HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
«Особливості диференційованого навчання в 1-2 класах»
ПЛАН
Вступ
1. Головні вимоги до організації диференційованого навчання
2. Практичне застосування диференціації в навчальному процесі у 1-2
класах
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Сучасний практичний досвід роботи педагогів дає підстави стверджувати,
що всіх дітей навчити однаково неможливо, бо добре відомо, що всі люди
різні. Діти приходять в школу з різними задатками, які з роками
розвиваються в різноманітні здібності, нахилами та вподобаннями. Місія
вчителя – не загубити жодної дитини, дати кожній можливість розкрити все
краще, закладене природою, сім’єю, школою. Для цього вчитель повинен
знати кожного свого учня, цікавитись ним, як особистістю, організувати
роботу учнів на уроці так, щоб кожному учневі були створені сприятливі
умови для виховання й навчання, залежно від його розумових здібностей,
фізичного здоров’я та рівня розвитку. І саме, диференціація як принцип
навчання передбачає таку організацію роботи на уроці. Вона дає
можливість знизити навантаження на учнів і підвищити мотивацію навчання,
прискорити розвиток дитини добором відповідного навчального матеріалу та
організацією виконання учнями самостійної роботи, необхідної для
засвоєння даного матеріалу.
Диференціація навчання – це створення таких умов, за яких кожен учень
міг би повноцінно оволодівати змістом навчального матеріалу, гармонійно
розвивався відповідно до своїх індивідуальних можливостей, схильностей,
інтересів, формувався б як індивід з його специфічними особливостями.
Застосування диференціації навчання залежить, насамперед, від великого
бажання вчителя навчити кожного учня, незалежно від його розумових
здібностей, безпосередньо на кожному уроці.
1. Головні вимоги до організації диференційованого навчання
Вчителям, які зацікавилися практичним застосуванням диференціації
навчального процесу у 1-2 класах, слід поставити перед собою певну
сукупність вимог:
Досконало вивчити кожного учня, постійно вести за ним
психолого-педагогічні спостереження.
Чітко визначити на якому етапі потрібна диференціація.
Визначити, яку диференціацію буде використовувати учитель: за ступенем
складності, за мірою самостійності, за обсягом роботи.
Об’єднувати дітей в групи довільно; групи не мають бути постійними;
дозволяти їм самим обирати собі посильний вид роботи.
Виконувати диференційовані завдання систематично, майже на кожному
уроці, уникаючи стандарту.
Диференціація має проходити через різні етапи уроку.
Уміло використовувати міри заохочення, розподіляти увагу при одночасній
роботі кількох груп.
Передбачати дозування часу, різних видів роботи.
Добирати завдання з поступовим ускладненням для сильніших і зменшувати
міру допомоги для слабших учнів.
Диференціацію бажано застосовувати під час фронтальної роботи, коли учні
розв’язують загальні навчальні завдання.
Поєднання парної, групової, індивідуальної роботи.
Добирати варіативні завдання, що полегшують роботу вчителя і учнів в
перевірці цих завдань.
Процес засвоєння слід супроводжувати постійним контролем якості знань,
умінь, навичок через самоперевірку, взаємодопомогу з наступною
взаємооцінкою, самооцінкою.
Також важливим є правильний, безболісний поділ дітей на групи.
Практично це можна зробити наступним чином:
Дати право дитині самовизначитися.
Робочі групи формувати за результатами виконання певного завдання
зростаючої складності.
Поділ учнів на групи здійснювати самостійно, не натякаючи на
кмітливість, їх здібності, а дати назву підгрупам, які вони сприймають з
піднесеним настроєм, як гру.
Отже, поділ дітей на групи слід робити мимовільно, відповідно до їх
здібностей, умінь і навичок виконання завдань. Групи в класі бажано
робити змінними. Учні мають можливість в будь-який час перейти в іншу
групу, відчуваючи свої сили при виконанні певних завдань. Таким чином не
втрачається жодного учня, розвиваючи їх творчі здібності. Підбираючи
завдання для кожної з груп, слід розподілити їх за певними ознаками:
Зміст завдання бажано давати однаковий, але для високого рівня:
збільшувати обсяг роботи;
ускладнювати способи розв’язання завдань;
зменшувати час на виконання даного завдання.
Пропонується двати спільне завдання для всіх груп, але для середнього
рівня пропонується:
зразок виконання завдань;
пам’ятку, таблицю;
схеми-опори, план розв’язання;
різні за складністю завдання різним групам
Підбираючи завдання для учнів, слід враховувати:
різну підготовку та фізичний стан кожної дитини;
ступінь активності мислення учнів;
самостійність їх суджень;
уміння логічно аргументувати ті чи інші положення, тлумачення;
уміння оцінити й узагальнити факти та явища.
2. Практичне застосування диференціації
в навчальному процесі у 1-2 класах
Застосування елементів диференціації можна починати вже в 1 класі. Це
дає змогу привчати дітей до самостійності, виробляти уміння працювати не
відволікаючись. Поступове ускладнення завдань для сильних дітей є
поштовхом до інтенсивної відповідальної роботи. Більш повне застосування
диференціації проводиться в 2 класі. Найскладніше – привчити дітей
працювати тільки за своїм варіантом, не відволікаючись ні на що інше.
Але після двох-трьох тренувальних уроків усе стає на свої місця.
Важливо перед застосуванням диференційованого навчання ознайомитися з
досвідом роботи С.П. Логачевської та її послідовників, розробити власні
підходи до диференціації навчання, пристосовуючись до умов свого класу.
Наприклад, можна відмовитись від планшетів, які широко використовує
С.П.Логачевська, а розробити свої картки з рідної мови по диференціації
з різних тем, не перевіряти всі роботи з виконаними завданнями, а
покладатись на чесність дітей. Готуючись до уроків, варто придумувати,
де, на якому етапі можна застосувати диференціацію навчання. Провідну
роль можна віддати методу самостійної роботи учнів на уроці.
І етап. Перевірка домашнього завдання
Оскільки домашнє завдання учням задається диференційовано, то і
перевірку слід проводити диференційовано. Слід розпочинати з фронтальної
перевірки з метою вилучення тих учнів, які його не виконали. Як правило,
вони не вивчають і його теоретичну частину. Для цих учнів слід
організувати виконання хоч частини домашнього завдання найнижчого рівня
і повторення навчального матеріалу підручника з допомогою вчителя, поки
проводиться перевірку якості виконання домашнього завдання з учнями
інших груп. Якщо домашнє завдання виявилося для дітей складним, то слід
провести диференційовану перевірку якості його виконання кожною групою
окремо.
ІІ етап. Засвоєння нових знань
Для опанування нового матеріалу слід застосовувати способи і прийоми
диференціації навчання, які допомагають успішно організувати навчальну
діяльність на даному етапі. Рівень засвоєння у школярів різний. Тому при
поясненні нової теми слід забезпечувати індивідуальний темп просування
дитини вперед. Це спосіб багаторазового пояснення. Дану роботу можна
проводити за наступною схемою:
І етап Пояснення вчителя
ІІ етап Високий рівень
Виконання за зразком Достатній і середній рівень
Робота під керівництвом учителя:
1. Пояснення.
2. Виконання за зразком з коментуванням
ІІІ етап Високий рівень
Виконання самостійно Достатній рівень
Виконання за зразком. Середній рівень
Робота, керована учителем:
1. Пояснення.
2. Виконання вправи за зразком.
IV етап Високий рівень
Творче завдання Достатній рівень
Виконання самостійно Середній рівень
1.Виконання за зразком.
2. Самостійна робота.
V етап Спільне завдання
ІІІ. Закріплення знань. Узагальнення та систематизація
На етапі закріплення прийоми слід диференціювати у відповідності з
ускладненням їх змісту і мірою допомоги. Основним методом роботи на
даному етапі уроку є метод керованої самостійної роботи.
Відповідно можна працювати за такою схемою:
І етап Високий рівень
Основне завдання. Достатній рівень
Міра допомоги Середній рівень
Робота з учителем
Перевірка
ІІ етап Творче завдання Основне завдання Міра допомоги
Перевірка
ІІІ етап Творче завдання на вищому рівні складності Творче завдання
Основне завдання
Перевірка
IV етап Спільне завдання
Щоб урізноманітнити роботу на даному етапі закріплення знань, слід
залучати встигаючих дітей до консультування більш слабких учнів. З цією
метою використовують прийоми, які можна представити за такою схемою:
І етап Вибір консультантів
ІІ етап Високий і достатній рівень – виконують завдання самостійно
Середній рівень – працюють з консультантами
ІІІ етап Самостійне виконання завдань учнями, яким надавалась допомога
Перевірка всіх завдань
Отже, застосування диференціації навчання на уроках 1-2 класів дає
можливість засвоєння навчального матеріалу всіма учнями класу.
Диференціацію слід планувати за ступенем складності, за мірою
самостійності, за обсягом роботи.
І. Диференціація за ступенем складності
D
F
?????????
?
?
?
???
?
?
?
?l?И???????????????
?
?
?
???
?
?
?
???
?
?
?
?
???
?
?
?
?
???
?
?
?
?l?И??????????????
?
?
?
???
?
?
?
?????????
?
?
?
???
?
?
?
? різноманітні завдання, які вимагають від учнів узагальнення, виведення
висновків, творчості. При цьому навіть в учнів з самим низьким рівнем
розвивається мислення, позитивне ставлення до виконання посильних
завдань, стимулюється бажання працювати, підвищується самооцінка. Для
такої диференціації добирають завдання з нарощуванням ступеня
складності. Це дає учням 1-2 класів можливість перейти на більш високий
рівень діяльності. Завдання пропонують на картках або на дошці. Легші
завдання позначають синім кольором, складніші – червоним. Діти самі
вибирають посильні завдання. Це дає їм змогу оцінити свої можливості.
Фрагмент уроку рідної мови з використанням
диференціації за ступенем складності
Тема: Вправи на визначення роду і числа прикметника за іменником
Мета: Розвивати і удосконалювати вміння визначати рід і число
прикметника у зв’язку з іменником
І. Колективна робота
Завдання: Виконати вправу з підручника. Визначити рід і число
прикметників.
ІІ. Перевірка виконаного завдання
ІІІ. Самостійно обрати посильний варіант роботи
Вправа. Випишіть з перших трьох речень виділені прикметники з
іменниками. У дужках позначте рід прикметника. Користуйтесь зразком.
Вправа. До даних словосполучень доберіть протилежні за значенням і
запишіть. Визначте рід, число, закінчення прикметників.
Робота з учителем. Назвати предметні малюнки, дібрати до них
прикметники, визначити їх рід і число.
IV. Перевірка всіх завдань
V. Робота у парах
1-й варіант: виписати з орфографічного словника 2-3 іменники різного
роду, дібрати до них прикметники, визначити рід і число. Скласти і
записати речення з одним словосполученням за схемою:
І__ __ _ __ .
2-й варіант: виписати з ІІ частини вправи словосполучення іменників з
прикметниками, визначити рід і число прикметників.
3-й варіант: до даних словосполучень дібрати протилежні за значенням,
визначити рід, закінчення.
VI. Взаємоперевірка, доповідь про виконане завдання
VII. Спільне завдання
Однакове завдання на дошці для всіх:
Виконай самостійно, стань консультантом.
Використай допомогу учителя або консультанта.
ІІ. Диференціація за мірою самостійності
Використовуючи диференціацію за ступенем самостійності, пропонують
своїм учням завдання однакової складності, надають групам необхідну
допомогу, дозуючи час на його виконання. Сильна група працює самостійно,
середній групі дають підказку у вигляді плану роботи, пам’ятки,
зразка-міркування; а з третьою групою детально розбираю всі необхідні
операції. При такій роботі завдання однієї групи через певний час
виконують учні іншої групи, тобто слабкі учні підтягуються до рівня
сильніших. Вправи підбирають такі, щоб усі діти могли одночасно їх
закінчити. В “Чарівному віконечку” написані додаткові завдання для тих,
хто першим впорався з роботою.
Фрагмент уроку рідної мови з використанням
диференціації за ступенем самостійності
Тема: Написання слів з ненаголошеними [e], [u], які перевіряються
наголосом.
Мета: Розвивати в учнів уміння перевіряти наголосом написання
ненаголошених [e], [u].
І. Фронтальна робота
Робота з учителем:
Виведення правила
Складання алгоритму перевірки слів з ненаголошеними [e], [u].
І етап
Високий рівень – Самостійне виконання вправи з підручника.
Достатній рівень – Вправа з підручника. Виконай за зразком.
Середній рівень – Вправа з підручника. Робота з учителем.
ІІ етап
Високий рівень – Творче завдання. До виділених слів підібрати
спільнокореневі слова. Визначити в них корінь і закінчення.
Достатній рівень. Самостійне виконання вправи з підручника.
Середній рівень. Виконання вправи за зразком.
ІІІ етап
Високий рівень – Продовжити текст за поданим початком.
Достатній рівень – Подані словосполучення записати у множині. Вставити
пропущені букви.
Середній рівень – До даних слів підібрати перевірні слова. Вставить
пропущені букви.
ІV етап
Спільне завдання для всіх учнів
Звуко-буквений аналіз 2 слів з ненаголошеними [e] [u].
ІІ. Робота у парах
Робота за картками.
Виписати слова, встановляючи пропущені букви (взаємоперевірка).
ІІІ. Спеціальне завдання. Гра “Хто не помилився?”
Зачитую групу слів з ненаголошеними звуками. Діти сигнальними картками
показують необхідну літеру. Фіксую правильні відповіді. Виграє той, хто
не помилився.
ІІІ. Диференціація за обсягом роботи
Інколи використовують найпростіший спосіб диференціації – доповнення
основних завдань додатковими для різних груп дітей. Таку роботу
пропонують тоді, коли весь клас виконує загальне завдання і учні
неодночасно їх закінчують через різний темп письма, рівень мислення. Але
завдання підбирають невеликі за обсягом, які б відповідали темі уроку,
щоб сильніші учені могли закінчити його, поки інші виконують основне
завдання.
Фрагмент уроку рідної мови з використанням диференціація за
обсягом роботи
Тема: Чергування голосних і приголосних звуків у коренях слів
Мета: Розвивати уміння учнів змінювати слова або добирати
спільнокореневі, щоб відбувалося чергування приголосних або голосних у
коренях слова.
І. Колективна робота
Завдання для всіх учнів
Утворити словосполучення. Підкреслити чергування приголосних і голосних
звуків у коренях слів.
Додаткові завдання
Замініть слова за зразком. Підкресліть чергування голосних у коренях.
Складіть з 2 словосполученнями речення. Підкресліть граматичну основу.
IІ. Перевірка виконаних завдань
ІІІ. Робота в парах (картки)
Замініть слова так, щоб відбулося чергування приголосних в корені [к] –
[ц] – [ч]; [х] – [с’] – [ш]; [г] – [з’] – [ж].
Дібрати спільнокореневі слова, у яких відбувалася б зміна звука [о] –
[і].
IV. Творча робота
Завдання. Впишіть у прислів’я пропущені слова.
Високий рівень – самостійно і пояснити їх значення;
Достатній рівень – за зразком;
Середній рівень – використовуючи слова з довідок.
Значну увагу слід приділяти диференційованому підходу до домашніх
завдань учнів. Часто пропонують використати фотографію уроку. Це план
його в картках, знаках. Дивлячись на нього, діти бачать весь хід уроку.
При їх активності і бажанні вони можуть братися за виконання додаткових
вправ. Ця робота – частина їх домашнього завдання. Виконавши його в
класі, учень зменшує обсяг своєї домашньої роботи. Це стимулює працю
учнів.
Використовуючи групову роботу на уроках, часто парти треба розставляти
так, щоб учні могли сидіти “обличчям до обличчя”. Це дає їм змогу
обмінюватися думками, радитись. Ініціаторами на уроці є учні, а вчитель
лише допомагає, створює сприятливі умови для їх роботи. Учні обирають
самі рівень складності завдань. Об’єднуються вони в групи за інтересами
з допомогою кольорових карток. За таких умов навчання для дітей – це
радісний і захоплюючий процес, який допомагає формувати у них критичне
мислення, здатність виробити власний погляд, активну життєву позицію.
Висновок
Отже, перевагами диференціації на уроках в початкових класах є:
Створення ситуації успіху для кожного школяра.
Попередження неуспішності.
Активний розвиток творчих здібностей.
Підготувати і провести уроки на високому рівні з використанням
диференціації навчання в початкових класах дуже непросто. Для цього
треба багато знати і вміти, дуже хотіти, відповідально ставитись до
своїх учительських обов’язків, а найбільше – вийти на новий рівень
педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок
краще від сьогоднішнього починається з відповідальної підготовки
вчителя.
Метод диференціації дає помітні результати. На таких уроках матеріал
засвоюється глибоко і надовго.
Список використаної літератури
Братанич О.Г. Диференціація навчання на уроці як головний засіб
гуманізації, оптимизації, реалізації розвивальної функції навчального
процесу// Соціалізація особистості// Зб. наук. праць.- К.: “Логос”. НПУ,
200. – Випуск 3. – С. 212-230.
Братанич О.Г. Про типові недоліки молодих учителів в організації
диференційованого навчання на уроці // Рідна школа. – 2008. – №10. –
С.49-52.
Братанич О.Г. Проблема дефініцій базових понять в теорії
диференційованого навчання// Рідна школа.- 2000. – №7. – С. 43-45.
Братанич О.Г. Чи потрібна диференціація загальноосвітній школі ХХ1
століття? //Україна у ХХ1 столітті: перспективи розвитку гуманітарних
наук та освіти: Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної
конференції. Секція педагогіки. – Дніпропетровськ: Вісник
Дніпропетровського університету, 2000. – С.134-137.
Державний стандарт загальної початкової освіти // Початкова школа. –
2006. – №2. – С.12-42.
Дубінчук О.С. Диференційоване навчання: сподівання, реалії, проблеми //
Початкова школа. – 2007. – №12. – С.10-14.
Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: «Магістр-S»,
2004. – 256 с.
PAGE
PAGE 11
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
