Сценарій уроку
на тему:
Оновлена Європа
На цьому уроці Ви дізнаєтесь:
– які зміни сталися на карті Європи протягом останніх років;
– які проблеми постають перед новими європейськими країнами;
– як інтегруються до Європи ці країни.
Якщо подивитися на карту Європи зразка 1989 року і на карту Європи
сучасної, не можна не помітити вражаючі зміни, які на ній відбулись. Ще
більше вражають зміни, які відбулись у внутрішньому житті цих країн.
Завдання: Назвіть нові країни, які з’явилися в Європі за цей час.
Пригадайте або дізнайтесь, внаслідок яких подій вони виникли.
Після другої світової війни, як відомо, розпочалася війна холодна. Світ
і Європа виявилися розколотими на два табори.
Документ 1
З Фултонської промови В. Черчілля, 1946 р.
“Від Штеттіна на Балтиці до Триєста в Адріатиці залізна завіса
протяглася через континент. По той бік уявної лінії – всі столиці давніх
держав Центральної та Східної Європи. Варшава, Берлін, Прага, Белград,
Бухарест і Софія, всі ці відомі міста і поселення навколо них
знаходяться в тому, що я повинен назвати Радянською сферою, і все
підкорене, в тій чи іншій формі, не тільки Радянському впливу, але дуже
сильному, в багатьох випадках надзвичайно сильному контролю Москви…”.
Поміркуйте: Чому так сталося? Що має на увазі автор під “залізною
завісою”? Хто, на Вашу думку, її збудував?
Протистояння цих таборів позначилося на всій повоєнній історії Європи, і
здавалося, що так буде завжди.
Але наприкінці 80-х років ХХ ст. Східною Європою прокотилася хвиля
антитоталітарних антикомуністичних революцій. Країни цього регіону
звільнились від радянського контролю, в них було встановлено
демократичні режими.
На цьому вражаючі зміни не скінчилися. З політичної карти Європи зникла
Німецька Демократична Республіка (НДР), яка проіснувала з жовтня 1949 р.
до жовтня 1990 р., до возз’єднання двох німецьких держав – ФРН та НДР –
у єдину німецьку державу.
Відбувся розпад трьох колишніх соціалістичних держав.
Із Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії внаслідок
міжнаціонального збройного конфлікту відокремилися чотири нові держави:
Хорватія (1990 р.), Македонія, Словенія (1991 р.), Боснія і Герцеговина
(1992 р.), які здобули міжнародне визнання, вступивши до ООН.
Життєздатною виявилася також Союзна Республіка Югославія (СРЮ) (1992
р.), що об’єднує Сербію і Чорногорію, хоча між ними існує багато
проблем, що можуть призвести до розпаду і цього державного утворення.
Протягом 1991 року незалежність і суверенітет проголосили всі
п’ятнадцять республік Радянського Союзу. Було утворено Співдружність
Незалежних Держав (СНД). До складу СНД увійшли Росія, Україна, Бєларусь,
Молдова, Вірменія, Азербайджан, Грузія та країни Центральної Азії
(Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан). Литва,
Латвія та Естонія не входять до СНД, вони активно інтегруються у Європу.
Варто зазначити, що СНД не має нічого спільного з СРСР і існує, скоріше,
лише на папері.
Іншою багатонаціональною східноєвропейською державою, яка зазнала
розпаду, стала Чехословаччина – мирним шляхом утворилися дві нові
суверенні держави: Республіка Чехія і Словацька Республіка, які почали
самостійне існування з 1993 р.
Негативним явищем, що супроводжував процес становлення нових держав,
стали міжнаціональні військові конфлікти в колишній Югославії, Грузії,
Молдові, Російській Федерації. У деякі з цих конфліктів змушена була
втрутитися світова спільнота.
Документ 2
Зі спогадів останнього голови федерального уряду Чехословаччини Я.
Стражскі (1992 р.)
“Словацька делегація на переговорах влітку 1992 р. з чеським
представництвом із прицілом на стратегічну перспективу обґрунтовувала
необхідність проголошення незалежності Словаччини. Політичні лідери
словаків стверджували, що за майбутнього вступу, наприклад, єдиної
чехословацької держави до Європейського Союзу насамперед чехи
сприйматимуться як державна нація, а словаки залишаться в об’єднаній
Європі в статусі хіба що регіонального народу. І лише усамостійнення
Словаччини дасть змогу словацькому народу увійти до складу ЄС як
державотворчій нації – на рівних правах і засадах з чеським народом та
його суверенною державою”.
Поміркуйте: Наскільки переконливими Вам здаються аргументи словацьких
керівників? Як їх, на Вашу думку, сприймали чехи? А ЄС?
Отже, внаслідок змін кінця 80-х – початку 90-х рр. було покладено край
поділу Європи. Змінилося обличчя Європи – сформувалася нова політична
карта, змінилися геополітична, військова, економічна ситуації в Європі
та в світі в цілому.
Злам політичної системи комуністичних режимів східноєвропейських країн
пройшов досить швидко і не зустрів особливого опору. Народи цих країн
визначили стратегію розвитку своєї державності шляхом прийняття
демократичних конституцій. Розпочався тривалий і складний процес
становлення демократії, формування громадянського суспільства та
правової держави. Прийняті в умовах високої політичної активності
народів новітні конституції країн проголосили демократичну форму
правління, ідеологічний плюралізм (дізнайтесь, що означає цей термін),
багатопартійність, задекларували принципи ринкової економіки та прав і
свобод громадян.
Але успіхи на цьому шляху різних країн неоднакові. А декларовані
конституціями демократичні принципи, права і свободи громадян фактично є
проголошеними державою намірами і сподіваннями. Реальне ж впровадження
цих намірів і сподівань потребує значних зусиль – і не лише з боку
влади, а й від різноманітних політичних сил, суспільства і громадян
зокрема.
Поміркуйте: Чим, на Вашу думку, можна пояснити різний рівень успіхів цих
країн на шляху до демократії та правової держави?
Ще більш складним виявився процес демонтажу старої
адміністративно-господарської структури й переходу до змішаної ринкової
економіки. Комуністичні режими залишили після себе відстале
господарство, яке перебувало в кризовому стані, і вивести країни з
такого становища виявилося справою нелегкою.
Уряди східноєвропейських країн проводили докорінні економічні реформи:
роздержавлення, приватизацію засобів виробництва, ліквідацію планової,
командно-адміністративної системи в господарстві й переведення його на
ринковий шлях розвитку. Поступово економіки цих країн почали виходити з
глибокої кризи. При цьому господарське пожвавлення найбільш помітне в
тих країнах, де реформи проводилися найбільш послідовно. Більш високі
економічні показники мають Польща, Чехія, Словенія, Угорщина, середній
рівень – Словаччина, Болгарія, Хорватія, а найнижчий – Румунія, Албанія,
Югославія, Македонія, Боснія і Герцеговина.
Докорінно змінилася зовнішньополітична орієнтація східноєвропейських
країн.
Більшість посткомуністичних країн поставили в центр своєї
зовнішньополітичної стратегії орієнтацію на Західну Європу, заявивши про
бажання вступити до європейських інтеграційних об’єднань, насамперед –
до Ради Європи, НАТО і Європейського Союзу (ЄС).
Документ 3
Зі статті Вальтера Швіммера, Генерального секретаря Ради Європи, 2002 р.
“Основною метою Ради Європи є досягнення більшої єдності між його 44
державами-членами у справі забезпечення індивідуальних свобод,
політичної свободи і верховенства закону, тобто принципів, які покладено
в основу справжньої демократії і стосуються всіх європейців. Всі
держави-члени Організації взяли на себе зобов’язання піднести свободу,
людську гідність і добробут своїх громадян в непорушний принцип
діяльності своїх урядів.
…Центральним завданням є укріплення єдності європейців в їхній
різноманітності при збереженні єдиного спадку і рівноправ’я. Сьогодні ми
повинні сконцентрувати наші зусилля на втілення в життя цих
демократичних цінностей на всьому європейському континенті”.
Поміркуйте: Наскільки привабливими Вам здаються проголошені цінності?
Наскільки привабливі вони для народів нових країн Європи? Чому РЄ
переймається долею нових європейських держав?
Однак на шляху “повернення у Європу” залишається чимало перешкод:
порівняно низький рівень економічного розвитку східноєвропейських країн,
що вимагає чималих додаткових витрат з боку США і країн Західної Європи;
низький рівень розвитку демократії, слабкість громадянського суспільства
і т.ін.
Внаслідок чергового розширення ЄС прийнято рішення про вступ до цієї
організації тих східноєвропейських держав, які за рівнем розвитку
демократії і стандартів життя населення найбільше наблизилися до
розвинутих держав Європи: Чехії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Словенії,
Литви, Латвії, Естонії. Народи цих країн на референдумах сказали “так”
вступу до Євросоюзу, тому після ратифікації національними парламентами
країн-членів ЄС та країн-кандидатів Угоди про вступ з 1 травня 2004 року
Європейський Союз нараховує 25 країн-членів. Отже, кордони ЄС
безпосередньо наблизились до України.
Звичайно, процес реальної інтеграції цих країн до ЄС лише починається,
та й членство в цій організації породжує низку проблем. Але в цілому як
уряди, так і народи сказали “так” європейській інтеграції.
Це відкриває можливість й іншим державам, в тому числі й Україні,
реально претендувати на членство у ЄС.
Отже, можна зробити такий основний висновок щодо інформації, котру Ви
отримали на цьому уроці: наприкінці ХХ ст. на європейському континенті
відбулися дуже важливі зміни, які відкрили шлях до створення дійсно
єдиної Європи. Процес цей буде довгим і складним, але мета його –
загальноєвропейські цінності – того варта.
Запитання і завдання:
Визначте суть змін, які відбулися на європейському континенті наприкінці
ХХ ст.
Які головні проблеми постали перед новими країнами?
Як Ви розумієте назву цього параграфу – “Оновлена Європа”?
Проаналізуйте додаток і складіть своєрідний рейтинг нових європейських
країн , виходячи з їхніх можливостей інтеграції до Європи.
Проаналізуйте конституцію однієї з нових Європейських держав.
Книжкова полиця:
1. Конституції нових держав Європи та Азії. – К.: 1996.
2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К.: 1997.
3. Шаповал В. Державний лад країн світу. – К.: 1999.
5. Офіційний сайт Ради Європи – HYPERLINK “http://www.coe.int”
www.coe.int
6. Європейська інтеграція та Україна. Навчально-методичний посібник –
К.: 2002
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
