Реферат на тему:
Порушення провідності.
Синоаурикулярна блокада – порушення проведення імпульсу від синусового
вузла до передсердь.
Клінічні прояви. Під час тривалої паузи хворі скаржаться на
головокружіння, запаморочення, шум в голові, можлива втрата свідомості.
ЕКГ ознаки:
Після нормального комплексу QRS настає пауза, яка рівна двом RR ;
Під час паузи відсутній зубець Р;
Блокування синусового імпульсу може бути через певні відрізки часу
(кожний другий комплекс QRS випадає, кожний третій, і т.д.).
Внутрішньопередсердна блокада – це порушення проведення імпульсу по
провідній системі передсердь.
ЕКГ ознаки:
Поширення зубця Р більше 0,11с., аж до його розчеплення, або подвоєння.
Атріовентрикулярна блокада – порушення проведення імпульсу від
передсердь до шлуночків.
Класифікація атріовентрикулярної блокади.
Неповна:
– І ступеня
– ІІ ступеня: а) типу Мобітц І; б) типу Мобітц ІІ; в) високоступенева
Повна (ІІІ ступеня)
Атріовентрикулярна блокада І ступеня – сповільнення атріовентрикулярної
провідності.
Клінічні симптоми відсутні.
ЕКГ ознаки :
1.Подовження інтервалу P-Q більше 0,21 с. у дорослих та більше 0,18 с. у
дітей.
2.Усі передсердні імпульси (синусові чи ектопічні) проводяться до
шлуночків і тому за кожним зубцем P іде комплекс QRS.
Атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня .
Тип Мобітц І – відмічається поступове, від одного комплексу до другого
подовження P-Q, аж до повної затримки електричного імпульсу і
випадіння шлуночкового комплексу.
ЕКГ ознаки :
Поступове подовження P-Q.
На одному з етапів подовження P-Q –комплекс QRS випадає ,при наявності
зубця P.
Тип Мобітц ІІ – випадіння окремих шлуночкових комплексів не
супроводжується поступовим подовження P-Q, даних інтервал залишається
постійним (або нормальним, або подовженим) у всіх циклах.
ЕКГ ознаки:
1.Інтервал P-Q нормальний, або подовжений, однак однак одинаковий у всіх
комплексах.
2.Після одного із зубців P випадає комплекс QRS.
Високо ступенева атріовентрикулярна блокада.
Тривалість P-Q нормальна або подовжена, однак випадають 2 і більше
комплексів QRS підряд. Клінічно проявляється брадикардією,
головокружінням, втратою свідомості.
Повна атріовентрикулярна блокада – повна дисоціація між передсердями і
шлуночковими скороченнями .
Клінічні прояви: хворі скаржаться на головокружіння ,потемніння в очах
,короткочасну втрату свідомості, біль в ділянці серця.
Аускультативно – брадикардія, ритм серця правильний. Систолічний АТ може
бути підвищеним.
ЕКГ ознаки:
1.Число шлуночкових комплексів 30-40 за хв., інтервали RR одинакові.
2.Число зубців P – 60-80 за хв., інтервали P-P одинакові.
Зубці P по відношенню до QRS розміщені по різному, відсутній
закономірний зв’язок між ними .
Комплекс QRS частіше розширений, деформований (імпульс із ніжок пучка
Гіса), – рідше не змінений – імпульс із ствола пучка Гіса.
Блокада ніжок пучка Гіса – порушення провідності надшлуночкових
імпульсів по одній із ніжок пучка Гіса.
Клінічно вона проявляється розчепленням або роздвоєнням тонів серця.
ЕКГ ознаки:
Блокада лівої ніжки пучка Гіса (біфасцикулярна):
1.Відхилення електричної осі серця вліво.
2.Розширення комплексу QRS більше0,12с.
3.У відведеннях І,V5-V6 зубець R ширший, зубець Q відсутній або
нормальних розмірів.
4.У відведеннях V1-V2 –широкі та глибокі зубці S, сегмент S-T і зубець T
направлений дискордантно по відношенню до головного зубця комплексу QRS.
Неповна блокада лівої ніжки пучка Гіса:
1.ЕКГ по формі нагадує повну блокаду лівої ніжки.
2.Ширина комплексу QRS- 0,10-0,12с.
3.Зміни сегменту ST і зубця T можуть бути відсутні.
Повна блокада правої ніжки пучка Гіса:
Комплекс QRS розширений до 0,12 с. і більше.
У правих грудних відведеннях комплекс QRS розчепленний і має вигляд
rSR?, RSR?, внутрішнє відхилення 0,07с. і більше; сегмент ST нижче
ізолінії ,зубець Т від’ємний або двофазний.
У відведеннях V5-V6 глибокий і широкий зубець S.
Неповна блокада правої ніжки пучка Гіса.
1.Увідведеннях V1-V2 комплекс QRS має форму rSr?, rSR?, rsR?, внутрішнє
відхилення менше 0,07с., зміни з боку сегменту ST і зубця Т відсутні.
2.У відведеннях V5-V6 розширений зубець S.
Синдром передчасного збудження шлуночків.
Синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW) – зумовлений додатковим пучком
проведення імпульсу з передсердь до шлуночків (пучок Кента).
Клінічно може проявлятися приступами суправентрикулярної аритмії.
ЕКГ ознаки:
Вкорочення PQ (менше 0,12с);
Хвиля дельта на висхідному коліні QRS.
Подовження (розширення) QRS до 0,12-0,15с.
Дискордантне зміщення сегменту ST і зубця Т по відношенню до основного
зубця QRS.
Синдром CLC (Сlerc-Levy-Critesco).
ЕКГ – ознаки:
Укорочення інтервалу PQ, як наслідок додаткового шляху проведення
імпульсу (пучок Джеймса);
Комплекс QRS не змінений.
Лікування аритмій.
І. Лікування порушень збудливості.
Загальні заходи: кинути курити тютюн, не приймати каву та чай, великої
кількості алкоголю; лікарських засобів, які підвищують частоту серцевих
скорочень (кордафен, атропін, екстракт беладонни, еуфілін, нанахлазін і
ін); обмежити фізичну активність, яка призводить до екстрасистолії.
Калієва дієта і солі калію.
Хворим необхідно споживати з їжею до 5-7 г калію на добу (картопля,
печінка, горіхи, капуста, шипшина, рослинне масло, вівсяна і пшенична
крупи, агрус, чорнослив, чорна смородина, молоко, сир, телятина, лимони,
помаранчі, персики, сушений виноград).
Медикаментозне лікування аритмій.
Новий підхід до класифікації та призначення антиаритмічних препаратів
зроблений у Сицилії кардіологами світу (1990-1994), який базується на їх
дії на аритмогенні ефекти.
Класифікація антиаритмічних засобів.
Клас І. Підклас А:
Хінідин, хінідин-дурулес;
Кінелектин, кінітард;
Дизопірамід (ритмодан, ритмілен);
Прокаїнамід;
Новокаїнамід;
Калій (калію хлорид, панангін, аспаркам).
Механізм дії даних препаратів:
Блокують вхід натрію в клітину в період “овершут” і вихід калію із
клітини.
Подовжують реполяризацію і період рефрактерності.
Пригнічують надмірно активну спонтанну діастолічну деполяризацію.
Підклас В:
Мексилетин, мекситил.
Лідокаїн, ксикаїн.
Тримекаїн, піромекаїн.
Дана група антиаритмічних засобів блокує натрієві канали тільки при
досягненні певної високої ЧСС. Чим більша ЧСС, тим вираженіша ступінь
блокади натрієвих каналів, що сприяє:
Збільшенню проникності іонів калію в кардіоміоцити.
Пригніченню фази “0-деполяризації”.
Вкорочення реполяризації.
Підклас С:
1. Флекаїнід (індекаїнід, анкаїнід, лоркаїнід);
2. Пропафенон (ритмонорм).
Етацизин.
Дана група ААП блокує натрієві канали навіть при нормальному синусовому
ритмі: ефективні при будь-якій ЧСС. Сповільнює швидкість деполяризації і
швидкість проведення імпульсу по провідній системі серця.
Підклас Д:
Етмозин. Дія комбінована. Ефекти характерні для А, В, С підкласів.
Підклас Х – невизначений.
Аллапінін.
Аймалін (гілуриттал, неогілуриттал).
Пульс-норма.
Клас ІІ. Блокатори адренергічних рецепторів:
Пропранолол (обзидан, анаприлін).
Атенолол, метопролол, корданум, спесікор, коргард, сектраль.
Механізм дії полягає:
Ефекти І А і В підкласів;
Гальмують автоматизм синусового, атріовентрикулярного вузлів, пучка
Гіса.
Клас ІІІ.
Антиаритмічні засоби змішаної дії – аміодарон (кордарон).
Механізм дії – видовжують тривалість потенціалу дії.
Клас IV. Антагоністи кальцію.
Верапаміл (фіноптин, ізоптин, фалькард).
Ділтіазем (кардил).
Механізм дії: зменшують повільний вхід іонів кальцію в клітину у фазі
деполяризації та реполяризації).
Лікування ургентних аритмій.
“Сицилійський гамбіт” – 1.
Реципрокна (ортодромна) вузлова пароксизмальна тахікардія.
АТФ – 1% – 1-2 мл (10-20 мг) довенозно струменево, впродовж 5-10 хв.
новокаїнамід – 10% -10,0 мл, довенно (дом”язево) впродовж 5-10 хв.
аймалін (гілуритмал, неогілуритмал) – 2,5%-2,0 мл довенно, впродовж 5-10
хв.
дізопирамід (норпасе, ритмілен, ритмодан) – 100-150 мг довенно
струменево впродовж 3-5 хв.
дігоксин – 025%-2,0 мл довенозно струменево впродовж 5-10 хв.
електроімпульсна терапія (кардіоверсія).
черезстравохідна едектрокардіостимуляція.
“Сицилійський гамбіт” – 2.
Суправентрикулярна вузлова (ортодромна і антидромна) пароксизмальна
тахікардія з участю додаткових провідних шляхів (синдром WPW, CLC).
Лікування так, як при “Сицилійському гамбіті”-1 окрім:
Верапамілу – він пришвидшує імпульс по додаткових шляхах;
Дігоксину – може підвищити збудливість шлуночків;
Через стравохідної електрокардіостимуляції.
Препаратом вибору при даній аритмії є кордарон в дозі 150-300 мг
довенозно краплинно у 150-200 мл 0,9% розчину хлориду натрію.
“Сицилійський гамбіт” – 2а.
Пароксизм миготливої аритмії (ПМА).
Медикаментозна терапія даної аритмії залежить від її варіанту.
Гемодинамічний варіант (вторинний ПМА): дігоксин 0,025% розчин 2 мл
струменево довенно; лазикс – 4-6 мл струменево довенно.
Ідіопатичний варіант (первинний ПМА):
кордарон – 150-300 мг довенно, краплинно впродовж 30 хв.
пропафенон (ритмонорм) – добова доза 900 мг всередину (300 мг через 8
годин);
хінідин – початкова доза 0,4 г, в подальшому – за схемою – 0,2 г через
2,5 годин, в перший день добова доза повинна бути рівною 1,4 г; другий
день – 1,6 г/добу, третій – 2,2 г/добу, шостий – 2,4 г/добу. Якщо у
добовій дозі 2,4 г хінідин не ефективний, то його слід відмінити. Якщо ж
анти аритмічна дія настане раніше, то таку дозу слід вважати оптимальною
і її застосовують впродовж 7-10 років з подальшим переходом на
підтримуючу дозу – 0,2 г три рази на день.
Можна призначати хінідин пролонгованої дії по 200 мг – 4 рази на добу
впродовж 7 днів.
3. Ішемічний варіант – анаприлін 0,18-5,0 довенно краплинно. Верапаміл
0,25% 2-4 мл довенно краплинно. Нітрати.
“Сицилійський гамбіт” – 3.
Пароксизмальна шлуночкова тахікардія.
У разі серцевої астми (СА), набряку легень (НЛ), кардіогенного шоку
(КШ), гострої серцевої недостатності – електроімпульсна терапія розрядом
в 75-100 Дж.
У разі задовільного стану гемодинаміки – лідокаїн по наступній схемі:
Перший болюс 80-120 мг (2%-4-6 мл) довенозно струменево впродовж 3-4
хвилин, в подальшому (10хв поспіль) – довенозна крапельно в дозі 2
мг/хв, а після 10хв – повторний болюс (50% від першого) 40-60 мг до
венозно струменево. Потім до 24 поспіль до венозно крапельно по 2 мг/хв.
Для цього розчиняють 25 мл 2% розчину лідокаїну у 250 мл 5% розчину
глюкози і вводять до венозно крапельно із швидкістю 10 крапель за 1хв.
Через 24 години, після закінчення інфузії вводять 200 мг лідокаїну
дом’язово.
Згодом – по 200 мг дом’язово через 3 години впродовж 3-5 діб. Далі –
підбір антиаритмічних препаратів І-IV класів (краще кордарон).
Кордарон – 150-300 мг довенно струменево 30хв, в подальшому за схемою
200 мг 3 рази/день всередину 5-7 днів; 200 мг 2 рази в день впродовж 5-7
днів; 200 мг 1 раз на день 2-3 місяці і більше.
“Сицилійський гамбіт” – 4.
Фібриляція шлуночків.
Електроімпульсна терапія – розряд 300 Дж (7 хв), інтубація трахеї.
Апаратна вентиляція легень.
Лідокаїн 300 мг довенно. Анаприлін 0,1% – 5,0 мл довенно.
Магнію сульфат – 30% розчин 10-20 мл довенно струменево, через 15хв 100
мл 20% розчинити у 400 мл 0,9% NaCl і вводити довенно крапельно 20 хв.
Прогноз порушень ритму і провідності залежить від їх важкості,
правильності підібраного медикаментозного лікування, важкості перебігу
основного захворювання.
Профілактика аритмій полягає у своєчасній діагностиці та лікуванні
функціональних та органічних розладів серця.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter