1. Аналіз та економічна оцінка операцій з цінними паперами
2. Аналіз та оцінка норми прибутку цінних паперів.
3. Аналіз ризику цінних паперів.
4. Аналіз формування інвестиційного портфеля з багатьох акцій.
1. Аналіз та економічна оцінка операцій з цінними паперами
Для того, щоб розпочати аналітичну роботу по оцінці ефективності
операцій з цінними паперами, потрібно спочатку визначитись з якою метою
це робиться, які результати потрібно отримати, та в яких мовах
функціонують об’єкти дослідження, а оскільки, вкладання в цінні папери є
одним з видів інвестиційної діяльності, то розпочинати потрібно саме з
оцінки інвестиційного ринку загалом та окремих його елементів.
Стан інвестиційного ринку загалом і окремих його сегментів
характеризують такі елементи як попит, пропозиція, ціни, конкуренція.
Величина цих елементів ринку постійно змінюється. Динаміка формується
під впливом великої кількості різнорідних і різноспрямованих
внутрішньоринкових і загальноекономічних чинників. Інвестору також
важливо знати, на який ступінь активності інвестиційного ринку в цілому
чи окремих його сегментів йому слід орієнтуватися під час розробки
інвестиційної стратегії і формування інвестиційного портфеля. Якщо
майбутній стан інвестиційного ринку визначений невірно, неминучі
прорахунки щодо вибору об’єктів інвестування, зниження рівня
інвестиційних доходів, а в окремих випадках втрати всього інвестиційного
капіталу.
Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його
елементів визначається виявлення ринкової кон’юктури.
Аналіз та прогнозування кон’юктури інвестиційного ринку є ймовірнісним
процесом і здійснюється за наступними трьома етапами.
Етап 1. Вибір періоду прогнозування. Розрізняють короткотерміновий (до 1
року), середньотерміновий (від 1 до 3 років ) і довготерміновий (більше
ніж 3 роки) прогнози.
Етап 2. Визначення глибини прогнозних розрахунків. Ця глибина
(детальність визначається цілями інвестиційної діяльності і пов’язана з
відповідною детальнішою сегментацією інвестиційного ринку.
У процесі деталізованої сегментації можуть бути виділені окремі галузі
підгалузі, регіони, фірми тощо.
Етап 3. Вибір методів аналізу та прогнозування і здійснення прогнозних
розрахунків. Прогнозування кон’юктури інвестиційного ринку здійснюється,
в основному , за двома методами: факторним і трендовим.
Факторний метод аналізу кон’юктури інвестиційного ринку ґрунтується на
вивчені окремих чинників, що впливають на попит, пропозицію та ціни, а
також визначення можливих змін цих чинників у прогнозованому періоді (ці
чинники поділяють на загальноекономічні і внутрішньоринкові).
Трендовий метод ґрунтується на екстраполяції (продовженні в майбутньому)
виявленої під час аналізу кон’юктурної тенденції на прогнозований період
(з урахуванням змін стадій кон’юктури) . Цей метод вважається не досить
точним, він може використовуватись лише для короткотермінового
прогнозування.
Обидва ж методи доцільно доповнювати методами експертних оцінок, що теж
використовують для їх опрацювання різні математичні методи.
Окрім того, інвестиції в цінні папери завжди пов’язані з ризиком і тому
аналізуючи кон’юктуру інвестиційного ринку необхідно приділяти увагу
оцінці
ризику цінних паперів. Для цього, в першу чергу потрібно визначити, який
взагалі може бути ризик для всіх цінних паперів загалом, а також окремих
їх видів.
ВИДИ РИЗИКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ.
1. Ризик падіння загально-ринкових цін.
Цей ризик недоодержання сподіваного доходу за будь-якими активами
пов’язаний падінням цін на всі, що обертаються на ринку, цінні папери
одночасно.
2. Ризик інфляції.
Цей ризик пов’язаний із зміною купівельної здатності грошей.
3. Галузевий ризик.
Пов’язаний зі зміною стану справ в окремій галузі промисловості
4. Фінансовий ризик.
Ризик пов’язаний із співвідношенням між величиною власних та позичкових
грошових коштів.
5. Ризик ліквідності.
Це загроза затримки реалізації цінних паперів того чи іншого
акціонерного товариства.
5. Систематичний та несистематичний ризики.
Ці види ризику пов’язані із ринковими коливаннями цін на цінні папери.
Всі ці види ризику виступають, як об’єктивні ринкові категорії і тому
дуже важливого значення набуває питання їх аналізу та оцінки. Тобто
проведення аналізу ринкової кон’юктури ринку цінних паперів є дуже
важливим процесом в діяльності менеджера і основною його задачею є
зниження ризику від проведення інвестицій, а також оцінка їх
ефективності.
Слід відмітити, що придбання акцій – безумовно ризикована фінансова
операція. Вклавши засоби в акції одного товариства, інвестор стає
залежним від коливань їхньої курсової вартості на ринку цінних паперів.
Але якщо він вклав свій капітал в акції кількох підприємств, то
ефективність, звичайно, також буде
залежати від коливань їхніх курсів. Вся ж сукупність цінних паперів
складає їх
портфель.
2. Аналіз та оцінка норми прибутку цінних паперів.
Основною характеристикою кожного цінного паперу є норма прибутку, її
визначають як відношення прибутку, котрий приносить даний папір, до
затрат, пов’язаних з купівлею цього цінного паперу.
Норма прибутку є одним з основних критеріїв, якими , керуються інвестори
під час прийняття рішення щодо купівлі цінного паперу.
Для проведення аналітичної роботи введемо наступні позначення: п
-кількість можливих для спостереження величин норми прибутку; Rі – і-те
можливе значення норми прибутку; Рі – ймовірність і-ї величини норми
прибутку.
За допомогою цих позначень можливо визначити, так звану, сподівану норму
прибутку її можна обчислити за формулою:
m= ( Рі(Яі
З наведеної формули випливає, що сподівана норма прибутку визначається
як середьозважена з можливих щодо реалізації норм прибутку зі зваженою
ймовірністю їх реалізації.
Наприклад, розглянемо випуск акцій емітентом. ВАТ “Крона” м.
Івано-Франкіськ них можлива норма реалізації прибутку залежить від стану
економіки. Потрібно вказати на 5 можливих станів економіки, а також на
ймовірність їх реалізації
Таблиця 3.1
Стан економічного середовища
Ймовірність
Норма прибутку акцій
Значне піднесення
0.1
10
Незначне піднесення
0.3
5
Стагнація
0.2
X
2
Незначна рецесія
0.3
X
1
Значна рецесія
0.1
-5
Необхідно обчислити сподівані норми прибутку.
Для цього позначимо сподівані норми прибутку відповідно М. По
вищенаведеній формулі отримаємо:
Mb = 0,1 ( 10 % + 0,3 ( 5 % + 0,2 ( 2 % + 0,3 ( 1 % + 0,1 ( (-5 %) = 27
%
Як бачимо, проста акція характеризується нормою прибутку 2,7 %, а тому з
точки зору максимізації прибутку може бути обрана інвесторами.
Невизначеність, що пов’язана з величиною реалізованої норми прибутку
приводить до того, що інвестування в цінні папери, а перш за все в
звичайні акції пов’язане з ризиком. Це видно, коли у випадку двох акцій
існує небезпека, що реалізована норма прибутку буде нижчою за сподівану
обчислену згідно з формулою. Досить того, щоб настала стагнація, або
рецесія, тоді норма прибутку буде меншою, а прибуток перетвориться у
збитки.
Тобто, можемо зазначте, що акція, приносячи більшу сподівану норму
прибутку, обтяжена більшим ризиком.
Існують й інші підходи стосовно інформаційної бази для обчислення
сподіваної норми прибутку.
Приймають, зокрема, що поводження цінного паперу в майбутньому значно
залежить від того, як формувалися його норми прибутку в минулому. Це
означає, що майбутня норма може бути наближено визначена за допомогою
норм прибутку, що мали місце в минулому .
Введемо такі позначення:
Т – кількість періодів, що минули (роки, місяці, тижні);
Rt- норма прибутку від цінного паперу;
Рt – ціна паперу в І-період
D – дивіденди, нараховані в I-му періоді.
У випадку звичайної акції норма прибутку визначається за формулою:
Rt = ((Рt-Р(t-1 ) + Dt) ( 100/Р(t-1)
Сподівана норма прибутку цінного паперу може бути обчислена за формулою:
m=(( Rt)/Т
Розглянемо це на конкретному прикладі фінансових інвестицій ВАТ
“Промприлад” в акції ВАТ “Крона”. Для здійснення даного виду фінансових
вкладень було проаналізовано такі дані за 2001-2003 роки.
Таблиця 3.2
Статистичні данні прибутковості акцій ВАТ “Крона”.
Період
Ціна акції
Дивіденд грн.
Приріст ціни грн.
Прибуток грн.
1 півріч 01 р.
8,00
2 півріч 01р.
8,5
0,5
0,5
1,0
1
півріч 02р
9,0
0,5
0,75
1,25
2 півріч 02р.
0,6
0,6
50
1,2
1 півріч 03р.
10,00
0,69
1,1
82 1,76
m=61.48/4=15.37%
Очевидно, що курсова вартість акцій ВАТ “Крона” невпинно росте, крім
того зростає величина сплачуємих дивідендів та прибутку. Це дуже добре
характеризує даний об’єкт фінансових інвестицій з точки зору інвестора і
пояснює, чому саме в ці акції було вкладено кошти.
Крім вищенаведеної методики, для розрахунку ефективності вкладень в
акції, в практиці менеджменту використовують ще ряд стандартних формул,
які будуть наведені нижче.
1) Прибутковість привілейованих акцій = (Сума дивідендів /Ринкова ціна
привілейованих акцій ) ( 100%
Для успішної діяльності важливо, щоб цей показник був якомога більшим,
але добрими є значення вже від 12% і вище.
2) Прибутковість звичайних акцій = (Сума дивідендів / Ринкова ціна
звичайних акцій)(100%. Тут вважаються добрими значення починаючи з 2-3%.
Ці два показники можна використовувати, як для оцінки власної діяльності
по випуску цінних паперів, так і для аналізу ефективності фінансових
вкладень в акції інших підприємств. Якщо ж нас більше цікавить
визначення ефективності власної емісійної діяльності, то слід
використовувати в аналізі такі показники, які характеризують
стабільність положення фірми. Це:
1) Прибуток на звичайну акцію = (Прибуток після сплати податку і
дивідендів по привілейованим акціям / Кількість звичайних акцій)
Доволі добрими тут вважаються значення від 1,6 і вище.
2) Співвідношення ціни та прибутковості звичайних акцій = (Поточна
ринкова ціна звичайних акцій / Останній показник прибутковості звичайних
акцій)
Якщо даний показник становить 15 і вище, то можна сказати, що акції
високо цінуються на фінансовому ринку.
За допомогою вищенаведеної методики та розрахунку згаданих показників
фінансовий менеджер може значно зменшити невизначеність стосовно того
зиску, який він міг би мати від здійснення фінансових вкладень в цінні
папери. Але ще одним дуже важливим важелем, на який треба обов’язково
звертати увагу при проведенні аналітичної роботи щодо фінансових
інвестицій в цінні папери є оцінка пов’язаного з цим ризику.
3. Аналіз ризику цінних паперів.
Другою, поряд зі сподіваною нормою прибутку, важливою характеристикою
кожного цінного паперу є його ризик.
Наведемо приклад обчислення кількісних оцінок ризику стосовно цінних
паперів. Однією з характеристик ризику, пов’язаного з невизначеністю є
варіація. В даному випадку можна говорити про варіацію норми прибутку
цінного паперу або середньоквадратичне відхилення, що обчислюється за
формулою:
(=V 0,5
де V – варіація цінного паперу:
V =( Рі(Rі -m) 2
Rі – і-те можливе значення норми прибутку; Рі – ймовірність і-тої
можливої величини норми прибутку; m – сподівана норма прибутку.
Варіація завжди може бути лише невід’ємною величиною. Лише в специфічній
ситуації вона може дорівнювати нулеві, власне тоді, коли всі можливі
значення норми прибутку є рівними між собою. Ясно, що в цьому випадку
немає підстав говорити про невизначеність.
Середньоквадратичне ж відхилення цінних паперів, виражене у відсотках,
дає можливість оцінити, яке є у середньому відхилення можливих норм
прибутку від сподіваної величини.
Для більшої наглядності розглянемо акції ВАТ “Крона” (В) та акції ВАТ
“Промприлад”. Для кожної з них можлива (випадкова величина ) норми
прибутку залежить від стану економіки.
Припустимо, що можливі такі стани економіки:
Таблиця 3.3
Стан економічного
Ймовірність
Норма прибутку
середовища
акції
А
В
Значне піднесення
0.1
20
10
Незначне піднесення
0.3
10
5
Стагнація
0.2
2
2
Незначна рецесія
0.3
-2
1
Значна рецесія
0.1
-10
-5
Необхідно обчислити ризик для кожного з двох цінних паперів. Для цього
позначимо варіації акцій А та В відповідно Vа та Vв, а
Середньоквадратичне відхилення через (а та (в .
Користуючись формулою розрахунку варіації отримаємо:
Vа =0,1((20-3,8) 2+0,3( (10-3,8) Л2+0,2( (2-3,8) Л2+0,3( (2-3,8) Л2+0,1(
(-10-3,8) А2-67,56
Vв= 0 1( (10- 2.7) А2+0,3( (5-2.7) Л2+0,2( (2- 2.7) Л2+0,3( ( 1-2,7)
А2+0,1( (5-2,7) Л2=13,81
Середньоквадратичне відхилення буде, відповідно (а=8,22 %, (в=3, 72%.
Як видно, ступінь ризику, пов’язаний з акцією ВАТ “Промприлад”, яка
характеризується вищою сподіваною нормою прибутку, є значно вищий за
ризик, яким обтяжена акція ВАТ “Крона”. Тому при прийнятті інвестиційних
рішень потрібно на це зважити.
У випадку ж, коли наявні статистичні дані щодо минулого, варіацію і
середньокадратичне відхилення визначають за формулами:
V=(((Rt-m) 2)/(Т-1)
де Rt – норма прибутку, що мала місце в ї-періоді;
Т- кількість періодів, за які беруть відповідну інформацію; т –
сподівана норма прибутку .
В нашому конкретному прикладі з фінансовими вкладеннями в акції ВАТ, які
були зроблені ДАТ “Сантехніка” у 2001 році, можливо визначити й величину
пов’язаного з цим ризику.
Використовуючи данні таблиці 3.3, отримаємо:
Таблиця 3.4
Розрахунок вкладень ВАТ “Крона”
Період
Rt
Rt-m
(Rt-m)2
1 півріччя 95
р
12.5
-2.87
8.24
1півріччя 96
2002
14.71
-0.66
0.44
2 півріччя 96 2002 р.
13.51
-1.86
3.46
1піврівччя 2003
20.76
5.39
29.05
Сума
41.19
У розрахунках використаємо попередньо обчислену сподівану норму
прибутку, що становить 15.37 %.
Отримаємо
V=41.19/3 = 13.73
(=3.71%
Отриману величину середньоквадратичного відхилення можна
охарактеризувати як сприятливу, а це значить, що акції обтяжені не
досить великим ризиком.
Наступним елементом, який потрібно розглянути, є проведення аналізу не
для кожної окремої акції, а для їх сукупності. Це зумовлене тим, що дуже
мало хто формує інвестиційний портфель з одного або кількох цінних
паперів. Портфель, як правило, включає до десяти й більше найменувань
різноманітних цінних паперів і все це потребує аналітичної обробки та
оцінки. А для цього розглянемо ситуацію портфелю з кількох різних акцій.
4. Аналіз формування інвестиційного портфеля з багатьох акцій.
Узгодження максимізації норми прибутку і мінімізації ризику не є
простим, бо на досить ефективному ринку цінні папери з високою нормою
прибутку характеризуються відповідно високим ступенем ризику.
Розсудливий інвестор шукає такі можливості розміщення капіталу, за яких
зі збільшенням норми прибутку одночасно зменшувався б ступінь ризику.
Такі можливості дає йому формування портфеля цінних паперів.
Сукупність придбаних цінних паперів складає їх портфель.
Тому розглянемо портфель до, якого залучено багато різних акції.
Введемо такі позначення:
п – кількість різних акцій, що залучаються до портфелю;
mі- сподівана норма прибутку і-ї акції;
(і – ризик і-ї акції;
рij- коефіцієнт кореляцї і-ї та j-ї акції;
хі – частка і-ї акції, залученої до портфелю.
Очевидно, що
( хі = 1
Аналогічно, як у випадку двох акцій, так і в загальному випадку,
потрібно
вміти обчислювати сподівану норму прибутку і ризик портфеля.
Це здійснюють за допомогою таких формул:
m= ( хі ( mі
V = ( хі 2(6 2 +((хі(хj((і((j(ріj)
(=(V) 0.5
де m- сподівана норма прибутку портфеля акцій;
V- варіація портфеля акцій;
(- середньоквадратичне відхилення (ризик) портфеля акцій.
З формул випливає, що варіацію, тобто ризик портфеля, можна трактувати
як суму двох складових. Перша складова віддзеркалює індивідуальний ризик
кожної акції. Оскільки це середньозважена варіацій окремих акцій; друга
складова характеризується взаємозв’язками між парами акцій. Тобто
показує вплив коефіцієнтів кореляції пар акцій на ризик портфеля:
від’ємні величини коефіцієнтів кореляції призводять до зменшення
варіації портфеля в цілому.
Тепер розглянемо це на нашому прикладі ВАТ ”Крона”. Данні про склад
портфеля інвестицій в даному випадку можна представити в вигляді
слідуючої таблиці.
Таблиця 3.5
Дані про склад портфелю цінних паперів ВАТ “Крона”
Емітент ЦП
Норма прибутку ЦП
Середньоква драт. відхилення
Частка акцій в портфелі ЦП
ВАТ “Промпирлад”
“Промприлад”
15.37
3.71
0.17
Прикарпатобленергоо
6.29
14.96
0.39
6.09
1.61
0.28
Івано-Франківський молокозавод
АТ “???”
5.5
1.14
0.16
р12=0.64 р13=1 р14=0.14 р23=0.45 р24=-0.62 р34=0.53
Методику розрахунку показників таблиці було наведено вище, на прикладі
ВАТ “Промприлад”. Тому на базі цих даних можливо проаналізувати
структуру портфелю цінних паперів ВАТ “Крона”.
Спочатку розрахуємо сподівану норму прибутку портфелю акцій.
m= 0.17(15.37+0.39( 6.29+0.28(6.09+0.16(5.5= 7.65 %
Очевидно, що показник сподіваної норми прибутку портфелю не досить
високий, що не дуже добре для власника портфелю цінних паперів.
Тепер розрахуємо варіацію портфелю цінних паперів.
V=0.17Л2(3.71А2+ОЛ7(3.71((0.39(14.96(0.64+0.28(1.61(1+0.16(1.14(0.14)+0,
39Л2(14.96Л2+0.39(14.96((0.28(1.61(0.45+0.16(1.14((0.62))+0.28А2(1.61(0.
16(1.14(0.53+0.16Л2(1.14Л2=7.89
Останнім кроком, виходячи з варіації портфелю цінних паперів, розрахуємо
його середньоквадратичне відхилення, а тобто величину ризику портфелю
акцій.
( = (37.89)А0.5=6.16%
Судячи з величини цього показника, можна стверджувати, що портфель
обтяжений досить великим ризиком, якщо порівнювати його з прибутковістю
портфелю.
Все це говорить про те, що керівництву ВАТ “Крона” слід переглянути
структуру сформованого портфелю цінних паперів з метою його оптимізації.
Тепер, беручи до уваги всі можливі значення часток окремих акцій в
портфелі, та відкладаючи відповідні точки на графіку, отримаємо певну
фігуру.
Допустима множина
портфелів. Малюнок 3.1
Внутрішня область, точки котрої характеризують ступінь ризику та норму
прибутку портфеля за усіх можливих часток окремих акцій в портфелі,
називається допустимою множиною портфелів. Тобто ефективним портфелем з
допустимої множини буде такий, для котрого не існує іншого:
° з тим самим значенням величини норми прибутку і меншим ступенем
ризику;
° з тим самим значенням величини ризику і більшим значенням норми
прибутку.
Якщо ж підбивати загальні підсумки, то слід відмітити, що в сучасних
умовах на Україні питання аналізу прибутковості та ризику фінансових
вкладень в цінні папери набуває ще більш нагального значення з-за того,
що ми маємо враховувати ще такий неприємний фактор, як інфляція. А це
значить, що вкладання грошей в який-небудь з видів цінних паперів
повинне підтверджуватись певними розрахунками, інакше вірогідність
втрати інвестицій буде дуже й дуже високою.
Тому кожному суб’єкту, який оперує на ринку цінних паперів потрібно
вміти оперувати основними показниками та методиками аналізу операцій з
цінними паперами.
5. Перспективи розвитку аналізу операцій з цінними паперами в західному
регіоні україни.
На Україні в цілому і в західному регіоні зокрема ринок цінних паперів
лише складається, а тому питання його аналізу теж потребує розвитку. І в
цьому питанні може стати принагідним зарубіжний досвід аналізу операцій
з цінними паперами.
А тут, окрім перелічених вище методик та показників можна було б ще
виділити декілька коефіцієнтів щодо аналізу ефективності діяльності
фірми, які могли б знайти застосування і в українській економіці.
По-перше, це коефіцієнт покриття, який виражає співвідношення поточних
активів – оборотних засобів до короткострокової заборгованості. Він
широко використовується як загальний індикатор платоспроможності
компанії та можливості погасити першочергові платежі. Так для компанії
Eastern Kodak це співвідношення в 2001 та 2002 роках склало:
2001 2002
Коефіцієнт покриття 1,64 1,48
По-друге, коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу. Ця величина показує,
який прибуток приносить кожний вкладений інвестором долар. З точки зору
утримувача акцій найбільш важливим показником рентабельності є рівень
віддачі акціонерного капіталу. Для Eastern Kodak ці коефіцієнти за 2002
й 2001 роки склали:
2001 2002
Коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу
По-третє, співвідношення позиченого капіталу до власного, яке показує
співвідношення позичених ресурсів й акціонерного капіталу. Таким чином,
чим вище цей показник, тим більше заборгованість компанії і тим більш
нестійкий її стан.
Окрім названих також велику увагу приділяють коефіцієнту чутливості бета
(р). Це один з основних показників, що використовується під час аналізу
фінансових ризиків. Показник Р характеризує змінюваність доходів за
певною акцією відносно доходів по “середньому”, повністю
диверсифікованому портфелеві котрим в ідеальному випадку є весь ринок
цінних паперів.
Значення цього показника регулярно публікуються у західній фінансовій
періодиці, він широко використовується для аналізу якості інвестиційних
проектів, зокрема для оцінки того наскільки сподіваний дохід компенсує
ризикованість вкладів у певний вид цінних паперів.
Розрахунком показників ризику займаються консалтингові інвестиційні
компанії. Так показник р для акцій компанії Eastern Kodak становить 0,9,
тобто ризикованість вкладень у ці акції нижча, ніж ризикованість
фондового ринку в цілому.
Серед методик аналізу слід ще було б виділити, так звану техніку
дисконтування Більшість людей розуміє, що певна кількість грошей має
сьогодні більшу вартість, ніж ті самі гроші , наприклад, через три роки.
Як кажуть, що “гроші гублять вартість”, тобто вартість грошей
втрачається з часом навіть за нульової інфляції. Інвестування ж
капіталу, зокрема в цінні папери, є прийняттям рішення щодо майбутнього.
Тобто йдеться про необхідність визначення ефективності рішень щодо
майбутнього та порівняння ефектів, що відносяться до різних моментів
часу. Для цього необхідно розглянути зміну вартості грошей за часом.
Зробити це можна застосовуючи техніку дисконтування.
За допомогою цієї методики можна розрахувати теперішню вартість тих
доходів які ми могли б отримати в майбутньому.
Теперішня вартість грошей визначається за формулою:
Тепер. в/ть = Майбут. в/ть / (1 + Дисконт) “Кіл-ть років”
Розглянемо дію цієї методики на такому прикладі.
Компанія сподівається одержати доход 1000000 гривень. Визначити
теперішню вартість цього доходу залежно від терміну через який він
надійде, та від величини ставки дисконту. Нехай термін приймає 11 різних
значень, від О (поточний рік) до 10 (дохід надійде через 10 років), а
ставка дисконту може прийняти одне з трьох значень ( 5%, 8%, 10%).
Користуючись наведеною формулою, одержимо такі результати теперішньої
вартості.
Таблиця 3.6
Строк
5%
8%
10%
0
1000000
1000000
1000000
1
952381
925926
909091
2
907029
857339
826446
3
863838
793832
751315
4
822702
735030
683013
5
783527
680583
620921
6
746215
630170
564474
7
710681
583490
513158
8
676839
540269
466507
9
644609
500249
424098
10
613913
463193
385543
Очевидно, що теперішня вартість потоку доходів, сподіваються отримувати
протягом певної кількості років у майбутньому, залежить від номінальної
величини цих доходів, норми дисконту також періоду, протягом якого ці
доходи сподіваються отримувати.
Цю техніку можливо дуже широко застосовувати для проведення аналітичної
роботи стосовно операцій з цінними паперами, особливо з акціями та
облігаціями.
Окремим питанням в аналізі цінних паперів виступає питання формування
інвестиційної стратегії компанії.
Формування інвестиційної стратегії компанії – це досить складний творчий
процес, що вимагає високої кваліфікації виконавців. Перш за все,
формування стратегії базується на прогнозуванні ряду параметрів (умов)
щодо здійснення інвестиційної діяльності, кон’юктури інвестиційного
ринку як у цілому, так і в розрізі окремих його сегментів. Під час
формування інвестиційної стратегії провадиться широкий пошук і
оцінювання альтернативних варіантів інвестиційних рішень які найбільше
відповідають іміджу компанії і завданням щодо її розвитку.
Під інвестиційною стратегією розуміють формування системи
довготермінових цілей інвестиційної діяльності компанії і вибір найбільш
ефективних шляхів її досягнення.
Головною ціллю формування інвестиційного портфеля компанії є
забезпечення реалізації її інвестиційної стратегії шляхом відбору
найбільш ефективних і безпечних (з допустимим рівнем ризику)
інвестиційних проектів і фінансових інструментів. З урахуванням
сформованої головної цілі будується система часткових цілей з
урахуванням обраної стратегії і особливостей щодо здійснення
інвестиційної діяльності. Так, систему цілей щодо формування
інвестиційного портфеля можна представити в таблиці.
Таблиця 3.7
Зростання капіталу і зростання доходів знаходяться в прямій залежності з
рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення достатньої ліквідності не
дозволяє залучати до портфеля високоприбуткові інвестиційні проекти, а
також проекти, що забезпечують значний приріст капіталу в
довготерміновому періоді.
Враховуючи альтернативність цілей можна говорити також про ризик, що
спричиняється невизначеністю, суперечливістю цілей. Враховуючи
конфліктність цілей формування інвестиційного портфеля, можна визначити
їх пріоритети зокрема експертним методом.
Основні цілі формування інвестиційного портфеля закладаються в основу
відповідних критеріальних показників які компанії необхідно розробити,
користуючись відповідною методикою та математичним апаратом. Зокрема,
кожна компанія може розробити актуальні на певний період часу та
прийнятні для неї нормативні показники:
° мінімальних темпів зростання капіталу;
° мінімального рівня поточного доходу;
° максимального ступеня інвестиційного ризику;
° мінімальну за капіталомісткістю частку високоліквідних інвестиційних
проектів.
Ті чи інші конкретні значення критеріальних показників можуть
використовуватись не лише до портфеля в цілому, але й під час оцінювання
окремих інвестиційних проектів (фінансових інструментів інвестування), з
яких, власне, і повинен сформуватись портфель. Відмінності цілей (їх
питомої ваги), видів об’єктів інвестування, що залучаються до портфелів,
та інші умови визначають різноманіття варіантів спрямованості і складу
портфелів окремих компаній, що може бути певним чином типізоване.
Типізація інвестиційних портфелів за їхніми видами пов’язані зі
спрямованістю і обсягом діяльності компанії.
Портфель доходу формується в основному з об’єктів інвестування, котрі
забезпечують досягнення високих темпів зростання доходу і обтяжені
досить значним ступенем ризику.
Консервативний портфель формується в основному з об’єктів інвестування з
середнім та незначним ступенем ризику. Відповідно темпи зростання доходу
і капіталу за такими об’єктами є значно нижчими. Існує ряд проміжних
портфелів, а також інші принципи та критерії типізації проектів та
інвестиційних портфелів.
Розглянемо основні етапи формування інвестиційних портфелів.
Таблиця 3.8
1 . Формування та деталізація цілей інвестиційних стратегій з
урахуванням зовнішних
2. Визначення множини приоритетних цілей щодо формування інвестиційного
портфеля
3. Оптимізація пропорцій формування інвестиційного портфеля за його
основними видами урахуванням обсягу і структури інвестиційних засобів
(ресурсів)
4. Формування окремих видів портфелів що забезпечують встановлені
критерії доходу, ризику і ліквідності.
5. Забезпечення необхідної диверсифікації інвестиційного портфеля.
6. Оцінки доходності, ризику та ліквідності проектованого інвестиційного
проекту портфеля.
7. Завершальна оптимізація структури портфеля за критеріями доходності,
ризику і ліквідності.
Формуючи інвестиційний портфель, важливо брати до уваги те, що закони
ринкової економіки вимагають постійного обігу засобів з урахуванням
платоспроможності. За цих умов визначення фінансової стійкості,
маневреності компанії допустимого рівня ризику, яким вона обтяжена,
важливими ознаками є, зокрема, її платоспроможність, наявність ресурсів
для розвитку, які, відносяться до найважливіших не лише фінансових, але
й загальноекономічних проблем.
3.5. АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ ВИПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ.
Дивідендна політика, як і управління структурою капіталу, справляє
істотний вплив на ціну акцій підприємства. Дивіденди являють собою
грошовий доход акціонерів і певним чином сигналізують їм про те, що
підприємство в акції якого вони вклали свої гроші, працює успішно.
Спрощену схему розподілення прибутку звітного періоду можливо
представити таким чином: частина прибутку виплачується в вигляді
дивідендів, залишена частина реінвестується в активи підприємства.
Реінвестована частина прибутку є внутрішнім джерелом фінансування
діяльності підприємства, тому очевидно, що дивідендна політика визначає
розмір залучаємих підприємством зовнішніх джерел фінансування.
З теоретичної позиції вибір дивідендної політики дає можливість
вирішити, два ключові питання:
• чи впливає величина дивідендів на зміну сукупного багатства
акціонерів?
• якщо так, то якою повинна бути їх оптимальна величина?
ФАКТОРИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ДИВІДЕНДНУ ПОЛІТИКУ
В будь-якій країні є певні нормативні документи, які тією чи іншою мірою
регулюють різні сторони господарської діяльності, в тому числі й порядок
виплати дивідендів. Існують і деякі інші обставини формального та
неформального, об’єктивного та суб’єктивного характеру, які впливають на
дивідендну політику. Наведемо найбільш характерні з них.
1. Обмеження правового характеру.
Власний капітал підприємства складається з трьох елементів:
° акціонерний капітал;
° емісійний дохід;
° нерозподілений прибуток.
А тому в більшості країн законом дозволена одна з двох схем – на виплату
дивідендів може розподілятися тільки прибуток(прибуток звітного періоду
та нерозподілений прибуток минулих періодів), або прибуток та емісійний
дохід.
2. Обмеження контрактного характеру.
В багатьох країнах величина виплачуємих дивідендів регулюється
спеціальними контрактами в тому випадку, коли підприємство хоче отримати
довгострокову позику. Щоб забезпечити обслуговування такого боргу, в
контракті, як правило, обумовлюється або межа, нижче якої не може
опускатися величина нерозподіленого прибутку, або ж мінімальний процент
реінвестуємого прибутку. Але в Україні така практика відсутня.
3. Обмеження в зв’язку з недостатньою ліквідністю. Дивіденди в грошовій
формі можуть бути виплачені лише в тому випадку, якщо у підприємства є
гроші на розрахунковому рахунку достатні для виплати.
4. Обмеження в зв’язку з розширенням виробництва.
Багато підприємств, особливо на стадії становлення стикаються з
проблемою пошуку фінансових джерел для розширення виробничих
потужностей. В таких випадках часто застосовують практику обмеження
дивідендних виплат.
5. Обмеження в зв’язку з інтересами акціонерів.
Визначаючи оптимальний розмір дивідендів, директорат підприємства та
акціонери повинні оцінити, як величина дивідендів може вплинути на ціну
підприємства вцілому. Остання ж виражається ринковою ціною акцій, яка
залежить від багатьох факторів: загального фінансового стану компанії на
ринку товарів та послуг, розміру виплачуємих дивідендів, темпу їх
зростання і т.д.
6. Обмеження рекламно-фінансового характеру.
В умовах ринку інформація про дивідендну політику компанії видсліжується
аналітиками, менеджерами, брокерами і т.д. Тому збої у виплаті
дивідендів можуть призвести до зниження ринкової ціни акцій.
ВИДИ ДИВІДЕНДНИХ ВИПЛАТ ТА IX ДЖЕРЕЛА
Згідно до чинного законодавства джерелами дивідендів можуть виступати:
чистий прибуток звітного періоду, нерозподілений прибуток минулих
періодів та спеціальні фонди, створені для цієї мети ( останні
використовуються для виплати дивідендів по привілейованним акціям у
випадку обмеженості прибутку та збитковості товариства ). Тому
теоретично підприємство може виплатити загальну суму поточних дивідендів
в розмірі, який перевищує прибуток звітного періоду. Але базовим є
варіант розподілу чистого прибутку поточного періоду.
В світовій же практиці розроблені різні варіанти дивідендних виплат.
Охарактеризуємо деякі з них.
Методика фіксованих дивідендних виплат.
Ця політика передбачає регулярну виплату дивіденда на акцію в незмінному
розмірі на протязі значного проміжку часу, наприклад 1 грн. Безвідносно
до зміни курсової вартості акцій.
Методика виплати гарантованого мінімуму та екстра-дивідендів.
Ця методика є розвитком попередньої. Компанія виплачує регулярні
фіксовані дивіденди, але час від часу (в випадку успішної діяльності)
акціонерам виплачуються екстра-дивіденди. Термін “екстра” означає
премію, нараховану до регулярних дивідендів, яка має разовий характер.
Методика виплати дивідендів акціями.
При цій формі розрахунків акціонери отримують замість грошей додатковий
пакет акцій. Причини його застосування можуть бути різними. Наприклад,
компанія має проблеми з грошами, її фінансовий стан не досить міцний.
Щоб запобігти невдоволення акціонерів, директорат компанії може
запропонувати виплату дивідендів додатковими акціями.
Можливий і інший варіант: фінансовий стан компанії міцний, більш того,
вона розвивається швидкими темпами тому їй потрібні кошти на розвиток –
вони надходять в вигляді нерозподіленого прибутку.
Розглянемо умовний приклад, базі підприємства ВАТ “Крона”
Як зміниться структура джерел власних засобів підприємства, якщо ринкова
ціна його звичайних акцій складає 4200 грн. І підприємство об’явило про
виплату дивідендів акціями в розмірі 5%
Структура власного капіталу до виплати дивідендів (грн.).
Статутний капітал:
привілейовані акції (1000 акцій по 50 грн.)
50000
звичайні акції (15000 акцій по 10 грн.)
150000
Резервний капітал
20,000
Нерозподілений прибуток
70000
Всього
300,000
Об’явлений дивіденд означає, що повинно бути додатково випущено 750
звичайних акцій (15000( 5% ). Таким чином необхідно капіталізувати 7500
грн. (10(750). Ця величина розподіляється таким чином
статутний капітал збільшується на 7500 грн. (10 грн. х 750);
резервний фонд (емісійний дохід) збільшується на 1500 грн. (2 грн.(750);
нерозподілений прибуток зменшується на 9000 грн.
Структура власного капіталу після виплати дивідендів (грн.).
Статутний капітал привілейовані акції (1000 акцій по 50 грн.)
50000
звичайні акції (15000 акцій по 10 грн.)
150007
Резервний капітал
2150
Нерозподілений прибуток
61000
ВСЬОГО
281150
ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА ТА РЕГУЛЮВАННЯКУРСУ АКЦІЙ.
Курсова ціна акцій та дивідендна політика взаємопов’язані, хоча якоїсь
формалізованої залежності не існує. Розумна дивідендна політика може
сприяти зниженню флуктуації курсової ціни. Курсова ціна складається під
впливом різних випадкових факторів. В фінансовому менеджменті розроблені
деякі прийоми штучного регулювання курсової ціни, які можуть впливати на
розмір виплачуємих дивідендів. До них відносяться дроблення,
консолідація та викуп акцій.
Методика викупу акцій.
Для ілюстрації цієї методики розглянемо приклад:
Припустимо, що ВАТ “Крона” планує витратити 60% прибутку або на виплату
дивідендів, або на купівлю своїх акцій. Потрібно проаналізувати, який з
цих двох варіантів більш вигідний акціонерам.
Прибуток до розподілу серед власників звичайних акцій, тис. грн. 2000
Кількість звичайних акцій
30000
Прибуток на акцію (22000:30000) грн.
0,7
Ринкова ціна акції грн.
10
Цінність акції (ринкова ціна; прибуток на акцію) грн.
14,2
Загальна сума прибутку, призначена для виплати акціонерам, складає 1320
тис грн. (22000 грн. ( 60 %).
Якщо компанія виплатить дивіденд, то кожен акціонер отримає 44 грн.
(1320000 грн. 30000).
Якщо компанія витратить ці гроші на викуп своїх акцій, вона зможе
викупити приблизно 24440 акцій (1320000 грн.: 54 грн.), а загальна їх
кількість в обігу складе 5560 акції (30000-24440).
Після викупу акцій дохід на акцію збільшиться і складе-45.94 гри 56 грн.
(22000 грн.: 5560), що приведе до збільшення курсової вартості до (3,95
грн. 14,2). Таким чином, з позиції акціонера -, який володіє однією
акцією ВАТ “Крона” обидва
варіанти практично однакові: чи мати одну акцію ціною 10 грн. плюс
дивіденд в розмірі 44 грн., чи володіти однією акцією зі збільшеною до
56.4 грн. ціною.
ГОЛОВНА ЦІЛЬ
(забезпечення реалізації інвестиційної стратегії компанії – підбір
найефективніших, з допустимим ступенем ризику, об’єктів інвестування).
Забезпечення високих темпів зростання капіталу
Забезпечення високих темпів зростання доходу
Забезпечення раціонального ступеня ризику
Забезпечення достатнього ступеня ліквідації ін вест. портфеля
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
