Фінансове прогнозування і планування (реферат)

§ 3. Фінансове прогнозування і планування

Управління народним господарством немож-

ливе без прогнозування і планування. Так, при розробці

економічних програм або бюджету необхідно зпрогнозу-

вати вартісні показники для основних споживачів про-

гнозної інформації. Це потребує вирішення низки пи-

тань:

визначення основних вартісних показників для зада-

ного об’єкта управління;

визначення обгрунтованих вимог до тривалості та

періодичності прогнозів, а також до точності результатів;

обгрунтування вимог і визначення обмежень на

інформаційну базу;

створення математичних методів прогнозування;

обробки одержаної інформації;

реалізації отриманої інформації.

Прогнозування має спиратися в основному лише на

найзагальніші властивості прогнозованих показників і

допускати проведення розрахунків щодо будь-якого мо-

менту часу й будь-якого заданого періоду. На жаль,

зміни в податковій політиці держави і зростання цін не

дозволяють прогнозувати доходи місцевих бюджетів не

тільки на перспективу, а й на найближчі рік або два.

Лише за стабілізації економіки і фінансів можливе ши-

роке використання прогнозування при визначенні до-

ходів та видатків як місцевих, так і державного бюджету.

Проте досягти збалансованості бюджету — це не

означає повністю збалансувати всі грошові ресурси чи

Розділ І. Бюджет — головна ланка фінансів…

найбільш ефективно їх використати у фінансовому обігу.

Для збалансування бюджету сьогодні потрібно поєднати

державне управління і регулювання фінансів.

Отже, мета фінансового прогнозування — це, перш

за все, оптимізація розподілу і використання сукупного

суспільного продукту, а в кінцевому підсумку — підви-

щення ефективності виробництва.

Фінансове планування — це діяльність по форму-

ванню й використанню цільових централізованих і де-

централізованих фондів фінансових ресурсів, які спря-

мовують на розширене відтворення та на задоволення

насущних потреб держави. Централізована частина

фінансових ресурсів у процесі планування видатків

бюджету і фондів спрямовується насамперед на забезпе-

чення соціально-культурної сфери, вирішення проблеми

ліквідації монополізму в виробництві товарів для народу,

на розвиток малого бізнесу і ринкових структур. При

цьому при плануванні використання централізованої

частини фінансових ресурсів в умовах глибокої еко-

номічної кризи необхідно дотримуватися найжорсткішо-

го режиму економії коштів і вишукувати можливості

скорочення дефіциту бюджету.

Вплив фінансового планування на економіку стає

максимально ефективним за умови, що таке планування

забезпечує відповідність грошових і матеріальних ре-

сурсів.

Основними завданнями фінансового планування є:

— визначення джерел і обсягів грошових ресурсів,

необхідних для розширеного відтворення, і їх розподіл

між виробничими й невиробничими сферами;

— зосередження в руках держави централізованого

фонду грошових засобів, необхідних для успішного ви-

конання державних функцій;

— забезпечення необхідних пропорцій в розподілі і

використанні грошових ресурсів; ^

— стимулювання найбільш ефективного викори-

стання матеріальних, трудових і грошових ресурсів,

Глава І. Фінанси держави

зниження собівартості продукції й виявлення внутріш-

ньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань реалізується через:

— основний фінансовий план держави — Держав-

ний бюджет і бюджети усіх рівнів;

— кредитний і касовий план Національного банку і

комерційних банків;

— баланси й звіти державних підприємств і ор-

ганізацій та колективних власників;

— фінансові плани асоціацій, фірм, кооперативів і

т. п.;

— кошториси установ, які фінансуються із бюджету.

Формування фінансових планів і прогнозів базується

на принципі наукової обгрунтованості і предметно- цільовому підході.

Наукова обгрунтованість планування передбачає економічну обгрунтованість
фінансових показників, відо-

s браження реальних процесів економічного і соціаль-

ного розвитку, збалансованість фінансових ресурсів.

Особливого значення принцип наукової обгрунтова-

ності набуває в період суспільних трансформацій. В цих

умовах конче необхідні такі методи і засоби складання

фінансових планів, а також такі системи вартісних по-

казників, які відображають реальні процеси економічно-

го і соціального розвитку.

Предметно-цільовий підхід передбачає конкретноці-

льове призначення фінансування (заробітна плата, хар-

чування, медикаменти, будівництво конкретних об’єктів

або їх капітальний ремонт і т. п.).

При плануванні використовуються спеціальні мето-

ди, серед яких: метод коефіцієнтів, нормативний, балан-

совий.

Метод коефіцієнтів базується на застосуванні від-

повідних коефіцієнтів щодо результатів певного про-

міжку часу: рік, квартал, місяць. Наприклад, індексація

заробітної плати провадиться із застосуванням коефіцієнтів, які
визначаються статистичними органами за

індексом підвищення цін.

Головним недоліком методу коефіцієнтів є те, що

він не стимулює виявлення резервів і не сприяє впро-

вадженню режиму економії коштів.

Нормативний метод грунтується на використанні

прогресивних норм і нормативів, при цьому враховують-

ся особливості галузей виробничої і невиробничої сфер,

а також відповідні зміни в попередньому періоді.

Цей метод дає можливість об’єктивно оцінити по-

треби галузей у фінансових ресурсах, створити реальні

умови зацікавленості і відповідальності в ощадливому й

ефективному використанні фінансових ресурсів. Зазна-

чимо, що в умовах переходу до ринкової економіки цей

метод має особливе значення, саме нормативний метод

планування фінансових ресурсів дозволяє передбачити

стратегічні потреби у фінансових ресурсах.

Проте нормативний метод планування не є пана-

цеєю, його ефективність залежить від:

— узгодженості методик визначення норм і норма-

тивів на всіх рівнях у різні роки;

— комплексності планування по всіх розділах, пара-

графах і статтях бюджетної класифікації й по галузях на-

родного господарства;

— своєчасного коригування норм і нормативів

(наприклад, при лібералізації цін), обгрунтованості ме-

тодів їх розрахунку;

— ефективності формування й використання норм і

нормативів.

Поряд з нормативним методом в умовах переходу до

ринкової економіки важливе значення має балансовий

метод, який допомагає збалансувати джерела ресурсів із

запланованими видатками, встановити взаємозв’язок

виробничих і фінансових показників, створювати фінан-

сові резерви.

Для наших умов найбільш оптимальним є поєднання

нормативного і балансового методів. •

Глава І. Фінанси держави

Практично вся система фінансованого планування

будується за балансовим методом. Кожен фінансовий

план складається у вигляді балансу доходів і видатків.

Тобто пропорції визначаються через зіставлення і

ув’язки потреб у фінансових ресурсах із джерелами їх

формування. При цьому обов’язковою умовою є збалан-

сування фінансових резервів.

Так, основний фінансовий план держави — Держав-

ний бюджет — має дохідну частину, або джерела форму-

вання (податки, збори й інші надходження), і видаткову

частину, або направлення коштів (фінансування дер-

жавних капітальних вкладень, народного господарства,

соціально-культурної сфери і т. п.).

Фінансовий прогноз промислового підприємства

встановлює зв’язок витрат підприємства з доходами і

найважливішими виробничими показниками, а також

відображає рух грошових коштів від моменту придбання

матеріалів, сировини, устаткування до одержання ви-

ручки від реалізації продукції. Це потребує чіткого об-

грунтування складеного балансу доходів і видатків, а та-

кож організації контролю за його виконанням, що в

кінцевому підсумку має оптимізувати використання

грошових коштів.

Виконання фінансових прогнозів — обов’язкова

умова роботи усіх підприємств і установ. Виконання та-

ких прогнозів значно залежить від рівня організації ви-

робництва і управління.

Незважаючи на гадану самостійність окремих фінан-

сових планів і рухів фінансових ресурсів на різних

рівнях господарювання, всі вони взаємозв’язані, бо є

узагальненнями різних сторін створення, розподілу і ви-

користання частини вартості сукупного внутрішнього

продукту.

Головне завдання фінансового планування полягає в

забезпеченні оптимального співвідношення між центра-

лізованими і децентралізованими фондами грошових

коштів.

Розділ І. Бюджет — головна ланка фінансів…

Сучасна економіка потребує удосконалення й ро-

звитку фінансового планування на всіх рівнях, посилен-

ня ініціативи і відповідальності усіх ланок державного

фінансового апарату в складанні і виконанні фінансових

планів, що суперечить висновкам окремих науковців про

відмирання інституту планування. Відмова від плану-

вання неможлива також в зв’язку з необхідністю при-

боркання інфляції.

Розбудова фінансової системи з різними її ланками

обумовлює існування спеціального державного апара-

ту — фінансово-кредитних установ, котрі покликані за-

проваджувати в життя фінансово-кредитну політику

держави.

Фінансову систему необхідно відрізняти від фінансо-

вих установ, які організовують фінансові відносини.

Фінансова система — це сукупність таких грошових

відносин, де утворюються і використовуються грошові

фонди.

Фінансові установи займаються акумуляцією грошо-

вих фондів (державна податкова адміністрація й її оргаг

ни) і їх розподілом, активно впливають на процес утво-

рення фондів — бюджетів усіх рівнів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter