Реферат
на тему:
“Санітарно-харчове законодавство
і організація санітарно-харчового нагляду”
Кабінет Міністрів України 29 травня 1992 року схвалив Концепцію з
питань національної стандартизації, метрології і сертифікації, прийняв
Декрет від 10 травня 1993 року “Про стандартизацію і сертифікацію”. В
Україні створено Державний комітет стандартизації, метрології і
сертифікації — Держстандарт України, Український науково-дослідний
інститут стандартизації, сертифікації, інформатики, а також обласні
центри стандартизації, метрології і сертифікації.
Держстандартом України спочатку було розроблено п’ять основних державних
стандартів, чинних з жовтня 1993 року: Основні положення, Порядок
розробки державних стандартів, Порядок розробки і побудови технічних
умов, Стандарти підприємств, Загальні вимоги до побудови, змісту,
викладу стандартів, на основі яких розробляються інші стандарти, а також
впроваджено національну систему сертифікації (Укр.СЕПРО). 31 липня 1995
року введено обов’язкову сертифікацію харчових продуктів вітчизняного
виробництва та тих, що завозяться з-за кордону, на відповідність вимогам
безпеки в державній системі сертифікації.
Сертифікат відповідності вимогам стандартів і безпеки харчових продуктів
видають акредитовані органи сертифікації, що діють в обласних центрах і
великих містах України.
Кожна партія харчових продуктів, що надходить від виробника, повинна
супроводжуватись посвідченням про якість, сертифікатом відповідності
державній системі сертифікації або його копією, завіреною
постачальником, на товар, котрий підлягає обов’язковій сертифікації, або
ж зазначений у товаросупровідній документації певним регістраційним
номером.
Сертифікація передбачає перевірку відповідності харчової продукції
встановленим стандартам і контроль за дотриманням технологій її
виготовлення.
Харчові продукти, які супроводжуються сертифікатом, вважаються
проконтрольованими і відповідають вимогам стандартів і безпеки.
Держстандартом України досягнуто домовленості з деякими країнами
ближнього і далекого зарубіжжя про визнання сертифікатів, що видані в
системі сертифікації України.
Україна бере участь в роботі Міжнародних нарад з питань стандартизації,
метрології і сертифікації товарів.
Відповідно до Міжнародних договорів в республіці застосовують
міждержавні стандарти.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №
46—93 “Про стандартизацію і сертифікацію” нормативні документи зі
стандартизації розподіляють за такими категоріями: державні стандарти
України — ДСТУ; галузеві стандарти України — ГСТУ; стандарти
науково-технічні та інженерних товариств і спілок України — СТТУ;
стандарти підприємств — СТП; технічні умови України — ТУУ.
Стандарти колишнього СРСР (ГОСТ) та республіканські стандарти колишньої
УРСР (РСТ) застосовують як державні стандарти України (ДСТУ).
Галузеві стандарти України (ГСТУ) розробляють на продукцію за
відсутності державних стандартів України (ДСТУ) чи у разі необхідності
встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних
стандартів.
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України
(СТТУ) встановлюють у разі необхідності поширення результатів
фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях чи
сферах професійних інтересів.
Стандарти підприємств (СТП) розробляють на продукцію, що
використовується лише на конкретному підприємстві. СТП не повинні
суперечити обов’язковим вимогам державних і галузевих стандартів.
Технічні умови України (ТУУ) містять вимоги, що регулюють відносини між
постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником)
продукції.
Державні, галузеві стандарти України та стандарти науково-технічних та
інженерних товариств і спілок України, а також зміни до них підлягають
державній реєстрації у Держстандарті України, а технічні умови України в
його територіальних органах—обласних центрах стандартизації і метрології
(ЦСМ).
Державним стандартам присвоюють позначення, яке складається з індексу
державного стандарту (ДСТ), скороченої назви держави (У), реєстраційного
номера і двох останніх цифр року затвердження або перегляду стандарту.
Назва технічних умов складається з індексу документа (ТУ), скороченої
назви держави (У), коду підприємства (організації) — власника оригіналу
(ТУ) із ОКПО (вісім знаків), реєстраційного номера, двох останніх цифр
року затвердження, наприклад: ТУУ 12345813.001-93.
Необхідна інформація про дію стандартів (ДСТУ, ГОСТ), зміни до них та
скасування їх друкується у щорічному та щомісячному інформаційному
покажчиках “Стандарти”.
Підприємства і організації, які здійснюють на території України
роздрібний продаж продовольчих товарів, зобов’язані дотримуватись
встановлених правил діяльності і не порушувати прав споживачів.
Продаж продовольчих товарів здійснюють різні торговельні підприємства:
спеціалізовані, з універсальним асортиментом продовольчих товарів,
відділи (секції) підприємств непродовольчих товарів, палатки, кіоски,
торговельні автомати, автолавки, автопричепи, візки, бочки, цистерни
тощо, існує також доставка продовольчих товарів на замовлення.
Стан торговельних підприємств для роздрібного продажу продовольчих
товарів повинен відповідати санітарно-гігієнічним, технологічним та
протипожежним нормам, які встановлені для приймання, зберігання та
реалізації харчових продуктів.
Торговельно-технологічне обладнання для роздрібного продажу продовольчих
товарів, повинне забезпечувати збереження їх якості і товарного вигляду
протягом усього терміну реалізації.
Забороняється приймати, зберігати та продавати продовольчі товари, що
швидко псуються, без використання холодильного обладнання.
Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів повинні мати
санітарний паспорт, бути чистими, в справному стані, із спеціальним
покриттям кузова, що легко миється.
Працівники, які здійснюють транспортування, зберігання і продаж
продуктів харчування, підлягають обов’язковому медичному огляду. Кожний
працівник зобов’язаний мати особисту медичну книжку. Працівники, які
своєчасно не пройшли медичне обстеження, до роботи не допускаються.
Працівники забезпечуються форменним або іншим одягом, що відповідає
санітарним вимогам.
Торговельні підприємства повинні мати санітарні правила, зареєстрований
санітарний журнал і санітарні книжки працівників, а також книгу відгуків
та пропозицій.
Продовольчі товари в роздрібній торговельній мережі супроводжуються
відповідними документами, такими як: товарно-транспортні накладні,
рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, посвідчення про якість,
сертифікат відповідності державній системі сертифікації або його копія
завірена постачальником, або ж зазначений у товаросупровідній
документації його реєстраційний номер, сертифікат безпеки.
Покупцям надається інформація в наочній та інших формах про наявний
асортимент та виробників товарів, час їх надходження в продаж, харчову
цінність, особливості зберігання, приготування і вживання, а також про
надання можливих послуг.
Якість, упаковка, маркування, транспортування, умови, строки зберігання
продовольчих товарів, що знаходяться в роздрібній торговельній мережі,
повинні відповідати чинним стандартам та технічним умовам.
Особливого підходу вимагають продовольчі товари, що швидко і надто
швидко псуються. Правила приймання, умови і строки зберігання цих
товарів викладені в “Правилах продажу продовольчих товарів”,
затверджених наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України
№ 237 від 28 грудня 1994 p.
Якщо споживач придбав продовольчі товари неналежної якості, продавець
зобов’язаний замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві
сплачені ним гроші.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
