HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
“Біографія Карла Стюарта”
ПЛАН
Вступ
1. Молоді роки
2. Початок царювання. Політика в Шотландії
3. Громадянська війна
4. Суд і страта
Список використаної літератури
Вступ
Карл I (19 листопада 1600—30 січня 1649, Лондон) — король Англії,
Шотландії і Ірландії з 27 березня 1625. З династії Стюартів.
Його політика абсолютизму і церковні реформи викликали повстання в
Шотландії і Ірландії і Англійську революцію.
1. Молоді роки
Карл I був другим сином короля Англії і Шотландії Якова I і Анни
Данської. Він народився 19 листопада 1600 р. в Данфермлінському палаці у
Файфі, Шотландія.
В дитинстві Карл не відрізнявся особливими здібностями, пізно навчився
ходити і говорити. Після того, як його батько в 1603 р. став королем
Англії і переїхав до Лондона, принц Карл ще якийсь час залишався в
Шотландії, будучи вкрай хворобливою дитиною, яка важко переносить
переїзди. Навіть досягнувши зрілості, Карл I не полюбляв далеких
мандрівок.
Спадкоємцем престолу Англії і Шотландії був старший брат Карла Генрі,
принц Уельський, на якого покладалися великі надії в англійському
суспільстві. Карл в 1603 р. був зведений в титул герцога Олбані, а в
1605 р. став герцогом Йоркським. Проте в 1612 р. принц Генрі несподівано
помер, і Карл став спадкоємцем короля Якова I.
Вже в 1620 р. почалися переговори про шлюб принца Карла з іспанським
інфантом, що викликало невдоволення англійського парламенту, який
прагнув до союзу з протестантськими державами. В той же час принц сильно
зближувався з фаворитом свого батька Джорджем Вільерсом, 1-м герцогом
Бекінгемом.
У 1623 р. вони разом зробили авантюрну подорож до Мадрида і особисто
втрутилися в переговори про брак. Але особиста неприязнь між Бекінгемом
і іспанським королівським двором, а також вимога іспанців про перехід
принца в католицтво розладнали переговори і весілля не відбулося. Більше
того, Бекінгем і Карл по поверненню до Англії виступили за розрив
відносин з Іспанією і оголошення війни.
Вже в 1624 р. англійський експедиційний корпус висадився в Нідерландах
для ведення військових дій проти іспанської армії. Одночасно почалися
переговори про шлюб Карла і Генрієти-Марії, доньки Генріха IV.
2. Початок царювання. Політика в Шотландії
Вступивши на престол, Карл, для ведення війни на континенті, зажадав від
парламенту субсидій; але парламент хотів вирішити спочатку справи про
незаконні корабельні податки і про релігійні питання. Карл двічі
розпускав парламент і самовладно збирав податки. Не отримавши достатньо
грошей, Карл примушений був знов скликати парламент і утвердити «петицію
про права».
У 1628 р. був убитий Бекінгем, який мав великий вплив на Карла.
Незаконний збір податків, всупереч «петиції про права», порушив обурення
в парламенті, який був в 1629 р. знову розпущений Карлом.
Після цього він правив 11 років сам, дістаючи гроші поборами, штрафами,
монополіями і тому подібними шляхами.
Основними цілями політики Карла I були посилення влади короля і, ще
більш важливо, церкви. Заради цього король був готовий пожертвувати
традиційними правами станів і принципом недоторканності приватної
власності його підданих.
23 липня 1637 р. спроба провести перше богослужіння по новій літургії в
Едінбурзі викликало стихійне повстання городян. Цей бунт був негайно
підтриманий в різних частинах Шотландії і викликав потік петицій
королеві з різних графств і міст проти реформи літургії.
28 лютого 1638 р. в Едінбурзі представниками шотландської аристократії,
дворянства і духівництва міст був підписаний Національний ковенант —
маніфест опозиції, який засуджував спроби реформування пресвітеріанської
церкви і який передбачає сумісні дії шотландської нації для захисту
релігії. Ковенант також утвердив супрематію парламенту в законодавчій
сфері, зберігши, проте, лояльність королеві. Копії цього маніфесту були
розіслані в основні міста і графства Шотландії і по всій країні
підписання і клятви вірності Ковенанту прийняли масовий характер.
Шотландський народ об’єднався навколо Національного Ковенанта на захист
своєї віри.
На переговори з ковенантерами король направив маркіза Гамільтона і
запропонував припинити дію нових канонів і літургії. Проте це вже не
могло задовольнити шотландців, які вимагали тепер повної ліквідації
єпіскопата. Провал місії Гамільтона змусив Карла I розширити свої
поступки: 10 вересня 1638 р. було скасовано дію «П’яти статей», всіх
новацій в богослужінні.
3. Громадянська війна
В цей час спалахнуло повстання в Ірландії, де Карл зібрав гроші від
католиків, обіцяючи їм пільги, але не виконав обіцяного.
Король оселився в Йорку. Командувати військами він призначив свого
небожа принца Руперта (Рупрехта). З усієї півночі Англії та з Шотландії
до Карла стікалися добровольці. Його військо мало складатися з
дворянського ополчення та найманих солдатів, для чого були потрібні
кошти, а це, своєю чергою, потребувало зовнішніх позик, бо скарбниця
залишилася в Лондоні. Деякі історики вважають, що Карлу довелося
звернутися до єврейської общини в Іспанії, але документально це не
підтверджено. Аби дати заставу під позику, король хотів закласти срібний
посуд, який зберігався в столиці. Та Кромвель, сформувавши на власні
кошти два волонтерських загони, узяв срібло під свою охорону — король
втратив коштовностей на 20.000 фунтів стерлінгів.
Парламенту також були потрібні власні війська для захисту себе й
Лондона. У березні 1642 року парламент видав ордонанс, відповідно до
якого лорди-лейтенанти графств мали зібрати волонтерів, придатних для
військової служби. 4 липня парламент заснував Комітет оборони, який
очолив формування армії, а 12 липня видав постанову про створення армії.
Головнокомандуючим призначили графа Ессекса.
*
V
v
?
A
A¤
¦
Ae
d-iE ’”c$?)v,x,¤, -Z3f6„FoMuoeTHTHTHTHTHTHoeTHTHTHTHTHTHTHoeTHTHTHTHTH
¦
A
Ae
?????? ???????? ??????????рпня 1642 року: цього дня король Карл І підняв
свій штандарт у Ноттінгемі. Це означало офіційне оголошення війни
парламентові в Лондоні. 29 серпня Олівер Кромвель на свої кошти розпочав
формування загону кавалерії на головній площі свого рідного міста
Гентінгдона. У зверненні до волонтерів він сказав: якщо трапиться так,
що король особисто виявиться у ворожих лавах, то Кромвель повинен
атакувати й розрядити в нього свій пістолет, як у будь-яку іншу людину.
І якщо їм (солдатам) совість не дозволяє так вчинити, він не радить їм
перебувати під його (Кромвеля) командуванням.
Після перших перемог Карла і нерішучих битв 1644 і 1645 рр., 14 липня
1645 р. відбулася битва при Несбі; тут у переможеного Карла були
захоплені його папери, операції, що виявили його, з католиками,
звернення по допомогу до іноземних держав, угода з ірландцями. У травні
1646 року Карл з’явився в табір шотландців в Кельгеме і містився в
Шотландії майже як в’язень, лавіруючи в своїх обіцянках між пуританами і
пресвітеріанцями, поки в січні 1647 року не був, за 400000 фунтів
стерлінгів, переданий до рук англійського парламенту, який помістив його
в Гольмбі, під строгим наглядом. Звідси, захоплений армією, Карл
переведений був в Хемптон-кортський палац. Кромвель і Айртон
запропонували йому умови повернення власті, дуже помірні; але Карл,
сподіваючись отримати більше вигод, таємно переговорювався з парламентом
і шотландцями і ухилявся від пропозицій Кромвеля; у листопаді 1647 року
він біг на острів Уайт, але незабаром знов потрапив в полон.
З полону Карла намагався врятувати Артур Капель, але він сам був
змушений здатися в полон генералові Томасу Ферфаксу поблизу міста
Колчестера.
4. Суд і страта
Після визволення 24 червня 1646 року Оксфорда парламентськими військами
король рушив до Шотландії, плекаючи надію схилити місцевих графів на
свій бік. Але резиденти Кромвеля не дрімали, і в грудні 1646 року між
шотландськими воєначальниками та Кромвелем було досягнуто домовленості:
парламент виплачує 400. 000 фунтів стерлінгів (гроші, яких король не
заплатив шотландським найманцям за участь у війні проти парламенту), а
вони, своєю чергою, передають Карла I парламентові. У січні 1647 року
зрада здійснилася. Під ескортом «залізнобоких» король попрямував у замок
Холденбі. На всьому шляху від кордонів Шотландії й до замку дзвонили
дзвони, роялісти проголошували: «Боже, бережи короля!» Життя знатного
бранця було дуже комфортним — на видатки парламент не зважав, бо був не
проти затіяти з Карлом І переговори і виторгувати собі привілеї, а тут
ще й Ірландію охопило повстання.
Кромвель зрозумів: якщо всіх цих дій парламенту не припинити, то
домовитися з королем вдасться і платою за парламентські привілеї буде
його голова. Він зробив усе, аби над королем здійснився народний суд, і
домігся свого. Суд був відкритий для публіки 27 січня 1649 року.
Головний суддя Бредшоу вийшов у червоній мантії для оголошення вироку:
«Згаданий Карл Стюарт як тиран, зрадник, вбивця та публічний ворог
присуджується до страти через відтинання голови від тулуба». Вирок
підписали 99 чоловік.
На майдані, з трьох боків огородженому будинками королівського палацу
Уайтхоллу, народ зібрався ще до того, як змовк стукіт молотків, що
оббивали поміст для страти чорним крепом. О другій годині пополудні з
центральної споруди палацу з’явився одягнений у чорне Карл I, оточений
вартою. На помості його вже чекали кат із помічником, у масках та
матроському одязі. Після того, як кат зробить свою справу, помічник мав
підняти за волосся голову короля й прокричати: «Ось голова зрадника!»
Король зійшов на ешафот, його духівник відпустив йому гріхи. Потім Карл
І вийняв із кишені аркуш паперу й зачитав «прощальне слово», в якому
заперечив свою вину у зраді народу Англії, але чула його лише варта.
Потім король звернувся до ката й попросив його вдарити лише тоді, коли
він простягне обидві руки вперед. Над майданом запала тиша. Король
опустився на коліна, поклав голову на плаху й витягнув руки. Натовп
зойкнув: голова Карла І відкотилася від плахи.
Приватне життя Карла було бездоганне; він володів смаком в літературі і
мистецтві, але у нього не було найістотніших якостей короля; по
відношенню до улюбленців він виявляв прихильність, що доходила до
слабкості, двоєдушність вважав політичною мудрістю і легко порушував
свої обіцянки.
Висновок
Карл І (Charles I) (19 листопада 1600 – 30 січня 1649) – король
Великобританії й Ірландії з 1625 династії Стюартів, син Джеймса І
Англійського (Джеймса VI Шотландського). Після того як він успадковував
своєму батькові, відразу ж почалися незгоди з парламентом. Король
прийняв Петицію щодо прав у 1628, але потім розпустив парламент і правив
без нього (1629 – 1640, “Одинадцять років тиранії”). У цей період він
посилив фінансову політику, що викликало невдоволення народу. У ході
англійської буржуазної революції 17 століття був скинутий і страчений у
1649. Його радниками були Страффрод і Лоуд. Він був батьком Карла ІІ.
Список використаної літератури
Т. 1 // Англійська буржуазна революція XVII
Гизо Ф. Ч. 1—2 // Історія Англійської революції. — Ростов-на-Дону: 1996.
Карл I
Король Англії
Король Ірландії
Король Шотландії
Король Островів
27 березня 1625 30 січня
Попередник: Яків I
Наступник: Оливер Кромвель
Народження: 19 листопада 1600
Данфермлайн
Смерть: 30 січня 1649 (страчений)
Уайтхолл
Похований: Виндзорский замок
Династія: Стюарты
Отець: Яків I
Мати: Ганна Датська
Дружина: Генриетта Марія Французька
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
