HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
«Ришта та філярії – збудники захворювань людини»
ПЛАН
1. Ришта (Dracunculus medinensis)
Опис
Захворювання, які викликає ришта
Носії і розповсюдження
Небезпека для людини
2. Філярія (Filaria)
Список використаної літератури
1. Ришта (Dracunculus medinensis)
Опис
Dracunculus medinensis, званий також гвінейський (Guinea worm) або
мединский черв’як (Medina worm) і відоміший як ришта, – це паразит класу
нематод (круглих черв’яків). Є найбільшим з тканинних паразитів, що
вражають людину і практично єдиним гельмінтом (глистом, простіше кажучи)
що передається через питну воду. Гвінейський черв’як незвичайний по
багатьом параметрам, починаючи від своїх розмірів (самка може досягати
завдовжки від 50 до 120 см при товщині від десятих доль міліметра до 2
мм, самець при цьому просто “коротун” – від 1,2 до 4 см), і закінчуючи
своїм циклом розвитку і методом зараження людини (про все це – див.
нижчий).
Ришта як захворювання (і його збудник) відоме людству з незапам’ятних
часів. Про це свідчать розшифровки єгипетського папірусу Ербеса (XVI
століття до н.е.) і глиняних табличок Ассірії (668-631 рр. до н.е.)
(докладніше за див. “Паразитологія в міфах і легендах” на сайті “Вісника
инфектологии і паразитології”.
У стародавні часи і аж до початку XX століття ришта була повсюдно
поширена майже у всій Азії, на Близькому Сході і Аравійському
півострові, в північній і екваторіальній Африці. Від ришти страждали
десятки якщо не сотні мільйонів чоловік. Деякі дослідники вважають
навіть, що біблейський сюжет про поразку ізраїльського народу жалячими
зміями під час результату з Єгипту (Старий завіт, Книга Чисел, 21:6 –
див., наприклад тут) є ніщо інше, як опис епідемія ришти, адже на
завершуючій стадії хвороба супроводжується нетерпимо пекучим болем.
Звідси і ще одна назва Dracunculus medinensis, що зустрічається в
англомовній літературі, – “пекуча” або “вогненна змія” (fiery serpent).
Личинка Dracunculus medinensis (див. фото вгорі) має розмір 500-700
мікрон і може виживати 6 днів в чистій воді і до 2-3 тижнів в брудній
воді.
Захворювання, які викликає ришта
Хвороба, Dracunculus, яка викликається, medinensis, по науковому
називається дракункульоз, хоча зустрічається також термін драконтіаз
(очевидно від ще однієї назви паразита – “драконовий черв’як” або Dragon
worm по-англійськи). У популярній літературі часто використовується і
назва ришта як позначення захворювання.
Зараження відбувається з питною водою (докладніше про механізм передачі
захворювання див. нижче), причому перші симптоми захворювання
виявляються через рік після самого зараження. Дракункульоз явно
виявляється тільки на останній стадії, коли запліднена самка ришти
починає мігрувати з глибоких підшкірних і сполучних тканин до поверхні
шкіри. Процес просування (іноді можна навіть спостерігати ворушіння під
шкірою) супроводжується сильним свербінням, а також такими ознаками
інтоксикації як блювота, пронос, запаморочення і ускладнене дихання,
можливі болі в районі суглобів. Ці явища продовжуються до тих пір, поки
ришта не вийде до поверхні шкіри (у 90% випадків на нижніх кінцівках),
причому в місці виходу виникає крупний пухир, наповнений рідиною з
мільйонами зародків. Хворий дракункульозом відчуває в районі пухиря
такий пекучий гострий біль, що у нього мимоволі виникає бажання для
полегшення страждань занурити хворе місце (як правило це нога) в
прохолодну воду. Пухир при цьому лопається, личинки ришти потрапляють у
воду, а на місці пухиря утворюється виразка, на дні якої видніється
головка нематоди. Одночасно у хворого наступає сильне полегшення, біль
практично припиняється, що проте ще не означає кінця мукам.
По-перше, виразка, яка утворилася, легко може бути інфікована зі всіма
витікаючими звідси неприємними наслідками як нагноєння, гангреноподібне
відмирання тканини і тому подібне.
По-друге, сам черв’як повинен бути видалений з кінцівки хворого,
оскільки після своєї “подорожі” він вмирає. Ришта витягується методом
поступового (декілька обертів у день) намотування її на паличку. Процес
витягання може зайняти від декількох днів до декількох тижнів, оскільки
слід дотримуватися граничної обережності і не порвати самого черв’яка.
Не дивлячись на наявність сучасних ліків, сприяючих знезараженню і які
роблять витягання безпечнішим, принципово процес видалення черв’яка
нітрохи не змінився за останні декілька тисяч років. Багато дослідників
практично одностайно сходяться в тому, що завдяки саме цій медичній
операції і з’явився символ медицини – кадуцей (caduceus). Річ у тому, що
спочатку він виглядав не як змія, обернута навколо чаші, а як щось
змієподібне (або червякоподобное якщо завгодно), обернуте навколо
палиці. Враховуючи спосіб витягання Dracunculus medinensis це здається
вельми і вельми вірогідним. Схоже, що в давнину, коли дракункульоз був,
м’яко кажучи, дуже поширеним захворюванням, критерій лікаря був простий:
умієш витягувати ришту – лікар, не умієш – “вибач посунься”. У наш час
для витягання ришти часто удаються до хірургічного втручання, не чекаючи
розвитку хворобливого пухиря і виразки на шкірі.
Носії і розповсюдження
Цикл розвитку гельмінта Dracunculus medinensis вельми незвичайний. В
процесі свого розвитку цей паразит використовує двох “господарів” і
зазнає декілька перетворень.
Новонароджена личинка ришти (ця стадія розвитку позначається L1),
потрапляючи у воду з пухиря, що розкрився, на шкірі хворого
дракункульозом, починає активно рухатися, здійснюючи штопороподібний
рух. У воді вона стає здобиччю найдрібніших рачків, званих Циклопами. У
“животі” у циклопа личинка не гине, а перебирається в порожнину між
стінкою тіла і внутрішніми органами, де продовжує розвиватися і за 12-14
днів зазнає дві линьки, послідовно проходячи стадії L2 і L3. Остання –
заразлива для людини. Проте в організм людини личинка ришти L3 потрапляє
не сама по собі а “усередині” рачка – циклопа.
Саме поглинаючи з неякісною неочищеною питною водою інфікованих риштой
рачків, людина і заражається дракункульозом. Сам рачок в шлунку людини
гине і частково розкладається шлунковим соком, проте личинка ришти L3
усередині рачка як в капсулі “проскакує” в кишечник, де проникає в
черевну порожнину і далі в глибокі підшкірні або сполучні тканини.
Приблизно через 20 днів личинка линяє ще раз, переходячи в стадію L4, а
після останньої линьки на 43-й день зараження перетворюється на дорослу,
але ще статевонезрілу особину. “Дозрівання” продовжується біля 3-х
місяців, після чого самка запліднилася самцем. Останній після цієї події
гине, правда без яких або небезпечних наслідків для здоров’я людини.
Приблизно через рік після зараження самка ришти починає свій рух до
зовнішніх покривів, щоб дати життя наступним поколінням. Вище описано,
якими хворобливими проявами супроводжується цей процес.
Небезпека для людини
–
4
6
J
‚
?
?
E
Oe
O
a
–
:вдається вибратися до шкірних покривів. Це не приводить до серйозних
наслідків, якщо черв’як залишається в глибоких м’яких тканинах. З часом
він або взагалі розсмоктується, або кальцинується. Проте якщо черв’як
“застряє” поблизу суглобів, то можливий розвиток артриту.
Всесвітньою Організацією Охорони (ВОЗ) здоров’я дракункульозу, разом з
поліємієлітом і проказою, з 1980 року оголошена війна на знищення.
Боротьба з дракункульозом ускладнюється тим, що до теперішнього часу не
існує ліків для запобігання захворювання і до нього не виробляється
імунітет. Більше того, знищити саму причину захворювання – гельмінт
Dracunculus medinensis – не представляється можливим, оскільки до
захворювання схильні не тільки люди, але велика рогата худоба, інші
домашні і деякі дикі тварини. Тобто перервати ланцюжок розмноження ришти
навряд чи можливо. Але можна звести до мінімуму ризик захворювання в
результаті налагодження постачання населення в регіонах з підвищеною
вірогідністю зараження дракункульозом якісною питною водою, а також в
результаті дотримання елементарних мерів обережності – необхідно
обов’язково кип’ятити питну воду, бажано заздалегідь її відфільтрувавши.
Результати діяльності ВОЗ в наявності. Якщо в 70-і роки в світі, по
даним ВІЗ, фіксувалося по декілька мільйонів випадків захворювання
дракункульозом в рік, то в 1999 році було все зареєстровано менше 90
тисяч випадків, 66% з яких мали місце в Судані, точніше на його півдні –
в таборах біженців, де склалася дуже несприятлива епідеміологічна
ситуація.
Окрім Судану випадки захворювання риштой ще продовжуються фіксуватися в
12 країнах (все в Африці): Берег Слонової Кістки, Буркіна Фассо, Гана,
Нігер, Нігерія і Того (у цих країнах фіксується більше 1тисячи випадків
за рік), а також Бенін, Малі, Мавританія, Уганда, Чад, Ефіопія (менше 1
тисячі випадків в рік).
Говорити про глобальне викорінювання дракункульозу можна буде тільки за
умови, що протягом трьох років не поступить відомостей ні про один
випадок захворювання на Землі. Якщо це відбудеться, то дракункульоз може
стати першим захворюванням паразитарної природи, яке буде повністю
викорено людськими зусиллями.
2. Філярія (Filaria)
Філярія – будь-який представник довгих ниткоподібних нематод, які, як і
їх дорослі особини, паразитують в сполучній і лімфоїдній тканині людини
і можуть викликати у неї різні захворювання.
До них відносяться представники роду Brugia, Loa, Onchocerca і
Wuchereria. Філярії відрізняються від кишкових нематод тим, що частину
свого розвитку вони проводять в організмі кровоссальних комах,
наприклад, комарів, від яких надалі залежить їх перенесення в організм
людини.
Філярія є збудником хвороби філяріатозу, або онохоцерозу. Вона
виявляється ураженням шкіри, підшкірної клітковини і очей. Тіло
гельмінта біле, таке, що злегка стоншується до кінців. Самець завдовжки
30, шириною 0,13 мм. Самка завдовжки до 500 і шириною 0,35 мм.
Мікрофілярії (личинки) завдовжки 0,3 і шириною 0,008 мм. Статевозрілі
паразити мешкають в особливих сполучних вузлах, розташованих під шкірою,
в апоневрозе м’язів, в окісті на голові. Переносник захворювання –
мошка, джерело інвазії – хвора людина. Паразитуючі в ньому самки
гельмінта – філярії – народжують мікрофілярії, які скупчуються в
поверхневих шарах шкіри, часто в оці. При укусі людини муха вбирає
личинок в свій шлунок, звідки вони переходять в грудні м’язи, де
розвиваються протягом 6 днів, проникають в голову і нижню губу комахи.
При нападі мошки на людину личинки розривають оболонки її нижньої губи,
виходять назовні, втілюються в шкіру людини, проникають в лімфатичну
систему і в підшкірну сполучну тканину, де досягають статевої зрілості.
Характерний прояв філяріатозу – наявність під шкірою щільних, рухомих
вузлів, величиною з горошину або яйце. Вони можуть утворитися на
суглобах, на голові (потилиця), в тазу. Часто виникає сухість і лущення
шкіри. Іноді з’являються висипання і свербіння, виразки, рубці. При
філяріатозі у стадії інвазії наступає плямиста депігментація. На основі
філяріатозу можуть бути лімфаденіт, елефантіаз мошонки та інші прояви.
При проникненні мікрофілярій в органи зору можуть виникати хвороби очей
– кон’юнктивіт, свербіння, кератит, фотофобія, сльозотеча.
Філяріатоз, Філяріоз (Filariasis) – захворювання, характерне для жителів
країн з тропічним і субтропічним кліматом;развивается в результаті
попадання в лімфатичні судини паразитуючих нематод виду Wuchereria
bancrofti і Brugia malayi. Гельмінти, якими людина заражається через
укуси різних комарів (зокрема комарів виду Aedes, Culex, Anopheles і
Mansonia), викликають запалення і подальшу закупорку лімфатичних судин,
що приводять до набряклості і припухлості навколишніх тканин (див.
Слоновість). Розрив лімфатичних судин сечового міхура може привести до
появи в сечі лімфи. Філяріоз лікується за допомогою такої лікарської
речовини, як диетилкарбамазин.
Філярії (Filariidae), нитчатки, сімейство паразитичних круглих
черв’яків. Знаходження личинок паразита (мікрофілярій) в крові господаря
– вірна ознака зараження його філяріозом. Переносниками філярії
Банкрофта вважаються москіти, рідше кліщі, які заражаються личинками при
смоктанні крові остаточного господаря, і у свою чергу, заражають нових
хребетних тварин або людину.
Цей гельмінт викликає у людини слонячу хворобу (філяріоз – слоновість).
Відбувається це у тому випадку, коли філярії поселяються в лімфатичних
судинах і викликають їх запалення. Найчастіше філяріями вражаються
кінцівки, молочні залози і мошонка.
Уражені місця різко збільшуються в розмірах. Відомий випадок, коли
пухлина мошонки досягала 70 кг. Згідно з останніми статистичними даними,
в світі 120 млн чоловік страждають лімфатичними філяріозом.
Із загального числа заражених 40 млн чоловік було спотворено цією
страшною хворобою. Слоновість кінцівок або статевих органів просто
вражає своєю потворністю.
Філярія не вбиває фізично, але створює серйозну соціальну проблему,
оскільки такі люди не можуть знайти роботу і супутника життя.
Відомо, що ученими зовсім недавно був розроблений стратегічний план по
знищенню небезпечного гельмінта, який калічить десятки мільйонів людей.
Вони вважають, що прийом спеціально розроблених препаратів тих, що
приймаються всіма людьми, що проживають в небезпечних регіонах (близько
1 млрд чоловік), 1 раз на рік протягом 4-6 років понизять вміст паразита
настільки, що нові випадки зараження через укуси москітів практично
будуть виключені.
Проте, цей план мало допоможе тим, хто вже страждає від важких форм
філяріозу, але їм повинна допомогти інформація про відповідні гігієнічні
заходи, оскільки більшість ускладнень при філяріозі виникають унаслідок
тих, що розвиваються на його фоні грибкової або бактерійної інфекцій.
Список використаної літератури
Глистные инвазии / Под ред. Медянцева И.С. – М., 1996.
Гюнтер Э. и др. Основы общей биологии. — М.: Мир, 1982. — 440 с.
HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
PAGE
PAGE 10
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
