.

Економічні основи регулювання ринку продуктів харчування (на прикладі Одеської області): Автореф. дис… канд. екон. наук / М.В. Майгер, Одес. держ. е

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2373
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАЙГЕР Микола Вікторович

На правах рукопису
УДК 631.145:637(477.74)

ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ
(НА ПРИКЛАДІ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Спеціальність: 08.02.03. – “Організація управління, планування та
регулювання економікою”

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

м. Одеса – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському Державному Економічному Університеті,
Міністерство освіти України

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор Дяченко Станіслав Григорович,
Одеський державний економічний університет, завідуючий кафедри
економіки, організації і обліку в АПК.

Офіційні опоненти: – доктор економічних наук, професор Харічков Сергій Костянтинович,
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень – НАН
України (м.Одеса), замісник директора по науковій роботі;

– кандидат економічних наук, доцент Волкова Світлана Федорівна,
Одеська Державна Академія харчових технологій Міносвіти
України, доцент кафедри організації підприємств.

Провідна установа – Рада по вивченню продуктивних сил НАН України,
відділ регіональних проблем розвитку розміщення
харчової та переробної промисловості, м.Київ

Захист відбудеться 21 травня 1999 р. о 14.00. годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.41.055.01. при Одеському державному економічному університеті за адресою: 270100, м.Одеса, вул. Преображенська, 8.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського державного економічного університету за адресою: вул. Преображенська, 8

Автореферат розісланий “ 16” квітня 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент Маркітан О.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Панування командно-адміністративної системи привело до погіршення становища в економіці України, викликало в кінці кінців крах системи, затягнутої в глибоку кризу всіх сфер господарювання. Криза потрясла все народне господарство України, але найбільші випробування випали на долю тваринництва. Якщо в землеробстві обсяг промислового виробництва упав до рівня 60-х років, то в тваринництві до 50-х років.
Вихід із становища, що склалося, можливий лише шляхом прискорення переходу економіки до ринкових відносин. Процеси ринкового реформування економіки України почалися відносно недавно, тому ця тема ще не знайшла належного висвітлення в науковій літературі і практичному житті АПК. Не зважаючи на це, значної уваги заслуговують роботи по даній проблемі В.П.Бородатого, І.П.Буздалова, П.Г.Буніча, В.А.Горемикіна, В.П.Добриніна, С.І.Дорогунцова, А.М.Ємельянова, А.Б.Іоффе, Я.Корнаі, Я.А.Кронрода, І.І.Лукинова, С.Мочерного, В.М.Нелепа, А.А.Омельяненко, А.К.Покритана, П.Т.Саблука, І.Ю.Сиваченко, В.А.Тихонова, І.А.Чепурнова, Г.І.Шмельова, В.В.Юрчишина та інших вітчизняних і зарубіжних вчених, які в тій чи іншій мірі досліджують проблеми розвитку ринку.
В ході вивчення робіт вчених-економістів по темі дисертаційного дослідження основну увагу було приділено ринковим відносинам, удосконаленню економічного механізму по забезпеченню стабілізації і збалансованості розвитку сільського господарства і переробних підприємств, реформуванню виробничо-економічних відносин між учасниками єдиної продуктової інтегрованої структури.
В роботі вивчається м’ясо-молочний ринок, що обумовлено важливістю цих продуктів для харчування людей і найбільшою глибиною кризи їх виробництва і споживання. Необхідно проаналізувати причини становища, що склалося, і намітити шляхи виходу із кризи цієї області ринку, яка забезпечує населення цінними, часто незамінними продуктами харчування.
Складність поставленого завдання заключається в багатьох факторах, які лежать в основі зменшення виробництва м’ясо-молочних продуктів. Це не тільки поступове скорочення матеріально-технічної бази АПК, в тому числі тваринництва, але й здійснювана економічна політика. Монетаристська політика, яка проводиться без урахування всіх інших факторів формування ринку дозволила стабілізувати курс гривні, в більшості за рахунок невиплаченої вчасно заробітної платні. Ці призвело до подальшого зубожіння людей, зниженню платоспроможного попиту на найбільш цінні і дорогі продукти харчування – молоко і м’ясо, і в результаті до неухильного і швидкого скорочення виробництва і споживання тваринницьких продуктів.
Для виходу з кризи необхідно кардинальне поліпшення ринкових реформ, зменшення соціальної напруги в суспільстві на основі зростання матеріального добробуту людей шляхом збільшення виробництва в усіх галузях народного господарства, в першу чергу АПК.
Крім загальних недоліків формування ринків окремих видів продовольства, ринок м’ясо-молочних продуктів має ряд особливостей. В роки кризи питома вага хліба і хлібопродуктів в раціонах зубожілих людей різко зростає при значному зниженні частки м’яса, молока, яєць, овочів, риби, цукру. Це викликає зміни на ринку основних продуктів АПК, призводить до ускладнення державного регулювання ринків найважливіших видів продовольства. Це стосується паритету цін, системи кредитування, економічних відносин сільськогосподарських підприємств з партнерами по АПК і держбюджетом, матеріально-технічного постачання села, розмірів державного і регіональних замовлень, та ін.
Дисертаційна робота являється частиною теми кафедри “Економіки, організації і обліку в АПК”: “Організаційно-економічні аспекти формування ринку найважливіших продуктів АПК Одеської області”, яка є складовою частиною програми ОДЕУ “Економічні проблеми будівництва державності України: важелі і стимули розвитку господарських систем”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження заключається в обгрунтуванні основних напрямків формування ринку м’ясо-молочних продуктів в Одеській області і розвитку ринкових механізмів його функціонування.
У відповідності з метою дисертації визначені такі завдання:
– розглянути особливості формування ринку м’ясо-молочних продуктів Одеської області в сучасних умовах;
– узагальнити і проаналізувати тенденції змін ринку м’ясо-молочних продуктів розвинутих країн;
– дати оцінку тенденціям розвитку виробництва і споживання м’яса і молока;
– провести аналіз факторів, які впливають на ефективність м’ясо-молочного тваринництва;
– розрахувати варіанти оптимальної структури кінцевої продукції м’ясного і молочного підкомплексів АПК на перспективу з використанням економіко-математичних моделей і розглянути їх ефективність;
– розробити пропозиції по удосконаленню окремих сторін ринкових відносин в м’ясо-молочному підкомплексі АПК.
Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дослідження є комплекс теоре-
тичних, методологічних та практичних питань, вирішення яких дозволить підвищити ефективність регулювання ринку основних продуктів харчування.
Об’єктами дослідження прийняті підприємства АПК Одеської області.
Наукова новизна одержаних результатів. В ході роботи над дисертацією одержано ряд результатів, які мають самостійне значення:
– виявлені особливості і недоліки формування ринку м’ясних і молочних продуктів в Одеській, характерні і для інших областей України, що сприяли значному погіршенню рівня харчування населення;
– визначені недоліки взаємовідносин між партнерами ринку м’яса і молока, обгрунтовані шляхи їх подолання, як основи виробничої, інвестиційної, маркетингової та фінансової стратегії;
– із застосуванням угруповань і кореляційних моделей виявлені залежності рівня виробництва м’яса і молока від факторів виробництва, що дозволяє виробити більш обгрунтовану стратегію розвитку підприємств;
– на основі комплексного підходу дано прогноз розвитку виробництва м’ясо-молочних продуктів, за результатами якого проводиться вибір шляхів підвищення його ефективності;
– розроблені економіко-математичні моделі м’ясного і молочного підкомплексів, які включають всі основні сфери виробництва і реалізації кінцевої продукції з виділенням єдиної цільової функції.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть
використовуватися в практичній діяльності при формуванні ринку м’ясо-молочних продуктів Одеської та інших областей України.
Автор приймав участь в розробці заходів по удосконаленню виробничо-економічних умов роботи тваринницьких галузей Одеської області. Розроблені рекомендації ухвалені відділом тваринництва Головного управління сільського господарства і продовольства в 1997 р. і рекомендовані сільськогосподарським і переробним промисловим підприємствам для впровадження. Результати виконаних автором досліджень використані в учбовому процесі в курсі “Економіка і організація агропромислового комплексу” для студентів Одеського Державного Економічного Університету по спеціальностям “Облік і аудит в галузях народного господарства”, “Облік і аудит в сільському господарстві” та ін.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на наукових і науково-практичних конференціях, семінарах, нарадах, в т.ч. міжнародній методичній конференції “Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення в курсах економічних дисциплін” (м.Одеса, 1997), а також освітлювались в публікаціях у відкритій пресі.
Публікації. По темі дисертації опубліковано 8 друкованих робіт, з них у 2 монографіях і 6 статтях (чотири написані особисто) загальним обсягом 18,8 д.а., 9,1 д.а належать особисто автору.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 157 найменувань і додаток. Робота викладена на 156 сторінках машинописного тексту, містить 38 таблиць, п’ять малюнків.
У розділі 1 розглядаються проблеми формування ринку основних продуктів тваринництва в Одеській області, висвітлюється роль та значення розвитку ринку м’ясних та молочних продуктів в забезпеченні повноцінного харчування населення, дано історичний огляд розвитку виробництва тваринницьких продуктів і його сучасний стан, висвітлюються особливості формування ринку АПК і ринку м’ясо-молочних продуктів в Одеській області та закордонний досвід розвитку ринку основних тваринницьких продуктів.
У розділі 2 досліджуються сучасні тенденції виробництва та споживання в процесі формування ринку м’ясо-молочних продуктів в Одеській області. Для цього аналізуються тенденції виробництва в агропромисловому комплексі області, в тому числі сировинної бази м’ясо-молочної промисловості, умови та ефективність виробництва переробних підприємств.
У розділі 3 висвітлюються напрямки регулювання економічного розвитку м’ясних та молочних продуктів. Тут розглянуті шляхи зміцнення матеріально-технічної бази та пов’язана з цим інвестиційна політика, удосконалення організаційно-економічного механізму формування ринку м’ясо-молочної продукції. Розроблено прогноз виробництва м’ясо-молочних продуктів та виходу галузі з кризи.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Розділ 1. “Проблеми формування основних продуктів тваринництва в Одеській області”. В найближчому майбутньому АПК буде залишатися однією із самих приоритетних галузей народного господарства. В передкризовий 1991 рік Україна займала видне місце в світі серед розвинутих країн по виробництву харчових продуктів.
По виробництву зерна на душу населення України поступалася в 2 рази Канаді, незначно США, Франції, значно переважала Германію і Японію. Виробництво картоплі, овочів, бахчових, цукру, яєць було більше, ніж в цих економічно розвинутих країнах, також і молока (за виключенням Франції). І лише виробництво м’яса (за виключенням Японії).
До 1990 р. калорійність раціонів харчування населення колишнього СРСР відповідала рівню економічно розвинутих країн, хоча за білковою та вітамінною забезпеченістю, особливо білками тваринного находження, поступалася їм. Сучасна економічна криза привела до зниження якісного складу раціонів харчування людей; зменшення енергетичної повноцінності раціонів. В Одеській області кількість калорій у добовому раціоні населення знизилася за 1985-1996 роки майже в 1,5 рази.
За цей час сталися значні зміни в структурі харчування, які обумовлені зниженням життєвого рівня населення. Так, душове споживання хліба та хлібопродуктів зменшилось в 1,1 рази; м’яса – в 1,7; молока – 1,9; картоплі – 1,1; овочів – 1,7; цукру –1,6; риби – 4,4; яєць – 1,4; олії – в 1,2 рази. Різке зниження споживання харчових продуктів, особливо тваринницького походження привело до ослаблення здоров’я населення, зростання захворюваності, смертності, демографічної кризи.
Тваринництво відіграє величезну роль в забезпеченні населення цінними продуктами харчування, а багатьох галузей промисловості – сировиною. В продуктах тваринництва містяться в легкозасвоюваній формі самі необхідні для людини поживні речовини. В економічно розвинутих країнах споживання на душу населення продовольства в калоріях на 42% більше, ніж в слаборозвинутих, всього білка – на 55%, в т.ч. тваринного білка – в 5 раз. Найбільш вигідним серед галузей виробництва тваринного білка є молочне скотарство. В Одеській області на кожну затрачену гривню кормів молоко дає 0,2 кг білка; баранина – 0,17 кг; яловичина – 0,09; свинина – 0,13; м’ясо птиці – 0,18; яйце – 0,16.
До кінця восьмидесятих років галузі тваринництва і підприємства м’ясної і молочної промисловості досягли найбільших обсягів виробництва. Однак в 90-х роках криза в народному господарстві, особливо в тваринництві негативно відізвалась на стані переробної промисловості. В декілька разів скоротились об’єми виробництва, в особливості цінних високоякісних продуктів. Зниження платоспроможного спросу подавляючої більшості населення поставило підприємства у важке становище.
Скорочення поголів’я продуктивних тварин є однією із причин загальної кризи економіки народного господарства України. Одночасно знижується і продуктивність поголів’я, що призвело до зменшення обсягів виробництва тваринницької продукції в цілому по області.
В усіх категоріях господарств Одеської області відмічається скорочення поголів’я великої рогатої худоби в 1996 р. в порівнянні з 1981-1985 рр. на 43%, в т.ч. корів – на 17%, свиней – на 44%, овець і кіз – на 51%; в зрівнянні з 1986-1990 роками відповідно на 41, 15, 45 і 46%. Проте ці показники в окремих категоріях господарств різноманітні. Так, поголів’я великої рогатої худоби, а в його складі корів, зростає з кожним роком в господарствах населення і фермерів – в 1996 р. в порівнянні з 1986-1990 рр. відповідно на 145 і 154%. В суспільному секторі відбулося зниження поголів’я великої рогатої худоби на 59%, в тому числі корів – на 45% (табл.1).
Роль приватних господарств в скотарстві безперервно збільшується. Якщо в 1986-1990 рр. в цих господарствах утримувалось менше 10% поголів’я великої рогатої худоби області, то в 1996 р. – більше третини.
Аналогічні тенденції в зміненні поголів’я свиней. В передкризові роки в приватних господарствах утримувалось 14% поголів’я свиней, в1996 р. – 53%. По всім категоріям господарств скорочення поголів’я свиней склало за ці роки 49%, в суспільному секторі 72%, в приватному секторі збільшилось майже в 2 рази.
Таблиця 1.
Поголів’я великої рогатої худоби в господарствах Одеської області

Рік Одиниці
виміру Всі категорії госпо-дарств
В т.ч. Питома вага в усіх ка-тегоріях господарств, %
суспільний сектор населення,
фермери суспільно-го сектора населення і фермерів
1986-1990 тис.гол. 1149,8 1054,5 95,3 91,7 8,3
% 100,0 100,0 100,0 – –
В т.ч. 1990 тис.гол. 1060,4 960,9 99,5 90,7 9,3
к 1986-1990 % 92,2 91,1 104,4 – –
1993 тис.гол. 846,7 698,4 148,3 82,5 17,5
к 1986-1990 % 73,6 66,2 155,5 – –
1996 тис.гол. 661,0 427,5 233,5 64,7 35,3
К 1986-1990 % 57,5 40,5 245,0 –

Розділ 2. “Сучасні тенденції виробництва та споживання в процесі формування ринку м’ясо-молочних продуктів в Одеській області”.
В розділі аналізується стан виробництва та споживання основних продуктів харчування, особливо тваринництва.
Зменшення поголів’я основних видів продуктивних тварин – великої рогатої худоби і свиней було причиною деградації ресурсного потенціалу тваринництва, падіння ефективності виробництва м’яса і молока.
Наряду із зменшенням поголів’я відбувається значне падіння обсягів виробництва продукції. Причина полягає не тільки в зниженні поголів’я тварин, але і в падінні його продуктивності. Середньодобові прирости великої рогатої худоби в 1996 р. в зрівнянні з 1986-1990 рр. зменшились на 56%, свиней – на 48%, надій на корову – на 21%.
Загальний обсяг кормів, що споживаються при відгодівлі великої рогатої худоби в 1996 р. в порівнянні з восьмидесятими роками знизився на три четверті, в свинарстві майже на 70%. Поголів’я тварин зменшувалось більш повільними темпами, в результаті забезпеченість однієї голови кормами зменшилась в скотарстві на третину, в свинарстві – на 10%.
На одну голову на відгодівлі великої рогатої худоби в 1981-1985 рр. в середньому за рік було згодовано 18,6 ц к.од.; в 1986-1990 рр. – 17,1 ц к.од.; в 1991-1996 рр. – 14,3 ц к.од.; в тому числі в 1996 р. – 11,4 ц к.од. В свинарстві ці показники склали відповідно 9,4; 8,7; 7,8 і 8,0 ц к.од.
В роки кризи зменшилась не тільки забезпеченість тваринними кормами, але й погіршилась якість кормів, особливо їх білкова повноцінність. Це призвело до зменшення оплати корму продукцією, зниженню продуктивності поголів’я.
Криза тваринництва негативно вплинула на харчування людей. Реалізація м’яса по всім категоріям господарств Одеської області скоротилось з 339,1 тис. т в 1990 р. до 154,0 тис. т в 1996 р., або на 54,6% (рис.1); виробництво молока з 987,0 до 636 тис. т, або на 35,6% (рис.2), а величина споживання м’яса і м’ясопродуктів на душу населення знизилась на 40%, молока і молочних продуктів – на 50%. Якщо в кінці 80-х років було досягнуто певне приближення рівня споживання їжі до раціональних норм, то зниження платоспроможності більшої частини населення в 90-х роках викликало погіршення харчування переважаючої частини населення, особливо м’ясом. Починаючи з 1990 р. настає майже безперервне зниження рівня споживання м’яса на душу населення: в 1991 р. – 67,6 кг (96%), 1993 р. – 45,6 кг (65%), 1995 р. – 39,8 кг (57%). Валовий надій молока по всім категоріям господарств з початку 90-х років неухильно зменшувався, але в 1995-1996 рр. темпи валового виробництва молока, а також реалізації м’яса сповільнились. Якщо в суспільному секторі зниження обсягів реалізації м’яса в 1996 р. в порівнянні з 1986-1990 рр. складало 28%, то в приватному секторі реалізація збільшилась – з 101,7 тис.т до 116,5 тис.т або на 14,6%; при виробництві молока ці показники склали відповідно 63,6%; 171,6 тис.т; 376,5 тис.т і 119,4%.
Стабілізація виробництва і реалізації основних продуктів тваринництва стали можливими за рахунок розвитку приватного сектору – особистих і фермерських господарств.
Тепер фермерські господарства відчувають великі ускладнення, але не дивлячись на це число ферм збільшилось з початку 1992 р. по 1997 р. в 17,6 разів, а їх земельна площа в 11,5 разів.
З 1990 р. по 1997 р. площа земельних угідь в особистих господарствах населення Одеської області зросла більше, ніж удвоє і складає 200 тис. га. По стану на 1.01.1997 р. в порівнянні з 1990 р. в господарствах населення поголів’я великої рогатої худоби збільшилось в 2,3 рази, корів – в 2,4 рази, свиней – в 1,5 рази.
Розвиток приватного сектора привів до росту їх долі в структурі валової продукції сільського господарства області (в порівняльних цінах 1983 року). Якщо в 1990 р. ця доля склала 26,4%, то в 1996р. – 44,5%. Ще більша роль господарств населення і фермерів в тваринницьких галузях. В 1996 р. доля цих господарств в валовій продукції тваринництва Одеської області склала 50,5%, рослинництва –40,1%. Вперше за останні 65 років (з часів колективізації) валова продукція тваринництва, вироблена в приватному секторі перевищила обсяг продукції в суспільному секторі. Доля валової продукції рослинництва приватних господарств ще відстає на 10 пунктів від суспільного виробництва.
Один із найважливіших показників економічної ефективності виробництва – вихід продукції з одиниці площі – набагато вищий, ніж у суспільному секторі КСП, радгоспів і держгоспів. В 1990 р. в середньому по Одеській області було вироблено в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь валової продукції (в перерахунку на гривні) – 92 тис.грн. ,в т.ч. населенням і фермерами – 530,3 тис. грн, в суспільному секторі – 71 тис. грн. В 1996 неврожайному році відповідно 50,8; 197,6 і 31,9 тис. грн. В 1996 р. по всім категоріям господарств Одещини скорочення виробництва валової продукції в порівнянні з 1990 р. склало 45%, в тому числі по суспільному секторі –59%, приватному –8%. Не дивлячись на велику умовність цих розрахунків висока ефективність приватного господарства безсумнівна.
Умовність вказаних розрахунків заключається не тільки в незадовільному порівнянні грошових одиниць і цін в роки, що аналізуються, але і в недоліках визначення валового продукту в приватному секторі, в першу чергу, в особистих (селянських) і фермерських господарствах. Справа в тому, що значна частина виробленої в суспільному секторі КСП, колгоспів і держгоспів продукції видається їх працівникам в рахунок оплати праці. Це викликано фінансовою кризою, коли із-за відсутності грошей, недоліків податкової політики, натуроплата витісняє грошову оплату праці. В приватному секторі особистих і фермерських господарств в значній мірі покладаються на суспільний сектор КСП і радгоспів по використанню засобів виробництва, особливо техніки, транспорту, молодняка тварин, кормів. Цими засобами вони користуються безплатно або за символічну платню, також часто у вигляді оплати натурою за виконані роботи.
В роки переходу до ринкових відносин великі структурні зміни відбулися в харчовій переробній промисловості. З’явилася велика кількість дрібних переробних підприємств, як в складі КСП, колгоспів і держгоспів, фермерських господарств, так і самостійних приватних, малих підприємств, акціонерних товариств, кооперативів та ін. Цьому сприяла система заготівлі сировини, яка склалася, розвал фінансово-кредитної системи в АПК, гіперінфляція, високі ціни на засоби виробництва, величезний податковий прес. Дрібні переробні підприємства, особливо м’ясопродуктові швидше пристосовуються до існуючих умов, хоча і вони в останні роки відчувають труднощі з реалізацією продукції із-за різкого зниження платоспроможної здатності зубожілого населення. Великі м’ясні, молочні, консервні та інші переробні підприємства харчової промисловості, в умовах жорстокої фінансової кризи, як правило, не могли оплатити поставки сировини навіть по мінімальним цінам, набагато меншим, ніж витрати сільськогосподарських виробників на цю продукцію.
Такі підприємства в декілька разів скоротили свої обсяги виробництва, в особливості цінних високоякісних продуктів (табл.2).
За період з 1991 р. по 1996 р. виробництво тваринного масла в молочній промисловості Одеської області зменшилось в 3,8 рази, цільномолочної продукції в перерахунку на молоко – в 10 разів, сиру і бринзи – в 5,2 рази, скоротились обсяги переробки в м’ясній промисловості – виробництво м’яса і субпродуктів першої категорії – в 8 разів, ковбасних виробів – в 5,7 рази. Велика кількість виробничих потужностей тепер простоюють із-за нехватки сировини недосконалості закупочних цін і багатьох інших економічних причин, в першу чергу колосального податкового пресу. Багато хто з виробників молока прагнуть реалізувати його безпосередньо кінцевим споживачам, навіть в не переробленому вигляді. Збільшився забій тварин безпосередньо в особистих господарствах населення з наступною реалізацією на ринках.
Таблиця 2.
Виробництво продукції колишніх державних підприємств м’ясної та
молочної промисловості за 1991-1996 рр.

Продукція Одиниці
виміру Роки
1991 1992 1993 1994 1995 1996
Масло тваринне тис.т 15,1 13,0 9,6 7,9 6,8 4,0
Цільномолочна продук-ція в перерахунку на молоко
тис.т
231,5
158,9
89,2
63,6
32,9
23,2
Сир і бринза тис.т 10,4 8,0 5,4 5,8 3,2 2,0
М’ясо, субпродукти
1 категорії
тис.т
80,3
78,7
40,8
30,3
16,3
10,1
Ковбасні вироби тис.т 39,0 34,8 22,8 18,6 13,9 6,9

Розділ 3. “Основні напрямки регулювання ринку м’ясних і молочних продуктів”.
В розділі показано, що недоліки формування ринку м’ясо-молочних продуктів в більшості пояснюються слабким розвитком його інфраструктури, особливо збуту і постачання. В останні роки в економічно розвинутих країнах набуває розповсюдження біржова торгівля, яка займає на сільськогосподарських ринках особливе місце: на продукцію аграрного сектора економіки приходиться більше 70% світового біржового обігу. В Україні майже повсюди податкова система занапащає легальний бізнес, без якого біржова торгівля безглузда. Економічна політика, що проводиться, особливо в оподаткуванні, змушує значну частину м’ясо-молочного ринку “іти в тінь”. Зараз по рахункам агропромислового банку “Україна” проходить лише третина продукції АПК, що реалізується. Враховуючи те, що АПК в країнах колишнього СРСР, в тому числі і на Україні, зараз одна із небагатьох функціонуючих сфер народного господарства, стають зрозумілими труднощі з бюджетом, державним регулюванням економіки в період переходу до ринку.
Приватизація переробних підприємств тільки їх працівниками може призвести до ще більшої монополізації галузі, поглибленню існуючої конфронтації між виробниками-поставниками сировини і переробними підприємствами. Безсумнівно, що основними господарями в процесі приватизації виробництв м’ясної і молочної промисловості повинні стати колективні сільськогосподарські підприємства, кооперативи, фермерські господарства, асоціації, які виробляють сировину. Вони повинні володіти контрольним пакетом акцій при акціонуванні переробних підприємств промисловості і торгівлі, а не фізичні особи – керівники і спеціалісти сільськогосподарських підприємств.
Одне із основних завдань регулювання цін полягає у зменшенні та ліквідації диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Розрив між цьома цінами, що повсякденно зростає, приводить до деградації матеріально-технічної бази сільського господарства. Щоб у 1996 році купити трактор Т-150 сільському виробнику необхідно виробити і продати порівняно з 1991 роком в 7,3 рази більше зерна, в 14,4 рази більше молока, в 21 раз більше м’яса; комбайн “Нива” в 10,19 та 28 разів, кормозбиральний комбайн КСП–100 – в 7; 13 і 21 раз, суперфосфат – в 6; 12 і 21 раз відповідно. Це привело до значних порушень еквівалентності міжгалузевого обміну.
Невідповідність цін, які склалися приводить до послаблення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва. Із-за високої вартості ресурсів сільські товаровиробники вимушені зменшувати їх придбання і нерідко повністю відказуватися від них, так як на кожний вид ресурсів потрібно реалізовувати все більше кількість виробленої продукції.
Диспаритет цін склався у взаємовідносинах села не тільки з фондоутворюючими галузями промисловості, але й з підприємствами харчової і переробної промисловості, які безпосередньо входять в агропромисловий комплекс. Так, закупочні ціни на продукцію сільського господарства зростають в декілька разів менше, ніж оптові і роздрібні, особливо на молоко і молочні продукти. Таким чином, лібералізація цін нанесла сильний удар по економічним інтересам сільських товаровиробників і в кінцевому підсумку привела до спаду виробництва.
Відмінною рисою країн з розвинутою економікою є фінансова підтримка сільськогосподарського виробника, яка здійснюється в самих різноманітних формах. В країнах з розвинутою ринковою економікою свобода цін відносна. Їх регулювання здійснюється внаслідок конкуренції і дії антимонопольних законів. В цілому ряді держав (Японія, США, Швейцарія, Норвегія та ін.) на багато видів товарної продукції установлюються рівні закупочних і продажних цін. Наряду з цим, державою на рослинницьку і тваринницьку продукцію установлюються дотації від 27% (продукція рослинництва США) до 75% (в Норвегії, Японії).
При існуючій системі грошових розрахунків з виробниками сільськогосподарських продуктів, село виступає безплатним кредитором державного бюджету і незліченних комерційних структур, включаючи банки. Одним із основних завдань державного регулювання економіки є ціноутворення. Основна ціль такого регулювання – турбота про споживачів і виробників, максимальне наближення ціни до можливостей платоспроможного попиту покупців. Відміна ПДВ на м’ясо-молочні продукти та ряд інших продуктів харчування дозволить знизити ціни і збільшити платоспроможний попит населення, що призведе до зростання обсягів виробництва, зміцнення здоров’я людей. Найголовніші складові частини взаємовідносин держави і АПК: налоги, інвестиції, фінанси, кредит є першочерговими об’єктами для приведення до цивілізованих ринкових параметрів.
При побудові економіко-математичних моделей щодо прогнозування розвитку АПК не треба включати велику кількість видів виробничих ресурсів – це не оправдано ускладнює задачу і не приводить до істотного покращання його рішення. В основі методів прогнозування розвитку виробництва в масштабах області знаходяться виробничі функції типу “вихід-затрати”.
Зміцнення кормової бази є головним резервом відновлення м’ясо-молочної галузі. До 2005 р. нема необхідності значно збільшувати поголів’я великої рогатої худоби. Збільшення в зрівнянні з 1996 р. контингенту на відгодівлі на 17%, свиней – на 32% при зростанні виробництва кормів на 35% дозволить на 14% поліпшити забезпеченість великої рогатої худоби кормами і на 11% свиней. Цього достатньо для одержання сировини м’ясопереробної промисловості на рівні 1990 р.
Нема підстави для збільшення поголів’я молочного стада. Зростання виробництва молока доцільно проводити тільки за рахунок збільшення продуктивності корів.
М’ясо-молочне тваринництво в Одеській області не відноситься до найбільш вигідних галузей. Першість належить зерновому господарству, виробництву соняшника, винограду, зрошуваному овочівництву. Збільшення цих виробництв дозволить краще використовувати особливості природно-економічних умов Одеської області. Що стосується виробництва м’яса, то його рівень в перерахунку на душу населення повинен відповідати середньому по Україні. Це дасть можливість задовольнити попит населення області за рахунок власного виробництва.

В И С Н О В К И
1. Великий досвід багатьох країн свідчить, що ринок повинен бути в тій чи іншій мірі регульованим. В сучасних умовах України основними напрямками впливу держави на формування ринкової економіки виступають: створення законодавчих і правових основ, великомасштабна програма приватизації власності, проведення системи антимонопольних заходів, фінансове оздоровлення шляхом удосконалення бюджетно-кредитних відносин, державне регулювання зовнішньо-економічної діяльності, соціальний захист населення. Держава повинна створити надійну систему регулювання системи земельних відносин, включаючи держконтроль за використанням землі, розробити соціально-економічний моніторінг земельної реформи.
До основних напрямків державного регулювання ціноутворення повинна відноситися дотація сільськогосподарського виробництва, введення гарантованих державою цін на основні види сільськогосподарської продукції, удосконалення організаційно-правових форм реалізації продукції, оподаткування. Особливе місце займає питання зменшення та ліквідації диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію.
Без цього село як і раніше буде виступати безплатним кредитором державного бюджету і незлічених комерційних структур, включаючи банки.
2. Починаючи з 1990 р. всі показники економічної ефективності виробництва м’яса і молока в АПК Одеської області погіршуються. Основна причина цього – руйнування матеріально-технічної бази галузі, скорочення її ресурсного потенціалу.
Криза тваринництва негативно вплинула на харчування людей. Починаючи з 1990 р. настає майже безперервне зниження рівня споживання всіх основних продуктів харчування на душу населення, особливо м’яса і молока.
В 1995-1996 рр. темпи зниження виробництва і реалізації основних продуктів тваринництва сповільнилось. Це відбулося завдяки зростанню виробництва в приватному секторі.
Розвиток приватного сектора привів до росту їх долі в структурі валової продукції сільського господарства області (в порівняльних цінах 1983 року). Якщо в 1990 р. ця доля склала 26,4%, то в 1996р. – 44,5%. Ще більша роль господарств населення і фермерів в тваринницьких галузях. В 1996 р. доля цих господарств в валовій продукції тваринництва Одеської області склала 50,5%, рослинництва –40,1%. Вперше за останні 65 років (з часів колективізації) валова продукція тваринництва, вироблена в приватному секторі перевищила обсяг продукції в суспільному секторі. Доля валової продукції рослинництва приватних господарств ще відстає на 10 пунктів від суспільного виробництва.
Один із найважливіших показників економічної ефективності виробництва в господарствах населення і фермерів – вихід продукції з одиниці площі – набагато вищий, ніж у суспільному секторі КСП, радгоспів і держгоспів.
3. Обсяги виробництва в харчовій промисловості, в тому числі в м’ясо-молочній, швидко зменшувались, а зниження платоспроможного попиту переважаючої більшості населення поставило підприємства в важке становище. Велика кількість виробничих потужностей тепер простоює із-за нехватки сировини, недосконалості закупівельних цін і багатьох інших економічних причин, в першу чергу величезного податкового пресу. Багато виробників молока і м’яса прагнуть реалізувати його безпосередньо кінцевим споживачам, навіть в не переробленому вигляді. Збільшився забій тварин безпосередньо в особистих господарствах з подальшою реалізацією на ринках.
Укріплення матеріально-технічної бази тваринництва є основою розвитку сировинної бази переробної м’ясо-молочної промисловості. Харчова промисловість повинна формуватися з урахуванням платоспроможного попиту населення на продукти харчування і можливостей місцевої сировинної бази.
4. Капіталовкладення в сільське господарство України скоротилось в 1995 р. на 84% в порівнянні з 1986-1990 рр. Ще більше скорочення вкладень відбулося в тваринництві – до 88%. Майже так зменшились вкладення в м’ясо-молочну промисловість – на 20% в порівнянні з 1986-1990 рр.
Реконструкція сільськогосподарських і переробних підприємств АПК, нове будівництво, установка прогресивного технологічного обладнання будуть здійснюватися за рахунок інвестицій з державного бюджету, зарубіжних партнерів, з власного прибутку, участі промислових фірм, комерційних банків, різного роду комерційних підприємств.
Заслуговує розповсюдження інвестування сільськогосподарських і переробних промислових підприємств з боку вітчизняних комерційних структур шляхом їх організаційного об’єднання в різних формах.
5. Дослідження інфраструктури регіонального продовольчого ринку показав необхідність значного її удосконалення. Це потребує поліпшення роботи аграрних бірж, районних торгівельних домів, створенню при управліннях сільського господарства спеціальних маркетингових комерційних служб.
6. Розроблені в дисертації варіанти прогнозу виходу з кризи АПК Одеської області показують, що виробництво м’яса і молока доцільно розвивати на загальнодержавному рівні в розрахунку на душу населення. Це дозволить забезпечити населення Одеської області на рівні середнього по Україні власного виробництва.
7. В інвестиційній політиці розвитку ринку м’ясо-молочних продуктів важливим елементом є вибір приоритетних напрямків капіталовкладень. Такими напрямками є кормова база, племінна справа, сучасні технології глибокої промислової переробки сировини, розвиток холодильного господарства, застосування найновіших видів упаковки і тари.
Головна ланка в цих напрямках – кормова база. Багаточисленними дослідженнями доказано, що кожна гривня додаткових вкладень в збільшення поголів’я тварин, відповідне зростання площ тваринницьких приміщень з необхідним обладнанням та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
Монографії:
1. Дяченко С.Г., Майгер Н.В. Формирование рынка мясо-молочних продук-
тов. – Одесса: АОЗТ ИРЭННТ, 1998. – 164с. (10,3 д.а., в т.ч. автора 3,5 д.а.)
2. Дяченко С.Г., Майгер Н.В., Сидлецкая О.С. Продовольственный рынок Одесщины: экономические проблемы и перспективы развития. – Одесса: АОЗТ ИРЭННТ, 1998. – 7,0 д.а. – 110с. (6,9 д.а., в т.ч. автора 2,2 д.а.)
Статті:
3. Майгер М.В. “Особливості формування ринку м’ясо-молочних продуктів в Одеській області” // Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення в курсах економічних дисциплін. ч.11. ОДЕУ, Одеса, 1997.- с.248-253.
4. Майгер М.В. “Сучасний рівень та основні напрямки розвитку сировинної бази молочної промисловості”.//Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення в курсах економічних дисциплін. ч.11. Одеса, ОДЕУ.1997.– с.254-259.
5. Майгер М.В. “Державне регулювання переходу до ринкових відносин в АПК”. // Вісник соціально-економічних досліджень. Випуск 1. – ОДЕУ. – Одеса. – 1997. – с.218-221.
6. Майгер М.В. “Історія формування ринку продуктів тваринного походження в степах України до 1917 р.” // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Випуск 111. – МСГУ Миколаїв. – 1998. – с.9 – 12.
7. Дяченко С.Г., Майгер М.В. “Криза м’ясо-молочного ринку і шляхи її подолання в Одеській області”.// Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем. Випуск 2. ч.11.ОДЕУ.– Одеса.–1998.– с.25-30. (0,3 д.а., в т.ч. автора 0,15 д.а.)
8. Дяченко С.Г., Майгер М.В. “Економічні питання регулювання ринку м’ясо-молочних продуктів” // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Випуск 1У. – МСГУ – Миколаїв.- 1998. – с.45-47. (0,25 д.а., в т.ч. автора 0,15 д.а.)

Анотація
Майгер М.В. Економічні основи регулювання ринку продуктів харчування (на прикладі Одеської області). Дисертація являється рукописом.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08.02.03. – організація управління, планування і регулювання економікою. Одеський Державний Економічний Університет, Одеса, 1998 р
Дослідження напрямків і основні проблеми регулювання ринку продуктів харчування в Одеській області, особливо м’ясо-молочних. Розглядаються особливості регулювання ринку в суспільних, фермерських, особистих та інших господарствах. Розроблено прогноз по виходу з кризи продовольчого ринку, обгрунтовуються рекомендації по поліпшенню державного регулювання виробництва і споживання продуктів харчування.
Ключові слова: ринок продуктів харчування і м’ясо-молочних продуктів, інфраструктури ринку, ціни, економічні відносини.

Аннотация
Майгер Н.В. Экономические основы регулирования рынка продуктов питания (на примере Одесской области). Диссертация является рукописью.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03. – организация управления, планирования и регулирования экономикой. Одесский Государственный Экономический Университет, Одесса, 1998 г.
Исследуются направления и основные проблемы регулирования рынка продуктов питания в Одесской области, особенно мясо-молочных.. Разработаны предложения и дан прогноз по выходу из кризиса продовольственного рынка, обосновываются рекомендации по улучшению государственного регулирования производства, реализации и потребления продуктов питания.
Дан исторический обзор развития рынка сельскохозяйственных продуктов в Северном Причерноморье Х1Х и ХХ столетий.
Большое внимание уделяется недостаткам формирования современного рынка пищевых продуктов в Одесской области, характерных и для других областей Украины. На основании анализа экономических взаимоотношений между партнерами рынка мясо-молочных продуктов даны рекомендации по совершенствованию взаимоотношений, особенно между аграрными и перерабатывающими предприятиями и государственным и местными бюджетами.
С применением современных экономико-математических и статистических методов выявляются зависимости объемов производства основных продуктов питания от факторов производства, дан анализ динамики объемов производства и потребления продуктов питания на душу населения.
Излагаются актуальные проблемы развития частного сектора производства в агро-промышленном комплексе, показана все возрастающая экономическая роль частных хозяйств в производстве и обеспечении населения продуктами питания.
Рассматриваются особенности регулирования рынка в общественных, фермерских, личных и других хозяйствах.
Разработаны экономико-математические модели мясного и молочного подкомплексов агропромышленного комплекса, включающие все основные сферы производства и реализации конечной продукции с выделением единой целевой функции.
Ключевые слова: рынок продуктов питания и мясо-молочных продуктов, инфраструктура рынка, цены, экономические отношения.

ANNOTATION
MAYGER N.V. ECONOMIC PRINCIPLES OF REGULATION OF MARKET OF FOOD PRODUCTS (By an Example of Odessa region)

The dissertation is in manuscript.
The dissertation for the Candidate degree in Economics, Speciality 08.02.03. – Organization
of Management, Planning and Regulation of Economics. Odessa State University of Economics. Odessa, 1998.
Main lines and problems of regulation of the market of food products, especially meat and dairy produce, in Odessa region are investigated. Specific features of regulation of the market in public, farmers’, individual, and other farms are considered. A prognosis on resolving the crisis of the market of food products is developed, recommendations with respect to the improvement of state regulation of the production and consumption of food products are grounded.
Key words: market of food products and meat and dairy produce, infrastructure of the market, prices, economic relations.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020