Реферат на тему:
Аудиторський контроль
На відміну від державного фінансового контролю, який здійснюють від
імені держави різні контролюючі органи, аудиторський контроль здійснюють
незалежні організації на договірних засадах.
Аудит у сучасному розумінні існує понад 200 років. Зародився він разом з
виникненням розмежування інтересів між найманими менеджерами і
власниками підприємства. З появою акціонерних товариств, де найяскравіше
виявляється розмежування інтересів управлінців і власників (акціонерів)
і кредиторів, аудитори стали громадськими контролерами зовнішньої
звітності правління товариства для забезпечення її достовірності.
У розвинених країнах аудит став провідною формою фінансового контролю.
Виокремились два основних напрямки аудиторської діяльності —
обов’язковий аудит (або за іншими визначеннями —аудит за законом) та
ініціативний (або добровільний, чи “приватний”).
Обов’язковий аудит здійснюється у випадках, передбачених законодавством,
з метою захисту інтересів засновників (акціонерів, пайовиків) і держави
від навмисного викривлення показників фінансової звітності службовцями
фірм.
Перелік суб’єктів господарювання, для яких аудиторська перевірка є
обов’язковою, визначається законодавчо-нормативними актами конкретної
країни залежно від певних економічних критеріїв — виду власності,
організаційно-правової форми діяльності, обсягів виробництва і
реалізації продукції, чисельності працюючих тощо.
Ініціативний аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони
(власників суб’єкта господарювання, партнерів у компанії) за приватною
угодою незалежно від того, чи передбачена аудиторська перевірка законом.
Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку
первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх
звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і
встановленим нормативам. Аудиторський контроль забезпечує можливість
отримання інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта
господарювання. Аудит ґрунтується на таких принципах, як незалежність,
об’єктивність, компетентність і конфіденційність.
Незалежність аудитора базується на відсутності матеріальної
зацікавленості в результатах діяльності суб’єкта господарювання, що
перевіряється. Аудитор має виконувати роботу незалежно від волі
замовника, спираючись тільки на законодавчо-нормативні акти.
Об’єктивність означає неупередженість аудитора при дослідженні питань,
поставлених замовником; формулювання висновків лише на основі
результатів дослідження, які мають бути підтверджені системою доказів
(первинних документів, норм і нормативів, облікових регістрів,
інвентаризаційних описів, актів).
Компетентність означає високу професійність при виконанні робіт,
передбачених аудиторською угодою, досконале володіння методиками
здійснення аудиту.
Конфіденційність передбачає збереження таємниці інформації, наданої
замовником аудитору для дослідження, а також нерозголошення результатів
дослідження без згоди на те замовника.
Аудиторський контроль здійснюють з використанням таких самих джерел
інформації, методичних прийомів і контрольно-ревізійних процедур, що й
інші види фінансового контролю (державний і внутрішньогосподарський).
Аудиторський контроль залежно від завдань замовника виконує функції
запобіжного (попереднього), перманентного (поточного), ретроспективного
(подальшого) і стратегічного фінансового контролю. Запобіжний аудит має
запобігти виникненню порушень у фінансовій діяльності. Перманентний
аудит здійснюють безперервно під час фінансово-господарської діяльності
підприємства з метою оперативного забезпечення менеджерів інформацією
про відхилення від заданих показників. Ретроспективний аудит здійснюють
після виконання господарських операцій (здебільшого за минулий рік);
результатом такого аудиту є висновок про достовірність річної фінансової
звітності й відповідність її нормативним актам. Стратегічний аудит
вирішує питання стратегії розвитку фірми на перспективу; результатом
такого аудиту є складання прогнозних форм фінансової звітності.
В Україні аудиторська діяльність регламентується Законом України “Про
аудиторську діяльність” [3], де визначено правові засади, порядок
здійснення аудиторської діяльності, обов’язки, відповідальність
аудиторів і аудиторських фірм, а також суб’єктів господарювання при
виконанні аудиту, повноваження Аудиторської палати України і професійної
громадської організації аудиторів — Спілки аудиторів України,
встановлено випадки, коли здійснення аудиту обов’язкове.
Аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок
(аудиту) і пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань
бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу
фінансово-господарської діяльності, економіко-правового забезпечення
підприємницької діяльності. Аудиторські фірми надають такі послуги:
• підтвердження достовірності й повноти річного балансу і звітності
підприємств;
• аналіз фінансового стану підприємств різних форм власності;
• перевірка емітентів цінних паперів при реєстрації емісії в ДКЦПФР;
• написання аудиторського висновку при порушенні питання про визнання
підприємства неплатоспроможним або банкрутом, при ліквідації підприємств
усіх форм власності;
• консультації та експертизи;
• аналіз проектів господарської і фінансової діяльності.
Форма і зміст угоди про надання аудиторських послуг можуть різнитись,
але в ній завжди зазначаються предмет і термін перевірки, обсяг
аудиторських послуг, форма звіту або іншої інформації про результати
роботи аудитора; зобов’язання зберігати конфіденційність інформації і
нести відповідальність за її розголошення; вартість послуг і порядок
розрахунків.
Після завершення перевірки аудитор робить аудиторський висновок з
оцінкою стану обліку, достовірності звітності, ефективності системи
внутрішньогосподарського контролю, а також інших аспектів діяльності
суб’єкта господарювання.
Внутрішньогосподарський контроль
Цей вид фінансового контролю здійснюють власники підприємств,
організацій, установ згідно з чинним законодавством з метою запобігання
та викриття перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, незаконного
їх спрямування, використання та виявлення.
Згідно із Законом України “Про підприємства в Україні” організація
внутрішньогосподарського контролю покладається на керівника
підприємства. За результатами контрольних перевірок керівництво
підприємства приймає рішення щодо усунення причин, які негативно
впливають на фінансово-господарську діяльність. У здійсненні
внутрішньогосподарського контролю на підприємствах провідну роль
відіграє бухгалтерська служба, зокрема головний бухгалтер. Згідно з
нормативними документами головний бухгалтер підприємства разом з
керівниками відповідних підрозділів і служб зобов’язаний контролювати:
• рух товарно-матеріальних цінностей;
• витрати коштів на оплату праці;
• додержання фінансової і платіжної дисципліни;
• законність списання нестач;
• здійснення інвентаризації;
• стягнення у встановлені терміни дебіторської заборгованості й
погашення кредиторської.
Різновидом внутрішньогосподарського контролю є внутрішній аудит, який
здійснює внутрішній аудитор або окремий підрозділ
служби аудиту. Потреба у створенні внутрішньофірмової аудиторської
служби часто виникає у власників (або центрального керівництва)
підприємств, організацій, установ з розгалуженою організаційною
структурою — мережею філіалів, представництв, інших територіально
відокремлених підрозділів, дочірніх підприємств тощо. Внутрішній аудит є
однією з функцій менеджменту підприємства. Під час його виконання
особливу увагу приділяють функціонуванню систем обліку, їх відповідності
встановленим нормативам, порівнянню витрат і результатів діяльності,
розробці рекомендацій щодо забезпечення стабільності фінансового стану
підприємства.
Список використаної та рекомендованої літератури
ФедякинаЛ. Н. Мировая внешняя задолженность. — М.: ЮНИТИ, 1998.
Финансы І Под ред. В. М. Родионовой. —М.: Финансы и статистика, 1995.
Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л. А. Дробозиной. —М.: Финансы,
1999.
Финансы: Учеб. пособие / Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и
статистика, 1999.
Фінансове право: Підруч. / За ред. Л. К. Воронової. — X.: Консул, 1998.
Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. /1. А. Чепурнов, Л. Т. Мостенська,
М. А. Міненко, Я. П. Квач. —К., 1997.
Фридман М. И. Конспект лекций по науке о финансах. — СПб., 1910.
Чирка Д. М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів // Фінанси України.
— 1998. —№ 1. — С 25-31.
Шевчук В. О. Розвиток системи суб’єктів фінансового контролю//Фінанси
України. — 1998. — № 8.— С 30.
Экономическая энциклопедия / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Экономика,
1999.
Юрій С. І. Дивергенція фінансів при розгортанні ринкових відносин //
Фінанси України. — 1996. — № 9. — С 5-12.
CalrberdM. Public Debt, Taxation and Government Expenditures in a
Growing Economic. — Berlin, 1988.
Domar E. The Burden of Public Debt and the National Income // Amer.
Economic Rev. — 1944. — № 34. — P. 798-827.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
