Реферат на тему:
на тему:
Вивчення біографії та творчого шляху письменників
Вивчення життя та творчості письменників – один із важливих факторів як
літературної освіти учнів, так і їх громадянського. Морального та
естетичного виховання. Шляхи, обсяг і мета цієї роботи залежать від
рівня розвитку кожного з них.
У 5-8 класах немає потреби вивчати біографію та творчий шлях письменника
у повному обсязі. На цьому щаблі освіти головна мета уроків літератури –
вчити учнів правильного, вдумливого, виразного читання і розуміння
прочитаного. Тому вивчаючи біографію та творчість будь-якого
письменника. Важливо добирати біографічні епізоди, що безпосередньо
пов’язані з програмним твором. Методичні форми вивчення таких епізодів
різноманітні: слово (розповідь) учителя про письменника; робота з його
портретами; заочна (чи реальна) екскурсія до музею, на виставку, до
пам’ятника тощо; використання фотографій, картин, ілюстрацій, які
розкривають відтворити колорит епохи, в яку він жив.
Слово вчителя – важливий методичний прийом, що найчастіше
використовується у середніх класах. Він дає змогу через невеличке
повідомлення про суспільно-історичне тло, на якому створювався твір,
через окремі біографічні факти розкрити глибину її ідейного змісту, не
зачіпаючи теоретичних викладок.
Вивчаючи життєвий і творчий шлях письменника в старших класах, треба
враховувати отримані учнями раніше знання, органічно вводячи їх до
нового навчального матеріалу. Тут важко визначити постійні методи і
форми роботи, бо кожен класик – неповторна особистість, яка потребує
окремого підходу.
Традиційно життєвий шлях письменника вивчається на етапі підготовки до
сприйняття художнього твору. У цей час визначаються принципи добору
біографічного матеріалу та методи й прийоми його реалізації.
Портрет письменника (картини, гравюри, ілюстрації, фотографії тощо).
Якщо із зовнішністю українських та російських письменників ми більш-менш
знайомі, то кращих представників світової літератури наші діти майже не
знають.
Але найти та продемонструвати учням портрет письменник ще не все.
Важливо, щоб він “заговорив”. У цьому можуть допомогти спогади про нього
рідних, друзів, сучасників, доцільно звернутися також до відомого жанру
– літературного портрета.
Коли вчитель готується до презентації письменника, важко перевірити, як
правильно пишеться та вимовляється ім’я, по батькові та прізвище
письменника. Ці дані необхідно записати великими каліграфічними літерами
на дошці, поставивши наголос.
У англійський, німецьких та американських прізвищах він здебільшого
падає на перший склад (або на другий): Джордж Гордон Байрон, Джордж
Бернард Шоу, Йоган Крістоф Фрідріх Шіллер, Йоган Вольфанг Гете, Реймс
Фенімор Купер тощо. У французьких – наголошується останній склад: Поль
Верлен, Артюр Рембо, П’єр Жан Бранже, Віктор Марі Гюго.
Окрім того, до програми ввійшли твори письменників норвезької,
російської, казахської, румунської, грузинської, білоруської, угорської
та інших літератур. Правила правопису їхніх прізвищ перевіряються
окремо.
-uuuuuuuoiaeaeaeaeaeaOeOeOeOeOeOeOeOeOe
написанням іншомовні прізвища незвичайні для школярів. Запам’ятати їх
допоможе відповідний коментар. Як-от: історичний коментар допоможе
пояснити імена Ернеста Теодора Амадея (Моцарта) Гофмана, Джорджа Гордона
Ноеля Байрона, Йогана Крістофа Фрідріха Міллера, Астрід Анни Емілії
Ліндгрен, Оскара Фінгала О’Флаерті Уілса Уайльда.
У багатьох європейських народів існувала традиція додавати до імені
немовляти імена визначних предків роду. Так, Ернест, Джордж, Йоган,
Астрід, Оскар – власні імена письменників, а всі інші – їхніх уславлених
предків.
Лексичного коментаря потребують зовсім не звичні для наших школярів
прізвища: Лопе де Вега, Оноре де Бальзак, Гі де Мопассан, Мігель де
Сервантес Сааведра, Антуан де Сент-Екзюпері. Частка де у них свідчить
про належність людини до дворянського роду: батько Мігеля де Сервантеса
Сааведри – Родріго де Сервантес – зі старовинного дворянського роду,
мати – Леонора де Кортінас – теж дворянка. За звичаями того часу патент
на дворянське звання можна було й купити. Саме так сталося у родині Лопе
де Вега, який мав у Мадриді золотошвейну майстерню і не лише дав синові
добру освіту, а й купив йому патент на дворянське звання.
В окремих випадках доцільно звернути увагу учнів на етимологію прізвища.
Так, “рилєй” – старовинний стрункий музичний інструмент, різновид
української ліри. Похідне “Рилєєв” – гравець на римі. “Чаплін” –
англійське слово, що означає “капелан”, “священик”. Російське ж прізвище
походить від діалектного “чапля”. Шуктаволокно, яке залишається після
обробітку льону. Можливо, слово використовувалось у більш широкому
переносному значенні “мишок”, “зайвина”. Звідси прізвище останньої,
пізньої дитини – “шуклин”.
Чимало письменників користувалися псевдонімами. Так, до шкільної
програми включно твори Марка Твена (Семюеля Ленгхорна Клемента) Джека
Лондона (Дона Гріффіна), Кіра Буличова (Ігоря Всеволодовича Можейка),
Анни Андріївни Ахматової (Горенко), Олександра Гріпа (Олександра
Степановича Гріневського), Стендаля (Анрі Марі Бей ля), О’Генрі (Уільяма
Судні Портера), Шолом – Алейхема (Шолома Нохумовича Рабиновича), Максима
Горького Олексія Максимовича Пєшкова) Габрієля Містраль (Лусіли Годой
Алькаяга).
На уроках світової літератури учнів вперше натрапляють на слово
“псевдонім”, вивчаючи творчість Марка Твена у 5 кл.
Спершу школярі записують до словничка нове слово: псевдонім – вигадане
ім’я (прізвище), під яким автор друкує свої твори.
До псевдонімів зверталися для маскування або свідомості містифікації,
щоб уникнути переслідувань цензури, небажаного розголосу на випадок
неуспіху в чомусь.
Отже, вивчення життя і творчості письменників є першою сходинкою у
підготовці до сприйняття художнього твору і потребує продуманої
попередньої підготовки вчителя і учнів.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
