Основи кримінально-виконавчого права
1. Загальні положення виправно-трудового законодавства України.
Виправно-трудове законодавство України має своїм завданням забезпечення
виконання кримінального покарання з тим, щоб воно не тільки було карою
за вчинений злочин, але виправляло та перевиховувало засуджених у дусі
чесного ставлення до праці, точного виконання законів, відвертало
вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також
сприяло викорененню злочинності. Виконання покарання не має на меті
заподіянням фізичних страждань або приниження людської гідності.
Виправно-трудове законодавство України встановлює порядок і умови
відбування покарання і застосування заходів виправно-трудового впливу до
осіб, засуджених до позбавлення волі і виправних робіт без позбавлення
волі, порядок відбування покарання особами, засудженими до направлення в
дисциплінарний батальйон, виконання та відбування інших видів
кримінального покарання, а також порядок діяльності установ і органів,
які виконують вироки до цих видів покарання, і участі громадськості у
виправленні і перевихованні засуджених.
Підставою відбування кримінального покарання і застосування до
засуджених заходів виправно-трудового впливу є тільки вирок суду, який
набрав законної сили.
2. Виправно-трудові установи
Види виправно-трудових установ, які виконують покарання у вигляді
позбавлення волі,:
виправно-трудові колонії,
тюрми
виховно-трудові колонії – відбувають покарання неповнолітні віком до
вісімнадцяти років
Види виправно-трудових колоній
на колонії-поселення для осіб, які вчинили злочини з необережності,
колонії-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини,
колонії загального режиму,
колонії посиленого режиму,
колонії суворого режиму,
колонії особливого режиму.
Засуджені до позбавлення волі чоловіки відбувають покарання у
виправно-трудових колоніях:
загального режиму – вперше засуджені за злочини, що не є тяжкими;
посиленого режиму – вперше засуджені за тяжкі злочини;
суворого режиму – засуджені за особливо небезпечні державні злочини або
ті, що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі;
особливого режиму – засуджені, яким покарання у вигляді смертної кари
замінено позбавленням волі або яким довічне позбавлення волі замінено
позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії.
Засуджені до позбавлення волі жінки відбувають покарання у
виправно-трудових колоніях загального і суворого режиму. В колоніях
суворого режиму відбувають покарання жінки, засуджені за особливо
небезпечні державні злочини, і жінки, яким покарання у вигляді смертної
кари замінено позбавленням волі або яким довічне позбавлення волі
замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або
амністії.
Засуджені, які досягли вісімнадцятирічного віку, переводяться з
виховно-трудової колонії для дальшого відбування покарання у
виправно-трудову колонію загального або посиленого режиму залежно від
ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, числа судимостей, особи
і поведінки засудженого.
Засуджені жіночої статі, які досягли вісімнадцятирічного віку,
переводяться з виховно-трудової колонії загального режиму для дальшого
відбування покарання у виправно-трудову колонію загального режиму.
Питання про переведення засудженого, який досяг вісімнадцятирічного
віку, з виховно-трудової колонії у виправно-трудову колонію вирішується
судом за поданням начальника виховно-трудової колонії, погодженим з
комісією в справах неповнолітніх.
В порядку, встановленому статтею 410 Кримінально-процесуального кодексу
України, засуджені, які злісно порушують вимоги режиму, можуть бути
представлені до переведення для відбування покарання з колонії-поселення
у виправно-трудову колонію того виду режиму, який їм раніше було
визначено судом, а особи, засуджені за злочини, вчинені з необережності,
з направленням у колонії-поселення для осіб, що вчинили злочини з
необережності, і особи, засуджені за умисні злочини з направленням у
колонії-поселення для осіб, що вчинили умисні злочини, – у колонії
загального режиму; засуджені, яких було переведено з колонії особливого
режиму в колонію суворого режиму, – у колонію особливого режиму; з
виправно-трудової колонії – у тюрму на строк не більше трьох років з
відбуванням решти строку покарання в колонії; з виховно-трудової колонії
загального режиму – у виховно-трудову колонію посиленого режиму.
Під злісним порушенням засудженими вимог режиму відбування покарання
слід розуміти невиконання ними законних вимог адміністрації;
необгрунтовану відмову від праці (не менш як три рази протягом року);
вживання спиртних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин;
виготовлення, зберігання, купівлю, розповсюдження заборонених предметів;
участь в азартних іграх; дрібне хуліганство; систематичне ухилення від
лікування захворювань, небезпечних для оточуючих (активна форма
туберкульозу, венеричні хвороби), а також вчинення засудженим протягом
року більше трьох інших порушень режиму відбування покарання, за умови,
якщо за кожне з цих порушень за постановою чи наказом начальника або
уповноважених на те осіб були накладені стягнення, що достроково не
зняті або не погашені у встановленому законом порядку.
Виправно-трудові колонії-поселення
У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили злочини з
необережності, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі
за злочини, вчинені з необережності.
У виправно-трудових колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні
злочини, відбувають покарання засуджені вперше до позбавлення волі, а
також особи, переведені в ці колонії в порядку, передбаченому статтею 46
цього Кодексу, з колоній загального, посиленого і суворого режиму
У тюрмах відбувають покарання:
засуджені до довічного позбавлення волі;
засуджені до позбавлення волі у вигляді ув’язнення в тюрмі особи, які по
досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили особливо небезпечні державні
злочини, особи, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили інші
тяжкі злочини і засуджені за них до позбавлення волі на строк більше
п’яти років;
особи, переведені з виправно-трудових колоній за злісне порушення вимог
режиму
У тюрмах також відбувають покарання особи, залишені в для роботи по
господарському обслуговуванню.
Крім того, в тюрмах допускається тимчасове (не більше десяти діб)
тримання осіб, які переводяться з одного місця позбавлення волі в інше,
а також засуджених до заслання, які направляються до місця відбування
покарання під конвоєм.
Виховно-трудові колонії
У виховно-трудових колоніях загального режиму відбувають покарання
неповнолітні чоловічої статі, вперше засуджені до позбавлення волі,
причому засуджених за злочини, що не є тяжкими, тримають окремо від
засуджених за тяжкі злочини, а також всі засуджені неповнолітні жіночої
статі.
У виховно-трудових колоніях посиленого режиму відбувають покарання
неповнолітні чоловічої статі, які раніше відбували покарання у вигляді
позбавлення волі, а також переведені з виховно-трудових колоній
загального режиму за злісне порушення вимог режиму.
3. ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ
Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання
засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у
вільний від основної роботи чи навчання час безоплатних суспільно
корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі
участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою
поведінкою відповідно до вимог ВТК України.
Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається
на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого –
на органи внутрішніх справ.
Вироки суду приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з
дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.
Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених, роз’яснює порядок
і умови відбування покарання, погоджує з органами місцевого
самоврядування перелік об’єктів, на яких засуджені відбувають громадські
роботи, здійснює контроль за додержанням умов відбування покарання
засудженими і власником підприємства, установи, організації або
уповноваженим ним органом за місцем відбування засудженим громадських
робіт, веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу, застосовує
заходи заохочення та стягнення до засуджених.
Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов’язані виконувати
встановлений порядок та умови відбування покарання, сумлінно ставитися
до праці, працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати
встановлений судом строк громадських робіт, з’являтися за викликом до
кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця
проживання, періодично з’являтися на реєстрацію до
кримінально-виконавчої інспекції.
Надання засудженому щорічної чергової відпустки за основним місцем
роботи не призупиняє виконання покарання у виді громадських робіт.
Стосовно особи, яка після винесення вироку визнана інвалідом першої або
другої групи або досягла пенсійного віку, а також вагітної жінки
кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення
її від подальшого відбування покарання.
Засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції
виїжджати за межі України.
Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годинах,
протягом яких засуджений працював за визначеним місцем роботи.
Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а
неповнолітніми – дві години на день.
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських
робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було
притягнуто до адміністративної відповідальності, до засудженого може
бути застосоване стягнення у виді письмового попередження про
притягнення до кримінальної відповідальності.
Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання у виді
громадських робіт, кримінально-виконавча інспекція направляє матеріали
прокурору для вирішення питання про притягнення до кримінальної
відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є:
невиконання встановлених обов’язків, порушення порядку та умов
відбування покарання, а також притягнення до адміністративної
відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового
попередження;
більше двох разів протягом місяця невихід на громадські роботи без
поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової
дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані
наркотичного або токсичного сп’яніння.
Засуджений до громадських робіт, якого оголошено в розшук у зв’язку з
ухиленням від покарання, може бути затриманий органом внутрішніх справ
за постановою суду на строк до 30 діб.
4. ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ
Покарання у виді виправних робіт відбувається на підприємстві, в
установі, організації незалежно від форми власності за місцем роботи
засудженого.
Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється на основі участі
засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою
відповідно до вимог цього Кодексу.
Контроль за виконанням покарання у виді виправних робіт покладається на
кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення
індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого –
на органи внутрішніх справ.
Вироки до виправних робіт приводяться до виконання не пізніше
десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення
його до виконання.
Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених; роз’яснює порядок
та умови відбування покарання; здійснює контроль за додержанням порядку
та умов відбування покарання засудженими і власником підприємства,
установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи
засудженого; бере участь у виховній роботі з засудженим; контролює
поведінку засуджених; здійснює привід через органи внутрішніх справ
засуджених, які не з’явилися за викликом до кримінально-виконавчої
інспекції без поважних причин; організовує початковий розшук засуджених,
місцезнаходження яких невідоме, та передає матеріали до органу
внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених; застосовує
заходи заохочення і стягнення; дає дозвіл на звільнення з роботи
засуджених за власним бажанням.
Засуджені зобов’язані: виконувати встановлені порядок та умови
відбування покарання; сумлінно ставитися до праці; з’являтися за
викликом до кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти
кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично
з’являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Протягом строку відбування покарання засудженим забороняється
звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу
кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути наданий
після перевірки обгрунтованості заяви засудженого та за наявності
довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування.
Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт, надається
щорічна чергова відпустка, час якої не зараховується до строку
відбування покарання.
Час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений
судом до загального трудового стажу засудженого.
Засудженим забороняється без дозволу кримінально-виконавчої інспекції
виїжджати за межі України.
Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і
днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилося
відрахування. Число днів, відпрацьованих засудженим, має бути не менше
числа робочих днів, які припадають на кожний місяць встановленого судом
строку покарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість
днів і відсутні підстави, встановлені цим Кодексом для заліку
невідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покарання триває до
повного відпрацювання засудженим призначеної кількості робочих днів.
Початком строку відбування покарання вважається день, з якого фактично
розпочато відрахування із заробітку засудженого.
У строк відбування покарання зараховується час, протягом якого
засуджений не працював з поважних причин, і за ним, відповідно до
закону, зберігалася заробітна плата, а також час, коли засудженому не
надавалася робота на підприємстві, в установі, організації. Стосовно
особи, яка стала непрацездатною після постановлення вироку суду,
кримінально-виконавча інспекція направляє подання до суду про заміну
виправних робіт штрафом.
Стосовно особи, яка після постановлення вироку суду досягла пенсійного
віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекція
направляє подання до суду про звільнення такої особи від покарання.
&
&
gd4HZ
&
F
&
&
когольним, наркотичним або токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з
ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі
тілесних ушкоджень; час відбування адміністративного стягнення у вигляді
арешту або виправних робіт, а також тримання під вартою як запобіжного
заходу з іншої кримінальної справи у період відбування покарання, у
випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена у встановленому законом
порядку.
Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за правильністю і
своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт і
перерахуванням відрахованих сум у доход держави.
Відрахування провадяться із усієї суми заробітку, незалежно від
наявності претензій до засудженого за виконавчими документами, за кожний
відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В осіб, які працюють
за сумісництвом, відрахування провадяться із заробітку за кожним місцем
роботи. Відрахування відповідно до вироку суду починаються з наступного
дня після надходження вироку та повідомлення на підприємство, в установу
чи організацію, але не раніше ніж вирок набрав чинності.
Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержуються в
порядку соціального страхування і соціального забезпечення, виплат
одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, які
виплачуються як компенсація за витрати, пов’язані з відрядженням, та
інших компенсаційних виплат.
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт
до засудженого може застосовуватися стягнення у вигляді письмового
попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.
Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання,
кримінально-виконавча інспекція направляє прокурору матеріали для
вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності
відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.
Ухиленням засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт є:
невиконання встановлених обов’язків;
порушення порядку та умов відбування покарання;
вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністративної
відповідальності;
більше двох разів протягом місяця допущення прогулів, а також більше
двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в
нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.
Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено у зв’язку з
ухиленням від покарання, може бути затриманий органом внутрішніх справ
за постановою суду на строк до 30 діб.
5. ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ
Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, як правило, за місцем
засудження в арештних домах. Засуджений відбуває весь строк покарання в
одному арештному домі. Переведення засудженого до арешту з одного
арештного дому до іншого допускається у разі його хвороби або для
забезпечення його безпеки, а також за інших виключних обставин, що
перешкоджають подальшому перебуванню засудженого в даному арештному
домі.
Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з
роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх та засуджених, які
раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі.
На засуджених до арешту поширюються правообмеження, встановлені
виправно-трудовим законом для осіб, які відбувають покарання у виді
позбавлення волі. Засудженим до арешту забороняється:
придбання продуктів харчування і предметів першої потреби;
побачення з родичами та іншими особами, за винятком захисників;
одержання грошових переказів, а також посилок (передач) і бандеролей, за
винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.
Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю до однієї години, а
неповнолітнім – до двох годин. За виняткових обставин засудженим до
арешту може бути надано право телефонної розмови з близькими родичами.
Адміністрація арештних домів має право залучати засуджених до робіт з
господарського обслуговування арештних домів без оплати їхньої праці.
За порушення порядку відбування покарання у виді арешту до осіб,
засуджених до арешту, може застосовуватися стягнення у вигляді догани чи
поміщення в карцер строком до десяти діб.
Особливості відбування арешту військовослужбовцями
Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають покарання на
гауптвахті.
На гауптвахті роздільно тримаються:
засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу окремо від
інших категорій військовослужбовців;
засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків, мічманів,
сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу;
засуджені військовослужбовці, які проходять службу за призовом, окремо
від засуджених військовослужбовців, які проходять службу за контрактом.
Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на гауптвахту для
відбування арешту в десятиденний строк після одержання розпорядження
суду про виконання вироку.
Порядок і умови відбування арешту засудженими військовослужбовцями
визначаються цим Кодексом, нормативно-правовими актами Міністерства
оборони України, а також правилами відбування кримінальних покарань
засудженими військовослужбовцями.
Час відбування арешту до загального строку військової служби і вислуги
років для присвоєння чергового військового звання не зараховується, крім
випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті.
Під час відбування арешту засуджений військовослужбовець не може бути
представлений до присвоєння чергового військового звання, призначений на
вищестоящу посаду, переведений на нове місце служби, звільнений з
військової служби, за винятком випадків визнання його непридатним до
військової служби за станом здоров’я.
Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту виплачується
оклад за військове звання.
За сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до засуджених
військовослужбовців можуть застосовуватися заходи заохочення у вигляді
подяки, дострокового зняття раніше накладеного стягнення чи зарахування
часу відбування арешту в загальний строк військової служби повністю або
частково.
За порушення порядку відбування покарання до засуджених
військовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у вигляді
догани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб.
Правом застосування заходу заохочення у вигляді зарахування часу
відбування арешту до загального строку військової служби користується
начальник гарнізону. Правом застосування інших заходів заохочення і
стягнення користуються військовий комендант і начальник гарнізону.
6. ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ
Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у
кримінально-виконавчих установах відкритого типу (далі – виправних
центрах), як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці
відповідно до їх постійного місця проживання до засудження. Особи, яким
обмеження волі призначено відповідно до статті 82 Кримінального кодексу
України, можуть відбувати покарання у дільницях соціальної реабілітації
при виправно-трудових колоніях.
Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
зобов’язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і
побутовому влаштуванні засуджених.
Управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання
покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та
Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування
визначають межі виправних центрів.
Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця
відбування покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція згідно
з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування
покарання. Якщо особи, засуджені до обмеження волі, знаходяться під
вартою, то вони звільняються із слідчого ізолятора після набрання
вироком законної сили. Адміністрація слідчого ізолятора вручає
засудженим припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше
трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов’язаний виїхати до
місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в
приписі строку.
З урахуванням особи та інших обставин справи суд може направити
засудженого до обмеження волі, який знаходиться до набрання вироком
законної сили під вартою, до місця відбування покарання у порядку,
встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку
засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування
покарання.
Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389
Кримінального кодексу України, направляються виправно-трудовою колонією
чи кримінально-виконавчою інспекцією до місця відбування покарання у
порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.
Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не
виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання, затримується
кримінально-виконавчою інспекцією для встановлення причин порушення
порядку слідування до місця відбування покарання.
У разі невиїзду без поважних причин кримінально-виконавча інспекція
направляє затриманого до місця відбування покарання в порядку,
встановленому для засуджених до позбавлення волі.
У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання оголошується
його розшук. Після затримання засуджений направляється до місця
відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до
позбавлення волі.
Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на
облік у виправному центрі.
У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72 Кримінального
кодексу України, зараховується час попереднього ув’язнення під вартою, а
також час слідування під вартою з виправно-трудової колонії до
виправного центру у разі заміни невідбутої частини покарання у виді
позбавлення волі обмеженням волі.
У строк покарання за мотивованою постановою начальника виправного центру
не зараховується час самовільної відсутності на роботі або за місцем
проживання понад одну добу.
Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на
виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на державних
або інших форм власності підприємствах, за умови забезпечення належного
нагляду за їхньою поведінкою.
Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю,
за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення
на іншу роботу. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в
іншу місцевість, може здійснюватися власником підприємства або
уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного
центру.
Засуджені можуть залучатися без оплати праці тільки до робіт з
благоустрою гуртожитків і прилеглих до них територій. Ці роботи
засуджені виконують, як правило, в порядку черговості у неробочий час
тривалістю не більше двох годин на тиждень. Засудженим незалежно від
усіх відрахувань належить виплачувати не менш як п’ятдесят відсотків
загальної суми заробітку.
Адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз’яснює порядок
і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування
засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов
відбування покарання; здійснює нагляд і заходи попередження порушень
порядку відбування покарання; провадить із засудженими виховну роботу;
застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснює
роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.
Власник підприємства або уповноважений ним орган за місцем роботи
засуджених до обмеження волі зобов’язаний забезпечити їх залучення до
суспільно корисної праці з урахуванням їх стану здоров’я та, по
можливості, спеціальності, організовувати первинну професійну підготовку
і створити необхідні побутові умови.
Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність на роботі з
невідомих причин власник підприємства або уповноважений ним орган
зобов’язаний негайно повідомити адміністрацію виправного центру.
Власнику підприємства або уповноваженому ним органу, на яких працюють
засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім таких випадків:
звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених
Кримінальним кодексом України;
переведення засудженого на роботу на інше підприємство або для
подальшого відбування покарання до іншого виправного центру;
набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває
покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі;
неможливість виконання даної роботи за станом здоров’я.
Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і
ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому
законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання
більш м’яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування
покарання. Стосовно осіб, які самовільно залишили місця обмеження волі
або злісно ухиляються від робіт, або систематично порушують громадський
порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного
центру направляє прокурору матеріали для вирішення питання про
притягнення засудженого до кримінальної відповідальності.
ЛІТЕРАТУРА
Кримінальне право в питаннях і відповідях:(Посібник для підготовки до
іспитів)/НАВСУ; Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.– К.:Правові джерела, 1999.–
195с
Кримінальне право України:Програма для вступників до УАВС/УАВС, кафедра
кримінального права.– Київ, 1993.– 32с.
Кримінальне право України. Загальна частина:Підручник для студ. юрид.
вузів і фак-тів/Київ. ун-т ім. Т. Шевченка. Юрид. фак-т. За ред П.С.
Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка.– К.:ЮрІнком Інтер, 1997.–
506с.–
Кримінальне право України. Загальна частина:Підручник для студ. юрид.
вузів і фак-тів/Київ.Національна юридична академія України ім. Ярослава
Мудрого.– К. – Х.:ЮрІнком Інтер – Право, 2001.– 404с.
Кримінальне право України. Загальна частина:Підручник для студ. вищ.
навч.закладів/Нац.юрид.академія України; М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В.
І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В.
Я. Тація.– Київ-Харків:ЮрІнком Інтер-Право, 2001.– 416с.
Кримінальне право України. Загальна частина:Підручник/НАВСУ. КІВС.
Академія ДПСУ; Ю.В.Александров, В.І.Антипов, М.В.Володько та ін.; Відп.
ред. Я.Ю.Кондратьєв; В.А.Клименко та М.І.Мельник, наук. ред.–
Київ:Правові джерела, 2002.– 431с.–
Кримінальне право України. Особлива частина:Підручник для студентів вищ.
навч. закладів/Національна юридична академія України. За ред.
М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація.– Київ-Харків:ЮрІнком Інтер-Право,
2001.– 494с.
Враховуючи те, що студенти КНЕУ не вивчають курс
кримінально-виконавчого права, в посібник включина окрема тема, яка
розкриває основні положення цієї галузі права. Тема має на меті
ознайомчий характер і не обов’язкова для вивчення.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
