ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ

ім. О.М.МАРЗЕЄВА А.М.Н. УКРАЇНИ

САВІНА РЕГІНА ВІКТОРІВНА

УДК 614:613:001

Формування та розвиток гігієни навколишнього середовища в україні та
обгрунтування перспективних напрямків гігієнічної науки на сучасному
етапі

14.02.01 – Гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2005

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Інституті гігієни та медичної екології ім.О.М.Марзеєва
АМН України

Науковий консультант: доктор медичних наук, член-кор. АМН України,
професор

Сердюк Андрій Михайлович

Інститут гігієни та медичной екології ім.О.М.Марзеєва АМН України,
директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, член-кор. НАН, академік АМН
України, професор Трахтенберг Ісаак Михайлович

Інститут медицини праці АМН України, завідувач відділом

доктор медичних наук, член-кор. АМН України, професор Бардов Василь
Гаврилович

Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця, директор Інституту
гігієни та екології, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор

Коробчанський Володимир Олексійович

Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач
кафедри

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім.П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра гігієни та екології людини, м.Київ

Захист відбудеться “ 21 ” червня 2005 р. о 10 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 Інституту гігієни та медичної
екології ім. О.М.Марзеєва АМН України за адресою: 02660, м. Київ-94,
вул.Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту гігієни та
медичної екології ім.О.М.Марзеєва АМН України (м. Київ, вул. Попудренка,
50).

Автореферат розісланий “ 17 ” травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Селезньов Б.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Передумови для розвитку гігієнічних знань та
санітарної справи в Україні було створено ще в ХІХ столітті завдяки
науковим розробкам відомих санітарних лікарів земств М.І.Тезякова,
П.М.Діатропова, А.В.Корчака-Чепурківського, М.П.Васильєвського,
Є.І.Яковенка, І.М.Козубова, С.М.Ігумнова та ін.).

Подальший розвиток профілактичної медицини також характеризувався
вивченням аспектів охорони навколишнього середовища. В цьому напрямку
плідно працювали видатні вітчизняні дослідники О.М. Марзеєв,
Д.М. Калюжний, Р.Д.Габович, М.Г.Шандала, Є.І.Гончарук, Г.І.Сидоренко та
ін.).

Нині профілактика, як концептуальна основа охорони здоров’я населення
України загалом та гігієни зокрема, не знаходить належного практичного
втілення. Це пов’язано з недосконалістю нормативно-правової бази,
складністю соціально-економічної ситуації в країні, низьким рівнем
розвитку виробництва, недостатнім використанням сучасних безпечних
технологій в промисловості та сільському господарстві. Унаслідок
ситуації, яка склалася, погіршуються екологічні умови, що в свою чергу
впливає на зростання кількості онкологічних, ендокринних та
серцево-судинних захворювань, а також призводить до зміни генетичних
структур організму та зумовлює підвищення показників смертності
населення (А.М.Сердюк, Я.Й.Звиняцківський, І.О.Черниченко, О.І.Тимченко,
О.В.Бердник та ін.). Результати аналізу та узагальнення накопичених
даних свідчать про недостатню ефективність здійснення профілактичних
заходів з охорони навколишнього середовища.

Гігієна навколишнього середовища як наука пройшла складний процес
становлення та розвитку і багато в чому відображала рівень розвитку
суспільства, народного господарства, біології та медицини в цілому, що
знайшло широке висвітлення в роботах О.М.Марзеєва, К.Ф.Дупленка,
О.О.Грандо, В.Я.Когана та інших.

На нинішньому етапі розвитку комунальної гігієни, коли сам термін
“комунальна гігієна” переріс у більш широке поняття, ніж облаштування
населених місць та забезпечення їх усіма життєво необхідними об’єктами,
важливими є науково обґрунтовані критерії оцінки сучасних тенденцій
гігієнічних досліджень.

Під час вивчення різноманітних концепцій і окремих напрямків комунальної
гігієни дослідники постійно знаходять корисні ідеї у наукових працях
наших попередників. Тому ми дійшли висновку, що ці ідеї потребують
всебічного аналізу.

Створення у Харкові у 1931 році Інституту комунальної гігієни сприяло
швидкому розвитку окремих напрямків цієї науки. Інститут став провідним
науковим закладом в Україні, в якому виконувались наукові і
науково-практичні роботи з гігієни навколишнього середовища. Зважаючи на
відсутність наукових матеріалів, у яких було б узагальнено основні
аспекти діяльності вчених у галузі комунальної гігієни як науки та
висвітлено роль Інституту гігієни та медичної екології імені
О.М.Марзеєва як базового наукового закладу, наукові розробки якого
сприяли вдосконаленню досліджень у галузі гігієни навколишнього
середовища та медичної екології в країні, ми вдалися до проведення
наукового аналізу цієї важливої проблеми.

Актуальною є інтеграція знань щодо охорони навколишнього середовища, які
накопичено упродовж усього періоду розвитку цієї наукової галузі та
визначення її перспективних напрямків.

Саме це і зумовило актуальність проведеного дослідження, його мету та
завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Подана робота є частиною комплексних наукових досліджень, виконаних в
Інституті гігієни та медичної екології імені О.М.Марзеєва АМН України, і
є фрагментом НДР (номери держреєстрації) 0298U002971, 0398U006318,
0202U006307, 0303U001881.

Мета і завдання дослідження: Метою дослідження є теоретичне узагальнення
та систематизація наукових та науково-практичних робіт з гігієни
навколишнього середовища, історико-гігієнічний аналіз шляхів становлення
і розвитку гігієни та медичної екології, обґрунтування перспектив її
подальшого розвитку в Україні.

Для досягнення поставленої мети потрібно було виконати такі завдання:

1. Визначити особливості наукових досліджень у галузі комунальної
гігієни у різні періоди економічного розвитку країни.

2. Виявити вплив соціально-економічних факторів на характер наукових
розробок з окремих напрямків гігієни навколишнього середовища.

3. Вивчити закономірності формування та розвитку основних наукових
напрямків у галузі гігієни планування населених місць, житлових та
громадських будівель, атмосферного повітря, води і санітарної охорони
водойм, ґрунту та санітарної очистки населених місць, фізичних та
хімічних факторів навколишнього середовища.

4. Визначити внесок наукових досягнень гігієністів України у розвиток
вітчизняної гігієнічної науки.

5. Обґрунтувати перспективні напрямки подальшого розвитку гігієни
навколишнього середовища для розробки довготривалих наукових програм з
цієї проблеми в Україні.

6. Науково обгрунтувати та впровадити в практику народного господарства
стратегію взаємодій гігієністів з іншими фахівцями, які працюють в
галузі охорони навколишнього середовища на всіх рівнях управління в
державі.

Об’єктом дослідження була комунальна гігієна як наукова дисципліна.

Предметом дослідження були наукові напрямки з комунальної гігієни, що
виникли упродовж 70 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в
Україні:

здійснено системний, історико-гігієнічний аналіз науково-дослідних робіт
з гігієни навколишнього середовища за 70 років існування комунальної
гігієни як науки;

проведено теоретичне узагальнення та систематизацію наукових та
науково-практичних робіт з вивчення впливу шкідливих факторів
навколишнього середовища на здоров‘я населення України;

визначено етапи та закономірності формування наукових напрямків з
проблем гігієни планування населених місць, атмосферного повітря, води
та ґрунту, фізичних факторів, полімерних та синтетичних матеріалів;

дано семантичну та кваліметричну характеристику науково-дослідних робіт
з гігієни навколишнього середовища у різні періоди становлення
комунальної гігієни як науки;

визначено основні перспективні наукові напрямки у галузі гігієни
навколишнього середовища та шляхи їх подальшого розвитку.

Практичне значення отриманих результатів:

отримано нові наукові висновки щодо розвитку наукових напрямків у галузі
гігієни навколишнього середовища;

розроблено та науково обґрунтовано концептуальні основи перспективного
планування науково-дослідних робіт з гігієни навколишнього середовища в
Україні, які спрямовані на підвищення її профілактичної ролі і є
методологічною основою для розробки наукових програм різного рівня;

матеріали роботи використано при розробці національних галузевих і
міжгалузевих програм: “Здоров’я нації”, “Охорона навколишнього
середовища і здоров’я”, “План дій з гігієни довкілля”, “Комплексна
програма здійснення державного санітарного нагляду в галузі радіаційної
безпеки України… на 2001-2005 роки”.

Практична цінність даної роботи також полягає в тому, що матеріали, в
яких вичерпно висвітлено наукову спадщину Київського НДІ загальної та
комунальної гігієни ім. О.М.Марзеєва, передано на гігієнічні кафедри
Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця,
Дніпропетровської державної медичної академії, загальної гігієни з
екологією Львівського національного медичного університету ім.Данила
Галицького, загальної гігієни та екології Харківського державного
медичного університету та інші освітні заклади для включення в навчальні
програми медико-профілактичних факультетів, що буде сприяти формуванню
гігієнічного мислення студентів, лікарів та фахівців, які працюють у
галузі гігієни навколишнього середовища.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто визначив мету та завдання
дослідження, розробив його програму, визначив методи дослідження, провів
теоретичне узагальнення та систематизацію наукових напрямків у галузі
гігієни навколишнього середовища, розробив підходи до їх перспективного
прогнозування, здійснив соціологічне дослідження з експертної оцінки
місця та ролі наукових досліджень у становленні комунальної гігієни як
науки, здійснив історико-гігієнічний аналіз науково-дослідних робіт з
проблем гігієни навколишнього середовища. Автор особисто виконав
статистичну обробку отриманих результатів, здійснив їх інтерпретацію,
визначив усі розділи дисертації, зробив основні висновки та дав
практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення дисертаційної роботи викладено і обговорено на:

ХП Міжнародному форумі “Медико-екологічна безпека, реабілітація та
соціальний захист”, Москва, 2002;

науково-практичній конференції “Інформаційні технології в гігієні та
медичній екології”, Київ, 2002;

Міжнародному форумі “Інформаційні технології та суспільство”, Кемер,
1998, 2003;

науково-практичній конференції “Гігієна навколишнього середовища”, Київ,
1993;

науково-практичній конференції “Актуальні питання гігієни та екологічної
безпеки України”, Київ, 2002;

науково-практичній конференції “Актуальні питання гігієни та екологічної
безпеки України”, Київ, 2003,

науково-практичній конференції “Гігієнічні проблеми півдня України”,
Одеса, 2003;

науково-практичній конференції “Сучасні проблеми епідеміології,
мікробіології та гігієни”, Львів, листопад, 2004;

ХШ з’їзді гігієністів України, Харків, 1995;

XIV з’їзді гігієністів України, Дніпропетровськ, 2004.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи знайшли відображення
в 44 наукових публікаціях, зокрема в 23 статтях, що надруковані в
наукових фахових журналах, перелік яких затверджено ВАК України (з них
12 самостійних статей). В інших наукових виданнях опубліковано 4 статті
та 15 тез доповідей.

Структура дисертації. Дисертацію викладено на 468 сторінках друкованого
тексту. Обсяг основного тексту становить – 300 сторінок, 63 таблиці та
21 рисунок.

Робота складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, програми,
об’єктів та методів дослідження, 6 розділів власних досліджень,
обговорення результатів, висновків, списку використаних літературних
джерел (1145).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Обсяг, об’єкти та методи дослідження. Застосовано системний підхід
всебічного вивчення досліджуваного питання для встановлення
закономірностей розвитку гігієнічної науки в минулому, з’ясування її
суті в умовах сьогодення та визначення можливих шляхів її розвитку в
майбутньому (рис.1).

Об’єкт дослідження Комунальна гігієна як наукова

дисципліна

Предмет дослідження Наукові напрямки розвитку комунальної гігієни, що
виникли упродовж 70 років

Матеріали дослідження Літературні джерела з історії гігієни, історичні
довідки, спогади (близько 50) Наукові праці з комунальної гігієни

(понад 3000) Нормативні та методичні документи, інформаційні матеріали

(понад 400) Звіти про НДР

(близько 300),

дисертації (166),

монографії (162)

Методи дослідження Історико-бібліографіч-

ний пошук Історичний та логічний аналіз Наукометричний аналіз:
кваліметричний, семантичний Соціологічні дослідження; метод експертних
оцінок

Графічний аналіз, кореляційний та регресійний аналіз, математичне
моделювання

Рис.1. Об’єкти та методи досліджень

Важливим джерелом інформації при виконанні даної роботи стали праці з
історії України, які охоплюють період дослідження, література з історії
та методології медицини, гігієни та санітарії, а також з питань
наукознавства. Застосовано підходи та методичні прийоми, розроблені
спеціалістами названих дисциплін, які використовують для вивчення
загальних закономірностей розвитку гігієни та медичної екології
(О.О.Грандо, І.М.Макаренко, Л.П.Громов, С.Д.Бежелєв, С.М.Шиган).

Основними методами виконання даного дослідження були історичний та
логічний (змістовний) аналізи (А.С.Георгиєвський, 1981). Досліджено
потоки ідей та їх динаміку (Е.М.Єлисеєв, Ю.В.Сачков, М.В.Белов, 1982).
Використано також наукометричний аналіз (Е.Д. Грибанов, 1980,
С.Д.Хайтун, 1989). Завдяки комплексності методологічного підходу було
забезпечено адекватне вирішення поставлених завдань (Ю.К.Дупленко,
1983).

Проведено історико-бібліографічний пошук у довідково-інформаційних
фондах, виконано системний аналіз наукової продукції Інституту загальної
та комунальної гігієни ім. О.М.Марзеєва за 70 років його існування,
здійснено історіографічну розробку відібраних джерел та їх оцінку і
систематизацію. Результати логічного аналізу добутої релевантної
інформації та отримані дані її узагальнення були спрямовані на виявлення
основних напрямків розвитку комунальної гігієни в Україні. Документальну
базу дослідження становили літературні джерела, опубліковані упродовж ХХ
століття, які були присвячені питанням гігієни атмосферного повітря,
води, ґрунту, планування населених місць та гігієни житла. В них було
відображено провідні наукові концепції, характерні для розвитку гігієни
та медичної екології за термін, що вивчався; найбільш значимі оглядові
роботи, в яких висвітлено сучасний стан гігієни та екології людини;
оригінальні публікації, присвячені ключовим проблемам гігієни
навколишнього середовища та здоров’я населення. Основні етапи проведення
наукових досліджень подано на рис.2.

Впродовж роботи було проаналізовано 50 докторських та 116 кандидатських
дисертацій, 162 монографії, понад 400 методичних та нормативних
документів з різних питань охорони навколишнього середовища, понад 3000
наукових публікацій в журналах та збірниках наукових праць.

На основі результатів аналізу зроблено висновки про рівень, значимість
та ступінь розвитку основних напрямків й методів дослідження в
комунальній гігієні, а також про очікувані терміни реалізації досягнень
у галузі охорони навколишнього середовища й здоров’я населення.

Вивчення шляхів становлення та розвитку гігієнічної науки і, зокрема,
комунальної гігієни, було можливим лише за умов вивчення значної
кількості літературних джерел. Це було одним з найважливіших етапів
роботи. Всього досліджено 3868 джерел літератури.

Прогнозування розвитку науки грунтувалося на вивченні досвіду минулого,
з’ясуванні потреб сьогодення та оцінці їх перспективності. Ці три рівні
прогнозування було використано нами під час визначення пріоритетних
наукових напрямків у гігієні навколишнього середовища та стратегії
взаємодії гігієністів з фахівцями інших організацій та відомств. Крім
того, використання методів математичного аналізу дозволило розрахувати
прогноз тенденцій розвитку гігієни довкілля.

Для вирішення цього завдання ми спочатку визначили напрямки, за якими
розвивалась гігієна як наука в Україні в минулому, а також
відокремлювали основні аспекти стратегії взаємодії фахівців-гігієністів
з іншими організаціями. Було відзначено, що на різних етапах
соціально-економічного розвитку України напрямки наукових досліджень у
галузі комунальної гігієни були різними, проте, основна увага науковців
завжди була спрямована на вивчення проблем гігієни атмосферного повітря,
води, ґрунту, фізичних факторів навколишнього середовища, здоров’я
населення.

Після цього за методом анкетного опитування фахівців у галузі гігієни та
медичної екології було зроблено спробу визначити можливі пріоритети
розвитку гігієни в майбутньому.

Опитуванням було охоплено 103 спеціалістів, з яких 73 наукові працівники
та 30 санітарних лікарів – переважно працівників обласних
санепідстанцій. На основі даних літератури та відповідей фахівців було
визначено 8 перспективних напрямків у галузі гігієни навколишнього
середовища та 13 пріоритетних стратегій щодо взаємодії гігієністів з
іншими організаціями, зокрема з органами влади.

На довершення визначені перспективні напрямки наукових досліджень та
стратегії взаємодії гігієністів були піддані процедурі колективної
експертизи.

Метод експертних оцінок – це комплекс логічних та
математико-статистичних процедур, спрямованих на отримання від
спеціалістів інформації, її аналіз та узагальнення з метою підготовки та
вибору раціональних рішень. Метод опитування експертів давно відомий і
широко застосовується під час прогнозування розвитку різних галузей
народного господарства, зокрема, науки. В нашій роботі використано метод
експертних оцінок, близький до методу Дельфі.

Математичну обробку виконували на персональному комп‘ютері з
використанням стандартних статистичних пакетiв Statgraphics, STATISTICA.

При первинній пiдготовці таблиць та проведення промiжних розрахункiв
використовувався пакет Excel.

З метою визначення залежності показникiв вiд дiючих факторiв
використовували регресiйний аналiз. Для здійснення лiнiйного
однофакторного регресiйного аналiзу використовували модель вигляду:

y =a+bx

де а та b – параметри моделi; значення показника; х – значення фактора.

Нелінійні моделі y(x) підбирали за графіками залежностей відповідно до
підходів нелінійного регресійного аналізу. Параметри таких моделей
розраховували за чисельними методами з подальшим уточненням.

Рис.2. Етапи проведення наукових досліджень

Результати досліджень та їх обговорення. За 70 років (1931-2001)
існування комунальної гігієни як наукової дисципліни вченими України
виконано значну кількість наукових досліджень з різних її розділів. Мета
і завдання, які ставили перед собою науковці під час виконання
досліджень, відповідали історичним умовам розвитку нашої країни. У
результаті досліджень виявлено, що з усіх наукових розробок, виконаних в
Україні в цій галузі понад 70% становлять роботи Інституту загальної і
комунальної гігієни імені О.М. Марзеєва. Тому, можна вважати, що вони в
достатній мірі відображають стан та розвиток наукових досліджень
республіки з проблеми гігієни навколишнього середовища та теоретичні
пошуки в цьому напрямку.

Гігієністи України зробили важливий внесок у розробку науково
обґрунтованих рекомендацій з охорони та оздоровлення навколишнього
середовища. Крім Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М.
Марзеєва над проблемами загальної та комунальної гігієни працювали вчені
трьох науково-дослідних інститутів і 15 кафедр медичних вузів та
інститутів післядипломної освіти лікарів.

Завдяки системному аналізу становлення та розвитку комунальної гігієни
як науки вдалося відокремити основні напрямки наукових досліджень та
простежити динаміку їх розвитку (рис. 3). Під час проведення досліджень
виявлено, що основою, фундаментом комунальної гігієни, яка сформувалась
як наука з відкриттям Інституту комунальної гігієни у 1931 році, стали:
гігієна питного водопостачання та очистка стічних вод, гігієна грунту та
очистки населених місць, гігієна атмосферного повітря, гігієна житлових
та громадських будівель, гігієна планування населених місць. У довоєнний
період ці напрямки не зазнали особливих змін і мали, в основному,
прикладний, емпіричний характер

Наприкінці 40-х років ХХ століття в гігієні починають застосовувати
фізіологічні методи дослідження та відокремлюється нова галузь – шкільна
гігієна (1949).

Унаслідок подальшого розвитку народного господарства, хімічної,
металургійної, легкої промисловості та появи будівництв-гігантів перед
гігієністами постали нові завдання і відповідно до вимог часу розширився
обсяг наукових досліджень. Виникли нові самостійні напрямки наукових
досліджень, які збагатили теоретичні основи гігієни та дали змогу
вирішити важливі практичні завдання державного санітарного нагляду.

Наприкінці 50-х – початку 60-х років минулого століття актуальним стало
вивчення проблем радіаційної гігієни та гігієни фізичних факторів
навколишнього середовища. У самостійні напрямки досліджень відокремилися
гігієна канцерогенних факторів та полімерних і синтетичних матеріалів.
Гігієністи стали широко використовувати генетичні, імунологічні,
фізіологічні методи дослідження, а з кінця 70-х років – нові
інформаційні технології, завдяки яким наукові розробки набули особливої
цінності, що і підвищувало їх теоретичну і практичну значимість.

Найсуттєвішим є те, що наукові розробки, які здійснювались в галузі
гігієни, були спрямовані на збереження та зміцнення здоров’я людини,
створення безпечних, комфортних умов для життя, праці та відпочинку.
Такі дослідження велися в Інституті гігієни та медичної екології
ім.О.М.Марзеєва, Донецькому, Дніпропетровському, Київському медичних
інститутах.

Одним з основних системоутворюючих теоретичних та методологічних
аспектів, які інтегрують всі проблеми гігієни навколишнього середовища,
стала оцінка комплексного впливу несприятливих факторів різної природи
на здоров’я населення. Тому на початку 80-х років вивчення впливу
факторів навколишнього середовища на здоров’я людей виділилось в
самостійний напрямок наукового дослідження.

Завдяки дослідженням, проведеним гігієністами країни, виявлено кількісну
залежність захворюваності населення від ступеня вираженості впливу
факторів навколишнього середовища за умов їх ізольованого та поєднаного
впливу, виявлено мінімальний рівень вираженості факторів, під дією якого
відбуваються суттєві зрушення в рівні захворюваності населення.

Всебічний аналіз результатів наукових досліджень з комунальної гігієни
за 70-річний термін її існування свідчить про те, що в довоєнний і
перший післявоєнний періоди, коли йшла відбудова народного господарства
країни, основна увага вчених-гігієністів була зосереджена на питаннях
водопостачання та санітарної охорони водойм (27,16% і 38,19% відповідно)
(табл. 1). Це було пов’язано з пошуком джерел водопостачання,
будівництвом водосховищ, водопроводів та застосування нового
водопровідного устаткування.

Наступне місце в цей період посідає вивчення проблем санітарної охорони
атмосферного повітря (24,69%), що було обумовлене нарощуванням
потужностей промислових підприємств, викиди яких забруднювали атмосферне
повітря (рис.4).

В усі часи особливу увагу вчені надавали вивченню гігієнічних проблем
планування, будівництва житлових та громадських будівель, розробці
санітарних норм та правил.

У 70-80-і роки найбільша кількість публікацій (від загальної кількості
вивчених нами робіт) присвячена проблемам гігієни фізичних факторів
навколишнього середовища. Це зумовлено бурхливим розвитком
радіомовлення, телебачення та радіолокації, а також тим, що Україна
очолювала дослідження в цьому напрямку в колишньому СРСР і проводила
активне міжнародне співробітництво. Електромагнітне забруднення поряд з
хімічним і радіаційним є найбільш масштабним, що викликає об’єктивну
стурбованість багатьох країн світу і спонуколо ВООЗ до включення цієї
проблеми до переліку пріоритетних проблем людства.

Таблиця 1.

Розподіл джерел літератури з наукових проблем гігієни навколишнього
середовища на різних етапах економічного розвитку України

№ Напрямки 1930-1940

1950-1960

1970-1980

1990-2001

Всего

абс.

%

%

абс.

%

%

абс.

%

%

абс.

%

%

абс.

%

1 Гігієна планування 20 10,65 12,3 70 37,23 6,5 70 37,23 3,9 28 4,90 3,4
188 100

2 Гігієна житлових і громадських споруд 31 12,55 19,1 115 46,6 10,6 84
34,01 4,7 17 6,88 2,1 247 100

3 Гігієна атмосферного повітря 40 10,00 24,7 142 35,50 13,1 167 41,75
9,3 51 12,75 6,2 400 100

4 Гігієна води і санітарна охорона водойм 44 4,40 27,2 414 41,40 38,2
421 42,10 23,4 121 12,10 14,7 1000 100

5 Гігієна ґрунту і очистки населених місць 26 9,45 16,0 92 33,45 8,5 122
44,36 6,8 35 12,73 4,2 275 100

6 Гігієна фізичних факторів 1 0,14 0,6 76 10,33 7,0 476 64,67 26,5 183
24,86 22,2 736 100

7 Гігієна полімерних і синтетичних матеріалів — — 0,0 69 29,61 6,4 114
48,93 6,3 50 21,46 6,1 233 100

8 Гігієна канцерогенних факторів — — 0,0 53 18,40 4,9 142 49,30 7,9 93
32,30 11,3 288 100

9 Радіаційна гігієна — — 0,0 12 5,33 1,1 78 34,67 4,3 135 60,00 16,4 225
100

10 Вивчення впливу факторів навколишнього середови-ща на здоров’я
населення — — 0,0 41 14,85 3,8 123 44,57 6,8 112 40,58 13,6 276 100

11 Усього 162 4,19 100 1084 28,02 100 1797 46,46 100 825 21,33 100 3868
100

Розвиток атомної енергетики та застосування джерел іонізуючого
випромінювання ще у 1958 р. дали поштовх до інтенсивного розвитку нового
розділу – радіаційної гігієни. Виключної актуальності ця проблема набула
після Чернобильської катастрофи 1986 р. У цей період з’явились наукові
роботи з вивчення медичних наслідків катастрофи, що набуло першочергової
значущості. Тому цілком природньо, що на початку 90-х років значно
зросла кількість досліджень, які стосувались питань радіаційної гігієни,
впливу радіаційного фактора на навколишнє середовище та здоров’я людей.
Причому, на нинішньому етапі пріоритети в розробках з радіаційної
гігієни зміщуються з контролю над джерелами випромінювання на контроль
ситуацій опромінення.

Результати вивчення в історичному аспекті опублікованих наукових
досягнень свідчать про те, що в післявоєнний період, особливо після
ліквідації негативних санітарних наслідків війни, все більш актуальним
ставало завдання вивчення та гігієнічного регламентування впливу на
здоров’я населення окремих негативних факторів навколишнього середовища
та поєднаного впливу комплексу факторів в умовах науково-технічного
прогресу. Унаслідок розвитку виробництва та все зростаючого використання
нових хімічних речовин і сполук у сільському господарстві,
промисловості, будівництві, побуті виникла потреба у вивченні
закономірностей транслокації цих речовин у біосфері, визначення
особливостей канцерогенного, алергенного, мутагенного та інших видів їх
впливу на здоров’я людей. Актуальною стала проблема гігієнічного
нормування (обґрунтування гранично допустимих концентрацій) вмісту
різних домішок в атмосферному повітрі, ґрунті, воді, повітрі житла тощо.

Широке розповсюдження в ХХ столітті серцево-судинних, онкологічних,
алергічних та інших захворювань неінфекційної природи зумовило
необхідність виявлення та гігієнічного вивчення всіх екзогенних факторів
ризику та їх впливу на здоров’я.

Сучасний етап розвитку гігієни пов’язаний з переходом України до
ринкової економіки і характеризується зростанням її значення в загальній
системі заходів зі збереження та зміцнення здоров’я населення. Основне
завдання майбутніх наукових досліджень – глибоке та всебічне вивчення
характеру та закономірностей комплексного впливу факторів навколишнього
середовища та умов життя на здоров’я населення.

Ці положення узгоджуються з думкою експертів, які оцінюють перспективи
розвитку наукових досліджень у галузі гігієни навколишнього середовища в
Україні. Пропозиції працівників санепідслужби щодо перспективності
наукових пошуків дуже близькі до пропозицій вчених. При цьому слід
відзначити, що санітарні лікарі виявляють зацікавленість у розробці
нормативно-методичної документації з регламентування діяльності
санепідслужби в нових суспільно-економічних умовах, які виникли в
Україні після розпаду Радянського Союзу.

U

>

d

,

.

O

U

??????U

r ¤ < >

d

?l?0??&?

?l?0??&?

?

?лузі охорони навколишнього середовища України на найближчу перспективу,
пріоритетними науковими проблемами в країні залишаться 3 наукові
напрямки: формування здоров’я населення, яке зазнає впливу факторів
навколишнього середовища (48 % пропозицій), сані-тарна охорона різних
об’єктів навколишнього середовища (24 % пропозицій) та
еколого-гігієнічне нормування (19 % пропозицій). Це повністю відповідає
головним принципам державної політики України у сфері гігієни довкілля,
шо були затверджені у жовтні 2000 р. Кабінетом міністрів України

Експерти єдині у своєму розумінні необхідності впровадження результатів
наукових досліджень у практику охорони здоров’я та передачі їх органам
виконавчої влади для поліпшення здоров’я населення України.

За нашими даними, застосовані в гігієні форми реалізації результатів
наукових досліджень дуже різнопланові і відрізняються специфічністю для
кожного окремого її розділу. На основі вивчення багаторічного досвіду
діяльності Інституту гігієни та медичної екології нам вдалося визначити
найбільш раціональні форми впровадження досягнень наукового пошуку в
практику охорони здоров’я. Cаме завдяки уніфікації форм впровадження
наукових розробок, які стають прийнятними для науки та доступними для
практики, значною мірою зростає ефективність впровадження.

До досягнення стратегічної мети – підвищення ефективності використання
результатів наукових досліджень у практиці охорони здоров’я та народному
господарстві і в подальшому поліпшенні стану навколишнього середовища та
оздоровлення населення – гігієністи країни пропонують наближатися
кількома шляхами.

Показники ефективності наукових розробок визначають за формами
реалізації гігієнічних пропозицій. Так, спеціалісти санітарної служби
найбільший наголос роблять на необхідності розробки нормативних
документів (санітарні норми і правила, гранично допустимі концентрації),
які вони використовують під час проведення поточного та
попереджувального санітарного нагляду. Показниками їх ефективності
можуть бути конкретні дані, які ілюструють підвищення якості такого
нагляду (визначення великої кількості шкідливих хімічних речовин,
встановлення необхідного розміру санітарно-захисних зон поблизу
промислових підприємств), поліпшення середовища проживання людини і, як
результат, зниження захворюваності населення.

Комплексний аналіз терміну та масштабів впровадження гігієнічних
показників, які характеризують стан навколишнього середовища, в динаміці
з урахуванням впроваджених гігієнічних пропозицій та з подальшим
з’ясуванням стану здоров’я населення може бути здійснений тільки за умов
законодавчого узгодження діяльності організацій, що займаються
проблемами екології. Однією з форм узгодження такої діяльності є система
національних міжгалузевих та галузевих програм на рівні міжсекторальної
інтеграції за зразком програми ВООЗ “Здорові міста”, в рамках якої
вирішення будь-яких питань охорони навколишнього середовища та здоров’я
населення доцільно проводити разом з усіма зацікавленими відомствами та
відповідними фахівцями. При цьому роль профілактичної медицини повинна
бути провідною, в той час як основними функціями органів державної влади
необхідно визнати фінансове забезпечення та правовий супровід наукових
досліджень.

Унаслідок аналізу долі внеску кожного з наукових напрямків в загальну
кількість публікацій з проблеми в різні періоди, отримані криві, на
основі яких були побудовані математичні моделі Y(t), які висвітлюють
динаміку їх змін у загальній системі видань з комунальної гігієни (рис.5
А, В, С).

Дані математичного аналізу свідчать про те, що найбільшу кількість
наукових праць до 2010 року можно очікувати в галузі радіаційної гігієни
(28,69 %), гігієни водопостачання (17,25 %), в розділі вивчення впливу
чин-ників оточуючого середовища на здоров’я (15,59 %), гігієни
канцерогенних факторів (14,60 %).

Отримані дані (табл. 2) свідчать про те, що з урахуванням розсіювання та
ранжирування, найбільш перспективним є науковий напрямок
еколого-гігієнічної регламентації (результуючий ранг 7,5 бала). Друге
місце посідає напрямок з охорони навколишнього середовища від
несприятливого впливу хімічних та біологічних факторів (6,2 бала). Третє
та четверте місця поділяють напрямки з охорони різних об’єктів
навколишнього середовища та вивчення формування здоров’я населення під
впливом факторів навколишнього середовища (по 6 балів).

За проведеними нами узагальненнями більша частина наукових напрямків
гігієни навколишнього середовища залишаться актуальними для України в
найближчі десятиліття. Проте, соціально-економічні зміни, які відбулись
в Україні на початку 90-х років минулого століття, дають право вважати
можливою появу нових перспективних напрямків наукових досліджень,
пов’язаних з проблемами визначення хімічної, фізичної та біологічної
безпеки України. Рис.5 (А, В, С) Динаміка дольового внеску публікацій з
наукових напрямків гігієни довкілля в окремі періоди.

Таблиця 2.

Підсумкова таблиця визначення пріоритетних наукових напрямків в гігієні

Наукові напрямки Міра розсіювання

оцінок, ?і

Середній бал пріоритетності

ранг*

бал

ранг*

Результуючий ранг

1. Охорона різних об’єктів довкілля 0,33 7,5 5,0 4,5 6,0

2. Регіональне планування територій України, будівництва житла тощо 0,76
2 2,5 1, 1,5

3. Забруднення довкілля фізичними факторами 0,74

3 3,0 2 2,5

4. Охорона довкілля від несприятливої дії різних хімічних та біологічних
чинників 0,51 5 5,5 7,5 6,2

5. Еколого-гігієнічне нормування 0,33 7,5 5,5 7,5 7,5

6. Формування здоров’я населення під впливом факторів довкілля 0,47 6
5,2 6 6,0

7. Експертна оцінка об’єктів довкілля, розробка нормативно-методичної
документації та профзаходів 0,70 4 5,0 4,5 4,2

8. Застосування сучасних інформаційних технологій в гігієні та екології
0,8 1 3,7 3 2,0

Примітка. *) нижчому показникові присвоювався менший ранг

Узагальнюючи результати оцінки перспектив у стратегії взаємодії
науковців з представниками інших відомств та установ, які займаються
вирішенням проблем охорони навколишнього середовища (табл. 3), слід
відзначити, що в майбутньому найбільш перспективними слід вважати такі
стратегії взаємодії, як визнання пріоритетності думки гігієністів у разі
оцінки впливу навколишнього середовища на здоров’я (12,2 бала);
оперативне реагування на порушення санітарного законодавства (11,5
бала); створення постійно діючої системи моніторингу за станом
навколишнього середовища та здоров’я населення (11,2 бала).

Таблиця 3.

Підсумкова таблиця визначення пріоритетних стратегічних напрямків
взаємодії гігієністів з представниками інших організацій

Стратегії взаємодії Міра розсіювання оцінок, ?і

Середній бал пріоритетності

ранг*

бал

ранг*

Результуючий ранг

1. Членство у проблемних комісіях з питань регламентації 0,77 2,5 4,1 1
1,7

2.Залучення лікарів до виконання науково-дослідних робіт 0,82 1 5,2 2,5
1,7

3. Визначення пріоритетності висновків гігієністів під час оцінки впливу
навколишнього середовища на здоров’я 0,32 12,5 8,5 12 12,2

4. Залучення науковців до розробки проектів розвитку регіонів з
урахуванням стану довкілля 0,67 7,5 8,5 12 9,7

5. Залучення гігієністів до розробки

довгострокових програм-прогнозів щодо визначення збитків здоров’ю
внаслідок забруднення довкілля 0,64 9 7,3 6,5 77,6

6. Оперативне реагування на порушення санітарного законодавства 0,51 11
8,5 12 11,5

7. Створення постійно діючої системи моніторингу за станом навколишнього
середовища і здоров’я населення 0,32 12,5 8,2 10 11,2

8. Законодавче узгодження діяльності організацій, які займаються
проблемами екології 0,67 7,5 7,3 6,5 7

9. Комплексне планування профілактикних заходів з урахуванням
екологічної обстановки на місцях 0,72 6 7,3 6,5 6,2

10. Юридичне підтвердження відповідальності органів комунальних служб за
порушення або невиконання рекомендацій санслужби 0,77 2,5 7,3 6,5 3

11. Створення програм захисту здоров’я людини та довголіття 0,63 10 7,3
6,5 8,2

12. Планування наукових досліджень з урахуванням проблем санепідслужби
0,73 5 7,3 6,5 5,7

13. Залучення фахівців СЕС до роботи постійно діючих урядових комітетів
з питань екології 0,74 4 5,2 2,5 3,2

Примітка. *) нижчому показникові присвоювався менший ранг

На основі вищевикладеного можна зробити висновок про необхідність
подальшого розвитку фундаментальних гігієнічних досліджень, які
грунтуються на основі інтеграції знань з різних галузей медичної науки.
Потребують удосконалення наукові основи гігієнічного нормування всього
різноманіття факторів навколишнього середовища з метою подальшого
посилення державного законодавства як основи раціонального планування та
управління якістю навколишнього середовища.

ВИСНОВКИ

Комплексний аналіз наукових досліджень з гігієни за 70 років в аспекті
визначення їх відповідності потребам суспільства і часу, ефективності
впровадження в практику профілактичної медицини дозволив теоретично
обґрунтувати основні принципи і спрямованість формування перспективних
наукових напрямків у галузі гігієни навколишнього середовища в Україні.

Результати досліджень дозволяють стверджувати, що в Україні існує власна
наукова школа комунальної гігієни, яка зформувалась на початку 20-х
років ХХ сторіччя і затвердилась в 30-ті роки під впливом ідей академіка
О.М.Марзеєва, що визначило профілактичну спрямованість вітчизняної
охорони здоров’я.

Розвиток наукових досліджень у галузі гігієни навколишнього середовища в
Україні нерозривно пов’язаний зі створенням в 1931 році Українського
інституту комунальної гігієни, який перетворився в центр формування
висококваліфікованих наукових кадрів у галузі комунальної гігієни, що
при тісному зв’язку з різними організаціями та відомствами країни,
дозволяло вирішувати в Україні невідкладні завдання з благоустрою
населених місць, охорони водойм, повітря, ґрунту від забруднення їх
хімічними, фізичними та біологічними речовинами.

В довоєнний період (1928-1940) напрямки наукових досліджень у галузі
комунальної гігієни були обумовлені необхідністю вирішення пріоритетних
проблем реконструкції і розвитку народного господарства країни на основі
індустріалізації, що вимагало від гігієністів наукового обґрунтування,
розробки і впровадження ефективних наукових санітарно-протиепідемічних
заходів, зокрема, проектів очистки, водопостачання та каналізування
населених місць, боротьби із забрудненням атмосферного повітря викидами
промислових підприємств тощо.

Розвиток наукових досліджень з комунальної гігієни в перші післявоєнні
роки (1945-1950) було визначено низкою урядових постанов, спрямованих на
ліквідацію наслідків Великої вітчизняної війни і відновлення народного
господарства. Це вимагало від вчених-медиків вирішення гігієнічних
проблем, що спрямовувались на поліпшення умов праці і побуту населення,
зокрема, планування, забудови і благоустрою населених місць, пошук нових
джерел господарсько-питного водопостачання, проектування і побудову
санітарно-захисниз зон, результатом чого стало покращення санітарного
стану населених місць, зниження показників загальної і інфекційної
захворюваності в країні.

Впровадження в народне господарство країни в 1951-1960рр. принципово
нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, введенням в дію
значних промислових об’єктів (Каховська, Кременчуцька ГРЕС та ін.)
вимагало від гігієністів розвитку нових напрямків досліджень у галузі
комунальної гігієни – радіаційної гігієни, гігієни канцерогенних і
електромагнітних факторів, полімерних та синтетичних матеріалів,
боротьби з шумом, а результатом виконання ряду постанов уряду України
щодо збереження природних ресурсів стала розробка значної кількості
якісно нових нормативів для поверхневих і підземних вод, а також інших
документів, що регламентують показники якості довкілля.

Перехід економіки країни наприкінці 1970-х – початоку 1980-х рр. на
інтенсивний шлях розвитку, прискорення науково-технічного прогресу,
розвиток машинобудування, атомної енергетики, хімічної і нафтопереробної
промисловості, що супроводжувалось не тільки збільшенням кількості
викидів, але й появою нових забруднювачів хімічної, фізичної та
біологічної природи, здатних негативно впливати на здоров’я населення,
обумовило початок якісно нового етапу розвитку комунальної гігієни в
Україні, який вимагав на новому концептуальному та інформаційному рівнях
удосконалювати теоретичні і методичні основи гігієнічної регламентації
значної кількості факторів навколишнього середовища та проведення
фундаментальних досліджень з вивчення закономірностей їх біологічної дії
при ізольованому, комбінованому та поєднаному впливі на організм.

Інтеграція наукових знань, що характерна для 80–тих років ХХ століття,
обумовила трансформацію загальної і комунальної гігієни в більш широкий
розділ гігієнічної науки – гігієну навколишнього середовища, для якої
стало притаманним вивчення комплексного впливу на організм антропогенних
факторів довкілля та визначення ступеня ризику їх для здоров’я
населення. Це викликало необхідність проведення поглиблених досліджень з
використанням методології суміжних дисциплін імунології, алергології,
генетики тощо, а також широка інтеграція робіт з профільними науковими
установами Східної і Західної Європи, США.

Погіршення санітарного стану навколишнього середовища в Україні на
початку 90-х років, як наслідок впливу несприятливих виробничих,
соціальних та економічних факторів, дозволило обгрунтуваті в гігієні
новий напрямок досліджень, узагальнений в поняття “еколого-гігієнічної
безпеки”, основними елементами якого є критерії якості навколишнього
середовища і рівень безпеки для здоров’я людини його забруднення.
Вирішення цих проблем неможливе без активного впровадження новітніх
інформаційних технологій і опрацювання державних і регіональних програм
забезпечення санепідблагополуччя населення щодо профілактики екозалежних
хвороб.

Результати математичного аналізу наукових публікацій дозволив надати
прогнозні оцінки тенденцій розвитку наукових розробок з гігієни
навколишнього середовища на період до 2010 року. Пріоритети наукових
видань можна очікувати в галузі радіаційної гігієни (28,69%), гігієни
води і водопостачання (17,25%), вивчення впливу факторів довкілля на
здоров’я населення (15,59%), гігієни канцерогенних факторів (14,60%).

На всіх етапах розвитку гігієнічної науки шкідливий вплив чинників
навколишнього середовища був обумовлений дією хімічних, фізичних і
біологічних факторів. Проте, питома вага впливу зазначених чинників на
здоров’я людей та умови їх життєдіяльності залежать від ступеню
промислового і технологічного розвитку, соціально-економічного стану
суспільства та рівня наукових знань.

Аналіз динаміки змін у навколишньому середовищі, стану наукових знань
щодо критеріальних показників впливу антропогенних чинників, умов
формування загального навантаження їх на населення та дозо-ефектних
залежностей прояву біологічної дії, відображений в наукових працях і
даних експертних оцінок, дозволяє визначити ряд перспективних напрямків
з гігієни довкілля:

перехід від обгрунтування допустимих рівнів шкідливих чинників в окремих
об’єктах довкілля до визначення їх комплексних нормативів з урахуванням
одночасного надходження шкідливих чинників до організму з повітрям,
водою і харчовими продуктами;

визначення ризиків дії різних доз та концентрацій (в тому числі, на
рівні ГДК) шкідливих речовин для здоров’я населення;

епідеміологічне визначення зв’язків між ступенем забруднення довкілля
окремими чинниками та рівнем захворюваності населення;

контроль за канцерогенними, генетично- і алергеннопошкоджуючими
чинниками хімічної, фізичної і біологічної природи;

визначення хімічної безпеки населення в умовах широкого використання в
виробництві і побуті хімічних матеріалів, засобів та препаратів різного
призначення;

визначення ризику для здоров’я населення дії іонізуючого і неіонізуючого
випромінювання;

перегляд гігієнічних вимог до планування та забудови територій в
сучасних умовах містобудівного розвитку.

Стратегію вирішення перспективних завдань в галузі гігієни навколишнього
середовища потрібно спрямувати на:

складання спільно з органами виконавчої влади довгострокових державних,
регіональних та місцевих проектів-прогнозів щодо визначення ризику для
здоров’я населення та навколишнього середовища через його забруднення;

створення постійно діючого соціально-гігієнічного моніторингу за станом
навколишнього середовища та здоров’ям населення.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні досягнення і перспективи розвитку наукових досліджень інституту
гігієни і медичної екології /А.М.Сердюк, Р.В.Савіна, О.І.Савицька, С.О.
Гладка, Л.І. Чабан // Гигиена населенных мест: Сб.науч.тр. – Киев, 2001.
— Вып. 38. — С. 4-11.

Савіна Р.В.Передумови виникнення комунальної гігієни як науки в Україні
//Медичні перспективи. — 2001.- Т. УІ, №3, ч.1.- С.110-113.

Сердюк А.М., Пальгов А.М., Савіна Р.В. До 70-річчя інституту гігієни і
медичної екології ім. О.М.Марзеєва // Довкілля та здоров’я. — 2001.- №
2(17). — С.4-8.

Сердюк А.М., Савіна Р.В. Внесок Інституту гігієни та медичної екології
ім. О.М.Марзеєва АМН України у становлення та розвиток комунальної
гігієни //Журнал АМН України. — 2001.-Т.7, №4.- С.730-740.

Савина Р.В. Возникновение и развитие гигиены в Украине в земский период
// Довкілля та здоров’я. — 2002.- №1 (20).- С.58-60.

Савіна Р.В. Стан санітарної справи в земській медицині // Журнал АМН
України. – 2002. — Т.8. — №2.- С.394-399.

Савіна Р.В. Висвітлення законів гігієни в науково-дослідних роботах
Київського НДІ загальної і комунальної гігієни ім. О.М.Марзеєва //
Медичні перспективи. – 2002. — Т.VII, №2. — С.115-120.

Савина Р.В. Основные этапы развития гигиены планировки сельских
населенных мест // Гігієна населених місць: Зб.наук.пр. – Київ, 2002. —
Вип.39. — С.12-19.

Киреева И.С., Савина Р.В. Развитие научного направления гигиены
планировки городов Украины // Гігієна населених місць: Зб.наук.пр. –
Київ, 2002. — Вип. 40.- С.16-22.

Савина Р.В. Отражение основных законов гигиены в научных трудах ученых
Украины // Гигиена труда: Сб.науч.тр. –К, 2002. — Вып.33. — С.331-337.

Савина Р.В., Радул И.В. Деятельность А.Н.Марзеева как эпидемиолога //
Довкілля та здоров‘я. – 2003. — №1. — С.10-13.

Савіна Р.В. Земський санітарний лікар Катеринославської губернії (до
120-річчя від дня народження О.М. Марзеєва) //Медичні перспективи. –
2003. — Т.VIII, №1. — С.146 – 149.

Сердюк А.М., Савіна Р.В. Видатний організатор санітарної справи в
Україні (до 120-річчя від дня народження академіка О.М.Марзеєва) //
Журнал АМН України. – 2003. — Т.9, №2. — С.392-404.

Савина Р.В. Некоторые показатели деятельности ИГМЭ им. А.Н.Марзеева в
области гигиены электромагнитных факторов (1961-2002гг.) // Гігієна
населених місць: Зб.наук.пр. — Київ, 2003.- Вип.41. — С.189-194.

Підсумки наукової та організаційної діяльності Інституту гігієни та
медичної екології імені О.М.Марзеєва в 2002 р. / Р.В.Савіна,
О.І.Савицька, Л.М. Галич та ін. // Гігієна населених місць: Зб.наук.пр.
— Київ, 2003.- Вип.42.- С.3-6.

Савина Р.В. К истории развития гигиенических исследований по борьбе с
шумом и вибрацией в Украине // Гигиена труда: Сб.науч.тр.- Київ, 2003.-
Вып. 34, Т.1. –- С.296 – 303.

Савіна Р.В., Радул І.В. До історії боротьби з холерою в Україні //
Медичні перспективи. – 2004. — Т.ІХ, №2. — С. 128-131.

Шандала М.Г., Сердюк А.М., Савина Р.В. Выдающийся отечественный
ученый-гигиенист А.Н.Марзеев // Гигиена и санитария. — №1. — 2004. —
С.70-72.

Радул І.В., Савіна Р.В. Боротьба з епідеміями віспи в Україні на початку
ХХ століття // Медичні перспективи. – 2004. — Т.ІХ, №1. — С.131-133.

Савина Р.В. Основные этапы развития научных исследований в области
гигиены сельского жилищного строительства в Киевском НИИ общей и
коммунальной гигиены им. А.Н.Марзеева (ИГМЭ) // Довкілля та здоров”я. –
2004.-№1 (28). — С.72 – 75.

Савіна Р.В. Визначення перспективних напрямків стратегії взаємодії
гігієністів зі спеціалістами інших організацій щодо використання
результатів наукових досліджень в господарській діяльності // Гигиена
труда: Сб.науч.тр. – Київ, 2004. — Вып. 35.- С.523 –533.

Савіна Р.В., Даценко В.М. Визначення пріоритетних напрямків наукових
досліджень в галузі гігієни оточуючого середовища та медичній екології
// Гігієна населених місць: Зб.наук.пр. — Київ. 2004. — Вип.43. — С.14 –
18.

Савіна Р.В. Савицька О.І. Визначення перспективних шляхів та форм
взаємодії гігієністів-науковців з фахівцями інших відомств з
впровадження результатів наукових досліджень // Довкілля та здоров’я.-
2005.- №1 (32).- С.65-68.

Использование методов анкетного опроса и экспертных оценок при
использовании научных программ в отрасли гигиены / Савина Р.В., Савицкая
Е.И. Гладкая С.А. Чабан Л.И. // Приоритетные проблемы гигиенич. науки,
мед.экологии, санитарной практики и охраны здоровья: Тез. докл. ХШ
съезда гигиенистов Украины (3-5 окт. 1995, Харьков). – К., 1995. – С.
369-370.

Пути повышения эффективности гигиенической науки / Савина Р.В., Е.И.
Савицкая, С.А. Гладкая, Л.И. Чабан // Гигиена населенных мест: Сб. науч.
тр.- Вып.33.- К., 1998.- С.338-342

Станкевич В.В., Савіна Р.В., Савицька О.І. Роль ідей Д.М.Калюжного в
розвитку наукової діяльності НДІ загальної та комунальної гігієни /
Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України на рубежі
століть: Зб. тез. доп. наук.-практ. конф., присв. памяті Д.М.Калюжного.
–К., 2000. — Вип.3.- С.9-11

Савина Р.В. С.А.Томилин – один из видных организаторов санитарного дела
в Украине //Життя і наукова діяльність С.А.Томіліна – служіння справі
охорони здоров”я населення України. — Київ, 2002.- С.13-16

Информационные технологии в вопросах охраны окружающей среды и здоровья
населения Украины / Р.В. Савина, Е.И. Савицкая, Л.Н. Галич, С.А.Гладкая
и др. //Информационные технологии и общество: Матер. междунар. Форума
(20-27 сентяря 2003, Кемер,Турция).- М., 2003. — С.55-58.

Савина Р.В. Радул И.В. Всеукраинские Санитарные Советы и их роль в
борьбе с эпидемиями // Гігієнічна наука та практика на рубежі століть:
Матер. ХІV з”їзду гігієн. України. – Дніпропетровськ, 2004.- С.61-65.

Сердюк А.М., Полька Н.С., Савіна Р.В. Наукова спрямованість гігієнічних
досліджень за роки незалежності // Сучасні проблеми епідеміол.,
мікробіології та гігієни: Матер. конф. — Львів, 2004.- С.134-135.

Савина Р.В. Формирование и развитие гигиены окружающей среды в Украине и
обоснование перспективных направлений гигиенической науки на современном
этапе.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по
специальности 14.02.01 – гигиена – Институт гигиены и медицинской
экологии им. А.Н.Марзеева АМН Украины, Киев, 2005.

В диссертации представлены данные изучения путей становления и развития
в Украине коммунальной гигиены как научной дисциплины. Проведен
количественный и качественный анализ основных направлений научных
исследований за 70 лет (1931-2001).

Историко-гигиенический анализ научных исследований по гигиене в аспекте
их своевременности, адекватности требованиям общества и времени,
эффективности внедрения полученных результатов позволил теоретически
обосновать основные пути решения актуальной проблемы профилактической
медицины – формирования перспективных научных направлений в области
охраны окружающей среды в Украине.

Установлено, что на протяжении ХХ столетия в Украине сформировалась и
утвердилась научная школа коммунальной гигиены, основоположником которой
был академик А.Н.Марзеев.

Данные математического анализа и математический прогноз тенденций
развития гигиены окружающей среды свидетельствуют о том, что наибольшее
количество научных разработок вплоть до 2010 года следует ожидать в
области радиационной гигиены (28,69%), гигиены воды и водоснабжения
(17,25%), изучении влияния факторов окружающей среды на здоровье
(15,59%) гигиены канцерогенных факторов (14,60 %).

Применение метода экспертных оценок (наряду с другими формами анализа)
позволило дать прогноз развития гигиены окружающей среды на ближайшую
перспективу. Приоритетными будут такие направления, как
эколого-гигиеническое нормирование (25% предложений экспертов); охрана
окружающей среды от неблагоприятного действия факторов химической и
биологической природы (24%); формирование здоровья населения различных
регионов страны под действием факторов окружающей среды (48%).

Установлено, что наиболее перспективными стратегиями взаимодействия
гигиенистов с другими специалистами в области охраны окружающей среды
будут привлечение их к выполнению научных исследований (23,4 %);
составление совместно с органами исполнительной власти долгосрочных
государственных, региональных и местных проектов-прогнозов по
определению риска здоровью населения и окружающей среде в связи с ее
загрязнением (14,9 %), создание постоянно действующего мониторинга за
состоянием окружающей среды и здоровьем населения (11,7 %).

Показано, что комплексный научный подход к выполнению межведомственных и
международных программ делает возможным создание единой системы
эколого-гигиенического мониторинга, позволяет определить ущерб здоровью
населения при воздействии факторов среды и выработать рекомендации по
управлению и оптимизации качества окружающей среды и здоровья населения
Украины.

Ключевые слова: гигиена окружающей среды, научные исследования,
перспективные направления, научный анализ.

Савіна Р.В. Формування та розвиток гігієни навколишнього середовища в
Україні та обгрунтування перспективних напрямків гігієнічної науки на
сучасному етапі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук за
спеціальністю 14.02.01 – гігієна – Інститут гігієни та медичної екології
ім. О.М.Марзеєва АМН України, Київ, 2005.

В роботі представлені дані вивчення становлення та розвитку в Україні
комунальної гігієни як наукової дисципліни. Проведено кількісний і
якісний аналіз основних напрямків з гігієни оточуючого середовища за 70
років (1931-2001). Системний історико-гігієнічний аналіз наукових
досліджень з гігієни в аспекті їх своєчасності, адекватності потребам
суспільства і часу, ефективності впровадження отриманих результатів
дозволив теоретично обґрунтувати основні шляхи вирішення актуальної
проблеми профілактичної медицини – формування перспективних наукових
напрямків у галузі гігієни навколишнього середовища в Україні. Визначені
перспективні шляхи та форми взаємодії гігієністів – науковців з
фахівцями інших відомств з впровадження результатів наукових досліджень
в практику охорони здоров’я.

Ключові слова: гігієна навколишнього середовища, наукові дослідження,
перспективні напрямки, науковий аналіз.

Savina R.V. Formation and development of the environmental hygiene in
Ukraine and rationale of perspective directions in hygienic science at
modern stage. – Manuscript.

Thesis for a Medical Doctor Degree in speciality 14.02.01 – hygiene –
A.N.Marzeyev Institute for Hygiene and Medical Ecology of the Academy of
Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2005.

Data on the study of formation and development of the municipal hygiene
in Ukraine as a scientific discipline are represented. Quantitative and
qualitative analysis of the main directions in the environmental hygiene
for 70 years (1931-2001) were fulfilled. Systematic
historical-and-hygienic analysis of the scientific research in hygiene
in the aspect of their timeliness, adequacy to the needs of society and
time, effectiveness of the introduction of data obtained allowed to
substantiate theoretically the main ways for the solution of actual
problem of the preventive medicine – formation of the perspective
scientific directions in the sphere of the environmental hygiene in
Ukraine. Perspective ways and forms of interactions of the hygienists –
scientists with the specialists from other departments with the
introduction of the results of the scientific research into the practice
of public health were determined.

Key words: environmental hygiene, scientific research, perspective
directions, scientific analysis.

PAGE \* Arabic 1

1998

Гігієна

харчування

Похожие записи