Реферат на тему:
Предмет цивільного права
Кожна галузь права регулює суспільні відносини певного виду. Саме коло
визначених відносин і складає предмет регулювання тієї чи іншої галузі
права.
Аналіз чинного законодавства дає змогу зробити висновок, що цивільне
право регулює три групи суспільних відносин:
— майнові відносини, що пов’язані з використанням товарно-грошової форми
(відносини власності і відносини у галузі товарообігу);
— відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності
— особисті немайнові відносини.
Охарактеризуємо коротко кожну з названих груп.
Майнові відносини — це конкретні вольові відносини з приводу належності,
використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших
матеріальних благ від одного суб’єкта до іншого. За змістом їх поділяють
у цивільному праві на: а) відносини власності; б) відносини у галузі
товарообігу. Слід мати на увазі, що для цивільного права важливими є не
самі речі і не способи їх виробництва, а вольові відносини між людьми,
які спричинені їх прагненням до задоволення різноманітних життєвих
потреб.
Природі людини властиві різні .потреби і прагнення. Серед речей, які
оточують її, існують такі, які здатні задовольнити ці потреби. Людина
намагається установити своє панування над цими речами. Але люди живуть у
світі з обмеженими ресурсами і через це їх потяги до накопичення речей
об’єктивно не можуть бути повністю реалізованими. Суспільство,
організоване в державу, встановлює межі, в яких громадяни або інші особи
можуть набувати ті чи інші речі, а також володіти ними.
Цивільне право вміщує норми, які дають змогу людині задовольняти свої
потреби в речах, але й встановлюють межі, в рамках яких суб’єкти можуть
володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном, не порушуючи при
цьому інтереси інших осіб.
У суспільстві майнові інтереси однієї .особи переплітаються з подібними
інтересами інших осіб і в своїй сукупній взаємодії утворюють суспільні
майнові відносини. Урегульовані правом, такі відносини стають правовими
майновими відносинами, знаходять свій прояв у правах осіб на майно. Ці
права мають самостійний характер і відрізняються від інших прав. Одним з
основних видів майнових прав є право власності. Відносини власності
закріплюють існуючий у суспільстві розподіл матеріальних благ (засобів
виробництва і предметів споживання), виражають статику майнових
відносин. Характерною ознакою цих відносин є те, що власник наділений
правом володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому
майном. Суспільна суть цих відносин проявляється в тому, що власник є
уповноваженою особою. Він може зажадати від кожного, хто порушує його
права, припинити порушення. Для права власності немає значення поведінка
власника стосовно належного йому майна до того моменту, поки власник не
вийде за межі дозволеного законом.
Іншим видом майнових відносин є відносини у галузі товарообігу. Ці
відносини називають товарно-грошовими, оскільки вони виникають на базі
товарного виробництва і відображають рух товарів від виробника (або
посередника) до споживача, а також добровільний опосередкований вартістю
перехід матеріальних благ від одних суб’єктів до інших. Ці відносини, як
правило, в умовах товарного виробництва мають вартісний характер. Товар
обмінюється на певну кількість грошей. На відміну від відносин
власності, котрі відображають статику майна, товарно-грошові відносини
відображають його динаміку. Так, якщо власник виявить бажання
розпорядитися своїм майном шляхом передачі його іншим суб’єктам у
власність або у користування, маючи намір отримати за це обумовлену суму
грошей, то він стане учасником товарно-грошових відносин. Найчастіше
такі відносини виникають у сфері підприємництва, а також при задоволенні
особистих потреб громадян (договір купівлі-продажу).
Характерними ознаками товарно-грошових відносин є:
а) еквівалентно-платний характер. В товарно-грошових відносинах має
відбуватися обмін рівних вартостей. Діям одного суб’єкта, який передає
майно, виконує роботу, надає послуги, мають відповідати дії другого
суб’єкта, який платить відповідну вартість грошима. За таких умов
відбувається обмін майна на гроші;
б) майнова відокремленість учасників відносин. Майно організацій, які
користуються правами юридичної особи, відокремлене від майна інших
організацій, від майна окремих громадян, трудових і селянських
господарств. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами,
що володіють ним на підставі іншого права.
Важливим є те, що учасники товарно-грошових відносин можуть самостійно
та вільно вибирати спосіб розпорядження майном. При здійсненні цивільних
прав власник, передаючи своє майно іншим особам і вирішуючи цим самим
його фактичну долю, вирішує і юридичну долю цього майна, передає право
власності на нього.
Відносини у галузі товарообігу можуть і не бути товарно-грошовими.
Інколи вони носять безоплатний характер, наприклад, дарування, різні
форми меценатства тощо. Це пояснюється передусім відносинами власності.
Власник вправі розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд.
Майнові відносини виникають:
а) між фізичними особами;
б) між фізичними і юридичними особами;
в) між юридичними особами;
г) з участю держави і фізичних або юридичних осіб.
Слід також мати на увазі, що не всі майнові відносини регулюються
цивільним правом. Значна частина майнових відносин є предметом
регулювання інших галузей права. Так, майнові відносини, що виникають у
зв’язку із сплатою податків, митних зборів, адміністративних штрафів,
регулюються фінансовим і адміністративним правом. Кримінальне право
також регулює майнові відносини (конфіскація, штраф, майнові злочини).
Тому відповісти на запитання, які майнові відносини регулюються
цивільним правом, можна таким чином: ті майнові відносини, в яких
державні організації виступають не як суб’єкти влади, а як рівноправні
(звичайні) суб’єкти.
Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності 2,
ґрунтуються на нормах двох самостійних правових інститутів, які склалися
у цивільному праві і в цивільному законодавстві, авторського права і
права промислової власності. Ці відносини виникають у зв’язку зі
створенням, використанням, охороною винаходів, промислових зразків,
товарних знаків, фірмових найменувань, раціоналізаторських пропозицій,
секретів виробництва і селекційних досягнень, творів науки, літератури і
мистецтва, інших результатів інтелектуальної діяльності.
Чинним законодавством всі результати творчої діяльності визнані товаром.
Вони можуть бути об’єктом будь-яких цивільних угод. В умовах ринкової
економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої
діяльності в такий спосіб стають об’єктами цивільного обороту і
створюють власний ринок духовної і науково-технічної продукції.
Суб’єктами цих відносин, як і майнових, можуть бути як громадяни, так і
юридичні особи й держава.
Особисті немайновї відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не
передбачене законодавчими актами, або не випливає із суті особистого
немайнового відношення. Наприклад, захист честі, гідності, ділової
репутації громадян і юридичних осіб, охорона інтересів громадянина,
зображеного в творах образотворчого мистецтва, немайнових інтересів
авторів щоденників, записок і листів. До таких відносин слід віднести
право громадян на особисте життя і здоров’я, особисту свободу, таємницю
листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, свободу
совісті, право на недоторканність особи тощо.
Ці відносини мають абсолютний характер.
Блага, про які йдеться, невід’ємні від особи, як носія індивідуальних
рис, мають соціальну цінність, об’єктивний характер. Візьмемо,
наприклад, захист честі і гідності громадян. Честь — це соціальна оцінка
особистості, її (особистості) об’єктивна суспільне визначена
властивість, якість. Гідність — відображення цієї властивості в
свідомості її носія (іншими словами, самооцінка особистості, яка
відображає оцінку суспільну). Без об’єктивного прояву особистих
немайнових благ їх не можливо захистити в судовому порядку.
Зрозуміло, що виключного переліку всіх немайнових благ у Цивільному
кодексі бути не може. В цьому законодавчому акті закріплюються лише
основні з них. Водночас звертає на себе увагу той факт, що чинне
цивільне законодавство містить незначну кількість правових норм, що
регулюють особисті немайнові відносини, які не пов’язані з майновими
(ст. 7 ЦК України). Без сумніву, це стоїть на заваді охорони особистих
інтересів і прав громадян.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
