Втiлення в образi Марусi Чурай моральної краси i таланту українського
народу (II варiант)
Ця дiвчина не просто так, Маруся
Це – голос наш!
Це – пiсня!
Це – душа!
/ Маруся Чурай /
Маруся Чурай, автор багатьох пiсень, що стали народними – дiвчина з
легенди. Навiть на запитання: чи справдi вона iснувала, немає
однозначної вiдповiдi. Деякi джерела пiдтверджують, що вона дiйсно була:
серед документiв XV-XVI столiть знайдено її смертний вирок. Дехто ж її
iснування заперечує. Так чи iнакше, але про Марусю складали легенди, про
неї писали i письменники, i поети, i лiтературознавцi. Складено навiть
її приблизну бiографiю, згiдно з якою Маруся Чурай народилася 1625 року
в родинi урядника Полтавського козацького полку i померла 1653 року вiд
сухот.
Її коротке життя було красивим i трагiчним. Вона була народжена для
кохання, але воно й спричинилося до трагедiї. у поетiв завжди дуже
чутливе серце – зрада коханого виявилась надто тяжким випробуванням для
дiвчини, вона отруїла Гриця, за що їй було винесено смертний вирок. Лише
в останню хвилину надiйшла звiстка про помилування…
До образу Марусi Чурай зверталися у своїх творах Боровиковський,
Руданський та Старицький. Котляревський використовував її пiснi у
“Наталцi Полтавцi”.
Бiльше трьох столiть образ Марусi продовжує хвилювати усiх, кому дороге
наше минуле, “наша пiсня, наша дума”, хто вiдчуває поетичну душу
українського народу.
До цього образу звертається i талановита поетеса Лiна Костенко.
Її поема починається з картини суду – з вершини страждань дiвчини. Але
не випадково не осуд, а спiвчуття викликає Маруся у бiльшостi людей:
Злочинниця – а так би й зняв би шапку,
На смерть iде – а так би й поклонивсь.
Який же характер треба мати, щоб викликати у людей такi почуття?
Чураївна успадкувала вiд батька-козака благородну душу, вiд матерi –
прекрасний голос, та вiд усього українського народу – справжнiй талант,
що зробив її спiвучою душею України. Її пiснi спiвали закоханi, з її
пiснями також йшли у бiй. Дехто навiть був не в змозi повiрити, звiдки
таке бралося:
Якi там “Засвiт встали козаченьки”?
А цiлий полк спiває. Дивина
Це щось для дiвки, сину, височенько.
Не вiрю, щоб складала це вона. –
каже Бобренчиха, мати Гриця.
Взагалi протиставлення образiв Марусi та Гриця, її кохання i причини
особистої трагедiї, спостерiгається протягом майже усiєї поеми.
В хатi Марусi панувала любов i взаємна повага, у Бобренкiв не вщухала
лайка.
Маруся – вiрна дочка свого батька, що загинув як герой, вона – вiрна
дочка свого спiвучого i героїчного народу:
… Усе, як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься – Україна.
Така краса висока i нетлiнна,
Що хоч спинись i з Богом говори.
Саме в цьому криється таємниця її надзвичайної духовної сили, i саме
тому її пiснi надихають iнших.
А Гриць – “вiн же Бобренко, вiн же не Чурай”, вiн “вiд того кидавсь
берега до того: любив достаток i любив пiснi”. Але, мабуть, пiснi не
змогли оживити його душу. Тому i виявився вiн здатним зрадити високу
Марусину любов, кохання “що сягало хмар”, обравши некраси ву, але
заможню Галю, яку необов’язково було навiть любити. “Нерiвня душ – це
гiрше, нiж майна”.
так, обмежений Гриць був нерiвнею спiвучiй душi, вiн був не здатний її
зрозумiти. Але це розумiли iншi люди, що чули в пiснях Марусi голос
рiдного краю i самi були спроможнi мати високi почуття.
Навiть Богдан Хмельницький вiддає наказ про її помилування не лише з
огляду на заслуги її батька:
Що помагає не вгасити духа,
Як не спiвцями створенi пiснi?
Про нашi битви – на паперi голо,
Лише в пiснях вогонь отой пашить.
Таку спiвачку покарать на горло, –
То це ж не що, а пiсню задушить.
Чи може бути бiльшим визнання? Пiснi Марусi Чурай стали своє-рiдним
духовним лiтописом України, цiннiстю, яку неможливо знищити, не знищивши
значну частину душi усього народу. Хiба у справжнiх людей, патрiотiв
своєї Вiтчизни, рука пiднiметься на таке?
Так нiжна дiвчина, що жила високим коханням, стала легендою свого краю,
його пiснею, часточкою його iсторiї.
I хоч багато рiзного було, i рiзнi люди жили в Українi, справжнє обличчя
нашої вiтчизни творили такi Чураї, а не бобренки.
Великий той народ, який має таку iсторiю, таких предкiв i таку пiсню.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
