МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

БЕВЗ ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК: 612.453+612.13/.176) :
612.014.47+616.12-005.4-056.7

Функціональний стан кори надниркових залоз та серцево-судинної системи
в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця при
фізичному навантаженні

14. 03. 03 – нормальна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Львів – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному медичному університеті

імені Данила Галицького МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Яворський Остап Григорович,

Львівський Національний медичний університет

імені Данила Галицького МОЗ України,

завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та сестринської справи

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Дмитрієва Алла Володимирівна,

Інститут фізіології ім. О. О. Богомольця

НАН України, провідний науковий співробітник відділу фізіології
кровообігу

доктор медичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Вадзюк Степан Несторович,

Тернопільський державний медичний

університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України, директор Інституту
медико-біологічних проблем, завідувач кафедри нормальної фізіології

Провідна установа Національний
медичний університет

імені
О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ

Захист відбудеться 21 вересня 2006 р. о 11 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 35.600.03 у Львівському національному
медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010,
м.Львів, вул. Пекарська, 52).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького (79000, м. Львів, вул.
Січових Стрільців, 6)

Автореферат розісланий “21” серпня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Томашова С.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зростання захворюваності населення, недостатня
ефективність лікувальних заходів на етапі розвитку хвороби вимагають
нових підходів до визначення та оцінки стану здоров’я. Розвиток хвороби
є поступовим процесом, який завершується втратою пристосувальної
здатності організму до змін оточуючого середовища, і є результатом
зниження його адаптаційних можливостей (Баевский Р.М., 2000). Зміни, що
відбуваються в організмі внаслідок впливу зовнішніх факторів довкілля та
внутрішнього середовища, забезпечуються нейро-гуморальними регулюючими
системами. Участь ендокринної системи в регуляції пристосувальних
процесів не обмежується лише функціями симпатико-адреналової та
гіпофізарно-адренокортикальної систем. Проте завдяки функціонуванню саме
цих систем здійснюються складна взаємодія з нервовими центрами та
виконавчими органами, що визначають пристосувальну здатність організму
(Selye H., 1977 ).

Серцево-судинні захворювання посідають одне з перших місць серед причин
захворюваності та смертності населення економічно розвинених держав
світу. Однією із причин розвитку ішемічної хвороби серця є атеросклероз.
Незважаючи на величезну кількість проведених досліджень, причини
виникнення атеросклерозу і механізми його розвитку ще остаточно не
вивчені (Карпов Р., Дутко В., 2000). Вважають, що атеросклероз є
поліетіологічним захворюванням, в генезі якого має значення тривалий
вплив на організм людини різноманітних несприятливих чинників
навколишнього та внутрішнього середовища – факторів ризику. Передусім,
до них належать гіперхолестеринемія, підвищений артеріальний тиск,
цукровий діабет, куріння, спадкова схильність, часті стреси, а також
малорухливий спосіб життя (Коваленко В.М., Сіренко Ю.М., Дорогой А.П.,
2005; Лутай М.И. 2004).

На сьогоднішній день антиатерогенна роль фізичного навантаження різної
величини однозначно доведена (Weintraub M.S. et al., 1989). Але, разом з
тим, вивчення впливу фізичного навантаження на фізіологічні процеси, що
відбуваються в організмі здорових осіб з наявними факторами ризику
розвитку ішемічної хвороби серця, зокрема спадковими чинниками та
гіподинамією, потребують поглибленого аналізу. Дозовані фізичні
навантаження можна використовувати як тестову пробу для оцінки
функціональних і метаболічних резервів організму. Підвищення
адаптаційних можливостей організму, що забезпечують його резистентність
до дії несприятливих чинників, та розробка критеріїв і методів
визначення індивідуальних пристосувальних можливостей з метою виявлення
дезадаптаційних і донозологічних станів належать до головних завдань
сучасної фізіології (Меєрсон Ф.З., 1988-2000; Гжегоцький М.Р., 1999).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана
в рамках комплексної науково-дослідної теми кафедри пропедевтики
внутрішніх хвороб та сестринської справи Львівського національного
медичного університету імені Данила Галицького “Вплив фізичного
навантаження на метаболічні процеси при стенокардії напруження та пошуки
способів запобігання негативних його впливів” (№ державної реєстрації
0196V014974). Тема дисертаційної роботи затверджена на засіданні Вченої
ради медичного факультету № 1 Львівського національного медичного
університету імені Данила Галицького 14 квітня 1999 року, протокол № 6.

Мета та завдання дослідження. Вивчити механізми адаптації до фізичного
навантаження у здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної
хвороби серця; доповнити шляхи ранньої профілактики атеросклерозу;
розробити прогностичні критерії визначення стану функціонування кори
надниркових залоз та серцево-судинної системи у здорових осіб із
обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця на основі
застосування фізичного навантаження.

Для реалізації мети були поставлені наступні конкретні завдання:

Визначити рівень екскреції 17-кетостероїдів, 17-кетогенних стероїдів у
сечі при фізичному навантаженні у здорових осіб і в осіб із обтяженою
спадковістю щодо ішемічної хвороби серця.

Вивчити екскрецію і характер співвідношення окремих складових
17-кетостероїдів, індекс андрогенності в обстежуваних при фізичному
навантаженні.

Вивчити характер міжгормональних співвідношень метаболітів
андростероїдогенезу та глюкокортикоїдів під впливом фізичного
навантаження.

Визначити зв’язок між рівнем екскреції 17-кетостероїдів і 17-кетогенних
стероїдів у сечі та частотою серцевих скорочень у стані спокою і при
фізичному навантаженні різної потужності у здорових осіб і в осіб із
обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця.

Дослідити взаємозв’язки між екскрецією 17-кетостероїдів і 17-кетогенних
стероїдів та рівнями систолічного і діастолічного артеріального тиску в
обстежуваних у стані функціонального спокою та під впливом фізичного
навантаження різної величини.

Визначити зв’язок між екскрецією 17-кетостероїдів і 17-кетогенних
стероїдів та змінами амплітуди зубця Т, розміщенням сегменту ST відносно
ізолінії, співвідношенням R/S за даними електрокардіографії, отриманої у
спокої та за умов виконання короткотривалого фізичного навантаження
різної потужності у здорових осіб і в осіб із обтяженою спадковістю щодо
ішемічної хвороби серця.

Об’єкт дослідження: механізми пристосувально-компенсаторних процесів за
умов короткотривалого фізичного навантаження різної інтенсивності у
здорових осіб і в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби
серця.

Предмет дослідження: параметри функціонального стану кори надниркових
залоз, реакція серцево-судинної системи на фізичне навантаження різної
інтенсивності.

Методи дослідження: Для оцінки функціонального стану кори надниркових
залоз визначали екскрецію 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів у
сечі та хроматографічний склад 17-кетостероїдів сечі; з метою
об’єктивної оцінки метаболітів андрогенів у складі сумарних
17-кетостероїдів використано метод розрахунку індексу андрогенності. З
метою дослідження реакціїї серцево-судинної системи на фізичне
навантаження у всіх обстежуваних визначали артеріальний тиск, частоту
серцевих скорочень (ЧСС), проводили електрокардіографічне дослідження.
Аналізуючи отримані електрокардіограми, оцінювали зміни амплітуди зубця
Т, розміщення сегменту ST відносно ізолінії та співвідношення R/S. З
метою виявлення коливань показників, що характеризують вегетативний
„фон” організму, розраховували вегетативний індекс Кердо.

Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі на основі
комплексного підходу досліджено функціональний стан кори надниркових
залоз, серцево-судинної системи та механізми
пристосувально-компенсаторних процесів у здорових осіб і в осіб із
обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця під час виконання
короткотривалого динамічного фізичного навантаження. Проведено
багатосторонній аналіз взаємозв’язків величини екскреції
17-кетостероїдів і 17-кетогенних стероїдів у сечі зі змінами ЧСС,
артеріального тиску, амплітуди зубця Т, зміщенням сегменту ST відносно
ізолінії та співвідношенням R/S за даними електрокардіографії, отриманої
у спокої та під час виконання короткотривалого фізичного навантаження
різної потужності у здорових осіб і в осіб із обтяженою спадковістю щодо
ішемічної хвороби серця. Вперше оцінено вплив короткотривалого фізичного
навантаження на серцево-судинну систему та функціональний стан кори
надниркових залоз в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби
серця. Виявлені особливості змін гемодинаміки, процесів збудження
міокарда та екскреції кетостероїдів із сечею в осіб із обтяженою
спадковістю щодо ішемічної хвороби серця свідчать про зниження
адаптаційних можливостей серцево-судинної системи та напружене
функціонування кори надниркових залоз в умовах фізичного навантаження.
На основі отриманих результатів дослідження обґрунтовані критерії оцінки
функціонального стану надниркових залоз та серцево-судинної системи у
здорових осіб і в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби
серця у випадку фізичного навантаження.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлені особливості
гормонпродукуючої функції кори надниркових залоз та реакції
серцево-судинної системи під впливом короткотривалого фізичного
навантаження поглиблять розуміння механізмів компенсаторно-адаптаційних
процесів та можуть бути основою для розробки адекватних
лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів в установах
кардіологічного профілю. Результати роботи впроваджені у навчальний
процес кафедр нормальної фізіології, поліклінічної справи і сімейної
медицини Львівського національного медичного університету імені Данила
Галицького; у терапевтичному і кардіологічному відділеннях клінічної
лікарні Львівської залізниці; у сімейних відділеннях 2-ої міської
комунальної поліклініки м. Львова. За результатами роботи отримано 4
акти впровадження.

Особистий внесок здобувача. Матеріали, подані в роботі, є особистим
внеском автора у вирішення завдань, що вивчаються. Дисертантом особисто
виконано весь обсяг запланованих експериментальних досліджень, аналіз
літературних даних за темою дисертації, підготовлені до друку наукові
публікації. Планування напрямків досліджень, обговорення їх результатів,
формулювання висновків здійснено за участі наукового керівника – доктора
медичних наук, професора О.Г. Яворського.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати
дослідження апробовані на розширеному засіданні кафедр нормальної
фізіології, біохімії, пропедевтики внутрішніх хвороб та сестринської
справи Львівського національного університету імені Данила Галицького,
XIV з’їзді терапевтів України, (Київ, 1998), міжнародній науковій
конференції “Екологія і здоров’я” (Жешів-Львів, 1999), VI конгресі
кардіологів України (Київ, 2001), пленумі правління українського
наукового товариства кардіологів та асоціації лікарів-інтерністів ”Нові
напрями профілактики і лікування ІХС та артеріальної гіпертензії” (Київ,
2001), конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження проф. Я.П.
Склярова “Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці”
(Львів, 2001), регіональній науково-практичній конференції “Артеріальна
гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та
лікування” (Івано-Франківськ, 2005), всеукраїнській науково-практичній
конференції “Підготовка сімейних лікарів та моделі впровадження сімейної
медицини в Україні” (Чернівці, 2005).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 12 наукових робіт,
із них – 6 статей опубліковані в наукових фахових виданнях,
рекомендованих ВАК України, 2 статті в інших виданнях, 4 роботи – в
матеріалах і тезах наукових конференцій і з’їздів.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, опису методів дослідження, 4 розділів власних досліджень,
висновків, списку використаних джерел, 4 додатків. Матеріали
дисертаційної роботи викладені на 170 сторінках, ілюстровані 36
таблицями, 61 рисунком. Список літератури налічує 194 джерела, з них 153
вітчизняних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Обстежено 161-ого здорового
чоловіка-добровольця, віком 20-45 років. У 84 із них виявлена обтяжена
спадковість щодо ішемічної хвороби серця (ІХС). Для уточнення спадкового
анамнезу використовували клініко-генеалогічний метод. Ознакою обтяженої
щодо ІХС спадковості вважали наявність у родоводі пробанда даних про
захворювання на інфаркт міокарда, стенокардію, раптову коронарну смерть
найближчих родичів у віці від 20 до 55 років (Лильин Е.Г., Богомазов
Е.А., Гофман-Кадошников П.Б, 1990). Не бралися до уваги випадки, коли
чітких даних про захворювання та причини смерті батьків пробанда не
було, тобто спадковий анамнез був невідомим. У всіх обстежуваних
фізична тренованість була низькою та об’єм виконуваного щоденного
фізичного навантаження був невеликим. Програма обстеження включала
опитування згідно розробленої анкети, яка складалася з паспортних даних,
скарг та анамнезу життя. Враховувалася фізична активність, особливості
харчування, шкідливі звички та спадковість. Рухова активність
обстежуваних визначалася за опитуванням відповідно до схеми
ретроспективної оцінки фізичної активності у робочий і вільний час
згідно рекомендацій Комітету експертів ВООЗ („Региональные публикации
ВОЗ, Европейская серия”, 1982 р.)

У здорових осіб та хворих на серцево-судинні захворювання тести з
фізичним навантаженням є важливими неінвазивними засобами, які
дозволяють об’єктивно оцінити функціональний стан серцево-судинної
системи (Полянська О.С., Куртян Т.В., Шипіцина Л.І., 2005). Одним із
найпоширеніших стрес-тестів, які застосовують для виявлення
гемодинамічно важливих порушень, що не діагностуються у стані спокою, є
велоергометрія (Петрий Н.Ю., Петрий В.В., Маколкин В.И., 2001; Оганов
Р.Г., Марцевич С.Ю., Колтунов И.Е. и др., 2005). Велоергометричне
навантаження проводили в один і той самий ранковий час (між 900 та 1200)
в сидячому положенні, що дозволило уникнути статичного навантаження.
Рівень навантаження встановлювали відповідно до віку, статі, ваги,
фізичної тренованості згідно рекомендацій Комітету експертів ВООЗ (1971
р.). Для більш диференційованого підбору ергометричного навантаження
користувалися номограмами Б.П. Преварського („Определение должного
максимального поглощения кислорода (ДМПК) и расчет мощности физических
нагрузок соответственно процессу ДМПК”) (Преварский Б.П., Буткевич Г.А.,
1985).

Перша група (45 осіб) віком 20 – 30 років (в середньому 28,3 ± 1,29
років) та третя група (84 особи із обтяженою спадковістю щодо ІХС) віком
30 – 45 років (в середньому 43 ± 0,88 років) виконували на велоергометрі
двохступеневе фізичне навантаження потужністю, яка відповідала 35 % та
50 % від належного максимального споживання кисню організмом (НМСК).
Другу групу складала 31 здорова особа віком 20 – 30 років (в середньому
23,3 ± 1,50 років), які виконували навантаження 75 % та 100 % НМСК.
Тривалість навантаження – по п’ять хвилин на кожному ступені з
трихвилинним відпочинком між ними, швидкість педалювання становила 60
обертів за хвилину.

До навантаження кожному обстежуваному проводили ортостатичну пробу. До й
під кінець кожного ступеня навантаження вимірювали артеріальний тиск у
плечовій артерії (мембранним сфігмоманометром) за методом С.П.
Короткова, а також реєстрували електрокардіограму (ЕКГ) в 3 стандартних,
3 однополюсних посилених відведеннях від кінцівок і 6 грудних
однополюсних відведеннях (1 мВ = 10 мм). З метою виявлення коливань
показників, що характеризують вегетативний “фон” організму в стані
відносного фізіологічного спокою та при зміні функціонального стану
організму, розраховували індекс Kerdo (ВІК) (Tananakina T., Zadorozhnyi
S., Ivasenko A. еt al., 2005).

Аналізуючи отримані електрокардіограми, оцінювали величину амплітуди
зубця Т, розміщення сегменту ST відносно ізолінії (Хейфец З.Н., 1981;
Гельфгат Е.Б., Сидоренко Б.А., Алиев Т.А. и др., 1985). Нами також
вивчалась динаміка змін співвідношення R/S під впливом фізичного
навантаження різної потужності, тобто зміни електричної осі серця (Ogino
K., Fukugi M., Hirai S. et al., 1988).

Оцінку міжгормональних співвідношень надниркової ланки
гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикальної системи здійснювали за вмістом
метаболітів андро- і глюкокортикоїдогенезу в сечі, використовуючи
комплекс методик для визначення сумарних 17-кетостероїдів (17-КС)
(Zimmerman W., 1951) та 17-кетогенних стероїдів (17-КГС) (Norymberski
Y.K., Stubt R.D., West H.F., 1955; Кулачковський Ю.В., Марьєнко Б.С.,
1966). Визначення складу 17-КС здійснювали за допомогою методу
тонкошарової хроматографії. Цей метод дозволив ідентифікувати й
проводити кількісне визначення наступних складових 17-КС: андростандіону
(АД), андростендіону (4-АД), андростерону (А), етіохоланолону (Е) та
похідних глюкокортикоїдів: 11-оксиандростерону (11-ОА),
11-оксиетіохоланолону (11-ОЕ), 11-кетоетіохоланолону (11-КЕ) (Бесєдін
В.М., Романишин Я.М., Філіпюк І.Т., 1997).

З метою об’єктивної оцінки метаболітів андрогенів у складі сумарних
17-КС нами використано метод розрахунку індексу андрогенності 17-КС
(ІА17-КС) (Матвієнко Ю.О., 2000),

Для об’єктивної оцінки співвідношення екскреції 17-КГС і метаболітів
андростероїдогенезу використали коефіцієнт відношення 17-КС до 17-КГС
(17-КС/17-КГС) (Кучер М.Д., Криворук М.І., Пак О.В. та ін., 2004).

Статистична обробка матеріалу здійснювалась за допомогою програм Excel
7.0 та SPSS, версія 10,0 з використанням t-критерію Стьюдента для парних
спостережень (Лойд Э., Ледерман У., 1989; Свердан П.Л., 1998; Айвазян
С.А., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д., 1985).

Основні результати досліджень та їх обговорення. Вихідний рівень
екскреції 17-кетогенних стероїдів із сечею у здорових осіб із обтяженою
спадковістю щодо ІХС (третьої групи) був на 27 % нижчим, а вихідний
рівень екскреції 17-кетостероїдів із сечею – на 54 % меншим порівняно із
здоровими обстежуваними без обтяженої спадковості щодо ІХС (р < 0,05) (табл. 1). Таке зниження екскреції 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів, на нашу думку, може бути зумовлене особливостями функціонування ферментних мітохондріальних систем, що беруть участь у синтезі кортикостероїдів. За даними сучасних досліджень існують суттєві вікові особливості кортикостероїдогенезу (Гончаров Н.П., Кация Г.В., 1995; Захарченко И.В., Суворова И.Н., Швец В.Н. и др., 2005). Ймовірно, в надниркових залозах старшої вікової групи виникає дефіцит попередників гормонального біосинтезу, що пов’язаний із віковим зниженням активності деяких ферментних систем, зокрема, десмолази, що забезпечує в молодому організмі високий рівень синтезу як прегненолону, так і інших попередників у ланці біосинтезу кортизолу, та зниження 5б-редуктазної активності. З віком інтенсифікація процесу біосинтезу кортизолу відбувається за рахунок більш повного використання попередників синтезу і зниження утворення інших класів кортикостероїдів, зокрема дегідроепіандростерону та андростендіону. Таким чином, відбувається переорієнтація загальних для кортизолу та С19-стероїдів (дегідроепіандростерон, андростендіон) „сировинних та енергетичних ресурсів” на синтез життєво важливого кортизолу. Отже, вміст основного адаптативного гормону кортизолу, а також 11-дезоксикортизолу в плазмі крові не залежить від віку. Рівень інших попередників у системі синтезу стероїдів – прегненолону, 17-оксипрогестерону, 17-оксипрегненолону – прогресивно знижується з віком. Таблиця 1 Зміни екскреції 17-кетостероїдів (17-КС), хроматографічного складу 17-КС, індексу андрогенності (ІА 17-КС ), 17-кетогенних стероїдів та співвідношеня 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів (17-КС/17-КГС) у сечі здорових осіб під впливом фізичного навантаження Дослід-жувані показники Перша група Друга група Третя група До наванта-ження Після наванта-ження Зміни після наванта-ження До наванта-ження Після наванта-ження Зміни після наванта-ження До наванта-ження Після наванта-ження Зміни після наванта-ження 17-КС, мкмоль/год n = 45 n = 31 n = 84 0,74 ± 0,08 1,07±0,075* +0,29±0,07* 0,81±0,15 1,12±0,15 +0,31±0,15 0,40±0,05? 0,52±0,05*, ? 0,12±0,05 *,? 17-КГС, мкмоль/год 1,38 ± 0,11 1,99±0,12* +0,62±0,12* 1,61±0,23 2,35±0,23* +0,74±0,23* 1,00±0,09? 1,32±0,13*,? 0,32±0,11*? 17-КС/17-КГС 0,56 ± 0,03 0,55±0,04 -0,005±0,04 0,49±0,04 0,51±0,04 +0,02±0,04 0,50±0,03 0,47±0,02 -0,04±0,03 АД, % n = 22 n = 28 n =82 21,25±3,05 25,40±3,22 +4,15±3,19 20,91±3,03 13,34±2,53 -7,56±3,72 20,21±1,65 21,14±1,7 +1,07±2,44 4-АД, % 4,57±1,94 7,93±2,15 +3,36±2,21 2,63±0,98 6,25±1,83 +3,61±2,02 12,17±2,12? 6,11±1,06*,? -5,73±2,14 *,? А, % 23,39±3,47 23,58±3,06 +0,18±4,33 27,52±2,59 28,61±2,70 +1,09±2,49 21,87±1,66 22,67±1,6 +0,28±2,3 Е, % 16,81±2,22 15,38±1,84 -1,43±2,36 17,89±2,98 19,54±2,54 +1,65±3,72 14,52±0,98 19,80±1,4*,? +4,77±1,77*,? 11-ОА, % 5,44±1,64 6,26±1,64 +0,82±0,87 8,83±1,70 7,14±1,29 -1,70±1,67 4,65±0,81 4,77±0,67 +0,13±0,63 11-ОЕ, % 19,91±4,62 13,87±2,35 -2,22±2,49 16,29±3,35 18,17±2,64 +2,13±2,13 19,66±1,42 17,22±0,9 -2,32±1,46 11-КЕ, % 7,26±1,67 10,89±1,58* +3,63±1,54* 8,98±1,43 9,50±1,47 +0,52±1,03 6,97±0,96 9,08±0,85 +1,68±1,04 ІА 17-КС, ум. од 4,86±1,40 4,41±0,99 -0,45±1,55 3,07±0,72 2,92±0,39 -0,15±0,68 3,22±0,36 2,96±0,29 -0,25±0,38 Примітка: * - достовірність змін відносно вихідних значень (р < 0,05); ? - достовірність різниці між показниками першої та третьої групи (р1 < 0,05) При співставленні показників глюкокортикоїдної активності кори надниркових залоз із даними екскреції метаболітів андрогенів у стані спокою коефіцієнт відношення 17-КС/17-КГС у всіх групах обстежених не відрізнявся (р > 0,05).

Проведені нами дослідження показали, що короткотривале фізичне
навантаження різної інтенсивності призводить до зростання екскреції
17-кетогенних стероїдів у всіх групах обстежених (р < 0,05). Незважаючи на нижчий вихідний рівень 17-кетостероїдів у сечі в групі здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС, короткотривале фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК зумовлює підвищення екскреції 17-кетостероїдів, проте це зростання було менш вираженим, ніж у здорових осіб першої групи, що виконували фізичне навантаження такої ж потужності (див. табл. 1). У випадку виконання короткотривалого субмаксимального та максимального навантаження відзначалася лише тенденція до зростання 17-кетостероїдів, проте рівень екскреції 17-кетогенних стероїдів у сечі зростав на 45,96 %, що на 13,96 % перевищує ступінь наростання 17-кетогенних стероїдів у здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС, які виконували фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК (рис. 1). 17-КС 17-КС 17-КГС 17-КГС 17-КС 17-КС 17-КГС 17-КГС 17-КС 17-КС 17-КГС 17-КГС А Б А Б А Б А Б А Б А Б Рис. 1. Зміни екскреції 17-кетостероїдів (17-КС) та 17-кетогенних стероїдів (17-КГС) у сечі здорових чоловіків та осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС при фізичному навантаженні; *- достовірність змін відносно вихідних значень (р < 0,05); **- достовірність різниці між показниками першої та третьої групи (р1< 0,05): А – до навантаження; Б – після навантаження. Більший ступінь наростання екскреції 17-кетогенних стероїдів, ймовірно, пов’язаний із більшою величиною навантаження, яке виконували здорові обстежувані особи цієї групи. Ці дані підтверджуються дослідженнями, в яких короткотривале фізичне навантаження підвищує рівень кортикостероїдів у крові прямо пропорційно величині навантаження і обернено пропорційно ступеню тренованості особи (Schwarz L., Kindermann W., 1990; Oleschansky M.A., Zoltick J.M., Herman R.H. et al., 1990). Отже, короткотривале фізичне навантаження на рівні 75 % та 100 % НМСК призводить до напруження функціонування надниркових залоз в умовах інтенсивного навантаження. Нами досліджувався хроматографічний склад 17-кетостероїдів сечі та індекс андрогенності в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС та у здорових чоловіків до та після виконання фізичного навантаження. Отримані результати свідчать, що склад 17-кетостероїдів до навантаження в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС та у здорових осіб без обтяженої спадковості щодо ІХС суттєво не відрізнявся. Проте в осіб із обтяженою спадковістю спостерігався значно вищий вміст андростендіону (4-АД) порівняно зі здоровими без обтяженої спадковості (див. табл.1). Під впливом фізичного навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК у складі 17-кетостероїдів сечі здорових осіб достовірно підвищувався рівень фракції 11-кетоетіохоланолону (11-КЕ), що є метаболітом глюкокортикоїдів, достовірних змін андростандіону, андростендіону, андростерону та етіохоланолону не відзначали. Дослідження хроматографічного складу 17-кетостероїдів сечі у здорових із обтяженою спадковістю щодо ІХС у випадку виконання фізичного навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК виявило високодостовірне зниження рівня андростендіону (4-АД) та зростання рівня етіохоланолону (Е) (рис. 2). Рис. 2. Денситограми хроматографічного дослідження складу 17-кетостероїдів сечі здорової людини з обтяженою спадковістю щодо ІХС до навантаження (А) та після виконання короткотривалого фізичного навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК (Б). Співвідношення суми метаболітів андростероїдогенезу (АД, 4-АД, А, Е) до суми метаболітів глюкокортикоїдів (11-ОА, 11-КЕ, 11-ОЕ) (індекс андрогенності ІА17-КС) до навантаження не відрізнявся від показників цієї величини у здорових без обтяженої спадковості щодо ІХС. Не виявлено статистично достовірних змін індекса андрогенності під впливом фізичного навантаження у всіх групах обстежуваних. У випадку виконання фізичного навантаження на рівні 75 % та 100 % НМСК спостерігалася тенденція до зниження вмісту неактивного андрогену – андростандіону та підвищення андростендіону, тобто тієї складової 17-кетостероїдів, що є активним андрогеном і має біологічно важливі ефекти в умовах напруженої функціональної активності. Отримані нами результати дослідження хроматографічного складу 17-кетостероїдів сечі щодо зниження рівня активного метаболіту андростендіону (4-АД) у здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС можуть вказувати на напружену активацію ферментних систем в органах, які продукують стероїди (пригнічення активності 3-бета-ол-дегідрогенази, що активує перетворення дегідроепіандростерону в бік андростендіону – тестостерону – андростерону) (Баранов В.Г., Пропп М.В., 1977; Мейнуоринг У., 1979; Кэттайл В.М., Арки Р.А., 2005; Курський М.Д., Костерін С.О., 2005). Оскільки утворення етіохоланолону може здійснюватися іншим шляхом, то у складі 17-кетостероїдів у цих умовах може спостерігатися зростання його вмісту. Проте наявна тенденція до зростання екскреції 17-кетостероїдів, відсутність змін індексу андрогенності, відсутність змін співвідношення 17-кетостероїдів до 17-кетогенних стероїдів (17-КС/17-КГС) свідчать про відсутність дискортицизму, глибоких змін в андростероїдогенезі та збереженні функціональних резервів надниркоких залоз в умовах навантаження. Короткотривале фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК у здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС зумовлює підвищення екскреції 17-кетогенних стероїдів із сечею. Гіперпродукція глюкокортикоїдів у відповідь на навантаження не викликає виснаження функціональних резервів в надниркових залозах, а є адаптивною відповіддю на нього. У результаті проведених досліджень виявлено, що у обстежуваних осіб третьої групи вихідні рівні систолічного (САТ) і діастолічногог артеріального тиску (ДАТ) були вищими, ніж в осіб першої та другої груп. Вищі вихідні рівні САТ і ДАТ можуть бути зумовлені віковою зміною чутливості альфа- і бета-адренорецепторів до катехоламінів (Кульчинский О.К., 1981). Для осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС характерне переважання впливу парасимпатичної нервової системи, про що свідчить вегетативний індекс Кердо (ВІК), який у здорових осіб третьої групи до навантаження становив -10 – -11, тоді як в осіб першої групи величина цього показника – +1 – +5, а в осіб другої групи – +5 – +10. Більш виражена симпатикотонія до навантаження в осіб другої групи свідчить про стресову реакцію очікування інтенсивного фізичного навантаження. В осіб другої групи відзначався значно вищий рівень ЧСС (83,85 ± 3,14 ск./хв) порівняно із першою та третьою групами, у яких ЧСС – 75,61 ± 1,17 ск./хв і 74,29 ± 1,10 ск./хв, відповідно. Саме зростання ЧСС, а не збільшення ударного об’єму (УО) забезпечує підвищення хвилинного об’єму крові (ХОК) у цій групі, що властиво для нетренованих осіб. На рис. 3 представлені електрокардіограми здорової особи із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця до та під час виконання короткотривалого фізичного навантаження на рівні 35 % і 50 % від НМСК організмом. Рис. 3. Електрокардіограма здорової особи із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця до навантаження (А) та при виконанні короткотривалого фізичного навантаження на рівні 35 % та 50 % від належного максимального споживання кисню організмом (Б) (у відведенні V4): – на І ступені навантаження; – через 3 хв після І ступеня навантаження; – на ІІ ступені навантаження; – через 3 хв після ІІ ступеня навантаження. При детальнішому аналізі змін екскреції 17-КС та 17-КГС під впливом фізичного навантаження виявили, що у частини обстежуваних осіб достовірних змін екскреції кетостероїдів не спостерігалося, проте це не вплинуло на середню сумарну екскрецію стероїдів (за рухунок більш активного зростаня екскреціїї кетостероїдів у іншій підгрупі). Тому нами було виділено дві підгрупи з різним типом екскреції кетостероїдів: у першу підгрупу увійшли особи зі зростанням екскреції кетостероїдів, у другу – особи, в яких достовірних змін екскреції кетостероїдів не спостерігали. Оскільки зміни 17-КС та 17-КГС були аналогічними, нами представлений аналіз гемодинамічних та електрокардіографічних параметрів на прикладі змін екскреції 17-КГС. У всіх групах під впливом фізичного навантаження встановлено зростання ступеня симпатикотонії. Найбільш виражене таке зростання відзначалось в осіб другої групи, крім того, у підгрупі осіб зі зростанням рівня екскреціїї 17-КГС ВІК після навантаження становив +27 (при +10 у вихідному стані), у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС – +32 (при +5 до навантаження). В осіб першої та третьої груп більш виражена симпатикотонія спостерігалася у підгрупі зі зростанням рівня екскреції 17-КГС. Так, в осіб першої групи у підгрупі зі зростанням рівня екскреції 17-КГС ВІК становив +21 (при +1 у вихідному стані), а у підгрупі з відсутніми достовірними змінами екскреції 17-КГС – +15 (при +5 до навантаження). В осіб третьої групи ВІК становив +13 у підгрупі осіб зі зростанням рівня екскреції 17-КГС і +8 у підгрупі осіб без змін екскреції 17-КГС, при вихідному значенні ВІК -11 і -10, відповідно. Короткотривале фізичне навантаження в усіх групах обстежуваних призводило до зростання ЧСС, САТ та ДАТ (р < 0,05). В осіб другої групи встановлено більш виражене підвищення САТ, ДАТ та ЧСС, причому характер змін не залежав від типу екскреції кетостероїдів. Істотніше наростання ЧСС в осіб цієї групи порівняно з іншими на всіх етапах обстеження сприяє збільшенню ХОК при незначному наростанні УО, що забезпечує підвищену потребу міокарда в кисні в умовах інтенсивного навантаження, і зумовлено, очевидно, значною активацією симпато-адреналової системи. Високий ступінь зростання САТ і ДАТ при виконанні інтенсивного фізичного навантаження супроводжується високою швидкістю відновлення цих показників і свідчить про достатні функціональні можливості серцево-судинної системи, адекватність мобілізації її функціональних резервів, що узгоджується із даними інших сучасних досліджень (Иржак Л.И., Дмитриева С.П., 2003; Claessens C. et al., 2000). В осіб першої групи після припинення фізичного навантаження у підгрупі зі зростанням екскреції 17-КГС спостерігали повільніше відновлення ЧСС до вихідних значень (табл. 2). Таблиця 2 Зв’язок змін екскреції 17-КГС зі змінами частоти серцевих скорочень (ЧСС) у здорових осіб та у осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС під впливом виконання короткотривалого фізичного навантаження різної потужності Показники Перша група Друга група Третя група Рівень 17-КГС зростав (n = 26) Рівень 17-КГС не змінювався (n = 19) Р Рівень 17-КГС зростав (n = 14) Рівень 17-КГС не змінювався (n = 13) Р Рівень 17-КГС зростав (n = 54) Рівень 17-КГС не змінювався (n = 28) Р ЧСС до навантаження (ск./хв) 75,92±1,97 76,00±3,44 0,92 82,77±2,63 84,86±5,66 0,77 74,32±1,52 72,71±1,53 0,49 Зміни ЧСС на І ступені навантаження (ск./хв) +18,25±2,85* +9,06±3,29* 0,05 +39,54±5,55* +37,93±5,39* 0,84 +11,80±1,57* +10,81±1,57* 0,62 Зміни ЧСС в період відпочинку після І ступеня навантаження (ск./хв) +13,17±2,10* +5,78±2,98 0,05 +17,08±4,37* +17,79±4,57* 0,92 +5,29±1,07* +5,65±1,47* 0,84 Зміни ЧСС на ІІ ступені навантаження (ск./хв) +33,75±4,39* +20,94±5,68* 0,09 +62,67±6,59* +61,71±7,06* 0,92 +24,02±2,48* +23,10±2,30* 0,76 Зміни ЧСС в період відпочинку після ІІ ступеня навантаження (ск./хв) +18,75±3,43* +9,00±4,54 0,11 +21,67±5,34* +25,86±3,86* 0,56 +29,26±1,72* +8,80±1,64* 0,05 Примітка: * - достовірність змін відносно вихідних значень (р < 0,05); Р – достовірність різниці між підгрупами Так, у цій підгрупі осіб першої групи ЧСС продовжувала перевищувати вихідні значення на 24,7 % (р < 0,05), тоді як у підгрупі з відсутніми достовірними змінами екскреції 17-КГС – лише на 11,8 % (р > 0,05). В
обстежених осіб третьої групи у підгрупі зі зростанням екскреції 17-КГС
ЧСС продовжувала достовірно перевищувати вихідні значення на 39,4 %, а в
іншій підгрупі – на 12,1 % (р < 0,05). Причому до ІІ ступеня навантаження в обох підгрупах третьої групи характер змін ЧСС був однаковий, тобто не залежав від рівня екскреції кетогенних стероїдів, відмінності виявилися лише в період відпочинку після ІІ ступеня навантаження (табл. 2). Аналізуючи отримані в результаті дослідження електрокадіограми, виявили, що короткотривале фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК в осіб третьої групи призводило до зниження амплітуди зубця Т на ІІ ступені навантаження (р < 0,05). Більш виражене зниження висоти зубця Т в осіб третьої групи спостерігалося на ІІ ступені навантаження та в період відпочинку після нього у підгрупі без достовірних змін екскреції 17-КГС (рис. 4). Початкові рівні висоти зубця Т позначено за 0 %. Після навантаженя величина зубця Т в осіб цієї групи не відновлювалася до вихідних значень. Такий характер змін амплітуди зубця Т в осіб третьої групи істотно відрізняється від змін Т в осіб першої та другої груп, оскільки під впливом фізичного навантаження у цих групах спостерігали достовірне зростання амплітуди зубця Т. В осіб другої групи виявлено більш виражене зростання амплітуди зубця Т (на 22,6 % відносно вихідних значень, р < 0,05) у підгрупі осіб зі зростанням екскреції 17-КГС. 1 2 3 4 Рис. 4. Зміни висоти зубця Т у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС із різним типом екскреції 17-КГС під впливом короткотривалого фізичного навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК організмом; *- достовірність змін відносно вихідних значень (р < 0,05): 1 – на І ступені навантаження; 2 – після І ступеня навантаження; 3 – на ІІ ступені навантаження; 4 – після ІІ ступеня навантаження. Величина відношення R/S, що характеризує процеси деполяризації шлуночків та електричну вісь серця, в осіб першої групи під час І ступеня навантаження зменшувалася (р < 0,05), проте в період відпочинку після І ступеня навантаження спостерігалося відновлення цього показника до вихідних значень, більш виражені зміни відзначалися у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС. Такі зміни R/S супроводжувалися збільшенням амплітуди зубця Т, зміщенням сегмента ST вище від ізолінії, а в період відпочинку після ІІ ступеня навантаження у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС ці величини продовжували залишатися вищими від вихідних значень. В осіб другої та третьої груп характер змін величини відношення R/S інший, ніж у обстежених першої групи. Так, у здорових осіб, які виконували інтенсивне фізичне навантаження, незалежно від рівня екскреції 17-КГС, спостерігалася тенденція до зменшення величини R/S впродовж усіх етапів навантаження, на ІІ ступені навантаження відношення R/S достовірно зменшувалося у підгрупі осіб із нижчим рівнем екскреції 17-КГС (р < 0,05), у цій же підгрупі після припинення навантаження значення R/S не поверталося до вихідного рівня. Це супроводжувалося більш значним, ніж в осіб першої групи підвищенням амплітуди зубця Т та зміщенням сегменту ST вгору від ізолінії. В осіб третьої групи на І ступені навантаження величина відношення R/S зменшувалася і залишалася нижчою від вихідних значень впродовж усіх періодів обстеження у підгрупі осіб зі зростанням рівня екскреції 17-КГС. Такі зміни супроводжувалися зменшенням амплітуди зубця Т і зміщенням сегмента ST вниз відносно початкового рівня. Ймовірно, отримані нами дані щодо зниження коефіцієнта R/S, тобто відхилення електричної осі серця вправо у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС, є виразом фізіологічної адаптації процесів проведення та деполяризації в міокарді у відповідь на фізичне навантаження. Зниження коефіцієнта R/S може бути зумовлено зростанням функціонування правих відділів серця за рахунок швидкого залучення кардіореспіраторних механізмів адаптації до фізичного навантаження. Необхідно зазначити, що в осіб третьої групи відзначався протилежний від обох інших обстежуваних груп характер динаміки процесів збудження міокарда, а саме зниження сегмента ST вниз відносно початкового рівня та зменшення амплітуди зубця Т. Як на І ступені навантаження, так і на ІІ ступені спостерігалося зміщення сегмента ST вниз відносно початкового рівня (рис. 5). Ці зміни залишалися більш вираженими після припиненя ІІ ступеня навантаження у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС. Такі зміни у поєднанні зі збільшенням ЧСС можуть бути ознакою гіпоксії серцевого м’яза. При цьому збільшення споживання кисню міокардом, про що опосередковано свідчить зростання подвійного добутка, очевидно, недостатньо ефективне для забезпечення збільшених енергопотреб серця. В осіб першої групи ступінь відхилення сегмента ST від ізолінії більш виражений також у підгрупі осіб без достовірних змін екскреції 17-КГС, лише протилежний за напрямком. Рис. 5. Динаміка „Зміщення сегмента ST” у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС із різним типом екскреції 17-КГС під впливом короткотривалого фізичного навантаження на рівні 35 % та 50 % від НМСК організмом; *- достовірність змін відносно вихідних значень (р < 0,05): 1 – на І ступені навантаження; 2 – після І ступеня навантаження; 3 – на ІІ ступені навантаження; 4 – після ІІ ступеня навантаження. Таким чином, вищі вихідні рівні САТ, ДАТ, переважання до навантаження впливу парасимпатичної нервової системи, повільне відновлення ЧСС до вихідних значень, зниження амплітуди зубця Т, зміщення сегмента ST вниз відносно початкового рівня (в межах норми), відсутність змін величини відношення R/S при нижчому рівні екскреції кетостероїдів в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС вказують на зниження адаптаційних можливостей серцево-судинної системи та напружене функціонування надниркових залоз в умовах фізичного навантаження. Виявлені особливості змін гемодинаміки і процесів збудження міокарда свідчать про те, що у здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС виконання навіть короткотривалого фізичного навантаження потребує інтенсивнішого енергозабезпечення міокарда, ніж у здорових без обтяженої спадковості. ВИСНОВКИ На основі комплексного дослідження функціонального стану кори надниркових залоз і серцево-судинної системи вирішено актуальне наукове завдання, що полягало у вивченні механізмів адаптації до фізичного навантаження у здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця. Це дозволило сформулювати наступні висновки: 1. У здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця порівняно зі здоровими без обтяженої спадковості відзначаються достовірно нижчі вихідні рівні екскреції 17-кетогенних стероїдів та 17-кетостероїдів. 2. Короткотривале фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від належного максимального споживання кисню організмом у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця викликає достовірне зростання екскреції 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів, що можна розцінювати як прояв адаптивної активації глюкокортикоїдної функції кори надниркових залоз та андростероїдогенезу. Проте ступінь зростання екскреції 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів в обстежуваних із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця є значно менший, ніж у здорових осіб без обтяженої спадковості, що виконували таке ж фізичне навантаження. Це свідчить про нижчий функціональний резерв кори надниркових залоз в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця. 3. У здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця короткотривале фізичне навантаження на рівні 35 % та 50 % від належного максимального споживання кисню організмом призводить до достовірного зниження рівня андростендіону та зростання етіохоланолону у складі 17-кетостероїдів. Виявлені зміни можуть слугувати діагностичними критеріями напруженого функціонування кори надниркових залоз за умов фізичного навантаження. 4. Короткотривале інтенсивне фізичне навантаження на рівні 75 % та 100 % належного максимального споживання кисню організмом у здорових осіб супроводжується достовірним зростанням екскреції 17-кетогенних стероїдів і тенденцією до зростання рівня екскреції 17-кетостероїдів. Виявлені зміни є проявом напруження функціонування кори надниркових залоз в умовах інтенсивного навантаження. 5. У здорових осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця у стані спокою відзначаються достовірно вищі вихідні значення систолічного та діастолічного артеріального тиску порівняно з особами без обтяженої спадковості. Після фізичного навантаження в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця спостерігається неповне відновлення діастолічного артеріального тиску і частоти серцевих скорочень до вихідного рівня. 6. Фізичне навантаження призводить до достовірного зменшення величинии співвідношення R/S у здорових людей та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця, що є проявом фізіологічної адаптації до навантаження у нетренованих осіб за рахунок швидкого залучення кардіореспіраторних механізмів. 7. Короткотривале фізичне навантаження у здорових осіб без обтяженої спадковості супроводжувалось достовірним зростанням амплітуди зубця Т та зміщенням сегмента ST вгору від початкового рівня. В осіб з обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця встановлено протилежний характер змін амплітуди зубця Т і зміщення сегмента ST. Достовірне зниження амплітуди зубця Т і зміщення сегмента ST вниз відносно початкового рівня було більш виражене в осіб із нижчим рівнем екскреції 17-кетогенних стероїдів та 17-кетостероїдів. Виявлені зміни зміщення сегмента ST і амплітуди зубця Т в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця свідчать про напружене функціонування серцево-судинної системи в умовах навантаження. 8. Виявлені нами вищевказані зміни в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця під впливом короткотривалого фізичного навантаження є важливим прогностичним критерієм зниження адаптаційних можливостей кори надниркових залоз та серцево-судинної системи, що потребує своєчасного активного диспансерного спостереження такої групи здорових осіб для превентивної профілактики ішемічної хвороби серця шляхом корекції способу життя та підбору оптимальних режимів фізичних навантажень. СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Міжгормональні відношення метаболітів андростероїдогенезу та глюкокортикоїдів у здорових осіб молодого віку під впливом дозованого фізичного навантаження /Романишин Я.М., Яворський О.Г., Лаповець Л.Є., Темник І.В., Бевз О.В. // Лабораторна діагностика. – 2001. – № 1. – С. 14 – 15. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження та визначенням 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів у сечі, здійснювала огляд літератури та статистично опрацьовувала результати). 2. Типи адаптаційних реакцій у здорових та хворих на стабільну стенокардію у випадку фізичного навантаження різної інтенсивності / Яворський О.Г., Бевз О.В., Лаповець Л.Є., Темчук В.М. // Лабораторна діагностика. – 2001. – № 2. – С. 25 – 26. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження, аналізувала типи адаптаційних реакцій, статистично опрацьовувала результати, здійснювала огляд літератури, підготувала статтю до друку). 3. Динаміка змін вмісту сироваткових імуноглобулінів у здорових осіб в умовах дії дозованого фізичного навантаження в залежності від гормональних співвідношень андрогенів та глюкокортикоїдів / Лаповець Л.Є., Луцик Б.Д., Яворський О.Г., Акімова-Темчук В.М., Бевз О.В. // Лабораторна діагностика. – 2002. – № 3. – С. 20 – 22. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження та визначенням 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів у сечі, статистично опрацьовувала результати, аналізувала отримані дані, здійснювала пошук літератури). 4. Бевз О.В. Зв’язок змін екскреції 17-кетостероїдів із змінами гемодинамічних показників у здорових осіб із обтяженою спадковістю на ішемічну хворобу серця у разі виконання короткотривалого фізичного навантаження // Практична медицина. – 2005. – № 2. – С. 103 – 109. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження та визначенням 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів у сечі, аналізувала отримані статистичні дані, підготувала статтю до друку). 5. Бевз О.В., Яворський О.Г. Функціональний стан кори надниркових залоз у разі виконання короткотривалого фізичного навантаження різної потужності // Буковинський медичний вісник. – 2005. – № 3. – С. 78 – 80. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням велоергометричного короткотривалого фізичного навантаження та визначенням функціонального стану кори надниркових залоз, провела аналіз статистичних даних, провела огляд літератури, підготувала статтю до друку). 6. Бевз О.В., Яворський О.Г., Лаповець Л.Є. Склад 17-кетостероїдів сечі та міжгормональні співвідношення андрогенів і глюкокортикоїдів у здорових осіб з обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця за умов короткотривалого фізичного навантаження // Експерим. та клініч. фізіол. і біохімія. – 2005. – № 4. – С. 79 – 85. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження та визначенням функціонального стану кори надниркових залоз, провела аналіз статистичних даних, підготувала статтю до друку). 7. Яворський О.Г., Бевз О.В., Мусинська Л.І. Функція кори надниркових залоз за короткотривалого фізичного стресу // Медицина транспорту України. – 2005. – № 3. – С. 8 – 11. (Здобувач проводила короткотривале велоергометричне фізичне навантаження, визначала функціональний стан кори надниркових залоз, проводила аналіз статистичних даних, підготувала статтю до друку). 8. Яворський О.Г., Бевз О.В., Павлик І.О., Гаврилів З.Я. Зміни артеріального тиску в осіб різного віку під впливом фізичного стресу // Медицина транспорту України. – 2005. – № 4. – С. 9 – 13. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження та визначенням функціонального стану серцево-судинної системи, провела аналіз статистичних даних, підготувала статтю до друку). 9. Яворський О.Г., Бевз О.В. Корелятивні зв’язки екскреції 17-кетостероїдів, 17-кетогенних стероїдів та катехоламінів у здорових та хворих на стабільну стенокардію у випадку фізичного навантаженя різної інтенсивності // Тези доповідей конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження професора Я.П. Склярова “Механізми фізіологічних функцій в експерименті та клініці” (Львів, 4 – 5 жовтня 2001 р.). – Львів, 2001. – С. 73. (Здобувач здійснювала експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження та визначенням функціонального стану серцево-судинної системи, провела аналіз статистичних даних). 10. Яворський О.Г., Бевз О.В. Динаміка змін співвідношеня 17-кетостероїдів та 17-кетогенних стероїдів у сечі під впливом фізичного навантаженя різної величини у здорових осіб та хворих зі стабільною стенокардією // Матеріали пленуму правліня Українського наукового товариства кардіологів та асоціації лікарів-інтерністів “Нові напрямки профілактики і лікування ІХС та артеріальної гіпертензії”. – Київ. – 2001. – С. 59. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження та визначенням функціонального стану кори надниркових залоз, провела аналіз статистичних даних, представила результати роботи на конференції). 11. Яворський О.Г., Бевз О.В., Костюк В.П. Артеріальний тиск у разі короткотривалого фізичного стресу різної потужності в осіб різного віку // Матеріали науково-практичної конференції “Артеріальна гіпертензія: виявлення, поширеність, диспансеризація, профілактика та лікування” (Івано-Франківськ, 24 березня 2005 р.). – Івано-Франківськ, 2005. – С. 48. (Здобувач здійснювала велоергометричне навантаження та експериментальну частину роботи, пов’язану із визначенням функціонального стану кори надниркових залоз, провела аналіз статистичних даних, підготувала тези до друку). 12. Бевз О.В., Яворський О.Г., Короткотривалий фізичний стрес і глюкокортикоїдна функція кори наднирників. // Матеріали науково-практичної конференції “Підготовка сімейних лікарів та моделі впровадження сімейної медицини в Україні” (Чернівці, 13 – 14 квітня 2005 р.). – Чернівці, 2005. – С. 107 – 108. (Здобувач проводила експериментальну частину роботи, пов’язану із проведенням фізичного навантаження та визначенням глюкокортикоїдної функції кори надниркових залоз, провела аналіз статистичних даних, підготувала тези до друку). АНОТАЦІЯ Бевз О.В. Функціональний стан кори надниркових залоз та серцево-судинної системи в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця при фізичному навантаженні. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.03 нормальна фізіологія. – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2006. Дисертація присвячена дослідженню функціонального стану кори надниркових залоз, серцево-судинної системи та вивченню механізмів пристосувально-компенсаторних процесів у здорових осіб та в осіб із обтяженою спадковістю щодо ІХС у разі виконання короткотривалого динамічного фізичного навантаження. Проаналізовано взаємозв’язки величини екскреції 17-кетостероїдів і 17-кетогенних стероїдів зі змінами частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та даними електрокардіографії. Виявлені особливості змін гемодинаміки, процесів збудження міокарда та екскреції кетостероїдів в осіб із обтяженою спадковістю щодо ішемічної хвороби серця свідчать про зниження адаптаційних можливостей серцево-судинної системи та напружене функціонування кори надниркових залоз в умовах фізичного навантаження. На основі отриманих результатів дослідження обґрунтовані критерії оцінки функціонального стану надниркових залоз та серцево-судинної системи у здорових осіб, які рекомендуємо широко впроваджувати в клінічній практиці для активного виявлення осіб із підвищеним ризиком розвитку ішемічної хвороби серця. Ключові слова: функціональний стан кори надниркових залоз, 17-кетостероїди, 17-кетогенні стероїди, обтяжена спадковість щодо ішемічної хвороби серця, адаптація до фізичного навантаження, функціональний стан серцево-судинної системи, артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, електрокардіографія. АННОТАЦИЯ Бевз О.В. Функциональное состояние коры надпочечников и сердечно-сосудистой системы у здоровых людей с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца под влиянием физической нагрузки. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.03 – нормальная физиология. – Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, 2006. Диссертация посвящена исследованию функционального состояния коры надпочечников, сердечно-сосудистой системы, а также изучению механизмов компенсаторно-приспособительных процессов у здоровых людей с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца под влиянием кратковременных динамических нагрузок. Проведен всесторонний анализ взаимосвязей уровней экскреции 17-кетостероидов и 17-кетогенных стероидов с изменениями частоты сердечных сокращений, артериального давления, амплитуды зубца Т, изменениями положения сегмента ST по отношению к изолинии и соотношения R/S по данным электрокардиографии, полученной в состоянии покоя и после кратковременной физической нагрузки различной мощности у здоровых с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца. У здоровых людей с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца исходные уровни экскреции 17-кетостероидов и 17-кетогенных стероидов были ниже по сравнении со здоровыми без отягощенной наследственности. Это понижение исходного уровня экскреции, вероятно, обусловлено наследственными и возрастными особенностями функционирования ферментных систем в организме, которые участвуют в процессе синтеза кортикостероидов. Кратковременная физическая нагрузка на уровне 35 % и 50 % от должного максимального потребления кислорода (ДМПК) у здоровых людей и у лиц с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца вызывает достоверное увеличение экскреции 17-кетостероидов и 17-кетогенных стероидов. Это свидетельствует об адаптивной активации глюкокортикоидной функции надпочечников и андростероидогенеза. Физическая нагрузка на уровне 75 % и 100 % ДМПК у здоровых людей вызывает статистически достоверное повышение экскреции 17-кетогенных стероидов и только тенденцию к возрастанию экскреции 17-кетостероидов. Такую диссоциацию возрастания экскреции 17-кетогенных стероидов и 17-кетостероидов можно расценивать, как напряжение функционирования коры надпочечников в условиях интенсивных нагрузок. Установлено, что кратковременная нагрузка на уровне 35 % и 50 % от ДМПК у здоровых людей с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца способствует снижению уровня активного метаболита андрогенов андростендиона и увеличению этиохоланолона в составе 17-кетостероидов и не влияет на изменения соотношения 17-кетостероидов к 17-кетогенным стероидам (17-КС/17-КГС). У здоровых людей без отягощенной наследственности физическая нагрузка аналогичной мощности вызывает достоверное увеличение в составе 17-кетостероидов уровня 11-кетоэтиохоланолона, то есть метаболита глюкокортикоидов. У здоровых лиц с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца характерно исходное преобладание парасимпатической нервной системы (вегетативный индекс Кердо = -10 – -11), уровни систолического и диастолического артериального давления до нагрузки были статистически выше по сравнении со здоровыми, у которых преобладала симпатикотония. Физические нагрузки у всех обследованных вызывают увеличение степени симпатикотинии. Установлен противоположный характер изменений амплитуды зубца Т, сегмента ST по отношению к изолинии у людей с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца и без нее во время физической нагрузки. У здоровых лиц с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца кратковременная физическая нагрузка вызывает снижение высоты зубца Т, смещение сегмента ST ниже исходного уровня, после прекращения нагрузки эти показатели не возвращаются к исходному уровню, то есть, отмечено замедление процессов восстановления в миокарде. У всех обследованных установлено уменьшение соотношения R/S под влиянием кратковременных физических нагрузок. Возможно, такое уменьшение соотношения R/S у здоровых людей и у лиц с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца может быть проявлением физиологической адаптации процессов проведения и деполяризации в миокарде в ответ на физическую нагрузку, и, вероятно, вызвано увеличением функционирования правых отделов сердца за счет быстрого вовлечения кардиореспираторных механизмов адаптации к физической нагрузке. Снижение высоты зубца Т, смещение сегмента ST ниже исходного уровня (но в пределах допустимой нормы) при более низком уровне экскреции кетостероидов у здоровых лиц с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца указывает на снижение адаптационных возможностей сердечно-сосудистой системы и напряженное функционирование коры надпочечников в условиях физической нагрузки. Таким образом, изменения гемодинамики и процессов возбуждения в миокарде свидетельствуют о том, что у здоровых людей с отягощенной наследственностью по ишемической болезни сердца даже кратковременные физические нагрузки требуют более интенсивного энергообеспечения миокарда, чем у здоровых людей с неотягощенной наследственностью. По результатам роботы предложены практические рекомендации для внедрения в отделениях терапевтического и кардиологического профиля. Ключевые слова: функциональное состояние коры надпочечников, 17-кетостероиды, 17-кетогенные стероиды, отягощенная наследственность по ишемической болезни сердца, адаптация к физическим нагрузкам, артериальное давление, частота сердечных сокращений, электрокардиография. ANNOTATION Bevz O.V. Functional condition of adrenal glands and cardiovascular system in persons with compromised history of angina pectoris under physical exertion. – Manuscript. Dissertation for the degree of the Candidat of Medical Science in the speciality 14.03.03 – normal physiology. – Danilo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, 2006. The dissertation deals with the research of the functional condition of adrenal glands, cardiovascular system and investigation of the compensatory and accommodative processes in healthy people and in persons with compromised history of angina pectoris under short-term dynamic physical exertion. A multifactorial analysis of correlation of the 17-ketosteroids and 17-ketogenic steroids concentration with the dynamics of heart rate, blood pressure and ECG data, such as altitude of T, ST position and R/S ratio under short-term physical exertion of different capacity in healthy people and in persons with compromised history of angina pectoris. The criterias for evaluation of the functional condition of adrenal glands and cardiovascular system in persons with compromised history of angina pectoris under physical exertion were proposed. Practical recommendations for cardiological and therapeutical units were defined. Key words: Functional condition of adrenal glands, 17-ketosteroids, 17-ketogenic steroids, adaptation to physical exertion, blood pressure, functional condition of cardiovascular system, heart rate, electrocardiography. PAGE 11

Похожие записи