ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ

ім. В. П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

ГОРШКОВА РИММА ОЛЕКCІЇВНА

УДК
617.741-0041-089.87-089.843-06:617.7-002-085.276

Клініко-експериментальне обгрунтування корекції ліпофільної
антирадикальної системи органа зору у хворих віковою катарактою в
післяопераційному періоді

14.01.18 – Офтальмологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Одеса – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті очних хвороб і тканинної терапії
ім.В.П.Філатова АМН України.

Науковий керівник доктор медичних наук, професор

Пасєчнікова Наталія
Володимирівна,

Інститут очних хвороб і
тканинної терапії АМН

України, директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Савко Валентин Владиславович,

Інститут очних хвороб і тканинної терапії АМН
України, керівник відділу увеїтів і лікування їх наслідків

доктор медичних наук, професор

Завгородня Наталія Григорівна,

Запорізька медична академія
післядипломної освіти,

МОЗ України, завідувач кафедри
очних хвороб

Провідна установа: Харківська медична академія післядипломної

освіти МОЗ України, кафедра
офтальмології,

м. Харків

Захист відбудеться “19“ січня 2007 р. о 10.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 41.556.01 в Інституті очних хвороб і
тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України за адресою: 65061, Одеса,
Французький бульвар, 49/51.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В. П. Філатова АМН України (65061, Одеса,
Французький бульвар, 49/51).

Автореферат розісланий “8 ” грудня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор біол.наук

І. П. Метеліцина

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В теперішній час ефективним методом реабілітації
хворих віковою катарактою являється хірургічний метод лікування.
Незважаючи на те, що високий сучасний технологічний рівень екстракції
катаракти з імплантацією ІОЛ дозволяє в значній мірі зменшити частоту
післяопераційних ускладнень, проблема підвищеної післяопераційної
реакції, яка все ще має місце у хворих з віковою катарактою, залишається
актуальною і потребує подальшої розробки. Тому проблема медикаментозного
контролю запального процесу в структурах ока, зменшення його
інтенсивності, розповсюдження і тривалості являється однією з найбільш
важливих в офтальмології (Веселовская З.Ф., 1989; Петруня А.М.,
Пантелеев Г.В., 2004; Сергиенко Н.М., 1990).

В складному і багатогранному патогенезі післяопераційної запальної
реакції згідно сучасним поглядам, провідна роль належить біологічно
активним ліпідам (простагландини, лейкотрієни, ліпоксини), які являються
продуктами пероксидації арахідонової кислоти (Георгиев Д.Д., 2003;
Тахчиди Х.П., Егорова Э.В., Толчинская А.И., 2004). В останні роки все
більшу увагу привертають дані про можливу роль вільнорадикальних
процесів в патогенезі запальних реакцій (Кравчук Е.А., 2004; Леус Н.Ф.,
Журавок Ю.А., Драгомирецкая Е.И., 2002; Пенішкевич Я.І., 2002). Токсична
дія вільних радикалів визначається тим, що вони здатні різко змінювати
структуру практично всіх біологічних молекул – нуклеїнових кислот,
білків, ліпідів, вуглеводів, і, таким чином, порушувати їх функції
(Владимиров Ю.А., 1998; Зоров Д.Б., 2005; Кравчук Е.А., 2004).

Таким чином, одним з факторів, що негативно впливають на хід
післяопераційного періоду, можуть бути процеси, які приводять до
підвищеного рівня вільнорадикальних сполук, що відіграють визначну роль
в патогенезі післяопераційного запалення, і виявляють пошкоджуючу дію на
клітинні структури тканин і мембрани клітин. Відомо, що розвиток
запальної реакції пов’язаний зі зниженням рівня окремих елементів
антиоксидантного захисту, а це приводить до активації перекисного
окислення ліпідів (Архипова Л.Т., 2001; Павлюченко К.П., Акимова О.Г.,
1999; Шаимова В.А., 2002).

В той же час в літературі відсутні прямі докази дії продуктів
перекисного окислення ліпідів – органічних гідропероксидів на перебіг
запального процесу.

Розглядаючи цю проблему в цілому, необхідно вказати також на роль “пер-
оксидного тонуса” клітини, який відіграє важливу роль в контролі над
процесами окислення жирних кислот і утворення простагландинів в
запальному вогнищі (Chemtob S., Hardy P., 1995; Gad M.Z., Knattab M.
2000).

В результаті експериментальних досліджень, які виконувались в Інституті
очних хвороб і тканинної терапії ім.В.П.Філатова АМН України, доведено,
що додаткова генерація супероксидного радикалу кисню значно посилює
післяопераційну запальну реакцію і порушення гематоаквального бар’єра
(Георгиев Д.Д., 2001; Журавок Ю.А., 2004; Леус Н.Ф., Журавок Ю.А.,
Драгомирецкая Е.И., 2002).

Особливої уваги заслуговують результати фундаментальних досліджень
японських і американських вчених про дію ензиматичних антиоксидантних
систем на експресію утворення таких ліпідних медіаторів запалення як
лейкотрієни і модуляцію рівня прозапальних цитокінів (Imai H., Narashima
K., Arai M., 1990). В цьому зв’язку актуальним є пошук способів
активації ензимів антиоксидантної системи (АОС). Особливу увагу
заслуговують рослинні сполуки, рослинні препарати, зокрема, флавоноїди,
які мають антиоксидантні, ангіопротекторні, протиалергічні та інші
фармакологічні властивості (Левицкий А.П., Макаренко О.А., Сукманский
О.И., 2002).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є частиною науково-дослідної роботи Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім.В.П.Філатова “Вивчити роль коферментного
забезпечення організму в стані вуглеводно-фосфорного обміну при розвитку
діабетичної ретинопатії” (№ держ. реєстрації 0104U003481, 2004- 2006
рр.), у якій автор була співвиконавцем.

Мета роботи і задачі дослідження. Мета роботи — підвищення ефективності
операційного лікування хворих віковою катарактою шляхом зниження ступеня
післяопераційного запального процесу на підставі вивчення ролі стану
ензиматичної антирадикальної системи у виразності запальної реакції і
впливу на цей процес препарату “Ліпофлавон”.

Для досягнення зазначеної мети були вирішені такі задачі:

Вивчити дію ліпофільного гідропероксида – бутилгідропероксида на
виразність післяопераційної запальної реакції в експерименті.

Дослідити стан антиоксидантної ензиматичної системи в вогнищі запалення
і вплив ліпофлавону на клінічні і метаболічні показники запального
процесу тканин ока при корнеосклеральній травмі (експеримент).

Розробити новий об’єктивний спосіб діагностики виразності
післяопераційної запальної реакції ока після екстракції катаракти з
імплантацією ІОЛ.

З’ясувати взаємозв’язок між станом ензиматичної антиоксидантної системи
і виразності запальної реакції у хворих віковою катарактою після
операції екстракції катаракти.

Дослідити вплив ліпофлавону на клінічні та біохімічні показники
запального процесу і розробити методику щодо застосування цього
препарату при проведенні екстракції катаракти у хворих віковою
катарактою.

Об’єкт дослідження: вікова катаракта.

Предмет дослідження: показники запальної реакції, ензиматична
антиоксидантна система, вплив препарату “Ліпофлавон” на перебіг
запальної реакції в експерименті та клініці.

Методи дослідження: моделювання запалення, клінічне обстеження хворих
віковою катарактою до і після операції екстракції катаракти (гострота
зору, поле зору, УЗ-ехобіометрія), спектрофотометричні методи визначення
активності супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази,
глутатіонредуктази, визначення ступеня внутрішньоочного
світлорозсіювання у хворих віковою катарактою. Після операції проводили
біомікроскопію, тонометрію і вимірювали гостроту зору. Статистичну
обробку даних виконували за допомогою комп’ютерної програми “Statistica
5.5”.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше показана прозапальна дія
третинного бутилгідропероксиду після корнеосклеральної операційної
травми.

Доповнено наукове уявлення про роль антиоксидантного статусу організму в
перебігу запального процесу: знижений рівень активності антиоксидантних
ферментів супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази і глутатіонредуктази
у хворих віковою катарактою спричиняє більш високий ступінь
післяопераційної запальної реакції.

Вперше показана протизапальна дія ліпофлавону при проведенні екстракції
катаракти з імплантацією ІОЛ шляхом активації ліпофлавоном ензимів
антиоксидантної системи супероксиддисмутази, глутатіонредуктази і
глутатіонпероксидази в тканинах зони операційного впливу.

Практична значимість одержаних результатів. Розроблено новий
інструментальний спосіб діагностики виразності післяопераційної
запальної реакції при проведенні операції екстракції катаракти на
підставі вимірювання ступеня світлорозсіювання всередині ока (Патент №
10824 Україна, МПК 7 А61В/00; u 2005 06466; опубліковано 15.11.2005;
Промислова власність, № 11 ).

Запропоновано новий ліпофільний препарат “Ліпофлавон” для зниження
ступеня післяопераційної запальної реакції при оперативному лікуванні
хворих віковою катарактою.

Впровадження результатів дослідження в практику. Результати досліджень
впроваджені в клінічну практику офтальмологічного відділення 1-ї міської
лікарні ім. М.І. Пирогова (м. Севастополь, Україна), відділенні
хірургічного лікування катаракти та відділенні патології рогівки
Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН
України.

Особистий внесок здобувача. Ідея використання ліпофлавону для лікування
післяопераційного запального процесу у хворих віковою катарактою при
оперативному їх лікуванні належить науковому керівнику, доктору медичних
наук, професору Н.В.Пасєчніковій. Автором особисто здійснена розробка
основних наукових положень роботи, проведений аналіз літературних
джерел. Здобувач самостійно провела набір і обробку експериментального і
клінічного матеріалу. Експериментальні дослідження проведені здобувачем
на базі Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова
АМН України. Автор особисто моделювала операційну травму в експерименті
і аналізувала отримані дані клінічних і біохімічних досліджень. Разом зі
співробітниками лабораторії біохімії Інституту очних хвороб і тканинної
терапії ім. В. П. Філатова АМН України автор здійснювала забір
біологічного матеріалу і проводила біохімічні дослідження в експерименті
і клініці. Дисертантом самостійно виконані загальноофтальмологічні і
функціональні дослідження 83 хворих віковою катарактою, яким проводилась
операція екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ.
Здобувач самостійно провела клінічну оцінку отриманих результатів,
написала всі розділи дисертації, зробила статистичний аналіз і
узагальнення отриманих результатів, сформулювала висновки і практичні
рекомендації, підготувала матеріал для публікації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були
повідомлені і обговорені на 14-ому Міжнародному офтальмологічному
симпозіумі “Одеса-Генуя” (Одеса, 2005) і на XXVI Міжнародній
науково-практичній конференції “Применение лазеров в медицине и
биологии” (Ялта, 2006).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 8 наукових роботах, в
тому числі 5 статей в наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК
України, 1 деклараційний патент України, 2 роботи – в тезах доповідей на
наукових симпозіумах і конференціях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація написана російською мовою,
викладена на 154 сторінках комп’ютерного тексту. Складається із вступу,
огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 2 розділів
результатів власних досліджень, аналізу результатів дослідження,
висновків, списку використаних літературних джерел; ілюстрована 19
таблицями, 19 рисунками, що займають 36 окремих сторінок. Список
використаних літературних джерел містить 225 найменувань і розміщується
на 25 сторінках.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Експериментальні дослідження виконувались
на 69 кролях породи шиншила вагою 2,0-2,5 кг, які знаходились на
загальному раціоні віварію. Всі кролі були в доброму фізичному стані, а
стан очей в межах фізіологічної норми.

Методика моделювання операційної травми:

а) відсепаровка кон’юнктиви від лімба довжиною 10 мм у верхній частині
очного яблука;

б) робили наскрізний розріз склери по лімбу скребачкою довжиною 8 мм;

в) накладання 3 корнеосклеральних швів (10/0);

г) наприкінці область рани покривалась кон’юнктивальним шматком з двома
швами на 2- х і 10-ти годинах;

Оперативне втручання проводилось під тіопенталовим наркозом. Препарат
розводили фізіологічним розчином (1:20) і вводили 1 мл/кг ваги
внутрішньом’язово.

В очі кролів 1-ої групи (контрольної) закапували тільки 30% розчину
альбуциду 5 разів на день протягом всього періоду спостереження.

Тварини другої групи отримували інстиляції 1% розчину
бутилгідропероксиду.

Тваринам третьої групи робили інстиляції ліпофлавону.

Кожний день проводили біомікроскопію очей експериментальних тварин за
допомогою щілинної лампи “Оптон” і реєстрували ступінь запальної реакції
в балах за тими ж клінічними ознаками. Кролі знаходились під
спостереженням протягом 31 днів після операції.

Клінічні дослідження по визначенню впливу частоти застосування
ліпофлавону на основні клінічні та біохімічні показники запального
процесу після операції екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ були
проведені у 30 пацієнтів, які знаходились на стаціонарному лікуванні у
відділі патології і мікрохірургії рогівки Інституту очних хвороб і
тканинної терапії ім. В. П. Філатова.

Екстракапсулярна екстракція катаракти була зроблена по стандартній
методиці з імплантацією ІОЛ US–Optics в капсулярний мішок кришталика.

Пацієнти які приймали участь в дослідженні, були розділені на три групи
по 10 хворих в кожній. Пацієнти основної групи у складі комплексної
післяопераційної терапії отримували препарат “Ліпофлавон” в дозі, яка
була визначена для кожної окремої групи.

Пацієнти першої групи отримували досліджуваний препарат 4 рази на добу
через однакові проміжки часу по 2 краплі в кон’юнктивальний мішок обох
очей; пацієнти другої групи отримували досліджуваний препарат 6 разів на
добу через рівні проміжки часу по 2 краплі в кон’юнктивальний мішок обох
очей; пацієнти третьої групи отримували досліджуваний препарат 8 разів
на добу через однакові проміжки часу по 2 краплі в кон’юнктивальний
мішок обох очей. Курс лікування для всіх пацієнтів складав 7 днів.

Препарат являє собою лікарську форму у вигляді ліофілізованого порошку,
який містить кверцетин, введений в лецитинові ліпосоми (флакон № 1) в
комплекті з розчинником хлориду натрію 0,9% по 1,5 мл (флакон № 2). Очні
краплі у вигляді ліпосомальної емульсії готуються шляхом змішування
флаконів № 1 і № 2.

Дослідження, які включали розробку нового метода діагностики ступеня
запальної реакції тканин ока після операції екстракції катаракти з
імплантацією ІОЛ, вивчення впливу Ліпофлавона на основні клінічні і
біохімічні показники запального процесу після операції екстракції
катаракти з імплантацією ІОЛ, а також вивчення взаємозв’язку запальної
реакції і активності ферментів антиоксидантної системи організму хворих
віковою катарактою після екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ, були
проведені у 53 пацієнтів.

Ступінь виразності післяопераційного запалення оцінювали в балах за
такими клінічними ознаками:

А) за ступенем перикорнеальної ін’єкції судин:

1 бал – фізіологічна норма (кон’юнктива блідно-рожева, склера білого
кольору);

2 бали – слабкий ступінь перикорнеальної ін’єкції у ділянці
корнеосклерального розрізу і нормальний колір кон’юнктиви та склери на
решті простору;

3 бали – виразна перикорнеальна ін’єкція судин лімба і склери в ділянці
корнеосклерального розрізу і менш виразна на решті простору лімба;

4 бали – різко виражена перикорнеальна ін’єкція червоного кольору на
всьому просторі очного яблука.

Б) за набряком рогівки:

1 бал – фізіологічна норма (прозора на всьому просторі);

2 бали – слабо виражена набряклість рогівки в верхній її третині;

3 бали – помірна набряклість рогівки у верхній третині, поява складок
десцеметової оболонки;

4 бали – виразний набряк епітелію і строми всієї рогівки, десцеметит.

В) за станом райдужки і зіниці:

1 бал – рисунок райдужки звичайний, ділянка зіниці чиста, реакція її на
світло уповільнена;

2 бали – райдужка набрякла, зіниця правильної форми, її реакція на
світло уповільнена;

3 бали – райдужка набрякла, у ділянці зіниці фібрин або фібринозна
плівка, задні синехії, реакція зіниці на світло відсутня;

4 бали – виразна набряклість райдужки, фібринозний випіт на райдужці й у
просвіті зіниці, колова задня синехія, гіпопіон, реакція зіниці на
світло відсутня.

Всі пацієнти другої серії дослідження випадковим чином розподілялись на
2 групи: основну групу (25 хворих) і групу порівняння (28 хворих).
Основна група у складі комплексної післяопераційної терапії отримувала
досліджуваний препарат “Ліпофлавон” в дозі, визначеної нами в першій
серії досліджень – шестикратні інстиляції щоденно протягом 6 днів
(Реєстрація за № UA/3053/01/01 від 07.04.05 ).

Супутнє лікування (базисна терапія): безпосередньо після завершення
оперативного втручання всім пацієнтам призначали базисну терапію, яка
включала: місцеве закапування сульфацила натрія на протязі 6 днів,
підкон’юнктивальну ін’єкцію антибіотика і внутрішньом’язове уведення
диклофенака на протязі 5 днів.

Для дослідження пацієнтів застосовували такі методи: об’єктивне
дослідження (візометрія, тонометрія, флуоресцеїновий тест,
біомікроскопія, офтальмоскопія), оцінка вираженості суб’єктивних скарг
хворого, загальний аналіз крові (еритроцити, гемоглобін, лейкоцити,
тромбоцити, ШОЕ).

Оцінку суб’єктивних скарг хворого проводили за такими параметрами:
відчуття стороннього тіла в оці, світлобоязнь. Кількісно ступінь
вираженості ознак запальної реакції (перикорнеальна ін’єкція, ступінь
набряклості рогівки, стан райдужки) оцінювалась в балах за схемою, яку
було розроблено в Інституті ім. В. П. Філатова АМН України. Поряд з цим
ми використовували запропонований нами об’єктивний метод оцінки
запального процесу на підставі оцінки ступеня світлорозсіювання
усередині ока після екстракапсулярної екстракції катаракти з
імплантацією інтраокулярної лінзи в післяопераційному періоді.

Вимірювання внутрішньоочного розсіювання світлового випромінювання
здійснюється прямим компенсаторним методом на приладі “Manual
Strightlight Meters Series 2”. Принцип метода полягає в порівнянні двох
джерел світла, розділених в часі, один з яких досліджуваний, розсіяне
усередині ока світло на фоні темного поля, а другий – відомий
(еталонний), джерело світла, яке регулюється і знаходиться в цьому ж
полі.

При розробці метода об’єктивної діагностики післяопераційної запальної
реакції нами були проведені дослідження для з’ясування ступеня кореляції
бальної оцінки таких класичних ознак запалення, як вираженість
перикорнеальної ін’єкції, ступеня набряклості рогівки і показників стану
райдужки (набряклості та гіперемії) з численними значеннями відносних
величин прямого світлорозсіювання внутрішньоочних оптичних середовищ.

В крові хворих та тканинах ока тварин нами визначались активність
супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази та рівень
білку за допомогою методів СФ-аналізу (Камилов Ф. Х., Винькова Г. А.,
Коробейникова Э. Н., 2002).

Залежно від характеру даних, отриманих в ході дослідження, для аналізу
застосовувались відповідні методи статистичного аналізу (Лакин Г.Ф.,
1990; Реброва О.Ю., 2002). При дослідженні кореляційного зв’язку між
чисельними і порядковими показниками розраховувався і оцінювався
коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (Наследов А., 2005).

Основні результати та їх обговорення. Результати експериментальних
досліджень. Результати дослідження впливу бутилгідропероксида на ступінь
вираженості запальних ознак післяопераційного процесу свідчать, що
органічний гідропероксид має значний вплив на хід запального процесу.
При цьому значно підвищувалась ступінь всіх вивчених ознак запалення і
концентрації білка в камерній волозі. Найбільш ранній вплив інстиляції
бутилгідропероксида виявляють і на розвиток набряку рогівки, вже через 9
годин різниця між двома досліджуваними групами по показникам набряклості
рогівки були значними і статистично вірогідними , складаючи 1,82 ± 0,23
бала в контролі і 2,55 ± 0,16 бала в дослідній групі (р<0,05). В подальші періоди зміни під впливом бутилгідропероксида продовжували зростати і сягали найбільшого відносного підйому набряклості на сьомий день спостереження, коли показники складали в контролі 1,09 ± 0,09 бала і в дослідній групі 2,00 ± 0,27 бала, тобто показники набряклості рогівки були майже у два рази більше за умови інстиляцій бутилгідропероксида, ніж у тварин після корнеосклерального розрізу без інстиляцій бутилгідропероксида. До кінця періоду спостереження (31 доба) різниця в набряклості рогівки у двох досліджуваних групах залишалась дуже значною і статистично вірогідною. Другою запальною ознакою за ступенем реагування на органічний гідропероксид була ступінь набряклості і гіперемії райдужки. В цьому випадку достовірна різниця між дослідними і контрольними показниками спостерігалась на 3-ю добу, складаючи 1,18 ± 0,12 бала в контролі і 1,91 ± 0,21 бала в досліді. Вивчаючи показники перикорнеальної ін’єкції було встановлено, що застосування бутилгідропероксида викликало вірогідні і більш значні зміни в кінці гострої фази запального процесу (7-а доба), коли показники перикорнеальної ін’єкції в контролі і досліді складали 1,73 ± 0,14 бала і 2,64 ± 0,20 бала відповідно (р<0,01). Достовірна різниця між показниками запальної реакції в контрольній і дослідній групах залишалась достовірною до 21 доби. Аналіз рівня білка в камерній волозі за умови впливу бутилгідропероксиду показав, що його концентрація в значній мірі підвищувалась на 2-й день: в контролі і в експерименті (22,85 ± 1,90) мг/л і (32,13 ± 1,70) мг/л відповідно. На 7-й день в камерній волозі рівень білка в дослідній групі був різко підвищений при порівнянні з контрольною групою і складав (24,44 ± 1,30) мг/л і (11,20 ± 1,30) мг/л відповідно. Значні зміни ступеня набряклості рогівки і райдужки, а також суттєве підвищення вмісту білка в камерній волозі за умови впливу бутилгідропероксида свідчать, що інстиляції гідропероксида посилюють пошкодження мембранних структур тканин ока при запальному процесі в післяопераційному періоді Під впливом органічного гідропероксида не тільки підвищувалась інтенсивність запального процесу в початкові строки спостереження, але і збільшувалась тривалість зберігання ознак запалення. Так, наприклад, підвищена концентрація білка в камерній волозі відзначалась до кінця періоду спостережень. Дослідження впливу ліпофільного антиоксиданту Ліпофлавона при моделюванні післяопераційного запалення виявили його здатність знижувати ступінь вираженості запального процесу і зменшувати проникність гематоаквального бар’єру. Про це свідчать дані показників основних ознак запалення: перикорнеальної ін’єкції, набряку рогівки і райдужки, а також показники концентрації білка в камерній волозі в динаміці розвитку післяопераційного запального процесу. Аналіз отриманих результатів в дослідах з використанням в післяопераційному періоді інстиляцій ліпофлавону свідчить, що вірогідне зменшення ознаки запальної реакції – перикорнеальної ін’єкції – відзначається в періоді гострої фази запалення, коли показники перикорнеальної ін’єкції через 6 годин спостереження складали в контролі 3,27 ± 0,14 бала, а в досліді – 2,67 ± 0,19 бала. Через добу ці показники складали 2,64 ± 0,15 бала і 1,83 ± 0,21 бала відповідно. На 3-ю добу спостереження перикорнеальна ін’єкція була також менш виражена в дослідах при застосуванні ліпофлавону і її показники складали 2,55 ± 0,16 бала і 1,75 ± 0,25 бала в контрольній і дослідній групах відповідно. При аналізі даних ступеня набряклості рогівки нами відзначалось вірогідне зниження показників цієї ознаки через 9 годин, коли бальна оцінка ознаки складала 1,82 ± 0,21 бала і 1,25 ± 0,13 бала в контролі і досліді відповідно. Через добу ступінь різниці між показниками набряклості рогівки залишався приблизно на такому ж рівні: 1,64 ± 0,15 бала і 1,17 ± 0,11 балів в контролі і досліді відповідно. Ae ? o ? ? ? ?   c ¤ ¤ 3/4 A A Ae o ? „@ „`u^„@ & & & P `„ і (12,5 ± 1,14) мг/мл, а в контрольній групі (22,85 ± 1,95) мг/л. На сьомий день після нанесення післяопераційної травми вміст білка в камерній волозі тварин, які отримували ліпофлавон, складав (5,54 ± 0,55) мг/л, а в групі, яка не отримувала біофлавоноїд, вміст білка складав (11,2 ± 1,29) мг/л. Для вивчення механізмів протизапальної дії ліпофлавону нами була визначена активність таких антиоксидантних ферментів, як супероксиддисмутаза, глутатіопероксидаза і глутатіонредуктаза в тканинах корнеосклеральної зони очей кролів з операційною травмою. В дослідах із застосуванням в післяопераційному періоді ліпофлавону активність досліджуваних нами ферментів була зниженою, але статистично не відрізнялась від показників в контрольному експерименті (інтактні тварини). Показники активності супероксиддисмутази в контролі були (25,50 ± 1,61) нкат/г тканини, а в дослідній групі – (22,30 ± 1,84) нкат/г тканини; глутатіонпероксидази в контролі – (15,40 ± 0,82) нкат/г тканини, а в досліді – (14,90 ± 1,74) нкат/г тканини; глутатіонредуктази в контролі – (35,70 ± 2,11) нкат/г тканини, а в досліді – (29,90 ± 1,29) нкат/г тканини. В той же час, при порівнянні з активністю ферментів у тварин тільки з оперативним впливом, активність супероксиддисмутази була вище на 60%, глутатіонпероксидази – на 45% і глутатіонредуктази – на 49%. При цьому активність глутатіонредуктази залишалась статистично вірогідно зниженою при порівнянні з нормою. Таким чином, застосування препарату “Ліпофлавон” практично нормалізувало супероксиддисмутазну і глутатіопероксидазну активність тканин корнеосклеральної зони в післяопераційному періоді. Узагальнюючи результати проведеного дослідження необхідно відзначити, що органічний гідропероксид – бутилгідропероксид – в значній мірі підвищує ступінь виразності основних ознак запальної реакції (перикорнеальну ін’єкцію, набряк рогівки і райдужки) і посилює порушення гематоаквального бар’єра при моделюванні післяопераційного процесу. Встановлено, що ліпофільний антиоксидант ліпофлавон суттєво зменшує пошкодження гематоаквального бар’єра і знижує ступінь виразності запального процесу в експериментальних умовах. Важливим елементом механізму післязапальної дії препарата “Ліпофлавон” являється встановлений факт, що ліпофлавон чинить стимулюючу дію на активність антиоксидантної системи в тканинах корнеосклеральної зони з операційною травмою – стимулює активність супероксиддисмутази і глутатіонпероксидази, а також глутатіонредуктази. Ліпофлавон по відношенню до перших двох ферментів виявляє нормалізуючу дію на їх активність. Результати клінічних досліджень. При порівняльній оцінці ефективності протизапальної дії ліпофлавону в клініці залежно від частоти його інстиляцій в післяопераційному періоді пацієнти, які приймали участь в дослідженні, були розподілені на три групи, по 10 хворих в кожній. При порівняльній оцінці ефективності досліджуваного препарату нами виявлено, що оптимальними являються 6 кратні інстиляції препарату, при яких відзначалась найкраща динаміка регресії симптомів запалення у хворих після екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією задньокамерної ІОЛ. Результати дослідження застосування препарату “Ліпофлавон” у хворих після оперативного лікування вікової катаракти свідчать про найбільшу ефективність 6- ти кратних інстиляцій щоденно на протязі 6 днів післяопераційного періоду. Результати статистичної обробки даних, які були отримані при поглибленому вивченні ефективності протизапальної дії ліпофлавону, наведені в таблиці 1. Розглядаючи динаміку змін показників вираженості перикорнеальної ін’єкції в післяопераційному періоді у хворих віковою катарактою, які отримували додатково, крім традиційної терапії препарат “Ліпофлавон” (основна група), і не отримували досліджуваний препарат (контрольна група порівняння), слід відзначити, що практично на протязі всього періоду спостережень, майже до 5-го дня, ступінь перикорнеальної ін’єкції в основній групі була більш низькою при порівнянні з контрольною. Вже на 1-й день показники бальної оцінки перикорнеальної ін’єкції в контрольній групі складали 3,61 ± 0,11 бала, а в основній – 2,76 ± 0,087 бала. На другий день ступінь вираженості цієї ж ознаки складала в контролі 2,96 ± 0,12 бала, а в основній групі – 2,24 ± 0,087 бала. В наступні дні показники перикорнеальної ін’єкції в основній групі приблизно в такій же мірі були нижче за контрольні, і тільки на 6-й день відмінності ступеня перикорнеальної ін’єкції між контрольною і основною групами не були статистично вірогідними. Рангова оцінка ступеня перикорнеальної ін’єкції ще більш переконливо свідчить про різницю між контрольною і основною групами в перші три післяопераційних дня: сума рангів при оцінці досліджуваного критерію запалення була в основній групі хворих більш, ніж у два рази нижче, при порівнянні з контрольною групою. При оцінці запальних змін з боку рогівки можна відзначити, що ступінь вираженості її набряку в основній групі була вірогідно більш низькою в період з 1-го по 4-ий день післяопераційного періоду і складала в ці дні для хворих Таблиця 1 Аналіз вираженості перикорнеальної ін’єкції, ступеня набряку рогівки і стану райдужки у хворих віковою катарактою, які отримували (основна група) і не отримували (група порівняння) інстиляції ліпофлавону в післяопераційному періоді Строки спосте-режен- ня (доба) Статистичні показники Групи Вираженість перикорнеальної ін’єкції Ступінь набряку рогівки Стан райдужки Група порівня-ння (n=28) Основ- на група (n=25) Група порівня-ння (n=28) Основ- на група (n=25) Група порівня-ння (n=28) Основ- на група (n=25) 1 Середній ранг Mann-Whitney Test p 35,66 17,30 32,41 20,94 28,82 24,96 107,50 <0,001 198,50 <0,002 299,00 <0,05 2 Середній ранг Mann-Whitney Test p 34,36 18,76 31,80 21,62 29,71 23,96 144,00 <0,001 215,50 <0,005 274,00 >0,05

3 Середній ранг

Mann-Whitney Test

p 35,21 17,80 29,98 23,66 32,64 20,68

120,00

<0,001 266,50 >0,05 192,00

<0,002 4 Середні ранги Mann-Whitney Test p 32,63 20,70 31,91 21,50 30,57 23,00 192,50 <0,002 212,50 <0,007 250,00 <0,005 5 Середній ранг Mann-Whitney Test p 31,46 22,00 29,50 24,20 28,79 25,00 225,00 <0,01 280,00 >0,05 300,00

>0,05

6 Середній ранг

Mann-Whitney Test

p 29,84 23,82 26,84 27,18 27,45 26,50

270,50

>0,05 345,50

>0,05 337,50

>0,05

контрольної групи 2,89 ± 0,079 бала і 1,86 ± 0,112 бала, а для основної
групи – 2,44 ± 0,10 бала і 1,40 ± 0,10 бала відповідно.

Показники суми рангів в цей період також більш виразно показують
протинабрякову дію ліпофлавону на рогівку в післяопераційному періоді.

Аналіз показників стану райдужки у хворих, які отримували в
післяопераційному періоді ліпофлавон і не отримували досліджуваний
препарат, свідчить, що статистично вірогідне зниження цього показника в
основній групі при порівнянні з контрольною було відзначено тільки на
3-й і 4-й день після операції екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ. В
ці дні величина бальної оцінки гіперемії і набряклості райдужки складала
в основній групі 1,12 ± 0,66 бала і 1,00 ± 0,00 бала, а в контрольній
1,57 ± 0,095 бала і 1,29 ± 0,087 бала відповідно. Необхідно зауважити,
що чисельні значення рангової оцінки цієї ознаки запалення більш
рельєфно відображають протизапальний ефект ліпофлавона на райдужку.

Узагальнюючи наведені дані, слід відзначити, що кількісна оцінка
основних ознак запальної реакції показала виражений ефект дії
ліпофлавона вже на перший післяопераційний день як по вираженості
перикорнеальної ін’єкції, так і по ступеню набряку рогівки. В умовах
застосування інстиляції ліпофлавона вираженість вказаних ознак в
основній групі хворих була на 24% і 16% відповідно нижче при порівнянні
з показниками в групі порівняння.

В наступні строки спостереження також відзначалась значна протизапальна
дія ліпофлавона в період з 2-го по 5-й день, коли показники вираженості
перикорнеальної ін’єкції були знижені на 27% – 21%. Показники набряку
рогівки були вірогідно знижені в період з 2- го по 4-й день, коли їх
значення на 25% – 16% були нижче в основній групі при порівнянні з
групою порівняння.

Такі показники запальної реакції, як стан райдужної оболонки (набряк і
гіперемія), в основній групі вірогідно відрізнялися від групи порівняння
тільки на 3-й і 4-й дні і були знижені на 29% і 23% відповідно.

Результати дослідження ступеня розсіювання внутрішньоочних середовищ у
хворих віковою катарактою, які отримували і не отримували інстиляції
ліпофлавону, наведені в таблиці 2.

Ці дані свідчать про значний вплив ліпофлавону на досліджуваний показник
протягом всього періоду спостереження, коли була виявлена статистично
вірогідна різниця між контрольною і основною групами, починаючи з 2-го
дня після операції; на третій день показники світлорозсіювання в
контролі і досліджуваної групах складали 126,96 ± 4,29 від. од. і 94,44
± 5,14 від. од.. На шостий день величини світлорозсіювання складали
75,43 ± 3,31 від. од. і 52,0 ± 3,04 від. од. відповідно.

Таким чином, найбільш цікаві результати отримані нами при вивчені
показників світлорозсіювання внутрішньоочних середовищ, коли виразна
протизапальна дія ліпофлавону відзначалась в період з 2-го по 6-й день
післяопераційного періоду. Найбільш виражена дія ліпофлавону на ці
показники

Таблиця 2

Показники світлорозсіювання внутрішньоочних середовищ у хворих віковою
катарактою, які отримували (основна група) і не отримували (група
порівняння) інстиляції ліпофлавону в післяопераційному періоді (від.
од.)

Строки

спостереження

(доба) Статистичні

показники Група

порівняння

(n=28) Основна

група

(n=25)

1 M ( m

t

р

% 177,1 ( 5,56

100 169,2 ( 4,77

1,079

(0,05

95,5

2 M ( m

t

p

% 143,3 ( 4,98

100 127,9 ( 5,26

2,123

(0,02

88,0

3 M ( m

t

p

% 126,96 ( 4,29

100 94,44 ( 5,14

4,569

(0,001

74,4

4 M ( m

t

р

% 111,8 ( 4,27

100 64,48 ( 3,99

8,093

(0,001

57,7

5 M ( m

t

p

% 94,71 ( 4,02

100 60,64 ( 3,06

6,744

(0,001

64,0

6 M ( m

t

p

% 75,43 ( 3,31

100 52,0 ( 3,04

5,217

(0,001

68,9

Примітка. p – ступінь достовірності різниці показників між основною
групою і групою порівняння.

спостерігалась на 4-й, 5-й і 6-й дні. Різниця в показниках
світлорозсіювання на 6- й день після операції в групі порівняння і в
основній групі свідчить про те, що незважаючи на зменшення зовнішніх
ознак запальної реакції, таких як перикорнеальна ін’єкція, набряк і
гіперемія райдужки, все ж таки запальна реакція в оці не закінчилась,
про що свідчить вірогідна різниця між показниками світлорозсіювання
внутрішньоочних середовищ в досліджуваних групах хворих.

Таким чином, вивчення світлорозсіювання внутрішньоочних середовищ
дозволяє виявити і оцінити приховані ознаки запального процесу, коли
клінічне спостереження не дозволяє зробити їх оцінку.

Нами також досліджувався взаємозв’язок між активністю ферментів
антиоксидантної системи і ступенем післязапальної реакції у хворих
віковою катарактою після проведення екстракції катаракти з імплантацією
ІОЛ.

Необхідно відзначити, що результати досліджень виявили оборотний
кореляційний зв’язок між активністю ферментів антиоксидантної системи і
вираженістю ознак запального процесу в післяопераційному періоді.
Найбільш тісна кореляція відзначалась на 1-у добу для
супероксиддисмутази і глутатіоредуктази (коефіцієнт кореляції в обох
випадках складав -0,9), і на 6-у добу для глутатіонпероксидази
(коефіцієнт кореляції складав -0,9).

Отримані дані свідчать, що стан ензиматичної системи знешкодження
вільних радикалів в значній мірі визначає ступінь вираженості запального
процесу в післяопераційному періоді при хірургічному лікуванні вікової
катаракти.

Результати проведених нами досліджень можна розглядати як
клініко-експериментальне обгрунтування застосування інстиляцій
ліпофлавону в післяопераційному періоді з метою підвищення ефективності
хірургічного лікування хворих віковою катарактою.

ВИСНОВКИ

Підвищена запальна реакція, що виникає в деяких випадках після операції
екстракції катаракти з імплантацією ІОЛ знижує результативність
хірургічного лікування цього захворювання.

За останні роки інтенсивно досліджується роль вільних радикалів в
патогенезі запалення, в цьому зв’язку вивчення дії оксидантів і
антиоксидантів з метою розробки найбільш оптимальних методів
лікувального контролю запального процесу в тканинах ока, обмежування
його інтенсивності і тривалості являється однією з важливих проблем в
офтальмології.

Вперше виявлений прозапальний ефект ліпофільного гідропероксида –
бутилгідропероксида. В експерименті під впливом досліджуваного
гідропероксида суттєво підвищувались як показники клінічних ознак
запалення: перикорнеальної ін’єкції, набряклості рогівки і райдужки,
так і біохімічні показники: концентрація білка в камерній волозі
зростала на 41% на другу і на 118% на сьому добу спостереження.

В експерименті встановлено, що ліпофлавон виразно обмежував ступінь
післяопераційної запальної реакції, при цьому рівень білка в камерній
волозі знижувався в середньому в два рази на другу і сьому добу
спостереження. Виявлена в цих умовах активація ферментів антиоксидантної
системи (супероксиддисмутази на 60%, глутатіонпероксидази на 45%,
глутатіонредуктази на 49%) являється важливою ланкою механізма дії
ліпофлавона.

Запропонований новий спосіб об’єктивної діагностики запального процесу в
тканинах ока на підставі кількісного вимірювання ступеня
внутрішньоочного світлорозсіювання в післяопераційному періоді.

Виявлена оборотна залежність між станом антиоксидантної системи і
вираженістю запальної реакції в післяопераційному періоді (коефіцієнти
корелятивного зв’язку між показниками світлорозсіювання і активністю
ферментів на 1-у добу складали для супероксиддисмутази –0,9,
глутатіонпероксидази –0,6, глутатіонредуктази –0,9).

Встановлена виразна протизапальна дія ліпофлавону і запропонована нова
методика зниження запальної реакції за допомогою шестикратних інстиляцій
ліпофлавону, який дозволяє знизити ступінь запальної реакції по
показникам світлорозсіювання на 36% і 42% на 3-ю і 4-у добу
післяопераційного періоду відповідно і скоротити строки регресії ознак
запалення на 20%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пасєчнікова Н. В., Горшкова Р. А., Гайдамака Т. Б. Предварительная
оценка противовоспалительного действия препарата “Липофлавон” у
пациентов после экстракапсулярной экстракции катаракты //Офтальмол.
журн. – 2005. — № 3. – С. 13 – 18.

2. Пасечникова Н. В., Горшкова Р. А. Экспериментальное обоснование
применения Липофлавона для снижения степени послеоперационной
воспалительной реакции //Офтальмол. журн. – 2006. — № 2. – С. 36 – 40.

3. Горшкова Р. А. К обоснованию применения препарата “Липофлавон” у
больных возрастной катарактой после операции экстракции катаракты и
имплантации ИОЛ //Офтальмол. журн. – 2006. — № 3 (1). – С. 110 – 113.

4. Пасечникова Н. В., Горшкова Р. А. Клинико-биохимическое обоснование
применения препарата “Липофлавон” у больных возрастной катарактой после
операции экстракции катаракты и имплантации ИОЛ //Украинский медицинский
альманах. – 2006. – Т. 9, № 1. – С. 214 – 218.

5. Леус Н. Ф., Метелицына И. П., Олейник Т. В., Жупан Б. Б., Горшкова
Р. А., Коломийчук С. Г., Байдан Е. И. Роль витаминов и коферментов при
дегенеративных заболеваниях органа зрения (обзор литературы и
собственных исследований) //Журн. АМН Украины. – 2005. – Т. 11, № 4. –
С. 737 – 752.

6. Пасечнікова Н. В., Іванова О. М., Горшкова Р. А. Патент № 10824
Україна МПК7: А61В3/00, u 2005 06466 Спосіб діагностики вираженості
післяопераційної запальної реакції ока після екстракапсулярної
екстракції катаракти з імплантацією інтраокулярної лінзи. Опубл.
15.11.2005 г.; Промислова власність, № 11. – С. 5.25.

7. Леус Н. Ф., Метелицына И. П., Жупан Б. Б., Коломийчук С. Г.,
Драгомирецкая Е. И., Горшкова Р. А., Иванова О. Н. Метаболические
механизмы возрастных дегенеративных заболеваний органа зрения //Тези XIV
Міжнародного наукового симпозіума “Одеса-Генуя”.– Одесса.- 2005.- С. 65-
66.

8. Горшкова Р. А. Клинико- экспериментальные предпосылки применения
Липофлавона у больных возрастной катарактой для снижения степени
послеоперационной воспалительной реакции //Материалы XXVI Международной
научно-практической конференции “Применение лазеров в медицине и
биологии”. – Ялта.- 2006. – С. 115 –116.

АНОТАЦІЯ

Горшкова Р.О. Клініко-експериментальне обгрунтування корекції
ліпофільної антирадикальної системи органа зору у хворих віковою
катарактою в післяопераційному періоді. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.18 – офтальмологія. Інститут очних хвороб і
тканинної терапії ім. В. П. Філатова АМН України, Одеса, 2006.

Дисертація присвячена проблемі зменшення інтенсивності післяопераційної
запальної реакції у хворих віковою катарактою в післяопераційному
періоді при екстракції катаракти, враховуючи результати дослідження ролі
ліпідних гідропероксидів в патогенезі післяопераційного запалення і
корекції антирадикальної системи за допомогою препарату “Ліпофлавон”.
Робота базується на експериментальних, клінічних і біохімічних
дослідженнях.

В експерименті отримані результати, що свідчать про певну роль
гідропероксида (третичного бутилгідропероксида) в підвищенні
інтенсивності запальної реакції і порушенні гематоаквального бар’єра.
При цьому знижується активність ферментів антирадикальної системи:
супероксиддисмутази, глутатіонпероксидази, глутатіонредуктази.
Досліджуваний препарат знижує інтенсивність запальної реакції, вміст
білка в камерній волозі і активує ферменти антиоксидантної системи при
моделюванні операційної травми в експерименті.

В клінічних умовах показана наявність оборотного корелятивного зв’язку
між станом ензиматичної антирадикальної системи крові хворих віковою
катарактою і ступенем запальної реакції переднього відділу ока при
проведені екстракапсулярної екстракції катаракти. Встановлена
протизапальна дія Ліпофлавону в післяопераційному періоді. При його
шестикратних інстиляціях суттєво скорочуються строки регресії ознак
запального процесу у хворих після хірургічного лікування вікової
катаракти.

Ключові слова: післяопераційне запалення, гідроперекиси,
антиоксидантні ферменти, “Ліпофлавон”.

АННОТАЦИЯ

Горшкова Р.А. Клинико-экспериментальное обоснование коррекции
липофильной антиоксидантной системы органа зрения у больных возрастной
катарактой в послеоперационном периоде. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.18 – офтальмология. Институт глазных болезней и
тканевой терапии им. В. П. Филатова АМН Украины, Одесса, 2006.

Диссертация посвящена изучению роли липидных гидропероксидов в
патогенезе послеоперационного воспаления и коррекции антирадикальной
системы с помощью жирорастворимого антиоксиданта с целью ограничения
интенсивности воспалительной реакции у больных возрастной катарактой в
послеоперационном периоде при экстракции катаракты. Работа базируется на
результатах экспериментальных, клинических и биохимических исследований.

В эксперименте получены данные, показывающие роль гидропероксида
(третичного бутилгидропероксида) в повышении интенсивности
воспалительной реакции и нарушении гематоаквального барьера.
Концентрация белка в камерной влаге под влиянием гидропероксида
возрастала на 41 % и 118 % на вторые и седьмые сутки наблюдения,
показатели перикорнеальной инъекции и степени отечности радужки
существенно повышались, начиная с третьих суток, а отечность роговицы
значительно возрастала уже с девятого часа послеоперационного
воздействия. Полученные экспериментальные данные свидетельствуют о
провоспалительном эффекте изучаемого гидропероксида и являются
непосредственным доказательством роли продуктов ПОЛ в воспалительном
процессе. В этих же исследованиях обнаружено, что в воспаленных тканях
глаза в послеоперационном периоде снижается активность ферментов
антирадикальной защиты: супероксиддисмутазы, глутатионпероксидазы и
глутатионредуктазы. Показано, что препарат “Липофлавон”, содержащий
биофлавоноид кверцетин, снижает выраженность воспалительной реакции и
концентрацию белка в камерной влаге при моделировании оперативной травмы
в эксперименте. Выявлено также активирующее влияние Липофлавона на
состояние энзиматической антирадикальной системы тканей глаза в зоне
операционного воздействия. Этот факт рассматривается как важное звено
механизма противовоспалительного действия изучаемого биофлавоноида.

Доказана возможность использования метода прямого светорассеяния для
объективной диагностики воспалительного процесса в тканях глаза путем
количественного измерения относительной степени светорассеивания в
послеоперационном периоде с помощью прибора “Stright Light Meter”.
Анализ данных прямого светорассеяния свидетельствует, что этот метод
позволяет выявлять признаки клинически скрытой воспалительной реакции.
Об этом говорят относительно высокие показатели светорассеяния в группе
сравнения, где инстилляции липофлавона не применялись.

При изучении влияния липофлавона на течение воспалительного процесса в
послеоперационном периоде у больных, установлено, что липофлавон
достоверно уменьшает показатели светорассеяния на вторые сутки
послеоперационного периода. Наибольшие же различия между основной
группой и группой сравнения по показателям светорассеяния отмечаются с
середины острой фазы воспалительного процесса и оставались достоверно
значимыми до конца периода наблюдений (завершения острой фазы
воспалительной реакции).

Таким образом, изучаемый нами биофлавоноид оказывает отчетливое влияние
не только на острую фазу воспалительного процесса, но, в значительной
мере, уменьшает признаки воспалительной реакции в период последней фазы
воспалительного процесса. В клинических исследованиях выявлено наличие
обратной коррелятивной связи между состоянием энзиматической
антирадикальной системы крови больных возрастной катарактой и степенью
воспалительной реакции переднего отдела органа зрения при проведении
экстракапсулярной экстракции катаракты. Наиболее тесная корреляция
отмечена в 1-е сутки для супероксиддисмутазы и глутатионредуктазы
(коэффициент корреляции в обоих случаях составил -0,9), а на 6-е сутки –
для глутатионпероксидазы (коэффициент корреляции составлял -0,9).

Эти данные дополняют научное представление о роли антиоксидантного
статуса организма в течении воспалительного процесса: сниженный уровень
активности антиоксидантных ферментов у больных возрастной катарактой
приводит к более высокой степени послеоперационной воспалительной
реакции. В условиях клиники установлено выраженное противовоспалительное
действие инстилляций Липофлавона в послеоперационном периоде, при этом
показано, что наиболее оптимальны шестикратные инстилляции, при которых
в наибольшей степени сокращаются сроки регрессии признаков
воспалительного процесса после хирургического лечения возрастной
катаракты.

Полученные результаты проведенных клинико-экспериментальных исследований
обосновывают целесообразность использования глазной формы препарата
“Липофлавон” в послеоперационном периоде с целью повышения эффективности
оперативного лечения больных возрастной катарактой.

Ключевые слова: послеоперационное воспаление, гидроперекиси,
антиоксидантные ферменты, “Липофлавон”.

ANNOTATION

Gorshkova R.A. Clinical and experimental substantiation of fat-soluble
antioxidant eye system correction in patients after senile cataract
extraction. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 14.01.18 – Ophthalmology.
– Filatov Institute of Eye Diseases and Tissue Therapy, Academy of
Medical Science of Ukraine, Odessa, 2006.

The dissertation is devoted to the questions of post-operative
inflammatory intensity decrease in patients with senile cataract after
cataract extraction with IOL implantation by the proved application of
preparation “Lipoflavon”, examining the role of lipid hydroperoxide in
post-operative inflammation pathogenesis. The work is founded on
experimental, clinical examinations and biochemical researches.

At the experiment it was revealed, that lipid hydroperoxide (t-butil
hydroperoxide) increased the course of postoperative inflammatory
reaction. But “Lipoflavon” has activated enzymes of antioxidant system
in eye tissue and has reduced the inflammation and protein concentration
in aqueous humor of experimental animals. It was proved the correlative
connection between degree inflammation in anterior segment of the eye
and enzyme antiradical system in the blood of patients after
extracapsular cataract exraction. Anti-inflammatory action of
“Lipoflavon” has been established during post-operative period. The
terms of inflammatory regression essentially decreased after
instillations of the “Lipoflavon” (6 times) in patients after cataract
extraction with IOL implantation.

Key words: postoperative inflammation, hydroperoxides, antioxidant
enzymes, “Lipoflavon”.

PAGE 2

Похожие записи