Тема: “Як Біблія прийшла в Україну?”
Як Біблія прийшла в Україну?
Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та
світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж
по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У
тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга
що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”.
Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога
людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі
1500 років. Записували Біблію люди найрізноманітнішого походження і
самих різних занять: царі, селяни, філософи, рибалки, поети, державні
діячі та учені. Біблія записувалась принаймні на трьох континентах і
трьома мовами: старо-єврейською, арамейською і грецькою. І незважаючи на
таку різноманітність засобів, вона являє собою єдине, що безперервно
продовжується ціле – від Книги Буття до Об`явлення і суть викладеного в
ній морального закону Божого ніде не міняється. Біблія містить вражаючі
у своїй відвертості описи життя основних її персонажів; описи, що
розкривають не тільки сильні, але і слабкі риси їх характерів. Першу
частину – Старий Заповіт – написано в дохристиянські часи
давньоєвропейською мовою, а Новий Заповіт ідеологами християнства
давньогрецькою мовою.
Уперше на українську землю Біблія прийшла з Візантії. Принаймні відомо,
що слов`янський просвітитель Кирило бачив у Криму руське Священне
писання; в часи ж Київської Русі Біблія потрапила на українську землю,
очевидно, як кирило-мефодіївський переклад. Ми знаємо, що Кирило й
Мефодій склали нам абетку – ми й досі звемо її кирилицею; вони ж таки
вперше переклали Біблію на старослов`янську, тобто літературну, мову,
спільну для всіх слов`ян-християн грецікого обряду. Поширювалися тут і
глаголичні біблійні книги, тобто писані глаголицею-азбукою, що була
поширена в Моравії, Чехії, Паннонії, Західній Болгарії, Хорватії і в
нас, у Київській Русі – Україні. Ця азбука подібна до кирилиці, але зі
складнішим накресленням усіх сорока літер. Вважається, що цю абетку
також створив Кирило, а кирилиця – це вже вдосконалена глаголиця.
Поширювалася Біблія і грецькою мовою.
Розповсюджувалися літургійно-учительні збірники, так звані Паремійники і
Апракосні Євангелія; найдавніша пам`ятка такого типу – знамените
Остромирове Євангеліє 1056-1057 років.
Найулюбленішою старозаповітною книгою був Псалтир. Його читали, співали,
з нього навчалися грамоти, на ньому ворожили. Псалтир – це збірка
релігійних гімнів, написаних царем Давидом і доповнених згодом творами
інших авторів. У наше видання нічого із Псалтиря не входить, бо то не
розповідка, а поетична книга.
Популярними були Чотириєвангелія та Апостоли. З євангелій найдавніші, що
дійшли до нашого часу, називаються Мстиславове, Турівське, Галицьке –
вони належать до ХІ-ХІІ ст. Найдавніші ж Апостоли датовані 1195 і 1220
роками. Повне зібрання біблійних книг, призначене для українських та
білоруських земель, надрукував у 1517-1519 роках Франциск Скорина, а на
основі Біблії Скорини Лука з Тернополя створив свій біблійний кодекс
1569р. 1581 року вийшла знаменита Острозька Біблія – результат праці
острозького культурного осередку, очолюваного українським ученим
Герасимом Смотрицьким.
Повний текст Біблії вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври в 1758
році, а перший переклад повної Біблії власне українською мовою було
видано лише в 1905 році.
Переклали її знамениті українські письменники Пантелеймон Куліш, Іван
Нечуй-Левицький та не менше відомий вчений Іван Пулюй; сама книжка
вийшла у Відні, бо царський уряд забороняв перекладати Біблію чи окремі
її книжки українською мовою.
Біблія – це книга яку читали й брали собі в душу мільйони людей із
різних кінців світу, планети нашої, в теперішньому і минулому. Вона
впродовж віків справила великий вплив на духовне життя, літературу,
культуру, образотворче мистецтво українського народу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
