HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
«Естетичні казки Оскара Вайльда»
ПЛАН
Вступ
1. Особливості естетизму О.Вайльда
2. Естетичні мотиви у казках Оскара Вайльда
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Оскар Вайльд справедливо вважається одним з найяскравіших та
найталановитіших англійських письменників другої половини ХІХ сторіччя.
Внесок цього «співця краси» до скарбниці світової літератури та культури
неможливо переоцінити – кожен з його творів, від ранніх віршів до
блискучих комедій та єдиного роману «Портрет Доріана Грея», має повне
право називатися шедевром світового мистецтва. Одним з жанрів, в якому
письменник яскраво проявив багатство своєї уяви та неперевершену
майстерність володіння словом, стала літературна казка. Це не випадково,
адже жанр казкової оповіді розкриває для митця широкі можливості
використання різноманітних художніх засобів та дозволяє виражати свої
ідеї в незвичайній, фантастичній формі. Особливо цікавим є вивчення
естетизму у його казках.
Естетизм – напрям у англійському мистецтві та літературі 1880-1890-х
років, який представили письменник, теоретик, історик мистецтва Волтер
Пейтер та угру-пування поетів і художників, теоретиків літератури й
мистецтва – Артур Саймонс, Обрі Бьордслі, Оскар Вайльд та інші, що
об’єдналися навколо журналів “Жовта книга” і “Савой”. Їхнім ідеалом
мистецтва стала творчість майстрів Середньовіччя і раннього Відродження.
Особливість естетизму полягала у тому, що він, перебуваючи поза рамками
пересічної моралі, діяв лише у сфері мистецтва, де “дозволене” і
“недозволене” диктувалося волею митця і підлягало тільки суду естетичних
законів. Естетизм виявив переваги художньої вигадки, уяви і майстерності
художника перед копією життя. Творчі здобутки митців цього напряму мали
значний вплив на розвиток мистецтва XX століття, зокрема на творчість
англійських і російських символістів, а також Т.-С.Еліота, В.Вульф,
М.Пруста, Дж. Джойса.
Вся естетика О.Вайльда – це низка парадоксальних суджень. Але естетичне
вчення Оскара не можна розглядати окремо від тогочасної дійсності, а
отже, лицемірної вікторіанської моралі, виклик якій кинув письменник як
своєю поведінкою, так і художніми творами.
1. Особливості естетизму О.Вайльда
Серед головних особливостей естетизму Оскара Уайльда літературознавці
виділяють наступні:
1) перебільшує творчу грань мистецтва, заперечує відбиття мистецтва у
дійсності;
2) підкреслює, що мистецтво не залежне від життя і вище за нього; бачить
завдання мистецтва не в копіюванні дійсності, а в створенні для нього
ідеальних зв’язків;
3) відводить найвище місце красі;
4) стає переконаним, що мистецтво байдуже до морального і аморального:
виховання добра не є його завданням;
5) заперечує будь-які соціальні та моральні цінності, що лежали в основі
теорії мистецтва;
6) митець – творець прекрасного;
7) він не прагне нічого доводити. Довести можна навіть безпечні істини;
8) митець не має етичних уподобань. Етичні уподобання митця призводять
до непрощенної манірності стилю;
9) найвищим критерієм для твору мистецтва є досконалість його форм. Ті,
що в прекрасному вбачають бридке, – люди зіпсовані. Це вада;
10) ті, що в прекрасному здатні побачити прекрасне, – люди культурні. На
них є надія. Але обранцями є ті, для кого прекрасне означає лише одне –
Красу [8].
2. Естетичні мотиви у казках Оскара Вайльда
Оскар Уайльд дуже любив своїх дітей і часто читав їм свої казки. А потім
переробив їх і доповнив філософськими відступами. Вийшло дві збірки
казок “Щасливий принц” і “Гранатовий будинок”. Ці казки написані не для
дітей, а для дорослих, які “не втратили здатності радіти і дивуватися”.
У них багато моралі і моральних проблем.
Вони користувалися певними особливостями:
– мали літературне підґрунтя (К. Андерсен, Г. Флобер, Л. Керрол);
– змальовували співіснування двох світів: чарівного, незвичайного та
земного, реального.
Свої казки автор назвав “чарівними оповіданнями”. Цим він підкреслив, що
його твори не позбавлені новелістичної традиції;
– піднімали головну тему – тему кохання;
– мали трагічний фінал;
– наповнювалися певними екзотичними описами;
– вирішували питання співвідношення категорії краси та моралі: зовнішня
краса і внутрішня потворність – зовнішня потворність, внутрішня краса;
– розглядали життя крізь призму властивих філософських ідей та думок [7,
c.31].
Казки є найбільш популярними з усієї творчої спадщини Оскара Уайльда, і
кращі з них, як і його оповідання, безсумнівно виходять за межі
літератури декадансу, що, у свою чергу, є свідченням того, як «тісно»
було письменникові в межах декадентської естетики.
До казок, об’єднаних у збірку “Щасливий принц та інші казки” (1888 рік)
відносяться такі казки, як: “Щасливий принц”, “Соловей і троянда”,
“Егоїстичний велетень”, “Відданий друг”. Казки “Юний король”, “День
народження інфанти”, “Рибак і його душа” і ” Зоряний Хлопчик” об’єднані
під загальною назвою “Гранатовий будиночок” (1891). Казки Уайльда – не
наївні вигадки, а серйозні, місцями твори. Оскар Уайльд викриває
жадібність і корисливість представників капіталістичної моралі,
протиставляючи їм щирі почуття і прихильність простих людей, не
«забруднені» холодним розрахунком і становлятьсправжню красу людських
стосунків. У казках “Юний король” і “Щасливий принц” письменник
майстерно змальовує несправедливий устрій суспільства, в якому ті люди,
які працюють чесно і самовіддано, зазнають голоду та злиднів в той час
як інші живуть розкошуючи за рахунок їхньої праці. У “велетні -егоїсті”
автор показує, як егоїзм і жадібність цього світу вбивають навколо себе
все живе, в казці “Чарівна ракета” блискуче висміює порожнечу і
чванливість представників знаті які пишаються власною родовитістю, а в
казці “День народження інфанти” – та ж тема набуває вже трагічного
звучання.
В одній з кращих, найбільш зворушливих і сумних казок “Вірний
друг» – письменник досягає вершини сатиричного викриття жадібної і
лицемірної моралі власника. Історію маленького трудівника Ганса,
пограбованого і знищеного багатим і жорстоким Мельником, лицемірно
називає себе «його вірним другом» Уайльд зводить до символічного
узагальнення. Дійсно, доволі важко незворушно читати сумну історію
Маленького Ганса, який безтурботно живеу скромній хатинці, порається
цілісінький день серед троянд, крокусів і фіалок і посміхається сонцю. З
точки зору автора, ця красива, але сумна казка ідеальна для допомоги в
становленні певної системи цінностей дитини. Її мораль надто очевидна.
У дитячій свідомості моментально фіксується працьовитість, чуйність та
добре серце Маленького Ганса, брехливий і лінивий Мельник, який знищив
нещасного малюка. Оскар Уайльд настільки явно вимальовує позитивного і
негативного героя, що дитині лише залишається запам’ятати вчинки одного
та іншого і зробити висновок, що не є важко, на відміну від таких
казок, дещо складних для дитячого розуміння, як “Соловей і троянда”,
“День народження інфанти “та ін. [7, c.32]
Головне ж, що надає казкам Уайльда їх неповторне “уайльдівської”
своєрідності, це роль, яку відіграє в них парадоксальна форма вираження
думки, що є відмінною особливістю стилю письменника. Казки Уайльда (як і
вся його проза) насичені парадоксами.
У літературній критиці встановилася традиція вважати його парадокси
простою грою словами. Однак, на мою думку, в основі багатьох з них
лежить скептичне ставлення письменника до цілої низки загальноприйнятих
етичних та естетичних норм суспільства. Завдання парадоксів Уайльда,
спрямованих проти святенницької лицемірної моралі, полягала в тому, щоб,
називаючи речі своїми іменами, виявити це лицемірство. Прикладом цього
твердження може бути казка “Чудова ракета”. І безмежна зарозумілість, і
гордовитість і презирство до оточуючих “чудової ракети”, і її
самозакоханість жваво контрастують з цілковитою відсутністю розуміння
справжніх цінностей, яке Уайльд постійно підкреслює в своїх описах
аристократії. Комізм цієї казки виникає саме з цієї невідповідності між
сутністю і видимістю явища, що досягає свого апогею в фінальному
епізоді (ракета яка мріяла зробити “величезну сенсацію”, ракета
“прошипіла і згасла”) [8].
ийом, автор має на меті певне мальовниче завдання (опис зовнішності
інфанти і карлика), але в більшості випадків Уайльд користується ним
для виявлення основного сюжетного задуму казки (чергування картин
розкоші і убогості в казці “Юний король”, у чергуванні оповідей
ластівки про заморські дива з розповідями щасливого принца про життя
бідняків великого міста).
Своєрідність стилістики казок Уайльда повною мірою відображена в їх
лексиці і стилістиці. Чудовий знавець мови (як і личило пристойному
естетові), він був точний не тільки у виборі потрібного йому слова, але
і в інтонаційній побудові фрази. Конструкція фрази надзвичайно проста і
є одним з класичних зразків англійської прози. У той же час вплив
декадентської манірності змушує письменника постійно ухилятися від
лаконічності розповіді і насичувати свою розповідь всілякою екзотикою на
кшталт “рожевих ібісів, довгою фалангою стоять уздовж Нільського
берега” або “чорного, як чорне дерево, царя місячних гір, що
поклоняється великому шматку кришталю”.
Особливо помітне прагнення до надмірної декоративності в другому
збірнику казок (“Гранатовий будиночок”). Показовим в цьому плані є те,
скільки естетичної радості доставляло героєві, наприклад, споглядання
дорогоцінних каменів. “Він часто проводив цілі дні, пересипаючи зі
скриньки у скриньку оливково-зелені хризоберили, які здаються червоними
при сяйві лампи, кімофани, прорізані срібною рисою, наче дротом,
фісташкові хризоліти, рожево-червоні і винно-жовті топази; його полонило
червоне золото сонячного каменю, перлова білизна місячного каменя “і т.
д.
З непереборним захопленням та натхненням Уайльд писав про одяг своїх
персонажів. Він ще не заїкнувся про зовнішність інфанти, а з перших
рядків дуже докладно, немов у модному журналі, зобразив її вбрання:
“Плаття на ній було сіре атласне, з важким срібним шиттям на спідниці, а
туго затягнутий корсаж весь був розшитий дрібними перлинами. З її сукні,
коли вона йшла, визирали крихітні туфельки з пишними рожевими бантами.
Її велике газовий віяло було теж рожевий з перлами “і т. д. Інколи автор
навіть «забуває» зобразити обличчя людини, але його костюм описує
завжди. Якщо книги Достоєвського часто були надбанням психіатрів, то
книги Оскара Уайльда можуть бути незамінні для ювелірів і кравців [7,
c.33].
Описуючи і захоплюючись усім, що створила людина для прикраси людини,
цей кімнатний, салонний письменник зовсім відмовляється помічати
природу. Штучну красу він плекав, а від природної – відвертався.
Практично неможливо знайти на сторінках його творів жодного пейзажу,
ні подиху свіжого вітерця: всюди шикарні палаци, заморські гобелени і
холодний мармур.
Але незважаючи на всю, іноді, навмисну, наївність у змалюванні життя і
постійну підміну реальних конфліктів уявними, критичне ставлення
письменника до багатьох явищ сучасної йому дійсності, дуже виразно
звучить у цих казках, що відразу визначило їх місце серед провідних
творів, що протистоять літературі вікторіанської Англії. Сучасна
Уайльду англійська критика зустріла казки холодно і навіть дещо вороже.
Критики постійно звинувачують митця у відсутності глибини в судженнях
про окремі сторони сучасної йому дійсності, в “характерній” слабкості
фіналів його казок, що не випливають, як правило, з усього розвитку
дії. Наприклад, іронізуючи над багатіями-філантропами, Уайльд сам
вдається у своїх казках до сентиментально-філантропічних розв’язок
(фінали “Щасливого принца”, “Велетня-егоїста”). Цікаво, також,
відзначити точку зору Оскара Уайльда з цього приводу “… У мене був
високий дар; я зробив мистецтво філософією, а філософію – мистецтвом, що
б я не говорив, що б не робив – все викликало людей здивування, все, до
чого б я не торкався, – чи то драма, роман, вірші або вірш у прозі,
дотепний або фантастичний діалог, – все променилося невідомою досі
красою. Я збудив уяву мого століття настільки, що воно і мене оточило
міфами і легендами.” Справді, така самооцінка свідчить багато про що. І
якщо вдуматися, то Уайльд дійсно близький до істини! [1]
У казці “Щасливий принц” живий принц не знав сліз. Його палац
Безтурботності був розташований за високим муром, який відмежовував
прекрасний сад від міста. А після смерті герой зміг пізнати жаль та
смуток людей, навчився співчувати їм, сльози котилися із сапфірових очей
його позолоченої статуї, що стояла на високій колоні над містом.
Ластівка знімала з неї шматочки позолоти і відносила їх бідним, але
статую забрали із сільської площі: “У неї вже немає краси, а відтак,
немає і користі!”, – промовив в університеті професор Естетики. Проте з
цим не могло погодитися жодне читацьке серце. Так Вайльд прагнув викрити
утилітарний, занадто практичний підхід до розуміння краси. І
парадоксально суперечив сам собі: краса душі і серця принца
реалізувалася саме в його бажанні бути корисним людям.
У казці “Соловей і троянда” автор розповів про Солов’я, котрий,
співчуваючи сльозам закоханого, примусив розцвісти трояндовий кущ:
притиснувшись грудьми до трояндової колючки, стікаючи кров’ю, він усю
ніч співав пісні. Своїм мистецтвом і життям заплатив Соловей за
здійснення дива. Але його безкорисливість не поцінували, не принесла
вона щастя і закоханому. Через примху красуні троянду, здобуту ціною
життя Солов’я, викинули на шлях, і колесо воза розчавило її. “Яке
безглуздя – це Кохання, – розмірковував Студент, повертаючись додому. –
У ньому й наполовину немає тієї користі, яку містить Логіка. Воно нічого
не доводить, завжди обіцяє нездійсненне і примушує вірити у неможливе.
Воно напрочуд непрактичне, а оскільки наш вік – вік практичний, то
повернусь я краще до філософії і вивчатиму Метафізику”. Роздуми про
співвідношення добра, користі й краси червоною ниткою пройшли через усі
твори Уайльда.
Висновки
Отже, художньо-естетична своєрідність казок Оскара Уайльда проявляється
в наступних характерних особливостях авторського стилю: простота та
витонченість у побудові фраз, важливість інтонацій та відтінків значення
окремих слів, парадоксальна форма вираження думки, часте використання
прийому контрастного протиставлення, надмірність екзотичних та
декоративних елементів лексики.
Жанр літературної казки надав Уайльду чудову можливість втілити свій
найважливіший естетичний принцип, згідно якому творчість не є «імітацією
життя», оскільки «описує те, чого ніколи не було». Цю тезу письменника
необхідно розуміти перш за все як захист права митця на суб’єктивне
світосприйняття та свободу вигадки.
Всупереч власному твердженню про те, що «художник – не мораліст», в
своїх казках Оскар Уайльд звертається до вічних цінностей – любові,
дружби, співчуття, жертовності заради щастя ближніх. Естетизм митця в
його казках сповнений моральності, основними проблемами виступають
проблеми людських почуттів та взаємостосунків. З гіркою іронією
письменник висміює нездатність представників панівного класу, які звикли
бачити лише практичну, матеріальну сторону життя, до розуміння
найдорогоцінніших властивостей людської душі.
В своїх казках Оскар Уайльд відступає від власної теорії «чистого
мистецтва» або «мистецтва заради мистецтва», прославляючи не «чисту
красу», яку пропагували салони, а красу життя, благородних поривів та
високих людських якостей.
В казках Уайльда могутня зброя авторського слова спрямована проти
лицемірної моралі вищих кіл англійського суспільства, проти надмірного
прагматизму сучасної письменнику епохи та проти жорстокості,
марнославства та користолюбства, притаманних людям цієї епохи. Поряд із
безжальним викриттям вад несправедливого світу, казки Оскара Уайльда
містять пристрасну проповідь добра, співчуття і краси.
Список використаної літератури
Кагарлицкий Ю. И. // Почти как в жизни. Англ. сказочная повесть и
литературная сказка. / Сост., вступ. ст. и ком. Ю. И. Кагарлицкого. –
М.: Правда, 1986
Колесников Б. И., Поддубный О. К. Оскар Уайльд // Уайльд О.Избранное. –
М.: Просвещение, 1990
Соколянский М. Г. Оскар Уайльд: Очерк творчества. – Киев; Одесса:
Лыбидь, 1990
Соколянский М. ОскарУальд: Очерк творчества. – К.; 1990. – 200 с.
Уайльд О. Избранное: Пер. с англ. / Сост. и вступ. С. Бэлзы; Прим.
А.Зверева. – М.: Правда, 1989
Уайльд О. Хлопчик-зірка. Казки. Для молодшого та середнього шкільного
віку. / Пер. з англ. І. В. Корунця. – К.: Веселка, 1979.
Штанько Л. Естетизм як принцип художньої творчості // Всесвітня
література в середніх навчальних закладах України. – 2007. – № 4. –
С.31-34.
Янченко Ю.В. Художньо-естетична своєрідність казок Оскара Уайльда. –
Харків, 2011.
PAGE
PAGE 13
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
