.

Формування професійно-комунікативної спрямованості у слухачів мовної спеціальності військових вузів (психолого-лінгвістичний аспект): Автореф. дис…

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2312
Скачать документ

АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ
ім. Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ВОЛОБУЄВА ОЛЕНА ФЕДОРІВНА

УДК 355.35:159.9

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-КОМУНІКАТИВНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ У СЛУХАЧІВ МОВНОЇ
СПЕЦІАЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ ВУЗІВ
(ПСИХОЛОГО-ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 20.02.02 –
Військова педагогіка та психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Здобувач Волобуєва О. Ф.

Хмельницький – 1999

Дисертація є рукописом.
Дисертацію виконано в Академії Прикордонних військ України ім. Б.Хмельницького.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, доцент Сафін Олександр Джамільович, Академія Прикордонних військ України ім. Б.Хмельницького, кафедра міжнародного та екологічного права, начальник кафедри.

Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, доцент Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький педагогічний інститут ім. І.Я. Франка, кафедра психології, завідувач кафедри;
кандидат філологічних наук, доцент Осадчук Марія Луківна, Вінницький регіональний інститут економіки та управління, кафедра філології, завідувач кафедри

Провідна установа – Академія Збройних Сил України, кафедра суспільно-гуманітарних дисциплін, Міністерство оборони України, м. Київ.

Захист відбудеться “ 30 ” березня 1999 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К70.705.02 в Академії Прикордонних військ України ім. Б.Хмельницького за адресою: 280003, м. Хмельницький-3, вул. Шевченка, 46, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Академії Прикордонних військ України ім. Б.Хмельницького за адресою: 280003, м. Хмельницкий-3, вул. Шевченка, 46.

Автореферат розісланий “ 23 ” лютого 1999 року.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради А. ГАЛІМОВ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Вступ. Нагальні потреби в підготовці висококваліфікованих спеціалістів Прикордонних військ України (ПВУ), що постійно вступають у службовий контакт з представниками країн світового співтовариства викликають необхідність всебічного формування у них професійно значущих якостей, зокрема, професійно-комунікативної спрямованості, що неможливе без поновлення методики навчання, вивчення та узагальнення поряд з вітчизняним зарубіжного досвіду їх навчання іноземних мов. Тому звернення до комунікативного підходу, що став провідним методичним напрямом у сучасному викладанні іноземних мов за кордоном, є актуальним і своєчасним.
Актуальність теми дослідження. За останні двадцять років комунікативний підхід (у тому ж значенні вживаються терміни: комунікативне спрямування в навчанні, функціонально-смисловий, функціональний підхід до навчання) став пріоритетним у тео-рії і практиці навчання мовам у всьому світі. Значний внесок в розробку проблеми спілкування взагалі та комунікативного спрямування зокрема зробили І.Л. Бім, І.А. Зимня, Г.А.Китайгородська, В. Костомаров, О.М. Леонтьєв, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко та інші. Не дивлячися на це, як показав проведений аналіз, досвід реалізації комунікативного підходу при вивченні іноземних мов залишається поки що маловивченим, що суттєво гальмує як темпи, так і ефективність підготовки висококваліфікованих профе-сіоналів Прикордонних військ України. Постійний розвиток комунікативного підходу зумовлює необхідність подальшого дослідження теоретичних основ цього напрямку та специфіки його реалізації у процесі формування в майбутніх офіцерів ПВУ професійно-комунікативної спрямованості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності до плану наукової роботи в Прикордонних військах України (НДР № 297.14.53І, № 299.2002 І).
Об’єктом дослідження є загальні положення комунікативного підходу до навчання англійської мови у вищих військових навчальних закладах.
Предметом дослідження є формування комунікативної спрямованості як професійно важливої якості особистості у слухачів мовних факультетів вищих військово-навчальних закладів.
Мета дослідження полягає у тому, щоб розкрити основні положення комунікативного підходу до навчання іноземних мов, тео¬ретично обгрунтувати та показати можливості їхньої реалізації в процесі формування у слухачів Академії ПВУ професійно-комунікативної спрямованості як однієї з основних професійно значущих якостей особистості.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що формування комунікативної спрямованості у слухачів вищих військових навчальних закладів детерміновано характером психологічно обгрунтованого впровадження у навчальний процес передових британських методик навчання англійській мови, а також попереднього формування у них комунікативних настанов.
Для досягнення поставленої мети та підтвердження висунутої гіпотези визначено такі завдання дослідження:
1. Розглянути теоретичні передумови виникнення комунікативного підходу до навчання іноземних мов за кордоном.
2. Проаналізувати сучасні комунікативні британські підручники з англійської мови.
3. Експериментально проаналізувати комунікативну семантику мови.
4. Розробити методику діагностики комунікативних настанов особистості.
5. Визначити основні напрямки формування професійно-комунікативної спрямованості при навчанні майбутніх фахівців контрольно-пропускних пунктів іноземній мові.
При вирішенні поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: порівняльний аналіз зарубіжних підручників, психолінгвістичний аналіз зразків мовної продукції, факторний аналіз, кластерний аналіз, трансактний аналіз типів спілкування, експертна оцінка, самооцінка, а також анкетування.
Методологічною та теоретичною основами дослідження є загальні принципи психологічної науки (детермінізму, відображення, активності, системного підходу та ін.); теоретичні положення загальної та генетичної психології, що розкривають закономірності розвитку особистості як суб’єкта власної життєдіяльності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в праці реалізовано цілісний підхід до аналізу основних положень комунікативної концепції в теорії навчання іноземних мов за кордоном і розглянуто психологічні аспекти їхньої реалізації у сучасних британських підручниках з англійської мови з точки зору мети, змісту навчання, організації навчального процесу, відбору та орга¬нізації навчального матеріалу при формуванні у слухачів комунікативної спрямованості. Здобувачем розроблено авторську методики діагностики комунікативних настанов особистості, а також основних напрямків реалізації комунікативного підходу в навчальному процесі іномовних кафедр військового вузу.
Практичне значення роботи полягає в адаптації методів та прийомів комунікативного навчання, які подані у британській навчально-методичній літературі; у виявленні психологічних передумов розвитку творчої самостійної діяльності слухача. Виділені критерії аналізу та основні характеристики комунікативних підручників (формальний, функціональний, структурний) дають змогу викладачам не тільки військових, але й цивільних вузів кваліфіковано використовувати їх у формуванні в тих, хто навчається, професійно-комунікативної спрямованості, а авторам – у створенні нових навчальних посібників. Крім того, вони можуть бути використані при розробці навчальних програм зі спецкурсів по соціаль¬ній психології, педагогіці та методиці викладання іноземних мов.
Особистий внесок здобувача
У роботі “Робота з газетою” особистим внеском здобувача є вдосконалення комунікативного підходу при навчання майбутніх офіцерів ПВУ навичкам професійно-орієнтованого спілкування.
У роботі “Основи створення методики діагностики комунікативних настанов особистості слухачів мовної спеціальності” особистим внеском здобувача є визначення основних підходів до створення методики діагностики комунікативних настанов особистості слухачів мовної спеціальності.
У роботі “Аналіз комунікативної семантики мови слухачів на заняттях за британською методикою “Headway”особистим внеском здобувача є розкриття змісту роботи викладача під час проведення аналізу комунікативної семантики мови слухачів.
У роботі “Комунікативна компетентність як передумова ефективної майбутньої професійної діяльності” особистим внеском здобувача є розробка психологічних умов навчання комунікативної компетенції та основних напрямків реалізації комунікативного підходу в навчальному процесі військового вузу.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на міжвузівських конференціях, наукових конференціях Академії ПВУ ім. Б. Хмельницького протягом 1997-1998 років, а також на спільних засіданнях кафедр англійської, німецької та інших іноземних мов, кафедри педагогіки та психології. Крім того, положення дисертації використовуються при викладанні навчальних дисциплін: “Практичний курс англійської мови”, “Робота з англомованою пресою” та в самостійній роботі слухачів.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у шести наукових статтях у наукових журналах та збірниках наукових праць і одному навчальному посібнику.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків на 153 сторінках, списку використаних джерел (179 найменувань) на 17 сторінках, та 4-х додатків на 28 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження; сформульовано гіпотезу, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; викладено основні положення, що винесені на захист.
У першому розділі проаналізовано вітчизняний та зарубіжний психолого-педагогічний досвід і сучасний стан впровадження комунікативного підходу в практику навчання іноземних мов. Розчарування у граматико-перекладному методі, що панував у 30-40-і роки, дав поштовх до активізації пошуку нових методів, зокрема, аудіолінгвистичного – дітища лінгвістичного структуралізму та бихевіористської психології, які набули широкого розповсюдження не лише на своїй батьківщині, у США, але і в країнах Європи на початку 60-х років.
Однак уже в середині 60-х років виявилися основні недоліки і цього методу. Наголос на усну мову, захоплення чисто механічними вправами на шкоду вправам, що розвивають осмислене мовлення, недооцінка індивідуальних особливостей тих, хто навчаються, викликали незадоволення та критику з боку викладачів-практиків. Виникли заперечення з боку мовознавців, психологів, теоретиків, методистів. Аудіолінгвістичний підхід породив проб-леми, які виявилося неможливо вирішити в рамках цього методу (як, наприклад, особливості розвитку особистісті того, хто нав-чається, мета вивчення мови, мотивації вивчення мови і цілий ряд інших чинників).
На зміну йому прийшов комунікативний підхід, вирішальним чинником навчання при якому є якість розуміння та активність особистості (Сommunicative Language Teaching, Community Language Learning, the Silent Way, Suggestopedia). Як теоретична база комунікативний підхід спирається на практику британських лінгвістів, прибічників функціональної лінгвістики (Дж. Фірс, Н. Халлідей, Г.Відоусан та ін.), на досягнення у соціолінгвістиці (Д. Хаймз, Дж.Гумперс, В.Лабов), а також філософські дослідження (Дж.Остін, Дж.Сіарл).
Дослідження Д. Вілкінза, Г. Відоусана, К. Кендліна, К. Брумфіта, Д. Джонсона, М. Халлідея, Е. Стевіка та інших учених, роботи експертів Ради Європи складають теоретичну базу комунікативного підходу до навчання мов, практична реалізація якого в навчальних програмах отримала широке визнання в усьому світі.
Комунікативний підхід спрямований на формування та розвиток у тих, хто навчається, комунікативної спрямованості, яка передбачає вміння практично користуватися мовою, що вивчається, співвідносити її одиниці, форми та структурні організації з комунікативними функціями, що виконуються ними. При всьому розмаїтті тлумачень комунікативного підходу до навчання іноземних мов психолінгвісти одностайні в тому, що метою навчання є оволодіння комунікативною компетенцією.
У другому розділі відзначається, що формальний, функціо-нальний та структурний критерії аналізу підручників є необхідними та достатніми для виявлення повної характеристики підручника іноземної мови. Проведений аналіз підручників англійської мови (“Headway”, John and Liz Soars; “Hotline”, Tom Hutchinson; “The Cambridge English Course”, Michael Swan and Catherine Walter) з метою виявлення їх загальних та специфічних характеристик у межах комунікативно спрямованого навчання дозволив визначити адекватність засобів навчання цілям навчання, співставити особливості змісту та організації різних підручників, виявити основні вимоги до підручників за кордоном.
Як відомо, комунікативна семантика мови зачіпає один з рівнів мовної ієрархії – вищій інтегративний рівень мовного механізму – текст, який служить втіленню комунікативного наміру, дає необмежені можливості реалізації задуму, являючись основним об’єктом семантичного аналіза, його вихідною точкою. З обраних нами позицій мова характеризується як компонент активної цілеспрямованої комунікативної поведінки, продукт і елемент комунікації. При цьому контекстний опис мовленнєвого процесу, орієнтація на інтерперсональну і групову комунікацію відрізняють дане дослідження від досліджень біхевіористської і когнітивістської спрямованості, сфокусованих на індивіді і недостатньо враховуючих процеси, що організують комунікативну взаємодію. Автором була зроблена спроба аналізу полілога як спільної діяльності з переробки мовленнєвої інформації. Припущення полягало у тому, що умови спільного обговорення теми передбачають мовленнєву активність учасників, сфокусовану на повідомленні як такому, і активність взаємодії з партнерами.
Оскільки комунікативна семантика полілога відображає взаємозв’язок і динаміку змістовної і стосункової комунікації, було проаналізовано 45-хвилинний полілог між чотирма комунікантами – слухачами однакового віку, давно знайомими один з одним. Полілог, пов’язаний з обговоренням актуальної професійно значущої інформації, змодельовано щодо конкретного контрольно-пропускного пункту, виник спонтанно і був записаний методом “прихованого магнітофона”. При обробці запису текст фіксувався у вигляді схеми послідовних включень учасників. За одиницю мовленнєвої активності була принята фраза чи декілька фраз загальної прагматичної спрямованості. На основі психолінгвістичного аналізу змісту кваліфікувались види мовної активності, їх значення у розвитку обговорення. Показано, що структура полілога може бути подана як паралельний розвиток чотирьох треків активності, два з яких відображають змістовну лінію комунікації і два – стосункову (рис. 1,2). Структура і хід полілога підпорядковуються суперечливій динамиці змістовної і стосункової комунікації. Це виявляється при співвідносному аналізі фрагментів, маркірованих зупинкою комуні-кації, паузою, зміною аспекту обговорення.
Одне з центральних місць у структурі особистості посідають її комунікативні якості, які характеризують особливості її пове-дінки в різних ситуаціях спілкування зі значимими іншими, а також можливості її самореалізації у спілкуванні. Психологічним базисом комунікативних якостей особистості є її комунікативні настанови, які забезпечують її готовність будувати відносини певним чином та з певним типом партнерів, яким надається перевага.
В основу розробленої автором методики була покладена уява про трьохкомпонентну структуру комунікативних настанов, що включає в себе: власні позиції в спілкуванні, за якими людина бу-дує взаємовідносини зі своїми партнерами; переважні позиції інших людей, з якими людині вдається встановити глибокі взаємовідносини; рівень глибини взаємовідносин, на який людина зорієнтована у спілкуванні.
На основі описів, які маємо при трансактному аналізі різновидів поведінки Д, Б, Др ми дійшли до висновку, що в усіх цих випадках мова йде про переважність одного з чотирьох типів спілкування. У першому наближенні ми можемо виділити 12 основних позицій у спілкуванні, створених перехрещенням трьох его-станів (Д, Р, і Др) з цими типами спілкування: Д-гармонійний, Д-формальний та ін. (табл. 1).
Ступінь глибини взаємовідносин являє собою деякий континуум, крайними точками якого є нуль і безкінечність. При позначенні відрізків цього континууму ми взяли за основу теорію комунікативного розвитку особистості В.І.Кабріна. Основні види взає-мовідносин, що відзрізняються за глибиною, наведені в табл. 2. За допомогою наведеної шкали можлива оцінка глибини взаємо-відносин людини як з кожним окремим партнером, так і загалом, з групою партнерів. Зазначені уяви стосовно позицій партнерів у спілкуванні та ступінь глибини взаємовідносин між ними було покладено в основу методики діагностики комунікативних настанов з коротким описом основних позицій у спілкуванні (табл. 1) і бланки зі шкалою глибини взаємовідносин (табл. 2).
Наведемо узагальнені дані з деяких із показників комунікативних настанов, отримані при обстеженні 60 слухачів у віці від 17 до 20 років (30 слухачів та 30 слухачок). Позиції у спілкуванні для стислості викладення позначимо числами від 1 до 12 у відповідності до табл. 1.
Убуваючий порядок власних реальних позицій для слухачів являє собою 9 1 11 5 12 10 6 7 3 8 4 2, а для дівчат – 11 5 1 9 6 7 3 12 2 10 4 8. Бажані позиції у спілкуванні для обох категорій схожі і в усередненому варіанті складають ряд 9 5 1 6 10 11 7 12 8 4 3 2. Ступінь задоволення власними позиціями (р) у слухачів коливається від -0,46 до +0,91 при середньому значенні +0,52, у слухачок – від – 0,22 до + 0,95 при середньому +0,53.
Позиції партнерів, з якими людина бажала б установити глибокі відносини у майбутньому, являють собою ряд: 9 5 6 10 7 4 1 11 3 12 2 8, у якому на першому плані партнери з его-станами Др та Б із переважностю гармонійного типу спілкування. Кількість партнерів, з якими людина реально встановлює глибокі взаємо-відносини (в 5 і 6 балів), коливається від 0 до 9, складаючи середні значення 3,2 для слухачів та 3,4 для дівчат; кількість бажаних таких партнерів коливається від 3 до 10 при середніх значеннях 4,9 для слухачів-хлопців і 5,0 для дівчат.
У третьому розділі зазначається, що різноманітні підходи до навчання по-різному визначають організацію та послідовність подання матеріалу, що вивчається. У граматично орієнтованих курсах послідовність подання матеріалу залежить від труднощів та частковості вживання мовних одиниць. У комунікативно орієнтованих програмах (особливо в курсах “English for Specific Purposes”) організація навчального матеріалу визначається комунікативними потребами слухачів.
При відборі навчальних матеріалів необхідно звертати увагу на такі критерії: врахування потреб, інтересів, зацікавлення слухачів; співвідношення з темою, що вивчається, та спрямованість на вирішення конкретного комунікативного завдання; відповідність не тільки поняттю сучасності мови, але й критеріям нормативності та частотності вживання; врахування соціокультурних реа-лій, що відображають характерні особливості мовної поведінки, дотримуючись етичних та естетичних норм.
Тактика навчання іноземної мови з забезпеченням комунікативної спрямованості повністю підкоряється кінцевій меті вивчення мови, сутність якої полягає у можливості використовувати вивчаєму мову у своїх цілях, висловлювати свої думки, формулювати свої комунікативні наміри, обмінюватися ідеями, значущою інформацією. Навчання мовної взаємодії відбувається шляхом методів, що реалізуються в методичних прийомах, які забезпечують комунікацію, тобто вплив один на одного з метою спонукання до відповідних мовних та немовних дій, бо комунікація є не тільки метою, але й засобом навчання.
Досвід навчання показує, що успішне навчання мовленнєвої взаємодії неможливе без наявності ситуацій взаємодії викладача зі слухачами, слухачами між собою. При цьому interaction (взаємодія) розглядається як метод залучення слухачів у процес комунікації на занятті. Для підвищення ефективності навчання з іноземної мови використовуються різні режими роботи в групі (робота хором, у групах, у парах, індивідуальна робота), завдяки чому кожний слухач є активним учасником навчального процесу, залучається в мовну діяльность протягом всього курсу навчання. Вона виконується ним з бажанням та інтересом, за умови, звичайно, що сама діяльність має для слухачів особистий сенс. Під прийомами соці-альних взаємодій розуміються дискусії, дебати, рольові ігри, “наслідування” (simulations), драматизація. Social interaction activities вважаються основними та найбільш ефективними прийомами, що використовуються в комунікативно орієнтованому навчанні.
Комунікативний підхід до навчання припускає встановлення партнерських стосунків між викладачем та слухачами, творчу взаємодію всіх учасників навчального процесу. Навчання мови та вивчення мови розглядається як єдиний процес взаємодії. Як відомо, навчаючи, ми навчаємося. Викладач – завжди сам учень, що повинен прагнути до професійного фахового самовдосконалення.
Отже, при розгляді взаємодії викладача та слухача при комунікативно спрямованому навчанні насамперед вирішуються такі питання: розвиток автономії слухача, встановлення спільної взає-модії слухачів, зниження домінуючої ролі викладача, встановлення партнерських взаємовідносин викладача та слухача, утворення позитивної, довірчої атмосфери навчання.
ВИСНОВКИ
Аналіз матеріалів, які були отримані в ході дисертаційного дослідження, дозволив сформулювати такі основні висновки:
1. Інтерес до комунікативного підходу був викликаний як розчаруванням в граматико-переказному методі, так і незадовільними результатами аудіолінгвістичного методу, що у свою чергу відіграли виключно важливу роль в запровадженні іноваційних методів в галузі викладання мов, у переході до орієнтованого головним чином, на практичне використання мов комунікативного підходу до навчання з метою сприяння “вільному пересуванню людей та ідей”. У середині 70-х років експерти Ради Європи розробили операційну специфікацію спочатку у відношенні того, що повинна робити людина, що вивчає мови, коли вона використовує мову самостійно для спілкування в країні, де ця мова є засобом повсякденного спілкування, а після цього специфікацією у відношенні необхідних знань, вмінь. Як зразок були взяті ан-
глійська та французька мови, які стали базовою моделлю, що була пристосована до інших мов, а після цього вдосконалена з урахуванням накопиченого досвіду.
2. На основі аналізу підручників “Headway”, “Hotline”, “The Cambridge English Course” є можливим виділити загальні характеристики підручників, зумовлені вимогами комунікативно спрямованого навчання та деякі їх специфічні риси, що характеризують кожний конкретний курс, системність; наступність; мовна спрямованість; свідоме оволодіння мовним матеріалом; інтегративність; залученість; різноманітність.
Сучасні підручники англійської мови, створені в рамках комунікативно спрямованого навчання, закликані стимулювати продуктивну пізнавальну діяльність слухачів, їх предметно орієнтовану активність. Навчальні матеріали надають слухачам можливості практично використовувати наявні знання. Цікаві для слухачів тексти, завдання, форми взаємодії допомагають вирішенню комунікативних, когнітивних та розвивальних завдань.
Комунікативні навчальні матеріали знайомлять слухачів із системністю та функціонуванням мовленнєвих і мовних явищ та одиниць мови, що вивчається. Подані в комунікативних підручниках тексти служать стимулом для навчальної комунікації та містять фактичний мовний матеріал, необхідний для формування соціокультурної компетенції слухачів, ціннісного ставлення до мови як феномена культури.
Комунікативно орієнтовані підручники повністю відповідають вимогам системності, наступності, мовної спрямованості, когнітивності, інтегративності, залучення особистості слухача в нав-чальний процес та різноманітності. Вони відрізняються високим рівнем художнього оформлення, цікавими композіційними, кольо-ровими, сюжетно-образними рішеннями, що є результатом плідної роботи методистів, психологів, художників, поліграфістів.
3. Як напрям психологічних досліджень мови комунікативна семантика орієнтована на єдиний комунікативний принцип розгляду текстової і диференціально-психологічної проблематики. Виявляючи індивідуально-особистісні й інтерактивні детермінанти змісту, даний підхід намічає перспективу аналізу тексту як продукту й елементу комунікації. Співзвучно розвивається диференціально-психологічний план мовного аналізу. До розгляду включаються великі комунікативно-мовні структури, що дозволяють характеризувати мову як аспект активної, цілеспрямованої комунікативної поведінки.
4. Питання про позиції у спілкуванні найбільш повну розробку отримало в руслі трансактного аналізу. З точки зору цього підходу позиція (як власна, так і партнера) характеризується, по-перше, провідним его-станом і, по-друге, провідним типом спілкування особистості. Розроблена автором методика діагностики комунікативних настанов особистості може використовуватися у практиці ведення груп соціальо-психологічного тренінгу з метою оптимізації процесу входження слухача до групової роботи, і конкретизації завдань його психологічної корекції, а також у виховній роботі зі слухачами-правопорушниками для модифікації їх неадекватної Я-концепції та у психологічному консультуванні самотніх людей для зниження їх нереалістичних очікувань до майбутнього партнера.
5. У результаті аналізу особливостей відбору й організації навчального матеріалу при комунікативно спрямованому навчанні виявлено, що комунікативні навчальні матеріали зосереджують увагу на комунікативних вміннях адекватного висловлювання думки в певних ситуаціях спілкування, сприймання, інтерпретації сенсу, обміну висловлюваннями та ін. Свідома систематизація мовних явищ припускає усвідомлення парадигматичних зв’язків слів, оволодіння стилістичною стратифікацією лексики, зосередження уваги слухачів на граматичних формах та функціях мовних одиниць та ін.
У результаті дослідження можливостей організації процесу навчання при комунікативній спрямованості навчання розкриті методи та прийоми навчання, що забезпечують активну взаємодію слухача і викладача у навчальному процесі. Беручи участь у створенні проектів, дискусіях, рольових іграх, драматизаціях, імпровізаціях, виконуючи завдання типу “мозаїка”, основу якого складає інформаційний дисбаланс між співбесідниками, слухачі практично застосовують свій мовний та життєвий досвід для вирішення комунікативних завдань.
Основними напрямками подальшого дослідження проблеми формування комунікативної спрямованості у слухачів фахових спеці-альностей вищих військових навчальних закладів можна вважати:
– динаміку змін когнітивної та емоційно-вольової сфер слухача при реалізації комунікативно спрямованого підходу у навчанні іноземних мов;
– удосконалення психолого-педагогічних технологій та технік забезпечення комунікативного підходу у навчанні іноземних мов;
– порівняльний аналіз ефективності комунікативно спрямованих методик навчання іноземної мови та інших, їм альтернативних;
– функціональні особливості взаємодії викладача та слухача у процесі вивчення англійської мови за сучасними американськими методиками.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Волобуєва О. Ф. Використання британської методики викладання іноземних мов у групах перекладачів-референтів // Збірник наукових праць академії. – N 4, – Ч. II. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1997. – С. 219-221.
2. Волобуєва О. Ф. Обучение будущих специалистов контрольно-пропускного пункта коммуникативной компетенции // Збірник наукових праць академії, N 6. – Ч. II. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1998. – С. 78-82.
3. Волобуєва О. Ф. Актуальність вибору тексту // Ціннісні орієнтації в громадському становленні особистості: Науково-методичний збірник. – Дрогобич: видавнича фірма “Відродження”, 1998. – С. 146-148.
4. Волобуєва О. Ф., Шупта О. В. Робота з газетою: Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1998. – 100 с.
5. Волобуєва О.Ф., Сафін О.Д. Основи створення методики діагностики комунікативних настанов особистості слухачів мовної спеціальності // Збірник наукових праць академії, N7. – Ч. II. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1998. – С. 161-164.
6. Волобуєва О.Ф., Сафін О.Д. Аналіз комунікативної семантики мови слухачів на заняттях за британською методикою “Headway” // Збірник наукових праць академії, N8. – Ч. II. – Хмельницький: Видавництво АПВУ, 1998. – С. 134-137.
7. Волобуєва О. Ф., Сафін О. Д. Комунікативна компетентність як передумова ефективної майбутньої професійної діяльності // Вісник Технологічного університету Поділля, Серія 3. –
№ 1. – Хмельницький, 1999. – С. 139-140.
АНОТАЦІЇ
Волобуєва О. Ф. Формування професійно-комунікативної спрямованості у слухачів мовної спеціальності військових вузів (психолого-лінгвістичний аспект). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 20.02.02 – військова педагогіка та психологія. – Академія Прикордонних військ України ім. Б.Хмельницького. – Хмельницький, 1999.
Дисертація присвячена психолого-педагогічним аспектам формування комунікативної спрямованості у слухачів, які вивчають англійську мову за програмою спеціалістів контрольно-пропускних пунктів; містить результати експериментального дослідження комунікативних настанов особистості, а також аналізу комунікативної семантики мови, які стосуються особливостей переробки мовленнєвої інформації у дискурсі, полілозі, структури спілкування, індивідуальних характеристик комунікантів. Визначено провідні напрямки реалізації комунікативного підходу при навчанні іноземних мов майбутніх офіцерів кордону.
Ключові слова: дискурс, комунікативні настанови особистості, комунікативна спрямованість, полілог, комунікативна семантика мови.
Волобуева Е. Ф. Формирование профессионально-коммуникативной направленности у слушателей языковой специальности военных вузов (психолого-лингвистический аспект). Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 20.02.02 – военная педагогика и психология. – Академия Пограничных войск Украины им. Б. Хмельницкого. – Хмельницкий, 1999.
Диссертация посвящена психолого-педагогическим аспектам формирования коммуникативной направленности у слушателей, изучающих английский язык по программе специалистов контрольно-пропускных пунктов: содержит результаты экспериментального исследования комуникативных установок личности, а также анализа коммуникативной семантики речи, касающихся особенностей переработки речевой информаци в дискурсе, полилоге, структуры общения, индивидуальных характеристик коммуникантов. Определены ведущие направления реализации коммуникативного подхода при обучении иностраным языкам будущих офицеров границы.
Ключевые слова: дискурс, коммуникативные установки личности, коммуникативная направленность, полилог, коммуникативная семантика речи.
Volobueva O. F. The formation of professional communicative attitude of the cadets of the language professions (psychological and linguistic aspects).
This thesis is for taking a scientific degree of the Candidate of Psychological Sciences on the speciality 20.02.02 – Military Pedagogics and Psychology. – The Academy of the Border Troops of Ukraine named by Bogdan Khmelnitsky, Khmelnitsky, 1999.
This thesis is dedicated to the psychological and pedagogical aspects of formation of communicative attitude of the cadets of the language professions, who study English on the curriculum of the spesialists of the check points. It containts the results of the experimental research of the communicative personal purposes and also analysis of communicative speech semantics concerned the peculiarities of the thorough revision of speech information in discourse, polylog, communicative structure and individual characteristics of the communicators. The leading directions of realization of the communicative approach to foreign language teaching of the future borderguards have been determined.
By communicative semantics the author of this thesis understands the aspect of speech text which is connected with the reflection of the speaker’s psychological peculiarities and intentions, the moment of interpersonal interaction with a partner ( reacting to audience) as well the situation of communication as a whole. Considering the approach in a much wider sense, the author points out the fact that this approach, as a line of the analysis, is opposed to structural traditions and germination due to which the text is investigated apart from actual communication.
As the author emphasizes, speech is characterized as a component of an active purposeful communicative behaviour, a product and an element of the communicative competence.
As communicative speech semantics deals with one of the levels of speech hierarchy – the highest intergrative level of speech mechanism, i.e. text, the author has made an attempt of analysing the polylog as a combined activity on thorough revision of speech information. As it has been ascertained, communicative semantics of any polylog reflects intercommunication and dynamics of communicative relations and its structure may be presented as a parallel development of four active tracks. Two of them reflect essential communicative line and two others – communicative relations.
The author focuses on the lack of satisfactory methods which are directed specially to determination and analysis of communicative purposes as the main subject of diagnoses. That is why these worked out methods are based on three-component structural conception of communicative purposes. This structure consists of own positions in communication, according to which the speaker bases relations with partners and positions which are given preference to by other people with whom a person succeeds in achieving close relations and also the degree of intensity of such relations a person orientates towards. Each of these three components may be considered as the following: a) a real state (i.e. the real relations in reality at the present time); b) a desirable state (i.e. the desirable relations for the future, existing only in the imagination or as an idea).
As the question on positions in communication has been got the most detailed development in the course of the transact analysis from the point of which the positions (one`s own as well as partners` in intercource) are characterized, firstly, by its main state, and, secondly, by the main personal communicative type, so on the basis of the existing descriptions of varieties of the behaviour of Ch., P., A., the author has come to a conclusion that in all cases it is a question of advantage of one of the four types of communication: harmonious, formal, estranged and conflicting ones (the latter is connected with the tendency to temporary insanity and non-equivalent behaviour which often verges on a pathological one. Thus in the first approach one can select 12 main positions in communication, which are formed by crossing of its three states.
Different approaches to foreign language teaching assume different principles of choice and organisation of teaching material. The choice of teaching material deals with subject contest and speech material. The author suggests to use different activities in a study group, such as work in chorus, pair and individual work. Special attention should be paid to pair and group work in the process of which the teacher is not only the “distributor” of knowledge and marks, but he also supports a cooperative activity and development of the learner’s self-government which is compared with nature of the communicative oriented teaching.
Key words: discourse, communicative attitudes of a person, communicative orientation, polylog, communicative speech semantics.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020