Реферат на тему:
Економічні та соціальні наслідки інфляції
Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного
життя, насамперед у соціальній та економічній. Якраз через ці наслідки
інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги, викликає
занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості.
У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів
між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх.
Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню
прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців та
інших верств населення, які змушені купувати товари за зростаючими
цінами.
Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди реалізується так
однозначно. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за
зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають
свій товар — робочу силу, ціна на яку в період інфляції теж зростає.
Тому виграш чи втрати від інфляції можуть мати представники будь-якої
соціальної групи.
Якщо ціни на товари, що продає підприємець, зростають повільніше, ніж
ціни на товари, які він купує, то він зазнає збитків. Разом з тим якщо
заробітна плата працівника збільшується відповідно чи швидше за
зростання цін на товари народного споживання, то його матеріальне
становище не зміниться або навіть поліпшиться. Усе залежить від
здатності того чи іншого економічного суб’єкта чи їх групи захистити
свої доходи, домогтися їх адекватного зростання, що визначається
монопольним становищем їх на ринку товарів або праці, політичною
організованістю та силою профспілок тощо.
Проте є соціальні групи населення, які не мають можливості захистити
себе від втрат унаслідок інфляції. Це передусім пенсіонери, особи, що
живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню, усі працівники з
фіксованим доходом, зокрема службовці державних установ, науковці,
студенти та ін.
Особливо негативно впливає інфляція на матеріальне становище людей
похилого віку, що нерідко живуть за рахунок своїх заощаджень. Унаслідок
інфляції ці заощадження помітно знецінюються чи навіть зникають зовсім.
Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кількість
економічних суб’єктів, її негативними соціальними наслідками є також
загальна невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі
свого економічного становища, загострення соціальних суперечностей,
посилення групового егоїзму. Все це спричинює соціальну і політичну
нестабільність у суспільстві, що нерідко закінчується бурхливими
потрясіннями, унаслідок яких установлюється в тій чи іншій формі
диктатура.
Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції в економічній сфері.
Особливо відчутно вона впливає на сферу виробництва, торгівлю, кредитну
і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний
баланс країни.
Спочатку, зокрема на стадії повзучої інфляції, остання забезпечує
тимчасове стимулювання розвитку виробництва завдяки тому, що держава
шляхом дефіцитного фінансування розширює свої замовлення підприємствам,
допомагає їм у поновленні основного капіталу, у створенні
соціально-економічної інфраструктури тощо. Водночас виникає особлива
економічна ситуація, в якій, з одного боку, зростає попит на інфляційне
фінансування, а з іншого — притупляється відчуття небезпеки надмірного
насичення обороту грошовими коштами, внаслідок чого інфляція
піднімається на вищий щабель і перетворюється у гальмо економічного
розвитку, якщо її своєчасно не зупинити.
Інфляція спричинює посилення хаотичності і диспропорційності розвитку
суспільного виробництва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в
галузі із швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де
може настати застій і занепад виробництва. Часті коливання і стрибки цін
посилюють економічний ризик інвестицій, що викликає скорочення нових
капіталовкладень і затухання науково-технічного прогресу. Технічному
регресу сприяє також те, що в період інфляції ціна робочої сили нерідко
зростає повільніше, ніж ціна засобів виробництва, і застосування ручної
праці виявляється вигіднішим, ніж техніки.
Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження
ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання
темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів виробництва. Нерідко
виникає затоварення на цих ринках при абсолютному скороченні особистого
споживання.
Спад виробництва може зумовлюватися також відпливом капіталів з
виробничої сфери в торгівлю, де інфляційне зростання цін підсилюється
спекуляцією, яка зумовлює прискорення обігу капіталу та зростання
прибутків. У сферу спекулятивної торгівлі відволікається також значна
частина робочої сили, що також стримує розвиток виробництва. Гонитва за
спекулятивною наживою призводить до розриву сталих господарських
зв’язків між економічними суб’єктами, до значних нераціональних
перевезень товарів, внаслідок чого дезорганізується виробництво,
зростають витрати обігу.
t
(d*E.oooooooooooiYYYYYYYYNYYY
¤E
9прибутки вміщують переважно в реальні цінності — земельні ділянки,
золото, картини, ювелірні прикраси, будівлі тощо. Одночасно зменшують
свої традиційні витрати, насамперед виробничого призначення, які
пов’язані з підвищеним ризиком при знеціненні грошей.
В умовах інфляції економічним суб’єктам невигідно тримати свої активи в
грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини та грошовий
обіг. Власники грошових коштів не будуть вкладати їх у банки, якщо
депозитний процент не компенсує інфляційних втрат. Якщо ж банки
збільшуватимуть депозитний процент, то це неминуче призведе до
подорожчання банківських позичок, наслідком чого буде скорочення попиту
на них та подальше підвищення цін підприємцями з метою компенсацій своїх
додаткових витрат на оплату процентів. Згортається також комерційний
кредит, оскільки кредиторам невигідно і ризиковано продавати свою
продукцію з відстрочкою платежу.
Інфляція, особливо на галопуючій та гіпервисокій стадіях, сама зумовлює
нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг.
Прагнення економічних суб’єктів швидше позбавитися «гарячих» грошей
прискорює їх обіг, що зменшує необхідну для його обслуговування грошову
масу. У власників товарів поступово знижується бажання реалізовувати їх
за знецінені гроші, і вони переходять на бартерні операції чи продають
їх за іноземну валюту. Натуралізація обміну прискорює інфляційне
знецінення грошей, оскільки звужується матеріальна основа їх обігу, а
також спричинює розрив традиційних господарських зв’язків, уповільнює
товарооборот та викликає додаткові витрати обігу.
У міру поглиблення інфляції, особливо на гіпервисокій стадії, виникає
«голод» на грошові знаки, бо дрібні купюри зовсім втрачають свою
вартість і перестають функціонувати. Тому швидко зростає потреба у
великих купюрах, за якою не встигає їх випуск емісійним центром.
Створюється парадоксальна ситуація, коли за наявності в обігу великої
маси зайвих грошей усі економічні суб’єкти відчувають недостачу
платіжних засобів (грошовий «голод»). Поступово цей «голод» поширюється
і на оборот грошового капіталу, внаслідок чого у дедалі більшої частини
підприємств посилюється недостача основного й оборотного капіталу.
Розвивається глибока криза неплатежів. Це пояснюється тим, що
випереджаюче знецінення грошей порівняно зі збільшенням їх емісії
призводить до зменшення реальної цінності грошової маси в обігу.
Негативно впливає інфляція і на фінансову систему, особливо на другій
стадії, коли емісія грошей не встигає за їх знеціненням. Реальна
вартість усієї суми державних доходів постійно зменшується. Тому держава
змушена весь час використовувати друкарський верстат, щоб компенсувати
фінансові втрати від інфляції. Оскільки зробити це неможливо, то їй
доводиться так чи інакше зменшувати свої витрати, передусім на соціальні
потреби, що ще більше загострює соціально-політичну нестабільність у
країні. На певній стадії інфляції подальше зростання емісії стає
фінансово невигідним і соціально небезпечним.
Особливої уваги заслуговує питання впливу інфляції на
зовнішньоекономічні зв’язки. Найбільш узагальненим наслідком її є
падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція
відсутня чи розвивається нижчими темпами.
Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню
купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави
втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають
розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька
ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні
зв’язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив
іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне
становище, підривають її позиції на світовому ринку.
Література
Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.
Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5
квітня 2001 р.
Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. —
1996. — № 5.
Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2001.
Долан Э. Дж., Кэмпбэлл К. Л., Кэмпбэлл Г. Дж. Деньги, банковское дело и
денежно-кредитная политика. — М.; Л., 1991.
Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998.
Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — К., 1999.
Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків. — К., 1998.
Усоскин В. М. Современный коммерческий банк: управление и операции. —
М., 1993.
Фридмен М. Количественная теория денег. — М., 1996.
Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна теорія зайнятості,
процента та грошей. — К., 1999.
Деньги / Под ред. А. А. Чухно. — К., 1997.
Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України
// Фінанси України. — 1997. — № 2.
Савлук М. І., Сугоняко О. А. Чи вистачає грошей економіці України? //
Вісник НБУ. — 1997. — № 4.
Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та
оцінка її ефективності // Вісник НБУ. — 1999. — № 1.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
