Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

Академії педагогічних наук України

Манькусь Ірина Володимирівна

УДК 371.134;53

Формування готовності майбутнього вчителя фізики до використання
освітніх технологій у професійній діяльності

13.00.04 — теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Миколаївському державному університеті імені
В.О.Сухомлинського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Пєхота Олена Миколаївна,

Миколаївський державний університет імені В.О.Сухомлинського, кафедра
освітніх технологій, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор

Дорошенко Юрій Олександрович,

Інститут педагогіки АПН України,

лабораторія навчання інформатики, завідувач;

кандидат педагогічних наук, доцент

Дивак Валерій Володимирович,

Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України,
кафедра права та безпеки життєдіяльності, завідувач.

Провідна установа: Полтавський державний педагогічний університет
імені

В.Г.Короленка, кафедра педагогічної майстерності,

Міністерство освіти і науки України, м. Полтава.

Захист відбудеться “22” грудня 2006 р. о 12-00 год. на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.455.01 в Центральному інституті
післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.
Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центрального інституту
післядипломної педагогічної освіти АПН України за адресою: 04053, м.
Київ, вул. Артема, 52-А, корпус 3.

Автореферат розісланий “21” листопада 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.С.Снісаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Законами України “Про освіту”, “Про вищу
освіту”, Державною програмою “Вчитель”, Національною доктриною розвитку
освіти України в ХХІ ст., “Декларацією про європейський простір для
вищої освіти”, “Концептуальними засадами реформування педагогічної
освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір”,
наказами Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Програми
дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої
освіти і науки України на 2004-2005 роки” та “Про невідкладні заходи
щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні”
передбачено суттєвий перегляд концепції розвитку сучасної системи
освіти, яка визначає сукупність якостей і професійний рівень
компетентності майбутніх фахівців, їх готовність досягти в майбутньому
соціального рівня, адекватного здібностям і кваліфікації.

Однією з найважливіших передумов входження України до єдиного
європейського освітнього простору є досягнення системою її вищої освіти
основних цілей Болонського процесу, а саме:

інтеграція в Європейську зону вищої освіти як передумова розвитку
мобільності громадян із можливістю їх працевлаштування;

підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та
європейських культурних цінностей;

визнання усіма учасниками освітнього процесу факту, що у системі вищої
освіти України історично склалося просторове і часове поєднання
академічної освіти та професійної підготовки, тобто здобуття особою
академічної та професійної кваліфікації;

перехід від репродуктивної, авторитарної освіти до освіти інноваційного
типу, який обумовлює трансформацію педагогічної освіти: її змісту, мети,
форм, методів та технологій.

За документами міжнародних організацій (ЮНЕСКО, Організації економічного
співробітництва та розвитку, Міжнародної організації праці, Ради Європи,
Європейської Комісії, Європейської асоціації педагогічної освіти та ін.)
ключова роль у сучасних і майбутніх продуктивних змінах належить освіті
і педагогам – найбільшій соціально-професійній групі населення на Землі,
яка проголошена “носієм суспільних і освітніх змін”.

Одним із важливих сучасних напрямків розвитку професійно-педагогічної
підготовки є оновлення на демократичній та гуманістичній основі її
пріоритетів, мети, змісту, форм і методів, формування готовності
майбутнього вчителя до швидких соціальних та освітніх змін у
суспільстві. Реалізація цих завдань багато в чому залежить від здатності
майбутніх учителів використовувати сучасні освітні технології, і в першу
чергу – особистісно орієнтовані. При підготовці педагогічних кадрів до
сучасного рівня професійної діяльності необхідно знайомити їх як із
загальними особливостями педагогічної діяльності, так і з сучасними
вимогами до навчально-виховного процесу школи, яка постійно
модернізується і розвивається.

Саме у процесі навчання в університеті закладаються основи майбутньої
педагогічної техніки, технологічної грамотності та загальної
технологічної культури педагога. Готовність до використання сучасних
освітніх технологій дає можливість молодому педагогу професійно
адаптуватися в умовах сучасної школи, успішно розв’язувати складні
завдання навчально-виховної роботи, створювати необхідні умови
педагогічного впливу, свідомо аналізувати та коригувати результати своєї
діяльності. Тому технологічна грамотність як готовність майбутнього
педагога до використання освітніх технологій є важливою передумовою
досягнення високої якості його професійної діяльності.

Проблема готовності особистості до діяльності широко висвітлюється у
психології (соціальній, інженерній, педагогічній, військовій, космічній,
спортивній) та педагогіці.

До психологічних можна віднести роботи, автори яких досліджували
готовність як психологічний феномен: Б.Г.Ананьєв, С.Л.Рубінштейн (як
наявність певних здатностей особистості), М.Д.Левітов, А.Ц.Пуні,
Д.Н.Узнадзе (як якість особистості), У.З.Мерлін, В.Ф.Цупрін,
А.О.Смірнов, І.С.Якиманська (як стан особистості), Л.А.Кандибович (як
стійке системне утворення), А.Г.Асмолов, М.В.Даниленко, І.А.Зимня,
П.І.Зінченко, О.М.Леонтьєв (як професійна компетентність).

Дослідженню готовності педагога до різних видів педагогічної діяльності
приділено увагу в роботах А.Й.Капської, А.Ф.Линенко, В.В.Масенко,
О.М.Пєхоти, В.А.Семиченко, І.В.Середи, А.М.Старєвої, Т.В.Тихонової та
ін. Автори визначають готовність майбутнього вчителя до професійної
діяльності як особистісне утворення, що забезпечує високий рівень
мотивації діяльності, педагогічну самосвідомість, педагогічні здібності,
знання, вміння та навички, здатність до інтегрування знань, професійно
значущі якості особистості.

У сучасних дослідженнях, присвячених питанням професійно-педагогічної
підготовки майбутнього вчителя (А.М.Алексюк, Г.О.Балл,

В.М.Гриньова, І.А.Зязюн, Н.В.Кичук, М.П.Лещенко, Н.Г.Ничкало,
Л.П.Пуховська, О.Я.Савченко, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва та ін.),
розглядається структура педагогічної діяльності, узагальнюються
теоретичні висновки щодо готовності особистості до педагогічної
діяльності. Технологічний підхід у підготовці вчителя досліджувався
такими вітчизняними фахівцями, як В.І.Бондар, В.І.Євдокимов,
А.С.Нісімчук, О.С.Падалка, О.М.Пєхота, І.О.Смолюк, М.П.Лещенко, О.Т.Шпак
та ін., які сформулювали основні наукові положення щодо визначення
змісту та форм технологічної підготовки вчителів.

Привертає увагу дослідження підготовки вчителів у працях зарубіжних
учених, зокрема К.Ангеловськи, Дж.Брауна, К.Картера, Д.Каца, К.М.Кларка,
К.Б.Левіна, Г.Сайкса, М.Сміта, Л.Шульмана та ін. Цінними в дослідженнях
цих вчених є ідеї та концепції формування соціальної установки вчителя в
його професійній діяльності.

Питання підготовки вчителя фізики досліджувались такими вченими, як
П.С.Атаманчук, Н.А.Бабаєва, О.І.Бугайов, Г.Ф.Бушок, С.У.Гончаренко,
О.І.Іваницький, Є.В.Коршак, О.І.Ляшенко, В.І.Нечет, А.І.Павленко,
В.Ф.Савченко, О.В.Сергєєв, С.С.Сущенко, М.І.Шут та ін. Завдяки цим
дослідженням розроблено професіограму, визначено цілі, структуру і зміст
підготовки майбутнього вчителя фізики, форми, методи і засоби навчання
студентів фізики, постійно удосконалюються навчальні програми. Система
підготовки майбутнього вчителя фізики до впровадження інноваційних
технологій у майбутній професійній діяльності була предметом дослідження
О.І.Іваницького. Автором проведено структурування освітньої технології
шляхом введення поняття “інваріант навчального процесу з фізики” і
виділено на цій основі принципи конструювання узагальнених технологій
навчання фізики в середніх школах.

Проте спроби переглянути підготовку вчителів фізики не вирішили
принципових суперечностей між:

традиційною системою підготовки майбутніх вчителів фізики і необхідністю
в індивідуально-творчому характері їх майбутньої практичної діяльності;

удосконаленням змісту професійно-педагогічної освіти, пов’язаного зі
зміною педагогічної парадигми, і скороченням реального навчального часу,
відведеного для його засвоєння у зв’язку з введенням кредитно-модульної
системи організації навчального процесу;

технологізацією навчального процесу в середній школі та відсутністю
спеціальної підготовки майбутнього вчителя до науково обґрунтованого
використання сучасних освітніх технологій навчання фізиці.

У зв’язку з вищевикладеним, стає очевидною актуальність проблеми
формування технологічної готовності майбутнього вчителя фізики. Проте
особливості та умови формування цієї готовності у студентів
фізико-математичних факультетів університетів не були предметом
цілісного педагогічного дослідження.

Такий підхід до розгляду проблеми уможливлює перегляд пріоритетів,
цілей, завдань, змісту, форм, методів і технологій
професійно-педагогічної підготовки, дозволяє вирішити наукову проблему
формування готовності майбутнього вчителя фізики до використання
освітніх технологій у професійній діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дисертаційного дослідження входить до комплексної держбюджетної теми
“Освітні технології”, що виконувалася за замовленням Міністерства освіти
і науки України (державний реєстраційний номер 0101U003759) кафедрою
освітніх технологій Миколаївського державного університету імені
В.О.Сухомлинського і є складовою частиною планів і програм
науково-дослідної діяльності університету (1997-2006 рр.). Вона
затверджена на засіданні вченої ради Миколаївського державного
університету імені В.О.Сухомлинського (протокол №8 від 24.02.2003 р.) та
узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки
та психології в Україні (протокол №5 від 27.05.2003 р.).

Отже, метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування та
впровадження в педагогічний процес фізико-математичного факультету
університету педагогічних умов, які забезпечують формування готовності
майбутніх учителів фізики до використання освітніх технологій як у
період педагогічної практики, так і в майбутній професійній діяльності.

Об’єктом дослідження є готовність майбутнього вчителя фізики до
використання освітніх технологій у професійній діяльності.

Предметом дослідження визначено педагогічні умови формування у майбутніх
учителів фізики готовності до використання освітніх технологій у
професійній діяльності.

Методологічну основу дослідження становлять загальні положення теорії
пізнання, її основні методологічні принципи (системність, єдність якості
і кількості) та підходи (системний, діяльнісний, особистісний,
критеріальний, технологічний, праксеологічний).

Методологічними орієнтирами у нашому дослідженні є впровадження
освітніх технологій та технологічного підходу в сучасну педагогічну
освіту, а також взаємозв’язок і взаємозалежність теоретичної та
практичної підготовки майбутніх учителів фізики в університеті.

Нормативна база дослідження. У процесі дослідження використано основні
теоретичні засади розвитку освіти України, які викладено в Законах
України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”,
Державній програмі “Вчитель”, Національній доктрині розвитку освіти
України в ХХІ ст., “Декларації про європейський простір для вищої
освіти”, наказах Міністерства освіти і науки України: “Про проведення
педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації
навчального процесу”, “Про затвердження програми дій щодо реалізації
положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на
2004-2005 роки”, “Про невідкладні заходи щодо забезпечення
функціонування та розвитку освіти в Україні” та ін.

Теоретичну основу дослідження становлять положення:

психологічних теорій особистості та її розвитку в процесі діяльності
(К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, А.Г.Асмолов, Г.О.Балл,
О.О.Бодальов, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв,
В.М.М’ясищев, А.В.Петровський, С.Л.Рубінштейн, Д.Н.Узнадзе);

гуманізації та демократизації університетської освіти (Г.О.Балл,
Є.С.Барбіна, О.В.Глузман, В.Г.Кремень, В.В.Олійник);

досліджень закономірностей та принципів професійної підготовки
майбутнього вчителя (А.М.Алексюк, О.А.Біла, В.В.Дивак, І.А.Зязюн,
В.Г.Кремень, О.Є.Коваленко, Н.В.Кузьміна, В.І.Луговий, Н.Г.Ничкало,
О.М.Пєхота, Л.П.Пуховська, О.Я.Савченко, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва,
Т.І.Сущенко);

досліджень з формування готовності вчителя до педагогічної праці
(А.Ф.Линенко, В.О.Моляко, В.О.Сластьонін);

досліджень зі створення, впровадження, визначення ефективності освітніх
технологій у школі та вищих навчальних закладах (В.П.Беспалько,
Л.І.Даниленко, Ю.О.Дорошенко, В.І.Євдокимов, М.В.Кларін, С.А.Нісімчук,
І.Ф.Прокопенко, Г.К.Селевко, В.В.Сєріков, С.О.Сисоєва, П.В.Стефаненко,
І.С.Якиманська) та підготовки вчителя до їх впровадження (О.М.Пєхота,
А.М.Старєва, Т.В.Тихонова);

досліджень закономірностей та принципів професійної підготовки вчителя
фізики (О.І.Бугайов, С.У.Гончаренко, О.І.Іваницький, О.І.Ляшенко,
В.Ф.Савченко).

Гіпотезу дослідження склало припущення про те, що формуванню готовності
майбутніх учителів фізики до використання освітніх технологій сприятиме
реалізація наступних педагогічних умов:

збагачення змісту професійно-педагогічної підготовки ідеями, концепціями
технологізації навчального процесу у школі;

використання викладачами університету в ході професійно-педагогічної
підготовки сучасних технологій вищої школи;

впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
(КМСОНП ) у викладання курсу “Освітні технології: фізика”;

введення в зміст та структуру педагогічної практики майбутніх учителів
фізики різнорівневих завдань технологічного характеру.

Таким чином, у своїх вихідних теоретико-методологічних положеннях
гіпотеза дослідження зорієнтована на розробку та використання в
професійно-педагогічній підготовці студентів університетів
технологічного підходу.

Виходячи з проблеми, мети і гіпотези дослідження, його головними
завданнями є такі:

Визначити теоретико-методологічні засади формування готовності
майбутнього вчителя фізики до використання освітніх технологій.

Визначити сутність, структуру, критерії, зміст різних рівнів розвитку
досліджуваної готовності майбутнього вчителя фізики.

Дослідити стан сформованості у студентів фізико-математичних факультетів
педагогічних ВНЗ готовності до використання сучасних освітніх технологій
у майбутній професійній діяльності.

Створити структурно-функціональну модель готовності майбутнього вчителя
фізики до використання сучасних освітніх технологій та методики
діагностування її рівнів.

Експериментально перевірити педагогічні умови формування готовності
майбутнього вчителя фізики до використання освітніх технологій у процесі
професійно-педагогічної підготовки.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети, завдань та
перевірки гіпотези нами застосовано такі методи наукового пошуку:

теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, класифікацію, систематизацію і
узагальнення категорійного апарату досліджуваної проблеми, що дало змогу
уточнити та виявити сутність процесу формування готовності майбутніх
учителів фізики до використання освітніх технологій та створити
відповідну теоретичну модель;

емпіричні: анкетування та тестування молодих і досвідчених учителів
фізики, студентів, учнів загальноосвітніх шкіл, бесіди з викладачами
університету, спостереження за діями викладачів і студентів під час
навчально-виховного процесу, вивчення творчих робіт студентів та
документації з педагогічної практики. Використання комплексних
експериментальних методів (констатувальний та формувальний експеримент)
уможливило визначення рівнів сформованості готовності до використання
освітніх технологій у студентів університету, розробку методики
формування зазначеної готовності;

методи обробки результатів дослідження: кількісний та якісний аналіз,
методи математичної статистики, які застосовувалися з метою забезпечення
вірогідності та об’єктивності результатів дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в
тому, що: вперше теоретично обґрунтовано, експериментально перевірено і
впроваджено в навчальний процес ВНЗ педагогічні умови, які забезпечують
високий рівень сформованості готовності майбутніх учителів фізики до
використання освітніх технологій; визначено структуру, критерії і рівні
готовності майбутніх учителів фізики до використання освітніх технологій
у майбутній професійній діяльності; розроблено структурно-функціональну
модель готовності майбутнього вчителя фізики до використання освітніх
технологій; запропоновано та на концептуальній основі розроблено зміст і
програму курсу “Освітні технології: фізика”; уточнено зміст понять:
“освітня технологія”, “готовність до використання освітніх технологій”
та її структурні компоненти; набули подальшого розвитку теоретичні
підходи до проблеми формування готовності студентів-фізиків до
майбутньої професійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в збагаченні змісту
професійно-педагогічних дисциплін концепціями освітніх технологій;
розробці методики викладання курсу “Освітні технології: фізика” та
компонентів навчально-методичного і дидактичного забезпечення підготовки
майбутніх учителів фізики до використання освітніх технологій у
навчальному процесі та в період педагогічної практики (електронний
підручник, методичні вказівки до самостійної роботи студентів, методичні
вказівки до технологічно орієнтованої педагогічної практики); створенні
системних, комплексних зв’язків між школою і університетом (впровадження
технологічно орієнтованої педагогічної практики, узагальнення досвіду
роботи вчителів фізики, проведення науково-практичних конференцій)

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось у три етапи
впродовж 1999-2006 років.

На першому етапі (1999-2000 рр.) вивчався стан досліджуваності даної
проблеми в теоретичному і прикладному аспектах. Була розроблена програма
дослідження, сформульовані об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження,
висунута робоча гіпотеза, обґрунтовано методологічні основи та
понятійний апарат дослідження, визначено експериментальну базу;
окреслено основні ідеї, які можуть сприяти формуванню готовності
майбутнього вчителя фізики до використання освітніх технологій.

На другому етапі (2001-2002 рр.) програма курсу „Шкільний курс фізики і
методика його викладання” переглянута з позицій технологізації
навчального процесу. Розроблена експериментальна програма курсу “Освітні
технології: фізика” для спеціальностей 7.010103 “Педагогіка і методика
середньої освіти. Фізика та основи інформатики”, “Педагогіка і методика
середньої освіти. Фізика та астрономія”. Визначена логіка та розроблена
методика експериментальної роботи, в цілому виконана констатувальна її
частина, проаналізовані і систематизовані результати для розробки логіки
і методики формувального експерименту.

На третьому етапі (2003-2006 рр.) проведено формувальний експеримент та
остаточно проаналізовано його результати, внесені корективи у
формулювання теоретичних положень, систематизовано і узагальнено
дослідницький матеріал. Розроблялася методика впровадження в
професійно-педагогічну підготовку майбутніх учителів курсу “Освітні
технології: фізика”.

Впровадження результатів дослідження. Дослідницько-експериментальна
робота виконувалася в Миколаївському державному університеті імені
В.О.Сухомлинського, а її результати впроваджувалися в обласному
інституті післядипломної педагогічної освіти, ЗОШ №3, 51, 15, 46, 6, 11,
2, економічному і морському ліцеях, ліцеї „Педагог” м. Миколаєва,
загальноосвітній школі с. Козирка Очаківського району Миколаївської
області, Кримському гуманітарному університеті, Полтавському державному
педагогічному університеті імені В.Г.Короленка, Херсонському державному
університеті. Всього в експерименті на різних його етапах взяли участь
652 особи, з них 31 викладач, 379 студентів, 29 учителів шкіл, 213 учнів
загальноосвітніх шкіл.

Вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретичним і
методичним обґрунтуванням вихідних положень, використанням комплексу
методів дослідження, що відповідають предмету, меті і його завданням;
дослідноекспериментальною перевіркою висунутої гіпотези; поєднанням
кількісного і якісного аналізу експериментальних даних; можливістю
відтворення експерименту, повторюванням результату за тих самих умов під
час багатьох перевірок у загальноосвітніх закладах.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися
на міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми
безперервності та наступності в системі ступеневої освіти”

(м.Київ, 2004); “Науковий потенціал світу, 2004” (м. Дніпропетровськ,
2004), “Технології педагогічної освіти” (м. Миколаїв, 2006),
всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Фундаментальна та
професійна підготовка фахівців з фізики” (м. Кіровоград, 2002);
“Проблеми трансформації освіти України у світовий освітній простір” (м.
Миколаїв, 2002), “Професіоналізм викладача вищої школи: освітні
технології” (м. Миколаїв, 2003), “Фундаментальна та професійна
підготовка фахівців з фізики (м. Миколаїв, 2003); “Могилянські читання”
(м. Миколаїв, 2003, 2004, 2005, 2006); “Педагогічна освіта в Україні:
проблеми, перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 2004); міжвузівських
науково-практичних конференціях “Науковий потенціал вищої школи” (м.
Миколаїв, 2005, 2006); семінарах кафедри освітніх технологій і кафедри
методики викладання фізики МДУ імені В.О.Сухомлинського.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 19 наукових та
науково-методичних праць: 6 статей – у наукових фахових виданнях,
затверджених ВАК України, 9 – у збірках наукових праць, методичні
рекомендації, програма курсу “Освітні технології: фізика”, розділ
навчального посібника, електронний підручник.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, переліку використаних джерел з 230 найменувань, 17
додатків. Основний зміст дисертації викладено на 210 сторінках,
загальним обсягом 272 сторінок. Робота ілюстрована 24 таблицями та 18
рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження обраної
теми, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та
завдання дослідження, його методологічну та теоретичну основи, методи та
етапи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне
значення роботи, подано відомості про впровадження та апробацію його
результатів.

У першому розділі “Теоретико-методичні засади проблеми формування
готовності майбутніх вчителів фізики до використання освітніх
технологій” проведено аналіз історико-педагогічної, філософської,
психологічної та спеціальної літератури, дисертаційних досліджень, у
яких висвітлюються основні аспекти технологізації освіти, розглянуто
різноманітні підходи до визначення понять “педагогічна технологія”,
“освітня технологія”, “готовність до діяльності”, “готовність до
педагогічної діяльності”, “готовність до використання освітніх
технологій”. Проілюстровані різноманітні підходи до поняття “освітня
технологія”, класифікації освітніх технологій, розглянута структура
готовності вчителя до педагогічної діяльності, визначено структуру
готовності до використання освітніх технологій у майбутніх вчителів
фізики, вивчено передовий вітчизняний педагогічний досвід з
досліджуваної проблеми.

Ретроспективний аналіз обраної нами проблеми переконує в її
актуальності у сфері педагогічної теорії і практики. Обґрунтування
необхідності технологізації освіти викладено в сучасних дослідженнях з
філософії, соціології, педагогіки та психології. Особливої актуальності
питання технологізації набуло у зв’язку з приєднанням нашої
держави до Болонської

конвенції.

У педагогічній літературі з проблем вищої освіти поки що немає єдиного
визначення поняття “освітня технологія”. Автори наповнюють це поняття
різним змістом. Об’єднуючи різні підходи до його визначення, вважаємо,
що освітня технологія – це обґрунтована система упорядкованих
професійних дій педагога, яка при оптимальності ресурсів і зусиль
гарантовано забезпечує ефективну реалізацію поставленої освітньої мети
та можливість відтворення процесу будь-яким педагогом незалежно від
рівня його майстерності.

Освітня технологія – це не інструкції і рецепти, а принципи практичного
втілення закономірностей формування особистості. Більшість дослідників
зазначають, що освітня технологія базується на певних принципах:
орієнтації на чітко і детально визначені цілі; ефективність навчання
(дидактичний вибір); суб’єктивність навчання; варіативність навчання;
педагогічна компетентність вчителя; професійні аналогії і запозичення.
(В.І.Євдокимов, С.А.Нісімчук, О.М.Пєхота, І.Ф.Прокопенко,
С.О.Сисоєва,).

Неоднозначний і науковий статус досліджуваного феномена: одні автори
включають освітню технологію до методики навчання, інші ж розглядають її
як більш широке і самостійне поняття. Поняття “освітня технологія”
синтезує у собі вплив освітнього середовища на процес створення і
функціонування адекватної до потреб і можливостей особистості і
суспільства теоретично обгрунтованої навчально-виховної системи
соціалізації, особистісного і професійного розвитку і саморозвитку
людини в освітній установі. [С.У.Гончаренко, В.В. Гузєєв, Г.К. Селевко].

Освітня технологія має бути ефективною за результатами, оптимальною за
витратами та гарантувати досягнення визначеного стандарту навчання. І,
нарешті, вона має припускати можливість відтворення її в інших
однотипних освітніх закладах іншими суб’єктами. Головний смисл освітньої
технології — можливість її відтворення для отримання схожих результатів.

Аналізуючи результати наукових досліджень із взаємодії понять „методика”
і „освітня технологія”, можна визначити переваги технології у порівнянні
з навчанням, побудованим на основі методики.

Переваги технології та особливості її впровадження дають можливість
проектувати навчання як технологічний процес.

На основі аналізу дефініції “освітня технологія” можна визначити, що до
її структури входять:

концептуальна частина: короткий опис ідей, гіпотез, принципів, які
допомагають її розумінню;

змістова частина (цілі навчання, обсяг і характер змісту освіти);

процесуальна частина – технологічний процес: організація навчального
процесу, способи пізнавальної діяльності учнів, методи і форми роботи
вчителя, діагностика навчального процесу;

програмно-методичне забезпечення: навчальні плани і програми, навчальні
і методичні посібники, засоби навчання і діагностики.

Готовність вчителя до педагогічної діяльності розглядається як складне
соціально-педагогічне утворення, яке містить у собі комплекс
індивідуально-психологічних якостей, систему знань, умінь і навичок,
передбачає потреби,

переконання, погляди, ставлення, мотиви, почуття, установки на означену
діяльність. Більшість дослідників ототожнює готовність до педагогічної
діяльності з професійною компетентністю, соціально-значущою
спрямованістю

особистості, наявністю комунікативної та дидактичної потреби, потреби
спілкуватися, передавати досвід (Н.В.Кічук, Н.Ф.Линенко, О.М.Пєхота,
В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва).

Готовність майбутнього вчителя до впровадження освітніх технологій
(ГдВОТ) у майбутній професійній діяльності визначається нами як
складно-структуроване особистісне утворення, що забезпечує необхідні
внутрішні умови успішного формування технологічної грамотності студента
педагогічного університету і є важливою умовою його сталого професійного
зростання. Відповідно до розробленої концепції, ГдВОТ розглядається нами
як єдність чотирьох складових компонентів: 1) цілемотиваційного; 2)
змістового; 3) операційного; 4) інтеграційного.

У другому розділі “Дослідження педагогічних умов формування готовності
майбутніх вчителів фізики до використання освітніх технологій” визначено
логіку та розроблено методику констатувального експерименту з метою
виявлення і перевірки стану сформованості готовності до використання
освітніх технологій у майбутніх вчителів фізики, визначено критерії,
показники та рівні сформованості зазначеної готовності, обґрунтовано
педагогічні умови та на їх основі створено модель формування готовності
до використання освітніх технологій у майбутніх вчителів фізики. Для
цього використовувались такі методи: інтерв’ювання та анкетування
вчителів фізики, учнів, студентів випускних курсів; аналіз уроків,
звітної документації, технологій навчання фізики у ВНЗ.

На основі аналізу та узагальнення матеріалу були уточнені педагогічні
умови та обґрунтовано підходи щодо шляхів їх впровадження в роботу
університету, розроблена відповідна модель.

Виявлено недоліки технологічної підготовки майбутнього вчителя фізики в
університеті (масовий характер підготовки і відсутність індивідуальних
форм його самовираження, мала кількість годин на методику викладання
фізики і т. ін.).

Готовність майбутнього вчителя фізики до використання освітніх
технологій має бути усвідомленою, цілеспрямованою і орієнтованою на
сучасний рівень розвитку різних галузей науки і техніки. Вона має
забезпечити досягнення вчителем високих результатів у професійній
діяльності, для чого в процесі професійно-педагогічної та
предметно-методичної підготовки майбутніх учителів фізики необхідно
створити певні умови, до яких ми віднесли:

орієнтацію професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя фізики
в університеті на технологізацію навчального процесу в школі;

орієнтацію мети, завдань, прийомів, методів, засобів і форм організації
навчального процесу в університеті на теорію і практику освітніх
технологій, підпорядкування змісту роботи викладачів університету
принципам технологізації навчання;

O

o

»

$

&

(

*

B

D

r

t

O

O

uuuuuuuuuuuuooieeaeaeeOeE

@

`„–u

@

„@

^„@

@

„@

^„@

@

@

„@

^„@

???????

?????

???????

?????????и??????th?????????

?????????th???????

??????????????ситуацій, які спонукають студентів до вибору найбільш
прийнятних освітніх технологій у майбутній професійній діяльності;

орієнтацію мотивів і завдань педагогічної практики на використання
освітніх технологій при викладанні фізики: створення системних,
комплексних зв’язків між школою і університетом, які дозволяють
формувати операційний і інтеграційний компоненти зазначеної готовності;
практичне знайомство студентів з досвідом використання освітніх
технологій при викладанні фізики в школі; формування у студентів вміння
проектувати і проводити уроки фізики з використанням освітніх
технологій.

Виділено критерії сформованості досліджуваної готовності (професійна
спрямованість майбутніх учителів на технологізацію навчально-виховного
процесу з фізики, цілісність особистісно привласнених знань з теорії
освітніх технологій, уміння використовувати елементи технологізації
навчального процесу з фізики, уміння майбутнього вчителя будувати
індивідуально-прийнятну дидактичну систему навчання фізики) та показники
готовності (прагнення отримати нові знання з питань технологізації
навчального процесу з фізики, бажання оволодіти цими знаннями, прагнення
до творчості; знання основних понять теорії освітніх технологій, моделей
їх використання при викладанні фізики, вибір найбільш ефективної
технології навчання для заданих умов, розробка конспекту уроку з
використанням певної освітньої технології, використання освітніх
технологій при постановці фізичного експерименту; вміння провести уроки
з використанням освітніх технологій, моделювати навчальний процес із
фізики на основі обраної технології, розробка професійного портфеля
вчителя фізики.

Формування готовності студентів до використання освітніх технологій у
майбутній професійній діяльності – це складний керований процес,
організація й успішність протікання якого залежать від дидактичних умов,
які забезпечують проектування індивідуальної траєкторії професійного
становлення кожного студента протягом усіх років навчання у ВНЗ. Це
передбачає виявлення вихідного її рівня у студентів університетів.

За результатами теоретичного аналізу проблеми та аналізу результатів
констатувального експерименту розроблена структурно-функціональна
модель, впровадження якої передбачало послідовні етапи формування знань
та умінь студентів (рис. 1).

Виділені три рівні сформованості готовності майбутнього вчителя фізики
до використання освітніх технологій: елементарний, достатній, високий.
Визначений зміст рівнів зазначеної готовності.

У третьому розділі “Дослідницько-експериментальна робота з формування
готовності майбутнього вчителя фізики до використання освітніх
технологій” представлено впровадження в освітній процес
фізико-математичного факультету університету педагогічних умов, які
сприяють формуванню готовності до використання освітніх технологій у
майбутніх учителів фізики.

Під час формувального експерименту нами виділялось три послідовних етапи
професійно-особистісного становлення майбутніх учителів фізики. Вони
відповідали цілям, змісту, структурі і функціям використання освітніх
технологій у майбутній професійній діяльності, а також завданням
формування готовності до їх впровадження.

Визначення динаміки й ефективності формувального експерименту включало:
початкову оцінку рівнів готовності студентів до використання освітніх
технологій; відстеження процесу оволодіння студентами необхідними
знаннями й уміннями (поточний контроль), загальну оцінку рівня
готовності студентів до використання освітніх технологій при викладанні
фізики (підсумковий контроль).

Формувальний експеримент проводився в три етапи А, В, С.

Етап А. Констатувальний зріз було проведено у 2001-2002 н.р. серед 49
студентів 3 курсу експериментальної групи (далі ЕГ) та 48 студентів
контрольної групи (далі КГ). Експериментальна робота проводилася за
результатами збагачення змісту професійно-педагогічних дисциплін теорією
освітніх технологій. Навчання ЕГ здійснювалося на основі розробленої
нами програми з дотриманням виділених і обгрунтованих педагогічних умов
щодо змісту й організації навчальної діяльності студентів, навчання у КГ
– за традиційною програмою. Перевірка ефективності реалізації
запропонованої програми вивчення зазначених показників здійснювалася
нами за допомогою методів і діагностичних методик, що використовувалися
на констатувальному етапі експерименту, а саме: анкетування і визначення
загального рівня сформованості готовності до використання освітніх
технологій (Кг) (табл. 1, 2).

Структурно-функціональна модель формування готовності майбутнього
вчителя фізики до використання освітніх технологій у професійній
діяльності

Провідна мета: формування готовності майбутнього вчителя фізики

ціле-мотиваційний

змістовий

операційний

інтеграційний

Результати реалізації педагогічних умов формування ГдВОТ

СФОРМОВАНО:

Професійну спрямованість

Вміння і навички використання освітніх технологій

Рис. 1. Структурно-функціональна модель формування готовності
майбутнього вчителя фізики до використання освітніх технологій 14

Таблиця 1

Результати констатувального експерименту в групах (етап А).

(за результатами визначення Кг.)

Рівні готовності Границі Кг Кількість студентів % Середній Кг Кг

відно-сний Середня дисперсія Sг F-стат.

КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

SКГ SЕГ

Елементарний -0,5%0,1 31 32 64,58 65,31 -0,259 -0,257 0,995 0,029
0,023 0,782

Достатній 0,11;0,74 15 15 31,25 30,61 0,505 0,483 0,956 0,026 0,032
0,808

Високий 0,75;1 2 2 4,17 4,08 0,775 0,850 1,097 0,001 0,007 0,174

Разом

48 49 100 100 0,023 0,022 0,944 0,177 0,169 0,957

Таблиця 2

Результати формувального експерименту в групах (етап А).

(за результатами визначення Кг.)

Рівні готовності Границі Кг Кількість студентів % Середній Кг Кг

відно-сний Середня дисперсія Sг F-стат.

КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

SКГ SЕГ

Елементарний -0,5%0,1 31 37 65,00 76,00 -0,259 0,031 1,347 0,027 0,012
0,812

Достатній 0,11;0,74 15 9 32,00 19,00 0,505 0,551 1,098 0,021 0,021
0,903

Високий 0,75;1 2 3 4,00 5,00 0,775 0,893 1,013 0,0000 0,0020 0,276

Разом

48 49 100 100 0,034 0,491 1,275 0,152 0,125 1,021

Етап В. Експериментальну роботу зі студентами було проведено протягом
2002-2003 н.р. серед студентів 4 курсу (контрольна група 48 студентів і
експериментальна група 48 студентів). Обсяг курсу “Освітні технології:
фізика”, який викладався студентам експериментальної групи у 8 семестрі,
складав 34 години, а технологічно орієнтована педагогічна практика для
експериментальної групи у 7 семестрі поглиблювала його викладання.

г (табл. 3).

Таблиця 3

Результати формувального експерименту в групах (етап В).

(за результатами визначення Кг.)

Рівні готовності Границі Кг Кількість студентів % Середній Кг Кг

відно-сний Середня дисперсія Sг F-стат.

КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

SКГ SЕГ

Елементарний -0,5%0,1 28 14 58,33 29,17 -0,018 0,039 3,127 0,005
0,002 0,407

Достатній 0,11;0,74 18 21 37,50 43,75 0,552 0,628 1,138 0,015 0,006
2,616

Високий 0,75;1 2 13 4,17 27,08 0,805 0,941 1,169 0,0041 0,0000 120,193

Разом

48 48 100 100 0,208 0,359 1,724 0,097 0,101 1,044

Етап С. Експериментальна робота проводилася зі студентами 5 курсу
протягом 2003-2004 н. р. (КГ-45, ЕГ-43).

г.е.г (табл. 4).

Таблиця 4

Результати формувального експерименту в групах (етап С).

(за результатами визначення Кг.)

Рівні готовності Границі Кг Кількість студентів % Середній Кг Кг

відно-сний Середня дисперсія Sг F-стат.

КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

SКГ SЕГ

Елементарний -0,5%0,1 25 4 52,08 8,89 0,024 0,066 1,754 0,002 0,000
0,234

Достатній 0,11;0,74 15 17 31,25 37,78 0,585 0,648 1,107 0,009 0,006
1,429

Високий 0,75;1 8 24 16,67 53,33 0,820 0,971 1,184 0,0072 0,0001 144,000

Разом

48 45 100 100 0,246 0,386 1,567 0,090 0,102 1,137

Важливим є не наявність відмінностей у результатах контрольної й
експериментальної групи, а величина цих відмінностей. Тому необхідно
визначити ту різницю і межу, після якої можна стверджувати, що
відмінності не випадкові, а остаточно вірогідні. Для перевірки гіпотези
визначили дисперсії значень Кг , які характеризують динаміку формування
готовності, наведену на гістограмі за етапами експерименту (рис. 2).

Рис. 2. Середня за рівнями дисперсія

Основні результати наукового дослідження проблеми формування готовності
майбутнього вчителя фізики до використання освітніх технологій викладено
у висновках:

1. Серед найважливіших принципів модернізації вищої освіти України є її
технологізація. Згідно з вимогами Болонського процесу майбутній вчитель
повинен бути підготовленим до використання сучасних освітніх технологій,
що є важливою передумовою досягнення високих показників у наступній
педагогічній діяльності. Разом з тим, на сучасному етапі виникла
принципова суперечність між технологізацією навчального процесу в школі
та відсутністю спеціальної підготовки майбутнього вчителя фізики до
використання освітніх технологій.

Розв’язання цього протиріччя можливе лише за умов орієнтації освітнього
процесу на фізико-математичному факультеті університету на формування
готовності майбутнього вчителя фізики до використання освітніх
технологій.

2. Сучасне розуміння педагогічного феномену готовності вчителя до
використання освітніх технологій ґрунтується на засадах теорії освітніх
технологій і практики їх використання при викладанні фізики. При цьому
її структура розглядається нами як єдність чотирьох складових
компонентів: ціле-мотиваційного, змістового, операційного,
інтеграційного.

3. У ході констатувального експерименту виявлено, що формування
готовності до використання освітніх технологій у майбутніх вчителів
фізики в університеті проходить стихійно. В ході професійно-педагогічної
підготовки не приділяється належної уваги питанням технологізації
навчання фізики; відсутні підручники з цього курсу, в яких аналізувалися
б різні технології навчання; в програмах з методики викладання фізики
відсутні питання, пов’язані з вивченням освітніх технологій.

Формування готовності до використання освітніх технологій у майбутніх
вчителів фізики вимагає створення педагогічних умов, які забезпечують
високий рівень технологічної компетентності майбутнього вчителя фізики.

4. У ході дослідження було встановлено, що готовність до використання
освітніх технологій складається з 4-х взаємопов’язаних між собою
компонентів: ціле-мотиваційного (мотивації використання освітніх
технологій); змістового (особистісно привласнених знань з теорії і
практики використання освітніх технологій при викладанні фізики);
операційного (володіння вміннями та навичками технологічного характеру);
інтеграційного (здатності вчителя до створення індивідуальної
дидактичної системи навчання фізиці).

5. Критеріями сформованості готовності до використання освітніх
технологій у майбутніх вчителів фізики є професійна спрямованість
майбутніх учителів на технологізацію навчального процесу, цілісність
особистісно-привласнених знань з теорії освітніх технологій, уміння
використовувати елементи технологізації навчального процесу з фізики,
уміння будувати індивідуально прийнятну дидактичну систему навчання
фізики. Рівні сформованості готовності: елементарний, достатній,
високий. Розроблено методику їх діагностування.

6. Аналіз існуючої освітньої практики фізико-математичного факультету
університету виявив відсутність цілеспрямованої систематичної роботи
щодо формування готовності майбутнього вчителя фізики до використання
освітніх технологій. Результати констатувального експерименту
засвідчили, що в умовах традиційно організованого навчального процесу
університету технологічна готовність студентів має невисокі показники.
Тому педагогічна діяльність викладачів фізико-математичного факультету
потребує деяких змін з метою удосконалення готовності до використання
освітніх технологій у майбутній професійній діяльності.

7. Обгрунтовано, що необхідними педагогічними умовами вдосконалення
процесу формування технологічної готовності студентів-фізиків є такі:
збагачення змісту професійно-педагогічної підготовки ідеями, концепціями
технологізації навчального процесу у школі; використання викладачами
університету в ході професійно-педагогічної підготовки сучасних
технологій вищої школи; створення системних, комплексних зв’язків між
школою і університетом; впровадження кредитно-модульної системи
організації навчального процесу у викладанні курсу “Освітні технології:
фізика”; забезпечення студентів необхідним навчально-дидактичним
матеріалом з дисципліни “Освітні технології: фізика” (електронний
підручник, методичні вказівки до самостійної роботи, методичні вказівки
до педагогічної практики).

8. За результатами аналізу теорії та досвіду використання освітніх
технологій була розроблена модель формування готовності до використання
освітніх технологій у майбутнього вчителя фізики. Запропонована модель
відображає динаміку розвитку технологічної готовності студента
фізико-математичного факультету. Виділено 3 основних етапи її
формування: збагачення змісту професійно-педагогічних дисциплін теорією
освітніх технологій; впровадження курсу “Освітні технології: фізика” та
технологічно орієнтованої педагогічної практики. Модель стала
теоретичним підґрунтям для розробки методики формування готовності до
використання освітніх технологій майбутніх вчителів фізики.

9. Запровадження експериментальної методики формування готовності до
використання освітніх технологій здійснювалося поетапно, охоплюючи
аудиторну та позааудиторну роботу викладачів педагогічних дисциплін,
шкільного курсу фізики та методики її викладання, діяльність керівників
педагогічної практики.

10. Встановлено, що ефективними умовами формування готовності до
використання освітніх технологій студентів фізико-математичного
факультету є застосування сучасних форм і методів організації
навчального процесу та освітніх технологій в аудиторній і позааудиторній
роботі: кредитно-модульної технології, комп’ютерних технологій,
технологічно орієнтованої педагогічної практики.

Особливо ефективними засобами формування готовності до використання
освітніх технологій є: розробка професійного портфеля вчителя фізики і
проведення науково-практичних конференцій спільно з вчителями фізики,
оскільки саме ці види діяльності синтезували мотиваційний, змістовий,
операційний компоненти готовності, сприяли усвідомленню студентом
можливостей свого особистісно-професійного становлення.

11. Одержані результати формувального експерименту підтвердили
ефективність висунутих у гіпотезі педагогічних умов формування
готовності до використання освітніх технологій у майбутніх вчителів
фізики, засвідчили позитивну динаміку розвитку їх технологічної
готовності. Програма курсу “Освітні технології” рекомендована
Міністерством освіти і науки України як навчальна програма для студентів
спеціальності “Педагогіка і методика середньої освіти. Фізика” (лист
№14/18.2-198 від 10 лютого 2004 р.). Перспективність розробки
досліджуваної нами проблеми полягає у визначенні методик вибору найбільш
ефективних технологій викладання фізики; розвитку технологічної
готовності вчителів у процесі післядипломної освіти і самоосвіти.

Основні положення дисертації висвітлено у таких публікаціях автора:

Манькусь І.В. Особливості проведення практичних і семінарських занять з
методики викладання фізики // Вересень. – 2002. №1. – С. 40-43.

Манькусь І.В. Про підвищення ефективності практичних і семінарських
занять з методики викладання фізики // Наукові записки: Зб. наук. праць.
– Серія: Педагогічні науки. – Вип. 42. – Кіровоград: КДПУ, 2002. – С.
165-168.

Манькусь І.В. Освітні технології у викладанні фізики. // Матеріали
науково-практичної конференції студентів фізико-математичного
факультету. – Вип. 1. –Миколаїв, 2002. – С. 57.

Манькусь І.В. Ознайомлення студентів з модульно-розвиваючою системою
навчання на педагогічній практиці // Науковий вісник МДПУ. Педагогічні
науки. – Вип. 5. – Миколаїв, 2003. – С. 120-128.

Манькусь І.В. Підготовка майбутнього вчителя фізики до використання
сучасних освітніх технологій // Неперервна професійна освіта: теорія і
практика. – Вип. 2: –К.: 2003. – С. 55-62.

Манькусь І.В. Мета та завдання курсу “Освітні технології з урахуванням
особливостей підготовки вчителя фізики на фізико-математичному
факультеті”. // Питання удосконалення змісту і методики викладання
фізики в середній і вищій школі: Матеріали проблемного
науково-методичного семінару. – Вип. 9. – Миколаїв, 2003. – С. 69-81.

Манькусь І.В. Розділ 5. Підготовка майбутнього вчителя фізики до
впровадження педагогічних технологій. Підготовка майбутнього вчителя до
впровадження педагогічних технологій: Навчальний посібник. – К., 2003. –
237 с. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний
посібник для студентів ВНЗ.

Манькусь І.В. Модульна технологія при вивченні фізики. Узагальнення
досвіду роботи вчителя фізики СШ №51 Бабіної Н.П. – Вип. 1. – Миколаїв,
2003. – 19 с.

Манькусь І.В. Використання проектної технології при вивченні фізики.
Узагальнення досвіду роботи вчителя фізики Мартинової Т.І. – Вип. 3. –
Миколаїв, 2003. – 24 с.

Манькусь І.В. Використання дослідницької технології при вивченні фізики:
Методичний посібник. – Вип. 4. – Миколаїв, 2003. – 18 с.

Манькусь І.В. Особливості методики викладання курсу “Освітні технології”
при підготовці фахівців у вищій школі // Науковий потенціал світу –
2004: Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2004. – Т. 39. – С. 41-42.

Манькусь І.В. Використання студентами комп’ютерних технологій під час
педагогічної практики. Питання удосконалення змісту і методики
викладання фізики в середній і вищій школі: Матеріали проблемного
науково-методичного семінару. – Вип. 10. – Миколаїв, 2004. – С. 30-33.

Манькусь І.В. Вивчення магнітного поля в середній школі з використанням
освітніх технологій: Посібник для самостійної роботи студентів з
методики викладання фізики і освітніх технологій. – Вип. 5. – Миколаїв,
2004. – 85с.

Манькусь І.В. Технологія укрупнення дидактичних одиниць при викладанні
фізики // Науковий потенціал вищої школи (теорія, методологія,
методика): Матеріали конференції. – Миколаїв, 2005. – С. 115-126.

Манькусь І.В. Особливості професійної діяльності сучасного вчителя
фізики // Науковий вісник МДУ: Зб. наук. праць. – Вип. 10. Педагогічні
науки: 2 т. – Миколаїв: МДУ, 2005. – Т.2. – С. 157-162.

Манькусь І.В. Освітні технології в підготовці фахівців у вищій школі //
Вища освіта України. – 2005. №3 – С. 227-229.

Манькусь І.В. Освітні технології. Програма курсу. – Миколаїв, 2005.
–24с. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальну
програму для студентів спеціальності “Педагогіка і методика середньої
освіти. Фізика”.

Манькусь І.В. Аналіз категорійного апарату теорії освітніх технологій //
Науковий потенціал вищої школи (теорія, методологія, методика):
Матеріали конференції. – Миколаїв, 2006. – С. 46-53.

Манькусь І.В. Досвід роботи вчителів фізики по застосуванню технології
укрупнених дидактичних одиниць. Питання удосконалення змісту і методики
викладання фізики в середній і вищій школі: Матеріали проблемного
науково-методичного семінару – Вип. 12. – Миколаїв, 2006. – С. 54-69.

АНОТАЦІЯ

Манькусь І.В. Формування готовності майбутнього вчителя фізики до
використання освітніх технологій у професійній діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук.
13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Центральний інститут
післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2006.

У дисертації досліджуються теоретико-методологічні аспекти проблеми
формування готовності майбутнього вчителя фізики до використання
освітніх технологій у професійній діяльності. На основі аналізу існуючих
концепцій і підходів до проблеми формування такої готовності визначено
її місце і роль у використанні освітніх технологій в системі
професійно-педагогічної підготовки студентів фізико-математичних
факультетів університетів, її зміст, структуру і функції. Обґрунтовано і
розроблено теоретичну модель формування готовності майбутнього вчителя
фізики до використання освітніх технологій, критерії та рівні зазначеної
готовності. Розглянуто і впроваджено в практику роботи
фізико-математичного факультету університету основні положення
експериментальної методики формування готовності студентів до
використання освітніх технологій. Розкрито сутність і зміст анкет,
тестів, творчих робіт, діагностичних завдань, рівень виконання яких став
показником динаміки розвитку готовності студентів до використання
освітніх технологій у майбутній професійній діяльності. Розроблено і
впроваджено в навчальний процес університету курс “Освітні технології:
фізика” для студентів спеціальності “Педагогіка і методика середньої
освіти. Фізика”, програму технологічно орієнтованої педагогічної
практики, електронний підручник курсу “Освітні технології: фізика”
методичні рекомендації для викладачів та студентів, апробовано методики
проведення науково-практичних конференцій із залученням учителів фізики,
розробку професійного портфеля вчителя фізики, написання його
професійного портрета.

Ключові слова: освітня технологія, готовність до педагогічної
діяльності, готовність до використання освітніх технологій,
організаційно-педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів
фізики, професійний портфель майбутнього вчителя фізики, технологічно
орієнтована педагогічна практика.

АННОТАЦИЯ

Манькусь И.В. Формирование готовности будущего учителя физики к
использованию образовательных технологий в профессиональной деятельности
– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по
специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального
образования. – Центральный институт последипломного педагогического
образования АПН, Киев, 2006.

В диссертации исследуется теоретико-методические аспекты проблемы
формирования готовности будущего учителя физики к использованию
образовательных технологий в профессиональной деятельности на основе
анализа существующих концепций и подходов к проблеме формирования такой
готовности, определены ее место и роль, содержание, структура и функции.

Изучение проблемы в научной литературе, а также опыта использования
технологий в школе и вузе раскрыло возможность уточнить сущность понятий
“образовательная технология”, “готовность к использованию технологий”.
Доказано, что готовность студента к использованию технологий является
составляющей профессиональной компетентности и состоит из 4-х
взаимосвязанных между собой компонентов: целемотивационного;
содержательного; операционного, интеграционного. На основе принципов
системного подхода обоснована и разработана структурно-функциональная
модель формирования готовности студентов-физиков к использованию
образовательных технологий.

Разработана методика усовершенствования процесса формирования готовности
студентов физико-математического факультета университета, основанная на
создании необходимых педагогических условий в ходе их
профессионально-педагогической подготовки.

Важнейшими этапами формирования готовности студентов к использованию
технологий являются: обогащение содержания
профессионально-педагогической подготовки идеями, концепциями
технологизации учебного процесса в школе, использование преподавателями
университета в ходе профессиональной подготовки современных технологий
высшей школы, введение в учебный процесс курса “Образовательные
технологии: физика”, проведение технологически ориентированной
педагогической практики.

Важным показателем результативности предложенной методики определена
динамика формирования готовности студентов к использованию
образовательных технологий в ходе проведенной экспериментальной работы.
Оценка уровня сформированной готовности отражается в следующих
критериях: профессиональной направленности будущих учителей на
технологизацию учебного процесса по физике, целосности знаний теории
образовательных технологий, умении использовать элементы технологизации
учебного процесса по физике, умении будущего учителя создавать
индивидуально-приемлемую дидактическую систему обучения физики.

Рассмотрены и введены в практику работы физико-математического
факультета университета основные положения экспериментальной методики
формирования готовности к использованию образовательных технологий.
Раскрыты сущность и содержание результатов анкет и тестов, творческих
работ, уровень выполнения которых стал показателем динамики развития
готовности студентов к использованию технологий.

Разработан и введен курс “Образовательные технологии: физика”,
опробованы методики работы студентов с электронным учебником по курсу,
пакетами программного обеспечения по физике, профессиональным портфелем
учителя физики. Подготовлены методические рекомендации для
преподавателей и студентов, разработана система аудиторных занятий.
Программа курса “Образовательные технологии: физика” имеет гриф
Министерства образования и науки Украины и рекомендована для внедрения
по всей территории Украины для подготовки учителей физики.

Ключевые слова: образовательная технология, готовность к педагогичной
деятельности, готовность к использованию образовательных технологий,
организационно-педагогические условия формирования готовности будущих
учителей физики, профессиональный портфель будущего учителя физики,
технологически ориентированная педагогическая практика.

ANNOTATION

Mancus I.V. Forming of readiness of future teacher of physics to the use
of educational technologies in professional activity. – Manuscript.

Specialty: 13.00.04 – General and History of Pedagogic. – Central
In-service Teachers’ training Institute APN Ukraine, Kyiv, 2006.

In dissertation we used the theoretical-methodological aspects of
problem of forming of readiness of future teacher of physics are
explored to the use of educational technologies in professional
activity. On the basis of analysis of existent conceptions and
approaches to the problem of forming of such readiness certainly its
place and role in using of educational technologies in the system of
professionally-pedagogical preparation students of physics and
mathematics faculties of universities, its maintenance structure and
functions. The theoretical model was explaining of forming of readiness
of future teacher of physics is developed to the use of educational
technologies, criteria and levels of the noted readiness. It is
considered and implemented in practice of work of physics and
mathematics faculty of university substantive provisions of experimental
method of forming of readiness of students to the use of educational
technologies. Essence and maintenance of questionnaires, tests, creative
works diagnostic tasks is exposed, the level of implementation of which
became the index of dynamics of development of readiness of students to
the use of educational technologies in future professional activity. It
is developed and inculcated in the educational process of university a
course «Educational technologies: physics» for the students of specialty
«Pedagogics and method of secondary education. Physics», program of
technologically is in the pedagogical practice, electronic textbook of
course «Educational technologies: Physics» methodical recommendations
for teachers and students, it is approved methods of leadthrough of
practical conferences with bringing in of teachers of physics,
development of professional brief-case of teacher of physics, writing
of his professional portrait.

Keywords: educational technology, readiness to pedagogical activity,
readiness, to the use of educational technologies,
organizationally-pedagogical terms of forming of readiness of future
teachers of physics, professional brief-case of future teacher of
physics, technologically oriental pedagogical practice.

PAGE 13

PAGE 23

Педагогічні умови формування ГдВОТ

Професійно-педагогічна підготовка

орієнтація цілей і мотивів майбутньої професійної діяльності на
використання освітніх технологій

використання викладачами університету в ході професійно-педагогічної
підготовки сучасних технологій вищої школи;

створення системних, комплексних зв’язків між школою і університетом;

впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу
у викладанні курсу “Освітні технології: фізика”;

забезпечення студентів необхідним навчально-дидактичним матеріалом з
дисципліни “Освітні технології: фізика” (електронний підручник,
методичні вказівки до самостійної роботи, методичні вказівки до
педагогічної практики).

наповнення змісту дисциплін педагогічного циклу теорією і практикою
освітніх технологій

формування у студента вміння проектувати і проводити уроки фізики з
використанням освітніх технологій

13

побудова змісту спецкурсу на основі теорії і практики використання
освітніх технологій при викладанні фізики

Реалізація педагогічних умов у професійно-педагогічній підготовці
майбутнього вчителя фізики

Сформована ГдВОТ у майбутніх учителів фізики

0,0

0,1

0,2

Констатувальний

А

В

С

експериментальна група

контрольна група

Етапи експерименту

Похожие записи