ТЕЛЕБАЧЕННЯ І ПОВСЯКДЕННІСТЬ ГЛЯДАЧА: ПАРАЛЕЛЬНІ СВІТИ
Якщо радянське бюджетне телебачення однозначно було спрямоване на
трансляцію – пасивний прийом чітких ідеологічних настанов (було засобом
такої масової комунікації), то українське телебачення 1997-98 років в
ансамблі з кабельними каналами (по Києву їх 30-40) мало чим
відрізняється за природою від звичайного телебачення Великої Європи.
Хоча специфічною ознакою тут залишається високий рівень недовіри та
скепсису щодо певних персонажів та жанрів.
Якщо передача може розглядатися як художній твір чи текст, телевізійна
програма – як творення спільного контексту, ТВ канал – як стиль, то тоді
телебачення є світом-системою.
Такий світ наділений власними засобами творення образів (елементів
системи), а надто знаків, такими як ракурс, колір, монтаж, звук, текст
за кадром тощо.
Структурувати його можна за стилями, жанрами, технічними
характеристиками трансляцій, але можна також за формальними ознаками
(функції, наприклад), так само, як чарівну казку. Окремі жанри прямо
несуть у собі архетипічні основи образів і побудовані за міфологічною
морфологією.
Світ ТВ у просторовому вимірі є необмеженістю, зібраною в одну нульову
точку. Час цього світу суворо структуровано за обрядово-літургійним
зразком (прайм-тайм, денний ефір, дні тижня за серіалами, рік за
передачами до урочистих дат).
Специфікою світу ТВ є його спосіб взаємодії зі світом повсякденності.
“Блакитний екран” не просто знаходиться в інтер’єрі квартири і заповнює
дозвілля глядача. Повсякденний контекст вже є обов’язковим фільтром для
телевізійних трансляцій. Сам світ ТВ культивує у собі цю
“реалістичність” зображення “людей з народу”, “простих людей”.
Телебачення живиться колективними уявленнями його творців, а значить,
значною мірою більшості глядачів (зокрема, типажі – стереотипні уявлення
про групи суспільства). Особлива мета – приваблення. Тому одним із
засобів оформлення фактів є атракціон (жах, таємниця, скандал, ризик,
жорстокість). Сприймається як звичайне явище такий очікуваний стрес.
Цінності сім’ї, добробуту та індивідуального успіху є основними і
виступають тлом для подачі будь-якого повідомлення., але цей світ може
продукувати тексти, виходячи лише із внутрішніх процесів, таких як
скандали між виробниками, власниками, а то й ведучими, зірками ТВ.
Світ ТВ виробляє специфічні канали контакту з різними категоріями
аудиторії, позначаючи такі канали певними аудіовізуальними знаками
(різка зміна ракурсів і специфічна ритміка для молоді). Таким чином,
світ ТВ відтворює соціальну структуру. Лінзою при такому копіюванні,
відображенні слугує купівельна спроможність і споживацькі інтереси
верств аудиторії.
Світ ТВ живе своїм життям, паралельно до щоденного існування глядачів і
незалежно від нього, від ввімкненості чи вимкненості приймача, від
погодних умов, інших катаклізмів. Обрядова розміреність світу,
міфоподібна побудова більшості жанрів. приборканість жахів і тайн
створює у глядача відчуття надійності, непорушності світу (чи
телевізійного, а чи повсякденного – тут розрізнити важко).
Для світу повсякденності головною інтенцією є ствердження надійності,
непохитності через повторюваність, підтримання норм та єдності
цінностей. У розмежованих у просторі, відчужених від певних традиційних
соціальних груп людей сучасного світу телебачення стає одним із способів
самовідтворення світу повсякденності, чи не основним.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
