліну мала місце у третини хворих. Найчастіше зустрічалось ураження лімфатичних вузлів бронхопульмональної групи (86%). Спостерігались переважно однобічні процеси.
Серед вперше виявлених хворих на локальні форми туберкульозу 79,5% становили діти з клінічно вираженими формами захворювання. Переважними залишались туберкульоз внутрішньогрудних лімфовузлів (у 81,6% – інфільтративна, у 18,4% – туморозна форми) та первинний туберкульозний комплекс. Ускладнений перебіг первинних форм діагностовано у 15,4%. Характерною особливістю цієї групи дітей стало указання на контакт з хворим на туберкульоз (53,3%), часто відсутність прищепного БЦЖ-знаку (33,3%) або малі його розміри (32,4%), несприятливий преморбідний фон (60,5%), виражена або гіперергічна реакція Манту (75,3%), відносно рідке виявляння МБТ (4,8%). Аналіз анамнестичних та клініко-рентгенологічних даних дозволив у 12 (5,7%) дітей, переважно препубертатного віку, діагностувати вторинні форми туберкульозу.
Імунологічні дослідження, проведені у дітей з різними проявами туберкульозної інфекції, показали, що значення багатьох імунологічних параметрів характеризуються суттєвими індивідуальними коливаннями, у зв’язку з чим зміни середніх значень показників, незважаючи на очевидну різницю, мають характер тенденції і часто вірогідно не відрізняються. Однак в цілому по ряду параметрів вдалося простежити і загальні закономірності та особливості, характерні для кожної окремої групи обстежених (рис.1, 2, 3).
В усіх групах виявлені відхилення у вигляді зниження зрілих CD3-лімфоцитів та хелперних/індукуючих клітин (CD4). Максимальний дефект цих клі-тин мав місце у дітей, хворих на гостру пневмонію, інфікованих туберкульозом, можливо, за рахунок як неспецифічного легеневого процесу, так і додаткової дії туберкульозної інфекції: CD3 (38,001,78)%, (0,950,04)Г/л; CD4 (22,002,68)%, (0,550,07)Г/л, при нормі – (65,623,21)%, (1,940,09)Г/л та (39,002,12)%, (1,150,06)Г/л, відповідно, р0,05. Мінімальні зміни відзначались у хворих на малі форми бронхоаденіту: CD3 (58,243,16)%, (1,920,1)Г/л, p>0,05; CD4 (32,122,18)%, p0,05 при нормі – (12,190,96)%, (0,360,03)Г/л. Не можна виключити, що один із механізмів цього явища – це вплив бактеріальних токсинів, антигенів та продуктів, що утворюються у процесі ураження легеневої тканини, на імунокомпетентну систему, і збільшення клітин цього ряду свідчить про активацію імунної відповіді.
Результати розпізнавання В-клітин з використанням кластера диференціювання CD22 виявили у більшості груп лише тенденцію до їх зростання. Кількість клітин з експресованими на них антигенами HLA-DR достатньо різнилась. Найбільші середні значення показників були у дітей з початковими проявами – HLA-DR (18,502,14)%, p0,05. При виражених проявах захворювання експресія цих антигенів на клітинах знижувалась. Враховуючи роль антигенів HLA-DR, можна припустити, що пригнічення їх експресії приводить до порушення процесів регуляції імунної відповіді та сприяє розвитку глибоких структурних та функціональних змін у імунній системі.
Кількість Т-лімфоцитів, що несуть на поверхні рецептори до еритроцитів барана, визначається у тесті Е-РУК та Еа-РУК, і функціональна активність клітин за результатами РБТЛ та індексом стимуляції (по включенню 3Н-тимідину у проліферувальні лімфоцити) з ФГА та ППД-Л були максимально пригнічені у хворих на вторинні форми туберкульозу, тоді як у хворих з початковими проявами та малими формами туберкульозу внутрішньогрудних лімфовузлів помірний кількісний дефіцит популяцій та субпопуляцій Т-лімфоцитів суттєво не відбивався на їх функціональній активності і відбувався на фоні високої специфічної реактивності: РБТЛ з ППД-Л – (5,760,43)%, p20%) можливе подальше зниження експресії лімфоцитарних антигенів (CD3, CD4).
9. Клініко-імунологічна ефективність застосування біоспорину у комплексній терапії хворих на туберкульоз дітей проявляється у прискоренні інволюції інтоксикаційного синдрому, збільшенні кількості хворих з повним та значним розсмоктуванням інфільтративних змін, профілактиці побічної дії хіміопрепаратів, корекції імунологічних порушень різного ступеня вираженості.
10. Застосування тимогену в комплексній терапії дітей, хворих на туберкульоз, знижує частоту алергічних реакцій у 2,6 рази (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020