АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФТИЗІАТРІЇ І ПУЛЬМОНОЛОГІЇ ім. Ф.Г. ЯНОВСЬКОГО

Куляс Світлана Миколаївна

УДК: 616-056.3:616-071:616-08.595

Інсектна алергія: поширеність, специфічна діагностика та лікування

14.01.29 — клінічна алергологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому національному медичному університеті
ім.М.І. Пирогова МОЗ України (ректор – чл.-кор. АМН України, доктор
медичних наук, професор В.М. Мороз).

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

доктор медичних наук, професор Зайков Сергій Вікторович, Вінницький
національний медичний університет ім.М.І. Пирогова МОЗ України, професор
кафедри фтизіатрії з курсом клінічної імунології та алергології

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ :

доктор медичних наук, професор Яшина Людмила Олександрівна, Інститут
фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, завідувачка
відділення діагностики, терапії та клінічної фармакології захворювань
легень

доктор медичних наук, професор Беш Леся Василівна, Львівський
національний медичний університет ім. Д.Галицького МОЗ України, професор
кафедри факультетської та шпитальної педіатрії.

ПРОВІДНА УСТАНОВА

Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ
України, кафедра клінічної імунології та алергології

Захист відбудеться “27” березня 2006 р. о 11 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 при Інституті
фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України
(03680, м. Київ, вул.

М. Амосова, 10).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту фтизіатрії і
пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України (м. Київ, вул. М. Амосова,
10).

Автореферат розісланий “23” лютого 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Бегоулева Ж.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах алергічні захворювання (АЗ) є
одними з найбільш розповсюджених захворювань серед населення і складають
велику медичну та соціальну проблему (Фещенко Ю.І., 2000; Яшина Л.О. та
співавт., 2001; Пухлик Б.М., 2004; Schafer T., Ring J., 1997). Так, за
даними різних дослідників, від 15,0 % до 35,0 % усього населення світу
страждають на АЗ (Чернушенко Е.Ф., 2002; Schafer T., Ring J., 2001). При
цьому на фоні загального зростання захворювань алергічного генезу
спостерігається збільшення кількості алергічних реакцій (АР) на ужалення
перетинчастокрилими комахами (бджоли, оси, шершні). Так, 0,4-4%
населення Землі страждає на підвищену чутливість до ужалень
перетинчастокрилими (Хаитов Р.М., 2002; Sami L., 2000; Lockey R.T.,
1998; Novembre E., Csanferoni A., 1998), а смертність від ужалень
комахами коливається від 0,09 до 0,45 смертельних випадків на мільйон
населення (Charpin D. et al., 1990; Mueller U.R., 1990;). У розвитку
алергії до отрути перетинчастокрилих велику роль відіграють повторні
багаторазові ужалення комахами (Пыцкий В.И. и соавт., 1999; Ласиця О.Л.
та ін., 2004). Тому бджолярі і члени їх сімей відносяться до груп
найбільш високого ризику розвитку АР на ужалення. Поширеність інсектної
алергії (ІА) в цій групі населення коливається від 15 % до 43 % (Хаитов
Р.М., 2002; Annila I.T. et al. 1996; Egner W., 1998).

Специфічна діагностика ІА як й інших АЗ, основана на даних
алергологічного анамнезу, шкірних та лабораторних тестів з певними
алергенами. Згідно даних зарубіжної літератури, позитивні шкірні проби
спостерігаються у 73-90 % хворих з алергією на ужалення (Muеller U.R.,
1993). Приблизно у 10 % пацієнтів, що мають анафілактичні реакції на
укуси комах, специфічні IgE антитіла не виявляються і шкірні тести з
інсектними алергенами негативні (Van der Linder P.W.G., 1992).

В діагностиці гіперчутливості до отрути комах широко застосовуються і
лабораторні тести – RAST, RIST, ELISA, імуноблотинг, поточна цитометрія
(Sainte-Laudy J., 2000; Zollner T.M., 2001) тощо, результати яких добре
корелюють з результатами шкірних проб. На жаль, в Україні дані методи
діагностики залишаються майже недоступними для практичної охорони
здоров’я внаслідок високої коштовності, відсутності апаратури та
реактивів для їх проведення.

Оскільки ефективність лікування хворих на різноманітні АЗ в значному
ступені залежить від своєчасного усунення контакту з причинним алергеном
або зменшенні чутливості до нього, тому питання алергодіагностики та
cпецифічної імунотерапії (СІТ) алергенами набуває надзвичайно важливого
значення (Москалец О.В., Иваненко Т.В., 2000; Пухлик Б.М., 2004). СІТ є
принципово особливим методом лікування АЗ і досить давно застосовується
у практичній алергології (Гущин И.С., 2000; Чернушенко Е.Ф., 2002). При
цьому ефективність СІТ у хворих з ІА становить 98 % при використанні
алергенів із отрути оси і 80 % отрути бджоли (Muller U.R., 1997;
Yunginger J.W., 1998).

На жаль, в Україні дослідження щодо вивчення поширеності,
інформативності різних методів діагностики, ефективності та безпечності
СІТ серед хворих на ІА не проводились, насамперед у зв’язку з
відсутністю вітчизняних алергенів. Аналізуючи вищезгадане, стає
зрозумілим вибір напрямку роботи, спричинений об’єктивною необхідністю
вдосконалення діагностики та лікування пацієнтів з АР на ужалення
перетинчастокрилими комахами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота входить до конкурсної держбюджетної теми кафедри фтизіатрії з
курсом клінічної імунології та алергології Вінницького національного
медичного університету ім.М.І.Пирогова за замовленням МОЗ України:
“Епідеміологічне дослідження алергічних захворювань неантропогенного та
антропогенного генезу” (номер державної реєстрації 01.9.10 026085), а
також до теми: “Удосконалити, апробувати нові форми алергенів для
місцевої специфічної імунотерапії алергічних захворювань (пероральні,
назальні) і запровадити їх у практику” (номер державної реєстрації
0100U004687).

Мета і задачі дослідження. Підвищити якість діагностики і ефективність
лікування інсектної алергії у осіб з алергічними реакціями на ужалення
перетинчастокрилими комахами шляхом застосування оригінальних
вітчизняних інсектних алергенів.

Завдання дослідження: 1. Вивчити поширеність інсектної алергії серед
загальної популяції населення та серед осіб, що займаються бджолярством.

2. Оцінити інформативність різних модифікацій шкірних тестів з
оригінальними вітчизняними інсектними алергенами.

3. Вивчити інформативність методу імунотермістометрії в діагностиці
інсектної алергії.

4. Вивчити ефективність специфічної імунотерапії алергенами у осіб з
алергічними реакціями на ужалення перетинчастокрилими комахами.

Об’єкт дослідження – інсектна алергія.

Предмет дослідження – поширеність інсектної алергії в загальній
популяції населення та серед осіб, що займаються бджолярством,
інформативність різних методів діагностики інсектної алергії,
ефективність специфічної імунотерапії вітчизняними інсектними
алергенами.

Методи дослідження – у роботі використані загальноприйняті у алергології
методи клініко-анамнестичного обстеження, специфічної алергологічної
діагностики – алергологічний анамнез, різні види шкірних тестів з
інсектними алергенами, лабораторне обстеження методом
імунотермістометрії, статистичні методи при математичній обробці
результатів. Робота виконана з використанням вітчизняних алергенів і
технологій, що створені у Вінницькому ТОВ “Імунолог” (директор – проф.
Б.М.Пухлик).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні вивчено
поширеність, структуру алергічних реакцій на ужалення
перетинчастокрилими комахами серед загальної популяції населення та
серед осіб, що займаються бджолярством. В клінічних умовах вивчена
інформативність шкірних скарифікаційних проб та прик-тесту за допомогою
оригінальних компакт-ланцетів з вітчизняними інсектними алергенами.
Визначено інформативність методу імунотермістометрії в діагностиці
гіперчутливості до алергенів із жалючого апарату та тіла бджоли і оси.
Вивчено ефективність та безпечність класичного парентерального методу
проведення специфічної імунотерапії вітчизняними алергенами із жалючого
апарату бджоли і оси.

Практичне значення отриманих результатів. Визначення за допомогою
цілеспрямованого дослідження поширеності інсектної алергії дає змогу
посилити увагу до цієї важливої проблеми, покращити виявлення
відповідних категорій хворих. Запропоновано новий підхід до ранньої
специфічної діагностики гіперчутливості до різноманітних інсектних
алергенів за допомогою прик-тесту та методу імунотермістометрії з
вітчизняними інсектними алергенами. Виявлено переваги прик-тесту перед
традиційними методами шкірної діагностики гіперчутливості до інсектних
алергенів. Особам із системними проявами алергічних реакцій на ужалення
комахами запропоновано проведення специфічної імунотерапії інсектними
алергенами. Доведено ефективність та безпечність парентеральної
специфічної імунотерапії вітчизняними інсектними алергенами у пацієнтів
з інсектною алергією. Розроблені автором методики застосування
прик-тесту та проведення специфічної імунотерапії вітчизняними
інсектними алергенами використовуються в імунологічному відділенні
Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру, алергологічному
кабінеті Вінницької обласної лікарні ім. М.І.Пирогова, алергологічному
кабінеті Вінницької міської лікарні №1 та у Вінницькій дитячій міській
поліклініці №3, алергологічному відділенні №2 Київської міської
клінічної лікарні №8, алергологічному відділенні міської клінічної
лікарні №5 м.Запоріжжя, Київському Центрі алергічних захворювань верхніх
дихальних шляхів та вуха АМН України.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертації самостійно проведено
патентний пошук для визначення актуальності теми роботи, літературний
пошук та огляд літератури. Особисто проведено клінічне обстеження осіб,
що мають клінічні прояви інсектної алергії, з’ясовано та проаналізовано
дані алергологічного анамнезу пацієнтів, виконано переважну більшість
шкірних і лабораторних тестів з різноманітними інсектними алергенами,
відібрані хворі для проведення специфічної імунотерапії і оцінена її
ефективність та безпечність. Проанкетовані особи із загальної популяції
населення Вінницької області з метою вивчення розповсюдженості інсектної
алергії. Самостійно виконано статистичну обробку матеріалів та
узагальнення отриманих результатів, оформлено дисертаційну роботу.
Висновки і практичні рекомендації на основі проведених досліджень
сформульовані разом з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались на
конференціях молодих вчених Вінницького національного медичного
університету (Вінниця, 2003, 2004, 2005), Всеукраїнській
науково-практичній конференції алергологів „Раннє виявлення і лікування
алергічних захворювань” (Вінниця, 2003), III з’їзді фтизіатрів та
пульмонологів України (Київ, 2003), Вінницькій обласній конференції
імунологів, алергологів та пульмонологів (2005), Всеукраїнській
науково-практичній конференції алергологів „Раннє виявлення та лікування
алергічних захворювань” (Вінниця, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових робіт,
серед них 4 статті у акредитованих ВАК України журналах та збірниках та
5 – тези доповідей конференцій та з’їздів.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали роботи викладені на 128
сторінках друкованого тексту, ілюстровані 22 таблицями, 17 рисунками.
Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів
та методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, аналізу та
узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій
та списку використаної літератури, який містить 218 робіт.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для вирішення поставлених задач нами
було проведено клініко-епідеміологічне обстеження серед різних
професійних категорій населення Вінницької області. Перелік категорій
включав 695 осіб, що працювали в галузі охорони здоров’я, 208 бджолярів
та членів їх сімей, 208 студентів Вінницького національного медичного
університету (ВНМУ) , 127 студентів Вінницького сільськогосподарського
університету (ВСГУ), що мали практичні заняття на пасіці протягом одного
літнього місяця та 350 осіб загальної популяції населення області, які
не контактували на робочому місці з високоалергенними речовинами. Серед
обстежених нами осіб чоловіків було 431 (27,14 %), жінок – 1157 (72,85
%). Середній вік обстежених склав (34,3+1,3) років.

Вивчення поширеності ІА серед різних професійних груп населення
проводилося шляхом анкетування за допомогою складеної нами анкети, яка
містила перелік питань, що передбачаються при збиранні поглибленого
алергологічного анамнезу. Слід додати, що з метою порівняння отриманих
нами результатів з даними популяційного дослідження поширеності ІА серед
населення Вінницької області в минулі роки нами застосовані дані
відповідних досліджень, результати яких наведені Б.М. Пухликом із
співавт. (1993). Так, поширеність ІА серед населення області в 1981-82
р.р. складала 0,14 %, а в 1991-92 р.р. частота АР на ужалення
перетинчастокрилими комахами вже зросла до 0,36 %. Згідно матеріалів
наших досліджень, загальна частота ІА серед обстежених контингентів
становила 3,84 %. Оскільки в дану групу осіб входили представники різних
професійних груп населення, ми вивчили поширеність ІА серед кожної з них
і навели відповідні дані на рис. 1.

Рис. 1. Частота ІА серед різних категорій населення

Отже, згідно наших даних, частота ІА серед бджолярів суттєво вища, ніж
серед інших категорій населення і становить 12,50 %, що в 11 разів
перевищує поширеність АР на ужалення комахами серед осіб загальної
популяції (1,14 %). Поширеність ІА серед медичних працівників становить
3,30 %, що в 2,9 рази більше, ніж в загальній популяції (Р<0,05). Дещо частіше, ніж в загальній популяції (Р>0,05), АР на ужалення комахами
зустрічались у студентів сільськогосподарського і медичного
університетів (2,36 % і 2,40 % відповідно). Не виявлено також суттєвої
різниці в частоті ІА серед студентів та медичних працівників (Р>0,05).

Переважною клінічною формою ІА серед всіх категорій населення були
місцеві реакції на ужалення (77,05 % випадків), значно рідше (22,95 %
випадків) зустрічались системні реакції різного ступеня важкості
(P<0,01). За результатами анамнезу етіологічними чинниками ІА у осіб, що займаються бджолярством, частіше були алергени бджоли (80,76 % випадків), в той час як представники інших професійних груп майже в однаковій мірі мали підвищену чутливість як до отрути бджоли (51,42 % ), так і до отрути оси (45,71 %). Загальновідомо, що ІА, як й інші АЗ, відноситься до мультифакторіальних захворювань. Тому важливе значення у розвитку ІА традиційно відводиться обтяженому алергологічному анамнезу та професійному контакту з інсектними алергенами. Так, у 36 пацієнтів (59,01 %) було встановлено наявність різноманітних АЗ у батьків та близьких родичів. Наявність супутніх АЗ (бронхіальна астма, медикаментозна алергія, контактний алергічний дерматит, харчова алергія) відмічена нами у 51 (83,60%) особи з АР на ужалення комахами, що додатково свідчить про вплив атопії на індукцію ІА. Також нами було проаналізовано вплив тривалості професійного контакту з інсектними алергенами на частоту АР на ужалення комахами у працюючих бджолярів. Аналіз отриманих нами даних показав, що частіше гіперчутливість до отрути бджіл виникає у бджолярів з незначним (в діапазоні до 1 року і від 1 до 5 років) стажем роботи в бджолярстві (частота ІА 22,2 % та 17,94 % відповідно), ніж у осіб, що мають стаж роботи на пасіці від 5 до 10 і більше років (частота ІА 6,45 % та 1,96 % відповідно). Найбільш важливе значення в алергології завжди мала ідентифікація причинно-значущих алергенів, без якої неможливе етіологічне підтвердження діагнозу АЗ та етіотропне лікування відповідних категорій хворих. Схема алергологічного обстеження пацієнтів включала: збір алергологічного анамнезу, шкірне тестування та лабораторне обстеження з інсектними алергенами. З метою ідентифікації гіперчутливості до інсектних алергенів всім особам проводилося шкірне тестування за допомогою скарифікаційного тесту (СТ) та прик-тесту (ПТ). Для постановки шкірних проб та лабораторних тестів (метод імунотермістометрії) використовувались алергени із тіла та жалючого апарату оси та бджоли виробництва Вінницького ТОВ “Імунолог”. Шкірні тести особам основної групи виконували у період ремісії ІА і при відсутності інших протипоказань до тестування in vivo з алергенами. Постановка та оцінка результатів шкірних проб здійснювалася згідно вимог Наказу МОЗ України та АМН України за № 127/18 від 02.04.02. Лабораторні алергологічні методи складались з визначення сенсибілізації організму обстежених осіб з ІА до інсектних алергенів за допомогою методу імунотермістометрії (ІТМ) за методикою, що наведена в роботах С.В.Зайкова (1995). З метою вивчення інформативності шкірних та лабораторних тестів з вітчизняними інсектними алергенами в діагностиці ІА було обстежено 145 осіб (79 чоловіків і 66 жінок), що мали АР на ужалення перетинчастокрилими комахами. Вік обстежених коливався від 5 до 64 років, середній вік становив (25,2+1,25) років. Нами також було проведено аналогічне обстеження 30 осіб контрольної групи (9 чоловіків і 21 жінка у віці від 20 до 45 років), у яких були відсутні анамнестичні та клінічні ознаки ІА. Суттєвих розбіжностей між віковим та статевим складом обстежених нами осіб основної і контрольної груп виявлено не було (Р>0,05), оскільки особи дитячого та дорослого віку в діапазоні
старше 45 років були обстежені в поодиноких випадках.

З метою вивчення ефективності та безпечності СІТ інсектними алергенами в
лікуванні осіб із системними проявами АР на ужалення перетинчастокрилими
комахами нами вивчено результати її проведення у 27 пацієнтів (12
чоловіків і 15 жінок віком від 7 до 48 років). Серед пацієнтів, що
отримували СІТ, у 16 виявлено гіперчутливість до отрути бджоли, у 9
діагностовано підвищену чутливість до отрути оси, 2 осіб мали клінічні
прояви ІА на ужалення обома комахами. У 12 обстежених мали місце АР І
ступеня важкості за класифікацією Muller U.R. (1990), що проявлялись у
вигляді генералізованого свербежу, кропив’янки, лихоманки, у 8 пацієнтів
зареєстрований перебіг реакції ІІ-ІІІ ступeня важкості, оскільки у них
спостерігались прояви ангіоневротичного набряку, запаморочення, ядухи,
серцебиття, 7 хворих мали в анамнезі прояви анафілактичного шоку.

СІТ проводилася всім пацієнтам в період ремісії як ІА, так і інших АЗ,
класичним парентеральним шляхом із застосуванням алергенів із жалючого
апарату комах за затвердженою МОЗ України схемою. В якості контрольної
групи для оцінки ефективності СІТ використана група осіб (12 чоловіків і
8 жінок), що мали в анамнезі клінічні прояви ІА і позитивні результати
ПТ, але з різних причин не отримували СІТ. При цьому основна та
контрольна групи були репрезентативні за статтю, віком, важкістю
перебігу АР. Результати лікування оцінювалися після 12-місячного курсу
алерговакцинації у пацієнтів в основній та через рік після початку
спостереження в контрольній групах за результатами шкірного тестування з
відповідними алергенами і в деяких випадках (якщо мали місце повторні
ужалення) за динамікою клінічних проявів ІА.

Шкірне тестування з алергенами із тіла та жалючого апарату бджоли за
допомогою СТ було проведено 73 пацієнтам з АР на ужалення бджолою або
невідомою комахою в анамнезі. Кількість позитивних результатів (рис. 2)
склала 58,90 % при тестуванні з алергеном із тіла бджоли та 75,34% при
тестуванні з алергеном із жалючого апарату бджоли. При виконанні ПТ з
вищезгаданими алергенами відсоток позитивних результатів був 56,25% і
77,08 % відповідно. Тобто, згідно цих даних, скарифікаційна проба з
алергеном із жалючого апарату бджоли була дещо менш чутливою, ніж ПТ,
хоча різниця між їх результатами виявилася несуттєвою (P>0,05).

Рис. 2. Результати шкірного тестування з інсектними алергенами

у осіб з AP на ужалення комахами

При порівнянні результатів СТ і ПТ з алергеном із жалючого апарату оси у
осіб з АР на ужалення осою або невідомою комахою в анамнезі встановлено,
що відсоток позитивних результатів при виконанні СТ був значно меншим,
ніж при постановці ПТ – 59,15 % і 72,97 %. Подібну картину ми
спостерігали і при порівнянні результатів двох тестів з алергеном із
тіла даної комахи, а саме при виконанні скарифікаційної проби з
алергеном із тіла оси у 27 (38,03 %) хворих були отримані позитивні
результати, в той час як за результатами ПТ з даним алергеном підвищена
чутливість виявлена у 43,24 % осіб.

При індивідуальному аналізі результатів шкірного тестування було
встановлено, що не всі особи з АР на ужалення мали позитивні шкірні
проби з алергенами як тіла, так і отрути комах. Так, при виконанні СТ у
пацієнтів з АР на ужалення осою лише у 19 виявлено гіперчутливість до
алергенів і тіла, і жалючого апарату комахи, у 8 осіб спостерігалася
гіперчутливість тільки до алергену тіла оси, а у 23 – до алергену із
жалючого апарату оси. Отже, в цілому інформативність СТ в даному випадку
становила 70,42 %. Подібну картину ми спостерігали при аналізі
результатів скарифікації у осіб з АР на ужалення бджолою. Кількість
позитивних результатів з алергеном із жалючого апарату бджоли ми
спостерігали у 15 хворих, а з алергеном лише із тіла бджоли – у 3 осіб.
У 40 обстежених виявлено підвищену чутливість до обох алергенів. Отже,
гіперчутливість до отрути бджоли за результатами СТ виявлено у 58
(79,45%) осіб з клінічними проявами ІА.

При більш детальному аналізі результатів ПТ було встановлено, що
позитивні результати ПТ спостерігались у 29 (85,29 %) пацієнтів з АР на
ужалення осою і у 39 (81,25%) осіб з клінічними проявами АР на ужалення
бджолою. Тобто, згідно наших даних, на перший погляд, скарифікаційна
проба являється менш чутливою, ніж ПТ, що суперечить літературним даним
(Русанова В.Б., 1999; Заболотний Д.І., Пухлик Б.М., 2000; Schutze G.,
Frischer T., 1997). Але це можна пояснити тим, що у певної кількості
осіб, обстежених тільки скарифікаційним методом, реакція на ужалення
була не алергічною, а токсичною, або ж дані реакції були опосередковані
IgG-антитілами і відносились до ІІІ типу імунологічних реакцій. Крім
того, частині осіб з негативними результатами СТ, обстеження за
допомогою ПТ не проводилось. Повністю вирішити поставлене питання змогло
лише паралельне проведення шкірних тестів за допомогою обох методів.

Для цього 85 особам з клінічними проявами ІА шкірне тестування
виконувалось паралельно за допомогою СТ і ПТ. В 27 із 30 (90,00 %)
випадків при тестуванні з алергеном із тіла оси і в 28 із 30 (93,33 %)
при тестуванні з алергеном із жалючого апарату оси, в 50 із 55 (90,90 %)
при тестуванні з алергеном із тіла бджоли і в 49 із 55 (89,09 %) при
тестуванні з алергеном із жалючого апарату бджоли результати шкірних
тестів співпадали між собою. В 10 випадках при позитивних результатах СТ
ми спостерігали негативний результат ПТ, у 1 обстеженого при позитивній
скарифікації шкіри результати ПТ були сумнівними, у 5 пацієнтів з
негативною реакцією шкіри на ПТ скарифікаційна проба мала сумнівний
результат.

Отже, отримані нами результати паралельного шкірного тестування з
алергенами із тіла та жалючого апарату комах показали, що ПТ виявляє
дещо меншу чутливість, ніж скарифікаційна проба, але при цьому його
можна вважати більш специфічним. Таким чином, ПТ є достатньо
інформативним у процесі виявлення гіперчутливості до інсектних
алергенів. Отримані нами дані суттєво не відрізняються від тих, що
наводяться в літературі для традиційних методів шкірних проб з
неінсектними алергенами (Chanal I. еt al., 1988; Santoso H., 1998;).

Проводячи облік позитивних результатів усіх видів шкірного тестування,
ми вимірювали діаметр папули у кожній конкретній пробі, а також
вираховували середні діаметри папул, що утворювалися при проведенні
кожного із способів тестів in vivo. У результаті наших досліджень (рис.
3) виявилося, що скарифікаційна проба викликає більш виражену шкірну
реакцію, ніж ПТ. Однак, ця різниця була достовірна лише при тестуванні з
алергенами із тіла комах (Р<0,01 при тестуванні з алергеном із тіла оси і Р<0,05 при тестуванні з алергеном із тіла бджоли). Середні розміри папул, отриманих при проведенні СТ і ПТ (незалежно від виду алергену) корелювали між собою з високим ступенем зв’язку (r=+0,73+0,14 – r=+0,96+0,03; P<0,05 для алергену із тіла оси і P<0,01 для всіх інших алергенів), що підтверджує високу діагностичну цінність даних методів діагностики ІА. Рис. 3. Середній діаметр папул при різних видах шкірного тестування осіб з ІА алергенами із тіла та жалючого апарату комах Отримані нами дані в цілому співпадають з результатами подібних досліджень, що наведені у літературі для інших АЗ (Райкис Б.Н., Иллютович Н.А., 1995; Кулик Я.М., 2002). Ймовірно, це пов’язано з більшою травматизацією шкіри при скарифікації і, відповідно, поступленням в організм більшої кількості алергену. Крім того, на думку деяких дослідників (Воронкин Н.И., Райкис Б.Н., 1985), формування відносно більшої реакції на алерген при застосуванні СТ обумовлене значною мірою неімунологічним виходом гістаміну із опасистих клітин, ніж в умовах ПТ. ®!oeeeaeTHTHeTHTHTHeTHeTHTHTHTHTHOOAE AE poeoeeeeeeeeeeeeUeUeUeeeee??ee d?th`„A jo ooeoTHTHTHooIIooAooo??? б при постановці СТ і у 77,08 % обстежених при виконанні ПТ. Але різниця виявилася достовірною лише при співставленні результатів СТ з алергенами із тіла та жалючого апарату оси. Тому ми і вирішили порівняти середні діаметри папул, що були отримані при тестуванні з алергеном із тіла та отрути відповідних комах. Після співставлення отриманих даних виявилося, що шкірні тести з алергенами отрути комах викликають вірогідно більш виражену реакцію шкіри, ніж тести з алергенами тіла комах. Між розмірами папул, отриманих при постановці даних тестів, існує позитивний кореляційний зв’язок середньої сили (r= +0,40+0,18 та r =+0,61+0,05 ). Також ми порівняли середні діаметри папул, що були отримані при проведенні СТ і ПТ, у осіб з різними клінічними проявами ІА. При цьому виявилося, що результати як СТ, так і ПТ з алергенами із жалючого апарату комах, були вірогідно вищими у хворих із системними АР на ужалення, ніж у осіб з місцевими проявами ІА. При тестуванні з алергенами тіла комах достовірної різниці між результатами шкірного тестування і клінічними проявами ІА нами не виявлено. Отже, на нашу думку, інтенсивність реакції шкіри, тобто рівень гіперчутливості організму до алергенів із жалючого апарату комах залежить від клінічної форми захворювання і в даному випадку спостерігається кореляція між важкістю клінічних проявів ІА та результатами шкірного тестування. Загальновідомо, що для з’ясування чутливості та специфічності алергодіагностики будь-якими алергенами необхідно проведення відповідних досліджень серед осіб контрольної групи. У групі із 30 здорових осіб, яким проводилося шкірне тестування скарифікаційним методом, було виявлено дві позитивних і одну сумнівну реакції з алергеном із жалючого апарату бджоли. При виконанні ПТ у всіх випадках було отримано негативний результат. В абсолютній більшості випадків (96,80%), результати тестування були негативними. Тобто дані, що отримані при обстеженні осіб контрольної групи на наявність гіперчутливості до інсектних алергенів, достовірно відрізнялися від результатів тестування пацієнтів основної групи. Все це підтвердило високу інформативність шкірних тестів, і особливо ПТ у діагностиці гіперчутливості до інсектних алергенів. Таким чином, ПТ, за нашими даними, є високоінформативним методом специфічної діагностики ІА. Методика його постановки є уніфікованою і підходить для проведення скринінгових досліджень та експрес-діагностики гіперчутливості до інсектних алергенів у осіб з АР на ужалення комахами. ПТ простий у виконанні, малотравматичний і найбезпечніший серед усіх шкірних проб, що надзвичайно важливо під час обстеження пацієнтів. Звичайно, абсолютно безпечними є лише лабораторні методи діагностики АЗ, але при цьому вони коштовні і залишаються малодоступними для широкого застосування у практиці. Крім того, на відміну від загальноприйнятих методів алергологічної діагностики прик-тест завдяки своїй технологічності і простоті може використовуватися не лише спеціалістом-алергологом, а й лікарями іншого профілю. За допомогою методу ІТМ було обстежено 30 осіб з гіперчутливістю до інсектних алергенів та 30 представників контрольної групи, які були репрезентативні за статтю і віком. Отримані дані (табл. 1) показали, що у переважній більшості випадків результати лабораторного обстеження виявилися позитивними. Так, у 61,63% -76,92% випадках in vitro була виявлена гіперчутливість до відповідних алергенів. Таблиця 1 Співвідношення шкірних тестів та результатів ІТМ з інсектними алергенами у осіб з клінічними проявами АР на ужалення комахами Алергени Число обстежених ПТ Кількість позитивних результатів Число обстежених ІТМ Кількість позитивних результатів Число обстежених обома тестами Число осіб із співпадінням даних абс. % абс. % абс. % Тіла оси 28 12 42,85 11 7 63,63 11 8 72,72 Жалючого апарату оси 28 18 64,28 11 7 63,63 11 7 63,63 Тіла бджоли 43 23 53,48 26 16 61,53 26 15 57,69 Жалючого апарату бджоли 43 24 55,81 26 20 76,92 26 21 80,76 Результати співставлення даних шкірних тестів та методу ІТМ показали, що незважаючи на позитивні шкірні тести, у незначній кількості випадків (по 4 з алергенами із тіла та жалючого апарату оси, 10 з алергеном із тіла бджоли і 6 з алергеном із жалючого апарату бджоли) результати ІТМ з відповідними алергенами виявилися негативними. Звичайно дані шкірного тестування можна було б вважати хибнопозитивними, але відсутність підвищення концентрації специфічних по відношенню до певних алергенів IgE-антитіл у сироватці крові обстежених може бути пов’язана з наявністю до цих алергенів специфічних імуноглобулінів інших класів, перш за все IgG4 , що призводить до появи хибнонегативного результату тесту in vitro. Крім того, в 4 випадках при негативних результатах шкірних тестів ми спостерігали позитивні результати ІТМ, що могло бути пов’язаним або з відсутністю специфічних IgE-антитіл у шкірі, або ж з недосконалістю використаних для алергодіагностики методів дослідження. Порівняльний аналіз результатів ПТ та ІТМ показав, що їх дані співпадають між собою в 57,69%-80,76% випадків. Підрахунок 120 результатів методу ІТМ з інсектними алергенами у 30 осіб контрольної групи показав, що більшість реакцій (86,6 7%) обстежених були негативними. Лише у 4 (13,33 %) осіб використані тести дали позитивний результат, що могло бути пов’язаним або з латентною сенсибілізацією, або з похибкою даного методу діагностики. Таким чином, результати проведеного дослідження свідчать, що визначення алергенспецифічних IgE-антитіл у сироватці крові за допомогою методу ІТМ з інсектними алергенами є інформативним і достовірним методом діагностики гіперчутливості у осіб з АР на ужалення перетинчастокрилими комахами. Доведена тісна кореляція між даними тесту in vitro та результатами шкірних проб з відповідними алергенами, що додатково підтверджує інформативність шкірних та лабораторних тестів з вітчизняними інсектними алергенами. Але саме для ранньої етіологічної діагностики ІА при скринінговому обстеженні найбільш придатним є ПТ. Метою нашого дослідження також було визначення ефективності та безпечності парентеральної СІТ інсектними алергенами у осіб із системними проявами ІА. Беручи до уваги той факт, що до складу алергенів із тіла комахи входить велика кількість баластних білків при невеликій кількості отрути, в той час як АР на ужалення перетинчастокрилими комахами викликані попаданням в організм саме отрути комах (Артомасова А.В., 1977; Kemeny D.M., 1980; Clayton W.F., 1983), ми вирішили проводити алерговакцинацію тільки алергеном із жалючого апарату комах. У відповідності з даною метою були сформульовані наступні завдання: 1) установити динаміку тяжкості клінічних проявів ІА на фоні СІТ при повторних ужаленнях комахами; 2) вивчити вплив СІТ на результати шкірних тестів; 3) визначити побічні ефекти та безпечність застосування парентеральної СІТ інсектними алергенами. Позитивний клінічний ефект СІТ в цілому ми спостерігали у 6 осіб з ІА, оскільки у останніх мали місце повторні ужалення комахами вже після закінчення першого курсу алерговакцинації. В усіх випадках позитивна клінічна динаміка при проведенні даної терапії проявлялась трансформацією більш тяжких проявів АР на ужалення в менш важкі, що суттєво поліпшує прогноз для цієї категорії хворих. У 4 пацієнтів з клінічними проявами анафілактичного шоку на ужалення комахою після проведення 12-місячного курсу алерговакцинації спостерігалась АР на ужалення І-ІІ ступеня тяжкості у вигляді висипки, дифузної гіперемії шкіри, ангіоневротичного набряку. У 2 хворих ми спостерігали трансформацію системних проявів АР на ужалення в місцеві. При спостереженні за 4 особами контрольної групи нами встановлено, що при повторних ужаленнях тяжкість клінічних проявів ІА у них або зростала, або ж залишалася незмінною. Отже, СІТ інсектними алергенами, за нашими даними, значно знижує такий об’єктивний клінічний показник як тяжкість перебігу АР на ужалення. Загальновідомо, що оцінювати ефективність СІТ слід не лише за клінічними критеріями (хоча вони нерідко є головними), але й за змінами розмірів шкірних проб, титру блокуючих антитіл, рівнем загального та алергенспецифічного IgE в сироватці крові, іншими імунологічними показниками тощо. Так, після проведення СІТ алергеном із жалючого апарату комах у обстежених нами осіб результати шкірних проб (рис. 4) мали тенденцію до зниження. Рис. 4. Середній діаметр папул при проведенні СТ та ПТ з алергенами із жалючого апарату комах до та через рік після початку СІТ Крім того, відмічено, що після проведення СІТ алергенами із жалючого апарату комах чутливість до алергенів із тіла відповідних комах також знизилася (Р<0,05 для СТ і P<0,01 для ПТ). В цілому позитивний клінічний ефект був отриманий у 85,18 % осіб з основної групи, що проявилося зменшенням вираженості шкірних тестів з алергенами із тіла та жалючого апарату комах, трансформацією більш тяжких клінічних проявів АР на ужалення в менш тяжкі. Незадовільні результати (за вираженістю шкірних тестів) лікування пацієнтів за допомогою СІТ відмічені нами лише у 4 осіб (14,82 %). При аналізі результатів тестування інсектними алергенами у осіб контрольної групи відмічено, що вираженість реакції шкіри на проведення як СТ, так і ПТ, практично не змінилася (за виключенням 1 хворого). Важливе місце при проведенні СІТ алергенами займають питання її безпечності. Під час проведення СІТ інсектними алергенами ми не спостерігали жодної тяжкої місцевої або системної реакції на введення алергену. Лише у двох пацієнтів нами був відмічений розвиток легкої місцевої побічної реакції у вигляді локального набряку та свербежу в місці ін’єкції алергену, які не вимагали відміни проведення СІТ. Крім того, мав місце один випадок легкої системної реакції у вигляді кропив’янки, яка виникла через 15 хвилин після ін’єкції алергену із жалючого апарату бджоли. Отже, кількість випадків побічних реакцій в наших спостереженнях при проведенні СІТ склала всього 11,11 %. Слід підкреслити, що розвиток таких реакцій не перешкодив подальшому проведенню СІТ, яка була продовжена після відповідної корекції схеми лікування. Таким чином, результати нашого дослідження свідчать про те, що проведення СІТ інсектними алергенами є високоефективним та безпечним методом лікування осіб з ІА за умов ретельного відбору хворих та дотримання всіх вимог щодо її проведення. ВИСНОВКИ. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової і практичної задачі клінічної алергології – підвищення якості діагностики та ефективності лікування осіб з алергічними реакціями на ужалення перетинчастокрилими комахами шляхом застосування прик-тесту, лабораторних методів дослідження та специфічної імунотерапії вітчизняними інсектними алергенами. 1. За останні 20 років відмічається значне зростання поширеності інсектної алергії серед населення. Так, за даними клініко-епідеміологічних досліджень в 1981-1982 роках її частота складала 0,14 %, в 1991-1992 роках – 0,36 %, а в 2002-2003 роках – 3,84 %. 2. Поширеність інсектної алергії залежить від професійної категорії обстежених. За клініко-анамнестичними даними її частота серед бджолярів та членів їх сімей (12,50 %) суттєво (Р<0,01) перевищує таку серед медичних працівників (3,30 %) і особливо серед загальної популяції населення (1,14 % випадків). 3. В етіологічній структурі інсектної алергії у бджолярів та членів їх сімей гіперчутливість до алергенів бджоли (80,76 %) переважає (Р<0,01), над підвищеною чутливістю до алергенів оси (7,69 %). Серед осіб загальної популяції майже в однаковій мірі зустрічаються алергічні реакції на ужалення обома комахами (51,42 % та 45,71 %). 4. Переважною клінічною формою інсектної алергії серед всіх категорій обстежених є місцеві реакції на ужалення (77,05 %). Системні прояви алергічних реакцій на ужалення зустрічаються вірогідно рідше (22,95 % випадків, при Р<0,01). 5. Прик-тест з вітчизняними інсектними алергенами дозволяє ідентифікувати гіперчутливість до алергенів із тіла та жалючого апарату оси в 85,29 % випадків, а до алергенів із тіла та жалючого апарату бджоли - в 81,25 % випадків. Прик-тест придатний для використання в умовах поліклініки у якості скринінгового методу специфічної діагностики інсектної алергії . 6. Вираженість шкірних реакцій суттєво більша (Р<0,01 для алергену із тіла оси і P<0,05 для алергену із тіла бджоли) при проведенні скарифікаційного тесту з алергенами із тіла комах, ніж при виконанні прик-тесту з даними алергенами. При виконанні скарифікації і прик-тесту з алергенами із жалючого апарату комах достовірної різниці в інтенсивності реакції шкіри не виявлено (Р>0,05). При цьому результати
скарифікаційних проб і прик-тесту ( незалежно від виду алергену) тісно
корелюють між собою.

7. Інтенсивність реакції шкіри на проведення прик-тесту з алергенами із
жалючого апарату комах достовірно більша (Р<0,01), ніж при застосуванні алергенів із тіла комах, а вираженість шкірних реакцій на проведення прик-тесту з алергенами із жалючого апарату комах суттєво (Р<0,05) більша у осіб з системними проявами інсектної алергії, ніж у осіб, що мають місцеві реакції на ужалення. 8. Метод імунотермістометрії є високоінформативним методом специфічної діагностики інсектної алергії. Він дозволяє у 61,53% - 76,92% осіб виявити гіперчутливість до інсектних алергенів. Між результатами визначення гіперчутливості до інсектних алергенів за допомогою імунотермістометрії та шкірних тестів існує тісний прямопропорційний кореляційний зв’язок. 9. Cпецифічна імунотерапія вітчизняними інсектними алергенами при системних проявах інсектної алергії дозволяє досягти позитивного клінічного ефекту у 85,18 % хворих і супроводжується достовірним зниженням інтенсивності клінічних проявів та реакції шкіри на проведення прик-тесту з відповідними алергенами. Частота побічних ефектів при проведенні специфічної імунотерапії інсектними алергенами парентеральним методом складає 11,11 % випадків. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 1. З метою своєчасного виявлення гіперчутливості до алергенів різних комах рекомендується після збирання алергологічного анамнезу виконувати шкірний прик-тест з вітчизняними інсектними алергенами із тіла та жалючого апарату бджіл та ос, оскільки він має безумовні переваги перед скарифікаційними тестами: вищу специфічність, технологічність, уніфікованість методики постановки, мінімальну травматичність, більшу безпеку тестування, простоту виконання. 2. При наявності протипоказань до проведення шкірних тестів з алергенами показане застосування лабораторних методів діагностики гіперчутливості, серед яких перевага повинна надаватися імунотермістометрії, яка є інформативним та доступним методом реєстрації гіперчутливих реакцій негайного типу. 3. При виявленні гіперчутливості до інсектних алергенів, в разі відсутності протипоказань, пацієнтам рекомендується проведення специфічної імунотерапії відповідними алергенами, яка проводиться в період ремісії інсектної алергії лікарем-алергологом. 4. Показаннями для проведення специфічної імунотерапії інсектними алергенами при клінічних проявах інсектної алергії є : - системні прояви алергічних реакцій на ужалення різного ступеня тяжкості; - клінічно доведена гіперчутливість до інсектних алергенів, яка підтверджена результатами шкірного тестування та/або виявлення IgE-антитіл до даних алергенів; - інсектофобія; - відсутність протипоказань. 5. Особам з системними проявами алергічних реакцій на ужалення комахами рекомендується проводити специфічну імунотерапію алергенами із жалючого апарату комах парентеральним методом за класичною схемою. Лікування доцільно розпочинати алергеном в субпороговій концентрації в дозі 0,1 мл. Подальше підвищення дози слід проводити на 0,2 мл до 0,8 мл, після чого концентрація алергену підвищується в 10 разів, а доза знову повторює свій цикл від 0,1 до 0,8 мл. Кожна наступна доза може бути введена лише при відсутності системної чи місцевої реакції на попередньо введену дозу алергену. Підвищення дози алергену здійснювати щоденно до досягнення дози 10-2, після чого переходять на введення підтримуючих доз від 0,1 мл до 0,9 мл один раз у 2 тижні, а в подальшому 0,5 мл 10-1 1 раз на місяць протягом не менше 3 років. 6. Протипоказання для специфічної імунотерапії інсектними алергенами осіб з алергічними реакціями на ужалення комахами тотожні таким для інших алергічних захворювань: відстрочені позитивні шкірні проби з інсектними алергенами, вагітність, гострі інфекції, соматичні захворювання з порушенням функції, тяжка бронхіальна астма, наявність ускладнених алергічних захворювань, декомпенсовані та тяжкі захворювання. Відносними протипоказаннями є вік 50 років і більше, шкірні захворювання, хронічні інфекційні захворювання, маловиражені шкірні проби з алергенами, неефективність попереднього курсу специфічної імунотерапії (якщо така проводилась). 7. Ефективність специфічної імунотерапії алергенами доцільно оцінювати через рік після її початку за динамікою клінічних проявів інсектної алергії при повторних ужаленнях комахами та результатами шкірних тестів з відповідними алергенами. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Куляс С.М., Зайков С.В. Сучасний стан проблеми інсектної алергії // Астма та алергія. - 2003. - №4. - С. 5-11. Здобувачем проведено патентний пошук та огляд літератури, підготовка статті до друку. 2. Куляс С.М. Частота інсектної алергії серед різних професійних категорій населення та фактори, що сприяють її розвитку // Астма та алергія. – 2004. -№ 3-4. – С. 35-38. 3. Зайков С.В., Куляс С.М., Гришило П.В., Недeльська С.М. Ефективність специфічної імунотерапії у осіб з алергічними реакціями на ужалення // Астма та алергія. - 2005. - № 1. – С. 41-44. Здобувачем проведено набір клінічного матеріалу, статистична обробка отриманих даних, підготовка статті до друку. 4. Куляс С.М. Інформативність шкірних тестів в діагностиці гіперчутливості до інсектних алергенів // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - Вип. 13. – Кн. 1. – Київ, 2004. - С. 133-137. 5. Зайков С.В. Куляс С.Н. Распространенность инсектной аллергии среди жителей Винницкой области // Український пульмонологічний журнал. – 2003. - № 2. - С. 178. Здобувачем здійснювався набір клінічного матеріалу, проводилась статистична обробка отриманих даних. 6. Куляс С.М. Частота та структура інсектної алергії у бджолярів // Зб. тез науково-практичної конференції “Раннє виявлення та лікування алергічних захворювань”. - Вінниця, 2003. - С. 178. 7. Куляс С.М. Інформативність шкірних тестів в діагностиці інсектної алергії // Зб. тез конф. молодих вчених Вінницького державного медичного університету. – 2004. – С. 17. 8. Куляс С.М. Частота інсектної алергії серед осіб, що займаються бджолярством // Зб. тез наукової конф. студентів та молодих вчених з міжнародною участю. – Вінниця, 2004. – С. 183. 9. Куляс С.М. Ефективність специфічної імунотерапії інсектними алергенами у осіб з алергічними реакціями на ужалення комахами // Зб. тез ХІ університетської (ХХХХІ вузівської) конф. молодих вчених. – Вінниця, 2005. – С. 43. АНОТАЦІЯ Куляс С.М. Інсектна алергія: поширеність, специфічна діагностика та лікування. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.29 – клінічна алергологія. – Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського АМН України, Київ, 2006. Дисертацію присвячено проблемі підвищення якості діагностики та ефективності лікування інсектної алергії (ІА), дослідженню її поширеності серед населення. З метою покращення діагностики ІА запропоновано новий підхід до ранньої специфічної діагностики гіперчутливості до отрути комах за допомогою прик-тесту та методу імунотермістометрії з вітчизняними інсектними алергенами. Доведено, що розроблена методика шкірного тестування у порівнянні із скарифікаційними пробами з алергенами є більш специфічною, простою у виконанні, доступною та уніфікованою. Специфічна імунотерапія вітчизняними інсектними алергенами є ефективним та безпечним методом лікування. Вона дозволяє досягти позитивного клінічного ефекту в 85,18 % хворих і супроводжується достовірним зниженням інтенсивності клінічних проявів та реакції шкіри при проведенні прик-тесту з відповідними алергенами. Частота побічних ефектів при проведенні специфічної імунотерапії інсектними алергенами парентеральним методом складає 11,11 % випадків. Ключові слова: інсектна алергія, поширеність, шкірне тестування, прик-тест, імунотермістометрія, алергени, специфічна імунотерапія. ANNOTATION Kulyas S.M. Insect allergy: prevalence, diagnosis and venom immunotherapy. - Manuscript. Thesis for conferring the scientific degree of Candidate of Medical Science by speciality 14.01.29 – clinical allergology. – Institute of phthisiology and pulmonology n.a. F.G. Yanovsky of AMS of Ukraine, Kyiv, 2006. My thesis is devoted to the problem of the increasing of diagnostics and the effectiveness of treatment of insect allergy, the research of its prevalence in the population. To improve the insect allergy diagnostics, there was a suggestion of the new method of approach to the early specific insect allergy diagnostics of the hypersensitivity tho the insect venom with the help of prick test and immunotermistometry with the original insect allergens. It has been proven that the developed methods of prick testing in comparison with standart sertified tests with allergens is a more specific and simple procedure. Venom immunotherapy with insect allergens is an effective and safe method of treatment. It affords to reach the positive clinic effect in 85,18 % of the patients and is accompanied by the decrease of the intensiveness of pricr-test with insect allergens. The rate of side effects during the venom immunotherapy by insect allergens is 11,11 % cases. Key words: insect allergy, prevalence, skin tests, prick-test, allergens, immunotermistometry, venom immunotherapy. АННОТАЦИЯ Куляс С.Н. Инсектная аллергия: распространенность, специфическая диагностика и лечение. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.29 – клиническая аллергология. – Институт фтизиатрии и пульмонологии им. Ф.Г. Яновского АМН Украины, Киев, 2006. Диссертация посвящена проблеме повышения качества диагностики и эффективности лечения инсектной аллергии (ИА), исследованию ее распространенности среди населения, этиологической структуры, выявлению факторов риска развития ИА. Изучение распространенности ИА проведено среди 1588 лиц, среди которых было 695 медицинских работников, 208 студентов медуниверситета, 127 студентов сельхозуниверситета, 208 пчеловодов и 350 представителей прочих профессиональных групп. Установлено, что за последние 20 лет отмечается значительное увеличение распространенности ИА среди населения с 0,14 % (1981-1982) и 0,36 % (1991-1992) до 3,84 % в 2002-2003 годах. Частота ИА зависит от профессиональной категории обследуемых. За клинико-анамнестическими данными ее распространенность среди пчеловодов и членов их семей (12,50%) существенно превышает такую среди медработников (3,30 %) и особенно среди прочей популяции населения (1,14 %). На частоту ИА влияют такие экзогенные факторы как длительность профессионального контакта (стаж работы в пчеловодстве) с аллергенами насекомых. Наибольшая частота аллергических реакций на ужаления насекомыми наблюдалась у пчеловодов, которые имели стаж работы до 1 года и от 1 до 5 лет (22,22 % и 17,94 % соответственно). В структуре заболевания преобладают местные (77,05 %) и реже встречаются системные (22,95 %) реакции на ужаления насекомых. В этиологической структуре ИА у пчеловодов и членов их семей преобладают аллергены пчелы (80,76 %), а среди других категорий обследованных практически в одинаковой степени встречаются аллергические реакции на ужаления обоими насекомыми (51,42 % и 45,71 % случав соответственно). Кроме того, было установлено, что в 59,01 % частота ИА связана с отягощенным аллергологическим анамнезом. Изучена в сравнительном аспекте информативность кожного тестирования с различными инсектными аллергенами при помощи скарификационных проб и прик-теста. Установлено, что прик-тест является более специфичным, унифицированным и простым в исполнении, чем стандартные скарификационные пробы и может с успехом применяться для диагностики ИА. Он позволяет идентифицировать гиперчувствительность к аллергенам из тела и жалящего аппарата осы в 85,29 % случаев, а к аллергенам из тела и жалящего аппарата пчелы в 81,25 % случаев. Прик-тест пригоден для использования в условиях поликлиники в качестве скринингового метода специфической диагностики ИА. При наличии противопоказаний к проведению кожных тестов с аллергенами рекомендовано применение лабораторных методов диагностики гиперчувствительности. Метод иммунотермистометрии является высокоинформативным и доступным методом специфической диагностики ИА. Он позволяет в 61,53 % - 76,92% случаев диагностировать повышенную чувствительность к инсектным аллергенам. Установлена тесная прямая корреляционная связь между результатами кожных тестов и метода иммунотермистометрии. Изучена эффективность и безопасность парентеральной специфической иммунотерапии (СИТ) отечественными инсектными аллергенами у 27 пациентов с системными аллергическими реакциями на ужаления перепончатокрылыми насекомыми. Полученные результаты свидетельствуют о том, что СИТ из жалящего аппарата осы и пчелы высокоэффективна, безопасна и патогенетически обоснована. Она позволяет достичь положительного клинического эффекта в 85,18 % случаев и сопровождается достоверным снижением интенсивности клинических проявлений и кожной реакции при проведении прик-теста с соответствующими аллергенами. Показаниями для проведения СИТ являются системные проявления аллергических реакций на ужаление и положительные результаты кожных тестов с инсектными аллергенами. Частота побочных реакций при проведении СИТ инсектными аллергенами парентеральным методом составляет 11,11 %. Ключевые слова: инсектная аллергия, распространенность, кожное тестирование, прик-тест, иммунотермистометрия, аллергены, специфическая иммунотерапия.

Похожие записи