Реферат на тему:
Архітектурні форми і стилі
Архітектура — це мистецтво зводити будинки і споруди, забудовувати
території комплексами будівель різного призначення відповідно до
сучасних технічних можливостей, конструкцій і матеріалів. Призначення
архітектури — створення штучного середовища, необхідного людям для
їхнього проживання, праці, фізичного і культурного розвитку.
Архітектура, як вид мистецтва, є складовою частиною матеріальної і
духовної культури людства.
Рис. 1. Деталі архітектурного ордера: 1 — карниз; 2 – фриз; 3 —
архітрав; 4 — капітель; 5 — стовбур колони; 6 — цоколь (база) колони; 7
— карниз п’єдестала; 8 — стул; 9 — цоколь п’єдестала; 10 — стилобат
Основними засобами архітектури є композиція, точно вивірені пропорції,
масштаб, рівномірна послідовність елементів конструкції (ритм), пластика
об’ємів, фактура і колір матеріалів, що застосовуються для опорядження.
Від початку будівництва в стародавні часи і до сьогоднішнього дня
архітектурні форми і стилі весь час змінювались. Здебільшого це
відбувалось не за рахунок зміни форми будівлі, а внаслідок зміни її
інтер’єра. Під поняттям «інтер’єр» розуміємо вигляд приміщення в будинку
після його опорядження, тобто естетику і кольорову гамму фарбування і
оздоблення, розміщення в ньому обладнання, меблів, картин, квітів тощо.
Вже в VI—V ст. до н.е. у Стародавній Греції і Стародавньому Римі почали
зароджуватись перші класичні архітектурні форми будівель. Це значить, що
прості форми будівель, які до цього споруджувались без урахування
композиції і пропорцій між окремими їхніми частинами, почали набувати
класичних архітектурних форм. Основною конструкційною системою будівлі
став архітектурний ордер (рис. 1), тобто стояково-балкова конструкція,
яка складається з несучих і несених елементів — колони і антаблемента.
Ряд колон спирається на суцільну плиту, яка називається стилобатом.
В наш час класичними архітектурними ордерними системами вважаються
грецькі і римські ордери. На рис. 2 подано п’ять римських ордерів:
тосканський, доричний, іонічний, корінфський і складний. Кожен з цих
ордерів визначається характерними особливостями побудови конструкції,
складністю її оздоблення, насиченістю архітектурних елементів тощо.
Тосканський ордер одержав свою назву від назви відповідної місцевості в
Італії. Характерною особливістю цього ордера є його простота. Певні
конструкції будівлі опоряджувалися витягнутими криволінійними або
прямолінійними оздобами, що виконувались за допомогою шаблонів.
Рис. 2. Римські архітектурні ордери:
а — тосканський; б — доричний; в — іонічний; г — корінфський; д —
складний
Доричний ордер схожий з тосканським, але відрізняється від нього тим, що
його фриз поділяється на вертикальні прямокутні оздоблені ділянки —
тригліфи і метопи. Тригліф — це декоративна плита, на якій зроблені
вертикальні жолоби (див. рис. 2). Метопа — це прямокутна ділянка фриза,
розміщена між тригліфами. Вона може бути гладкою або декорованою
рельєфом.
Колона доричного римського ордера спирається на базу, а стовбур її
опоряджується поздовжніми декоративними жолобами (канелюрами). Цей ордер
виник і досяг завершеності у Стародавній Греції.
Іонічний ордер почав розвиватися в іонічних колоніях Греції і Малої
Азії. Характерною особливістю цього ордера є декоративні закручення
капітелі на колоні і відсутність тригліфів. Цей ордер іноді називають
середнім, бо він став перехідним між доричним і корінфським ордерами.
Фриз ордера може бути гладким, але частіше його оздоблюють суцільним
рельєфним рисунком. Архітрав виконують у вигляді трьох горизонтальних
смуг.
Нижня смуга карниза опоряджується іоніками. Це суцільний рельєфний
орнамент з елементами рисунка яйцеподібної форми.
Корінфський ордер досяг свого повного розвитку у Стародавньму Римі.
Застосовувався для опорядження як зовнішніх конструктивних елементів
будівлі, так і всередині її. Витонченість і краса його декоративних
елементів створює враження багатства і розкоші. Цей ордер легко впізнати
за капітеллю, яка виглядає як кошик, заповнений рядами листя,
розміщеними один над одним. Карниз ордера також оздоблений різними
ліпними прикрасами. Колона опоряджується канелюрами і спирається на
базу.
Складний архітектурний ордер увібрав у себе ті чи інші елементи
оздоблення з інших ордерів.
За конструкцією ордер може бути повним і неповним. При повному ордері
колона стоїть на постаменті (п’єдесталі). Ордер складається з
постамента, колони і антаблемента. При неповному ордері колона стоїть на
стилобаті, а всередині будівлі — на підлозі. Такий ордер складається з
двох частин: колони і антаблемента. Колона (див. рис. 1) — це несуча
конструкція будівлі, що складається з цоколя (бази), стовбура і
капітелі. В антаблементі — верхній частині споруди, що лежить на
колонах, також визначають три частини: архітрав, фриз і карниз.
Співвідношення розмірів колони й інших конструкцій будівлі визначають за
допомогою модуля. За модуль служить нижній діаметр колони. Це дає змогу
створити композицію будівлі такою, щоб всі архітектурні елементи за
формою і художнім змістом гармоніювали один з одним.
Для визначення розмірів окремих елементів ордера загальну висоту його
поділяють на 19 рівних частин. На п’єдестал відводять 4 частини, на
колону 12 і на антаблемент — 3. При цьому величина нижнього діаметра
колони складає в тосканському ордері 1/7, в доричному — 1/8, в іонічному
— 1/9, в корінфському і складному ордерах — 1/10 частину його висоти.
Започатковані класичні форми протягом віків розвивались, але не за
рахунок змін у стояково-балковій конструкції, а завдяки доповненням у
їхньому декоративному оздобленні. Це дало змогу ще у Стародавньому Римі
збудувати багато величних споруд, які й сьогодні є взірцем класичної
архітектури.
Архітектурні ордерні форми Стародавньої Греції і Стародавнього Риму в
подальшому стали основою для формування нових стилів. Під впливом змін в
житті суспільства один архітектурний стиль змінювався іншим: ренесанс
(14—поч. 17 ст.), бароко (16— 18 ст.), рококо (І пол. 18 ст.), класицизм
(17—перша пол. 19 ст.), ампір (поч. 19 ст.) і модерн (кінець 19—поч. 20
ст.).
Рис. 3. Архітектурні елементи будівлі:
1 – лопатка; 2 – ніша; 3 – статуя; 4 – поверхня, рустована під кам’яні
плити; 5 – сходи; 6 – двері; 7 – пілястра; 8 – вікно; 9 – цоколь; 10 –
фільонка; 11 – карниз; 12 – балюстрада; 13 – ваза; 14 – аттік; 15 –
фронтон; 16 – аркада; 17 – сандрик
Рис. 4. Архітектурні обломи:
a — полиця; б — пасок; в — вал; г — прямий четвертний вал; д — зворотний
четвертний вал; є — викружка; ж — пряма четвертна викружка; з — зворотна
четвертна викружка; і — прямий складний вал; к — зворотний складний вал;
л — пряма складна викружка; м — зворотна складна викружка; н — прямий
каблучок; о — зворотний каблучок; п — прямий гусьок; р — зворотний
гусьок
З появою нових матеріалів (бетон, залізобетон) у будівництві почали
застосовувати збірні залізобетонні конструкції, які докорінно змінили
зовнішній вигляд і частково форму будівель. Будинок став схожим на
коробку із бетону і скла. Проте не можна сказати, що архітектурний вираз
таких будівель повністю відсутній. Архітектурного оздоблення таким
будинкам надають різнокольорове пофарбування або облицювання фасаду,
мозаїчні панно, декоративно оформлені екрани лоджій, еркерів і балконів
тощо. Всередині будівлі поверхні опоряджують сучасними синтетичними
декоративними матеріалами, природним каменем, плитками, ліпниною тощо.
Проте це не значить, що в сучасному будівництві забули про класичні
архітектурні форми. Монументальні споруди (палаци, музеї тощо), які
споруджують з традиційних матеріалів (цегли, природного каменю) в
комплексі зі збірними елементами, прикрашаються архітектурними
елементами, характерними для класичних архітектурних форм. На рис. 3
подано деякі архітектурні елементи сучасного будинку, збудованого за
класичними архітектурними формами.
Більшість з рельєфних архітектурних оздоб всередині будівлі або на
фасаді виконується за допомогою шаблонів. Уважно придивившись до профілю
карниза або іншої архітектурної деталі (див. рис. 1), можна помітити, що
вони складаються з окремих, більш простих елементів — обломів (рис. 4).
За профілем обломи поділяються на прямолінійні і криволінійні.
Криволінійні можуть бути побудовані з одного і більше центрів.
Рис. 5. Профілі зовнішніх витягнутих архітектурних деталей: а — вінцевий
карниз; б — міжповерховий карниз; в — цоколь; 1 — полиця; 2 — прямий
четвертний вал; 3 — прямий гусьок; 4 — поличка; 5 — пряма викружка; 6 —
стіна; 7 — зворотний каблучок; 8 — пасок; 9 — прямий каблучок; 10 — вал
Обломи, побудовані з одного центра, називають простими, всі інші —
складними.
На рис. 5 подано профілі карнизів (а, б) та цоколя (б). В інших розділах
підручника ви детально ознайомитесь з тим, як виготовляють шаблони і як
виконують витягнуті архітектурні деталі.
Література.
Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч.
закладів освіти.— К.: Техніка, 1997.— 304 а: іл,-\Бібліогр.: с 296.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
