Сміян Л.С., Нікітін Ю.В., Хоменко П.Г. 2008 – Нотаріат в Україні
ЗМІСТ
Вступ 8
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ГЛАВА 1. Нотаріат в Україні 11
11. Поняття і функції нотаріату 11
§ 2. Виникнення і розвиток нотаріату як правового інституту 14
§ 3. Латинський нотаріат …….. 31
ГЛАВА 2. Предмет, система і принципи нотаріального
процесуального права .35
1. Поняття нотаріального процесуального права 35
2. Нотаріальний процес, його зміст та стадії .37
3. Джерела нотаріального процесуального права 39
4. Система нотаріального процесуального права 43
5. Принципи нотаріального процесуального права 44
ГЛАВА 3. Нотаріус 47
1.Вимоги до посади нотаріуса 47
2. Стажування нотаріуса 50
3. Складання кваліфікаційного іспиту 53
4. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю 55
5. Права і обов’язки нотаріуса 61
6. Етика нотаріуса 65
ГЛАВА 4. Організація діяльності нотаріату в Україні 68
§ 1. Система нотаріальних органів і посадових осіб, на яких
покладено обов’язок вчиняти нотаріальні дії в Україні 68
§ 2. Організація діяльності державних нотаріальних контор 70
§ 3. Організація роботи приватних нотаріусів 71
§ 4. Організація діяльності державних нотаріальних архівів 76
§ 5. Організація роботи посадових осіб, на яких покладено
обов’язок вчиняти нотаріальні дії . . 78
§ 6. Вчинення нотаріальних дій консульськими
установами України 80
§ 7. Роль органів юстиції щодо регулювання
діяльності нотаріату 82
§ 8. Організація діяльності Української нотаріальної палати 86
З
Нотаріат в Україні
ГЛАВА 5. Компетенція нотаріальних органів і посадових осіб
щодо вчинення нотаріальних дій 90
§ 1. Поняття компетенції нотаріальних органів 90
§ 2. Предметна компетенція нотаріальних органів
та посадових осіб 91
§ 3. Територіальна компетенція нотаріальних органів
і посадових осіб 97
ГЛАВА 6. Загальні правила вчинення нотаріальних дій 101
§ 1. Поняття нотаріальної дії та загальні правила її вчинення 101
§ 2. Місце і строки вчинення нотаріальних дій 102
§ 3. Порядок встановлення особи громадянина, який звернувся
за вчиненням нотаріальної дії 104
§ 4. Перевірка дієздатності фізичних осіб та правоздатності
юридичних осіб, які беруть участь у правочинах,
а також перевірка повноважень представників 105
§ 5. Підписання нотаріально посвідчуваних документів 108
§ 6. Витребування відомостей і документів, необхідних
для вчинення нотаріальних дій 110
§ 7. Вимоги до документів, що подаються для вчинення
нотаріальних дій 111
§ 8. Заходи, що вживаються нотаріусами та іншими посадовими
особами, які вчиняють нотаріальні дії, при виявленні
порушень закону 112
§ 9. Відмова у вчиненні нотаріальної дії 113
§ 10. Поняття і види нотаріальних актів 115
§11. Нотаріальне діловодство 117
§ 12. Оплата нотаріальних дій 128
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ГЛАВА 7. Загальні правила посвідчення правочинів 136
§ 1. Поняття правочину та вимоги до його дійсності 136
§ 2. Характеристика загальних правил посвідчення правочинів . . .139 §
3. Особливості посвідчення правочинів щодо розпорядження
часткою нерухомого майна в спільній власності 146
§ 4. Посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна . . .151 §
5. Посвідчення договорів про відчуження об’єктів
незавершеного будівництва 161
§ 6. Посвідчення правочинів щодо відчуження
земельних ділянок 163
§ 7. Посвідчення договорів відчуження транспортних засобів 173
§ 8. Посвідчення договорів про приватизацію майна державних
підприємств 178
4
Зміст
§ 9. Посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої капітальної
споруди (їх окремих частин) або позички
транспортних засобів 194
3 10. Посвідчення договорів найму (оренди) житла
для проживання 202
11. Посвідчення договору застави (іпотеки) 205
§ 12. Посвідчення установчих договорів господарських
товариств 217
§ 13. Посвідчення договорів ренти 218
§ 14. Посвідчення договору довічного утримання (догляду)
та договорів про надання утримання 219
§ 15. Договір управління майном 224
§ 16. Представництво і довіреність 227
§ 17. Посвідчення договорів доручення 231
§ 18. Шлюбний контракт 232
§ 19. Спадковий договір 235
§ 20. Посвідчення заповітів 238
ГЛАВА 8. Видача свідоцтва виконавцю заповіту 247
§ 1. Порядок призначення та обов’язки виконавця заповіту 247
§ 2. Порядок видачі свідоцтва виконавцю заповіту 248
ГЛАВА 9. Видача свідоцтва про право на спадщину 250
§ 1. Загальні положення про спадкування 250
§ 2. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину 256
ГЛАВА 10. Охоронні нотаріальні дії 267
§ 1. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана
безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце
перебування якої невідоме 267
§ 2. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна
та їх процесуальний порядок 268
ГЛАВА 11. Видача свідоцтва про право власності на частку
в спільному майні подружжя 276
§ 1. Поняття і значення видачі свідоцтва про право власності
на частку в спільному майні подружжя 276
§ 2. Порядок видачі свідоцтва про право власності на частку
в спільному майні подружжя 278
ГЛАВА 12. Видача свідоцтва про придбання арештованого нерухомого
майна, а також заставленого майна з публічних торгів
(аукціонів). Видача свідоцтва про придбання майна,
що є предметом іпотеки 281
5
Нотаріат в Україні
§ 1. Видача свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна, а
також заставленого майна з публічних торгів (аукціонів) . . . .281
§ 2. Видача свідоцтва про придбання майна,
що є предметом іпотеки 285
ГЛАВА 13. Накладання заборони відчуження нерухомого
та рухомого майна 287
§ 1. Поняття і підстави накладання заборони відчуження
нерухомого та рухомого майна 287
§ 2. Процесуальний порядок накладання заборони відчуження
нерухомого та рухомого майна 288
ГЛАВА 14. Засвідчення вірності копій документів і виписок з них,
справжності підписів і вірності перекладу 292
§ 1. Засвідчення вірності копій документів та виписок з них 292
§ 2. Засвідчення справжності підпису на документах 295
§ 3. Засвідчення вірності перекладу документів
з однієї мови на іншу 298
ГЛАВА 15. Нотаріальне посвідчення безспірних
юридичних фактів 300
§ 1. Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту
перебування громадянина в певному місці 300
§ 2. Посвідчення тотожності громадянина з особою,
зображеною на фотокартці .301
§ 3. Посвідчення факту часу пред’явлення документів 302
ГЛАВА 16. Передача заяв фізичних та юридичних осіб 304
§ 1. Поняття і значення передачі заяв фізичних
та юридичних осіб 304
§ 2. Процесуальний порядок передачі заяв 304
ГЛАВА 17. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів,
прийняття документів на зберігання 307
§ 1. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів 307
§ 2. Прийняття документів на зберігання 312
ГЛАВА 18. Вчинення виконавчих написів 314
§ 1. Поняття і значення виконавчого напису 314
§ 2. Умови і порядок вчинення виконавчих написів 315
§ 3. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів
за конкретними видами заборгованостей 323
Зміст
ГЛАВА 19. Вчинення протестів векселів 340
§ 1. Поняття та значення векселя 340
§ 2. Порядок вчинення протестів векселів 343
ГЛАВА 20. Пред’явлення чеків до платежу та посвідчення
неоплати чеків 350
§ 1. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків 350
§ 2. Процесуальний порядок пред’явлення чеків до платежу,
посвідчення неоплати чеків та вчинення виконавчого напису
на чеку 355
ГЛАВА 21. Вчинення морських протестів 357
§ 1. Поняття і значення вчинення морських протестів 357
§ 2. Процесуальний порядок вчинення морських протестів 358
ГЛАВА 22. Застосування нотаріусом законодавства
іноземних держав. Міжнародні договори 362
§ 1. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав . . . .362 §
2. Оформлення нотаріусом документів, призначених
для дії за кордоном 365
Тести 372
Список використаних і рекомендованих джерел 381
ДОДАТКИ 384
Додаток 1. Етичний кодекс нотаріусів Європи 384
Додаток 2. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. . . .389
Додаток 3. Наказ «Про затвердження Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»
від 3 березня 2004 р. № 20/5 428
Додаток 4. Наказ «Про затвердження Положення про порядок учинення
нотаріальних дій в дипломатичних представництвах
та консульських установах України» від 27 грудня 2004 р.
№ 142/5/310 547
Додаток 5. Наказ «Про затвердження Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій посадовими особами
виконавчих комітетів сільських, селищних,
міських Рад народних депутатів України»
від 25 серпня 1994 р. № 22/5 . .611
Додаток 6. Наказ «Про затвердження Правил ведення нотаріального
діловодства» від 3 лютого 1994 р. № 6/5 638
Додаток 7. Постанова «Про порядок посвідчення заповітів і доручень,
прирівнюваних до нотаріально посвідчених» від 15 червня
1994 р. № 419 661
Додаток 8. Наказ «Про затвердження Положення про державний
нотаріальний архів» від 7 лютого 1994 р. № 8/5 673
7
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ГЛАВА 1. Нотаріат в Україні
§ 1. Поняття і функції нотаріату
У вітчизняній юридичній науці на сучасному етапі не сформовано єдиного
погляду на поняття «нотаріат». Так, можна виділити щонайменше три
основні точки зору відносно визначення цього правового інституту.
Найбільш поширеним в юридичній літературі є законодавче визначення
нотаріату як системи органів та посадових осіб, на яких покладено
обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення,
та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм
юридичної вірогідності. При цьому, на думку деяких авторів, наведене
поняття включає суб’єктивну сторону поняття «нотаріат» як сукупність
існуючих органів і посадових осіб, яким надано повноваження із вчинення
нотаріальних дій, та об’єктивну сторону цього поняття — коло
нотаріальних дій, які ці органи та посадові особи можуть вчиняти
відповідно до чинного законодавства, тобто посвідчення прав, а також
фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій,
передбачених законом1.
Але за останній час наведене визначення піддається в спеціальній
літературі серйозній критиці з тієї підстави, що воно регулює
організаційну структуру та загальну спрямованість нотаріату як системи,
орієнтованої на вчинення ряду нотаріальних дій. Проте не розкривається
нерозривний правовий зв’язок нотаріату зі спеціальною процедурою, не
підкреслюється характер взаємовідносин системи нотаріальних органів із
державою. Тому під поняттям «нотаріат» цими авторами пропонується
розуміти структуру нотаріальних органів, на яку покладається
правоохоронна і правозахисна державна функції, що має здійснюватись
відповідно до змісту нотаріального процесу і процедури, передбаченої
чинним законодавством України2.
Не дивлячись на те, що у вказане поняття нотаріату було внесено низку
важливих додаткових ознак, які роблять його більш повним, авторам все ж
не вдалось повністю уникнути деяких притаманних йому недоліків і
формальних ознак.
1 Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник/За
відп.
ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000 р. — с. 7-8.
2 Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика:
Навчальний
посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: А.С.К., 2001. —
С. 37.
11
Нотаріат в Україні
Щоб зрозуміти сутність поняття, яке досліджується, потрібно виділити
його тотожність і відмінність порівняно з іншими інститутами. Провести
розмежування тут можна, взявши за основу найбільш суттєві характеристики
нотаріату, які притаманні тільки йому. Більш поглиблене вивчення
показує, що поняття нотаріату має багато значень, серед яких можна
виділити принаймні чотири:
нотаріат як система органів і посадових осіб;
нотаріат як галузь (підгалузь) права;
нотаріат як галузь законодавства;
нотаріат як наукова та навчальна дисципліна. Виходячи з поданих
положень, найбільш повним і науково
обґрунтованим є, на нашу думку, таке визначення. Нотаріат в Україні — це
правовий інститут, покликаний забезпечувати по-засудову охорону та
захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб,
територіальних громад, а також держави шляхом вчинення в межах
безспірних правовідносин нотаріальних дій уповноваженими на те органами
та посадовими особами.
В цьому визначенні наведені всі характерні риси нотаріату як правового
інституту: позасудова охорона та захист прав і законних інтересів,
безспірність правовідносин, щодо яких вчиняються нотаріальні дії,
здійснення нотаріальних дій уповноваженими на те органами та посадовими
особами, а також функції нотаріату: охорони та захисту.
Основні функції нотаріату необхідно виділити для визначення його
загальних та специфічних завдань. Як бачимо сучасні теоретичні джерела,
присвячені інституту нотаріату, в основному визначають функції нотаріату
залежно від того місця в правовій системі України, куди вони відносять
нотаріат. З огляду на це цікавою та обґрунтованою є позиція СЯ. Фурси та
Є.І. Фурси, які відносять нотаріат до правоохоронних та правозахисних
органів залежно від виконуваних ним функцій3.
Функції нотаріату як правоохоронного та правозахисного інституту
полягають в такому:
1. Охорона та захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних
осіб, територіальних громад, а також держави. Слід відзначити, що в
юридичній літературі дискусія щодо того, чи пов’язана діяльність
нотаріальних органів з охороною або з захистом прав та законних
інтересів громадян, набрала досить ве-
3 Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика:
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.:
А.С.К., 2001. — С. 12.
12
Глава 1. Нотаріат в Україні
ликого розмаху. Розмежування цих взаємопов’язаних понять, на думку
авторів, лежить у площині моменту настання порушення цих прав та
інтересів. Можна повністю підтримати їхню позицію відносно того, що
охорона — це потенційна можливість захисту прав та інтересів громадян,
коли фактично зазіхання на них ще не сталося, тоді як захист може
розглядатись як конкретна дія, яка виникає з початком правопорушення.
Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але
нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі
вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення неоплати
чеків. Таким чином, нотаріальні дії забезпечують захист і охорону
важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов’язані з їхнім
життям і діяльністю, стосуються їхніх майнових інтересів та гарантують
подальшу реалізацію інших суттєвих прав.
Нотаріус, застосовуючи норми матеріального і процесуального права,
впливає на правовідносини між суб’єктами, наприклад, встановлюючи в
договорі конкретні права та обов’язки сторін, а отже, має місце
праворегулююча функція нотаріату.
Також нотаріат виділяється як орган, який має право аналізувати вимоги
закону і робити висновки щодо можливості або неможливості застосувати це
положення законодавства для виконання покладених на нього функцій і
реалізації волевиявлення громадян4. Це входить в поняття
правоаналізуючої функції. Нотаріус має право визначати межі дозволеної
поведінки в урегульованих законом правовідносинах, тоді, коли надається
можливість для декількох альтернативних варіантів правової поведінки, а
також тоді, коли такі правовідносини взагалі не мають аналогів.
Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус
виконує ще одне важливе завдання — запобігає можливим правопорушенням.
Так, скажімо, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулися
заінтересовані особи, не відповідає закону, нотаріус відмовить у її
вчиненні, запобігши в такий спосіб правопорушенням і можливим негативним
наслідкам для цих осіб5.
Завдання запобігання правопорушенням шляхом підвищення правосвідомості
та правової обізнаності громадян виконується через правові консультації,
роз’яснення наслідків вчи-
4 Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика:
Навчальний
посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: А.С.К., 2001. —
С. 15.
5 Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник/За
відп.
ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000 р. — С. 10.
13
Нотаріат в Україні
нення нотаріальної дії. Адже саме на нотаріуса покладається виконання
державного завдання сприяти громадянам у правильному, юридично
грамотному здійсненні їхніх прав, оскільки юридично необізнаній особі
важко знайти шляхи для правильного та законного волевиявлення.
6. Можливість нотаріальної практики впливати на законотворчість
передбачає те, що під час застосування законодавства нотаріусами
випливають певні неузгодженості, прогалини, які потребують вирішення. В
ідеалі нотаріальна діяльність впливатиме на подальше вдосконалення не
тільки нотаріального процесуального законодавства, а й норм
матеріального права.
§ 2. Виникнення і розвиток нотаріату як правового інституту
Історичний досвід свідчить, що діяльність нотаріуса нерозривно пов’язана
із судовою діяльністю, оскільки нотаріуси найчастіше знаходились при
судах, реєстрували угоди, виконували роль судових секретарів і самі були
претендентами на судові посади. В процесі розвитку цього інституту
вирішували низку важливих завдань — забезпечення стабільності цивільного
обороту, зниження судового навантаження за рахунок зменшення кількості
суперечок про нікчемність і заперечність операцій, вирішення конфліктів
без втручання суду, на підставі складеного нотаріусом документа, що
підлягає примусовому виконанню. Водночас діяльність нотаріуса служила і
для підвищення юридичної обізнаності населення, оскільки в процесі цієї
діяльності роз’яснювалося значення всіх положень операції і наслідків їх
застосування, наміри здійснення нотаріальних дій сторін приводилися у
відповідність з чинним законодавством.
Виникнення певних зародків нотаріату в період античності та раннього
середньовіччя дає підставу дійти висновку про його тісний зв’язок із
суспільним устроєм, сімейним, спадковим і речовим правом. Істотною
передумовою виникнення і розвитку нотаріату була наявність писемності та
розвинутих товарно-грошових відносин.
Спершу нотаріат виник як різновид адміністративної діяльності; так,
тисячоліття тому у Вавилоні, Єгипті, Іудеї існували писарі-канцеляристи,
які вели численні прибутково-витратні книги, періодично складали кадастр
усіх земель у країні, переписували населення і його майно. Окремі
посадові особи, що забез-
14
Глава 1. Нотаріат в Україні
печували формування доказів, в Стародавньому Єгипті називались
агорономами, а в Греції — ієромемнеси чи епістати, і були
священнослужителями.
Одні з перших форм нотаріату можна знайти і в староєврейській державі.
Ґрунтуючись на аналізі прадавніх рукописів, історики дійшли висновку, що
ізраїльтяни познайомилися з писемністю, коли знаходилися в Єгипті, і
стали активно використовувати її в державних справах і в процесі
судочинства. Приблизно з середини II тисячоліття до н.е. про книги і
державні письмові акти згадується вже як про звичне явище.
За одними джерелами, нотаріат як інститут має давні традиції в історії
Греції, де, розвинувшись за законодавством Солона, розквітнув в епоху
еллінізму, особливо за часів Птоломея, а пізніше через Єгипет потрапив
до Риму, де його подальший розвиток відбувався під впливом еллінського
законодавства, зміцнів у Візантії за допомогою відомих законів Юстиніана
та головним чином — завдяки першій главі Книги Єпарха Імператора Лео VI
Мудрого, яка становить перший в історії Нотаріальний кодекс.
Але більш традиційно виникнення власне нотаріату відносять до часів
Стародавнього Рима в період республіки (приблизно III ст. до н.е.), коли
з’являються службові особи, обов’язком яких було підведення правового
випадку під ту чи іншу формулу (в давньоримському праві панував суворий
формалізм, а тому дотримання формул було обов’язковим для всіх, хто
звертався до судових установ). До таких осіб належали передусім численні
писарі, частина з яких перебувала на службі при посадових особах
римського управління і суду. В період імперії такі писарі почали
об’єднуватись у канцелярії при римських магістратах із складною
бюрократичною організацією. Поряд із офіційними існували приватні писарі
(іноді раби), які відігравали роль своєрідних власних юрисконсультів у
приватних осіб. Згодом виник ще окремий клас вільних людей — табеліони,
які, не перебуваючи на державній службі, також займалися складанням
юридичних актів і судових документів для замовників та отримували за це
винагороду. Свою діяльність вони здійснювали в конторах, що
розташовувались у визначених публічних місцях. Джерела називають їх
разом з юрисконсультами і адвокатами, отже, їх суспільний статус був
досить високим.
Проте діяльність табеліонів, незважаючи на неухильний нагляд державної
влади в особі дефензорів, не тотожна сучасній діяльності нотаріату,
оскільки вчинювані ними акти не мали
15
Нотаріат в Україні
юридичної вірогідності, а отже не були наділені жодними перевагами перед
звичайними приватними документами.
Спільність із сучасним нотаріатом мав інший інститут римського права, а
саме явка табеліональних документів у суді із занесенням їх до
протоколу. Такому посвідченню підлягали не лише угоди, вчинення яких у
такій формі передбачалося законом (дарування на великі суми, судові
заповіти), а й інші документи залежно від волі сторін на це. Окрім
засвідчення приватних актів, що надавало їм особливу силу і значення
безспірних документів, надавалась також юридична допомога сторонам.
Слід відзначити, що саме слово «нотаріус» походить від латинського поіае
— особливі стенографічні знаки, що використовуються в листі під
диктування.
Табеліони і нотарії (тобто писці) — зародок того величезного інституту,
який, отримавши в Італії широку організацію з боку законодавства і нове
ім’я «нотаріат», разом з римським правом акцептований і асимільований
європейськими державними системами. Тим не менш точно визначити час
виникнення цієї установи не є можливим.
Розвинувшись у Римській імперії, інститут табеліонату зберігся і після
навали варварів — так, деякі законодавчі акти (наприклад, Едикт Ротарі
(643 р.), закон Лиутпранда (713-755 р.) встановлюють обов’язковість
дотримання певної письмової форми для найважливіших угод і визначають
коло осіб, що здійснюють їх складання (так звані канцелярії), та, крім
цього, присутні в судових засіданнях, здійснюють ведення протоколів,
складають судові рішення і документи про найважливіші угоди, що
відбувалися на народних зборах, керуючись у своїй діяльності формулами,
виробленими ще під час Римської імперії6.
Нотаріат в Європі. Розвал Римської імперії не викликав суттєвих реформ у
внутрішньому устрої раніше підвладних їй земель. Крім того, істотне
збільшення цивільного обороту потребувало стабільного і безконфліктного
характеру відносин, а це можливо досягти тільки шляхом зменшення
кількості незаконних і заперечних операцій. В цих умовах найважливішим
методом вирішення вказаної проблеми була обов’язкова участь
неуперед-женого і юридично грамотного арбітра, що призначається
державою, тобто нотаріуса.
6 Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и нотариальньїй процесе. — X.:
Консум., 1999. — С. 6.
16
Глава 1. Нотаріат в Україні
У зв’язку з тим, що в історії Європи тривалим був період церковної
юр~:д:::-:пії з певної категорії справ, існував так званий церковний
нотаріат. Спочатку (приблизно III ст. н.е.) при єпископах, а згодом і
при абатах та інших церковних урядниках під час їх бесід із народом були
присутні спеціальні особи (нотаріуси), зобов’язані записувати такі
бесіди і складати протоколи. Створивши інститут нотаріату як установу,
яка відповідала потребам церковного управління, церква надає послуги
населенню, а також призначає нотаріусів для вирішення питань простих
мирян. Таким чином, світський нотаріат мовби одержує легітимність від
верховної церковної влади.
Аналіз історії розвитку інституту нотаріату в Європі показує, що ті
нотаріальні установи, які склалися під час правління Карла Великого,
пустили глибоке коріння та досягли повного розвитку лише в Італії, де
вони знайшли сприятливий для себе ґрунт, підготовлений римським правом;
у Франції ж і в Німеччині вони проіснували недовго і вже згодом, після
розпаду імперії, прийшли до повного занепаду. Таке становище нотаріату в
цих країнах продовжувалось до того часу, поки в XII ст. Франція, а у XIV
ст. — Німеччина не провели рецепцію нотаріального інституту в тому
вигляді, в якому він існував в Італії (обов’язкова авторизація
нотаріусів; вимоги до кандидатів на посаду: стать, вік, моральні
критерії, складання іспиту; організація нотаріальних корпорацій, які
здійснювали нагляд за діяльністю її членів).
У франкській державі було створено королівську канцелярію, до складу
якої входило декілька нотаріусів. Очолював канцелярію референдарій, а
згодом — канцлер. Крім того, при Ка-ролінгах була утворена особлива
канцелярія при вищому судовому органі, члени якої, нотаріуси, крім
контрасигнорування королівських грамот і дипломів, посвідчували також і
приватні документи, в результаті чого останні набували характеру
публічних актів. Значення їх було настільки великим, що оспорювання
таких документів заборонялося під страхом смертної кари. На місцях при
окремих судових і адміністративних органах також перебували нотаріуси,
які вносились у списки імператорської канцелярії. Таким чином,
провінційний нотаріат із вільної професії перетворився на державну пос
аду, що авторизувалася самим імператором.
Першу ж реформу у французькому нотаріаті провів Людовік IX Святий, який
у 1270 р. запровадив 60 посад нотаріусів при Паризькій судовій палаті. У
1300 і 1302 рр. Філіп IV Красивий, за-
17
Нотаріат в Україні
лишивши за собою право призначати нотаріусів, розповсюдив цей інститут
на всю Францію. Королівським указом 1304 р. створюється реєстр, в який
кожен нотаріус повинен був вносити заповіти, договори, а також розміри
зборів за виконані ним дії. При Франциску І і Генріху II (XVI ст.)
потреби королівської скарбниці викликають зростання кількості нотаріусів
шляхом розподілу нотаріальних функцій. Нотаріуси складають оригінали
документів, табеліони — засвідчують копії з оригіналу і просто копії;
охоронці печаток ставлять печатки для надання актам обов’язкової сили, а
охоронці записів забезпечують збереження документів. У 1597 р. Генріх IV
і в 1706 р. Людовик XIV об’єднують ці різноманітні функції у рамках
однієї посади. Розрізнялися королівські нотаріуси, компетенція яких
розповсюджувалася на судові округи (за винятком нотаріусів Парижа,
Орлеана, Мон-пельє, які були повноважними в межах усієї Франції), і
сеньйоральні, яких призначали сеньйори. В такому вигляді інститут
французького нотаріату проіснував до Великої Французької революції, коли
27 вересня — 6 жовтня 1791 р. був обнародуваний закон, який разом із
скасуванням феодальної системи позбавив сеньйорів права призначення
нотаріусів, відмінив купівлю-продаж посади нотаріуса і встановив єдину
для всіх територію діяльності — департамент. Закон від 16 березня 1803
р. вважається основоположним законом французького нотаріату7.
У Німеччині появу нотаріусів італійського типу відносять до XIV ст.
Імператор Максиміліан І у 1512 р. видав перший нотаріальний статут, який
детально регламентував діяльність нотаріусів. Подальший розвиток цього
інституту відбувався шляхом прийняття окремих партикулярних законів для
різних місцевостей Німецької імперії, яка на той час була роздробленою.
На початку XIX ст. у деяких німецьких державах відбувається рецепція
французького права, що мала значний вплив на розвиток нотаріального
інституту. В Німеччині поступово починають з’являтися різноманітні
законодавчі акти, зразком для яких був французький закон 1803 р. Аналіз
німецьких законів кінця XIX — початку XX ст., які регулювали діяльність
нотаріату, свідчить, що вони в багатьох положеннях запозичили основні
принципи французького нотаріату (можливість безпосереднього примусового
виконання нотаріальних актів, пожиттєвий характер посади
7 Л. Ясінська. Виникнення та розвиток інституту нотаріату / Інтернет
видання «Юриспруденція опііпе». — 08.09.2004.
18
Глава 1. Нотаріат в Україні
нотаріуса та ін.). Разом з тим спостерігається відсутність суворої межі
між спірною і безспірною юрисдикцією, наслідком чого було
підпорядкування нотаріусів нагляду судових установ і надання останнім
деяких нотаріальних функцій8. Вся багатовікова історія нотаріальних
органів в Європі підтверджує той факт, що цей інститут, на відміну від
спірної судової юрисдикції, розвивався як безспірна публічна юрисдикція.
Збереження за римським правом його попереднього значення справило
могутній вплив на правові системи новостворених об’єднань, а в
результаті в країнах Європи отримав свій розвиток і нотаріальний
інститут. У зв’язку з цим система організації нотаріальної діяльності,
за якої нотаріуси, залишаючись особами вільної професії, здійснювали
свої функції як представники держави, отримало назву латинського
нотаріату.
До початку XX ст. у законодавстві більшості європейських країн були
розроблені єдині принципи у визначенні поняття «нотаріус». У Франції
нотаріус є особою вільної професії, за яким держава визнає функції
офіційної особи з повноваженнями надавати актам і контрактам такий само
ступінь довіри, начебто ці документи виходили з державних органів.
Щодо розвитку нотаріату в країнах, де склалася англосаксонська система
права («соттоп 1а\у»), слід зазначити, що певної самостійної структури
та системи нотаріальних органів у цих країнах сформовано не було, що
пояснюється відмінністю самої правової системи прецедентного права та
невеликим значенням письмових доказів — за загальним правилом, для
дійсності договорів особливої форми не було потрібно. При цьому не
сформувалося поняття, яке б точно відповідало континентальному
«публічному документу». Вчинення нотаріальних дій покладалося на суддів
та судових чиновників, однак фактично існували і нотаріуси, коло дій
яких складає вчинення за бажанням осіб, що звернулися, різного роду
актів цивільного права, зберігання оригіналів актів, посвідчення певних
обставин і дат.
Також було б доцільним ознайомлення з досвідом становлення нотаріату в
таких країнах, як Польща та Румунія.
Нотаріат в Польщі спершу було запозичено з Італії та впроваджено завдяки
впливу католицької церкви ще в XV столітті, коли канцлер Ян Замойський
отримав від Ватикану привілей для нав-
8 Комаров В.В., Баранкова В.В. Нотариат и нотариальньїй процесе:
Учебник. — Харьков: Консум, 1999. — 240 с.
19
Нотаріат в Україні
чання публічних нотаріусів в Замойській академії. Цей рік став
відліковою точкою переходу від канонічного права до системи римського
нотаріату. Під час численних територіальних змін у різні часи
функціонували різні системи нотаріату. Після Другої світової війни за
часів Польської Народної Республіки, згідно з законом від 1951 року,
нотаріат стає державним органом під наглядом міністерства юстиції. В
1989 році в Польщі було прийнято закон про нотаріат, який відмінив дію
закону 1951 року, та було впроваджено систему органів нотаріату подібну
до тієї, що діє зараз в Україні. Існували державні нотаріальні контори
та нотаріуси, що здійснювали індивідуальну нотаріальну практику. 14
лютого 1991 року було прийнято новий закон, яким було визначено
дворічний перехідний період до приватного нотаріату9.
Перші форми нотаріальної організації з’явилися на території Румунії у
XIII столітті. Якщо ж перейти до наших часів, то відповідно до положень
Декрету від 1950 року в Румунії бере початок існування державного
нотаріату. Державні нотаріуси були організовані як адміністративні
органи зі специфічними повноваженнями безконфліктної процедури.
Нотаріальна діяльність координувалася Міністерством юстиції, а державні
нотаріуси були віднесені до державних службовців. З прийняттям же Закону
про приватний нотаріат та нотаріальну діяльність було закладено основи
для переходу до функціонування єдиного нотаріату на приватних засадах.
«Заміна» ця відбулася миттєво, «за одну ніч», без наявності будь-якого
перехідного періоду чи змішаної системи. Якщо 16 листопада 1995 року
нотаріальна діяльність була в компетенції держави, то наступного дня, 17
листопада, ці функції вже отримали приватні нотаріуси, які, маючи досить
широку автономію, однак здійснюють її під егідою Міністерства юстиції10.
Внаслідок цього перетворення поліпшилась якість нотаріальних послуг та
зросла кількість вчинюваних нотаріальних дій, державний бюджет був
звільнений від витрат на утримання офісів державних нотаріатів, в той же
час надходження до державного бюджету, які забезпечує діяльність
йотаріусів, значно зросли, а зайнятість у нотаріальній сфері за останні
роки зросла майже в 10 разів.
і.*??;??”.? ? >У :?;-.??? ? – – -г ‘?;. г • , – -‘_„
9 Радишевский Б. Організація нотаріату в Польщі // Нотаріат для вас. —
2001.—
№ 5. — С. 16.
10 Становлення вільного нотаріату в Румунії // Нотаріат для вас. — 2001.
—
№12.—С.6.
20
Глава 1. Нотаріат в Україні
В Росії деякі функції нотаріату спершу виконували церковні : ; гани.
Так. про зберігання різного роду договорів та інших документів в
православних храмах свідчать пам’ятники російського права — Новгородські
і Псковські судові грамоти.
Виникнення і становлення нотаріату в Росії свідчить про те, ~ : :::::
найбільш загальні закономірності появи та розвитку, як в інших країнах,
тісно пов’язані з розвитком цивільного обороту. Його початкове
призначення становить забезпечення потреб суспільства у сприянні
громадянам у здійсненні операцій і юридичному закріпленні прав.
Наділення нотаріуса функціями незалежного державного арбітра спричинило
визнання за документами, складеними з участю нотаріуса, статусу
публічних, тобто таких, що мають підвищений ступінь довіри, і внаслідок
цього підвищену доказову і виконавчу силу.
Перший етап історії нотаріату дореволюційної Росії розпочався з XV
століття, а саме з виникнення інституту так званих «пло-щадних піддячих»
— своєрідних професійних писарів, які спеціалізувалися на оформленні
угод, пов’язаних із переходом прав на окремі види майна та оформленням
їх належним чином, за умов додержання яких документація й набувала
характеру безспірної.
Цей період характеризувався вільним розвитком інституту площадних
піддячих під номінальним контролем держави, пов’язаним із призначенням
«на площу» указом царя. Особа, що бажала бути площадним піддячим,
подавала царю чолобитну з проханням про призначення, при цьому виборні
старости повинні були дати їй моральну та ділову характеристику, а вся
корпорація професійних писарів несла за члена своєї громади кругову
поруку на випадок заподіяння шкоди від його діяльності11.
У ХУП-ХУПІ ст. державне регулювання нотаріальною справою зазнає
численних змін. За часів царювання Петра І інститут площадних піддячих
було скасовано і їхнє місце зайняли кріпосні писарі. Документи
оформлювались у Палаті кріпосних справ, пізніше — в Юстиц-колегії та у
губернаторів12. Однак виявлені чиновниками абсолютна некомпетентність та
хабарництво примусили Петра І повернути кріпосні справи до ведення
площадних піддячих із встановленням суворого нагляду за їх діяльністю та
11 Полтавская Н., Кузнецов В. Нотариат: Курс лекций. — М.: Институт
междуна-
родного права и зкономики им. А.С. Грибоедова., 1999. — С. 5.
12 Правовьіе основи деятельности нотариата / Под ред. В.Аргунова. —
М.:
Издательство БЕК, 1994. — С. 15.
21
Нотаріат в Україні
повною залежністю від урядових органів. Як бачимо, цей період
характеризується також і тим, що формування нотаріальних органів та
порядок вчинення нотаріальних дій визначається окремими наказами царя. У
1775 році за наказом Катерини II нотаріальні функції було покладено на
суди, а в подальшому неодноразово передавались різним установам,
цивільним, повітовим судам, кріпосним відділенням. Нормативно-правове
регулювання нотаріальної діяльності на цей час має децентралізований,
несистемний та суперечливий характер.
Другий етап розпочався одночасно із судовою реформою 1864 року:
приймається Положення, про нотаріальну частину (1866 р.), основною метою
якого було відокремлення нотаріальної частини від судової. В Росії
виникли дві відособлені нотаріальні установи: кріпосна (якій приділялась
особлива увага з боку держави) та власне нотаріальна. Згідно з
Положенням, в містах почали засновуватись посади нотаріусів, які
перебували під віданням судів і призначалися на посади старшими головами
судової палати за поданням голів окружних судів. У місцевостях, де
присутність нотаріуса визнавалася необхідною, але бажаючих зайняти
вакансію не було, передбачалося призначення нотаріуса від уряду.
Нотаріус, що призначався від уряду, був державним службовцем,
користувався такими ж перевагами, і правами як і секретар окружного
суду, винагорода йому призначалася на розсуд міністерства юстиції13.
Наприкінці XIX ст. у Російській імперії склалися чотири групи органів і
посадовців, що мали право вчиняти нотаріальні дії:
публічні (городові) нотаріуси;
біржові маклери і нотаріуси, корабельні маклери;
вузькоспеціалізовані маклери: судноплавних справ, державного
комерційного банку, приватні, слуг і робочого люду, цехові, ремісничих
управ тощо;
магістрати, ратуші, думи, митні урядовці, станові пристави, торговельні
словесні суди.
Заборонялося призначати нотаріусами людей безграмотних. Кандидати на
посаду нотаріусів відбиралися з числа урядовців на основі спеціального
конкурсу. Після призначення на посаду вони приносили присягу.
При виконанні нотаріальних обов’язків було необхідно:
— встановити особу сторін;
13 Козьяков Ю.М. Нотаріат: історія та сучасність (короткий огляд) //
Нотаріат для вас — 1997. — № 3. — С.12
22
Глава 1. Нотаріат в Україні
перевірити правоздатність і дієздатність сторін;
перевірити автентичність договору і встановити його відпо-: ^:н:: г;
чинному законодавству;
записати договір у книгу (реєстр);
стягнути мито і збори;
на оригіналі договору зробити напис, що містить час засвідчення і номер
у книзі.
Після Лютневої революції 1917 р. нотаріат певний час діяв без будь-яких
змін. Тимчасовий уряд, щоправда, намагався заборонити операції з
нерухомістю і землею, проте під тиском був вимушений відмовитися від
своїх намірів. Загалом, дії, що відносяться до компетенції нотаріату в
період 1917-1921 рр., виконували залежно від змісту акту різні органи
радянської влади на місцях: відділи юстиції, соціального забезпечення,
відділи записів актів цивільного стану й ін.
Разом з тим розвиток господарського життя країни вимагав установлення
державного контролю за законністю вчинюваних договорів і операцій. У
здійсненні такого контролю істотне значення мав нотаріат як особливий
інститут у системі органів радянської юстиції. 4 жовтня 1922 р. РНК
РРФСР видав Положення про державний нотаріат, на підставі якого в містах
були встановлені нотаріальні контори на чолі з нотаріусами. Нагляд за
діяльністю нотаріусів здійснювала президія губернських рад народних
суддів, а керівництво нотаріату належало НКЮ РРФСР.
Нотаріат в СРСР — державний орган, на який покладено оформлення і
засвідчення операцій і актів, а також посвідчення фактів, що мають
юридичне значення. Згідно з законодавством, нотаріат в СРСР мав на меті
зміцнення соціалістичної законності, охорону соціалістичної власності й
особистої власності громадян, захист особистих і майнових прав громадян,
а також прав і законних інтересів державних установ, підприємств і
суспільних організацій.
На нотаріальні органи покладалося здійснення і засвідчення договорів і
операцій, здійснення протестів векселів, посвідчення безспірних обставин
і реєстрація арештів. Положення про нотаріат 1922 р. заклало основи
нотаріату, що функціонував в умовах переходу від капіталізму до
соціалізму.
Проте 1923 року було введено нове Положення про державний нотаріат, яке
значно розширило коло повноважень нотаріальних контор і узгодило ці
повноваження з нормами цивільного законодавства.
23
Нотаріат в Україні
Радянський нотаріат був включений до складу органів юстиції. Організація
і керівництво нотаріатом була покладена на органи судового управління. В
30-50-ті рр. XX ст. у нотаріальне законодавство часто вносилися зміни,
нерідко без відповідних об’єктивних передумов.
До 1926 р. нотаріальна діяльність в СРСР регулювалося законодавством
союзних республік. Першим загальносоюзним актом стала ухвала ЦВК і РНК
СРСР 14 травня 1926 р. «Про основні принципи організації державного
нотаріату». На основі цієї ухвали були видані положення про нотаріат
окремо кожною із союзних республік.
Нагляд і керівництво нотаріатом здійснювали Міністерство юстиції СРСР,
міністерства юстиції союзних республік і їх місцеві органи. Відзначимо,
що багато наказів і інструкцій Міністерства юстиції СРСР і Міністерства
юстиції УРСР з питань нотаріальної діяльності діють донині в частині, в
якій вони не суперечать Конституції України.
До ведення нотаріальних органів було віднесене: посвідчення операцій,
видача виконавчих написів, здійснення протестів, засвідчення вірності
копій документів і автентичності підписів на документах, видача
заставних свідоцтв, отримання в депозит предметів зобов’язань, вживання
заходів з охорони спадку і видача свідоцтв про спадкоємство,
забезпечення доказів, видача свідоцтв про визнання особи безвісно
відсутньою. Як правило, нотаріальні дії вчинялися нотаріусом у
нотаріальній конторі. За межами контори нотаріус міг вчиняти нотаріальні
дії на підставі прохання сторони в разі неможливості її з’явитися в
контору з поважної причини. При вчиненні нотаріальної дії нотаріус
зобов’язаний був перевірити законність операції або документа, а також
упевнитися в правоздатності і дієздатності осіб, що беруть участь в
операції, і власноручності їхнього підпису під документами. Було
визначено, що нотаріуси зобов’язані дотримуватись таємниці відносно
вчинюваних ними нотаріальних дій, а довідки щодо нотаріальних дій
видаються тільки учасникам операцій, а також на вимогу прокуратури і
судових органів.
У сільських місцевостях, де не було нотаріальних контор, деякі
нотаріальні дії (посвідчення договорів контрактації, операцій на суму до
500 крб., засвідчення копій документів, підписів на них тощо)
виконувалися сільськими радами. Скарги на дії нотаріусів надходили до
народного суду за місцем знаходження нотаріальної контори і розглядались
судом у судовому засіданні з викликом заінтересованих осіб.
24
Глава 1. Нотаріат в Укра
Нотаріальне посвідчення операцій, видача виконавчих і гшсів. засвідчення
копій документів й інші нотаріальні дії на^ вали достовірності
документам, актам, усували зайві суперечк з =з є з ззг-чували можливість
доведення в суді, сприяючи тим • -к-;: 5 т-..;
– ; —•– * оВ-‘ і ‘ и. •-.
§ 1. Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту перебування
громадянина в певному місці
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт, що фізична особа є
живою. Встановлення цього факту може бути викликане правовою
невизначеністю пенсійних, аліментних, майнових та інших відносин,
наприклад у випадках, коли існує сумнів, що особа жива, при сплаті
аліментів, утримання, боргу, відкриття спадщини чи виплаті пенсій або
інших платежів з-за кордону, помилкове визнання громадянина померлим.
Те, що громадянин є живим, посвідчується з метою усунення такої
невизначеності.
Посвідчення факту, що фізична особа є живою, провадиться як при явці
фізичної особи до нотаріуса, так і поза приміщенням, що є робочим місцем
нотаріуса.
Для порушення провадження нотаріусу достатньо усної заяви громадянина.
Останнім подається документ, що посвідчує особу, і після бесіди з таким
громадянином нотаріус вчиняє цю нотаріальну дію.
Посвідчення факту, що малолітня або недієздатна фізична особа є живою,
провадиться на прохання його законних представників (батьків,
усиновителів, опікуна).
1 Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник //
За відп. ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 267.
300
Глава 15. Нотаріальне посвідчення безспірних юридичних фактів
Щодо неповнолітньої дитини, фізичної особи, цивільна діє-і-^а.гність
якої обмежена, цей факт посвідчується на їхнє прохання та за згодою на
це законних представників (батьків, усиновителів, видувальників),
викладеній з дотриманням вимог законодавства.
На підтвердження зазначеної обставини нотаріус видає заінтересованим
особам свідоцтво, в якому вказуються точна адреса і час “‘?свідчення
факту, а у разі вчинення цієї нотаріальної дії поза приміщенням
нотаріальної контори чи поза робочим місцем приватного нотаріуса,
останній вказує, що він посвідчив факт особисто. Якщо факт посвідчується
у лікувальній чи іншій установі — вказується також повне найменування
установи. Щодо малолітньої, неповнолітньої, недієздатної або обмежено
дієздатної особи — також зазначається, хто з законних представників
видав дозвіл на посвідчення факту або у супроводі кого особа з’явилась
до нотаріуса.
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт перебування її в
певному місці.
Значення вчинення цієї нотаріальної дії полягає у закріпленні факту
перебування громадянина в певний час і в певному місці для встановлення
конкретних, важливих для нього обставин. На практиці найчастіше виникає
необхідність засвідчити цей факт для скасування рішення суду про
визнання громадянина безвісно відсутнім.
Процесуальний порядок засвідчення факту перебування особи в певному
місці збігається з порядком посвідчення факту, що громадянин є живим.
На підтвердження факту перебування фізичної особи в певному місці
нотаріус видає заінтересованим особам відповідне свідоцтво.
§ 2. Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на
фотокартці
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує її тотожність з особою,
зображеною на поданій нею фотокартці. Така нотаріальна дія набуває все
більшого поширення. Так, при прийомі на роботу, вступі до деяких
військово-морських закладів, вчиненні дій за кордоном громадяни
потребують документ, що встановлював би їх тотожність з особою,
зображеною на фотокартці.
Нотаріус, упевнившись у тотожності фізичної особи з особою, зображеною
на фотокартці, видає їй відповідне свідоцтво.
301
Нотаріат в Україні
На примірнику свідоцтва про тотожність фізичної особи з особою,
зображеною на фотокартці, вміщується фотокартка, яка розташовується у
верхньому лівому куті свідоцтва, скріплюється підписом нотаріуса і його
печаткою. При цьому печатка має розміщуватися частково на фотокартці, а
частково – на свідоцтві.
§ 3. Посвідчення факту часу пред’явлення документів
Слід зазначити, що ця нотаріальна дія до цих пір не мала великого
поширення. Проте цінність інформації в сучасних умовах, інформатизація
багатьох процесів, прискорення доступу до інформації ця дія
використовується для посвідчення факту певного часу пред’явлення
документів, що містять пропозиції, винаходи, авторські права і т.ін. —
для захисту від розкрадання наукових ідей, винаходів, відкриттів,
захисту від промислового шпіонажу і недобросовісної конкуренції.
Посвідчення факту певного часу пред’явлення документів можливе і в інших
випадках, зокрема при потребі засвідчити першість у подачі певних
відомостей або наявність певних документів на певний час у певному
місці. Отож, такими документами буде документація, наприклад, описи або
розробки винаходів, раціоналізаторських пропозицій, авторські праці та
наукові розробки, фонограми, відеограми, комп’ютерні програми на
твердому носії та їх описи – для захисту від піратства, плагіату,
підробки тощо. Це дозволяє підтвердити пріоритет такого винаходу чи
навіть факт авторства, одержати патент, забезпечити охорону своїх
авторських прав у судовому порядку.
Посвідчення факту часу пред’явлення документів полягає у вчиненні
нотаріусом посвідчувального напису на поданому документі, що підтверджує
його подання у певний час.
Для вчинення цієї нотаріальної дії нотаріус дотримується загальних
правил вчинення нотаріальних дій, зокрема встановити особу, що
звернулась за вчиненням цієї нотаріальної дії на основі паспорту чи
інших документів, передбачених законодавством, перевірити її
дієздатність, у необхідних випадках перевірити повноваження
представників.
Нотаріус посвідчує час пред’явлення йому документа шляхом вчинення
посвідчувального напису встановленого зразка безпосередньо на документі.
У написі зазначається особа, що подала документ, час його пред’явлення,
найменування нотаріальної контори чи робочого місця приватного
нотаріуса, її адресу.
302
Глава 15. Нотаріальне посвідчення безспірних юридичних фактів
Документ подається нотаріусу у двох примірниках, після вчинення
посвідчувальних написів на обох один екземпляр повергається особі, що
звернулась за посвідченням, а другий залишається у справах нотаріуса. У
необхідних випадках нотаріус може сам знготовити копію документа.
Якщо документ викладено на декількох сторінках, нотаріус зобов’язаний
прошити його у спосіб, що унеможливлює його роз’єднання, пронумерувати
сторінки, скріпити кожну підписом : печаткою.
Якщо для посвідчення подаються кілька документів, посвідчу-зальний напис
вчиняється на кожному з них, вони реєструються в реєстрі нотаріальних
дій окремо і державне мито сплачується особою за кожен з них окремо.
ГЛАВА 16. Передача заяв фізичних та юридичних осіб § І. Поняття і
значення передачі заяв фізичних та юридичних осіб
Однією з найпоширеніших нотаріальних дій є передача заяв фізичних та
юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам, необхідність у
вчиненні якої виникає за наявності потреби довести до відома певних осіб
важливі відомості. Це може бути інформація, що має певне правове
значення і може служити доказом під час судового розгляду тієї чи іншої
справи в суді. Так, заяви можуть містити відомості щодо здійснення права
власності на нерухоме майно, повідомлення про розлучення, поділ
спільного майна, порушення авторських чи інших прав, пропозиції,
попередження тощо. Випадки, в яких громадяни можуть звертатись за
вчиненням цієї нотаріальної дії, практично необмежені. Це зумовлено тими
перевагами, що дає передача заяв через органи нотаріату, зокрема
унеможливлює посилання на неповідомлення певної особи про наміри
заявника, неотримання попереджень чи пропозицій у випадках, коли вони є
обов’язковими, стає доказом, який неможливо оспорити.
Проте слід відзначити, що законодавство України висуває певні умови,
яких слід дотримуватися для вчинення цієї нотаріальної дії. Першою
умовою є додержання законності. Зміст заяви не повинен суперечити
законам України, інакше заява не буде дійсною і не матиме юридичних
наслідків для заявника. Якщо заява є неправомірною, нотаріус повинен
пояснити особі, що звернулась за вчиненням цієї дії, вимоги закону,
наслідки її дій. В більшості випадків особи, що звернулись за вчиненням
нотаріальної дії, не діють зловмисно, а просто не усвідомлюють свої
помилки внаслідок недостатньої правової обізнаності.
Нотаріус передає заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та
юридичним особам, якщо еони не містять відомостей, що порочать честь і
гідність людини. Тобто другою умовою є також відповідність заяви
моральним засадам суспільства.
Також до умов вчинення цієї нотаріальної дії слід віднести дотримання
процесуального порядку передачі заяв.
§ 2. Процесуальний порядок передачі заяв
Передача заяв від одних осіб до інших вчиняється тільки державними
нотаріальними конторами та приватними нотаріусами,
304
Глава 16. Передача заяв фізичних та юридичних осіб
посадові особи консульських установ та виконкомів місцевих рад правом на
це не наділені.
Щодо територіальної компетенції, то звернутись за вчиненням цієї
нотаріальної дії можна до будь-якої нотаріальної контори або приватного
нотаріуса (загальне правило територіальної компетенції).
Згідно з п. 275 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, заяви подаються нотаріусу належним чином
оформленими.
Заяви складаються з дотриманням вимог до документів, що подаються для
вчинення нотаріальних дій, тобто належним чином оформлені (написані ясно
і чітко, без підчисток, дописок, закреслень чи інших незастережених
виправлень тощо), а якщо вони викладені на двох і більше окремих
аркушах, — скріплені належним чином, із зазначенням кількості скріплених
аркушів.
Заява обов’язково повинна містити такі відомості:
ШБ, місце проживання заявника та особи, до якої звернута заява або назви
і місцезнаходження юридичних осіб (без скорочень). У необхідних випадках
зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (інших кредитних
установах);
дату складання, а також у багатьох випадках обов’язковим є зазначення
строку на відповідь.
Якщо документ, що підлягає передачі, викладений неправильно чи
неграмотно, складений з порушенням вимог чинного законодавства, нотаріус
пропонує особі, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, виправити
його або скласти новий. На бажання зацікавленої особи документ може бути
складений нотаріусом.
Заяви передаються нотаріусу не менше ніж у двох примірниках, один з яких
передається поштою зі зворотним повідомленням або особисто адресатам.
Інший примірник залишається у справах нотаріуса; на ньому проставляється
реєстраційний номер, за яким зареєстровано цю нотаріальну дію, і
відмітка про сплату державного мита (плати).
У разі пересилання заяви поштою до неї долучається супровідний лист
нотаріуса, копія якого залишається у його справах, разом з квитанцією
пошти про прийняття заяви і повідомлення про вручення заяви адресату.
Якщо нотаріус особисто передає заяву адресату, він бере розписку про
одержання заяви, яка вчиняється на примірнику, що зберігається у
нотаріуса. В розписці вказується ШБ або повне найменування адресата,
найменування документа, час його одер-
305
Нотаріат в Україні
жання. У випадку передачі заяви представнику юридичної особи в розписці
зазначаються його посада та ПІБ. Розписка скріплюється підписом особи,
що прийняла заяву, а у необхідних випадках — печаткою юридичної особи.
Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів,
наприклад, факсимільного апарату, комп’ютерних мереж тощо. У цьому
випадку другий примірник заяви повертається особі, що її подала.
Витрати, пов’язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших
технічних засобів, оплачуються заявником.
Відповідно до п. 276 Інструкції, на прохання особи, що подала заяву, їй
видається свідоцтво про передання заяви, яке є доказом передачі заяви
конкретного змісту фізичним чи юридичним особам.
Свідоцтво видається особі, яка подала заяву, не раніше вказаного в ній
строку на відповідь та за наявності повідомлення пошти про вручення
заяви адресату у певний час або відповіді адресата. У ньому викладається
зміст одержаної на заяву відповіді або те, що відповідь у встановлений у
заяві строк не надійшла.
Нотаріус складає свідоцтво у вигляді окремого документа або на
зворотному боці заяви, у двох примірниках. Один примірник видається
заявнику, а інший залишається у справах нотаріуса.
У свідоцтві повинні міститись відомості про час отримання заяви
нотаріусом, її зміст, час вручення адресату, його відмову від прийняття
заяви або неможливість передачі йому заяви з інших причин, час отримання
відповіді на заяву та її зміст або відсутність відповіді.
Передавання заяви та видача свідоцтва про передання заяви є самостійними
нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під
окремими номерами.
ГЛАВА 17. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів, прийняття
документів на зберігання
§ 1. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
До компетенції нотаріусів відноситься вчинення такої нотаріальної дії,
як прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів.
Слово «депозит» походить від латинського «йерозі1;ит» — річ, віддана на
зберігання, відкладена. Депозит у нотаріальній практиці є передачею на
зберігання матеріальних цінностей, які при настанні певних умов
підлягають поверненню або передачі іншій особі. Найбільш поширеним є
передання гропіей і цінних паперів на депозитні рахунки нотаріуса при
неможливості з якихось причин повернути їх кредитору.
Підстави, коли виконання грошового зобов’язання проводиться внесенням
боргу в депозит, визначаються ст. 537 ЦК України. Ця стаття закріплює
право боржника виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього
кредитору гропіей або цінних паперів у депозит нотаріуса у разі:
відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання
зобов’язання;
ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання
або в разі іншого прострочення з їхнього боку;
відсутності представника недієздатного кредитора.
При цьому кредиторами і боржниками можуть виступати як фізичні, так і
юридичні особи.
Як справедливо відмічають деякі автори, внесенням боргу в депозит
боржник намагається уникнути відповідальності за прострочення боргу,
коли така загроза існує з незалежних від нього обставин (кредитор
навмисно ухиляється від прийняття виконання зобов’язань чи має місце
інше прострочення з його боку). В такому випадку боржник зацікавлений у
виконанні свого зобов’язання через внесення боргу в депозит, щоб у
майбутньому не бути звинуваченим у його невиконанні і запобігти настанню
негативних наслідків.
Внесення грошових коштів у депозит нотаріуса вважається виконанням
зобов’язання. Причому строком фактичного виконання зобов’язання
вважається день внесення грошових сум чи цінних паперів у депозит
незалежно від того, чи одержить їх кредитор, чи їх в разі недотримання
строку буде перераховано в дохід бюджету.
307
Нотаріат в Україні
Вчинення цієї нотаріальної дії належить до компетенції як державних
нотаріальних контор, так і приватних нотаріусів. Також приймати в
депозит гроші та цінні папери мають право консульські установи України,
якщо боржником і кредитором (або одним з них) є українські громадяни чи
юридичні особи.
Вчинення цієї нотаріальної дії проводиться за місцем виконання
зобов’язань. Згідно із ст. 532 ЦК України, місце виконання зобов’язання
встановлюється у договорі.
Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання
провадиться:
за зобов’язаннями про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням
цього майна;
за зобов’язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі
договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові;
за зобов’язаннями про передання товару (майна), що виникає на підставі
інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару
(майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення
зобов’язання;
за грошовим зобов’язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо
кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент
виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання
змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника,
зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходження)
кредитора з віднесенням на кредитора всіх втрат, пов’язаних зі зміною
місця виконання;
за іншим зобов’язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням)
боржника.
Зобов’язання також може бути виконане в іншому місці, якщо це
встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті
зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.
Приймання грошових сум або цінних паперів у депозит для передавання
кредитору здійснюється за заявою заінтересованої особи.
Заява має містити відомості:
щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для
передавання якій його внесено, а саме:
для фізичних осіб: прізвище, ім’я, по батькові, серія та номер паспорта,
коли та ким він був виданий, місце проживання та ідентифікаційний номер
у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших
обов’язкових платежів;
308
Глава 17. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів,.
для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження т?:, МИ а;
1 Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник /
За відп.
ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 283.
2 Там само. — С. 186.
314
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
виконавчий напис, то ця нотаріальна дія є розпорядженням саме нотаріуса.
Така позиція авторів вважається найбільш прийнятною і заслуговує на
підтримку3.
На думку інших, «правовим змістом виконавчого напису є посвідчення факту
невиконання умов договору однією із сторін угоди, а
процесуально-правовим — надання оригіналам документів, що встановлюють
заборгованість, виконавчої сили4. Проте з цією думкою важко погодитися,
адже позиція авторів не враховує, що виконавчий напис вчиняється не
тільки на стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами,
а й, наприклад, на стягнення податкової заборгованості з фізичних осіб,
заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби,
військовозобов’язаних після закінчення зборів тощо, тобто коли
взаємовідносини стягувача та боржника ґрунтуються не на договірних, а на
інших підставах.
?
§ 2. Умови і порядок вчинення виконавчих написів
Для вчинення виконавчого напису нотаріусу необхідно здійснити перевірку
наявності певних умов, за яких може бути вчинена ця нотаріальна дія.
Першою умовою є перевірка нотаріусом того, чи належить ця справа до
Переліку безспірних заборгованостей, який є вичерпним і не підлягає
розширеному тлумаченню. Наявність цієї умови перевіряється шляхом
ознайомлення та звірення зі змістом діючих постанов Кабінету Міністрів
України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку
документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному
порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», від 11 листопада
1999 р. № 2075 «Про внесення доповнень до переліку документів, за якими
стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі
виконавчих написів нотаріусів» і від 24 квітня 2000 р. № 693 «Про
внесення доповнень до переліку документів, за якими стягнення
заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих
написів нотаріусів». В цілому, цими постано-
3 Довідник нотаріуса / А.М. Ерух, Ю.М. Козьяков, Н.В. Круковес. — К.:
Істина,
2000. — Вип. 2: Запитання і відповіді \ відп. ред. С.Р. Станік. — С 139.
4 Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч.
посібник
для студ. вищ. навч. закл. — К.: А.С.К., 2001. — С. 444.
315
Нотаріат в Україні
вами із 25 кількість таких заборгованостей зменшена до 11, деякі з них,
за вимогою часу, змінили свою назву, з’явились і нові:
стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами;
стягнення з фізичних осіб податкової заборгованості;
стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов’язаних з
авторським правом;
стягнення заборгованості з батьків, або осіб що їх замінюють, за
утримання дітей у закладах освіти;
стягнення заборгованості з батьків, або осіб що їх замінюють, за
утримання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах і
професійно-технічних училищах соціальної реабілітації;
стягнення за диспашею;
стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової
служби, і військовозобов’язаних після закінчення зборів;
повернення об’єкта лізингу;
стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним та
комунальним майном;
стягнення за чеками;
стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в
установленому законом порядку.
Так, наприклад, пункти 19, 20 Правил торгівлі у розстрочку, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 р. № 997,
передбачають можливість стягнення за виконавчим написом нотаріуса суми
заборгованості, а також обумовленої договором пені у разі прострочення
покупцем або підприємством (установою, організацією) сплати трьох
чергових платежів за товари, придбані у розстрочку.
Зокрема, зазначено, що якщо покупцем або підприємством (установою,
організацією) допущено прострочення сплати трьох чергових платежів, вся
сума заборгованості, а також обумовлена договором пеня, можуть бути
стягнені у примусовому порядку незалежно від настання строку чергових
платежів шляхом отримання виконавчого напису нотаріуса або за рішенням
суду.
Друга умова стосується перевірки всіх поданих для вчинення виконавчого
напису документів, які підтверджують наявність зобов’язання та його
безспірність або іншу відповідальність боржника перед стягувачем.
Встановлення цієї умови також проводиться шляхом ознайомлення зі змістом
Переліку, де в кожному розділі після найменування вказуються документи,
які не-
316
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
обхідно пред’явити для вчинення виконавчого напису по кожній
заборгованості.
Слід зазначити, що питання, пов’язане з визначенням «спірної» та
«безспірної» заборгованості викликає певні складнощі, які стосуються
насамперед, поняття та критеріїв оцінки цих термінів.
На жаль, юридичне тлумачення словосполучення «безспірна заборгованість»
коментується недостатньо чітко. Якщо розглядати його складові окремо, то
термін «безспірний», наприклад, означає «який не викликає заперечень;
безперечний, загальновизнаний»5.- Під терміном «заборгованість» слід
розуміти суму фінансових зобов’язань, грошових боргів, що підлягають
погашенню, поверненню у визначений строк. Якщо до цього строку
заборгованість не погашена, вона стає простроченою6.
На наш погляд, деякі автори достатньо обґрунтовано вважають, що в основу
розмежування «спірної» та «безспірної» заборгованості покладено не
власне ставлення боржника до пред’явленої вимоги (суб’єктивна ознака), а
об’єктивна ознака, тобто такий фактичний склад і характер правовідносин,
який, за загальним правилом, виключає можливість оспорювання
заборгованості, тобто безспірність стягнення заборгованості не
визначається нотаріусом чи стягувачем, а передбачається Переліком7. Це є
одним з принципових положень і воно рівною мірою відноситься не тільки
до боржника, а й до кредиторів, які, маючи свій власний інтерес
(наприклад, з метою прискорення процедури стягнення заборгованості та
ін.), можуть приховати від нотаріуса таку інформацію, а боржник у свою
чергу, маючи заперечення, взагалі позбавлений можливості вплинути на хід
подій, оскільки нотаріальна дія вчинятиметься лише на підставі
документів, поданих кредитором. Про час і місце вчинення виконавчого
напису боржник, зрозуміло, не повідомляється і для з’ясування його
можливих заперечень проти вимог кредитора нотаріусом не викликається.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси
вчиняють виконавчі написи на оригіналах документів, які встановлюють
безспірну заборгованість або іншу відповідальність боржника перед
стягувачем.
Крім того, за деякими стягненнями потрібно надати документи, які
підтверджують, що боржника попередили про не-
5 Великий тлумачний словник української мови / Уклад. В.Т. Бусел. — К.,
2002.
6 Райзберг Б.А., Лозовський Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современннй
зкономичес-
кий словарь: 2-е издание. — М., 1998. — С. 106.
7 Юдельсон К.С., Кац А.К. Научно-практический комментарий к положенню о
го-
сударственном нотариате. — М., 1970. — С. 176-177.
317
Нотаріат в Україні
обхідність погашення заборгованості в певний термін. Таке попередження
має на меті спонукати боржника до добровільного погашення
заборгованості, а також запобігти примусовому виконанню за відсутності у
добросовісного боржника намірів ухилитися від виконання зобов’язання.
За відсутності будь-якого з необхідних документів виконавчий напис не
вчиняється.
Третя умова стосується перевірки того, чи немає спору щодо наявності чи
змісту зобов’язання або іншої відповідальності між стягувачем і
боржником.
Ця умова перевіряється на підставі представлених документів, що вказані
в Переліку, і які підтверджують існування зобов’язання і безспірність
заборгованості. За наявності спору між сторонами нотаріус відмовляється
вчиняти виконавчий напис та роз’яснює сторонам порядок стягнення
заборгованості у судовому порядку.
Дані про наявність спору можуть бути вказані й у представлених
документах.
Четвертою умовою є звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого
напису у встановлені строки. Перебіг строку позовної давності для
вчинення виконавчого напису починається з дня виникнення права вимоги.
Якщо зобов’язання виникло із вчиненої сторонами угоди, перебіг строку
починається з моменту, визначеного угодою.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє
виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не
більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та
організаціями — не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом
встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах
цього строку. Спеціальні строки позовної давності передбачені ст. 258
Цивільного кодексу України. Наприклад, скорочений строк позовної
давності тривалістю один рік встановлено для стягнення пені (неустойки,
штрафу). Це означає, що якщо стягувач звернувся до нотаріуса за
одержанням виконавчого нагшсу пізніше одного року з моменту прострочення
платежу, але в межах установленого законом строку позовної давності,
пеня нараховується і стягується тільки за один рік, що передував дню
вчинення виконавчого напису. Порядок нарахування пені по кожному
простроченому платежу окремий (на-
318
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
приклад, за договором оренди із розрахунку 0,1% за кожний прострочений
день). Якщо зобов’язання виникло із вчиненої сторонами угоди, перебіг
строку починається з моменту, визначеного угодою.
Строк, пропущений стягувачем навіть з поважних причин, не може бути
поновлений нотаріусом. Проте нотаріус зобов’язаний роз’яснити стягувачу,
що пропуск строку позовної давності не позбавляє права на звернення до
суду з позовом про його поновлення.
При вчиненні виконавчого напису нотаріуси повинні враховувати, що
законодавством України можуть бути встановлені випадки заборони
звернення стягнень на окремі види майна.
Так, у ч. 2 статті 754 Цивільного кодексу України зазначено, що на
майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не
може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить
державному чи комунальному підприємству або підприємству, понад 50
відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності,
здійснюється на підставі рішення суду (стаття 33 Закону України «Про
іпотеку»).
Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з
урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України «Наслідки
порушення договору позичальником», де визначено, що якщо позичальник
своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову
суму відповідно до статті 625 ЦК. Якщо позичальник своєчасно не повернув
речі, визначені родовими ознаками, він зобов’язаний сплатити неустойку
відповідно до статей 549-552 ЦК, яка нараховується від дня, коли речі
мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві
незалежно від сплати відсотків, належних- йому відповідно до статті 1048
ЦК. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику
частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової
частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини
позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому відповідно до
статті 1048 ЦК.
Отже, при виникненні звернення щодо вчинення виконавчого напису стосовно
окремих видів майна нотаріус повинен впевнитись, що ця дія не підпадає
під заборону звернення стягнення.
Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів регулюється ст. 87-91
Закону України «Про нотаріат» та пп. 282-293
319
Нотаріат в Україні
Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій» від 03.03.2004. №
2015.
Згідно з діючим законодавством, вчиняти виконавчі написи на території
України вправі нотаріуси незалежно від місця знаходження стягувача і
боржника. Право на вчинення виконавчих написів мають також консульські
установи, які вчиняють написи на боргових документах, що надходять від
організацій України, які знаходяться в межах їх консульського округу та
за умови їх вчинення тільки щодо громадян України, що постійно
проживають в Україні.
Для вчинення виконавчих написів стягувачем або уповноваженим
представником будь-якому нотаріусу незалежно від місця виконання вимоги
і знаходження стягувача та боржника (за винятком виконавчих написів на
чеках) подається заява. Від імені підприємства, установи, організації
заява подається за підписом осіб, уповноважених на це їх статутом
(положенням).
Подання документів та одержання виконавчого напису провадиться
безпосередньо стягувачем або його представником.
Заява подається у письмові формі, у ній повинні бути зазначені всі
необхідні відомості про стягувача і боржника — їх ПІБ (назви), адреси,
дата і місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи,
номери рахунків у банках чи кредитних установах, код ЄДРПОУ для
юридичної особи, строк, в який має бути проведено стягнення, інформація
щодо суми, яка підлягає стягненню, або майна, що підлягає витребуванню,
включаючи пеню, штрафи, відсотки тощо.
Зазначимо, що, згідно з п. 283 Інструкції «Про порядок вчинення
нотаріальних дій», заява може містити також іншу інформацію, необхідну
для вчинення виконавчого напису, і якщо нотаріусу буде необхідно
отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення
виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Як уже відмічалось, виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа,
що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди,
опротестовані векселі та ін.), але при цьому допускаються певні винятки
із загального правила, які обумовлені певними особливостями вчинення
цієї нотаріальної дії. Так, згідно з п. 288 вищевказаної Інструкції
виконавчий напис може бути зроблений на копії документа або на виписці з
особистого рахунку боржника, або викладений повністю на прикріпленому до
документа спеціальному бланку, якщо він не вміщується на до-
320
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
зуженті, що встановлює заборгованість. Це може бути викликана :.
зокрема, необхідністю провести стягнення частинами і в дея-?і2з інших
випадках.
При цьому на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться
відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначається, за який строк і
яка сума стягнута, дата і номер за реєстром лля реєстрації нотаріальних
дій (наприклад, при стягненні заборгованості з орендної плати на
підставі пункту 9 Переліку, на оригіналі договору оренди зазначається:
«25 січня 2003 р. по реєстру за № 245 зчинено виконавчий напис на
стягнення заборгованості з орендної плати за грудень 2002 р. в розмірі
540 (п’ятсот сорок) гривень».
У державній нотаріальній конторі (приватного нотаріуса) залишається
копія документа, що встановлює заборгованість, або виписка з особового
рахунку боржника і копія виконавчого напису (пункт 290 Інструкції).
Проте з тих міркувань, що у випадку втрати виконавчого напису кредитор
вправі звернутися до нотаріуса за одержанням його дубліката, доцільно
викладати текст виконавчого напису на окремому аркуші паперу, котрий
приєднується до документа, що встановлює заборгованість, і разом з ним
та іншими необхідними документами залишається у справах державної
нотаріальної контори або приватного нотаріуса. При кожному наступному
зверненні за вчиненням виконавчого напису за одним і тим самим
зобов’язанням повторне подання копії документа, що встановлює
заборгованість, чинним законодавством не вимагається. Як зазначено в
пункті 290 Інструкції, у цих випадках слід обмежитися поданням двох
примірників виписки з особового рахунку та оригіналу зобов’язання. При
цьому один примірник виписки з виконавчим написом і оригінал
зобов’язання повертаються стягувачу.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі
повинні зазначатися:
дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім’я, по
батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
найменування та адреса стягувача;
найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи
(для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
строк, за який провадиться стягнення;
суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають
витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до
стягнення;
321
Нотаріат в Україні
розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягува-чем;
або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
зазначення статті Закону «Про нотаріат», п. 287 Інструкції та пункту
Переліку документів, на підставі яких видано виконавчий напис;
— номер, за яким виконавчий напис зареєстровано.
Виконавчий напис має штамп і скріплюється підписом та гер
бовою печаткою нотаріуса.
Отже, узагальнюючи викладене, можна дійти висновку, що виконавчий напис
є основним позасудовим засобом примусового виконання зобов’язань, який
дозволяє кредитору при дотриманні певних формальних вимог здійснити
швидке поновлення своїх прав у разі невиконання боржником своїх
зобов’язань.
Указом президента України від 10 липня 1998 р. № 762/98 «Про
впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій»
встановлено, що розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних
дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок
державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні
нотаріальні дії. Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 42 Закону
України «Про нотаріат», приватний нотаріус може вчиняти будь-яку
нотаріальну дію за умови, що розмір авансованої плати має бути не меншим
за відповідну ставку державного мита. Будь-яких пільг для окремих
категорій громадян чи юридичних осіб нотаріус не надає.
Ставка державного мита за вчинення виконавчого напису передбачена
підпунктом «о» пункту 3 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України від 21
січня 1993 р. № 7-93 «Про державне мито» і складає 1% суми, що
стягується, або 1% вартості майна, яке підлягає витребуванню, але не
менше 3 і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому сума, яка стягується, включає в себе як суму основного боргу,
так і суму неустойки (штраф, пеня), передбаченої умовами договору.
Розмір ставки державного мита за вчинення виконавчого напису, за
вчинення протестів векселів, пред’явлення чеків до платежу і посвідчення
неоплати чеків, передбачений підпунктом «м», складає 0,3%
неоподатковуваного мінімуму.
За загальним правилом, державне мито, сплачене стягувачем за вчинення
виконавчого напису, за рахунок боржника не відшкодовується. Проте якщо
стягувач у встановленому порядку звільняється від сплати державного
мита, відповідно до пункту 56
322
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
Інструкції про порядок обчислення та справляння державного 5ента,
затвердженої наказом Головної державної податкової мшекції України від
22 квітня 1993 р. № 15, належна до сплати :ума державного мита
стягується з боржника разом з боргом за виконавчим написом.
§ 3. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів за конкретними
видами заборгованостей
Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами
Нотаріуси, як зазначено в ст. 54 Закону України «Про нотаріат»,
посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову
нотаріальну форму.
Обов’язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, підлягають такі
договори:
купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією із сторін є
громадянин (ст. 227 Цивільного кодексу), міни житлового будинку (ст. 242
Цивільного кодексу);
застави нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об’єктів (ст.
13 Закону України «Про заставу»);
купівлі-продажу майна державних підприємств (ст. 2 7 Закону України «Про
приватизацію державного майна», ст. 23 Закону України «Про приватизацію
невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»);
договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у колективній
або приватній власності (ст. 18 Земельного кодексу України, ст. 4
Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про
приватизацію земельних ділянок»);
договори оренди землі (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»);
договори купівлі-продажу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка
приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського)
господарства або особистого підсобного господарства (п. 5 Порядку викупу
земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується
безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого
підсобного господарства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 24 січня 2000 року № 118) та ін.
Як відомо, за бажанням сторін посвідчуються також інші угоди, для яких
законодавством обов’язкової нотаріальної форми не
323
Нотаріат в Україні
встановлено. Такими угодами можуть бути договори позики, застави товарів
в обороті або переробці, розподілу спадкового майна з виплатою одним
спадкоємцем іншому грошової компенсації, схову, кредитні договори тощо.
Однак оскільки ці угоди не мають обов’язкової нотаріальної форми, вони
не можуть бути віднесені до переліку документів, за якими стягнення
заборгованості проводиться в безспірному порядку.
Підставою для вчинення виконавчого напису нотаріусом є:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, щодо якої законо
давством встановлено обов’язкову нотаріальну форму;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості
боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.
Слід передусім зазначити, що стягнення заборгованості, згідно з п.1
Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. «Про
затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості
проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів
нотаріусів», може мати місце тільки за нотаріально посвідченими угодами,
за умови, що такі угоди передбачають сплату грошових сум, передачу або
повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Звичайно, для того щоб пересвідчитися, що термін сплати боржником
грошових сум, передачі або повернення майна за такою угодою вже минув і
у кредитора виникло право вимоги, нотаріус повинен витребувати оригінал
нотаріально посвідченої угоди і ретельно вивчити її зміст.
Під документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника
та встановлюють прострочення виконання зобов’язання, можуть розумітись
заява (претензія) або будь-який інший подібний за юридичною конструкцією
документ, в якому водночас йдеться про прострочення виконання
зобов’язання, наводиться розрахунок боргу тощо, якщо такий документ
переданий боржникові безпосередньо кредитором, надісланий йому поштою зі
зворотним повідомленням або переданий через нотаріуса в порядку,
передбаченому ст. 84 Закону України «Про нотаріат» (застосування
останнього варіанта найбільш виправдане).
На думку окремих авторів, безспірність заборгованості може
встановлюватися тільки боржником. Тому єдиною умовою вчинення
виконавчого напису має бути волевиявлення зобов’язаної особи, висловлене
нею у нотаріально посвідченій угоді при її укладанні, а не віднесення
законодавством та виконавчими органами певних зобов’язань до безспірних.
324
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
У практиці нотаріусів виникають питання про можливість зчлнення
виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене за договором
застави майно і задоволення за рахунок цього майна лише нарахованих за
кредитним договором відсотків. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про
заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право
задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент
фактичного задоволення, в тому числі відсотки, відшкодування збитків,
завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи
договором, — неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого
майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо
інше не передбачено договором застави.
Право на звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває
у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання,
забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено
законом чи договором (ст. 20 Закону України «Про заставу»).
Стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов’язаних з
авторським правом
Правовою підставою стягнення заборгованості, що випливає з відносин,
пов’язаних з авторським правом, є нормативно-правові акти України, які
регулюють порядок відрахувань творчими спілками України за використання
творів літератури і мистецтва, та п. З Постанови Кабінету Міністрів
України від 29 червня 1999 р. «Про затвердження переліку документів, за
якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на
підставі виконавчих написів нотаріусів».
Документи, що встановлюють заборгованість підприємств, установ,
організацій за відрахуваннями (через Державний комітет з питань науки та
інтелектуальної власності) творчим спілкам України за використання
творів літератури і мистецтва:
1) Літературному фонду Національної спілки письменників України:
а) видавництв та видавничих організацій за відрахуваннями у
розмірі 10 відсотків загальної суми винагороди, нарахованої ав
торам за оригінальні та перекладні твори художньої літератури;
б) театрів (стаціонарних, пересувних), а також і підприємств,
установ, організацій, що надають за договорами майданчики для
325
Нотаріат в Україні
проведення вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють
гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків
суми валового збору (або суми за договором);
в) театрів та інших організацій за відрахуваннями за вистави
малих драматичних форм (скетчі, одноактні водевілі), а також
культурно-освітніх закладів за відрахуваннями за твори всіх
жанрів у розмірі 0,5 відсотка суми валового збору (або суми за до
говором);
г) підприємств, що займаються видавничою діяльністю та ти
ражуванням літературних творів, за відрахуваннями за викорис
тання усіх видів літературних творів; за відрахуваннями за вико
ристання усіх видів літературно-художніх творів вітчизняних і
зарубіжних авторів, що не охороняються авторським правом, у
розмірі 2 відсотків суми реалізації.
Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами
керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства,
установи, організації розрахунковий лист із зазначенням розміру
заборгованості;
2) Музичному фонду України:
а) організацій, які виплачують авторську винагороду за
публічне виконання музичних творів, підприємств, установ, ор
ганізацій, що надають за договорами майданчики для проведен
ня вистав і концертів колективам і виконавцям, які здійснюють
гастрольну діяльність в Україні, за відрахуваннями у розмірі 2
відсотків суми валового збору, одержаного від продажу квитків,
або суми гарантованої оплати згідно з договором, а також видо
вищних підприємств за такими само відрахуваннями за музичні
вистави (опера, оперета, балет тощо) та естрадні концерти;
б) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у роз
мірі 1 відсотка суми валового збору (виручки від реалізації),
одержаного за використання музичних творів, що випускаються
в записі на магнітній плівці, компактних касетах, платівках і ла
зерних дисках;
в) видавництв та видавничих організацій, друкованих засобів
масової інформації за відрахуваннями у розмірі 10 відсотків за
гальної суми авторської винагороди, нарахованої за видання му
зичних і музикознавчих творів.
Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами
керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства,
установи, організації, редакції газети (журналу) розрахунковий лист із
зазначенням розміру заборгованості;
326
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
3) Національній спілці театральних діячів України: театрів
і стаціонарних і пересувних) за відрахуваннями у розмірі 1 відсот
ка суми валового збору з театральних постановок.
Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами
керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою театру
розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;
4) Журналістському фонду України: телерадіоорганізацій,
ДШАУ, Українського незалежного інформаційного агентства
«Новини», регіональних інформаційних агентств та друкованих
засобів масової інформації, видавництв та видавничих організацій
за відрахуваннями у розмірі 6 відсотків загальної суми авторської
винагороди, нарахованої за суспільно-політичні, публіцистичні,
науково-популярні твори, інформаційний та ілюстративний ма
теріал (крім гонорару, з якого провадяться відрахування до фондів
інших творчих спілок).
t
v
TH
a
D
F
”
–
??
A-
A
„e
yyyy^„e
„a
yyyy^„a
j
?
~
??&?
??&?
??&?
??&?
??&?
??&?
d
??&?
??&?
??&?
??&?
??&?
??&?
??&?
??&?
??&?
d
T
?
>
?
&?
????A??
?
??A
??Ae??
??Ae??
????A
??????A
??&?
??&?
??&?
D
Z
?
?
?
?
A ?
?
?
?
?
?
?
P-
d-
0#
6#
8#
:#
F#
L#
?#
P0
R0
p5
r5
ae5
?5
o5
6
AEG
EG
(H
NH
?H
8I
??????????????????????????????
Ф
Ц
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
????A?????????
A ?
?
?
?
М
Ф
?
?
????A??
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
?
????????A??
?
?
?
?
?
?
????????A??
?
?
?
?
?
?
????????A??
?
?
?
?
?
?
?
????????A??
?
?
?
?
?
?
????????A??
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
ho8?0?
?
?
?
?
?
?
??????A??
?
?
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
????A??
?
?
?
?
?
?
„
yyyy^„
?
?
?
?
?
?
?
?
????????A??
?
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
ho8?9?
?
?
?
?
?
?
???
d
d
d
?
?
?
?
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
?
??????????A??
?
?
?
?
?
?
????????A??
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
?
??&?
????????A??
?
„
??&?
-
"
F
-
H
i
??????????A?i
a
ue
„
`„
Z
`
b
d
O
Z
b
Oe
??&?
??&?
??&?
??&?
„
`„
j
l
ae
„®
yyyy^„®
????????A?Для одержання виконавчого напису подається скріплений
підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою
телерадіоорганізації, інформаційного агентства, видавництва, видавничої
організації, друкованого засобу масової інформації розрахунковий лист із
зазначенням розміру заборгованості;
5) Національній спілці кінематографістів України: кіновидо-
вищних закладів (крім розташованих у сільській місцевості) за
відрахуваннями у розмірі 1 відсотка суми валового збору, одер
жаного за розповсюдження і демонстрування фільмів.
Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами
керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою кіновидовищного
закладу розрахунковий лист із зазначенням розміру заборгованості;
6) Національній спілці художників України:
а) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у роз
мірі 2 відсотків загальної суми авторської винагороди або за
робітної плати, нарахованої художникам (живописцям, скульп
торам, графікам, оформлювачам, декораторам, художникам, які
створюють твори декоративно-прикладного мистецтва, зайнятим
у промисловості художникам-конструкторам, модельєрам, ма
кетникам, художникам театру і кіно та іншим) за виконані ними
художні роботи (як за оригінальні твори, так і за роботи з
копіювання й тиражування);
б) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми,
одержаної від реалізації художніх творів на комісійних засадах.
327
Нотаріат в Україні
Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами
керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства,
установи, організації розрахунковий лист Із зазначенням розміру
заборгованості;
7) Національній спілці майстрів народного мистецтва України:
а) підприємств, установ, організацій за відрахуваннями у
розмірі 2 відсотків загальної суми авторської винагороди або за
робітної плати, нарахованої творчим майстрам, художникам на
родного мистецтва і працівникам з тиражування художніх ви
робів (ткацтво, вишивка, килимарство, гончарство, різьбярство,
художні вироби з металу, каменю, дерева, соломки, народне ма
лярство і декоративний розпис тощо);
б) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми,
одержаної від реалізації творів народного мистецтва на комісійних
засадах на виставках, ярмарках, аукціонах тощо.
Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами
керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства,
установи і організації розрахунковий лист із зазначенням розміру
заборгованості;
8) Фотофонду України:
а) телерадіоорганізацій, ДІНАУ, Українського незалежного
інформаційного агентства «Новини», регіональних інфор
маційних агентств та друкованих засобів масової інформації, ви
давництв та видавничих організацій, а також інших підприємств,
установ, організацій за відрахуваннями у розмірі 4 відсотків ав
торської винагороди або заробітної плати фотохудожникам, фо
тографам і фотолаборантам за використання творів фотомистецт-
ва в усіх видах видань, художнє оформлення фотовидань;
б) промислових підприємств і служб сервісу за відрахування
ми у розмірі 2 відсотків заробітної плати, нарахованої фотогра
фам і фотолаборантам, як за використання оригінальних творів,
так і за їх копіювання й тиражування;
в) організацій за відрахуваннями у розмірі 2 відсотків суми,
одержаної від реалізації творів фотомистецтва на комісійних за
садах.
Для одержання виконавчого напису подається скріплений підписами
керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства,
установи і організації розрахунковий лист із зазначенням розміру
заборгованості.
Розміри вищевказаних відрахувань до фондів творчих спілок України за
використання творів літератури та мистецтва вста-
328
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
новлені Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 1992 р. №
108. Мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання
творів, за відтворення творів шляхом звукозапису та здачу примірників
звукозаписів і аудіовізуальних творів (відеофільмів) у прокат, за
відтворення творів образотворчого мистецтва і тиражування у
промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва та порядок їх
застосування затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18
січня 2003 р. № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди
(роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав».
Оскільки постановою передбачені лише мінімальні ставки авторської
винагороди, то конкретний розмір винагороди, порядок і терміни її
виплати визначаються авторським договором між користувачем твору та його
автором або особою, яка володіє правами на цей твір, чи організацією, що
управляє майновими правами авторів на колективній основі в межах
одержаних від них повноважень. Зауважимо, що передбачені постановою
ставки авторської винагороди застосовуються у разі, коли інше не
визначене авторським договором і розмір винагороди не є предметом спору
між заінтересованими особами.
Стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх заміняють, за
утримання дітей у закладах освіти
Підставою для вчинення виконавчого напису за пунктом 4 Переліку є
документи, що встановлюють заборгованість батьків або осіб, що їх
замінюють, за утримання дітей, які потребують тривалого лікування, у
дошкільних закладах освіти, загальноосвітніх санаторних
школах-інтернатах, дитячих будинках (див. Закон України від 11 липня
2001 р. «Про дошкільну освіту»).
Для одержання виконавчого напису нотаріусу має бути поданий засвідчений
стягувачем витяг з особового рахунка батька або особи, що його замінює
(чи довідка стягувача), з відміткою про непогашення заборгованості у
двотижневий термін після вручення письмового попередження.
Нотаріуси повинні враховувати при вирішенні питання про вчинення
виконавчого напису такі умови. По-перше, заборгованість має утворюватися
за утримання саме тих дітей, які потребують тривалого лікування, і,
по-друге, таке лікування має проводитися в конкретно визначених закладах
освіти, якими є дошкільні заклади освіти, загальноосвітні санаторні
школи-
329
Нотаріат в Україні
інтернати, дитячі будинки, для дітей, які потребують корекції фізичного
та розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації. Саме
представники таких закладів мають право звертатись до нотаріуса за
вчиненням виконавчого напису.
Як зазначено в Постанові Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2002
р. № 1243 «Про невідкладні питання діяльності дошкільних та інтернатних
навчальних закладів», розмір плати для батьків або осіб, які їх
замінюють, за харчування дітей в державних і комунальних дошкільних
навчальних закладах встановлюється один раз на рік відповідно до ст. 35
Закону «Про дошкільну освіту».
Порядок встановлення плати для батьків за перебування дітей у державних
і комунальних дошкільних та інтернатних навчальних закладах затверджений
Наказом Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2002 р. №
667. Цей нормативний документ, зокрема, передбачає, що батьки або особи,
які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та
комунальному дошкільному закладі в розмірі, що не перевищує 50 відсотків
у міській місцевості та ЗО відсотків у сільській місцевості від вартості
харчування на день.
Розмір плати за поданням дошкільного навчального закладу встановлюють
місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або
підприємства, організації та установи, які перебувають у державній
(комунальній) формі власності і мають у своєму підпорядкуванні дошкільні
навчальні заклади, один раз на рік з урахуванням матеріального стану
сім'ї та режиму роботи закладу.
Необхідно підкреслити, що, згідно з Постановою Кабінету Міністрів
України № 1243 від 26 січня 2002 р., звільняються від плати за
харчування дітей у конкретних закладах освіти, а саме: санаторних
дошкільних навчальних закладах (групах) для дітей з малими і затухаючими
формами туберкульозу, спеціальних дошкільних навчальних закладах
(групах) для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового
розвитку, батьки або особи, що їх заміняють. Отже, у разі звернення
представників зазначених закладів за вчиненням виконавчого напису
нотаріус повинен ретельно вивчити подані документи та з'ясувати всі ці
обставини.
При цьому, відповідно до пункту 3.4 Наказу Міністерства освіти і науки
України від 21 листопада 2002 р., плата за утримання вихованців у
загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах не справляється, а звідси
випливає, що і виникнення такої заборгованості неможливе.
330
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
Стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх заміняють, за
утримання дітей і підлітків у загальноосвітніх школах і
професійно-технічних училищах соціальної реабілітації
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи і служби у :гравах
неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» , здійснення
соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх в
числі інших органів і установ, зокрема, покладається на:
школи соціальної реабілітації і професійні училища соціальної
реабілітації органів освіти;
центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони
здоров'я;
приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ
тощо.
Загальноосвітні школи та професійні училища соціальної реабілітації є
спеціальними навчально-виховними закладами для неповнолітніх, які
потребують особливих умов виховання. Згідно з чинним законодавством, до
цих закладів можуть направлятися особи, які вчинили злочин у віці до 18
років або правопорушення до досягнення віку, з якого настає кримінальна
відповідальність.
До загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направляються за
рішенням суду неповнолітні від 11 до 14 років, а до професійних училищ
соціальної реабілітації — віком від 14 років.
Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх створюються для
неповнолітніх, які вживають алкоголь, наркотики, а також для
неповнолітніх, які за станом здоров'я не можуть бути направлені до шкіл
соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації.
Цим же Законом (ст. 13) передбачається участь батьків (усиновителів або
опікунів (піклувальників) у частковому відшкодуванні витрат на утримання
неповнолітніх у приймальниках-роз-подільниках для неповнолітніх,
загальноосвітніх школах і професійних училищах соціальної реабілітації,
центрах медико-соціальної реабілітації неповнолітніх.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про організацію
діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації та професійних
училищ соціальної реабілітації» від 13 жовтня 1993 року № 859, розмір
плати за утримання учнів у загальноосвітній школі соціальної
реабілітації та професійному училищі соціальної реабілітації, яка
справляється з батьків, дорівнює 20 відсоткам коштів, що припадають на
одного члена сім'ї.
331
Нотаріат в Україні
Вчинення виконавчих написів на стягнення зазначеного виду заборгованості
проводиться на підставі пункту 5 Переліку. При цьому нотаріусу необхідно
врахувати, що:
виконавчий напис вчиняється на стягнення заборгованості за утримання
неповнолітніх виключно в загальноосвітніх школах і професійних училищах
соціальної реабілітації;
стягнення заборгованості може мати місце як з батьків неповнолітніх, так
і з осіб, що їх замінюють;
виконавчий напис на стягнення заборгованості за утримання неповнолітніх
у приймальниках-розподільниках для неповнолітніх, центрах
медико-соціальної реабілітації не вчиняється;
заборгованість не виникає за утримання дітей-сиріт і дітей, що
залишились без піклування батьків або осіб, які їх замінюють, а також з
багатодітних, малозабезпечених сімей, оскільки вони всі перебувають на
повному державному утриманні;
Документами, що встановлюють заборгованість для цього виду виконавчих
написів, є:
а) копія документа про розмір щомісячної плати батьків або
осіб, які їх замінюють (оскільки мова йде про звичайну копію, но
таріусу доцільно витребувати її, належним чином оформлену,
тобто засвідчену стягувачем);
б) засвідчений стягувачем витяг з особового рахунку батьків
або осіб, які їх замінюють (чи довідку стягувача), з відміткою про
непогашення заборгованості у двотижневий термін після вручен
ня письмового попередження.
Стягнення заборгованості з військовослужбовців,
звільнених з військової служби, і військовозобов'язаних
після закінчення зборів
Для одержання виконавчого напису нотаріусу подається лише довідка
командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що
підлягає стягненню.
Відповідно до вимог пункту Постанови Кабінету Міністрів України від 29
червня 1999 р. «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення
заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих
написів нотаріусів» та Положення «Про матеріальну відповідальність
військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженого
Постановою Верховної Ради України 23 червня 1995 р., виконавчі написи
видаються на стягнення заборгованості з військовослужбовців і
332
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
військовозобов'язаних, призваних на збори, за умови їх звільне ня та
притягнення до матеріальної відповідальності.
До матеріальної відповідальності можуть бути притягну військовослужбовці
і призвані на збори військовозобов'язаі винні у заподіянні шкоди державі
під час виконання ними слу; бових обов'язків, передбачених актами
законодавства, військ вими статутами, порадниками та іншими нормативними
актам
Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана рс краданням,
пошкодженням, втратою або незаконним викорв танням військового майна,
погіршенням або зниженням йо цінності, що спричинило додаткові витрати
для військових ча тин, установ, організацій, підприємств та
військово-навчальнз закладів для відновлення, придбання майна чи інших
матеріал них цінностей або надлишкові витрати (пункт 2 Положення).
Для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру винних осіб за
фактом її заподіяння призначається розслідува ня. За результатами
розслідування, за умови, що вину військове лужбовця або призваного на
збори військовозобов'язано повністю доведено, командир (начальник)
військової частини : пізніше ніж у місячний термін із дня закінчення
розслідування в дає наказ про притягнення до матеріальної
відповідальності ви ної особи із зазначенням розміру суми, що підлягає
стягненню.
При вчиненні виконавчого напису на підставі пункту 7 П реліку нотаріус
повинен з'ясувати цілу низку обставин, зокрема
— чи належить військовослужбовець, військовозобов'язаний, числа осіб, на
яких поширюється дія вищевказаного Положення;
— чи є дії військовослужбовця або призваного на збори війс
ковозобов'язаного, що призвели до заподіяння ним шкоди де жаві,
підставою для притягнення його до матеріальної відпої дальності (перелік
підстав передбачений у пунктах 10-15 Пол
— чи призначалося розслідування за фактом заподіяння м теріальної шкоди
та чи видавався наказ про стягнення з винн особи відповідної суми (пункт
17 Положення);
— чи не порушено місячний термін з дня закінчення розслід вання, після
якого стягнення може бути проведено у судовому п рядку;
— чи ознайомився притягнутий до матеріальної відповідай ності з
матеріалами розслідування (пункт 22 Положення);
— чи виконував військовослужбовець або військовозобов'яз ний, призваний
на збори, службові обов'язки, передбачені акт
333 Нотаріат в Україні
ми законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та
іншими нормативними актами на час заподіяння шкоди та притягнення до
матеріальної відповідальності (пункт 31 Положення) та деякі інші
питання.
Зазначимо, що правові підстави для постановки вищеназваних питань
випливають із пункту 7 Переліку і для їх з'ясування необхідна наявність
такого документа, як довідка командира (начальника) військової частини
про суму заборгованості, що підлягає стягненню.
Довідка, що подається нотаріусу, повинна містити також всі необхідні для
її видачі реквізити та бути підписаною особисто командиром (начальником)
військової частини.
Повернення об'єкта лізингу
Під лізингом розуміється підприємницька діяльність, яка полягає в тому,
що лізингодавець як суб'єкт лізингу передає у виключне користування
лізингоодержувачу на визначений строк майно, яке може бути власністю або
набувається ним за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у
відповідного продавця майна, за умови оплати лізингоодержувачем
періодичних лізингових платежів (ст. 1 Закону України від 16 грудня 1997
р. «Про лізинг»).
Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини
між суб'єктами лізингу, і залежно від особливостей здійснення лізингових
операцій може бути двох видів — оперативний чи фінансовий.
Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від
лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який
амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної на день
укладання договору. В підпункті 1.18.1 ст. 1 Закону України від 28
грудня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції
Закону від 22 травня 1997 р. наводиться таке визначення оперативного
лізингу (оренди): це господарська операція фізичної або юридичної особи,
що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди)
передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду,
згідно зі ст. 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем
на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).
334
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від
лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який
амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день
укладання договору. Закон України «Про оподаткування прибутку
підприємств» (підпункт 1.18.2 ст. 1) під фінансовим лізингом розуміє
господарську операцію фізичної або юридичної особи, яка передбачає
відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю
майна, що підпадає під визначення основного фонду, згідно зі ст. 8 цього
Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків
та винагород, пов'язаних із правом користування та володіння об'єктом
лізингу.
Залежно від форми здійснення лізинг може бути прямим, непрямим,
зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може
бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому
числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини,
устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи
телекомунікацій тощо), не заборонене для вільного обігу на ринку і щодо
якого немає обмежень на передачу його в лізинг (оренду), при цьому якщо
вищевказане майно є в державній власності, воно може бути предметом
лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим
майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Слід звернути увагу на деякі обмеження щодо використання певного майна
як об'єктів лізингу, передбачені чинним законодавством. Зокрема,
об'єктами лізингу, згідно зі ст. 807 ЦК України, не можуть бути земельні
ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені
законом:
— цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних
підрозділів (філій, цехів, дільниць);
нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме й
індивідуально визначене майно підприємств;
майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств,
створених у процесі приватизації (корпоратизації);
— цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх
структурних підрозділів, що здійснюють діяльність, пов'язану з
обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і
прекурсорів;
335
Нотаріат в Україні
цілісні майнові комплекси казенних підприємств;
цілісні майнові комплекси структурних підрозділів (філій, цехів,
дільниць) казенних підприємств, що здійснюють діяльність, пов'язану з
обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і
прекурсорів.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати
повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку
на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не
сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення
сплати становить понад ЗО днів.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 10 Закону, лізингодавець може передати
право власності на об'єкт лізингу іншій юридичній особі (суб'єкту
підприємницької діяльності). Договір лізингу зберігає силу щодо нового
власника. Виконавчий напис на повернення об'єкта лізингу в цьому випадку
вчиняється на вимогу нового власника. Разом з іншими документами
нотаріусу має бути подана угода, за якою до іншої особи перейшло право
власності на об'єкт лізингу.
Нотаріуси повинні відмовляти у вчиненні виконавчого напису й у тих
випадках, якщо між сторонами договору лізингу існує спір, пов'язаний із
поверненням об'єкта лізингу. Справи з таких спорів підвідомчі
господарським судам на загальних підставах.
Для одержання виконавчого напису нотаріусу подаються:
а) оригінал договору лізингу;
б) засвідчена лізингодавцем копія рахунку, направленого
лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вру
чення письмового повідомлення.
Для договору лізингу законом передбачається проста письмова форма,
причому укладатися він може як у формі багатосторонньої угоди за участю
лізингодавця, лізингоодержувача і продавця об'єкта лізингу, так і
двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. З огляду на
просту письмову форму договору лізингу нотаріуси мають перевіряти його
зміст на відповідність вимогам законодавства України.
Виконавчий напис на повернення об'єкта лізингу вчиняється на оригіналі
договору лізингу. У справах нотаріуса залишається копія договору та
виконавчого напису.
Крім оригіналу договору лізингу, нотаріусу подається засвідчена
лізингодавцем копія рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою
про несплату платежів після вручення письмового повідомлення. Нотаріус
має перевірити відповідність даних,
336
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
викладених у копії рахунку, даним договору лізингу. Копія рахунку,
скріплена печаткою лізингодавця, має містити дані про вартість об'єкта
лізингу, періодичність сплати лізингових платежів, їх розмір, кількість
несплачених платежів, їх розмір та період. Якщо договір лізингу не
посвідчувався в нотаріальному порядку, рекомендується перевіряти
належність об'єкта лізингу лізингодавцю шляхом витребування виписки з
балансової відомості.
Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку,
встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в
установленому законом порядку
Вексель, опротестований нотаріусом у неплатежу, є підставою для вчинення
на ньому виконавчого напису в порядку, передбаченому пунктом 293
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Для надання опротестованому векселеві сили виконавчого документа щодо
нього має бути вчинено виконавчий напис.
Можливість вчинення такого виконавчого напису передбачена пунктом 11
Переліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29
червня 1999 р. № 1172.
Як зазначено у цьому документі, а також виходячи із Рекомендацій
Міністерства юстиції України «Окремі питання вексельного обігу при
застосуванні в нотаріальній практиці України» , для одержання
виконавчого напису нотаріусу подаються:
а) заява від векселедержателя про вчинення виконавчого на
пису (із зазначенням того, що на момент звернення до нотаріуса
вексель не був оплачений (погашений);
б) оригінал опротестованого векселя;
в) акт про протест векселя.
Подача будь-яких інших документів, які б свідчили про додаткове
повідомлення боржника про необхідність погашення векселя тощо, чинним
законодавством не передбачена.
Виконавчий напис може бути вчинений нотаріусом не раніше опротестування
векселя і не пізніше строків позовної давності, зазначених у ст. 70
Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Так, згідно із зазначеною статтею, позовні вимоги, які випливають з
переказного векселя проти акцептанта, погашаються після закінчення трьох
років з дня строку платежу.
337
Нотаріат в Україні
Позовні вимоги векселедержателя проти індосантів і проти векселедавця
погашаються після закінчення одного року з дня протесту, здійсненого у
визначений строк або з дня строку платежу, у разі застереження про
оборот без витрат.
Перерва строків позовної давності має силу лише щодо того, проти кого
було вчинено дію, яка перериває давність.
Виконавчий напис вчиняється на оригіналі боргового документа, яким у
такому випадку є опротестований вексель. При цьому у випадку, коли текст
виконавчого напису не вміщується на бланку векселя (що, як правило, і
відбувається), то він може бути розпочатий на векселі і продовжений чи
навіть викладений повністю на прикріпленому (приклеєному або підшитому)
спеціальному бланку нотаріальних документів (наказ Міністерства юстиції
України від 9 серпня 2000 року № 33/5 «Про внесення змін і доповнень до
нормативно-правових актів Міністерства юстиції України»).
Основним фактом, з яким законодавець передусім пов'язує вчинення
виконавчого напису за векселем, є факт попереднього опротестування
векселя. При цьому чинне законодавство не містить будь-яких обмежень
щодо того, в чому саме такий вексель опротестовувався. Таким чином, не
можна вважати законодавчо обґрунтованими дії окремих учасників
вексельного обігу, котрі оскаржують виконавчий напис щодо векселя,
опротестованого, наприклад, у неакцепті векселя.
Акт про протест векселя передається кредитору разом з вчиненим
виконавчим написом. У справах нотаріуса залишається копія акту,
засвідчена з дотриманням вимог п. 27 Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України, та засвідчена таким самим чином
копія векселя з викладеним на ній текстом виконавчого напису.
Процедура вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості за
векселями, опротестованими в установленому порядку (в тому числі
процедура звернення до нотаріуса), здійснюється за загальними правилами
і не містить якихось особливостей, крім наведених вище.
Стягнення за чеками
Для одержання виконавчого напису подаються чеки, несплата яких
посвідчена нотаріусом.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 Закону України «Про нотаріат» і п. 283
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, у разі неспла-
ооо
Глава 18. Вчинення виконавчих написів
ти чека нотаріус посвідчує несплату шляхом напису на ньому за
встановленою формою і робить про це відмітку в реєстрі. Одночасно з
написом на чеку нотаріус надсилає повідомлення чекодавцеві про несплату
його чека банком і вчинення напису на чеку.
Виконавчі написи про неоплату чека вчиняються нотаріусами за
місцезнаходженням платника в строки, визначені чинним законодавством
України про чеки. Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержателя
як проти чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком.
Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій і надсилає повідомлення чекодавцю про
неоплату чека та видачу виконавчого напису.
ГЛАВА 19. Вчинення протестів векселів § 1. Поняття та значення векселя
Суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до
встановленого законодавством порядку можуть використовувати у своїй
діяльності такий вид цінних паперів, як вексель. Значення векселя у
кредитно-розрахункових відносинах між підприємствами полягає у тому, що
вексель історично виник як універсальний інструмент оформлення
розстрочки платежу при здійсненні торговельних угод. У сучасних умовах
особливого значення набуває проблема пошуку фінансових інструментів, які
були б в змозі вирішити проблему неплатежів. Так, існуючу проблему
повернення боргів — довготривалий, вартісний і непевний процес можна
вирішити шляхом упровадження механізмів вексельного обігу.
Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської
конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні
векселі та прості векселі, з урахуванням певних застережень, із
Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про
переказні векселі та прості векселі, із Женевської конвенції 1930 р. про
гербовий збір стосовно переказ-них векселів та простих векселів, до яких
приєдналась Україна; Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»
та інших актів законодавства України. Велике значення має Закон України
«Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІП, який
визначив особливості обігу векселів в Україні, поняття та сутність
простих і переказних векселів, здійснення операцій з ними та виконання
вексельних зобов'язань у господарській діяльності.
Мінфін України своїм листом від 02.10.1991 р. № 04-304/8-4481 «Про
порядок випуску і обігу векселів» підтвердив, що вексель за своєю
сутністю є засобом комерційним, він використовується у взаєморозрахунках
товаровиробників як у національних господарств, так і на міжнародному
рівні, та підтримав необхідність регулювання вексельного обігу в
Україні.
Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання
векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику
векселя (векселедержателю).
Основними рисами векселя, які склалися в міжнародній практиці і були
прийняті на Женевській конвенції 1930 року, вважаються:
340
Глава 19. Вчинення протестів векселів
абстрактний характер зобов'язання, визначеного векселем, — текст векселя
не повинен містити посилання на угоду, яка є причиною видачі векселя;
невиконання зобов'язань за основною угодою не може призвести до
невиконання зобов'язань за векселем та інше;
безумовний характер зобов'язань за векселем — він містить простий і
нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити певну суму. Вексель
посвідчує абстрактне зобов'язання платника про сплату певної грошової
суми, проти якого не можуть бути пред'явлені заперечення. Включення до
векселя будь-якої умови, що ставить під сумнів абстрактність і
безумовність векселя, тягне за собою його недійсність за чинним
законодавством України;
безспірний характер зобов'язань за векселем, якщо він є справжнім;
вексель — це письмовий документ, що має суворо встановлені обов'язкові
реквізити;
вимагати платежу за векселем може той, хто володіє цим документом
(держатель векселя);
при порушенні встановлених термінів сплати векселя необхідно здійснити
нотаріальний протест.
Для розуміння суті векселя потрібно визначити такі терміни:
Векселедержатель (ремітент) — перший одержувач векселя, перед яким
платник бере зобов'язання про платіж.
Векселедавець (трасант) — боржник, особа, що виписує вексель, в якому
міститься вимога до іншої особи сплатити суму, передбачену у векселі.
Платник (трасат) — особа, до якої векселедавець звертає свій наказ про
платіж за векселем.
Простий вексель (соло-вексель) — це вексель, що містить просте і нічим
не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити певну суму
векселедержателю.
Переказний вексель (тратта) — це вексель, що має простий і нічим не
обумовлений наказ векселедавця третій особі (трасату) сплатити певну
суму отримувачу або за його наказом.
Відмінність між простим і переказним векселями полягає в тому, що за
переказним векселем платником є не векселедавець, а інша особа, яка
повинна письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у
визначений строк — здійснити його акцепт. Тому переказний вексель має
форму наказу векселедавця (трасанта) платнику (трасату) сплатити за
векселем.
341
Нотаріат в Україні
Трасант, підписуючи вексель і видаючи його ремітенту, бере на себе перед
ремітентом відповідальність за його оплату. Проте трасант не є основним
боржником за векселем, його відповідальність носить вторинний характер,
тому вона настає тільки у випадку несплати векселя платником.
Ремітенту (наступному держателю векселя) належить виключне право
вимагати від трасанта сплати за векселем у випадку відмови платника від
акцепту або сплати векселя. Але це право може бути використане лише за
дотримання ремітентом таких умов: своєчасного пред'явлення векселя
акцепту або платежу та здійснення протесту у випадку неакцепту або
неплатежу.
Акцепт — напис на лицьовому боці векселя, який виражає згоду платника
сплатити за переказним векселем в строк. Акцепт має бути простим і нічим
не обумовленим, але може бути як повним (на всю суму векселя), так і
частковим (на частину суми).
Акцептант — особа, що взяла на себе зобов'язання платника по
пред'явленому переказному векселю. Завдяки акцепту платник стає головним
боржником за векселем. З того моменту, як акцептант повернув
акцептований ним вексель, його зобов'язання по цьому векселю стає
безвідкличним.
Індосамент — провідний засіб передачі векселя, особливий передаточний
напис, що здійснюється на оборотному боці векселя або на додатковому
аркуші — алонжі. Переуступка (дія передачі) векселя за допомогою
передавальних написів називається індосу-ванням, або індосацією векселя.
Якщо вексель виданий у формі оборотного документа, то він залишається
таким до погашення. Жодні застереження на векселі не обмежують його
переуступку (передачу), зроблена після видачі векселя, або позавексельна
угода сторін, не може вплинути на коливання оборотності векселя.
Індосамент — одностороння угода суб'єкта вексельних відносин, що
поступився своїми правами за векселем і передбачає повну і безумовну
передачу прав за векселем. Аби індосамент міг виконати свою функцію,
потрібно, щоб усі індосаменти у векселі являли собою безперервну низку
переходу прав від однієї особи до іншої, починаючи з ремітента (або
трасанта) і продовжуючи індосаментами наступних держателів векселів. Для
неперервності достатньо зовнішньої тотожності між підписом індосанта та
ім'ям попереднього утримувача. Особа, яка переуступає вексель шляхом
вчинення передавального напису, називається індосантом. Індосатор —
особа, на користь якої здійснюється індосамент. Індосант бере на себе
відповідальність перед будь-яким наступ-
342
Глава 19. Вчинення протестів векселів
ним векселедержателем в результаті реалізації індосаменту (якщо немає
спеціального застереження).
Аваль — вексельне доручительство, за допомогою якого платіж за векселем
може бути забезпечений повністю або частково. Аваль дається на лицьовому
боці векселя або на додатковому аркуші та підписується авалістом
(юридичною особою, тобто керівником і головним бухгалтером). Аваліст і
особа, за яку він поручається, несуть взаємну відповідальність. Аваліст
відповідає за оплату векселя, навіть якщо зобов'язання виявиться
недійсним.
Нормальний процес обігу векселя завершується його оплатою у встановлений
термін головним вексельним боржником — акцептантом. Обов'язковою
передумовою виконання вексельного зобов'язання є пред'явлення документа
для оплати боржнику його законним держателем.
Згідно зі ст. 33 та 77 Уніфікованого закону, переказний і простий
векселі можуть підлягати оплаті в строк:
за пред'явленням;
у певний термін від пред'явлення;
у певний термін від складання;
на визначену дату.
Переказний чи простий вексель, строк платежу за яким не вказано,
розглядається як такий, що належить до оплати за пред'явленням. Це дає
право векселедержателю простого чи пе-реказного векселя вимагати його
оплати протягом одного року з дня його складання, однак цей термін може
бути продовжено чи скорочено.
Прості та переказні векселі, які мають строк платежу на визначену дату,
у певний термін від складання чи пред'явлення повинні бути подані до
оплати або в день, коли вони повинні бути оплачені, або в один з двох
наступних робочих днів.
§ 2. Порядок вчинення протестів векселів
Неоплата векселя тягне за собою наслідки у вигляді вексельного протесту
— офіційно засвідченої вимоги платежу та повідомлення про його
неодержання. Опротестування нотаріусом векселя означає, що зобов'язання
про сплату певної грошової суми не здійснено, а тому підлягає
примусовому виконанню державним виконавцем. Боржник може також не
сплатити частину своїх зобов'язань, що також є протестом, та пред'явити
позов до будь-якої
343
Нотаріат в Україні
зобов'язаної особи в розмірі неоплаченої суми (окрім випадку
неплатоспроможності платника).
Опротестування векселя оформлюється актом протесту.
Актом протесту може оформлюватись:
відмова платника від оплати векселя (протест про неоплату);
відмова платника від акцепту (протест про неакцепт);
— відмова платника (акцептанта) проставити дату акцепту
(протест векселя про недатування акцепту).
При цьому слід мати на увазі, що протест про неакцепт та протест про
недатування акцепту вчиняються лише щодо переказно-го векселя.
Для вчинення протесту нотаріус повинен здійснити перевірку певних умов,
за наявності яких може бути вчинена ця нотаріальна дія.
По-перше, нотаріус перевіряє достовірність векселя — чи є поданий
документ векселем. Вимоги до форми векселя як цінного паперу, що
засвідчує наявність грошового зобов'язання, встановлюються статтями 1 і
75 Уніфікованого закону, який передбачає наявність конкретних
обов'язкових реквізитів.
Простий вексель містить такі реквізити:
найменування — «вексель»;
просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;
зазначення строку платежу;
зазначення місця, в якому належить здійснити платіж;
найменування того, кому чи за наказом кого платіж повинен бути
здійснений;
дата та місце складання векселя;
підпис того, хто видає документ (векселедавця). Переказний вексель має
такі обов'язкові реквізити:
найменування — «вексель»;
зазначення строку платежу;
зазначення місця, в якому належить здійснити платіж;
дату та місце складання векселя;
підпис того, хто видає документ (векселедавця);
— просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити визначе
ну суму.
Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким теж
знаходиться на території України, складається державною мовою. Згідно зі
ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні», векселі (переказні і
прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним
ступенем захисту від
344
Глава 19. Вчинення протестів векселів
підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною
комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з
Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і
не можуть бути переведені у бездо-кументарну форму (знерухомлені).
Вексельний бланк може заповнюватись друкованим і недрукова-ним
способами; сума платежу за векселем обов'язково пишеться цифрами та
літерами. Вексель підписується: від імені юридичних осіб — власноручно
керівником і головним бухгалтером (чи уповноваженими ними особами) та
скріплюється печаткою; від імені фізичних осіб — власноручно зазначеною
фізичною особою (або уповноваженою нею особою) і скріплюється печаткою
(у разі її наявності).
Найменування трасанта, або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем
осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх
установчих документах.
Можливість визнання векселя недійсним передбачена ст. 2 і 33
Уніфікованого закону. До дефектів, що тягнуть за собою недійсність
векселя, відносять:
Дефекти форми — відсутність будь-яких з перерахованих реквізитів,
зазначення одночасно місця, в якому належить здійснити платіж, та місця
складання векселя, інші строки, ніж передбачені законодавством.
Винятком є окремі випадкі, конкретно обумовлені в законодавстві. Це,
зокрема:
якщо у векселі не зазначено строк платежу, він розглядається як такий,
що підлягає оплаті за вимогою;
якщо у векселі відсутнє зазначення конкретного місця платежу, місцем
платежу вважається адреса, вказана поряд з найменуванням платника (у
переказному векселі) чи місце складання документа (у простому векселі);
якщо у векселі не вказано місце його складання, він вважається складеним
у місці, вказаному поряд з найменуванням векселедавця (див. ст. 21
Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91).
Як відмічають спеціалісти, на практиці особливих труднощів з оформленням
векселів не виникає, оскільки з серпня 1992 р. передбачено обов'язкове
використання спеціальних вексельних бланків, в яких наявний ряд
реквізитів. Тому невідповідність векселя формальним ознакам — досить
рідкісне явище1.
1 Зубарев К. Действительность вексельних обязательств // Юридическая
практика, 2003. № 14. 8 апреля — С. 11.
345
Нотаріат в Україні
У нотаріальній практиці частіше зустрічаються дефекти видачі векселів.
До таких порушень слід віднести:
випадки видачі безтоварного векселя;
підписання векселя особою, що перевищує свої повноваження, або
неуповноваженою особою;
підписання векселя векселедавцем всупереч його вільному волевиявленню та
ін.
Так, ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачає, що
видавати прості і переказні векселі можна лише за фактично поставлені
товари, виконані роботи, надані послуги. У випадках видачі безтоварного
векселя нотаріус вправі відмовити у здійсненні протесту векселя і може
рекомендувати зацікавленим особам звернутись до суду з позовом про
визнання видачі векселя недійсною. Досить розповсюдженими є випадки,
коли вексель від імені векселедавця підписаний особою, що перевищує свої
повноваження, або неуповноваженою особою, наприклад, коли вексель
підписано керівником підприємства чи організації, який відсторонений від
виконання службових повноважень. Відповідно до чинного законодавства,
для підприємства, від імені якого був виданий такий вексель, це не може
створювати правових наслідків. Аналогічна ситуація виникає при видачі
векселя особою, що не має вексельної правоздатності, чи при видачі
векселя, що містить підроблені підписи, а також у випадку
недобросовісного придбання чи нечесного володіння векселем особою, яка
легітимується в якості кредитора за змістом самого векселя.
Визнання векселя недійсним з зазначених вище підстав тягне за собою
певні правові наслідки, а саме відсутність юридичної значимості всіх
операцій з ним, неможливість вимагати його оплати і неможливість його
подальшого обігу.
По-друге, нотаріуси повинні визначити, чи має особа, яка звернулась за
вчиненням даної нотаріальної дії, право на опротесту-вання векселя, і
проти кого конкретний вексель протестується. Видавати прості та
переказні векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично
поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі
переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або
векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та(або)
особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж,
зобов'язання, сума якого повинна бути не меншою, ніж сума платежу за
векселем.
По-третє, нотаріуси повинні здійснити перевірку дотримання суб'єктами
вексельного обігу вимог нормативних актів відносно
346
Глава 19. Вчинення протестів векселів
місця вчинення протесту векселів. Так, згідно з п. 295 Інструкції «Про
порядок вчинення нотаріальних дій», протест векселів про неоплату
вчиняється нотаріусами за місцем знаходження платника або за місцем
платежу (доміцильовані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у
третьої особи); протест векселів про неакцепт та недатування акцепту,
протест про непред'явлення примірника векселя, надісланого для акцепту,
держателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя,
протест про неплатіж за другим примірником векселя — за
місцезнаходженням платника; протест про непередавання оригіналу векселя
законному держателю копії векселя — за місцезнаходженням держателя
оригіналу векселя; протест про відмову у проставленні векселедавцем
датованої відмітки про пред'явлення йому векселя — за місцезнаходженням
векселедавця.
По-четверте, однією з особливостей вексельного законодавства є
спеціальні строки, які застосовуються виключно до правовідносин, що
виникають з вимоги платежу по векселю, і які перевіряє нотаріус.
У випадку неотримання платежу по векселю векселедержатель має право
завернутись до нотаріуса (чи до суду) з вимогою стягнути належні йому
грошові кошти у примусовому порядку. Це право обмежується часовими
межами, а саме періодом часу, протягом якого вексель повинен бути
пред'явлений до оплати і пропуск якого позбавляє векселедержателя
можливості отримати кошти за векселем. Період часу, відведений
законодавством для здійснення дій з захисту матеріального права особи по
векселю в нотаріальному порядку, називається вексельною давністю.
Протести векселів про неоплату, неакцепт або недатування акцепту
вчиняються нотаріусами у строки, передбачені ст. 33, 70 та 77
Уніфікованого вексельного закону, ст. 92 Закону України «Про нотаріат»,
п. З ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та п. 296-299
Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій».
Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусами після
закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12 години наступного
після цього строку дня.
Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про неакцепт протягом
строків, встановлених для пред'явлення до акцепту чинним законодавством,
а якщо вексель був пред'явлений до акцепту в останній день строку, то не
пізніше 12 години наступного після цього строку дня.
347
Нотаріат в Україні
Векселі для вчинення протесту про непред'явлення примірника векселя,
надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за
другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником
векселя, протест про непереда-вання оригіналу векселя законному
держателю копії векселя, протест про відмову у проставлянні
векселедавцем датованої відмітки про пред'явлення йому векселя
приймаються нотаріусами в строки, установлені ст. 44 Уніфікованого
закону про пере-казні векселі та прості векселі, запровадженого
Женевською конвенцією 1930 року.
При вчиненні протестів векселів нотаріус повинен враховувати, що за
акцепт і платіж відповідає векселедавець (ст. 9 Уніфікованого закону).
Згідно з п. 299 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій»,
протести векселів вчиняються у випадках:
відмови платника оплатити вексель за письмовою заявою векселедержателя з
проханням вчинити протест поданого векселя;
відмови платника акцептувати вексель;
неявки платника до нотаріуса.
Опротестування векселя вчиняється в двох екземплярах, один з яких
видається векселедержателю чи уповноваженій особі, а другий залишається
у нотаріуса. У нотаріуса залишаються також заява особи як підстава
вчинення протесту, вексель та опис векселя.
Після прийняття векселя до опротестування нотаріус починає роботу з ним.
Так, у день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє
зобов'язаній особі вимогу про здійснення відповідних дій (оплати,
акцепту, проставлення дати акцепту). Ця вимога подається шляхом
повідомлення платника (або доміциліанта) нотаріусом особисто або через
засоби зв'язку. Залежно від дій особи, проти якої здійснюється ця
нотаріальна дія, можливі декілька варіантів подальшої роботи нотаріуса.
Якщо зобов'язання було дійсно виконане, про що особа повідомляє
нотаріуса, опротестування векселя припиняється. Вексель з відповідними
відмітками про одержання усіх приналежних сум повертається особі, яка
його оплатила.
Якщо платник виконав вимогу про проставляння акцепту, вексель
повертається векселедержателю без вчинення протесту.
Якщо платник (доміциліант) відмовився оплатити або акцептувати вексель
або якщо він не з'явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест,
робить відповідний запис у реєстрі, а також ставить відмітку
встановленої форми про протест про неоп-лату або неакцепт на самому
векселі.
348
Глава 19. Вчинення протестів векселів
Без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя протест векселя
вчиняється, якщо місцезнаходження платника невідоме. Нотаріус робить
відповідну відмітку про це в акті про протест та в реєстрі нотаріальних
дій.
Діюче законодавство України залежно від того, хто є суб'єктом
вексельного обігу, встановлює такі строки давності: 3 роки, 2 роки, 6
місяців.
Так, відповідно до ст. 70 Уніфікованого вексельного закону, позовні
вимоги, що витікають з переказного векселя проти акцептанта, погашаються
зі спливом трьох років з дня настання строку платежу. Позовні вимоги
векселедержателя проти індосантів і проти векселедавця погашаються зі
спливом 1 року з дня протесту, здійсненого у встановлений строк, чи з
дня настання строку платежу, у випадку оговорення про обіг без витрат.
Позовні вимоги індосантів один до одного погашаються зі спливом 6
місяців, рахуючи від дня, в який індосант оплатив вексель, або з дня
пред'явлення до нього позову.
ГЛАВА 20. Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення неоплати чеків
§ І. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків
В Україні встановлено таку форму безготівкового розрахунку, як
розрахунок чеками, які набули значного поширення в Україні порівняно
нещодавно, проте широко відомі у міжнародній практиці.
Питання про використання чеків при здійсненні розрахункових операцій
висвітлені, в основному, в нормативних актах Національного банку
України, зокрема, в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні,
затвердженій Постановою Правління Національного банку України № 22 від
21 квітня 2004 р., а щодо здійснення операцій з чеками в іноземній
валюті, — в Положенні про порядок здійснення операцій з чеками в
іноземній валюті на території України, затвердженому Постановою
Правління Національного банку України № 520 від 29 грудня 2000 р.
Розрахунковий чек — це паперовий розрахунковий документ установленої
форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника
рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про
сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів протягом
установленого строку.
Таким чином, учасниками цих відносин є чекодавець, чеко-держатель і
банк-емітент. Чекодавцем може бути фізична чи юридична особа, що власне
здійснює платіж у формі чека, чеко-держатпелем є фізична чи юридична
особа, що є одержувачем коштів за цим чеком. Банком-емітпентом, або
платником, виступає банк, який видав чек (чекову книжку) підприємству
або громадянину, що відкрив у ньому відповідний рахунок.
Розрахунковий чек має містити такі реквізити:
назву «розрахунковий чек»;
назву (для фізичних осіб — ПІБ, реквізити паспорта, або документа, що
його замінює) власника чекової книжки та номер його рахунка;
назву банку-емітента і його номер МФО;
ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єдиним держанням
реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб —
ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння Державною податковою
адміністрацією;
назву чекодержателя;
доручення банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами
та прописом;
350
Глава 20. Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення...
призначення платежу;
число, місяць і рік складання чека (місяць пишеться прописом, дата
видачі чека має відповідати даті його реальної видачі);
місце складання чека;
підпис чекодавця;
печатка чекодавця (для юридичної особи).
Чеки, які подаються чекодержателем у банк (установу) до сплати, мають
містити всі визначені реквізити. Якщо ж реквізити відсутні, чек
вважається недійсним, повертається чекодержа-теля та не приймається
банком (установою) на інкасо (банківська операція, за допомогою якої
банк одержує кошти від платника, що призначені для виплати за чеком
чекодержателя). Проте якщо у чеку не міститься окремої вказівки на місце
його складання, він вважається складеним у місці знаходження чекодавця.
Слід відзначити, що бланки чеків виготовляються банками за зразком,
затвердженим Національним банком України. При цьому банк вміщує в бланк
такі реквізити: найменування, місцезнаходження, код банку чекодавця,
установу, в якій міститься його кореспондентський рахунок, номер
рахунка; найменування чекодавця, номер його рахунка; граничну суму
(ліміт) чекової книжки. Таким чином, заповнюючи чек, чекодавець вписує в
нього суму, що підлягає платежу (цифрами та прописом), найменування
отримувача, причину перерахування коштів, дату і місце складання
документа.
Положення про порядок здійснення операцій із чеками в іноземній валюті
на території України передбачає використання двох видів чеків: іменних
та дорожніх.
Дорожній чек — паперовий розрахунковий документ, що виражений в
іноземній валюті та використовується як засіб міжнародних розрахунків
неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити
зазначену в чеку суму чеко-держателю (власнику), підпис якого
проставляється в зазначеному місці під час продажу.
Іменний чек — паперовий розрахунковий документ, що виражений в іноземній
валюті, тобто є письмовим розпорядженням юридичної особи — нерезидента
або фізичної особи — нерезидента, яка виписала чек (чекодавець),
платнику про виплату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в
чеку, або іншій особі за нотаріально посвідченою довіреністю за рахунок
наданого платнику грошового покриття.
. •- -Нотаріат в Україні
Іменні чеки виписуються на певну особу із застереженням «не наказу» чи
рівнозначним застереженням (наприклад, «сплатіть (кому) не наказу» чи
«сплатіть тільки (йому)»). Іменний чек не підлягає передаванню, за
винятком випадків, що передбачені чинним законодавством України.
При цьому чекодавцем виступає юридична особа — нерезидент або фізична
особа — нерезидент, що видає чек, а чекодержа-телем (отримувачем,
власником) — будь-яка фізична або юридична особа, яка має право отримати
кошти за чеком.
Чеки, які подаються чекодержателем у банк (установу) до сплати, мають
містити чітко визначені реквізити, а саме:
а) іменний чек:
назву документа — «чек», що зазначено в тексті документа тією мовою,
якою його складено (або без назви, якщо чек виписаний у таких країнах,
як Велика Британія, СІЛА, Канада, Австралія, Німеччина та ін.);
розпорядження сплатити певну суму чекодержателю;
назву та реквізити емітента та платника;
назву для юридичної особи або прізвище, ім'я для фізичної особи
чекодержателя, на користь якої здійснюється платіж;
зазначення валюти та суми чека;
дату складання та номер чека;
підпис особи, яка видає чек (чекодавець).
Чеки на пред'явника банком (установою) не приймаються. Термін дії
іменного чека зазначено на чеку, якщо ж такий напис відсутній, то термін
дії чека становить 6 місяців з дня його видачі. Не виключено, що
законодавство країни чекодавця може передбачити й інший термін дії чека,
наприклад, напис на чеку «УОГО АРТЕК ОМЕ УЕАК» свідчить про те, що чек
дійсний протягом одного року. Законодавство країни чекодавця може
передбачати й інший термін дії чека.
б) дорожній чек:
назву документа — «дорожній чек» («ітауеіегз спедие»);
назву компанії емітента, що випустила чек: Аніегісап Ехргезв, Уіза,
Тпотаз Соок, СШ Согр., Вапк оі Атегіса, Злуізб Вакегз Тгауеіегз Спефїев
тощо;
підписи уповноважених осіб компанії емітента;
номінал та назву іноземної валюти;
серію та номер;
місце для підпису особи, що має намір купити чек;
місце для підпису чекодержателя при сплаті чека.
352
Глава 20. Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення...
Термін дії дорожніх чеків не обмежений. Дата та місце заповнення чека
зазначаються в інформаційному повідомленні про продаж дорожнього чека.
Дорожні чеки емітуються в певному номіналі.
Дорожні чеки виписуються на одного власника, рідше на двох (підписи
власника (двох власників) ставляться в зазначеному місці в день
продажу). Чеки на двох власників можуть використовуватися ними.
Будь-який з двох підписів є дійсним при одержанні готівкових коштів за
чеком.
Чек заповнюється як від руки, так і за допомогою технічних засобів.
Використання факсиміле дозволяється при підписуванні чеків, що
призначені для виплати пенсій (перекази пенсій іноземних держав
резидентам України) або в інших випадках, що передбачені законодавством
країни чекодавця.
Чек не може бути акцептований. Напис на чеку про акцепт уважається
недійсним.
Будь-яке зазначення про відстоки, що міститься на чеку, вважається
недійсним і не приймається банком (установою) до виконання.
У разі написання суми чека і словами, і цифрами, при виявленні
розбіжностей між цими позначеннями чек є дійсним на суму, що зазначена
словами. У разі написання суми чека кілька разів словами або цифрами,
при виявленні розбіжностей між цими позначеннями чек дійсний лише на
меншу суму, що зазначена словами.
Слід зазначити, що, згідно з українським законодавством, забороняється
передача чека (чекової книжки) його власником будь-якій іншій особі,
підписання незаповнених бланків, а також розрахунки чеками між фізичними
особами.
Розрахункові чеки виготовляються у вигляді чекових книжок по 10, 20, 25
чеків або як окремі бланки — для фізичних осіб для здійснення
одноразових операцій. Строк дії чекової книжки встановлено в один рік, а
чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, три
місяці з дати його видачі. Строк дії чекової книжки може бути подовжений
за погодженням з банком емітентом (наприклад, якщо на рахунку залишились
кошти, всі чеки не були використані), про що робиться відповідна
відмітка на обкладинці чекової книжки з підписом головного бухгалтера та
печаткою банку.
На обкладинці чекової книжки банком проставляється гранична сума
(ліміт), що відповідає сумі коштів на відповідному
353
Нотаріат в Україні
рахунку чекодавця, які можуть бути ним використані для сплати шляхом
видачі чека. Крім цього, на кожному окремому чеку банк може проставити
граничну суму, на яку його може бути виписано. Таким чином, чекодавець
буде зобов'язаний видавати чеки не тільки з огляду на загальну граничну
суму, а й з дотриманням ліміту на кожний чек.
Розмір ліміту зазначається цифрами та словами, завіряється підписом
уповноваженої особи банку та печаткою.
Розрахунковий чек із чекової книжки передається до оплати в банк
чекодержателя протягом 10 календарних днів, якщо чек виписано на
території України (день виписки розрахункового чека не враховується).
Щодо чеків в іноземній валюті, слід відзначити, що відповідальність
чекодавця перед чекодержателем за сплату іменного чека настає лише в
разі пред'явлення чека до сплати в банк (установу) у встановлений строк.
Чеки сплачуються за пред'явленням за рахунок коштів чекодавця. Банк
(установа) на території України приймає від чекодержателя іменні чеки до
сплати лише на інкасо. Приймання чеків на інкасо до банку (установи) для
одержання платежу вважається пред'явленням чека до сплати (платежу).
Відкликання іменного чека чекодавцем до закінчення терміну дії чека до
пред'явлення, якщо цей строк зазначено в чеку, не дозволяється.
Недієздатність та смерть чекодавця, що сталися після пред'явлення чека,
не впливають на дійсність чека.
Чек має пред'являтися до банку (установи) України, назва якого зазначена
в чеку. У разі відсутності такої відмітки чек приймається до сплати в
будь-якому банку (установі).
Зарахування коштів та видача готівки за інкасованим чеком здійснюються
банками (установами) після одержання відшкодування за чеком від
платника. їх зарахування на рахунок чекодержателя або на рахунок банку
(установи), з якого здійснюється виплата коштів за чеком чекодержателю,
якщо останній не має рахунку в банку (установі), здійснюється не пізніше
ніж на третій банківський день після надходження їх на кореспондентський
рахунок банку (установи).
Про відмову платника від сплати чека на чеку має ставитися відповідна
відмітка про це із зазначенням дати пред'явлення чека до сплати, а також
причина відмови. Факт відмови має засвідчуватися платником до закінчення
строку сплати чека.
354
Глава 20. Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення...
§ 2. Процесуальний порядок пред'явлення чеків до платежу,
посвідчення неоплати чеків та вчинення виконавчого
напису на чеку
Вирішуючи питання щодо вчинення такої нотаріальної дії, як пред'явлення
чеків до платежу і посвідчення несплати чеків, нотаріуси мають
враховувати таке:
розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені
його формою, інакше документ не має сили чека;
розрахунковий чек може заповнюватися від руки (кульковою ручкою,
чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів;
місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами;
використання факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового
чека в кілька прийомів не дозволяється;
розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця, яка має право
підписувати розрахункові документи, та скріплює відбитком печатки
чекодавця (за винятком розрахункових чеків, що видаються фізичними
особами);
банки (установи) не несуть відповідальності перед чекодавцями за оплату
з їх рахунків чеків, підписаних особами, не уповноваженими на це
чекодавцем.
Місце вчинення цієї нотаріальної дії чітко визначено в законі — за
місцезнаходженням платника. При цьому платниками є відповідні кредитні
установи.
Відповідно до п. 303 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, нотаріус за місцезнаходженням платника приймає для
пред'явлення до платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а
іноземні чеки — після закінчення шести місяців з дня видачі чека, але не
пізніше 12 години наступного після цього строку дня. Нотаріус у той
самий день пред'являє чек банку до оплати. У разі неоплати чека нотаріус
посвідчує неоплату чека шляхом напису на чеку за встановленою формою і
робить про це відмітку в реєстрі. Одночасно з написом на чеку нотаріус
надсилає повідомлення чекодавцю про неоплату його чека банком і вчинення
напису на чеку.
На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чека вчиняє
виконавчий напис.
Виконавчі написи на чеках вчиняються також за місцезнаходженням платника
за наявності напису платника про те, що чек
355
Нотаріат в Україні
був пред'явлений до оплати з зазначенням дня пред'явлення, але не був
оплачений. При вчиненні виконавчого напису перевіряється своєчасність
пред'явлення чека до оплати (стаття 93 Закону України «Про нотаріат»).
Виконавчі написи про неоплату чека вчиняються нотаріусами з дотриманням
загальних правил вчинення виконавчих написів.
Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержателя як проти
чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком.
Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій і надсилає повідомлення чекодавцю про
неоплату чека та видачу виконавчого напису.
ГЛАВА 21. Вчинення морських протестів § 1. Поняття і значення вчинення
морських протестів
Вчинення морських протестів є одним із способів забезпечення доказів,
необхідних у випадку ведення справи в суді. При цьому морський протест
не є підставою для звільнення судновласника від відповідальності, але
цей акт буде важливим документом, який підтверджує певні юридичні факти,
що мають значення при вирішенні справи, пов'язаної з пред'явленням
судновласнику матеріальних вимог.
Порядок подачі й оформлення морського протесту регламентується ст. 94—95
Закону України «Про нотаріат», пп. 304-307 Інструкції «Про порядок
вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» та Кодексом Торговельного
мореплавства України.
Морський протест — це оформлена у встановленому порядку письмова заява
капітана судна з метою забезпечення доказів для захисту прав і законних
інтересів судновласника у тих випадках, коли під час плавання чи стоянки
судна мали місце події, що мають характер непереборної сили
(форс-мажор), які можуть бути підставою для пред'явлення до
судновласника майнових вимог. Такі події, як підводні рифи і течії,
шторм, ураган, зіткнення суден, різкі перепади температур та інші,
пов'язані зі специфікою судноплавства, можуть заподіяти шкоду та завдати
збитків судновласнику.
Шкода може бути заподіяна:
особі — подія, що трапилась на морі, спричинила загибель, каліцтво або
ушкодила здоров'ю членів екіпажу чи пасажирів;
самому судну — внаслідок події було завдано шкоди самому судну; може
бути причиною пошкодження чи втрати вантажу цього судна;
вантажу судна — повна чи часткова втрата вантажу, його псування чи
пошкодження;
майну третіх осіб — ушкодження чи знищення іншого судна чи його вантажу,
причалів та інших портових споруд, риболовного спорядження, платформ, що
знаходяться в морі, тощо.
Значення морського протесту виявляється в тому, що він служить інтересам
насамперед судновласника. Морський протест встановлює презумпцію
невинуватості судновласника, тобто вважається, що він не є винним у
події, що сталася. Складання акту про морський протест не означає, що
відповідальність судновлас-
357
Нотаріат в Україні
ника виключається, він лише перекладає тягар доказування на іншу сторону
при виникненні спору, створюючи для судновласника вигідніше процесуальне
становище. Так, нотаріус чи інша посадова особа не оцінюють самі
обставини, викладені в заяві. Ці факти вважаються достовірними і можуть
бути спростовані лише в порядку судового розгляду. У випадку якщо
морський протест не буде заявлено, судновласнику доведеться в загальному
порядку доводити ті обставини, які могли б знайти своє повне
відображення в акті про морський протест.
Слід зазначити, що для вчинення морського протесту не-бов'язково мати
фактичні дані про нанесення шкоди, капітану досить мати припущення щодо
можливості виникнення збитків від певної події, що теж пов'язано з
особливостями мореплавства.
При цьому заявлення морського протесту можливе лише у випадку завдання
шкоди іншим фізичним чи юридичним особам (вантажовласнику, порту,
окремим громадянам). Якщо ж подією завдано збитків лише самому
судновласнику, підстав для заяви про морський протест немає.
Отже, якщо в період плавання чи стоянки в порту трапилася подія, яка
може бути підставою для пред'явлення судновласникові майнових вимог,
капітан судна з метою забезпечення доказів на захист інтересів
судновласника робить в установленій законом формі заяву про морський
протест.
§ 2. Процесуальний порядок вчинення морських протестів
Відповідно до законодавства України, вчиняти морські протести можуть
державні нотаріальні контори і приватні нотаріуси, а також консульські
установи України. Відповідно до положень п. 306 Інструкції про порядок
вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, заява про морський
протест має бути подана нотаріусу або особисто посадовій особі
консульської установи в порту України в строки, установлені чинним
законодавством України. Відлік строку починається залежно від того, де
сталася подія.
Якщо подія сталася під час плавання, то відрахування строку у 24 години
починається з моменту прибуття судна в порт. Час цього прибуття
посвідчується довідкою капітана порту.
В разі корабельної аварії чи затоплення судна строк у 24 години
відраховується від моменту прибуття в порт капітана разом з екіпажем або
частиною екіпажа. Цей момент теж посвідчується капітаном порту.
Глава 21. Вчинення морських протестів
Якщо ж подія сталася в порту, заява про морський протест повинна бути
зроблена протягом 24 годин з моменту події. Якщо подія має тривалий
характер (ураган, пожежа, посадка судна на мілину), то строк
відраховується з моменту закінчення події.
Подання заяви про морський протест у визначений законодавством час має
велике значення для визначення фактичних обставин, що мали місце. Проте
законодавством передбачено, що в окремих випадках заявити морський
протест можна і після завершення встановленого законом строку. В такому
разі в заяві повинні бути викладені причини, з яких її не було подано
своєчасно. Визнання цих причин поважними чи неповажними належить до
компетенції нотаріуса чи посадової особи консульської установи.
Заява про морський протест подається в порту України, незалежно від
того, чи він є проміжним чи кінцевим пунктом рейсу. Якщо під час рейсу
відбулося кілька подій, які можуть бути підставою для подання морських
протестів, заява може бути подана з кожної події окремо в найближчих
портах.
Заява про морський протест може бути подана:
капітанами морських суден — вантажних, пасажирських, змішаного плавання
(річково-морських) під час плавання морями, ріками, озерами, іншими
морськими шляхами;
капітанами суден внутрішнього плавання, якщо вони перевозять вантаж
морем, або річками, озерами, іншими водними шляхами із заходом в
іноземні порти, а також у випадку зіткнення в морях чи інших водах з
морськими суднами чи рятування суден внутрішнього плавання морськими
суднами;
командири (капітани) військових кораблів України, якщо вони рятували
інші судна, що знаходились у небезпеці;
капітани іноземних суден — своєму консульству чи українському
нотаріальному органу;
особи, які заступають капітана у разі його хвороби чи смерті, відповідно
до Статуту служби на суднах морського флоту;
— інші керівники суден, прирівнювані до капітанів.
Подання заяви про морський протест належить відобразити в
судовому журналі. Всі відомості, викладені в заяві про морський протест,
повинні точно відповідати записам судового журналу.
Заява про морський протест повинна містити певні передбачені законом
реквізити: дату і час подання заяви, ШБ, громадянство, місце проживання
капітана судна, назву судна, прапор, належність і порт приписки судна,
порт відправлення і порт призначення. Заява про морський протест має
містити в собі опис
359
Нотаріат в Україні
подій, що сталися, і заходів, вжитих капітаном для забезпечення охорони
довіреного йому майна. На підтвердження обставин, викладених у заяві про
морський протест, нотаріусу в межах строків, установлених чинним
законодавством, повинно бути подано на огляд судновий журнал і
засвідчену капітаном виписку з суднового журналу, а також інші
документи, наприклад, довідку про час прибуття судна в порт. У випадку
втрати суднового журналу акт про морський протест може бути складено з
використанням інших доказів — наприклад, заяви капітана судна з
детальним викладенням усіх фактів, показань свідків, членів екіпажу або
рятувальників.
Заява підписується капітаном і скріплюється печаткою судна. Усі
виправлення, зроблені в заяві, застерігаються та засвідчуються
капітаном.
У статті 95 Закону України «Про нотаріат», а також у п. 307 Інструкції
зазначається, що нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового
журналу, а також опиту самого капітана і, за можливості, не менше
чотирьох свідків з числа членів суднової команди, в тому числі двох, що
належать до осіб командного складу, складає акт про морський протест і
засвідчує його своїм підписом і печаткою. Акт про морський протест, як і
будь-який офіційний документ, має певні реквізити:
дату складання акта про морський протест;
ШБ нотаріуса, найменування нотаріальної контори;
час прибуття судна в порт і час подання заяви про морський протест;
прізвище, ім'я, по батькові капітана, його громадянство та місце
проживання;
назву і прапор судна, його належність, власника, порт приписки;
зміст заяви капітана (опис події та вжиті заходи);
ШБ, службове становище і місце проживання допитаних свідків, а також
зміст їхніх показань;
зміст опитування капітана;
номер акта у реєстрі нотаріальних дій та дату;
про розмір державного мита, що було стягнено.
Показання підписуються кожним із опитаних. Слід відзначити, що показання
свідків мають велике значення для достовірного встановлення усіх
обставин події, тому нотаріус опитує по можливості усіх свідків, які є в
наявності. За проханням капітана можливе опитування більшої кількості
свідків, ніж передбаче-
360
Глава 21. Вчинення морських протестів
но Інструкцією. Відсутність показань свідків може призвести до зменшення
актом про морський протест його доказової сили або до недійсності акту.
Акт про морський протест складається в двох екземплярах. Один примірник
акта видається капітанові або уповноваженій ним особі, а другий разом із
заявою капітана і витягом з суднового журналу залишається у справах
нотаріуса. За клопотанням капітана можлива видача кількох ідентичних
примірників акта, кожний з яких реєструється і оплачується окремо.
Певні особливості має процесуальний порядок складання акта про морський
протест за заявою капітана іноземного судна. Так, якщо нотаріус не
володіє відповідною іноземною мовою, акт складається за участю
ліцензованого перекладача. При цьому в акті про морський протест
додатково вказується ПІБ перекладача та його місце проживання, а також
долучається особисто підписана ним заява про переклад з однієї мови на
іншу показань капітана і свідків та самого акта про морський протест.
Як і в будь-якій нотаріальній дії, відмову в прийнятті заяви про
морський протест чи в складанні акта про морський протест, а також
невірне вчинення протесту може бути оскаржено в суді.
ГЛАВА 22. Застосування нотаріусом законодавства 'поземних держав.
Міжнародні договори
§ 1. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
Нотаріуси відповідно до законодавства України та міжнародних договорів
застосовують норми іноземного права.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»
від 29 червня 2004 р. № 1906-ГУ, чинні міжнародні договори України,
згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому
для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому
порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному
акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного
договору.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких
віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України,
забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, узятих за міжнародними
договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких
договорів для України, за виконанням іншими сторонами міжнародних
договорів їх зобов'язань.
Суттєве значення для нотаріальної діяльності мають норми міжнародних
договорів, які регулюють порядок надання правової допомоги. У разі
віднесення міжнародним договором про правову допомогу до компетенції
нотаріуса нотаріальних дій, не передбачених законодавством України,
нотаріуси вчиняють такі дії в порядку, встановленому Міністерством
юстиції України.
Міжнародні договори, що містять норми, які стосуються нотаріальних дій,
бувають двох видів — двосторонні договори про надання правової допомоги
з цивільних, сімейних і кримінальних справ та консульські конвенції.
Нині в Україні діють міжнародні угоди та консульська конвенція, що
укладались між СРСР та іншими державами, які зараз змінили свій статус,
але незалежні держави, що виникли на їх територіях, заявили про своє
правонаступництво щодо міжнародних договорів. Ці угоди на підставі 24-ї
Віденської конвенції 1978 р. залишились чинними і для України, оскільки
не суперечать національному законодавству.
362
Глава 22. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
Крім того, діє Конвенція про правову допомогу в цивільних, сімейних і
кримінальних справах, укладена державами — членами СНД 22 січня 1993 р.
Також до них відносяться міжнародні договори, укладені Україною після
проголошення її суверенітету — між Україною та Республікою Грузія, між
Україною та КНР, між Україною та Республікою Польща тощо.
Зазначеними договорами і конвенціями врегульовано, зокрема, питання
оформлення спадкових справ, вжиття заходів з охорони спадкового майна,
звільнення від консульської легалізації тощо.
Особливого значення ці норми набувають при вчиненні нотаріусом
нотаріальних дій щодо іноземних громадян чи осіб без громадянства. Так,
коли при участі в нотаріальному процесі іноземних громадян чи осіб без
громадянства нотаріус повинен насамперед з'ясувати, чи існує в країні
походження такої особи міжнародний договір з Україною, який містить
положення щодо вчинення нотаріальних дій. За наявності такого документа
нотаріус повинен з'ясувати, чи різняться його норми з нормами
національного законодавства про нотаріат. Якщо цим договором встановлено
інші правила, ніж передбачені у законодавстві України, нотаріусом
застосовуються правила міжнародного договору.
Розділ 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України передбачає певні особливості вчинення окремих нотаріальних дій
за участю іноземців.
Зокрема, чинне законодавство України не обмежує права спадкування для
іноземців, і вони користуються всіма правами громадян України. Іноземний
громадянин може бути спадкоємцем як за законом, так і за заповітом.
Вирішуючи спадкові справи після смерті іноземного громадянина, нотаріус
повинен визначитись, до компетенції якої країни належить видача
документа, що підтверджує право на спадкове майао, і встановити,
матеріальний закон якої країни при цьому застосовуватиметься. Це питання
вирішується за умови наявності договору про правову допомогу з країною,
громадянином якої є померлий.
За наявності договору провадження у справах про спадщину рухомого майна
ведуть установи юстиції країни, громадянином якої спадкодавець був на
момент смерті, а щодо спадкування нерухомого майна — провадження ведуть
установи юстиції тієї країни, на території якої знаходиться це майно.
363
Нотаріат в Україні
Договорами також установлено, що спадкування нерухомого майна
регулюється законодавством країни, на території якої знаходиться
нерухоме майно, а спадкування рухомого майна — законодавством країни,
громадянином якої був спадкодавець на момент смерті чи на території якої
спадкодавець мав останнє постійне місце проживання.
Якщо все рухоме майно, яке залишилося після смерті спадкодавця —
громадянина іноземної держави, знаходиться на території України, то
свідоцтво про право на спадщину за згодою всіх спадкоємців і дотримання
інших умов видається українською нотаріальною конторою.
Якщо останнє постійне місце проживання спадкодавця — іноземного
громадянина знаходилося на території іноземної країни, то місцем
відкриття спадщини буде територія цієї країни. Але якщо при цьому на
території України знаходиться частина спадкового майна, то державні
нотаріальні контори України мають право видати свідоцтво про право на
спадщину того майна, яке знаходиться в Україні.
За наявності міжнародного договору під час вжиття заходів з охорони
спадкового майна слід керуватися нормами міжнародного договору. Майже
всі договори про правову допомогу містять норми, що регулюють вчинення
цієї дії.
Одержавши повідомлення про смерть громадянина іноземної держави, з якою
Україною укладений міжнародний договір, що містить норми про охорону
спадкового майна, державні нотаріальні контори, керуючись відповідним
договором, у разі якщо на території України є майно померлого, вживають
необхідних заходів щодо охорони спадкового майна, установлюють розмір і
вартість спадкового майна, з'ясовують коло спадкоємців, перевіряють, чи
є заповіт, і негайно повідомляють про це дипломатичне або консульське
представництво держави, громадянином якої є померлий.
Дії, пов'язані з охороною майна, що залишилося після смерті іноземного
громадянина і перебуває на території України, або майна, яке належить
одержати іноземному громадянинові після смерті громадянина України, а
також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна,
здійснюються відповідно до законодавства України (див. розділи 20—22
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Якщо міжнародним договором ведення справи про спадщину віднесено до
компетенції установ іноземної держави, громадянином якої є померлий, то
спадкове рухоме майно може бути пере-
364
і лава 22. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
дано нотаріусом дипломатичному або консульському представництву цієї
держави за його вимогою.
У випадку коли заповіт, складений за формою, передбаченою законодавством
іноземної держави, після смерті заповідача подається нотаріусу для
розкривання й оголошення, нотаріус оголошує зміст заповіту та складає
протокол про його стан і зміст. У протоколі вказуються дата та місце
складання протоколу, дата посвідчення заповіту, прізвище, ім'я, по
батькові особи, яка його подала, стан документа (був він поданий
запечатаним чи відкритим; чи були в ньому закреслені місця, виправлення
або інші недоліки).
Протокол підписується нотаріусом і особою, яка подала заповіт. Цими
самими особами підписується кожний аркуш заповіту. Якщо заповіт
зберігався у нотаріуса в запечатаному вигляді, усі зазначені вище дії
нотаріус провадить одноособово.
До протоколу додається засвідчена копія заповіту, а залежно від вимог
міжнародного договору — копія протоколу та оригінал заповіту. Вказані
документи можуть бути видані заінтересованій особі або надіслані
компетентній установі іноземної держави за правилами виконання доручень.
§ 2. Оформлення нотаріусом документів, призначених для дії за кордоном
... V-:. • '"-
Згідно зі ст. 98 Закону України «Про нотаріат» та п. 313 Інструкції про
порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріуси
приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а
також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним
законодавством.
Основною умовою оформлення документів, призначених для дії за кордоном,
є те, що нотаріуси приймають такі документи і вчиняють на них
посвідчувальні написи тільки в тому разі, якщо вони не суперечать
законодавству України.
Українські нотаріальні органи мають право вчиняти оформлення щодо таких
документів:
засвідчувати вірність копій документів і перекладів документів;
посвідчувати доручення на ведення спадкових справ у судах та
адміністративних органах, на управління та розпорядження майном,
одержання гонорарів, аліментів, пенсій та інших періодичних платежів, на
вчинення торговельних операцій;
365
Нотаріат в Україні
видавати свідоцтво про те, що громадянин живий і перебуває в певному
місці;
вчиняти морський протест за заявою капітана іноземного судна;
видавати свідоцтво про право на спадщину;
засвідчувати справжність підпису на різних видах заяв;
забезпечувати докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних
держав.
Слід зазначити, що багато з документів, що застосовуються на території
іноземних країн, можуть бути досить своєрідними, мати іншу термінологію,
зміст і значення, ніж ті, що застосовуються в Україні. На практиці,
зокрема, трапляються такі документи:
афідевіт — урочиста письмова заява, в якій затверджуються факти
родинних, шлюбних та інших відносин і яка приймається судовими
інстанціями в якості доказу;
декларація — теж заява, складена відповідно до вимог іноземного
законодавства;
сертифікат — документ, що підтверджує певний факт, свідоцтво, довідка;
повноваження — за нашою термінологією — доручення;
дід (оіеей) — одностороння угода з передачі права власності на
нерухомість, відчуження нерухомості;
ретейнер — попередній договір про оплату послуг адвоката та інші.
Форми та умови угод теж можуть не відповідати вимогам українського
законодавства; так, законодавство інших держав допускає укладання
спадкоємцем договору з майбутнім спадкодавцем про відмову від спадщини,
на відміну від положень українського законодавства, можливим є
засвідчення справжності підпису на будь-яких документах, що подаються до
установ іноземної держави тощо.
Згідно з п. 318 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, документи, які складено за кордоном за участю
іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за
умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
Без легалі зації такі документи приймаються нотаріусами у таких
випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України
(або щодо яких держава Україна визнала себе правонаступником).
366
Глава 22. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
Українські нотаріуси також можуть оформляти такі документи, призначені
для дії за кордоном:
видавати свідоцтва про те, що громадянин є живим чи перебуває на певному
місці;
видавати свідоцтва про право на спадщину;
вчиняти акти про морські протести за заявою капітана іноземного судна;
засвідчувати вірність копій документів і перекладів документів;
посвідчувати доручення;
засвідчувати справжність підпису на різного роду заявах;
видавати довідки: з органів РАГСу, про те, що особа не притягалася в
Україні до кримінальної відповідальності, не перебувала під судом і
слідством, з місця проживання, медичні, про підтвердження громадянства,
з місця роботи чи навчання та ін.
На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представництв,
консульських установ інших держав нотаріуси в межах їхньої компетенції
можуть оформляти:
дозволи батьків на укладання шлюбу їхніх сина чи доньки з іноземцем;
дозволи на постійне місце проживання за кордоном;
дозволи батьків на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон;
— дозволи батьків на усиновлення їхніх дітей і переміну
прізвища, ім'я, по батькові тощо.
Під час оформлення документів, призначених для дії за кордоном,
нотаріуси повинні враховувати особливості їх складання відповідно до
вимог законодавства іноземної держави. Нотаріус, як правило, не знає
досконально усіх норм, що стосуються вчинення певної нотаріальної дії
згідно з законодавством інших країн. Тому він може витребувати від
зацікавленої особи необхідні відомості чи документи, а також звернутись
до компетентних державних органів або до Міністерства юстиції України.
Міністерство юстиції та інші органи надають роз'яснення щодо вчинення
таких дій та оформлення відповідних документів.
Так, нотаріуси мають знати, що за офіційним тлумаченням законодавства
Російської Федерації можна звернутися до Центру нотаріальних досліджень,
що створений при Федеральній нотаріальній палаті РФ, та у спеціальний
консультативний відділ для нотаріатів членів Міжнародного союзу
латинського нотаріату.
Посвідчувальні написи на документах вчиняються з урахуванням вимог
іноземного права. Форми реєстрів нотаріальних дій,
Нотаріат в Україні
нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних
документах затверджені наказом Міністра юстиції України від 7 лютого
1994 р.
Під текстом документа проставляється один посвідчувальний напис
українською мовою незалежно від того, чи викладений документ українською
мовою, чи українською та іноземною. У певних випадках посвідчувальний
напис викладається українською та іноземною мовами.
Вчиняючи посвідчувальні написи, необхідно повністю вказати ПІБ
нотаріуса, повне найменування нотаріальної контори. Дату обов'язково
слід зазначати словами, якщо вона відсутня в тексті документа або
вказана цифрами. ПІБ особи, яка підписала документ, необхідно вказувати
за паспортом у тій послідовності, в якій вони проставлені в документі,
що оформляється. Печатка ставиться на вільне місце документа під
посвідчувальним написом, не зачіпаючи його тексту і підпису нотаріуса1.
Деякі документи можуть оформлюватись без проставляння посвідчувальних
написів, наприклад, на спеціальних бланках.
За загальним правилом, документ, призначений для дії за кордоном,
викладається українською мовою. На прохання заінтересованих осіб він
може бути перекладений відповідною іноземною мовою за правилами розділу
29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України
(засвідчення вірності перекладу).
Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу,
якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов,
переклад документа може бути зроблено перекладачем.
Текст перекладу може бути викладено на окремому аркуші, підшито до
документа і скріплено посвідчувальним написом нотаріуса про вірність
перекладу (або про засвідчення справжності підпису перекладача)
українською мовою та його печаткою. Якщо текст перекладу викладено на
одній сторінці, оригінальний текст розташовується на лівому боці, а
переклад — на правому. Під обома текстами нотаріус робить напис
українською мовою про вірність перекладу або про засвідчення справжності
підпису перекладача.
Оформлюючи документи, призначені для дії за кордоном, нотаріус
зобов'язаний роз'яснити особам необхідність їх подальшої легалізації.
1 Радзієвоька Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник //
За відн. ред. Л.К. Радзієвської, — К.: Юрінком Інтєр, 2000. — С. 327.
368
Глава 22. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
При цьому під легалізацією розуміють процес надання юридичної сили
документам, що мають бути використані за кордоном.
Консульська легалізація, відповідно до Інструкції про порядок
консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном,
затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 15 липня
1997 р., підтверджує дійсність і юридичну силу оригіналів офіційних
документів, призначених для дії за кордоном.
Різновидом консульської легалізації є посвідчення документів у
посольстві відповідної держави в Україні, а потім у консульському
управлінні Міністерства закордонних справ України.
Якщо це передбачено міжнародним договором України, договірна сторона
приймає документи без легалізації. Підписання договорів про правову
допомогу — один з ефективних способів спрощення порядку обігу офіційних
документів, призначених для дії за кордоном. У разі участі держав у
Гаазькій конвенції від 5 жовтня 1961 р. вимоги легалізації іноземних
офіційних документів скасовуються. Під дію Гаазької конвенції
підпадають, зокрема, документи юридичних установ — суду, прокуратури,
нотаріату, акти адміністративних органів.
Окремо слід сказати про забезпечення доказів як нотаріальну дію, яка
досі повністю не виписана в українському нотаріальному законодавстві.
Про вчинення такої нотаріальної дії, як випливає зі ст. 102 Закону, може
просити громадянин України, українська юридична особа, іноземний
громадянин, особа без громадянства, а також іноземна юридична особа. При
цьому вони мають надати нотаріусу докази, що вчинення цієї дії необхідно
для ведення справи в органі іноземної держави.
Закон не встановлює жодних обмежень стосовно характеру іноземного
органу, який веде справу. Йдеться не тільки про суд, третейський суд,
арбітражний суд або взагалі установу юстиції, а й про адміністративний,
фінансовий, валютний, митний або інший орган іншої держави. Не має
значення і вид справи, яка ведеться за кордоном: це може бути спадкова
справа, справа про продаж нерухомості, що перебуває за кордоном, справа
про розірвання шлюбу і т.ін. Доказ забезпечується незалежно від стану
справи: до її порушення, під час її розгляду, під час оскарження рішення
тощо2.
" Нотаріат в Україні: Підручник // За ред. В.В. Комарова. — К.: Юрінком
Інтер, 2006. — С. 272.
369
Нотаріат в Україні
Дії по забезпеченню доказів провадяться відповідно до цивільного
процесуального законодавства України. Так, для здійснення забезпечення
доказів українські нотаріуси мають право допитувати свідків, оглядати
письмові і речові докази, призначати експертизу.
Нотаріус має сповістити про час і місце забезпечення доказів іншу
сторону та всіх зацікавлених осіб, чиї права й інтереси торкаються
вчинювані дії. Слід зазначити, що неявка повідомлених осіб не є
перешкодою для проведення дій із забезпечення доказів. Повідомлення
іншої сторони та заінтересованих осіб не є обов'язковою вимогою, якщо у
теперішній час неможливо визначити, хто в подальшому братиме участь у
майбутній справі.
Перед проведенням допиту нотаріус має попередити свідка або експерта про
кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань або
висновку, а також за відмову чи ухилення від давання показань або
висновку.3
Про допит свідка нотаріус складає протокол, який має містити такі
відомості:
дату та місце проведення допиту;
ПІБ нотаріуса, що провадив допит;
найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;
ПІБ особи, на прохання якої провадиться забезпечення доказів, і її
адреса;
ПІБ свідка, рік його народження та адреса;
зазначення про попередження про відповідальність за дачу завідомо
неправдивих показань або відмову від дачі показань;
зміст показань свідка.
Протокол підписують: свідок, особи, присутні при допиті та нотаріус.
Нотаріус також проставляє власну печатку.
Огляд письмових і речових доказів може відбуватися у приміщенні
нотаріальної контори, або робочого місця приватного нотаріуса, а також
поза ними, наприклад за місцезнаходженням доказів. При цьому в протоколі
огляду зазначаються:
дата та місце проведення огляду;
ПІБ нотаріуса;
найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;
ПІБ особи, на прохання якої провадиться забезпечення доказів, її адреса;
прізвища, імена та по батькові осіб, що брали участь в огляді, їх
адреси;
3 Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник //
За відп. ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 272.
370
Глава 22. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
— обставини, виявлені при огляді доказів.
Протокол підписують всі особи, що брали участь в огляді. Він
скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Для здійснення забезпечення доказів нотаріус може призначити експертизу,
що оформлюється постановою. В постанові нотаріуса має бути зазначено:
дата та місце складання постанови;
ПІБ нотаріуса, що виніс постанову;
найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;
ПІБ особи, на прохання якої призначається експертиза, її адреса;
питання, що виносяться на експертизу;
найменування експертної установи, якій доручається провадження
експертизи або при дорученні експертизи конкретному експерту — його ПІБ,
місце проживання, місце роботи та посада.
За результатами експертизи складається висновок, який підписується
експертом.
Після закінчення проведення дій, що забезпечують докази, нотаріус видає
заінтересованій особі, на прохання якої ці дії здійснювалися, по одному
примірнику кожного документа, складеного в процесі забезпечення доказів.
Один примірник цих документів зберігається у справах державної
нотаріальної контори, у приватного нотаріуса4.
Перелічені документи вносяться в реєстр для реєстрації нотаріальних дій.
Особа, що звернулася до нотаріуса з проханням забезпечити докази, має
сплатити державне мито, винагороду свідкам, експертам та інші витрати,
пов'язані з провадженням дій щодо забезпечення доказів. При визначенні
розміру сплат свідкам і експертам враховуються ставки, встановлені для
видачі винагород при виклику свідків і експертів до суду5.
. ?- ? - *п. - ,„ ;•• . .і і -Л *-* Г,
:
4 Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник //
За відп.
ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 274.
5 Там само. — С. 274.
371
Нотаріат в Україні
Тести Загальна частина
1. За Законом України «Про нотаріат», нотаріат — це:
а) система правових норм та інститутів;
б) система посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, перед
бачені законом;
в) система органів та посадових осіб, на які покладено обов'я
зок вчиняти нотаріальні дії, передбачені законом.
2. Нотаріат засвідчує:
а) права фізичних та юридичних осіб;
б) факти, що мають юридичне значення;
в) права та факти, що мають юридичне значення.
3. Об'єктивна сторона поняття нотаріату — це:
а) коло нотаріальних дій, які органи та посадові особи нотаріату
можуть вчиняти відповідно до чинного законодавства;
б) органи та посадові особи нотаріату;
в) права та обов'язки суб'єктів нотаріального процесу.
4. Латинський нотаріат — це:
а) система, характерна для країн англо-саксонської правової
системи;
б) організація нотаріату на засадах делегування нотаріусу пов
новажень у сфері надання документам юридичної сили, але
як вільної професії;
в) система організації нотаріату, за якою контроль за діяль
ністю нотаріусів здійснює лише нотаріальна палата країни.
?
5. Нотаріальні процесуальні відносини — це:
а) суспільні відносини, які виникають між особами, що вчиня
ють нотаріальні дії, та особами, що звертаються за їх вчи
ненням у порядку, передбаченому законом;
б) суспільні відносини за участю громадян та організацій;
в) суспільні відносини приватно-правового характеру.
6. Предметом нотаріальної діяльності є:
а) суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення нотаріальних
дій;
372
Тести
б) права та охоронювані законом інтереси;
в) юридичні факти.
7. Нотаріальний процес складається з:
а) 2-х стадій;
б) 3-х стадій;
в) 5-ти стадій.
8. Обов'язковими в нотаріальному процесі є:
а) 2 стадії;
б) 3 стадії;
в) 5 стадій.
9. Нотаріусом в Україні може бути:
а) лише громадянин України;
б) іноземний громадянин;
в) особа з подвійним громадянством.
10. Нотаріус повинен мати:
а) вищу освіту;
б) вищу юридичну освіту;
в) вищу освіту та пройти стажування строком не менше 6 місяців.
11. Нотаріус може мешкати:
а) будь-де, в тому числі й за межами України;
б) на території України;
в) лише на території нотаріального округу.
12. Строк обов'язкового стажування нотаріуса:
а)1Рік;
б 6 місяців;
в) від 18 місяців до трьох років.
13. Нотаріус за сумісництвом має право:
а) перебувати в штаті інших приватних організацій;
б) займатись підприємницькою діяльністю;
в) займатись науковою та викладацькою діяльністю.
-
14. Для одержання свідоцтва про право зайняття посади но
таріуса потрібно:
а) скласти кваліфікаційні іспити;
373
Нотаріат в Україні
б) мати досвід роботи не менше 3-х років;
в) скласти іспити та пройти обов'язкове 6-місячне стажування.
15. Свідоцтво видається:
а) Вищою кваліфікаційною комісією;
б) Міністерством юстиції України;
в) управліннями юстиції областей.
16. Нотаріус приносить присягу в:
а) управлінні юстиції;
б) Міністерстві юстиції України;
в) нотаріальній конторі чи архіві.
17. Роз'яснення учасникам нотаріального провадження їхніх прав
та обов'язків:
а) носить тільки рекомендаційний характер;
б) не носить обов'язкового характеру;
в) є обов'язком нотаріуса.
18. За заподіяну шкоду внаслідок незаконних дій чи недбалості
приватний нотаріус відшкодовує:
а) повний розмір заподіяного;
б) 50% заподіяної шкоди;
в) 33% заподіяної шкоди.
19. Робоче місце приватного нотаріуса повинно знаходитись:
а) в межах нотаріального округу;
б) на території 2-х чи більше округів;
в) за межами нотаріального округу.
20. Робоче місце приватного нотаріуса має бути обов'язково об
ладнане:
а) засобами зв язку;
б) мати сейф, охоронну сигналізацію і засоби зв'язку, комп'ютер;
в) комп'ютерною технікою.
21. В яких випадках приватна нотаріальна діяльність може бути
припинена?
а) у випадку втрати громадянства чи виїзду за межі України
на постійне проживання;
б) у випадку винесення щодо нотаріуса обвинувального виро
ку, що вступить в силу;
374
Тести
в) припинення права власності чи оренди приміщення — робочого місця
нотаріуса.
22. До системи органів та посадових осіб, які мають право вчиняти
нотаріальні дії, не належать:
а) командири військових частин;
б) начальники експедицій;
в) помічники капітанів.
23. Що таке предметна компетенція?
а) розмежування територій по нотаріальним округам;
б) розподіл нотаріальних дій з урахуванням виду цих дій;
в) розмежування органів та посадових осіб, що входять у сис
тему нотаріату щодо територіальних одиниць.
24. Що являє собою територіальна компетенція?
а) розмежування територій по нотаріальним округам;
б) розмежування органів та посадових осіб, що входять у сис
тему нотаріату щодо територіальних одиниць;
в) розмежуванням нотаріальних дій з урахуванням території
їх здійснення.
25. Компетенція приватного нотаріуса по відношенню до держав
них нотаріальних контор згідно з чинним законодавством:
а) повністю співпадає;
б) частково співпадає;
в) є набагато вужчою.
26. В компетенцію посадових осіб виконкомів входить посвідчення:
а) заповітів і доручень;
б) договорів купівлі-продажу, дарування, міни;
в) документів, призначених для дії за кордоном.
?
27. Нотаріальні дії можуть вчинятись:
а) тільки у приміщенні державної нотаріальної контори, у
приміщенні - робочому місці приватного нотаріуса;
б) за бажанням осіб, які звернулись до нотаріуса;
в) у приміщенні державної нотаріальної контори, у приміщен
ні — робочому місці приватного нотаріуса, а також поза цими
приміщеннями.
375
Нотаріат в Україні
28. Відкладання нотаріальних дій можливе:
а) на 1 місяць;
б) на 3 місяці;
в) на 6 місяців.
?.',? к . : ? -• " . "
29. Підставою для відмови вчинення нотаріальних дій взагалі є:
а) вчинення дії, що суперечить закону;
б) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка знаходиться
поза компетенцією певного нотаріуса;
в) звернення за вчиненням нотаріальної дії особи, яка знахо
диться в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
30. Підставою для тимчасової відмови у вчиненні нотаріальних
дій є:
а) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка знаходиться
поза компетенцією певного нотаріуса;
б) звернення за вчиненням нотаріальної дії, яка взагалі не вхо
дить до компетенції нотаріальних органів;
в) якщо вчинення нотаріальної дії принижує честь і гідність
громадян.
31. Оскарження відмови у вчиненні нотаріальної дії може здійсню
ватися:
а) тільки у суді;
б) тільки у порядку підлеглості у вищестоящих організаціях;
в) у суді і в порядку підлеглості.
32. Скарги на дії нотаріуса чи посадової особи, які не належать
до сутності нотаріальних функцій, розглядаються:
а) в адміністративному порядку відповідними відділами юстиції;
б) Вищою атестаційною комісією Міністерства юстиції;
в) у судовому порядку.
33. До загальних правил вчинення нотаріальних дій не можна
віднести:
а) вимоги до документів, що подаються для вчинення нотарі
альних дій;
б) порядок надання додаткових послуг;
в) правила нотаріального діловодства.
376
Тести
34. Для укладання угоди щодо майна, яке належить неповноліт
ньому і виходить за межі побутового, потрібно:
а) згода батьків, опікунів чи піклувальників;
б) згода органів опіки та піклування;
в) правильні відповіді а) і б).
35. Посвідчення угод про відчуження нерухомого майна здійсню
ється:
а) за місцем проживання власника майна;
б) за місцезнаходженням майна;
в) за місцем проживання покупця майна.
Особлива частина
1. Змістом шлюбного контракту можуть бути:
а) особисті відносини подружжя;
б) питання, пов'язані з правом власності на рухоме чи нерухо
ме майно;
в) відносини між подружжям і органом реєстрації шлюбу.
2. Посвідчення угоди про довічне утримання здійснюється за умо
ви, що:
а) відчужувачем у договорі є фізична особа незалежно від її
віку і стану здоров'я;
б) відчужувачем є фізична особа похилого віку;
в) відчужувачем є непрацездатна, хвора людина.
3. Посвідчення заповітів здійснюється:
а) тільки державним нотаріусом;
б) приватним нотаріусами або посадовими особами, яким чин
не законодавство надає право посвідчувати заповіти;
в) правильні відповіді а) і б), (ст. 34, 36, 40 ЗУ «Про нотаріат»)
4. Свідоцтво про право на спадщину може видавати:
а) державна нотаріальна контора;
б) приватний нотаріус;
в) посадові особи виконкомів.
5. Накладання заборони на відчуження нерухомого майна здійсню
ється:
а) державним нотаріусом;
377
Нотаріат в Україні
б) приватним нотаріусом;
в) всіма посадовими особами органів нотаріату.
6. Заповіт є:
а) односторонньою угодою;
б) двосторонньою угодою;
в) багатосторонньою угодою.
7. Заповідач має право:
а) позбавити в заповіті права спадкоємства одного або кількох
спадкоємців за законом;
б) позбавити спадкоємців обов'язкової частини спадкового май
на за законом;
в) не має такого права.
8. Доручення, видане в порядку передоручення, може засвідчу
ватись:
а) державним або приватним нотаріусом;
б) посадовою особою виконкому;
в) посадовими особами консульських установ.
9. Охорона спадкового майна за цивільним законодавством
України здійснюється:
а) в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів
спадкодавця;
б) в інтересах спадкоємців;
в) в інтересах спадкодавця.
10. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні
подружжя за смерті одного з подружжя видається:
а) тільки державним нотаріусом;
б) державними та приватними нотаріусами;
в) державними та приватними нотаріусами, а також посадови
ми особами консульських установ.
11. Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого
майна — це:
а) нотаріальна дія, спрямована на обмеження чи заборону віль
ного розпорядження нерухомим та рухомим майном;
б) процес усунення власника від управління майном;
в) спосіб захисту прав другого з подружжя у разі відчуження
спільного нерухомого майна.
378
Тести
12. Засвідчення копій (фотокопій) офіційних документів, які ви
даються органами реєстрації актів громадянського стану і
надалі використовуватимуться за кордоном, здійснюється
нотаріусами:
а) лише після перевірки підстав використання цих документів
за кордоном;
б) лише після попередньої легалізації оригіналів цих доку
ментів або проставляння апостиля;
в) лише після їх перекладу мовою країни, для якої вони приз
начені.
• -
13. Передача грошових сум і цінних паперів в депозит нотаріуса —
це:
а) вид оплати послуг нотаріуса;
б) передача на зберігання матеріальних цінностей, які при
настанні певних умов підлягають поверненню або передачі
іншій особі;
в) вид зберігання грошових коштів та цінних паперів.
14. Прийняття документів нотаріусом на зберігання:
а) провадиться за умови, що ці документи виходили від цієї
нотаріальної контори;
б) можливе лише в нотаріальному архіві;
в) вчиняється на прохання заінтересованої особи за описом.
15. Виконавчий напис — це:
а) розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з борж
ника на користь кредитора грошових сум або передачу чи
повернення майна кредитору, вчинене на документах, які
підтверджують зобов'язання боржника;
б) напис, вчинений державним виконавцем на боргових доку
ментах;
в) напис встановленої форми, що вчиняється нотаріусом на за
явах для їх передачі фізичним та юридичним особам.
16. Вексельний протест — це:
а) цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання
векселедавця сплатити після настання строку певну суму
грошей власнику векселя (векселедержателю);
б) офіційно засвідчена вимога платежу та повідомлення про
його неодержання;
в) вид морських протестів.
379
Нотаріат в Україні
17. Опротестування векселя оформлюється:
а) протоколом про протест;
б) заявою про протест;
в) актом протесту.
18. До дефектів, що тягнуть за собою недійсність векселя, відносять:
а) дефекти форми та дефекти змісту;
б) дефекти форми та дефекти видачі;
в) дефекти реквізитів та дефекти законності.
19. Учасниками відносин з розрахунків чеками є:
а) чекодавець, чеко держатель і банк-емітент;
б) банк-емітент та платник за чеком;
в) НБУ та банк-емітент.
20. На території України діють такі види чеків в іноземній валюті:
а) іменні та дорожні;
б) в іноземній валюті та в національній валюті;
в) розрахункові та на пред'явника.
21. При заповненні чека категорично забороняється:
а) виписувати чек на двох власників;
б) заповнювати чек за допомогою технічних засобів;
в) ставити напис про акцепт.
?
22. Морський протест — це:
а) акт про завдання судном судовласника шкоди іншим суднам;
б) письмова заява капітана судна у випадках, коли під час пла
вання чи стоянки судна мали місце форс-мажорні події, які
можуть бути підставою для пред'явлення до судновласника
майнових вимог;
в) письмова заява капітана судна у випадку, коли під час пла
вання чи стоянки судна мали місце будь-які форс-мажорні
події.
23. Морський протест оформлюється нотаріусом у вигляді:
а) заяви про морський протест;
б) акту про морський протест;
в) протоколу про завдання збитків.
?іїа- .аітзйтміа зшаложш дна {« 380
Список використаних і рекомендованих джерел Список використаних і
рекомендованих джерел
Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 р. — К.: Преса України, 1997. — 80 с.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. — К.: Атіка, 2003. — 416
с.
Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради
(ВВР). — 2002. — № 21-22. — Ст. 135.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної
Ради (ВВР). — 2002. — № 3-4. — С. 27.
Господарський кодекс України. — К.: Парламентське видавництво, 2004. —
192 с.
Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. №3425-ХП // Вісник
Верховної Ради України. — 1993. — №39. — с. 383.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обмежень» від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ.
Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. №
1906-ІУ.
Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХП.
Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. № 161-ХІУ.
Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р.
№ 2163-ХП.
Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)» від 06 березня 1992 № 2171-ХІІ.
Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001р.
№2374-111.
Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 р. №723/97-ВР.
Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІУ.
Указ президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в
Україні» від 23 серпня 1998 р. № 932.
Указ президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення
нотаріальних дій» від 10 липня 1998 р. № 762/98.
Консульський статут України. Затв. указом президента України від 2
квітня 1994 р. № 127/94.
Положення про Міністерство юстиції України. Затв. Указом президента
України від ЗО грудня 1997 р. № 1396.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993
№7-93.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок»
від 26 грудня 1992 р. № 15/92.
381
Нотаріат в Україні
Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір плати за видачу
свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю» від 22 лютого
1994 р. № 102.
Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку
на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. Постановою Кабінету
Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України:
Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5.
25. Інструкція про порядок ведення Єдиного реєстру но
таріусів. Затверджено Наказом Міністерства юстиції України від
27 травня 1999 р. № 26/5.
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами
виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів
України. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 25 липня 1994 р.
№ 22/5.
Інструкція про ведення Державного реєстру правочинів. Затв. Наказом
Міністерства юстиції України від 18 липня 2004 р. № 86/5.
Інструкція про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру
заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Затв. Наказом Міністерства
юстиції України від 18 липня 2004 р. № 85/5.
Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в
Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські
управління юстиції та Положення про районні, районні в містах, міські
(міст обласного значення) управління юстиції. Затв. Наказом Міністерства
юстиції України від ЗО липня 2000 р. № 36/5.
Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних
представництвах та консульських установах України. Затв. спільним
наказом Міністерства юстиції та Міністерства закордонних справ України
від 27 грудня 2004 р. № 142/5/310.
Положення про державний нотаріальний архів. Затв. Наказом Міністерства
юстиції України від 7 лютого 1994 р. № 8/5.
Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату. Затв. Наказом
Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 р. № 22/5.
Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Затв. Постановою
Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 114.
34. Про затвердження граничної чисельності приватних но
таріусів у нотаріальних округах. Наказ Міністерства юстиції Ук
раїни від 12 січня 1999 р. № 2/5.
382
Список використаних і рекомендованих джерел
Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною
діяльністю. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 20 січня 1994
р. № 3/5.
Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності.
Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 4 березня 1994 р. № 10/5.
Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та
здійснення контролю за їх дотриманням. Затв. Наказом Міністерства
юстиції України від 12 червня 1998 р. № 36/5.
Правила ведення нотаріального діловодства. Затв. Наказом Міністерства
юстиції України від 3 лютого 1994 р. № 6/5
Порядок ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій.
Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 15 серпня 2003 р. № 87/5.
Примірне положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових
послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними
нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру. Затв. Наказом
Міністерства юстиції України від 4 січня 1998 р. № 3/5.
Лист Міністерства фінансів України «Про порядок випуску і обігу
векселів» від. 02 жовтня 1991 р. № 04-304/8-4481.
Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на
території України. Затв. Постановою Правління Національного банку
України № 520 від 29 грудня 2000 р.
Інструкція про порядок консульської легалізації офіційних документів в
Україні та за кордоном. Затв. наказом Міністерства закордонних справ
України від 15 липня 1997 р.
Радзієвська Л.Е., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник / За
відп. ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000.
Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч.
посібник для студ. вищ. навч. закл. — К.: А.С.К., 2001.
Фурса СМ. Нотаріальний процес: теоретичні основи. — К., 2002.
Семаков Г.С., Еондратова С.П. Нотаріат в Україні: курс лекцій. — К.:
МАУП, 2001.
Цивільне право України. Підручник в 2-х т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко.
— К.:Ін юре, 2003.
Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. —
К., 2003.
Сімейне право України: Підручник /За ред. Ю.С. Червоного. — К.: Істина,
2004.
Нотаріат в Україні: Підручник / За ред. В.В. Комарова. — К.: Юрінком
Інтер, 2006.
ДОДАТКИ
Додаток 1
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС НОТАРІУСІВ ЄВРОПИ
Цей Кодекс прийнятий на конференції національних
організацій нотаріусів Європейського союзу, що відбулася
3-4 лютого 1995 р. в Неаполі
ПРИЧИНИ СТВОРЕННЯ КОДЕКСУ
Створення єдиного внутрішнього ринку і реалізація принципів свободи
пересування людей, капіталу і товарів в рамках єдиної Європи зумовили
постійне зростання економічного і, в більш загальному плані, правового
обороту, що виходить за національні межі.
Ускладнення юридичних операцій і необхідність складання нотаріальних
документів, регульованих правовими нормами інших держав, що все частіше
зустрічається, спонукали нотаріусів провести дослідження умов їхньої
співпраці з тим, щоб гарантувати правову допомогу і захист учасникам
правовідносин, що виходять за національні межі.
Національні організації нотаріусів, ознайомившись з результатами
порівняльного аналізу національних норм, що регулюють нотаріальну
діяльність в різних країнах Європи, ухвалили рішення виробити «загальний
закон», який, зрозуміло, не повинен підмінити собою національні
законодавства, але покликаний гармонізувати нотаріальну діяльність у тих
випадках, коли правовідносини, що оформляються, виходять за національні
межі.
Етичний кодекс нотаріусів Європи — це наочний прояв волі нотаріусів як
представників своєї професії гарантувати громадянам європейських країн
при оформленні ними правочинів і операцій, що виходять за національні
межі, такий же правовий захист, як і всередині країни.
ПОЯСНЕННЯ З ВЖИВАНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
Нижченаведені терміни, що використовуються у цьому Кодексі, мають таке
значення:
Транснаціональна операція — будь-яка операція з посиланням на іншу
державу, наприклад, відносно місця знаходження майна, що є предметом
майбутньої операції, громадянства одного з учасників чи його місця
проживання або місця проведення нотаріального посвідчення.
384
Додатки
Нотаріус країни перебування, або національний нотаріус — нотаріус, який
уповноважений вчиняти нотаріальні дії за місцем свого знаходження
відповідно до національного законодавства своєї країни.
Нотаріус країни походження, чи іноземний нотаріус — нотаріус іншої
держави — члена Європейського союзу, відмінної від тієї, в якій
вчиняються нотаріальні дії.
1. НОТАРІУС: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Визначення статусу і посади
нотаріуса
Визначення статусу і посади нотаріуса дається відповідно до Резолюції
нотаріальних організацій країн — учасниць Європейського союзу,
одноголосно прийнятої 22-23 березня 1990 р. у Мадриді:
Нотаріус є посадовцем, діяльність якого регулюється нормами публічного
права і якому держава передає повноваження створення офіційних
документів. При цьому нотаріус забезпечує зберігання, підвищену доказову
силу і виконавчу силу документів, що складаються ним.
Для того щоб гарантувати свою незалежність, необхідну для здійснення
його діяльності, нотаріус веде приватну практику як представник вільної
професії, повністю підпадаючи під дію добровільної підсудності.
Якість цього правового захисту гарантується тим, що нотаріус є юристом
високої кваліфікації з університетською освітою, який одержує допуск до
професії тільки після здачі численних іспитів, завершення встановлених
ступенів навчання і проходження конкурсного відбору на вакантну посаду
нотаріуса. Нотаріус здійснює свою професійну діяльність у неухильній
відповідності до норм дисциплінарного права і під постійним контролем
державних установ; у зв'язку з тим, що призначення на посаду нотаріуса
здійснюється, виходячи з місцевих умов і потреб, забезпечується повне
задоволення потреби громадян у нотаріальних послугах на всій території
країни. Все це також сприяє посиленню правового захисту громадян.
Крім того, участь нотаріуса в оформленні правовідносин дозволяє уникнути
можливого виникнення конфліктів на подальших етапах і є невід'ємним
елементом справедливої і дієздатної юстиції.
~ -'.. ~ ' ~ ".ї'ч.-'.'7-. : : і.-;:/-":п
385
Нотаріат в Україні
1.2. Сукупність норм, загальних для всіх нотаріусів Європейського союзу
1.2.1. Лояльність і бездоганний моральний вигляд нотаріуса
Нотаріус через свою професію зобов'язаний дотримуватись лояльності щодо
до своїх клієнтів, колег, держави і мати бездоганний моральний вигляд.
Нотаріус зобов'язаний підтримувати колегіальність у відносинах з іншими
представниками своєї професії незалежно від того, громадянами якої
держави вони є. У випадку коли іноземний і національний нотаріуси
співпрацюють у рамках однієї справи, вони повинні прагнути спільно
виробити рішення, яке відповідно з діючим законодавством та іншими
нормами гарантувало б учасникам всеохоплюючий захист їхніх інтересів.
1.2.2. Неупередженість і незалежність нотаріуса
Нотаріус повинен зберігати повну неупередженість і незалежність при
консультуванні клієнтів і здійсненні нотаріальних посвідчень. Нотаріус
не має права відмовляти у виконанні своїх посадових обов'язків, якщо
звернення за вчиненням нотаріальної дії було зроблено належним чином, за
винятком випадків, передбачених національним законодавством.
1.2.3. Обов'язок збереження таємниці нотаріальної дії
Будучи довіреною особою своїх клієнтів, нотаріус зобов'яза
ний зберігати таємницю нотаріальної дії відповідно до чинного
національного законодавства. Обов'язок збереження таємниці
нотаріальної дії покладається не тільки на нотаріуса, а й на його
колег, що працюють з ним у рамках професіонального партнер
ства, і на його співробітників; при цьому повинні бути дотримані
норми чинного національного законодавства.
1.2.4. Юридична і технічна компетентність
Професійні організації, що діють у рамках нотаріату кожної країни —
учасниці Європейського союзу, надають своїм членам можливість постійного
підвищення освітнього рівня.
Кожний нотаріус зобов'язаний періодично поновлювати свої знання, а також
контролювати ефективність професійного навчання і підвищення
кваліфікації його співробітників, надаючи їм при цьому всіляке сприяння.
1.2.5. Колективна реклама як «інформування споживачів про но
таріальні послуги»
Індивідуальна реклама нотаріальних послуг заборонена, за винятком тих
випадків, коли вона дозволяється одночасно в країні походження і країні,
що надає право проживання або перебування.
386
Додаткі
Колективна реклама може проводитися нотаріальними палатами вищого рівня,
регіональними або місцевими професійнимк організаціями нотаріусів,
оскільки така реклама є легкодоступним джерелом інформації для
споживачів.
1.2.6. Вказівка професії, імені та прізвища нотаріуса
Нотаріус при складанні ним нотаріальних актів та інших офіційних
документів, веденні кореспонденції і наданні будь-якого роду офіційної
інформації щодо своєї професійної діяльності вказує найменування своєї
професії: «нотаріус», а також своє прізвище, ім'я в тому вигляді, в
якому це допускається національним законодавством для ведення ним своєї
приватної практики; крім того, нотаріус вказує своє місцезнаходження,
тобто місце, куди він був призначений на цю посаду.
Нотаріус може також вказати своє наукове звання. Вказувати спеціалізацію
дозволяється тільки в тому випадку, якщо це не суперечить законодавству
країни походження.
2. УМОВИ І ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ НОТАРІУСОМ СВОЄЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В
КРАЇНІ ПЕРЕБУВАННЯ
2.1. Свобода вибору нотаріуса і територіальна компетенція
Кожна фізична або юридична особа має право вибирати собі нотаріуса для
отримання від нього правової допомоги і складання офіційних документів.
Вона може також звернутися до будь-якого нотаріуса з проханням надати
допомогу і сприяння нотаріусу, уповноваженому займатися справою фізичної
або юридичної особи через територіальну компетенцію. Нотаріус, що
отримав таке прохання, повинен поставитися до його виконання з усією
відповідальністю, яку накладає на нього професія.
Нотаріус країни походження, супроводжуючий свого клієнта в поїздці за
кордон, якомога раніше доводить це до відома місцевого нотаріуса і
домовляється з ним про те, як здійснюватиметься їхня співпраця.
2.2. Застосування норм професійного права
При оформленні транснаціональних операцій нотаріус керується нормами
права країни походження, нормами права країни перебування і нормами,
закріпленими в цьому Кодексі.
2.3. Оплата послуг із здійснення нотаріальних дій
Нотаріус країни перебування і нотаріус країни походження перед
здійсненням кожної дії в рамках їхньої нотаріальної діяльності
інформують клієнтів про обсяг наданих послуг, а також про суму супутніх
витрат і величину гонорару відповідно до діючих
387
Нотаріат в Україні
національних норм. При цьому вони повинні прагнути того, щоб сумарні
витрати їхніх клієнтів були якнайнижчими.
2.4. Обов'язок страхування професійної відповідальності
Нотаріус повинен укласти договір страхування професійної
відповідальності, згідно з яким проводиться відшкодування шкоди,
завданої нотаріусом в результаті виконання ним своєї професійної
діяльності незалежно від того, здійснювалася ця діяльність в країні
походження або в будь-якій іншій країні, і в якій країні її виявлено.
3. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ЦЬОГО КОДЕКСУ І ВИРІШЕННЯ СПОРІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У
ЗВ'ЯЗКУ З цим
Всі суперечки, що виникають у зв'язку з інтерпретацією або застосуванням
положень Етичного кодексу нотаріусів Європи, а також усі випадки, які не
знайшли в ньому освітлення, доводяться до відома президента Конференції
нотаріату Європейського співтовариства після того, як вони стали
предметом вивчення національною нотаріальною організацією, до якої
належить нотаріус, що ініціював це питання.
-Г-- ?-. .•??? -~- , Л*4- V, . ,».Л , -„Се.
4. ПОРЯДОК НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ЦИМ КОДЕКСОМ
Етичний кодекс нотаріусів Європи підлягає ратифікації нотаріальними
організаціями, що поставили під ним свій підпис.
Ратифікаційні грамоти зберігаються в штаб-квартирі Конференції нотаріату
Європейського союзу в Брюсселі.
Етичний Кодекс нотаріусів Європи набирає чинність у перший день місяця,
наступного за наданням ратифікаційних грамот першими двома національними
нотаріатами. Для всіх інших нотаріатів, що підписали Етичний кодекс, він
набирає чинність у перший день місяця, наступного за наданням кожним з
них ратифікаційної грамоти.
;. Г .
388
Додатки
Додаток 2
ЗАКОН УКРАЇНИ Про нотаріат
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 39, ст.383 )
(Вводиться в дію Постановою ВР № 3426X11 (3426-12) від02.09.93,ВВР,
1993, № 39, Ст. 384)
Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР, 1998, № 35, Ст. 241
№ 1709-ІІІ (1709-14) від 11.05.2000, ВВР, 2000, № 32, Ст. 257
№ 2056-ПІ (2056-14) від 19.10.2000, ВВР, 2000, № 50, Ст. 436
№ 2921-III (2921-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16,Ст.114
№ 762-ІУ (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, № ЗО, Ст. 247
№ 980-ГУ (980-15) від 19.06.2003, ВВР, 2004, № 2, Ст. 6
№ 1255-ІУ (1255-15) від 18.11.2003, ВВР, 2004, МИ, Ст. 140
№ 2798-Г7 (2798-15) від 06.09.2005, ВВР, 2005, № 42, Ст. 464
№ 3201-ГУ (3201-15) від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, Ст. 110
№ 3538-Г7 (3538-15) від 15.03.2006
?
Цей Закон встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату
в Україні.
?
Розділ І
НОТАРІАТ В УКРАЇНІ
Глава 1. Загальні положення
Стаття 1. Поняття нотаріату. Органи і посадові особи, які вчиняють
нотаріальні дії
Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які
покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне
значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з
метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які
працюють в державних нотаріальних конторах, дер-
389
Нотаріат в Україні
жавних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються
приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову
юридичну силу.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені
статтею 38 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими
особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних
депутатів.
Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські
установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на
дипломатичні представництва України.
Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може
провадитись особами, вказаними у статті 40 цього Закону.
Стаття 2. Правова основа діяльності нотаріату
Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон,
інші законодавчі акти України.
Стаття 3. Нотаріус
Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту
(університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести
місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається
приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав
свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути
нотаріусом особа, яка має судимість.
Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та
громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і
посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу,
крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також
викладацької і наукової у вільний від роботи час.
Стаття 4. Права нотаріуса
Нотаріус має право:
витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та
документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;
складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з
них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і
консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть
бути надані й інші права.
390
Додатки
Стаття 5. Обов'язки нотаріуса
Нотаріус зобов'язаний:
здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і
принесеної присяги;
сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні
їхніх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і
обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для
того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням
нотаріальних дій;
відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності
законодавству України або міжнародним договорам.
Стаття 6. Присяга нотаріуса
Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в
управлінні юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій в урочистій
обстановці приносить присягу такого змісту:
«Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно,
згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і
організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти
чистоту високого звання нотаріуса».
Стаття 7. Вчинення нотаріальних дій
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй
діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради
України, указами і розпорядженнями президента України, постановами і
розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки
Крим, крім того, — законодавством Республіки Крим, наказами міністра
юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.
Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують
питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених
Україною міждержавних угод.
Стаття 8. Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
зобов'язані додержувати таємниці цих дій.
391
Нотаріат в Україні
Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки
громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких
вчинялися нотаріальні дії.
На письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства
довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються у зв'язку з
кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться у
їх провадженні.
(Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-ІУ
від 15.05.2003).
На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки,
документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення
державного мита та цілей оподаткування.
Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.
Обов'язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється
також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з
виконанням ними службових обов'язків.
Вказані в частинах першій і шостій цієї статті особи, винні в порушенні
таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть відповідальність у порядку,
встановленому законодавством України.
Стаття 9. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій
Нотаріус та посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної,
міської рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі
вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від
імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів
(батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і
від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що
перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або
працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів не вправі
вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого
комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій
іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у
виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської ради народних
депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не
вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого
імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її)
та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).
Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених
цією статтею правил, є недійсними.
392
Додатки
Стаття 10. Кваліфікаційні комісії нотаріату
Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір
займатися нотаріальною діяльністю, при управлінні юстиції Ради Міністрів
Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій утворюється кваліфікаційна комісія нотаріату,
положення про яку затверджується Міністерством юстиції України.
На підставі результатів складеного іспиту кваліфікаційна комісія
нотаріату приймає рішення про можливість допуску особи до нотаріальної
діяльності.
Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його
повторного складання не раніш як через один рік.
Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскаржено у Вищу
кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України в
місячний строк з дня вручення його копії заінтересованій особі.
Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується
Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається
Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної
комісії нотаріату.
Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду в місячний строк
з дня її одержання.
За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю
вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 12. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною
діяльністю
Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути
анульовано Міністерством юстиції України:
1) з власної ініціативи нотаріуса;
2) за поданням управління юстиції Ради Міністрів Республіки
Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських дер
жавних адміністрацій у випадках:
а) втрати громадянства України або виїзду за.межі України на
постійне проживання;
б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду,
який набрав чинності;
393
Нотаріат в Україні
в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса
примусових заходів медичного характеру, що набрала закон
ної сили;
г) винесення постанови про припинення кримінальної справи
щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про об
меження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса,
визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її
померлою;
є) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при
вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало
шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;
є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я,
що перешкоджає нотаріальній діяльності;
ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною другою статті 3,
частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною
діяльністю може бути оскаржено до суду в місячний строк з дня його
одержання.
Стаття 13. Стажист нотаріуса
Стажистом нотаріуса може бути особа, яка має вищу юридичну освіту
(університет, академія, інститут).
Стажист нотаріуса проходить стажування в державній нотаріальній конторі
або у приватного нотаріуса.
Умови роботи визначаються трудовим контрактом між стажистом та приватним
нотаріусом чи державною нотаріальною конторою з додержанням
законодавства про працю.
Нотаріус забезпечує підготовку стажиста до нотаріальної діяльності.
Не може бути стажистом нотаріуса особа, зазначена в частині другій
статті 3 цього Закону.
Стаття 14. Нотаріальне діловодство і звітність
Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством
юстиції України за погодженням з Головним архівним управлінням при
Кабінеті Міністрів України і є обов'язковими для всіх нотаріусів.
Державні нотаріальні контори і приватні нотаріуси ведуть встановлену
статистичну і бухгалтерську звітність і подають уп-
394
Додатки
равлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій і фінансовим органам
відомості та інші документи, пов'язані з нарахуванням та сплатою
податків до бюджету та інших платежів.
Стаття 15. Мова нотаріального діловодства
Мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 Закону
Української РСР «Про мови в Українській РСР». Якщо особа, яка звернулась
за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство,
тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або
перекладачем.
Стаття 16. Об'єднання нотаріусів
Нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні,
міжнародні спілки та асоціації.
Об'єднання нотаріусів представляють їх інтереси у державних та інших
органах, захищають соціальні та професійні права нотаріусів, здійснюють
методичну і видавничу роботу, можуть створювати спеціальні фонди і діють
відповідно до своїх статутів.
Глава 2. Державні нотаріальні контори і державні нотаріальні архіви
Стаття 17. Організація роботи державних нотаріальних контор
Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністерством
юстиції України.
Штати державних нотаріальних контор затверджуються управліннями юстиції
Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій в межах встановленої для державних
нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.
Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очолює державну
нотаріальну контору завідуючий.
Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади
провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
395
Нотаріат в Україні
Стаття 18. Керівництво державними нотаріальними конторами
Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюється
Міністерством юстиції України, Радою Міністрів Республіки Крим,
державними адміністраціями областей, міст Києва і Севастополя.
Стаття 19. Оплата вчинюваних нотаріальних дій
За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито
у розмірах, встановлених чинним законодавством.
За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру,
які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного
характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються
управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій. Кошти, одержані від
надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету
України. (Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із
Законом № 1709-ІП від 11.05.2000)
Стаття 20. Утримання державних нотаріальних контор
Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету.
Стаття 21. Відповідальність державного нотаріуса
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного
нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством
України.
Стаття 22. Печатка державного нотаріуса
Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України,
найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.
Стаття 23. Державні нотаріальні архіви
В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі
засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною
Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років)
зберігання нотаріальних документів.
Питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального
архіву визначаються положенням про нього, що
396
Додатки
затверджується Міністерством юстиції України за погодженням з Головним
архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.
Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який призначається на
посаду і звільняється з неї управлінням юстиції Ради Міністрів
Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської
державної адміністрації.
Мережа і штати державних нотаріальних архівів затверджуються в порядку,
передбаченому для державних нотаріальних контор.
Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку із
зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
Глава 3. Приватна нотаріальна діяльність
Стаття 24. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності. Реєстраційне
посвідчення
Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управліннями
юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій за заявою особи, яка
має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Реєстраційне посвідчення видається управлінням юстиції у 15-денний строк
з моменту подачі заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної
діяльності не допускається. Про видане реєстраційне посвідчення
управління юстиції повідомляє податкову інспекцію за місцезнаходженням
робочого місця нотаріуса.
В реєстраційному посвідченні вказуються територія діяльності приватного
нотаріуса (нотаріальний округ) та адреса розташування його робочого
місця.
Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус
зобов'язаний у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність.
Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус не приступить до
роботи, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне
посвідчення може бути анульовано.
Приватний нотаріус вправі мати контору, укладати цивільно-правові та
трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в
банках. (Частина шоста статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 2921-ІП від 10.01.2002)
397
Нотаріат в Україні
Стаття 25. Нотаріальний округ
Нотаріальний округ визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса
відповідно до адміністративно-територіального поділу України. В містах,
що мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія
відповідного міста.
Приватний нотаріус повинен мати своє робоче місце в межах нотаріального
округу.
? ? ? ?
Стаття 26. Печатка приватного нотаріуса
Приватний нотаріус має печатку із зазначенням посади, свого прізвища,
імені та по батькові і округу діяльності.
Стаття 27. Відповідальність приватного нотаріуса
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості
приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.
Стаття 28. Службове страхування приватних нотаріусів
Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягом строку,
встановленого частиною четвертою статті 24 цього Закону, приватний
нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового
страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу
страхову заставу.
Страхова сума або страхова застава встановлюються у розмірі стократної
мінімальної заробітної плати.
У разі витрачання коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний
нотаріус зобов'язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до
встановленого розміру.
Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому
порядку.
Стаття 29. Порядок заміщення приватного нотаріуса
Якщо приватний нотаріус має намір припинити виконання своїх обов'язків
на строк більше одного тижня, він зобов'язаний повідомити про це
управління юстиції.
Приватний нотаріус може укласти угоду з іншим приватним нотаріусом про
заміщення його у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, про
що повідомляє управління юстиції.
Нотаріус не вправі виконувати свої службові обов'язки в період їх
виконання особою, яка тимчасово його заміщує.
:.-.-".- --? « '??'-" '-?:-,
398
Додатки
Стаття ЗО. Припинення приватної нотаріальної діяльності
Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення
анулюється управліннями юстиції Ра-~и Міністрів Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій
у випадках:
подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї
діяльності;
анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;
коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування чи не
вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди, передбачену
статтею 28 цього Закону, або не поповнив страхову заставу до
встановленого розміру;
коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов'язків
протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;
невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній
роботі внаслідок стану здоров'я, що на тривалий час перешкоджає
нотаріальній діяльності.
Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, в місячний строк
зобов'язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних
дій, в державний нотаріальний архів.
Стаття 31. Оплата вчинюваних нотаріальних дій
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір
якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або
юридичною особою.
Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними
нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за
домовленістю сторін.
Стаття 32. Оподаткування доходу приватного нотаріуса
З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за
ставками, встановленими чинним законодавством України,
Стаття 33. Контроль за законністю діяльності приватних нотаріусів
Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків
здійснюється Міністерством юстиції України, управліннями юстиції Ради
Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської
міських державних адміністрацій.
399
Нотаріат в Україні
Розділ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних
конторах
У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:
посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та
ін.);
вживаються заходи до охорони спадкового майна;
видаються свідоцтва про право на спадщину;
видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя;
видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;
5-1) видаються свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було
предметом іпотеки; (Пункт 5 частини першої статті 34 доповнено
підпунктом 5-1 згідно із Законом № 980-ІУ від 19.06.2003)
видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної
контори;
накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі,
садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
засвідчується вірність копій документів і виписок з них;
засвідчується справжність підпису на документах;
засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
посвідчується факт, що громадянин є живим;
посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;
посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
посвідчується час пред'явлення документів;
15) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим
фізичним і юридичним особам;
приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
вчиняються виконавчі написи;
вчиняються протести векселів;
пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;
400
Додатки
вчиняються морські протести;
приймаються на зберігання документи. Законодавством України на державних
нотаріусів може бути
покладено вчинення й інших нотаріальних дій.
Стаття 35. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних
архівах
Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і
засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у
справах цих архівів.
Стаття 36. Нотаріальні дії, що вчиняються приватними нотаріусами
Приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені статтею 34 цього
Закону, за винятком:
накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі,
садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя у разі смерті одного із подружжя;
видачі свідоцтва про право на спадщину;
вжиття заходів до охорони спадкового майна;
посвідчення договорів довічного утримання;
засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за
кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення
справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про
усиновлення дитини. (Пункт 6 статті 36 в редакції Закону № 210/98-ВР від
24.03.98)
Стаття 37. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів
У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи
виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рал народних депутатів
вчиняють такі нотаріальні дії:
вживають заходів до охорони спадкового майна;
накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого
майна.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад народних
401
Нотаріат в Україні
депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті,
вчиняють також такі нотаріальні дії:
посвідчують заповіти;
посвідчують доручення;
засвідчують вірність копій документів і виписок з них;
засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих
комітетів сільських, селищних,
міських рад народних депутатів не мають права оформляти документи,
призначені для дії за кордоном.
Стаття 38. Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України
Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:
посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення тощо), крім іпотечних
договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач,
садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна,
що знаходиться в Україні; (Пункт 1 частини першої статті 38 в редакції
Закону № 980-ІУ від 19.06.2003)
вживають заходів до охорони спадкового майна;
видають свідоцтва про право на спадщину;
видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя;
засвідчують вірність копій документів і виписок з них;
засвідчують справжність підпису на документах;
засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
посвідчують факт, що громадянин є живим;
посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці;
посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;
посвідчують час пред'явлення документів;
приймають в депозит грошові суми і цінні папери;
вчиняють виконавчі написи;
приймають на зберігання документи;
вчиняють морські протести.
Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії,
що вчиняються консульськими установами України.
і-у--..:....,-,--.-.-.>.ч.–^.:-г-;::і ,-;’-: _?,’:–?’•? •?
:?-???.’–.-вг> ,;’ ?;… ._•:;, . ч
Стаття 39. Порядок вчинення нотаріальних дій
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами
виконавчих комітетів сільських, селищних, міських
402
Додатки
рад народних депутатів встановлюється цим Законом та іншими актами
законодавства України.
Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами
встановлюється цим Законом, Консульським статутом України та іншими
актами законодавства України.
Стаття 40. Заповіти і доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених
До нотаріально посвідчених документів прирівнюються:
заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших
стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або
проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними
лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих
лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і
головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;
заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах
або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України,
посвідчені капітанами цих суден;
заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших
подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають
на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних
закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині,
старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших
військово-лікувальних закладів;
заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації
військових частин, з’єднань, установ і військово-навчальних закладів, де
немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових
осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, — також заповіти та
доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей
військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин,
з’єднань, установ і закладів;
заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі,
посвідчені начальниками місць позбавлення волі.
Посадові особи, перелічені в цій статті, зобов’язані негайно передати по
одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний
архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання
заповідача.
403
Нотаріат в Україні
Капітани морських суден зобов’язані передати по одному примірнику
посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові
України в іноземному порту для наступного направлення їх у державний
нотаріальний архів чи державну нотаріальну контору за постійним місцем
проживання заповідача.
Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на
зберігання у відповідний державний нотаріальний архів з повідомленням
про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт.
Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або якщо
місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в державний
нотаріальний архів міста Києва.
Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов’язаний перевірити
законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення
невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову
особу, яка посвідчила заповіт.
Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у цій
статті, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку,
який визначається Кабінетом Міністрів України.
Розділ III
ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ
Глава 4. Загальні правила вчинення нотаріальних дій
Стаття 41. Місце вчинення нотаріальних дій
Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою
особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради
народних депутатів на всій території України, за винятком випадків,
передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього
Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.
Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори,
в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем
приватного нотаріуса, чи приміщенні виконавчого комітету сільської,
селищної, міської ради народних депутатів. В окремих випадках, коли
громадянин не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того
вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути
вчинені поза вказаними приміщеннями.
404
Додатки
Стаття 42. Строки вчинення нотаріальних дій
Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі всіх необхідних
документів.
Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності
витребування додаткових відомостей або документів від посадових осіб
підприємств, установ і організацій або направлення документів на
експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен
впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти
вчинення цієї дії.
Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках,
не може перевищувати одного місяця.
За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для
оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша
заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладено
на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від суду не буде
одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна
бути вчинена.
У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви
заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого
просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється
до вирішення справи судом.
Законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для
відкладення і зупинення нотаріальних дій.
Стаття 43. Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням
нотаріальної дії
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси та інші посадові особи, які
вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу громадянина, його
представника або представника підприємства, установи, організації, що
звернулися за вчиненням нотаріальних дій.
Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які
виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за
вчиненням нотаріальної дії.
Стаття 44. Перевірка дієздатності громадян та правоздатності юридичних
осіб, які беруть участь в угодах
При посвідченні угод з’ясовується дієздатність громадян і перевіряється
правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі
укладення угоди представником перевіряються його повноваження.
405
Нотаріат в Україні
Стаття 45. Підписання нотаріально посвідчуваних угод, заяв та інших
документів
При посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у
випадках, передбачених законодавством України, перевіряється справжність
підписів учасників угод та інших осіб, які звернулись за вчиненням
нотаріальної дії.
Нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи
підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка
вчиняє нотаріальну дію. Якщо угода, заява чи інший документ підписано за
відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити,
що документ підписаний ним.
Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних
причин не може власноручно підписати угоду, заяву чи інший документ, за
його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса або
іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, угоду, заяву чи інший
документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких
громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг
підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Угоду не
може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.
Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, можуть не
вимагати кожного разу з’явлення відомих їм посадових осіб підприємств,
установ і організацій, якщо вони мають зразки підписів цих посадових
осіб, одержані при особистому зверненні, а справжність їхніх підписів не
викликає сумніву.
Стаття 46. Витребування відомостей і документів,
необхідних для вчинення нотаріальних дій
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі
витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та
документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, вказаний
нотаріусом або іншою посадовою особою, яка вчиняє нотаріальну дію. Цей
строк не може перевищувати одного місяця.
Стаття 47. Вимоги до документів, що подаються для вчинення нотаріальних
дій
Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, що мають
підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незас-тережені
виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок
пошкодження, а також написані олівцем.
406
Додатки
Тексти нотаріально посвідчуваних угод, засвідчуваних копій документів і
виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані ясно і
чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчуваних угод, мають
бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб — без
скорочень і з зазначенням їх адрес.
Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написані повністю
із зазначенням місць їх проживання.
Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, повинні бути
прошиті, а аркуші пронумеровані і скріплені печаткою.
Стаття 48. Вчинення посвідчу вальних написів та видача свідоцтв
При посвідченні угод, засвідченні вірності копій документів і виписок з
них, справжності підпису на документах, вірності перекладу документів з
однієї мови на іншу, а також при посвідченні часу пред’явлення документа
на відповідних документах вчиняються посвідчувальні написи.
На підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів,
що громадянин є живим, перебування його у певному місці, тотожності
громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на
збереження документів видаються відповідні свідоцтва.
Стаття 49. Відмова у вчиненні нотаріальних дій
Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляють
у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить законові;
дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа
або представник, який не має необхідних повноважень;
угода, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям,
вказаним в її статуті чи положенні.
Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не
приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не
відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать
честь і гідність громадян.
Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії, на прохання
особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, по-
407
Нотаріат в Україні
винні викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її
оскарження. У разі коли у вчиненні нотаріальної дії відмовляє нотаріус,
він не пізніш як у триденний строк виносить постанову про таку відмову.
Стаття 50. Оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні
Заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію
або відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до
районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за
місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного
нотаріального архіву, виконавчого комітету сільської, селищної, міської
ради народних депутатів чи робочого місця приватного нотаріуса. (Частина
перша статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-ІУ від
15.05.2003) Скарги на неправильне вчинення нотаріальної дії або на
відмову у її вчиненні консульською установою розглядаються в порядку,
встановленому Консульським статутом України.
Скарги на неправильне посвідчення заповітів і доручень або на відмову в
їх посвідченні посадовими особами, зазначеними у статті 40 цього Закону,
подаються до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного
лікувально-профілактичного закладу, санаторію, будинку для престарілих
та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу,
військової частини, з’єднання, установи, військово-навчального закладу,
місця позбавлення волі.
Скарги на неправильне посвідчення заповіту або на відмову в його
посвідченні капітаном морського судна або судна внутрішнього плавання,
що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту
приписки судна.
Розгляд таких скарг провадиться районним, районним у місті, міським чи
міськрайонним судом у порядку, встановленому цивільним процесуальним
законодавством України. (Частина п’ята статті 50 із змінами, внесеними
згідно із Законом № 762-ІУ від 15.05.2003)
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, можуть
брати участь у справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх
вчиненні як заінтересовані особи. При цьому вони мають права і несуть
обов’язки осіб, що беруть участь у справі, в тому числі мають право
оскаржувати рішення та ухвали суду.
Спір про право, оснований на вчиненій нотаріальній дії, розглядається
судом у порядку позовного провадження. Спір про виз-
408
Додатки
нання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає
виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за
виконавчим написом нотаріуса розглядається судом за позовом боржника до
стягувача. (Частина сьома статті 50 із змінами, внесеними згідно із
Законами N 762-ІУ від 15.05.2003, № 3538-ІУ від 15.03.2006)
Стаття 51. Заходи, що вживаються нотаріусами та
іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, при виявленні
порушення закону
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, виявивши
при вчиненні нотаріальних дій порушення закону громадянами або окремими
посадовими особами, повідомляють про це для вжиття необхідних заходів
відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріуси та інші
посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей
документ і направити його на експертизу.
Стаття 52. Реєстрація нотаріальних дій
Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами
виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних
депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій.
Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв,
посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах
встановлюються Міністерством юстиції України.
Стаття 53. Видача дубліката нотаріально посвідченого документа
У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи
посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради
народних депутатів, за письмовою заявою осіб, перелічених у частині
другій статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа.
Видача дубліката втраченого документа здійснюється державним
нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів,
посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою виконавчого
комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів, дублікат
втраченого документа видається відповідно нотаріусом чи посадовою особою
виконавчого комітету за місцем його зберігання.
409
Нотаріат в Україні
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора видають
також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових
осіб, зазначених у статті 40 цього Закону.
-. а’і о” , .і Чї«*. А-я-.. – -.ай. ?
->н«/-:… пг-.-у
Глава 5. Посвідчення угод
Стаття 54. Угоди, що посвідчуються у нотаріальному порядку
Нотаріуси та посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних,
міських рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії,
посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов’язкову
нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди.
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону
і дійсним намірам сторін.
Стаття 55. Посвідчення угод про відчуження та заставу майна
Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації,
посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право
власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави
майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в
майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують
наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.
(Частина перша статті 55 в редакції Закону № 1255-ІУ від 18.11.2003)
При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або
арешту майна.
В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтя-женого
боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на
переведення боргу на набувача.
Посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого
майна провадиться за місцем розташування вказаного майна або за
місцезнаходженням однієї із сторін правочину. (Частина четверта статті
55 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3201-ІУ від 15.12.2005)
410
Додатки
Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та
будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів
місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності рішення виконавчого
комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації
про згоду на таке відчуження. (Частина п’ята статті 55 в редакції Закону
№ 980-ІУ від 19.06.2003)
Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка
належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання
такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого
законодавством документа про право власності іпотекодавця на
нерухомість. (Статтю 55 доповнено частиною шостою згідно із Законом №
980-ІУ від 19.06.2003)
Після оформлення встановленого законодавством документа про право
власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки,
іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав
власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення
заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус
накладає таку заборону за повідомленням іпотекодержателя. (Статтю 55
доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 980-ІУ (980-15) від
19.06.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3201-ІУ від
15.12.2005)
Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на нерухомість,
будівництво якої не завершено, посвідчуються за умови подання
документів, які підтверджують майнові права на нерухомість. (Статтю 55
доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 980-ІУ від 19.06.2003)
Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути
предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі
іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у
встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану
нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає
заборону на відчуження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за
повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості,
яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні
приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право
власності на нерухомість, зобов’язаний зробити відмітку на примірнику
іпотечного договору, що належить іпоте-кодержателю. При цьому нотаріус
не має права вимагати додат-
411
Нотаріат в Україні
кових документів та згоди іпотекодавця. (Статтю 55 доповнено частиною
дев’ятою згідно із Законом № 980-ІУ від 19.06.2003)
Стаття 56. Посвідчення заповітів
Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії,
посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог
законодавства України і особисто подані ними нотаріусу чи іншій
посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії.
Посвідчення заповіту через представника, а також одного заповіту від
імені кількох осіб не допускається.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів,
які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Стаття 57. Порядок зміни і скасування заповітів
Нотаріус, завідуючий державним нотаріальним архівом, посадова особа
виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних
депутатів при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також
при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений
заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається
в державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, в державному
нотаріальному архіві чи у виконавчому комітеті сільської, селищної,
міської ради народних депутатів, та в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій.
Справжність підпису на заяві про скасування чи зміну заповіту повинна
бути нотаріально засвідчена.
Нотаріус, посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної,
міської ради народних депутатів, яким в ході посвідчення заповіту стало
відомо про наявність раніше складеного заповіту, повідомляють про
вчинену нотаріальну дію державний нотаріальний архів чи нотаріуса,
виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради народних депутатів,
де зберігається примірник раніпіе посвідченого заповіту. Викладене
стосується і державного нотаріуса, який одержав на зберігання заповіт,
посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у статті 40 цього
Закону.
Стаття 58. Посвідчення доручень. Припинення дії доручень Нотаріуси та
інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні
дії, посвідчують доручення, складені від імені однієї або кількох
осіб, на ім’я однієї особи або кількох осіб.
412
Додатки
Строк, на який може бути видано доручення, визначається цивільним
законодавством України.
Доручення, видане в порядку передоручення, підлягає нотаріальному
посвідченню після подання основного документа, в якому застережено право
на передоручення, або після подання доказів того, що представник за
основним дорученням примушений до цього обставинами для охорони
інтересів особи, яка видала доручення.
Доручення, видане в порядку передоручення, не може містити в собі більше
прав, ніж їх передано за основним дорученням. Строк дії доручення,
виданого за передорученням, не може перевищувати строку дії основного
доручення, на підставі якого воно видане.
Припинення дії доручення провадиться в порядку, передбаченому чинним
законодавством України.
Стаття 59. Кількість примірників документів, в яких викладено зміст угод
Документи, в яких викладено зміст угод, що посвідчуються в нотаріальному
порядку, подаються нотаріусу або посадовій особі виконавчого комітету
сільської, селищної, міської ради народних депутатів, яка вчиняє
нотаріальні дії, не менш ніж у двох примірниках, один з яких залишається
у справах державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса, у
виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради народних
депутатів.
Глава 6. Вжиття заходів до охорони спадкового майна
Стаття 60. Охорона спадкового майна
Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням
підприємств, установ, організацій, громадян або на підставі рішення суду
про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю ініціативою, а в
населених пунктах, де немає державної нотаріальної контори, — посадова
особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних
депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, вживають заходів до охорони
спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців,
відказо-одержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними
безпосередньо або шляхом доручення державним нотаріусам чи посадовим
особам виконавчих комітетів сільських, селищних,
413
Нотаріат в Україні
міських рад народних депутатів за місцезнаходженням майна. (Частина
перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2798-ІУ від
06.09.2005)
Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад
народних депутатів повідомляють державного нотаріуса за місцем відкриття
спадщини про вжиті заходи щодо охорони спадкового майна.
За повідомленням громадян, підприємств, установ, організацій заходи щодо
охорони спадкового майна можуть вживатися державними нотаріусами або
посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад
народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, за місцезнаходженням
цього майна з повідомленням про вжиті заходи державного нотаріуса за
місцем відкриття спадщини.
У разі одержання від суду рішення про оголошення фізичної особи померлою
державний нотаріальний архів передає це рішення державній нотаріальній
конторі за місцем відкриття спадщини для вжиття заходів з охорони
спадкового майна. Якщо у відповідному населеному пункті немає державної
нотаріальної контори, таке рішення передається державним нотаріальним
архівом до виконавчого комітету сільської, селищної чи міської ради.
(Статтю 60 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 2798-ІУ від
06.09.2005)
Стаття 61. Опис спадкового майна і передача його на зберігання
Для охорони спадкового майна державні нотаріуси та посадові особи
виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів
провадять опис майна і передають його на зберігання спадкоємцям або
іншим особам.
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує управління, а також у разі
подання позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини
спадкоємцями державний нотаріус призначає хранителя майна. У місцевості,
де немає державної нотаріальної контори, посадова особа виконавчого
комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів призначає
у цих випадках над спадковим майном опікуна.
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове
майно, попереджаються про відповідальність за розтрату або приховування
спадкового майна, а також про матеріальну відповідальність за заподіяні
збитки.
Додатки
Стаття 62. Винагорода за зберігання спадкового майна
Хранителі, опікуни та інші особи, яким передано на зберігання спадкове
майно, якщо вони не є спадкоємцями, мають право одержати від спадкоємців
винагороду за зберігання спадкового майна в розмірі, передбаченому
чинним законодавством України.
Вказані особи також мають право на відшкодування необхідних витрат по
зберіганню і управлінню спадковим майном, за вирахуванням фактично
одержаної вигоди від використання цього майна.
Стаття 63. Повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини
Державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про
відкриття спадщини, зобов’язаний повідомити про це тих спадкоємців,
місце проживання або роботи яких йому відоме.
Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом
публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.
Стаття 64. Видача грошових сум із спадкового майна
Державний нотаріус до прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, а
якщо спадщина переходить до держави, то до видачі державі свідоцтва про
право на спадщину дає розпорядження про видачу із спадкового майна
грошових сум на покриття витрат:
по догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його
поховання;
на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;
на задоволення претензій, зумовлених законодавством про працю, та інших
претензій, прирівняних до них;
на охорону спадкового майна і управління ним, а також витрат, пов’язаних
із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини.
За заявою громадської організації за місцем останньої роботи або
проживання спадкодавця, родичів чи інших близьких осіб померлого, у
якого не залишилось спадкоємців, про встановлення йому надгробка
державний нотаріус в разі наявності грошового вкладу на ім’я померлого
дає розпорядження банківській установі про переказ підприємству або
організації, що встановлює надгробок, його вартості.
В разі відсутності у складі спадкового майна грошових сум державний
нотаріус дає розпорядження про видачу із спадкового майна речей,
вартість яких не повинна перевищувати суми фак-
415
Нотаріат в Україні
тично зроблених витрат на потреби, зазначені у частинах першій та другій
цієї статті.
Стаття 65. Припинення охорони спадкового майна Охорона спадкового майна
триває до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо її не прийнято —
до закінчення строку, встановленого цивільним законодавством України для
прийняття спадщини.
Про припинення охорони спадкового майна державний нотаріус за місцем
відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу
майна за правом спадкоємства до держави — відповідні фінансові органи.
Глава 7. Видача свідоцтв про право на спадщину
Стаття 66. Свідоцтво про право на спадщину та строки його видачі
На майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або
держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається
свідоцтво про право на спадщину.
Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним
законодавством України.
Стаття 67. Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою
спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним
законодавством, на ім’я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з
них окремо.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть бути за
згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, включені до
свідоцтва про право на спадщину як такі, що прийняли спадщину. Така
згода спадкоємців повинна бути викладена у письмовій формі і подана
державній нотаріальній конторі до видачі свідоцтва про право на
спадщину.
Про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім’я неповнолітнього чи
недієздатного спадкоємця державний нотаріус повідомляє органи опіки та
піклування за місцем проживання спадкоємця для охорони його майнових
інтересів.
При переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину
видається відповідному фінансовому органові.
416
Додатки
Стаття 68. Видача свідоцтва про право на спадщину за законом
Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом
перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини,
наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які
подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що
підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть
бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і
подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем,
включені до свідоцтва про право на спадщину.
Стаття 69. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом
Державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за
заповітом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і
місце відкриття спадщини, склад спадкового майна.
Державний нотаріус також перевіряє коло осіб, які мають право на
обов’язкову частку в спадщині.
<: . : iv .4 v _ n20 n>??’-‘;-.-.’?? • :.??’??’ -?•:;? ? .”-:•??” :
;- •-
ІНСТРУКЦІЯ
про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України
(У тексті Інструкції слова «Єдиний реєстр заповітів
та спадкових справ» у всіх відмінках замінено на слова
«Спадковий реєстр» у відповідних відмінках згідно з Наказом
Міністерства юстиції № 33/5 від 07.04.2005)
Глава І Загальні положення
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які
працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних
архівах (далі — державні нотаріуси) або займаються приватною
нотаріальною діяльністю (далі — приватні нотаріуси).
Відповідно до Закону України «Про нотаріат», Цивільного та Сімейного
кодексів України державними нотаріусами вчиняються такі нотаріальні дії:
посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності, шлюбні
договори та ін.);
уживаються заходи до охорони спадкового майна;
установлюється опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме;
видаються свідоцтва про право на спадщину;
видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя;
видаються свідоцтва про посвідчення та про прийняття на зберігання
секретних заповітів;
429
Нотаріат в Україні
видаються свідоцтва виконавцям заповіту;
оголошуються секретні заповіти;
9) видаються свідоцтва про придбання майна з публічних
торгів (аукціонів);
видаються дублікати документів, що зберігаються у справах
держнотконтори, приватного нотаріуса;
накладається заборона відчуження житлового будинку, будівлі, садиби,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого та рухомого майна, майнових прав;
засвідчується правильність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
засвідчується справжність підпису на документах;
засвідчується правильність перекладу документів з однієї мови на іншу;
посвідчується факт, що фізична особа є живою;
посвідчується факт перебування фізичної особи в певному місці;
посвідчується тотожність фізичної особи з особою, зображеною на
фотокартці;
посвідчується час пред’явлення документів;
19) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим
фізичним і юридичним особам;
приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
вчиняються виконавчі написи;
вчиняються протести векселів;
пред’являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;
вчиняються морські протести;
приймаються на зберігання документи;
засвідчується справжність електронного цифрового підпису на документах
(за наявності технічної можливості роботи з електронними документами).
Законодавством України на нотаріусів може бути покладено вчинення й
інших нотаріальних дій.
3. Приватні нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, передбачені пунктом 2
цієї Інструкції, за винятком:
видачі свідоцтва про право на спадщину;
видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя у разі смерті одного з подружжя;
ужиття заходів до охорони спадкового майна;
430
Додатки
4) видачі свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач не
призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від
виконання заповіту чи був усунений від його виконання.
У державних нотаріальних архівах видаються дублікати документів і
засвідчується правильність копій (фотокопій) і виписок з документів, які
зберігаються в справах цих архівів, а також скасовуються заповіти,
довіреності, розриваються (припиняється дія) договори довічного
утримання, ренти, спадкові та інші договори, знімається заборона
відчуження або здійснюється її перереєстрація.
Нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України з використанням
спеціальних бланків нотаріальних документів (далі — спеціальні бланки).
Для виготовлення документів реєстрів інформаційної системи Міністерства
юстиції України використовуються захисні знаки нотаріальних документів
(далі — захисні знаки) та спеціальні бланки документів інформаційної
системи Міністерства юстиції України. Перелік документів з реєстрів, для
виготовлення яких використовуються захисні знаки та спеціальні бланки
документів інформаційної системи Міністерства юстиції України,
установлюється Міністерством юстиції України.
Зразок та опис спеціальних бланків, захисних знаків та спеціальних
бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, а
також порядок їх постачання, зберігання, обліку та звітності витрачання
встановлюються Міністерством юстиції України.
На спеціальних бланках викладаються примірники:
правочинів, для яких чинним законодавством установлено обов’язкову
нотаріальну форму (крім засновницьких договорів та установчих актів);
правочинів, для яких чинним законодавством не передбачено обов’язкової
нотаріальної форми, але які посвідчуються на бажання сторін;
договорів про розірвання всіх вищезгаданих правочинів, а також про
внесення змін та доповнень до нотаріально посвідчених правочинів;
свідоцтв про встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана
безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої
невідоме;
свідоцтв про право на спадщину;
свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя;
431
Нотаріат в Україні
свідоцтв про придбання майна з публічних торгів (аукціонів);
свідоцтв виконавця заповіту;
свідоцтв про посвідчення фактів (підпункти 16-19 пункту 2 цієї
Інструкції);
свідоцтв про посвідчення та прийняття на зберігання секретних заповітів;
свідоцтв про прийняття на зберігання документів;
свідоцтв про передачу заяв фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і
юридичним особам;
актів про морські протести та протести векселів;
дублікатів документів.
У разі якщо нотаріус засвідчує правильність перекладу документа з однієї
мови на іншу, текст перекладу викладається на спеціальному бланку.
У разі якщо текст нотаріального документа викладено на трьох і більше
сторінках, на бланках викладаються перша і остання сторінки тексту
документа.
Зазначені нотаріальні дії, виконані без використання спеціального
бланка, є нечинними.
Засвідчення нотаріусом справжності підпису перекладача на перекладі,
засвідчення вірності копій (фотокопій) з документів та виписок з них
можуть здійснюватися без використання спеціальних бланків.
Спеціальні бланки не використовуються:
при вжитті заходів до охорони спадкового майна;
установленні опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою;
установленні опіки над майном фізичної особи, місце перебування якої
невідоме;
при укладанні договору про управління спадщиною; при прийнятті в депозит
грошових сум і цінних паперів.
Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють
заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що
встановлює заборгованість, то він має бути продовжений чи викладений
повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку.
При вчиненні протестів векселів і посвідченні неоплати чеків відповідні
відмітки та написи виконуються на цих документах.
На спеціальних бланках виконуються всі примірники документів, за
винятком примірника, який залишається у справах нотаріуса або державного
нотаріального архіву. На цьому примірни-
432
Додатки
ку нотаріус указує серію та номери використаних на нотаріальну дію
спеціальних бланків. Серія та номер використаного бланка зазначаються
також у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі «Зміст
нотаріальної дії».
На прохання зацікавлених осіб використання спеціальних бланків
нотаріусами допускається також і при вчиненні нотаріальних дій, щодо
яких їх використання не є обов’язковим.
6. Нотаріуси відповідно до статті 7 Закону України «Про но
таріат» у своїй діяльності керуються законами України, постано
вами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями пре
зидента України, постановами і розпорядженнями Кабінету
Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, —
законодавством Республіки Крим; наказами Міністерства юс
тиції України; нормативними актами обласних, Київської та Се
вастопольської міських державних адміністрацій.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси в установленому порядку та в
межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм
міжнародного права, а також чинних міжнародних договорів, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
7. Нотаріуси зобов’язані додержуватись таємниць нотаріаль
них дій та відомостей, одержаних ними у зв’язку з їх вчиненням.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки
фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися
нотаріальні дії.
На письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, органів
дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та документи
видаються у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими
справами, що перебувають у їх провадженні.
Довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.)
видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам,
переліченим в абзаці третьому цього пункту, та спадкоємцям за законом
тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його
смерть.
На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки,
документи і копії (фотокопії) з них, необхідні для визначення
правильності стягнення державного мита та з метою оподаткування. На
письмову вимогу державної податкової інспекції з метою оподаткування
нотаріусом подаються лише довідки, документи і копії (фотокопії) з них,
які стосуються розрахунків податку з доходів фізичних осіб при вчиненні
нотаріальних дій, ор-
433
Нотаріат в Україні
ганізації власної нотаріальної діяльності, діяльності стажистів
нотаріуса, а також найманих працівників.
Обов’язок додержання таємниці здійснюваних нотаріальних дій поширюється
також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з
виконанням ними службових обов’язків.
8. Нотаріуси зобов’язані здійснювати свої професійні обов’яз
ки відповідно до Закону України «Про нотаріат» і складеної при
сяги, сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх
прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати права й обов’яз
ки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються
для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити,
зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв’язку з вчи
ненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії
у разі її невідповідності законодавству України або чинним
міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України.
На прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за вчиненням
нотаріальних дій, нотаріуси мають право витребувати від підприємств,
установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення цих
нотаріальних дій, складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії
(фотокопії) документів та витягів з них, а також давати роз’яснення з
питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.
Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.
9. Мова нотаріального діловодства визначається у відповід
ності до статті 15 Закону України «Про нотаріат». Якщо особа,
яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою
ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бу
ти перекладені їй нотаріусом або перекладачем у письмовій або
усній формі, про що зазначається в посвідчувальному написі.
Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується
тією мовою, яку вона знає.
Глава II Загальні правила вчинення нотаріальних дій
10. Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом
на всій території України, за винятком обмежень у праві вчинен
ня нотаріальних дій, установлених Законом України «Про но
таріат» та іншими актами законодавства України.
434
Додатки
11. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної но
таріальної контори, у державному нотаріальному архіві, примі
щенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих ви
падках, коли фізична особа не може з’явитися в зазначене
приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчу-
ваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними
приміщеннями, але в межах території діяльності держнотконтори
чи визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної нотаріальної
контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим
місцем приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії
(удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із
зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена
поза вказаними приміщеннями.
12. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у пе
редбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з
доходів фізичних осіб1, у день подачі нотаріусу всіх необхідних
документів.
Учинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі необхідності
витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та
юридичних осіб або направлення документів на експертизу, а також якщо
відповідно до закону нотаріус повинен упевнитись у відсутності в
зацікавлених осіб заперечень проти вчинення цієї дії.
Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках,
не може перевищувати одного місяця.
За заявою зацікавленої особи, яка бажає звернутися до суду для
оспорювання права або факту, про посвідчення яких просить інша
зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладене на
строк не більше десяти днів.
Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження
заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.
У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви
зацікавленої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого
просить інша зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до
вирішення справи судом.
1 Див. Закон України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів
фізичних осіб».
435
Нотаріат в Україні
Законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для
відкладення і зупинення нотаріальних дій.
13. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють
особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за
вчиненням нотаріальних дій.
Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які
унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт
громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон,
дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка
на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином
України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює,
посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної
війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, та ін.).
Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої
Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи,
не можуть бути використані громадянином України для встановлення його
особи під час укладення цивільно-правових правочинів.
Особа неповнолітнього, до 16 років, установлюється за свідоцтвом про
народження за умови підтвердження батьків (одного з батьків) про те, що
ця особа є їх дитиною.
У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби або з
будь-яких інших причин не може власноручно підписати правочин, заяву або
інший документ, підписується інша фізична особа, нотаріус установлює
особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу
громадянина, який підписався за нього.
Про спосіб установлення особи нотаріусом робиться відповідний запис у
реєстрі нотаріальних дій.
14. При посвідченні правочинів з’ясовується обсяг цивільної
дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в
угодах.
У разі укладання правочинів представником перевіряються його
повноваження.
15. При посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших но
таріальних дій у випадках, передбачених законодавством України
(наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі),
нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та
інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.
436
Додатки
16. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та
інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо
правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності но
таріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ
підписаний ним.
Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних
причин не може власноручно підписати правочин, заяву чи інший документ,
за її дорученням і в її присутності та в присутності нотаріуса правочин,
заяву чи інший документ може підписати інша особа. Про причини, з яких
фізична особа, зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не могла
підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не
може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.
Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії,
неписьменна або сліпа, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа,
про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа
письменна, вона сама підписує документ.
Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, що звернулася за вчиненням
нотаріальної дії, письменна, вона сама прочитує документ і підписує
його. Якщо така особа неписьменна, то при вчиненні нотаріальної дії
обов’язково повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися
з глухою, німою або глухонімою особою і посвідчити своїм підписом, що
зміст право-чину, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника
нотаріальної дії.
17. Нотаріус може не вимагати кожного разу з’явлення відо
мих йому посадових осіб юридичної особи, якщо він має зразки
підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні,
і справжність їхніх підписів не викликає сумніву.
Не дозволяється застосування зразків підписів при посвідченні
правочинів, тексти яких викладаються на спеціальних бланках нотаріальних
документів.
18. Застосування електронного цифрового підпису2 на правочи-
нах здійснюється нотаріусом при наявності технічних можливос
тей роботи з електронними документами на підставі попередньої
письмової згоди підписувача на застосування електронного циф
рового підпису. Заява повинна містити перелік правочинів, на
яких застосовуватиметься електронний цифровий підпис.
2 Див. Закон України від 22.05.2003 № 852-ГУ «Про електронний цифровий
підпис».
Нотаріат в Україні
У разі застосування електронного цифрового підпису нотаріус повинен
встановити особу підписувача та перевірити його дієздатність, а також
обсяг правоздатності юридичної особи та повноважень її представника.
Перевірка цілісності електронного документа3 здійснюється шляхом
перевірки електронного цифрового підпису.
Як оригінал електронного документа не може бути застосовано свідоцтво
про право на спадщину; документ, який відповідно до законодавства може
бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків
існування централізованого сховища оригіналів електронних документів та
інших випадків, передбачених законом.
Чинність і належність відкритого ключа підписувачу перевіряється за
допомогою посиленого сертифіката ключа, виданого акредитованим центром
сертифікації ключів.
Посилений сертифікат ключа повинен містити такі обов’язкові дані:
найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального
засвідчувального органу, засвідчувального центру);
зазначення, що сертифікат виданий в Україні;
унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;
основні дані (реквізити) підписувача — власника особистого ключа;
дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;
відкритий ключ;
найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником
особистого ключа;
інформацію про обмеження використання підпису.
Посилений сертифікат ключа, крім обов’язкових даних, які містяться в
сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа
(стаття 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Посилений сертифікат ключа може бути як в електронній формі, так і у
формі документа на папері.
19. При посвідченні правочинів нотаріусом у текстах право-чинів
зазначаються: для фізичних осіб — ідентифікаційний номер за даними
Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, для юридичних
осіб — ідентифікаційний код за даними
3 Див. Закон України від 22.05.2003 № 852-ІУ «Про електронний цифровий
підпис».
438
Додатки
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На
підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу
подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або
(витяг), фотокопія якої (го) долучається до примірника правочину, який
залишається у справах нотаріуса.
20. У відповідності до статті 47 Закону України «Про но
таріат» нотаріус управі витребувати від фізичних та юридичних
осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріаль
них дій. Такі відомості і (або) документи повинні бути подані в
строк, указаний нотаріусом. Проте цей строк не може перевищу
вати одного місяця.
Ненадання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є підставою для
відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.
21. Нотаріус не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я і від
свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини,
їхніх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів,
сестер), а також на ім’я і від імені працівників даної нотаріальної
контори (бюро) та працівників, що перебувають у трудових відно
синах з нотаріусом.
У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються будь-якими іншими
нотаріусами чи посадовими особами будь-якого органу місцевого
самоврядування в межах його компетенції.
22. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи
інші незастережені виправлення, документи, текст яких немож
ливо прочитати внаслідок пошкодження, а також які написані
олівцем.
Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що
подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені
підписом посадової (уповноваженої на те) особи і печаткою установи,
підприємства або організації чи особи, яка видала документ. При цьому
виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати
як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи
викреслене.
Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, у яких не можна
прочитати все в них написане в первісному написанні, як, наприклад,
документи, залиті чорнилом, потерті та ін.
Не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і
більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошнуровано, не пронумеровано і
кількість прошнурованих аркушів не
439
Нотаріат в Україні
завірена підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою
юридичної чи фізичної особи, що видала документи.
23. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій
(фотокопій) документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв
повинні бути написані зрозуміло і чітко; числа і строки, що стосуються
змісту посвідчуваних правочинів, мають бути позначені хоча б один раз
словами, а назви юридичних осіб — без скорочень і із зазначенням їх
адреси. У необхідних випадках зазначаються номери рахунків юридичних
осіб у банках (кредитних установах), а також дата, місце народження та
місце роботи фізичних осіб.
Прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, у тому числі представників
юридичних осіб, повинні бути написані повністю із зазначенням місця їх
проживання. При посвідченні правочинів за участю іноземних громадян
зазначається також і їх громадянство.
На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та
інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів, призначених
для дії за кордоном, у яких прокреслен-ня не допускаються. Дописки і
виправлення повинні бути застережені нотаріусом перед підписом
відповідних осіб (сторін правочинів та інших осіб, які підписали
правочин, заяву та ін.) і повторені в кінці посвідчувального напису. При
цьому виправлення мають бути зроблені так, щоб усе помилково написане, а
потім закреслене можна було прочитати.
Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який
не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії
(наприклад, копія документа), застерігаються нотаріусом лише в кінці
посвідчувального напису до підпису нотаріуса і проставлення печатки.
Якщо документ, що підлягає посвідченню або засвідченню, викладений
неправильно чи неграмотно (чи складений з порушенням вимог чинного
законодавства), нотаріус пропонує особі, що звернулася за вчиненням
нотаріальної дії, виправити його або скласти новий. На бажання
зацікавленої особи документ може бути складений нотаріусом.
У разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються,
викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути прошиті
або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення їх
цілісності, з проставленням печатки нотаріуса і зазначенням кількості
скріплених аркушів.
44С
Додатки
24. При посвідченні правочинів, засвідченні правильності копій
(фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису на
документах, правильності перекладу документів з однієї мови на іншу, при
посвідченні часу пред’явлення документа, при видачі дублікатів на
відповідних документах вчиняються посвідчу-вальні написи за формами,
затвердженими Міністерством юстиції України.
Посвідчувальний напис може бути розміщений як на лицьовому боці
оформлюваного документа, так і на його звороті.
Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без
підчисток, вільні місця — прокреслені, дописки та інші виправлення —
застережені.
Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватись штампи з
текстом відповідного напису.
Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному
документі, він має бути продовжений чи викладений повністю на
прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріального документа.
У цьому разі аркуші, на яких викладено текст документа, і аркуш з
посвідчувальним написом прошнуровуються або скріплюються у спосіб, що
унеможливлює їх роз’єднання без порушення цілісності, пронумеровуються,
кількість аркушів завіряється підписом нотаріуса і скріплюється його
печаткою.
Для викладення посвідчувального напису чи його продовження допускається
також підклейка аркуша. При цьому нотаріус повинен проставити печатку
таким чином, щоб частина її відбитка була на підклеєному аркуші.
Прикріплення і підклейка аркушів для напису про засвідчення правильності
копії (фотокопії) документа, а також для напису на дублікаті документа
не допускаються.
На підтвердження права на спадщину, права власності на частку в
спільному майні подружжя, повноважень виконавця заповіту, посвідчення та
прийняття на зберігання секретного заповіту, оголошення секретного
заповіту, про придбання майна з публічних торгів (аукціону), а також
посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у
певному місці, тотожності фізичної особи з особою, зображеною на
фотокартці, про час пред’явлення документів, про прийняття на зберігання
документів, про придбання майна з публічних торгів (аукціонів) видаються
відповідні свідоцтва, форми яких затверджуються Міністерством юстиції
України.
441
Нотаріат в Україні
25. Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, реєструються в реєстрах
для реєстрації нотаріальних дій.
Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер,
під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається на
документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах.
Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані.
Кількість аркушів у реєстрі повинна бути завірена підписом посадової
особи Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній
Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських
управлінь юстиції, уповноваженої на те начальниками цих управлінь.
Підпис посадової особи скріплюється гербовою печаткою відповідного
управління юстиції.
Запис нотаріальної дії у реєстр провадиться нотаріусом чи консультантом
державної нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових
відносинах з приватним нотаріусом, тільки після того, як посвідчувальний
напис на документі або документ, що видається нотаріусом, ним підписані.
Запис у реєстрі олівцем не допускається.
Кожен нотаріус веде окремий реєстр. У державній нотаріальній конторі, де
працюють кілька нотаріусів, реєстрам присвоюються індекси, які
збігаються з номером печатки державного нотаріуса. У цьому разі номери
на документах, оформлюваних державним нотаріусом, позначаються таким
чином: № 1-1, № 1-2, № 2-1 та ін., де перша цифра означає індекс
реєстру, а друга — порядковий номер запису.
Наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в
Автономній Республіці Крим, обласних, Київського чи Севастопольського
міських управлінь юстиції нотаріусам може бути дозволено ведення
самостійних реєстрів для запису окремих видів нотаріальних дій.
У цьому разі номери на документах, записаних у такі реєстри,
позначаються таким чином: № 1-К-10 (тобто, запис за номером десятим
зроблено в першому реєстрі для реєстрації засвідчення правильності копій
документів у багатоскладовій державній нотаріальній конторі); № З-В-5
(запис за номером п’ятим у третьому реєстрі для реєстрації виконавчих
написів у багатоскладовій державній нотаріальній конторі); № Д-4 (запис
за номером четвертим у реєстрі для запису довіреностей в односкладовій
державній нотаріальній конторі чи в приватного нотаріуса).
442
Додатки
Дописки та виправлення, зроблені в реєстрі для реєстрації нотаріальних
дій, повинні бути застережені нотаріусом і скріплені його підписом.
У реєстр для реєстрації нотаріальних дій вноситься запис про з же
вчинену нотаріальну дію саме після підписання нотаріусом документа та
проставлення на ньому печатки.
Відомості про вчинення окремих видів нотаріальних дій підлягають
реєстрації в Єдиних реєстрах, перелік та порядок ведення яких
установлюються Міністерством юстиції України.
Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в реєстрі
для реєстрації нотаріальних дій.
26. Нотаріуси вправі видавати витяги з реєстрів для реєстрації
нотаріальних дій в порядку, установленому пунктом 7 цієї
Інструкції.
Витяги з реєстрів нотаріальних дій щодо заповітів видаються тільки після
смерті заповідача.
27. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, до
лучаються до примірника правочину, свідоцтва про право на
спадщину та ін., що залишаються у справах нотаріуса.
Оригінали документів (наприклад, акти цивільного стану про народження,
шлюб, смерть) повертаються особам, що їх подали, а в нотаріуса
залишаються їх копії (фотокопії).
Копії (фотокопії) подаються зацікавленими особами або на їх прохання
виготовляються нотаріусом чи іншим працівником нотаріальної контори або
особою, яка перебуває у трудових відносинах з нотаріусом. На таких
копіях нотаріус робить напис «З оригіналом згідно», ставить дату і свій
підпис, які скріплює печаткою.
Документи, що посвідчують особу фізичних осіб, які звернулися за
вчиненням нотаріальних дій, їх представників або представників юридичних
осіб, повертаються особам, що їх подали, у реєстрі записуються
найменування документа, його номер, дата видачі й найменування установи,
яка видала документ.
Якщо фізична особа звернулася за засвідченням правильності копій
(фотокопій) документа чи виписок з документа, нотаріус установлює її
особу і робить у реєстрі відмітку «Особу встановлено».
Документи, що підтверджують сплату в передбачених законом випадках
податку з доходів громадян, повертаються особам, які здійснили таку
оплату. У цьому разі нотаріус у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій
записує найменування документа, його номер, дату та найменування
установи банку, в якому здійснено платіж. Фотокопія платіжного документа
долучається до примірника правочину, що залишається у справах нотаріуса.
443
Нотаріат в Україні
28. Не залишаються у справах нотаріуса:
документи, які стверджують право власності фізичних чи юридичних осіб на
житловий будинок (частину будинку), будівлю, садибу, квартиру, садовий
будинок, гараж, земельну ділянку чи їх частини, інше нерухоме майно
(свідоцтво про право власності на житло, свідоцтво про право на
спадщину, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні
подружжя, державні акти про право власності на землю, договори
купівлі-продажу, дарування, міни житлового будинку (частини будинку),
будівлі, садиби, квартири, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна, у тому числі зареєстровані на біржі, договори
про виділення в натурі частки з нерухомого майна, договори про поділ
нерухомого майна та ін.), — якщо посвідчується договір про заставу,
оренду тощо майна чи найму (позички) житла, відчуження власником
(власниками) частини належного йому (їм) майна, а також якщо учасники
спільної часткової власності мають один спільний правовстановлювальний
документ на згадане майно і один з них відчужує належну йому частку (чи
частку від частки);
договори про відчуження не закінчених будівництвом житлових будинків,
будівель (їх частин) або інших споруд; договори про порядок установлення
чи зміну розміру ідеальних часток у спільній частковій власності, а
також договори про порядок володіння та користування спільним майном.
При посвідченні договорів про відчуження частки майна (або частки від
частки) на правовстановлювальних документах, що повертаються
відчужувачам, робиться напис про зміст посвідченого договору, наприклад:
«Продано 1/4 частину цього будинку за договором, посвідченим 15 лютого
1993 року за реєстром № 1231», дата, підпис нотаріуса, що скріплюються
печаткою нотаріуса;
сертифікат про право на земельну частку (пай), трудова книжка члена
колективного або іншого сільськогосподарського підприємства, яке
містилося на території, що зазнала радіоактивного забруднення, — при
посвідченні договорів відчуження земельної частки (паю);
охоронні свідоцтва — при посвідченні договорів піднайму;
свідоцтва про реєстрацію, технічні паспорти, реєстраційні талони, чеки,
довідки-рахунки магазину на автотранспортні засоби, інші самохідні
машини і механізми — при посвідченні договорів про їх відчуження,
заставу, оренду, позичку, при видачі свідоцтва тю право на спадщину чи
про право власності на неї;
444
Додатки
документи, що стверджують факт передачі майна з правом його застави.
Про наявність зазначених документів робиться відмітка в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій одночасно з реєстрацією нотаріальної дії,
для вчинення якої вимагався один з таких документів, або відмітка на
примірниках правочинів, на заявах про видачу свідоцтв про право на
спадщину і свідоцтв про право власності або на інших документах, що
долучаються до нотаріально оформлених документів, після чого вони
повертаються особі, яка їх подала. Відмітка, в якій зазначаються назва
документа, ким, коли, за яким номером та на чиє ім’я він виданий,
підписується нотаріусом.
Можливе залишення у справах нотаріуса копій (фотокопій) документів, що
повертаються сторонам правочинів. У таких випадках, крім необхідних
відміток, на залишених копіях (фотокопіях) нотаріус робить напис «З
оригіналом згідно».
29. У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи
посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради,
за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася
нотаріальна дія, державним нотаріусом державного нотаріального архіву
видається дублікат утраченого документа.
До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих
нотаріусом, дублікат утраченого документа видається нотаріусом за місцем
його зберігання.
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора видають
також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових
осіб, зазначених у статті 40 Закону України «Про нотаріат».
Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою
особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, можуть
бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або
щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту. У цьому
разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються
документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця
заповіту).
Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям,
виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача.
Уразі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може
бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть
заповідача і померлого спадкоємця.
445
Нотаріат в Україні
До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката іншого
документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася
нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус долучає засвідчену ним
фотокопію свідоцтва про смерть та засвідчені фотокопії інших документів,
які підтверджують їхні родинні стосунки (фотокопія свідоцтва виконавця
заповіту).
Дублікат секретного заповіту не видається.
У разі втрати свідоцтва про оголошення секретного заповіту нотаріусом
видається дублікат свідоцтва, до якого може бути приєднана копія
(фотокопія) оголошеного секретного заповіту, засвідчена в установленому
порядку.
Нотаріус при видачі дубліката втраченої довіреності перевіряє дійсність
цієї довіреності за даними Єдиного реєстру довіреностей, посвідчених у
нотаріальному порядку. (Пункт 29 доповнено абзацом дев’ятим згідно з
Наказом Міністерства юстиції № 88/5 від 15.08.2005).
Дублікати втрачених довіреностей підлягають обов’язковій реєстрації в
Єдиному реєстрі довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку
відповідно до Положення про Єдиний реєстр довіреностей, посвідчених у
нотаріальному порядку, затвердженого наказом Мін’юсту України від
29.05.99 № 29/5 та зареєстрованого в Мін’юсті України 10.06.99 за №
362/3655. (Пункт 29 доповнено абзацом десятим згідно з Наказом
Міністерства юстиції № 88/5 від 15.08.2005)
Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого
документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність.
На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу
оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу
дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який
зберігається в справах державної нотаріальної контори чи приватного
нотаріуса.
ЗО. Нотаріуси, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону
учасниками цивільних відносин, повідомляють про це відповідні органи для
вжиття необхідних заходів.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус управі
затримати цей документ і направити його до експертної установи для
проведення відповідного дослідження, оплата якого здійснюється в
установленому порядку.
Про направлення документа до експертної установи нотаріус виносить
постанову, в якій зазначаються:
446
Додатки
лата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та
адреса державної нотаріальної контори або найменування нотаріального
округу та адреса розташування робочого місця -рнватного нотаріуса;
найменування документа, дата його видачі, ким та на чиє ім’я він
виданий;
ким (прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання) подано документ для
вчинення нотаріальної дії;
обставини, які викликали необхідність направлення документа для
проведення дослідження;
куди (якій експертній установі) направляється документ для проведення
дослідження;
питання, поставлені для вирішення експерту.
31. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить законові;
не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення
нотаріальної дії;
дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа,
особа, цивільна дієздатність якої обмежена, або представник, який не має
необхідних повноважень;
правочин, що укладається від імені юридичної особи, не відповідає обсягу
її цивільної правоздатності.
Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо
вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що
паплюжать честь і гідність людини.
32. Нотаріус на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні
нотаріальної дії, повинен викласти причини відмови в письмовій
формі і роз’яснити порядок її оскарження. У цих випадках но
таріус не пізніше ніж у триденний строк виносить постанову про
відмову у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові про відмову вказуються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та
адреса державної нотаріальної контори або найменування нотаріального
округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;
прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням
нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і
місцезнаходження юридичної особи;
447
Нотаріат в Україні
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до
нотаріуса (короткий зміст прохання);
мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на
чинне законодавство;
порядок і строки оскарження відмови з посиланням на цивільне
процесуальне законодавство.
Нотаріус не має права на безпідставну відмову у вчиненні нотаріальної
дії.
33. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справ
ляють державне мито, а в передбачених законодавством випад
ках нараховують податок з доходів громадян у розмірах, установ
лених чинним законодавством.
За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру,
які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг
технічного характеру (складання проектів правочинів, заяв, виготовлення
копій (фотокопій) документів чи виписок з них тощо) справляється окрема
плата. Перелік таких послуг та розмір плати за них установлюються
Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, обласними, Київським чи Севастопольським міськими
управліннями юстиції.
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій, а також за надання
послуг технічного характеру справляють плату, розмір якої визначається
за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною
особою, але не меншу від розміру ставок державного мита, яке
справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії, а в
передбачених законодавством випадках нараховують податок з доходів
громадян. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються
приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії,
провадиться за домовленістю сторін.
34. Якщо нотаріус виявить, що внаслідок допущеної ним по
милки вчинена нотаріальна дія є неправильною, він зобов’язаний
довести про це до відома сторін (особи), щодо яких вчинено но
таріальну дію, для вжиття заходів до скасування вказаної но
таріальної дії відповідно до вимог чинного законодавства.
448
Додатки
РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ
-Глава III Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій
35. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством
установлено обов’язкову нотаріальну форму.
Відповідно до чинного законодавства обов’язковому нотаріальному
посвідченню підлягають:
договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва,
рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна
(статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України);
іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних
об’єктів (стаття 18 Закону України «Про іпотеку», стаття 13 Закону
України «Про заставу», стаття 577 Цивільного кодексу України;
договори про спільну часткову власність на земельну ділянку;
купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про
передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними
ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості)
власникам земельних часток (паїв) (статті 88, 128, 132, 142 Земельного
кодексу України, стаття 14 Закону України «Про порядок виділення в
натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток
(паїв)»;
договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження
приватизованого майна (стаття 27 Закону України «Про приватизацію
державного майна», стаття 23 Закону України «Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)»;
договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної
власності подружжя; про надання утримання; про припинення права
утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання
одноразової грошової виплати; шлюбні договори;
договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину;
договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям
права власності на нерухоме майно (статті 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190
Сімейного кодексу України);
449
Нотаріат в Україні
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої
частини) строком на один рік і більше (стаття 793 Цивільного кодексу
України;
договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори
позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична
особа (статті 799, 828 Цивільного кодексу України;
договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства
створюються фізичними особами (стаття 153 Цивільного кодексу України;
договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Цивільного кодексу
України;
договори про зміну черговості одержання права на спадкування (стаття
1259 Цивільного кодексу України;
заповіти (статті 1247, 1249 Цивільного кодексу України);
довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а
також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли
законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності;
довіреність, що видається в порядку передоручення (стаття 245 Цивільного
кодексу України);
інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена обов’язкова
нотаріальна форма.
За бажанням сторін посвідчуються й інші правочини, для яких
законодавством не встановлено обов’язкової нотаріальної форми, як,
наприклад, договори про порядок володіння та користування спільним
майном (житловим будинком, садибою, квартирою, садовим будинком, дачею,
земельною ділянкою тощо), про визначення часток або про зміну часток,
договір доручення тощо.
36. Нотаріуси зобов’язані роз’яснити сторонам зміст і значен
ня поданих ними проектів правочинів і перевірити, чи відповідає
зміст посвідчуваних правочинів вимогам закону і дійсним
намірам сторін4
37. Документи, в яких викладено зміст правочинів, що
посвідчуються в нотаріальному порядку, виготовляються но
таріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких зали-
4 Наприклад, при посвідченні договору про відчуження будівель і споруд
сторонам роз’яснюється зміст статті 120 Земельного кодексу (2768-14); за
договором відчуження, оренди земельної ділянки роз’яснюється зміст
статті 125 Земельного кодексу України.
450
Додатки
шається у справах державної нотаріальної контори чи приватного
нотаріуса, а інші, що мають силу оригіналу, видаються сторонам.
Усі примірники підписуються учасниками правочину.
Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину.
За бажанням учасників правочину кожному з них видається по одному
примірнику, про що зазначається у тексті договору.
38. Договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що
підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів,
які підтверджують право власності на майно, що відчужується
або заставляється, та в передбачених законодавством випадках
державну реєстрацію прав на це майно.
Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки (штампа) про
реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав власності на
нерухоме майно, що є невід’ємною частиною правовстанов л ювального
документа.
39. При посвідченні правочинів нотаріус з’ясовує обсяг цивіль
ної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів (стат
тя 44 Закону України «Про нотаріат», виходячи з того, що цивіль
ною дієздатністю фізичної особи визнається її здатність своїми
діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснюва
ти, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні
обов’язки, самостійно їх виконувати та відповідати в разі їх неви
конання.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти
років (повноліття).
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла
шістнадцяти років і працює за трудовим договором, особі, яка займається
підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, яка записана
матір’ю або батьком дитини.
У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона
набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, у разі
припинення дії трудового договору, припинення фізичною особою здійснення
підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність
зберігається.
При з’ясуванні дієздатності учасників правочинів у разі якщо в нотаріуса
виникає сумнів щодо віку або обсягу дієздатності учасників правочину,
він вимагає відповідний документ (паспорт громадянина України, акт
цивільного стану громадян про народ-
451
Нотаріат в Україні
ження, про шлюб, розірвання шлюбу, трудовий договір, свідоцтво про
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи тощо).
Якщо в нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників правочину
страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, що істотно впливає на
здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними,
зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсичними
речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздатною чи
обмежено дієздатною немає, нотаріус відкладає вчинення правочину і
з’ясовує, чи є рішення суду про визнання особи недієздатною або обмежено
дієздатною, яке набрало законної сили. Якщо таке рішення судом не
виносилось, нотаріус повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один
з органів, указаних у статті 256 Цивільного процесуального кодексу
України, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи
недієздатною або обмежено дієздатною.
У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийняте рішення.
Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення нотаріус або
вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до
розгляду справи в суді.
40. У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному
посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо
поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб, над якими
встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу
органу опіки та піклування на укладення таких договорів (ст.71
Цивільного кодексу України).
Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від імені
фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, вчиняють
батьки (усиновлювачі) або опікуни.
Правочини щодо майна малолітньої дитини можуть бути вчинені одним з
батьків, з яким постійно проживає дитина, за наявності згоди другого з
батьків, підпис якого має бути засвідчений нотаріально.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів
або нерухомого майна має бути згода обох батьків (усиновлювачів) або
піклувальника.
У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько дитини
записаний зі слів матері; у разі смерті другого з батьків, що
підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу реєстрації
цивільного стану; у разі визнання другого з батьків безвісно відсутнім
чи померлим) правочини щодо майна малолітньої дитини вчиняються тим з
батьків, з ким дитина проживає.
452
Додатки
У разі якщо другий з батьків заперечує проти укладання пра-зочину щодо
майна малолітньої дитини, спір може бути вирішений органом опіки та
піклування або судом.
Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені
малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів) або одного з
них.
Правочини від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від
імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені
лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або
піклувальника.
Для укладання правочину неповнолітньою дитиною нотаріус має одержати
згоду будь-кого з батьків (усиновлювачів). У цьому разі така згода
обов’язково витребовується від того з батьків (усиновлювачів), з ким
неповнолітня дитина постійно проживає, за умови попереднього
повідомлення про здійснення правочину неповнолітньою дитиною другого з
батьків (усиновлювачів).
Повідомлення про намір вчинити неповнолітньою дитиною правочин за згодою
одного з батьків (усиновлювачів) надсилається нотаріусом за кошти
зацікавленої особи або особисто зацікавленою особою. В останньому
випадку нотаріусу подаються докази відправлення та одержання адресатом
такого повідомлення.
Опікун не має право укладати, а піклувальник давати згоду на укладення
договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми
близькими родичами, крім передавання майна підопічному у власність за
договором дарування або в безоплатне користування на підставі договору
позички.
Справжність підпису(ів) батьків (усиновлювачів) або піклувальників на
заяві про їх згоду на посвідчення правочинів від імені неповнолітніх
віком від 14 до 18 років, а також від імені осіб, цивільна дієздатність
яких обмежена, повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Засвідчення справжності підпису не потрібне, якщо батьки, усиновлювачі
або піклувальники особисто подадуть нотаріусу заяву про згоду на
посвідчення правочину. У цьому випадку нотаріус установлює особу
заявника, перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на
заяві, і вказує назву документа, його номер, дату видачі та назву
установи, що видала документ, який стверджує особу .«Заява про згоду на
посвідчення правочину може бути викладена на звороті примірника
правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи
приватного нотаріуса, або на окремому аркуші.
453
Нотаріат в Україні
41. При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних
осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов’язані ознайо
митись з установчими документами (статут, засновницький до
говір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію
(перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності (витягом з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України),
положенням про філію та представництво юридичної особи, нака
зом юридичної особи про призначення керівника філії або предс
тавництва і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчи
няється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.
У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність
спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною особою окремого
виду діяльності.
42. При укладенні правочину представником нотаріус пе
ревіряє його повноваження за довіреністю, виданою представни
кові юридичною особою. Нотаріус зобов’язаний перевірити за до
помогою Єдиного реєстру довіреностей, посвідчених у нотаріаль
ному порядку, дійсність довіреності на право розпорядження
майном, у тому числі транспортними засобами. На примірнику
довіреності або її копії, що залишається у справах державної но
таріальної контори чи в приватного нотаріуса, робиться відмітка
про перевірку дійсності довіреності за даними Єдиного реєстру
довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, з обов’язко
вим зазначенням часу, дати та ідентифікаційного номера пе
ревірки. (Абзац перший пункту 42 із змінами, внесеними згідно з
Наказом Міністерства юстиції № 88/5 від 15.08.2005)
Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення право-чинів та
інших дій від осіб, уповноважених на це установчими документами
юридичної особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У
цих випадках від представників вимагаються документи, які передбачають
зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.
При посвідченні правочинів нотаріуси можуть приймати договори, укладені
від імені юридичних осіб їх філіями чи представництвами, підписані
уповноваженими на це особами та скріплені печатками цих філій чи
представництв.
Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріусом
витребовується документ, який стверджує повноваження цього органу та
розподіл обов’язків між членами колегіального органу (статут,
засновницький договір, установчий акт, постанова про обрання посадових
осіб тощо).
454
Додатки
У правочинах щодо майна, яке передане в управління, нотаріусами
обов’язково вказується про те, що вони вчинені управителем майна.
Управителі майна за договором управління діють без довіреностей.
43. Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною
сумісною власністю, які подаються для нотаріального посвідчен
ня, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповно
важеними ними особами.
При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном, які
підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, якщо
правовстановлювальний документ оформлений на одного із співвласників,
нотаріус вимагає письмову згоду інших співвласників. Справжність підпису
на заяві співвласників про їх згоду на укладання таких правочинів
повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Відчуження або застава майна, що є колективною власністю, здійснюється
за рішенням органів управління товариства (загальних зборів, виконавчого
органу), якщо інше не встановлено законом та (або) установчими
документами (актами).
Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише
громадянам.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної
сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Розпорядження майном, що є державною власністю, здійснюється в порядку,
установленому законодавством України.
44. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, ко
ристування та розпорядження майном, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домов
леністю між ними.
Правочини щодо належного подружжю на праві спільної сумісної власності
майна, які потребують обов’язкового нотаріального посвідчення і (або)
державної реєстрації, а також правочини щодо іншого цінного майна можуть
бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого з
подружжя. Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на
укладення такої угоди повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження спільного майна
вказано, кому персонально (прізвище, ім’я, по
455
Нотаріат в Україні
батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він погоджується
продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте майно, чи вказано
ціну продажу, інші умови укладання угоди, нотаріус при її посвідченні
зобов’язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.
У тому разі якщо з поданих нотаріусу документів неможливо встановити час
і підстави набуття майна, що є предметом угоди, а чоловік чи дружина
особи, на ім’я якої це майно зареєстровано, ухиляється від надання
письмової згоди на його відчуження, то особа, на ім’я якої майно
зареєстровано, може в порядку статті 84 Закону України «Про нотаріат»
передати заяву своєму чоловікові чи дружині з пропозицією з’явитися до
нотаріуса для визначення частки чоловіка (дружини) у цьому майні. Якщо
він (вона) не з’явиться до нотаріуса у визначений строк і протягом
місяця після одержання заяви не надішле своїх заперечень, нотаріус може
посвідчити договір від імені чоловіка чи дружини, за ким відповідно до
правовстановлювального документа лічиться це майно, без згоди другого із
подружжя, якщо інше не встановлено договором між подружжям.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у
шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання,
належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не
встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права
спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у
шлюбі між собою, поширюються вимоги, установлені цією Інструкцією щодо
майна, що є правом спільної сумісної власності подружжя. На
підтвердження факту проживання однією сім’єю осіб, які не перебувають у
шлюбі, нотаріусом можуть бути прийняті: договір про спільне проживання
та ведення спільного господарства, рішення суду про встановлення факту
спільного проживання однією сім’єю осіб, які не перебувають у
зареєстрованому шлюбі, записи в будинкових книгах (паспортах) про
постійне проживання або реєстрацію цих осіб за однією адресою тощо, якщо
вони разом з іншими документами підтверджують цей факт.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно,
набуте за час шлюбу.
Розпорядження Майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності,
після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною
згодою відповідно до Цивільного кодексу України.
456
Додатки
45. Правочин щодо розпорядження майном, що подається для нотаріального
посвідчення, може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з
подружжя у разі, якщо з правовстановлювального документа, договору,
укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладання шлюбу та
інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною
власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час
шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором,
укладеним між подружжям, договором дарування або в порядку спадкування,
або за кошти, які належали їй (йому) особисто тощо.
Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на примірнику
правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори
(приватного нотаріуса), з посиланням на реквізити відповідних
документів, якщо ці документи не приєднуються до примірника такого
правочину.
При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені
особи, в якої немає чоловіка або дружини (неодружена (неодружений),
удова (удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також
зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною
сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома
другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява
повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину
через представника — від представника, якщо відчужувач надав йому право
при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність
йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.
Правочини щодо розпорядження майном можуть бути посвідчені без згоди
другого з подружжя також у випадках:
коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце проживання
його невідоме. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення
суду, що набрало законної сили, про визнання другого з подружжя безвісно
відсутнім. У разі встановлення опіки над майном особи, визнаної безвісно
відсутньою, нотаріус виключає майно з опису або повідомляє нотаріуса, що
здійснив опис, про необхідність виключення майна з опису. Про виключення
майна з опису повідомляється опікун;
якщо майно набуто одним з подружжя за час окремого проживання з другим з
подружжя у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. На
підтвердження цієї обставини подається копія рішення суду, що набрало
законної сили, про визнання осо-
457
Нотаріат в Україні
бистою приватною власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього
договору.
Правочини про відчуження або заставу майна, яке передано за договором
управління, посвідчуються нотаріусом за наявності письмової згоди
установника управління. Справжність підпису на заяві установника
управління про згоду на укладання таких угод повинна бути засвідчена в
нотаріальному порядку.
Договори про відчуження або заставу майна (майнових прав) посвідчуються
нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту
за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
У разі наявності заборони договори про відчуження майна, об-тяженого
боргом, посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника
(переведення боргу). (Абзац другий пункту 47 в редакції Наказу
Міністерства юстиції № 40/5 від 24.05.2004)
Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна
(майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності
податкової застави та заставної за даними Державного реєстру застав
рухомого майна.
Договори про відчуження майна (майнових прав) платником податків, активи
якого перебувають у податковій заставі, посвідчуються за умови письмової
згоди відповідного податкового органу.
У разі оформлення заставної перехід права власності на предмет іпотеки
не допускається до повного задоволення вимоги за заставною.
48. Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально
посвідченого договору оформляється шляхом складання окремо
го договору, який додається до примірника основного договору,
що міститься в справах державної нотаріальної контори, приват
ного нотаріуса (державного нотаріального архіву). Договір про
зміну або розірвання договору підписується сторонами і по-
свідчується нотаріусом. На всіх примірниках основного договору
робиться відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазнача
ються номер за реєстром та дата посвідчення договору про зміну
або розірвання.
Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про зміну
або розірвання договору робиться запис у реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір.
458
Додатки
Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити
договір про його зміну або розірвання (у разі смерті, заміщення
приватного нотаріуса у разі неможливості виконання ним своїх обов’язків,
призупинення здійснення приватним нотаріусом своєї діяльності, передачі
документів до державного нотаріального архіву тощо), договір про зміну
або розірвання основного договору може бути посвідчений іншим
нотаріусом. При цьому таким нотаріусом складається додатковий примірник
договору, який направляється ним за місцем зберігання договору, що
змінюється або розривається, для долучення до нього. Одночасно сторонам
договору нотаріус роз’ясняє можливість повернення правовстановлювальних
документів за місцем зберігання примірника договору, що розірваний.
Укладання договорів про зміну або розірвання нотаріально посвідчених
договорів здійснюється з дотриманням правил пункту 45 цієї Інструкції.
Якщо договір про розірвання договору про відчуження житлового будинку,
садиби, споруди, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна посвід-чується після державної
реєстрації договору відчуження, нотаріус вимагає подання витягу з
Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де
інвентаризація не проведена, — довідку відповідного органу місцевого
самоврядування, а також перевіряє відсутність (наявність) заборони на
відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження
об’єктів нерухомого майна та відсутність або наявність податкової
застави та інших застав за даними Державного реєстру застав рухомого
майна.
Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у податковій
заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного податкового
органу.
У разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого
договору недійсним нотаріус робить про це відмітку на примірнику
договору, який зберігається в його справах, долучивши до нього копію
рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій і, за можливості, на всіх інших примірниках договору.
Правовстановлювальний документ повертається відчужувачу майна на його
вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення договору про відчуження
майна при його зміні або розірванні сторо-
459
Нотаріат в Україні
нам не повертається.
Про зміну або розірвання договору, що підлягає державній реєстрації,
нотаріус повідомляє відповідний орган, який здійснює державну
реєстрацію, якщо такий договір до його зміни або розірвання був цим
органом зареєстрований.
49. Договір про відчуження майна, що підлягає державній
реєстрації, а також договір про зміну або розірвання такого дого
вору, якщо договір, що змінюється (розривається), був зареєстро
ваний у відповідному органі, повинні бути подані для державної
реєстрації за місцем обліку цього майна, про що нотаріус зазна
чає у посвідчувальному написі і роз’яснює сторонам.
50. Ціна в договорі про відчуження або заставу майна встанов
люється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено зако
нодавчими актами.
– – –
РОЗДІЛ 2
ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЧАСТКОЮ
НЕРУХОМОГО МАЙНА В СПІЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ
Власність двох чи більше осіб з визначенням часток коленого з них у
праві власності є спільною частковою власністю.
Суб’єктами права спільної часткової власності на землю можуть бути
фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає при
добровільному об’єднанні власниками належних їм земельних ділянок,
придбанні у власність на підставі цивільно-правових угод та порядку
спадкування земельної ділянки двома чи більше особами за рішенням суду.
53. Право спільної часткової власності здійснюється співвлас
никами за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про
порядок володіння та користування майном, що є їхньою спіль
ною частковою власністю.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що
перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх
співвласників згідно з договором про спільну часткову власність на
земельну ділянку, що є невід’ємною частиною правовстановлювального
документа, або судовим рішенням у разі недосягнення згоди.
54. У разі якщо один з учасників спільної часткової власності
460
Додатки
продає належну йому частку в спільній власності сторонній особі,
нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі
повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як
фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку
сторонній особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця
частка.
Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві
спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про
подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво, видане
нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно із статтею 84 Закону
України «Про нотаріат» або заява учасників спільної часткової власності
про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що
продається (із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця
частка).
Справжність підпису на заяві учасника спільної часткової власності
повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права
переважної купівлі може бути викладена на окремому стандартному білому
аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі реєстрації вхідних
документів або на спеціальному бланку нотаріальних документів (на
бажання зазначеного учасника).
Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової
власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу
заяви не видається, але примірник заяви з написом нотаріуса про її
вручення повинен бути доданий до примірника договору купівлі-продажу
частки відчужуваного майна, який залишається у справах нотаріуса.
При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової
відповіді вона додається до зазначеного примірника договору.
При посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового
договору; дарування; ренти (якщо майно передається безоплатно);
пожертви; міни частини майна або відчуження частини майна, виділеної за
згодою співвласників чи за рішенням суду, а також у разі продажу частини
майна з публічних торгів (аукціону) правила цього пункту не
застосовуються.
55. Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від
здійснення права переважної купівлі або не здійснить
461
Нотаріат в Україні
цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого
майна — протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і
умови продажу, то нотаріус після одержання заяви про відмову або після
спливу встановленого терміну може посвідчити договір купівлі-продажу
частки спільного майна сторонній особі.
Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі може бути
посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що інші учасники
спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їхню
адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю
обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка
органу зв’язку.
Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній особі може бути
посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової
власності невідома. На підтвердження цього повинен бути поданий документ
відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресного бюро
тощо).
Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права
переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної часткової
власності, який протягом строку, установленого цим пунктом Інструкції,
не здійснив свого права на переважну купівлю, дійсна протягом трьох
місяців. Цей строк обчислюється з дня подання заяви про відмову або з
дня, наступного за останнім днем зазначеного місячного (десятиденного)
терміну.
У разі посвідчення угоди купівлі-продажу частки спільного майна за
більшу ціну порівняно з тією, що була запропонована в переданому
повідомленні, але з дотриманням інших визначених умов, подання доказів
повторного повідомлення учасників спільної часткової власності не
вимагається.
56. Про відчуження частки майна, що підлягає державній
реєстрації, нотаріус робить відмітку на правовстановлювальному
документі.
У тексті договору про відчуження частки майна вказуються арифметичні (у
простих дробах) частини.
У договорі про відчуження власником частки майна за бажанням сторін може
бути встановлено порядок володіння та користування конкретними його
частинами відповідно до розміру частки кожного з співвласників.
У договорі про відчуження одним з учасників спільної часткової власності
належної йому частки майна порядок володіння та користування конкретними
його частинами може бути вказаний
462
Додатки
.тише за наявності відповідної угоди між учасниками спільної часткової
власності про порядок володіння та користування майном або за їх
письмовою згодою чи за наявності судового рішення про порядок володіння
та користування майном (конкретними його частинами).
Договір про порядок володіння та користування спільним майном або
конкретними його частинами, крім того, може бути оформлений шляхом
складання самостійного документа, який є невід’ємною частиною
правовстановлювального документа (при укладанні договору щодо порядку
володіння та користування майном, яке підлягає реєстрації).
Договір може бути укладений між усіма учасниками спільної часткової
власності або між кількома з них. В останньому випадку необхідна
письмова згода всіх учасників спільної часткової власності про
встановлення порядку володіння та користування майном або конкретними
його частинами.
При посвідченні самостійних (без посвідчення договору про відчуження)
договорів про порядок володіння та користування майном, яке підлягає
обов’язковій реєстрації, вимагається пра-вовстановлювальний документ та,
у встановлених чинним законодавством випадках, витяг з Реєстру прав
власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не
проведена, — довідка відповідного органу місцевого самоврядування.
Правовстановлювальний документ після його огляду повертається
власникові, а в тексті угоди зазначаються найменування цього документа,
номер і дата його видачі та назва юридичної особи, що його видала.
59. Учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про
визначення розміру часток, зміну розміру часток, якщо в
правовстановлювальному документі розмір часток не вказаний або вказаний
неправильно, а також виділення частки в натурі (поділу).
Укладення таких угод є необхідним у випадках, передбачених законом
(стаття 67 Сімейного кодексу України (2947-14), статті 88, 133
Земельного кодексу України (2768-14) тощо).
Договір про визначення часток, зміну розміру часток є невід’ємною
частиною правовстановлювального документа. При цьому нотаріус або
підшиває один примірник такого договору до правовстановлювального
документа, або вчиняє на цьому документі службову відмітку щодо
посвідчення договору про визначення, зміну розміру часток.
Договори про виділення частки в натурі з майна (поділ), що підлягає
реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі доку-
463
Нотаріат в Україні
ментів, що стверджують право власності на таке майно. Крім того,
нотаріусу подається витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а
в населених пунктах, де інвентаризація не проведена, — довідка
відповідного органу місцевого самоврядування або інший документ,
оформлений у порядку, установленому чинним законодавством, у якому
визначені ідеальна частка, її вартість та розмір, висновок щодо
технічної можливості виділення цієї частки в натурі (поділ) на
місцевості, а також найменування та площа приміщень, з яких складається
частка.
Одночасно з посвідченням договору про виділення в натурі (поділ)
житлового будинку, будівлі, садиби або споруди нотаріусом посвідчується
договір про виділення в натурі (поділ) на місцевості земельної ділянки.
Для посвідчення останнього, поряд з іншими документами, нотаріусу
подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність
на земельну ділянку.
Укладення договору про виділення частки в натурі (поділ) припиняє
спільну часткову власність. У посвідчувальному написі нотаріусом
зазначається про необхідність реєстрації прав за цим договором у
порядку, установленому чинним законодавством.
Договір про визначення, зміну розміру часток, виділення частки в натурі
(поділ) підлягає державній реєстрації в органах бюро технічної
інвентаризації, про що зазначається в посвідчувальному написі.
Спори між учасниками спільної часткової власності щодо визначення, зміни
розміру часток, а також виділення частки спільного майна в натурі
(поділ) вирішуються в судовому порядку.
РОЗДІЛ з
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ
ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ, САДИБИ,
КВАРТИРИ, ДАЧІ, САДОВОГО БУДИНКУ, ГАРАЖА, ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ, ІНШОГО
НЕРУХОМОГО МАЙНА
Посвідчення договорів про відчуження житлового будинку, садиби,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням указаного майна
(стаття 55 Закону України «Про нотаріат».
При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового
будинку, а також іншого нерухомого майна, що підля-
464
Додатки
гає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують
право власності (довірчої власності) на вказане майно, та, у
передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують
державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.
62. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий
будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути
підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів:
нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного
утримання (догляду), ренти, дарування, міни;
спадковим договором;
свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних
торгів;
свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних
торгах);
свідоцтвом про право власності на об’єкти нерухомого майна;
свідоцтвом про право на спадщину;
свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя;
договором про поділ спадкового майна;
договором про припинення права на утримання за умови набуття права на
нерухоме майно;
договором про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з
передачею права власності на нерухоме майно;
договором про виділення частки в натурі (поділ);
іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпоте-кодержателя,
якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права
власності на предмет іпотеки;
рішенням суду;
договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за наявності
відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
Право довірчої власності підтверджується договором управління майном.
Право власності на земельну ділянку фізичних та юридичних осіб, а також
право державної та комунальної власності підтверджуються державним актом
(стаття 126 Земельного кодексу України.
Право власності на земельну частку (пай) фізичних осіб, евакуйованих із
зони відчуження, які відселені із зони безумовного (обов’язкового) або
зони гарантованого добровільного відселення,
465
Нотаріат в Україні
а також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які
зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації,
відселення або самостійного переселення були членами колективних або
інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа,
які проживають у сільській місцевості, може бути підтверджене трудовою
книжкою члена колективного або іншого сільськогосподарського
підприємства чи нотаріально засвідченим витягом з неї5 при наявності в
ній відповідного запису.
Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження, відселення або
їх самостійного переселення та членства в колективному або іншому
сільськогосподарському підприємстві є довідки, видані обласними
державними адміністраціями за місцем евакуації, відселення чи
самостійного переселення про їх:
евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій, що зазнали
радіоактивного забруднення6;
членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві,
яке розміщувалося на території, що зазнала радіоактивного забруднення.
63. Крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та
інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає
реєстрації, нотаріус вимагає документи, передбачені наказом Міністерства
юстиції України «Про надання витягів з Реєстру прав власності на
нерухоме майно та оформлення свідоцтв про право власності на нерухоме
майно на спеціальних бланках» від 20 вересня 2002 року № 84/5,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 вересня 2002 року №
773/7061 (із змінами і доповненнями, унесеними наказом Міністерства
юстиції України від 23 жовтня 2002 року № 92/5, а в сільській
місцевості, де інвентаризація не проведена, — довідку відповідного
органу місцевого самоврядування з викладенням характеристики
відчужуваного нерухомого майна.
Коли з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що
власник, наприклад, житлового будинку здійснив або здійснює його
перебудову чи прибудову, у тому числі перепланування житлового будинку,
переобладнання нежитлового при-
5 Див. Закон України від 05.06.2003 № 899-ІУ «Про порядок виділення в
натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток
(паїв)». ” Див. Постанову Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 №
1651 «Деякі питання реалізації громадянами, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи, права на отримання земельної частки (паю)».
466
Додатки
міщення в житлове і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові
будівлі та споруди без установленого дозволу або без належно
затвердженого проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з
грубим порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає
подання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл здійснити
перебудову, прибудову, перепланування чи звести господарські, побутові
будівлі та споруди. При відсутності такого рішення нотаріус відмовляє в
посвідченні договору відчуження житлового будинку, власником якого
здійснено таку перебудову, прибудову, переобладнання чи зведено
господарські побутові будівлі та споруди.
Якщо ^поданих нотаріусу документів випливає, що житловий будинок,
будівля, споруда, інше нерухоме майно збудоване (або будується) на
земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, нотаріус
відмовляє в посвідченні договору відчуження житлового будинку та іншого
нерухомого майна.
Якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя
передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій
особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними
правилами посвідчення договорів відчуження.
Для посвідчення такого договору, відповідно до статті 38 Закону України
«Про іпотеку», іпотекодержатель зобов’язаний за тридцять днів до
укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та
всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права
чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір із
зазначенням ціни та інших умов, на яких продається предмет іпотеки. У
такому разі нотаріус, керуючись вимогами пункту 55 цієї Інструкції,
повинен упевнитись у тому, що іпотекодержатель повідомив осіб, які мають
зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет
іпотеки, відповідно до витягу з Державного реєстру застав рухомого
майна.
Особи, які виявили бажання придбати предмет іпотеки (відмовитися від
права купівлі), повинні в тридцятиденний строк з дня одержання
повідомлення про продаж письмово повідомити іпотекодержателя або
нотаріуса про свій намір. Особа набуває переважне право на придбання
предмета іпотеки в іпотекодержателя з дня отримання іпотекодержателем
або нотаріусом повідомлення про згоду на купівлю предмета іпотеки.
467
Нотаріат в Україні
Якщо в установлений строк відповідь на повідомлення від осіб, які мають
право переважної купівлі предмета іпотеки, не надійшла, нотаріус може
посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій іншій
особі на розсуд іпотекодержателя.
Якщо особа, яка висловила згоду придбати предмет іпотеки, ухиляється або
з інших причин не вчиняє дій до укладення договору купівлі-продажу
предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5 днів після закінчення
тридцятиденного строку, увста-новленого для надання такої згоди, вона
втрачає право на придбання предмета іпотеки. Це право переходить до
інших осіб, які висловили намір придбати предмет іпотеки, відповідно до
пріоритету їхніх прав і вимог.
Якщо повідомлень про згоду на придбання предмета іпотеки надійшло
декілька, право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя
належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи
вимог.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може бути
посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що інші особи,
які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги
на предмет іпотеки, відмовились одержати надіслані на їх адресу
повідомлення про намір продати предмет іпотеки. Про цю обставину повинна
свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв’язку.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може бути
посвідчений також у разі, якщо адреса інших осіб, які мають
зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет
іпотеки, невідома. На підтвердження цього факту повинен бути поданий
документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресного
бюро тощо).
Ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою між
іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнен-ня згоди щодо ціни
продажу продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною, не нижчою за
встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується відповідним актом про
оцінку.
Договір купівлі-продажу є підставою для припинення іпотеки та зняття
заборони відчуження предмета іпотеки.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки є правовою підставою для
реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом
іпотеки.
66. При посвідченні договору викупу земельної ділянки (у разі
відсутності на ній житлового будинку, споруди та іншого нерухо-
468
Додатки
мого майна, насаджень), що перебуває у приватній власності, для
суспільних потреб нотаріус вимагає подання відповідного рішення органів
державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів
місцевого самоврядування. При посвідченні такого договору нотаріус
роз’яснює власникові земельної ділянки зміст статті 146 Земельного
кодексу України та статті 350 Цивільного кодексу України, про що
зазначається в тексті договору.
67. Для посвідчення угоди про передачу права власності на зе
мельну ділянку нотаріусу, крім документів, передбачених пунк
тами 62, 71 цієї Інструкції, подаються заява власника земельної
ділянки та рішення органів місцевого самоврядування або ор
ганів виконавчої влади про згоду на одержання права власності
на таку земельну ділянку.
68. При посвідченні договорів купівлі-продажу земельних
ділянок державної та комунальної власності органами місцевого
самоврядування та органами виконавчої влади до їх розмежуван
ня нотаріуси як правовстановлювальні документи приймають:
у межах населених пунктів — рішення відповідних органів місцевого
самоврядування, погоджені з відповідними органами виконавчої влади;
за межами населених пунктів — розпорядження органів виконавчої влади,
прийняті за погодженням з відповідними органами місцевого
самоврядування.
69. Для посвідчення договору купівлі-продажу земельних
ділянок державної чи комунальної власності, після визначення
їх меж у натурі (на місцевості), нотаріусу, крім державного акта
про право власності, подається рішення відповідного органу
місцевого самоврядування або органу виконавчої влади. Таке
рішення (розпорядження) має відображати протокол про прове
дений аукціон (конкурс). У разі якщо інформація, що міститься
у рішенні (розпорядженні), є недостатньою для посвідчення дого
вору, нотаріусу подається належним чином оформлений прото
кол про проведений аукціон (конкурс).
Вимога щодо обов’язковості продажу земельних ділянок державної та
комунальної власності на конкурентних засадах не розповсюджується на
право викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого
майна, що є власністю покупців цих ділянок.
70. Договір про обмін земельними ділянками, які виділені
єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних
469
Нотаріат в Україні
часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
посвідчується нотаріусом за згодою всіх співвласників таких земельних
ділянок. Договір посвідчується між власниками, один з яких виявив
бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно.
Предметом договору можуть бути земельні ділянки, які відносяться до
різних земельних масивів7.
При посвідченні договору про відчуження земельної ділянки як
самостійного об’єкта цивільних правовідносин нотаріус перевіряє
відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного
земельного кадастру. Перехід права власності на земельну ділянку не
припиняє встановленого обмеження (обтяження). Про встановлене обмеження
(обтяження) та його зміст нотаріус зазначає в тексті договору.
При посвідченні правочинів про перехід права власності на житловий
будинок, будівлю або споруду нотаріус роз’яснює сторонам зміст статті
377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності або права
користування на земельну ділянку (її частину), на якій вони розміщені,
без зміни її цільового призначення.
При посвідченні договору про відчуження житлового будинку, споруди,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна, належного дітям, а також особам, визнаним
недієздатними або обмежено дієздатними, нотаріус керується пунктом 40
цієї Інструкції.
РОЗДІЛ 4
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ОБ’ЄКТІВ
НЕЗАВЕРШЕНОГО БУДІВНИЦТВА
74. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові
будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення
будівництва.
Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття його до
експлуатації, якщо це передбачено договором або законом.
Право власності на зазначене майно виникає з моменту державної
реєстрації, якщо це передбачено законом.
Положення про порядок передачі у приватну власність громадян
незавершених будівництвом будинків садибного типу, затверджене
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 637 (із змінами та
доповненнями).
470
Додатки
До завершення будівництва особа вважається власником лише матеріалів,
обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Ці
матеріали та обладнання можуть бути предметом відчуження за умови
надання нотаріусу відповідних правовс-тановлювальних документів.
При посвідченні договорів відчуження недобудованого нерухомого майна
нотаріус як правовстановлювальний документ вимагає подання рішення суду,
що набрало законної сили, про визнання права власності на недобудоване
нерухоме майно.
75. У разі якщо власник недобудованого нерухомого майна на
був право власності на це майно до набрання чинності Цивільним
кодексом України (01.01.2004), то це майно може бути предме
том відчуження.
При посвідченні договорів про відчуження такого майна нотаріус перевіряє
ті самі обставини! вимагає ті самі документи, що й при відчуженні
житлового будинку, споруди, квартири, дачі, садового будинку, іншого
нерухомого майна, завершеного будівництвом, крім витягу з Реєстру прав
власності на нерухоме майно чи довідки, виданої відповідними органами
місцевого самоврядування у місцевості, де інвентаризація не проведена.
76. Посвідчення договорів про безоплатну передачу в приватну
власність громадян незавершених будівництвом будинків садиб
ного типу, що споруджувалися (споруджуються) за рахунок
коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення,
здійснюється нотаріусом на підставі рішення обласної або район
ної державної адміністрації за місцем переселення у порядку, ус
тановленому чинним законодавством7.
77. Нотаріус відмовляє у посвідченні договору відчуження
об’єкта незавершеного будівництва, придбаного шляхом прива
тизації, а також земельної ділянки, на якій розташований цей
об’єкт (стаття 19 Закону України «Про особливості приватизації
об’єктів незавершеного будівництва». При цьому нотаріус роз’яс
нює сторонам, що договір про відчуження може бути посвідчений
після завершення будівництва, уведення об’єкта в експлуатацію
та отримання в установленому порядку свідоцтва про право влас
ності на цей об’єкт нерухомого майна.
Положення про порядок передачі у приватну власність громадян
незавершених будівництвом будинків садибного типу, затверджене
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 637 (із змінами та
доповненнями).
471
Нотаріати Україні
РОЗДІЛ 5 ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ РЕНТИ
Договори ренти посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил
посвідчення договорів відчуження.
Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у
власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передачі
майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно
передається безоплатно, — положення про договір дарування. У цьому разі
правила статті 362 Цивільного кодексу України не застосовуються.
80. Текст договору ренти обов’язково повинен містити:
найменування сторін за договором;
предмет договору;
умови, на яких майно передається під виплату ренти;
форму та розмір ренти;
строки виплати ренти; відповідальність платника за прострочення ренти;
право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти;
право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти;
ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що передається під
виплату ренти.
81. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому
під виплату ренти, лише за письмовою згодою одержувача ренти.
У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, яке передане під
виплату ренти, крім істотних умов договору відчуження, обов’язково
зазначається про перехід обов’язків платника ренти до нового набувача, а
також інші істотні умови договору ренти.
РОЗДІЛ 6
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ)
ТА ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ УТРИМАННЯ
82. Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються
нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення дого
ворів відчуження.
При посвідченні договорів довічного утримання не застосовуються правила
статті 362 Цивільного кодексу України.
472
Додатки
Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична
особа незалежно від її віку та стану здоров’я.
Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду) може бути
повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може
бути посвідчений після визначення частки цього співвласника у спільному
майні або визначення порядку користування цим майном між співвласниками.
У тексті договору довічного утримання (догляду) обов’язково
зазначається, що набувач майна зобов’язаний надавати відчужувачеві
довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування)
з їх конкретизуванням або без такого, та визначається грошова оцінка
матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін.
У разі зобов’язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу
житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного
утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена
частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право
проживати.
При посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається
заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис
на всіх примірниках договору.
У разі смерті фізичної особи — набувача за договором довічного утримання
(догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від
договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою
відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках
робить відповідний напис з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу
України.
Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного органу
реєстрації актів цивільного стану про смерть.
Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору довічного
утримання (догляду) первинний правовстановлю-вальний документ на майно
або його дублікат, який міститься у справах нотаріуса. Разом з листом
нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання (догляду) цей
правовстановлю-вальний документ (або його дублікат) подається
відповідному реєструвальному органу для перереєстрації.
87. Обов’язки набувача за договором довічного утримання
(догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло пра
во власності на майно, що було передано відчужувачем.
473
Нотаріат в Україні
Якщо спадкоємці відмовились від прийняття цього майна або якщо в
набувача немає спадкоємців, договір довічного утримання (догляду)
припиняється, відчужувач за його заявою набуває право власності на
майно, що було предметом договору.
У разі ліквідації юридичної особи — набувача, за умови відсутності у неї
правонаступників, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного
реєстру підприємств та організацій України та письмової заяви
відчужувача припиняє дію договору довічного утримання (догляду) та
повертає відчужувачу первинний пра-вовстановлювальний документ.
На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний напис про
припинення дії договору з посиланням на статтю 758 Цивільного кодексу
України.
88. Розірвання договору довічного утримання за згодою
сторін, у тому числі внесення змін до договору, оформлюється но
таріусом за правилами, викладеними в пункті 49 цієї Інструкції.
На підставі договору про розірвання договору довічного утримання
(догляду) або внесення до нього змін щодо заміни речі, яка була передана
за договором, на іншу річ, переходу прав та обов’язків за цим договором
до спадкоємців (правонаступників) набувача майна нотаріус уносить
відповідні зміни до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів
нерухомого майна.
Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у
якому визначаються умови, розмір та строки виплати аліментів. Такий
договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному
посвідченню.
При посвідченні договорів про надання утримання нотаріус повинен
додержуватись правил статей 7-78, 82 Сімейного кодексу України.
Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано, вправі укласти
договір про припинення утримання взамін набуття права власності на
житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно або одержання
одноразової грошової виплати.
Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має бути
нотаріально посвідчений і підлягає державні реєстрації (стаття 89
Сімейного кодексу України.
У разі розірвання договору про утримання у зв’язку з одержанням
одноразової грошової виплати обумовлена грошова сума має бути внесена на
депозитний рахунок нотаріальної контори чи приватного нотаріуса до
посвідчення договору.
; ‘ – ; / • ‘??? :
474
Додатки
РОЗДІЛ 7 ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ЗАСТАВИ (ІПОТЕКИ)
91. Договори застави (іпотеки)8 нерухомого майна (житлового
будинку, садиби, квартири, садового будинку, гаража, інших
будівель та споруд, підприємства чи його структурного
підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень тощо)
підлягають нотаріальному посвідченню. (Абзац перший пунк
ту 91 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юс
тиції № 40/5 від 24.05.2004)
Правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та морські
судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти.
Посвідчення договорів застави (іпотеки) нерухомого майна здійснюється за
місцезнаходженням цього майна або за місцезнаходженням іпотекодержателя
чи іпотекодавця, космічних об’єктів — за місцем їх реєстрації. (Абзац
третій пункту 91 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 40/5 від
24.05.2004)
92. Текст договору застави повинен містити такі істотні умови:
1) для заставодавця та заставодержателя — юридичних осіб
відомості про:
для резидентів — найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код
в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;
для нерезидентів — найменування, місцезнаходження та державу, де
зареєстровано особу;
для заставодавця та заставодержателя — фізичних осіб відомості про:
для громадян України — прізвище, ім’я, по батькові, адресу постійного
місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному
реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових
платежів;
для іноземців, осіб без громадянства — прізвище, ім’я, по батькові (за
наявності), громадянство, адресу постійного місця проживання за межами
України;
зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання;
опис предмета договору застави, достатній для його ідентифікації, та
(або) його реєстраційні дані, а таїсож будь-які інші умови, щодо яких за
заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода (спосіб реалізації
заставленого майна, проведення аули-
Див. Закон України від 05.06.2003 № 898-ІУ «Про іпотеку».
475
Нотаріат в Україні
торської перевірки, страхування предмета застави, накладання заборони
відчуження тощо).
Іпотечний договір, крім цього, повинен містити посилання на можливість
випуску заставної.
У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.
Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов’язання, можуть
бути оформлені у вигляді одного документа.
Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам,
установленим для договору іпотеки, та вимогам, установленим законом для
договору, який визначає основне зобов’язання.
93. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства
України може бути відчужене заставодавцем та на яке може бути звернено
стягнення.
Заставою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або
задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі
договору, що набрав чинності.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а
також інші вимоги, застава яких забороняється законом (наприклад, право
на отримання аліментів тощо).
Предметом застави не можуть бути об’єкти державної власності,
приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові
комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що
перебувають у процесі корпоратизації.
94. Договір застави має похідний характер від забезпеченого
нею зобов’язання.
За згодою сторін, з дотриманням правил, передбачених пунктом 43 цієї
Інструкції, до договору застави можуть бути внесені зміни, якщо вони
випливають з тексту чи змісту основного зобов’язання, що забезпечується
заставою (наприклад, продовження строку кредитного договору, збільшення
суми основного боргу за договором тощо), у тому числі заміни предмета
застави. Угода про внесення змін та доповнень до договору застави є його
невід’ємною частиною.
Унесення змін до договору застави не допускається у разі припинення
забезпеченого заставою зобов’язання, заміни зобов’язання іншим
зобов’язанням, що виникло після укладення договору застави, включення
іпотеки до іпотечного пулу9, а також у разі наявності заставної тощо.
9 Див. Закон України від 19.06.2003 № 979-ІУ «Про іпотечне кредитування,
операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».
476
Додатки
Після оформлення заставної зміни і доповнення до іпотечного договору
можуть уноситись лише після її анулювання у порядку, установленому
Законом України «Про іпотеку». У цьому випадку на підтвердження факту
анулювання заставної нотаріусу подається відповідний витяг з Державного
реєстру застав нерухомого майна.
95. Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодер-
жателем) можуть бути фізичні та юридичні особи, держава. .
Іпотекодержателями земельної ділянки сільськогосподарського призначення
можуть бути лише банки, які відповідають вимогам, установленим
законодавством України (стаття 133 Земельного кодексу України.
Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право
відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також
особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право
застави на це майно, або третя особа (майновий поручитель).
96. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації,
посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які підтве
рджують право власності на майно, що заставляється, та, у передба
чених законодавством випадках, державної реєстрації прав на це
майно.
Договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав)
посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на
відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження
об’єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави та
інших застав за даними Державного реєстру застав рухомого майна.
При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з Реєстру
прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не
проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування, в
якій викладена характеристика вказаних об’єктів договору застави.
Якщо договір про заставу майна укладається у зв’язку з укладенням іншого
договору щодо цього майна і в нотаріуса є зазначені вище документи,
другий раз ці документи не подаються.
97. Передача в іпотеку нерухомого майна, що є об’єктом права
державної чи комунальної власності і закріплене за відповідною
державною чи комунальною юридичною особою на праві госпо
дарського відання, здійснюється після отримання у встановлено
му законодавством порядку згоди органу державної влади чи ор-
477
Нотаріат в Україні
гану місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого
належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.
Відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпора-тизації, усі
акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу
належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства у
порядку, передбаченому для державних підприємств.
З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного
підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в
процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу
відповідного органу приватизації (регіонального відділення або
представництва Фонду державного майна України).
98. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові
права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчуєть-
ся нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові
права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним дого
вором може бути забудовник — особа, яка організовує споруджен
ня нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність
іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість
після завершення будівництва. При посвідченні таких договорів
нотаріус роз’яснює іпотекодержателю його обов’язок після
закінчення будівництва зареєструвати в установленому законом
порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.
У разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості, яка є
предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування приміщень
тощо), а також у разі закінчення будівництва і одержання іпотекодавцем
свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, до закінчення терміну
дії іпотечного договору, за договором сторін вносяться відповідні зміни
до іпотечного договору. Указаний договір є підставою для перереєстрації
заборони відчуження.
99. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути пере
дано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.
Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в
спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в
натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об’єкт
нерухомості.
Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може
бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі,
земельної ділянки — в натурі (на місцевості).
478
Додатки
Договори про заставу спільного сумісного майна посвідчують-ся за
правилами, викладеними в пунктах 44 і 45 цієї Інструкції.
Згода співвласників повторно не вимагається, якщо договір про заставу
майна складається у зв’язку з посвідченням договору купівлі-продажу
цього майна з розстрочкою платежу.
100. Договір про наступну заставу вже заставленого майна мо
же бути посвідчений за згодою попередніх заставодержателів, як
що інше не передбачено законом і попереднім договором застави.
Наступна іпотека, предметом якої є декілька об’єктів, що належать різним
особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою
власників усіх об’єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.
Посвідчення договору застави майна (майнових прав), що перебуває у
податковій заставі, не допускається.
У разі наявності заставної правочин про відступлення прав за іпотечним
договором та основним зобов’язанням не посвідчуєть-ся. У такому випадку
відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов’язанням
здійснюється шляхом виконання на заставній індосантом (особою, якій
належить заставна) передавального напису (індосаменту) на користь іншої
особи (індосанта) та передачі оригіналу заставної у порядку,
установленому Законом України «Про іпотеку».
При посвідченні договору іпотеки нотаріус роз’яснює сторонам порядок
державної реєстрації іпотеки та порядок задоволення забезпечених
іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, про що зазначається в тексті
договору.
Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це
передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета іпотеки
за правилами, викладеними в розділі 26 цієї Інструкції.
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення
стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідного застереження у тексті
іпотечного договору або шляхом укладання окремого договору між
іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог
іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути
укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про
звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також уважається
відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб
звернення стягнення на предмет іпотеки.
479
Нотаріат в Україні
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок
виконання основного зобов’язання;
право іпотекодержателя організувати продаж предмета іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу
іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання
основного зобов’язання, є правовою підставою для реєстрації права
власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
У разі переходу до іпотекодержателя права власності на передане в
іпотеку нерухоме майно нотаріус роз’яснює сторонам, що права і вимоги
інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані в установленому законом
порядку, залишаються дійсними. Для посвідчення такого договору
іпотекодавцем нотаріусу подається правовстановлювальнии документ на
нерухоме майно, право власності на яке переходить до іпотекодержателя в
рахунок виконання основного зобов’язання, який долучається до примірника
договору, що залишається в справах державної нотаріальної контори
(приватного нотаріуса).
РОЗДІЛ 8
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ МАЙНА
ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
104. При приватизації майна державних підприємств шляхом
його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, між продавцем
і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, що
підлягає нотаріальному посвідченню.
Укладання таких договорів здійснюється з дотриманням вимог чинного
законодавства про приватизацію.
РОЗДІЛ 9
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ НАЙМУ АБО ПОЗИЧКИ БУДІВЛІ, ІНШОЇ
КАПІТАЛЬНОЇ СПОРУДИ (ЇХ ОКРЕМИХ ЧАСТИН), НАЙМУ (ОРЕНДИ)
АБО ПОЗИЧКИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
105. Договори найму або позички будівлі, іншої капітальної
споруди (їх окремих частин), крім договорів найму (оренди) жит-
480
Додатки
ла для проживання, строком на один рік і більше, а також договори найму
(оренди) або позички транспортного засобу за участю фізичної особи
підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої капітальної
споруди (їх окремих частин) провадиться за місцезнаходженням указаного
майна.
Договори про найм (оренду) або позичку транспортного засобу
посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації.
106. При посвідченні зазначених договорів найму або позички
будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частин) нотаріус
роз’яснює сторонам необхідність їх державної реєстрації у
відповідних органах, про що робиться відповідна відмітка в тексті
посвідчувального напису. У разі якщо наймодавцем у договорі є
фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, но
таріус зобов’язаний надіслати інформацію про посвідчення такого
договору податковому органу за основним місцем проживання
платника податку — орендодавця за формою та в спосіб, установ
лені Кабінетом Міністрів України10.
Посвідчуючи договори про найм або позичку будівлі, іншої споруди (їх
окремих частин), нотаріус, крім того, роз’яснює сторонам зміст статті
796 Цивільного кодексу України.
На бажання сторін у тексті договору вказуються розмір земельної ділянки,
яка передається наймачеві (користувачу), та умови користування нею. На
підтвердження права власності най-модавець (позичкодавець) надає
нотаріусу правовстановлюваль-ний документ на земельну ділянку.
107. При посвідченні договору про найм або позичку будівель,
інших споруд (їх частин), належних фізичним та юридичним осо
бам на праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав
власності на нерухоме майно в населених пунктах, де органи БТІ
не підключені до Реєстру прав власності, довідку-характеристи
ку БТІ, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, —
довідку відповідного органу місцевого самоврядування і, для ог
ляду, правовстановлювальний документ про належність наймо-
давцю (позичкодавцю) майна, що здається в найм (позичку).
При посвідченні договору найму (оренди) або позички транспортного засобу
нотаріус вимагає для огляду документ, що підтверджує право власності
фізичної та юридичної особи на цей транспортний засіб.
Див. Закон України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів
фізичних осіб».
481
Нотаріат в Україні
При укладанні згаданих договорів наймодавець (орендодавець,
позичкодавець) зобов’язаний повідомити наймача (орендатора, користувача)
про всі права третіх осіб на майно, що передається у найм (оренду,
позичку). Про права третіх осіб на таке майно зазначається у тексті
договору.
Договори піднайму або договір позички майна, яке є предметом уже
укладеного договору позички, посвідчуються нотаріусами за наявності
згоди наймодавця (позичкодавця) про передачу майна в піднайм (наступну
позичку).
Строк дії договору піднайму (наступної позички) не може перевищувати
строку договору найму (позички).
До договорів піднайму (наступної позички) застосовуються положення цього
розділу.
110. У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної осо
би — наймача (орендаря, користувача) за заявою наймодавця
(орендодавця, позичкодавця) договір найму (оренди, позички)
припиняє свою дію, про що нотаріус робить відповідний напис на
всіх примірниках договору.
Факт смерті наймача (орендаря, користувача) підтверджується свідоцтвом
чи довідкою цивільного стану громадян про смерть, факт ліквідації
юридичної особи підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру
підприємств та організацій України.
Повідомлення нотаріуса про припинення дії договору найму (позички)
видається наймодавцю (позичкодавцю) для передачі його реєструвальному
органові.
111. Договори лізингу транспортного засобу за участю фізич
ної особи підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню і
посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил
посвідчення договорів найму (оренди) з урахуванням особливос
тей, установлених Цивільним кодексом України та Законом Ук
раїни «Про лізинг».
РОЗДІЛ 10
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ НАЙМУ (ОРЕНДИ) ЖИТЛА
ДЛЯ ПРОЖИВАННЯ
112. При посвідченні, на бажання сторін, договору найму
(оренди) житла для проживання (квартири, її частини, житлово
го будинку, його частини), належних фізичним та юридичним
особам на праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав
482
Додатки
власності на нерухоме майно в населених пунктах, де органи БТІ не
підключені до Реєстру прав власності — довідку-характерис-тику бюро
технічної інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не
проведена, — довідку відповідного органу місцевого самоврядування і, для
огляду, правовстановлювальний документ про належність наймодавцю житла,
що здається в найм (оренду).
Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для
проживання у ньому фізичних осіб, прізвища, ім’я, по батькові яких
повинні бути зазначені в тексті договору.
Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира
або її частина, житловий будинок або його частина. Не можуть бути
самостійним предметом договору найму житлового приміщення не придатні
для проживання (підвали та ін.), а також підсобні приміщення (кухня,
коридор, комора тощо), які здаються в найм тільки разом з житловим
приміщенням.
У тексті договору обов’язково зазначаються особи, які проживатимуть
разом із наймачем.
Договори найму (піднайму) житлових приміщень, у тому числі заброньованих
у встановленому порядку (статті 73-75 Житлового кодексу УРСР,
посвідчуються нотаріусом за наявності:
письмової згоди наймодавця про здачу житла в піднайм;
письмової згоди членів сім’ї наймача, що проживають разом з ним, про
здачу житлового приміщення. При здаванні в піднайм житлового приміщення
у квартирі, у якій проживає два або більше наймачі, потрібна також згода
цих наймачів та членів їхніх сімей, за винятком випадків здачі житлового
приміщення в піднайм у зв’язку з тимчасовим виїздом цієї сім’ї (стаття
91 Житлового кодексу УРСР).
Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму
житла.
При посвідченні договору піднайму заброньованого житлового приміщення
(стаття 75 Житлового кодексу УРСР) нотаріус, крім того, вимагає охоронне
свідоцтво (броню).
116. Житло для проживання здається в найм (піднайм) на виз
начений строк (у тому числі на період збереження цього приміщен
ня за тимчасово відсутнім наймачем). При посвідченні договору
найму (оренди) без зазначення строку його дії нотаріус повинен
роз’яснити сторонам, що такий договір вважається укладеним на
п’ять років (стаття 821 Цивільного кодексу України).
483
Нотаріат в Україні
Посвідчуючи договори про здачу в найм квартир у будинках
житлово-будівельних кооперативів чи про здачу житла в піднайм (державний
чи громадський житловий фонд), нотаріус, крім того, роз’яснює сторонам
зміст статті 94 Житлового кодексу УРСР, про що зазначається в тексті
договору найму (піднайму).
117. При посвідченні згаданих договорів нотаріус роз’яснює сто
ронам необхідність їх реєстрації у відповідних органах, про що ро
биться відмітка в тексті посвідчувального напису. У разі якщо най-
модавцем у договорі є фізична особа, яка не є суб’єктом підпри
ємницької діяльності, нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію
про посвідчення такого договору податковому органу за основним
місцем проживання платника податку — орендодавця за формою та
в спосіб, установленими Кабінетом Міністрів України.
РОЗДІЛ 11 ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК
118. Договір оренди земельної ділянки укладається в пись
мовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений
нотаріально за місцезнаходженням земельної ділянки. Договір
оренди земельної ділянки на строк більше п’яти років підлягає
обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним
особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства,
іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням і організаціям, а
також іноземним державам, якщо інше не встановлено законом або
договором.
Земельна ділянка може передаватися у найм разом з насадженнями,
будівлями, спорудами, водоймами, які розміщені на ній, або без них.
119. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:
об’єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);
термін договору оренди;
орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, строк, порядок
внесення і перегляду та відповідальність за її несплату);
цільове призначення, умови використання і збереження стану земельної
ділянки;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;
484
Додатки
визначення сторони, яка ризикує випадковим пошкодженням або знищенням
об’єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з вищезазначених істотних
умов, а також порушення у ньому статей 4—6, 11, 17, 19 Закону України
«Про оренду землі» є підставою для відмови у посвідченні договору оренди
земельної ділянки.
Невід’ємною частиною договору оренди землі є:
план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обме-(обтяжень) у її
використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт приймання-передавання об’єкта оренди;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених Законом
України «Про оренду землі».
У разі зміни цільового призначення земельної ділянки пере-дання її в
оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, визначеному
Земельним кодексом України. Проект відведення земельної ділянки є
невід’ємним додатком до договору оренди.
Надання в оренду земельної ділянки (без зміни її цільового призначення),
межі якої визначені в натурі, здійснюється без розроблення проекту її
відведення.
120. Нотаріус при укладанні договору роз’яснює сторонам
зміст статті 18 Закону України «Про оренду землі», про що зазна
чається у тексті договору.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця
передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі
(суборенда).
121. При посвідченні договору нотаріус роз’ясняє сторонам,
що договір оренди (суборенди) земельної ділянки набирає чин
ності після його державної реєстрації, про що зазначає в
посвідчувальному написі. У разі якщо орендодавцем у договорі є
фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності,
нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про посвідчення та
кого договору податковому органу за основним місцем проживан
ня платника податку — орендодавця за формою та в спосіб, уста
новленими Кабінетом Міністрів України.
? 485
Нотаріат в Україні
РОЗДІЛ 12 ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ
Договори управління нерухомим майном підлягають нотаріальному
посвідченню і посвідчуються нотаріусами за місцезнаходженням нерухомого
майна.
Установником управління може бути лише власник майна, яке передається в
управління.
У разі якщо власником майна, яке передається в управління, є фізична
особа, місцеперебування якої невідоме, або особа, визнана безвісно
відсутньою, установником управління є орган опіки та піклування за
останнім відомим постійним місцем проживання такої особи. У цьому разі
для посвідчення договору нотаріусу подається рішення суду про визнання
особи безвісно відсутньою або документ, який дає змогу стверджувати, що
місцеперебування особи невідоме, рішення відповідного органу виконавчої
влади про встановлення управління майном, яке належить таким особам із
зазначенням всіх істотних умов, які необхідно включити до договору,
довіреність про уповноваження представника органу виконавчої влади або
органу опіки та піклування на підписання договору управління майном.
124. Управителем майна за договором управління може бути
суб’єкт підприємницької діяльності. На підтвердження цього но
таріусу подається відповідне свідоцтво та(або) витяг з Державно
го реєстру фізичних осіб — для фізичних осіб, витяг з Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій України — для
юридичних осіб. Дані про документи, що підтверджують статус
осіб як суб’єктів підприємницької діяльності, указуються но
таріусом у тексті договору. Засвідчені в установленому порядку
фотокопії цих документів долучаються до примірника договору,
що залишається у справах нотаріуса.
Не можуть бути управителями майна за договором управління вигодонабувач
(особа, яка має право за умовами договору набувати вигоди від майна,
переданого в управління), органи державної влади, органи влади
Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування, якщо
інше не встановлено законом.
125. Договір управління майном повинен містити такі істотні
умови:
перелік майна, що передається в управління; розмір і форма плати за
управління майном. Договором управління майном може бути передбачений
строк його дії. При цьому нотаріус роз’яснює сторонам договору, що в
486
Додатки
разі невизначення строку, на який він укладається, договір вважається
укладеним на п’ять років.
Установник управління може також надати управителю право доручати іншій
особі (замісникові) вчиняти від його імені дії, необхідні для управління
майном, про що зазначається в тексті договору.
126. Припинення дії договору управління майном на бажання сторін
здійснюється на підставі укладеного між ними відповідного договору. У
цьому випадку сторонами договору нотаріусу повертається примірник
договору управління майном, який долучається до примірника договору, що
зберігається у справах нотаріуса.
У разі відмови однієї із сторін від договору управління майном (відмови
вигодонабувача від одержання вигоди за договором, відмови управителя або
установника управління від договору управління майном у зв’язку з
неможливістю управителя здійснювати управління майном) до припинення
його дії нотаріусу подаються докази про повідомлення іншої сторони
договору про намір припинити дію договору. У такому випадку дія договору
припиняється після спливу трьох місяців з дня одержання другою стороною
відповідного повідомлення. Повідомлення другої сторони про відмову від
договору може бути вчинено шляхом передачі заяви за правилами пункту 275
цієї Інструкції.
Якщо від договору управління майном відмовляється установник управління
з іншої причини, ніж неможливість управителем здійснювати управління
майном, припинення дії договору відбувається лише за письмовою згодою
управителя за умови виплати йому плати, передбаченої договором.
Одержавши повідомлення однієї із сторін або рішення суду про закінчення
строку дії договору, про загибель майна, переданого в управління, про
смерть фізичної особи — вигодонабувача або ліквідацію юридичної особи —
вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором (у разі якщо особа
вигодонабувача збігається з особою установника управління (власника
майна)), визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження
його цивільної дієздатності або смерті, визнання установника управління
банкрутом, нотаріус на підставі відповідних документів припиняє договір
управління майном, про що робить відповідні відмітки на всіх примірниках
договору та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
487
Нотаріат в Україні
РОЗДІЛ 13 ПОСВІДЧЕННЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ
127. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також
подружжя мають право за власним бажанням укласти договір
щодо вирішення питань життя сім’ї (шлюбний договір), яким ре
гулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі виз
начаються їхні майнові права та обов’язки як батьків.
Шлюбний договір повинен бути нотаріально посвідченим.
Шлюбний вік для жінки встановлено у сімнадцять, а для чоловіків — у
вісімнадцять років. У разі зниження шлюбного віку до реєстрації шлюбу
відповідно до чинного законодавства шлюбний договір укладається
неповнолітніми за письмовою згодою їх батьків або піклувальника,
справжність підпису яких засвідчується нотаріусом з дотриманням вимог
пункту 40 цієї Інструкції.
Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також
особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може
зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом
України, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне
матеріальне становище.
За Шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя
нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній
реєстрації.
130. Шлюбний договір може включати положення про поря
док зміни його умов, загальний строк його дії, а також тривалість
окремих прав та обов’язків.
У шлюбному договорі можуть бути встановлені умови чинності договору або
окремих його положень і після припинення шлюбу.
Зміни до шлюбного договору можуть бути внесені подружжям шляхом
укладання відповідного договору, який підлягає обов’язковому
нотаріальному посвідченню.
Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає чинності в день
реєстрації шлюбу, а шлюбний договір, укладений подружжям, — у день його
нотаріального посвідчення, про що має бути зазначено в тексті договору.
Сторони можуть домовитися про визнання майна, набутого ними за час
шлюбу, таким, що вважатиметься їх спільною частковою власністю або
особистою приватною власністю кожного з них.
488
Додатки
134. Шлюбним договором може регулюватися порядок корис
тування одним із подружжя житловим приміщенням, яке нале
жить іншому з подружжя, а також проживання у житловому
приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів.
135. Умовами шлюбного договору може бути передбачена
можливість надання утримання одному з подружжя незалежно
від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі, а також
можливість припинення права на утримання одного з подружжя
у зв’язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.
136. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та
строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із под
ружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягувати
ся на підставі виконавчого напису нотаріуса в порядку, установ
леному розділом 32 цієї Інструкції.
РОЗДІЛ 14
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ
ЗАСОБІВ, ІНШИХ САМОХІДНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ
Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і
механізмів посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації.
Договори про відчуження транспортних засобів посвідчуються за умови
подання документів, які підтверджують право власності відчужувачів на це
майно, та перевірки відсутності податкової застави за даними Державного
реєстру застав рухомого майна. У разі перебування транспортних засобів у
податковій заставі договір про їх відчуження посвідчується з дотриманням
вимог, передбачених пунктом 47 цієї Інструкції.
При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, що перебували
в експлуатації і зареєстровані в установленому чинним законодавством
порядку (підрозділах ДАІ, органами Держ-технагляду тощо) нотаріус
перевіряє наявність у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу
(технічному паспорті) відмітки про зняття його з обліку.
139. При посвідченні договорів відчуження транспортних за
собів, інших самохідних машин і механізмів, що є спільною
власністю подружжя, вимагається згода другого з подружжя,
яка оформлюється нотаріусом з дотриманням вимог, викладених
у пунктах 44, 45 цієї Інструкції.
489
Нотаріат в Україні
Не допускається посвідчення договорів відчуження автомобілів, безоплатно
переданих (або проданих на пільгових умовах) інвалідам відповідними
органами праці та соціального захисту населення11.
При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, інших
самохідних машин і механізмів нотаріусу подається висновок експерта про
вартість транспортного засобу, який діє протягом двох місяців з дня
проведення експертизи12. Експертиза вартості транспортного засобу має
бути виконана фахівцем, якого занесено до Державного реєстру судових
експертів або Державного реєстру оцінювачів.
Договори про відчуження повітряних суден13, катерів, яхт, моторних
човнів посвідчуються з дотриманням вимог пунктів 44,45 цієї Інструкції.
РОЗДІЛ 15 ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ДОРУЧЕННЯ
143. Для забезпечення вчинення правочинів від імені та за ра
хунок однієї сторони (довірителя) укладається договір доручен
ня, який за бажанням сторін може бути нотаріально посвідченим
і згідно з яким друга сторона (повірений) зобов’язується вчинити
певні юридичні дії, які призводять до створення, зміни, припи
нення цивільних прав та обов’язків довірителя. У договорі дору
чення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути
чітко визначені юридичні дії, які належить учинити повіреному.
Дії, які належить учинити повіреному, мають бути правомірни
ми, конкретними та здійсненними (ст. 1003 Цивільного кодексу
України (435-15).
Крім того, договором доручення може бути встановлено виключне право
повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або
частини юридичних дій, а також строк дії до-
Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений Постановою
Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 № 999.
12 Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита,
затверд
жена Наказом Головної державної податкової інспекції України від
22.04.1993
№ 15 (із змінами і доповненнями), зареєстрована у Міністерстві юстиції
України
19.05.1993 за №50.
13 Див. Повітряний кодекс України (Відомості Верховної Ради України. —
1993. —
№ 25. — Ст. 274).
490
Додатки
ручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право
повіреного.
У договорі доручення на укладення договору дарування обов’язково
вказується ім’я обдаровуваного. Якщо ця вимога не виконана, договір
доручення є нікчемним.
144. Повірений повинен виконати дане йому доручення осо
бисто.
Він має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові),
якщо це передбачено договором доручення або якщо повірений був вимушений
до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. У випадку
коли можливість вчинення дій замісником повіреного не передбачена або
така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний,
повірений відповідає за вибір замісника.
Права та обов’язки повіреного і довірителя встановлені статтями 1006,
1007 Цивільного кодексу України.
145. Договір доручення припиняється на загальних підставах
припинення договору, а також у разі визнання довірителя або
повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності,
відмови довірителя чи повіреного від договору, а також у разі їх
смерті.
РОЗДІЛ 16 ПОСВІДЧЕННЯ ДОВІРЕНОСТЕЙ
146. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може
здійснюватися за довіреністю.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або
юридичної особи, на ім’я однієї або кількох осіб з чітко визначеними
юридичними діями, які належить учинити представникові. Довіреність на
право розпорядження майном, у тому числі гранспортними засобами, та її
скасування підлягають обов’язковій зеєстрації в Єдиному реєстрі
довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, відповідно до вимог
Положення про Єдиний )еєстр довіреностей, посвідчених у нотаріальному
порядку.
Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його місту може
бути вчинений лише особисто довірителем, но-аріусом не посвідчується.
Довіреність на укладання договору дарування, в якій не вста-овлено імені
обдаровуваного, є нікчемною.
491
Нотаріат в Україні
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання
(підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної
особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника
і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони
займають. У довіреностях на ім’я адвокатів зазначаються їх статус та
членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського
об’єднання).
147. Строк, на який може бути видана довіреність, визначаєть
ся цивільним законодавством України. Якщо строк довіреності не
встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Строк дії довіреності зазначається літерами.
Довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є нікчемною.
Довіреність, призначена для вчинення дій за кордоном, яка не містить
указівок про строк її дії, зберігає силу до її скасування особою, яка
видала довіреність.
При посвідченні довіреностей від імені юридичної особи нотаріус
дотримується правил, викладених у пунктах 42, 43 цієї Інструкції.
Довіреності від імені малолітніх, неповнолітніх, а також осіб, визнаних
у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, посвідчуються
з дотриманням вимог пункту 40 цієї Інструкції.
Довіреність від імені управителя майна, яке передане за договором
управління, посвідчується нотаріусами, якщо видача такої довіреності
передбачена умовами цього договору або цього вимагають інтереси
установника управління або вигодонабувача у разі неможливості отримати в
розумний строк відповідні вказівки установника управління. При
посвідченні такої довіреності нотаріус роз’яснює управителю майна вимоги
статті 1041 Цивільного кодексу України, про що зазначається в
посвідчу-вальному написі.
При посвідченні довіреності на ведення справи в суді нотаріус роз’яснює
довірителю, що уповноважена особа (представник) вправі вчиняти від його
імені усі процесуальні дії. Обмеження повноважень представника щодо
вчинення конкретних процесуальних дій мають бути обумовлені в
довіреності.
Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями можуть бути
передані телеграфом.
Телеграма-довіреність складається з тексту довіреності та
посвідчувального напису з розшифруванням підпису нотаріуса і його
печатки.,
492
Додатки
153. Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає
нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності,
у якій застережене право на передоручення, або після подання
доказів того, що представник за основною довіреністю примуше
ний до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка вида
ла довіреність.
При посвідченні довіреності в порядку передоручення нотаріус роз’яснює
представнику довірителя вимоги статті 240 Цивільного кодексу України.
У довіреності, виданій у порядку передоручення, не допускається
передавання повіреній особі права на передоручення.
Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі
більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю.
Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати
строку дії основної довіреності, на підставі якої вона видана.
У довіреності, виданій у порядку передоручення, мають бути вказані час і
місце посвідчення основної довіреності, прізвище, ім’я, по батькові і
місце проживання особи, якій видана основна довіреність, і особи, якій
вона передоручає свої повноваження, а в необхідних випадках і їх
службове становище.
На основній довіреності робиться відмітка про передоручення.
Копія основної довіреності додається до примірника довіреності, що
залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса.
При наступному посвідченні довіреності, виданої за передорученням у тій
самій державній нотаріальній конторі чи тим самим приватним нотаріусом,
копія основної довіреності не залишається.
154. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідклич
ної14, може у будь-який час скасувати довіреність або передору
чення.
Нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при одержанні заяви
про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на
примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса, у
державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій.
Якщо особа, яка видала довіреність, подасть примірник довіреності, що є
у неї, то напис про скасування довіреності або
14 Див. статтю 10 Закону України від 19.06.2003 «Про фінансово-кредитні
механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з
нерухомістю».
493
Нотаріат в Україні
передоручення робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із
заявою додається до примірника, що зберігається у справах нотаріуса, в
державному нотаріальному архіві.
Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також
відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана
довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено нотаріусом
за правилами пункту 275 цієї Інструкції шляхом передавання відповідної
заяви.
155. Посвідчені нотаріусами довіреності на право користування та
розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, а також
довіреності, видані в порядку передоручення на право розпорядження
майном, у тому числі транспортними засобами, їх скасування або
припинення дії підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі
довіреностей у порядку, встановленому Положенням про Єдиний реєстр
довіреностей.
РОЗДІЛ 17 ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТІВ
156. Нотаріус посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, у
тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей
1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані но
таріусу.
Посвідчення заповіту через представників не допускається.
157. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазна
ченням місця і часу складення заповіту, дати та місця народжен
ня заповідача та підписаний особисто заповідачем. (Абзац пер
ший пункту 157 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 33/5
від 07.04.2005).
Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або
за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на
прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою
загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому расі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний
ним, про що зазначається ним перед його підписом.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших
причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача
він може бути підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними
в пункті 16 цієї Інструкції.
494
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі
підписувати заповіт за заповідача.
158. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо за
повідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт,
посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є
обов’язковою.
Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:
нотаріус;
особи, на користь яких складено заповіт;
члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а саме:
прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дату народження, місце
проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого
було встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять
свої підписи на ньому.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів,
які підтверджують його право на майно, що заповідається.
Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать
чинному законодавству.
За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить,
зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно,
зобов’язання надати іншій особі право користування цим майном або певною
його частиною. Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в
особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної,
так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців,
проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону
або моральним засадам суспільства.
До заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру
(наприклад, розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми
здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над
неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно
корисної «ети тощо).
495
Нотаріат в Україні
161. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження за
повідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після
відкриття спадщини.
Нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу
зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов’язкову
частку у спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо
нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
162. Нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не ознайомлю
ючись з їх змістом.
Нотаріус повинен роз’яснювати заповідачу, що текст заповіту має бути
викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не викликало
неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у
заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача.
Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності
нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті
зроблений ним.
Нотаріус ставить на конверті, у якому знаходиться секретний заповіт,
посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання
секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача
поміщає його в інший конверт та опечатує.
На конверті зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, дата народження
заповідача і дата прийняття на зберігання цього заповіту.
Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати
заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний заповіт
приймається нотаріусом на зберігання без складання опису.
163. Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі
одержання повідомлення про відкриття спадщини та подання
свідоцтва про смерть заповідача, призначає день оголошення
змісту заповіту.
Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус повідомляє членів
сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце проживання відоме, або
робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває
конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст.
496
Додатки
Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус
та свідки.
У протоколі зазначаються:
дата, час та місце складання протоколу про оголошення секретного
заповіту; дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного
заповіту; прізвище, ім’я, по батькові осіб, присутніх при оголошенні, у
тому числі свідків;
відомості про повідомлення осіб, які не з’явились на оголошення
секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих засобах
масової інформації; стан заповіту (наприклад, наявність закреслених
місць, поправок або інших недоліків);
стан конверта, в якому знаходився заповіт, а також відтворюється весь
текст заповіту. Якщо неможливо визначити справжню волю заповідача,
нотаріусом у протоколі відтворюється витлумачений спадкоємцями текст
заповіту та відомості про досягнення (чи недосягнення) між спадкоємцями
згоди щодо тлумачення тексту заповіту. У тексті протоколу відображається
попередження нотаріусом свідків про відповідальність за шкоду, заподіяну
ними внаслідок розголошення відомостей, що стали їм відомі у зв’язку з
оголошенням секретного заповіту. У протоколі можуть бути зазначені й
інші істотні обставини оголошення заповіту.
164. Секретний заповіт після його оголошення залишається в справах
державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса).
Свідоцтво про оголошення секретного заповіту, в якому відтворюється
текст заповіту, видається особі, на користь якої складено заповіт, за її
заявою. Якщо заповіт складено на користь декількох осіб, за їх бажанням,
свідоцтво може бути видано окремо кожному з них.
Якщо заінтересована особа, належним чином повідомлена про день
оголошення секретного заповіту, на оголошення не з’явиться, нотаріус
оголошує зміст секретного заповіту тим особам, які з’явилися. У разі
з’явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту нотаріус
ознайомлює її з протоколом оголошення секретного заповіту, про що робить
відповідну відмітку, яка підписується також цією особою.
Якщо з тексту секретного заповіту неможливо визначити справжню волю
заповідача щодо розпорядження майном після його смерті, нотаріус
роз’яснює заінтересованим особам їх право на тлумачення тексту заповіту.
Якщо згоди щодо тлумачення
497
Нотаріат в Україні
змісту секретного заповіту не досягнуто, нотаріус відмовляє у видачі
свідоцтва про оголошення секретного заповіту та роз’яснює право на
звернення до суду15.
Оригінал секретного заповіту може бути виданий нотаріусом лише на
письмову вимогу суду. У такому випадку у справах нотаріуса залишається
фотокопія цього заповіту.
165. Завідувач державним нотаріальним архівом зобов’яза
ний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання,
і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити
про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт. При
надходженні на зберігання секретних заповітів завідувач дер
жавним нотаріальним архівом також перевіряє цілісність кон
верта, у якому знаходиться заповіт, та наявність печатки но
таріуса. Якщо конверт, у якому зберігається секретний заповіт,
пошкоджений або на ньому відсутня печатка нотаріуса, завіду
вач державним нотаріальним архівом повідомляє про це за
повідача і нотаріуса, який посвідчив заповіт.
Якщо про невідповідність заповіту законові стало відомо нотаріусу, якому
заповіт надійшов у відповідності до статті 40 Закону України «Про
нотаріат», він повідомляє про виявлені недоліки заповідача, посадову
особу, яка посвідчила заповіт, та державний нотаріальний архів, до якого
заповіт передається на зберігання.
Про невідповідність заповіту законові повинно бути повідомлено
заповідачу і посадовій особі, яка посвідчила заповіт, не пізніше
наступного дня після одержання заповіту.
За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється нотаріусом на
загальних підставах або тими самими посадовими особами, які його
посвідчили.
Заповіти, у тому числі секретні, посвідчені нотаріусом, і заповіти,
передані на зберігання до державного нотаріального архіву, записуються
до алфавітної книги обліку заповітів (додаток № 1).
Секретні заповіти зберігаються в окремому пакеті (папці з клапанами) в
залізних шафах чи сейфах.
Не допускається підшивання секретних заповітів до їх оголошення в окремі
наряди.
168. Нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом
при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також
15 Див. статті 213, 1256 Цивільного кодексу України.
498
Додатки
при наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений
заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається
у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у
державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів.
Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про
зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого
він разом з заявою (коли заповіт скасовується заявою) додається до
примірника, що зберігається у справах державної нотаріальної контори
(приватного нотаріуса), у державному нотаріальному архіві.
Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути
нотаріально засвідчена.
Нотаріус, якому в ході посвідчення заповіту стало відомо про наявність
раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену нотаріальну дію
державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган місцевого
самоврядування, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.
Зазначене стосується і нотаріуса, який одержав на зберігання для
передавання заповіт, посвідчений однією із посадових осіб, перелічених у
статті 40 Закону «Про нотаріат ».
169. Нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом
при одержанні заяви про скасування секретного заповіту, а та
кож за наявності нового секретного заповіту роблять про це
відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній
книзі обліку заповітів.
Якщо заповідач подасть примірник свідоцтва про посвідчення та прийняття
на зберігання секретного заповіту, то напис про скасування заповіту
робиться і на цьому примірнику, після чого він разом з заявою (коли
заповіт скасований заявою) додається до примірника свідоцтва, що
зберігається у справах державної нотаріальної контори (приватного
нотаріуса), у державному нотаріальному архіві.
У разі скасування секретного заповіту за заявою заповідача нотаріус
повертає заповідачу підписаний ним конверт, у якому зберігається
секретний заповіт.
Справжність підпису заповідача на заяві про скасування секретного
заповіту має бути нотаріально засвідчена.
170. Заповіт подружжя може бути скасований кожним з под
ружжя лише за життя обох з подружжя.
499
/
/
/
Нотаріат в Україні
171. Відомості про заповіти підлягають обов’язковій реєстрації
в Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про
Спадковий реєстр, затвердженим наказом Мін’юсту України.
При внесенні відомостей до Спадкового реєстру нотаріус обов’язково
зазначає вид посвідченого заповіту (секретний, заповіт подружжя).
(Пункт 171 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 33/5 від 07.04.2005)
РОЗДІЛ 18
ПОСВІДЧЕННЯ УГОД МІЖ ПОДРУЖЖЯМ, БАТЬКАМИ ДИТИНИ,
А ТАКОЖ ОСОБАМИ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЮ СІМ’ЄЮ
172. Подружжя, а також чоловік та жінка, які не перебувають
у шлюбі між собою, але проживають однією сім’єю, мають право
на укладання між собою усіх договорів, які не заборонені зако
ном, щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної влас
ності подружжя.
Між подружжям (особами, які проживають однією сім’єю) можуть бути
укладені договори, зокрема:
про порядок користування майном, що належить їм на праві спільної
сумісної власності;
про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності;
про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності;
про надання утримання;
про припинення права на утримання за домовленістю подруж-
про розмір та сплату аліментів на дитину;
про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з передачею права
власності на нерухоме майно;
про спільне проживання та ведення спільного господарства тощо.
173. Укладання одним із подружжя зі сторонньою особою до
говорів купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного ут
римання (догляду), застави, спадкового договору щодо своєї част
ки у спільній сумісній власності подружжя можливе лише за
умови її визначення та виділу в натурі або визначення порядку
500
Додатки
користування майном16. Посвідчення нотаріусом таких договорів
здійснюється з дотриманням правил розділу 2 цієї Інструкції.
Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя
своєї частки у праві спільної сумісної власності може бути посвідчений
нотаріусом без виділу цієї частки в натурі.
Дружина і чоловік мають право на укладання договорів про поділ майна, що
належить їм на праві спільної сумісної власності.
При укладанні такого договору сторони можуть відступити від засад
рівності часток подружжя. Такий договір може бути
І
посвідчений нотаріусом незалежно від розірвання шлюбу. Договір про
поділ житлового будинку, садиби, квартири, іншого нерухомого майна, а
також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього
майна подружжя підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Посвідчення такого договору здійснюється в порядку, установленому
пунктами 44, 45 цієї Інструкції.
176. Порядок розпорядження майном, що перебуває у
спільній сумісній власності осіб, які проживають однією сім’єю,
передбачений статтями 369, 370, 372 Цивільного кодексу Ук
раїни.
177. За домовленістю між подружжям нотаріусом може бути
посвідчений договір про надання утримання одному з них. Такий
договір має визначати умови надання утримання, строки та
розмір утримання. За домовленістю сторін утримання може нада
ватися як у натуральній, так і у грошовій формі.
При посвідченні договору про утримання нотаріусом перевіряється факт
непрацездатності того з подружжя, на користь якого укладається угода.
Непрацездатними (за віком або за станом здоров’я) визнаються особи, які
досягли пенсійного віку, установленого законом, або є інвалідами І, II,
III групи, про що зазначається в тексті договору. На утримання також
матиме право той з подружжя, заробітна плата, пенсія, доходи від
використання його майна та інші доходи якого не забезпечують йому
прожиткового мінімуму, установленого законом. Про встановлення цих
обставин нотаріусом зазначається у тексті договору. На примірнику
договору про надання утримання, що залишається в
Див. статтю 67 Сімейного кодексу України.
501
Нотаріат в Україні
справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, робиться
відмітка, в якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує
встановлені нотаріусом обставини для надання утримання.
Про роз’яснення змісту пункту 4 статті 77 Сімейного кодексу України
нотаріусом зазначається у тексті договору.
Крім того, у тексті договору нотаріусом зазначається можливість вчинення
виконавчого напису нотаріусом у безспірному порядку у випадку
невиконання умов договору про надання утримання з посиланням на пункт 2
статті 78 Сімейного кодексу України.
Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий
час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час
спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76
Сімейного кодексу України (стаття 91 цього Кодексу).
Між подружжям, а також особами, шлюб між якими було розірвано, може бути
укладено договір про припинення права на утримання взамін набуття права
власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або
одержання одноразової грошової виплати.
Договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності
на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно є договором
відчуження, який підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та
державній реєстрації в порядку, установленому чинним законодавством.
При посвідченні договору про припинення права на утримання у зв’язку з
одержанням одноразової грошової виплати нотаріусом перевіряється факт
внесення на депозитний рахунок нотаріуса відповідної грошової суми. На
доказ внесення обумовленої сторонами суми на депозит нотаріусу для
огляду подається квитанція про внесок, про що зазначається у тексті
договору (стаття 89 Сімейного кодексу України.
Батьки дитини мають право укласти між собою договір про сплату аліментів
на дитину. Умови договору мають визначати розмір, строки, а також
порядок виплати та підстави цільового використання аліментів і не можуть
порушувати права дитини, які встановлені Сімейним кодексом України.
При цосвідченні договору нотаріусом роз’яснюється зміст пункту 2 статті
189 Сімейного кодексу України з одночасним зазначенням про це у тексті
договору, у частині можливості стягнен-
502
Додатки
ня аліментів у безспірному порядку на підставі виконавчого напису у разі
невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором.
182. Між батьками, один з яких проживає окремо від дитини,
з дозволу органу опіки та піклування може бути укладений до
говір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з
передаванням права власності на нерухоме майно (житловий бу
динок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Умовами договору може бути визначено набувачем права власності на
нерухоме майно як саму дитину, так і дитину разом з тим із батьків, з
ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно.
Укладання та посвідчення договорів про припинення права на аліменти для
дитини у зв’язку з передаванням права власності на нерухоме майно
(житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо) здійснюється з
дотриманням вимог пунктів 40, 181 цієї Інструкції.
РОЗДІЛ 19
ВСТАНОВЛЕННЯ ОПІКИ НАД МАЙНОМ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ,
ЯКА ВИЗНАНА БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ, А ТАКОЖ ФІЗИЧНОЇ
ОСОБИ, МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ ЯКОЇ НЕВІДОМЕ
183. Нотаріус на підставі рішення суду про визнання фізичної
особи безвісно відсутньою за останнім місцем проживання такої
особи здійснює опис належного їй майна, призначає опікуна май
на та передає йому майно на зберігання.
На підтвердження цього факту опікуну нотаріусом видається свідоцтво.
Опіка над майном триває до скасування рішення суду про визнання фізичної
особи безвісно відсутньою.
У разі оголошення фізичної особи померлою нотаріус припиняє опіку над
майном та вживає заходів до охорони спадкового майна в порядку,
передбаченому Цивільним кодексом України.
184. До винесення судом рішення про визнання фізичної осо
би безвісно відсутньою нотаріус, на підставі заяви заінтересова
ної особи або органу опіки та піклування, за останнім відомим
місцем проживання такої особи може здійснити опис належного
їй майна, призначити опікуна майна та передати йому майно на
зберігання.
503
Нотаріат в Україні
Опіку над майном нотаріус припиняє на підставі заяви, поданої фізичною
особою, місце перебування якої було невідоме, або до скасування рішення
суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
185. Складання опису майна, призначення опікунів над цим майном,
виключення майна з опису здійснюється за правилами розділу 20 цієї
Інструкції.
РОЗДІЛ 20 ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА
186. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за за
явою спадкоємців або виконавця заповіту або за своєю власною
ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли
це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, креди
торів або територіальних громад. Ці заходи вживаються ним без
посередньо або шляхом надання доручення іншому державному
нотаріусу чи посадовим особам органів місцевого самоврядуван
ня за місцезнаходженням майна.
За повідомленням спадкоємців, виконавців заповіту або з власної
ініціативи заходи щодо охорони спадкового майна можуть вживатися
нотаріусами за місцезнаходженням цього майна з повідомленням про вжиті
заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Доручення нотаріусів або посадових осіб органів місцевого самоврядування
та повідомлення спадкоємців, виконавців заповіту про наявність майна,
яке залишилось після померлих, реєструється в книзі обліку заяв про
вжиття заходів до охорони спадкового майна та встановлення опіки над
майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або над майном
фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (додаток № 2).
Заходи до охорони спадкового майна нотаріус вживає не пізніше наступного
дня з дати надходження доручення або заяви про наявність спадкового
майна, яке потребує охорони.
186-1. Перед ужиттям заходів до охорони спадкового майна нотаріус
перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру.
(Інструкцію доповнено пунктом 186-1 згідно з Наказом Міністерства
юстиції № 33/5 від 07.04.2005)
187. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне
місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, — місце
знаходження майна або його основної частини.
504
Додатки
Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які
навчалися в навчальних закладах, що знаходяться поза постійним місцем їх
проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони
постійно проживали до призову на строкову військову службу або до вступу
до відповідного учбового закладу.
У випадках якщо останнім місцем проживання спадкодавця є територія іншої
держави, нотаріусом установлюється наявність між Україною та такою
державою відповідного договору про правову допомогу. При наявності
такого договору застосовується загальне правило спадкоємства майна
відповідно до законодавства держави, на території якої спадкодавець мав
останнє постійне місце проживання.
Винятком з цього правила є спадкоємство нерухомого майна, за наявності
якого право на спадщину на таке майно оформлюється відповідно до
законодавства тієї держави, на території якої воно знаходиться”.
188. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення
про відкриття спадщини, зобов’язаний повідомити про це тих
спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.
Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного
оголошення або повідомлення про це у пресі.
У разі призначення спадкодавцем виконавця заповіту заходи щодо
повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини вживаються виконавцем
заповіту.
189. Нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установ
лений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає пре
тензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені
у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання пра
ва вимоги.
Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які
прийняли спадщину, або виконавця заповіту.
190. Для охорони спадкового майна нотаріус проводить опис
спадкового майна, призначає його охоронця та передає майно йо
му на зберігання.
Опис спадкового майна провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо
вони того бажають, і не менше як двох свідків.
? •;;’- – ‘
17 Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних,
сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікована Верховною
Радою України 10.11.1994.
Нотаріат в Україні
Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є
обов’язковою.
В акті опису мають бути зазначені: дата надходження доручення або заяви
(повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна; дата
проведення опису; прізвища, імена, по батькові і адреси осіб, які беруть
участь в описі; прізвище, ім’я, по батькові спадкодавця; час його смерті
і місце знаходження майна, що описується; чи було опечатане приміщення
до прибуття нотаріуса і ким; чи не була порушена пломба або печатка;
докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, колір, сорт
та ін.) і оцінка кожного з перерахованих у ньому предметів та процент їх
зносу. Оцінка описаних предметів (з урахуванням їх зносу) провадиться
нотаріусом та особами, які брали участь в описі спадкового майна, а
житлових будинків — виходячи з відновної чи страхової (у місцевостях, де
інвентаризація не проведена) оцінки.
У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити
спеціаліста-експерта або оцінювача.
Оплата праці спеціалістів (експертів, оцінювачів) здійснюється
спадкоємцями.
На кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кількості речей
(предметів) та їх вартості, а після закінчення опису — загальний
підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості.
До акта опису включається все майно, яке є в будинку (квартирі)
померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей
заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз’яснюється порядок
звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.
Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів,
приміщення кожний раз опечатується нотаріусом. В акті опису робиться
запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про
стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.
У кінці акта опису зазначається прізвище, ім’я, по батькові, рік
народження охоронця, якому передано на зберігання майно, найменування
документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування
установи, що видала документ, місце проживання цієї особи.
Охоронцем спадкового майна може бути призначено осіб з числа
спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або
місцеперебування яких невідоме, або інших осіб.
506
додатки
визначених спадкоємцями. За наявності виконавця заповіту він
призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і
не заповіданого. За бажанням спадкоємців за законом, у разі наявності
виконавця заповіту, нотаріус може призначити охоронцем майна, що
спадкується за законом, із числа інших осіб.
Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках. Усі примірники
підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та
охоронцем, якому передано на зберігання спадкове майно. Один примірник
акта опису видається охоронцю спадкового майна.
Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або
інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не
пред’являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт
і повідомляє про це заінтересованих осіб, а в необхідних випадках —
фінансовий орган або прокурора.
Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв’язку зі
зносом не мають ніякої цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або
фінансового органу, якщо опис провадиться без участі спадкоємців, не
включає до акта опису такі речі, а за окремим описом передає їх для
знищення або на заготівельну базу утильсировини.
Якщо серед спадкового майна виявляться продукти харчування, нотаріус
передає їх спадкоємцям. Якщо опис провадиться без участі спадкоємців,
продукти довгострокового терміну зберігання передаються відповідним
організаціям для реалізації. Передавання провадиться за окремим актом,
який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник
організації, яким передані продукти.
193. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після по
мерлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб
за окремим описом здаються не пізніше наступного після прове
дення опису дня в депозит нотаріусу, де перебувають до видачі
спадкоємцям або передавання відповідному фінансовому органу
у разі визнання спадщини відумерлою та переходу майна у
власність територіальної громади.
Срібло і монетарні метали (золото та метали іридієво-платинової групи) у
будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній
валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери
(акції, облігації, купони до них, век-
507
Нотаріат в Україні
селі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази,
депозитні сертифікати та ін.), вироби із срібла і монетарних металів,
дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли на прохання
спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються на зберігання до
відповідної банківської установи не пізніше наступного після проведення
опису дня.
Зберігання спадкового майна у депозиті нотаріуса чи у банку здійснюється
за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.
Зазначені цінності, прийняті на зберігання нотаріусом зазначеними вище
способами, реєструються в книзі обліку цінностей (додаток № 3).
Якщо в складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні
праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за
окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим
особам, або відповідним установам (інституту, музею тощо). За
неможливості передати перераховане вище на відповідальне зберігання
нотаріус опечатує документи або сховище з документами.
Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і засоби вибуху,
боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами
сльозоточивої та дратівливої дії (газові пістолети, револьвери і патрони
до них) передаються органу внутрішніх справ за окремим описом.
При виявленні у складі спадкового майна об’єктів, які перебувають на
державному обліку як пам’ятки історії і культури, нотаріус повідомляє
про це відповідні органи охорони пам’яток історії та культури18.
У разі виключення спадкового майна з акта опису на останньому робиться
спеціальний напис, у якому за підписом нотаріуса, а також інших осіб, що
підписали акт опису, указується перелік вилучених предметів. Цей напис
скріплюється печаткою нотаріуса.
Якщо у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, учинення
інших фактичних чи юридичних дій для
Див. Постанову Верховної Ради України від 17.06.1992 «Про право
власності на окремі види майна» (Відомості Верховної Ради України. —
1992. — № 35. Ст. 517): Положення про порядок продажу, придбання,
реєстрації, обліку і застосуванню спеціальних засобів самооборони,
заряджених речовинами сльозоточивої ті дратівливої дії, затверджене
Постановою Кабінету Міністрів України зі; 07.09.1993 №706.
508
Додатки
підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де
немає нотаріуса, — відповідний орган місцевого самоврядування, у разі
відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заяви
заінтересованої особи (наприклад, представника територіальної громади),
після пред’явлення свідоцтва про смерть спадкодавця укладає договір на
управління спадщиною.
На підставі заяви заінтересованої особи про відкриття спадщини та
договору на управління спадщиною, нотаріус заводить спадкову справу.
Договір на управління спадщиною укладається за місцем відкриття спадщини
з дотриманням вимог частини другої статті 212 Цивільного кодексу
України.
Договір на управління спадщиною не реєструється в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій, а заноситься до книги обліку таких договорів (додаток
№ 6).
У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви
спадкоємців про прийняття спадщини, про відмову від спадщини на користь
інших спадкоємців, про вжиття заходів д© охорони спадкового майна тощо
нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління
спадщиною, про припинення дії договору.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх
від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від
її прийняття укладений договір діє до ухвалення судом рішення про
визнання спадщини відумерлою.
Нотаріус попереджає охоронця та інших осіб, яким передано на зберігання
спадкове майно, про кримінальну відповідальність у разі розтрати або
його приховування, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну
шкоду.
Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а
якщо її не прийнято — до закінчення строку, установленого цивільним
законодавством України для прийняття спадщини.
Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня
відкриття спадщини, якщо до нотаріуса надійде заява про згоду на
прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкування виникає у разі
неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (частина третя статті 1270
Цивільного кодексу України, і якщо до спливу встановленого законом
шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох
місяців.
509
Нотаріат в Україні
У цьому разі охорона спадкового майна продовжується до прийняття
спадщини всіма особами, згаданими в абзаці другому цього пункту, а якщо
вона ними не прийнята — до спливу трьох місяців з дня надходження від
будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина
шестимісячного строку, що залишилась для прийняття спадщини, менше трьох
місяців.
198. Заходи охорони спадкового майна припиняє нотаріус або
посадова особа органу місцевого самоврядування, які їх вживали.
Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів до охорони
спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна
попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини.
Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття
спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту.
З припиненням заходів до охорони спадкового майна повноваження виконавця
заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена в
заповіті.
199. Нотаріус до закінчення строку про прийняття спадщини
може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу
спадкодавця у банку (фінансовій установі) на покриття витрат з
догляду за спадкодавцем під час його хвороби, а також на його
поховання; на утримання осіб, які перебували на утриманні спад
кодавця; витрат, пов’язаних з повідомленням спадкоємців про
відкриття спадщини; інших витрат, викликаних обставинами,
які мають істотне значення.
Один примірник дозволу нотаріуса на одержання частини вкладу спадкодавця
у банку (фінансовій установі) залишається у справах нотаріуса і
підшивається у спадкову справу.
РОЗДІЛ 21
ВИДАЧА СВІДОЦТВА ВИКОНАВЦЮ ЗАПОВІТУ
200. За заявою особи, яка заповідачем або спадкоємцями за
повідача призначена виконавцем заповіту, нотаріусом за місцем
відкриття спадщини видається свідоцтво виконавця заповіту.
Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець
заповіту відмовився від виконання заповіту чи був усунений від його
виконання, нотаріус призначає виконавця заповіту та видає йому
свідоцтво.
510
Додатки
Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може
бути доручено будь-кому з них. У цьому разі нотаріусу подається письмова
згода цих осіб на призначення одного з них виконавцем заповіту.
201. Особа може бути призначена нотаріусом виконавцем за
повіту лише за її письмовою згодою.
Така згода може бути викладена на тексті самого заповіту або додана до
нього.
У тексті свідоцтва виконавця заповіту нотаріус обов’язково зазначає всі
повноваження виконавця заповіту, передбачені статтею 1290 Цивільного
кодексу України.
Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи або
особи, цивільна дієздатність яких обмежена, про видачу свідоцтва
виконавця заповіту нотаріус повідомляє відповідні органи опіки та
піклування.
Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за
місцем відкриття спадщини за письмовою згодою спадкоємців,
відказоодержувачів, а також осіб (органів), які мають право здійснювати
контроль за виконанням заповіту.
Після повернення виконавцем заповіту виданого йому свідоцтва нотаріус
робить відмітку про припинення чинності повноважень виконавця на
примірнику свідоцтва, що зберігається у справах нотаріуса, у державному
нотаріальному архіві, на примірнику свідоцтва, повернутого виконавцем,
та відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, у книзі обліку
спадкових справ.
На всіх заявах зазначається час їх надходження та номер спадкової
справи. Заяви та примірники свідоцтва підшиваються в спадкову справу.
РОЗДІЛ 22 ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО НА СПАДЩИНУ
205. На майно, що переходить за правом спадкування до спад
коємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається
свідоцтво про право на спадщину.
Видача свідоцтва провадиться у строки, установлені цивільним
законодавством України (стаття 1298 Цивільного кодексу України.
Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину підлягають
обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів, спад-
511
Нотаріат в Україні
нових договорів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням
про Спадковий реєстр.
206. Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою
спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому
цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначен
ням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших
спадкоємців.
При цьому в кожному свідоцтві може зазначатися все спадкове майно, крім
нерухомого.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно,
зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право
на спадщину на нерухомість (стаття 1297 Цивільного кодексу України.
Якщо спадщину на нерухоме майно прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво
про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням
імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Якщо свідоцтво про право
на спадщину видається нотаріусом не всім спадкоємцям і не на вее
спадкове майно, у тексті його зазначається, яка частка спадщини
залишається відкритою.
Якщо особи, які могли б спадкувати одна після одної, померли протягом
однієї доби, спадщина відкривається одночасно і щодо кожного з них
окремо.
207. Письмова заява про прийняття спадщини та відмову від
неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за
місцем відкриття спадщини.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена,
надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова
справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним
чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття
спадщини.
Справжність підпису,на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.
Не допускається прийняття заяв про прийняття спадщини, про відмову від
неї або заяв про їх відкликання, складених віз імені спадкоємців їхніми
представниками, що діють на підстав: довіреностей.
Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без
згоди своїх батьків або піклувальника.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна
дієздатність якої обмежена, вважаються такими, шо
512
Додатки
прийняли спадщину, за відсутності заяви від їх імені про відмову від
спадщини.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини або про відмову від неї,
може відкликати її протягом строку, установленого для прийняття
спадщини.
208. Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце
щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти
одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спад
коємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким,
що прийняв усю спадщину.
Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його
права на спадкування за законом.
Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині іншого
спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
209. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщи
ну за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового
реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового догово
ру, заповіту.
У разі наявності спадкового договору нотаріус вимагає подання йому
примірника цього договору, якщо з витягу з Єдиного реєстру не буде
вбачатися предмет спадкового договору.
(Пункт 209 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції №
33/5 від 07.04.2005)
210. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі
письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з
дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною
другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, —
не раніше зазначених у цих статтях строків.
При переході майна за правом спадкоємства за заповітом до інших
учасників цивільних відносин свідоцтво про право на спадщину видається
цим особам.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли
спадщину, ніяким строком не обмежена.
За наявності виконавця заповіту нотаріус перевіряє обсяг здійснених ним
повноважень. Видача свідоцтва про право на спадщину за заповітом
здійснюється після припинення нотаріусом повноважень виконавця заповіту.
211. Свідоцтво про право на спадщину видається спад
коємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно про
живали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про
прийняття спадщини.
513
Нотаріат в Україні
Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути:
довідка житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого
самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю
спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем;
копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту
своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті
спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець
постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та
інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі
спадкодавцем.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за
згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати нотаріусу
заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви
спадкоємців мають бути викладені у письмовій формі і подані нотаріусу до
видачі свідоцтва про право на спадщину. Справжність підписів спадкоємців
на заяві має бути засвідчена у відповідності до правил, викладених у
пункті 207 цієї Інструкції.
Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для
подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого
судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем
відкриття спадщини відповідної заяви.
212. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом
перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини,
наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які
подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке
видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин
від спадкоємців обов’язково вимагаються відповідні документи.
Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом
органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця.
Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є:
свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових
записів;
записи в паспортах про другого з подружжя;
копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановленні^ факту
родинних та інших відносин.
514
Додатки
Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало
законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи
неповнолітньої особи на утриманні.
Непрацездатність утриманця, пов’язана з віком, перевіряється за
паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народ-
непрацездатність, пов’язана зі станом здоров’я, — за пенсійною книжкою
або довідкою, виданою відповідним органом меди-ко-соціальної експертизи.
Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати
документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до
спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших
спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи
інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на
спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви,
підпис спадкоємців на якій має бути засвідчений у відповідності до
правил, викладених у пункті 207 цієї Інструкції.
Місце відкриття спадщини (пункт 185 цієї Інструкції) підтверджується:
свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть
спадкодавця, якщо останнє постійне місце проживання і місце його смерті
збігаються;
довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління
житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання;
записом у будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця, а якщо
місце проживання померлого невідоме — документом (витягом з Реєстру прав
власності та ін.) про місцезнаходження нерухомого спадкового майна або
його частини.
Якщо об’єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне,
місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об’єктів цього
майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем
відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна,
що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію
транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери
тощо.
У разі відсутності у спадкоємців зазначених документів нотаріус’вимагає
копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення місця
відкриття спадщини.
515
Нотаріат в Україні
213. Свідоцтво про право на спадщину після смерті реабіліто
ваного може бути видане нотаріусом на підставі відповідного
рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих, яке
має містити відомості про склад спадкового майна. За наявності
такого рішення документи, які б підтверджували належність ус
падкованого майна померлому, не вимагаються.
Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих у встановленому
порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань
поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги
майна реабілітованого (відшкодування його вартості).
Коло спадкоємців першої черги визначається на день винесення цього
рішення. Факт смерті спадкодавця — громадянина, реабілітованого у
встановленому порядку19, а також належність до кола спадкоємців першої
черги щодо майна реабілітованого (відшкодування його вартості)
визначається на підставі відповідного рішення Комісії з питань
поновлення прав реабілітованих, яке повинно містити перелік документів,
що підтверджують відповідні факти.
214. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за
заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє:
факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та
чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини,
склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє
коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Пе
ревірка наявності заповіту (секретного заповіту), спадкового до
говору, здійснюється за допомогою Спадкового реєстру у поряд
ку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів,
спадкових договорів та спадкових справ.
Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на
спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем,
нотаріус вимагає подання документів, які б підтверджували ці відносини.
(Пункт 214 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції №
33/5 від 07.04.2005)
215. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
(секретним заповітом) оригінал чи дублікат заповіту (свідоцтва
19 Див. Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»
(962-12) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991, N 22, ст. 262; 1992, N
32, ст. 456), постанову Верховної Ради України від 24.12.1993 «Про
тлумачення Закону Україна «Про реабілітацію жертв політичних репресій на
Україні» (3812-12) (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 15, ст.
88).
516
Додатки
~—.^—__————= —=___———
про оголошення секретного заповіту), поданий спадкоємцем, залишається у
справах нотаріуса.
За бажанням спадкоємця до свідоцтва про право на спадщину за заповітом
може бути додана нотаріально засвідчена копія (фотокопія) заповіту
(копія (фотокопія) свідоцтва про оголошення секретного заповіту) або
його дубліката.
216. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке
підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання пра-
I
вовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві
та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі
наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними
відповідних реєстрів.
У разі наявності заборони нотаріус повідомляє кредитора (відповідний
орган державної податкової адміністрації) про те, що спадкоємцям
боржника видано свідоцтво про право на спадщину.
Якщо на згадане вище майно накладено арешт судовими чи слідчими
органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття
арешту.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає
реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім
правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності, а в
місцевостях, де інвентаризація не проводилась, — довідку відповідного
органу місцевого самоврядування.
У тому випадку, коли правовстановлювальний документ на майно, що
підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію
чи технічний паспорт на автомототран-спортний засіб, іншу самохідну
машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво, договір комерційної
концесії тощо), нотаріус перевіряє документ, про що робить відмітку на
заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього
свідоцтва, який залишається у справах нотаріуса. Допускається приєднання
до матеріалів спадкової справи, засвідчених в установленому порядку,
фотокопій правовстановлювальних документів на майно, які повертаються
спадкоємцям.
217. Свідоцтво про право на спадщину на право на земельну
частку (пай) після смерті фізичних осіб, евакуйованих із зони
відчуження, відселених із зони безумовного (обов’язкового) або
зони гарантованого добровільного відселення, а також фізичних
осіб, що самостійно переселилися з територій, які зазнали
радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення
або самостійного переселення були членами колективних або
517
Нотаріат в Україні
інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з їх числа,
які проживали у сільській місцевості, може бути видане нотаріусом на
підставі трудової книжки члена колективного або іншого
сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченого витягу з
неї20, за наявності в ній-відповідного запису.
Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження, відселення або
їх самостійного переселення та членства в колективному або іншому
сільськогосподарському підприємстві, яке розташовувалося на території,
що зазнала радіоактивного забруднення, є довідки, видані обласними
державними адміністраціями за місцем евакуації, відселення чи
самостійного переселення, або рішення суду, яке набрало законної сили,
про їх:
евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій, що зазнали
радіоактивного забруднення;
членство в колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві,
яке розташовувалося на території, що зазнала радіоактивного
забруднення21.
Спадкування майна фермерського господарства здійснюється з урахуванням
вимог Закону України «Про фермерське господарство».
У разі успадкування спадкоємцями прав та обов’язків набувача майна за
договором довічного утримання (догляду) у тексті свідоцтва зазначається,
що воно є невід’ємною частиною договору довічного утримання (догляду) і
підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник
зробив розпорядження банку (фінансовій установі), а також на грошовий
вклад, щодо якого відсутнє заповідальне розпорядження, після смерті
вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах.
Свідоцтво про право на спадщину на страхову виплату (страхове
відшкодування), щодо якого страхувальник не зробив спеціальної вказівки
страховій установі, після смерті страхувальника видається спадкоємцям на
загальних підставах.
Якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до
якої має перейти право на одержання страхово;
Див. Закон України від 05.06.2003 № 899-ГУ «Про порядок виділення в
натури (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток
(паїв)». 21 Див. Постанову Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 №
1651 «Деякі питв-ня реалізації громадянами, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрі-фи, права на отримання земельної частки (паю)».
518
Додатки
виплати у разі його смерті, свідоцтво про право на спадщину нотаріусом
не видається.
222. Нотаріус на прохання спадкоємців померлого вправі зро
бити запит до банків (фінансових установ), страхових установ про
наявність на ім’я померлого вкладів, страхових виплат.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про нотаріат» банки (фінансові
установи), страхові установи повинні подати відомості в строк, указаний
нотаріусом.
Нотаріус роз’яснює спадкоємцям, що свідоцтво про право на спадщину на
майно, яке підлягає реєстрації, має бути зареєстроване у відповідному
органі.
Нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за
заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності
лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Якщо у спільному майні подружжя правовстановлювальний документ на таке
майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його
(її) письмову згоду на виділ на ім’я померлого його частки в спільному
майні.
Нотаріус повідомляє (надсилає копію свідоцтва про право на спадщину) про
видачу свідоцтва про право на спадщину на ім’я малолітньої,
неповнолітньої дитини або недієздатного спадкоємця чи спадкоємця,
цивільна дієздатність якого обмежена, орган опіки і піклування за місцем
проживання спадкоємця для охорони його майнових інтересів.
Про видачу свідоцтва про право на спадщину другому з подружжя на майно,
що є предметом спадкового договору, нотаріус повідомляє набувача цього
майна.
Спадкоємцям, які одержали свідоцтво про право на спадщину певної частини
спадкового майна, у подальшому видаються наступні свідоцтва про право на
спадщину інших частин спадкового майна, яке не перераховане в раніше
виданому свідоцтві.
Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між
спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, за письмовою згодою між
спадкоємцями спадщина підлягає перерозподілу. У цьому випадку нотаріус,
після повернення попередніх свідоцтв, видає нові свідоцтва про право на
спадщину.
Нові свідоцтва про право на спадщину видаються нотаріусом також за
рішенням суду про внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на
спадщину або на підставі письмової згоди всіх спадкоємців про внесення
змін до раніше виданих свідоцтв.
519
Нотаріат в Україні
228. Зміна розміру частки у спадщині проводиться за згодою
спадкоємців, які прийняли спадщину, до видачі свідоцтв про
право на спадщину. У разі недосягнення згоди зміна розміру час
ток здійснюється у судовому порядку.
Зміна розміру часток у складі спадкового нерухомого майна або
транспортних засобів оформляється нотаріально посвідченим договором
спадкоємців.
229. Зміна черговості одержання спадкоємцями за законом
права на спадкування провадиться після відкриття спадщини до
видачі свідоцтв про право на спадщину.
Зміна черговості оформляється договором між заінтересованими
спадкоємцями. Згода на укладання цього договору від спадкоємців, які не
беруть участь у ньому, не вимагається.
Цей договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому
участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у
спадщині.
230. Поділ спадкового майна провадиться за згодою спад
коємців, які прийняли спадщину. У разі недосягнення згоди
поділ провадиться у судовому порядку відповідно до часток, на
лежних кожному із спадкоємців за законом або за заповітом.
Поділ спадкового майна оформляється договором спадкоємців, а за
відсутності згоди — судовим рішенням.
У договорі про поділ спадкового майна визначаються реальні частки
спадкоємців у спадковому майні. При цьому допускається грошова
компенсація, якщо вартість майна різна.
231. Нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ (дода
ток № 4) та алфавітна книга спадкових справ (додаток № 5).
У книзі обліку спадкових справ реєструються:
заяви про прийняття спадщини;
заява про відкликання заяви про прийняття спадщини; заява про видачу
свідоцтв про право на спадщину, про відмову від спадщини;
заяви про відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця
на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі);
претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони
спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи;
заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління
спадщиною;
заява про видачу свідоцтва виконавцю заповіту;
520
Додатки
заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень;
заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування
тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстрованої першою,
заводиться спадкова справа на ім’я померлого.
Нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної
спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у
прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за
місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби — вимагає цю справу для
подальшого провадження.
Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також
реєструються в книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та
в хронологічному порядку.
На всіх заявах зазначаються час їх надходження та номер спадкової
справи.
У спадкову справу підшиваються документи, які були витребувані від
спадкоємців, юридичних осіб, подані іншими, крім спадкоємців, фізичними
особами, а також примірник договору на управління спадщиною, договору
про зміну черговості одержання права на спадкування, примірник договору
про зміну розміру частки у спадщині, свідоцтва виконавця заповіту,
свідоцтва про право на спадщину тощо.
232. Відомості про спадкові справи підлягають обов’язковій реєстрації в
Спадковому реєстрі в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий
реєстр. (Пункт 232 в редакції Наказу Міністерства юстиції № 33/5 від
07.04.2005)
РОЗДІЛ 23 ПОСВІДЧЕННЯ СПАДКОВИХ ДОГОВОРІВ
233. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується
виконувати розпорядження другої сторони (відчужу-вача) і в разі його
смерті набуває право власності на майно відчу-жувача.
Спадкові договори, предметом яких є нерухоме майно, посвідчуються
нотаріусом з дотриманням загальних правил посвідчення договорів
відчуження.
Правовстановлювальний документ на майно після його огляду нотаріусом
повертається власнику майна (відчужувачу), а в тексті
521
Нотаріат в Україні
договору зазначаються назва цього документа, номер і дата його видачі та
найменування юридичної особи, яка його видала.
Якщо предметом спадкового договору є майно, яке підлягає державній
реєстрації, нотаріус у тексті договору зазначає про необхідність його
реєстрації у відповідному реєструвальному органі після смерті
відчужувача.
234. Подружжя має право укласти спадковий договір щодо
майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
Спадковим договором може бути встановлено, що в разі смерті одного з
подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з
подружжя його майно переходить до набувача за договором.
При посвідченні спадкових договорів правила, викладені у пункті 54 цієї
Інструкції, не застосовуються.
На майно, яке є предметом спадкового договору, нотаріус накладає
заборону відчуження у встановленому порядку, про що робиться напис на
всіх примірниках договору.
,237. У разі смерті відчужувача на підставі свідоцтва органу цивільного
стану про смерть нотаріус знімає заборону відчуження.
Після смерті відчужувача нотаріусу повертається первинний
правовстановлювальний документ на нерухоме майно, що було предметом
договору, який приєднується до примірника спадкового договору, що
зберігається у справах нотаріуса. На повернутому примірнику
правовстановлювального документа нотаріус робить відмітку про перехід
права власності до набувача у зв’язку зі смертю відчужувача за спадковим
договором.
238. У разі смерті фізичної особи-набувача або ліквідації юридичної
особи — набувача за спадковим договором нотаріус, за письмовою заявою
відчужувача, припиняє дію цього договору, про що на всіх його
примірниках робиться відповідний напис.
Відомості про припинення дії договору та зняття заборони відчуження
майна, яке є предметом спадкового договору, нотаріус вносить до Єдиного
реєстру заборон відчуження нерухомого майна.
238-1. Відомості про спадкові договори підлягають обов’язковому внесенню
до Спадкового реєстру в порядку, передбаченому Положенням про Спадковий
реєстр.
(Інструкцію доповнено пунктом 238-1 згідно з Наказом Міністерства
юстиції № 33/5 від 07.04.2005)
522
Додатки
РОЗДІЛ 24
ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ЧАСТКУ
В СПІЛЬНОМУ МАЙНІ ПОДРУЖЖЯ
239. Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя
видає одному або кожному з них свідоцтво про право власності на
частку в спільному майні, набутому ними за час шлюбу.
Таке свідоцтво може бути видано кожному з подружжя як під час
перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.
Свідоцтво про право власності видається тільки на те майно, яке є
спільною сумісною власністю подружжя і є наявним на день видачі
свідоцтва.
При видачі свідоцтва нотаріус вимагає документ, який посвідчує шлюбні
відносини, у тому числі такі, що згодом були розірвані в порядку,
встановленому чинним законодавством (свідоцтво про шлюб, про розірвання
шлюбу, відмітка в паспорті про реєстрацію шлюбу тощо). На примірнику
свідоцтва, що залишається в справах державної нотаріальної контори чи у
приватного нотаріуса, робиться відмітка, у якій зазначаються
найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та
найменування юридичної особи, що його видала.
240. Якщо до складу майна, на частку якого видається
свідоцтво, входить майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вима
гає подання документів, які підтверджують право власності под
ружжя на таке майно.
При видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок, квартиру
та інше нерухоме майно, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає витяг з
Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена,
— довідку відповідного органу місцевого самоврядування, в якій викладена
характеристика будівлі, на яку видається свідоцтво.
За наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі,
садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна
свідоцтво про право власності на майно, обтя-жене боргом, видається у
разі згоди на те кредитора (відповідного податкового органу).
Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, перераховане
вище, робиться відмітка на правовстановлювально-му документі.
Свідоцтво про право власності на житловий будинок, квартиру, дачу,
садовий будинок, гараж, земельну ділянку та інше нерухоме майно
видається нотаріусом за місцезнаходженням цього майна.
523
Нотаріат в Україні
241. У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право
власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на
підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним
повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину.
Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна.
У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли
спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого
другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право
власності, а також роз’яснюється право звернення до суду у випадку
оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився
живим.
Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до
нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться
відмітка на заяві того з подружжя, хто залишився живим.
Така відмітка підписується спадкоємцями.
На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за
згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності
може бути визначена і частка померлого у спільній власності.
Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи
піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні
подружжя видається за наявності дозволу органів опіки і піклування, який
оформляється згідно з правилами, викладеними в абзаці дев’ятому пункту
39 цієї Інструкції.
Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в
разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття
спадщини.
242. При видачі свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя в разі смерті одного з них нотаріус ви
магає, крім свідоцтва про смерть, документи і перевіряє обстави
ни, зазначені в пунктах 239, 240 цієї Інструкції.
Якщо до складу спільного майна подружжя входить майно, що підлягає
реєстрації, державний нотаріус повинен дотримуватись також вимог пункту
216 цієї Інструкції.
243. Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спіль
ному майні подружжя, до складу якого входить майно, що підля
гає державній реєстрації, нотаріус роз’яснює про необхідність по
дати це свідоцтво для державної реєстрації у відповідний орган.
524
Додатки
РОЗДІЛ 25
ВИДАЧА СВІДОЦТВА ПРО ПРИДБАННЯ АРЕШТОВАНОГО
НЕРУХОМОГО МАЙНА, А ТАКОЖ ЗАСТАВЛЕНОГО МАЙНА
З ПУБЛІЧНИХ ТОРГІВ (АУКЦІОНІВ). ВИДАЧА СВІДОЦТВА
ПРО ПРИДБАННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА,
ЩО Є ПРЕДМЕТОМ ІПОТЕКИ
244. Придбання арештованого або заставленого майна з
публічних торгів (аукціонів) оформляється нотаріусом за місцем
знаходження такого майна шляхом видачі набувачу відповідного
свідоцтва. Видача свідоцтва про придбання заставленого майна,
яке складається лише з рухомого майна, здійснюється за місцем
проведення аукціону.
245. Свідоцтво про придбання арештованого нерухомого май
на з публічних торгів видається нотаріусом на підставі складено
го державним виконавцем акта про проведені публічні торги, зат
вердженого начальником відповідного відділу державної вико
навчої служби.
В акті про проведені прилюдні торги має бути зазначено:
ким, коли і де проводилися публічні торги;
коротка характеристика реалізованого майна;
прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи), адреса кожного
покупця;
сума, внесена переможцем торгів за придбане майно;
прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його
адреса;
дані про правовстановлювальні документи, що підтверджували право
власності боржника на майно: назва правовстановлю-вального документа,
ким виданий, посвідчений (для нотаріусів указувати прізвище, ім’я, по
батькові, назву нотаріальної контори, нотаріального округу), дата
видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата та номер
реєстрації.
246. Свідоцтво про придбання заставленого майна на аукціоні
видається нотаріусом на підставі акта (копії затвердженого суд
дею акта) про проведений аукціон. Складений організатором
аукціону акт про проведений аукціон подається на затвердження
нотаріусу, який вчинив виконавчий напис про необхідність звер
нення стягнення на заставлене майно або який прийняв рішення.
Акт про проведення аукціону, що подається нотаріусу на затвердження, має
містити інформацію: ким, коли і де проводився аукціон;
525
Нотаріат в Україні
перелік і коротка характеристика реалізованого майна;
початкова й остаточна ціна реалізації майна;
прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи) боржника, його
адреса;
прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи), адреса покупця;
сума, внесена переможцем аукціону за придбане майно.
До акта додається список учасників аукціону.
Крім того, у випадку реалізації на аукціоні майна, що підлягає
реєстрації, в акті зазначаються:
дані про правовстановлювальні документи, що підтверджували право
власності боржника на майно:
назва правовстановлювального документа, ким виданий, посвідчений (для
нотаріусів указувати прізвище, ім’я, по батькові, назву нотаріальної
контори, нотаріального округу), дата видачі, посвідчення, номер за
реєстром, орган реєстрації, дата та номер реєстрації.
Якщо публічні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися,
нотаріус видає відповідне свідоцтво про придбання такого майна
стягувачеві на підставі складеного та затвердженого в установленому
порядку акта із зазначенням того, що публічні торги (аукціон) не
відбулися.
Якщо майно (свідоцтво) підлягає обов’язковій державній реєстрації,
нотаріус зазначає про це в тексті свідоцтва із зазначенням органу, який
здійснює таку реєстрацію.
Видача свідоцтва про придбання нерухомого майна, що було предметом
іпотеки, здійснюється нотаріусом за місцем знаходження такого майна на
підставі копії складеного державним виконавцем акта про реалізацію
предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником начальника)
органу державної виконавчої служби.
В акті про реалізацію предмета іпотеки має бути зазначено:
що реалізація предмета іпотеки відбулась із дотриманням вимог Закону
України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати»;
ким, коли і де проводилися реалізація предмета іпотеки;
характеристика реалізованого предмета іпотеки за даними служби, яка
реєструє права власності на нерухомість;
прізвище, ім’я, по батькові (назва юридичної особи), адреса покупця;
сума коштів, внесена за придбане нерухоме майно;
526
Додатки
прізвище, ім’я та по батькові (назва юридичної особи) боржника, його
адреса;
відомості про документ, на підставі якого право власності на предмет
іпотеки належало іпотекодавцю.
РОЗДІЛ 26
НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО
ТА РУХОМОГО МАЙНА
250. Нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку,
будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншо
го нерухомого майна чи за місцем розташування земельної ділян
ки, а також у випадках, передбачених законодавством, за місцем
реєстрації рухомого майна накладає заборону їх відчуження:
за повідомленням банку (фінансової установи), іншої юридичної особи про
видачу фізичній особі позики на будівництво, капітальний ремонт чи
купівлю житлового будинку, квартири;
при посвідченні договору застави, ренти житлового будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого
майна, якщо це передбачено договором;
при посвідченні договору довічного утримання (догляду);
при посвідченні договору дарування з обов’язком передати майно у
майбутньому, якщо це передбачено договором;
при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи,
оголошеної померлою (строком на п’ять років);
при одержанні повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний
заповіт подружжя;
при одержанні повідомлення про набрання чинності рішенням суду про
позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без
позбавлення батьківських прав;
при посвідченні спадкового договору;
9) за постановою державного виконавця про арешт майна
боржника та оголошення заборони на його відчуження;
10) в усіх інших випадках, передбачених законом.
251. Накладання заборони провадиться шляхом вчинення на
пису про це на повідомленні установи банку, іншої юридичної
особи про видачу позички на будівництво, капітальний ремонт чи
купівлю житлового будинку, квартири та на повідомленні про
набрання чинності рішенням суду про позбавлення батьків дити
ни батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення
527
Нотаріат в Україні
батьківських прав. Один примірник повідомлення з написом нотаріуса про
надходження заборони надсилається відповідній установі банку або іншій
юридичній особі, що видали позичку, відповідному органу опіки та
піклування, за місцем проживання дитини, а другий — залишається у
справах нотаріуса.
Накладання заборони за спадковим договором, договором ренти, довічного
утримання (догляду), застави житлового будинку, будівлі, садиби,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину
спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, провадиться шляхом
відповідного напису про це на договорі або свідоцтві про право на
спадщину.
Накладання заборони при одержанні повідомлення про смерть особи, що за
життя склала спільний заповіт подружжя, провадиться нотаріусом за місцем
відкриття спадщини.
252. Накладання заборони реєструється нотаріусами в реєстрі
для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються
повідомлення судових і слідчих органів, органів державної по
даткової адміністрації, а також органів державної виконавчої
служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накла
дені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку
заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 7).
Накладені заборони та арешти підлягають обов’язковій реєстрації у
Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку,
визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів
нерухомого майна.
Накладені заборони та арешти рухомого майна підлягають обов’язковій
реєстрації у Державному реєстрі застав рухомого майна.
253. Нотаріус знімає заборону відчуження майна при одер
жанні повідомлення:
банку, іншої юридичної особи про погашення позики;
про припинення договору застави;
про припинення договору іпотеки у зв’язку з набуттям іпоте-кодержателем
права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного
зобов’язання, після припинення договору іпотеки у зв’язку з відчуженням
іпотекодержателем предмета іпотеки;
про зняття арешту державного виконавця;
про припинення чи розірвання договору ренти, довічного утримання
(догляду);
528
Додатки
про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або
закінчення п’ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на
спадщину на майно особи, оголошеної померлою;
про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;
про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських
прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;
про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з
подружжя, що уклали спадковий договір;
про відчуження майна, переданого під виплату ренти;
в інших випадках, передбачених законом.
У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу
України, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за
заявою боржника, якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора
(його представника) у місці виконання зобов’язання або ухилення
кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі іншого
прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріуса належні з
нього кредиторові гроші або цінні папери.
Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов’язання,
копія договору застави, квитанція про внесення в депозит нотаріуса
належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б
про повне і безумовне виконання зобов’язання, копія повідомлення
нотаріуса кредиторові про внесення боргу в депозит, копія заяви
боржника, переданої нотаріусом кредиторові відповідно до пункту 276 цієї
Інструкції, щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття
заборони відчуження тощо.
Про зняття заборони у цих випадках нотаріус письмово повідомляє
кредитора.
Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами
та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно
нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і
арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів
нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів та органів
державної виконавчої служби про зняття арешту залишається у справах
нотаріальної контори.
254. У разі смерті набувача за договором довічного утримання (догляду) і
переходу права власності на майно, що було передане
529
Нотаріат в Україні
за цим договором до його спадкоємців, нотаріус здійснює перереєстрацію
заборони відчуження майна на ім’я нового власника, яка реєструється в
реєстрі для реєстрації заборон. Така перереєстрація може бути здійснена
за повідомленням нотаріуса, який видав свідоцтво про право на спадщину.
У цьому самому реєстрі у графі 10 і на всіх примірниках договору
довічного утримання (догляду), а також у графі 4 алфавітної книги обліку
заборон відчуження і арештів майна нотаріус робить відповідну відмітку
про видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям набувача і про
здійснену перереєстрацію заборони відчуження майна на нового власника.
Відомості про здійснену перереєстрацію підлягають обов’язковій
реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого
майна.
Перереєстрації заборони відчуження в разі припинення юридичної особи —
набувача з визначенням правонаступників, до яких переходять права та
обов’язки за договором довічного утримання (догляду), або у разі
ліквідації юридичної особи — набувача, коли права та обов’язки за цим
договором переходять до її засновника (учасника), здійснюються на
підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій
України.
За правилами цього пункту нотаріус здійснює перереєстрацію заборони
відчуження у разі укладення договору про внесення змін і доповнень до
іпотечного договору.
РОЗДІЛ 27
ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ (ФОТОКОПІЙ)
ДОКУМЕНТІВ І ВИТЯГІВ З НИХ
255. Нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів,
виданих юридичними особами за умови, що ці документи не суперечать
законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій
(фотокопій) не заборонено законом.
Вірність копії (фотокопії) документа, виданого фізичною особою,
засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на
оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою
відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем роботи,
навчання, проживання чи лікування фізичної особи.
Забороняється засвідчувати вірність копій паспорта, документів, що його
замінюють, військового квитка, депутатського
530
Додатки
посвідчення, службових посвідчень та інших документів, знімання копії з
яких не допускається.
Не допускається засвідчення вірності копії (фотокопії) з документа, на
підставі якого відповідні установи видають оригінал документа (довідки
про народження дитини, довідки про смерть), а також засвідчення вірності
копії (фотокопії) з додатка без пред’явлення основного документа (витяг
із залікової відомості).
256. Вірність копії (фотокопії) з копії (фотокопії) документа
може бути засвідчена нотаріусом, якщо вірність копії (фотокопії)
засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія (фото
копія) видана юридичною особою, що видала оригінал докумен
та. В останньому випадку копія документа має бути викладена на
бланку юридичної особи з прикладенням печатки і з відміткою
про те, що оригінал документа знаходиться в справах юридичної
особи, яка видала документ.
Вірність копії (фотокопії) з копії рішення суду (витяг з нього) може
бути засвідчена нотаріусом за наявності відмітки про те, що це рішення
набрало законної сили і що оригінал рішення знаходиться в суді з
зазначенням номера справи.
Засвідчення копій (фотокопій) офіційних документів, які видаються
органами реєстрації актів громадянського стану і надалі
використовуватимуться за кордоном, нотаріусами здійснюється лише після
попередньої легалізації оригіналів цих документів або проставляння
апостиля22.
Вірність витягу може бути засвідчена лише у тому випадку, коли його
зроблено з документа, у якому міститься рішення кількох не пов’язаних
між собою питань. Витяг має відтворювати повний текст частини документа
з певного питання.
При виготовленні витягу з багатосторінкового документа обов’язково
відтворюється текст першої та останньої сторінок, які надають можливість
ідентифікувати документ, вірність витягу з якого засвідчується.
Засвідчення вірності витягу з документа здійснюється за правилами,
викладеними в пунктах 255, 256 цієї Інструкції.
259. Нотаріус зобов’язаний звірити з оригіналом копію (фото
копію) чи витяг з документа, вірність яких він засвідчує.
Див. Інструкцію про порядок консульської легалізації офіційних
документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства
закордонних справ України від 04.06.2002 № 113, а також правила
проставляння апостиля, затверджені Наказом Міністерства закордонних
справ України, Міністерства освіти та науки України, Міністерства
юстиції України від 05.12.2003 № 237/803/151/5.
531
Нотаріат в Україні
РОЗДІЛ 28 ЗАСВІДЧЕННЯ СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСУ НА ДОКУМЕНТАХ
• і ч, « •?:.’•
260. Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах,
зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та
не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.
На договорі може бути засвідчена справжність підпису особи, що
підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок
фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому випадку
нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого
ця особа підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована
у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в
посвідчувально-му написі.
Договір не може підписувати особа, на користь або за участю якої її
посвідчено.
261. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує
факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис
зроблений певною особою.
262. Нотаріус не може засвідчувати справжність підпису
фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини,
право посвідчення яких належить лише відповідному державно
му органові (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби,
інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність
підпису на зазначеному документі може бути засвідчена у випад
ку, якщо документ призначений для подання до компетентних
органів іншої держави.
263. При засвідченні зразків підписів посадових осіб юридич
них осіб на картках, що подаються до Національного банку Ук
раїни, комерційних банків (у тому числі Ощадного банку Ук
раїни, інших комерційних банків різних видів і форм власності)
з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє обсяг правоздат
ності юридичної особи23, справжність підписів посадових осіб та
їх повноваження на право підпису.
На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу подається наказ
про призначення на посаду, протокол про обрання посадової особи,
довіреність на ім’я керівника, видана вищим органом управління юридичної
особи, тощо.
264. За наявності технічних можливостей роботи з електрон
ними документами нотаріус засвідчує справжність електронного
Див. пункт 40 цієї Інструкції
532
Додатки
цифрового підпису на таких документах за правилами, передбаченими
пунктом 17 цієї Інструкції, та вчиняє посвідчувальний напис.
– Г.–І и *г ‘ •- Г* * .. . ї ‘ “-
РОЗДІЛ 29 ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ
265. Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї
мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.
Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа
може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує
нотаріус у порядку, установленому розділом 28 цієї Інструкції. При цьому
перекладач поряд з документом, що встановлює його особу, повинен
представити документ, який стверджує його кваліфікацію.
266. Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення угоди,
засвідчення вірності копії та ін.) одночасно вчиняється й перек
лад на іншу мову, то переклад вміщується поруч з оригіналом
угоди, копією тощо на одній сторінці, розділеній вертикальною
рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався на
лівій стороні, а переклад — на правій. Переклад має бути зробле
ний з усього тексту документа, що перекладається, і закінчувати
ся підписами. Під перекладом вміщується підпис перекладача.
Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з
нього.
Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші,
прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом
нотаріуса і його печаткою.
РОЗДІЛ зо ПОСВІДЧЕННЯ ФАКТІВ
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт, що фізична особа є
живою.
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує факт перебування її в
певному місці.
Посвідчення факту, що фізична особа є живою, та факту перебування її в
певному місці провадиться як при явці фізичної особи до нотаріуса, так і
поза приміщенням, що є робочим місцем нотаріуса.
533
Нотаріат в Україні
270. Факти, що малолітня дитина, недієздатна фізична особа є
живою чи перебуває в певному місці, посвідчуються на прохання
її законних представників (батьків, усиновителів, опікуна).
Факти, згадані вище, щодо неповнолітньої дитини, фізичної особи,
цивільна дієздатність якої обмежена, посвідчуються на їх прохання та за
згодою на це законних представників (батьків, усиновителів,
піклувальників), викладеній з дотриманням вимог пункту 38 цієї
Інструкції.
Нотаріус на прохання фізичної особи посвідчує її тотожність з особою,
зображеною на поданій нею фотокартці.
На підтвердження факту, що фізична особа є живою, та факту перебування
фізичної особи в певному місці нотаріус видає заінтересованим особам, а
на підтвердження тотожності фізичної особи з особою, зображеною на
фотокартці, — цій фізичній особі, відповідні свідоцтва (пункт 23 цієї
Інструкції).
На примірнику свідоцтва про тотожність фізичної особи з особою,
зображеною на фотокартці, вміщується фотокартка, яка розташовується у
верхньому лівому куті свідоцтва, скріплюється підписом нотаріуса і його
печаткою. При цьому печатка має розміщуватися частково на фотокартці, а
частково — на свідоцтві.
274. Нотаріус посвідчує час пред’явлення йому документа.
На підтвердження цієї обставини нотаріус робить посвідчуваль-
ний напис на документі із зазначенням особи, що його пред’явила.
275. Нотаріус передає заяви фізичних осіб та юридичних осіб
іншим фізичним особам та юридичним особам, якщо вони не су
перечать закону і не містять відомостей, що порочать честь і
гідність людини.
Заяви подаються нотаріусу належним чином оформленими не менше ніж у двох
примірниках, один з яких передається поштою зі зворотним повідомленням
або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з
використанням технічних засобів. У цьому випадку другий примірник заяви
повертається особі, що її подала.
276. На прохання особи, що подала заяву, їй видається
свідоцтво про передання заяви.
У свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді або те, що
відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла.
Передавання заяви та видача свідоцтва про передання заяви є самостійними
нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під
окремими цомерами.
Витрати, пов’язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших
технічних засобів, оплачуються заявником.
534
Додатки
РОЗДІЛ 31 ПРИЙНЯТТЯ В ДЕПОЗИТ ГРОШОВИХ СУМ І ЦІННИХ ПАПЕРІВ
277. Нотаріус у передбачених законодавством України випад
ках24 приймає від боржника у депозит грошові суми та цінні папе
ри для передавання їх кредитору.
Прийняття нотаріусом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем
виконання зобов’язання.
Нотаріуси ведуть облік депозитних операцій у порядку, установленому
Міністерством юстиції України.
278. Приймання грошових сум або цінних паперів у депозит
для передавання кредитору здійснюється за заявою заінтересова
ної особи. Заява має містити відомості:
щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для
передавання якій його внесено, а саме:
для фізичних осіб:
прізвище, ім’я, по батькові, серія та номер паспорта, коли та ким він
був виданий, місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному
реєстрі фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових
платежів;
для юридичних осіб:
найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному
державному реєстрі підприємств та організацій України, реквізити
поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження
або інші відомості щодо особи, для передавання якій робиться внесок,
невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звернулася до
нотаріуса, відомості);
щодо мети чи виконання якого зобов’язання зроблено внесок;
щодо причин, з яких зобов’язання не може бути виконане безпосередньо.
За бажанням особи до заяви можуть бути включені обґрунтування та
розрахунок, згідно з яким робиться внесок. У разі прийняття в депозит
цінних паперів, випущених у документарній формі, у заяві зазначається їх
сумарна номінальна вартість.
279. Нотаріус видає особі, яка внесла в депозит грошові суми
або цінні папери, квитанцію про внесок. На прохання боржника
напис про внесок може бути зроблений на поданому документі,
що встановлює заборгованість або з якого випливає внесення гро
шових сум або цінних паперів у депозит.
24 Див. статтю 537 Цивільного кодексу України.
535
Нотаріат в Україні
280. Про надходження грошових сум і цінних паперів но
таріус повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні
грошові суми або цінні папери.
Якщо боржник не вказав адресу кредитора і нотаріусу ця адреса невідома,
боржник попереджається, що повідомлення кредитора про внесення грошей
або цінних паперів у депозит є його обов’язком.
281. Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка
внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмовою
згодою на це особи, на користь якої був зроблений внесок (креди
тора), або за рішенням суду.
РОЗДІЛ 32 ВЧИНЕННЯ ВИКОНАВЧИХ НАПИСІВ
282. Для стягнення грошових сум або витребування від борж
ника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на докумен
тах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється
Кабінетом Міністрів України.
Законодавством України можуть бути встановлені випадки заборони
звернення стягнення на окремі види майна (стаття 89 Сімейного кодексу
України, стаття 754 Цивільного кодексу України таін.).
Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить
державному чи комунальному підприємству або підприємству, понад 50
відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності,
здійснюється на підставі рішення суду (стаття 33 Закону України «Про
іпотеку»).
Виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чека) вчиняється нотаріусом
незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або
стягувача.
283. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або упов
новаженим представником нотаріусу подається заява, в якій,
зокрема, має бути зазначено:
відомості про найменування і адресу стягувача та боржника;
дата та місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для
юридичної особи;
536
Додатки
строк, за який має провадитися стягнення;
інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що
підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення
виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи
документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус
вправі витребувати їх у стягувача.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та
(або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу
тридцяти днів з моменту одержання іпоте-кодавцем та боржником, якщо він
є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодер-жателів
здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими
іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на
предмет іпотеки. У разі отримання письмової заяви від попереднього
іпотекодержателя, який має вищий пріоритет, про припинення звернення
стягнення на предмет іпотеки виконавчий напис нотаріусом не вчиняється.
284. Нотаріус вчиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або
іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня
виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги,
за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк
давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною
і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для
вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів,
за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку,
затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з
дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
285. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки
нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру застав нерухо
мого майна наявність чи відсутність заставної, наявність чи
відсутність інших іпотекодержателів.
537
Нотаріат в Україні
За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено
лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано
на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів,
за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на
підставі виконавчих написів.
Виконавчий напис має містити:
дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний
округ), прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий
напис;
найменування та адресу стягувача;
найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце
роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних
установах (для юридичних осіб);
строк, за який провадиться стягнення;
суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають
витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до
стягнення;
розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягува-чем, або мита,
яке підлягає стягненню з боржника;
зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку
документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис;
номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій;
підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.
288. Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа,
що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, оп
ротестований вексель та ін.)
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює
заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на
прикріпленому до документа спеціальному бланку.
Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення по частинах, то
виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії
документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на
оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про
вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума
стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
538
Додатки
289. За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягнен
ню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуван
ням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів
річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановле
ний договором або законом.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це
передбачено умовами договору.
Вчинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з
урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України.
290. У справах нотаріуса залишається копія документа, що
встановлює заборгованість, або витяг з особового рахунку борж
ника і копія виконавчого напису.
При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим
зобов’язанням повторне подання копії документа, що встановлює
заборгованість, не вимагається. У цих випадках слід обмежитися поданням
двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов’язання.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов’язання
повертається стягувачу, а другий примірник — залишається у нотаріуса.
При вчиненні кількох виконавчих написів за документами, що встановлюють
заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов’язання не
вимагається. У таких випадках у справах нотаріуса залишається одна копія
документа, що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і
список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, з
зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що
підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних випадках й
інших даних. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника
окремо у відповідності до списку.
Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює
заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку
документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному
порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, то вони до
виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у справах нотаріуса.
На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чека вчиняє
виконавчий напис.
Виконавчі написи на чеках вчиняються за місцезнаходженням платника.
Виконавчі написи вчиняються за наявності напису платника про те, що чек
був пред’явлений до оплати з зазна-
539
Нотаріат в Україні
ченням дня пред’явлення, але не був оплачений. При вчиненні виконавчого
напису перевіряється своєчасність пред’явлення чека до оплати (стаття 93
Закону України «Про нотаріат».
Виконавчі написи про неоплату чека вчиняються нотаріусами в строки,
визначені чинним законодавством України про чеки.
Виконавчі написи вчиняються за бажанням чекодержателя як проти
чекодавця, так і проти осіб, відповідальних за чеком.
Про вчинення виконавчого напису нотаріус робить відмітку в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій і надсилає повідомлення чекодавцю про
неоплату чека та видачу виконавчого напису.
РОЗДІЛ 33
ВЧИНЕННЯ ПРОТЕСТІВ ВЕКСЕЛІВ. ПРЕД’ЯВЛЕННЯ ЧЕКІВ
ДО ПЛАТЕЖУ І ПОСВІДЧЕННЯ НЕОПЛАТИ ЧЕКІВ
294. Протести векселів про неоплату, неакцепт, недатування акцепту
вчиняються нотаріусами відповідно до законодавства України про обіг
векселів:
Закону України «Про обіг векселів в Україні» ; Женевської конвенції 1930
року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та
прості векселі, з урахуванням застере-обумовлених додатком II до цієї
Конвенції;
Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів
про переказні векселі та прості векселі;
Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних
векселів і простих векселів;
Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»;
Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930
року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та
прості векселі»;
Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року
про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості
векселі»;
Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року
про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів»;
інших, прийнятих згідно з ними, актів законодавства України.
Крім того, протести векселів вчиняються у разі:
а) видачі кількох примірників векселя — протест про не-пред’явлення
примірника векселя, надісланого для акцепту, дер-
540
Додатки
жателю векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя,
протест про неплатіж за другим примірником векселя;
б) коли з векселя зроблено копію — протест про непередаван-
ня оригіналу векселя законному держателю копії векселя;
в) видачі векселя строком у такий-то час від пред’явлення —
протест про відмову у проставленні векселедавцем датованої
відмітки про пред’явлення йому векселя.
295. Протест векселів про неоплату вчиняються нотаріусами за
місцем знаходження платника або за місцем платежу (доміцильо
вані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої особи);
протест векселів про неакцепт та недатування акцепту, протест про
непред’явлення примірника векселя, надісланого для акцепту, держателю
векселя, протест про неакцепт за другим примірником векселя, протест про
неплатіж за другим примірником векселя — за місцезнаходженням платника;
протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю копії
векселя — за місцезнаходженням держателя оригіналу векселя; протест про
відмову у проставленні векселедавцем датованої відмітки про пред’явлення
йому векселя — за місцезнаходженням векселедавця.
296. Векселі для вчинення протесту про неоплату приймають
ся нотаріусами після закінчення дати платежу за векселем, але
не пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.
Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про неакцепт протягом
строків, встановлених для пред’явлення до акцепту чинним законодавством,
а якщо вексель був пред’явлений до акцепту в останній день строку, то не
пізніше 12-ої години наступного після цього строку дня.
Векселі для вчинення протесту про непред’явлення примірника векселя,
надісланого для акцепту, держателю векселя, протест про неакцепт за
другим примірником векселя, протест про неплатіж за другим примірником
векселя, протест про непередавання оригіналу векселя законному держателю
копії векселя, протест про відмову у проставленні векселедавцем
датованої відмітки про пред’явлення йому векселя приймаються нотаріусами
в строки, установлені статтею 44 Уніфікованого закону про переказні
векселі та прості векселі від 07.06.1930, запровадженого Женевською
конвенцією 1930 року.
297. При вчиненні протестів векселів нотаріус повинен врахо
вувати, що за акцепт і платіж відповідає векселедавець (стаття 9
Уніфікованого закону про переказний вексель і простий вексель.
541
Нотаріат в Україні
298. У день прийняття векселя до протесту нотаріус пред’яв
ляє платнику або доміциліанту (особі, яка оплачує доміцильова
ний вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя, в якій заз
начає про надходження заяви про протест векселя з усіма його
реквізитами та пропозицією сплатити чи акцептувати вексель у
певний строк або повідомити про оплату чи акцепт векселя.
Якщо платник (доміциліант) оплатить вексель, нотаріус, не вчиняючи
протесту, повертає вексель платнику з написом на самому векселі про
одержання векселедержателем платежу та інших сум за встановленою формою.
Якщо платник зробив відмітку про акцепт на переказному векселі, вексель
повертається векселедержателю без протесту.
У разі відмови платника (доміциліанта) оплатити або акцептувати вексель
або якщо він не з’явився до нотаріуса, нотаріус складає акт про протест
про неоплату або неакцепт за встановленою формою і робить відповідний
запис у реєстрі, а також відмітку про протест про неоплату або неакцепт
на самому векселі.
Якщо місцезнаходження платника невідоме, протест векселя вчиняється без
пред’явлення вимоги про оплату або акцепт векселя з відповідною
відміткою в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій.
Опротестований вексель видається векселедержателю або уповноваженій
особі.
Вексель, опротестований нотаріусом у неплатежу, є підставою для вчинення
на ньому виконавчого напису в порядку пункту 293 цієї Інструкції.
Нотаріус за місцезнаходженням платника приймає для пред’явлення до
платежу чеки, подані після закінчення десяти днів, а іноземні чеки —
після закінчення шести місяців з дня видачі чека, але не пізніше 12-ої
години наступного після цього строку дня.
Нотаріус у той самий день пред’являє чек банку до оплати. У разі
неоплати чека нотаріус посвідчує неоплату чека шляхом напису на чеку за
встановленою формою і робить про це відмітку в реєстрі.
Одночасно з написом на чеку нотаріус надсилає повідомлення чекодавцю про
неоплату його чека банком і вчинення напису на чеку.
На прохання чекодержателя нотаріус у разі неоплати чека вчиняє
виконавчий напис за правилами пункту 293 цієї Інструкції.
542
Додатки
РОЗДІЛ 34 ВЧИНЕННЯ МОРСЬКИХ ПРОТЕСТІВ
Нотаріуси з метою забезпечення доказів для охорони прав і законних
інтересів судновласника приймають заяву капітана судна про подію, яка
мала місце в період плавання або стоянки судна і яка може стати
підставою для пред’явлення до судновласника майнових вимог.
Заява про морський протест має містити в собі опис подій, що сталися, і
заходів, ужитих капітаном для забезпечення охорони довіреного йому
майна.
На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест,
нотаріусу в межах строків, установлених чинним законодавством, повинно
бути подано для огляду судновий журнал і засвідчений капітаном витяг з
суднового журналу.
306. Заява про морський протест має бути подана нотаріусу в пор
ту України в строки, установлені чинним законодавством України.
Якщо подати заяву про морський протест у встановлені строки неможливо,
то про причини цього має бути зазначено в заяві про морський протест.
307. Нотаріус на підставі заяви капітана, даних суднового
журналу, а також опиту самого капітана і, за можливості, не мен
ше чотирьох свідків з числа членів суднової команди, у тому
числі двох, що належать до осіб командного складу, складає акт
про морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою.
Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі, а
другий примірник із заявою капітана і витягом з суднового журналу
залишається у справах нотаріуса.
РОЗДІЛ 35 ПРИЙНЯТТЯ ДОКУМЕНТІВ НА ЗБЕРІГАННЯ
308. Нотаріуси за заявами юридичних осіб та громадян прий
мають на зберігання документи за описом.
Опис складається в двох примірниках і підписується особою, яка здала
документи на зберігання, та нотаріусом.
Один примірник опису залишається у нотаріуса, а другий — видається
особі, яка здала документи на зберігання.
309. На прохання особи нотаріус може прийняти документи
без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності
нотаріуса.
543
Упаковка має бути скріплена печаткою нотаріуса, його підписом і
підписом особи, яка здала документи на зберігання.
Про прийняття документів на зберігання нотаріус видає особі, яка здала
їх, свідоцтво за встановленою формою, до якого додається примірник
опису, якщо такий провадився.
Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи
сейфах, опечатаних печаткою нотаріуса.
Документи, прийняті на зберігання, повертаються на вимогу особи, яка
здала їх на зберігання, або на вимогу уповноважених нею осіб при
пред’явленні свідоцтва і примірника опису, чи за рішенням суду.
РОЗДІЛ 36
ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ.
МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
313. Нотаріуси відповідно до законодавства України та міжна
родних договорів застосовують норми іноземного права.
Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного
права, а також вчиняють на документах посвідчу-вальні написи у формі,
передбаченій іноземним законодавством, якщо це не суперечить
законодавству України.
314. Довіреність, що призначається для вчинення дій за кор
доном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до
її скасування особою, яка видала довіреність, про що може бути
зазначено в тексті довіреності.
За заявою особи, яка видає довіреність, що призначається для дії за
кордоном, така довіреність може бути зареєстрована в Єдиному реєстрі
довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, відповідно до вимог
Положення про Єдиний реєстр довіреностей, посвідчених у нотаріальному
порядку, про що нотаріусом зазначається у тексті довіреності.
315. Дії, пов’язані з охороною майна, що залишилося після
смерті іноземного громадянина і перебуває на території України,
або майна, яке належить одержати іноземному громадянинові
після смерті іромадянина України, а також з видачею свідоцтва
про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються
відповідно до законодавства України25.
Зазначені дії вчиняються за правилами розділів 20-22 цієї Інструкції.
544
Додатки
316. Одержавши повідомлення про смерть громадянина інозем
ної держави, з якою Україною укладений міжнародний договір26,
що містить норми про охорону спадкового майна, державні но
таріальні контори, керуючись відповідним договором, у разі якщо
на території України є майно померлого, вживають необхідних за
ходів до охорони спадкового майна, установлюють розмір і
вартість спадкового майна, з’ясовують коло спадкоємців, пе
ревіряють, чи є заповіт, і негайно повідомляють про це диплома
тичне або консульське представництво держави, громадянином
якої є померлий.
Якщо міжнародним договором ведення справи про спадщину віднесено до
компетенції установ іноземної держави, громадянином якої є померлий, то
спадкове рухоме майно може бути передано нотаріусом дипломатичному або
консульському представництву цієї держави за його вимогою.
317. У відповідності з міжнародним договором у випадку, ко
ли заповіт, складений за формою, передбаченою законодавством
іноземної держави, після смерті заповідача подається нотаріусу
для розкривання і оголошення, нотаріус оголошує зміст заповіту
та складає протокол про його стан і зміст. У протоколі вказують
ся дата та місце складання протоколу, дата посвідчення заповіту,
прізвище, ім’я, по батькові особи, яка його подала, стан докумен
та (був він поданий запечатаним чи відкритим; чи були в ньому
закреслені місця, виправлення або інші недоліки).
Протокол підписується нотаріусом і особою, яка подала заповіт. Цими
самими особами підписується кожний аркуш заповіту.
Якщо заповіт зберігався у нотаріуса в запечатаному вигляді, усі
зазначені вище дії нотаріус провадить одноособово.
До протоколу додається засвідчена копія заповіту, а залежно від вимог
міжнародного договору — копія протоколу та оригінал заповіту.
Указані документи можуть бути видані заінтересованій особі або надіслані
компетентній установі іноземної держави за правилами виконання доручень.
318. Документи, які складено за кордоном за участю інозем
них властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами
за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ
України.
26 Див. Закон України «Про правонаступництво України» Відомості
Верховної Ради України. — 1991. — № 46. — Ст. 620.
545
Нотаріат в Україні
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у таких випадках,
коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами,
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (щодо яких
держава Україна визнала себе правонаступником).
319. Порядок зносин нотаріусів з іноземними органами юс
тиції визначається законодавством України, міжнародними до
говорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України.
Нотаріуси у випадках, передбачених договорами про правову допомогу,
зносяться з консульськими представництвами безпосередньо, якщо
консульський округ даного консульського представництва зв’язаний з
територією їх діяльності. В інших випадках зносини органів нотаріату з
консульськими і дипломатичними представництвами здійснюються через
Міністерство закордонних справ України.
320. Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення
справ в органах іноземних держав.
Дії для забезпечення доказів провадяться відповідно до цивільного
процесуального законодавства України.
321. Якщо міжнародним договором України встановлено інші
правила про нотаріальні дії, ніж ті, що містить законодавство Ук
раїни, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила
міжнародного договору.
Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення
нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси
вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, установленому Міністерством
юстиції України.
Директор Департаменту
у справах цивільного стану
громадян та нотаріату
Л.М.Павлова
546
Додатки
Додаток 4
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАКАЗ
27.12.2004 № 142/5/310
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 р. за №
1649/10248
Про затвердження Положення про порядок
учинення нотаріальних дій в дипломатичних
представництвах та консульських установах України
У зв’язку з прийняттям Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу
України та відповідно до Закону України «Про нотаріат» , Консульського
статуту України НАКАЗУЄМО:
Затвердити Положення про порядок учинення нотаріальних дій в
дипломатичних представництвах та консульських установах України (далі —
Положення), що додається.
Департаменту у справах цивільного стану громадян і нотаріату
Міністерства юстиції України надіслати Положення Головному управлінню
юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласним, Київському та Севастопольському міським управлінням юстиції
для застосування в роботі та доведення до відома нотаріусів.
Управлінню консульської служби Міністерства закордонних справ України
довести вказане Положення до відома дипломатичних представництв та
консульських установ України для використання в роботі.
Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступників Міністра
юстиції України та Міністра закордонних справ України відповідно до
розподілу функціональних обов’язків.
Міністр юстиції України О.Лавринович
Міністр закордонних справ України
К.Грищенко
547
Нотаріат в Україні
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України,
Міністерства закордонних справ України
27.12.2004 № 142/5/310
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 р. за №
1649/10248
ПОЛОЖЕННЯ
про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних
представництвах та консульських установах України
1. Загальні положення
Це Положення, розроблене відповідно до Закону України «Про нотаріат»,
Цивільного та Сімейного кодексів України, глави XI Консульського статуту
України, визначає порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних
представництвах та консульських установах України.
Вчинення нотаріальних дій покладається на консульських посадових осіб
(далі — консул), які працюють в дипломатичних представництвах та
консульських установах України.
Консулами вчиняються такі види нотаріальних дій:
посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності та ін.), крім
іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу житлових
будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок,
іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні;
вживаються заходи до охорони спадкового майна;
видаються свідоцтва про право на спадщину;
видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя;
засвідчується вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
засвідчується вірність підпису на документах;
засвідчується справжність електронного цифрового підпису на електронних
документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними
документами);
засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
548
Додатки
9) посвідчується факт, що фізична особа є живою;
посвідчується факт перебування фізичної особи в певному місці;
посвідчується тотожність фізичної особи з особою, зображеною на
фотокартці;
посвідчується час пред’явлення документів;
приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
учиняються виконавчі написи;
учиняються морські протести;
16) приймаються на зберігання документи.
Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії,
що вчиняються консулами.
1.4. Консули відповідно до статті 7 Закону України «Про но
таріат» у своїй діяльності керуються законами України, постано
вами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями пре
зидента України, постановами і розпорядженнями Кабінету
Міністрів України, наказами Міністерства закордонних справ
України та іншими нормативно-правовими актами.
При вчиненні нотаріальних дій консули в установленому порядку та в межах
своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного
права, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість
яких надана Верховною Радою України.
1.5. Консули зобов’язані додержувати таємниць нотаріальних
дій та відомостей, одержаних ними у зв’язку з їх учиненням.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки
фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких учинялися
нотаріальні дії.
На письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури, органів
дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та документи
видаються у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими
справами, що перебувають у їх провадженні.
Письмова вимога, з якою звертаються суд та інші зазначені вище органи,
має бути належним чином оформлена (зокрема, мати посилання на номер
справи, щодо якої виникла потреба в отриманні інформації).
Довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.)
видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам,
переліченим в абзаці третьому цього підпункту, та спадкоємцям за законом
тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва (нотаріально
засвідченої копії) про його смерть.
549
Нотаріат в Україні
Обов’язок додержання таємниці здійснюваних нотаріальних дій поширюється
також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з
виконанням ними службових обов’язків.
1.6. Консули зобов’язані здійснювати свої професійні обов’яз
ки відповідно до Консульського статуту України, Закону України
«Про нотаріат», сприяти фізичним та юридичним особам у
здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз’яснювати
права й обов’язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій,
що вчиняються, для того, щоб юридична необізнаність не могла
їм зашкодити, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у
зв’язку з учиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні но
таріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або
чинним міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких
надана Верховною Радою України.
На прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за вчиненням
нотаріальних дій, консули мають право витребувати від установ і
організацій відомості та документи, необхідні для вчинення цих
нотаріальних дій, складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії
(фотокопії) документів та витягів з них, а також давати роз’яснення з
питань вчинення нотаріальних дій.
Чинним законодавством консулу можуть бути надані й інші права.
1.7. Мова нотаріального діловодства визначається у відпо
відності до статті 10 Конституції України та статті 20 Закону Ук
раїнської РСР «Про мови». Якщо особа, яка звернулася за вчи
ненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловод
ство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені
їй консулом або перекладачем у письмовій або усній формі, про
що зазначається в посвідчувальному написі.
Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується
тією мовою, яку вона знає.
2. Загальні правила вчинення нотаріальних дій
2.1. Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні дипломатичного
представництва та консульської установи. В окремих випадках, коли
фізична особа не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли
того вимагають особливості вчинюваних нотаріальних дій, нотаріальні дії
можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах території
діяльності дип-
550
Додатки
ломатичного представництва або консульської установи, у межах
консульського округу.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням дипломатичного
представництва чи консульської установи України, у посвідчувальному
написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце
вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні тощо) із зазначенням адреси,
а також часу вчинення нотаріальної дії та причин, з яких нотаріальна дія
була вчинена поза вказаними приміщеннями.
2.2. Нотаріальні дії вчинюються в день пред’явлення всіх не
обхідних для цього документів, сплати консульського збору і
відшкодування фактичних витрат.
Вчинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі необхідності
витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та
юридичних осіб або направлення документів на експертизу, а також якщо
відповідно до закону консул повинен упевнитись у відсутності в
зацікавлених осіб заперечень проти вчинення цієї дії.
Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках,
не може перевищувати одного місяця.
За заявою зацікавленої особи, яка бажає звернутися до суду для
оспорювання права або факту, про посвідчення яких просить інша
зацікавлена особа, учинення нотаріальної дії повинно бути відкладене на
строк не більше десяти днів.
Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про надходження
заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.
У разі одержання від суду через Міністерство закордонних справ України
повідомлення про надходження заяви зацікавленої особи, яка оспорює право
або факт, про посвідчення якого просить інша зацікавлена особа, учинення
нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Законодавством України можуть бути встановлені й інші підстави для
відкладення і зупинення нотаріальних дій.
2.3. При вчиненні нотаріальних дій консул установлює особу
учасників цивільних правовідносин, які особисто звернулися за
вчиненням нотаріальних дій.
Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які
унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина.
Особа неповнолітнього до 16 років встановлюється за свідоцтвом про
народження за умови письмового підтвердження батьками (одним із батьків)
особи їх дитини та своєї особи.
551
Нотаріат в Україні
Засвідчення справжності підпису на такій заяві консулом не здійснюється.
У разі якщо за фізичну особу, яка у зв’язку з хворобою або фізичною
вадою не може власноручно підписати правочин чи інший документ, його
підписує інша фізична особа, консул встановлює як особу громадянина, що
бере участь у такій нотаріальній дії, так і особу громадянина, який
підписався за нього.
Відомості про документ (його реквізити), на підставі якого
встановлюється особа, уносяться консулом до реєстру для реєстрації
нотаріальних дій.
2.4. При посвідченні правочинів з’ясовується обсяг цивільної
дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь у них.
У разі укладання правочинів представником перевіряються його
повноваження.
Довіреність, яка надає повноваження представникові, подається консулу.
Консул зобов’язаний перевірити через Міністерство закордонних справ
України за допомогою Єдиного реєстру доручень, посвідчених у
нотаріальному порядку на території України, дійсність довіреності на
право розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, про що
після отримання відповіді на примірнику довіреності або її копії, що
залишаються у справах консула, робиться відмітка про перевірку дійсності
довіреності за даними Єдиного реєстру доручень, посвідчених у
нотаріальному порядку, з обов’язковим зазначенням ідентифікаторного
номера перевірки.
При посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у
випадках, передбачених законодавством України, консул перевіряє
справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися
за вчиненням нотаріальної дії.
Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи
підписуються у присутності консула. Якщо правочин, заява чи інший
документ підписаний за відсутності консула, громадянин повинен особисто
підтвердити, що документ підписаний ним, та в присутності консула
проставити на окремому аркуші свій підпис з тим, щоб консул міг
перевірити тотожність цих підписів.
Якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може
власноручно підписати правочин, заяву чи інший документ, за її
дорученням і в її присутності та в присутності консула ці документи може
підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, зацікавлена у
вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у
посвідчувальному написі.
552
Додатки
Правочин не може підписувати особа, на користь або за участю якої його
посвідчено.
Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров’я не може самостійно
здійснювати свої права та виконувати обов’язки, має право обрати собі
помічника.
Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, що звернулася за вчиненням
нотаріальної дії, письменна, вона сама прочитує документ і підписує
його. Якщо така особа неписьменна, то при вчиненні нотаріальної дії
обов’язково повинна бути присутня письменна особа, яка може порозумітися
з глухою, німою або глухонімою особою і посвідчити своїм підписом, що
зміст правочину, заяви чи іншого документа відповідає волі учасника
нотаріальної дії.
2.8. Застосування електронного цифрового підпису (згідно із Законом
України «Про електронний цифровий підпис» на правочи-нах здійснюється
консулом при наявності технічних можливостей роботи з електронними
документами на підставі попередньої письмової згоди підписувача на
застосування електронного цифрового підпису. Заява повинна містити
перелік правочинів, на яких застосовуватиметься електронний цифровий
підпис.
У разі застосування електронного цифрового підпису консул повинен
встановити особу підписувача та перевірити його дієздатність, а також
обсяг правоздатності юридичної особи та повноважень її представника.
Перевірка цілісності електронного документа (згідно із Законом України
«Про електронний цифровий підпис» здійснюється шляхом перевірки
електронного цифрового підпису.
Як оригінал електронного документа не можуть бути застосовані свідоцтво
про право на спадщину; документ, який відповідно до законодавства може
бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків
існування централізованого сховища оригіналів електронних документів та
інших випадків, передбачених законом.
Чинність і належність відкритого ключа підписувачу перевіряється за
допомогою посиленого сертифіката ключа, виданого акредитованим центром
сертифікації ключів.
Посилений сертифікат ключа повинен містити такі обов’язкові дані:
— найменування та реквізити центру сертифікації ключів
(центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру);
зазначення, що сертифікат виданий в Україні;
унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;
553
Нотаріат в Україні
основні дані (реквізити) підписувача — власника особистого ключа;
дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;
відкритий ключ;
найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником
особистого ключа;
— інформацію про обмеження використання підпису.
Посилений сертифікат ключа, крім обов’язкових даних, які
містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого
сертифіката ключа.
Посилений сертифікат ключа може бути як в електронній формі, так і у
формі документа на папері.
2.9. При посвідченні договорів майнового характеру консулом у текстах
договорів зазначаються: для юридичних осіб резидентів — відомості про
найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з Єдиним
державним реєстром підприємств та організацій України; для нерезидентів
— найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано юридичну
особу; для фізичних осіб громадян України — прізвище, ім’я, по батькові,
адресу постійного місця проживання та ідентифікаційний номер згідно з
Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших
обов’язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства — прізвище,
ім’я, по батькові (за наявності), громадянство, адресу постійного місця
проживання за межами України.
На підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) консулу
подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або витяг,
копія (фотокопія) якої(го) долучається до примірника договору, який
залишається у справах нотаріуса.
В осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від
прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це
відповідні державні органи, ідентифікаційний номер не вимагається за
умови, якщо в паспортах цих осіб посадовою особою органу внутрішніх
справ зроблена відмітка про наявність у них прав здійснювати будь-які
платежі без ідентифікаційного номера. Копія сторінки паспорта з такою
відміткою долучається до примірника договору (стаття 1 Закону України
«Про державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших
обов’язкових платежів» (із змінами) та спільний наказ Державної
податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України
від 19.10.2004 № 602/1226 «Про затвердження Порядку унесення
554
Додатки
відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера
фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів»,
зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.10.2004 № 1345/9944),
який зберігається у справах консула. При посвідченні договорів майнового
характеру за участю таких осіб консулом у текстах договорів зазначаються
серія та номер паспорта.
2.10. У відповідності до статті 46 Закону України «Про но
таріат» консул управі витребувати від фізичних та юридичних
осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріаль
них дій. Такі відомості і (або) документи повинні бути подані в
строк, указаний консулом. Цей строк не може перевищувати од
ного місяця.
Ненадання відомостей або документів на вимогу консула є підставою для
відкладання, зупинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні.
Консул не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я і від свого імені,
на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їхніх та своїх
родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер). У цих
випадках учинення нотаріальних дій за участю цих осіб може бути
здійснено іншою консульською посадовою особою, яка працює в
дипломатичному представництві або консульській установі України.
Консули не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, що мають
підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені
виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок
пошкодження, а також які написані олівцем.
Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що
подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені
підписом посадової (уповноваженої на те) особи і печаткою установи,
підприємства або організації чи особи, яка видала документ. Виправлення
повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як
виправлене, так і помилково написане.
Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, у яких не можна
прочитати все в них написане, як, наприклад, документи, залиті чорнилом,
потерті та ін.
Не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і
більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошнуровано, не пронумеровано і
кількість прошнурованих аркушів не завірена підписом посадової
(уповноваженої на те) особи та печаткою юридичної чи фізичної особи, що
видала документи.
555
Нотаріат в Україні
2.13. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, засвідчуваних копій
(фотокопій) документів і виписок з них, тексти перекладів та заяв
повинні бути написані зрозуміло і чітко; дати, що стосуються змісту
посвідчуваних правочинів, мають бути позначені хоча б один раз словами,
а назви юридичних осіб — без скорочень і з зазначенням їх
місцезнаходження. У необхідних випадках зазначаються номери рахунків
юридичних осіб у банках (кредитних установах), а також дата, місце
народження та місце роботи фізичних осіб.
Прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, у тому числі представників
юридичних осіб, повинні бути написані повністю із зазначенням місця їх
проживання. Для представників юридичних осіб місце їх проживання у
текстах правочинів зазначається на їхнє бажання, але з обов’язковим його
зазначенням у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та
інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів, призначених
для дії за кордоном, у яких прокреслен-ня не допускаються. Дописки і
виправлення повинні бути застережені консулом перед підписом відповідних
осіб (сторін право-чину та інших осіб, які підписали правочин, заяву та
ін.), повторені в кінці посвідчувального напису, скріплені підписом та
печаткою консула. Виправлення мають бути зроблені за згодою сторін
правочину та інших осіб, які підписали правочин, на всіх примірниках
оформлюваних консулом документів і так, щоб усе помилково написане, а
потім закреслене можна було прочитати.
Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який
не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії
(наприклад, копія документа), застерігаються консулом лише в кінці
посвідчувального напису до підпису консула і проставлення печатки.
Якщо документ, що підлягає посвідченню або засвідченню, викладений
неправильно чи неграмотно (чи складений з порушенням вимог чинного
законодавства), консул пропонує особі, що звернулася за вчиненням
нотаріальної дії, виправити його або скласти новий.
На бажання зацікавленої особи документ може бути складений консулом.
У разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються,
викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути прошиті
або скріплені у спосіб, що унеможлив-
556
Додатки
лює їх роз’єднання без порушення їхньої цілісності, з проставленням
печатки та підпису консула з зазначенням кількості скріплених аркушів.
2.14. При посвідченні правочинів, засвідченні достовірності
копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності
підпису на документах, правильності перекладу документів з
однієї мови на іншу, при посвідченні часу пред’явлення докумен
та на відповідних документах учиняються посвідчувальні написи
(додатки 1-29).
Посвідчувальний напис може бути розміщений як на лицьовому боці
оформлюваного документа, так і на його звороті.
Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло, чітко, без
підчисток, дописок та інших виправлень і застережений підписом консула
та його печаткою.
Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватись штампи з
текстом відповідного напису.
Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально оформлюваному
документі, він має бути продовжений чи викладений повністю на
прикріпленому до документа аркуші паперу. У цьому разі аркуші, на яких
викладено текст документа, і аркуш з посвідчувальний написом
прошнуровуються або скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх
роз’єднання без порушення цілісності, пронумеровуються, кількість
аркушів завіряється
[
підписом консула і скріплюється його печаткою. На підтвердження права на
спадщину, права власності на частку в спільному майні подружжя, яке
видається після відкриття спадщини, а також посвідчення фактів, що
фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, тотожності
фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці, про час пред’явлення
документів, про прийняття на зберігання документів видаються відповідні
свідоцтва (додатки 30-47).
2.15. Усі нотаріальні дії, учинені консулами, реєструються в
реєстрах для реєстрації нотаріальних дій (додаток 48).
Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер,
під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається на
документах, що видаються консулом, чи в посвідчувальних написах.
Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані.
Кількість аркушів у реєстрі повинна бути завірена підписом консульської
посадової особи, уповноваженої на те керівником дипломатичного
представництва чи консульської установи “України.
557
Нотаріат в Україні
Підпис посадової особи скріплюється гербовою печаткою.
Запис нотаріальної дії у реєстр провадиться консулом чи іншою
консульською посадовою особою або особою, яка перебуває у трудових
відносинах з керівником дипломатичного представництва чи консульської
установи України, тільки після того, як посвідчувальний напис на
документі або документ, що видається консулом, ним підписані та
скріплені печаткою.
Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в реєстрі
для реєстрації нотаріальних дій.
Запис у реєстрі олівцем не допускається.
Дописки та виправлення, зроблені в реєстрі для реєстрації нотаріальних
дій, повинні бути застережені консулом і скріплені його підписом.
2.16. Консули вправі видавати витяги з реєстрів для
реєстрації нотаріальних дій з урахуванням вимог, встановлених
підпунктом 1.5 цього Положення.
Витяги з реєстрів нотаріальних дій щодо заповітів видаються тільки після
смерті заповідача.
2.17. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію,
долучаються до примірника правочину, свідоцтва про право на
спадщину та ін., що залишаються у справах консула.
Оригінали документів (наприклад, свідоцтв про реєстрацію актів
цивільного стану про народження, шлюб, смерть) повертаються особам, що
їх подали, а в консула залишаються їхні копії (фотокопії).
Копії (фотокопії) подаються зацікавленими особами або на їх прохання
виготовляються консулом чи іншим працівником або особою, яка перебуває у
трудових відносинах з керівником дипломатичного представництва чи
консульської установи України. На таких копіях консул робить напис «З
оригіналом згідно», ставить дату і свій підпис, які скріплює печаткою.
Документи, що посвідчують особу фізичних осіб, які звернулися за
вчиненням нотаріальних дій, їх представників або представників юридичних
осіб, повертаються особам, що їх подали, а в реєстрі записуються
найменування документа, його номер, дата видачі й найменування установи,
яка видала документ.
Якщо фізичпа особа звернулася за засвідченням правильності копії
(фотокопії) документа чи виписки з документа, консул встановлює його
особу і робить у реєстрі відмітку «Особу встановлено».
2.18. Не залишаються у справах консула:
— документи, які стверджують право власності фізичних осіб на житловий
будинок (частину будинку), будівлю, садибу, квар-
558
Додатки
тиру, садовий будинок, гараж, земельну ділянку чи їх частини, інше
нерухоме майно (свідоцтво про право власності на житло, свідоцтво про
право на спадщину, свідоцтво про право власності на частку в спільному
майні подружжя, державні акти про право власності на землю, договори
купівлі-продажу, дарування, міни житлового будинку (частини будинку),
будівлі, садиби, квартири, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна, у тому числі зареєстровані на біржі, договори
про виділення в натурі частки з нерухомого майна, договори про поділ
нерухомого майна та ін.), договори про відчуження не закінчених
будівництвом житлових будинків, будівель (їх частин) або інших споруд, —
якщо видається свідоцтво про право на спадщину на частку (чи частку від
частки) майна померлого співвласника, якщо учасники спільної часткової
власності мають один спільний правовстановлювальний документ;
— свідоцтва про реєстрацію, технічні паспорти, реєстраційні талони,
чеки, довідки-рахунки магазину на автотранспортні засоби, інші самохідні
машини і механізми — при посвідченні договорів про їх відчуження,
заставу, оренду, позичку; при видачі свідоцтва про право на спадщину чи
про право власності на неї.
Про наявність зазначених документів робиться відмітка на заявах про
видачу свідоцтв про право на спадщину і свідоцтв про право власності або
на інших документах, що долучаються до нотаріально оформлених
документів, після чого вони повертаються особі, яка їх подала. Відмітка,
у якій зазначаються назва документа, ким, коли, за яким номером та на
чиє ім’я він виданий, підписується консулом.
Можливе залишення у справах консула копій (фотокопій) документів, що
повертаються сторонам правочинів. У таких випадках, крім необхідних
відміток, на залишених копіях (фотокопіях) консул робить напис «З
оригіналом згідно», проставляє дату, свій підпис, який скріплює
печаткою.
2.19. У разі втрати документа, посвідченого або виданого консулом, за
письмовою заявою осіб (представників юридичних осіб), за дорученням яких
або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, консулом видається дублікат
утраченого документа.
До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих
консулом, дублікат утраченого документа видається консулом за місцем
його зберігання.
Дублікати документів, посвідчених або виданих консулом, можуть бути
видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за до-
559
Нотаріат в Україні
рученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, а також виконавця
заповіту. Консулу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються
документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця
заповіту).
Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям,
виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У
разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути
виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача
і померлого спадкоємця.
До заяви про видачу дубліката заповіту або про видачу дубліката іншого
документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася
нотаріальна дія, а також до заяви виконавця заповіту консул долучає
копію (фотокопію) свідоцтва про смерть та копії (фотокопії) інших
документів, зокрема тих, які підтверджують родинні стосунки спадкоємців
(копія свідоцтва виконавця заповіту), та ін. На таких копіях
(фотокопіях) консул робить напис «З оригіналом згідно», ставить дату і
свій підпис, який скріплює печаткою.
Дублікат секретного заповіту не видається.
Копія (фотокопія) оголошеного секретного заповіту, засвідчена в
установленому порядку, може бути приєднана до дубліката протоколу про
оголошення секретного заповіту, який видається у разі його втрати.
Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого
документа.
На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу
оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Про видачу дубліката
консул робить відмітку на примірнику документа, який зберігається в
справах консула.
Консули, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону
учасниками цивільних відносин, або якщо справжність поданого документа
викликає сумнів, повідомляють про це через Міністерство закордонних
справ України відповідні органи для вжиття необхідних заходів.
Консул відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
учинення такої дії суперечить законові;
не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення
нотаріальної дії;
дія не підлягає вчиненню консулом;
— з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась
недієздатна особа, особа, цивільна дієздатність якої обмежена,
або представник, який не має необхідних повноважень;
560
Додатки
правочин, що укладається від імені юридичної особи, не відповідає обсягу
її цивільної дієздатності;
в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
Консули не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони
не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що
паплюжать честь і гідність людини.
2.22. Консул на прохання особи, якій відмовлено в учиненні
нотаріальної дії, повинен викласти причини відмови в письмовій
формі і роз’яснити порядок її оскарження. У цих випадках кон
сул не пізніше як у триденний строк виносить постанову про
відмову у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові про відмову вказуються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали консула, який виніс постанову, найменування та адреса
дипломатичного представництва чи консульської установи України;
прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням
нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і
місцезнаходження юридичної особи;
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до
консула (короткий зміст прохання);
мотиви, з яких відмовлено в учиненні нотаріальної дії, з посиланням на
чинне законодавство;
— порядок і строки оскарження відмови з посиланням на
цивільне процесуальне законодавство.
Консул не має права на безпідставну відмову в учиненні нотаріальної дії.
2.23. За вчинення нотаріальних дій консули справляють кон
сульський збір.
За надання консулами додаткових послуг правового характеру, які не
пов’язані з учинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного
характеру (складання проектів право-чинів, заяв, виготовлення копій
(фотокопій) документів чи виписок з них тощо) справляється окрема плата.
Перелік таких послуг та розмір плати за них установлюються Тарифами
консульського збору.
561
Нотаріат в Україні
3. Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій
3.1. Основні правила посвідчення правочинів.
3.1.1. Зміст правочину не може суперечити Цивільному ко
дексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також
моральним засадам суспільства (стаття 203 Цивільного кодексу
України).
Консули зобов’язані роз’яснити сторонам зміст і значення поданих ними
проектів правочинів і перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних
правочинів вимогам закону і дійсним намірам сторін.
3.1.2. Документи, в яких викладено зміст правочинів, що
посвідчуються в нотаріальному порядку, виготовляються консу
лом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається
у справах консула, а інші видаються сторонам.
Усі примірники підписуються учасниками правочину.
Посвідчувальний напис учиняється на всіх примірниках правочину.
На бажання учасників правочину кожному з них видається по одному
примірнику, про що зазначається у тексті договору.
3.1.3. При посвідченні правочинів консул з’ясовує обсяг
цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками право
чинів (стаття 44 Закону України «Про нотаріат», виходячи з то
го, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її
здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і са
мостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створю
вати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та
нести відповідальність у разі їх невиконання.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти
років (повноліття).
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла
шістнадцяти років і працює за трудовим договором, особі, яка займається
підприємницькою діяльністю, а також неповнолітній особі, яка записана
матір’ю або батьком дитини.
У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона
набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.
На підтвердження набуття повної цивільної дієздатності неповнолітньою
особою консулу подаються відповідні документи (трудовий договір, виписка
з наказу, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця,
свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження дитини тощо).
562
Додатки
У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою повноліття, у разі
припинення дії трудового договору, припинення фізичною особою здійснення
підприємницької діяльності набута нею повна цивільна дієздатність
зберігається.
Якщо в консула є підстави вважати, що хтось з учасників пра-вочину
страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, що істотно впливає на
здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними,
зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, токсичними
речовинами тощо, а відомостей про визнання особи недієздатною чи
обмежено дієздатною немає, консул відкладає вчинення правочину і
з’ясовує, чи є рішення суду про визнання особи недієздатною або обмежено
дієздатною, яке набрало законної сили. Якщо таке рішення судом не
виносилось, консул повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з
органів, указаних у статті 237 Цивільного процесуального кодексу
України, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання цієї особи
недієздатною або обмежено дієздатною.
У своєму листі консул пропонує повідомити його про прийняте рішення.
Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення консул або вчиняє
нотаріальну дію, або зупиняє вчинення нотаріальної дії до розгляду
справи в суді.
3.1.4. У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному
посвідченню та (або) державній реєстрації, за участю осіб, над якими
встановлено опіку або піклування, консул перевіряє наявність дозволу
органу опіки та піклування на укладення таких договорів (стаття 71
Цивільного кодексу України.
Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від імені
фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними, учиняють
батьки (усиновлювачі) або опікуни.
При вчиненні правочину одним з батьків малолітньої дитини вимагається
письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько дитини
записаний зі слів матері; у разі смерті другого з батьків, що
підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу реєстрації
цивільного стану; у разі визнання другого з батьків безвісно відсутнім
чи померлим, у разі ухвалення рішення суду про позбавлення батьківських
прав) правочини щодо майна дитини вчиняються тим з батьків, з ким дитина
проживає. Про обставини, які свідчать про неможливість отримання згоди
другого з батьків, зазначається в тексті правочину.
563
Нотаріат в Україні
Консул не приймає для посвідчення правочин, що укладається від імені
малолітньої дитини представником батьків (усинов-лювачів) або одного з
них.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити
правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних
дітей (стаття 203 Цивільного кодексу України.
Правочини від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від
імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть бути посвідчені
за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків (усиновлювачів) або
піклувальника.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів
або нерухомого майна має бути згода обох батьків (усиновлювачів) або
піклувальника.
Для укладання інших правочинів неповнолітньою дитиною консул має
одержати згоду будь-кого з батьків (усиновлювачів). У разі заперечення
того з батьків (усиновлювачів), з яким проживає неповнолітня особа,
правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування.
Опікун не має права укладати, а піклувальник давати згоду на укладання
договорів між підопічним~та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми
близькими родичами, крім передавання майна підопічному у власність за
договором дарування або в безоплатне користування на підставі договору
позички.
Справжність підпису (ів) батьків (усиновлювачів) або піклувальників на
заяві про їх згоду на посвідчення правочинів від імені неповнолітніх
віком від 14 до 18 років, а також від імені осіб, цивільна дієздатність
яких обмежена, повинна бути нотаріально засвідчена. Засвідчення
справжності підпису не потрібне, якщо батьки, усиновлювачі або
піклувальники особисто подадуть консулу заяву про згоду на посвідчення
правочину. У цьому разі консул установлює особу заявника, перевіряє
справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, і вказує
назву документа, його номер, дату видачі та назву установи, що видала
документ, який стверджує особу. Заява про згоду на посвідчення правочину
може бути викладена на звороті примірника правочину, що залишається у
справах консула, або на окремому аркуші.
3.1.5. При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які
беруть участь у правочинах, консули зобов’язані ознайомитись з
установчими документами (статут, засновницький договір), установчими
актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (пере-
564
Додатки
реєстрацію) юридичної особи та(або) витягом (випискою) з Державного
реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, положенням про
філію та представництво юридичної особи, наказом юридичної особи про
призначення керівника філії або представництва і перевірити, чи
відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної
правоздатності юридичної особи.
3.1.6. При укладанні правочину представником консул пе
ревіряє його повноваження. Консул зобов’язаний через Міністер
ство закордонних справ України перевірити за допомогою Єдино
го реєстру доручень, посвідчених у нотаріальному порядку,
дійсність довіреності на право розпорядження майном, у тому
числі транспортними засобами. На примірнику довіреності або її
копії, що залишаються у справах дипломатичного представницт
ва чи консульської установи, робиться відмітка про перевірку
дійсності довіреності за даними Єдиного реєстру доручень,
посвідчених у нотаріальному порядку, з обов’язковим зазначен
ням ідентифікаторного номера перевірки.
Консул не вимагає подання довіреностей на вчинення право-чинів та інших
дій від осіб, уповноважених на це установчими документами юридичної
особи, законом або іншими актами цивільного законодавства. У цих
випадках від представників вимагаються документи, які передбачають
зазначені повноваження та посвідчують їх службове становище.
При посвідченні правочинів консули можуть приймати договори, укладені
від імені юридичних осіб їх філіями чи представництвами, підписані
уповноваженими на це особами та скріплені печатками цих філій чи
представництв.
Якщо від імені юридичної особи діє орган його управління, консул
витребовує документ, який стверджує повноваження цього органу (статут,
засновницький договір, установчий акт, рішення зборів тощо).
3.1.7. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, ко
ристування та розпорядження майном, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домов
леністю між ними.
Договори щодо майна, належного подружжю на праві спільної сумісної
власності майна, крім нерухомого, можуть бути посвідчені консулом при
наявності письмової згоди другого з подружжя.
Справжність підпису на заяві другого з подружжя про згоду на укладення
такого договору повинна бути нотаріально засвідчена.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у
шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільно-
565
Нотаріат в Україні
го проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо
інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є
об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не
перебувають у шлюбі між собою, поширюються вимоги, установлені цим
Положенням щодо майна, що є правом спільної сумісної власності подружжя.
На підтвердження факту проживання однією сім’єю осіб, які не перебувають
у шлюбі, нотаріусом можуть бути прийняті:
договір про спільне проживання та ведення спільного господарства,
рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю
осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, тощо, якщо вони разом
з іншими документами підтверджують цей факт.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно,
набуте за час шлюбу.
3.1.8. Договори про оренду майна посвідчуються консулом
після перевірки через Міністерство закордонних справ України
відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдино
го реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
У разі наявності заборони договори щодо майна, обтяженого боргом,
посвідчуються за умови згоди кредитора на заміну боржника (переведення
боргу).
Якщо на майно, що передається в оренду, накладено арешт судовими чи
слідчими органами, договори про оренду такого майна посвідчуються лише
після зняття арешту.
Договори про оренду рухомого майна (майнових прав) посвідчуються
консулом після перевірки через Міністерство закордонних справ України
відсутності публічних обтяжень за даними Державного реєстру обтяжень
рухомого майна.
3.1.9. Договори сторін про розірвання чи зміну нотаріально
посвідчених консулом договорів оформляються шляхом складан
ня окремого договору.
Один примірник договору про розірвання чи зміну нотаріально посвідченого
договору додається до примірника договору, що міститься в справах
консула, а другий — підшивається в наряд за поточний рік. Договір про
зміну або розірвання договору підписується сторонами і посвідчується
консулом. На всіх примірниках основного договору робиться відмітка про
його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер за реєстром та дата
посвідчення договору про зміну або розірвання. Відмітка підписується
консулом і скріплюється його печаткою. Про розірвання
566
Додатки
договору робиться запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, де
зареєстровано договір, що розривається, та зазначаються номер за
реєстром та дата посвідчення договору про розірвання.
3.1.10. Якщо консул, який посвідчив договір, позбавлений
можливості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у
разі звільнення, відпустки тощо), договір про зміну або розірван
ня основного договору може бути посвідчений іншим консулом.
Укладання договорів про зміну або розірвання нотаріально
посвідчених договорів здійснюється з дотриманням правил
підпункту 3.1.7 цього Положення.
Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у податковій
заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного податкового
органу.
У разі одержання рішення суду про розірвання нотаріально посвідченого
договору або визнання його недійсним консул робить про це відмітку на
примірнику договору, який зберігається в його справах, долучивши до
нього копію рішення суду, а також робить відмітку в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій і, по змозі, на всіх інших примірниках
договору.
Консульський збір за посвідчення договору про зміну або розірвання
посвідченого консулом договору сторонам не повертається.
3.1.11. Ціна в договорі про відчуження майна встановлюється
за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавчи
ми актами.
3.2. Посвідчення договорів найму (оренди) або позички транспортних
засобів.
3.2.1. Договори про найм (оренду) або позичку транспортного за
собу посвідчуються консулами незалежно від місця їх реєстрації.
При посвідченні договору найму (оренди) або позички транспортного засобу
консул вимагає для огляду документ, що підтверджує право власності
фізичної та юридичної особи на цей транспортний засіб.
При укладанні згаданих договорів наймодавець (орендодавець),
позичкодавець зобов’язані повідомити наймача (орендатора), користувача
про всі права третіх осіб на майно, що передається у найм (оренду),
позичку. Про права третіх осіб на таке майно зазначається у тексті
договору.
Договори піднайму посвідчуються консулами за наявності згоди наймодавця
про передачу майна в піднайм, якщо інше не встановлено договором або
законом.
567
Нотаріат в Україні
Строк дії договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
До договорів піднайму застосовуються положення цього підрозділу.
3.2.5. У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи —
наймача (орендаря), користувача за заявою наймодавця (орендавця),
позичкодавця договір найму (оренди), позички припиняє свою дію, про що
консул робить відповідний напис на всіх примірниках договору.
Факт смерті наймача (орендаря), користувача підтверджується свідоцтвом
чи виданою державним органом реєстрації актів цивільного стану копією
актового запису про смерть, факт ліквідації юридичної особи
підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та
організацій України.
3.3. Посвідчення договорів про відчуження транспортних засобів, інших
самохідних машин і механізмів.
Договори про відчуження транспортних засобів (автомобілів, автобусів, а
також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів
усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок),
зареєстрованих на території України, посвідчуються консулом незалежно
від місця їх реєстрації.
Договори про відчуження транспортних засобів, інших самохідних машин і
механізмів посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують
право власності відчужувачів на це майно, та перевірки через
Міністерство закордонних справ України відсутності публічних обтяжень за
даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У разі наявності
публічного обтяження договори про відчуження транспортних засобів, інших
самохідних машин і механізмів посвідчуються з дотриманням вимог,
передбачених підпунктом 3.1.8 цього Положення.
При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, що перебували
в експлуатації і зареєстровані в установленому чинним законодавством
порядку, консул перевіряє наявність у свідоцтві про реєстрацію
транспортного засобу (технічному паспорті) відмітки про зняття його з
обліку.
3.3.3. Консулу також подається висновок експерта про
вартість транспортного засобу.
Експертиза вартості транспортного засобу має бути виконана фахівцем,
повноваження якого повинні бути належним чином підтверджені.
568
Додатки
При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, інших
самохідних машин і механізмів, що є спільною власністю подружжя,
вимагається згода другого з подружжя, яка оформлюється консулом з
дотриманням вимог, викладених у підпункті 3.1.7 цього Положення.
Не допускається посвідчення договорів відчуження автомобілів, безоплатно
переданих (або проданих на пільгових умовах) інвалідам відповідними
органами праці та соціального захисту населення (Порядок забезпечення
інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від 08.09.97 № 999 (із змінами).
Договори про відчуження повітряних суден, катерів, яхт, моторних човнів
посвідчуються з дотриманням вимог підпунку 3.1.7 цього Положення
(Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги
України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.97
№ 1069.
3.4. Посвідчення договорів доручення.
3.4.1. За договором доручення одна сторона (повірений) зо
бов’язується учинити від імені та за рахунок другої сторони (довіри
теля) певні юридичні дії. Правочин, учинений повіреним, створює,
змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на
вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних
дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк
дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне
право повіреного, а також може бути встановлена плата за виконання
повіреним обов’язків за договором доручення, якщо інше не встановлено
законом.
У договорі доручення або у довіреності мають бути чітко визначені
юридичні дії, які належить вчинити повіреному.
Повноваження, передані довірителем за такою довіреністю, не можуть
виходити за межі повноважень, передбачених договором доручення.
У договорі доручення на укладення договору дарування обов’язково
вказується ім’я обдаровуваного. Якщо ця вимога не виконана, договір
доручення є недійсним.
3.4.2. Повірений повинен виконати дане йому доручення осо
бисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі
(замісникові), якщо це передбачено договором доручення або як
що повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охо-
569
Нотаріат в Україні
рони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення
замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі
повірений відповідає лише за вибір замісника.
Якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не
відповідає за вибір замісника та за вчинені ним дії.
Права та обов’язки повіреного і довірителя встановлені статтями 1006,
1007 Цивільного кодексу України.
3.4.3. Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення
договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору;
визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його
цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті
довірителя або повіреного.
3.5. Посвідчення довіреностей.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі
для представництва перед третіми особами.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник)
зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку
вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта юридичної
особи та з інших підстав, установлених актами цивільного законодавства.
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за
довіреністю.
3.5.3. Довіреності (їх дублікати) на право розпорядження май
ном, у тому числі транспортними засобами, а також довіреності,
видані в порядку передоручення, їх скасування або припинення
дії, підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі дору
чень, посвідчених у нотаріальному порядку, через Міністерство
закордонних справ України відповідно до вимог Положення про
Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному порядку.
Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може
бути вчинений лише особисто довірителем, консулом не посвідчується.
Довіреність на укладання договору дарування, у якій не встановлено імені
обдаровуваного, є нікчемною.
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання
(підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної
особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника
й особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони
займають. У довіренос-
570
Додатки
тях на ім’я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському
об’єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об’єднання).
3.5.4. Строк, на який може бути видана довіреність, визна
чається цивільним законодавством України. Якщо строк довіре
ності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.
Строк дії довіреності зазначається літерами.
Довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є недійсною.
Довіреність, призначена для вчинення дій за кордоном, яка не містить
указівок про строк її дії, зберігає силу до її скасування особою, яка
видала довіреність.
При посвідченні довіреностей від імені юридичної особи консул
дотримується правил, викладених у підпункті 3.1.6 цього Положення.
Довіреності від імені малолітніх, неповнолітніх, а також осіб, визнаних
у судовому порядку недієздатними або обмежено дієздатними, посвідчуються
з дотриманням вимог підпункту 3.1.3 цього Положення.
При посвідченні довіреності на ведення справи в суді консул роз’яснює
довірителю, що вповноважена особа (представник) управі вчиняти від його
імені усі процесуальні дії. Обмеження повноважень представника щодо
вчинення конкретних процесуальних дій мають бути обумовлені в
довіреності.
Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями можуть бути
передані телеграфом.
Телеграма-довіреність складається з тексту довіреності та
посвідчувального напису з розшифруванням підпису консула і його печатки.
3.5.9. Представник зобов’язаний вчиняти правочин за надани
ми йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повно
важення частково або в повному обсязі іншій особі в разі, якщо це
встановлено договором між особою, яку представляють, і предс
тавником або законом, або якщо представник був вимушений до
цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Довіреність, видана в порядку передоручення, посвідчується нотаріально
після подання відповідного договору або законодавчого акта, який
підтверджує право на передовіру.
При посвідченні довіреності в порядку передоручення консул роз’яснює
представнику довірителя вимоги статті 240 Цивільного кодексу України,
про що зазначається в тексті довіреності.
571
Нотаріат в Україні
У довіреності, виданій у порядку передоручення, не допускається передача
повіреній особі права на передоручення.
Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити в собі
більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю.
Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може перевищувати
строку дії, указаного в документі, на підставі якого вона видана.
У довіреності, виданій у порядку передоручення, мають бути вказані дата
і місце посвідчення договору, прізвище, ім’я, по батькові і місце
проживання сторін, у необхідних випадках їх службове становище або
реквізити законодавчого акта, на підтвердження якого видано довіреність
у порядку передоручення.
На договорі, на підставі якого видано довіреність в порядку
передоручення, робиться відмітка про передоручення. Копія відповідного
договору додається до примірника довіреності, що залишається в
дипломатичному представництві чи консульській установі України.
3.5.10. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної, згідно
із статтею 10 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і
управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» може
в будь-який час скасувати довіреність або передоручення.
Консул при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення
робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у
справах консула і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Якщо особа, яка видала довіреність, подасть примірник довіреності, що є
у неї, то напис про скасування довіреності або передоручення робиться і
на цьому примірнику, після чого він разом із заявою додається до
примірника, що зберігається у справах консула.
Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а також
відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана
довіреність, про скасування довіреності може бути оформлено консулом за
правилами підпункту 3.15.10 цього Положення шляхом передавання
відповідної заяви.
3.6. Посвідчення договорів управління майном.
3.6.1. За договором управління майном одна сторона — установник
управління, який є власником майна, передає це майно другій стороні —
управителеві на певний строк і за плату.
Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню і
державній реєстрації.
572
Додатки
Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний
майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше
майно. Предметом такого договору може бути майно, передане в заставу.
Майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна
установника управління та від майна управителя.
3.6.2. Управителем майна за договором управління може бути
суб’єкт підприємницької діяльності. На підтвердження цього
консулу подаються відповідне свідоцтво та витяг з Єдиного дер
жавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Дані про документи, що підтверджують статус осіб як суб’єктів
підприємницької діяльності, вказуються консулом у тексті договору.
Засвідчені в установленому порядку фотокопії цих документів долучаються
до примірника договору, що залишається у справах консула.
Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є
довірчим власником цього майна.
Управитель майна діє без довіреності.
Управитель управляє майном особисто. Він може передати право управління
майном іншій особі (замісникові) лише у випадках, передбачених ст. 1041
Цивільного кодексу України.
Управитель відповідає за дії обраного ним замісника як за свої власні.
Установник управління може також надати управителю право доручати іншій
особі (замісникові) вчиняти від його імені дії, необхідні для управління
майном, про що зазначається в тексті договору.
Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо
нього договори застави лише за згодою установника управління.
3.6.3. Не може бути управителем майна за договором уп
равління вигодонабувач (особа, яка має право за умовами догово
ру набувати вигоди від майна, переданого в управління).
Управителем майна не може бути орган державної влади, орган влади
Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше
не встановлено законом.
3.6.4. Договір управління майном повинен містити такі
істотні умови:
перелік майна, що передається в управління;
розмір і форму плати за управління майном.
573
Нотаріат в Україні
Договором управління майном може бути передбачений строк його дії.
Якщо сторони не визначили строку договору управління майном, він
уважається укладеним на п’ять років.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну
договору управління майном після закінчення його строку договір
вважається продовженим на такий самий строк і на таких самих умовах.
3.6.5. При посвідченні договору управління нерухомим май
ном консул вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме
майно і для огляду правовстановлювальний документ про на
лежність установнику управління нерухомого майна.
Правовстановлювальний документ після його огляду повертається
власникові, а в тексті договору зазначаються найменування цього
документа, номер і дата його видачі та назва органу, що його видав.
3.6.6. Припинення дії договору управління майном здійснюєть
ся на підставі відповідного договору (статті 651, 654 Цивільного
кодексу України. У цьому випадку сторони договору повертають
консулу примірники договору управління майном, які долучають
ся до примірника договору, що зберігається у справах консула.
У разі відмови однієї із сторін від договору управління майном з
підстав, передбачених статтею 1044 Цивільного кодексу України, вона
повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення
договору, якщо договором не встановлений інший строк.
У такому повідомленні може бути вказана дата припинення дії договору
управління майном.
Повідомлення другої сторони про відмову від договору може бути вчинено
шляхом передачі заяви за правилами підпункту 3.15.10 цього Положення.
Якщо від договору управління майном установник управління відмовляється
з підстав, не передбачених пунктом шостим частини першої статті 1044
Цивільного кодексу України, договір припиняється за умови виплати
управителеві плати, передбаченої законом.
Про припинення договору управління майном консул робить відповідні
відмітки на всіх примірниках договору та відмітку в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій.
3.7. Посвідчення шлюбного договору.
574
Додатки
3.7.1. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також
подружжя мають право за власним бажанням укласти договір
щодо вирішення питань життя сім’ї (шлюбний договір), яким ре
гулюються майнові відносини між подружжям, у тому числі виз
начаються їхні майнові права та обов’язки як батьків.
Шлюбний договір повинен бути нотаріально посвідченим.
3.7.2. Шлюбний вік для жінки встановлено у сімнадцять, а
для чоловіків — у вісімнадцять років.
Якщо укладання шлюбного договору здійснюється між неповнолітніми особами
до реєстрації шлюбу, посвідчення договору здійснюється за письмовою
згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.
Справжність підпису (ів) батьків (усиновлювачів) або піклувальників на
заяві про їх згоду на посвідчення шлюбного договору між неповнолітніми
повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
3.7.3. Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, на
бирає чинності в день реєстрації шлюбу, а шлюбний договір, ук
ладений подружжям, — у день його нотаріального посвідчення,
про що має бути зазначено в тексті договору.
У шлюбному договорі можуть бути встановлені загальний строк його дії,
строки тривалості окремих прав та обов’язків, а також чинність договору
або окремих його умов після припинення шлюбу.
3.7.4. У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке
дружина або чоловік передають для використання на спільні пот
реби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого под
ружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу.
Сторони можуть домовитися про:
— непоширеність на майно, набуте ними за час шлюбу, поло
жень статті 60 Сімейного кодексу України щодо підстав набуття
права спільної сумісної власності подружжя і про те, щоб вважа
ти його спільною частковою власністю або особистою приватною
власністю кожного з них;
можливий порядок поділу майна, у тому числі в разі розірвання шлюбу;
використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення
потреб їхніх дітей або інших осіб.
Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо
правового режиму майна, якщо останні не суперечать закону та моральним
засадам суспільства.
575
Нотаріат в Україні
3.7.5. Шлюбним договором може бути визначений порядок ко
ристування житлом. Якщо у зв’язку з укладанням шлюбу один із
подружжя вселяється в житлове приміщення, яке належить дру
гому з них, подружжя може домовитися про:
порядок користування ним;
звільнення житлового приміщення тим із подружжя, хто вселився в нього, в
разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
проживання у житловому приміщенні, яке належить одному з них чи є
спільною власністю їх та їхніх родичів.
3.7.6. Умовами шлюбного договору може бути передбачена
можливість надання утримання одному з подружжя незалежно
від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі на умо
вах, визначених у договорі, а також можливість припинення пра
ва на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним
майнової (грошової) компенсації.
Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та строки виплати
аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за
договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису
консула в порядку, установленому підрозділом 3.17 цього Положення.
3.7.7. Шлюбний договір не може регулювати особисті відноси
ни подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.
Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які
встановлені Сімейним кодексом України, а також ставити одного
з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя
нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній
реєстрації.
3.7.8. Умови шлюбного договору можуть бути змінені за дого
вором сторін, який підлягає нотаріальному посвідченню.
Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається. На вимогу
одного з подружжя шлюбний договір може бути змінений лише за рішенням
суду.
3.7.9. Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору.
У разі відмови подружжя від шлюбного договору права та
обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання
консулу письмової заяви про відмову від договору, справжність підписів
на якій має бути засвідчена в нотаріальному порядку.
576
Додатки
На підставі заяви консул припиняє дію шлюбного договору, про що робить
відповідні відмітки на всіх примірниках договору та відмітку в реєстрі
для реєстрації нотаріальних дій (статті 651, 654 Цивільного кодексу
України.
3.7.10. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний
лише за рішенням суду.
3.8. Посвідчення заповітів.
3.8.1. Консул посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, які
складені відповідно до вимог статтей 1233-1257 Цивільного ко
дексу України та особисто подані консулу.
Посвідчення заповіту через представників не допускається.
3.8.2. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазна
ченням місця і часу складення заповіту, дати та місця народжен
ня заповідача та підписаний власноручно заповідачем.
Заповідач може написати заповіт власноручно або за допомогою
загальноприйнятих технічних засобів.
Консул може на прохання заповідача записати заповіт з його слів
власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У
цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем, про що
останній зазначає перед своїм підписом.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших
причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням, у його
присутності та в присутності запрошених ним двох свідків він може бути
підписаний іншою фізичною особою за правилами, викладеними в підпункті
2.6 цього Положення. У цьому разі консул установлює особу свідків та
фізичної особи, яка підписала заповіт, засвідчує справжність їх
підписів, про що зазначає у посвідчувальному написі на заповіті.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі
підписувати заповіт за заповідача.
3.8.3. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідче
ний при свідках.
Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:
консул;
особи, на користь яких складено заповіт;
члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має
містити відомості про особу свідків, а саме:
прізвище, ім’я, по батькові кожного з них, дату народження,
577
Нотаріате Україні
місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі
якого було встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять
свої підписи на ньому.
При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів,
які підтверджують його право на майно, що заповідається, крім випадків
посвідчення заповітів подружжя.
Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не
викликало незрозумілостеи чи суперечок після відкриття спадщини.
За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність. Проте
заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить житловий
будинок, квартира або інше нерухоме чи рухоме майно, обов’язок надати
іншій особі право користування цим майном або певною його частиною.
Заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка
призначена в заповіті, наявністю певної умови як пов’язаної, так і не
пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у
певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
Умова, визначена в заповіті, має існувати на час відкриття спадщини і є
недійсною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам
суспільства.
До заповіту може бути включено розпорядження немай-нового характеру
(наприклад, розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми
здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опікуном над
малолітньою дитиною або піклувальником над неповнолітньою дитиною певну
фізичну особу, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно
корисної мети, тощо).
Консул при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу зміст
статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов’язкову частку в
спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо
нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.
Консули посвідчують секретні заповіти, не ознайомлюючись з їх змістом.
Секретний заповіт подається консулу особою, що його склала, у заклеєному
конверті. Конверт, у якому міститься секретний заповіт, має бути
підписаний власноручно заповідачем у присутності консула.
578
Додатки
Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності
консула, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті
зроблений ним, та в присутності консула проставити на окремому аркуші
свій підпис, з тим щоб консул міг перевірити тотожність цього підпису.
Консул учиняє на конверті, у якому міститься секретний заповіт,
посвідчувальний напис про засвідчення справжності підпису заповідача,
скріплює його печаткою, реєструє цю нотаріальну дію в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій і в присутності заповідача вміщує його в
інший конверт, який також опечатує і зазначає на ньому прізвище, ім’я,
по батькові, дату народження заповідача і дату прийняття на зберігання
цього заповіту.
Секретний заповіт приймається консулом на зберігання без складання
опису.
3.8.9. У разі одержання повідомлення про відкриття спадщи
ни і свідоцтва про смерть заповідача консул, у якого зберігається
секретний заповіт, призначає день оголошення змісту цього за
повіту.
Про день та час оголошення змісту заповіту консул повідомляє членів
сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання відоме, або
робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
3.8.10. Консул у присутності заінтересованих осіб та двох
свідків розпечатує конверт, у якому зберігався секретний за
повіт, конверт із секретним заповітом та оголошує його зміст.
Про оголошення секретного заповіту складається протокол, який підписують
консул та свідки (додаток 49).
У протоколі зазначаються: дата, час та місце складання протоколу про
оголошення секретного заповіту; дата та номер за реєстром засвідчення
справжності підпису заповідача, прізвище, ім’я, по батькові, місце
проживання осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків; стан
конвертів, у яких містився секретний заповіт, а також відтворюється весь
текст заповіту. У протоколі можуть бути зазначені й інші істотні
обставини оголошення заповіту.
3.8.11. Протокол про оголошення секретного заповіту прочи
тується свідками до його підписання. Справжність підписів
свідків на протоколі нотаріально засвідчується.
Якщо в призначений для оголошення секретного заповіту день з’являться не
всі заінтересовані особи, консул оголошує зміст секретного заповіту тим
особам, що з’явилися.
579
Нотаріат в Україні
У разі з’явлення заінтересованої особи після оголошення заповіту консул
може ознайомити її з протоколом оголошення секретного заповіту лише в
разі, якщо вона входить до кола спадкоємців за цим заповітом. Про
ознайомлення такого спадкоємця з протоколом на останньому проставляється
відповідна відмітка, яка підписується цим спадкоємцем.
Секретний заповіт та протокол про його оголошення залишаються в справах
дипломатичного представництва чи консульської установи України до їх
передачі на зберігання до Київського міського державного нотаріального
архіву через Міністерство закордонних справ України.
Спадкоємцям за секретним заповітом, на їхнє бажання, можуть бути видані
примірники протоколу про оголошення секретного заповіту, а спадкоємцям,
які з’явилися після оголошення секретного заповіту, — дублікат
протоколу. За бажанням спадкоємців їм може бути видана копія (фотокопія)
секретного заповіту.
3.8.12. Якщо з тексту заповіту неможливо визначити справжню
волю заповідача щодо розпорядження майном, консул роз’яснює
заінтересованим особам їхнє право на звернення до суду (статті 213,
1256 Цивільного кодексу України.
3.8.13. Секретні заповіти зберігаються в окремому пакеті
(папці з клапанами) в залізних шафах чи сейфах.
До оголошення консулом секретних заповітів підшивання їх в окремі наряди
не допускається.
3.8.14. Заповідач має право в будь-який час скасувати заповіт
чи внести до нього зміни.
Справжність підпису на заяві про скасування заповіту (секретного
заповіту) має бути нотаріально засвідчена.
Консул при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при
наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше складений
заповіт, робить про це відмітку на примірнику заповіту (на конверті, у
якому міститься секретний заповіт, та на свідоцтві про прийняття
секретного заповіту на зберігання), що зберігається у справах консула, і
відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі
обліку заповітів.
Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то напис про
зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого
він разом із заявою (коли заповіт скасовується заявою) долучається до
примірника, що зберігається у консула.
580
Додатки
Консул, якому при посвідченні заповіту стало відомо про наявність раніше
посвідченого заповіту, через Міністерство закордонних справ України
повідомляє про новий заповіт нотаріуса, орган місцевого самоврядування
чи державний нотаріальний архів, де зберігається примірник раніше
посвідченого заповіту. Скасування заповіту, унесення до нього змін
провадяться у порядку, установленому Цивільним кодексом України та цим
Положенням для посвідчення заповіту.
3.8.15. Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо
майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від
спільного заповіту.
3.8.16. Усі заповіти, у тому числі такі, які змінюють або скасо
вують в установленому законодавством порядку раніше посвідчені
заповіти, а також заяви про скасування заповітів підлягають
обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових
справ через Міністерство закордонних справ України у порядку,
встановленому Положенням про Єдиний реєстр заповітів та спад
кових справ, затвердженим наказом Міністерства юстиції України
від 17.10.2000 № 51/5 (із змінами і доповненнями), зареєстрова
ним у Мін’юсті України 17.10.2000 за № 714/4935.
При внесенні відомостей до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ
консул обов’язково зазначає вид посвідченого заповіту (секретний,
заповіт подружжя).
Заповіти, посвідчені консулом, записуються до алфавітної книги обліку
заповітів (додаток 50).
3.8.17. Посвідчені консулом заповіти зберігаються у справах
консула до їх передачі через Міністерство закордонних справ Ук
раїни до Київського міського державного нотаріального архіву у
встановленому порядку.
3.9. Посвідчення угод між подружжям, батьками дитини, а також особами,
які проживають однією сім’єю.
3.9.1. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною
сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або за
коном.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і
розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної
власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним
договором.
3.9.2. Подружжя має право на укладення між собою усіх дого
ворів, які не заборонені законом, щодо майна, яке є об’єктом пра-
581
Нотаріат в Україні
ва спільної сумісної власності подружжя, а також є їх особистою
приватною власністю.
Між подружжям (особами, які проживають однією сім’єю) можуть бути
укладені договори, зокрема:
про надання утримання;
про припинення права на утримання за домовленістю подружжя;
про розмір та сплату аліментів на дитину;
про спільне проживання та ведення спільного господарства тощо.
3.9.3. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не
перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спіль
ного проживання, належить їм на праві спільної сумісної влас
ності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та
чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення
глави 8 Сімейного кодексу України.
3.9.4. За домовленістю подружжя між ними може бути укладе
ний договір про надання утримання одному з них, який підлягає
нотаріальному посвідченню. Такий договір має визначати умови,
розмір та строки виплати аліментів. За домовленістю сторін утри
мання може надаватися як у натуральній, так і в грошовій формі.
Право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним
та потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може
надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатною (за віком або за станом здоров’я) визнається особа, яка
досягла установленого законом пенсійного віку або є інвалідом І, II, III
груп, що підтверджується відповідними документами.
Подружжя, на користь якого складається договір, уважається таким, що
потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від
використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового
мінімуму, установленого законом. Ця умова також повинна бути
підтверджена документально.
Про встановлення вказаних обставин консул зазначає у тексті договору. На
примірнику договору про надання утримання, що залишається в справах
консула, робиться відмітка, у якій зазначаються реквізити документів, що
підтверджують установлені консулом обставини.
3.9.5. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утриман
ня, яке виникло в неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу осо-
582
Додатки
ба має право на утримання з підстав, викладених у статті 76 Сімейного
кодексу України.
У тексті договору, перед підписом сторін, зазначається, що сторонам
роз’яснено зміст частини 4 статті 77 Сімейного кодексу України про те,
що в разі від’їзду платника аліментів на постійне місце проживання у
державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги,
аліменти можуть бути сплачені наперед, а також частини 2 статті 78 цього
Кодексу, відповідно до вимог якого в разі невиконання умов договору про
надання утримання консулом може бути вчинений виконавчий напис про
стягнення аліментів.
Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий
час проживали однією сім’єю, той із них, хто став непрацездатним під час
спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 91
Сімейного кодексу України.
Право одного з подружжя на утримання припиняється у випадках,
передбачених статтями 82, 83, 85, 89 Сімейного кодексу України. З цих
підстав, за бажанням подружжя, а також осіб, шлюб між якими було
розірвано, може бути укладений договір про припинення договору про
надання утримання, який підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір про припинення права на утримання у зв’язку з одержанням
одноразової грошової виплати посвідчується консулом після перевірки
факту внесення на депозитний рахунок консула відповідної грошової суми.
На доказ унесення в депозит обумовленої сторонами суми консулу для
огляду подається відповідна квитанція, про що зазначається у тексті
договору (стаття 89 Сімейного кодексу України.
3.9.10. Батьки дитини мають право укласти між собою договір
про сплату аліментів на дитину. Умови договору мають визнача
ти розмір, строки, а також порядок виплати та підстави цільово
го використання аліментів і не можуть порушувати права дити
ни, які встановлені Сімейним кодексом України.
У тексті такого договору перед підписом сторін зазначається, що їм
роз’яснено зміст частини 2 статті 189 Сімейного кодексу України,
відповідно до вимог якого в разі невиконання умов договору про сплату
аліментів консулом може бути вчинений виконавчий напис.
3.10. Ужиття заходів до охорони спадкового майна.
3.10.1. Консул за дорученням нотаріуса, за місцем відкриття спадщини,
надісланого через Міністерство закордонних справ
583
Нотаріат в Україні
України, за заявою спадкоємців або виконавця заповіту або за своєю
власною ініціативою уживає заходів до охорони спадкового майна, коли це
потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодер-жувачів, кредиторів.
Ці заходи вживаються ним безпосередньо.
Заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна реєструються в
книзі обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна
(додаток 51), а також в книзі обліку і реєстрації спадкових справ, якщо
спадкова справа ще не була заведена (додаток 52).
Доручення нотаріусів та повідомлення спадкоємців, виконавців заповіту
про наявність майна, яке залишилось після померлих, реєструються в книзі
обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна.
Заходи до охорони спадкового майна консул вживає в день надходження до
дипломатичного представництва чи консульської установи України доручення
або заяви про наявність спадкового майна, що потребує охорони.
3.10.2. Перед ужиттям заходів до охорони спадкового майна
консул установлює факт смерті спадкодавця, місце відкриття
спадщини, наявність майна, його склад та місцезнаходження,
наявність (через Міністерство закордонних справ України) спад
кової справи за даними Єдиного реєстру заповітів та спадкових
справ.
Про опис спадкового майна консул зобов’язаний повідомити тих
спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.
У разі призначення спадкодавцем виконавця заповіту заходи щодо
повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини вживаються виконавцем
заповіту.
3.10.3. До здійснення опису спадкового майна консул зо
бов’язаний з’ясувати, чи були попередньо вжиті заходи до охоро
ни спадкового майна. Якщо такі заходи було вжито, консул
з’ясовує, ким і коли було опечатано приміщення з майном спад
кодавця.
3.10.4. Уразі необхідності консул повідомляє про майбутній опис
спадкового майна посадових осіб, представників компетентних ор
ганів країни перебування консула та інших заінтересованих осіб.
3.10.5. Опис спадкового майна провадиться за участю заінте
ресованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох
свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису
спадкового майна є обов’язковою.
584
Додатки
Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або
інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не
пред’являють майно для опису, майно вивезене тощо), консул складає про
це акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.
Про охорону спадкового майна консул складає акт опису спадкового майна і
передає на зберігання спадкоємцям або іншим особам.
Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках, один з яких
залишається у справах консула, який вживав заходів до охорони майна, два
інші примірники надсилаються нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
В акті опису мають бути зазначені: дата і час складання опису, прізвище,
ім’я, по батькові консула, який здійснює опис, назва дипломатичного
представництва чи консульської установи України, надходження доручення
або заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна;
прізвища, імена, по батькові й адреси осіб, які беруть участь в описі;
прізвище, ім’я, по батькові спадкодавця; час його смерті і
місцезнаходження майна, що описується; чи було опечатане приміщення до
прибуття консула і ким; чи не була порушена пломба або печатка; докладна
характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, колір, сорт та ін.) й
оцінка кожного з перерахованих у ньому предметів та процент їх зносу.
Оцінка описаних предметів (з урахуванням їх зносу) провадиться консулом
та особами, які брали участь в описі спадкового майна.
У разі незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити спеціаліста
(оцінювача).
Оплата праці спеціалістів (оцінювачів) здійснюється спадкоємцями.
На кожній сторінці акта опису підбивається підсумок кількості речей
(предметів) та їх вартості, а після закінчення опису — загальний
підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості.
До акта опису включається все майно, яке є в будинку (квартирі)
померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей
заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз’яснюється порядок
вирішення питання про виключення цього майна з акта опису.
3.10.10. Якщо проведення опису переривається або продов
жується кілька днів, приміщення кожного разу опечатується
585
Нотаріат в Україні
консулом. В акті опису за підписом консула, свідків та інших
заінтересованих осіб, які беруть участь в описі майна, із прикладанням
печатки консула робиться запис про причини і час припинення опису або
його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному
розпечатуванні приміщення.
3.10.11. Усі примірники акта опису підписуються консулом,
свідками, хранителем спадкового майна та іншими заінтересова
ними особами, які брали участь у здійсненні опису, та особою, якій
передано на зберігання це майно, якщо вона була призначена.
У кінці акта опису зазначаються прізвище, ім’я, по батькові, рік
народження хранителя, якому передано на зберігання майно, найменування
документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування
установи, що видала документ, місце проживання цієї особи.
Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках. Один примірник
видається під розписку хранителеві спадкового майна.
3.10.12. Хранителем спадкового майна може бути призначена
особа з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних
безвісно відсутніми або місцеперебування яких невідоме, або
інших осіб, визначених спадкоємцями.
Якщо спадкування здійснюється не лише за заповітом, а й за законом,
виконавець заповіту, якого призначив спадкодавець, вживає заходів щодо
охорони всієї спадщини. На бажання спадкоємців за законом, у разі
наявності виконавця заповіту, консул може призначити хранителем майна,
що спадкується за законом, з числа інших осіб.
3.10.13. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після
померлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих
осіб за окремим описом здаються не пізніше наступного після
проведення опису дня в депозит консулу, де перебувають до ви
дачі спадкоємцям або передання їх відповідному фінансовому ор
гану в разі визнання спадщини відумерлою та переходу майна у
власність територіальної громади.
Срібло і монетарні метали (золото та метали іридієво-платинової групи) у
будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній
валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери
(акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки,
акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати та ін.),
вироби із срібла і монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також
дорогоцінне каміння і
586
Додатки
перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються на
зберігання до банківської установи місцезнаходження дипломатичного
представництва чи консульської установи не пізніше наступного після
проведення опису дня.
Зберігання спадкового майна в депозиті консула чи в банку здійснюється
за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих осіб.
Зазначені цінності, прийняті на зберігання консулом вказаними вище
способами, реєструються в книзі обліку цінностей (додаток 53).
Якщо в складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні
праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за
окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим
особам. За неможливості передати перераховане вище майно на
відповідальне зберігання воно зберігається у консула до передачі
спадкоємцям.
Питання про зберігання виявлених у складі майна померлого вибухових
речовин і засобів вибуху, боєприпасів, зброї, спеціальних засобів
самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії
(газових пістолетів, револьверів і патронів до них), вирішується
консулом з урахуванням законодавства країни його перебування.
При виявленні у складі спадкового майна об’єктів, які перебувають на
державному обліку як пам’ятники історії і культури, консул повідомляє
про це відповідні органи охорони пам’яток історії та культури.
У разі виключення спадкового майна з акта опису на останньому робиться
спеціальний напис, у якому за підписом консула, а також інших осіб, що
підписали акт опису, вказується перелік вилучених предметів. Цей напис
скріплюється печаткою консула.
Консул попереджає хранителя та інших осіб, яким передано на зберігання
чи в управління спадкове майно, про відповідальність у разі розтрати або
його приховування, а також про матеріальну відповідальність за заподіяну
шкоду.
Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а
якщо її не прийнято — до закінчення строку, установленого цивільним
законодавством України для прийняття спадщини.
Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня
відкриття спадщини, якщо до консула через
587
Нотаріат в Україні
Міністерство закордонних справ України надійде повідомлення нотаріуса за
місцем відкриття спадщини про прийняття спадщини особами, право
спадкування у яких залежить від неприйняття спадщини або відмови від
прийняття спадщини іншими спадкоємцями (частина третя статті 1270
Цивільного кодексу України, і якщо до спливу встановленого законом
шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох
місяців (стаття 1276 Цивільного кодексу України).
3.10.19. Заходи до охорони спадкового майна припиняє консул за місцем їх
ужиття.
Про припинення охорони спадкового майна консул через Міністерство
закордонних справ України попередньо повідомляє нотаріуса за місцем
відкриття спадщини.
3.11. Видача свідоцтва про право на спадщину 3.11.1. На майно, що
переходить за правом спадкування до спадкоємців, консулом за місцем
відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Видача свідоцтва провадиться у строки, установлені статтею 1298
Цивільного кодексу України.
Свідоцтва про право на спадщину підлягають обов’язковій реєстрації
(через Міністерство закордонних справ України) в Єдиному реєстрі
заповітів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про
Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ.
3.11.2. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або
оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона
оголошується померлою.
Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадку-вати одна
після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з
них.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини
не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про
прийняття спадщини.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше
приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному
пункті, в якому спадкодавець проживав постійно, переважно або тимчасово.
Місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, фізичної
особи у віці від десяти до чотирнадцяти років,
588
Додатки
фізичної особи, яка досягла чотирнадцяти років, недієздатної особи
визначене статтею 29 Цивільного кодексу України.
Строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців.
Цей строк починається з дня відкриття спадщини.
Якщо свідоцтво про право на спадщину видане на майно, яке підлягає
державній реєстрації, про це повинно бути вказано в тексті свідоцтва.
Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто
консулу.
Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена,
надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа,
а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або
прибути особисто до консула.
Засвідчення справжності підпису не потрібне, якщо спадкоємець особисто
з’явився до консула і подав заяву. У цьому разі консул установлює особу
спадкоємця і перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку
на заяві і вказує найменування документа, що посвідчує особу, його
номер, дату видачі, найменування установи, яка видала документ, рік
народження спадкоємця.
Спадкоємці, які пропустили строк для прийняття спадщини, можуть за
згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину, подати консулу
заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини. Такі заяви
спадкоємців мають бути викладені в письмовій формі і подані консулу до
видачі свідоцтва про право на спадщину.
Справжність підписів спадкоємців на їх заявах має бути нотаріально
засвідчена.
Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини та про
видачу свідоцтва про право на спадщину без згоди своїх батьків або
піклувальника.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її
протягом строку, установленого для прийняття спадщини.
Якщо протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відказоодержувач
не відмовився від заповідального відказу, вважається, що він його
прийняв.
589
Нотаріат в Україні
3.11.7. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і без
застережною.
Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку,
установленого для її прийняття.
Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на
користь іншого спадкоємця за заповітом.
Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його
права на спадкування за законом.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на
користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Спадкоємець має право відмовитися від частки в спадщині іншого
спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім’я якої складений
заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є
підпризначеним спадкоємцем.
3.11.8. Прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце
щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти
одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спад
коємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким,
що прийняв усю спадщину.
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття
спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу
України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається консулу.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від
прийняття спадщини за згодою піклувальника й органу опіки та піклування.
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може
відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів),
піклувальника й органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини,
належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та
піклування.
3.11.9. Свідоцтво про право на спадщину видається за місцем
відкриття спадщини на підставі письмової заяви спадкоємців,
які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним
законодавством, кожному з них за окремими реєстраційними но
мерами із зазначенням прізвища, імені, по батькові та часток у
спадщині ініпих спадкоємців, як тих, кому вже видані свідоцтва,
так і тих, частка спадщини яких залишається відкритою.
590
Додатки
Свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців
з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою
статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, — не раніше
зазначених у цих статтях строків.
Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли
спадщину, строком не обмежена.
3.11.10. Свідоцтво про право на спадщину видається спад
коємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, хто постійно про
живав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини чи по
дав заяву консулу про прийняття спадщини.
Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути:
довідка, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав
разом зі спадкодавцем;
копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту
прийняття спадщини;
реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який
свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем
на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт
постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для
подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого
судом строку прийняти спадщину шляхом подання консулу за місцем
відкриття спадщини відповідної заяви.
3.11.11. Консул при видачі свідоцтва про право на спадщину
перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спад
щини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за за
коном осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадко
вого майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину,
наявність заповіту (через Міністерство закордонних справ Ук
раїни) за даними Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ.
На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов’язково ви
магаються відповідні документи.
Факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються документом про
смерть.
Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є:
свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових
записів;
591
Нотаріат в Україні
копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту
родинних та інших відносин.
Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало
законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи
неповнолітньої особи на утриманні.
Непрацездатність утриманця, пов’язана з віком, перевіряється за
паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народження, а
непрацездатність, пов’язана зі станом здоров’я, — за пенсійною книжкою
або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи.
Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати
документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до
спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших
спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи
інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на
спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви,
підпис спадкоємців на якій має бути засвідчений у відповідності до
правил, викладених у підпункті 3.11.6 цього Положення.
Місце відкриття спадщини підтверджується: свідоцтвом органу реєстрації
актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє місце
проживання і місце його смерті збігаються; довідкою
житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного
кооперативу про його місце проживання;
записом у будинковій книзі про проживання спадкодавця, а якщо місце
проживання померлого невідоме, — документом (витягом з Реєстру прав
власності на нерухоме майно та ін.) про місцезнаходження нерухомого
спадкового майна або його частини.
У разі відсутності у спадкоємців зазначених документів консул вимагає
копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення місця
відкриття спадщини.
Консул на прохання спадкоємців померлого на підставі статті 46 Закону
України «Про нотаріат» вправі витребувати відомості та документи,
необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, указаний
консулом.
3.11.12. Консул при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом
шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті
спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад
спадкового майна, на яке видається
592
Додатки
свідоцтво, коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині.
Перевірка наявності заповіту (секретного заповіту) здійснюється через
Міністерство закордонних справ України за допомогою Єдиного реєстру
заповітів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про
Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ.
Якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на
спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем,
консул вимагає подання документів, які б стверджували ці відносини.
3.11.13. При видачі свідоцтва про право на спадщину за за
повітом (секретним заповітом) оригінал чи дублікат заповіту
(копія (фотокопія) секретного заповіту), оригінал чи дублікат
протоколу про оголошення секретного заповіту, які подаються
спадкоємцем, залишається у справах консула.
На бажання спадкоємця до свідоцтва про право на спадщину за заповітом,
яке йому видається, може бути додана нотаріально засвідчена копія
(фотокопія) заповіту (секретного заповіту), протоколу про оголошення
секретного заповіту або копія (фотокопія) дубліката заповіту чи
протоколу.
При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або
заповітом консул через Міністерство закордонних справ України перевіряє
за даними Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ наявність
спадкової справи, заповіту.
Спадкоємцям, які одержали свідоцтво про право на спадщину певної частини
спадкового майна, надалі видаються наступні свідоцтва про право на
спадщину інших частин спадкового майна, яке не перераховане в раніше
виданому свідоцтві.
Свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкоємця, який, прийнявши
спадщину, помер, не оформивши своїх спадкових прав, видається за місцем
останнього проживання такого спадкодавця (спадкоємця), оскільки прийнята
спадщина належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини. Якщо місце
відкриття спадщини після першого спадкодавця інше і у нього є ще інші
спадкоємці, то таке свідоцтво про право на спадщину видається з
урахуванням документів спадкової справи першого спадкодавця, копії яких
повинен надіслати нотаріус, який відкрив цю спадкову справу.
Консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281
Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів
спадкодавця. Претензії мають бути заяв-
593
Нотаріат в Україні
лені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права
вимоги.
Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли
спадщину, або виконавця заповіту.
3.11.18. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке
підлягає реєстрації, провадиться консулом після подання право-
встановлювальних документів про належність цього майна спад
кодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього
майна (через Міністерство закордонних справ України) за даними
Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
3.11.19. У разі наявності заборони консул роз’яснює спад
коємцям про їх обов’язок повідомити кредитора спадкодавця про
відкриття спадщини або про одержання ними свідоцтва про пра
во на спадщину.
У цьому випадку та у випадку, передбаченому підпунктом 3.11.17 цього
Положення, у тексті свідоцтва про право на спадщину вказується, що
спадкоємцям роз’яснено зміст статті 1281 Цивільного кодексу України.
Якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами,
видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає
реєстрації, консул вимагає, крім правовстановлю-вального документа,
витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
У тому разі, коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає
реєстрації, повертається спадкоємцеві (наприклад, свідоцтво про
реєстрацію чи технічний паспорт на автомототран-спортний засіб, іншу
самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво, договір
комерційної концесії тощо), консул перевіряє документ і, крім посилання
на його реквізити у свідоцтві про право на спадщину, робить відмітку на
заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику цього
свідоцтва, який залишається у справах консула. Допускається приєднання
до матеріалів спадкової справи засвідчених у встановленому порядку
фотокопій правовстановлювальних документів на майно, які повертаються
спадкоємцям.
3.11.20. У свідоцтві про право на спадщину на майно, яке ви
дається на підставі договору довічного утримання (догляду), ука
зуються всі обов’язки, що переходять до спадкоємця (спад
коємців). Договір довічного утримання (догляду) додається до ма
теріалів спадкової справи, а спадкоємцям видаються його копії.
594
Додатки
При видачі свідоцтв про право на спадщину на підставі договору довічного
утримання (догляду) на нерухоме майно консул через Міністерство
закордонних справ України надсилає копію виданого свідоцтва нотаріусу,
яким було посвідчено договір довічного утримання (догляду), для внесення
інформації до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого
майна.
3.11.21. Право на грошовий вклад входить до складу спадщи
ни незалежно від способу розпорядження ним (заповіт, за
повідальне розпорядження).
На вклад, щодо якого зроблено заповідальне розпорядження банку
(фінансовій установі), спадкоємцям видається свідоцтво про право на
спадщину за заповідальним розпорядженням на підставі відповідним чином
оформленої копії особового рахунку вкладника банку (фінансової установи)
з заповідальним розпорядженням на ньому, яка надійшла на запит консула.
Свідоцтво про право на спадщину на страхову виплату (страхове
відшкодування), щодо якого страхувальник зробив спеціальну вказівку
страховій установі, після смерті страхувальника не видається.
У разі смерті того з подружжя, на ім’я якого видано
правовстановлювальний документ, свідоцтво про право власності на частку
в їх спільному майні видається консулом за місцем відкриття спадщини на
підставі письмової заяви другого з подружжя, з наступним повідомленням
спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути
видане на половину спільного майна подружжя.
Відсутнім спадкоємцям повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці,
які прибули до консула, повідомляються ним усно, про що робиться
відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим.
Така відмітка підписується спадкоємцями. У повідомленні вказується склад
спільного майна подружжя, на частку якого буде видано свідоцтво другому
з подружжя, а також роз’яснюється право спадкоємців на звернення до
суду, якщо вони будуть оспорювати майнові права того із подружжя, що є
живим.
3.11.24. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийня
ли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим і на ім’я
якого видано правовстановлювальний документ, у свідоцтві про
право власності може бути визначена і частка у спільній влас
ності померлого подружжя.
Письмова згода того з подружжя, що є живим, викладається окремою заявою.
595
Нотаріат в Україні
Справжність підписів спадкоємців і одного з подружжя має бути засвідчена
у відповідності до правил, викладених у підпункті 3.11.6 цього
Положення.
У разі відмови того з подружжя, що є живим, надати таку згоду консул
відмовляє у видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному
майні подружжя і роз’яснює спадкоємцям порядок звернення до суду.
3.11.25. Свідоцтво про право власності на частку в спільному
майні подружжя в разі смерті одного з них видається консулом за
місцем відкриття спадщини як до, так і після закінчення строку
на прийняття спадщини.
Видача таких свідоцтв після смерті обох із подружжя за заявами лише
спадкоємців не допускається.
При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя в разі смерті одного з них консул вимагає, крім свідоцтва про
смерть, документи і перевіряє обставини, зазначені в підпункті 3.11.12
цього Положення.
Якщо до складу спільного майна подружжя входить майно, що підлягає
реєстрації, консул повинен дотримуватись також вимог підпунктів 3.11.18,
3.11.19 цього Положення.
Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спільному майні
подружжя, до складу якого входить майно, що підлягає державній
реєстрації, консул роз’яснює спадкоємцям про необхідність такої
реєстрації прав на нерухомість у відповідному органі, про що, з
посиланням на статтю 182 Цивільного кодексу України, зазначає в тексті
свідоцтва.
3.11.28. Зацікавлені спадкоємці за законом можуть після
відкриття спадщини, до видачі свідоцтва про право на спадщину,
змінити черговість одержання права на спадкування, уклавши
про це нотаріально посвідчений договір.
Такий договір не може порушувати прав спадкоємця (спадкоємців), який не
бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову
частку у спадщині.
Факти прийняття спадщини особою, яка за цим договором одержує право на
спадкування, установлюється в порядку, передбаченому Цивільним кодексом
України.
3.11.29. Спадкоємці за законом на підставі нотаріально
посвідченого договору між ними, якщо це стосується нерухомо
го майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір част
ки у спадщині когось із них (стаття 1267 Цивільного кодексу
України.
596
Додатки
Такий договір може бути посвідчений до видачі свідоцтва про право на
спадщину.
3.11.30. Якщо після спливу строку для прийняття спадщини і
після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші
спадкоємці (частина друга і третя статті 1272 Цивільного кодек
су України, вона підлягає перерозподілу між ними.
Спадкоємець, який з’явився після спливу строку для прийняття спадщини та
до її перерозподілу, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли
спадщину, подає консулу за місцем відкриття спадщини заяву про її
прийняття.
Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини
майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Перерозподіл
спадщини здійснюється після видачі свідоцтв про право на спадщину за
письмовою згодою всіх спадкоємців відповідно до вимог статті 1280
Цивільного кодексу України, але до державної реєстрації права власності,
якщо свідоцтва видані на об’єкти нерухомого майна.
Спадкоємцям після повернення ними раніше виданих свідоцтв про право на
спадщину видаються нові свідоцтва.
Договір поділу спадкового майна укладається за письмовою заявою
спадкоємців, оформленою відповідно до вимог підпункту 3.11.6 цього
Положення та з урахуванням статей 1278—1279 Цивільного кодексу України.
Визначені у договорі поділу реальні частини спадкового майна повинні
відповідати ідеальним часткам, на які видано свідоцтво про право на
спадщину. Якщо вартість часток, виділених в натурі, не відповідає
вартості ідеальних часток, можлива грошова компенсація.
3.11.31. Консулом ведуться книга обліку спадкових справ (до
даток 53) та алфавітна книга спадкових справ (додаток 54).
У книзі обліку спадкових справ реєструються: заяви про прийняття
спадщини, про відкликання заяви про прийняття спадщини, про видачу
свідоцтв про право на спадщину, про відмову від спадщини, про
відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця про
одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі);
претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони
спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи; заяви про укладання
договору про управління спадщиною; заява про видачу свідоцтва виконавцю
заповіту; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх
повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального
відказування
597
Нотаріат в Україні
тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстрованої першою,
заводиться спадкова справа на ім’я померлого.
Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також
реєструються в книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та
в хронологічному порядку.
На всіх заявах зазначаються час їх надходження та номер спадкової
справи.
У спадкову справу підшиваються документи, які були витребувані від
спадкоємців, юридичних осіб, подані іншими, крім спадкоємців, фізичними
особами, а також примірник договору про управління спадщиною, договору
про зміну черговості одержання права на спадкування, примірник договору
про зміну розміру частки в спадщині, свідоцтва виконавця заповіту,
свідоцтва про право на спадщину тощо.
Консул за даними Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ (через
Міністерство закордонних справ України) перевіряє наявність заведеної
спадкової справи. Якщо така спадкова справа заведена за місцем відкриття
спадщини, консул відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа),
рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в
разі потреби — вимагає цю справу для подальшого провадження.
3.11.32. Усі заведені спадкові справи та відомості про списання
спадкової справи до архіву підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному
реєстрі заповітів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням
про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ.
Консул до закінчення строку для прийняття спадщини може видати
спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку
(фінансовій установі), якщо це викликано обставинами, які мають істотне
значення.
3.12. Засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і витягів з них.
3.12.1. Консули засвідчують вірність копій (фотокопій) документів,
виданих юридичними особами, за умови, що ці документи не суперечать
законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій
(фотокопій) не заборонено законом.
Вірність копії (фотокопії) документа, виданого фізичною особою,
засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на
оригіналі цього документа засвідчена консулом, нотаріусом або посадовою
особою відповідного органу місцевого самоврядування або за місцем
роботи, навчання, проживан-
598
Додатки
ня чи лікування фізичної особи та скріплена печаткою відповідного
органу.
Забороняється засвідчувати вірність копій паспорта, документів, що його
замінюють, військового квитка, депутатського посвідчення, службових
посвідчень та інших документів, знімання копії з яких не допускається.
Не допускається засвідчення вірності копії (фотокопії) з документа, в
якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить
відповідному державному органові, а також засвідчення вірності копії
(фотокопії) з додатка без пред’явлення основного документа (витяг із
залікової відомості).
3.12.2. Вірність копії з копії документа може бути засвідчена
консулом, якщо вірність копії (фотокопії) засвідчена в нотаріаль
ному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що
видала оригінал документа. В останньому випадку копія доку
мента має бути викладена на бланку юридичної особи з прикла
денням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа пе
ребуває в справах юридичної особи, яка видала документ.
Вірність копії з копії рішення суду (наприклад, витяг з нього) може бути
засвідчена консулом за наявності відмітки про те, що це рішення набрало
законної сили і що оригінал рішення міститься в суді з зазначенням
номера справи.
Не може бути засвідчена копія документа з копії копії цього самого
документа. Вірність копії з копії певного документа може бути засвідчена
лише один раз.
Засвідчення консулами копій офіційних документів, які видаються органами
реєстрації актів цивільного стану громадян для подальшого використання
за кордоном, здійснюється лише після попередньої легалізації оригіналів
цих документів або проставляння апостиля (Інструкція про порядок
консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном,
затверджена наказом Міністерства закордонних справ України від
04.06.2002 № 113, зареєстрована 26.06.2002 за № 535/6823, та Правила
проставляння апостиля на офіційних документах, призначених для
використання на території інших держав, затверджені наказом Міністерства
закордонних справ України, Міністерства освіти та науки України,
Міністерства юстиції України від 05.12.2003 №
237/803/151/5,зареєстрованівМЮУ 12.12.2003 за№ 1151/8472.
Достовірність витягу може бути засвідчена лише в тому разі, коли його
зроблено з документа, в якому міститься рішення
599
Нотаріат в Україні
кількох не зв’язаних між собою питань. Витяг має відтворювати повний
текст частини документа з певного питання.
При виготовленні витягу з багатосторінкового документа обов’язково
відтворюється текст першої та останньої сторінок, які дають змогу
ідентифікувати документ, справжність витягу з якого засвідчується.
Засвідчення вірності витягу з документа здійснюється за правилами,
викладеними в підпунктах 3.12.1, 3.12.2 цього Поло-•кєння.
3.12.5. Консул зобов’язаний звірити з оригіналом копію (фотокопію) чи
витяг з документа, вірність яких він засвідчує.
3.13. Засвідчення справжності підпису на документах.
3.13.1. Консул засвідчує справжність підпису на документах,
зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та
не містять у собі відомостей, що паплюжать честь і гідність людини.
На правочині може бути засвідчена справжність підпису особи, що
підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно внаслідок
фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому разі консул
встановлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа
підписалася. Про причини, з яких фізична особа, заінтересована в
учиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в
посвідчувальному написі.
3.13.2. Консул, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує
факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис
зроблений певною особою.
Консул не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на
документі, в якому стверджуються обставини, право посвідчення яких
належить лише відповідному державному органові (час народження, шлюбу,
смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо).
Справжність підпису на зазначеному документі може бути засвідчена в
разі, якщо документ призначений для подання до компетентних органів
іншої держави.
За наявності технічних можливостей роботи з електронними документами
консул засвідчує справжність електронного цифрового підпису на таких
документах за правилами, передбаченими підпунктом 2.8 цього Положення,
та вчиняє посвідчу-вальний напис.
3.14. Засвідчення вірності перекладу.
3.14.1. Консул засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на
іншу, якщо він знає відповідні мови.
600
Додатки
Якщо консул не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа
може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує
консул у порядку, установленому підрозділом 3.13 цього Положення. При
цьому перекладач поряд з документом, що встановлює його особу, повинен
представити документ, який стверджує його кваліфікацію та знання
відповідної мови.
3.14.2. Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення пра-вочину,
засвідчення справжність копії та ін.) одночасно вчиняється й переклад на
іншу мову, то переклад вміщується поруч з оригіналом правочину, копією
тощо на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб
оригінальний текст розташовувався на лівому боці, а переклад — на
правому. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що
перекладається, і закінчуватися підписами. Під перекладом уміщується
підпис перекладача. Посвідчувальний напис викладається під текстами
документа і перекладу з нього.
Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші,
прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом консула
та його печаткою.
3.15. Посвідчення фактів.
Консул на прохання фізичної особи посвідчує факт, що фізична особа є
живою.
Консул на прохання фізичної особи посвідчує факт перебування її в
певному місці.
Посвідчення факту, що фізична особа є живою, та факту перебування її в
певному місці провадиться як при явці фізичної особи до консула, так і
поза приміщенням, що є робочим місцем консула.
Факти, що малолітня дитина, недієздатна фізична особа є живою чи
перебуває в певному місці, посвідчуються на прохання її законних
представників (батьків, усиновителів, опікуна).
Факти, згадані вище, щодо неповнолітньої дитини, фізичної особи,
цивільна дієздатність якої обмежена, посвідчуються на їх прохання та за
згодою на це законних представників (батьків, усиновителів,
піклувальників), з дотриманням вимог підпункту 3.1.4 цього Положення.
Консул на прохання фізичної особи посвідчує її тотожність з особою,
зображеною на поданій нею фотокартці.
На підтвердження факту, що фізична особа є живою, та факту перебування
фізичної особи в певному місці консул ви-
601
Нотаріат в Україні
дає заінтересованим особам, а на підтвердження тотожності фізичної особи
з особою, зображеною на фотокартці, — цій фізичній особі відповідні
свідоцтва (підпункт 2.14 цього Поло-
На примірнику свідоцтва про тотожність фізичної особи з особою,
зображеною на фотокартці, уміщується фотокартка, яка розташовується у
верхньому лівому куті свідоцтва, скріплюється підписом консула і його
печаткою. При цьому печатка має розміщуватися частково на фотокартці, а
частково — на свідоцтві.
Консул посвідчує час пред’явлення йому документа, оформленого у
відповідності до діючого законодавства.
На підтвердження цієї обставини консул робить посвідчуваль-ний напис на
документі із зазначенням особи, що його пред’явила.
3.15.9. Консулу, який на прохання фізичної особи посвідчує
певний факт, зацікавленою особою подається заява.
3.15.10. Консул передає заяви фізичних осіб та юридичних
осіб іншим фізичним особам та юридичним особам, якщо вони не
суперечать закону і не містять відомостей, що паплюжать честь і
гідність людини.
Заяви подаються консулу належним чином оформленими не менше ніж у двох
примірниках, один з яких передається поштою зі зворотним повідомленням
або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з
використанням технічних засобів.
3.15.11. На прохання особи, що подала заяву, їй видається
свідоцтво про передання заяви.
У свідоцтві викладається зміст одержаної на заяву відповіді або те, що
відповідь у встановлений у заяві строк не надійшла.
Передавання заяви та видача свідоцтва про передавання заяви є
самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних
дій під окремими номерами.
Витрати, пов’язані з поштовою пересилкою заяви чи з використанням інших
технічних засобів, оплачуються заявником.
3.16. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів.
3.16.1. Консул у передбачених законодавством України випадках приймає
від боржника в депозит грошові суми та цінні папери для передавання їх
кредитору.
Прийняття консулом грошових сум і цінних паперів провадиться за місцем
виконання зобов’язання, яке встановлюється в договорі, а якщо воно не
встановлено, — виконання зобов’язання
602
Додатки
провадиться за місцем, передбаченим статтею 532 Цивільного кодексу
України.
3.16.2. Прийняття грошових сум або цінних паперів у депозит
для передавання кредитору здійснюється за заявою зацікавленої
особи. Заява має містити відомості:
— щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також
щодо особи, для передавання якій його внесено, а саме:
для фізичних осіб: громадян України — прізвище, ім’я, по батькові, серія
та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання та
ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб —
платників податків та інших обов’язкових платежів; іноземців, осіб без
громадянства — прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), громадянство,
серія та номер паспорта, коли та ким він був виданий, місце проживання
за межами України;
для юридичних осіб: резидентів — найменування, місцезнаходження та
ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та
організацій України, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі
банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для
передавання якій робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються
останні відомі особі, що звернулася до консула, відомості); нерезидентів
— найменування, місцезнаходження та держава, де зареєстровано юридичну
особу, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо
місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для передавання якій
робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі,
що звернулася до консула, відомості);
щодо мети чи виконання якого зобов’язання зроблено внесок;
щодо причин, з яких зобов’язання не може бути виконане безпосередньо.
На бажання особи до заяви можуть бути включені обґрунтування та
розрахунок, згідно з якими робиться внесок. У разі прийняття в депозит
цінних паперів, випущених у документарній формі, у заяві зазначається
їхня сумарна номінальна вартість.
3.16.3. Консул видає особі, яка внесла в депозит грошові суми
або цінні папери, квитанцію про внесок. На прохання боржника
напис про внесок може бути зроблений на поданому документі,
що встановлює заборгованість або з якого випливає внесення гро
шових сум, або цінних паперів у депозит.
603
Нотаріат в Україні
3.16.4. Про надходження грошових сум і цінних паперів кон
сул повідомляє кредитора і на його вимогу видає йому належні
грошові суми або цінні папери.
Якщо боржник не вказав адреси кредитора і консулу ця адреса невідома,
боржник попереджається, що повідомлення кредитора про внесення грошей
або цінних паперів у депозит є його обов’язком.
3.16.5. Повернення грошових сум і цінних паперів особі, яка
внесла їх у депозит (дебітору), допускається лише за письмової
згоди на це особи, на користь якої був зроблений внесок (кредито
ра), або за рішенням суду.
3.17. Вчинення виконавчих написів.
3.17.1. Для стягнення грошових сум або витребування від
боржника майна консули вчиняють виконавчі написи на доку
ментах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі —
Перелік), установлюється Постановою Кабінету Міністрів України від
29.06.99 № 1172 (із змінами і доповненнями).
Законодавством України можуть бути встановлені випадки заборони
звернення стягнення на окремі види майна (стаття 89 Сімейного кодексу
України, стаття 754 Цивільного кодексу України та ін.).
Виконавчий напис вчиняється консулом незалежно від місця виконання
вимоги, перебування боржника або стягувача.
3.17.2. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або
уповноваженим представником консулу подається заява, в якій,
зокрема, має бути зазначено:
відомості про найменування й адресу стягувача та боржника;
дату та місце народження боржника — фізичної особи, місце його роботи;
номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для
юридичної особи;
строк, за який має провадитися стягнення;
інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що
підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення
виконавчого напису.
604
Додатки
Консул може зажадати від стягувача надання йому іншої інформації чи
документів, якщо це буде необхідно для вчинення виконавчого напису.
3.17.3. Консул учиняє виконавчі написи:
якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або
іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
якщо з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо
для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено
інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
3.17.4. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий
напис, обчислюються з дня, наступного після відповідної кален
дарної дати, з якої у стягувача виникло право примусового стяг
нення боргу.
3.17.5. Заборгованість або інша відповідальність боржника
визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у
випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису доку
менти передбачені Переліком.
3.17.6. Виконавчий напис має містити:
дату (рік, місяць, число) вчинення, найменування дипломатичного
представництва чи консульської установи України, прізвище, ім’я, по
батькові консула, який вчиняє виконавчий напис;
найменування та адресу стягувача;
найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце
роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних
установах (для юридичних осіб);
строк, за який провадиться стягнення;
суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають
витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до
стягнення;
розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита,
яке підлягає стягненню з боржника;
зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку;
номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій;
підпис консула, який вчинив виконавчий напис, печатку.
3.17.7. Виконавчий напис учиняється на оригіналі документа,
що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені правочи-
ни, опротестований вексель та ін.).
605
Нотаріат в Україні
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює
заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на
прикріпленому до документа аркуші паперу.
3.17.8. Якщо за борговим документом необхідно провести
стягнення по частинах, то виконавчий напис за кожним стягнен
ням може бути зроблений на копії документа або на виписці з осо
бового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі докумен
та, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинен
ня виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума
стягнута, дата і номер за реєстром для реєстрації нотаріальних
дій.
3.17.9. За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стяг
ненню за виконавчим написом, може бути встановлений з ураху
ванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох про
центів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не вста
новлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу
України.
Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це
передбачено умовами договору та якщо з дня виникнення права вимоги її
минуло не більше одного року (стаття 258 Цивільного кодексу України.
Учинення виконавчого напису за договором позики здійснюється з
урахуванням вимог статті 1050 Цивільного кодексу України.
3.17.10. У справах консула залишається копія документа, що
встановлює заборгованість, або витяг з особового рахунку борж
ника з копією виконавчого напису.
При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим
зобов’язанням повторне подання копії документа, що встановлює
заборгованість, не вимагається. У цих випадках слід обмежитися поданням
двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов’язання.
Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов’язання
повертається стягувану, а другий примірник залишається у консула.
3.17.11. При вчиненні кількох виконавчих написів за доку
ментами, що встановлюють заборгованість однакової форми,
копія кожного окремого зобов’язання не вимагається. У таких
випадках у справах консула залишається одна копія документа,
що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і список
боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи,
із зазначенням повної назви та адреси боржників, строку плате-
606
Додатки
жу, суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних
випадках й інших даних. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного
боржника окремо у відповідності до списку.
3.17.12. Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що
встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені
в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у
безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, то вони
до виконавчого напису не долучаються, а залишаються у справах консула.
3.18. Вчинення морських протестів.
Консули з метою забезпечення доказів для охорони прав і законних
інтересів судновласника приймають заяву капітана судна про подію, яка
мала місце в період плавання або стоянки судна і яка може стати
підставою для пред’явлення до судновласника майнових вимог.
Заява про морський протест має містити в собі опис подій, що сталися, і
заходів, ужитих капітаном для забезпечення охорони довіреного йому
майна.
На підтвердження обставин, викладених у заяві про морський протест,
консулу в межах строків, установлених чинним законодавством, повинно
бути подано для огляду судновий журнал і засвідчений капітаном витяг з
суднового журналу.
3.18.3. Заява про морський протест має бути подана консулу в
порту консульського округу в строки, установлені чинним зако
нодавством України.
Якщо подати заяву про морський протест у встановлені строки неможливо,
то про причини цього має бути зазначено в заяві про морський протест.
3.18.4. Консул на підставі заяви капітана, даних суднового
журналу, а також опиту самого капітана і, по змозі, не менше чо
тирьох свідків з числа членів суднової команди, у тому числі
двох, що належать до осіб командного складу, складає акт про
морський протест і засвідчує його своїм підписом і печаткою (до
даток 55).
Примірник акта видається капітанові або уповноваженій ним особі, а
другий примірник із заявою капітана і витягом із суднового журналу
залишаються у справах консула.
3.19. Прийняття документів на зберігання.
3.19.1. Консули за заявами юридичних осіб та громадян приймають на
зберігання документи за описом.
607
Нотаріат в Україні
Опис складається в двох примірниках і підписується особою, яка здала
документи на зберігання, та консулом.
Один примірник опису залишається у консула, а другий — видається особі,
яка здала документи на зберігання.
3.19.2. На прохання особи консул може прийняти документи
без опису, якщо вони належним чином упаковані в присутності
консула.
Упаковка має бути скріплена печаткою консула, його підписом і підписом
особи, яка здала документи на зберігання.
Про прийняття документів на зберігання консул видає особі, яка здала їх,
свідоцтво за встановленою формою, до якого додається примірник опису,
якщо такий провадився.
Прийняті документи зберігаються в окремому пакеті в залізних шафах чи
сейфах, опечатаних печаткою консула.
Документи, прийняті на зберігання, повертаються на вимогу особи, яка
здала їх на зберігання, або на вимогу уповноважених нею осіб при
пред’явленні свідоцтва і примірника опису чи за рішенням суду.
3.20. Застосування законодавства іноземних держав. Міжнародні договори.
3.20.1. Консули відповідно до законодавства України та
міжнародних договорів застосовують норми іноземного права.
Консули приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного
права, а також учиняють на документах посвідчу-вальні написи у формі,
передбаченій іноземним законодавством, якщо це не суперечить
законодавству України.
3.20.2. Довіреність, що призначається для вчинення дій за
кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає си
лу до її скасування особою, яка видала довіреність, про що може
бути зазначено в тексті довіреності.
За заявою особи, яка видає довіреність, що призначається для дії за
кордоном, така довіреність може бути зареєстрована в Єдиному реєстрі
доручень, посвідчених у нотаріальному порядку, відповідно до вимог
Положення про Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному
порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.05.99
№ 29/5 (із змінами і доповненнями), зареєстроваим в МЮУ 10.06.99 за №
362/3655, через Міністерство закордонних справ України, про що консулом
зазначається у тексті довіреності.
3.20.3. Дії, пов’язані з охороною майна, що залишилося після
смерті іноземного громадянина і перебуває на території України,
608
Додатки
або майна, яке належить одержати іноземному громадянинові після смерті
громадянина України, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину
щодо такого майна, здійснюються відповідно до законодавства України.
3.20.4. У відповідності до міжнародного договору у разі, коли
заповіт, складений за формою, передбаченою законодавством іно
земної держави, після смерті заповідача подається консулу для
розкривання і оголошення, консул оголошує зміст заповіту та
складає протокол про його стан і зміст. У протоколі вказуються
дата, час та місце його складання, дата посвідчення заповіту,
прізвище, ім’я, по батькові особи, яка його подала, стан докумен
та (був він поданий запечатаним чи відкритим; чи були в ньому
закреслені місця, виправлення або інші недоліки).
т-г • • ^
Протокол підписується консулом і особою, яка подала заповіт.
Цими самими особами підписується кожний аркуш заповіту. Якщо заповіт
зберігався у консула в запечатаному вигляді, усі зазначені вище дії
консул провадить одноосібно.
До протоколу додаються засвідчена копія заповіту, а залежно від вимог
міжнародного договору — копія протоколу та оригінал заповіту.
Указані документи можуть бути видані заінтересованій особі або надіслані
компетентній установі іноземної держави за правилами виконання доручень.
3.20.5. Документи, які складено за кордоном за участю іно
земних властей або які від них виходять, приймаються консула- ‘•
ми за умови їх засвідчення в порядку, передбаченому міжнарод
ними договорами України, згода на обов’язковість яких надана х
Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна виз-
її
нала себе правонаступником).
Без легалізації такі документи приймаються консулами в та- ю
ких випадках, коли це передбачено законодавством України, їв
міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ї-
Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна виз
нала себе правонаступником). о-
3.20.6. Консули забезпечують докази, необхідні для ведення ь-
справ в органах іноземних держав. іу
Дії для забезпечення доказів провадяться відповідно до ^вільного
процесуального законодавства України.
3.20.7. Якщо міжнародним договором України встановлено чр
:-Зпі правила про нотаріальні дії, ніж ті, що містить законодав-
ко
“зо України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються :-4вила
міжнародного договору.
609
Нотаріат в Україні
Якщо міжнародний договір відносить до компетенції консулів вчинення
нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, консули
вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, установленому Міністерством
юстиції України та Міністерством закордонних справ України.
Директор департаменту у справах
цивільного стану громадян та нотаріату
Міністерства, юстиції України
Л.М. Павлова
Начальник управління
консульської служби Міністерства
закордонних справ України
М.С. Точицький
:?>.’..?*?;?,'” Г. ‘,’-?'” ‘ ~ ~7 – ??-‘? -“* :Г–“~’? – – . –
. :-“? ”^-.- . ‘ : .’ , -^
? ?:?: -..” 😕 ‘.’??’:• ?:…”..” – .’ ‘: . . .-.:?? :,’.:.? ?_
Ь; ; , , ‘:, / ;.- : . ? .. ? ‘ ‘ . .’
, \
610
Додатки
Додаток 5
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ
№ 22/5 від 25.08.94 м. Київ
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року №
256/466
Про затвердження Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів
сільських, селищних, міських Рад
народних депутатів України
(Із змінами, внесеними згідно з Наказами Мін’юсту
№4115 від 27.05.97
№ 31/5 від 09.06.99
№ 33/5 від 07.04.2005)
З метою реалізації Закону України « Про нотаріат » Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних
дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищ
них, міських Рад народних депутатів України, що додається.
2. Управлінню організації юридичної допомоги населенню
(Павлова Л.М.) довести зазначену Інструкцію до відома органів
виконавчої влади, а також Головного управління юстиції в Кри
му, управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
3. Визнати такою, що втратила чинність, Інструкцію про по
рядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами місь
ких, селищних, сільських рад народних депутатів, затверджену
наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.76 р. № 1/5.
Міністр В.В. Онопенко
611
Нотаріат в Україні
ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5
ІНСТРУКЦІЯ
про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими
особами виконавчих комітетів сільських, селищних,
міських рад народних депутатів України
Розділ І Загальні положення
1. У відповідності зі статтею 37 Закону «Про нотаріат» у населе
них пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи ви
конавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних
депутатів (далі — посадові особи виконавчих комітетів) вчиня
ють такі нотаріальні дії:
вживають заходів до охорони спадкового майна;
накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири,
дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого
майна.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих
комітетів окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють
також такі нотаріальні дії:
посвідчують заповіти;
посвідчують доручення;
засвідчують вірність копій документів і виписок з них;
засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих
комітетів сільських, селищних,
міських Рад народних депутатів не мають права оформляти документи,
призначені для дії за кордоном.
Нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад
народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням
виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено
вчинення цих дій.
У відповідності із статтею 7 Закону «Про нотаріат» посадові особи
виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності
керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами
і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями
Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, —
законодавством Рес-
612
Додатки
публіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
4. Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють но
таріальні дії, зобов’язані додержувати таємниці цих дій.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки
громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких
вчинялися нотаріальні дії.
На письмову вимогу суду, арбітражного суду, прокуратури, органів
дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та документи
видаються у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими
справами, що знаходяться у їх провадженні.
Довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.)
видаються особам, переліченим в абзацах другому і третьому цього пункту,
а також спадкоємцям за заповітом тільки після смерті заповідача при
поданні свідоцтва про його смерть.
На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки,
документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення
державного мита та цілей оподаткування.
Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.
Обов’язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється
також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з
виконанням ними службових обов’язків.
Особи, винні в порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть
відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.
Посадові особи виконавчих комітетів зобов’язані сприяти громадянам,
підприємствам установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті
законних інтересів, роз’яснювати права і обов’язки, попереджати про
наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична
необізнаність не могла бути використана їм на шкоду.
У відповідності із статтею 15 Закону «Про нотаріат» мова нотаріального
діловодства визначається статтею 20 Закону «Про мови в Українській РСР».
Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови,
якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути
перекладені їй посадовою особою виконавчого комітету, яка вчиняє
нотаріальну дію, або перекладачем, про що зазначається в
посвідчувальному написі.
Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ, підписується
тією мовою, яку вона знає.
613
Нотаріат в Україні
Розділ II Загальні правила вчинення нотаріальних дій
7. Нотаріальні дії можуть вчинятися посадовою особою будь-
якого виконавчого комітету на всій території України, за винят
ком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73,
85, 93 і 103 Закону «Про нотаріат», та інших випадків, передба
чених законодавством України.
8. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого
комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В
окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в зазна
чене приміщення, а також коли того вимагають особливості
посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза
вказаним приміщенням.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету,
то в посвідчувальному написі на документі і в реєстри нотаріальних дій
записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на
підприємстві, установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а
також причини цього (наприклад: «У зв’язку з хворобою заповідача заповіт
посвідчено за адресою: село Жовтневе Переяслав-Хмельницького району
Київської області, вул. Шкільна, 3, кв. 8»).
9. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати в день подачі
всіх необхідних документів.
Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності
витребування додаткових відомостей або документів від посадових осіб
підприємств, установ і організацій або направлення документів на
експертизу, а також у випадку, коли посадова особа виконавчого комітету
на підставі статті 256 Цивільного процесуального кодексу звертається до
суду з заявою про визнання громадянина, який звернувся за вчиненням
нотаріальної дії, недієздатним чи обмежено дієздатним. У цьому разі
питання про можливість посвідчення заповіту чи доручення вирішується
посадовою особою виконавчого комітету залежно від результату вирішення
справи судом.
Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках,
не може перевищувати одного місяця.
За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для
оскарження права або факту, про посвідчення якого просить інша
заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути відкладено
на строк не більше десяти днів. Якщо від суду за
«14
Додатки
цей строк не буде одержано повідомлення про надходження заяви,
нотаріальна дія повинна бути вчинена.
У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви
заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого
просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється
до вирішення справи судом.
При посвідченні заповіту ці правила не застосовуються.
10. При вчиненні нотаріальних дій посадові особи виконавчих
комітетів встановлюють особу громадянина, його представника
або представника підприємства, установи, організації, що звер
нулися за вчиненням нотаріальних дій.
Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які
виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина
України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний
чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання
особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний
паспорт іноземця або документ, що його замінює, свідоцтво про народження
неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія, посвідчення,
видане за місцем роботи громадянина, довідка про звільнення з місць
позбавлення волі та ін.).
Коли за громадянина, який внаслідок фізичної вади, хвороби, або з інших
поважних причин не може підписати заповіт, доручення, заяву або інший
документ, підписується інший громадянин. Посадова особа виконавчого
комітету встановлює особу громадянина, який підписався.
При посвідченні заповітів, доручень та засвідченні справжності підпису
на документах перевіряється справжність підписів громадян, які
звернулись за вчиненням нотаріальної дії.
При посвідченні заповітів чи доручень з’ясовується дієздатність громадян
та перевіряється правоздатність юридичних осіб, від імені яких
посвідчуються доручення. У разі посвідчення доручення представником
перевіряються його повноваження.
Нотаріально посвідчувані заповіти, доручення, заяви та інші документи
підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка
вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, доручення, заява чи інший документ
підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто
підтвердити, що документ підписаний ним.
Посадова особа виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, може не
вимагати кожного разу з’явлення відомих їй посадо-
615
Нотаріат в Україні
вих осіб підприємств, установ і організацій, якщо вона має зразки
підписів цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, а
справжність їх підписів не викликає сумніву.
Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних
причин не може власноручно підписати заповіт, доручення, заяву чи інший
документ, за його дорученням і в його присутності та в присутності
посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії,
заповіт, доручення, заяву чи інший документ може підписати інший
громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні
нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у
посвідчувальному написі. Заповіт чи доручення не може підписувати особа,
на користь якої їх посвідчено.
Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії,
неписьменний або сліпий, посадова особа виконавчого комітету, крім того,
зобов’язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі
відмітку. Наприклад: «За неписьменного заповідача за його дорученням та
у його присутності заповіт після прочитання його тексту вголос підписав
громадянин Петров Іван Іванович, що проживає в місті Таращі Київської
області, по вул. Шевченка, 41-а». Якщо сліпий громадянин письменний, він
сам підписує документ.
Якщо глухий, німий або глухонімий громадянин, що звернувся за вчиненням
нотаріальної дії, письменний, він сам прочитує документ і власноручно
підписує його. Якщо такий громадянин неписьменний, при вчиненні
нотаріальної дії обов’язково повинна бути присутня письменна особа, яка
може порозумітися з ним і засвідчити своїм підписом, що зміст заповіту,
доручення, заяви чи іншого документа відповідає волі глухого, німого або
глухонімого громадянина, який бере участь у цій нотаріальній дії.
14. У відповідності зі статтею 46 Закону «Про нотаріат» посадові
особи виконавчого комітету, які вчиняють нотаріальні дії, вправі
витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та
документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.
Відповідні відомості і документи повинні бути подані в строк, вказаний
посадовою особою виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Цей
строк не може перевищувати одного місяця.
15. У відповідності зі статтею 9 Закону «Про нотаріат» посадо
ва особа виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, не
вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім’я і від свого імені, на
ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх ро-
616
Додатки
дичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на
ім’я та від імені працівників даного виконавчого комітету. Посадові
особи виконавчих комітетів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на
ім’я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках
нотаріальні дії вчиняються державною нотаріальною конторою, приватним
нотаріусом чи у будь-якому виконавчому комітеті іншої сільської,
селищної, міської Ради народних депутатів.
Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених
правил, є недійсними.
16. Не приймаються для вчинення нотаріальних дій докумен
ти, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші не-
застережені виправлення, документи, текст яких неможливо
прочитати внаслідок пошкодження, а також написані олівцем.
Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є на документах, що
подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені
підписом посадової особи і печаткою установи, підприємства, організації,
що видали документи.
При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб усе
помилково написане, а потім закреслене чи виправлене, можна було
прочитати так як воно спочатку було написане.
Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, в яких не можна
прочитати все в них написане в первісному написанні, як, наприклад,
документи, залиті чорнилом, потерті та ін.
Не приймаються також документи, викладені на кількох окремих аркушах,
якщо вони не пронумеровані, не прошнуровані і кількість прошнурованих
аркушів не завірена підписом посадової особи та печаткою установи,
підприємства або організації, що видали документи.
17. Тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, доручень, за
яв, засвідчуваних копій документів і виписок з них повинні бути
написані ясно і чітко, числа і строки, які стосуються змісту
посвідчуваних заповітів і доручень, мають бути позначені хоча б
один раз словами, а назви юридичних осіб — без скорочень і з заз
наченням їх адреси, а в необхідних випадках — номерів їх рахун
ку в установах банків. Прізвища, імена та по батькові громадян,
у тому числі представників, які беруть участь у нотаріальних
діях, повинні бути написані в документі повністю з зазначенням
місця їх проживання.
На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця рядки та
інші вільні місця прокреслюються, дописки (при-
617
Нотаріат в Україні
писки) і виправлення повинні бути застережені посадовою особою
виконавчого комітету перед підписом заповідача чи довірителя та інших
осіб, які підписали заповіт, доручення або заяву, і повторені в кінці
посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути зроблені так,
щоб все помилково написане, а потім закреслене, можна було прочитати.
Наприклад, якщо в тексті заповіту слова «предмети звичайної домашньої
обстановки і вжитку» виправлено на слова «житловий будинок», то
виправлення слід застережити так: «Закреслені слова: «предмети звичайної
домашньої обстановки і вжитку» не читати, написаному «житловий будинок»
вірити». Це виправлення повинно бути підписано заповідачем (або іншою
особою, яка на прохання заповідача підписала заповіт) у присутності
посадової особи виконавчого комітету і повторені в кінці
посвідчувального напису перед підписом вказаної посадової особи. Якщо
виправлення зроблені в тексті нотаріально оформлюваного документа, який
не потребує підпису осіб, що звернулися за вчиненням нотаріальної дії
(наприклад, копія документа), вони повинні бути застережені і підписані
цією посадовою особою виконавчого комітету в кінці посвідчувального
напису.
Якщо документ, що підлягає посвідченню або засвідченню, викладений
неправильно чи неграмотно, посадова особа виконавчого комітету пропонує
особі, яка звернулася, виправити його або скласти новий. На прохання
особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, документ може бути
складений посадовою особою виконавчого комітету.
У випадках, коли документи, що посвідчуються або засвідчуються,
викладені на кількох окремих аркушах, вони мають бути прошнуровані, а
аркуші їх пронумеровані, про що повинен бути зроблений відповідний
запис, завірений підписом,посадової особи виконавчого комітету з
прикладенням гербової печатки відповідного виконавчого комітету ради
народних депутатів. Наприклад: «Пронумеровано, прошнуровано і скріплено
печаткою п’ять аркушів» (підпис і гербова печатка виконавчого комітету
відповідної ради народних депутатів).
18. Нотаріальне посвідчення заповітів та доручень, засвідчення вірності
копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах
здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних
документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з
прикладенням гербової печатки виконавчого комітету ради народних
депутатів (додатки № 6-27).
618
Додатки
Текст посвідчувального напису може бути надрукований на друкарській
машинці або написаний чорнилом від руки ясно, чітко, без підчисток,
вільні місця повинні бути прокреслені, дописки та інші виправлення —
застережені.
Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватися штампи з
текстом відповідного напису.
Посвідчувальнии напис на дорученні, заповіті вміщується після підпису
громадянина на тій же сторінці чи на звороті документа.
Якщо посвідчувальнии напис не вміщується на відповідному документі, він
може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до
документа аркуші паперу. У цьому випадку аркуші, на яких викладено текст
документа, і аркуш з посвідчу-вальним написом прошнуровуються і
пронумеровуються, кількість аркушів завіряється підписом посадової особи
виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого
комітету ради народних депутатів.
Для викладення посвідчувального напису чи його продовження допускається
також підклейка аркуша паперу з прикладенням гербової печатки
виконавчого комітету ради народних депутатів, частина відбитку якої
повинна знаходитися на підклеєному аркуші.
Прикріплення і підклейка аркушів паперу для посвідчувального напису при
засвідченні вірності копії документа, а також для напису на дублікаті
документа не допускається.
19. Всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих
комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій
(додаток № 1). Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий
номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі,
позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи
засвідчується посадовою особою виконавчого комітету.
Нумерація в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій з початку кожного
календарного року ведеться з першого номера.
Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані.
Кількість аркушів повинна бути завірена підписом посадової особи
виконавчого комітету вищестоящої ради народних депутатів з прикладенням
гербової печатки цього виконавчого комітету.
Запис нотаріальної дії в реєстрі провадиться посадовою особою
виконавчого комітету чорнилом (або кульковою ручкою) і тільки після
того, як посвідчувальнии напис чи документ, що посвідчується чи
засвідчується, підписаний. Запис олівцем і
619
Нотаріат в Україні
підчистки в реєстрі не допускаються, вільні місця повинні бути
прокреслені, а зроблені виправлення застережені за підписом посадової
особи виконавчого комітету.
20. Посадові особи виконавчих комітетів видають виписки з
реєстрів для реєстрації нотаріальних дій тільки громадянам та
юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчиняли
ся нотаріальні дії, а також на письмову вимогу суду, арбітражно
го суду, прокуратури, органів дізнання і слідства у зв’язку з
кримінальними, цивільними або господарськими справами, що
знаходяться у їх провадженні.
Виписки з реєстру для реєстрації нотаріальних дій про заповіт видаються
тільки після смерті заповідача.
21. Примірники всіх нотаріально посвідчених заповітів чи до
ручень, повідомлень установ банку, підприємств і організацій з
написом про накладення заборони відчуження житлового будин
ку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділян
ки, іншого нерухомого майна залишаються у справах виконавчо
го комітету відповідної ради народних депутатів.
На кожний вид зазначених угод або документів можуть бути заведені окремі
наряди.
22. Документи, на підставі яких вживаються заходи до охоро
ни спадкового майна, приєднуються до актів опису спадкового
майна, які залишаються у виконавчому комітеті відповідної ради
народних депутатів, і підшиваються в наряд (справу).
Оригінали документів (свідоцтва про народження, шлюб, смерть тощо)
повертаються особам, що їх подали, а у виконавчому комітеті відповідної
ради народних депутатів залишаються їх копії. Копії подаються
заінтересованими особами або на їх прохання виготовляються посадовою
особою виконавчого комітету, про що робиться напис: «З оригіналом
вірно», записується дата, посада особи, проставляється підпис.
Документи, на підставі яких встановлюється особа громадянина, його
представника або представника підприємства, установи, організації,
повертаються особам, що подали їх, без залишення копій, але в реєстрі
записується найменування документа, його номер, дата видачі і
найменування установи, яка видала документ.
Якщо громадянин звернувся за засвідченням вірності копії документа чи
виписки із документа, посадова особа виконавчого комітету встановлює
його особу і робить в реєстрі відмітку «Особу встановлено».
620
Додатки
Не залишаються у виконавчому комітеті відповідної Ради народних
депутатів такі документи або їх копії:
статути юридичних осіб або їх положення, а також документи про
повноваження їх представників (крім доручень, які видаються на
здійснення конкретних нотаріальних дій);
документи, які стверджують право власності громадян або юридичних осіб
на житловий будинок (частину будинку), квартиру, дачу, садовий будинок,
гараж, земельну ділянку, інше нерухоме майно (свідоцтво про право
власності на житло, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право
власності на частку в спільному майні подружжя, державні акти про право
колективної чи приватної власності на землю, договори купівлі продажу,
дарування, міни житлового будинку (частини будинку), квартири, дачі,
садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, в
тому числі зареєстровані на біржі та ін.).
Про наявність зазначених документів робиться відмітка в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій або на примірнику, який залишається у
виконавчому комітеті, одночасно з реєстрацією в реєстрі нотаріальної
дії, для вчинення якої вимагаються ці документи, після чого повертаються
особі, що подала їх. Відмітка, в якій зазначається назва документа, на
чиє ім’я, ким і коли він виданий та за яким номером, підписується
посадовою особою виконавчого комітету з проставлянням дати.
23. У разі втрати документа, посвідченого посадовою особою виконавчого
комітету, за письмовою заявою осіб, перелічених у пункті 4 цієї
Інструкції, видається дублікат втраченого документа.
До передачі в державний нотаріальний архів примірників документів,
посвідчених або засвідчених посадовою особою виконавчого комітету,
дублікат втраченого документа видається посадовою особою виконавчого
комітету за місцем його зберігання.
Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям лише
після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті
спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх
спадкоємцям після подачі ними свідоцтв про смерть заповідача і померлого
спадкоємця.
Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого
документа.
На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу
оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис (додаток № 27).
Крім того, про видачу дубліката посадова особа виконавчого комітету
робить відмітку на примірнику документа, який
621
Нотаріат в Україні
зберігається в наряді (справі) виконавчого комітету ради народних
депутатів.
24. Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють но
таріальні дії, у разі виявлення при вчиненні нотаріальних дій по
рушення закону громадянами або окремими посадовими особами,
повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні
підприємства, установи, організації або прокуратуру.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, посадові особи
виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, вправі затримати цей
документ і направити його на експертизу.
Про направлення документа на експертизу посадова особа виконавчого
комітету виносить постанову, в якій зазначається:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали посадової особи, яка винесла постанову, і
найменування виконавчого комітету;
найменування документа, дата його видачі, ким та на чиє ім’я він
виданий;
ким (прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання) подано документ для
вчинення нотаріальної дії;
обставини, які викликали необхідність направлення документа на
експертизу;
куди (якій експертній установі) направляється документ для проведення
експертизи;
питання, поставлені на вирішення експертизи.
25. Посадова особа виконавчого комітету відмовляє у вчиненні
нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить закону;
дія підлягає вчиненню нотаріусом або посадовою особою іншого виконавчого
комітету;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулася недієздатна особа
або представник, який не має необхідних повноважень;
доручення, що видається юридичною особою, суперечить цілям, вказаним в
її статуті чи положенні.
Посадова особа виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, не
приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не
відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать
честь і гідність громадян.
Посадова особа виконавчого комітету, що вчиняє нотаріальні дії, на
прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинна
викласти причини відмови у письмовій формі і роз’яс-
622
Додатки
нити, що заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену дію або
відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до суду
за місцем знаходження виконавчого комітету сільської, селищної, міської
ради народних депутатів. Ця скарга розглядається в порядку,
передбаченому статтями 285—288 Цивільного процесуального кодексу.
У постанові про відмову вказуються:
— дата винесення постанови;
прізвище, ініціали, займана посада;
прізвище, ім’я, по батькові громадянина, який звернувся за вчиненням
нотаріальної дії, місце його проживання або найменування і
місцезнаходження юридичної особи;
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до
посадової особи виконавчого комітету (короткий зміст прохання);
мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на
чинне законодавство;
— порядок і строки оскарження відмови з посиланням на
цивільне процесуальне законодавство.
Розділ III Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій
Глава 1 Загальні правила посвідчення заповітів і доручень
26. Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють но
таріальні дії, посвідчують заповіти і доручення, щодо яких зако
нодавством встановлено обов’язкову нотаріальну форму. Відпо
відно до чинного законодавства обов’язковому нотаріальному
посвідченню підлягають такі угоди:
заповіти (стаття 541 Цивільного кодексу);
доручення на укладання угод, що потребують нотаріальної форми, а також
на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом
або спеціальними правилами допущена інша форма доручення (стаття 65
Цивільного кодексу):
доручення, що видаються в порядку передоручення (стаття 68 Цивільного
кодексу).
27. Заповіти і доручення, що посвідчуються в нотаріальному
порядку, подаються посадовій особі виконавчого комітету не
623
Нотаріат в Україні
менш, ніж у двох примірниках, один з яких залишається у виконавчому
комітеті ради народних депутатів.
Посадові особи виконавчих комітетів, зобов’язані роз’яснити громадянам
зміст і значення поданих ними проектів заповітів та доручень і
перевірити, чи відповідає їх зміст вимогам закону.
При з’ясуванні дієздатності заповідача чи довірителя посадова особа
виконавчого комітету вимагає документ, в якому вказано вік заповідача чи
довірителя.
Якщо у посадової особи виконавчого комітету є підстави вважати, що
заповідач чи довіритель внаслідок душевної хвороби або недоумства не
може розуміти значення своїх дій або керувати ними, чи внаслідок
зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами ставить свою
сім’ю в тяжке матеріальне становище, а відомостей про визнання особи
недієздатною або обмежено дієздатною немає, посадова особа виконавчого
комітету відкладає посвідчення заповіту або доручення і з’ясовує, чи є
рішення суду про визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною.
Якщо таке рішення судом не виносилось, посадова особа виконавчого
комітету повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів,
вказаних у статті 256 Цивільного процесуального кодексу, які можуть
звернутись до суду з заявою про визнання цієї особи недієздатною або
обмежено дієздатною.
30. Доручення від імені неповнолітніх, які не досягли 15 років,
а також від імені громадян, визнаних у судовому порядку
недієздатними, можуть вчинятись лише їх законними представ
никами — батьками, усиновителями чи опікунами (статті 14, 16
Цивільного кодексу).
Доручення від імені неповнолітніх від 15 до 18 років, а також від імені
осіб, визнаних у судовому порядку обмежено дієздатними, можуть бути
посвідчені лише за згодою батьків, усиновителів чи піклувальників
(статті 13, 15 Цивільного кодексу).
Справжність підпису батьків, усиновителів або піклувальників на заяві
про їх згоду на посвідчення доручення від імені неповнолітніх віком від
15 до 18 років, а також від імені осіб, визнаних у судовому порядку
обмежено дієздатними, повинна бути засвідчена нотаріально або
підприємством, установою чи організацією, в якій працює чи навчається
заявник, житлово-експлуатаційною організацією, правлінням
житлово-будівельного кооперативу за місцем його проживання або
адміністрацією
624
Додатки
стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває
на лікуванні. Засвідчення справжності підпису не потрібне, якщо батьки,
усиновителі або піклувальники прийдуть до виконавчого комітету ради
народних депутатів і особисто подадуть посадовій особі заяву про згоду
на посвідчення доручення.
У цьому випадку посадова особа виконавчого комітету встановлює особу
заявника, перевіряє справжність його підпису, про що робить відмітку на
заяві і вказує назву документа, його номер, дату видачі і назву
установи, що видала документ, який стверджує особу.
Заява про згоду на посвідчення доручення може бути викладена на звороті
примірника доручення, що залишається в наряді (справі) виконавчого
комітету ради народних депутатів, або на окремому аркуші.
31. Посадова особа виконавчого комітету вимагає дозвіл орга
ну опіки і піклування на право опікуна укладати, а піклувальни
ка — давати згоду на видачу доручення від імені підопічного, як
що вони виходять за межі побутових.
У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення
вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг вісімнадцятирічного
віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження (стаття
11 Цивільного кодексу).
32. Якщо доручення видається від імені юридичної особи, то
перевіряється її правоздатність. При перевірці правоздатності
юридичних осіб посадові особи виконавчих комітетів зобов’язані
ознайомитись із статутом (положенням) юридичної особи і пе
ревірити чи відповідає дія, яка буде вчинятися за цим доручен
ням, правам, наданим юридичній особі її статутом (положенням).
Посвідчення заповітів
33. Посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти
дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 541,
543 Цивільного кодексу і особисто подані ними посадовій особі
виконавчого комітету.
Посвідчення заповітів через представників, а також заповіту від імені
кількох осіб не допускається.
Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і
часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та
підписаний особисто заповідачем. (Абзац третій пункту 33 в редакції
Наказу Міністерства юстиції № 33/5 від 07.04.2005)
625
Нотаріат в Україні
Якщо заповідач внаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших
причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача
він може бути підписаний іншим громадянином за правилами, викладеними в
пункті 13 цієї Інструкції.
Громадянин, на користь якого заповідається майно, не вправі підписувати
його за заповідача.
34. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається по
дання доказів, які підтверджують його право на майно, що за
повідається.
35. Посадова особа виконавчого комітету перевіряє, чи не
містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законода
вству.
Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не
викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
Посадова особа виконавчого комітету при посвідченні заповіту зобов’язана
роз’яснити заповідачу зміст статті 535 Цивільного кодексу. Зміст цієї
статті не роз’яснюється у випадку, якщо предметом заповіту є тільки
вклад у кредитній установі.
36. За заповітом майно може бути заповідане тільки у
власність. Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до яко
го переходить, зокрема, житловий будинок, зобов’язання надати
іншій особі право довічного користування цим будинком або пев
ною його частиною (стаття 539 Цивільного кодексу).
Заповідач може покласти на спадкоємця за заповітом виконання будь-якого
зобов’язання (заповідальний відказ) на користь однієї або кількох осіб
(відказоодержувачів) з додержанням вимог статті 538 Цивільного кодексу.
Відказоодержувачами можуть бути будь-які особи незалежно від того, чи
входять вони до кола спадкоємців за законом.
До заповіту можуть бути включені розпорядження немайново-го характеру
(про порядок проведення захоронення заповідача, бажання призначити опіку
над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної
загальнокорисної мети тощо).
Заповідач може на випадок, якщо вказаний в заповіті спадкоємець помре
раніше заповідача або не прийме спадщини, вказати іншого спадкоємця (під
призначення спадкоємця — стаття 536 Цивільного кодексу).
37. У разі одержання посадовою особою виконавчого комітету
повідомлення від завідуючого державним нотаріальним архівом
про невідповідність посвідченого заповіту законові, посадова осо-
626
Додатки
ба виконавчого комітету, за бажанням заповідача, переоформлює заповіт на
загальних підставах.
38. Заповіти, посвідчені посадовими особами виконавчих
комітетів, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (до
даток № 4).
Заповідач може в будь-який час змінити або скасувати заповіт, подавши
про це заяву до виконавчого комітету відповідної Ради народних
депутатів.
39. У випадку одержання посадовою особою виконавчого
комітету заяви про скасування чи зміну заповіту, так само як і
одержання нового заповіту, який відміняє чи змінює раніше
посвідчений заповіт, посадова особа виконавчого комітету робить
про це відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, в ал
фавітній книзі обліку заповітів і відповідний напис на примірни
ку заповіту, який зберігається у виконавчому комітеті ради на
родних депутатів.
Якщо заповідач подасть примірник заповіту, який знаходиться у нього, то
відповідний напис про скасування чи зміну заповіту робиться і на цьому
примірнику, після чого він разом із заявою (якщо заповіт скасовано
заявою) приєднується до примірника, який зберігається у виконавчому
комітеті відповідної Ради народних депутатів. Справжність підпису на
заяві про скасування чи зміну заповіту повинна бути нотаріально
засвідченою.
Якщо заповіт, який скасовується чи змінюється, посвідчений посадовою
особою іншого виконавчого комітету або нотаріусом, то заява про
скасування чи зміну його направляється заповідачем або посадовою особою
виконавчого комітету у ту виконавчий комітет тієї ради народних
депутатів, у державну нотаріальну контору, тому приватному нотаріусу,
які посвідчили заповіт, або у державний нотаріальний архів, де
зберігається заповіт.
40. Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті
спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача.
У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат
може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтв
про смерть заповідача і померлого спадкоємця.
40-1. Відомості про посвідчення посадовими особами заповітів підлягають
обов’язковому внесенню до Спадкового реєстру у порядку, передбаченому
Положенням про Спадковий реєстр. (Інструкцію доповнено пунктом 40-1 на
підставі Наказу Міністерства юстиції № 33/5 від 07.04.2005)
627
Нотаріат в Україні
Посвідчення доручень
41. Посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують
доручення, складені від імені однієї або кількох осіб, на ім’я
однієї або кількох осіб.
У тексті доручення повинні бути зазначені місце і дата його складання
(підписання), прізвища, імена та по батькові (повне найменування
юридичної особи) і місце проживання (місце знаходження юридичної особи)
представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і
посада, яку вони займають. В дорученнях на ім’я адвокатів зазначається
їх статус та членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є членом
адвокатського об’єднання).
Строк, на який може бути видано доручення, визначається цивільним
законодавством.
Строк дії доручення зазначається прописом.
При посвідченні доручення від імені юридичної особи посадова особа
виконавчого комітету дотримується правил, викладених у пункті 35 цієї
Інструкції.
Доручення від імені неповнолітніх, а також осіб, визнаних у судовому
порядку недієздатними або обмежено дієздатними, посвідчуються з
дотриманням вимог пунктів 32-34 цієї Інструкції.
При посвідченні доручення на ведення справи в суді посадова особа
виконавчого комітету роз’яснює, що уповноважена особа буде вправі
вчиняти дії, перелічені в статті 115 Цивільного процесуального кодексу,
якщо вони спеціально обумовлені в цьому дорученні.
Повноваження за нотаріально посвідченими дорученнями можна передавати
телеграфом.
Телеграма-доручення складається з тексту самого доручення і
посвідчувального напису з розшифрованим підписом посадової особи
виконавчого комітету і гербової печатки виконавчого комітету відповідної
ради народних депутатів. Доручення, передане телеграфом, має силу
оригіналу.
46. Доручення, яке видається в порядку передоручення,
підлягає нотаріальному посвідченню при поданні основного дору
чення, в якому застережено право передоручення, або при по
данні доказів того, що представник за основним дорученням при
мушений до цього силою обставин і це необхідно для охорони
інтересів особи, яка видала доручення. Доручення в порядку пе-
828
Додатки
редоручення не може містити в собі більше прав, ніж надано за основним
дорученням.
Строк дії доручення, виданого в порядку передоручення, не може
перевищувати строку дії основного доручення, на підставі якого воно
видано (стаття 68 Цивільного кодексу).
В дорученні, виданому в порядку передоручення, повинно бути вказано час
і місце посвідчення основного доручення, прізвище, ім’я, по батькові та
місце проживання особи, якій видано основне доручення, і особи, якій
вона передоручає свої повноваження, а в необхідних випадках і їх
службове становище.
На основному дорученні робиться відмітка про передоручення, в якій
зазначається, на чиє ім’я, коли і за яким номером по реєстру для
реєстрації нотаріальних дій зроблено передоручення. Копія основного
доручення приєднується до примірника доручення, виданого в порядку
передоручення, який залишається у виконавчому комітеті відповідної ради
народних депутатів. При наступному посвідченні доручення в порядку
передоручення в тому ж виконавчому комітеті відповідної ради народних
депутатів копія основного доручення не залишається. У цих випадках
основне доручення вимагається лише для огляду.
Глава 2 Вжиття заходів до охорони спадкового майна
47. В населених пунктах, де немає державної нотаріальної
контори, посадова особа виконавчого комітету, яка вчиняє но
таріальні дії, за місцем відкриття спадщини вживає заходів до
охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спад
коємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи
вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення посадо
вим особам виконавчих комітетів відповідних рад народних депу
татів за місцезнаходженням майна. Зокрема, якщо майно спад
кодавця або його частка знаходиться не в місці відкриття спад
щини, посадова особа виконавчого комітету за місцем відкриття
спадщини надсилає посадовій особі виконавчого комітету за
місцем знаходження спадкового майна доручення про вжиття за
ходів до його охорони.
48. За повідомленням громадян, державних установ,
підприємств або організацій заходи щодо охорони спадкового
майна можуть вживатися також посадовими особами виконав
чих комітетів за місцезнаходженням цього майна з повідомлен-
629
Нотаріат в Україні
ням про вжиті заходи державній нотаріальній конторі за місцем відкриття
спадщини.
49. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне
місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — місце
знаходження майна або його основної частини.
Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також осіб, які
навчалися в учбових закладах, що знаходяться поза постійним місцем їх
проживання, місцем відкриття спадщини визнається те місце, де вони
постійно проживали до призову на строкову військову службу або до вступу
у відповідний учбовий заклад.
50. Повідомлення громадян, підприємств, установ і ор
ганізацій та доручення державних нотаріусів та посадових осіб
виконавчих комітетів про вжиття заходів до охорони спадкового
майна реєструються в книзі обліку заяв про вжиття заходів до
охорони спадкового майна (додаток № 5).
Заходи до охорони спадкового майна посадовою особою виконавчого комітету
вживаються не пізніше наступного дня з дати надходження заяви або
доручення про наявність спадкового майна, яке потребує охорони.
Посадова особа виконавчого комітету, яка одержала від спадкоємців
повідомлення про відкриття спадщини, зобов’язана повідомити про це тих
спадкоємців, місце проживання або роботи яких їй відомі.
Посадова особа виконавчого комітету може також зробити виклик
спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у
пресі.
53. Для охорони спадкового майна посадові особи виконавчих
комітетів провадять опис майна і передають його на зберігання
спадкоємцям або іншим особам, яких вони призначають.
Опис спадкового майна провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо
вони того бажають, і не менше як двох понятих.
В акті опису повинні бути зазначені: дата надходження доручення або
заяви (повідомлення) про вжиття заходів до охорони спадкового майна;
дата проведення опису; прізвище, ім’я, по батькові і адреси осіб, які
беруть участь в опису; прізвище, ім’я, по батькові спадкодавця; час його
смерті і місце знаходження майна, що описується; чи було опечатано
приміщення до прибуття посадової особи виконавчого комітету і ким; чи не
була порушена пломба або печатка; докладна характеристика (назва,
розмір, номер, рік випуску, фабрично-заводська марка, колір,
630
Додатки
сорт та ін.) і оцінка кожного з перерахованих у ньому предметів та
процент зносу.
Оцінка описаних предметів провадиться (з урахуванням їх зносу) посадовою
особою виконавчого комітету та особами, які брали участь в описові
спадкового майна, а жилих будинків — виходячи з відновної чи страхової
(в місцевостях, де інвентаризація не проведена) оцінки.
У випадку незгоди з оцінкою спадкоємці вправі запросити
спеціаліста-оцінщика. Оплата праці спеціаліста провадиться спадкоємцями.
На кожній сторінці акта підводиться підсумок кількості речей (предметів)
та їх вартості, а після закінчення опису — загальний підсумок кількості
речей (предметів) та їх вартості.
До акта опису включається все майно, яке знаходиться в будинку
(квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм
окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам
роз’яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього
майна з опису.
Якщо проведення опису майна переривається або продовжується кілька днів,
приміщення кожний раз опечатується посадовою особою виконавчого
комітету. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису
і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному
розпечатуванні приміщення.
В кінці акта зазначається прізвище, ім’я, по батькові, рік народження
особи, якій передано на зберігання майно, найменування документа, який
посвідчує її особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала
документ, місце проживання цієї особи.
Акт опису складається не менше, ніж у трьох примірниках. Всі примірники
підписуються посадовою особою виконавчого комітету, заінтересованими
особами, понятими та особою, якій передано на зберігання спадкове майно.
Один примірник акта видається особі, що прийняла на зберігання спадкове
майно.
Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або
інші особи, які проживали із спадкодавцем, заперечують проти опису, не
пред’являють майна для опису, майно вивезене тощо), посадова особа
виконавчого комітету складає акт і повідомляє про це заінтересованих
осіб, а в необхідних випадках — фінансовий орган або прокурора.
54. Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які в зв’язку
із зносом не являють ніякої цінності, посадова особа ви-
631
Нотаріат в Україні
конавчого комітету за згодою спадкоємців або фінансового органу, коли
опис провадиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису цих
речей, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну
базу утильсировини.
Якщо серед спадкового майна виявляться харчові продукти, посадова особа
виконавчого комітету передає їх спадкоємцям. Якщо опис провадиться без
участі спадкоємців — продукти довгострокового терміну зберігання
передаються відповідним організаціям для реалізації. Передача
провадиться за окремим актом, який підписує, крім посадової особи
виконавчого комітету та понятих, спадкоємець або представник тієї
організації, якій передані продукти.
55. Грошові суми та цінні папери, які залишилися після померлого, за
проханням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб, за окремим описом
здаються не пізніше наступного, після проведення опису, дня на депозит
державної нотаріальної контори, де знаходяться до видачі спадкоємцям або
передачі відповідному фінансовому органу у випадку переходу спадкового
майна державі за правом спадкоємства.
Срібло і монетарні метали (золото та метали іридієво-платинової групи) в
будь-якому вигляді та стані, іноземна валюта і виражені в іноземній
валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери
(акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки,
аккредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати та ін.),
вироби із срібла і монетарних металів, дорогоцінних каменів, а також
дорогоцінні камені і перли на прохання спадкоємців чи інших
заінтересованих осіб здаються не пізніше наступного, після проведення
опису, дня на зберігання до відповідної банківської установи.
Зберігання спадкового майна на депозиті державної нотаріальної контори
чи у банку здійснюється за рахунок спадкоємців або інших заінтересованих
осіб. За бажанням спадкоємців чи інших заінтересованих осіб цінності,
перераховані у частинах першій та другій цього пункту, можуть бути
передані спадкоємцям або іншим особам згідно з пунктом 56 цієї
Інструкції.
Якщо в складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні
праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за
окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим
особам або відповідним установам (інституту, музею тощо). При
неможливості передати перера-
632
Додатки
ховане вище на відповідальне зберігання посадова особа виконавчого
комітету опечатує документи або сховище з документами.
Виявлені у складі майна померлого вибухові речовини і засоби вибуху,
боєприпаси, зброя, спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами
сльозоточивої та дратівливої дії (газові пістолети, револьвери і патрони
до них) здаються органам внутрішніх справ за окремим описом.
При виявленні у складі спадкового майна об’єктів, які перебувають на
державному обліку як пам’ятники історії і культури, посадова особа
виконавчого комітету повідомляє про це відповідні органи охорони
пам’яток історії та культури*.
При вилученні спадкового майна з акта опису на останньому робиться
спеціальний напис, в якому за підписом посадової особи виконавчого
комітету, а також інших осіб, що підписали акт опису, дається перелік
вилучених предметів. Цей напис скріплюється печаткою виконавчого
комітету відповідної Ради народних депутатів.
При наявності в складі спадщини майна, що потребує управління (жилий
будинок, квартира, худоба тощо), а також у випадку пред’явлення позову
кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями, в населених
пунктах, де немає державної нотаріальної контори, посадова особа
виконавчого комітету призначає хранителя майна, про що виносяться
постанова за підписом посадової особи виконавчого комітету.
Посадова особа виконавчого комітету попереджає хранителя та інших осіб,
яким передане на зберігання спадкове майно, про кримінальну
відповідальність за статтею 182 Кримінального кодексу в разі розтрати
або утаювання його, а також про матеріальну відповідальність за
заподіяну шкоду. Про зроблене попередження від зазначених осіб
відбирається підписка. Підписка може бути викладена на акті опису
спадкового майна, за яким воно передається на зберігання, або на
постанові про призначення хранителя спадкового майна.
Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини всіма
спадкоємцями, а якщо її не прийнято — до закінчення строку,
встановленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.
* Див. Постанову Верховної Ради України від 17.06.1992 р. «Про право
власності на окремі види майна» // Відомості Верховної Ради України. —
1992 р., Т 35. — Ст. 517); Положення про порядок продажу, придбання,
реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони,
заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії, затверджене
постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.1993 р. № 706 // ЗП. —
1994. — ТІ. — Ст. 17.
633
Нотаріат в Україні
Заходи охорони спадкового майна припиняє державний нотаріус або посадова
особа виконавчого комітету ради народних депутатів, які вживали їх. Якщо
місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів до охорони спадкового
майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо
повідомляється державний нотаріус за місцем відкриття спадщини.
60. Акт опису спадкового майна та окремі описи, які складають
ся під час вжиття заходів охорони спадкового майна, реєструються
в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій під окремими номерами.
Глава З Накладання заборони відчуження нерухомого майна
61. Посадова особа виконавчого комітету за місцезнаходжен
ням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража,
іншого нерухомого майна чи розташування земельної ділянки
накладають заборону їх відчуження:
1) за повідомленням установи банку, підприємства чи ор
ганізації про видачу громадянину позички на будівництво,
капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку;
за повідомленням приватного нотаріуса про посвідчення договору про
заставу житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража,
земельної ділянки, іншого нерухомого майна;
в усіх інших випадках, передбачених законом.
Накладання заборони провадиться шляхом вчинення напису про це за
встановленою формою (додаток № 28) на повідомленні установи банку,
підприємства або організації про видачу позички або на повідомленні
приватного нотаріуса про посвідчення договору застави. Один примірник
повідомлення з написом посадової особи виконавчого комітету про
накладання заборони надсилається відповідній установі банку,
підприємству або організації, що видали позичку, а другий — залишається
у виконавчому комітеті відповідної ради народних депутатів, яким
накладено заборону відчуження, і підшивається до наряду (справи).
Накладання заборони реєструється посадовою особою виконавчого комітету в
реєстрі для реєстрації заборон. У цьому ж реєстрі реєструються
повідомлення судових і слідчих органів про накладання арешту на нерухоме
майно (додаток № 2).
При накладанні заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі
обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 3).
634
Додатки
64. Одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи
організації про погашення позички, повідомлення про припинен
ня договору застави посадова особа виконавчого комітету знімає
заборону відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового
будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами
накладеного ними арешту на нерухоме майно посадова особа виконавчого
комітету робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і
арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів
нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів про зняття
арешту залишаються у справах виконавчого комітету ради народних
депутатів.
Глава 4 Засвідчення вірності копій документів і виписок з них
65. Посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють но
таріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих
підприємствами, установами і організаціями за умови, що ці до
кументи не суперечать законові, мають юридичне значення і
засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.
Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих
випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього
документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою виконавчого
комітету ради народних депутатів чи підприємством, установою,
організацією за місцем роботи, навчання, проживання або лікування
громадянина.
Забороняється засвідчувати вірність копій паспорта, документів, що його
замінюють, військового квитка, депутатського посвідчення, службових
посвідчень та інших документів, зняття копій з яких не допускається.
66. Вірність копії з копії документа може бути засвідчена по
садовою особою виконавчого комітету, якщо вірність копії
засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана
підприємством, установою, організацією, що видали оригінал до
кумента. В останньому випадку копія документа повинна бути
викладена на бланку даного підприємства, установи, організації
з прикладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал доку
мента знаходиться на даному підприємстві, в установі, ор
ганізації.
635
Нотаріат в Україні
Реєстрація заборон відчуження нерухомого майна, а також накладених на
майно арештів здійснюється відповідно до Положення про Єдиний реєстр
заборон відчуження об’єктів нерухомого майна. (Пункт 66 доповнено
абзацом другим згідно з Наказом Мін’юсту № 41/5 від 27.05.97; в редакції
Наказу Мін’юсту № 31/5 від 09.06.99)
Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі
обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. (Пункт 66
доповнено абзацом третім згідно з Наказом Мін’юсту № 41/5 від 27.05.97;
в редакції Наказу Мін’юсту № 31/5 від 09.06.99)
67. Вірність виписки може бути засвідчена лише у тому випад
ку, коли її зроблено з документа, в якому міститься рішення кіль
кох, не зв’язаних між собою, питань. Виписка повинна відтворю
вати повний текст частини документа з певного питання.
Засвідчення вірності виписки з документа здійснюється за правилами,
викладеними в пунктах 68 і 69 цієї Інструкції.
68. Посадова особа зобов’язана звірити з оригіналом копію чи
виписку з документа, вірність яких вона засвідчує.
Глава 5 Засвідчення справжності підпису на документах
69. Посадова особа виконавчого комітету засвідчує справжність
підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не
мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать
честь і гідність людини.
На заповіті чи дорученні може бути засвідчена справжність підпису особи,
що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноручно
внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин. У цьому
випадку посадова особа виконавчого комітету встановлює особу як того,
хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася.
70. Посадова особа виконавчого комітету, засвідчуючи
справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі,
а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.
71. Посадова особа виконавчого комітету не може засвідчува
ти справжність підпису громадянина на документі, в якому стве
рджуються обставини, право посвідчення яких належить лише
відповідному державному органові (час народження, укладання
636
Додатки
шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, право власності на майно
тощо).
72. При засвідченні зразків підписів посадових осіб підприємств,
установ, організацій на картках, що подаються до Національного банку
України, комерційних банків (в тому числі Ощадного банку України, інших
комерційних банків різних видів і форм власності) з метою відкриття
рахунків посадова особа виконавчого комітету перевіряє правоздатність
юридичної особи (пункт 35 цієї Інструкції), справжність підписів
посадових осіб та їх повноваження на право підпису.
На підтвердження повноваження на право підпису посадовою особою
виконавчого комітету подається наказ про призначення на посаду, протокол
про обрання посадової особи, доручення на ім’я керівника, видане
вищестоящим органом тощо.
–
Нотаріат в Україні
Додаток 6 НАКАЗ ? МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
№ 6/5 від 03.02.94 м. Київ
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 1994 р. за №
33/242
•ч .:/3/~-‘. ‘-. *” ‘•-F>*• • -.”нг. – ? ї. : .
и” ..і а ‘ ..м- і.Н
Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства
Відповідно до статті 14 Закону України «Про нотаріат» НАКАЗУЮ:
Затвердити Правила ведення нотаріального діловодства, що додаються.
Міністру юстиції Республіки Крим, начальникам управлінь юстиції
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:
а) організувати вивчення Правил з працівниками органів дер
жавного нотаріату;
б) забезпечити контроль за веденням діловодства в державних
нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах та при
ватними нотаріусами.
3. Вважати такою, що втратила чинність, Інструкцію по діло
водству в державних нотаріальних конторах Української РСР,
затверджену наказом Міністра юстиції Української РСР від
30.04.76 № 22/05.
Міністр В.В.Онопенко
638
Додатки
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказом Міністерства юстиції України
від 3 лютого 1994 р. № 6/5
.” *. -” ?:> -, * о –
ПРАВИЛА ВЕДЕННЯ НОТАРІАЛЬНОГО ДІЛОВОДСТВА
1. Загальні положення
1.1. Ці Правила встановлюють єдиний для державних і при
ватних нотаріусів порядок ведення нотаріального діловодства,
складання та оформлення службових документів.
Порядок складання нотаріальних свідоцтв і посвідчувальних написів,
ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, а також інших книг,
пов’язаних із вчиненням нотаріальних дій, регулюється Інструкцією про
порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і вказівками по
заповненню форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних
свідоцтв і посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах.
Приймання, реєстрація та видача грошових сум і цінних паперів, що
надійшли на депозитний рахунок державної нотаріальної контори або
приватного нотаріуса, провадяться за правилами, встановленими чинним
законодавством.
1.2. Відповідальність за правильну організацію і ведення но
таріального діловодства несе приватний нотаріус, а в державних
нотаріальних конторах і державних нотаріальних архівах —
завідуючі, які їх очолюють.
В державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві, де є
кілька працівників, ведення діловодства і архіву наказом завідуючого
може покладатися на одного з цих працівників, що відображається в його
посадовій інструкції.
Ведення діловодства і архіву приватного нотаріуса може бути покладено
ним на особу, яка працює в нього за трудовим договором.
1.3. При звільненні або переведенні на іншу роботу нотаріуса
чи особи, на яку покладено ведення діловодства, архівні справи, а
також справи і документи, що знаходяться в діловодстві, переда
ються особі, яка призначається, про що складається відповідний
акт.
639
Нотаріате Україні
Використання службових документів у засобах масової інформації
допускається лише з дозволу завідуючого державної нотаріальної контори,
державного нотаріального архіву або приватного нотаріуса.
Мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 Закону
Української РСР «Про мови в Українській РСР».
Діловодство по заявах та скаргах громадян в державних нотаріальних
конторах і державних нотаріальних архівах ведеться окремо від інших
видів діловодства і покладається на призначених для цього осіб.
2. Документування управлінської діяльності
установ державного нотаріату
–
2.1. Державні нотаріальні контори, державні нотаріальні
архіви в межах своєї компетенції видають накази.
Обговорення питань на зборах, нарадах фіксується в протоколах, які
оформляються на підставі записів, зроблених під час засідань.
Протоколи підписуються головуючим на зборах і секретарем.
3. Приймання, розгляд і реєстрація кореспонденції
3.1. Вся кореспонденція, адресована державній нотаріальній
конторі, державному нотаріальному архіву чи приватному но
таріусу, приймається особою, відповідальною за діловодство, яка
розкриває всі конверти, за винятком тих, що мають напис «осо
бисто», та перевіряє наявність документів і додатків до них.
При відсутності у конверті документа або додатків до нього складається
акт у двох примірниках, один з яких надсилається відправникові (додаток
№ 1).
Про пошкодження конверта робиться відмітка у поштовому реєстрі та на
конверті.
Конверти, як правило, знищуються, крім випадків, коли вони необхідні для
встановлення адреси відправника, часу відправлення та одержання
кореспонденції.
Неправильно оформлені (не підписані, не засвідченні), пошкоджені або
надіслані не за адресою документи повертаються відправнику або
пересилаються за належністю.
Реєстрації підлягають всі вхідні, вихідні та найважливіші внутрішні
документи (накази, протоколи, доповідні записки, за-
640
Додатки
яви працівників), за винятком документів оперативного характеру (додаток
№ 2).
Вхідні документи реєструються в день надходження, внутрішні та вихідні —
в день їх підписання.
3.4. Реєстрація документів здійснюється в журналах встанов
леної форми. Установи державного нотаріату ведуть такі
реєстраційні журнали:
журнал реєстрації вхідних документів (додаток № 3); журнал реєстрації
вихідних документів (додаток № 4); журнал реєстрації власних наказів
(розпоряджень) (додаток № 5). Приватні нотаріуси повинні вести журнали
реєстрації вхідних та вихідних документів та власних наказів
(розпоряджень).
Заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину,
про відмову від спадщини, про оплату витрат за рахунок спадкового майна,
про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів,
повідомлення про накладання заборони відчуження нерухомого майна,
повідомлення судових і слідчих органів про накладання арешту, якщо вони
надійшли поштою, реєструються в журналі вхідних документів. Після цього
вони підлягають наступній реєстрації за правилами, встановленими
Інструкцією «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
На вхідних документах у правому нижньому куті першої сторінки
проставляється реєстраційний штамп (додаток № 6).
У штампі вказуються дата надходження документа та його індекс, який
складається з порядкового номера за реєстраційним журналом та номера
справи (наряду) за номенклатурою справ, в якій буде зберігатися
документ.
4. Складання та оформлення службових документів
Для складання службових документів використовується папір форматів А4
(210 X 297) та А5 (148 X 210). Складання документів на папері довільного
формату не дозволяється.
Службові документи оформляються на бланках установ і приватних
нотаріусів. Бланки виготовляються відповідно до вимог нормативної
документації.
Кожний вид документа повинен мати визначений комплекс реквізитів і
стабільний порядок їх розміщення.
Найменування виду документа (за винятком листів вказується на бланку).
641
Нотаріат в Україні
4.4. До кожного документа, що друкується на папері формату
А4, незалежно від його призначення, складається заголовок,
який повинен бути максимально стислим, точно відображати
зміст документа та відповідати на запитання «Про що документ».
Заголовки не складаються до текстів телефонограм, повідомлень і до
документів, які друкуються на папері формату А5.
4.5. Документ адресується установі, її структурному
підрозділу або конкретній посадовій особі.
Найменування установи та її структурного підрозділу, яким адресується
лист, зазначаються в називному відмінку, наприклад:
«Міністерство юстиції України Управління організації юридичної допомоги
населенню».
При адресуванні документа керівнику установи або його заступнику
найменування установи повинно входити до складу найменування посади
адресата, наприклад:
«Начальнику управління юстиції Київської міської державної
адміністрації, ініціали та прізвище».
Поштова адреса кореспондента вказується повністю після назви установи,
якій надсилається документ.
При адресуванні документа громадянину спочатку зазначається поштова
адреса, а потім ініціали та прізвище одержувача, наприклад:
«252601, м. Київ-601,
вул. М. Коцюбинського, 18, кв. 21
СІ. Василенку»
4.6. Датою документа є дата його підписання або затвердження.
Дата на документі проставляється трьома парами арабських
цифр (10.12.93), які розділяються крапками. Якщо початковий номер місяця
або числа складається з однієї цифри, то перед ними ставиться нуль.
Наприклад, 3 січня 1994 р. слід писати: 03.01.94. Допускається також
така послідовність написання дати: рік, потім місяць і число місяця.
Наприклад: 1994.01.15. У текстах документів, що містять відомості
фінансового характеру, допускається застосування словесно-цифрового
способу оформлення дат: 15 січня 1994 р. Якщо документ складено не на
бланку, дата проставляється нижче підпису, ліворуч.
4.7. До складу підпису входять: найменування посади особи,
яка підписує документ (повне, якщо документ оформлено не на
бланку, і скорочене — на документі, складеному на бланку), осо
бистий підпис та його розшифровка, наприклад:
642
Додатки
«Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
(підпис) В.П. Іваненко» «Завідуючий нотаріальною конторою
(підпис) З.П. Коренева».
4.8. При підписанні документів, складених комісією, зазнача
ються не посади осіб, які склали документ, а розподіл обов’язків
у складі комісії, наприклад:
«Голова комісії (підпис) С.К.Ільченко
Члени комісії (підпис) Г.Х.Петренко
(підпис) Н.Л.Середа».
4.9. У випадках, передбачених чинних законодавством, свій
підпис на документах нотаріус скріплює відповідною печаткою
(додаток № 17).
Відбиток печатки проставляється таким чином, щоб він охоплював частину
найменування посади особи, яка підписала документ.
4.10. Якщо документ має додатки, повна назва яких наводить
ся в його тексті, то в додатку слід вказати лише кількість аркушів
і число примірників, наприклад: «Додаток на 5 арк. у 2 прим.».
Якщо документ має додатки, які не згадуються в тексті, то їх
найменування необхідно перерахувати після тексту із зазначенням
кількості аркушів у кожному додатку та кількості примірників, наприклад:
«Додаток: дублікат договору-купівлі продажу на 2 арк. у 1 прим.».
При відповіді на запит необхідно робити посилання на номер
документа-запиту.
4.11. На документах, що виконані, проставляється відмітка
про виконання, яка розміщується на нижньому полі першого ар
куша або на звороті першого аркуша документа і включає в себе
коротку довідку про виконання (якщо відсутній документ, що
свідчить про виконання), а також слова «До справи» і номер спра
ви (наряду), в яку повинен бути підшитий виконаний документ.
4.12. На вихідному документі проставляється номер, що
відповідає порядковому номеру по журналу реєстрації вихідних
документів і номеру справи (наряду), в якій буде зберігатися
примірник вихідного документа.
Кореспонденція надсилається адресатам поштою або передається нарочним. В
останньому випадку вона вручається адресату під розписку в розносній
книзі (додаток № 7).
Видача дублікатів документів провадиться в порядку, передбаченому
Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
643
Нотаріат в Україні
5. Контроль виконання документів
– –
5.1. В державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах
на контроль беруться документи, що надійшли від Міністерства юстиції
України, Міністерства юстиції Республіки Крим, управлінь юстиції
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
з вказівкою (проханням) відповісти про результати їх розгляду.
Завідуючим державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним
архівом можуть бути поставленні на контроль й інші документи.
5.2. Контроль за виконанням документів може вестись на
реєстраційно-контрольних картках (додаток № 8) або з допомогою
спеціальної контрольної папки (в установах державного нотаріату з
обмеженою кількістю працюючих).
6. Складання номенклатури і формування справ (нарядів)
6.1. Номенклатура справ (нарядів) державної нотаріальної
контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса
складається на підставі примірних номенклатур, що затверджу
ються Міністерством юстиції України за погодженням з Голов
ним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.
6.2. В номенклатуру повинні бути включені всі справи (наря
ди), які ведуться нотаріусами, а також реєстри, книги, журнали.
6.3. Номенклатура справ (нарядів) державної нотаріальної
контори, приватного нотаріуса затверджується завідуючим но
таріальною конторою, приватним нотаріусом і узгоджується з
відповідним державним нотаріальним архівом. Про складену но
менклатуру справ (нарядів) приватний нотаріус повинен також
повідомити відповідну державну архівну установу.
Номенклатура справ (нарядів) державного нотаріального архіву
затверджується завідуючим архівом і узгоджується з відповідною державною
архівною установою (додатки № 9-10).
Якщо протягом року виникне необхідність в заведенні справ (нарядів), не
передбачених номенклатурою, вони додатково вносяться в номенклатуру. Для
цього в номенклатурі передбачається резервні номери.
6.6. В кінці року номенклатура обов’язково закривається
підсумковим записом, в якому зазначається кількість і категорії
фактично заведених за рік справ. Підсумковий запис скріплює
644
Додатки
своїм підписом особа, відповідальна за ведення діловодства, чи приватний
нотаріус.
Цей примірник номенклатури справ (нарядів) є обліковим документом для
справ тимчасового зберігання і зберігається в архіві державної
нотаріальної контори, приватного нотаріуса, державному нотаріальному
архіві постійно.
Всі виконані документи групуються у справи (наряди).
На відміну від інших документів заяви про прийняття спадщини, про видачу
свідоцтва про право на спадщину чи про відмову від спадщини, про оплату
витрат за рахунок спадкового майна, про вжиття заходів до охорони
спадкового майна, по яких вжиті ці заходи, а також претензії кредиторів
зразу ж формуються в окремі спадкові справи, кожна з яких одержує
індекс, що відповідає номенклатурі справ (нарядів), потім реєструється в
книзі обліку спадкових справ (додаток № 11) і йому присвоюється номер,
що відповідає порядковому номеру в цій книзі.
В спадкову справу підшиваються усі документи, пов’язані з оформленням
спадщини за вказаною заявою.
Якщо спадкову справу не закінчено провадженням в поточному році, вона
переходить на наступний рік під тим же номером і перереєстрації не
підлягає.
6.9. Групувати в справи (наряди) слід документи одного діло
водного року. В середині справи (наряду) документи системати
зуються в хронологічному порядку, причому документ-відповідь
повинен розміщуватися після документа-запиту.
Звіти повинні вміщуватися в справі (наряді) того року, до якого вони
відносяться за своїм змістом, незалежно від часу їх складання.
Документи, виготовлені із застосуванням засобів обчислювальної техніки,
групуються у справи на загальних підставах.
Не допускається включення до справи (наряду) документів, що не
відносяться до неї, а також чернеток і проектів документів.
Реєстри, справи (наряди) поточного діловодства і закінчені провадженням
до передачі їх в державний нотаріальний архів або на знищення повинні
зберігатися у шафах, столах, що замикаються, і запобігають впливу на
документи сонячного світла, пилу.
Зберігання документів, виготовлених із застосуванням засобів
обчислювальної техніки, проводиться за загальними правилами.
Вилучення і видача будь-яких документів зі справ (нарядів), як правило,
не дозволяється.
У виняткових випадках, за вимогою суду, арбітражного суду, прокуратури,
органів дізнання і слідства у зв’язку з криміналь-
645
Нотаріат в Україні
ними, цивільними та господарськими справами, що знаходяться в їх
провадженні, таке вилучення провадиться з дозволу завідуючого державною
нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом, приватного
нотаріуса з обов’язковим залишенням у справі завіреної копії вилученого
документа і постанови про вилучення, протоколу вилучення або запиту
суду, арбітражного суду.
На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки,
документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення
державного мита та цілей оподаткування.
Закінчені провадженням справи (наряди) тимчасового (більше 10 років) і
постійного зберігання після закінчення строку їх зберігання в державній
нотаріальній конторі чи у приватного нотаріуса повинні здаватись в
державний нотаріальний архів для наступного зберігання і використання.
Справи (наряди) із строком зберігання до 10 років в державний
нотаріальний архів не здаються.
При припиненні приватної нотаріальної діяльності у випадках,
передбачених статтею ЗО Закону України «Про нотаріат», приватний
нотаріус зобов’язаний в місячний строк передати до державного
нотаріального архіву документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних
дій, незалежно від строку їх зберігання.
У випадку, коли за станом здоров’я або з інших поважних причин, а також
у зв’язку із смертю приватного нотаріуса зробити це неможливо, передачу
документів до державного нотаріального архіву провадить постійно діюча
експертна комісія, що створюється відповідно Міністром юстиції
Республіки Крим, начальником управління юстиції обласної, Київської та
Севастопольської міської державної адміністрації у складі не менше 3-х
осіб.
Експертна комісія організує свою роботу відповідно до затвердженого про
неї Положення.
По закінченні року посадова особа, яка відповідає за діловодство в
державній нотаріальній конторі, приватний нотаріус провадить підготовку
справ до архівного зберігання і уточнює систематизацію документів у
справах, проводить оформлення справ (нарядів). Справи тимчасового і
постійного зберігання вміщуються в тверду обкладинку, документи
перекладаються в хронологічному порядку і прошиваються. Аркуші справ
нумеруються.
6.20. В кінці правил (наряду) на чистому аркуші робиться
засвідчувальний напис, наприклад: «У справі (наряді) прошито
та пронумеровано 15 (п’ятнадцять) аркушів.
Відповідальний за архів — підпис, дата».
646
Додатки
Документи із строком зберігання до 10 років у справи (наряди) не
підшиваються, нумерація аркушів не провадиться.
Обкладинки справ (нарядів) тимчасового та постійного зберігання
оформляються за встановленою формою (додаток № 12).
Заголовок на обкладинку справи (наряду) переноситься з номенклатури
справ (нарядів) після його уточнення.
Дати на обкладинці повинні відповідати року заведення і закінчення
справи (наряду).
На обкладинках справ (нарядів), що складаються з декількох томів
(частин), вказуються крайні дати документів кожного тому (частини).
Кількість аркушів у справі (наряді) вказується цифрами на підставі даних
засвідчуваного напису.
Написи на обкладинках справ (нарядів) тимчасового та постійного
зберігання слід робити чітко, світлостійким чорнилом або тушшю.
6.23. На справи тимчасового і постійного зберігання склада
ються окремі описи.
Опис складається з річних розділів і являє собою перелік назв справ
(нарядів) з включенням необхідних відомостей про їх склад і зміст.
Описи справ складаються у 4-х примірниках за встановленою формою
(додатки № 13-15).
В кінці опису робиться підсумковий запис, в якому вказується (цифрами і
словами) кількість справ, що внесені до опису, а також обумовлюються
особливості нумерації справ у описі. Закінчення опису обов’язково
погоджується з державним нотаріальним архівом.
Одночасно з підготовкою документів до зберігання впровадиться відбір
документів, що підлягають знищенню.
Відбір документів для знищення оформляється актом (додаток № 16).
У ході підготовки документів до наступного зберігання в державному
нотаріальному архіві постійно діючою експертною комісією провадиться
експертиза наукової та практичної цінності документів і вирішується
питання про відбір їх для включення до складу Національного архівного
фонду чи знищення.
При відборі документів на тимчасове та постійне зберігання експертна
комісія керується чинними правилами та інструкціями Головного архівного
управління при Кабінеті Міністрів України по організації роботи з
документами, переліками і номенклатурою справ і відповідними вказівками
Міністерства юстиції України.
647
Нотаріат в Україні
Відповідно до затверджених описів державна нотаріальна контора,
приватний нотаріус зобов’язані у встановлений строк здати в державний
нотаріальний архів справи (наряди), внесені до опису.
Знищення документів провадиться після того, як описи на справи (наряди)
тимчасового та постійного зберігання затверджено державним нотаріальним
архівом.
Додаток № 1
До Правил ведення
нотаріального діловодства
– ”
Назва установи,
приватний нотаріус Адресат
Акт
№
м. (смт)
Про відсутність вкладень у конверті
?????? ?’.-?’. .’?’-,-,.. ‘ ? ? -‘ . ? ‘ ? ?
Підстава: Правила ведення нотаріального діловодства, затвер
джені наказом Міністра юстиції України від №
Складений
(назва установи, прізвище та ініціали виконавця)
Присутні:
(посади, прізвища та ініціали)
« » 20 р.
(назва організації, від якої надійшов пакет)
надійшов пакет, в якому при
розкритті не виявлено таких вкладень:
(назва і номери документів, яких не вистачає)
Акт складено у двох примірниках, один з яких надсилається відправникові
для надіслання документів, яких не вистачає.
Посада Підпис Ініціали, прізвище
(Приватний нотаріус)
Формат А4
648
Додатки
Додаток № 2
До правил ведення
нотаріального діловодства
Примірний перелік документів, що не підлягають реєстрації
Листи, що надійшли в копії до відома.
Повідомлення про засідання, наради, збори і порядок денний.
Графіки, наради, заявки, рознарядки.
Інформація, надіслана до відома.
Навчальні плани, програми.
Рекламні повідомлення, плакати, програми нарад, конференцій тощо.
Тарифи, прейскуранти.
Поздоровчі листи і запрошення.
Друковані видання (книги, журнали, бюлетені).
Місячні, квартальні, піврічні звіти.
Форми статистичної звітності.
Додаток № З
До Правил ведення
нотаріального діловодства
ЖУРНАЛ реєстрації вхідних документів
Дата над- Кореспондент, Короткий Резолюція Позначка про
ходження дата та індекс зміст або кому виконання
та індекс одержаного
направлено документа
документа документа
документ
1 2 3 4 5
Формат А4 (210X297)
649
і Ш
Нотаріат в Україні
Додаток № 4
До Правил ведення
нотаріального діловодства
ЖУРНАЛ реєстрації вихідних документів
Дата та індекс документа Кореспондент Короткий зміст Позначка про
виконання документа
1 2 3 4
Формат А4 (210X297)
Додаток № 5
До Правил ведення
нотаріального діловодства
ЖУРНАЛ реєстрації власних наказів (розпоряджень)
Порядковий номер Дата видання
наказу
(розпорядження) Короткий зміст Виконавець Примітка
1 2 3 4 5
650
Додатки
Додаток N 6 До Правил ведення нотаріального діловодства
РЕЄСТРАЦІЙНІ ШТАМПИ
Приватний нотаріус
нотаріального округу
•:
дата
(прізвище та ініціали)
20 мм
індекс
45 мм
державна нотаріальна контора
дата
20 мм
індекс
:'”•?: ? ? ‘•
45 мм
20 мм
Нотаріат в Україні
Додаток № 7
До Правил ведення
нотаріального діловодства
РОЗНОСНА КНИГА ДЛЯ МІСЦЕВОЇ КОРЕСПОНДЕНЦІЇ
Наймену- Кому Дата і Дата одержання Прізвище особи, Підпис особи,
Порядковий номер вання кор-респон-
денції адресовано документ вихідний номер документа
яка одержала кореспонденцію яка одержала документ
1 2 ” 3 4 5 6 7
Додаток № 8
До Правил ведення
нотаріального діловодства
РЕЄСТРАЦІЙНО-КОНТРОЛЬНА КАРТКА
Автор документа або кореспондент Вид документа Термін виконання
Дата й індекс надходження Індекс і дата документа
Короткий зміст
Резолюція або кому направлено
Позначка про виконання
Розписка в одержанні документа
Лицьовий бік
?
Контрольні відмітки
фонд №
опис №
Зворотний бік 652
справа №
Додатки
?>*•?* чг »
Додаток № 9
До Правил ведення
нотаріального діловодства
нотаріальний округ_
(Республіки Крим, області, міста)
Затверджую
Приватний нотаріус
підпис ініціали,
дата прізвище
– – ..” ”
НОМЕНКЛАТУРА СПРАВ
№
(місце складання)
на рік
Індекс справи Заголовок справи(наряду) Кількість справ (томів) Строки
зберігання і
статті за
переліком Примітка
1 2 3 4 5
Підсумковий запис про категорії та кількість заведених справ
За строками зберігання
Всього
В тому числі таких, що переходять
Постійного
Тимчасового (понад 10 років)
Тимчасового (до 10 років включно)
? ?
Разом
Підпис відповідальної особи ініціали, прізвище
Гриф погодження з відповідною архівною установою
653
Нотаріат в Україні
л • ? *•
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
