К И Ї В С Ь К И Й Н А Ц І О Н А Л Ь Н И Й У Н І В Е Р С И Т Е Т

імені Т А Р А С А Ш Е В Ч Е Н К А

БОГДАНОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

УДК 577.152:612.112:599.323.4 + 613.648.4

Активність тирозинових протеїнфосфатаз в лімфоїдних клітинах щурів за
умов впливу іонізуючого випромінювання

03. 00. 04 – біохімія

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії фізико-хімічної біології кафедри біохімії

біологічного факультету Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор біологічних наук, професор

Остапченко Людмила Іванівна,

завідувач кафедри біохімії

Київського національного університету

Імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук,

старший науковий співробітник

Палладіна Тетяна Олександрівна,

Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного

НАН України,

провідний науковий співробітник

відділу клітинної біології та анатомії рослин

доктор біологічних наук, професор

Виноградова Руфіна Петрівна,

Інститут біохімії ім. О.В. Палладіна

НАН України

провідний науковий співробітник

відділу науково-інформаційних та

патентно-ліцензійних досліджень

Провідна установа: Інститут експериментальної патології,

онкології і радіобіології

ім. Р.Є. Кавецького НАН України

Захист дисертації відбудеться 23 червня 2005 р. о 14 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д26.001.24 в Київському національного

факультету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, пр-т Глушкова 2,

корпус 12 (біофак), ауд.434.

Поштова адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64,

спецрада Д 26.001.24, біологічний факультет.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці університету:

вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 20 травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.Р.
Андрійчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Ферменти фосфорилювання білків є одними з
ключових компонентів системи регуляції клітинних функцій. Серед них
важлива роль належить тим, що здійснюють модифікацію залишків тирозину –
тирозиновим протеїнкіназам (ТПК-азам) — ATФ: протеїн-тирозин
O-фосфотрансферазам, КФ 2.7.1.112, та тирозиновим протеїнфосфатазам
(ТПФ-азам) — протеїн-тирозинфосфат фосфогідролазам, КФ 3.1.3.48,
оскільки вони залучені до процесів клітинної проліферації та
диференціації, а у клітинах лімфоїдної тканини — до регуляції передачі
сигналу від цитокінів, ростових факторів, гормонів та антигенів [Wang,
2003].

Показано зв’язок ряду захворювань імунологічної природи з порушенням
функціонування ТПК-аз та ТПФ-аз [Liebow, 1992]. Дослідження змін у
функціонуванні цих ферментів за умов впливу на організм несприятливих
чинників оточуючого середовища, зокрема, іонізуючих випромінювань, є
актуальною біохімічною проблемою. Радіаційно-індуковані імунодефіцитні
стани, аутоалергічні дисбаланси та неопластичні утворення лімфогенного
походження, які супроводжуються змінами активності ТПК-аз, є наслідками
дії цих чинників [Suzuki, 2001]. Особливої уваги заслуговує дослідження
ТПФ-аз імунокомпетентних клітин, як найбільш радіочутливих, оскільки
роль цих ферментів у реалізації післяпроменевих реакцій недостатньо
вивчена.

Ферментативне фосфорилювання ( дефосфорилювання тирозинових залишків
білків є важливою складовою універсального механізму регуляції клітинних
функцій, інтегративна роль якого полягає у об’єднанні окремих, навіть
дистанційованих компонентів різних сигнальних каскадів у цілісну систему
метаболічних процесів, тому встановлення взаємозв’язків між активністю
ТПК-аз, ТПФ-аз та функціонуванням інших месенджерних систем, зокрема,
циклазного каскаду, у лімфоїдних клітинах є важливим для з’ясування
молекулярних механізмів клітинних реакцій за умов впливу іонізуючого
випромінювання.

Показано, що біологічно активні речовини, які мають радіозахисні,
імуномодулюючі та цитопротекторні властивості, здатні корегувати стан
організмів, підданих іонізуючому опроміненню [Kelly, 1999]. Розуміння їх
впливу на функціонування ферментів тирозинового
фосфорилювання-дефосфорилювання білків у лімфоїдних клітинах дає
можливість з’ясувати механізми залучення цих ферментів у реалізацію
адаптаційної реакції клітини за умов дії іонізуючої радіації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
відповідає плану науково-дослідної роботи кафедри біохімії біологічного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
та виконана згідно з тематичним планом НДР № державної реєстрації
0101U002291 “Розробка наукових основ пошуку біологічно активних сполук
радіозахисної дії” в рамках комплексної наукової програми “Здоров’я
людини”.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було встановити особливості
функціонування ТПФ-аз в лімфоїдних клітинах селезінки та тимусу щурів за
умов дії низьких доз іонізуючого випромінювання. Для досягнення мети до
завдань роботи входило:

Дослідити активність ТПК-аз в плазматичних мембранах та цитозолі
лімфоцитів щурів за умов тотального рентгенівського опромінення тварин у
дозах 0,5 та 1,0 Гр.

Вивчити активність ТПФ-аз в плазматичних мембранах та цитозолі
лімфоцитів за умов тотального рентгенівського опромінення тварин у дозах
0,25; 0,5; 0,75 та 1,0 Гр.

Ізолювати ферментативний препарат тирозинової протеїнфосфатази
лімфоїдних клітин CD45 з лімфоцитів тимусу щурів в контролі та за умов
дії іонізуючої радіації.

Вивчити вплив біологічно активних сполук з різними механізмами
внутрішньоклітинної дії (сквалену, циклоферону, інтерлейкіну 12,
клітинно-зв’язаного білка А з мікробних клітин St.aureus) на активність
ТПФ-аз за умов опромінення тварин.

Визначити вміст циклічних нуклеотидів в лімфоїдних клітинах тварин за
умов дії променевого фактору у досліджуваних дозах.

Об’єкти дослідження: біохімічні механізми функціонування тирозинових
протеїнфосфатаз в лімфоїдних клітинах селезінки і тимусу контрольних та
опромінених щурів.

Предмет дослідження: активність ТПК-аз та ТПФ-аз, вміст циклічних
нуклеотидів.

Методи дослідження: в роботі використані біохімічні, радіоізотопні,
імунологічні, спектрофотометричні методи, методи афінної хроматографії
та математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведено дослідження
активності ТПФ-аз у плазматичних мембранах та цитозолі лімфоїдних клітин
у контролі та за умов тотального рентгенівського опромінення в дозах
0,25; 0,5; 0,75 та 1,0 Гр. Ізольовано та очищено препарат ТПФ-ази CD45 з
плазматичних мембран тимоцитів та вивчено її кінетичні властивості.
Післярадіаційні модифікації активності ТПФ-аз в клітині можуть бути
пов’язані з конформаційними перебудовами молекули ферменту, що
виявляються у змінах кінетичних характеристик. Встановлено участь
тирозинзалежних фосфатаз у реакціях лімфоїдних клітин на введення
біологічно активних сполук з різним механізмом дії за умов опромінення
тварин. Вперше проведено комплексне дослідження взаємозв’язків систем
тирозинового фосфорилювання-дефосфорилювання білків та циклічних
нуклеотидів у лімфоїдних клітинах селезінки та тимусу щурів, опромінених
у низьких дозах.

Практичне значення одержаних результатів. Результати мають значення для
розуміння ролі ТПФ-аз у формуванні післяпроменевої відповіді лімфоїдних
клітин. Аналіз післяпроменевих змін активності ізольованої ТПФ-ази CD45
дає можливість для науково-обгрунтованих підходів фармакологічної
корекції виявлених метаболічних порушень. Результати експериментальної
роботи, що показали участь ТПФ-аз у реалізації ефектів біологічно
активних речовин, можуть бути використані для розробки нових
фармакологічних схем профілактики імунодефіцитних патологічних станів,
викликаних променевим ураженням організму.

Особистий внесок здобувача. Здійснення інформаційного пошуку та аналіз
літературних даних, проведення експерименту, обговорення та оформлення
матеріалів дослідження виконані дисертантом особисто. Планування
експерименту, розробка методичних підходів та узагальнення результатів
дисертаційної роботи проведені з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи були
представлені на ІІ всеукраїнській конференції студентів та аспірантів
“Біологічні дослідження молодих вчених” (Київ, 2002); VIII Українському
біохімічному з’їзді (Чернівці, 2002); Всеукраїнській науковій
конференції “Психофізіологічні функції в нормі і патології” (Київ,
2002); ІІІ Международном симпозиуме «Механизмы действия сверхмалых доз»
(Москва, 2002); ІХ Міжнародній конференції “Інформотерапія: теоретичні
аспекти та практичне застосування” (Київ, 2003); Conference for young
scientists, PhD students and students on molecular biology and genetics
dedicated to the golden jubilee of the double helix of the DNA and 30
anniversary of the Institute of molecular biology and genetics NAS of
Ukraine (Kyiv, 2003); ІV всеукраїнській науковій конференції студентів
та аспірантів “Біологічні дослідження молодих вчених на Україні” (Київ,
2004); First (Inaugural) Ukrainian Congress for Cell Biology (Lviv,
2004); 29th Meeting of the Federation of the European Biochemical
Societies (Warsaw, Poland, 2004); FEBS Forum for young scientists
(Warsaw, Poland, 2004); Х конгресі світової федерації українських
лікарських товариств (Чернівці, 2004); Российской научной конференции
“Медико-биологические проблемы противолучевой и противохимической
защиты” (Санкт-Петербург, Россия, 2004); 19 Всероссийской конференции с
международным участием “Физиология и патология пищеварения” (Сочи,
Россия, 2004); International Conference “Carotenoids and Dietary Lipids
in Health and Desease” (Krakow, Poland, 2004); The Physiological Society
Meeting (London, Great Britain, 2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 статей у фахових виданнях
та 15 тез у матеріалах конгресів, конференцій, з’їздів.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу,
огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, результатів роботи
та їх обговорення, заключення, висновків, списку використаної
літератури, що включає 244 джерела. Дисертація викладена на 142 стор.,
містить 16 рисунків, 9 таблиць.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Досліди проводили на білих щурах лінії Вістар обох статей масою 130-150
г. Тварин опромінювали на установці РУМ-17 в дозах 0,25; 0,5; 0,75 та
1,0 Гр за умов: потужність дози — 24,5 сГр/хв, фільтри — 0,5 мм Сu + 1
мм Аl, напруга — 200 кВ, сила струму — 5 мА, шкірнофокусна відстань — 50
см. Дослідження проводили через 12 годин після опромінення тварин, що є
терміном найбільш виражених порушень основних ланок метаболізму
лімфоїдних клітин після впливу іонізуючої радіації в таких дозах
[Кучеренко, 1996; Остапченко, 1998].

Сквален піддослідним тваринам вводили перорально протягом 3 діб перед
опроміненням у кількості 50 мкг/кг маси у вигляді 10% розчину на
рослинній олії двічі на добу згідно з [Kelly, 1999]. Циклоферон вводили
внутрішньом’язево протягом 5 діб 2 рази на добу у кількості 62 мг/кг
маси згідно з [Popovich, 2000].

Інкубацію клітин, отриманих з лімфоїдних органів контрольних та
опромінених тварин з епідермальним ростовим фактором (5 мкг/106 клітин)
[Li, 1997], інтерлейкіном 12 (1 нг/106 клітин) [Mariani, 2000] та
клітинно-зв’язанним білком А з мікробних клітин St.aureus (3 мкг/106
клітин) проводили згідно з рекомендаціями [Пастер, 1989].

Лімфоцити селезінки отримували центрифугуванням клітинної суспензії на
градієнті Ficoll-Paque (густина 1,077) за методом [Boyum, 1968].
Тимоцити із суспензії клітин тимусу виділяли за методом [Морозов, 1985].
Отримання фракцій плазматичних мембран та цитозолю проводили за
рекомендаціями [Рыбальченко, 1988] центрифугуванням на 30% сахарозному
градієнті (густина 1,127).

Ізолювання та очищення препарату тирозинової протеїнфосфатази СD45
проводили з використанням методу імуноафінної хроматографії з
плазматичних мембран тимоцитів щурів [Бин, 1988]. Електрофорез у блоці
поліариламідного гелю за присутності додецил-сульфату натрію проводили
згідно з [Laemmli, 1970]. Визначення кінетичних характеристик
ферментативного препарату проводили з використанням
паранітрофенілфосфату (1-8 ммоль/л) та фосфотирозину (1-6 ммоль/л) як
субстратів та 0,2 ммоль/л ванадату натрію як інгібітору.

Активність ТПК-аз визначали за включенням 32Рі із ((-32Р/-АТР) в
специфічний білковий субстрат [Boutin, 1996]. Радіоактивність проб
визначали в толуольному сцинтиляторі ЖС-107 на лічильнику “Delta-300”
(США). Питому активність ферментів розраховували за кількістю фосфату,
який було включено в білковий субстрат, у пмоль 32Рi за 1 хв на 1 мг
білка.

Активність ТПФ-аз визначали за методом [Desai, 1993] та розраховували за
кількістю неорганічного фосфату, який відщеплювався від субстрату в
нмоль Рі за 1 хв на мг білка.

наборів для визначення вмісту циклічних нуклеотидів фірми “Amercham”,
Великобританія; результати обраховували у пмоль на мг білка.

Експериментальні дані обробляли загальноприйнятими методами варіаційної
статистики із застосуванням стандартного пакету прикладних програм на
ЕОМ.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

На теперішній час показано дію ушкоджуючих чинників зовнішнього
середовища, в тому числі іонізуючої радіації, на активність ферментів
фосфорилювання білків. Так, суттєві порушення функціонування цих
ферментів відбуваються протягом першої доби за умов впливу сублетальних
доз іонізуючого випромінювання [Остапченко, 1999].

З огляду на це, нами було проведено дослідження активності ТПК-аз в
лімфоїдних клітинах селезінки щурів (табл.1). У лімфоїдних клітинах
мембранопов’язані та цитозольні ТПК-ази є різними за функцією, і тому
нами було визначено активність цих ферментів у фракції плазматичних
мембран та цитозолі спленоцитів. Оскільки відомо, що за умов променевого
впливу суттєво порушуються процеси сигнальної трансдукції [Uckun, 1992],
нами було досліджено вплив інкубації клітин з епідермальним ростовим
фактором на активність ТПК-аз за подібних умов. Епідермальний ростовий
фактор є одним з важливих цитокінів, реалізація клітинної відповіді на
який є опосередкованою тирозиновим фосфорилюванням білків [Burke,1997].

Таблиця 1

Активність тирозинових протеїнкіназ у плазматичних мембранах та цитозолі
лімфоїдних клітин селезінки щурів

за умов впливу іонізуючого випромінювання

на тлі інкубації клітин з епідермальним ростовим фактором, пмоль Рі *
(хв * мг білка)-1, n=5

Джерело Стан тварин

контроль опромінення

0,5 Гр опромінення

1,0 Гр

плазматичні

мембрани — ЕРФ 7,1(0,9 7,9(0,9 10,1(0,8*

+ ЕРФ 30,1(2,1* 22,4(3,1* 34,9(5,2*

цитозоль — ЕРФ 7,3(0,4 6,9(0,4 8,9(1,1

+ ЕРФ 7,1(0,9 6,6(0,6 9,9(0,8*

— ЕРФ- у відсутності епідермaльного фактору росту;

+ ЕРФ – у присутності епідермального фактору росту;

*- р( 0,05 порівняно з контролем у відсутності епідермального фактору
росту

Встановлено стимулюючий вплив епідермального ростового фактору на
ферменти фракції плазматичних мембран, тоді як у цитозолі такого ефекту
не спостерігалося. Вплив іонізуючого випромінювання знижував стимулюючу
дію епідермального ростового фактору (табл.1).

Оскільки дефосфорилювання білків-мішеней здійснюється за допомогою
протеїнфосфатаз, для комплексної оцінки функціонування системи
тирозинового фосфорилювання – дефосфорилювання білків за умов
променевого впливу нами було досліджено активність ТПФ-аз в плазматичних
мембранах та цитозолі лімфоїдних клітин селезінки та тимусу щурів
(рис.1).

В тимоцитах найбільше зростання активності ТПФ-аз визначено після
опромінення тварин у дозі 0,5 Гр. Вплив випромінювання у вищих дозах
призводив до пригнічення активності ферменту в плазматичних мембранах
тимоцитів. В цитозольних фракціях клітин тимуса активність ТПФ-аз також
зменшувалася після опромінення тварин у дозах 0,75 та 1,0 Гр, (у
порівнянні зі значеннями за умов іонізуючого опромінення у дозі 0,5 Гр),
проте не досягала контрольного рівня (рис.1).

Дослідження активності ТПФ-аз в лімфоїдних клітинах селезінки дозволило
встановити, що у мембраноасоційованих фракціях лише після опромінення у
дозі 0,5 Гр спостерігалося вірогідне збільшення цього показника.
Активність цитозольних форм ферменту найістотніше зростала за дії
іонізуючої радіації у дозі 0,25 Гр та знижувалася за умов опромінення в
дозі 1,0 Гр (рис.1).

Для з’ясування причин встановлених нами післяпроменевих змін активності
ТПФ-аз нами було здійснено ізолювання та очищення ферментативного
препарату трансмембранної ТПФ-ази CD45 з плазматичних мембран тимоцитів
щурів після опромінення у дозі 0,5 Гр — за умов, коли були встановлені
найбільш суттєві порушення функціонування ТПФ-аз. Було досліджено
залежність швидкості ферментативної реакції від концентрації різних
субстратів — паранітрофенілфосфату та фосфотирозину, та визначено
максимальну швидкість реакції (V max), константи Міхаеліса (Km) та Хіла
(h) для цих двох субстратів (табл.2).

Таблиця 2

Кінетичні характеристики ферментативного препарату тирозинової
протеїнфосфатази CD45, ізольованої з тимоцитів щурів

за умов впливу іонізуючого випромінювання, n=15

Умови експерименту V max, мкмоль * (хв * мг)-1 Km,

ммоль * л-1 h

субстрат паранітрофенілфосфат

контроль 7,81( 0,64 24,72(2,05 0,84(0,07

опромінення 0,5 Гр 1,15(0,09* 4,29(0,34* 0,98(0,08

субстрат фосфотирозин

контроль — ванадат натрію 7,87(0,65 2,61(0,24 1,25(0,12

+ ванадат натрію 7,09(0,58 3,4(0,32* 1,35(0,13

опромінення 0,5 Гр — ванадат натрію 4,27(0,35* 3,01(0,28 1,68(0,16*

+ ванадат натрію 1,52(0,12* 14,95(1,39* 1,35(0,15

*- р( 0,05 порівняно з контролем

Встановлено, що фермент виявляє найбільшу спорідненість до
фосфотирозину. Особливістю взаємодії ферменту з фосфотирозином є
наявність позитивної кооперативності. Дослідження протікання реакції
дефосфорилювання у присутності інгібітору протеїнфосфатаз ванадату
натрію дозволили встановити конкурентний тип інгібування, за якого
інгібіторна молекула блокує активний центр ферменту (табл.2).

Нами було проведено оцінку кінетичних параметрів реакції
дефосфорилювання за участю ферменту, отриманого з тимоцитів опромінених
тварин з метою з’ясування механізму ТПФ-азної реакції у післяпроменевому
періоді (табл.2). Показано, що іонізуюче опромінення тварин призводило
до зниження початкової максимальної швидкості ферментативної реакції як
при використанні паранітрофенілфосфату, так і фосфотирозину. Уявна
константа Міхаеліса для паранітрофенілфосфату зменшувалась, що свідчить
про зростання спорідненості цього, менш специфічного, субстрату до
ферменту за умов променевого впливу. У випадку фосфотирозину константа
Міхаеліса значно зростала в присутності ванадату натрію у разі
визначення активності ферментативного препарату, отриманого з тимусу
опромінених тварин (табл.2).

Зростання коефіцієнту Хілла після променевого впливу може свідчити про
збільшення кооперативних взаємодій між двома протеїнтирозинфосфатазними
доменами ферменту та фосфотирозином. Вплив променевого фактору у випадку
введення у реакційну суміш ванадату натрію полягав у заміні
конкурентного інгібування змішаним типом, за якого змінювалась не тільки
спорідненість ферменту до фосфотирозину, а й максимальна швидкість
реакції (табл.2).

Оскільки умови ізолювання ферменту з тимоцитів контрольних та
опромінених тварин істотно не відрізнялись, разом такі порушення можуть
свідчити про радіаційно-індуковані зміни молекули досліджуваного
ферменту.

Для подальшого з’ясування механізмів функціонування досліджуваних
ферментативних систем лімфоцитів за умов впливу іонізуючого
випромінювання було застосовано ряд речовин, які мають різні способи
реалізації своїх протипроменевих та імуностимулюючих властивостей. Серед
таких речовин нами було обрано сквален, циклоферон, клітинно-зв’язаний
білок А мікробного походження та інтерлейкін 12.

Сквален є сполукою природного походження, яка складається з шести
ізопренових одиниць та має протипухлинну, імуностабілізуючу,
ранозагоюючу та радіопротекторну дію на організм в цілому [Kelly, 1999].
Введення сквалену нормалізує вміст ТБК-активних сполук, знижує вміст
дієнових кон’югатів, підвищує активність антиоксидантних ферментів
[Дробінська, 2004], у той же час механізм його дії на клітиному рівні
детально не вивчено.

Нами було встановлено, що за відсутності променевого впливу введення
сквалену знижувало активність ТПФ-аз у більшості випадків, крім
цитозольних ферментів тимоцитів (табл.3).

Дослідження активності ТПФ-аз в плазматичних мембранах та цитозолі
тимоцитів за умов тотального рентгенівського опромінення тварин
показало, що введення сквалену приводило до істотного зростання
активності ТПФ-азних систем тимоцитів відносно контрольного рівня
(особливо за впливу променевого фактору у невисоких дозах 0,25 та 0,5
Гр) (табл.3).

Таблиця 3

Активність тирозинових протеїнфосфатаз в плазматичних мембранах та
цитозолі лімфоїдних клітин селезінки та тимусу щурів

за умов впливу іонізуючого випромінювання на тлі введення

сквалену та циклоферону, нмоль Рі * (хв * мг білка)-1 , n=6

Стан тварин тимус селезінка

плазматичні

мембрани цитозоль плазматичні

мембрани цитозоль

контроль 15,95(1,75 2,60(0,36 38,69(4,06 12,36(0,62

введення сквалену

контроль 10,23(1,07* 3,95(0,34 15,49(1,70* 6,46(0,71*

опромінення 0,25 Гр 13,27(1,69 17,35(2,08* 16,05(1,96* 5,61(0,67*

опромінення 0,5 Гр 18,80(2,14 8,47(1,81* 22,23(2,31* 6,19(0,78*

опромінення 0,75 Гр 7,89(0,68* 5,11(0,72* 23,97(3,11* 7,19(0,89*

опромінення 1,0 Гр 11,74(1,15 7,52(0,99* 42,97(5,01 16,01(2,4

введення циклоферону

контроль 7,38(0,91* 6,79(0,57* 7,63(1,06* 15,07(1,81

опромінення 0,25 Гр 11,07(1,38 6,28(0,62* 27,64(2,67 29,05(4,06*

опромінення 0,5 Гр 14,57(1,57 10,43(1,01* 33,8(4,05 14,69(1,54

опромінення 0,75 Гр 10,73(1,02* 15,20(1,82* 19,77(2,12* 8,69(1,04*

опромінення 1,0 Гр 19,77(2,56 13,11(1,36* 43,20(4,75 17,25(1,65*

*- р( 0,05 порівняно з контролем без введення речовин

У клітинах селезінки активність ТПФ-аз на тлі введення тваринам сквалену
набувала максимальних значень за дії іонізуючої радіації при вищих дозах
– 0,75 та 1,0 Гр (табл.3).

J

L

N

P

R

T

V

X

Z

r

t

 

c

¤

4 ? a ae ae P

P

?

A

?kdµ

?

?

¬»¬:¬L¬^¬`¬r¬?¬?¬uuuuuPuuu?kd5

селективним індуктором інтерферону, на активність ТПФ-аз в лімфоїдних
клітинах селезінки та тимусу контрольних та опромінених щурів (табл.3).
Згідно з даними сучасних фундаментальних досліджень, введення
циклоферону створює умови для активації систем сигнальної трансдукції
після променевого впливу [Михайлик, 2002].

За відсутності променевого впливу введення циклоферону контрольним
тваринам приводило до інгібування мембраноасоційованої активності
ТПФ-аз; цитозольні форми ферменту набували більш значної дефосфорилюючої
активності (табл.3).

Підвищення активності ТПФ-аз тимоцитів на тлі введення циклоферону було
встановлено за умов впливу іонізуючого випромінювання у більш високих
дозах – 0,75 Гр для цитозольних ферментів та 1,0 Гр для
мембраноасоційованих ТПФ-аз (табл.3).

Для мембранозв’язаних ТПФ-аз клітин селезінки опромінених щурів
максимальне зростання ферментативної активності було встановленено за
умов впливу променевого фактору у дозі 1,0 Гр на тлі введення тваринам
циклоферону. Для цитозольних ТПФ-аз спленоцитів тварин, які отримували
циклоферон, характерним було більш значне зростання активності за дози
0,25 Гр.

При інкубації клітин з інтерлейкіном 12 — молекулою міжклітинної
сигналізації, яка реалізує свій ефект безпосередньо за участі ферментів
тирозинового фосфорилювання-дефософорилювання білків, активність ТПФ-аз
значно зростала як у плазматичних мембранах, так і у цитозолі лімфоїдних
клітин селезінки щурів. Опромінення тварин у дозах 0,5 та 1,0 Гр
зменшувало цитокін-стимульоване зростання активності ТПФ-аз.

Для визначення участі ТПФ-аз у формуванні імунної відповіді за умов дії
променевого фактору ми використовували клітинно-зв’язаний білок А –
мітоген мікробного походження, який стимулює імунні функції Т-та В-
лімфоцитів. Введення цього агенту у клітинну суспензію тимоцитів
приводило до значного зростання активності ТПФ-аз як у плазматичних
мембранах (у 4,2 рази), так і у цитозолі (у 3,5 рази). Здатність ТПФ-аз
активуватися внаслідок дії мітогену під впливом променевого фактору не
спостерігалася. Опромінення тварин не змінювало встановлений стимулюючий
ефект мітогенного агенту на досліджуваний фермент як у плазматичних
мембранах, так і у цитозолі клітин селезінки.

Системи передачі сигналів у клітинах перебувають у взаємозв’язку:
показано наявність взаємної регуляції ферментів фосфотирозинового
балансу та системи циклічних нуклеотидів [Lorenz, 1998]. Особливого
значення у випадку визначення функціонального стану лімфоїдних клітин
набуває співвідношення циклічних нуклеотидів цАМФ/цГМФ, і тому нами було
визначено цей показник у клітинах тимуса та селезінки щурів за умов дії
досліджуваних доз іонізуючого випромінювання.

Знайдено, що тотальне опромінення тварин у дозах 0,25 Гр та 1,0 Гр
призводить до зростання співвідношення цАМФ/цГМФ у клітинах тимусу. За
умов перорального введення сквалену зростання показника цАМФ/цГМФ у
тимоцитах було виявлено після впливу променевого фактору у дозі 0,75 Гр,
і посилювалося за 1,0 Гр. Введення циклоферону спричиняло значне
зростання співвідношення цАМФ/цГМФ у клітинах тимусу за умов впливу
променевого фактору у дозі 0,5 Гр.

У клітинах селезінки опромінених тварин найбільш істотне зростання
співвідношення цАМФ/цГМФ спостерігалось за умов опромінення у дозі 0,25
Гр. Введення піддослідним тваринам сквалену приводило до зростання цього
показника після опромінення тварин у більш значних дозах – 0,75 та 1,0
Гр. Ефект парентерального введення циклоферону полягав у незначних
змінах співвідношення цАМФ/цГМФ за умов опромінення у дозах 0,25-0,75 Гр
та збільшенні цих значень при дозі 1,0 Гр.

Таким чином, встановлені зміни активності ТПК-аз та ТПФ-аз та зміни
співвідношення цАМФ/цГМФ у клітинах селезінки та тимусу щурів на тлі
введення різних біологічно активних речовин розкривають одну зі сторін
механізму реалізації протипроменевих властивостей цих речовин. Це вказує
на залучення досліджуваних ланок сигнальних каскадів у формування
адаптаційної реакції лімфоцитів тимусу та селезінки щурів при
опроміненні низькими дозами.

ВИСНОВКИ

Досліджено роль тирозинових протеїнфосфатаз у формуванні післяпроменевої
реакції лімфоїдних клітин селезінки та тимусу щурів, опромінених у дозах
0,25; 0,5; 0,75 та 1,0 Гр.

Показано, що інкубація клітин з епідермальним ростовим фактором
збільшувала активність мембраноасоційованих тирозинових протеїнкіназ в
клітинах селезінки щурів. Цей стимулюючий ефект знижувався за умов
тотального опромінення тварин у дозах 0,5 та 1,0 Гр.

Найбільше зростання активності тирозинових протеїнфосфатаз
спостерігалось за умов впливу іонізуючої радіації в дозі 0,5 Гр.

Досліджено кінетичні властивості очищеного ферментативного препарату
тирозинової протеїнфосфатази CD45, ізольованого з плазматичних мембран
клітин тимусу контрольних та опромінених у дозі 0,5 Гр тварин.
Фосфотирозин був більш специфічним субстратом для ізольованого ферменту,
ніж паранітрофенілфосфат. Фермент виявляв позитивну кооперативність до
фосфотирозину, яка зростала за умов променевої дії. Для ферменту,
отриманого з клітин тимусу тварин, опромінених у дозі 0,5 Гр показано
зниження спорідненості до фосфотирозину та пригнічення максимальної
швидкості фосфатазної реакції.

Введення контрольним тваринам сквалену знижувало активність тирозинових
протеїнфосфатаз в усіх дослідженнях, крім ферментів цитозолю тимоцитів;
циклоферону – знижувало активність тирозинових протеїнфосфатаз в
плазматичних мембранах та підвищувало її в цитозолі клітин як тимусу,
так і селезінки. За іонізуючого опромінення тварин введення сквалену
приводило до найбільшого зростання активності тирозинових
протеїнфосфатаз в клітинах тимусу після впливу променевого фактору в
дозах 0,25 та 0,5 Гр, а в клітинах селезінки – в дозі 1,0 Гр. Найвищі
значення активності мембраноасоційованих тирозинових протеїнфосфатаз
клітин як тимусу, так і селезінки за умов введення циклоферону були
знайдені після опромінення тварин у дозі 1,0 Гр, цитозольних ферментів
тимоцитів – у дозі 0,75 Гр, спленоцитів – у дозі 0,25 Гр.

Інкубація лімфоїдних клітин з інтерлейкіном 12 та клітинно-зв’язаним
білком А приводила до підвищення активності ТПФ-аз у клітинах тимусу та
селезінки як контрольних, так і опромінених тварин.

Встановлено однакову спрямованість змін активності тирозинових
протеїнкіназ, тирозинових протеїнфосфатаз та вмісту циклічних
нуклеотидів у клітинах селезінки та тимусу щурів на тлі введення різних
біологічно активних речовин за умов опромінення щурів у дозах 0,25, 0,5,
0,75 та 1,0 Гр.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Михайлик І.В., Єчевська Є.А., Чайка В.О., Васильєва О.В.,
Томачинська Л.І. Вплив церулоплазміну на активність мембранозв’язаних
ферментів в лімфоцитах щурів за умов рентгенівського опромінення //
Вісник КНУ. Серія “Біологія”. – 2001. – № 34. – С. 10-12. (Здобувачем
особисто проведено введення досліджуваних препаратів піддослідним
тваринам, виділення лімфоїдних клітин, отримання препаратів
цитоплазматичних мембран, визначення ферментативної активності).

Остапченко Л.І., Кірпенко Т.О., Харченко О.І., Васильєва О.В. Вплив
тотального рентгенівського опромінення в дозах 0,5 та 1 Гр на активність
тирозинових протеїнфосфатаз в лімфоїдних клітинах селезінки та тимусу
щурів // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної
імунології. – 2001. – №7(39). – С. 171-179. (Здобувачем особисто
проведено виділення лімфоїдних клітин, отримання препаратів
цитоплазматичних мембран, визначення ферментативної активності,
статистична обробка результатів та підготовка матеріалів до друку).

Остапченко Л.І., Кірпенко Т.О., Харченко О.І., Васильєва О.В. Участь
системи тирозинового фосфорилювання-дефосфорилювання в формуванні
адаптаційної реакції лімфоїдних клітин на дію опромінення в сублетальних
дозах // Доповіді НАН України. — 2002. — №9. – С. 169-171. (Здобувачем
особисто проведено виділення лімфоїдних клітин, отримання препаратів
цитоплазматичних мембран, визначення ферментативної активності,
підготовка матеріалів до друку).

Богданова О.В., Остапченко Л.І., Кучеренко М.Є. Роль
протеїнтирозинфосфатази СD 45 у сигнальній трансдукції клітин
гематопоетичного ряду // Укр. біохім. журн. – 2003. – Т.75, №5. –
С.5-14. (Здобувачем особисто проведено опрацювання літературних джерел з
висвітленого питання, підготовка матеріалів до друку).

Богданова О.В., Солодков В.В., Кузьменко Л.І., Остапченко Л.І.
Дослідження впливу сквалену на протеїнтирозинфосфатазну активність в
лімфоїдних клітинах за різних патологічних станів // Доповіді НАН
України. — 2004. — №10. – С. 178-182. (Здобувачем особисто проведено
визначення ферментативної активності, математична обробка та аналіз
результатів, підготовка матеріалів до друку).

Богданова О.В., Кузьменко Л.І., Філіпов В.Ю., Кучеренко М.Є. Дослідження
впливу сквалену на протеїнтирозинфосфатазну активність у лімфоїдних
клітинах за умов тотального опромінення тварин // Вісник КНУ. Серія
“Проблеми регуляції фізіологічних функцій”. – 2004. – № 9. – С. 52-53.
(Здобувачем особисто проведено визначення ферментативної активності
тирозинових протеїнфосфатаз, математична обробка та аналіз результатів,
підготовка матеріалів до друку).

Васильєва О. В. Активність мембранозв’язаних та цитозольних
тирозинпротеїнфосфатаз в лімфоїдних клітинах щурів за умов дії
іонізуючого опромінення // Біологічні дослідження молодих вчених на
Україні: Матеріали ІІ всеукраїнської конференції студентів та
аспірантів. — Київ, 2002. – вип.1. – С.9-10.

Васильєва О.В., Остапченко Л.І., Кучеренко М.Є., Харченко О.І.. Система
тирозинового фосфорилування-дефосфорилування в лімфоцитах селезінки
щурів за дії радіації // Матеріали VIII Українського біохімічного з’їзду
(1-3 жовтня). — Чернівці, 2002. – Укр.біохім. журн. – 2002. – Т.74, №4б
(додаток 2). – С.210-211.

Васильєва О.В., Кірпенко Т.О., Дробінська О.В., Остапченко Л.І. Участь
систем фосфорилювання-дефосфорилювання в регуляції функціональної
активності селезінки щурів за умов дії радіації // Психофізіологічні
функції в нормі і патології: Матеріали Всеукраїнської наукової
конференції, присвяченої 160-річчю кафедри фізіології людини і тварин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. — Київ,
2002. – С.25.

Васильева Е.В., Остапченко Л.И., Кирпенко Т.О., Кучеренко Н.Е. Оценка
состояния систем тирозинового фосфорилирования-дефосфорилирования в
лимфоидных клетках крыс в условиях радиационного воздействия //
Механизмы действия сверхмалых доз: материалы ІІІ Международного
симпозиума (3-6 декабря). — Москва, 2002. – секция ІІ. “Малые дозы
ионизирующей радиации”. — С.55.

Богданова О.В., Кузьменко Л.І. Вплив тотального іонізуючого випромінення
на участь тирозинпротеїнфосфатаз у передачі інформації крізь клітинну
мембрану // Інформотерапія: теоретичні аспекти та практичне
застосування: Матеріали ІХ Міжнародної конференції (3-5 жовтня). – Київ,
2003. – Інформаційна та негентропійна терапія. — 2003 — №1. – С.20.

Bogdanova O.V. Influence of total exposure to radiation on tyrosine
protein phosphatases // Proceedings of Conference for young scientists,
PhD students and students on molecular biology and genetics dedicated to
the golden jubilee of the double helix of the DNA and 30 anniversary of
the Institute of molecular biology and genetics NAS of Ukraine
(September 25-27). — Kyiv, Ukraine, 2003. — P.280.

Богданова О.В., Кузьменко Л.І. Вплив перорального введення сквалену на
протеїнтирозинфосфатазну активність в лімфоїдних клітинах за різних
патологічних станів // Біологічні дослідження молодих вчених на Україні:
Матеріали ІV всеукраїнської наукової конференції студентів та аспірантів
(24 квітня). — Київ, 2004. — С. 10-12.

Bogdanova O.V., Ostapchenko L.I. Evaluation of protein tyrosine
phosphatase activities in lymphatic cells of rats under conditions of
stomach ulcer development and whole body irradiation // Proceedings of
First (Inaugural) Ukrainian Congress for Cell Biology (April 25-28) –
Lviv, Ukraine, 2004. – P. 28.

Vasylyeva O.V., Ostapchenko L.I. Influence of squalene administration on
protein tyrosine phosphatase activities in lymphatic cells under
conditions of various pathological states // Proceedings of of the 29th
Meeting of the Federation of the European Biochemical Societies (26 June
– 1 July). – Warsaw, Poland, 2004. – EJB. – Vol.271, №1. — P.184.

Vasylyeva O.V., Ostapchenko L.I. Influence of squalene administration on
protein tyrosine phosphatase activities in lymphatic cells under
conditions of various pathological states // Proceedings of FEBS Forum
for young scientists (24-26 June). – Warsaw, Poland, 2004. – P.32-33.

Богданова О.В., Кузьменко Л.І., Остапченко Л.І. Вплив скваленової
терапії виразкової хвороби шлунку на функціональну активність лімфоїдної
тканини // Матеріали доповідей Х конгресу світової федерації українських
лікарських товариств (26-28 серпня). – Чернівці, 2004. – С. 74.

Богданова Е.В., Кузьменко Л.И., Кравченко Е.Н. Влияние введения
препарата сквалена на динамику изменений протеинтирозинфосфатазной
активности лимфоидных клеток при разных дозах сублетального облучения //
Медико-биологические проблемы противолучевой и противохимической защиты:
Российская научная конференция. — Санкт-Петербург, Россия, 2004:
“Фолиант”. – С. 297-298.

Богданова Е.В., Скопенко Е.В., Остапченко Л.И. Участие систем
дефосфорилирования белков лимфоидных клеток крыс в условиях развития
язвенной болезни желудка // Физиология и патология пищеварения:
Материалы 19 Всероссийской конференции с международным участием (3-5
ноября). – Сочи, Россия, 2004. – С. 15-16.

Bogdanova O., Ostapchenko L. Influence of squalene treatment on signal
transduction // Carotenoids and Dietary Lipids in Health and Desease:
Proceedings of International Conference (9-12 December). — Krakow,
Poland, 2004. — Acta Angiologia. – 2004. – Vol.10, №10. – P.42.

Bogdanova O.V., Ostapchenko L.I. Protein tyrosine phosphatase activity
in lymphoid cells of rats under conditions of whole body ionizing
irradiation // Proceedings of The Physiological Society Meeting (17-20
December). – King’s College London, London, Great Britain, 2004. – P.
36.

АНОТАЦІЯ

Богданова О.В. Активність тирозинових протеїнфосфатаз в лімфоїдних
клітинах щурів за умов впливу іонізуючого випромінювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за
спеціальністю 03.00.04. – біохімія. — Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Досліджено особливості функціонування тирозинових протеїнфосфатаз,
ТПФ-аз в плазматичних мембранах та цитозолі спленоцитів та тимоцитів
щурів через 12 годин після тотального рентгенівського опромінення у
дозах 0,25; 0,5; 0,75 та 1,0 Гр.

Найбільше зростання активності ТПФ-аз визначено за умов впливу
іонізуючої радіації в дозі 0,5 Гр, а для цитозольних ТПФ-аз спленоцитів
— 0,25 Гр. Вивчено кінетичні властивості ізольованої ТПФ-ази CD45.
Фермент більш споріднений до фосфотирозину, ніж до
паранітрофенілфосфату. Опромінення тварин у дозі 0,5 Гр спричиняло
зниження спорідненості ферменту до фосфотирозину та зменшення
максимальної швидкості фосфатазної реакції. Показані однонаправлені
зміни активності тирозинових протеїнкіназ, ТПФ-аз та вмісту циклічних
нуклеотидів у клітинах селезінки та тимусу щурів на тлі введення різних
речовин за умов опромінення у низьких дозах.

Ключові слова: тирозинова протеїнфосфатаза, ТПФ-аза, лімфоїдні клітини,
іонізуюче випромінювання.

АННОТАЦИЯ

Богданова Е.В. Активность тирозиновых протеинфосфатаз в лимфоидных
клетках крыс в условиях влияния ионизирующего излучения. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата биологических наук по
специальности 03.00.04. – биохимия. – Киевский национальный университет
имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

Исследовано особенности функционирования тирозиновых протеинфосфатаз
(ТПФ-аз) — протеин-тирозинфосфат фосфогидролаз, КФ 3.1.3.48 в
плазматических мембранах и цитозоле лимфоидных клеток селезенки и тимуса
крыс в условиях тотального рентгеновского облучения животных в дозах
0,25, 0,5, 0,5 и 1,0 Гр через 12 часов после лучевого воздействия.

Инкубация клеток с епидермальным ростовым фактором в соотношении 5 мкг
на 106 клеток приводила к увеличению активности мембраноассоциированых
тирозиновых протеинкиназ, ТПК-аз. Подобный стимулирующий эффект снижался
в условиях лучевого воздействия.

При воздействии ионизирующей радиации в дозе 0,5 Гр имело место
наибольшее увеличение активности ТПФ-аз во всех исследованных образцах,
кроме цитозольных форм фермента в клетках селезенки, где максимальное
увеличение активности было установлено в условиях действия радиационного
фактора в дозе 0,25 Гр.

Из плазматических мембран клеток тимуса контрольных и облученных в дозе
0,5 Гр животных методом иммуноаффинной хроматографии изолирована ТПФ-аза
CD45. Кинетические характеристики выделенного фермента определяли с
использованием паранитрофенилфосфата (1-8 ммоль/л) и фосфотирозина
(1-6 ммоль/л) в качестве субстратов и 0,2 ммоль/л ванадата натрия в
качестве ингибитора. Показано, что фосфотирозин являлся более
специфическим субстратом для ТПФ-азы из клеток интактных животных, чем
паранитрофенилфосфат. Для фермента, изолированного из тимуса облученных
в дозе 0,5 Гр животных характерно понижение сродства к фосфотирозину и
увеличение его к паранитрофенилфосфату, сопровождаемое уменьшением
максимальной скорости фосфатазной реакции. Фермент проявлял
положительную кооперативность к фосфотирозину, которая увеличивалось
после облучения. Конкурентный тип ингибирования, установленный для
фермента, выделенного из клеток контрольных животных, в условиях
воздействия ионизирующей радиации становился смешанным.

Введение контрольным животным сквалена в количестве 50 мкг на кг массы в
виде 10% раствора на растительном масле дважды в день на протяжении трех
дней перед облучением понижало активность ТПФ-аз в большинстве
исследованных образцов, кроме цитозольных ферментов клеток тимуса. В
условиях влияния лучевого фактора введение сквалена приводило к
существенному увеличению активности ТПФ-аз тимоцитов относительно
контрольного уровня (особенно в дозах 0,25 и 0,5 Гр). В клетках
селезенки на фоне введения животным сквалена наибольшие значения
активности ТПФ-аз были характерны для действия ионизирующей радиации в
более высоких дозах – 0,75 и 1,0 Гр.

Инъекции циклоферона в количестве 62 мг на кг массы тела дважды в день
на протяжении пяти дней понижали активность ТПФ-аз в плазматических
мембранах и повышали ее в цитозоле обоих органов. Повышение активности
ТПФ-аз тимоцитов на фоне введения циклоферона установлено в условиях
воздействия ионизирующего излучения в более высоких дозах – 0,75 Гр для
цитозольных ферментов и 1,0 Гр для мембраноассоциированных. Для ТПФ-аз
из плазматичнеских мембран лимфоидных клеток селезенки животных, которые
получали циклоферон, наибольшее увеличение ферментативной активности
установлено после облучения в дозе 1,0 Гр. Введение циклоферона
приводило к более значительному увеличению активности цитозольных ТПФ-аз
при воздействии ионизирующей радиации в дозе 0,25 Гр.

Инкубация клеток, выделенных из лимфоидных органов животных с
клеточно-связанным белком А из микробных клеток St.aureus (в соотношении
3 мкг на 106 клеток) и интерлейкином 12 – (1 нг на 106 клеток) приводила
к увеличению активности ТПФ-аз в клетках тимуса и селезенки как
контрольных, так и облученных животных, но активность ТПФ-аз в клетках,
выделенных их органов облученных животных, повышалась в меньшей степени.

Тотальное облучение животных в дозах 0,25 и 1,0 Гр приводило к
увеличению соотношения цАМФ/цГМФ в клетках тимуса. В условиях
перорального введения сквалена увеличение показателя цАМФ/цГМФ в
тимоцитах определено после лучевого воздействия в дозе 0,75 Гр и более
выражено в дозе 1,0 Гр. Результатом введения циклоферона было
значительное увеличение соотношения показателя цАМФ/цГМФ в клетках
тимуса после облучения животных в дозе 0,5 Гр.

В лимфоидных клетках селезенки облученных животных наиболее существенное
увеличение соотношения цАМФ/цГМФ было результатом воздействия
ионизирующей радиации в дозе 0,25 Гр. В спленоцитах животных, которые
получали сквален, увеличение показателя цАМФ/цГМФ было установлено после
облучения животных в более значительных дозах – 0,75 и 1,0 Гр.
Парентеральное введение циклоферона приводило к незначителным изменениям
соотношения цАМФ/цГМФ в спленоцитах в условиях облучения крыс в дозах
0,25-0,75 Гр и увеличении этого показателя после лучевого воздействия в
дозе 1,0 Гр.

Однонаправленнные изменения активности ТПК-аз, ТПФ-аз и содержания
циклических нуклеотидов в клетках селезенки и тимуса крыс на фоне
введения исследованных биологически активных веществ подтверждают
взаимное влияние разных систем передачи сигналов в условиях облучения.

Ключевые слова: тирозиновая протеинфосфатаза, ТПФ-аза, лимфоидные
клетки, ионизирующее излучение.

SUMMARY

Bogdanova O.V. Activity of protein tyrosine phosphatases in lymphoid
cells of rats under conditions of ionizing irradiation. — Manuscript.

Dissertation for PhD Degree in specialty 03.00.04. – Biochemistry. –
Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2005.

Protein tyrosine phosphatase (PTP-ase) activity has been studied in
membranes and cytosol from spleen and thymus lymphoid cells after rat
exposure at 0.25, 0.5, 0.75 and 1.0 Gy X-ray irradiation.

It was shown that PTP-ase activity was more significant after 0.5 Gy
exposure. Analisys of catalytic properties of purified PTP-ase CD45
shown its hither affinity for phosphotyrosine then
paranitrophenylphosphate. Irradiation of rats resulted in decreasing of
affinity for phosphotyrosine and increasing for
paranitrophenylphosphate, accompanied with reduction of V max.
Examination of various bioactive drugs using after ionizing irradiation
treatment shown that changes in protein tyrosine kinase, PTP-ase cyclic
nucleotide content in lymphoid cells of spleen and thymus had the same
character.

Key words: protein tyrosine phosphatase, PTP-ase, lymphoid cells,
ionizing irradiation.

Похожие записи