Навчальні тести з відповідями з курсу “Маркетингова товарна політика”

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки, разом із значними перевагами, призводить
до ускладнення умов діяльності вітчизняних підприємств, котрим
доводиться протистояти конкурентам. Створення і реалізація товару,
відповідного вимогам ринку, супроводжується прийняттям низки досить
складних рішень, які у сукупності забезпечують підприємству не тільки
прибутковість, а й конкурентну перевагу. Маркетингова товарна політика
охоплює інструменти і заходи по формуванню конкурентоспроможної товарної
пропозиції, управління асортиментом, позиціонування і мерчандайзинг,
сервісну діяльність. Зважена і послідовна товарна політика виробника
закладає фундамент його ринкового успіху внаслідок дійового задоволення
потреб, формує привабливий імідж виробника і конкурентні переваги,
надовго залучає увагу і приязнь споживачів.

Виходячи з цього, сучасні спеціалісти, готуючи себе до успішного ведення
професійної діяльності, повинні грунтовно засвоїти принципи
маркетингового дослідження ринку товарів та послуг, навчитися
аналізувати потреби ринкових сегментів, розробляти й впроваджувати на
ринок товари, здатні задовольняти ці потреби краще, ніж це роблять
товари конкурентів.

Одним із шляхів глибокого засвоєння знань з дисципліни “Маркетингова
товарна політика” є самостійна підготовка до семінарських і практичних
занять, заліків та індивідуальних завдань з використанням тестів.

Навчальні тести сприяють більш повному розкриттю здібностей студентів,
краще забезпечують формування зацікавленості до курсу, активізують
мислення, виробляють вміння самостійно здобувати знання, спонукають
студентів регулярно працювати з літературою, шукати і знаходити
правильні відповіді. На запропоновані тести студент може дати правильну
відповідь лише за умови глибокого засвоєння пройденого матеріалу.

Використання навчальних тестів з курсу дозволяє суттєво зменшити витрати
часу і праці викладача для контролю знань студентів, індивідуалізувати
навчання, оцінити знання кожного студента. Тестування може проводитись
за допомогою комп’ютерів.

Рівень знань студентів оцінюється таким чином:

“відмінно”, якщо правильні відповіді становлять не менше 90% від
загального обсягу матеріалу;

“добре” – не менше 80%;

“задовільно” – не менше 70%.

Студенти, які в процесі контролю знань одержали незадовільні оцінки,
повторюють вивчення питань з тем курсу самостійно або за допомогою
консультації викладача до повного їх засвоєння.

Для успішного складання тестів студентам необхідно, крім рекомендованої
викладачем основної літератури, самостійно вивчати законодавчі та
нормативні акти, а також інші літературні джерела.

Тема 1: Товарна політика підприємств маркетингової орієнтації

Товар – це:

а) все те, що здатне задовільнити потреби споживачів;

б) все, що призначене для задоволення певної потреби і пропоноване на
ринку для продажу;

в) матеріальні об’єкти, послуги, які характеризуються сукупністю
властивостей, здатних задовольнити бажання потенційних покупців;

г) всі твердження вірні.

2. Маркетингова товарна політика – це:

а) складова господарської діяльності підприємства;

б) визначений курс дій, принципи поведінки підприємства на товарному
ринку;

в) сукупність засобів впливу на споживача за допомогою товару;

г) систему дій підприємства для визначення місця товару на ринку,
задоволення конкретного потенційного споживача товарами, широкої
можливості їх вибору.

3. Споживчий маркетинг покликаний…

а) задовольняти стиль життя, звички, потреби споживачів і впливати на
них;

б) задовольняти стиль життя, звички, потреби споживачів і впливати на
них через торговельну мережу;

в) залучати і зберігати тих споживачів у вибраних ринкових сегментах,
котрі забезпечують стабільний фінансовий стан підприємства в поточний
моменті в перспективі;

г) визначати місце товару на ринку, задовольняти конкретного
потенційного споживача товарами й надавати широку можливість їх вибору.

4. Торговельний маркетинг спрямований на…

а) задоволення стилю життя, звичок, потреб споживачів;

б) задоволення стилю життя, звичок, потреб споживачів і вплив на них
через торговельну мережу;

в) залучення і збереження тих споживачів у вибраних ринкових сегментах,
котрі забезпечують стабільний фінансовий стан підприємства в поточний
моменті в перспективі;

г) визначення місця товару на ринку, задоволення конкретного
потенційного споживача товарами й надання широкої можливості їх вибору.

5. Основними характеристиками споживчого маркетингу є:

а) створення “зразка” товарного знаку;

б) сегментація ринку;

в) стимулювання попиту споживача;

г) реклама.

6. До основних характеристик торговельного маркетингу належать:

а) позиціонування торговельного знаку;

б) стимулювання торговельних агентів;

в) стимулювання попиту споживачів;

г) організація продажу товару.

7. Серед зовнішніх факторів формування товарної політики розрізняють:

а) позицію товару;

б) бажання споживачів;

в) маркетингову асортиментну концепцію фірми;

г) стан конкуренції.

8. До внутрішніх факторів формування товарної політики належать:

а) позиція товару;

б) система пільг у кредитуванні;

в) бажання споживачів;

г) імідж фірми.

9. Диверсифікація – це:

а) розповсюдження господарської діяльності на нові сфери;

б) процес придбання або включення в структуру підприємства нових
виробництв, які технологічно входять в процес виробництва;

в) проникнення підприємств в галузі, які не мають прямого виробничого
зв’язку, або функціональної залежності від основної їх діяльності;

г) створення альянсів між компаніями, які зацікавлені в інтеграції без
переходу прав власності.

10. Вертикальна інтеграція – це:

а) проникнення підприємств в галузі, які не мають прямого виробничого
зв’язку, або функціональної залежності від основної їх діяльності;

в) випуск підприємством нових товарів, які технологічно не пов’язані з
існуючими, але призначені для існуючих споживачів підприємства;

г) прийняття підприємством рішення про входження галузі, які не мають
нічого спільного з його основною діяльністю, а тому немає жодного
взаємозв’язку між традиційної та новою продукцією.

11. До типів вертикальної інтеграції належать:

а) пряма інтеграція;

б) конгломерантна інтеграція;

в) інтеграція латеральна;

г) квазі-інтеграція.

12. Квазі-інтеграція передбачає, що підприємство:

а) виготовляє частину продукції самостійно, а частину закуповує у інших
підприємств;

б) приєднує функції, які раніше виконували постачальники;

в) входить до складу альянсів, які зацікавлені в інтеграції без переходу
прав власності;

г) приєднує функції, які раніше виконувати дистриб’ютори.

13. Якщо підприємство, яке спеціалізується на виготовленні напоїв,
починає виготовлювати тару для напоїв, то ним здійснюється:

а) горизонтальна інтеграція;

б) вертикальна інтеграція;

в) поздовжня диверсифікація;

г) зв’язана вертикальна диверсифікація.

14. До форм вертикальної інтеграції належать:

а) повна інтеграція виробничої діяльності;

б) часткова інтеграція;

в) зворотна інтеграція;

г) квазі-інтеграція.

15. Горизонтальна інтеграція передбачає…

16. Латеральна (поздовжня) диверсифікація – це:

б) прийняття підприємством рішення про входження галузі, які не мають
нічого спільного з його основною діяльністю, а тому немає жодного
взаємозв’язку між традиційної та новою продукцією;

г) процес придбання або включення в структуру підприємства нових
виробництв, які технологічно входять в процес виробництва.

17. Якщо туристичне агенство вступає в готельний бізнес, то ним
здійснюється:

а) зв’язана вертикальна диверсифікація;

б) концентрична диверсифікація;

в) квазі-інтеграція;

г) латеральна диверсифікація.

18. На етапі впровадження товару на ринок фірма може застосовувати такі
маркетингові стратегії:

а) вертикальної інтеграції;

б) інтенсивного маркетингу;

в) повної диверсифікації;

г) пасивного маркетингу.

19. Стратегія інтенсивного маркетингу передбачає:

а) низькі ціни на новий товар поєднуються з великими витратами на
стимулювання збуту;

б) високі ціни та низький рівень збутових витрат;

в) високі ціни та великі витрати на стимулювання збуту;

г) раціональне співвідношення низьких цін на товар і незначних витрат на
стимулювання збуту.

20. Однією з умов застосування стратегії інтенсивного маркетингу є:

а) більша частина потенційних покупців знає про новий товар;

б) місткість ринку обмежена;

в) компанія враховує можливість конкуренції й прагне виробити у
споживачів хороше враження про свій товар;

г) більшість покупців не зможе заплатити високу ціну за товар.

21. Стратегія вибіркового проникнення передбачає:

а) високі ціни та низький рівень збутових витрат;

б) низькі ціни на новий товар поєднуються з великими витратами на
стимулювання збуту;

в) високі ціни та великі витрати на стимулювання збуту;

г) раціональне співвідношення низьких цін на товар і незначних витрат на
стимулювання збуту.

22. До умов застосування стратегії вибіркового проникнення не
відноситься:

а) обмежена місткість ринку;

б) інформованість більшої частини потенційних покупців про новий товар;

в) наявність на ринку товарів-конкурентів;

г) готовність новаторів придбати товар за високу ціну.

23. Стратегія широкого проникнення передбачає:

а) раціональне співвідношення низьких цін на товар і незначних витрат на
стимулювання збуту;

б) високі ціни та великі витрати на стимулювання збуту;

в) високі ціни та низький рівень збутових витрат;

г) низькі ціни на новий товар поєднуються з великими витратами на
стимулювання збуту.

24. Однією з умов застосування стратегії широкого проникнення є:

а) на ринку обмаль товарів-конкурентів;

б) собівартість продукції зменшується із збільшенням масштабів
виробництва і його вдосокналення;

в) більшість покупців готові придбати товар за високу ціну;

г) потенційні покупці недостатньо інформовані про новий товар.

25. Стратегія пасивного маркетингу поєднує:

а) низькі ціни на новий товар поєднуються з великими витратами на
стимулювання збуту;

б) високі ціни та великі витрати на стимулювання збуту;

в) високі ціни та низький рівень збутових витрат;

г) раціональне співвідношення низьких цін на товар і незначних витрат на
стимулювання збуту.

26. До умов застосування стратегії пасивного маркетингу не належать:

а) велика місткість ринку;

б) згода покупців придбати товар тільки за низькими цінами;

в) потенційні покупці недостатньо інформовані про новий товар;

г) великою є потенційна загроза конкуренції.

27. На стадії зрілості товару підприємство застосовує наступні
стратегії:

а) модифікація товару;

б) повної диверсифікації;

в) модифікації ринку;

г) пасивного маркетингу.

28. Дослідницька функція маркетингу в торгівлі включає:

а) пошук додаткових товарних ресурсів;

б) встановлення комерційних зв’язків;

в) вивчення мотивації купівлі і поведінки покупців на ринку;

г) визначення потреб покупців.

29. Однією з функцій маркетингу в торгівлі є управління асортиментом та
конкурентоспроможністю товарів і послуг, яка передбачає:

а) вивчення кон’юнктури ринку;

б) дослідження конкурентоспроможності товарів різних виробників;

в) визначення потреб покупців;

г) надання додаткових послуг.

30. Управління збутом та розподілом як функція маркетингу в торгівлі
реалізується через:

а) закупівлю товарів з урахуванням споживчих властивостей, цін,
конкурентоспроможності товарів;

б) встановлення комерційних зв’язків;

в) стимулювання працівників збуту;

г) надання додаткових послуг.

31. Управління рекламою і стимулювання збуту як функція маркетингу в
торгівлі не включає:

а) стимулювання збутових агентів;

б) стимулювання попиту за рахунок надання знижок, подарунків, купонів;

в) відгуки у пресі;

г) надання додаткових послуг.

32. До особливостей товарної політики торговельного підприємства не
належать:

а) формування асортименту пов’язане із спеціалізацією фірми;

б) динамічне оновлення товарів;

в) транспортування, складування, формування виробничого асортименту;

г) безпосереднє вивчення поведінки і попиту покупців.

33. Залежно від періоду, на який розробляється програма товарної
політики торговельного підприємства, вона може бути:

а) термінова;

б) довгострокова;

в) оперативна;

г) поточна.

34. Програма управління збутом та розподілом товарів включає:

а) формування замовлення для виробників;

б) планування асортиментної концепції;

в) планування і здійснення основних і додаткових послуг;

г) закупка товарів.

35. В матриці І.Ансоффа відсутня стратегія:

а) повної диверсифікації;

б) модернізації споживачів;

в) стабілізації позицій;

г) диверсифікації за товарами.

36. В матриці І.Ансоффа використані дві групи показників:

а) життєвий цикл товару і обсяги збуту фірми;

б) товари і ринки;

в) товари і ринкова частка фірми;

г) ринкова частка фірми та відносна частка товару в обсязі збуту фірми.

37. Фірма “ОРТЕК”, що здійснює виробництво і реалізацію велосипедів,
вирішила доповнити асортимент новими виробами: візками для велосипедів.
Це:

а) горизонтальна диверсифікація;

б) конгломерантна диверсифікація;

в) концентрична диверсифікація;

г) повна диверсифікація.

38. Чернівецька фірма “Буковинка” освоїла виробництво нових
кондитерських виробів і почала продавати їх у м. Херсоні. Яку стратегію
застосувало підприємство:

а) повної диверсифікації;

б) модернізації споживачів;

в) стабілізації позицій;

г) диверсифікації за товарами.

39. Фірма “Кенон”, яка виробляє фотокамери, копіювальні апарати,
калькулятори, що мають подібну технологію виробництва і одну систему
збуту, здійснює стратегію:

а) концентричної диверсифікації;

б) вертикальної інтеграції;

в) конгломерантної диверсифікації;

г) прямої інтеграції.

40. Нормативно-правову базу, яка регламентує маркетингову діяльність
українських підприємців, формують:

а) Закони України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, “Про
Антимонопольний комітет України”, “Про охорону прав на знаки для товарів
і послуг”, “Про природні монополії”, “Про лізинг”, “Про рекламу”, “Про
захист прав споживачів”;

б) Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і
сертифікацію”;

в) Укази Президента України “Про заходи щодо підвищення якості
вітчизняної продукції”, “Про індикативні зміни цін на товари при
здійсненні суб’єктами зовнішньо-економічної діяльності України
експортно-імпортних операцій”, “Про додаткові заходи щодо прискорення
вступу України до Світової організації торгівлі”;

г) відповіді а,б,в.

Тема 2: Товар і послуга як об’єкти маркетингової товарної політики.
Товарний ринок.

Товар – це:

а) все те, що задовольняє бажання чи потребу і пропонується ринку для
привернення уваги, придбання, використання або споживання;

б) фізичні об’єкти і послуги, місця, організація та ідеї, навіть певні
відомчі особи;

в) сукупність властивостей та характеристик, пропонованих споживачу для
задоволення потреб останнього;

г) а,б,в.

За характером споживання розрізняють товари:

а) короткострокового користування;

б) послуги;

в) ретельного вибору;

г) пасивного попиту.

За поведінкою споживача розрізняють товари:

а) товари імпульсивної покупки;

б) престижні товари;

в) послуги;

г) а, б.

Миючі засоби відносяться до товарів:

а) повсякденного попиту;

б) ретельного вибору;

в) особливого попиту;

г) пасивного попиту.

Туристичні послуги відносяться до товарів:

а) повсякденного попиту;

б) ретельного вибору;

в) особливого попиту;

г) пасивного попиту.

Антикваріат – це товари:

а) повсякденного попиту;

б) ретельного вибору;

в) особливого попиту;

г) пасивного попиту.

Охоронні системи відносяться до товарів:

а) повсякденного попиту;

б) ретельного вибору;

в) особливого попиту;

г) пасивного попиту.

Товари-“локомотиви” – це товари…

а) які визначають успіх фірми, забезпечують широку клієнтуру і прибуток,
сприяють успіху;

б) купівля яких сприяє подальшій покупці низки товарів, забезпечуючи
затвердження сімейної марки, виробника чи торгового підприємства;

в) підтримки, або ті, що доповнюють основний товар, які пропонуються з
метою утримання споживача від звертання до конкурентів;

г) які залучають покупця низькою ціною, або навпаки, високою ціною,
унікальністю, іміджем, престижем.

Товарами-“лідерами” називають товари…

а) купівля яких сприяє подальшій покупці низки товарів, забезпечуючи
затвердження сімейної марки, виробника чи торгового підприємства;

б) які визначають успіх фірми, забезпечують широку клієнтуру і прибуток,
сприяють успіху;

г) які залучають покупця низькою ціною, або навпаки, високою ціною,
унікальністю, іміджем, престижем.

Тактичні товари – це товари…

а) які залучають покупця низькою ціною, або навпаки, високою ціною,
унікальністю, іміджем, престижем;

г) які визначають успіх фірми, забезпечують широку клієнтуру і прибуток,
сприяють успіху.

“Закличні товари” – це товари…

а) які визначають успіх фірми, забезпечують широку клієнтуру і прибуток,
сприяють успіху;

г) які залучають покупця низькою ціною, або навпаки, високою ціною,
унікальністю, іміджем, престижем.

Сталь відноситься до групи:

а) товарів промислового призначення;

б) напівфабрикатів;

в) сировини та матеріалів;

г) а, б, в.

У правильній послідовності етапи ЖЦТ розташовані:

а) виробництво, впровадження, насичення, зрілість, спад;

б) впровадження, зростання, сталий розвиток, спад;

в) впровадження, зростання, зрілість, спад, оновлення;

г) впровадження, зростання, зрілість, спад.

Для етапу впровадження товару на ринок характерне:

а) інтенсивне визнання товару й нарощування обсягів продажу, зменшення
витрат на рекламу, поява конкурентів, збільшення прибутків фірми;

б) високі витрати на виробництво і збут, покупці – новатори, конкуренти
відсутні, прибутки відсутні, повільне збільшення обсягів продаж;

в) уповільнення темпів зростання обсягів продажу товару, прибуток
стабілізується або навіть частково зменшується внаслідок додаткових
витрат на маркетингові заходи з метою протидії конкурентам і залучення
нових покупців;

г) різке скорочення обсягів продажу і зменшення прибутку.

15. Етап зростання ЖЦТ характеризується:

а) інтенсивним визнанням товару й нарощуванням обсягів продажу,
зменшенням витрат на рекламу, появою конкурентів, збільшенням прибутків
фірми;

б) високими витратами на виробництво і збут, покупці – новатори,
відсутністю конкурентів і прибутків, повільним збільшенням обсягів
продаж;

в) уповільненням темпів зростання обсягів продажу товару, стабілізацією
прибутку або навіть частковим зменшенням внаслідок додаткових витрат на
маркетингові заходи з метою протидії конкурентам і залучення нових
покупців;

г) різким скороченням обсягів продажу і зменшенням прибутку.

16. Для етапу зрілості ЖЦТ характерне:

б) високі витрати на виробництво і збут, покупці – новатори, конкуренти
відсутні, прибутки відсутні, повільне збульшення обсягів продаж;

г) різке скорочення обсягів продажу і зменшення прибутку.

17. Етап спаду в ЖЦТ характеризується:

г) різким скороченням обсягів продажу і зменшенням прибутку.

18. Товар в маркетингу розглядається на ____ рівнях:

а) двох;

б) трьох;

в) чотирьох;

г) жодна з відповідей невірна.

19. До кількісних показників, які характеризують стан ринку відносять:

а) кількість конкурентів;

б) місткість ринку;

в) завантаження транспорту;

г) динаміку чисельності покупців.

20. До якісних показників, які характеризують стан ринку відносять:

а) маркетингові стратегії, що використовуються;

б) структуру потреб;

в) регіональні особливості споживання;

г) кількість покупців.

21. Товарні межі ринку – це:

а) група взаємопов’язаних товарів (товарів однієї споживчої вартості), у
межах якої споживач може перейти від споживання одного товару до
споживання іншого;

б) регіон зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів
у межах одного товарного ринку), який може бути територією держави,
області, району, міста (або їх частиною);

в) ринок у межах території області, району, міста;

г) максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року,
виражений у натуральних або вартісних одиницях.

22. Територіальні межі ринку – це:

в) ринок у межах території області, району, міста;

23. Місткість ринку – це:

в) ринок у межах території області, району, міста;

24. Для визначення місткості ринку використовують методи:

а) регресійного аналізу;

б) ланцюгових підстановок;

в) імітації;

г) моделювання.

25. Ринкова частка фірми – це:

а) максимально можливий обсяг продажу певного товару протягом року,
виражений у натуральних або вартісних одиницях;

б) питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту;

в) відношення зайнятої фірмою частки ринку до ринкової частки
найбільшого конкурента;

г) економічна ситуація, що склалася на ринку відносно попиту,
пропозиції, рівня цін, товарних запасів, становища основних
фірм-конкурентів.

26. Відносна ринкова частка фірми – це…

б) питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту;

в) відношення зайнятої фірмою частки ринку до ринкової частки
найбільшого конкурента;

27. Під кон’юнктурою ринку розуміють:

б) питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту;

в) відношення зайнятої фірмою частки ринку до ринкової частки
найбільшого конкурента;

28. Зростаюча товарна кон’юнктура характеризується:

а) відносною стійкістю високих цін і найбільшою активністю споживачів та
постачальників;

б) перевищенням попиту над пропозицією та зростанням цін;

в) затоварюванням ринку, зниженням ринкових цін, скороченням кількості
укладених договорів купівлі-продажу;

г) низькими цінами і пасивністю суб’єктів ринку.

29. Для високої товарної кон’юнктури характерне:

а) відносна стійкість високих цін і найбільша активність споживачів та
постачальників;

б) перевищення попиту над пропозицією та зростання цін;

в) затоварювання ринку, зниження ринкових цін, скорочення кількості
укладених договорів купівлі-продажу;

г) низькі ціни і пасивність суб’єктів ринку.

30. Падаюча товарна кон’юнктура характеризується:

а) відносною стійкістю високих цін і найбільшою активністю споживачів та
постачальників;

б) перевищенням попиту над пропозицією та зростанням цін;

в) затоварюванням ринку, зниженням ринкових цін, скороченням кількості
укладених договорів купівлі-продажу;

г) низькими цінами і пасивністю суб’єктів ринку.

31. Низьку товарну кон’юнктуру характеризують:

а) відносна стійкість високих цін і найбільша активність споживачів та
постачальників;

б) перевищення попиту над пропозицією та зростання цін;

в) затоварювання ринку, зниження ринкових цін, скорочення кількості
укладених договорів купівлі-продажу;

г) низькі ціни і пасивність суб’єктів ринку.

32. Монополія – це:

а) коли кілька самостійних великих фірм монополізують виробництво та
збут певного товару або виду товару;

б) угода, союз, об’єднання невеликої кількості великих підприємств, що
зосередили у своїх руках виробництво і збут значної частини продукції в
одній або кількох галузях економіки;

в) монопольне становище одного покупця, який має змогу контролювати
закупівельну ціну певного товару;

г) коли конкретна фірма або об’єднання є єдиним виробником певних
товарів, у яких немає товарів-замінників.

33. Згідно чинного законодавства України монопольним вважається становще
на фірми ринку, якщо вона займає:

а) 30% ринку;

б) 35% ринку;

в) 50% ринку;

г) 51% ринку.

34. Картелі – це:

а) об’єднання самостійних у виробничо-господарському та комерційному
відношенні підприємств однієї галузі виробництва з метою монопольного
панування на ринку й отримання максимального прибутку;

б) одна з форм монополістичних об’єднань, яка характеризується тим, що
розподіл замовлень, закупівля сировини та реалізація виробленої її
учасниками продукції здійснюється через єдину збутову контору;

в) форма монополістичного об’єднання, у межах якого учасники втрачають
виробничу, комерційну, а найчастіше і юридичну самостійність;

г) це монополістичні об’єднання, які утворюються поєднанням прибуткових
багатопрофільних підприємств, що не мали виробничої та технічної
спільності.

35. Синдикати – це…

36. Трести – це:

37. Концерни – це…

в) поєднання десятків й навіть сотень багатопрофільних синдикатів,
трестів, підприємств різних галузей прмисловості, транспорту, торгівлі
та банківської сфери, які мають обмежену самостійність, єдину власність
і функціонують під загальним фінансовим контролем головної фірми;

38. Конгломерат – це:

г) це монополістичні об’єднання, які утворюються поглинанням прибуткових
багатопрофільних підприємств, що не мали виробничої та технічної
спільності.

39. Ринок з нормальною ринковою конкуренцією вважається безпечним, коли
дві фірми не займають більш як:

а) 44% ринку;

б) 63% ринку;

в) 54% ринку;

г) 35% ринку.

40. Ринок з нормальною ринковою конкуренцією вважається безпечним, коли
три фірми не займають більш як:

а) 35% ринку;

б) 44% ринку;

в) 54% ринку;

г) 63% ринку.

41. Ринок з нормальною ринковою конкуренцією вважається безпечним, коли
чотири фірми не займають більш як:

а) 35% ринку;

б) 44% ринку;

в) 54% ринку;

г) 63% ринку.

42. Послуги – це:

а) об’єкти продажу у вигляді дій, вигод або задоволення;

б) споживчі вартості, які, однак, найчастіше не втілено у конкретних
фізичних речах чи формах;

в) товари нематеріальної форми;

г) а, б, в.

43. За видом послуги класифікують на:

а) споживчі;

б) виробничі;

в) матеріальні;

г) нематеріальні.

44. За характером використання розрізняють послуги:

а) споживчі;

б) матеріальні;

в) нематеріальні;

г) відповіді б, в.

45. До споживчих послуг належать:

а) послуги з оренди товарів;

б) сервіс;

в) торгові послуги;

г) особистісні послуги.

46. До виробничих послуг не відносять:

а) інженіринг;

б) лізинг;

в) сервіс;

г) торгівля.

47. До громадських послуг належать:

а) телебачення;

б) радіо;

в) зв’язок;

г) транспорт.

48. Передпродажні послуги включають:

а) прийом замовлень на товари;

б) рекламу товарів;

в) доставку товарів додому;

г) консультування спеціалістів.

49. Післяпродажні послуги включають:

а) подарункове пакування товарів;

б) організацію запису на аудіо- та відеоплівку;

в) установку товарів;

г) оформлення інтер’єру квартири.

50. До додаткових послуг належать:

а) безкоштовна автостоянка;

б) дрібна переробка виробів, куплених в магазині;

в) надання кредиту;

г) установка товару.

51. Маркетинг послуг – це:

а) процес розробки, просування і реалізації послуг, орієнтований на
виявлення і задоволення специфічних потреб клієнтів;

б) комплекс обов’язкових для виконання правил обслуговування клієнтів,
які покликані гарантувати встановлений рівень якості всіх послуг;

в) сукупність інтелектуальних видів діяльності, спрямованих на отримання
оптимальних результатів від капіталовкладень та витрат, пов’язаних з
реалізацією проектів за рахунок ефективного використання матеріальних,
трудових, технологічних, фінансових ресурсів;

г) жодна з відповідей невірна.

52. Під стандартом обслуговування розуміють:

г) жодна з відповідей невірна.

53. Інжиніринг – це:

г) жодна з відповідей невірна.

54. Інжинірингові послуги з підготовки виробничого процесу не включають:

а) передпроектні послуги;

б) проектні послуги;

в) спеціальні послуги;

г) консалтингові послуги.

55. Класифікація товарів згідно з концепцією маркетингу:

а) як уявлення споживача про властивості товару;

б) усе те, що може задовольнити потребу споживача;

в) набір чітких характеристик, який відповідає певному рівню якості;

г) відповіді а, б, в.

56. В Японії виготовляють фотоапарати, в яких зображення записується на
магнитний диск, подібно до персональних комп’ютерів. Цей продукт
знаходиться на стадії впровадження на ринок. Потенційними покупцями
цього товару є:

а) консерватори;

б) звичайні покупці;

в) суперноватори;

г) новатори.

57. З маркетингової точки зору продуктом є:

а) фізичний предмет;

б) послуга;

в) організаційний проект;

г) технічний проект.

58. На якому етапі життєвого циклу товару основними клієнтами
підприємства є аутсайдери?

а) впровадження;

б) зростання;

в) зрілості;

г) спаду.

59. До якої класифікаційної групи товарів широкого вжитку слід віднести
кольоровий телевізор “Соні”?

а) товари повсякденного попиту;

б) товари попереднього вибору;

в) товари особливого попиту;

г) товари пасивного попиту.

60. Чернівецька фірма “Буковинка” освоїла виробництво нових
кондитерських виробів і почала продавати їх у м.Херсоні. Незважаючи на
те, що впродовж встановленого періоду зростав обсяг збуту, фірма не мала
прибутку за цей період. Вкажіть стадію життєвого циклу товару:

а) впровадження на ринок;

б) зрілість;

в) зростання;

г) спад.

Тема 3: Якість як складова конкурентоспроможності товарів.

Залежно від ступеня задоволення потреб споживачів існує ___ рівня
якості:

а) два;

б) три;

в) чотири;

г) жодна з відповідей не вірна.

Яке із зазначених визначень не відповідає рівням якості товару:

а) відповідність стандарту;

б) відповідність використанню;

в) відповідність товарам-конкурентам;

г) відповідність прихованим потребам ринку.

Якщо якість оцінюється як відповідність вимогам документів на
виготовлення продукції, то даний рівень якості має назву:

а) відповідність фактичним потребам ринку;

б) відповідність прихованим потребам ринку;

в) відповідність стандарту;

г) відповідність використанню.

Якщо перевага товару створюється за рахунок додаткових споживчих
властивостей, які мали прихований характер, то рівень якості має назву:

а) відповідність фактичним потребам ринку;

б) відповідність прихованим потребам ринку;

в) відповідність стандарту;

г) відповідність використанню.

За умови, що товар повинен задовольняти не тільки вимоги стандартів, але
й користуватися попитом на ринку, то даний рівень якості називається:

а) відповідність фактичним потребам ринку;

б) відповідність прихованим потребам ринку;

в) відповідність стандарту;

г) відповідність використанню.

Рівень якості – це…

а) наявна сукупність характеристик товару здатних задовольнити потреби
споживача;

б) одна з маркетингових змінних, якою може оперувати виробник товару;

в) відносна характеристика якості товару, що є результатом порівняння
його показників із відповідними значеннями базових показників;

г) всі відповіді вірні.

До параметрів, які визначають показники якості не належать:

а) надійність товару;

б) ергономічні властивості;

в) гігієніні властивості;

г) ринкова новизна товару.

Ергономічні властивості товару – це…

а) можливість економії під час користування товаром;

б) зручність і комфорт в експлуатації товару;

в) ринкова новизна товару;

г) вплив товару на зовнішнє середовище та організм людини.

Естетичні властивості товару не включають:

а) форму товару;

б) моду і стиль;

в) зручність і комфорт в експлуатації товару;

г) оригінальність.

Розрізняють наступні групи факторів якості товару:

а) фактори, які формують якість;

б) фактори, які побічно впливають на якість;

в) фактори, які зберігають якість;

г) фактори, які руйнують якість.

До факторів, які стимулюють якість товару належать:

а) якість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів;

б) якість технологічних процесів виготовлення товару;

в) матеріальна зацікавленість робітників;

г) умови транспортування.

До факторів, які зберігають якість товару не належать:

а) маркування;

б) експлуатація;

в) умови транспортування;

г) державне регулювання виробництва якісної продукції.

Абсолютний рівень якості – це…

а) рівень якості конкретного товару в порівнянні зі зразком, аналогом
або ідеальним товаром;

б) рівень якості, визначений групою експертів;

в) рівень якості, характерний для товару, який лідирує в певній
категорії;

г) рівень конкретного товару без його порівняння з аналогом або
яким-небудь іншим товаром.

Відносний рівень якості – це…

а) рівень якості конкретного товару в порівнянні зі зразком, аналогом
або ідеальним товаром;

б) рівень якості, визначений групою експертів;

в) рівень якості, характерний для товару, який лідирує в певній
категорії;

г) рівень конкретного товару без його порівняння з аналогом або
яким-небудь іншим товаром.

Кількісну характеристику технічного рівня якості можна визначити за
допомогою такого показника:

а) відносного;

б) одиничного;

в) абсолютного;

г) пограничного.

Серед груп одиничних показників якості відсутні:

а) показники призначення;

б) показники надійності;

в) показники споживчої цінності;

г) економічні показники.

До методів визначення якості не належить:

а) об’єктивний метод;

б) органолептичний метод;

в) диференційований метод;

г) експерний метод.

Об’єктивний метод визначення якості товару означає:

а) оцінку рівня якості одиничних виробів із відповідними
виробами-еталонами;

б) розрахунок інтегрального показника узагальненого рівня якості;

в) оцінку рівня якості за допомогою стендових випробувань і приладових
вимірів;

г) використання органів почуттів людини – слуху, зору, смаку, нюху.

Органолептичний метод визначення якості базується на:

а) оцінці рівня якості за допомогою стендових випробувань і приладових
вимірів;

б) розрахунку інтегрального показника узагальненого рівня якості;

в) використання органів почуттів людини – слуху, зору, смаку, нюху;

г) оцінці рівня якості одиничних виробів із відповідними
виробами-еталонами.

Диференційований метод визначення якості передбачає:

а) оцінку рівня якості одиничних виробів із відповідними
виробами-еталонами;

б) розрахунок інтегрального показника узагальненого рівня якості;

в) оцінку рівня якості за допомогою стендових випробувань і приладових
вимірів;

г) використання органів почуттів людини – слуху, зору, смаку, нюху.

Комплексний метод визначення якості товару базується на:

а) використання органів почуттів людини – слуху, зору, смаку, нюху;

б) розрахунку інтегрального показника узагальненого рівня якості;

в) оцінці рівня якості за допомогою стендових випробувань і приладових
вимірів;

г) оцінці рівня якості одиничних виробів із відповідними
виробами-еталонами.

“Петля якості” включає такі елементи:

а) контроль, проведення випробувань і обслуговування;

б) висока кваліфікація управлінського персоналу;

в) аналіз економічних показників;

г) культура обслуговування.

В “петлі якості” відсутній такий елемент:

а) маркетинг, пошуки і вивчення ринку;

б) аналіз економічних показників;

в) підготовка і розробка виробничих процесів;

г) утилізація після використання.

Управління якістю на перше місце висуває наступний елемент:

а) проектування і (або) розробка технічних вимог, розробка товару;

б) підготовка і розробка виробничих процесів;

в) маркетинг, пошуки і вивчення ринку;

г) виробництво.

В “петлі якості” даний елемент є першим і заключним етапом:

а) проведення випробувань;

б) проектування і розробка технічних вимог;

в) маркетинг, пошуки і вивчення ринку;

г) розробка товару.

На етапі підготовки виробництва служба маркетингу підприємства повинна:

а) вивчати вимоги споживача і задовольняти їх шляхом пропозиції
відповідних товарів;

б) аналізувати потреби споживачів (дійсні й передбачувані) і займатися
розробкою планів виробництва нових товарів;

в) приймати участь у вирішенні проблем, пов’язаних з технічним
обслуговуванням та експлуатацією;

г) здійснювати контроль за реалізацією нових товарів і аналізувати
одержану інформацію.

На етапі забезпечення якості в процесі реалізації товару служба
маркетингу вирішує наступні завдання:

а) вступає в контакт із замовниками та посередниками;

б) дотримання термінів постачання і недопущення їх порушень, що
негативно позначається на споживачах;

в) перевірка одержання споживачами необхідних інструкцій і технічної
допомоги у використанні продукту;

г) відповіді а,б,в.

На етапі забезпечення якості після реалізації товарів, служба
маркетингу:

а) вирішує проблеми, пов’язані з маркіруванням, упакуванням,
транспортуванням і збереженням;

б) контроль за станом товарів при збереженні і реалізації із метою
виявлення можливого погіршення їх якісних характеристик;

в) веде переговори з представниками фірм, зацікавлених у закупівлях
нових виробів;

г) виявлення причин, що спонукають покупця до придбання конкретних
товарів.

Стандартизація – це:

а) сукупність дій і заходів, які мають своїм наслідком відсутність
відхилень і варіативності у виробах, послугах або процесах;

б) засіб забезпечення сумісності, взаємозамінності, уніфікації,
типізації, надійності техніки й інформаційних систем, норм безпеки й
екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей продукції,
робіт, процесів і послуг;

в) це сукупність дій і процедур із метою підтвердження за допомогою
сертифіката відповідності або знака відповідності того, що продукт або
послуга відповідає визначеним стандартам або технічним умовам;

г) відповіді а, б.

До основних переваг стандартизації не відносять:

а) взаємозалежність частин виробів, що сприяє зменшенню вартості
виробництва, збільшенню продуктивності, спрощенню і здешевленню зміни
або ремонту виробів, скорочення витрат на проектування;

б) скорочення часу і витрат на навчання персоналу та скорочення термінів
проектування виробів;

в) упорядкованість виробничих графіків, процесів управління ресурсами
виробництва, матеріально-технічного постачання та бухгалтерії;

г) скорочення розмаїтості, обмеження числа споживачів, яким адресовано
товар, що посилює маркетингові ризики виробника і заохочує конкурентів
до диференційованої пропозиції.

Стандарт – це:

а) нормативний документ, розроблений на основі угоди більшості
зацікавлених сторін і прийнятий визнаним органом або затверджений
підприємством;

б) довідково-нормативний документ, який регулює і впорядковує
виробництво окремих товарів, що сприяє зменшенню вартості виробництва,
збільшенню продуктивності, спрощенню обслуговування виробів;

в) документ, що засвідчує відповідність виробу вимогам визначених
стандартів;

г) документ, який вимагає повного дотримання виробником товару
обумовлених характеристик.

Система стандартів в Україні не включає:

а) міжнародні стандарти ISO серії 9000;

б) державні стандарти;

в) стандарти конкурентів;

г) стандарти підприємства.

Міжнародні стандарти ISO серії 9000:

а) встановлюють на вироби загального застосування, продукцію
міжгалузевого призначення, продукцію для населення і народного
господарства;

б) найбільш жорсткі вимоги щодо якості товарів, які використовуються для
сертифікації виробів, експортованих в інші країни і реалізованих на
світовому ринку;

в) носять обов’язковий характер для дотримання
підприємствами-виробниками, які виступають на ринку як лідери за якістю;

г) встановлюються на елементи народногосподарських об’єктів державного
значення (транспорт, зв’язок, енергосистеми, оборона, навколишнє
середовище).

Стандарти ISO серії 9000 – це:

а) стандарти, які відносяться до виробництва й упаковки;

б) найбільш точні стандарти якості і відносяться до системи якості для
розробки дизайну, виробництва, установки й обслуговування;

в) стандарти, пов’язані з остаточним тестуванням і перевіркою;

г) стандарти, пов’язані з розвитком загальної системи якості.

Стандарти ISO 9002 пов’язані з:

а) виробництвом й упаковкою;

б) розробкою дизайну, виробництвом, установкою й обслуговуванням;

в) остаточним тестуванням і перевіркою;

г) розвитком загальної системи якості.

36. Стандарти ISO 9003 пов’язані з:

а) розробкою дизайну, виробництвом, установкою й обслуговуванням;

б) виробництвом й упаковкою;

в) розвитком загальної системи;

г) остаточним тестуванням і перевіркою.

37. Стандарти ISO 9004 пов’язані з:

а) розвитком загальної системи якості;

б) виробництвом й упаковкою;

в) розробкою дизайну, виробництвом, установкою й обслуговуванням;

г) остаточним тестуванням і перевіркою.

38. Сертифікація – це:

г) відповіді а, б.

39. До видів сертифікації не відносять:

а) самосертифікацію;

б) добровільну сертифікацію;

в) сертифікацію, здійснювану споживачем;

г) сертифікацію, проведену третьою стороною.

40. До якого фактора якості товару відноситься нормативно-технічна
документація?

а) що впливає на якість;

б) що стимулює якість;

в) що зберігає якість;

г) всі варіанти правильні.

Тема 4: Конкурентоспроможність товарів

Конкурентоспроможність товару – це:

а) вирішальний чинник комерційного успіху підприємства в умовах
конкуренції, який визначає можливість конкурувати на певному товарному
ринку;

б) сукупність характеристик, що вирізняють його від товарів-аналогів за
ступенем задоволення конкретних потреб індивідуального споживача, а
також за рівнем витрат на його купівлю та подальше використання;

в) наявність в товару особливої характеристики, яка створює конкурентну
перевагу серед товарів-конкурентів й дає можливість конкурувати на ринку
в певний період часу;

г) всі відповіді вірні.

Складовими конкурентоспроможності товарів є:

а) показники якості, цінові показники й ринкові показники;

б) наявність постійних покупців, лідерство серед конкурентів за якістю;

в) відмінні функціональні властивості товару, доступна ціна й
відсутність товарів-замінників;

г) висока споживча цінність товару, велика ринкова частка.

До технічних параметрів конкурентоспроможності товару не належать:

а) параметри призначення;

б) витрати на ремонт;

в) ергономічні параметри;

г) нормативні параметри.

Параметри призначення характеризують:

а) товар щодо його відповідності властивостям людського організму у
процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром;

б) технічні властивості товару, що визначають основні сфери його
застосування та функції, які він має виконувати;

в) інформаційну виразність товару, раціональність форми, цілісність
композиції, досконалість виробничого виконання продукції;

г) відповідність товару стандартам і нормам законодавства, що
регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові
межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати.

Ергономічні параметри характеризують:

а) технічні властивості товару, що визначають основні сфери його
застосування та функції, які він має виконувати;

б) товар щодо його відповідності властивостям людського організму у
процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром;

Естетичні параметри характеризують:

а) інформаційну виразність товару, раціональність форми, цілісність
композиції, досконалість виробничого виконання продукції;

в) відповідність товару стандартам і нормам законодавства, що
регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові
межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати;

г) товар щодо його відповідності властивостям людського організму у
процесі виконання ним трудових операцій та взаємодії з цим товаром.

Нормативні параметри характеризують:

б) відповідність товару стандартам і нормам законодавства, що
регламентує рівень деяких параметрів товару, і встановлюють обов’язкові
межі, нижче яких ці параметри не можуть перебувати;

в) технічні властивості товару, що визначають основні сфери його
застосування та функції, які він має виконувати;

Для кількісної оцінки конкурентоспроможності товарів не використовують:

а) одиничний показник;

б) комплексний показник;

в) диференційований показник;

г) інтегральний показник.

Одиничний показник конкурентоспроможності визначається:

а) одноразовим вимірюванням конкретного параметра товару;

б) оцінкою сукупності одиничних показників;

в) оцінкою сукупності комплексних показників;

г) відповіді а, б.

Комплексний показник конкурентоспроможності визначається:

а) одноразовим вимірюванням конкретного параметра товару;

б) оцінкою сукупності одиничних показників;

в) оцінкою сукупності комплексних показників;

г) відповіді а, б.

Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається:

а) одноразовим вимірюванням конкретного параметра товару;

б) оцінкою сукупності комплексних показників;

в) оцінкою сукупності одиничних показників;

г) відповіді а, б.

Одиничний показник визначають за формулою:

а) qi = Роцін / Рбаз;

б) qi = Рбаз / Роцін;

в) qi = Цспожоцін / Цспожбаз;

г) qi = ( Vі * Qі.

Індекс технічних параметрів вираховують за формулою:

а) Іт.п. = Роцін / Рбаз;

б) Іт.п. = ( Vі * qі;

в) Іт.п. = Цспожоцін / Цспожбаз;

г) Іт.п. = Рбаз / Роцін.

Індекс економічних параметрів визначають за формулою:

а) Іе.п. = Роцін / Рбаз;

б) Іе.п. = ( Vі * qі;

в) Іе.п. = Цспожоцін / Цспожбаз;

г) Іе.п. = Рбаз / Роцін.

Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається за формулою:

а) Кінт. = Роцін / Рбаз;

б) Кінт. = ( Vі * qі;

в) Кінт. = Цспожоцін / Цспожбаз;

г) Кінт. = Іт.п. / Іе.п.

При оцінюванні конкурентоспроможності товару можна використовувати
методи:

а) метод порівняння з базовим зразком; метод визначення інтегрального
показника конкурентоспроможності; вибірковий метод; метод експертної
оцінки;

б) метод експертної оцінки; метод семантичного диференціалу; метод
інтеграційного розвитку; змішаний метод;

в) метод порівняння з базовим зразком; метод визначення інтегрального
показника конкурентоспроможності; метод експертної оцінки; метод
семантичного диференціалу; метод відповідності споживчим вимогам;
змішаний метод;

г) диференційований метод; концентрований метод; змішаний метод.

До переваг такого методу оцінки конкурентоспроможності товару, як
відповідність споживчим вимогам, належать:

а) точність оцінки;

б) не потребує обладнання і знання стандартів;

в) наглядність оцінювання;

г) налагодження зв’язків з науковцями і практиками в даній галузі.

До переваг такого методу оцінки конкурентоспроможності товару, як
порівняння з базовим зразком, належать:

а) точність оцінки;

б) не потребує обладнання і знання стандартів;

в) наглядність оцінювання;

г) легше зазначити недоліки і переваги товарів у процесі порівняння.

До переваг такого методу оцінки конкурентоспроможності товару, як
експертна оцінка, належать:

а) наглядність оцінювання;

б) не потребує обладнання і знання стандартів;

в) точність оцінки;

г) легше зазначити недоліки і переваги товарів у процесі порівняння.

Основними перевагами семантичного диференціалу є:

а) наглядність оцінювання;

б) точність оцінки;

в) не потребує обладнання і знання стандартів;

г) легше зазначити недоліки і переваги товарів у процесі порівняння.

Основним недоліком методу відповідності споживчим вимогам є:

а) проблеми вибору базового зразка;

б) витрати грошей і часу;

в) неточність оцінки;

г) проблеми розробки методології.

До недоліків методу порівняння з базовим зразком відносять:

а) оцінка конкурентоспроможності товару залежить від базового зразка;

б) витрати грошей і часу;

в) неточність оцінки;

г) проблеми розробки методології.

Серед недоліків методу експертної оцінки розрізняють:

а) витрати на вибір базового зразка;

б) неточність оцінки;

в) проблеми вибору експертів;

г) потребує розробки методології.

Недоліком методу семантичного диференціалу вважають:

а) оцінка конкурентоспроможності товару залежить від базового зразка;

б) витрати на опитування покупців;

в) неточність оцінки;

г) проблеми розробки методології.

До недоліків змішаного методу, який використовується для оцінки
конкурентоспроможності товару, відносять:

а) оцінка конкурентоспроможності товару залежить від базового зразка;

б) витрати на опитування покупців;

в) проблеми розробки методології;

г) неточність оцінки.

Відповідність споживчим вимогам як метод оцінки конкурентоспроможності
товару рекомендовано використовувати:

а) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

б) для універсальних торговельних підприємств;

в) для фірмових підприємств, Дому моделей, для планування товарів
ринкової новизни;

г) для спеціалізованих і вузькоспеціалізованих торговельних підприємств.

Метод порівняння з базовим зразкам для оцінки конкурентоспроможності
товару рекомендовано застосовувати:

а) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

б) для універсальних торговельних підприємств;

в) для фірмових підприємств, Дому моделей, для планування товарів
ринкової новизни;

г) для спеціалізованих і вузькоспеціалізованих торговельних підприємств.

Метод експертної оцінки для оцінювання конкурентоспроможності товару
застосовують:

а) для всіх підприємств;

б) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

в) для універсальних торговельних підприємств;

г) для фірмових підприємств, Дому моделей, для планування товарів
ринкової новизни.

Метод семантичного диференціалу рекомендовано використовувати для
оцінювання конкурентоспроможності товарів:

а) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

б) для універсальних торговельних підприємств;

в) для всіх підприємств;

г) для спеціалізованих і вузькоспеціалізованих торговельних підприємств.

Змішаний метод оцінки конкурентоспроможності товару можна
використовувати:

а) для виробничих підприємств, великих торговельних підприємств;

б) для всіх підприємств;

в) для універсальних торговельних підприємств;

г) для спеціалізованих і вузькоспеціалізованих торговельних підприємств.

Створити вагому відмінну перевагу товару не можна:

а) збільшивши корисність товару без відповідного зростання витрат;

б) знизивши витрати на покупку водночас збільшивши витрати на
експлуатацію;

в) знизивши витрати при збереженні рівня корисності;

г) створивши нове положення на ринку через інші рівні корисності і ціни.

Кожну ринкову пропозицію можна диференціювати за наступними напрямками:

а) за конкурентоспроможністю товару і послуги, кваліфікацією персоналу й
іміджем фірми-виробника;

б) за товаром, послугою, персоналом й іміджем;

в) за товаром й персоналом;

г) жодна з відповідей невірна.

До напрямків диференціації товарів не відносять:

а) додаткові можливості продукту;

б) обслуговування і ремонт;

в) ефективність використання продукту;

г) зручність обслуговування.

Диференціацію пропозиції за послугами здійснюють через:

а) зручність оформлення замовлення;

б) високу якість доставленої продукції;

в) підтримання зв’язку з постійними клієнтами;

г) швидкість виконання.

Якість товару в маркетингу – це:

а) сукупність фізичних, хімічних, ергономічних та інших характеристик
виробу, що оцінюється;

б)характеристика конкурентоспроможності товару, рівень його відмінності
від товарів-конкурентів;

в) рівень успішності вирішення проблем споживачів;

г) те загальне, що цінують в продукті різноманітні покупці.

Система якості повинна:

а) усувати невідповідності якості після їх виявлення;

б) попереджувати виникнення проблем, що пов’язані з якістю;

в) задовольняти вимоги споживачів до якості продукції;

г) формувати такі властивості товару, які б не поступалися
товарам-конкурентам.

Що означає ISO (ІСО) ?

а) система управління конкурентоспроможністю;

б) міжнародна організація зі стандартизації;

в) приватна фірма, що спеціалізується на питаннях стандартизації;

г) стандарти якості, які регулюють виробництво вітчизняних виробників.

Ціна споживання – це:

а) ціна на ринку, за яку споживач готовий придбати товар;

б) ціна на ринку в сумі з експлуатаційними витратами в період
використання товару;

в) ціна ринку в сумі з вартістю доставки товару до споживача;

г) сума витрат на транспортування, монтаж, обслуговування товару в
процесі споживання.

Конкурентоспроможність товару – це:

а) найвищий у світі рівень якості товару;

б) здатність товару конкурувати на світовому ринку;

в) здатність товару конкурувати з аналогами на конкретному ринку в
певний період часу;

г) найнижча собівартість товару.

Які із вказаних факторів важливі для успіху товару на ринку:

а) переваги, які пропонує продукт;

б) маркетингові переваги;

в) правильна сегментація та позиціонування;

г) всі вищепереаховані фактори.

Тема 5: Формування асортименту та управління ним

Асортимент – це:

а) систематизований перелік найменувань виробів із кодами пропозиції,
встановлений для відповідної галузевої продукції у Державному
класифікаторі продукції та послуг;

б) номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі;

в) упорядкована за визначеними ознаками товарна маса;

г) набір різноманітних товарів, згрупованих за будь-якою ознакою.

Номенклатура – це:

б) номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі;

в) упорядкована за визначеними ознаками товарна маса;

г) набір різноманітних товарів, згрупованих за будь-якою ознакою.

Виробничий асортимент – це:

б) це номенклатура товарів, що виробляються промисловими та
сільськогосподарськими підприємствами, а також іншими виробниками;

в) це товари одного призначення, але різних функціональних властивостей,
якості, ціни;

г) упорядкована за визначеними ознаками товарна маса.

Торговий асортимент – це:

б) номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі;

в) упорядкована за визначеними ознаками товарна маса;

г) набір різноманітних товарів, згрупованих за будь-якою ознакою.

Під видом товару розуміють:

а) товари одного призначення, але різних функціональних властивостей,
якості, ціни;

б) різновид товару;

в) товар визначеного призначення;

г) номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі.

Асортиментна група – це:

а) товари одного призначення, але різних функціональних властивостей,
якості, ціни;

б) різновид товару;

в) товар визначеного призначення;

г) номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі.

Асортиментна позиція – це:

а) товари одного призначення, але різних функціональних властивостей,
якості, ціни;

б) номенклатура товарів, призначених для продажу в роздрібній мережі;

в) товар визначеного призначення;

г) різновид товару.

До характеристик товарного асортименту не належить:

а) широта;

б) глибина;

в) змінність;

г) насиченість.

Широта асортименту – це:

а) кількість асортиментних груп товарів;

б) кількість видів товару;

в) загальна кількість товарів, їх асортиментних позицій;

г) співставлюваність асортименту в кінцевому споживанні.

Під глибиною асортименту розуміють:

а) кількість асортиментних груп товарів;

б) кількість видів товару;

в) загальна кількість товарів, їх асортиментних позицій;

г) співставлюваність асортименту в кінцевому споживанні.

Насиченість асортименту – це:

а) кількість видів товару;

б) кількість асортиментних груп товарів;

в) співставлюваність асортименту в кінцевому споживанні;

г) загальна кількість товарів, їх асортиментних позицій.

Основними завданнями оптимізації асортименту є:

а) оптимізація номеклатури асортименту з урахуванням споживчих
характеристик та особливостей технології виробництва;

б) оновлення продукції в цілому та по окремих видах з урахуванням
життєвого циклу товару;

в) оптимальне співвідношення нових та “старих” товарів;

г) всі відповіді вірні.

Нарощування асортименту як спосіб його розширення визначається як:

а) розширення асортименту за рахунок нових виробів;

б) збільшення числа асортиментних груп;

в) оновлення продукції в цілому;

г) вилучення з асортименту “старих” товарів.

Насичення асортименту означає:

а) включення нових асортиментних груп;

б) збільшення гармонійності товарів;

в) розширення асортименту за рахунок нових виробів;

г) всі відповіді вірні.

Процес оптимізації асортименту здійснюється в наступній послідовності:

а) вивчення об’єкта оптимізації; розробка і обгрунтування моделі
формування асортименту; аналіз внутрішніх та зовнішніх обмежень з
виробництва продукції;

б) вивчення структури асортименту; аналіз виробничих обмежень та
можливостей збуту продукції; розробка і обгрунтування моделі формування
асортименту;

в) вивчення об’єкта оптимізації; аналіз внутрішніх та зовнішніх обмежень
з виробництва продукції; розробка і обгрунтування моделі формування
асортименту;

г) відповіді б, в.

Стратегія горизонтальної диверсифікації передбачає:

а) організацію бізнесу в нових галузях;

б) розширення контингенту покупців товару;

в) розширення асортименту шляхом використання тих самих технологій у
різних галузях;

г) доповнення асортиментної пропозиції новими послугами.

Стратегія вертикальної диверсифікації базується на:

а) організації бізнесу в нових галузях;

б) розширенні контингенту покупців товару;

в) розширенні асортименту шляхом використання тих саме технологій у
різних галузях;

г) доповненні асортиментної пропозиції новими послугами.

Стратегія латеральної диверсифікації полягає в:

а) організації бізнесу в нових галузях;

б) розширенні асортименту шляхом використання тих саме технологій у
різних галузях;

в) розширенні контингенту покупців товару;

г) доповненні асортиментної пропозиції новими послугами.

Стратегія інтенсивного маркетингу передбачає:

а) високі ціни та низький рівень збутових витрат;

б) високі ціни та значні витрати на стимулювання збуту;

в) низькі ціни та високі витрати на стимулювання збуту;

г) раціональне співвідношення низьких витрат на стимулювання збуту з
доступними цінами.

Стратегія вибіркового проникнення передбачає:

а) високі ціни та низький рівень збутових витрат;

б) низькі ціни та високі витрати на стимулювання збуту;

в) високі ціни та значні витрати на стимулювання збуту;

г) раціональне співвідношення низьких витрат на стимулювання збуту з
доступними цінами.

Стратегія широкого проникнення грунтується на:

а) високих цінах та низькому рівні збутових витрат;

б) високих цінах та значних витратах на стимулювання збуту;

в) низьких цінах та високих витратах на стимулювання збуту;

г) раціональному співвідношенні низьких витрат на стимулювання збуту з
доступними цінами.

Стратегія пасивного маркетингу передбачає:

а) високі ціни та низький рівень збутових витрат;

б) високі ціни та значні витрати на стимулювання збуту;

в) низькі ціни та високі витрати на стимулювання збуту;

г) раціональне співвідношення низьких витрат на стимулювання збуту з
доступними цінами.

Модифікація ринку – це:

а) одна із стратегій розширення асортименту товарів;

б) політика зниження цін, використання нових форм реклами, активне
стимулювання продажу;

в) сукупність дій щодо розширення контингенту покупців товару;

г) відповіді а, в.

Модифікація товару – це:

а) політика зниження цін, використання нових форм реклами, активне
стимулювання продажу;

б) сукупність дій щодо розширення контингенту покупців товару;

в) сукупність дій щодо зміни деяких властивостей товару;

г) використання нових технологій для виробництва товарів.

Модифікація маркетингових засобів – це:

а) сукупність дій щодо розширення контингенту покупців товару;

б) політика зниження цін, використання нових форм реклами, активне
стимулювання продажу;

в) використання нових технологій для виробництва товарів;

г) сукупність дій щодо зміни деяких властивостей товару.

Етапи формування асортименту здійснюються в наступній послідовності:

а) визначення потреб споживачів; оцінка торговельного асортименту;
вивчення можливостей виробництва нових та удосконалених товарів;
тестування товарів;

б) оцінка товарів конкурентів; оцінка торговельного асортименту; рішення
щодо товарів, які потрібно включити або виключити з асортименту;
виробництво товарів; тестування товарів;

в) визначення потреб споживачів; оцінка товарів конкурентів; оцінка
торговельного асортименту; рішення щодо товарів, які потрібно включити
або виключити з асортименту; розгляд питання про введення на ринок
оновлених та удосконалених товарів; розробка специфікацій нових чи
удосконалених товарів; вивчення можливостей виробництва нових та
удосконалених товарів; тестування товарів; рекомендації щодо підвищення
якості, зміни фасону, упаковки, сервісу; управління асортиментом;

г) визначення потреб споживачів; оцінка товарів конкурентів; оцінка
торговельного асортименту; вивчення можливостей виробництва нових та
удосконалених товарів; тестування товарів; рекомендації щодо підвищення
якості, зміни фасону, упаковки, сервісу; управління асортиментом.

Асортиментна концепція – це:

а) розробка асортиментної концепції, що включає планування асортиментної
структури та товарної пропозиції і забезпечення найбільш ефективного
використання підприємством наявних ресурсів;

б) формування асортименту з урахуванням матеріально-технічних
можливостей виробника і потреб покупців;

в) кількість товарних ліній, розмаїтість видів і різновидів товарів,
рівень і частота відновлення асортименту, рівент і співвідношення цін на
товари;

г) відповіді б, в.

Крива життєвого циклу товару, яка характеризує швидкий зліт і падіння
популярності це…

а) крива захоплення;

б) довгострокове захоплення;

в) сезонна крива;

г) крива провалу.

Кількість асортиментних позицій це…

а) широта асортименту;

б) глибина асортименту;

в) гармонійність асортименту;

г) насиченість асортименту.

Первага товарів за рахунок додаткових споживчих властивостей, які мали
прихований характер. Який це рівень якості?

а) перший рівень;

б) другий рівень;

в) третій рівень;

г) четвертий рівень.

Крива життєвого циклу товару, яка описує популярний продукт, що
з’являється на ринку зі стабільним збутом протягом тривалого часу це…

а) традиційна крива;

б) класична крива;

в) крива захоплення;

г) довгострокове захоплення.

Ви купили газету. До якого виду товару Ви її віднесете?

а) товар особистого споживання;

б) товар масового попиту;

в) товар пасивного попиту;

г) послуга.

До матеріально-технічних можливостей виробника при плануванні
асортименту відносять:

а) фінанси підприємства;

б) мотивація покупців;

в) ціни конкурентів;

г) всі варіанти правильні.

Ступінь близькості між товарами різних асортиментних груп з точки зору
їх кінцевого використання це…

а) широта асортименту;

б) глибина асортименту;

в) гармонійність асортименту;

г) насиченість асортименту.

Товари, які покупець у процесі вибору і купівлі зрівнює за показниками
якості, ціни, зовнішнього оформлення є товарами:

а) щоденного попиту;

б) попереднього попиту;

в) особливого попиту;

г) пасивного попиту.

Поглиблення асортименту, збільшення гармонійності товарів. Який це
спосіб розширення асортименту?

а) нарощування;

б) насичення;

в) латеральної диверсифікації;

г) всі варіанти правильні.

Товари, про які споживач не знає, або не задумується про їх купівлю, є
товарами…

а) попереднього попиту;

б) особливого попиту;

в) пасивного попиту;

г) масового попиту.

Кількість видів товару це…

а) широта асортименту;

б) глибина асортименту;

в) гармонійність асортименту;

г) насиченість асортименту.

Товари з унікальними характеристиками є товарами…

а) попереднього попиту;

б) особливого попиту;

в) пасивного попиту;

г) масового попиту.

Пропозиція на ринку високоякісних товарів, цілком нових, модних. Який
це спосіб нарощування асортименту?

а) нарощування униз;

б) нарощування уверх;

в) двостороннє нарощування;

г) тристороннє нарощування.

Яка маркетингова стратегія на стадії зрілості і спаду продажу товару
передбачає використання нових форм зниження цін, використання нових форм
реклами, активне стимулювання збуту?

а) модифікація ринку;

б) модифікація товару;

в) модифікація маркетингових засобів;

г) всі варіанти правильні.

Доповнення асортиментної політики новими послугами. Яка це
маркетиенгова стратегія розширення асортименту?

а) стратегія горизонтальної диверсифікації;

б) стратегія вертикальної диверсифікації;

в) стратегія латеральної диверсифікації;

г) стратегія двостороннього нарощування.

Корпорація “Ксерокс” випустила копіювальні апарати менших розмірів. Які
маркетингові дії щодо нарощування асортименту прийнято?

а) нарощування униз;

б) нарощування уверх;

в) двостороннє нарощування;

г) тристороннє нарощування.

Назвіть правильну послідовність життєвого циклу товару:

а) впровадження, зрілість, зростання, насичення, спад;

б) впровадження, спад, зрілість, зростання, насичення;

в) впровадження, зростання, зрілість, спад;

г) впровадження, зростання, насичення, зрілість, спад.

Воєнний завод крім основної продукції виробляє коляски для дітей. Яка
стратегія маркетингу використовується?

а) горизонтальна диверсифікація;

б) вертикальна диверсифікація;

в) латеральна диверсифікація;

г) інтенсивний маркетинг.

Яка маркетингова стратегія на стадії впровадження і зростання продажу
товарів передбачає поєднання низьких цін та великих витрат на
стимулювання збуту з ціллю проникнення на ринок і завоювання його
найбільшої частки?

а) стратегія інтенсивного маркетингу;

б) стратегія вибіркового проникнення;

в) стратегія широкого проникнення;

г) стратегія пасивного маркетингу.

Виробництво товарів доповнюється виробництвом упаковочної тари та
створенням власного магазину. Яка це маркетингова стратегія розширення
асортименту?

а) стратегія горизонтальної диверсифікації;

б) стратегія вертикальної диверсифікації;

в) стратегія латеральної диверсифікації;

г) стратегія модифікації ринку.

До потреб покупців при плануванні асортименту відносяться:

а) маркетингові дослідження;

б) споживча цінність товару;

в) науково-технічні розробки виробника;

г) стимулювання збуту.

Загальними чинниками, які впливають на формування торговельного
асортименту є:

а) тип і розмір магазину;

б) споживчий попит і виробництво товарів;

в) умови постачання товарів;

г) чисельність і структура населення.

До специфічних чинників, які впливають на формування асортименту
товарів у роздрібних торговельних підприємствах є:

а) споживчий попит;

б) виробництво товарів;

в) наявність конкурентів;

г) чисельність і структура населення.

До основних характеристик попиту на продовольчі товари належать:

а) стійкість, взаємозамінність, комплексність;

б) консерватизм, складна внутрішня класифікація за різними ознаками;

в) сезонність, взаємозамінність, диференційованість;

г) спеціалізація, взаємозалежність, консерватизм.

До специфічних характеристик попиту на непродовольчі товари відносять:

а) стійкість, взаємозамінність, комплексність;

б) консерватизм, складна внутрішня класифікація за різними ознаками;

в) сезонність, взаємозамінність, диференційованість;

г) складна внутрішня класифікація за різними ознаками, спеціалізація,
особливі вимоги до глибини асортименту та цінового рівня.

Рівень цін на товари, пропоновані в магазині, встановлюється, виходячи
з:

а) затрат на доставку;

б) рівня попиту;

в) типу магазину та його розташування;

г) угоди, укладеної з постачальником.

Мерчандайзинг – це:

а) надання торговельному підприємству у платне користування торгової
марки виробником за обумовлену плату;

б) сукупність рекламних матеріалів, що розміщуються в точках продажу;

в) розташування та оформлення товарів у місці продажу, які б
підштовхували споживача до імпульсивного придбання товару;

г) жодна з відповідей невірна.

Цикл планування асортименту це…

а) час з моменту появи думки про товар до моменту його виходу на масовий
ринок після здійснення пробного продажу;

б) процес добору груп, видів і різновидів товарів;

в) упорядкована за визначеними ознаками товарна маса;

г) розробка асортиментної концепції, що включає планування асортиментної
структури та товарної пропозиції і забезпечення найбільш ефективного
використання підприємством наявних ресурсів.

До якої класифікаційної групи товарів широкого вжитку слід віднести
кольоровий телевізор “Соні”?

а) товари повсякденного попиту;

б) товари попереднього вибору;

в) товари особливого попиту;

г) товари пасивного попиту.

Мале підприємство “Пінгвін” реалізує морозиво різних видів: шоколадне,
кавове, полуничне, горіхове, пломбір – у вафельних та пластикових
стаканчиках, а також рулет з існуючих видів морозива. Насиченість
асортименту морозива рівна:

а) 5;

б) 6;

в) 10;

г) 11.

Керівництво парфумерної фабрики “Гармонія” визначило основне завдання
асортиментної політики підприємства:

а) скорочення термінів розробки і впровадження нової продукції та
розширення асортименту;

б) обгрунтування вибору цільового ринку та найбільш оптимального
асортименту;

в) формування оптимального торгового асортименту для успішної роботи на
ринку та забезпечення ефективності підприємства в цілому;

г) збільшення обсягів збуту товарів, ефективності підприємства на ринку
за рахунок розширення асортименту.

На якому етапі життєвого циклу товару основними клієнтами підприємства
є аутсайдери?

а) впровадження;

б) зростання;

в) зрілості;

г) спаду.

Дослідницька фірма “Інсайт” запропонувала підприємству “Електронмаш”
розширити товарну номенклатуру. Це передбачає:

а) збільшення загальної кількості окремих видів електротоварів;

б) накопичення варіантів пропозицій окремих електротоварів у межах
асортиментної групи;

в) збільшення загальної кількості асортиментних груп електротоварів;

г) розширення гармонійності марочних назв.

Тема 6: Маркетинг товарів ринкової новизни

Новий товар – це:

а) кінцевий результат творчого пошуку, що суттєво поліпшує розв’язання
будь-якої проблеми споживача або проблеми, яка раніше не розв’язувалася;

б) товар, який виготовлений вперше;

в) товар, який вперше надійшов в продаж і знаходиться у фазах виходу на
ринок, коли він купується споживачами-новаторами;

г) всі відповіді вірні.

Товар ринкової новизни – це:

б) товар, який виготовлений вперше;

г) товар, який задовольняє нову потребу у визначений час.

За рівнем ринкової новизни розрізняють:

а) модифікований і модернізований товар;

б) модифікований товар і абсолютно новий товар;

в) модифікований товар; модернізований товар; піонерний товар;

г) модифікований товар; модернізований товар; товар, адаптований до
зміни потреб ринку; абсолютно новий (піонерний) товар.

Результат розрахунку ризику одержання негативного результату при
введенні товару ринкової новизни залежить від:

а) чисельності конкурентів;

б) цін конкурентів;

в) вірогідності проявлення фактору ризику;

г) величини доходів населення.

Яка стратегічна зона товарів, що виходять на ринок вперше?

а) “важкі діти”;

б) “зірки”;

в) “дійні корови”;

г) “собаки”.

Здібності інтуїції та здатності людини керувати мисленням. Який це метод
генерування ідеї про товар ринкової новизни?

а) фактографічний;

б) асоціювання;

в) еврестичний;

г) інверсії.

Ступінь новизни нового виду товару дорівнює:

а) 20%;

б) 15%;

в) 70%;

г) від 20% до 70%.

Для пристосування товарів до зміни потреб ринку використовують:

а) принципову зміну технічного принципу дії;

б) зміну ринкового сегмента;

в) появу нової функції споживання товару, що не має аналогів;

г) маркетинг.

Якісно новий товар – це товар, ступінь новизни якого рівний:

а) 20%;

б) 15%;

в) 70% і більше;

г) всі варіанти правильні.

10. Новий вид – це товар, ступінь новизни якого рівний:

а) менше 20%;

б) 20 – 70 %;

в) більше 70%;

г) всі варіанти правильні.

Товар незначної новизни – це товар, ступінь новизни якого рівний:

а) більше 70%;

б) 20 – 70 %;

в) менше 20%;

г) всі варіанти правильні.

З огляду на характер споживання розрізняють три групи нових товарів:

а) повсякденного попиту; попереднього вибору; особливого попиту;

б) повсякденного попиту; попереднього вибору; імпульсивного попиту;

в) спадкові новинки; динамічно спадкові новинки; принципові новинки;

г) унікальні; модифіковані; модернізовані.

До яких споживчих властивостей якості товарів відноситься відмінність
товару від моделей-аналогів?

а) функціональних;

б) надійності;

в) ергономічних;

г) естетичних.

До логістичних методів генерування ідеї товару ринкової новизни
відносяться методи:

а) фактографічні;

б) експертні;

в) асоціювання;

г) інверсії.

Товар ринкової новизни це…

а) товар з принципово новими споживчими властивостями;

б) товар ступеня новизни 5%;

в) товар іншого кольору, що поліпшує споживчі властивості;

г) всі варіанти правильні.

До якого показника якості відноситься універсальність товару?

а) функціонального;

б) надійності;

в) ергономічного;

г) гігієнічного.

На якій стадії життєвого циклу відбувається перехід нового товару у
традиційний?

а) впровадження;

б) росту;

в) насичення;

г) зрілості.

Системний аналіз головних ознак виробу. Який це метод генерування ідеї
товару ринкової новизни?

а) асоціювання;

б) еврестичний;

в) інверсії;

г) комбінування.

19. Пошук рішення у напрямках, протилежних прийнятим в аналогічних
об’єктах. Який це метод генерування ідеї товару ринкової новизни?

а) асоціювання;

б) еврестичний;

в) інверсії;

г) комбінування.

20. Група товарів, які не потребують від споживача нових поведінкових
звичок це…

а) динамічно спадкові новинки;

б) спадкові новинки;

в) принципові новинки;

г) відповіді а, б.

21. Товари, які потребують від споживача несуттєвої зміни поведінки це…

а) динамічно спадкові новинки;

б) спадкові новинки;

в) принципові новинки;

г) відповіді а, б.

22. Товари, які вимагають від споживача суттєво нових схем поведінки:

а) динамічно спадкові новинки;

б) спадкові новинки;

в) принципові новинки;

г) піонерні товари.

23. До якої функції роботи служби маркетингу у концепції товару ринкової
новизни відноситься навчання персоналу щодо формування навичок пошуку та
відбору комерційно перспективних ідей?

а) до функції забезпечення;

б) до функції реалізації;

в) до функції прогнозування;

г) до функції не відноситься.

24. Здібність людини до формування пошукових ідей під час спостереження
за реально існуючим товаром. Який це метод генерування ідеї товару
ринкової новизни?

а) асоціювання;

б) еврестичний;

в) інверсії;

г) комбінування.

25. Використання кількості інформації про факти та явища, що сталися
раніше. Який це метод генерування ідеї товару ринкової новизни?

а) фактографічний;

б) експертний;

в) асоціювання;

г) “мозкового штурму”.

26. До якої функції роботи служби маркетингу у концепції товару ринкової
новизни відноситься стимулювання творчої активності співробітників щодо
ідей про товар?

а) до функції забезпечення;

б) до функції реалізації;

в) до функції прогнозування;

г) до функції не відноситься.

27. До якої функції роботи служби маркетингу у концепції товару ринкової
новизни відноситься розробка та створення нового зразка?

а) до функції забезпечення;

б) до функції реалізації;

в) до функції прогнозування;

г) до функції не відноситься.

28. Творче співробітництво окремих фахівців для вирішення певної
проблеми характерне для методу генерування ідеї нового товару, який
називають…

а) фактографічним методом;

б) експертним методом;

в) асоціюванням;

г) “мозковим штурмом”.

29. До функції забезпечення роботи служби маркетингу у концепції товару
ринкової новизни відносяться:

а) комерційні прогнози можливості товару;

б) оцінка перспективних ідей товару ринкової новизни;

в) створення нового зразка;

г) всі варіанти правильні.

30. До функції забезпечення роботи служби маркетингу у концепції товару
ринкової новизни відноситься:

а) формування і розвиток інноваційної орієнтації колективу підприємства;

б) систематичне інформаційне забезпечення процесу нововведень;

в) консультації спеціалістів щодо ринкових аспектів інноваційної
діяльності;

г) всі варіанти правильні.

31. До функції реалізації роботи служби маркетингу у концепції товару
ринкової новизни відноситься:

а) формування і розвиток інноваційної орієнтації колективу підприємства;

б) систематичне інформаційне забезпечення процесу нововведень;

в)консультації спеціалістів щодо ринкових аспектів інноваційної
діяльності;

г) комерційна оцінка перспективних ідей товару ринкової новизни.

32. Впровадження нового товару на ринок необхідно здійснювати:

а) як тільки намітився спад об’єму продаж найбільш ходового товару;

б) в залежності від того, чи сформувалася потреба на нього на ринку;

в) на основі результатів ринкових досліджень;

г) правильні всі вищеперераховані відповіді.

33. Що являє собою розробка нового товару?

а) цикл технологічних дій з створення товару;

б) відбір ідей нового товару;

в) розробка моделі нового товару і запуск масового виробництва;

г) комплексний процес, що містить паралельно здійснення технологічних,
економічних та маркетингових дій, які мають на меті створення та
виведення на ринок нового товару.

34. Перша фаза в процесі створення нового продукту:

а) управлінський аналіз;

б) конструювання;

в) формування ідей;

г) попередня оцінка та відбір ідей.

35. Всі вказані фактори, крім одного, можуть викликати провал продукту
на ринку. Який це фактор?

а) невдало вибраний момент для виходу продукту на ринок;

б) невірне позиціонування;

в) відповідний маркетинговий аналіз;

г) сильна конкуренція.

36. Поняття “переважаючий товар” означає:

а) товар, який займає найбільшу ринкову частку;

б) товар, який займає найбільшу частку у виробництві підприємства;

в) товар диференційований, унікальний, із додатковими перевагами для
покупця;

г) немає правильної відповіді.

37. Синергія – це…

а) накопичення енергозапасів;

б) інтеграція торговельного і споживчого маркетингу;

в) реалізація сильних сторін, поєднання технологічного або комерційного
маркетингу;

г) немає правильної відповіді.

38. До основних особливостей сучасних НДДКР (науководослідних та
дослідно-конструкторських робіт) відносять:

а) збільшення тривалості цього процесу у зв’язку з його ускладненням;

б) подорожчання, зменшення термінів;

в) зменшення ризику здійснення НДДКР;

г) всі відповіді вірні.

39. На якому з етапів процесу розроблення нового товару приймають
рішення щодо його конструкції, технології виробництва, матеріалів, з
яких його виготовлятимуть:

а) генерації ідей;

б) розроблення концепції товару та її перевірка;

в) розроблення товару;

г) комерційного виробництва.

40. Які із вказаних факторів важливі для успіху товару на ринку:

а) переваги, які пропонує продукт;

б) маркетингові переваги;

в) правильна сегментація та позиціонування;

г) всі вищеперераховані фактори.

Тема 7: Товарні марки, упаковка, кодування товару

Товарна марка – це:

а) слово (літера) або група слів (літер), які можуть бути вимовлені;

б) ім’я, термін, знак, символ, малюнок або їх поєднання, призначені для
ідентифікації товарів або послуг одного продавця або групи продавців і
їх диференціації від товарів і послуг конкурентів;

в) фірмове ім’я, фірмовий знак, торговий образ, що захищені юридично;

г) всі відповідні вірні.

До складових товарної марки не відносять:

а) фірмове ім’я;

б) фірмовий знак;

в) торговий образ;

г) бренд.

Фірмове ім’я – це…

а) слово (літера) або група слів (літер), які можуть бути вимовлені;

б) символ, малюнок чи відмінний колір, позначення;

в) персоніфікована товарна марка;

г) фірмове ім’я, фірмовий знак, торговий образ, що захищені юридично.

Який строк дії свідоцтва на державну реєстрацію знаків для товарів і
послуг?

а) один рік;

б) три роки;

в) десять років;

г) п’ять років.

Державним органом в Україні щодо забезпечення правової охорони знаків на
товари та послуги є…

а) Держпатент України;

б) ЄАН-України;

в) Держстандарт України;

г) Відповідне міністерство.

Які позначення торговельного знака не можуть одержати державну правову
охорону?

а) всі варіанти правильні;

б) офіційні назви держав;

в) знаки відзнак;

г) цитати з відомих творів без згоди автора.

Сукупність прийомів, що забезпечують визначену єдність усієї продукції
виробника-продавця є…

а) фірмовим ім’ям;

б) фірмовим знаком;

в) торговельним образом;

г) фірмовим стилем.

Персоніфікована товарна марка це…

а) фірмове ім’я;

б) фірмовий знак;

в) торговельний образ;

г) фірмовий стиль.

До фірмового стилю товару відносяться…

а) логотип;

б) фірмовий блок;

в) фірмовий колір;

г) всі варіанти правильні.

Фірмовий знак – це…

а) слово (літера) або група слів (літер), які можуть бути вимовлені;

б) символ, малюнок чи відмінний колір, позначення;

в) персоніфікована товарна марка;

г) фірмове ім’я, фірмовий знак, торговий образ, що захищені юридично.

Торговий образ – це…

а) персоніфікована товарна марка;

б) символ, малюнок чи відмінний колір, позначення;

в) слово (літера) або група слів (літер), які можуть бути вимовлені;

г) фірмове ім’я, фірмовий знак, торговий образ, що захищені юридично.

Торговий знак – це…

а) персоніфікована товарна марка;

б) фірмове ім’я, фірмовий знак, торговий образ, що захищені юридично;

в) слово (літера) або група слів (літер), які можуть бути вимовлені;

г) символ, малюнок чи відмінний колір, позначення.

13. Однією з функцій маркування продукції з погляду виробника є:

а) сприяння розпізнаванню престижних продуктів з дуже високою ціною;

б) забезпечення покупця потрібною інформацією;

в) захист від підробок та можливості сплутати з іншими подібними
товарами;

г) легке впізнавання споживачем, який вже знайомий з властивостями
товару, що сприяє здійсненню купівлі з мінімальними зусиллями.

14. До функцій маркування продукції з погляду споживача належать:

а) сприяння розпізнаванню престижних продуктів з дуже високою ціною;

б) забезпечення покупця потрібною інформацією;

в) захист від підробок та можливості сплутати з іншими подібними
товарами;

15. Розрізняють наступні види товарних марок:

а) марки виробників, марки дилерів, загальні марки;

б) загальнонаціональні марки, приватні марки, загальні марки;

в) дорогі марки, недорогі марки, нішові марки, тупікові марки;

г) відповіді а, б.

16. Марки виробників – це…

а) марки, у яких фігурує назва виробника, орієнтовані на широке коло
споживачів;

б) відображають назву оптової або роздрібної збутової фірми;

в) загальнонаціональні марки;

г) відповіді а, г.

17. Марки дилерів – це…

а) марки, у яких фігурує назва виробника, орієнтовані на широке коло
споживачів;

б) відображають назву оптової або роздрібної збутової фірми;

в) містять назву продукції без назв виробників або дилерів;

г) використання концепції франчайзингу.

18. Загальнонаціональні марки – це:

а) марки виробників;

б) марки визнані нацією;

в) марки імпортованих товарів;

г) немає правильної відповіді.

19. Загальні марки – це:

а) марки, визнані виробниками на ринку;

б) спільні марки для виробника й посередників;

в) містять назву продукції без назв виробників або дилерів;

г) марки, використовувані оптовою і роздрібною торгівлею.

20. Однією з характеристик дорогої марки є:

а) підтримання високої ціни;

б) обгрунтована ціна;

в) раціоналізація і патент;

г) пошук своєї ніші.

21. До характеристик дорогої марки не належить:

а) підтримання високої ціни;

б) інновації;

в) постійне удосконалення;

г) обгрунтована ціна.

22. До характеристик нішової марки відносять:

а) підтримання високої ціни;

б) інновації;

в) постійне удосконалення;

г) обгрунтована ціна.

23. Визначте характеристику, яка не має відношення до нішової марки:

а) підтримання високої ціни;

б) пошук своєї ніші;

в) раціоналізація і стандартизація;

г) інновація.

24. Основними характеристиками недорогої марки є:

а) обгрунтована ціна, інновація, раціоналізація;

б) постійне удосконалення, зниження затрат і ціни;

в) зниження затрат і ціни, раціоналізація і стандартизація;

г) вихід до нішової марки, зниження ціни.

25. Тупікова марка характеризується наступними критеріями:

а) обгрунтована ціна, інновація, раціоналізація;

б) постійне удосконалення, зниження затрат і ціни;

в) зниження затрат і ціни, раціоналізація і стандартизація;

г) вихід до нішової марки або до недорогої марки, зниження ціни.

26. Розрізняють ____ рівні управління товаром:

а) два;

б) три;

в) чотири;

г) немає правильної відповіді.

27. На якому рівні управління товаром менеджери марок відповідають за
прибутковість конкретної марки, її позиціонування, виявлення цільових
сегментів, визначення цінової політики, рекламу і розподіл?

а) першому;

б) другому;

в) третьому;

г) четвертому.

28. Менеджмери товарних категорій відповідають за прибутковість усіх
марок, що входять в товарну категорію, і це дозволяє координувати їх
розвиток і виключає “канібалізм”. Описані заходи характерні для ________
рівня управління маркою.

а) першого;

б) другого;

в) третього;

г) четвертого.

29. Рішення щодо товарного асортименту розробляються на ______рівні
управління товаром.

а) першому;

б) другому;

в) третьому;

г) четвертому.

30. На першому рівні управління товаром здійснюється управління:

а) товарною категорією;

б) товарним асортиментом;

в) маркою;

г) виробництвом.

31. До вимог щодо товарного знаку не відносяться:

а) простота;

б) оригінальність;

в) конкурентоспроможність;

г) естетичність.

32. Упаковка – це:

а) сукупність засобів, які захищають товар від пошкоджень в процесі
транспортування;

б) засіб для рекламування продукції;

в) засіб або комплекс засобів для забезпечення захисту продукції і
навколишнього середовища від ушкоджень та втрат, а також для полегшення
процесу обігу;

г) засіб, який полегшує вибір покупцю того чи іншого товару.

33. До видів упаковки не відноситься:

а) первинна упаковка;

б) вторинна упаковка;

в) транспортна упаковка;

г) тара.

34. Первинна упаковка…

а) необхідна для зберігання, пакування, транспортування;

б) містить фірмову назву продукції, символ компанії, хімічний склад
продукту, рекламні матеріали, коди та інструкції з використання;

в) містить докладні інструкції і вказівки про застережні заходи для
складної або небезпечної продукції;

г) вміщує товар в процесі його виготовлення.

35. Вторинну упаковку використовують:

а) для зберігання, пакування, транспортування;

б) для розміщення докладних інструкцій і вказівок про застережні заходи
для складної або небезпечної продукції;

в) додатково до первинної і викидають перед споживанням товару;

г) для роміщення фірмової назви продукції, символу компанії, хімічного
складу продукту, рекламних матеріалів, кодів та інструкцій з
використання.

36. Інформація про товари (роботи, послуги) не повинна містити:

а) перелік основних споживчих властивостей товарів;

б) ціну та умови придбання товарів;

в) гарантійні зобов’язання виробника;

г) перелік товарів-взаємозамінувачів.

37. Етикетка…

а) містить фірмову назву продукції, символ компанії, рекламні матеріали
та докладні інструкції і вказівки про застережні заходи для складної або
небезпечної продукції;

б) містить фірмову назву продукції, символ компанії, хімічний склад
продукту, рекламні матеріали, коди та інструкції з використання;
розміщується на тарних елементах;

в) містить докладні інструкції і вказівки про застережні заходи для
складної або небезпечної продукції;

г) забезпечує позитивне сприймання внаслідок яскравого оформлення
пропозиції, яке запам’ятовується.

38. Негативним наслідком використання упаковок є:

а) можливість формування іміджу виробника через упаковку і марку товару;

б) можливість підробки упаковки та введення споживачів в оману;

в) необхідність диференціації однорідних товарів;

г) пред’явлення із боку покупців вимог до упакування товарів.

39. Носіями виробничого маркування можуть бути:

а) тара;

б) упаковка;

в) бирки та ярлики;

г) всі відповіді вірні.

40. Кольєретки …

а) наносяться друкарським чи іншим способом на товар або на упаковку,
вирізняються значною інформаційною місткістю, можуть містити
пояснювальні тексти;

б) різновид етикеток, які мають особливу форму, наклеюються на шийку
пляшок, основне їх призначення – естетичне оформлення;

в) різновид етикеток, які містять стислі відомості про найменування
товару й виробника (найменування організації, номер зміни);

г) це носії маркування, що приклеюються, прикладаються чи навішуються на
товар. Для них характерні менша інформаційна місткість, обмежений
перелік відомостей, відсутність малюнків.

41. Вкладиші…

42. Бирки та ярлики…

43. Контрольні стрічки …

б) це носії стислої дублюючої інформації, що розміщується на невеликій
стрічці й призначена для контролю або відновлення відомостей про товар у
разі втрати етикетки, бирки чи ярлика;

в) це носії маркування, що приклеюються, прикладаються чи навішуються на
товар. Для них характерні менша інформаційна місткість, обмежений
перелік відомостей, відсутність малюнків;

г) це носії інформації, яку наносять у вигляді ідентифікуючих умовних
позначень на товари, упаковку, етикетки за допомогою спеціальних
пристосувань встановленої форми.

44. Клейма і штампи…

а) це носії стислої дублюючої інформації, що розміщується на невеликій
стрічці й призначена для контролю або відновлення відомостей про товар у
разі втрати етикетки, бирки чи ярлика;

б) це носії інформації, яку наносять у вигляді ідентифікуючих умовних
позначень на товари, упаковку, етикетки за допомогою спеціальних
пристосувань встановленої форми;

г) наносяться друкарським чи іншим способом на товар або на упаковку,
вирізняються значною інформаційною місткістю, можуть містити
пояснювальні тексти.

45. Штрихове кодування інформації – це…

а) текст, умовні позначення чи малюнок, нанесені виробником на товарні
та (чи) касові чеки, упаковку і (чи) товар;

б) система даних про товар, записаних у вигляді штрихів та проміжків між
ними;

в) текст, умовні позначення чи малюнок, нанесені виготовлювачем
(виконавцем) на товар і (або) упаковку й інші носії інформації;

г) всі відповіді вірні.

46. Яка система кодування товарів, що виробляються або реалізуються в
Україні, запроваджена для суб’єктів підприємницької діяльності?

а) BAN;

б) UPC;

в) EAN;

г) Carla Code.

47. Державним органом штрихового кодування товарів в Україні є:

а) ЄАН-Україна;

б) Держпатент;

в) Держстандарт;

г) Відповідне міністерство.

48. Яка система кодування товарів складається лише з цифрових позначень
про вид товару, товарну групу, асортиментну групу, порядковий номер і
номер проби?

а) BAN;

б) UPC;

в) EAN;

г) Carla Code.

49. Яка система кодування товарів прийнятна лише для внутрішнього ринку
Японії?

а) BAN;

б) UPC;

в) EAN;

г) Carla Code.

50. Система EAN складається з цифрових та штрихових позначень, які
нараховують 8 або 13 цифр. Перші 1-3 або 1,2 цифри ідентифікують:

а) номер виробника;

б) номер асортименту;

в) контрольний індекс;

г) країну-виробника.

51. Система BAN складається з :

а) 12 цифр;

б) 8 цифр;

в) 13 цифр;

г) 6 цифр.

52. Система EAN складається з цифрових та штрихових позначень, які
нараховують 8 або 13 цифр. Цифри 4,5,6,7 (або 3,4,5) ідентифікують:

а) номер виробника;

б) номер асортименту;

в) контрольний індекс;

г) країну-виробника.

53. Система EAN складається з цифрових та штрихових позначень, які
нараховують 8 або 13 цифр. Цифри 8,9,10,11,12 (або 6,7) ідентифікують:

а) номер виробника;

б) країну-виробника;

в) контрольний індекс;

г) номер асортименту.

54. Система EAN складається з цифрових та штрихових позначень, які
нараховують 8 або 13 цифр. Цифра 13 (або 8):

а) номер виробника;

б) номер асортименту;

в) контрольний індекс;

г) країну-виробника.

55. Згідно кодової системи EAN штрих-код України:

а) 460-469;

б) 482;

в) 486;

г) 622.

56. Логотип – це…

а) сукупність засобів, які забезпечують бажане відокремлення товарів
продуцента від продукції конкурентів;

б) торгова марка, фірмовий знак;

в) традиційне, часто уживане сполучення декількох елементів фірмового
стилю;

г) оригінальний напис скороченого найменування фірми, товарної групи,
виробленою даною фірмою, чи даного конкретного товару, що випускається
нею.

57. Бренд – це…

а) асоціації, образ товару;

б) “якісна” торгова марка, що має репутацію у покупців і добре
продається протягом тривалого часу;

в) оригінальне зображення повної або скороченої назви фірми;

58. Упаковка є засобом:

а) що зберігає споживчу цінність продукту;

б) реклами продукту;

в) що раціоналізує організацію покупки та продажу;

г) що виконує всі вище названі функції.

59. Під логотипом розуміють…

а) тип товару, який знаходиться на вітрині магазину;

б) складовий елемент марки товару, який можна прочитати;

в) все вище перераховане разом;

г) жодне з названого.

60. Згідно системи EAN штрих-код країни 482 належить:

а) Португалії;

б) Франції;

в) Україні;

г) Бельгії.

Тема 8: Сервіс у системі товарної політики

Сервіс – це…

а) розширений пакет послуг, який супроводжує будь-який вид діяльності;

б) система забезпечення, що дає можливість покупцю обрати для себе
оптимальний варіант придбання і споживання виробу, економічно вигідно
експлуатувати його у визначений строк;

в) надання комплексу традиційних послуг;

г) комплекс послуг, пов’язаних із підготовкою товару для представлення
покупцю.

До принципів сучасного сервісу не належить:

а) максимальна відповідність вимогам споживачів та характеру товару;

б) гнучкість сервісу, його спрямованість на облік зміни вимог ринку
споживачів;

в) забезпечення повної готовності виробу до експлуатації протягом строку
знаходження його у споживача;

г) нерозривний зв’язок виробника з наданням сервісних послуг в процесі
експлуатації товару.

Завданням сервісу не відповідає:

а) нерозривний зв’язок сервісу з маркетингом;

б) консультування потенційних покупців про придбання ними виробів, що
дозволяє зробити усвідомлений вибір;

в) передавання необхідної технічної документації, що дає можливість
фахівцям належним чином виконувати свої функції;

г) приведення виробу до робочого стану на місці експлуатації та
демонстрація його покупцю в дії.

В залежності від ступеня розвиненості товарного ринку розрізняють такі
рівні надання сервісу:

а) передпродажний, післяпродажний;

б) частковий, повний, додатковий;

в) традиційний, розширений, поглиблений, комплексний;

г) всі відповіді вірні.

Традиційний рівень надання сервісу передбачає:

а) розширення сервісу за рахунок післягарантійного систематичного
обслуговування, включаючи профілактику поставлених систем та установок;

б) дослідження ринків і кінцевої продукції, організацію її просування,
формування каналів розподілу;

в) підготовку технічного персоналу, організацію процесу виробництва,
матеріально-технічне забезпечення і випуск готової продукції;

г) супроводження поставки традиційними послугами – установка, монтаж,
гарантійний ремонт.

Розширений сервіс передбачає:

а) дослідження ринків і кінцевої продукції, організацію її просування,
формування каналів розподілу;

б) розширення традиційного сервісу за рахунок післягарантійного
систематичного обслуговування, включаючи профілактику поставлених систем
та установок;

г) супроводження поставки традиційними послугами – установка, монтаж,
гарантійний ремонт.

Поглиблений сервіс включає:

а) післягарантійне систематичне обслуговування, включаючи профілактику
поставлених систем та установок;

б) дослідження ринків і кінцевої продукції, організацію її просування,
формування каналів розподілу;

в) розширений пакет послуг, доповнений підготовкою технічного персоналу,
організацію процесу виробництва, матеріально-технічне забезпечення і
випуск готової продукції;

г) супроводження поставки традиційними послугами – установка, монтаж,
гарантійний ремонт.

Комплексний рівень надання сервісу передбачає:

а) супроводження поставки традиційними послугами – установка, монтаж,
гарантійний ремонт;

б)доповнення поглибленого рівня послугами дослідження ринків і кінцевої
продукції, організацію її просування, формування каналів розподілу;

г)післягарантійне систематичне обслуговування, включаючи профілактику
поставлених систем та установок

Передпродажний сервіс пов’язаний із підготовкою товару для представлення
покупцю і складається з наступних елементів:

а) перевірка; консервація; укомплектування необхідною технічною
документацією, інструкціями щодо експлуатації; монтаж та пуск;

б) укомплектування необхідною технічною документацією, інструкціями щодо
експлуатації, технічного обслуговування, елементарного ремонту;
демонстрація;

в) розконсервація і перевірка перед продажем; демонстрація; консервація
і продаж; розконсервація для споживання; постачання запасними частинами;

г) навчання робітників правильним прийомам експлуатації; навчання
фахівців навичкам підтримуючого сервісу; здійснення ремонту.

Післяпродажний сервіс охоплює прийняті на гарантійний період види
відповідальності в залежності від товару, умов угоди або політики
конкурентів. Він включає такі види робіт:

Післягарантійний сервіс скорочує небезпеку раптових відмов обладнання,
збільшує міжремонтні строки, підвищує безпеку експлуатації й полягає в
здійсненні таких видів робіт:

в) спостереження за виробом в експлуатації у післягарантійний період;
забезпечення запасними частинами; здійснення при необхідності ремонту;
надання різноманітної консультації і технічної допомоги;

При введенні нового товару на ринок, коли кількість покупців
малочисельна, сервіс потребує висококваліфікованих фахівців,
конструктори збирають дані про результати роботи виробу в реальних
умовах, організатором сервісу є:

а) персонал філіалів підприємства-виробника;

б) незалежна спеціалізована фірма;

в) виключно персонал виробника;

г) агентські фірми, які повністю відповідають за якість і задоволення
претензій по сервісу.

За умови досить широкого розповсюдження товару, коли чисельність
покупців значно збільшилась, проте існує потреба у висококваліфікованих
фахівцях, прямому контакті між продавцем і покупцем, максимальному
наближенні праці вників сервісу до місця використання техінки,
організатором сервісу виступає:

а) персонал філіалів підприємства-виробника;

б) незалежна спеціалізована фірма;

в) виключно персонал виробника;

г) агентські фірми, які повністю відповідають за якість і задоволення
претензій по сервісу.

Товар є вузькоспеціалізованим, надання сервісу потребує участі великої
кількості спеціалістів, генеральний постачальник не здійснює відготовку
персоналу за різними фахами, сервіс організують:

а) персонал філіалів підприємства-виробника;

б) незалежна спеціалізована фірма;

в) виключно персонал виробника;

г) для сервісу створюється консорціум виробників окремих видів
обладнання, деталей, вузлів.

Ринок збуту – масовий, виробник не займається наданням сервісу, але
відраховує значну суму посередникам. За таких умов сервіс організується:

а) персоналом філіалів підприємства-виробника;

б) незалежною спеціалізованою фірмою;

в) виключно персоналом виробника;

г) агентськими фірмами, які повністю відповідають за якість і
задоволення претензій по сервісу.

За умови масового охоплення ринку, коли виникає необхідність у
висококваліфікованих кадрах робочих та інженерно-технічного персоналу
виробника, сервіс організовує:

а) персонал філіалів підприємства-виробника;

б) незалежна спеціалізована фірма;

в) роботи по технічному обслуговуванню здійснює виробник, а деякі види
сервісу виконують посередники;

г) виключно персонал виробника.

Наявність пункту технічного обслуговування, майстерні, складів
запчастин, класів для навчання персоналу є складовими…

а) центральної служби сервісу;

б) периферійного сервісного комплексу;

в) інженерного відділу;

г) відділу планування виробництва товарів.

Наявність інженерного відділу, відділу планування виробництва товарів,
відділу технічного обслуговування є складовими…

а) центральної служби сервісу;

б) периферійного сервісного комплексу;

в) складу запчастин;

г) майстерні.

Технічне обслуговування товару – це…

а) передпродажний сервіс;

б) післяпродажний гарантійний сервіс;

в) післяпродажний післягарантійний сервіс;

г) до сервісу не відноситься.

На якій стадії життєвого циклу товару використовуються такі
маркетингові дії: розширення збуту, реклама, різноманітність сервісу?

а) впровадження;

б) росту;

в) насичення;

г) зрілості.

До роботи пункту технічного обслуговування сервіс-центру відноситься:

а) збирання деталей;

б) відновлення деталей;

в) діагностика;

г) складування запчастин.

Безкоштовне навчання персоналу покупця щодо обслуговування
складнотехнічних товарів це, як правило…

а) передпродажний сервіс;

б) післяпродажний гарантійний сервіс;

в) післяпродажний післягарантійний сервіс;

г) всі варіанти правильні.

У функції інженерного відділу служби сервісу входить:

а) проведення курсів підвищення кваліфікації та розроблення навчальних
матеріалів;

б) виконання дослідження ринку та розроблення рекомендацій щодо
виробництва нових товарів;

в) збір та оброблення технічної документації для удосконалення та
випуску нових продуктів;

г) всі відповіді правильні.

Відділ планування виробництва товарів центральної служби маркетингу
займається…

а) проведенням курсів підвищення кваліфікації та розробленням навчальних
матеріалів;

б) виконанням досліджень ринку та розробленням рекомендацій щодо
виробництва нових товарів;

в) збором та обробленням технічної документації для удосконалення та
випуску нових продуктів;

г) всі відповіді правильні.

Відділ технічного навчання центральної служби сервісу проводить…

а) курси підвищення кваліфікації та розробляє навчальні матеріали;

б)дослідження ринку та розробляє рекомендації щодо виробництва нових
товарів;

в) збір та оброблення технічної документації для удосконалення та
випуску нових продуктів;

г) відповіді а, в.

На пункти технічного обслуговування периферійного сервісного комплексу
покладене виконання наступних завдань:

а) дефектировка, мийка, збір деталей, відновлення деталей, випробування;

б) технічна допомога, вивчення досвіду експлуатації, розробка
інформаційних матеріалів, діагностика;

в) пакування, транспортування, складування, обчислювальний центр;

г) всі відповіді вірні.

Майстерні, як складові периферійного сервісного комплексу, виконують
наступні функції:

а) технічна допомога, вивчення досвіду експлуатації, розробка
інформаційних матеріалів, діагностика;

б) дефектировка, мийка, збір деталей, відновлення деталей, випробування;

в) пакування, транспортування, складування, обчислювальний центр;

г) всі відповіді вірні.

Периферійний сервісний комплекс не включає:

а) склади запчастин;

б) класи для навчання персоналу;

в) відділ технічного навчання;

г) майстерні.

Склади запчастин, як складова периферійного сервісного комплексу,
виконують наступні функції:

а) надання технічної допомоги, вивчення досвіду експлуатації, розробка
інформаційних матеріалів, діагностика;

б) дефектировка, мийка, збір деталей, відновлення деталей, випробування;

в) пакування, транспортування, складування, обчислювальний центр;

г) відповіді б, в.

Пропозиція комплексу сервісу супроводжує товар…

а) за задумом;

б) у реальному виконанні;

в) з підкріпленням;

г) всі відповіді вірні.

Правильні відповіді на тестові завдання

№ тесту Тема 1 Тема 2 Тема 3 Тема 4 Тема 5 Тема 6 Тема 7 Тема 8

1 Г А В Г В А Б Б

2 Г А, Б В А А Г Г В

3 А Г В А, В, Г Б Г А А

4 Б А Б Б Б В В В

5 А, В В А Б В А А Г

6 Б, Г В В А А В А Б

7 Б, Г Г Г Б Г Г Г В

8 А, Б, Г Б Б В В Б В Б

9 А Б В А Б В Г Б

10 Б В А, В Б А Б Б В, Г

11 А, Г Г В Б Г В А В

12 В В А, Б, В А Г В Б В

13 Г Г Г Б Б А В А

14 В Б А В А В Г Г

15 В А Б Г В А А Б

16 Б В В В В А А В

17 Б Г Г Б Г В Б Б

18 Б Б В Г А Г А А

19 А А, Б, Г В В Б В В В

20 В Б А А А Б Б В

21 А А Б В В А А В

22 А Б А А Г В А, Б Б

23 Г Г Б В В А В В

24 Б, Г Б А Б В А В Б

25 Г Б В В Б А Г А

26 А, Г В А, Б Г В А Б Б

27 А, В Г Г В Б Б А Б

28 В Б В Б А Г Б В

29 В А А Б Б А В В

30 Б, Г В А Б Г Г В В

31 Б, В Г А Б Б Г В

32 А, Б, Г Б В Б Б Г В

33 Б Б Б Б А Г Г

34 В А Г Б В В Г

35 Б Б А А Б В В

36 Б В Г В, Г В В Г

37 А В А Г А В Б

38 А Г В Б Б Б Б

39 Б А Б В Б В Г

40 Г В А Г В Г Б

А, В

В, Г

А, Г

А, Б

А, Б, Г

Б, Г

А, В

В, Г

А, Б

Список рекомендованої літератури

1. Про захист прав споживачів: Закон України // Голос України. – 1991. –
12 черв. – С. 3-5.

2. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції
у підприємницькій діяльності: Закон України // ВВР України. – 1992. – №
21.

3. Про охорону прав на знаки для товарів та послуг: Закон України //
Голос України. – 1994. – 16 лют. – С. 3-5.

4. Про охорону прав на промислові зразки // Голос України. – 1994. – 17
лют. – С. 4-5.

5. Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного
обслуговування населення: Затв. постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №
108 // Уряд. кур’єр. – 1995. – 21 лют.

6. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. – М.:
Экономика, 1998. – 519 с.

7. Афанасьев М.П. Маркетинг: стратегия и практика фирмы. – М.: АО
«Финстатинформ», 1995. – 112 с.

8. Балабанова Л.В. Оптовая торговля: маркетинг и коммерция. – М.:
Экономика, 1990. – 206 с.

9. Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с
англ.; Под ред. М.Р. Ефимовой. – М.: Финстатинформ, 1993. – 93 с.

10.Баркан Д.И. Маркетинг для всех: беседы для начинающих. – С.-Пб.:
Культинформпрес, 1991. – 256 с.

11.Баширов И.Х. и др. Маркетинг потребительских товаров. – Донецк: ООО
«Доминанта», 1995. – 303 с.

12.Бланк И.А. Торговый менеджмент. – К.: УФИМБ, 1997. – 408 с.

13.Бурлаков А.Н., Голик С.С., Чаюн Т.И. Стратегический маркетинг. –
Винница, 1991. – 60 с.

14.Васильева Н.Э., Козлова Л.И. Формирование цены в рыночных условиях. –
М.: АО «Бизнес-школа» и «Интел- Синтез», 1995. – 65 с.

15.Виноградова С.Н., Голик С.С. Рыночная экономика – Среда
функционирования маркетинга: Учеб. пособие «Основы маркетинга». – Часть
1. – Гомель: ВКШ ГКИ, 1991. – 48 с.

16.Виноградова С.Н., Сыцко В.Е. Проблемы жизненного цикла товара.
Комплексное изучение потребителя и его поведение на рынке: Учеб. пособие
«Основы маркетинга». – Часть 4. – Гомель: ВКШ ГКИ, 1991. – 48 с.

17.Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посібник. – К.:
Вища шк., 1995. – 327 с.

18.Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. – М.:
Внешторгиздат, 1991. – 263 с.

19.Голик С.С., Ортинська В.В., Мельникович О.М. Основи маркетингових
досліджень ринку: Навч. посібник. – К.: КДТЕУ, 1995. – 66 с.

20.Голубков Е.П. и др. Маркетинг: выбор лучшего решения. – М.:
Экономика, 1993. – 222 с.

21.Гончарова Н.П., Перерва П.Г. и др. Маркетинг инновационного процесса:
Учебное пособие. – К.: 1998. – 267 с.

22.Дейан А., Букурель Ф.И. и др. Академия рынка: Маркетинг: Пер. с фр. –
М.: Экономика, 1993. – 572 с.

23.Демидов В.Е. Почему именно ФОСС ТИС: – М.: Легпроиздат, 1990. – 48 с.

24.Демидов В.Е. Маркетинг // Коммерч. вестник. – 1998. – № 3. – С. 8.

25.Дихтль Е., Хершген Х. Практический маркетинг: Пер. с нем. – М.: Высш.
шк., 1995. – 255 с.

26.Доценко А.П., Осокина В.Д. Рынок и его механизм: Учеб.-метод.
пособие. – К.: МЗУУП, 1993. – 100 с.

27.Эллвуд А. Основы брендинга: 100 приемов повышения ценности товарной
марки / Айен Эллвуд. – Пер. с англ. Т. Новиковой. – М.: ФАИР-ПРЕСС,
2002. – 336 с.

28.Еферин В.П., Мотин В.В. Оценка конкурентоспособности при
маркетинговых исследованиях. – М.: Изд.-во Домодедово, 1993. – 93 с.

29.Забродина К., Лебедева З. Штриховой код: анфас и профиль // Коммерч.
вестник. – № 8. – С. 15-17.

30.Завьялов П.С., Демидов В.Е. Формула успеха: маркетинг (сто вопросов –
сто ответов о том, как эффективнее действовать на внешнем рынке). – М.:
Междунар. отношения, 1991. – 416 с.

31.Економіка та менеджмент: Навч. посібник / За ред. проф. О.Є.
Кузьміна. – Львів: Держ. ун-т “Львівська політехніка”, 1996. – 828 с.

32.Как продать ваш товар на внешнем рынке: Справочник / Отв. ред. Б.А.
Савинов. – М.: Мысль, 1990. – 364 с.

33.Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник. – К.:
КНЕУ, 1997. – 156 с.

34.Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Підручник. – К.: КНЕУ,
2001. – 240 с.

35.Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч.-метод. посібник для
самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.

36.Кардаш В.Я. Товарна інноваційна політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,
1999. – 124 с.

37.Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. – М.: Центр
экономики и маркетинга, 1996. – 176 с.

38.Коммерческое товароведение и экспертиза: Учебн. пособие для вузов /
Под. ред. Г.А. Васильева и Н.А. Нагапетьянца. – М.: Банки и биржи,
ЮНИТИ, 1997. – 135 с.

39.Корольков И.И., Голик С.С., Прахар Ю. Маркетинг: Учеб. пособие. – К.:
Киев. торг.-экон. ин-т, 1990. – 149 с.

40.Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1990. – 640
с.

41.Крутиков Ф. Маркетинг. Зачем он нам нужен? // Сов. торговля. – 1990.
– № 9.

42.Крыжановский Р.А., Продиус И.П. Основы маркетинга. – К.: УМК МО,
1992. – 150 с.

43.Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива: Пер. с
фр. – С.Пб.: наука, 1996. – 580 с.

44.Маркетинг: учебник / А.Н. Романов, Ю.Ю. Корлючов, С.А. Красильников и
др.; Под ред. А.Н. Романова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. – 560 с.

45.Маркетинг – теория и практика: Сб. информ. материалов. – К.: Укр.
НИИНТИ, 1991. – 140 с.

46.Моррис Робин. Маркетинг: ситуации и примеры: Пер. с англ.; Под ред.
Н.Д. Эрнашвилли. – М.: Банки и биржи, 1994. – 207 с.

47.Ноздрева Р.Б., Цыгичко Л.И. Маркетинг: как побеждать на рынке. – М.:
Финансы и статистика, 1991. – 204 с.

48.Норіцина Н.І. Маркетингова товарна політика. Навч. посібник. – К.:
НАУ, 2002. – с. 217.

49.Парсяк В.М., Рогов Г.К. Маркетинговые исследования. – К.: Наук.
думка, 1995. – 145 с.

50.Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. – М.:
«Ось-89», 1996. – 80 с.

51.Полторак В.А. Маркетингові дослідження: методи та технології. –
Дніпропетровськ: Арт-Прес, 1998.

52.Э.Райс, Дж. Траут Позиционирование: битва за узнаваемость / Пер. с
англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб: Питер, 2001. – 256 с.

53.Роджерс Л. Маркетинг в малом бизнесе: Пер. с англ.: Под ред. Л.Г.
Зайцева, 1996. – 80 с.

54.Савел’єв Є.В. маркетинг нового продукту: Навч. посібник. – К.: Вища
шк., 1994. – 118 с.

55.Ткаченко Н.Б. маркетингова товарна політика: Навч. посіб. – К.: Київ.
держ. торг.-екон. ун-т, 2000. – 149 с.

56.Траут Дж. Новое позиционирование. Под ред. Ю. Каптуревского – СПб.:
Питер, 2003. – 192 с.

57.Швальбе Х. Практика маркетинга для малых и средних предприятий. – М.,
1995. – 317 с.

58. Шканова О.М. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. – К: МАУП,
2003 – 160 с.

PAGE

PAGE 40

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter