Національна академія наук україни

Інститут гідробіології

Ярмошенко

Людмила Петрівна

УДК [581.526.323:574.63](285.33)

Формування мікрофітобентосу верхньої частини канівського водосховища за
умов антропогенного впливу

03.00.17 – гідробіологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті гідробіології НАН України.

Науковий керівник – доктор біологічних наук,

старший науковий співробітник

Якушин Володимир Михайлович,

Інститут гідробіології НАН України,

завідувач відділу екології водоймищ.

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Кузьменко Михайло Ілліч,

Інститут гідробіології НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу радіоекології;

кандидат біологічних наук

Демченко Едуард Миколайович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри ботаніки.

Провідна установа – Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного НАН
України,

м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “ 26 ” квітня 2007 р. об 11
годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.213.01 при
Інституті гідробіології НАН України

за адресою: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту гідробіології
НАН України (м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 12).

Автореферат розісланий “ 23 ” березня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук
Н.І. Гончаренко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Дніпро – головна водна артерія України, що забезпечує
до 75% потреби країни у прісній воді. В результаті широкомасштабного
гідротехнічного будівництва ріка була перетворена в каскад із шести
водосховищ. Заповненням Канівського водосховища (1974–1975 рр.) було
завершено будівництво дніпровського каскаду. Зміна гідрологічного режиму
кардинально вплинула на умови існування донних угруповань, у тому числі
і мікрофітобентосу. Цілеспрямоване формування екологічно збалансованої
системи експлуатації дніпровських водосховищ, поліпшення їх стану і
ощадливе природокористування в басейні ріки можливе за умов цілісного
розуміння функціонування цих штучно-природних водних екосистем.
Мікрофітобентос є важливим компонентом екосистем рівнинних водосховищ,
що належить до первинної ланки у трофічному ланцюгу. Без знань його
структури, особливостей розвитку та сукцесії картина функціонування
водної екосистеми в цілому буде неповною.

В історії гідробіологічних досліджень Дніпра і його водосховищ
мікрофітобентосу приділялося уваги менше, ніж фітопланктону. Одним з
найменш досліджених до останнього часу залишався мікрофітобентос
наймолодшого в каскаді – Канівського водосховища. У зв’язку з цим у
зведенні про альгофлору Дніпра і його водосховищ (Растительность ..,
1989) відомості про видовий склад мікрофітобентосу Канівського
водосховища відсутні.

В останні роки вивченню екологічного стану верхньої частини Канівського
водосховища і зокрема, київської ділянки, приділяється значна увага, що
обумовлено її виключною важливістю для мегаполісу – м. Києва як
невід’ємної частини природного середовища і разом з тим джерела
природного ресурсу для потреб населення.

Сучасний стан мікрофітобентосу київської ділянки висвітлено в низці
робіт (Щербак и др., 1991; Оксиюк и др. 1999, 2003, 2005, 2006; Давыдов,
2005, 2006; Карпезо, Давыдов, 2005). В них наведено ранжування
угруповань мікрофітобентосу відносно найважливіших, на думку авторів,
абіотичних чинників – типу грунту і швидкості течії та описано декілька
альгоценозів, досліджено видове багатство, кількісні показники розвитку,
визначено розрахунковими методами середні показники добової продукції і
деструкції, виділені еколого-морфологічні групи водоростей. Разом з тим,
цілий ряд аспектів в цих роботах не знайшов свого відображення. Зокрема,
не досліджено: сукцесію мікрофітобентосу внаслідок поетапного
зарегулювання Середнього Дніпра; видове, таксономічне і екологічне
багатство та різноманіття мікрофітобентосу різних біотопів (руслової
ділянки, заток, заплавних водойм), продукційно-деструкційні процеси в
природних умовах та чинники, які впливають на них; не виявлено
пріоритетність дії головних факторів, під впливом яких формуються ценози
мікрофітобентосу. Все це й обумовило актуальність обраної нами теми.

Зв’язок роботи з основними науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана в рамках комплексних науково-дослідних тем
Інституту гідробіології НАН України: “Функціонування біотичних
компонентів екосистеми Канівського водоймища в дискретно–континуальних
умовах водного середовища” (№ держреєстрації 0101U0049880), “Дослідити
різноманіття водяних рослин, його зміни під впливом природних і
антропогенних чинників з метою розробки заходів з охорони, збереження та
відновлення багатства рослинного світу водойм України” (№ держреєстрації
0102U004665). Дисертант також брала участь в спільному
українсько-французському проекті “Встановити можливість оцінки
екологічної якості дніпровської води за діатомовими водоростями
планктону та бентосу згідно з Директивою ЄС 2000/60/CE від 23 жовтня
2000 р.” по програмі “Дніпро”.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – встановити
закономірності формування структури та функціонування мікрофітобентосу
верхньої частини Канівського водосховища в умовах неусталеного водного
стоку, що спричиняється роботою Київської ГЕС, та антропогенного
навантаження з боку урбанізованих територій; дати характеристику його
сукцесії.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

визначити видовий склад та кількісний розвиток мікрофітобентосу,
проаналізувати його таксономічну і екологічну структуру та різноманіття
у різних біотопах: русловій ділянці, затоках, заплавних водоймах;

на основі ценологічного аналізу виділити і охарактеризувати основні
ценози мікрофітобентосу таким чином, щоб встановити пріоритетність дії
головних чинників у їх формуванні;

вивчити структурну організацію мікрофітобентосу та
продукційно-деструкційні процеси в бентосі в умовах внутрішньо-добових
коливань рівня води, що спричиняються роботою Київської ГЕС;

на основі аналізу літературних даних і результатів власних досліджень
виділити основні етапи сукцесії мікрофітобентосу від моменту
зарегулювання Середнього Дніпра до теперішнього часу;

дати сапробіологічну оцінку верхньої частини Канівського водосховища за
організмами мікрофітобентосу.

Об’єкт дослідження – мікрофітобентос верхньої частини Канівського
водосховища.

Предмет дослідження – структурно-функціональна організація угруповань
мікрофітобентосу і її зміни за умов впливу чинників антропогенної і,
зокрема, техногенної дії.

Методи дослідження: гідробіологічні та альгофлористичні методи відбору
та опрацювання альгологічних проб; визначення видового складу водоростей
(світлова та електронна мікроскопія); кисневий метод оцінки первинної
продукції та деструкції органічних речовин; статистичні методи аналізу
первинних даних; в ценологічному аналізі на основі абіотопічного
підходу, застосована комбінація таксономічного аналізу Є.С. Смірнова,
кластерного аналізу та основних принципів методу Браун-Бланке.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше охарактеризовано сукцесію
мікрофітобентосу за період від поступового зарегулювання Середнього
Дніпра до сучасних умов функціонування Канівського водосховища; вперше
вивчено вплив коливань рівня води, що генеруються попусками Київської
ГЕС, на структурно-функціональні характеристики мікрофітобентосу;
запропоновано оригінальний комплексний підхід до виділення ценозів
мікрофітобентосу, в результаті його застосування виділено ценози та
встановлено пріоритетність дії головних чинників у їх формуванні в
досліджуваній водоймі; виявлено 5 нових для флори України видів
водоростей, проаналізована таксономічна і екологічна структура та
показники різноманіття мікрофітобентосу різних біотопів: руслової
ділянки, заток, заплавних водойм.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження
дозволять прогнозувати процеси формування і функціонування ценозів
мікрофітобентосу в умовах комплексної антропогенної дії на екосистеми.
Представлені в роботі матеріали можуть бути використані при організації
гідроекологічного моніторингу для оцінки процесів самоочищення і
формування якості води, розробки заходів по зменшенню рівня забруднення,
евтрофікації та збереження і охорони біорізноманіття водних екосистем.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним
дослідженням, виконаним автором: обґрунтовано вибір теми, мету й основні
завдання досліджень, підготовано огляд літератури на тему дисертаційної
роботи, освоєно необхідні методи польових і лабораторних досліджень,
зібрано і опрацьовано натурний матеріал, проаналізовано і узагальнено
отримані дані з використанням статистичних методів і
загальногідробіологічних підходів, а також сформульовано відповідні
висновки. Окремі дані роботи, що залучені для аналізу власних матеріалів
дисертації, отримані в сумісних дослідженнях. Участь співавторів
відображена в спільних публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідали на
Конференції молодих вчених-ботаніків України (Львів, 2002),
Всеукраїнській конференції молодих вчених “Актуальные вопросы
современного естествознания – 2003” (Сімферополь, 2003), IV з’їзді
Гідроекологічного товариства України (Карадаг, 2005), та наукових
семінарах відділу екології водоймищ Інституту гідробіології НАН України.
Результати досліджень також були представлені на Міжнародній конференції
“Трофические связи в водных сообществах и экосистемах” (Борок, 2003),
Міжнародній науково-практичній конференції ”Эколого-биологические
проблемы водоемов бассейна реки Днепр“ (Новая Каховка, 2004),
науково-практичній конференції ІI міжнародного водного форуму “АКВА
Україна – 2004” (Київ, 2004), Міжнародній конференції ”Первичная
подукция водных экосистем“ (Борок, 2004), XVII Міжнародному ботанічному
конгресі (Vienna, Austria, 2005), Міжнародній науковій конференції,
присвяченій 100-річному ювілею члена-кореспондента АН СРСР, професора
Г.Г. Вінберга ”Водная экология на заре ХХI века“ (Санкт-Петербург,
2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 наукових праць, 5 з них
надруковано у фахових виданнях, а решта – в інших наукових журналах і
матеріалах конференцій та з’їздів.

Структура і об’єм роботи. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів,
висновків, списку використаних літературних джерел, який нараховує 219
найменувань, та додатків, що включають таблиці, список видів та
оригінальні мікрофотографії. Роботу викладено на 122 сторінках
машинописного тексту, що включає 22 таблиці і 33 рисунки. Загальний
об’єм рукопису становить 226 сторінок.

Основний зміст роботи

Еколого-географічна характеристика водойми

Наведено інформацію про розташування та основні морфометричні,
гідрологічні і гідрохімічні характеристики верхньої частини Канівського
водосховища.

Огляд літератури

Проведено аналіз літературних даних, що стосуються відомостей про
мікрофітобентос дніпровських водосховищ в цілому і, зокрема, Канівського
та незарегульованого Дніпра на ділянці майбутнього Канівського
водосховища.

Матеріал і методика дослідження

Матеріалом для дисертації послужили дослідження мікрофітобентосу
верхньої частини Канівського водосховища, що були проведені в 2000–2004
рр. Станції досліджень вказані на рис. 1. Сітка станцій включала в себе
такі ознаки верхньої частини водосховища ( біотопічне різноманіття
(руслова частина, затоки, озера, гирло річки), особливості
гідрологічного режиму, наявність різного ступеня антропогенного впливу
тощо. Таким чином, вона охоплювала широкий спектр екологічних умов
функціонування гідробіонтів. Проби мікрофітобентосу відбирали за
загальноприйнятими методиками (Методика .., 1975, Топачевский, Масюк,
1984) трубкою К.С. Владімірової та мікробентометром МБ-ТЕ (Травянко,
Евдокимова, 1968). Всього було відібрано та опрацьовано 301 пробу.

Рис. 1. Схема верхньої частини Канівського водосховища із зазначенням
станцій відбору проб.

Ідентифікацію проводили на мікроскопах: Carl Zeiss, Axiovert 35.
Уточнювали визначення деяких діатомових водоростей на електронному
мікроскопі JSM – 6060 LV. При аналізі сучасного стану таксономічного
багатства мікрофітобентосу таксони наводили за системою, де були
враховані останні номенклатурні зміни (Рaзнообразие .., 2000). Для
адекватного порівняння видового складу водоростей в різні періоди
досліджень за ретроспективними даними, з метою виявлення сукцесійних
перебудов, таксони наводяться в системі, що була прийнята до внесення
номенклатурних змін. Обрахунок чисельності проводили в камері Нажотта
об’ємом 0,02 мл та на пластинці об’ємом 0,1 мл. Для виключення
недоврахування великих клітин і колоній додатково продивлялись 1–2 мл
проби при малому збільшенні мікроскопу.

При визначенні відносних меж ценозів мікрофітобентосу було використано
метод таксономічного аналізу Є.С. Смірнова (1960, 1966) в комплексі з
кластерним аналізом та основні принципи методу Браун-Бланке (Миркин и
др., 2001). Для порівняльного аналізу використовували також індекс
Сьоренсена (Песенко, 1982). Оцінка видового різноманіття угруповань
мікрофітобентосу і ступеня складності їх структури проведена з
використанням інформаційного показника – індексу Шеннона (Shannon, 1949,
Алимов, 1989). За цим же індексом розраховували і таксономічне та
екологічне різноманіття (Протасов, 2002). Первинну продукцію
мікрофітобентосу визначали методом циліндрів (Владимирова, 1969) в
кисневій модифікації (Винберг, 1960). Сапробіологічну оцінку стану
водойми проведено за методом Пантле – Букк в модифікації В. Сладечека
(Макрушин, 1974; Унифицированные методы…, 1997; Sladecek, 1973). Зони
сапробності встановлювали за прийнятою системою екологічної класифікації
якості поверхневих вод суші й естуаріїв (Методика.., 1998). Весь
зібраний матеріал та ретроспективні дані опрацьовані та проаналізовані з
використанням загальноприйнятих статистичних методів (Василевич, 1969;
Рокицкий, 1964; Песенко, 1982).

Структурна і функціональна характеристика мікрофітобентосу

Таксономічний склад, видове і таксономічне різноманіття
мікрофітобентосу. За період наших досліджень верхньої частини
Канівського водосховища, з придатковою системою включно, виявлено 290
видів, представлених 350 внутрішньовидовими таксонами з номенклатурним
типом виду включно, що належать до 8 відділів, 14 класів, 32 порядків і
98 родів. У флористичному спектрі домінують діатомові – 125 видів (159
внутрішньовидових таксонів), що складає 63% від загальної кількості
видів. Синьозелені і зелені водорості представлені майже в рівних
частках – 18 і 15% відповідно. Евгленові складають 2%, а динофітові,
криптофітові, золотисті і жовтозелені представлені поодинокими видами і
не перевищують 1% (рис. 2 а). Приблизно таке ж співвідношення між
відділами відмічалось у різних біотопах: русловій ділянці, затоках,
заплавних водоймах (озеро Бабине, тимчасові водойми Труханового острова)
(рис. 2 б, в, г).

Найбільше видове багатство мікрофітобентосу спостерігали на русловій
ділянці водосховища – 204 види (249 внутрішньовидових таксонів), дещо
менше в затоках – 164 (184) і найменше в заплавних водоймах – 90 (98).
Видове багатство гирлової ділянки р. Либідь було дуже бідне .

Аналіз систематичного складу мікрофітобентосу руслової ділянки показав,
що виявлені водорості належать до 5 відділів, 11 класів, 25 порядків і
84 родів. У флористичному спектрі домінують діатомові – 165 видів (213),
що складає 62 (65)% від загальної кількості видів. Синьозелені і зелені
водорості представлені в рівних частках – 18 (17) і 18 (16)% відповідно.
Евгленові складають 2%, а жовтозелені представлені одним видом. Аналіз
систематичного складу мікрофітобентосу досліджених заток Собаче Горло,
Оболонь, Вовкувата та Матвіївська показав, що виявлені водорості
належать до 5 відділів, 10 класів, 23 порядків і 61 роду. У
флористичному спектрі домінують діатомові – 103 види (127), що складає
57 (75)% від загальної кількості видів знайдених в затоках, за ними
слідують зелені водорості – 24 (22)%, потім – синьозелені 16 (14)%.
Евгленові складають 2%, а жовтозелені –

Рис. 2. Флористичний спектр мікрофітобентосу верхньої частини
Канівського водосховища та різних біотопів.

1%. Аналіз систематичного складу мікрофітобентосу заплавних водойм
верхньої ділянки Канівського водосховища – озера Бабиного та тимчасових
водойм Труханового острова показав, що знайдені тут водорості належать
до 7 відділів, 11 класів, 22 порядків і 48 роду. У флористичному спектрі
домінують діатомові – 66 видів (71), що складає 74 (73)% від загальної
кількості видів, знайдених в заплавних водоймах, зелені водорості – 12
(14)%, синьозелені – 8 (7)%. Евгленові і динофітові складають по 2%, а
золотисті і криптофітові не перевищують 1 %.

Видове різноманіття за чисельністю коливалося в межах 0,01–4,02 при
середньому значенні 2,28±0,09 біт/екз., за біомасою 0,01–3,93 при
середньому значенні 2,12±0,1 біт/г. Найбільше видове різноманіття як за
чисельністю, так і за біомасою спостерігали в озері Бабиному, найменше –
в гирловій ділянці р. Либідь та в затоках, де воно залежало від низького
видового багатства. Таксономічне різноманіття мікрофітобентосу на рівні
відділів, класів та порядків в затоках, заплавних водоймах та русловій
ділянці майже однакове (відділів – 1,45±0,04, класів – 2,41±0,05,
порядків – 3,83±0,03 біт/вид). На рівні родів найбільше таксономічне
різноманіття спостерігали в затоках, де воно залежало від вирівняності
(відносної представленості), а найменше – в заплавних водоймах, де
залежало від видового багатства (рис. 3).

Вперше для флори України знайдено 5 видів діатомових водоростей:
Geissleria decussis (Шstrup) Lange-Bertalot & Metzeltin, Luticola
goeppertiana (Bleisch) Mann, Frustulia weinholdii Hust., Achnanthes
lauenburgiana Hust. та Denticula subtilis Grunow. Для Дніпра і
дніпровських водосховищ вперше наводяться 11 видів, 2 форми водоростей.
Серед них 5 видів – синьозелених, 2 види – зелених, 4 види та 2 форми –
діатомових водоростей: Synechocystis crassa Woronich., Synechocystis
sallensis

Рис. 3. Таксономічне різноманіття мікрофітобентосу різних біотопів.

Skuja, Synechococcus aeruginosus Nдg., Coccopedia turkestanica Е.
Kissel., Cylindrospermum voukii Pevalek, Chlamydomonas olifanii Korsch.,
Staurastrum subcruciatum Cooke et Wills, Martyana atomus (Hust.)
Snoeijs, Pinnularia gibba f. parva Guer., Surirella robusta f. punctata
(Hust.) Hust., Nitzschia clausii Hant., Cymbella leptoceros (Ehr.)
Kьtz., Encyonema minuta (Hilse ex Rabenh.) Mann.

Екологічний спектр та екологічне різноманіття мікрофітобентосу. Аналіз
спектру різних екологічних груп водоростей показав, що за період наших
досліджень в мікрофітобентосі було виявлено 80 бентосних форм, 40
планктонних, 36 бентопланктонних, 38 перифітонних, решта – евритопні або
ж для них біотоп чітко не вказаний. Екологічне різноманіття
мікрофітобентосу різних біотопів майже однакове і коливалося в межах
1,90–1,93 біт/екологічна форма з максимальним значенням в затоках (рис.
4).

Рис. 4. Представленість екологічних груп водоростей в різних біотопах: А
– абсолютні значення, Б – екологічний спектр; f – епіфітні, fl –
епілітно-епіфітні,

e – епіпелітні, h – гаптобентосні.

Кількісний розвиток мікрофітобентосу та домінуючий комплекс. Рівень
розвитку мікрофітобентосу визначали, головним чином, діатомові, зелені і
синьозелені водорості (рис. 5).

Рис. 5. Співвідношення відділів (за біомасою) в мікрофітобентосі
верхньої частини Канівського водосховища.

Для домінуючого комплексу мікрофітобентосу характерна досить велика
кількість видів, що обумовлюється значною нестабільністю і
гетерогенністю умов зовнішнього середовища (широкою амплітудою коливань
показників багатьох значимих чинників) та мозаїчним розселенням
організмів по дну.

До видів, що складають домінуючий комплекс на певній станції (або в
пробі), ми відносимо види, біомаса (чисельність) яких перевищувала 10%
від загальної. Види, біомаса яких складала більше 25% домінанти, а з
біомасою в межах 10–25% – субдомінанти. При виділенні домінантів, ми
віддаємо перевагу домінантам за біомасою, але вважаємо, що в аналізі
структурних показників мікрофітобентосу необхідно брати до уваги і
домінанти за чисельністю. При виділенні домінантів в просторовому
аспекті враховували також частоту трапляння. Найбільшу частоту трапляння
(понад 20%) в складі домінуючого комплексу мікрофітобентосу верхньої
частини водосховища і заплавних водойм мали 12 видів (табл. 1).

Показники кількісного розвитку мікрофітобентосу взаємопов’язані як між
собою, так і з видовою різноманітністю. При збільшенні чисельності до
більш ніж 100 млрд. кл/м2 біомаса збільшується, потім зменшується.

В сезонному аспекті найбільша чисельність мікрофітобентосу
спостерігалася влітку і восени. ЇЇ максимальні показники влітку часто
пов’язані із знаходженням на дні планктонних дрібноклітинних
синьозелених водоростей, що викликають “цвітіння” води. Для сезонної
динаміки біомаси характерний також літньо-осінній максимум у різних
біотопах. Найбільша біомаса зареєстрована восени на мілководдях заток.
Це обумовлено інтенсифікацією розвитку діатомових водоростей при
зниженні температури води.

Таблиця 1.

Види–домінанти з найбільшою частотою трапляння в мікрофітобентосі
верхньої частини Канівського водосховища

Види Частота трапляння, % Руслова ділянка Затоки Заплавні водойми

Cocconeis placentula Ehr. 55,5 dВ dВ

Stephanodiscus hantzschii Grun. 54,0 dN dN

Melosira varians Ag. 46,0 dВ dВ

Desmodesmus communis (Hegew.) Hegew. 41,6

dN dN

Amphora ovalis Kьtz. 40,1 dВ dВ

Rhoicosphenia abbreviata (Ag.) L.-B. 36,5 dВ dВ

Navicula cryptocephala Kьtz. 32,8 dN dВ

Navicula (Hippodonta) capitata Ehr. 32,1

dN dВ

Fragilariforma virescens (Ralfs) Will. et Round 27,0 dВ dВ

Gomphoneis olivaceum (Horn.) Daw. Ex Ross et Sims 24,1 dN

Cymatopleura solea (Breb.) W. Sm. 24,1 dВ dВ dВ

Cymbella lanceolata (Ehr.) Kirch. Van Heurck 19,7 dВ dВ dВ

Примітки: dN – домінант за чисельністю, dВ – домінант за біомасою.

Ценологічна характеристика мікрофітобентосу. Для виділення ценозів
мікрофітобентосу нами було застосовано власний комплексний підхід, який
по суті своїй є абіотопічним та ґрунтується на поєднанні таксономічного
аналізу Є.С. Смірнова (1969, 1974), кластерного аналізу і основних
принципів методу Браун-Бланке (Миркин, 2001).

Для ценологічного аналізу було обрано абіотопічний підхід, який
мінімізує проблему адекватного відображення суті біологічних процесів в
ході використання різноманітних статистичних методів і максимально
виключає суб’єктивність дослідника вже на першому етапі аналізу. До того
ж, такий підхід має більші можливості для формалізації процесу
ценологічного аналізу із застосуванням комп’ютерної обробки даних. Для
проведення оцінки подібності і встановлення меж донних альгоценозів з
урахуванням всього видового складу використали таксономічний критерій,
застосувавши таксономічний аналіз. За допомогою цього методу можна
оцінити не тільки ступінь подібності, а й ступінь оригінальності
порівнюваних ценозів, що несе в собі ширшу інформацію про об’єкт.
Оригінальність вища там, де відмічені рідкісні види. Відповідно,
значення цього показника зростає при збільшенні кількості рідкісних
видів. Чим рідкісніший вид, тим яскравіше він характеризує ценоз.
Використання таксономічного аналізу Є.С. Смірнова для мікрофітобентосу
пов’язане з обробкою великих масивів даних, що стало можливим з появою
потужних обчислювальних систем і програмного забезпечення. Етап
групування за коефіцієнтами подібності проводили за допомогою
кластерного аналізу. Далі в межах кожного виділеного кластера проводили
ранжування видів за біомасою і частотою трапляння, згідно основних
принципів методу Браун-Бланке.

При виділенні і найменуванні ценозів ми виходили з концепції
фітоценотичних одиниць не як дискретних (Кодекс фитоценологической
номенклатуры, 1988), а як дискретно-континуальних (Александрова, 1966).

В результаті кластерного аналізу за коефіцієнтами подібності Смірнова
між 137 списками, взятими для аналізу, виділено різнорівневі кластери,
які існували в умовах дії певного набору факторів. Угруповання
водоростей, віднесені до одного і того ж кластера, мають ряд загальних
характеристик, як очевидних (зареєстрованих у процесі дослідження), так
і тих, що, можливо, виникають при сумісній дії чинників і, на перший
погляд, не можуть бути ідентифіковані (наприклад, алелопатичний вплив).
Угруповання з гирлової ділянки р. Либідь не утворили окремого кластера.
Це дає підстави вважати їх не стійкими, тимчасовими сукупностями
водоростей, що утворюються за несприятливих умов – альгоагрегаціями.
Такими несприятливими умовами є напружений екологічний стан річки, адже
тут акумулюються забруднення, що надходять з міста.

В результаті ценологічного аналізу виділено 4 групи ценозів
мікрофітобентосу.

І. Група ценозів Melosira varians + стрічковидні види з родів
Fragilariforma, Pseudostaurosira та Staurosira. До даної групи належать
угруповання, що формуються на мілководдях руслової ділянки в зоні
коливання рівня води. Встановлено, що при інтенсивності підняття рівня
води 5 см/год структура ценозу зберігається, а при 13 см/год і більше –
ценоз порушується. До цієї групи відноситься: ценоз Melosira varians +
Fragilariforma virescens, ценоз Melosira varians + Pseudostaurosira
brevistriata. Ці ценози дискретні в часі, тобто вони зустрічались в
різні роки дослідження. Очевидно, раніше виділений еколого-флористичним
методом Браун-Бланке альгоценоз Staurosira construens + Melosira varians
(Давыдов, 2005, Оксиюк, Давыдов и др., 2005) також відноситься до даної
групи ценозів.

ІІ. Група ценозів та альгоагрегацій Melosira varians + Cocconeis
placentula + Stephanodiscus hantzschii + Microcystis aeruginosa. Ці
угруповання знайдені практично на тих же самих станціях, що і попередні,
але в заростях занурених макрофітів, а також на ділянках без заростей
під час інтенсивного коливання рівня води. Очевидно, що на ділянках без
заростей – це нестійка сукупність водоростей в біотопі – альгоагрегація.

ІІІ. Група ценозів Epithemia sp., sp. + крупноклітинні Bacillariophyceae
+ пластинковидні Chroococcales. Угруповання даної групи знайдені в
заплавному озері Бабиному. В порівнянні з водосховищем гідрологічні
умови озера – відсутність течії та впливу коливання рівня води сприяють
формуванню найбільш дискретних угруповань у часі, а особливо в просторі,
що дозволило виділити в межах цього кластеру три ценози.

Ценоз Epithemia turgida + Epithemia adnata + Navicula vulpina + Synedra
ulna + Nitzschia vermicularis. Приурочений до невеликих глибин (0,5-0,8
м) та слабко замуленого піску.

Ценоз Epithemia argus + Merismopedia major + Oscillatoria sancta.
Приурочений до тих же глибин (до 1м) і піщаного ґрунту.

Ценоз Epithemia turgida + Pinnularia major var. paludosa + Cymbella
lanceolata. Приурочений до глибини більш ніж 1,5 м, в заростях
макрофітів, де грунт – мул та сильно замулений пісок.

IV. Група ценозів Phormidium molle + Nitzschia acicularis + Navicula
tripunctata зареєстрована на значних глибинах (понад 2 м) і піщаному
грунті руслової ділянки, де під час попусків спостерігаються високі
швидкості течії (глибоководні станції: нижче Київської ГЕС та нижче
затоки Вовкуватої).

Основні структурно–функціональні характеристики виділених груп ценозів
наведені в таблиці 2.

Таблиця 2.

Структурно–функціональні характеристики груп ценозів мікрофітобентосу
верхньої частини Канівського водосховища

Група ценозів N B HN HB К-ість видів P R A

І. 13230–61837

20154

0,39–54,77

15,21 1,6–3,8

2,7 0,4–3,8

2,5 95 0,19 0,10 0,29

ІІ. 8992–17220

13106 0,005–65,6

7,08 1,2–3,4

2,4 0,3–3,8

2,6 108 -0,35 0,32 -0,03

ІІІ. 490–12031

4762 0,89–15,54

10,52 1,2–4,0

2,9 1,1–3,9

2,9 69 – – –

ІV. 628–9482

5055 0,12–0,30

0,21 0,5–1,49

0,9 0,9–1,7

1,3 11 – – –

Примітка. N – чисельність, млн. екз/м2, B – біомаса, г/м2, HN –
різноманітність за чисельністю, біт/екз, HB – різноманітність за
біомасою, біт/г, А і P – валова і чиста продукція, мг О2/10 см2 • 4 год,
R – деструкція, мг О2/10 см2 • 4 год, “–“ – не визначали.

Характерними рисами IV-ї групи ценозів, що формуються на значних
глибинах та при високих швидкостях течії під час попуску, є низькі
біомаса, видове багатство і видове різноманіття. Ценози заплавного озера
Бабиного відрізняє найвищий показник індексу Шеннона як за чисельністю,
так і за біомасою. Також вони найсвоєрідніші за коефіцієнтом
оригінальності Смірнова. Особливістю ценозів, що формуються на
мілководдях руслової ділянки є те, що головний чинник у їх формуванні –
добові попуски Київської ГЕС.

Особливості формування структури мікрофітобентосу. Режим роботи
гідроелектростанцій – один з головних техногенних факторів, що впливають
на екосистему розташованих нижче верхніх частин водосховищ.
Нерівномірний протягом доби режим роботи Київської ГЕС обумовлює різкі
коливання рівня і швидкості течії води в нижньому б’єфі і на всій
річковій ділянці Канівського водосховища. В натурних експериментах ми
дослідили вплив добових попусків ГЕС на структуру мікрофітобентосу нижче
розташованої ділянки і виявили, що коливання рівня води призводять до
повторюваних періодичних змін у структурі мікрофітобентосу і кількісних
співвідношеннях екологічних груп водоростей у його складі.

n

?

E

I

l

n

I

????I

@ B O ue

6

8

J

x

2O J

|

AE

?

?????

?????

&

`„7a$

uuuuuuuuuuuu

Ff·

`„7a$

ooiaaUUUNNAAUUUUUUAUUU

( заростей макрофітів, після досягнення максимального рівня води
спостерігалося зменшення показників кількісного розвитку. Найбільше
виражена ця закономірність на русловій ділянці і на виході з затоки
Собаче Горло. Інтенсивність порушення структури мікрофітобентосу
збільшується від вершини затоки до русла. Занурені вищі водяні рослини
служать своєрідним фільтром: в їхніх заростях чисельність і біомаса
мікрофітобентосу збільшується після досягнення максимального рівня води.
У верхів’ї затоки, на вході і в руслі чисельність і біомаса
мікрофітобентосу збільшувалася після досягнення максимального рівня води
(рис. 6).

Рис. 6. Кількісні показники розвитку мікрофітобентосу до підняття рівня
води і при максимальному рівні: А – чисельність в млн. кл /м2 , В –
біомаса в г/м2; min – мінімальний рівень води, max – максимальний рівень
води.

Продукційно-деструкційні процеси в мікрофітобентосі. Нами вперше в
натурних експериментах досліджені продукційно-деструкційні
характеристики мікрофітобентосу верхньої частини Канівського водосховища
та їх залежність від чинників середовища. Виявлено, що показники валової
продукції та деструкції за добу коливаються в широких межах. Величини
валової продукції мікрофітобентосу досягали 2,83 мг O2/10 см2 • добу. В
середньому ця величина становила 0,79 мг O2/10 см2 • добу. Деструкція в
бентосі змінювалась в межах 0,07–1,28 мг O2/10 см2 • добу, в середньому
становила 0,61 мг O2/10 см2 • добу. Питома продукційна здатність
мікрофітобентосу досягала 0,70 мг О2/мг • добу. В результаті проведених
натурних експериментів по виявленню впливу попусків ГЕС на функціональні
характеристики мікрофітобентосу було встановлено, що на фазі підняття
рівня води величини валової і чистої продукції мікрофітобентосу як на
ділянках без заростей, так і з вищою водяною рослинністю зменшуються і в
багатьох випадках набувають від’ємних значень, а деструкції –
збільшуються, внаслідок порушення структури мікрофітобентосу, зменшення
прозорості води. Залежність продукційно-деструкційних характеристик від
попусків підтверджується результатами дисперсійного аналізу (90–99%, при
Р = 0,001).

Для встановлення кількісної залежності функціональних характеристик
мікрофітобентосу від режиму рівнів води проведено кореляційний аналіз,
де режим рівнів представлено інтенсивністю його підняття (в см/год). В
результаті аналізу встановлено вірогідну залежність різниці в деструкції
донних відкладів до підняття рівня води і після досягнення максимального
рівня на ділянках без заростей від інтенсивності підняття рівня води.
Коефіцієнт кореляції становив 0,8 (Р = 0,05). Виявлено, що дану
залежність можна описувати рівнянням: Y = 0,09 X0,43, з вірогідністю
апроксимації R2 = 0,71.

Продукція донних альгоценозів на ділянках без заростей, відібраних після
досягнення максимального рівня, при чотиригодинній експозиції, була
меншою ніж продукція донних альгоценозів до підняття рівня (чиста – у
всіх випадках, валова – за винятком малих глибин). При цьому від’ємні
значення величин чистої продукції спостерігались тільки в донних
альгоценозах після підняття рівня води. Причиною зменшення величин
продукції після підняття рівня води служило зменшення біомаси в
результаті зміни структури домінуючого комплексу і появи у ньому
планктонних синьозелених водоростей, а також погіршення світлового
режиму за рахунок скаламучення дрібнодисперсних часток донних відкладів.

Одна з можливих причин від’ємних значень чистої продукції полягає в
тому, що фітопланктон лентичного типу, що надходить з Київського
водосховища, пройшовши через турбіни Київської ГЕС і потрапивши в її
нижній б’єф з наявними там високими швидкостями течії втрачає свою
фізіологічну активність. Внаслідок баричного фактору відбувається
осідання ушкоджених клітин фітопланктону на дно. Для підтвердження
значимості дії цього фактору проведено кореляційний аналіз між
величинами чистої продукції і відносною часткою планктонних видів у
складі мікрофітобентосу. За результатами кореляційного аналізу виявлено
достовірну залежність між цими величинами (r = -0,71, при Р = 0,05, n =
8) (рис. 7).

Причиною переважання деструкції на світлі (в порівнянні з затемненими
циліндрами) також може бути інтенсифікація розвитку бактерій за рахунок
споживання деяких екзометаболітів водоростей, багато яких, як відомо
(Сакевич, 1985), активніше виділяються в світловий період доби, ніж в
темноті.

Рис. 7. Залежність між значеннями чистої продукції (мг О2 / 10 см2•4
год) мікрофітобентосу та часткою планктонних видів у його складі.

Мікрофітобентос в трофічних процесах біоти Канівського водосховища.
Результати паралельних досліджень трофічної структури вільноживучих
нематод і структури мікрофітобентосу свідчать, що на різних типах донних
відкладів, а іноді і на одному типі ґрунту, трофічна структура
споживачів залежить від якісного складу і кількісного співвідношення
кормових об’єктів, тобто від наявності і структури мікрофітобентосу.
Очевидно, існує і зворотний зв’язок, а саме кількісне співвідношення
видів в донних альгоценозах залежить від інтенсивності виїдання кормових
елементів в них.

Сукцесія мікрофітобентосу

Для аналізу сукцесії мікрофітобентосу верхньої частини Канівського
водосховища із заплавними водоймами використано літературні дані: Н.О.
Мошкової за період 1945 по 1949 р. (Мошкова, 1952, 1953), К.С.
Владімірової за період 1961-1963 рр. і 1968 р. (Владимирова, 1970,
1978), Т.Ф. Шевченко за 1975 р. (Санитарно-гидробиологический режим ..,
1978) та результати власних досліджень. Ці періоди співпадали із
спорудженням Кременчуцького, Київського і Канівського водосховищ, що
дало підставу виділити такі 5 етапів його сукцесії:

І етап. Особливістю мікрофітобентосу незарегульованої ріки та її
заплавних водойм було велике видове багатство. У флористичному спектрі
домінували зелені, діатомові, евгленові і синьозелені водорості (рис.
8).

ІІ етап. Впродовж спорудження Кременчуцького водосховища мікрофітобентос
також характеризувався великим різноманіттям і подібним флористичним
спектром (за матеріалами 1961-1963 рр.). Але характерною ознакою
мікрофітобентосу на цьому етапі була присутність в домінуючому комплексі
планктонних форм. Серед них наводяться: Aphanizomenon flos-aquae (L.)
Ralfs. та інші збудники “цвітіння” води, які були рідкісними видами і
зустрічались поодинокими екземплярами на першому етапі в умовах
незарегульованої річки.

ІІІ етап. Після спорудження Київської ГЕС (1968 р.) у складі
мікрофітобентосу

Рис. 8. Багаторічна динаміка флористичного складу мікрофітобентосу
Середнього Дніпра та верхньої частини Канівського водосховища; * – дані
по русловій ділянці.

сталося різке зменшення кількості видів на фоні незначної зміни у
флористичному спектрі. Суттєво зменшилась кількість домінантів і
відбулось різке збільшення біомаси за рахунок окремих видів (рис. 9).

Рис.9. Середні величини біомас мікрофітобентосу на різних етапах
сукцесії.

ІV етап. В період заповнення Канівського водосховища відбулись суттєві
зміни у флористичному спектрі мікрофітобентосу. Йому стала притаманна
провідна роль діатомових, зелених і синьозелених водоростей, яка
збереглася до сучасного періоду. Але мікрофітобентос в кожен із цих
періодів достатньо своєрідний і відрізнявся за структурою. Видовий склад
мало подібний. Індекс флористичної спільності (за Сьоренсеном) склав
всього лише 35%. Зелені водорості, головним чином за рахунок
хлорококових, були більш різноманітні на ІV етапі за кількістю видів і
внутрішньовидових таксонів. На даний момент їх частка у флористичному
спектрі зменшилась, на фоні збільшення частки діатомових, і порівнялась
з часткою синьозелених водоростей. Серед зелених водоростей, за рахунок
яких зменшилось видове багатство мікрофітобентосу в сучасних умовах,
види і внутрішньовидові таксони родів Desmodesmus, Acutodesmus,
Monoraphidium, Scenedesmus, Tetraedron, Treubaria та інші. Серед
синьозелених зменшилось видовое багатство роду Oscillatoria. Натомість
загальна кількість видів синьозелених збільшилась за рахунок бентосних і
бенто-планктонних форм (види родів Coccopedia, Merismopedia,
Pseudoholopedia). Таксономічне різноманіття (за індексом Шеннона) на
різних таксономічних рівнях, окрім відділів, в сучасних умовах дещо
збільшилось. Найбільш суттєвою ця різниця виявилась на рівні класів. В
цілому це дає підставу говорити про два окремі етапи сукцесії
мікрофітобентосу руслової ділянки за період існування Канівського
водосховища: IV – період заповнення водосховища, V – сучасний період в
умовах стабілізації гідрологічного режиму каскаду водосховищ.

Крім основного чинника – спорудження ГЕС, важливе значення для сукцесії
мікрофітобентосу відіграє зростання впливу урбанізації в заплаві.
Проведено порівняння видового складу мікрофітобентосу незарегульованої
ріки із заплавними водоймами і водосховища із заплавними водоймами в
сучасних умовах та русла Дніпра і руслової ділянки водосховища, яка
характеризується річковим гідрологічним режимом. Виявилось, що видове
багатство в першому випадку зменшилось майже в 2 рази, таксономічне
різноманіття – в 1,5 рази, коефіцієнт флористичної спільності за
Сьоренсеном склав 40%. Щодо русла Дніпра та руслової ділянки водосховища
виявилось, що видове багатство мікрофітобентосу за умов водосховища
збільшилось. Збільшення відбулося за рахунок діатомових та синьозелених
водоростей з одночасною зміною якісного складу. Коефіцієнт флористичної
спільності за Сьоренсеном склав 30%.

Отже, досить розвинута заплава Дніпра з різнотипними водоймами, включно
з численними озерами, озерцями і мілкими тимчасовими водоймами, що
створювала умови для високого видового і таксономічного багатства та
різноманіття альгофлори (в тому числі мікрофітобентосу) та була
біофондом для русла Дніпра, майже зникла або трансформувалася в
урбанізований ландшафт. Таким чином, поетапне введення в дію водосховищ
і пов’язана з цим зміна гідрологічного режиму та інших умов відігравали
роль істотних регулюючих факторів, під впливом яких відбувалось
пристосування та розвиток мікрофітобентосу. Отже, досліджувана сукцесія
є алогенною і може бути визначена як антропогенний гологенез.

Сапробіологічна характеристика верхньої частини Канівського водосховища
за індикаторним

організмами мікрофітобентосу

На основі сапробіологічного аналізу стану київської ділянки Канівського
водосховища, проведеного за індикаторними організмами мікрофітобентосу з
використанням методу Пантле і Букк в модифікації Сладечека, встановлено,
що якість води на цій частині водойми в сучасних умовах відповідає
((-мезосапробній зоні забруднення з відхиленням весною на деяких
станціях в (((-мезосапробну зону. Ці дані підтверджено пізнішими
дослідженнями (Карпезо, Давыдов, 2005). Порівняльний аналіз багаторічної
динаміки індексів сапробності за літературними даними, ще з часів
часткового заповнення Канівського водоймища свідчить про те, що дана
ділянка протягом цього періоду знаходилася в (-мезосапробной зоні
забруднення.

Інтегральна еколого-санітарна оцінка якості води київської ділянки за
гідрохімічними показниками та біоіндикацією за індикаторними організмами
мікрофітобентосу дозволяє характеризувати її як “слабко забруднену” з
тенденцією наближення до “помірно забрудненої”. Слід зазначити, що за
окремими показниками, такими як вміст розчиненого кисню, біхроматна
окисніть, індекси сапробності за методом Пантле-Букк, вода
характеризується як “досить чиста”, а за іншими (показники вмісту азоту
нітритів і нітратів) – якість води змінюється від “брудної” до “помірно
забрудненої”.

Нами було проведено аналіз можливостей використання діатомових індексів
згідно з нормами ЄС (Directive .., 2000) для оцінки якості води в
дніпровських водосховищах за бентосними діатомеями з метою урахування
регіональної специфіки, і зроблено висновок про те, що діатомові
водорості мікрофітобентосу можна використовувати для оцінки якості води
за діатомовими індексами. Даний висновок ґрунтується на тому, що із
виявлених нами в мікрофітобентосі на верхній частині Канівського
водосховища діатомових водоростей 86 видів є індикаторами, що належать
до списку із 209 рекомендованих в методиці діатомових індексів. Помилка
при врахуванні пустих стулок клітин, що розвивались в попередніх
вегетаційних сезонах, може бути усунена шляхом встановлення їх відсотку
при попередньому прогляданні у водному препараті.

Висновки

У мікрофітобентосі верхньої частини Канівського водосховища (включаючи
заплавні водойми) в сучасних умовах виявлено 290 видів водоростей,
представлених 350 внутрішньовидовими таксонами з номенклатурним типом
виду включно. У флористичному спектрі домінують діатомові водорості,
синьозелені і зелені – знаходяться майже в рівних частках. Вперше для
флори України наведено 5 видів водоростей, для Дніпра і його водосховищ
– 11 видів і 2 форми.

Таксономічне різноманіття мікрофітобентосу на рівні відділів, класів та
порядків в затоках, заплавних водоймах та русловій ділянці майже
однакове. Таксономічне різноманіття на рівні родів було найбільше,
спостерігалось в затоках і залежало від вирівняності, а найменше – в
заплавних водоймах, де залежало від таксономічного багатства.

Спектр екологічних груп водоростей у складі мікрофітобентосу
представлено 80 бентосними, 36 бенто-планктонними, 40 планктонними, 38
перифітонними формами, решта – евритопними або ж для яких біотоп чітко
не вказаний. Екологічне різноманіття різних біотопів майже однакове
(1,90–1,93 біт/екологічна форма).

Домінуючий комплекс мікрофітобентосу як верхньої частини Канівського
водосховища із заплавними водоймами в цілому, так і різних біотопів
зокрема, в сучасних умовах формують, головним чином, діатомові,
синьозелені і зелені водорості.

Валова первинна продукція мікрофітобентосу в середньому за літні сезони
становила 0,83(0,33 мг O2/10 см2 за добу. Деструкція в бентосі в
середньому складала 0,61(0,42 мг O2/10 см2 за добу. Питома продукційна
здатність мікрофітобентосу досягала 0,70 мг О2/мг за добу. Зазначені
показники залежали від інтенсивності коливання рівня води та глибини,
типу грунту і структури угруповань вищих водяних рослин.

Встановлено, що режим роботи Київської ГЕС і обумовлені ним
внутрішньодобові коливання рівня води у верхній частині Канівського
водосховища періодично змінюють структуру мікрофітобентосу і кількісні
співвідношення екологічних груп водоростей у його складі. При піднятті
рівня води на ділянках, вільних від заростей макрофітів, показники
біомаси мікрофітобентосу зменшувались.

Дисперсійний аналіз результатів натурних експериментів показав з високою
вірогідністю, що доля впливу попусків води через греблю Київської ГЕС на
продукційні показники мікрофітобентосу серед всіх інших чинників склала
90–99%. При піднятті рівня води величини валової і чистої продукції
мікрофітобентосу як на ділянках без заростей, так і з вищою водяною
рослинністю зменшувались.

Запропоновано комплексний підхід до виділення ценозів мікрофітобентосу,
який по своїй суті абіотопічний і ґрунтується на поєднанні трьох відомих
методів (таксономічного аналізу Є.С. Смірнова, кластерного аналізу та
основних принципів методу Браун-Бланке). В результаті ценологічного
аналізу виділено 4 групи ценозів, що дало підстави виявити головні
чинники та пріоритетність їх дії в формуванні ценозів. На мілководдях
руслової ділянки головним чинником у формуванні донних альгоценозів є
техногенний, а саме – коливання рівня води внаслідок роботи Київської
ГЕС, на значних глибинах руслової ділянки – глибина і висока швидкість
течії під час попусків. В заплавному озері головні чинники – глибина,
тип ґрунту, наявність заростей вищих водяних рослин. На ділянках, що
знаходяться під значним антропогенним пресом з боку урбанізованих
територій (гирлова ділянка р. Либідь) стійкі ценози мікрофітобентосу не
утворюються і для них характерні альгоагрегації.

Зміни в мікрофітобентосі в ході сукцесії за період від незарегульованої
річки до сучасних умов існування Канівського водосховища полягали: в
появі на ІІ етапі в домінуючому комплексі планктонних форм – збудників
“цвітіння” води дніпровських водосховищ, які в умовах незарегульованої
річки (І етап) були рідкісними видами і зустрічались поодинокими
екземплярами; зменшенні на ІІІ етапі (після спорудження ГЕС вище по
течії) видового багатства та кількості видів-домінантів і збільшенні
біомаси за рахунок окремих видів; в суттєвих змінах у флористичному
спектрі на IV етапі в період заповнення Канівського водосховища.
Досліджувана сукцесія є алогенною й може бути визначена як антропогенний
гологенез.

На основі сапробіологічного аналізу стану київської ділянки Канівського
водосховища, проведеного за індикаторними організмами мікрофітобентосу з
використанням методу Пантле і Букк в модифікації Сладечека, встановлено,
що якість води на цій частині водойми в сучасних умовах відповідає
(-мезосапробній зоні забруднення. Інтегральна еколого-санітарна оцінка
якості води київської ділянки за гідрохімічними показниками та
біоіндикацією за індикаторними організмами мікрофітобентосу дозволяє
характеризувати її як “слабко забруднену” з тенденцією наближення до
“помірно забрудненої”.

Список основних наукових праць, опублікованих

за темою дисертації

Ярмошенко Л.П. Різноманіття мікрофітобентосу озера Баб’є // Наук. зап.
Терноп. держ. пед. ун–ту. Сер.: біологія. Спец. випуск: Гідроекологія. –
2001. – № 3 (14). – С.117–118.

Машина В.П., Ярмошенко Л.П. Трофічна структура вільноживучих нематод
верхньої ділянки Канівського водоймища. // Наук. зап. Терноп. держ. пед.
ун–ту. Сер.: біологія. Спец. випуск: Гідроекологія. – 2001. – № 3 (14).
– С. 73–74. (збір, опрацювання та аналіз матеріалу по мікрофітобентосу).

Ярмошенко Л.П. Влияние внутрисуточного режима работы Киевской ГЭС на
структуру микрофитобентоса киевского участка Каневского водохранилища //
Гидробиол. журн. – 2003. – 39, № 6. – С. 34–41.

Ярмошенко Л.П. Продукционно-деструкционные процессы микрофитобентоса (на
примере участков нижнего бьефа Киевской ГЭС) // Гидробиол. журн. – 2005.
– 41, № 4.– С. 58–69.

Ярмошенко Л.П., Якушин В.М. Видове різноманіття мікрофітобентосу
річкової ділянки Канівського водосховища // Наук. зап. Терноп. держ.
пед. ун–ту імені Володимира Гнатюка. Сер.: Біологія. Спец. випуск
„Гідроекологія” – 2005. – № 3(26). – С.508–510. (збір та аналіз
матеріалу по мікрофітобентосу, аналіз літературних джерел, написання
статті).

Ярмошенко Л.П., Линчук М.И. К вопросу об оценке качества воды по
биологическим индексам // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія: Наук.
збірник/ Відп. ред. В.К. Хільчевский. – К.: ВГЛ „ Обрії”, 2005. – Т. 8.
– С. 169–177. (збір, опрацювання та аналіз матеріалу по
мікрофітобентосу, аналіз літературних джерел, написання статті).

Ярмошенко Л.П. Нові знахідки водоростей для дніпровських водосховищ в
епілітоні Київського, Канівського, Кременчуцького водосховища //
Матеріали конф. молодих учених-ботаніків України “Актуальніі проблеми
флористики, систематики, екології і збереження фіторізноманіття”. –
Львів, 2002. – С. 53–55.

Ярмошенко Л.П. Структура микрофитобентоса киевского участка Каневского
водохранилища // Тез. докл. ХII Междунар. конф. молодых ученых “Биология
внутренних вод: проблемы экологии и биоразнообразия”. – Борок, 2002. –
С. 56–57.

Цаплина Е.Н., Ярмошенко Л.П. Продукционные характеристики
микрофитобентоса в зарослях высших водных растений // Тез. докл.
Всеросс. конф. с участием специалистов из стран ближнего и дальнего
зарубежья “Актуальные проблемы водохранилищ”. – Ярославль, 2002. – С.
313–314. (проведення натурних досліджень та камеральне опрацювання,
узагальнення матеріалу).

Ярмошенко Л.П. Влияние внутрисуточных попусков Киевской ГЭС на
формирование донных микроальгоценозов в верхнем участке Каневского
водохранилища // Тез.докл. Всеукр. конф. молодых учёных “Актуальные
вопросы современного естествознания – 2003”. – Симферополь, 2003. – С.
101.

Ярмошенко Л.П. Первичная продукция микрофитобентоса как элемента
биотического круговорота на киевском участке Каневского водохранилища//
Материалы Междунар. конф. “Трофические связи в водных сообществах и
экосистемах”. – Борок , 2003. – С. 146.

Ярмошенко Л.П. Сапробиологическая характеристика киевского участка
Каневского водохранилища по микрофитобентосу // Материалы Междунар.
науч.-практ. конф. “Эколого-биологические проблемы водоемов бассейна
реки Днепр”. – Новая Каховка, 2004. – С. 167–169.

Ярмошенко Л.П., Кривенда А., Костіков І.Ю. Діатомові індекси в системі
біологічного контролю поверхневих вод та оцінки якості води // Матеріали
наук.-практич. конф. ІI міжнародного водного форуму “АКВА Україна –
2004”. – Київ, 2004. – С. 93–95. (проведено аналіз власних даних щодо
використання діатомових водоростей мікрофітобентосу для оцінки якості
води у водосховищах дніпровського каскаду за методикою діатомових
індексів).

Ярмошенко Л.П. Влияние внутрисуточного режима работы ГЭС на первичную
продукцию микрофитобентоса и деструкционные процессы в бентосе
нижележащего участка водохранилища // Материалы Междунар. конф.
“Первичная подукция водных экосистем”. – Ярославль, 2004. – С.115–116.

Yarmoshenko L. The microphytobenthos of Kyiv site of Kaniv reservoir //
Abstracts book on XVII International Botanical Congress. – Vienna
(Austria, Europe), 2005. – P. 588.

Yarmoshenko L.P. The gross primary production of microphytobenthos on
Kyiv site of Kaniv reservoir // Abstracts book on International
Scientific Conference in honor of the 100th anniversary of corresponding
member of the USSR Academy of Sciences, Professor G.G. Winberg “Aquatic
Ecology at the Dawn of XXI Century”. – St-Petersburg, 2005. – P. 109.

Ярмошенко Л.П. Новый вид диатомовых для флоры Украины // Сб. тез. IX
школы диатомологов России и стран СНГ “Морфология, систематика,
онтогенез, экология и биогеография диатомовых водорослей” / Под ред.
С.И. Генкала. – Борок, 2005. – С. 22–23.

Анотація

Ярмошенко Л.П. Формування мікрофітобентосу верхньої частини Канівського
водосховища за умов антропогенного впливу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук зі
спеціальності 03.00.17 – гідробіологія. Інститут гідробіології НАН
України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена вивченню закономірностей формування структури та
функціонування мікрофітобентосу верхньої частини Канівського водосховища
в умовах неусталеного водного стоку, що спричиняється роботою Київської
ГЕС, та антропогенного навантаження з боку урбанізованих територій.
Визначено видовий склад мікрофітобентосу верхньої частини Канівського
водосховища та заплавних водойм. Проаналізовано видове, таксономічне та
екологічне різноманіття. Запропоновано власний комплексний підхід для
виділення ценозів мікрофітобентосу, в результаті його застосування
виділено ценози і виявлено приорітетність дії головних чинників у їх
формуванні. Досліджено продукційно-деструкційні процеси в бентосі та
вплив на них коливань рівня води, що генеруються попусками Київської
ГЕС. Охарактеризовано сукцесію мікрофітобентосу за період від
поступового зарегулювання Середнього Дніпра до сучасних умов
функціонування Канівського водосховища. За організмами мікрофітобентосу
дано сапробіологічну оцінку верхньої частини Канівського водосховища.
Встановлено можливість застосування діатомових індексів за бентосними
діатомеями для оцінки стану рівнинних рік з повільною течією, включно
зарегульованих.

Ключові слова: мікрофітобентос, Канівське водосховище, структура,
функціонування, ценози, сукцесія, антропогенний вплив, сапробіологічний
аналіз, діатомові індекси.

Аннотация

Ярмошенко Л.П. Формирование микрофитобентоса верхней части Каневского
водохранилища в условиях антропогенного влияния. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.17 – гидробиология. Институт гидробиологии НАН
Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена изучению особенностей формирования структуры и
функционирования микрофитобентоса верхней части Каневского водохранилища
в условиях не устоявшегося водного стока, обусловленного работой
Киевской ГЭС, и антропогенной нагрузки со стороны урбанизированных
территорий. Определен видовой состав микрофитобентоса верхней части
Каневского водохранилища и пойменных водоемов, который насчитывает 290
видов водорослей, представленных 350 внутривидовыми таксонами с
номенклатурным типом вида включительно, среди которых Bacillariophyta –
125 видов (159 внутривидовых таксонов), Cyanophyta – 52 (57),
Chlorophyta – 61 (67), Еuglenophyta – 6 (7); Dinophyta, Cryptophyta,
Chrysophyta и Xanthophyta представлены единичными видами и не превышают
1%.

Уровень количественного развития микрофитобентоса определяли, главным
образом, диатомовые, зеленые и синезеленые водоросли. Проанализировано
видовое, таксономическое и экологическое разнообразие по индексу
Шеннона.

Для выделения ценозов микрофитобентоса предложен оригинальный
комплексный подход, который по сути своей – абиотопический и базируется
на объединении таксономического анализа Е.С. Смирнова, кластерного
анализа и основных принципов метода Браун-Бланке. По результатам
ценологического анализа выделено 4 группы ценозов, которые обнаруживают
приоритетность влияния главных факторов в их формировании: на
мелководьях руслового участка – колебания уровня воды, генерируемые
работой Киевской ГЭС, на значительных глубинах руслового участка –
высокая скорость течения во время попусков и глубина. В пойменном озере
главные факторы – глубина, тип грунта, наличие зарослей высших водных
растений. На участках находящихся под значительным антропогенным прессом
со стороны урбанизированных территорий (устьевой участок р. Лыбедь)
ценозы микрофитобентоса не образуются, для них характерны неустойчивые
совокупности водорослей – альгоагрегации.

Исследованы продукционно-деструкционные процессы в бентосе и
установлено, что при поднятии уровня воды величины валовой и чистой
продукции микрофитобентоса как на заросших, так и на незаросших участках
уменьшаются.

Охарактеризованы изменения микрофитобентоса за период от постепенного
зарегулирования Среднего Днепра до современных условий функционирования
Каневского водохранилища, которые состояли: в появлении на ІІ этапе в
доминирующем комплексе планктонных форм – возбудителей “цветения” воды
днепровских водохранилищ, которые в условиях незарегулированной реки (І
этап) были редкими видами и встречались единичными экземплярами;
уменьшении на ІІІ этапе видового богатства и количества видов-доминантов
и увеличении биомассы за счет отдельных видов; в существенных изменениях
в флористическом спектре на IV этапе в период заполнения Каневского
водохранилища. Исследуемая сукцессия – аллогенная и может быть
определена как антропогенный гологенез. Дана сапробиологическая оценка
верхней части Каневского водохранилища по организмам микрофитобентоса.

Установлена возможность применения диатомовых индексов для оценки
состояния равнинных рек с медленным течением, включительно
зарегулированных, по диатомовым водорослям микрофитобентоса.

Ключевые слова: микрофитобентос, Каневское водохранилище, структура,
функционирование, ценозы, сукцессия, антропогенное влияние,
сапробиологический анализ, диатомовые индексы.

Abstract

Yarmoshenko L.P. Development of microphytobenthos in upper section of
Kaniv reservoir under the anthropic influence. – Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree of Candidate of Sciences
(Biology). Speciality – 03.00.17 – hydrobiology. Institute of
Hydrobiology, National Academy of Sciences, Ukraine, Kyiv, 2007.

The thesis is devoted to the analysis of the development and functioning
of the microphytobenthos in upper section of the Kaniv reservoir under
conditions of unstable water flow created by the Kyiv Hydro-Electric
Power Station, and under anthropogenic load of urbanized territories.
The species composition of microphytobenthos in both upper section of
the Kaniv reservoir and flood-plain water bodies has been identified.
Peculiarities in formation of multi-species structure and quantitative
indices have been assessed. Species composition, taxonomic and
ecological diversity have been analyzed using the Shannon index. New
complex approach for specification of microphytobenthos coenoses that
includes the Smirnov taxonomical analysis, cluster analysis and main
principles of the Braun-Blanquet method has been proposed. Using this
approach, we identified coenoses that revealed primary factors in their
development in investigated water body. The production/decomposition
processes occurring in a benthos have been investigated. The succession
of microphytobenthos species has been ascertained during the period of
gradually increasing regulation of the Middle Dnipro up to modern
conditions of operation of the Kaniv reservoir (1949-2004). Water
quality in upper section of the Kaniv reservoir has been evaluated based
on determined species structure of the microphytobenthos. It was
determined that diatomite indexes could be successfully applied for
estimation of water quality in both the plain rivers with sluggish flow
and those with regulated water body using diatom of microphytobenthos.

Key words: microphytobenthos, Kaniv reservoir, structural
characteristic, functioning, cenoses, succession, anthropogenic effect,
biological analysis and assessment water quality, diatom indexes.

Автор щиро вдячна за співпрацю по програмі “Дніпро” керівникам проекту
д.б.н. І.Ю. Костікову та д-ру Ж.К. Друару.

PAGE 24

PAGE 24

Похожие записи