Реферат на тему:
Порше залишається кумиром
Київ 2016
Феррі Порше був останнім з небагатьох людей, що створили автомобільну
компанію, хто її бачив розквіт і володіли нею до кінця свого життя. Адже
багато конкурентів – “Феррарі”, “Астон-Мартін”, “Лотус”, “Ягуар”,
“Ламборгіні” – потрапили під контроль промислових або фінансових
гігантів. Це загрожувало б і “Порше”, якби не нинішній шеф концерну
“Фольксваген” Фердинанд Пех (племінник Феррі), який, у свою чергу, робив
все можливе для самостійності і незалежності свого партнера.
Початок 70-х років було цікаве тим, що Феррі Порше наполегливо намагався
знайти собі гідну заміну, але ніхто з молодого покоління Порше і Пехов
не зміг претендувати на таку відповідальну посаду. Вихід з цієї ситуації
був знайдений простий: три фірми, що входили в імперію Порше (власне
виробництво “Порше”, спільне підприємство “Фольксваген-Порше” та
конструкторське бюро), об’єдналися в 1972 році в акціонерне товариство
“Порше АГ”. Акціонерами компанії, відповідно, стали і їхні родини. Феррі
став головою наглядової ради і зберігав цю посаду аж до 1990 року, а
згодом, до своєї смерті, він був його почесним головою.
Самою хвилюючою новиною 1972 стало повернення імені “Каррера”, яке в
останній раз бачили на чемпіонській моделі “Тип 906” випуску 1967 року.
Названа “911 RS” модель мала і ще дві особливості: перша – потужність
двигуна перевалила за 200-сильний рубіж, а друга – саме на цій машині
вперше влаштувався задній спойлер типу “качиного хвоста”, що дозволяло
створювати додаткову притискну силу на великій швидкості.
У 1974 році на Паризькому автосалоні дебютує “911 Турбо”. Збільшений
спойлер і могутній, у 260 к.с., “движок” надавали машині якусь елегантну
агресивність. Предметом гордості моделей того року став, звичайно ж, їх
зовнішній вигляд. Стимулом для цього стало нову вимогу норм США безпеки.
З даного моменту на всіх моделях “Порше” стали встановлювати бампери під
колір кузова з подпружиненной частиною, що дозволяло утримувати удар на
невеликій швидкості.
У свою чергу, в конструкторському бюро “Порше” як і раніше виконували
багато дослідницьких замовних робіт і продовжували приділяти величезну
увагу автоспорту. Власне кажучи, всі зміни в конструкції серійних
автомобілів відбувалися тільки через кілька років після успішної
апробації на гоночних трасах. Росли також робочі об’єми двигунів і їх
потужність.
І все ж як би добре все не було, але і для такої впевненої в собі фірми
настали важкі дні. Нафтова криза, що охопила всі галузі промисловості в
середині 70-х і серйозно “вдарив” по автомобілю, застав багато компаній
зненацька. Слабкі фірми лопалися як мильні бульбашки, більш сильні
пристосовувалися, що, у свою чергу, відбилося на їхній продукції. Ця
частка не минула і “Порше”. Компанія по-своєму вирішила виникли
проблеми.
Незважаючи на великий успіх моделі “911”, Порше все ж таки повинен був
зважитися на нову конструкцію, що відповідає сучасним технічним вимогам
та обстановку в цілому.
Була розвинена концепція автомобіля “трансаксле”, в якій двигун
розташовувався спереду, а коробка передач в єдиному корпусі з головною
парою знаходилися позаду. Першою моделлю такого типу був “Порше-924”
(1975 р.). Чотирициліндровий силовий агрегат потужністю 125 к.с. надавав
автомобілю з абсолютно несхожим на своїх “родичів” кузовом непогану
динаміку. Навіть фари – і ті були заховані у кузові для меншого опору.
Через три роки на суд глядачів була представлена ??модифікація “924
Турбо” з 170-ю “конячками”. За всіма параметрами ця модель вважалася
самою економічною в світі серед спортивних машин.
За рік до цього, у березні 1977 року, була випущена інша версія з
переднім розташуванням двигуна – модель “928” (вже з “8-цилиндровиком” в
240 к.с.). При розробці кузова конструктори переслідували три мети:
отримання високих аеродинамічних показників, збереження характерних рис
машин “Порше” та додання автомобілю “нестаріючого” зовнішнього вигляду.
Для вирішення цих завдань були застосовані поворотні фари (в неробочому
положенні вони знаходилися під поверхнею кузова), так званий
інтегрований бампер, дуже опуклі боковини кузова. Автомобіль вийшов на
славу. Більше того, модель “928” примудрилася стати ще й “Автомобілем
1978 року” в Європі.
У 1979 році з’явилася потужна модель “928S” з двигуном потужністю 300
л.со. Швидкість машини досягала 250 км / год, що на 20 км / год
перевищувало максимальний показник “924-й” моделі.
Але навіть ці абсолютно нові машини не змогли похитнути успіх “911-й”.
Її популярність перевершила саму себе.
Через три роки на Франкфуртському автосалоні був представлений прототип
чергового шедевра розумів – модель “959”. Зібравши в собі все можливе і
неможливе, вона уособлювала собою найсучасніший спортивний автомобіль
від “Порше”. Проект, на подив, виявився живучим. У 1987 році компанія
оголосила про виробництво двохсот автомобілів .
Протягом усього десятиліття “Порше” не переривав свої зв’язки з
автоспортом. Одна тільки “911-я” модель здобула безліч чудових перемог у
численних змаганнях. В цей же час клас прототипів поповнили нові вдалі
моделі: “936”, “956” і “962”, які неодноразово збирали лаври в гонках
“24 години Ле-Мана”, “959-я” царювала в марафоні “Париж – Дакар” .
У 1983 році до “Порше” нарешті прийшов успіх і в гонках Формули-1.
“Макларен” з турбокомпресорним двигуном “Порше” лідирував протягом
усього сезону 1984 року. Це, звичайно ж, було гарною рекламою.
Але на одній гоночної славі далеко не заїдеш. Застарілі моделі не
влаштовували покупців. Попит починав падати. Настав час швидкого
реагування.
На той час у керма фірми став молодий (45 років) та енергійний Арно Бон.
На нього, відповідно, і лягла завдання вивести компанію з прориву.
Недовго думаючи, новий “шеф”, призупинивши спортивне життя “Порше”, всі
сили і засоби кидає на створення нових автомобілів.
x’+(1?8.Izf&loeoeoennnnnnnnnneUUUUUUUUUUU
Порше-944 S2 Кабріолет”.
В кінці 80-х років з’явилася модель “911 Спайдер”. Минуло три
десятиліття, перш ніж найменування “спайдер” було реанімовано. Що
стосується турбоверсії, то вона побачила світ вже в новому десятилітті,
а точніше – у 1991 році. Новий стиль дизайну, потужний, в 320 к.с.,
“движок”, зміни в підвісці і величезні литі диски на колесах перетворили
машину в якогось неприборканого звіра .
У 1992 році сімейство “Порше” поповнилося ще однією моделлю з двигуном
попереду – “968”. Вона замінила собою всю гаму 944, які до цього часу
перестали випускатися. Але, незважаючи на всю її революційність, “968-й”
все ж таки судилося стати останньою в цьому роді.
Що стосується самої “стайні”, то на 1992 рік у ній налічувалося всього
декілька моделей. Це класична в усі часи “911-я” модель зі всіма
можливими модифікаціями, “928 GTS” – найбільший автомобіль фірми (до
того ж не поступається в ціні 911) і вищезгадана “968-я” модель.
Це все, що стосується зовнішньої сторони діяльності фірми “Порше”. Якщо
ж зазирнути в надра її нескінченних пошуків і рішень, то можна відкрити
для себе багато нового. Приміром, ще в перші роки цього десятиліття
автомобілісти перебували під враженням від намірів “Порше”, а зокрема її
керівника, підготувати до виробництва першу в своїй історії
чотирьохдверну модель. Отримавши кодове позначення “989”, машина так і
залишилася на папері. Фінансові труднощі фірми загальмували проект. Тим
не менше це не відбилося на підготовці чергового, сьомого, оновлення
“Каррери”.
Черговим подарунком конструкторів “Порше” став дебют в 1993 році на
Франкфуртському автосалоні нового покоління моделі “911” – тип 993.
Новий “Порше” відрізнявся від свого попередника більш потужним (272
к.с.) “движком”, шестиступінчастою коробкою передач, принципово нової
(за всю історію 911) задньою підвіскою, “широким” кузовом і похилими
фарами головного світла. Через два роки з’явився “Порше” з 408-сильним
оппозитним турбодвигуном. Його головні відмінності полягали у
величезному задньому спойлері і повному приводі на всі колеса. У цьому ж
році завершили свій шлях так і не виправдали надій моделі “928” і “968”.
Епоха з “двигуном на перед” закінчилася! Після припинення їх виробництва
в Штудтгарта-Цуффенхаузере всі сили були кинуті на розвиток
моделі-довгожительки “911”.
У 1995 році модельний ряд “Порше” поповнився незвичайним на перший
погляд “Порше-911 Тарга” з скляним дахом, що забирається за допомогою
електроприводу під заднє скло.
Щоб закріпити своє післякризове положення на ринку спортивних
автомобілів і в класі “недорогих” машин, “Порше” в 1996 році представляє
абсолютно новий тип автомобіля – модель “Бокстер”.
Штучне назву “Бокстер”, що утворене від слів “боксер” (тип двигуна) і
“родстер” (тип кузова), як не можна краще підходить цьому компактному
двомісному автомобілю з абсолютно новим 6-циліндровим двигуном,
встановленим перед задньою віссю, з рідинним ( а не повітряним, як у
“911-й”) охолодженням і потужністю в 204 к.с. Модель має м’який
(автоматично складається) верх. За бажанням можна отримати варіант і з
жорстким верхом. Нарешті-то з’явився “дешевий” конкурент великої
“911-ки”.
15 липня 1996 стало знаменним днем ??в історії фірми: був проведений
мільйонний “Порше”. Ним став “911 Каррера” в поліцейському (!)
Виконанні. Шеф фірми професор Ф. Порше презентував ювілейну машину
дорожньої поліції землі Баден-Вюртемберг. Воістину дорогоцінний
подарунок. Що стосується самого Фердинанда Порше, то в 1995 році він був
нагороджений однією з найвищих нагород країни – Великим срібним знаком
пошани із зіркою за заслуги перед Австрійською Республікою.
Яким же був наступний крок “Порше” по закріпленню довгоочікуваного
успіху? Ним виявився дебют нового покоління моделі “911”. У 1997-м у
Франкфурті вона вразила всіх своєю досконалою зовнішністю. У новому
автомобілі знайшли своє місце рішення, закладені ще в 1964 році,
розвинені в кінці 80-х і закінчені “малятку” “Бокстер”. Новачок
збільшився в розмірах, що вплинуло на краще на зручності в салоні.
Потужний 300 – “кінський” мотор, маючи водяне охолодження і
багатоклапанних головку блоку циліндрів, здатний розігнати це диво
техніки до 280 км / ч.
Компанія сподівається, що з цієї моделі починається нова ера спортивних
автомобілів Німеччини в новому столітті.
Незважаючи на те що на світ з’явився новий “порш”, на гоночних трасах
компанія не поспішає замінювати колишню модель на її спадкоємицю: в
гонках класу “GT2” виступають звичні нам “круглоглазие”. У гонках
Великого Туризму (GT) лідируюче положення займає “Порше-911 GT1” (544
к.с.).
На сьогоднішній день “Порше” знову в числі процвітаючих компаній. Пішли
в історію важкі роки. Налагоджено виробництво моделі “Бокстер” на заводі
“Валмет” у Швеції. Через рік після появи “Бокстер” був представлений
оновлений варіант. Стара модель “911” ще існує, її продовжують випускати
в виконаннях “Тарга”, “Каррера 4” і “4S”.
Тепер що стосується галузі експериментальних розробок компанії, її
концепт-карів. На жаль, їх було дуже мало. По-перше, це
“Порше-Панамерікана” (1989 р.) з абсолютно новим кузовом “а-ля” Тарга “,
що знайшли своє застосування у сучасній моделі” 911-й “з цим же кузовом,
потім” Порше-Бокстер “( 1993 р.), згодом вплинув на народження серійної
версії, і проект “С88” (1994 р.), котрий уособлював собою чергову ідею
“народного автомобіля” для КНР.
Сьогодні в конструкторському бюро повним ходом йдуть секретні розробки
першого в історії “Порше” позашляховика і УПВ. Останні відомості зі
стану “Порше АГ” свідчать, що фірма знову починає кооперувати з
“Фольксвагеном” і черговим їх дітищем повинен буде стати спортивний
автомобіль, яким свого часу був “914-й”. Все повертається до витоків.
“Родзинкою” 1999 року стає GT3 (в кузові 996), що прийшов на зміну
спартанської RS. Тепер у всіх гонках дорожніх машин та клубних гонках
модель GT3 займає лідируюче положення. Нарешті-то Porsche вдалося зняти
з атмосферного мотора 100 л.с. з літра (от Вам і водяне охолодження і
багатоклапанних головка). За динамікою ця модель впритул наближається до
великого “turbo” – 4.8с.
Наступний рік – тріумф нового turbo на базі 996 моделі. Зі скромними 420
к.с. він досягає “сотні” за 4.2 с. І підтверджує своє безпосереднє
відношення до рангу суперавтомобілів.
Остання новинка – Carrera GT. Це скоріше прототип такої, як 959. Я б
сказав: “Тепер фірму Ferrari можна закривати”. Десятіціліндровий
V-подібний двигун з легкого сплаву (унікальний мотор 928-го не залишився
забутим) потужністю 558 к.с, розташований в базі на принципово новому
відкритому шасі розганяє “це” до сотні швидше чотирьох секунд, а до 200
км / год – за десять секунд. Вдумайтеся на секундочку в ці цифри!
А що ж сам Порше? Можливо, він так і не отримав заслуженої похвали за
те, що зробив. Його життя і кар’єра пройшли в тіні батька, одного з
найталановитіших конструкторів століття. Однак сила і незалежність
“Порше АГ” – живе заповіт Феррі. А його пам’ятник – це його чудові
автомобілі, де навіть непомітні деталі по досконалості стилю і
вишуканості є творами мистецтва.
Феррі Порше більше немає з нами, але його великі заслуги перед своєю
фірмою і країною, де він творив, залишаться в серцях не тільки його
співвітчизників.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
