Реферат
Надзвичайні ситуації: хімічні аварії. Хімічні аварії в Україні і світі.
Вступ………………………………………………………….
……………………………………………………….3
РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ ХІМІЧНИХ АВАРІЙ…………………………4
РОЗДІЛ ІІ. ХІМІЧНІ АВАРІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ……………..……….15
Висновок………………………………………………………………………………..20
Використана література
Вступ
Надзвичайні ситуації як правило торкаються великих мас населення на
великих територіях де велика імовірність появи великого числа поражених,
які потребують екстреної допомоги. В цій ситуації відвертанню жертв може
сприяти тільки комплекс заходів по медичному захисту населення, що
включає в себе лікувально-эвакуаційні, санітарно-гігієнічні і
протиепідемічні заходи. При цьому ці заходи повинні виконуватися в
максимально стислі терміни і спеціальними, професійно підготованими
формуваннями, якими і є формування медичної служби громадянської оборони
і Мніністерства з питаннь надзвичайних ситуацій Украіни. Але окрім цього
велику роль в наданні допомоги постраждалим грає саме населення
поражених територій (само – і взаємодопомога), тому зростає необхідність
в навчанні населення правилам поведінки в надзвичайних ситуаціях.
Проблема промислової безпеки значно загострилась з появою
крупномасштабных хімічних виробництв в першій половині нашого сторіччя.
Основу хімічної промисловості склали виробництва безперервного циклу,
продуктивність яких не має, по суті, природних обмежень. Постійне
зростання продуктивності зумовлене значними економічними перевагами
великих настанов. Як слідство, зростає зміст небезпечних речовин в
технологічних апаратах, що супроводжується виникненням небезпек
катастрофічних пожеж, вибухів, токсичних викидів і інших руйнівних
явищ.
РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ ХІМІЧНИХ АВАРІЙ
Стисла характеристика хлора та аміака (як найповсюдженіших складників)
Хлор :
Ступінь токсичності 2.
Основні властивості : зеленувато – жовтий газ з характерним запахом,
важче повітря, мало розчиняється у воді, при виході в атмосферу димить.
Накопичується в низьких ділянках поверхні, підвалах, тонелях і т. п.
Вибухо – і пожежонебезпечність : негорюч. Ємкості можуть вибухати при
нагріванні.
Небезпечність для людини : можливий летальний випадок при вдиханні.
Пари впливають на слизову оболонку та шкіру, викликаючи опіки слизової
дихальних шляхів, шкіри та очей.
Засоби захисту : ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки В,
захистний одяг.
Аміак:
Ступінь токсичності 4.
Основні властивості : безцвітний газ з різким запахом. Легше повітря,
розчинний у воді. При виході у атмосферу димить.
Вибухо – і пожежонебезпечність : Горючий газ. Горить при існуванні
відкритого джерела вогню. Ємкості можуть вибухати при нагріванні. Пари
утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.
Небезпечність для людини : Небезпечний при вдиханні, при високих
концентраціях можливий летальний випадок. Викликає сильний кашель та
задуха. Пари діють дуже подразливо на слизові оболонки та шкіряний
покрів, дотик викликає обмороження шкіри.
При враженні проявляються серцебиття, порушення частоти пульса,
“приливи”, насморк, кашель, затруднення дихання, почервоніння та зуд
шкіри, різь в очах.
Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових
Катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на значні території, де
можуть виникати великі зони небезпечного забруднення навколишнього
середовища.
Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти,
аерозолі та інші частинки, стають джерел ом ураження живих організмів не
тільки в осередку катастрофи, а і в прилеглих районах. У США для кожної
з 336 особливо небезпечних хімічних речовин, які можуть потрапити в
навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу:
1. Виникає дискомфорт у постраждалих.
2. З’являється втрата працездатності.
3. Виникає загроза життю.
До числа небезпечних для здоров’я людини газоподібних сполук, які
забруднюють атмосферу при хімічних аваріях та катастрофах, можна
віднести: С12, НС1, HF, HCN, SO3, SO2, CS2, CO, СО2, NH3, COC13, оксиди
азоту та інші.
При великих хімічних аваріях, катастрофах, пожежах та стихійних лихах
можуть виникати руйнування виробничих будівель, сховищ, ємностей,
технологічних ліній, трубопроводів тощо. Внаслідок цього великі
кількості СДОР можуть потрапити в зовнішнє середовище – на поверхню
грунту, різних об”єктів, в атмосферу, і в подальшому розповсюдитись на
територію населених пунктів, що може бути причиною масових отруєнь
працівників виробництва та населення.
До об”єктів, які мають, використовують та транспортують СДОР, відносять:
1. Підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтоперегінної та інших
видів подібної промисловості;
2. Підприємства, оснащені холодильними установками, водопровідні станції
та очисні споруди, які використовують аміак та хлор;
3. Залізничні станції, які мають місця для відстою рухомих ешелонів із
СДОР;
4. Склади та бази з запасами отрутохімікатів, які використовуються в
сільському господарстві;
5. Склади та бази з запасом речовин для дезинфекції, дезинсекції та
дератизації сховищ з зерном та продуктами його переробки.
На хімічному підприємстві зберігається в середньому 3-15 добовий запас
цих сполук. На складах СДОР можуть зберігатися: в резервуарах під
високим тиском (до 100 атм.), в ізотермічних сховищах при тиску,
близькому до атмосферного, в закритих ємностях та температурі
навколишнього середовища.
При всіх засобах зберігання можливо руйнування ємностей та вихід СДОР
(розлив та перехід в газ) в навколишнє середовище – на поверхню землі, в
джерела води та атмосферу.
Варіанти випаровування СДОР
Розлив СДОР веде до помірного або надзвичайно швидкого випаровування
речовин. Останні більш небезпечні для людей, які знаходились в зоні
зараження. Можна виділити 3 варіанти випаровування розлитої отруйної
речовини:
1. Буйне, майже моментальне випаровування всього розлитого СДОР. За
короткий час (до 10 хвилин) випаровується основна кількість СДОР,
внаслідок чого утворюється хмара з високою концентрацією отруйних
речовин. При цьому виникають смертельні концентрації їх пару або
аерозолю. Така отруйна хмара розмщується в приземному прошарку повітря
на висоту від поверхні землі до 20 метрів. Межа хмари спочатку (2-3 хв)
чітко окреслена, радіус її складає 0,5-1 км, потім хмара
розповсюджується з повітрям, і розміри її збільшуються (від декількох
метрів до 50-70 км);
2. Нестійке випаровування СДОР. При цьому випаровування розлитих речовин
проходить більш повільніше – в основному внаслідок тепла грунту та
теплого повітря. В перші хвилини інтенсивність випаровування невелика,
але з часом вона зростає. Такий процес сприяє довгому зараженню
атмосфери;
3. Рівномірне по часу випаровування СДОР. Час випаровування по 2-му та
3-му варіантах може складати години, доби та більш довгий час. При цьому
кількість СДОР, які переходять в повітря, не перевищує 3-5 % (пік при
температурі 25 оС). збереження уражуючої дії СДОР залежить від
властивостей повітря – його вологості, швидкості вітру, вертикальної
стійкості, а також від фізико-хімічних властивостей самого СДОР.
Токсична дія СДОР на організм визначається кількома факторами:
1. Фізичні властивості СДОР. Головними властивостями, які здатні
впливати на організм людини, є:
– агрегатний стан (рідина, аерозоль тощо);
– розчинність в воді, жирах, ліпідах;
– швидкість гідролізу;
– щільність випаровування відносно щільності повітря, леткість;
– температура кипіння, затвердіння, теплоємність та теплота
випаровування;
– в‘язкість, корозійна активність;
– температура спалаху (займання).
2. Хімічні властивості СДОР. При контакті отрути з клітинами тканин
організму можливі декілька видів їх хімічного впливу:
– дія на рецептори – холінергічні, адренергічні, дофамінові,
серотонінові, гістамінові, пуринові, опіатні, ГАМК та ін.;
– мембранотоксична дія – первинна зміна фізико-хімічнмх властивостей
ліпідного прошарку біомембран;
– порушення метаболізму в клітинах, в тому числі їх регуляторних систем;
– генотоксична дія та пошкодження системи білкового синтезу.
Всі вказані види дії отрути призводять до дезінтеграції різних систем
клітини, порушують її діяльність, а підчас викликають її загибель.
3. Шляхи надходження СДОР в організм. Від шляхів надходжень залежить в
багатьох випадках швидкість розвитку симптомів отруєння, важкість стану,
а також симптоми місцевої дії отрути та деяка різниця в загальній
клінічній картині отруєння. Основні шляхи надходження – інгаляційний,
через шкірні покриви та кон‘юнктиву ока, стравохід, а також через
опікові поверхні та рани. При будь-якому шляху надходження СДОР в
організм людини можливі три види дії – рефлекторна, місцева та
загальнорезорбтивна.
4. Токсична концентрація СДОР в повітрі та їх доза в воді, продуктах
харчування та інших середовищах:
– гранично допустимі концентрації (дози) – найменша кількість токсичної
речовини, при якій симптоми отруєнна не наступають;
– порогові концентрації (дози) – найменша кількість токсичної речовини в
об‘ємі повітря (1 л/м3) або речовини (1 мг/кг), яка викликає початкові
симптоми труєнна;
– середньо смертельні (дози), які виклакають 50 % уражених;
– абсолютно смертельні концентрації (дози), котрі приводять до загибелі
100 % уражених.
Класифікація СДОР:
По хімічній структурі виділяють 22 класи СДОР. Основні із них:
1. Мінеральні та органічні кислоти (сірчана, хлористоводнева, фосфорна,
оцтова та ін.);
2. Луги (їдкий натр, їдкий калій, натронне вапно, розчини аміаку);
3. Спирти (метиловий, бутиловий та ін.) та альдегіди кислот;
4. Органічні та неорганічні нітрати, аміносполуки (анілін, нітробензол,
нітротолуол);
5. Феноли, крезоли та їх похідні;
6. Гетероциклічні сполуки;
7. Пестициди (ФОС – хлорофос, карбофос, метилнітрофос), карбонати
(севин, карбоніон), хлорорганічні сполуки (ДДТ, гексахлоран);
8. Ртутьорганічні сполуки (метилртуть та ін.);
9. Похідні фенолооцтової кислоти.
Групи СДОР
За клінічною картиною ці враження виділяють 7 груп СДОР, які викликають
масові отруєння людей при аваріях, що супроводжуються їх викидом
(протіканням) в навколишнє середовище:
1. Речовини переважно задушливої дії:
А) з вираженою припікаючою дією (хлор, трихлористий фосфор);
Б) зі слабкою припікаючою дією (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);
2. Речовини переважно загальноотруйної дії: оксид вуглецю, синильна
кислота, дінітрофенол, етилен хлорид та ін.;
3. Речовини, які мають задушливу та загальноотруйну дію:
А) з вираженою припікаючою дією (акрилонітрил);
Б) зі слабкою припікаючою дією (сірководень, оксид азоту, сірчистий
антідрид);
4. Нервові отрути, тобто речовини, які порушують функцію ЦНС та
периферичної нервової системи (ФОС);
5. Речовини, котрі володіють задушливою те нейротропною дією (аміак);
6. Речовини, які порушують обиін речовин та структуру клітин (діоксин);
7. Метаболічні отрути (етимноксид, диметилсульфат).
Характеристика вогнищ, утворених СДОР
Ситуація виникнення аварії визначається характером хімічно-небезпечного
об‘єкта (назва та засіб зберігання СДОР, його кількість, час аварії
(день, ніч), пора року (зима, літо), метеоумовами (напрям та швидкість
вітру, опади, вологість повітря та ін.), а також ступенем зараження
території об‘єкту рідкими СДОР.
Внаслідок надходження у навколишнє середовище СДОР на території
аварійного об‘єкту утворюється зона хімічного зараження, всередині якої
виникають вогнища хімічного ураження. В зону хімічного ураження
включають також територію, над якою розповсюдилась заражена СДОР хмара,
яка утримує їх уражуючі концентрації.
Вогнище хімічного ураження – це територія, в межах якої виникли масові
ураження СДОР. В зоні зараження може були одне або кілька вогнищ
хімічного ураження. Вогнища хімічного ураження характеризуються
стійкістю СДОР та швидкістю їх дії на організм.
В розвитку гострого отруєння виділяють дві фази – токсигенну та
соматогенну. Перша відображає специфічну дію отрути на організм. Друга
фаза наступає в подальшому часі і характеризується формуванням основних
симптомів (синдромів) отруєння.
Основні синдроми, які виникають при гострих отруєннях СДОР – порушення
дихання, кровообігу, судоми, ураження печінки та нирок, психічні
порушення та ін. Практично всі синдроми виникають на фоні гіпоксії
тканин, порушень водно-електролітного балансу та кислотно-лужної
рівноваги.
Стратегія невідкладної медичної допомоги отруєним при хімічних аваріях
будується на базі 4-ох основних принципів:
– запобігання подальшому надхадженню отрути в організм та прискорення
виведення її із органів та тканин;
– застосування протиотрут (антидотів);
– патогенетична та симптоматична терапія;
– попередження ускладнень.
Запобігання подальшому надходженню отрути в організм може бути здійснено
за допомогою протигазу (підручних засобів), омивання уражених ділянок
шкіри водою з милом, порошком, або з застосуванням дегазуючих розчинів
чи рецептур. При надходженні отрути в шлунок необхідно викликати штучне
блювання, при можливості найшвидше провести промивання шлунку з
застосуванням блювотних засобів, а в подальшому – звільнення кишок від
вмісту, форсування діурезу, проведення різних видів діалізу.
З методів штучної детоксикації організму найбільше розповсюдження
одержали:
– розведення та заміщення крові та лімфи. При цьому використовують
інфузійні засоби, плазмозаміщуючі розчини, тощо;
– діаліз та фільтрація крові (лімфи), перитонеальний діаліз, кишечний
діаліз та ін.;
– сорбція та фізіо-, гемотерапія.
Для попередження ускладнень (4-ий принцип) використовують антибіотики
широкого спектру дії, сульфаніламідні препарати, введення розчинів
глюкози, а також вітамінів групи В та аскорбінової кислоти,
гідрокарбонату натрію тощо.
Екстрені заходи щодо ліквідації аварії на хімічно небезпечних об’єктах
1-ий період (негайно): овідомлення про аварію; надання невідкладної
(першої медичної) допомоги та евауція постраждалих в лікувальні заклади;
оцінка масштабів аварії, визначення площі зараження рідкими СДОР,
глибини та ширини розповсюдження зараженого повітря; уточнення числа
людей в об‘єкті та зоні розповсюдження зараженого повітря, проведення
екстренних заходів по захисту населення з використанням індивідуальних
та колективних засобів, негайна евакуація населення (при необхідності);
організація невідкладних аварійно-рятівних та дегазаційних робіт;
приведення в готовність сил та засобів ТМД, амбулаторно-профілактичних
та лікувальних закладів району (міста); визначення стійкості СДОР;
уточнення швидкості та направлення вітру, інших метеоумов (температура,
вологість тощо).
2-ий період (1-3-тя години): ведення постійного хімічного спостереження,
уточнення зони зараження СДОР; виявлення постраждалих людей, надання їм
невідкладної (першої лікарської) допомоги в медсанчастинах, найближчих
лікувально-профілактичних закладах та евакуація їх в спеціалізовані
лікувальні заклади; санітарна обробка учасників ліквідації аварії,
дегазація аварійного об‘єкту, місця розливу СДОР та заражених об‘єктів
зовнішнього середовища; заборона перебування на повітрі людей без
індивідуальних засобів захисту, вживання води та продуктів харчування до
проведення хімічного контролю.
*
,
.
???????¤????????.
2
>
@
ведення лікувально-профілактичних заходів; розширення хімічного контролю
за об‘єктами зовнішнього середовища, продуктами харчування та джередами
водопостачання, санітарний нагляд за обмежувальними заходами; санітарна
обробка людей та дегазація об‘єктів зовнішнього середовища (при
необхідності, тобтто в результатах оцінки хімічної обстановки); надання
меличної допомоги і лікування постраждалих в спеціалізованих лікувальних
закладах
Безпека функціонування хімічно небезпечних об’єктів: від чого залежить і
як забезпечується
Безпека функціонування хімічно небезпечних об’єктів (ХНО) залежить від
багатьох чинників : фізико-хімічних властивостей сировини, полупродуктів
та продуктів, від характеру технологічного процесу, від конструкції і
надійності обладнання, умов зберігання і транспортування хімічних
речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів
автоматизації, ефективності засобів протиаварійного захисту і т.д. Крім
того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезень СДОР в
значному ступені залежить від рівня організації профілактичної роботи,
своєчасності і якості планово-запобіжних ремонтних робіт,
підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за
станом технічних засобів протиаварійного захисту.
Аналіз структури підприємств, що виробляють або що споживають СДОР,
показує, що в їхніх технологічних лініях обертається, як правило,
незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша по обсягу
кількість СДОР міститься на складах підприємств. Це призводить до того,
що при аваріях в цехах підприємства в більшості випадків має місце
локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При
цьому пораження в таких випадках може отримати в основному виробничий
персонал.
Для будь-якої аварійної ситуації характерні стадії виникнення, розвитку
і спаду небезпеки. На ХНО в розпал аварії можуть діяти, як правило,
декілька чинників, що вражають – пожежа, вибухи, хімічне зараження
місцевості і повітря та інші. Дія СДОР через органи дихання частіше, ніж
через інші шляхи впливу, призводить до поразки людей.
З цих особливостей хімічно небезпечних аварій слідує: захисні заходи і,
насамперед, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами
хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства повинні
проводитися з надзвичайно високою оперативністю. Локалізація джерела
надходження СДОР в навколишнє середовище має вирішальну роль в
попередженні масової поразки людей. Швидке здійснення цієї задачі може
направити аварійну ситуацію в контрольоване русло, зменшити викид СДОР і
істотно знизити збитки.
Особливістю хімічно небезпечних аварій є висока швидкість формування і
дії чинників,які поражають, що викликає необхідність прийняття
оперативних мір захисту.
Обсяг і порядок здійснення заходів по захисту залежать від конкретної
обстановки, що може скластися в результаті хімічно небезпечної аварії,
наявність часу, сил і засобів для здійснення заходів по захисту і інших
чинників.
Передусім захист від СДОР організується і здійснюється безпосередньо на
ХНО, де основну увагу приділяється заходам по попередженню можливих
аварій. Вони носять як організаційний, так і інженерно-технічний
характер і направлені на виявлення і усунення причин аварій, максимальне
зниження можливих ушкодженнь і втрат, а також на створення умов для
вчасного проведення локалізації і ліквідації можливих наслідків аварії.
Всі ці заходи відбиваються в плані захисту об’єкту від СДОР, що
розробляється заздалегіть з участю всіх головних фахівців об’єкту. План
розробляється, як правило, в текстовій формі з додатком необхідних схем,
що вказують розміщення об’єкту, сил та засобів ліквідації наслідків
аварії, їх організацію і т. д. Він складається з декількох розділів і
визначає підготовку об’єкту до захисту від СДОР і порядок ліквідації
наслідків аварії.
РОЗДІЛ ІІ. ХІМІЧНІ АВАРІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ
На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об’єктів та 287
000 об’єктів використовують у своєму виробництві СДОР або їх похідні
(у140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва
призвело також до зростання кількості промислових відходів, які
становлять небезпеку для оточуючого середовища і людей. Тільки токсичних
відходів в Україні накопичено більше 4 млрд. т, при середньорічному
утворенні 103 млн. т.
Щорічно в Україні відбувається близько 140-150 техногенних аварій і
катастроф регіонального і державного рівня. Орієнтовна структура
надзвичайних ситуацій техногенного характеру має такий вигляд: аварії з
викидами СДОР — 4 %, пожежі й вибухи — 19,5 %, транспортні аварії— 17,7
%, аварії на системах життєзабезпечення — 17,3 %, аварії на радіаційних
об’єктах — 8,4 %, аварії на комунальних системах та очисних спорудах —
17,3 %, надзвичайні ситуації на об’єктах інших видів — 15,8 %. Експертне
встановлено, що щорічні народногосподарські втрати від аварій становлять
140-150 млн грн.
Наявність в Україні розвиненої промисловості, її надмірна концентрація в
окремих регіонах, існування великих промислових комплексів, більшість з
яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів та установок
великої і надвеликої потужності, розвинена мережа транспортних
комунікацій, а також нафто-, газо- та продуктопроводів, велика кількість
об’єктів енергетики та використання у виробництві великої кількості
небезпечних речовин — усе це збільшує вірогідність виникнення
техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть у собі загрозу для людини,
економіки і природного середовища. Майже третина всіх промислових
об’єктів становлять підприємства, пов’язані з виробництвом, переробкою
та зберіганням сильнодіючих отруйних, вибухо- і вогненебезпечних
речовин.
В Україні діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких
зосереджено понад 13,6 млн т твердих і рідких вибухо- та
пожежонебезпечних речовин.
Переважна більшість таких об’єктів розташована в центральних, східних і
південних областях України, де сконцентровано хімічні, нафто- і
газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства,
функціонує розгалужена мережа нафто-, газо-. аміако-проводів,
експлуатуються газові, нафтові та вугільні родовища.
Загалом ризик виникнення надзвичайної ситуації, пов’язаної з хімічними
процесами, існує на будь-якому підприємстві і в будь-якій державі. В
Україні наявне значне зношення основних виробничих фондів, аварійний
стан споруд, інженерних і транспортних комунікацій.
Одним із найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка
трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної
корпорації “Юніон Карбайд” в індійському місті Бхопал у 1984 році. Викид
відбувся раптово, в нічний час. У результаті аварії в атмосферу
потрапило декілька десятків тонн газоподібного компонента –
метилізоционату. Ця сполука – дуже сильна отрута, яка викликає ураження
очей, органів дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини.
Загинуло більше 2,5 тисяч чоловік, 500 тисяч чоловік отруїлося, з них у
70 тисяч чоловік отруєння обумовили багаторічні захворювання. Збитки від
цієї техногенної катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США.
О 08:30 12-го березня 2008року на Луганщині, на пульт зв`язку
Краснолуцького міськуправління МНС, надійшло повідомлення про те, що на
території хімічного казенного об`єднання імені Петровського під час
транспортування 2 ящиків вибухонебезпечних речовин загальною вагою 38
кілограмів в автомобілі „ЗіЛ” із відкритим кузовом стався вибух.
Вантажівка рухалася від цеху утилізації до поля спалювання, що
знаходиться за територією підприємства. Шість працівників, які
супроводжували небезпечний вантаж у кузові, при цьому одержали опіки
різного ступеня важкості. Ще троє робітників, які сиділи в кабіні, не
постраждали. Рятувальникам МНС, котрі дуже оперативно прибули на місце,
вдалося ліквідувати пожежу за лічені хвилини. Постраждалих
госпіталізували, один із них перебуває у важкому стані. Причина вибуху
встановлюється.
У зв’язку з тим, що трапилося, не зайве відзначити той факт, що до 1997
року це підприємство перебувало під охороною двох об`єктових пожежних
частин. На жаль, адміністрація об`єднання прийняла рішення про їхнє
скорочення, і, лише завдяки зусиллям МНС, одну з частин удалося
„відвоювати”… Однак із 2004 року керівництво об`єднання не залишає
спроб позбутися пожежної техніки та будівлі, де розміщені рятувальники.
До речі, цього року це приміщення навіть не опалювалося! І якби тоді МНС
не відстояло свою позицію, то сьогодні до місця надзвичайної ситуації
бійцям МНС довелося б добиратися аж із Красного Луча, а це не менше
півгодини. Наслідки такого зволікання для об`єкту, що має особливу
стратегічну важливість для економіки й безпеки держави, могли б
виявитися зовсім непередбачуваними.
7-го серпня 2007 до Києво-Святошинського управління МНС надійшло
повідомлення про пожежу складського приміщення у Вишневому, що на
Київщині. Коли рятувальники прибули на місце, будівля була охоплена
вогнем. Виявилося, що всередині знаходяться пластикові ємності з
легкозаймистими речовинами, які миттєво перетворилися на палаючий
смолоскип. Вогнеборцям довелося залучати для гасіння автомобілі з
Боярки, Вишневого, Чабанів. Менше ніж за годину спільними зусиллями
вдалося приборкати вогонь, висота якого сягала десяти метрів ТОВ
«ВАНТ-ЛТД» орендувало будівлю для зберігання та розливу хімічної рідини
бутилацетат, яка на момент пожежі знаходилася в 13 ємностях. Робітник
підприємства, під час підйому однієї такої ємності на дизельному
вантажопідіймачі, побачив спалах. За декілька секунд уже все палало.
Переляканий хлопець так і не зміг пояснити, що ж сталося Причину пожежі
і збитки з’ясовують фахівці, а від вогняної стихії врятовано поруч
розташоване адміністративне приміщення.
Оперативними групами ГУ МНС та Дніпропетровської дирекції
Придніпровської залізниці спільно з фахівцями підприємства-відправника
вжиті заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайної події: усунені
підтікання, утилізований грунт, на який потрапила отрута, організоване
подальше транспортування платформ із вантажем. Загрози населенню та
персоналу немає.
Об 11:50 20-го жовтня 2006 до оперативно-координаційного центру ГУ МНС у
Дніпропетровській області надійшло повідомлення про витікання невідомої
хімічної рідини з ємностей на одній із колій залізничної станції
Нижньодніпровськ-Вузол. Його виявили станційні оглядачі, увагу котрих
привернув різкий запах. Під час детальнішого огляду з`ясувалося: рідина
з неприємним запахом виділяється з деяких контейнерів, розміщених на
п`яти платформах потягу, що прямував від станції Рубіжне Донецької
області до Одеського морського порту.
Платформи з контейнерами (а це половина десятиконтейнерного вантажу)
негайно відтранспортували на запасну колію та поставили біля них
охорону, щоб перекрити доступ стороннім. Фахівці МНС, оперативно
прибувши на місце, визначили, що розлилося близько 40 кілограмів
мононітротулолу. За попередніми даними, це сталося через негерметичність
тари.
На жаль, не вдалося уникнути токсичних отруєнь серед людей. Постраждали
6 працівників залізничної станції – оглядачі та слюсарі. Їх доправили до
токсикологічного відділення 4-ї міської клінічної лікарні
Дніпропетровська у стані середньої важкості.
Оперативними групами ГУ МНС та Дніпропетровської дирекції
Придніпровської залізниці спільно з фахівцями підприємства-відправника
вжиті заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайної події: усунені
підтікання, утилізований грунт, на який потрапила отрута, організоване
подальше транспортування платформ із вантажем. Загрози населенню та
персоналу немає.
Львів, 17 липня, – 13 осіб отруєно, 793 людей підлягають евакуації із
зони аварії товарного потягу в районі села Ожидів, внаслідок якої стався
витік та загорання жовтого фосфору. Про це Прес-тайм повідомили в ГУ
МНСУ у Львівській області.
Аварія сталася 16 липня о 16.55. На 12 км перегону “Красне-Ожидів”
поблизу с. Закомаря, відбулося сходження з колії 15 цистерн товарного
потягу. Потяг складався з 58 вагонів, з яких – 15 цистерн по 50 т
жовтого фосфору. Цистерни слідували з Казахстану в Польщу. В результаті
пошкоджено 50 м колії, близько 100 м контактної мережі, 3 опори.
З пошкодженої цистерни відбувся витік фосфору з подальшим розтіканням на
площу близько 300 кв. м. Виникло загорання, в зоні горіння опинилося 6
цистерн. Станом на 22 год.29 хв. 16 липня загорання було повністю
ліквідовано. Внаслідок горіння сформувалася хмара продуктів горіння
зоною враження 86 кв. км – 14 населених пунктів Бродовського району (11
тис. людей) та частина Радехівського району.
У результаті пожежі отримали отруєння 13 осіб, в тому числі 6
працівників Буського РВ ГУ МНСУ, 1 працівників Радехівського РВ ГУ МНСУ,
ще 2 працівники міліції і 4 місцеві мешканці.
В ночі було проведено засідання комісії, яка прийняла рішення про
обстеження населених пунктів з подальшою евакуацією населення 6
населених пунктів, в тому числі Ожидидів, Перевалочна, Чанниш. Загалом
планувалося евакуювати 793 особи. Для цього було задіяні 30 автобусів.
Санепідстанція збирає проби для того, щоб дати висновок, чи можливе
перебування людей в зоні аварії.
Жовтий фосфор – сильна отруйна речовина. Смертельна доза жовтого фосфора
станвить десяту долю граму. Викликає ураження кісток, кісткового мозку,
некроз щелепи. Фосфор застосовують у виготовленні мінеральних добрив, а
також для так званих фосфорних бомб.
Висновок
Територія, що підвержена впливу отруйних речовин, в результаті якої
виникли або можуть виникнути поразки людей, тварин або рослин, є очагом
хімічної поразки.
На зараженній отруйними речовинами території треба рухатися швидко, але
не бігти і не піднімати пил. Не можна прислонятися до будинків і
торкатись навколишніх предметів (вони можуть бути заражені).
На зараженій території забороняється знімати протигази і інші засоби
захисту. В тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість або ні,
краще діяти так, мов вона заражена.
Особлива обережність повинна виявлятися при русі по зараженій території
через парки, сади, городи і поля. На листі і гілках рослин можуть
знаходитися осівші краплі отруйних речовин, при дотику до них можна
заразити одяг і взуття, що може призвести до пораження.
По можливості слід уникати руху байраками і лощинами, через луги і
болота, в цих місцях можливе тривале застоювання парів отруйних речовин.
В містах пари отруйних речовин можуть застоюваться в замкнених
кварталах, парках, а також в під’їздах і на чердаках будинків. Заражена
хмара в місті розповсюджується на найбільші відстані по вулицям,
тоннелям, трубопроводам.
Після виходу з очага хімічного ураження якомога швидше проводиться повна
санітарна обробка. Якщо це неможливо зробити швидко, проводиться
часткові дегазація і санітарна обробка.
Використана література:
Гражданская оборона /под общ. ред. А.Т. Алтунина.- :Воениздат,1980.
Гражданская оборона /под ред. В.И. Завьялова.- М: Медицина, 1989.
В.Г. Атаманюк, Л.Г. Ширшев, Н.И. Акимов Гражданская оборона. М: Высшая
школа,1986.
Неотложная помощь при острых отравлениях. /под ред. академика АМН СССР
С.Н. Голикова. М: Издательство «Медицина».1978.
Руководство по медицинской службе гражданской обороны /под ред.
А.И.Бурназяна. – М: Медицина, 1983.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
