.

Хірургічне лікування наслідків гострого панкреатиту (автореферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 3008
Скачать документ

ІНСТИТУТ НЕВІДКЛАДНОЇ І ВІДНОВНОЇ ХІРУРГІЇ ім. В.К. ГУСАКА

АМН УКРАЇНИ

Ніхаль Даіфаллах Мох’ Д Аль Масрі

УДК: 616.37 – 002 – 089

Хірургічне лікування наслідків гострого панкреатиту

(клініко-експериментальне дослідження)

14.01.03 – хірургія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Кримському державному медичному університеті ім.
С.І.Георгієвського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

заслужений діяч науки та техніки
України,

Грінцов Олександр Григорович,

Донецький державний медичний
університет

ім. М.Горького МОЗ України,
завідувач кафедри

хірургічних хвороб
стоматологічного факультету

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор,

Ничитайло Михайло Юхимович,

Інститут хірургії і
трансплантології АМН України,

заступник директора з наукової
роботи,

керівник відділу лапароскопічної
хірургії і холелітіазу

доктор медичних наук, професор,

Антонюк Сергій Митрофанович,

Донецький державний медичний
університет

ім. М.Горького МОЗ України,
завідувач кафедри

хірургічних хвороб №2 ФПО

Провідна установа: Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН
України, м. Харків.

Захист відбудеться 20.06.2007 р. о 14 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 11.559.01 в Інституті
невідкладної і відновної хірургії ім. В.К.Гусака АМН України (83045,
м. Донецьк, Ленінський проспект, 47).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ІНВХ ім. В.К.Гусака АМН
України

(83045, м. Донецьк, Ленінський проспект, 47)

Автореферат розісланий 19.05. 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук
_____________________ О.А.Штутін

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Найбільш частими і тяжкими ускладненнями
деструктивного панкреатиту (ДП) є інфекційні, що різко погіршують
клінічний перебіг захворювання з можливим переходом у септичний процес.
Гнійно-септичні ускладнення інфікованого панкреонекрозу є основною
причиною несприятливих наслідків лікування [Федоров В.Д. и соавт.,1996;
Савельев В.С. и соавт.,1999; Ващук Б.В.,1999; Земсков В.С., Ковальська
І.О.,2000; Бондарчук О.И. и соавт.,2000; Павловский М.П. и соавт., 2000;
Hottenrott К., 2000].

Летальність при гострому деструктивному панкреатиті у стадії гнійних
ускладнень залишається високою і становить від 26,4-53,8% до 72-97%
[Ерамишанцев О.К. и соавт.,1996; Farkas G. et. аl., 1996; Шалимов А.А. и
соавт., 1997 ].

Перебіг гострого панкреатиту може проходити за декількома варіантами: а)
видужання; б) інфікування некрозу підшлункової залози (ПЗ) і
парапанкреатичної клітковини (ППК); в) формування постнекротичної кісти
підшлункової залози (ПНКПЗ). Кожен напрямок може призвести до розвитку
наступної ланки тих або інших ускладнень – хронічного панкреатиту,
абсцесу ПЗ, ППК, гнійного оментобурситу, заочеревинної флегмони,
панкреатичної нориці та ін. Раціональне розкриття та дренування
заочеревинної флегмони і локалізованих гнійних процесів сальникової
сумки з наступним наскрізним дренуванням [Beger H.G., 1988, 1995] в
останні роки були доповнені рядом нових методик, у тому числі
застосуванням програмованих некрсеквестректомій через сформовану
оментобурсопанкреатостому [Брехов Е.И. и соавт., 1996; Пиковский Д.Л. и
соавт., 1996; Прудков М.Н. и соавт., 1996; Сажин В.П. и соавт., 1996;
Савельев В.С. и соавт., 1996; Hottenrott К., 2000], а також
використанням малоінвазивної лапароскопічної техніки для лікування
гнійних ускладнень деструктивного панкреатиту [Мамчич В.И. и соавт.,
1996; Гешелин С.О. и соавт., 1996; Козлов В.О. и соавт., 1996; Лагода
О.С. и соавт., 1996; Павловский М.П. и соавт., 2000; Запорожченко Б.С. и
соавт., 2001]. Все більш широке застосування знаходить пункційний метод
лікування ускладнених форм ДП, таких як ПНКПЗ та гнійний панкреатит
(ГП) [Копчак В.М. и соавт., 1996; Мишин Ф.Ю., 1996; Пугачов О.В. и
соавт., 1996; Ахаладзе Г.Г. и соавт., 2000; Мишин Ф.Ю., 2000; Павловский
М.П. и соавт., 2001; Бабенков Г.Б. и соавт., 2001].

Програмовані санації, секвестректомії з використанням дренажно-промивної
“наскрізної” системи, особливо в умовах застосування лапароскопічної
техніки, сприяли зниженню післяопераційної летальності при ГП у кілька
разів [Гостищев В.К., Глушко В.А., 1996; Медведенко О.Ф. и соавт., 1996,
Рыбаков Г.С., 1996; Савельев В.С. и соавт., 1999], проте багато аспектів
цієї проблеми залишаються невирішеними. Програмовані релапаротомії, які
частіше виконуються під інтубаційним наркозом у кількості від 3-4 до
13-18, досить травматичні та важко переносяться хворими. При
розповсюдженому гнійному процесі по клітковинних заочеревинних просторах
загальновизнані доступи бувають недостатніми для адекватної санації
гнійного осередку [Сажин В.П. и соавт., 1996; Рыбаков Г.С., 1996].

Залишаються спірними практично всі основні питання хірургічної тактики
лікування ДП у фазі гнійних ускладнень: відсутні чіткі показання та
критерії визначення оптимальних термінів виконання оперативного
втручання, його характеру й обсягу, видів дренування та варіантів
завершення операції, особливо у випадках розповсюдженого
гнійно-некротичного процесу [Совцев С.О. и соавт., 1996; Ерамишанцев
О.К. и соавт., 1996; Глухов О.О. и соавт., 2000].

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана у відповідності до плану науково-дослідної роботи кафедри
госпітальної хірургії Кримського державного медичного університету ім.
С. І. Георгієвського МОЗ України і є фрагментом НДР: “Ускладнення
гострих хірургічних захворювань і травм черевної порожнини”, державна
реєстрація № 0103U007868, 2004-2007 рр. Дисертація затверджена на
засіданні ПК за спеціальністю “Хірургія” Інституту хірургії і
трансплантології АМН України, протокол № 18 від 22.11.2004 р.

Мета і завдання дослідження – покращення результатів лікування гострого
панкреатиту та його наслідків шляхом розробки обґрунтованої програми
його діагностики, профілактики та хірургічного лікування.

Основні завдання дослідження:

Оптимізувати експериментальну модель нагноєної післянекротичної кісти
підшлункової залози для вивчення особливостей патогенезу її формування і
можливостей місцевого лікування.

Вивчити шляхи розвитку можливих наслідків гострого панкреатиту і
запропонувати обґрунтовану програму профілактики гнійних ускладнень
некротичного панкреатиту.

Оптимізувати програму комплексної діагностики ускладнень некротичного
панкреатиту на основі вивчення порівняльної інформативності клінічних
симптомів, біохімічних показників, а також інструментальних і апаратних
методів дослідження.

Оптимізувати програму комплексного лікування некротичного панкреатиту
шляхом:

розробки способу лікування інфікованого панкреонекрозу з використанням
лапароскопічного контролю за перебігом гнійно-некротичного процесу в
підшлунковій залозі, парапанкреатичній клітковині та чепцевій сумці;

оптимізувати загальновизнані методики лікування післянекротичних кіст
підшлункової залози.

5. Оцінити ефективність запропонованого методу у порівнянні зі
стандартною методикою.

Об’єкт дослідження – гнійний процес у підшлунковій залозі та
парапанкреатичній клітковині, як інфекційне ускладнення некротичного
панкреатиту.

Предмет дослідження – засоби діагностики, лікування та профілактики
некротичного панкреатиту та його ускладнень.

Методи дослідження – експериментальний – для вивчення особливостей
патогенезу та опрацювання лікувально-діагностичних заходів,
загально-клінічні (скарги, анамнез, об’єктивне обстеження) – для
встановлення діагнозу, клініко-лабораторні (біохімічні,
бактеріологічні, імунологічні, морфологічні) – для підтвердження
встановленого діагнозу та вибору методів лікування,
клініко-інструментальні (рентгенологічні, ультразвукові, ендоскопічні) –
для диференційної діагностики, а також для виявлення супутніх
патологічних процесів, їх компенсації, статистичний – для встановлення
вірогідності результатів дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі розробленого способу
експериментального моделювання ускладненої нагноєнням післянекротичної
кісти підшлункової залози та панкреатичної нориці й експериментально
обґрунтовані принципи місцевого медикаментозного лікування ускладнень
ДП, зокрема інфікованої ПНКПЗ.

Встановлено, що в основі лікування некротичного панкреатиту є
застосування консервативної терапії протягом близько 20 днів від
початку захворювання до виконання оперативного втручання у відносно
пізній термін, коли вже пригнічений синдром “системної запальної
реакції”, виражений ефект секвестрації вогнищ панкреонекрозу.

На підставі аналізу матеріалу клінічних спостережень визначені основні
причини інфікування вогнищ некрозу при ДП. Встановлено, що головною
причиною гнійно-некротичних ускладнень (абсцес підшлункової залози,
гнійний парапанкреатит) асептичного некрозу є вторинне інфікування, що
розвивається на 3-5 добу після дренування (тампонування) сальникової
сумки при “ранніх” операціях.

Розроблено спосіб лікування інфікованого панкреонекрозу (Деклараційний
патент України UА 11 №12799 А 61В17/00, заявка №1109587 вiд 22.11.2004;
опубл. 15.03.2006; бюл. № 3), при якому вся гнійно-некротична площа
дренується спеціальною конструкцією, що дозволяє в міжопераційний період
евакуювати гнійний ексудат і секвестри ПЗ і ППК, здійснювати при
необхідності заміну дренажної конструкції і використати лапароскопічну
технологію, місцево впливати на гнійно-некротичний процес із урахуванням
фази гнійного процесу, виконуючи програмовані секвестректомії, знизити
післяопераційну летальність і ускладнення ГП.

Практичне значення одержаних результатів. Для клінічної практики
запропоновано комплекс заходів щодо профілактики ускладнень ДП, який
містить у собі інтенсивну консервативну терапію ДП, застосування
сучасних антимікробних препаратів спрямованої дії при панкреатогенному
запаленні, а також відмову від ранніх операцій.

Оптимізовано лікувально-діагностичну програму, що забезпечує покращення
наслідків лікування ДП та його ускладнень. Оптимізовано технологію
місцевого лікування гнійно-некротичних ускладнень гнійного панкреатиту,
що покращує наслідки застосування стандартної методики пасивного
дренування сальникової сумки по наскрізних дренажах.

Доведено, що абсолютним показанням до операції при панкреонекрозі є
інфікування некрозу. Обґрунтовано, що в екстреній хірургії показаннями
до оперативного втручання при патології ПЗ (перші 3-5 днів з моменту
госпіталізації) є: а) поєднання панкреонекрозу з гострим деструктивним
холециститом; б) наявність у хворого перитоніту при неможливості
дренувати лапароскопічно; в) неможливість виключити іншу абдомінальну
патологію.

З метою уникнення повторних оперативних втручань, обумовлених
неадекватним дренуванням гнійно-некротичних порожнин, запропоновано
спосіб лікування інфікованого панкреонекрозу, доповнений системою для
промивання та активній евакуації гнійно-некротичного вмісту, введенням
сучасних лікарських препаратів. Дренажна система виконує каркасну
функцію, що дозволяє підтримувати у функціональному стані
гнійно-некротичну порожнину до повного її очищення.

Використання власних розробок при лікуванні інфікованих форм
панкреонекрозу дозволило знизити післяопераційну летальність до 14,3%.

Використання за показаннями сучасної методики завершення некректомії у
хворих на гнійний панкреатит (закритий безперервний лаваж сальникової
сумки, програмовані релапаротомії або “відкрите” лікування через
лапаростому) у порівнянні зі стандартною методикою пасивного дренування
та виконанням повторних некректомій “за необхідністю” забезпечило
зниження післяопераційної летальності з 37,1% до 21,5%.

Впровадження результатів дослідження. Результати наукових досліджень
впроваджені в практику роботи хірургічного відділення Республіканської
клінічної лікарні ім. М.О.Семашко, (Сімферополь); хірургічного
відділення міської клінічної лікарні № 6 (Сімферополь); у навчальний
процес кафедри госпітальної хірургії КГМУ ім. С.І.Георгієвського МОЗ
України.

Особистий внесок здобувача. Авторові належить вибір теми дослідження.
Він провів науково-патентний пошук з проблеми; на підставі вивчення
літератури та пошуку сформулював мету і завдання дослідження,
запропонував методологічні основи виконання роботи.

Автор самостійно провів експериментальні дослідження, а також
безпосередньо брав участь у розробці способів лікування запального
процесу підшлункової залози та прилеглих тканин, дренування сальникової
сумки при гнійному панкреатиті та лікуванні гнійного перитоніту.

Здобувач самостійно провів клінічні спостереження. Особисто
проаналізував та узагальнив результати експериментального та клінічного
розділів досліджень, зробив їх статистичне обчислення. Автор самостійно
виконав 22% операцій у обстежених хворих та у 70% операцій приймав
участь у якості асистента.

Аналіз отриманих результатів, інтерпретація та узагальнення основних
положень роботи проведені з науковим керівником професором
О.Г.Грінцовим.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
повідомлені на науково-практичній конференції “Актуальні питання
діагностики і лікування гострого панкреатиту” (Львів, 2005);
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми
торакальної хірургії” (Сімеїз – Кривій Ріг, 2004); науково-практичній
конференції “Актуальні питання невідкладної хірургії” (Ялта, 2005);
науково-практичній конференції з міжнародною участю “Сучасні методи
хірургічного лікування вентральних гриж і евентрацій” (Алушта, 2006);
науково-практичній конференції “Актуальні питання патофізіології”
(Сімферополь-Ялта, 2006); науково-практичній конференції, присвяченій
досягненням Кримського державного медичного університету ім. С.І.
Георгієвського (Сімферополь, 2006).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в 5 наукових статтях і
тезах, з них 3 статті – у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК
України. Отримано 1 деклараційний патент України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 178 сторінках
машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, 4
розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів,
висновків, списку використаної літератури, що складається з 275
літературних джерел: кирилицею – 206, латиницею – 69. Матеріали
дисертації ілюстровані 19 таблицями, 41 рисунком.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріал і методи дослідження. Матеріал дисертаційної роботи базується
на двох частинах: експериментальної і клінічної. Експериментальне
моделювання нагноєної ПНКПЗ проведено з метою поглибленого вивчення
механізмів розвитку захворювання та визначення підходів до її лікування.
Серія експериментів, що присвячена відпрацюванню моделі кісти
підшлункової залози, проведена на 15 безпородних собаках. Перший етап
досліджень, виконаний на п’яти тваринах, був підпорядкований
відпрацюванню оригінального методу і техніки моделювання кісти. Основна
частина цієї серії експерименту здійснена на 10 собаках, яким однотипно,
за напрацьованим власним методом здійснено моделювання кісти ПЗ.

Експеримент дослідження виконано у відповідності з принципами
Хельсінкської декларації та біоетичними нормами.

Оперативне втручання виконувалось за умов загального знеболювання при
досягненні ІІІ2 стадії наркозу за Гведелом.

Рис. 1. Формування інфікованої (нагноєної) ПНКПЗ з можливим переводом
її у панкреатичну норицю (пояснення у тексті).

1 – зона ураження ПЗ та виділений сегмент
“ланок”;

2 – сітка із риштовання ;

3 – порожнинний трубчастий “хоботок”;

4 – великий сальник;

5 – наскрізні отвори;

6 – дистальний кінець “хоботка”.

Технологія моделювання інфікованої (нагноєної) постнекротичної кісти
підшлункової залози та панкреатичної нориці

Експерименти з моделювання інфікованої ПНКПЗ проведені на 15 собаках.
Опрацювання методики хірургічного втручання у серії моделювання виконано
на 5 тваринах: основним моментом моделювання було формування сальникової
сумки та виділення сегменту “ланок” органу, котрий був джерелом
наповнення своїм секретом порожнини майбутньої кісти та виділення соку
при панкреатичній нориці.

Основні труднощі у відпрацюванні даного етапу моделювання полягали в
поетапній тракції за “хоботок” з метою підведення формуючого
порожнинного утворення до передньої черевної стінки та фіксації
“хоботка” під шкірою тварини з наступним веденням живої культури
мікроорганізмів через порожнистий трубчастий “хоботок”.

З цією метою ми оптимізували методику, запропоновану авторами. А саме:
при виконанні втручання ми підтягували за “хоботок” сітку, обкутану
великим сальником до парієтальної очеревини та фіксували його трьома
лігатурами. Тим самим усували, на нашу думку, необхідність нанесення
додаткової травми тваринам у післяопераційному періоді.

Успіх моделювання забезпечила строга технологія поетапної тракції за
порожнистий трубчастий “хоботок” формуючої стінки майбутньої кісти, зі
створенням умов для інфікування порожнини та фіксації її до парієтальної
очеревини передньої черевної стінки, що було прийнято за стандарт, якому
відповідали параметри ПНКПЗ в основній серії експериментів. В останньому
варіанті спосіб моделювання ускладненої (інфікованої) ПНКПЗ виконували
за наступною технологією. Під внутрішньовенним тіопенталовим наркозом
виконували верхню серединну лапаротомію, довжина розрізу до 15 см. До
операційної рани виводили дванадцятипалу кишку з правої частки ПЗ, котра
у середній треті повністю пересікалася з ушиванням проксимального та
дистального відрізків частки і перев’язували пересічені кінці
магістрального протоку. В дистальній частині пересіченої правої частки
залози гострим шляхом ушкоджували паренхіму та виділяли сегмент “часток”
(1), який покривається сіткою з риштованням (2), котра має наскрізні
отвори (5). Сітка з’єднана з порожнистим трубчастим “хоботком” (3).
Кровотечу при розсіченні паренхіми зупиняли шляхом перетиснення.

Сітку з риштованням окутували великим сальником (4), який підшивається
навколо дистального відрізку залози до навколишніх тканин (шлунок,
дванадцятипала кишка, парієтальна очеревина). Наприкінці операції
тракцією за дистальний кінець (6) “хоботка” виконували підтягування
сітки (2) з підшитим навколо великим сальником (4), який фіксували
трьома лігатурами до парієтальної очеревини, тим самим створювали штучну
порожнину, призначену до наповнення панкреатичним секретом. Дистальний
кінець 6 “хоботка” виводили на передню черевну стінку у бік від
лапаротомної рани та фіксували під шкірою.

Отвори у сітці призначені для безперервного проникнення накопичувального
панкреатичноого секрету та впливу хімічної дії на тканини, котрі
приймають участь у формуванні стінок ПНКПЗ.

Інфікування некротичних тканин підшлункової залози виконано стандартно
культурою патогенного стафілокока 1,5 мл, що містила 7–8 млн. мікробних
тіл. Інфікування виявилося вдалим, при цьому вивчено особливості
перебігу гнійно-некротичного процесу в порожнині кісти, а також
ефективність місцевого лікування експериментально інфікованої ПНКПЗ
мазями “Левосін” (5 тварин) і “Офлотрімол-П” (5 тварин). У контролі –
без лікування 4 тварини.

Рис.2. Схема клінічного дослідження

Клінічний розділ роботи містить результати обстеження і лікування 496
хворих на гострий панкреатит. Деструктивні (некротичні) форми гнійного
панкреатиту діагностовано у 178 (35,9 %) пацієнтів, вік яких складає від
23 до 74 років (чоловіків – 83, жінок – 95), з них у 76 пацієнтів
(42,7 %), за результатами динамічних клініко-лабораторних та
інструментальних досліджень, констатовано інфікований панкреонекроз.

Лабораторні дослідження – клінічні, біохімічні та бактеріологічні
проводили хворим на ГП при надходженні до стаціонару і далі – у процесі
лікування кожні 2-5 днів залежно від тяжкості їхнього стану. Крім
клінічних аналізів крові та сечі проводили ряд біохімічних досліджень,
спрямованих на уточнення діагнозу й оцінку рівня ендотоксикозу.

За допомогою уніфікованих методик визначали білок сироватки крові
біуретовим методом, білкові фракції – методом електрофорезу на + папері
за Гурвічем. Активність амілази у сироватці крові, сечі, у вмісті
черевної порожнини й порожнині кісти, панкреатичному відокремлюваному
оцінювали за допомогою амінокластичного методу зі стійким крохмальним
субстратом (метод Каравея). Ліпазу сироватки крові визначали методом
Рона-Михаеліса. Амінотрансферази у сироватці крові та вмісті порожнин
визначали динітрофенілгідразиновим методом за Ройтманом і Френкелем
(1957), активність лужної фосфатази й кислої фосфатази у сироватці крові
й порожнинних утвореннях – по гідролізу бетагліцерофосфату (Богданський,
1983). Електроліти плазми визначали методом плазменої фотометрії. Цукор
крові досліджували методом Н.С.Нayedon end B.N.Lensen (1923), сечовину –
кольоровою реакцією з діадетилмонооксимом, креатинін крові – методом
Поппера (1937), кальцій у сироватці – методом Моїзиса та Зака (1963).

Оцінку ступеня ендогенної інтоксикації у хворих з ускладненими формами
ГП проводили по змінах формули крові, зокрема коефіцієнта
нейтрофіли-лімфоцити (н/л), лейкоцитарному індексу інтоксикації
Кальф-Каліфа (ЛІІ), парамеційному тесту й рівню молекул середньої маси
(МСМ), що визначали за методом Габрієляна із співавт. (1981).

Інструментальні дослідження – УЗД, ендоскопічне й рентгенологічне
дослідження – проводили хворим на ГП з діагностичними й лікувальними
цілями. Для виконання УЗД використовували ехокамеру 640 фірми “Аloka”,
Японія, котрі дозволяли виявити ознаки панкреонекрозу та його
ускладнень. Ендоскопічні дослідження проводили з використанням
езофагогастродуоденоскопу типу В-4 фірми “Olympus”. При лапароскопії
прагнули виявити прямі й непрямі ознаки панкреатиту. Лапароскопію
виконували серійним апаратом виробництва НДР із волоконною оптикою.

Широко використовували рентгенологічні дослідження: крім рентгеноскопії
шлунка й дванадцятипалої кишки з барієм проводили фістулографію та
пункційну панкреатоцистографію.

Під час операції здійснювали забір матеріалу для бактеріологічного
дослідження – ідентифікації мікрофлори й визначення її чутливості до
антибіотиків. Матеріалом для патологічного дослідження була тканина ПЗ,
яку отримано на операції або на аутопсії, а також – біоптати стінки
ПНКПЗ, ППК. Розкриття ПЗ і фрагментація її тканин виконувалися за
технологією, запропонованої Л.С.Гончаровою (1982); зразки тканини
фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, парафінові зрізи
офарблювали гематоксилфном-еозином.

Клінічні спостереження характеризувалися впровадженням у практику
диференційної тактики лікування хворих на гнійний панкреатит. У всіх
випадках лікування починали з комплексу консервативних заходів.
Медикаментозну терапію намагалися доповнити сандостатином/укреотидом.
При підозрі на можливість інфікування від 3-4 доби призначали
антибіотикотерапію. Лише у випадках біліарної природи панкреатиту
хірургічне втручання було показане в ранні терміни. При ферментаційному
перитоніті виконували лапароскопічне дренування черевної порожнини. При
ГП санацію та некрсеквестректомію завершували “зашиванням” черевної
порожнини з плануванням у наступні дні релапаротомій для санації кожні
2-3 доби, або проведенням довготривалого лаважу за Бегером (1988), або
формуванням “керованої” лапаростоми.

В для вивчення тяжкості перебігу гострого панкреатиту та прогнозу
хвороби ми користувалися шкалами критеріїв APACHE-II.

Отримані дані були оброблені із застосуванням загальноприйнятих
статистичних методів з використанням ліцензованого пакету Microsoft
Excel XP 2006.

\

?

*

Z

Z

\

^

`

b

d

f

h

j

l

n

p

r

t

v

x

z

|

~

?

c

O

?

`„7

]„yy`„7

&

F

&

F

&

`„7

??????????????

???????????????????????????ваних лікарських препаратів, доцільність
застосування яких обґрунтована теоретично й експериментально.

У серії дослідів, де загальне лікування післянекротичної кісти було
доповнено місцевим – маззю “Офлотрімол-П” (5 тварин) та маззю “Левосін”
(5 тварини), встановлено, що період очищення від гнійно-некротичних мас
порожнини кісти при використанні „Офлотрімол-П” був коротше на 5–7 днів
ніж при використанні левосіну. При використанні „Офлотрімол-П” кількість
мікроорганізмів (105 в 1 см3 тканини) зменшилась на 3–4 добу
лікування; мікрофлора не висівалася на 11–12 добу. Використання мазі
левосін дозволяло констатувати зменшення ступеня інфікування в 3-4 рази
на 15-16 добу лікування відповідно.

Клінічний розділ. За період 1998-2006 рр. проліковано 496 хворих із
верифікованим діагнозом гострого панкреатиту, що становило 2,7% від
загальної кількості госпіталізованих хворих та 6,7% – від хворих на
гострі захворювання органів черевної порожнини. Більшість хворих (65 %)
потрапили до лікарень у перші 2 доби від початку захворювання. З першим
нападом захворювання госпіталізовано 148 (30,1%) хворих, з повторним –
104 (20,9%), 244 (49,1%) хворих мали в анамнезі три та більше приступів
панкреатиту.

Вивчення амілазної активності сироватки крові у хворих з набряковою
формою гострого панкреатиту (108 осіб), яких госпіталізовано в перші
години від початку захворювання, показало її підвищення у 74% хворих
(р0,05

Багаторазова блювота 56 54,9 58 76,3 >0,05

Сухість шкірних покривів і слизових

Оболонок 89 87,3 72 94,7 >0,05

Задишка (>20 в 1 хв.) 79 77,5 69 90,8 >0,05

Тахікардія (>90 мм рт. ст.) 98 96,1 75 66,6 >0,05

Артеріальна гіпотонія (0,05

Гіпертермія: – до 380С

– до 390С

– понад 390С 64

36

2 62,7

32,3

1,9 28

42

6 36,8

55,3

7,9 >0,05

0,05

Парез кишечнику 89 87,3 69 90,8 >0,05

Напруження м’язів передньої черевної стінки

87 85,3 66 86,8 >0,05

1 2 3 4 5 6

Позитивні симптоми подразнення очеревини 57 55,8 67 88,2 0,05

Лейкоцитоз: – до 10 . 109/л

– до 15 . 109/л

– до 20 . 109/л

– до 30 . 109/л

– вище 30 . 109/л 46

44

10

2

– 45,1

43,1

9,8

1,9

– 12

14

33

7

4 15,8

18,4

43,4

9,2

5,3 SYMBOL 179 \f “Symbol” \s 12 і 0,05

>0,05

0,05

0,05

Гіперметгемальбумінемія (>50 мг/л) 69 67,6 39 51,3 >0,05

Підвищення рівня С-реактивного білка

(>120 мг/л) 89 87,3 69 90,8 >0,05

Збільшення рівня глюкози крові

(>10 ммоль/л) 87 85,3 59 77,6 >0,05

Збільшення концентрації фібрину 83 81,4 49 64,5 >0,05

Збільшення концентрації сечовини

(>15 ммоль/л) 79 77,5 59 77,6 >0,05

Таблиця 2

Показники ендотоксикозу хворих з ГП

Досліджувані

показники Характер ураження ПЗ Вірогідність

розбіжностей

(р)

Панкреонекроз

(№102) Гнійний панкреатит

(№76)

Лейкоцитоз (109/л) 13,9 SYMBOL 177 \f “Symbol” \s 12 ± 2,8

21,7 SYMBOL 177 \f “Symbol” \s 12 ± 4,1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020