МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

ЛОГВИНЕНКО ІРИНА ПЕТРІВНА

УДК 616.716.1+616.716.3]-001.5:616.714.7

Лікування переломів вилицевого комплексу, що призвели до зміни об’єму
орбіти

14.01.22 – стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ –2005

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

на кафедрі хірургічної стоматології Національного медичного університету
імені О.О. Богомольця МОЗ України

Науковий керівник:

член-кореспондент АМН України, Заслужений діяч науки і техніки України,
доктор медичних наук, професор Маланчук Владислав Олександрович,

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, кафедра
хірургічної стоматології, завідувач

Офіційні опоненти: член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук,
професор Харьков Леонід Вікторович,

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця,

кафедра хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії дитячого
віку, завідувач

доктор медичних наук, професор Малевич Олег Євгенович,

Дніпропетровська державна медична академія, кафедра хірургічної
стоматології, завідувач

Провідна

установа: Українська медична стоматологічна академія МОЗ України,кафедра
хірургічної стоматології, м. Полтава

Захист відбудеться “ 17 ” березня 2005 р. о 13.30 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 при Національному
медичному університеті м. О.О. Богомольця МОЗ України за адресою:
01057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1, стоматологічний корпус.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного
університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 01057, м.
Київ, вул. Зоологічна, 1.

Автореферат розісланий “ 11 ” лютого 2005 р.

УЧЕНИЙ СЕКРЕТАР

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент
О.І. Остапко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема травматизму щелепно-лицевої ділянки не
втрачає своєї актуальності, адже кількість травм та посттравматичних
деформацій лицевого скелету, зокрема середньої зони обличчя, постійно
зростає. Зростання тяжкості таких ушкоджень пов’язане зі збільшенням
частки транспортної травми (Акадже А., Гунько В.И., 2004). Велику питому
вагу, а саме 5,5–25% від загальної кількості пошкоджень кісток лицевого
скелету, складають переломи вилицевого комплексу (Маланчук В.А., 1985;
Азарченко К.Я., 1998; Матрос-Таранец И.Н. и соавт., 2001). Особливо
складними для лікування є переломи, сполучені з пошкодженням стінок
орбіти, що зустрічаються більш ніж у 50% хворих з переломами вилицевого
комплексу (Волков В.В. и соавт., 1984; Ипполитов В.П. и соавт., 2000).

Переломи кісток середньої зони обличчя із залученням стінок орбіти
стають причиною виникнення ряду естетичних та функціональних порушень –
асиметрії обличчя, диплопії, зниження гостроти зору, зміни поля зору,
порушення функції окорухових м’язів, порушення відтоку сльози (Кугоева
Е.Э., Груша О.В., Белоглазов В.Г., 1996; Малевич О.Е., Камский М.П.,
2000; Ипполитов В.П. и соавт., 2000; Харьков Л.В., Яковенко Л.Я., Чехова
І.Л., 2003; Gas C. et al., 1999; Chen C.T. et al., 1999). Зміщення
очного яблука (екзофтальм, енофтальм, гіпофтальм, латеральна або
медіальна дислокація) веде до видимого понівечення обличчя, порушення
соціальної адаптації пацієнта, що важко позначається на його психічному
стані (Стучилов В.А. и соавт., 2001).

Якість лікування цієї групи хворих великою мірою залежить від якості
проведення діагностичного етапу. На сьогоднішній день в нашій країні
з’являється можливість використання таких високоінформативних методів
обстеження хворого, як комп’ютерна томографія, комп’ютерна трьохвимірна
реконструкція лицевого черепа, магнітно-резонансна томографія. Вони
дозволяють оцінити картину пошкодження будь-якої ділянки лицевого
скелету, просторове зміщення фрагментів, стан м’яких тканин в зоні
ураження. Проте ці методи не є широко впровадженими в клінічну практику.

Досвід багатьох авторів показав, що є велика частка хворих, у яких
проведені оперативні втручання не усувають деформацію, зберігаються
функціональні порушення органа зору (Ипполитов В.П., Безруков В.М.,
1981; Folkstad L., Westin T., 1999). Тільки у 44% хворих з переломами
вилицевого комплексу не виявляють офтальмологічної патології через рік
після проведеного оперативного втручання (Таль Г.М., 1998). Nicholson та
Gusak у 1987 році описали шість випадків втрати зору після
реконструктивних втручань на дні орбіти, які автори пов’язують із прямим
пошкодженням зорового нерва, або з надмірним тиском неправильно
розташованого імплантату.

Велика частота розвитку естетичних та функціональних порушень при
переломах вилицевого комплексу із залученням стінок орбіти та неусунених
післяопераційних порушень у цієї групи хворих потребує аналізу техніки
оперативних втручань, що використовуються, розробки і впровадження більш
досконалих методик діагностики пошкодження та планування операцій,
розробки методів оцінки ефективності лікування.

Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом планової наукової теми кафедри хірургічної
стоматології НМУ „Клініко-біологічне обґрунтування операцій в
щелепно-лицевій ділянці та шиї” (номер Державної реєстрації 0102U000789,
шифр 616.716.8–617.521.537-089). Дисертант є виконавцем окремого
фрагменту зазначеної теми.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є покращення результатів
лікування хворих з переломами вилицевого комплексу, що призвели до зміни
об’єму орбіти, шляхом удосконалення обстеження, а також планування та
техніки відновлювальних операцій з урахуванням положення органів орбіти.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

Визначити частоту переломів вилицевого комплексу, проаналізувати
характер травматичних ушкоджень цієї зони за останні десять років та
простежити динаміку змін в структурі пошкоджень за останні 26 років
(1977-2003 рр.).

Вивчити особливості анатомічної будови, рельєфу і об’єму орбіт людини.

Покращити якість обстеження хворих з переломами вилицевого комплексу за
рахунок розробки пристрою для визначення зміни положення очного яблука.

Розробити та запровадити спосіб орбітовольюмметрії для покращення
планування оперативних втручань у хворих з переломами вилицевого
комплексу.

Вдосконалити методи лікування переломів вилицевого комплексу з
урахуванням необхідності відновлення об’єму орбіти і репозиції очного
яблука.

Визначити ефективність запропонованих методів лікування.

Об’єкт дослідження – хворі з переломами вилицевого комплексу.

Предмет дослідження – зміщення очного яблука та зміна об’єму орбіти при
переломах вилицевого комплексу, планування та методи оперативних
втручань у хворих з переломами вилицевого комплексу та зміною об’єму
орбіти.

Методи дослідження. Аналіз архівного матеріалу клініки кафедри
хірургічної стоматології – щелепно лицевого відділення № 2 Київської
міської клінічної лікарні № 12; антропометричні методи – краніо- та
орбітометрія черепів людини – за Сегедою С.С. (1995);
топографо-анатомічне дослідження дна орбіти та зони виконання
коронарного доступу; в клінічних групах – визначення величини зміщення
очного яблука та зміни об’єму орбіти, дослідження стану органу зору;
рентгенологічні методи – рентгенографія, комп’ютерна томографія,
трьохвимірна реконструкція лицевого черепу; дослідження
стереолітографічних моделей черепа; визначення ефективності використання
різних хірургічних методик, в тому числі запропонованих методів
оперативних втручань щодо відновлення об’єму орбіти; статистичні методи
– визначення середніх та відносних величин, параметричної оцінки
вірогідності, методик кореляційного та регресійного аналізу, визначення
показника наочності.

Наукова новизна. Отримано нові дані щодо анатомічних особливостей будови
орбіт людини. Урахування виявлених особливостей при реконструктивних
втручаннях на нижній стінці орбіти є необхідною умовою досягнення
репозиції очного яблука в правильне положення.

Удосконалено етап передопераційного планування при переломах вилицевого
комплексу, що призвели до зміни об’єму орбіти. Вперше запропоновано
математичний спосіб розрахунку зміни об’єму орбіти за величиною зміщення
очного яблука та розроблено пристрій для визначення зміни положення
очного яблука в системі трьох координат.

Вперше при визначенні параметрів орбітального трансплантату були
враховані дані щодо зміщення очного яблука, величини зміни об’єму орбіти
та індивідуальних анатомічних особливостей будови дна орбіти.

Вперше запропоновані оперативні методики реконструкції дна орбіти, які
враховують різні варіанти будови дна орбіти, параметри зміни об’єму
орбіти, необхідність ізоляції трансплантату і зони пошкодження від
порожнини верхньощелепної пазухи на період інтеграції.

Розроблено новий спосіб виконання коронарного доступу при уламкових
переломах кісток середньої зони обличчя, який є більш зручним у
виконанні, ніж описані раніше способи.

Практичне значення одержаних результатів. Для покращення планування
оперативного втручання у хворих з переломами вилицевого комплексу, що
призвели до зміни об’єму орбіти, розроблено пристрій для визначення
зміни положення очного яблука (Патент України № 47944А), який дає
можливість виміряти величини зміщення ока в трьох площинах –
сагітальній, фронтальній і горизонтальній. Також, розроблено спосіб
визначення зміни об’єму орбіти (Патент України № 42610А), який дозволяє
дати кількісну (в см3) оцінку зміну об’єму орбіти на травмованій стороні
і точно спланувати оперативне втручання.

На основі отриманих результатів вивчення будови орбіт людини були
виготовлені 4 типи реконструктивних пластин для відновлення дна орбіти.

Запропоновано новий спосіб усунення кісткових дефектів середньої зони
обличчя, що проникають у верхньощелепну пазуху (Патент України
№ 58834А), який забезпечує ізоляцію кісткового трансплантату від
порожнини верхньощелепної пазухи на період його перебудови.

Розроблено і впроваджено новий спосіб виконання коронарного доступу при
хірургічних втручаннях на кістках середньої зони обличчя (Патент України
№ 66729А), який є більш зручним та менш травматичним, ніж раніше описані
способи.

Застосовані методики планування і виконання оперативних втручань
забезпечили досягнення високого косметичного і функціонального
результатів лікування. Отримані результати можуть бути використані в
лікувальних закладах, що надають спеціалізовану медичну допомогу
постраждалим з травмами щелепно-лицевої ділянки.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто вивчена література та
проведено патентно-інформаційний пошук за темою дисертації. Спільно з
науковим керівником сформульовано завдання дослідження, висновки та
практичні рекомендації. Самостійно проведено аналіз архіву клініки за
2000-2003 рр. Антропометричні дослідження виконані самостійно згідно
рекомендацій співробітників відділу фізико-природничих методів
дослідження в археології Інституту антропології АН України (директор –
академік АН України П.П.Толочко). Топографо-анатомічні дослідження
здобувач виконала особисто згідно рекомендацій співробітників кафедри
анатомії людини Національного медичного університету імені
О.О.Богомольця (завідувач – д.м.н., професор І.І. Бобрик).

Комп’ютерно-томографічне обстеження тематичних хворих та аналіз
отриманих даних виконані за участю автора фахівцями діагностичного
центру „Здоров’я людей похилого віку” інституту нейрохірургії АМН
України (директор – д.м.н. В.А. Рогожин, зав. відділення
рентгено-комп’ютерної томографії – Ю.П. Терницька). Фірмою „Матеріалайз”
(Бельгія) за даними комп’ютерної томографії були виготовлені пластикові
моделі лицевого скелету хворих з переломами вилицевого комплексу.?

Вимірювання положення очних яблук та визначення зміни об’єму орбіти,
розрахунок параметрів трансплантатів проводились автором особисто. Автор
брала участь в операціях в якості оператора та асистента.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались
та обговорювались на IV Міжнародному конгресі стоматологів, симпозіумі з
хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії (7-8 липня 2002
року, Каунас, Литва), XVI міжнародному конгресі EACMFS (3-7 вересня 2002
року, Мюнстер, Німеччина), XVI інтернаціональній конференції EACMFS з
хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії (14-20 травня 2003
року, Афіни, Греція), VII міжнародній конференції щелепно-лицьових
хірургів та стоматологів (Санкт-Петербург, 2003).

Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на засіданнях кафедри
хірургічної стоматології НМУ, засіданнях лікарів відділення
щелепно-лицевої хірургії Київської міської клінічної лікарні № 12.

Результати проведених досліджень впроваджено в практику роботи
відділення щелепно-лицевої хірургії Київської міської лікарні № 12, в
навчальний процес кафедри хірургічної стоматології Національного
медичного університету імені О.О. Богомольця.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, в тому
числі 6 статей у наукових журналах, рекомендованих ВАК України, 4 тези у
матеріалах конференцій та з’їздів, отримано 4 патенти України.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 190 сторінках
комп’ютерного тексту та складається із вступу, огляду літератури,
чотирьох розділів власних досліджень, узагальнення результатів
дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних
джерел. Основний текст дисертації складає 150 сторінок. Робота
ілюстрована 22 таблицями, 3 діаграмами, 12 малюнками,

45 фотографіями. Список літератури містить 411 джерел, з них 264 –
іноземні.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань нами
проведено вивчення архівного матеріалу клініки за 1992-2003 роки. Всього
проаналізовано 379 історій хвороби хворих з травматичними переломами
вилицевого комплексу. 205 пацієнтів лікувалися в щелепно-лицевому
відділенні Київської міської клінічної лікарні № 14 (колишня № 23) в
період з 1992 по 1999 роки, а 174 – у щелепно-лицевому відділенні № 2
Київської міської клінічної лікарні № 12 в період 2000-2003 років.
Аналізували вік і стать постраждалих, етіологію та давність переломів,
тип перелому, наявність сполучених ушкоджень. Вивчали частоту переломів
вилицевого комплексу в загальній кількості переломів кісток лицевого
скелету. Для оцінки змін структури травми вилицевого комплексу у нашому
регіоні результати порівняли із даними аналогічного дослідження,
проведеного у 1977-1983 роках.

Краніометричне дослідження провели на 70 паспортизованих мацерованих
черепах людини. На кожному черепі вимірювали: поздовжній та поперечний
діаметри черепа; виличний діаметр і верхню висоту обличчя; висоту,
ширину та об’єм правої і лівої орбіт. Розраховували величину черепного
показника, верхньолицевого показника та орбітального показника. За
отриманими даними встановили тип будови мозкового черепа, лицевого
черепа та тип будови орбіти. Тип просторового розташування дна орбіти
визначали за величиною кутів, утворених між дном орбіти та латеральною і
медіальною стінками орбіти ( 3см3

Свіжі 34 6 – –

Застарілі 13 5 2 1

Неправильно зрощені 7 4 3 1

Всього 54 15 5 2

Всього (%) 71,1 19,7 6,6 2,6

Відновлення об’єму орбіти шляхом репозиції фрагментів вилицевого
комплексу в правильне положення та реконструкції нижньої стінки орбіти
сприяло відновленню функції окорухових м’язів у 12 хворих. З 8 хворих із
диплопією повністю її ліквідувати вдалось у 6 хворих. Спостерігали 2
випадки відновлення функції відкривача верхньої повіки після
остеосинтезу вилицевого комплексу та реконструкції дна орбіти.

Проведені дослідження та розроблені методики планування оперативних
втручань дозволили покращити естетичний та функціональний результати
лікування хворих з переломами вилицевого комплексу, що призвели до зміни
об’єму орбіти.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального науково-практичного
завдання сучасної стоматології (і щелепно-лицевої хірургії) – покращенню
результатів лікування переломів вилицевого комплексу, що призвели до
зміни об’єму орбіти. Запропоновані нові методи обстеження хворих з
переломами вилицевого комплексу, методики планування оперативних
втручань, розроблені і впроваджені нові методи виконання відновлювальних
операцій, що дозволило зробити такі висновки:

1. Частота переломів вилицевого комплексу складає 18,3% від загальної
кількості переломів кісток лицевого скелету. За останні 20 років
структура травми вилицевого комплексу змінилась у бік зростання тяжкості
ушкоджень, оскільки до числа типових увійшли багатоуламкові переломи
(5,8%) та багатоуламкові переломи з кістковими дефектами (3,5%).

2. Існують два типи просторового розташування дна орбіти: похилий
(58,6%) і горизонтальний (41,4%), що необхідно враховувати при
відновленні анатомічної форми дна орбіти при переломах вилицевого
комплексу для забезпечення репозиції очного яблука.

3. Сконструйований пристрій для визначення зміщення ока дозволяє
вимірювати зміну положення очних яблук в сагітальній, фронтальній і
горизонтальній площинах, що при переломах вилицевого комплексу виникало
у 48,2% хворих.

4. Запропонований спосіб визначення зміни об’єму орбіти за величинами
зміщення очного яблука (орбітовольюмметрія) дає її об’єктивну кількісну
оцінку в см3, що має значення для планування операції, контролю
ефективності репозиції очного яблука, розрахунку параметрів
інтраорбітального трансплантату, оцінки ефективності лікування хворих з
переломами вилицевого комплексу.

5. Розроблена методика виконання коронарного доступу для лікування
багатоуламкових переломів вилицевого комплексу з урахуванням безпечної
лінії розтину поверхневого листка скроневої фасції дозволяє знизити
травматичність оперативного доступу за рахунок меншої крововтрати та
збереження скроневих гілок лицевого нерва.

6. Використання запропонованих методів обстеження та лікування хворих з
переломами вилицевого комплексу, що призвели до зміни об’єму орбіти,
дозволило досягти позитивного косметичного і функціонального результатів
лікування у 90,8% випадків.

Практичні рекомендації

1. Обстеження хворих з переломами вилицевого комплексу повинно включати
пошарову та трьохвимірну комп’ютерну томографію зони ураження, а також
вивчення твердотільних моделей лицевого черепу. Ці методи дозволяють
правильно оцінити картину пошкодження та чітко спланувати оперативне
втручання.

2. Для передопераційного планування та контролю ефективності проведеного
оперативного втручання доцільним є визначення зміни об’єму орбіти на
боці травми, яку можна розрахувати за величиною зміщення очного яблука.

2. При реконструкції дна орбіти для досягнення симетрії положення очних
яблук необхідно відновити його рельєф за типом просторового
розташування. Похилий або горизонтальний тип просторового розташування
дна орбіти слід визначати на фронтальних комп’ютерно-томографічних
зрізах, проведених через екватор очного яблука здорової сторони.

3. Для зниження ризику компресії тканин вершини орбіти при оперативних
втручаннях на дні орбіти необхідно враховувати глибину безпечної зони,
величина якої в середньому становить 3,2 см від нижньоорбітального краю.

4. Доцільно використовувати індивідуальні титанові пластини для
реконструкції дна орбіти, які дозволяють відновити його рельєф та,
одночасно, уникнути травмування тканин зони вершини орбіти,
судинно-нервового пучка та слізного мішка.

5. Для лікування багатоуламкових переломів вилицевого комплексу
ефективним є коронарний доступ, який забезпечує широке відкриття зон
зламу в ділянці латерального краю орбіти, тіла вилицевої кістки та
вилицевої дуги, дає можливість одночасного забору кісткового
автотрансплантату із склепіння черепа для заміщення дефекту дна орбіти.

6. При усуненні кісткових дефектів дна орбіти доцільно застосовувати
біомембрани, що резорбуються для ізоляції трансплантатів від порожнини
верхньощелепної пазухи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Маланчук В.A., Логвиненко И.П. Способ определения изменения объёма
орбиты при переломах и посттравматических деформациях // Вісник
стоматології, 2002. – № 1. – С. 29-31. Здобувачеві належить участь в
розробці способу та його клінічній апробації.

Маланчук В.A., Воловар О.С., Логвиненко И.П., Модаррес А. Классификация
посттравматических и постоперационных дефектов при переломах скулового
комплекса // Вісник стоматології, 2002. – № 3. – С. 19-20. Здобувачеві
належить аналіз переломів вилицевого комплексу у клінічних групах та
статистична обробка отриманих даних.

Маланчук В.A., Астахова В.С., Довбиш Н.A., Воловар О.С., Модаррес А.,
Панченко Л.М., Логвиненко И.П. Устранение посттравматических и
постоперационных дефектов при повреждениях скулового комплекса // Вісник
стоматології, 2002. – № 4. – С. 40-42. Здобувачеві належить участь в
розробці способу усунення кісткових дефектів та його клінічній
апробації.

Маланчук В.A., Модаррес А., Логвиненко И.П. Роль микробного фактора в
комплексном лечении переломов скулового комплекса // Вісник
стоматології, 2003. – № 1. – С. 42-45. Здобувач брала участь у
формуванні клінічних групп,

обстеженні та лікуванні хворих.

Маланчук В.A., Логвиненко И.П., Воловар О.С., Астапенко E.A. Динамика
структуры травматизма скулового комплекса за 1977-2002 годы по данным
нашей клиники // Современная стоматология, 2003. – № 3. – С. 42-45.
Здобувачеві належить вивчення та аналіз архівного матеріалу клініки за
2000-2003 роки, порівняльна характеристика з даними 1977-1983 років.

Логвиненко І.П. Визначення зміни положення очного яблука при переломах
вилицевого комплексу // Новини стоматології. – 2004. – № 3. – С. 49-51.

Malanchuk V.O., Logvinenko I.P. Dеtermination of the orbital volume
change in zygomaticoorbital fractures and posttraumatic deformities //
Stomatologija, № 2, 2002. – P. 44.

Malanchuk V.O., Logvinenko I.P. Determination of the distances of the
eyeball dislocation and the orbital volume change in zygomaticoorbital
fractures and posttraumatic deformities // EACMFS Congress 2002
Muenster, abstract ID 350.

Маланчук В.A., Довбиш Н.A., Логвиненко И.П., Асина Ю.Ф. Достижения
пластической и реконструктивной хирургии лица // VII международная
конференция челюстно-лицевых хирургов и стоматологов, Санкт-Петербург,
2003. – С. 102.

Маланчук В.О., Бобрик І.І., Логвиненко І.П., Лещук О.О. Особливості
рельєфу дна орбіти // Актуальні питання пластичної, реконструктивної та
естетичної хірургії. Матеріали Першого з’їзду Всеукраїнської асоціації
пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів, м. Київ, 2004. – С.
122-123.

Маланчук В.О., Логвиненко І.П. Спосіб визначення зміни об’єму орбіти:
Патент України № 42610А від 15.10.2001, Бюл. № 9.

Маланчук В.О., Логвиненко І.П. Пристрій для визначення зміни положення
очного яблука: Патент України № 47944 А від 15.07.2002, Бюл.№ 7.

Маланчук В.О., Модаррес А., Логвиненко І.П. Спосіб усунення кісткових
дефектів середньої зони обличчя, що супроводжуються руйнуванням стінок
верхньощелепної пазухи: Патент України № 58834 А від 15.08.2003, Бюл.
№ 8.

Маланчук В.О., Логвиненко І.П., Лисенко С.І. Спосіб коронарного доступу
при хірургічних втручаннях на кістках середньої зони обличчя: Патент
України № 66729 А від 17.05.2004, Бюл. № 5.

АНОТАЦІЯ

Логвиненко І.П. Лікування переломів вилицевого комплексу, що призвели до
зміни об’єму орбіти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. – Національний медичний
університет

ім. О.О. Богомольця, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено розробці і впровадженню нових методів обстеження
хворих з переломами вилицевого комплексу, більш ефективних методів
виконання відновлювальних операцій з урахуванням зміни об’єму орбіти.

На підставі проведеного орбітометричного дослідження черепів людини
виявлено особливості будови нижньої стінки орбіти – похилий і
горизонтальний типи просторового розташування дна орбіти, визначено
глибину безпечної зони відносно вершини орбіти. Вказані особливості
необхідно враховувати при реконструктивних втручаннях на дні орбіти для
ефективної репозиції очного яблука, запобігання розвитку ускладнень.
Розроблено і науково обґрунтовано конструкцію відновлювальних титанових
пластини для дна орбіти, запропоновано схему розрахунку параметрів
трансплантату для заповнення збільшеного об’єму орбіти. На основі
вивчення топографічної анатомії зони коронарного доступу розроблено
новий спосіб його виконання, який є менш травматичним, ніж описані
раніше способи. Застосування запропонованих методів обстеження хворих з
переломами вилицевого комплексу дозволяє раціонально планувати
оперативне лікування, що сприяє скороченню терміну та етапів лікування,
покращенню функціонального та косметичного результатів лікування.

Ключові слова: переломи вилицевого комплексу, орбітовольюмметрія,
енофтальм, реконструкція дна орбіти, коронарний доступ.

АННОТАЦИЯ

Логвиненко И.П. Лечение переломов скулового комплекса, сопровождающихся
изменением объёма орбиты. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.22 – стоматология. – Национальный медицинский
университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2005.

Диссертация посвящена разработке и внедрению новых методов обследования
больных с переломами скулового комплекса, более эффективных методов
восстановительных операций с учетом изменения объёма орбиты.

На основании проведенной орбитометрии черепов человека выявлены
особенности строения нижней стенки орбиты – наклонный и горизонтальный
типы пространственного расположения, измерена глубина безопасной зоны
относительно вершины орбиты. Указанные особенности необходимо учитывать
при реконструктивных вмешательствах на дне орбиты для эффективной
репозиции глазного яблока, предотвращения развития операционных
осложнений. Разработана и научно обоснована конструкция реконструктивных
титановых пластин для восстановления дна орбиты, предложена схема
расчёта параметров трансплантата для заполнения увеличенного объёма
орбиты. На основе изучения топографической анатомии зоны коронарного
доступа разработан новый способ его выполнения, который менее
травматичен, чем описанные ранее способы. Использование предложенных
методов обследования больных с переломами скулового комплекса позволяет
рационально планировать оперативное лечение, что способствует сокращению
времени и этапов лечения, улучшению функционального и косметического его
результатов.

Ключевые слова: переломы скулового комплекса, орбитовольюмметрия,
энофтальм, реконструкция дна орбиты, коронарный доступ.

SUMMARY

Logvinenko I.P. Treatment for the zygomatic complex fractures
accompanied by a change in orbital volume. – Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate of Medical Sciences in
specialty 14.01.22 – Stomatology. – The O.O. Bogomolets National Medical
University, Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted to the development and implementation of
novel methods for the examination of patients with the zygomatic complex
fractures, more efficacious methods of reconstructive operations with an
account for a change in orbital volume.

The occurrence of the zygomatic complex fractures makes up 18.3% of a
total number of fractures in the facial skull bones. During the last 20
years, a structure of the zygomatic complex injuries has changed towards
higher severity of injuries. This can be illustrated by the fact that
multifragment fractures and multifragment fractures with bone defects
are found among typical fractures at present, accounting for 5.8% and
3.5%, respectively.

It was shown that the examination of patients with the orbital complex
fractures has to include layer-by-layer and three-dimensional computer
tomography of the zone injured as well as the analysis of solid models
of the facial skull. These methods allow a picture of injury to be
assessed properly, and an operative intervention to be planned
thoroughly. The determination of a change in the orbital volume on side
of the injury, which can be calculated based on a value of the eyeball
displacement, is shown to be justified in both the preoperative planning
and the control of efficacy of the operative intervention conducted out.

Based on the orbitometry performed on human skulls, peculiar features of
the lower orbital wall were revealed, namely oblique and horizontal
types of the spatial position, and a depth of the safe zone was
determined in relation to the orbital apex. The features indicated
should be taken into consideration while performing interventions on the
orbital bottom for the reposition of eyeball to be efficacious and to
prevent the development of operational complications. For the best
results in reconstructing the orbital bottom, it is necessary to recover
its relief according to a type of the spatial position. This facilitates
the achievement of symmetry in position of the eyeballs. Oblique and
horizontal types of spatial position of the orbital bottom should be
determined using the frontal computer-tomographic sections passing
across the eyeball equator on the healthy side. To lower risk of tissue
compression in the orbital apex during operative interventions on the
orbital bottom, it is recommended to take into consideration a depth of
the safe zone, which averages to 3.2 cm starting from the lower edge of
orbit.

A new design of reconstructive titanium plates was developed and
substantiated for reconstruction of the orbital bottom. These individual
titanium plates allow the recovery of orbital bottom to be made
successfully, and, at the same time, prevent traumatization in the
orbital zone apex tissues, neurovascular bundle and tear-bag.

It is shown that, in case of multifragment fractures of the zygomatic
complex, the coronary approach is justified as far as it ensures a wide
disclosure of the fracture zone adjacent to the lateral edge of orbit,
zygomatic bone body and zygomatic arch. In addition, a bone
autotransplant can be taken out concurrently from the calvarium to build
up a defect in the orbital bottom. Bioresorbable membranes seem to be
preferable to isolate transplants from the maxillary sinus cavity when
repairing bone defects of the orbital bottom.

A scheme was proposed for the calculation of transplant’s parameters to
fill an enlarged orbital volume. Based on studying topographical anatomy
of the coronary approach zone, a new method was developed for its
performing, which is less traumatic as compared to the methods described
earlier. A use of the methods proposed for the examination of patients
with the zygomatic complex fractures allows the planning of operative
treatment to be made rationally, which facilitates a reduction in the
treatment duration and stages, and improves its functional and cosmetic
results. In our clinic, positive functional and cosmetic results were
achieved in 90.8% of the cases.

Key words: fractures of the zygomatic complex, orbitovolummetry,
enophthalmia, reconstruction of the orbital bottom, coronary approach.

PAGE \* Arabic 1

а)

б)

а)

б)

Похожие записи