116
МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
З ОРГАНІЗАЦІЇ АВТОТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН
Зміст
1. Загальні положення
1.1 Основні визначення
1.2 Обов”язки начальника автомобільної служби
1.3 Алгоритм роботи начальника автомобільної служби
1.4 Планування роботи автомобільної служби в частині (з’єднанні)
1.4.2 Планування експлуатації і ремонту автомобільної техніки
2. Організація експлуатації автомобільної техніки
2.1 Введення автомобільної техніки в експлуатацію
2.2 Номерні, розпізнавальні, попереджуючі знаки, надписи та позначення
на транспортних засобах Збройних Сил України
2.3 Організація використання автомобільної техніки
2.3.1 Загальні положення
2.3.2 Особливості використання легкових автомобілів
2.3.3 Особливості використання вантажних і спеціальних автомобілів
загального призначення
2.3.4 Особливості використання базових шасі озброєння та військової
техніки
2.4 Організація технічного обслуговування автомобільної техніки
2.4.1 Загальні положення
2.4.2 Організація видів технічного обслуговування військової
автомобільної техніки
2.5 Річні норми витрати моторесурсів, порядок їх застосування та
контроль за витратою моторесурсів
2.6 Організація зберігання та транспортування автомобільної техніки
2.6.1 Загальні положення зі зберігання автомобільної техніки та майна
2.6.2 Організація підготовки автомобільної техніки до зберігання
2.6.3 Організація утримання машин на зберіганні
2.6.4 Організація робіт з підготовки машин до використання після
зберігання
2.6.5 Загальні положення із транспортування автомобільної техніки
2.6.6 Розміщення автомобільної техніки на залізничному рухомому складі
2.6.7 Особливості закріплення АТ на рухомому залізничному транспорті
2.6.8 Технічне обслуговування машин в ході транспортування
3. Організація ремонту автомобільної техніки
3.1 Види ремонту автомобільної техніки
3.2 Норми напрацювання (строки служби) автомобільної техніки до ремонту
і списання та порядок їх застосування
3.3 Порядок здачі автомобільної техніки в ремонт та отримання її з
ремонту
4. Порядок забезпечення автомобільної технікою та майном
4.1 Організація забезпечення військових частин автомобільною технікою і
автомобільним майном.
4.3 Порядок списання АТ і майна
5. Облік та звітність по службі
5.1 Облік та звітність з експлуатації в системі бухгалтерського обліку
5.2 Облік та звітність при проведенні ремонту автомобільної техніки
5.3. Облік та звітність при проведенні РТО автомобільної техніки
5.4 Порядок приймання та здавання посади начальником автомобільної
служби військової частини (з’єднання)
5.4.1 Загальні положення
5.4.2 Приймання та здавання справ і посади начальника автомобільної
служби військової частини (з’єднання)
6. Контроль за технічним станом і експлуатацією військової автомобільної
техніки, станом парків та внутрішньої служби в них
6.1 Контроль за технічним станом і експлуатацією військової
автомобільної техніки
6.2 Контроль за станом внутрішньої служби в парку
7. Оцінка стану автомобільної техніки
7.1. Загальні положення
7.2. Оцінка стану зразка ОВТ
7.3 Оцінка автомобільної техніки
7.4. Оцінка стану парку і внутрішньої служби в ньому
8. Організація економічної роботи по службі
8.1 Основні економічні аспекти з експлуатації військової автомобільної
техніки
8.2. Організація економічної роботи автомобільної служби військової
частини
9. Організація підготовки особового складу
9.1 Порядок підготовки (допідготовки) водіїв та допуску їх до управління
транспортними засобами
10. Організація роботи щодо дотримання заходів безпеки і попередження
дорожньо-транспортних пригод з військовою автомобільною технікою
10.1 Охорона праці та дотримання заходів безпеки при роботі у парках
військових частин
11. Робота щодо попередження дорожньо-транспортних пригод з військовою
автомобільною технікою
11.1 Класифікація дорожньо-транспортних пригод
11.2 Розслідування дорожньо-транспортних пригод
11.3 Причини виникнення пригод з ВАТ та шляхи їх попередження
11.4 Робота ВІБДР Збройних Сил України і служби безпеки дорожнього руху
(СБДР.) частин і з’єднань Міністерства оборони України
11.5 Основні напрями в роботі з попередження ДТП
Список використаних джерел
1. Загальні положення
1.1 Основні визначення
В Збройних Силах України автомобільна техніка залишається основним
засобом, який забезпечує оперативну і тактичну рухомість військ,
застосовується у всіх елементах порядків, є базою під монтаж комплексів
озброєння і військової техніки та їх складовим елементом і визначає
бойову готовність військових частин та з’єднань. військова автомобільна
техніка широко застосовується у всіх локальних війнах і збройних
конфліктах, миротворчій діяльності військ та при виконанні завдань
повсякденної діяльності.
Автотехнічне забезпечення є складовою частиною технічного забезпечення і
має важливе значення для підтримки боєздатності Збройних Сил України.
Під автотехнічним забезпеченням розуміється комплекс заходів із
оснащення військових частин автомобільною технікою і автомобільним
майном, підтримання автомобільної техніки у стані, який забезпечує
постійну бойову готовність військ.
Система автотехнічного забезпечення – це сукупність органів управління
військових частин і установ автомобільної служби (ремонтних,
евакуаційних органів, органів забезпечення, навчальних та
науково-випробувальних) від центру до підрозділу, які об’єднані єдиними
цілями і діють на основі спільних принципів.
До автомобільної техніки відносяться прийняті на озброєння (постачання)
Збройними Силами України:
автомобілі (багатоцільового призначення, колісні тягачі, багатовісні
спеціальні колісні шасі і багатовісні важкі колісні тягачі, колісні
базові шасі, які призначені для встановлення (монтажу) озброєння,
засобів управління і спеціальної техніки, рухомі засоби ремонту та
технічного обслуговування автомобільної техніки, які змонтовані на
колісних шасі);
гусеничні машини (гусеничні тягачі, транспортери-тягачі і транспортери;
базові шасі гусеничних тягачів, транспортерів-тягачів і транспортерів,
які призначені для встановлення (монтажу) озброєння, засобів управління
та спеціальної техніки; рухомі засоби ремонту та технічного
обслуговування автомобільної техніки, які змонтовані на гусеничних
шасі);
трактори (колісні і гусеничні), які використовуються для буксирування
техніки і виконання допоміжних робіт та тракторні базові шасі, які
призначені для встановлення (монтажу) озброєння та спеціальної техніки;
причепи (напівпричепи) транспортні і причіпні базові шасі, які
призначені для встановлення (монтажу) озброєння, засобів управління,
спеціальної техніки, рухомих засобів ремонту та технічного
обслуговування автомобільної техніки.
Автомобілі за типами розподіляються на легкові, вантажні та спеціальні.
До легкових належать автомобілі, які призначені для забезпечення
службової діяльності, перевезення особового складу (2-7 чоловік),
транспортування дрібних вантажів та техніки.
До вантажних належать автомобілі, які мають вантажні платформи і
призначені для перевезення особового складу, озброєння з обслугою,
різних матеріальних засобів або для буксирування озброєння та техніки, а
також самоскиди, автофургони та сідельні тягачі з вантажними
напівпричепами.
До спеціальних належать автомобілі з встановленим (змонтованим) на них
озброєнням, обладнанням або пристроями для перевезення певного вантажу,
які мають відповідні йому типи кузовів, а також санітарні, пожежні
автомобілі, пасажирські, штабні та інші автобуси.
До автомобільного майна відносяться: агрегати машин; запасні частини,
матеріали, електрообладнання, автомобільні шини та гумотехнічні вироби
для автомобільної техніки; обладнання, пристрої, інструмент і
приналежності для експлуатації і ремонту машин; військово-навчальне
майно для технічної (автомобільної) підготовки (машини-тренажери для
практичних робіт, розрізні агрегати, тренажери, макети, стенди,
література та ін); двигуни та агрегати автотракторного типу,
фондоотримувачем яких є Центральне автомобільне управління Логістики
Командування сил підтримки Міністерства оборони України, що входять у
комплекси озброєння та техніки.
1.2 Обов”язки начальника автомобільної служби
Начальник автомобільної служби військової частини в мирний і воєнний час
відповідає за автотехнічне забезпечення частини, технічний стан техніки,
правильну експлуатацію, ремонт і евакуацію автомобільної техніки,
технічну (автотехнічну) підготовку, виховання, військову дисципліну,
моральний і психологічний стан підпорядкованих йому підрозділів, крім
того, зобов’язаний:
приймати участь в розробці плану бойової і гуманітарної підготовки,
мобілізаційного плану та організовувати їх виконання по службі;
досконально знати будову машин, які є у військовій частині, порядок і
правила їх експлуатації, ремонту та евакуації;
керувати технічною (автомобільною) підготовкою особового складу
військової частини та особисто проводити заняття з офіцерами,
прапорщиками і мічманами, а також інструкторсько-методичні і показні
заняття з усіма керівниками груп автомобільної підготовки; начальник
автомобільної служби з’єднання, крім того, зобов’язаний особисто
проводити заняття з начальниками автомобільної служби військових частин;
знати укомплектованість військової частини особовим складом
автомобільної служби і ступінь його підготовленості; систематично
перевіряти їхні знання правил експлуатації, ремонту та евакуації
автомобільної техніки;
забезпечувати постійну справність машин;
контролювати відповідність технічним вимогам пального, мастильних і
інших експлуатаційних матеріалів і правильність їх застосування, а також
своєчасність освіження (заміни) пального в баках машин і додаткових
ємностях;
планувати і здійснювати заходи по ощадливій витраті моторесурсів
автомобільної техніки, пального, мастильних і інших експлуатаційних
матеріалів;
керувати роботами з удосконалення устаткування парку та
учбово-матеріальної бази з технічної підготовки, перевіряти внутрішній
порядок в парку;
контролювати правильність витрати та обліку запасних частин та іншого
автомобільного майна;
своєчасно отримувати автомобільну техніку та майно і забезпечити
правильне їх зберігання, видачу та облік в підрозділах і на складі
частини, керувати роботою складу автомобільного майна;
вести облік і звітність, своєчасно представляти звіти та донесення по
службі;
виявляти і вивчати причини пригод з автомобільною технікою, розробляти і
проводити заходи з попередження катастроф, аварій і поломок
автомобільної техніки;
організовувати раціоналізаторську та винахідницьку роботу за
автомобільним фахом;
приймати участь у розробці заходів щодо охорони та захисту машин;
вивчати та узагальнювати досвід автотехнічного забезпечення і
використовувати його при навчанні особового складу.
1.3 Алгоритм роботи начальника автомобільної служби
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
–
1.4 Планування роботи автомобільної служби в частині (з’єднанні)
Порядок розроблення річного та місячного планів роботи автомобільної
служби.
Робота автомобільної служби організовується на підставі річного та
місячних планів роботи, а експлуатація АТ – на підставі річного та
місячних планів експлуатації та ремонту АТ та інших плануючих
документів.
Річний план роботи АС військової частини (з’єднання) розробляється
начальником АС, узгоджується з начальником штабу та зацікавленими
службами і затверджується заступником командира військової частини
(з’єднання) з озброєння.
Основні заходи даного плану включаються в відповідні розділи річного
плану роботи технічної частини. Річний план роботи служби розробляється
в військовій частині за 10-15 днів до початку навчального року.
При підготовці вихідних даних, які необхідні для розробки річного плану
роботи, вивчаються та усвідомлюються вимоги Міністра оборони України на
майбутній навчальний рік, організаційні вказівки головнокомандувача СВ
ЗС, вказівки начальника ЦАВТУ ГУЛ ЗС України, командирів і старших
начальників по службі з питань бойової та мобілізаційної готовності,
підвищення ефективності експлуатації та ремонту АТ, поліпшення технічної
(автомобільної) підготовки особовому складу, попередження подій з АТ,
засвоєння нової техніки, іншим питанням бойової підготовки та
господарської діяльності військової частини (з’єднання), підвищення
ефективності роботи служби.
Після визначення змісту, термінів і виконавців всіх заходів оформлюється
план роботи АС військової частини.
На підставі вивчення та усвідомлення вимог керівних документів, оцінки
стану служби, начальник АС визначає головні завдання служби на рік,
приймає рішення на організацію АТЗ на період, який планується, оголошує
його посадовим особам служби, на підставі чого і розробляється річний
план роботи АС.
Алгоритм розробки плану роботи автомобільної служби на рік, зміст його
розділів та документи, які розробляються у ході планування, наведені у
додатку №1.
Реалізація заходів плану та звітність про його виконання здійснюється в
наказах по частині (з’єднанню), планах експлуатації та ремонту АТ,
постачання, роботи по попередженню подій з АТ, облікових, звітних та
інших документів.
Розглянутий перелік заходів і документів, які сприяють їх реалізації, не
виключає доповнення плану іншими заходами, що випливають безпосередньо
із завдань, які стоять перед службою.
З метою конкретизації, своєчасного та якісного виконання заходів,
передбачених річним планом роботи, а також виконання нових завдань
начальник автомобільної служби розробляє місячний план роботи, вихідні
дані для планування та зміст плану наведені у додатку 2.
План розробляється в одному примірнику та за три дні до початку
плануючого місяця узгоджується зі штабом, начальниками зацікавлених
служб, затверджується заступником командира з озброєння та доводиться до
виконавців. Форма розробки місячного плану роботи автомобільної служби
приймається по формі річного плану роботи.
1.4.2 Планування експлуатації і ремонту автомобільної техніки
Планування експлуатації і ремонту автомобільної техніки в ЗС України
здійснюється у всіх військових частинах і включає розробку комплексу
заходів з організації та забезпечення раціонального використання машин
для виконання завдань бойової підготовки, бойової і мобілізаційної
готовності, а також господарської діяльності військ.
У військових частинах і з’єднаннях експлуатація і ремонт АТ, яка
використовується, плануються на рік, місяць і добу. На ці періоди
відпрацьовуються документи:
рік – річний план експлуатації та ремонту АТ військової частини,
з’єднання;
місяць – місячні плани експлуатації та ремонту АТ військової частин,
з’єднання;
добу – наряд на використання машин.
На техніку, яка знаходиться на тривалому зберіганні, у військових
частинах розробляється план-графік технічного обслуговування та
опробування машин на десять років (додаток 3).
Річний план експлуатації та ремонту АТ відпрацьовується за місяць до
початку року в двох примірниках, один з них подається начальнику АС
з’єднання, об’єднання. Виписки з плану за 10 діб до початку року
надаються до автомобільної служби армійського корпусу, а також
направляються підпорядкованим ремонтним частинам (підрозділам).
Місячний план експлуатації та ремонту АТ військової частини
розробляється за 5 днів до початку періоду, що планується, в одному
примірнику. На підставі місячного плану розробляється план-графік ТО та
ремонту машин військової частини, якій заздалегідь доводиться до
командирів підрозділів ТО та ремонту і відповідних командирів
підрозділів.
Алгоритм розробки річного плану експлуатації і ремонту автомобільної
техніки військової частини наведений у додатку 4.
При плануванні ремонту машин також розробляються:
план-завдання ремонтній частині на технічне обслуговування і ремонт
машин на місяць, яке видається ремонтним частинам (підрозділам) за 5
днів до початку місяця;
план-графік технічного обслуговування та ремонту машин військової
частини на місяць, який складається в підрозділах технічного
обслуговування та в ремонтних частинах (підрозділах) з’єднань і частин
за 3 дні до початку місяця;
Вихідними даними для планування ремонту машин у військовій частині є:
відомості про потребу в ремонті машин на період планування (відомості
визначаються в результаті зіставлення ресурсу машин до чергового ремонту
і запланованого розходу моторесурсів, а у військовий час – на підставі
оцінки можливого виходу машин з ладу);
зведення про виробничі можливості підпорядкованих ремонтних підрозділів;
дані про наявність та можливості отримання запасних частин і матеріалів;
дані про можливості і терміни ремонту машин та агрегатів засобами
старших начальників.
Послідовність розроблення і взаємозв’язок документів щодо експлуатації
та ремонту автомобільної техніки наведені у додатку 5.
Планування РТО складає: визначення потреби в РТО; розробку планувальних
документів; розробку заходів щодо забезпечення виконання РТО.
У військовій частині планувальними документами з РТО є ті ж документи,
що і з планування ТО і ремонту, які доповнюються показниками РТО. До цих
документів відносяться: план-графік ТО і випробування машин, що
утримуються на тривалому зберіганні, річний план експлуатації і ремонту
АТ військової частини (з’єднання), місячний план експлуатації і ремонту
АТ військової частини, план-графік ТО і ремонту машин військової
частини.
Крім того, у з’єднанні та окремій військовій частині складається
план-графік РТО, регламентованого ремонту і заміни автомобільних базових
шасі.
Перед початком проведення РТО у військовій частині видається наказ про
організацію робіт з РТО автомобільних базових шасі, що включає заходи
щодо підготовки особового складу, автомобільних базових шасі, робочих
місць, матеріально-технічної бази.
2. Організація експлуатації автомобільної техніки
2.1 Введення автомобільної техніки в експлуатацію
Підготовка до експлуатації автомобільної техніки складається з двох
етапів: введення в експлуатацію та приведення до готовності до
використання.
Введення в експлуатацію починається з приймання машини. Для приймання
машини, що прибула, наказом командира частини призначається комісія у
складі голови – командира підрозділу, в який передається машина, членів
– спеціаліста автомобільної служби, представника роду військ (служби)
військової частини, в підпорядкований підрозділ якого вона поступає, а
також особи, яка здає машину.
Комісія повинна перевірити: технічний стан та укомплектованість машини;
стан та укладення комплекту ЗІП; наявність та стан документації. Машина
поступає у військову частину з паспортом (формуляром), за яким
здійснюється перевірка номерів агрегатів, автомобільних шин,
комплектності, після чого він здається в автомобільну службу.
У воєнний час машини приймаються безпосередньо командирами підрозділів
або особами, призначеними командиром військової частини, із залученням
водія.
Приймання машини оформляється актом технічного стану. Про результати
приймання заступник командира з озброєння – начальник технічної частини
(начальник автомобільної служби) доповідає командиру військової частини.
Нові машини, а також машини, які пройшли РР, КР або СР проходять обкатку
в терміни: не більше трьох місяців – у військовій частині і шести
місяців – на базах та складах зберігання з моменту їх надходження. Режим
обкатки нової і відремонтованої АТ встановлюється для кожної марки
відповідно до вимог заводу-виробника або ремонтного підприємства.
Тривалість обкатки установлюється інструкцією заводу-виробника
(ремонтного підприємства). В разі її відсутності приймається така
тривалість:
для нових автомобілів (крім багатовісних колісних шасі і тягачів,
обкатка яких проводиться лише за інструкціями заводів), а також
автомобілів, які пройшли СР, КР, РР із заміною двигуна або капітальним
ремонтом його – 1000 км
для гусеничних машин – 300 км;
для тракторів – 30…100 мотогодин;
для автомобілів, які пройшли
СР без заміни двигуна
або без КР його – 500 км;
для гусеничних машин – 150 км;
для тракторів – 15…50 мотогодин.
Навантаження машин при обкатці повинно бути не більше 75% і
обчислюється:
для автомобілів – від їх вантажопідйомності;
для гусеничних машин – від вантажопідйомності платформи (кузова);
для тракторів – від повної маси причепа, що буксируються, рівній
полуторній масі цього трактора.
Машини, які прибувають у військову частину на штатне укомплектування,
вводяться в стрій наказом командира військової частини. В наказі
вказується тип, марка, штатне призначення машини, в який підрозділ та в
яку групу експлуатації зараховується, присвоєний машині номерний знак,
номер шасі (корпусу), двигуна та прізвище водія, за яким вона
закріплюється.
Номер наказу про введення машини в стрій і прізвище водія заносяться в
паспорт (формуляр) машини. Водій, що прийняв машину, розписується у
формулярі (паспорті) і з цього часу несе повну відповідальність за
збереження машини, її справність і готовність до використання.
Забороняється переміщення водія з однієї машини на іншу без крайньої
необхідності. Алгоритм введення в експлуатацію автомобільної техніки
наведений у додатку 6.
До видачі наказу про введення машини в стрій її використання
забороняється.
Передача машини в межах військової частини здійснюється на підставі
наказу командира частини. При цьому, як правило, переводиться і водій,
за яким закріплена машина.
З одного з’єднання (окремої частини) в інше машини передаються у
відповідності з планами укомплектування (перерозподілу) за нарядами
начальника автомобільної служби виду ЗС України, а спеціальні машини –
за нарядами відповідного начальника роду військ або служби з
направленням копії наряду начальнику автомобільної служби виду ЗС
України.
2.2 Номерні, розпізнавальні, попереджуючі знаки, надписи та позначення
на транспортних засобах Збройних Сил України
Експлуатація автомобільної техніки без номерних знаків заборонена.
Порядок виготовлення, встановлення, обліку та утримання номерних,
розпізнавальних та попереджуючих знаків, нанесення надписів та позначень
на ТрЗ Збройних Сил України регламентується Інструкцією, яка розроблена
згідно з вимогами Закону України “Про дорожній рух” та Державних
стандартів України.
Військові номерні знаки присвоюються штатній автомобільній техніці:
автомобілям, автобусам, самохідним машинам, які сконструйовані на
автомобільному шасі, гусеничним машинам, тракторам, причепам і
напівпричепам, а також мотоциклам військових частин, установ та
підприємств ЗС України.
Номерні знаки встановлюються: на тракторах, причепах і напівпричепах,
мотоциклах – тільки ззаду, і всіх інших машинах – спереду та ззаду.
Форми номерних знаків різних типів та їх розміри, розміри символів на
знаках, розташування отворів для кріплення знаків, а також розташування
знаків та надписів, які застосовуються на АТ, приведені в Інструкції про
виготовлення, встановлення, обліку та утримання номерних знаків на
транспортних засобах у ЗС України.
Крім номерних знаків на відповідній АТ згідно за вимогами розділу 30
“Правил дорожнього руху” установлюються такі розпізнавальні знаки:
“Автопоїзд”, “Діти”, “Колона”, “Довгомірний транспортний засіб”,
“Інформаційна таблиця небезпечного вантажу”, “Знак небезпеки”,
“Негабаритний вантаж”, “Обмеження максимальної швидкості” та “Учбовий
транспортний засіб”. На ТрЗ, які призначені для перевезення
великогабаритних, великовагових та небезпечних вантажів, крім
відповідних розпізнавальних знаків установлюються миготливі маячки
оранжевого кольору.
Додатково на відповідні вироби АТ, наносяться такі розпізнавальні,
попереджуючі знаки, надписи та позначення:
на санітарних машинах наноситься розпізнавальний знак “Червоний хрест”;
на ТрЗ, довжина якого з вантажем або без нього перевищує 22 м, також на
автопоїзді з двома і більше причепами розміщується ззаду розпізнавальний
знак “Довгомірний транспортний засіб” (“Правила дорожнього руху
України”, п.30.3 “г”);
на машинах, якими керують водії зі стажем до 2 років, у разі перевезення
вантажним автомобілем людей або небезпечних, великовагових чи
великогабаритних вантажів, а також у випадках обмеження швидкості руху
машини за технічною характеристикою та іншими умовами – розпізнавальний
знак 3.29 “Обмеження максимальної швидкості” (“Правила дорожнього руху
України”, п.30.3 “і”);
на машинах, які обладнанні для перевезення особового складу, спереду
зліва та ззаду зліва на борту платформи розміщується розпізнавальний
знак “Люди”;
на механічних транспортних засобах, які транспортуються до ремонту,
спереду та ззаду встановлюються прямокутні таблички жовтого кольору з
каймою чорного кольору та надписом “До ремонту” чорного кольору;
на машинах, які входять до складу чергових підрозділів (або патруля)
встановлюється табличка з надписом “Чергова”, “Патруль”.
Розміри деяких надписів, табличок (щитків), які розміщуються на
військовій автомобільній техніці та виготовлюються у військах, наведені
у додатку 7.
Облік діапазонів номерних знаків ведеться Головною військовою інспекцією
безпеки дорожнього руху (ГВІБДР.) Збройних Силах України, відділами
(відділеннями) ВІБДР та автомобільними службами (АС) з’єднань та
військових частин у книзі обліку діапазонів номерних знаків. У випадках
передачі машин та причепів з однієї військової частини в іншу чи в інші
структури, а також при здачі до ремонту з виключенням з обліку
військової частини, знаки знімаються, надписи та позначення
зафарбовуються. Номерні знаки, які звільнилися, зберігаються за
військовою частиною.
2.3 Організація використання автомобільної техніки
2.3.1 Загальні положення
Машини військової частини використовуються тільки за штатним
призначенням з дотриманням встановлених технічних норм та правил.
Забороняється використання машин не за призначенням.
У мирний час забороняється використання машин:
понад штатних та тих, що використали ліміт моторесурсів;
легкових автомобілів – з метою, не пов’язаною із службовою діяльністю;
вантажних та спеціальних замість легкових;
бойових та стройових – з метою, не пов’язаною з бойовою підготовкою
частини;
несправних, які не пройшли ТО та не забезпечують безпеку руху;
водіями, які не мають відповідної підготовки керування машиною та
правильно оформлених документів;
для виконання робіт, що викликають перевантаження машини;
при заправленні машини паливом і мастильними матеріалами (ПММ) та іншими
експлуатаційними матеріалами, які не відповідають вимогам
нормативно-технічної документації.
Використання машин для проведення заходів, не передбачених планами
бойової підготовки або понад встановлені річні норми пробігу,
допускається тільки з дозволів відповідних начальників, яким надані такі
права.
Експлуатація АТ у воєнний час залежить від конкретних бойових задач.
Технічне обслуговування, поточний і середній ремонти (ПР і СР) в бойовій
обстановці будуть здійснюватися в польових умовах з використанням
рухомих засобів ремонту і ТО.
2.3.2 Особливості використання легкових автомобілів
Легкові автомобілі використовуються тільки за штатним призначенням для
забезпечення службової діяльності посадових осіб, перевезення особового
складу, транспортування озброєння, техніки та дрібних партій вантажів.
Забороняється:
використання легкових автомобілів понад встановлених наказом Міністра
оборони України від 12.09.2002 року № 310 норм витрачення моторесурсів,
з особистою метою, технічно несправних;
на відстань більше 100 км – при наявності пасажирського транспорту
загального користування, а при його відсутності – за межами дислокації
підпорядкованих частин;
прикомандирування автомобілів і водіїв для забезпечення повсякденної
діяльності посадових осіб вищих штабів;
утримання легкових автомобілів середнього класу (ГАЗ-24, ГАЗ-2410,
ГАЗ-3102 та інші) замість автомобілів УАЗ, а також легкових автомобілів,
не передбачених штатом;
стоянка автомобілів біля під’їзду житлових будинків з працюючими
двигунами;
установка додаткового обладнання та оздоблення, не передбачених
заводом-виготовлювачем і таких, що впливають на безпеку руху;
стоянка автомобілів на вулиці, біля установ, штабів у зимовий час
тривалістю більше 30 хвилин при незначному віддалені парків, обладнаних
сховищами, що опалюються;
залишення автомобіля, не обладнаного протиугінними засобами, без
нагляду.
Легкові автомобілі, що виконують завдання поблизу військових частин, при
тривалих перервах у день їх користування, повинні утримуватися у парках
цих частин.
Перевезення офіцерів у складі групи в підлеглі частини для виконання
службових обов’язків по службі, на службові наради, польові та показові
заняття, конференції та інші заходи здійснюються, як правило,
пасажирськими автобусами.
Для нічної та цілодобової роботи залучається мінімальна кількість
легкових автомобілів і тільки там, де це необхідно за характером
виконуваних завдань.
Легкові автомобілі утримуються в парках військових частин, їх виклик
здійснюється через чергового частини або диспетчерську службу з
визначенням часу, місця подачі автомобіля і у чиє розпорядження він
подається. Перелік посадових осіб, яким надано право виклику легкових
автомобілів, знаходиться у чергового частини (диспетчерській службі) і у
чергового парку. Легкові автомобілі випускаються з парку у неробочий час
у кожному окремому випадку з дозволу командира (начальника) військової
частини, в розпорядженні якого знаходяться автомобілі. Перелік цих
посадових осіб затверджуються:
у з’єднанні – командиром з’єднання;
у військової частині – командиром військової частини.
За правильність використання легкових автомобілів несуть персональну
відповідальність ті посадові особи, у розпорядження яких ці автомобілі
надаються. Вони зобов’язані записувати у дорожніх листах необхідні дані
і після відпуску машин повідомити чергового частини про час та місце
відпуску машини. Контроль за поверненням легкових автомобілів у парк
посадовими особами, що користуються автомобілями, здійснюється особисто
за допомогою засобів зв’язку. Неправильно оформлені або не підписані
особами, що користувалися автомобілями, дорожні листи не приймаються, а
нові не виписуються до усунення недоліків.
2.3.3 Особливості використання вантажних і спеціальних автомобілів
загального призначення
Вантажні і спеціальні автомобілі бойової, стройової та навчальної груп
експлуатації використовуються для забезпечення планів бойової підготовки
на навчальний рік (період навчання). Не допускається використання цих
автомобілів для забезпечення господарської діяльності військових частин,
а також – замість легкових.
Машини недоторканого запасу утримуються на тривалому зберіганні, їх
використання для забезпечення повсякденної діяльності забороняється.
Допускається знімати машини із зберігання для:
опробування і переконсервації згідно з планом-графіком технічного
обслуговування та опробування машин, які утримуються на тривалому
зберіганні;
проведення навчань (навчальних зборів) з приписним складом – за
рішеннями старших начальників;
проведення перевірок та інспектування військ (сил) – за особливими
планами забезпечення виконання – на підставі рішення Уряду і Міністра
оборони України.
Про зняття машин із зберігання оголошується у наказі командира частини.
Понадштатні машини повинні бути обслуговані, законсервовані і поставлені
на тривале зберігання до отримання вказівок про подальше їх призначення.
Спеціальні автомобілі (пересувні рентгенівські кабінети, стоматологічні
кабінети, станції переливання крові, сміттєвози, пожежні, поливальні,
снігозбиральні і асенізаційні машини) використовуються на підставі
річних планів роботи відповідних командирів (начальників).
Перевезення військовослужбовців строкової служби здійснюється, як
правило. на вантажних автомобілях, обладнаних для перевезення особового
складу.
Забороняється використовувати:
пасажирські автобуси у напрямках, де є лінії маршрутного транспорту;
пасажирські автобуси з метою, не пов’язаною з перевезенням особового
складу та груп людей менше 7 осіб (крім автобусів типу РАФ);
санітарні автомобілі з іншою метою, крім надання медичної допомоги
особовому складу, перевезення хворих і медичного забезпечення, заходів,
що проводяться військовими частинами. Начальник медичної служби
військової частини про всі випадки використання санітарних автомобілів
не за призначенням та перевитрачання моторесурсів повідомляє начальника
автомобільної служби і доповідає командиру військової частини і старшому
начальнику по службі для вживання заходів.
Масове перевезення військових та інших вантажів на відстань до 100 км
планується і здійснюється, як правило, автомобільною технікою військових
частин. Залізничні (водні) перевезення на зазначену відстань
допускаються лише у випадках, коли використання автомобільної техніки
неможливе або економічно недоцільне.
Право дозволу на використання вантажних і спеціальних автомобілів для
разового перевезення матеріальних засобів, виконання службових завдань з
різних видів забезпечення підлеглих підрозділів і військових частин на
відстань до 200 км надається:
командиру військової частини у межах дислокації підрозділів військової
частини;
командиру з’єднання (та йому рівних) – у межах дислокації частин
з’єднання.
Дозвіл на використання вантажних і спеціальних автомобілів для
перевезення вантажів, технічного та іншого забезпечення військових
частин на відстань понад 200 км, при наявності паралельної залізниці
оформляється разовою перепусткою, а при неможливості своєчасно одержати
разову перепустку – телеграмою. Заявки на оформлення перепусток
подаються за підпорядкованістю не пізніше ніж за 15 днів до початку
перевезення.
Разова перепустка (телеграма) зберігається разом із дорожнім листом і
знищується у порядку, передбаченим для знищення дорожніх листів.
Для виконання завдань з перевезення вантажів на відстані понад 200 км
підбираються найбільш досвідчені водії (із стажем роботи не менше 10
місяців) та старші машин, які призначаються наказом командира військової
частини.
2.3.4 Особливості використання базових шасі озброєння та військової
техніки
Базові шасі озброєння та військової техніки, а також тягачі, призначені
для буксирування ОВТ, використовуються у військових частинах у складі
комплексів ОВТ за планами бойової підготовки на навчальний рік (період
навчання) у межах встановлених річних норм витрат моторесурсів і лімітів
палива та категорично забороняється перевитрачання норм.
Виділення спеціальних машин на бойове чергування у кожному виді Збройних
Сил України, армійському корпусі визначається розрахунками, які
затверджуються начальником штабу виду Збройних Сил України, армійського
корпусу. При цьому передбачається виділення мінімальної кількості цих
машин. В умовах низьких температур машини, що забезпечують бойове
чергування, розташовуються у теплих сховищах (приміщеннях) або
організується їх прогрів.
При проведенні регламентних робіт на озброєнні у польових парках
забезпечується централізований обігрів машин, діяльність яких спланована
на цілий день.
Виклик спеціальних машин у пункти проведення РТО, регламентних робіт
здійснюється суворо за графіком і тільки на час виконання робіт.
Під час польових виходів військових частин (підрозділів) з метою
відпрацювання навчальних завдань вихід спеціальних машин підрозділів
забезпечення здійснюється за затвердженим вищим командуванням
розрахунком.
Базові шасі аеродромно-технічного забезпечення та обслуговування
польотів використовується в мінімально необхідних кількостях для
виконання завдань виходячи із конкретних умов конкретно для кожного
аеродрому з урахуванням типів літаків та специфіки базування, часу
подачі машин за метеорологічної обстановкою. Вихід (повернення) машин з
парку (в парк) здійснюється у складі колони, під командуванням чергового
аеродромно-технічного забезпечення польотів.
Вантажні автомобілі, що призначені для десантування, а також обладнані
під перевезення повітрянодесантної техніки, використовуються тільки для
забезпечення бойової підготовки та вирішення завдань, що виникають
раптово, за рішенням Уряду та наказом Міністра оборони України.
Забороняється використання цих автомобілів для виконання господарських
робіт і перевезення сільськогосподарських вантажів.
Витрачання моторесурсів базових шасі уточнюється один раз на півріччя.
Про всі випадки витрачання моторесурсів понад встановлені норми
доповідається по команді для вживання необхідних заходів.
2.4 Організація технічного обслуговування автомобільної техніки
2.4.1 Загальні положення
Система технічного обслуговування АТ – це сукупність взаємопов’язаних
засобів, виконавців і документації ТО, призначена для підтримування та
відновлення справного чи працездатного стану виробів автомобільної
техніки. Загальна характеристика системи ТО АТ наведена у додатку 8.
Усі види ТО машин проводяться у обсязі, установленому переліком операцій
для кожної марки машини згідно з заводською інструкцією з експлуатації
машини чи “Сборником технической документации постов ПТОР”.
Забороняється скорочувати обсяг робіт та перелік установлених операцій з
ТО.
Після проведення ТО машина повинна бути технічно справною, заправленою
належними експлуатаційними матеріалами, чистою, відрегульованою,
змащеною. Всі агрегати, складальні одиниці, механізми та прилади повинні
бути надійно закріпленими, нормально працювати і відповідати вимогам
інструкції з експлуатації машини.
Залежно від обсягу робіт технічне обслуговування поділяється на такі
види:
а) для автомобільної техніки повсякденного використання:
контрольний огляд (КО);
щоденне технічне обслуговування (ЩТО);
технічне обслуговування №1 (ТО-1);
технічне обслуговування №2 (ТО-2);
сезонне технічне обслуговування;
регламентоване технічне обслуговування (РТО).
б) для автомобільної техніки, що утримується на тривалому зберіганні:
технічне обслуговування №1 при зберіганні (ТО-1з);
технічне обслуговування №2 при зберіганні (ТО-2з);
регламентоване технічне обслуговування (РТО).
річне технічне обслуговування – комплекс робіт з ТО і ремонту ОВТ з
метою відновлення їх боєготовності
Крім вказаних видів ТО, в години, передбаченні розпорядком дня для
огляду за технікою, у паркові та парко-господарські дні, в спеціально
відведений час (по закінченню занять стрільб, навчань), усуваються
несправності та проводяться інші роботи, а також проводиться підготовка
машин до експлуатації в складних умовах і до транспортування.
Спеціальна АТ підлягає комплексному ТО згідно з прийнятою у ЗС України
Єдиною системою комплексного ТО і ремонту ОВТ, головним принципом
організації ТО спеціальної машини є поєднання обслуговування її
складових частин (автомобільне шасі та озброєння чи військова техніка)
за цілями, місцем та часом.
Основні нормативні показники системи ТО і ремонту (періодичність,
тривалість ТО і коефіцієнти коригування періодичності залежно від умов
експлуатації) установлюються НТД.
Технічне обслуговування причепів і напівпричепів проводиться одночасно з
обслуговуванням їх тягачів.
Порядок проведення, трудомісткість, періодичність виконання ТО, та
виконавці, які до цього залучаються, наведені у додатках 9,10.
2.4.2 Організація видів технічного обслуговування військової
автомобільної техніки
Організація ТО автомобільної техніки полягає в проведенні таких заходів:
планування обслуговувань та контроль за їх своєчасним проведенням;
підготовка спеціалістів і робочих постів до виконання робіт,
забезпечення їх усім необхідним;
розподіл обсягу робіт поміж виконавцями;
контроль якості проведеного технічного обслуговування.
Технічне обслуговування ВАТ організує начальник АС.
На підставі місячного плану експлуатації і ремонту АТ начальник АС
частини розробляє план-завдання ремонтному підрозділу на ТО і ремонт
машин на місяць за п’ять днів до його початку.
Командир ремонтного підрозділу за три доби до початку місяця,
використовуючи план-завдання, складає і подає на затвердження начальнику
АС план-графік ТО і ремонту машин військової частини. В плані-графіку
указуються підрозділи, марки і номера машин, дата і від ремонтного
обслуговування, яке планується.
Автомобільна служба організує взаємодію ремонтного підрозділу і
підрозділів так, щоб машини із закріпленими водіями поступали на ТО з
дотриманням термінів плану-графіку та були підготовленими до постановки
на ПТОР.
Командир (технік) підрозділу несе відповідальність за своєчасну подачу
машини на ПТОР та за її підготовку до технічного обслуговування. В
процесі виконання робіт спеціалістів і водія командир ремонтного
підрозділу контролює якість обслуговування. За завершенням ТО командир
ремонтного підрозділу заслуховує доповіді спеціалістів і спільно з
командиром (техніком) підрозділу перевіряє якість виконаних робіт за
допомогою діагностичних засобів. після цього машина направляється на
стоянку підрозділу та робляться необхідні записи у книзі обліку ТО і
ремонту машин, паспорті (формулярі) машини, відмітка у місячному плані
експлуатації і ремонту АТ та плані-графіку ТО і ремонту машин військової
частини (додаток 11).
Організація сезонного технічного обслуговування
СО машин проводиться два рази на рік в терміни, встановлені МОУ, з метою
підготовки і забезпечення надійної роботи машин в зимовий (літній)
періоди експлуатації.
СО машин полягає в проведенні чергового технічного обслуговування ТО-1
(ТО-2) та таких основних додаткових робіт відповідно з майбутнім
періодом експлуатації. Обсяг і весь перелік додаткових робіт, які
виконуються при сезонному обслуговуванні, визначаються інструкціями
заводу-виробника з ТО та експлуатації кожної марки машин. Основні види
додаткових робіт наведені у додатку 12.
Організація проведення СО АТ у військовій частині полягає в наступному
(додаток 13).
Командир військової частини віддає наказ щодо сезонного обслуговування
ОВТ, в якому стосовно АТ указує: терміни виконання робіт; обсяг ТО АТ та
особливості експлуатації у майбутній період; порядок підготовки парку;
особового складу; порядок матеріально-технічного забезпечення; склад
спеціалізованих постів і бригад та їх керівники; порядок використання
штатних і приданих сил і засобів ТО та ремонту; порядок організації
робіт на техніці, заходи безпеки під час роботи і правила пожежної
безпеки; відповідальні особи за виконання робіт; визначається комісія
для перевірки якості виконаних робіт.
На підставі наказу командира частини ЗКО спільно з начальником
автомобільної служби складають план підготовки до наступного періоду
експлуатації, який ув’язується з планами бойової підготовки та
господарчої діяльності військової частини. До складання плану і
план-графіку постановки машин на пости ПТОР залучаються командири
підрозділів та офіцери інших служб, які експлуатують автомобільну
техніку. Усі роботи з підготовки машин плануються за обсягами і
термінами з урахуванням бойової готовності військової частини.
План повинен включати наступні питання:
підготовку особового складу і спеціалістів автомобільної служби;
визначення місць для проведення робіт;
визначення кількості постів, бригад;
визначення порядку комплектування постів, бригад особовим складом,
обладнанням та інструментом;
порядок забезпечення підрозділів експлуатаційними матеріалами, засобами
утеплення, обігріву, підвищеної прохідності і буксирування;
терміни та обсяг робіт, які виконуються спеціалізованими постами,
бригадами, та в чиїх інтересах;
підготовку парку і паркового обладнання;
установлення порядку використання підлеглих сил та засобів ТО і ремонту;
порядок перевірки якості робіт посадовими особами та комісії частини;
порядок оформлення експлуатаційної документації на машину.
План затверджується командиром частини за 10…15 днів до початку робіт.
На підставі цього плану заступник командира батальйону (начальник
автомобільної служби) розробляє план-графік постановки машин на пости
ПТОР, якщо він не розроблений автомобільною службою військової частини.
Підготовка особового складу включає:
проведення технічної конференції з особовим складом військової частини;
дводенні навчальні збори офіцерів і прапорщиків в масштабі з’єднання чи
військової частини;
заняття з водіями (механіками-водіями), особовим складом підрозділів
автотехнічного забезпечення з особливостей використання і технічного
обслуговування машин в майбутній період експлуатації;
всебічну перевірка водіїв (механіків-водіїв);
прийом заліків у всього особового складу, який буде задіяний в
експлуатації АТ у наступний період, з підписами у відомостях за знання
правил експлуатації, обслуговування АТ, заходів безпеки та пожежної
безпеки у наступний період експлуатації. Особовий склад, який не здав
залік, до експлуатації АТ не допускається.
При підготовці особового складу до експлуатації машин в наступний період
на заняттях вивчаються:
порядок підготовки і правила експлуатації машин на майбутній період;
експлуатаційні матеріали і правила їх застосування;
особливості водіння машин у майбутньому періоді експлуатації;
способи і засоби підвищення прохідності машин та правила їх
застосування.
При підготовці особового складу до експлуатації машин в зимовий період,
крім того, практично вивчаються:
порядок пуску холодного двигуна при низькій температурі повітря;
засоби, що полегшують пуск холодного двигуна;
засоби підігрівання та підтримання нормальної температури двигуна в русі
та на стоянках в польових умовах;
заходи безпеки при підігріванні двигуна і при поводженні з отруйними
охолоджуючими рідинами.
З особовим складом підрозділів автотехнічного забезпечення, які
залучаються до складу спеціалізованих постів і бригад, які організуються
в масштабі військової частини або батальйонів (дивізіонів), обов’язково
проводяться практичні заняття з тих операцій. які будуть ними
виконуватися на техніці.
Підготовка парку і паркового обладнання включає:
створення відповідних запасів необхідних витратних експлуатаційних
матеріалів для роботи постів і бригад;
перевірку стану, ремонт і наладку на режим роботи у майбутньому періоді
паркового обладнання, водооливогрійок, акумуляторних, пунктів,
приміщень, майданчиків, а також рухомих засобів ТО і ремонту та інших
елементів парків, паркове обладнання, що не використовується,
упорядковується і консервується;
ремонт огороджень, внутрішніх паркових проїздів, під’їзних доріг,
покрівель приміщень парку тощо;
підготовку опалювальних, водопостачальних, каналізаційних систем,
енергопостачальних мереж, засобів пожежної безпеки, систем зв’язку і
сигналізації.
Після завершення робіт із сезонного ТО командир військової частини на
чолі комісії здійснює перевірку технічного стану машин, парку,
підготовку їх до наступного періоду експлуатації. Результати перевірки
оформляються актом. Із закінченням цих робіт віддається наказ командира
військової частини, в якому указуються обсяг та результати виконання
робіт, а також висновки.
Організація регламентованого технічного обслуговування
У зв’язку з тим що у ЗС України переважна кількість АТ знаходиться на
зберіганні або використовується з обмеженою витратою моторесурсів, з
метою забезпечення працездатності і надійності таких машин до їх
чергового СР, КР чи РР, попередження виникнення відмов і несправностей
впроваджено регламентоване технічне обслуговування, суть якого полягає
у:
перевірці технічного стану вузлів, агрегатів і систем машин в процесі
розбирання і технічного діагностування;
виконанні регулювальних, налагоджувальних, кріпильних та інших робіт,
зв’язаних з усуненням несправностей;
заміні олив, мастил, спеціальних рідин, палив;
заміні гумовотехнічних та інших полімерних деталей, термін служби яких
менше міжремонтного ресурсу машин.
Конкретний обсяг робіт з РТО, переліки деталей, що підлягають
обов’язковій заміні при цьому, визначається інструкціями з РТО кожної
марки. Загальна трудомісткість регламентованого технічного
обслуговування складає: для автомобільних шасі багатоцільового
призначення – 85…120 люд. год; для гусеничних машин – 180…250 люд. год;
для спеціальних колісних шасі – 300…400 люд. год.
РТО проводиться через 6…10 років служби автомобільних базових шасі.
Протягом терміну служби автомобільних базових шасі виконуються два РТО.
Після проведення першого регламентованого технічного обслуговування
періодичність наступних для машин, що експлуатуються в дуже жорсткій,
жорсткій і середній категоріях умов експлуатації, скорочується на 1…2
роки, але періодичність не повинна бути менш 6 років.
Регламентоване технічне обслуговування автомобільних шасі повинне
сполучатися з обслуговуванням або ремонтом змонтованих на них ОВТ.
Спеціальне устаткування при регламентованому технічному обслуговуванні,
як правило, із шасі не знімається.
Регламентоване технічне обслуговування проводиться в ремонтних частинах,
перелік яких визначається начальником ГУЛ МО України, але може
проводитися безпосередньо у військових частинах виїзними бригадами від
ремонтних частин з використанням своїх рухомих засобів технічного
обслуговування і ремонту в ПТОР військових частин.
Для виконання РТО ремонтні частини забезпечуються відповідно за планом
постачання комплектами запасних частин з розрахунку 1 комплект на 10
автомобільних шасі, на 7 гусеничних машин і на 3…5 багатовісних колісних
шасі. Забезпечення РТО комплектами запасних частин, індивідуальними
комплектами ЗІП і груповими експлуатаційними комплектами здійснюється
автомобільним управлінням ДРЗ МО України. Потреба в деталях, що не
ввійшли до складу комплектів для РТО, задовольняється за рахунок
поточного постачання, закупівлі децентралізованим порядком, а також
виготовлення на ремонтних заводах.
Виїзні ремонтні підрозділи забезпечуються комплектами запасних частин і
індивідуальних комплектів ЗІП ремонтними частинами, від яких вони
направляються, а експлуатаційними матеріалами – військовими частинами, у
яких виконуються роботи. При РТО на кожну машину видається
індивідуальний комплект ЗІП ремонтними частинами, від яких вони
направляються, а наявний комплект вилучається.
Відповідальність за підготовку і своєчасне відправлення АТ на РТО несуть
командири військових частин, що експлуатують спеціальні машин, а
відповідальність за своєчасне і якісне виконання РТО – командири
ремонтних частин, де воно виконується.
До виконання РТО допускаються військовослужбовці, що пройшли спеціальну
підготовку, які мають практичні навички роботи на відповідній
автомобільній техніці в обсязі своїх функціональних обов’язків та здали
залік із спеціальної підготовки, а також працівники ЗСУ із штату
ремонтних частин (підрозділів).
Про допуск особового складу до самостійного виконання робіт з РТО
видається наказ командира ремонтної частині. Підготовка командирів
відділень, механіки з обслуговування систем і механізмів двигунів,
електричного і електронного устаткування, гідравлічних систем і
агрегатів здійснюється в навчальних військових частинах за спеціальними
програмами.
Підготовка автослюсарів, мастильників та інших фахівців проводиться на
зборах у з’єднаннях чи навчальних частинах. Заняття при підготовці
фахівців РТО проводяться, як правило, практично на добре обладнаних
навчальних місцях.
Організаційно-технічні та матеріально-технічні заходи щодо підготовки
РТО АТ наведені у додатку 14.
РТО виконується на спеціально відведених виробничих ділянках і робочих
місцях, оснащених необхідним устаткуванням, приладами, пристосуваннями,
інструментом і нормативно-технічною документацією.
Технологічний процес РТО включає підготовчі роботи, які проводяться у
військовій частині, і роботи з РТО, які виконуються силами і засобами
ремонтної частини (додаток 15).
Підготовчі роботи, проведені у військовій частині, включають: зняття
машини зі зберігання (розконсервацію), перевірку технічного стану і
укомплектованості машини комісією військової частини, проведення
контрольного пробігу машини, оформлення паспорта машини та акта
технічного стану. Машина повинна бути цілком укомплектована одиночним
комплектом ЗІП.
У ремонтній частині проводиться приймання машини від представника
військової частини з перевіркою її укомплектованості і технічного стану
контрольним пробігом. За результатами перевірки оформляється дефектна
відомість.
Після проведення РТО оформлюється відповідна документація і машина
приймається представником військової частини з оформленням акта
приймання.
Автомобільна техніка, яка пройшла РТО, повинна бути справною,
укомплектованою, заправленою передбаченими експлуатаційними матеріалами,
відрегульованою, змащеною і мати гарний зовнішній вигляд.
Організація паркових і парково-господарських днів
У відповідності з вимогами Статуту внутрішньої служби ЗС України та
наказів Міністра оборони України, з метою підтримки ОВТ в постійній
бойовій готовності у всіх військових частинах щомісячно під керівництвом
командирів військових частин проводяться не менше двох паркових днів
(ПД), крім парково-господарських днів із залученням всього особового
складу частини.
Термін проведення паркових днів визначаються планом бойової підготовки
частини, а в підрозділах – розкладами занять. Тривалість праці особового
складу в паркові дні повинні бути не менше восьми годин. Залежно від
обсягу робіт, пори року, погодно-кліматичних та інших умов, розпорядок
на парковий день у кожному випадку може встановлюватися командиром
частини. Забороняється проведення паркових днів у передвихідні та
передсвяткові дні, поєднання їх із іншими заняттями, а також з
господарськими роботами, призначення у ці дні особового складу ремонтних
підрозділів військових частин, водіїв (механіків-водіїв) автомобільної
техніки в наряд.
Відповідальність за підготовку і проведення паркового дня
(парково-господарського) покладається на командира частини та командирів
підрозділів.
План проведення паркового дня (парково-господарського) розробляється
технічною частиною разом із заступником командира військової частини з
озброєння, начальниками родів військ і служб і затверджується командиром
частини.
Матеріально-технічне забезпечення всіх видів робіт здійснюється
заступником командира військової частини з озброєння, а також
начальником АС.
Підготовка паркового дня організується завчасно, поетапно (додаток 17).
Завдання паркового дня повинні вирішуватися шляхом раціонального
використання засобів технічного обслуговування і ремонту автомобільної
техніки і всебічної підготовки особового складу до виконання усіх робіт
паркового дня.
Посадові особи автомобільної служби працюють у парку, оглядають
автомобільну техніку згідно з графіком огляду частини посадовими особами
в межах своїх обов’язків, контролюють роботу особового складу, постів і
бригад, організованих автомобільної служби.
Після завершення робіт командир частини підводить підсумки, виходячи з
результатів особистого контролю, доповідей своїх заступників, офіцерів
штабу, командирів батальйонів (дивізіонів) і окремих підрозділів,
оголошує кращі підрозділи за підсумками паркового дня.
Технічне діагностування автомобільної техніки
Метою технічного діагностування автомобільної техніки є:
підтримання надійності роботи машин і безпеки руху за рахунок
своєчасного виявлення і усунення несправностей;
зменшення витрат запасних частин і матеріалів за рахунок виключення
передчасних (часто зовсім не потрібних) розбирань складальних одиниць чи
агрегатів;
зменшення трудовитрат на ТО і ремонт за рахунок поступового переходу від
планово-попереджувального виконання їх до обслуговування за потребою (за
фактичним технічним станом), але з обов’язковим плановим проведенням
змащувальних робіт і діагностуванням машин у визначені терміни або на
замовлення водіїв.
Завданнями діагностування є:
установлення об’єктивного технічного стану машин (агрегатів),
результатом чого є діагноз-висновок про технічний стан об’єкта
діагностування;
визначення ресурсу безвідмовної роботи машин (агрегату), тобто прогноз
усього ресурсу.
Засоби технічного діагностування автомобільної техніки
Заміри значень діагностичних параметрів здійснюються спеціальними
діагностичними засобами.
У військах найбільше розповсюдження отримали портативні засоби
діагностування в рухомому і переносному варіантах.
Серед основних таких засобів, які найбільше часто застосовуються у
військах (незалежно від виду постачання) є такі:
устаткування для діагностування електрообладнання;
устаткування для діагностування агрегатів, вузлів та систем АТ.
Перелік основних діагностичних засобів АТ за їх групами наведено у
додатку 18.
2.5 Річні норми витрати моторесурсів, порядок їх застосування та
контроль за витратою моторесурсів
Використання АТ у ЗСУ в мирний час здійснюється тільки за штатним
призначенням та з дотриманням установлених технічних норм і правил в
межах річних норм витрати моторесурсів. Ці норми визначаються
“Керівництвом щодо визначення річних норм витрати моторесурсів
автомобільної техніки у ЗС України на мирний час”, введеного в дію
наказом МО України від 01.11 02 р. №310.
Річні норми установлюються на кожну штатну одиницю АТ в залежності від
групи експлуатації, призначення чи умов і характеру виконання завдань
військовою частиною.
Річні норми витрати моторесурсів АТ (додаток 19) включають 5% резерву
вищестоящого керівництва для проведення непередбачених планами бойової
підготовки та господарської діяльності військ (сил). Ця величина річної
норми кожної марки машин не планується, не використовується у військової
частині та не забезпечується ПММ.
Для навчання водінню машин водіїв, механіків-водіїв, офіцерів і
прапорщиків моторесурси визначаються понад основних норм на АТ (додаток
20). Також, додатково до основних норм, визначаються норми для обкатки
нової автомобільної техніки та тієї, яка пройшла середній, капітальний
чи відновлювальний ремонт (додаток 19).
Витрати моторесурсів на опробування машин тривалого зберігання
здійснюються у обсязі, який передбачається “Керівництвом по зберіганню
автомобільної техніки і майна”, введеного в дію наказом заступника
Міністра оборони з озброєння – начальника Озброєння Збройних Сил України
від 22.08.98 р. №72. Норми витрат моторесурсів причепів і напівпричепів
визначаються стосовно до норм витрати моторесурсів їх тягачів.
Для відпрацювання завдань з бойової підготовки та скорочення витрат
ресурсу бойових та стройових машин, особливо автомобільних базових шасі,
на яких змонтовані ОВТ, наказом відповідного командира (начальника)
військової частини на підставі розрахунку, який затверджується старшим
начальником, дозволяється виводити з числа бойової та стройової груп
експлуатації необхідну кількість машин кожного типу та визначити їм
збільшену витрату моторесурсів в межах норм, які забезпечують виконання
програм навчання особового складу частини за фахом. При цьому для
зазначених цілей виділяються машини з меншим ресурсом до чергового
ремонту.
Усі зміни річних норм витрати моторесурсів машин оголошуються в наказах
командира військової частини. Встановлена у наказі річна норма, дата та
номер наказу записуються до розділу “Особливі позначки” паспорта
(формуляра) машин та засвідчуються гербовою печаткою військової частини.
Машини, які достроково відпрацювали встановлені на рік моторесурси
(легкові автомобілі – на місяць), знімаються з експлуатації на строк,
який визначається величиною пробігу. Посадові особи, з вини яких
допущено використання машин не за прямим призначенням та перевитрата
моторесурсів, приймаються до відповідальності за встановленим порядком.
Контроль за використанням та законністю витрати моторесурсів
здійснюється посадовими особами згідно схем, наведених у додатках 21,
22.
Під час перевірок особлива увага приділяється витраті моторесурсів
автомобільних базових шасі та їх готовності до використання за
призначенням. За результатами перевірок витрат моторесурсів у військових
частинах, з’єднаннях, об’єднаннях, армійському корпусі, видах Збройних
Сил України складаються відповідні акти, а у випадках незаконних витрат
або перевитрат моторесурсів видаються накази відповідних командирів
(начальників).
2.6 Організація зберігання та транспортування автомобільної техніки
2.6.1 Загальні положення зі зберігання автомобільної техніки та майна
Зберігання автомобільної техніки організовується згідно Керівництва
зберігання автомобільної техніки та майна у Збройних Силах України, яке
затверджене наказом заступника Міністра оборони України з озброєння –
начальника Озброєння Збройних Сил України від 22.07.1998 року №72.
Зберігання машин включає: спеціальну підготовку машин (консервацію);
технічне обслуговування в процесі зберігання; перевірку стану і
випробування машин; переконсервацію машин; заміну (освіження) шин,
акумуляторних батарей, ПММ та інших експлуатаційних матеріалів з
обмеженим терміном служби. Обсяг робіт щодо підготовки до зберігання, ТО
під час зберігання, періодичність випробування і переконсервації
визначаються в залежності від умов і видів зберігання.
Установлено чотири категорії умов зберігання: легка – Л, середня – С,
жорстка – Ж, і дуже жорстка – ДЖ. При визначенні категорії умов
зберігання ВАТ приймаються: в опалювальному приміщенні – легка категорія
(Л); у закритому неопалюваному приміщенні – середня (С); під навісом –
жорстка (Ж); на відкритих майданчиках у всіх кліматичних зонах і під
навісом у районах із промисловою і морською атмосферою – дуже жорстка
(ДЖ).
На території України виділяються такі основні зони, які відрізняються
характером впливу кліматичних факторів на зберігання техніки, а саме:
північна зона. Помірно вологий з теплим кліматом: з південного заходу на
північній схід по кордону Знам’янка – Червоноград, південно-східна
частина Хмельницької області, північні частини Кіровоградської та
Харківської областей, південні частини Київської, Сумської та
Чернігівської областей, а також Черкаська область;
південна зона. Сухий, помірно-жаркий з м’якою зимою: північні райони
Одеської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей і частина
Криму;
східна зона. З підвищеною температурою: північні частини
Кіровоградської, Полтавської та Харківської областей, Дніпропетровська,
Луганська та Донецька області, а також північні частини Одеської,
Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей;
західна зона. З підвищеною вологістю: Волинська, Ровенська, Житомирська,
Тернопільська, північні частини Чернігівської, Львівської,
Івано-Франківської, Вінницької, Київської та Сумської областей, більша
частина Хмельницької області, а також частково Закарпатська,
Чернігівська області. Південний кордон районів проходить через
Каменець-Подільський – Вінницю – Київ – Глухів.
При зберіганні різних видів автомобільного майна повинна бути
забезпечена категорія умов зберігання не нижче зазначеної в додатку 23.
На зберігання машини ставляться і утримуються технічно справними, цілком
укомплектованими і спеціально підготовленими так, щоб забезпечити їх
збереження та можливість приведення до використання у найкоротший
термін.
Залежно від тривалості перерви щодо використання АТ встановлюються два
види зберігання: короткочасне – розраховане на строк від одного місяця
до одного року, тривале – більше одного року. На короткочасному
зберіганні утримується автомобільне майно поточного постачання, на
тривалому – майно непорушного запасу (НЗ).
Дизельні двигуни типу В-2, які установлені на машинах, та ті, що
зберігаються на складах, піддаються консервації, якщо перерва в їх
використанні або тривалість зберігання перевищує один місяць.
Машини, що утримуються на тривалому зберіганні, розміщуються окремо від
інших машин. Порядок доступу до них визначається командиром військової
частини.
Нові машини, а також машини, які прибули з КР і СР, необхідно ставити на
тривале зберігання після їх обкатки.
Машини на яких встановлено озброєння, спеціальне обладнання, рухомі
засоби ремонту і ТО автомобільної техніки (майстерні), ставляться на
тривале зберігання після обкатки шасі.
Обкатка машин на колісному шасі – до 1000 км., на гусеничному до 300 км.
Запас ходу до КС (СР) машин, які підлягають зберіганню повинен бути не
менше встановленої норми.
Машини на зберіганні утримуються в спеціально обладнаних місцях в
опалюваних та неопалюваних сховищах, під навісами і на відкритих
майданчиках.
Машини тривалого зберігання, а також гусеничні та колісні тягачі,
гусеничні транспортери-тягачі, спеціальні і важкі колісні шасі,
спеціальні бойові та стройові машини повинні утримуватись у сховищах.
Порядок утримання машин на короткочасному зберіганні встановлюється
такий:
паливні баки, картери агрегатів та механізми заповнені паливом і оливами
всесезонних або зимових сортів;
системи охолодження утримуються заправленими низькозамерзаючою рідиною
на всій автомобільній техніці;
акумуляторні батареї встановлені на машинах, а при температурі повітря
нижче – 15єС знімаються та зберігаються в акумуляторній (в приміщенні,
що опалюється), крім випадків, коли особливими вказівками передбачається
їх зберігання на машинах;
колеса і підвіска автомобіля не розвантажені;
брезент для укриття та індивідуальний комплект ЗІП зберігається у
машині.
Крім того, під час зберігання машин на відкритому майданчику необхідно:
на скло в середині машини встановити щити із картону або іншого
світлонепроникного матеріалу;
при наявності брезентів для укриття, машини накриваються ними і на скло
усередині щити не встановлюються.
Машини, які утримуються на тривалому зберіганні, розташовуються окремо
від інших машин. Порядок доступу до них визначається наказом командира
військової частини.
Встановлюється такий порядок утримання машин на тривалому зберіганні:
циліндри двигуна і прилади системи живлення законсервовані;
картери агрегатів і механізмів машин заповнені всесезонними або зимовими
робочо-консерваційними оливами та загерметизовані;
паливні баки машин з карбюраторними та дизельними двигунами утримуються
заповнені, а на машинах з карбюраторними двигунами які утримуються на
відкритих майданчиках не заправленими, їх внутрішні поверхні промиті та
оброблені моторною робочо-консерваційною оливою.
системи охолодження утримуються заповненими низькозамерзаючою
охолоджувальною рідиною. Допускається утримання систем охолодження
карбюраторних двигунів незаповненими на відкритих майданчиках;
акумуляторні батареї з машин зняті і зберігаються в акумуляторній, крім
випадків, коли особливими вказівками передбачається їх зберігання у
машинах;
колеса і підвіска автомобілів розвантажені (крім підвіски не
завантажених вантажних автомобілів);
гусеничні транспортери-тягачі МТ-ЛБ, ГТ-СМ, ГТ-Т та інші машини
корпусної конструкції загерметизовані методами “Напівчохол” або
“Заклейка”, кузови-фургони майстерень герметизуються методом “Заклейка”;
брезенти для укриття та індивідуальний комплект ЗІП зберігаються на
складі частини.
Крім того, під час зберігання машин на відкритих майданчиках:
тенти знімаються, пакуються та зберігаються у закритих приміщеннях;
машини з вантажними платформами встановлюються так, щоб забезпечити
невеликий схил до заднього борта, при цьому задній борт повинен бути
відкритим;
шини захищаються від прямої дії сонячних промінів захисним покриттям;
на скло у середині кабіни встановлюються щити із картону або іншого
світлонепроникного матеріалу; у тому випадку якщо машини мають штатні
зовнішні щити, з середини скло кабіни не захищається;
при наявності брезентів машини укриваються ними, при цьому тенти не
знімаються, шини захисним покриттям не покриваються і на скло з середини
кабіни щити не встановлюються.
2.6.2 Організація підготовки автомобільної техніки до зберігання
Постановка на тривале зберігання, переконсервація ТО машин, які
знаходяться на тривалому зберіганні, здійснюється, як правило, в літній
період під час річного ТО. Схема організації підготовки машин до
зберігання наведена у додатку 24.
Планування робіт щодо поставлення машин на зберігання повинно
проводитися з урахуванням виду зберігання машин та їх кількості,
працевтрат на поставлення однієї машини, наявності матеріально-технічних
засобів та методів, які застосовуються для консервації.
Постановку машин на зберігання організовує командир військової частини.
Про постановку машин на зберігання віддається наказ по частині.
На підставі наказу командира військової частини начальник автомобільної
служби військової частини складає план постановки автомобільної техніки
на зберігання.
На основі вказаного плану складається план-графік постановки машин на
зберігання.
Зміст наказу, плану та план-графіку постановки автомобільної техніки на
зберігання наведений у додатку 25.
Підготовка машин до зберігання проводиться силами підготовленого
особового складу із залученням спеціалістів ремонтних підрозділів та з
участю водіїв (обслуги) машин.
Вивчення особовим складом обсягу, послідовності виконання робіт та
правил безпеки під час підготовки машин до зберігання здійснюється на
практичних заняттях за планом частини.
Відповідальність за стан та підготовку машин до зберігання покладається
на командирів частин і підрозділів. Відповідальність за стан та
підготовку до зберігання автомобільних базових шасі покладається на
начальників родів військ і служб, яким вони підпорядковані.
Роботи щодо підготовки машин до зберігання, перевірку якості і повноту
їх виконання організовує заступник командира військової частини з
озброєння, начальники родів військ та служб (техніки, начальники складів
НЗ). Якість робіт щодо підготовки машин до тривалого зберігання
перевіряється поопераційним контролем, який здійснюється візуально і за
допомогою вимірювальних та діагностичних приладів.
На машини, які поставлені на тривале зберігання, складається акт
закладки матеріальних засобів.
Після завершення робіт щодо підготовки машин до тривалого зберігання
робиться відповідний запис у формулярі (паспорті) і картці машини
тривалого зберігання.
Машини, які підготовлені до короткочасного зберігання, перевіряються
командирами підрозділів, а ті, що підготовлені до тривалого зберігання
перевіряються комісією, призначеною командиром військової частини.
Машини, які поставлені на тривале зберігання під навісами і на відкритих
майданчиках, пломбуються (див. Додаток 5 до ст.2.1 12 Керівництва
зберігання автомобільної техніки та майна у Збройних силах України
стр.78).
Повноту і якість робіт щодо підготовки машин до зберігання, а також при
переконсервації вибірково перевіряє заступник командира частини з
озброєння (начальник автомобільної служби) військової частини
2.6.3 Організація утримання машин на зберіганні
Утримання машин на зберіганні включає: догляд, технічне обслуговування,
заміна шин, акумуляторних батарей, палива, мастильних та інших
експлуатаційних матеріалів, випробування, переконсервація і контроль
утримання машин під час зберігання. Схема організації утримання АТ на
зберіганні наведена у додатку 26.
Догляд за машинами короткочасного зберігання проводиться у години, що
відведені розпорядком дня та під час парково-господарчих днів, силами
штатних водіїв (обслуги) під керівництвом посадових осіб підрозділів.
Зміст робіт наведений у додатку 27.
Догляд за машинами тривалого зберігання проводиться в паркові або
парково-господарчі дні силами підрозділів зберігання (технічного
обслуговування) з таким розрахунком, щоб на кожній машині роботи
проводились один раз на рік.
Роботи виконуються під керівництвом посадових осіб підрозділів (частин).
Обсяг робіт, види і періодичність технічного обслуговування для машин
тривалого зберігання наведені у додатку 28.
Технічне обслуговування ТО-1з і ТО-2з проводиться в обсязі встановленого
переліку робіт Керівництвом із зберігання АТ та АМ у ЗС України. Під час
другого ТО-2з (через 4 роки зберігання) додатковим пуском двигуна на
місці зберігання і прокручуванням агрегатів (з вивішеними колесами) або
переміщенням машин уперед та назад перевірити працездатність агрегатів,
вузлів, приладів і механізмів з подальшим виконанням робіт щодо
консервації в обсязі, встановленому названим Керівництвом.
Терміни служби машин до РТО і обсяг робіт по кожній машині
установлюються інструкціями з регламентованого технічного
обслуговування.
Після виконання ТО-1з, ТО-2з і РТО робиться відмітка в паспорті
(формулярі) машин, у розділі VІІ “Технічне обслуговування машини”.
ТО акумуляторних батарей проводиться в терміни та в обсязі відповідно до
Інструкції про порядок утримання акумуляторних батарей. Забороняється
скорочувати обсяг робіт щодо технічного обслуговування і зменшувати час,
який відведено для ТО машин.
Проведення робіт щодо ТО машин тривалого зберігання, контроль за
технічним станом, заміна шин, акумуляторних батарей, експлуатаційних
матеріалів та переконсервація планується в плані-графіку технічного
обслуговування машин, річному і місячному планах експлуатації і ремонту
автомобільної техніки.
План-графік технічного обслуговування та випробування машин тривалого
зберігання розробляється у кожній частині на 10 років і кожен рік
коригується з урахуванням складу техніки, термінів поставлення та зняття
машин з тривалого зберігання, фактично проведених робіт на машинах в
попередні роки.
Випробування машин проводиться з метою визначення технічного стану
двигунів, основних агрегатів, систем і механізмів, перевірки якості та
ефективності робіт, які виконані під час поставлення автомобільної
техніки на зберігання, виконання та усунення відмов, пошкоджень та інших
дефектів. Випробування машин, як правило, проводиться під час перевірок
та інспектування військових частин, технічного обслуговування ТО-2з, під
час зберігання та переконсервації незагерметизованих машин. При цьому
кількість машин, що перевіряється визначає голова комісії і вона не
повинна перевищувати 10…15% від загальної кількості машин тривалого
зберігання.
Випробування машин можна здійснювати пуском двигуна на місці зберігання
або контрольним пробігом. Тривалість роботи двигуна на місці зберігання
не повинна перевищувати 30 хвилин влітку і 1 годину взимку. При
утриманні машин без палива живлення двигуна проводиться із додаткових
місткостей (каністр, бачків та ін.). Випробування машин контрольним
пробігом проводять на відстань 25 км для автомобілів та 15 км для
гусеничних машин.
Випробування проводиться, як правило, на машинах, які раніше не
перевірялися, пуском двигуна або контрольним пробігом, відповідно до
плану-графіка технічного обслуговування та випробування машин.
Для випробування машин, які укомплектовані сухозарядженими
акумуляторними батареями, використовуються приведені в робочий стан
резервні акумуляторні батареї.
Перед випробуванням проводиться розгерметизація корпусів (кузовів,
фургонів) гусеничних машин (майстерень), агрегатів, приладів
електрообладнання та трубок сапунування.
Після випробування машин перевіряється стан поверхонь, відновлюються
захисні плівки (покриття), проводиться консервація циліндрів двигуна,
герметизація агрегатів, приладів, корпусів (кузовів-фургонів) гусеничних
машин (майстерень).
Порядок переконсервації загерметизованих та незагерметизованих машин
наведений у додатку 29.
Контроль технічного стану машин на зберіганні посадовими особами частини
здійснюється зовнішнім оглядом, а також під час випробування машин.
Технічний стан машини під час випробування перевіряється з використанням
контрольно-вимірювальних приладів та переносних діагностичних засобів.
Основні заходи контролю наведені у додатку 30.
Огляд машини тривалого зберігання посадовими особами здійснюється
відповідно до графіка, який розробляється ЗКО (начальником автомобільної
служби) військової частини на рік. Графік огляду затверджується
командиром частини.
2.6.4 Організація робіт з підготовки машин до використання після
зберігання
У всіх випадках знімання машин з короткочасного та тривалого зберігання,
віддається наказ по частині, в якому вказується: підстава для зняття,
кількість знятих машин за марками та номерами, з якою метою та на який
термін вони знімаються зі зберігання заплановані витрати моторесурсів.
Номер та дата наказу записуються в формуляр (паспорт) машин. Підстави
для зняття зі зберігання наведені у додатку 31.
Роботи щодо знімання машин зі зберігання здійснюються водіями
(механіками-водіями) за участю екіпажів під керівництвом підрозділів за
технологічним процесом, рекомендованим Керівництвом із зберігання АТ та
АМ у ЗС України.
Під час знімання машин з тривалого зберігання в умовах обмеженого часу
роботи виконуються у дві черги.
У першу чергу виконуються роботи, які забезпечують вихід машин із парку
та безаварійну їх експлуатацію. У районі зосередження або на привалах
виконуються роботи другої черги. Зміст робіт наведений у додатку 32.
Нормативні показники щодо знімання машин зі зберігання встановлені
наказом Міністра оборони України та відповідними плануючими документами.
У всіх випадках машини повинні бути приведені у готовність до
використання в мінімально стислі терміни. Заходи щодо скорочення
термінів приведення машин у готовність наведені у додатку 33.
2.6.5 Загальні положення із транспортування автомобільної техніки
Транспортування військової автомобільної техніки здійснюється згідно
Настанови з перевезення військ.
Кожному військовому ешелону, військовій команді та військовому
транспорту органом військових сполучень, що планує перевезення,
надається номер, який не змінюється від пункту формування до пункту
призначення. Перевезення військової частини (підрозділу) організує
командир разом з органами військових сполучень.
Перед транспортуванням в військовій частині (підрозділі) розробляються:
розрахунок на перевезення військової частини (підрозділу) залізничним
транспортом; потреба в завантажувально-розвантажувальних пристосуваннях
та матеріалах для кріплення військової техніки військових ешелонів на
залізничному рухомому складі (оформлюється додатком до розрахунку на
перевезення); заявка на завантаження військового ешелону; план
завантаження військового ешелону.
Вихідними даними для розрахунку на перевезення військової частини є:
чисельність особового складу, кількість, маса і габарити техніки
підрозділів; норми розміщення особового складу у вагонах; маса і довжина
потягу з військовим ешелоном; основні характеристики транспортних
засобів, що використовуються для перевезення військ; наявність сил та
засобів для всіх видів забезпечення; відстань, умови та особливості
перевезення.
З отриманням завдання на перевезення залізницею штабом частини
узгоджується з органами військових сполучень порядок завантаження та
направляється військовому коменданту на шляхах сполучень заявка на
завантаження і розрахунок на перевезення, уточнюється у нього номери
військових ешелонів, отримуються вказівки щодо місць завантаження,
шляхах підходу до них, строках завантаження (початок, кінець) кожного
ешелону.
Військовий ешелон приступає до завантаження за командою начальника
ешелону та у відповідності з планом завантаження. Завантаження ешелону
вважається закінченим по закінченню кріплення та маскування ОВТ на
залізничному рухомому складі та оформлення транспортних документів на
перевезення військового ешелону.
Після завантаження складаються наступні документи:
акт на перевантаження негабаритної техніки (при необхідності);
маршрутний лист;
залізнична накладна та інші залізничні документи;
опис ОВТ, що перевозиться (для начальника варти в разі його наявності);
квитанції дорожніх відомостей за кількістю накладних;
опис знімального військового обладнання.
Начальник військового ешелону (відправник військового транспорту) або
його представник в товарній конторі, а де її нема – у начальника станції
заповнює залізничні накладні та інші документи. Крім того, начальник
військового ешелону у маршрутному листі та залізничній накладній, а
представник відправника військового транспорту в опису, що вручає
начальнику варти, і в накладній роблять запис про те, що ОВТ розміщенні
та закріплені на залізничному рухомому складі правильно, стопорні і
фіксуючі пристрої справні та приведені в положення, що виключає
розвертання (повертання) або відхилення окремих частин і вузлів ОВТ та
опломбовані. Після оформлення вказаних документів начальнику військового
ешелону видаються квитанції шляхових відомостей за кількістю накладних
та один екземпляр опису знімального військового обладнання.
В шляху слідування повинно вестись постійне стеження за станом кріплення
ОВТ. При виявленні зміщення або порушення кріплення вантажу ешелон
(транспорт) повинен бути затриманий для усунення недоліків.
Розвантаження ешелону може здійснюватися як на станції призначення, так
і в тимчасових перевантажувальних районах. Розвантаження починається за
командою начальника ешелону.
Начальник ешелону після здачі військового обладнання, що може бути
знятим, оформлює (розкредитовує) транспортні документи на ешелон в
товарній конторі, а там де її нема, у начальника станції, розписується в
дорожніх відомостях та оформлює вимогу – накладну (форма 2) за
перевезення вантажних вагонів. Начальнику ешелону вручаються накладні на
ешелон з календарним штемпелем станції розвантаження. Ці документи
підлягають здачі в штаб військової частини.
2.6.6 Розміщення автомобільної техніки на залізничному рухомому складі
В залежності від маси, розмірів та конструктивних особливостей техніка
може бути розміщена на платформах (в напіввагонах) горизонтально або в
похилому стані.
Борти платформ, люки та двері напіввагонів повинні бути закриті і
закриті на запори, якщо це можливо за конструктивними особливостями
техніки, що перевозиться. Допускається борта платформ не закривати на
запори, а закріпляти в вертикальному положенні.
При перевезенні техніки, що не розміщується в межах підлоги платформ
(напіввагонів), торцеві борти платформ опускаються на кронштейни; секції
бокових бортів опускають і закріплюють за кільця на повздовжніх балках,
а при відсутності кілець ув’язують проволокою діаметром не менш 4 мм.
Двері напіввагонів відкривають до упорів та закривають. Техніка не
повинна опиратися на відкинуті борти платформ.
Вихід окремих елементів техніки за межі лобового брусу вагона не повинен
перевищувати 400 мм. Техніка, що виходить за межі лобового бруса більш
ніж на 400 мм, перевозиться на зчепах вагонів з опорою на один або два
вагони.
При завантажені на зчеп можливі два варіанти розміщення машин:
колісна машина може встановлюватися над зчепленням вагонів, при цьому
колеса заднього (заднього і середнього) мосту повинні знаходитися у
межах підлоги одного вагону, колеса переднього моста – сусіднього
вагону:
гусенична або колісна машина може встановлюватися на одному вагоні, а
частини її (ствол, стріла крана та таке інше) виходити за межі лобового
бруса більш ніж на 400 мм, що не потребує прикриття, іншим вагоном.
Над зчепленням вагонів не дозволяється встановлювати гусеничні машини,
машини з небезпечними вантажами, автоцистерни та іншу техніку з
резервуарами, залитими легкоспалахуючими рідинами або стислим газом,
колісні машини з числом осей більш трьох, колісні крани, екскаватори та
майстерні (рухомі засоби ремонту і ТО).
При установці техніки над зчепом вантажовідправник на бокових бортах
платформ (напіввагонів) зчепа з обох сторін робить надписи “Зчеп не
роз’єднувати”, рукоятки розчіпних важелів автозчепу закріплюють в
гніздах кронштейнів м’яким дротом в положенні, що виключає розчеплення.
Маса завантаженої техніки не повинна перевищувати вантажопідйомності
платформ (напіввагонів) з урахуванням перевантаження, що допускається.
Візки вагонів повинні бути завантаженими рівномірно. Якщо це неможливо,
то допускається, що різниця в завантаженні візків шестивісних вагонів не
повинна перевищувати 15 т, восьмивісних – 20 т. Одночасно необхідно щоб
навантаження, яке передається на кожен візок цих вагонів, не
перевищувало половини вантажопідйомності, встановленої для вагонів
даного типу з урахуванням перевантаження, що допускається.
Порожні вантажні автомобілі можуть розміщатися на платформі (в
напіввагоні) або над зчепами із них в похилому положенні. Завантаження
автомобілів в похилому положенні виконується своїм ходом з використанням
в’їздних трапів, автомобільними та залізничними кранами,
автонавантажувачами з крановими стрілами та комбінованим способом. Задні
борти усіх автомобілів, за виключенням встановлених останніми, повинні
бути відкритими та закріпленими.
При завантаженні автомобілів різних марок машини з більш широкими
кузовами встановлюються попереду автомобілів, що мають кузова меншої
ширини. Автомобілі встановлюють симетрично повздовжньої вісі платформ
(напіввагонів) з додержанням установлених мінімальних зазорів між ними.
Для зручності розвантаження останній автомобіль на зчепі повинен бути
встановлений горизонтально. Паливні баки усіх похило завантажених
автомобілів можуть бути залиті пальним не більш як на одну третину.
Для розміщення та закріплення техніки застосовують дротяні розтяжки
(ув’язки, обв’язки), дерев’яні упорні та бокові бруски, дерев’яні
вкладиші, підкладки, прокладки, розпірні бруски, стійки, цвяхи, скоби, а
також стандартне кріплення багаторазового використання (УМК, шпори,
упорні башмаки, струбцини – розтяжки, струбцини, табельні розтяжки).
Порядок забезпечення засобами кріплення та їх застосування визначається
Настановою з перевезення військ.
2.6.7 Особливості закріплення АТ на рухомому залізничному транспорті
Закріплення на платформах гусеничних машин з справними гальмовими
системами та ходовою частиною, розташуванням центру мас над підлогою
платформ не вище 1,5 м здійснюється одним із наступних способів:
універсальними багатообертовими кріпленнями; металевими шпорами;
дерев’яними упорними брусками та дротовими (табельними) розтяжками;
металевими упорами та дерев’яними вкладишами; дерев’яними упорними
брусками та вкладишами; струбцинами – розтяжками та струбцинами.
Всі способи закріплення, крім закріплення дерев’яними упорними брусками
та вкладишами, застосовують при транспортуванні техніки в складі
військових ешелонів, а також окремих транспортів з вартами. Закріплення
дерев’яними упорними брусками та вкладишами застосовують при перевезенні
техніки тільки військовими ешелонами, при цьому повздовжні борти
платформ повинні бути закриті.
Перед завантаженням техніку приводять у положення для транспортування
залізницею у відповідності до інструкції з експлуатації.
Гусеничні машини, маса яких перевищує половину вантажопідйомності
платформ з урахуванням перевантаження, що допускається, перевозяться по
одній одиниці на платформі. Гусеничні машини встановлюють симетрично
подовжній вісі платформи. Звисання гусениць з обох сторін платформи
повинен бути однаковим (допускається різниця не більш 40 мм).
Кожна одиниця гусеничної техніки, що завантажена та закріплена на
платформі одним з перелічених способів, повинна бути поставлена на
передачу заднього ходу та загальмована. Важіль коробки передач та педаль
гальма після цього пломбують. Важіль подачі палива встановлюють в
нульове положення.
Колісні автомобілі на платформах можуть перевозитися встановленими як
горизонтально так і похило.
Закріплення на платформах колісних машин встановлених горизонтально може
виконуватись одним з наступних способів: універсальними багатообертовими
кріпленнями; дерев’яними упорними брусками та дротовими (табельними)
розтяжками; дерев’яними упорними та боковими брусками.
Перший та другий способи застосовують при перевезенні в складі
військових ешелонів і транспортів колісних машин масою окремих одиниць
до 40 т при наявності надійно діючої гальмової системи та справної
ходової частини. Другий спосіб застосовують крім цього для закріплення
машин без гальм масою окремих одиниць до 10 т.
Третій спосіб застосовують при перевезенні на платформах із закритими
бортами колісних машин масою окремих одиниць до 12 т при наявності у них
надійно діючої гальмової системи та справної ходової частини та тільки у
складі військових ешелонів.
Забороняється закріпляти за третім способом причепи, напівпричепи,
автопотяги, автокрани, автомобілі з чотирма та більше осями, а також
автомобілі з резервуарами, що залиті легкоспалахуючими рідинами або
стислими газами, а також з небезпечними вантажами.
Всі три способи можуть застосовуватися для колісних машин, що мають
висоту центра маси над підлогою платформи не більш 1,7 м.
Машини встановлюють симетрично подовжній вісі платформи і закріплюють
тільки після остаточної їх установки. Кожна завантажена на платформу
машина повинна бути поставлена на нижчу передачу і загальмована. У
автомобіля з двома – трьома ведучими мостами, встановленого над
зчепленням, передній міст виключається.
Закріплення колісних машин за першим способом масою окремих одиниць до
15 т виконують одним комплектом УМК-1К, масою 15,1 … 26,0 т – одним
комплектом УМК-2К, а масою понад 26 т – двома комплектами УМК-2К. За
другим способом закріплення техніки масою до 24 т виконується чотирма
дротовими (табельними) розтяжками та масою від 24,1 до 40 т – вісьмома
розтяжками. В залежності від маси машин та їх конструктивних
особливостей колеса підклинюють чотирма або вісьмома дерев‘яними
упорними брусками.
За третім способом закріплення колісних машин типові упорні бруски, що
підклинюють колеса, укладають довшою стороною вздовж платформи, а бокові
– впритул до бокової поверхні покришок передніх і задніх коліс з
зовнішньої або внутрішньої сторони (при завантажені над зчепами платформ
бокові бруски у передніх коліс укладаються з зазором 20…30 мм від
бокових поверхонь коліс.
Автопотяги (автотягачі сідельного типу з напівпричепами) можуть бути
закріплені двома способами: упорами УМК; упорними брусками та
розтяжками.
Автопотяг, що перевозиться в зчепленому стані, слід розглядати та
закріпляти як дві самостійні одиниці. Автопотяг в залежності від його
розмірів розташовують на одній платформі або на зчепі двох платформ. Над
зчепленням платформ розташовують автотягач, або автотягач закріплюють
повністю на одній платформі, а напівпричіп – на другій таким чином, щоб
балансирний візок напівпричепа мав вільне повздовжнє переміщення.
Автомобілі, що завантажені на платформи в похилому положенні,
закріплюють упорами УМК або дерев‘яними упорними брусками та дротовими
(табельними) розтяжками.
Передні колеса похило завантаженого автомобіля доцільно розміщувати над
поперечними брусками кузова автомобіля, що стоїть попереду
Колісну техніку (автомобілі, причепи, напівпричепи та інше) закріплюють
при перевезенні в напіввагоні шістьома дротовими розтяжками. Крім того,
суміжні машини ув‘язують між собою двома горизонтальними ув‘язками.
Машини в цьому випадку обов‘язково повинні бути загальмовані. Схема
завантаження транспортних засобів на залізничні платформи наведена у
додатку 34.
2.6.8 Технічне обслуговування машин в ході транспортування
Перед транспортуванням техніки залізницею необхідно виконати наступні
роботи:
повністю заправити паливні баки паливом, за винятком машин, які
транспортуються похилим способом;
заправити ємності паливозаправників на 100% або повністю звільнити;
привести навісне устаткування в транспортне положення;
закрити колісні крани, борти;
знизити тиск в шинах майстерень рухомих засобів ремонту і ТО,
радіостанцій та інших машин з кузовами-фургонами до 0,05 МПа (0,5
кГс/см2);
натягнути гусеничні ланцюги для їзди дорогами з твердим покриттям.
При транспортуванні автомобільної техніки залізницею на зупинках
виконується контрольний огляд, при якому перевіряється надійність
кріплення машин, герметичність систем двигуна, цілісність пломб,
комплектність машин, стан укривочних брезентів, засобів маскування.
В перебігу транспортування призначаються спостерігачі із складу
ремонтно-евакуаційних груп або водіїв, які стежать за станом
автомобільної техніки в процесі руху ешелону та на зупинках.
На одній з найближчих зупинок перед станцією розвантаження за вказівкою
начальника ешелону водії готують свої машини до розвантаження. Вони
виконують заправку водою (якщо вона зливалася), підігрів в зимовий час
та опробування двигуна (дотримуючись при цьому правил пожежної безпеки).
Знімати кріплення з техніки до прибуття ешелону в пункт розвантаження
забороняється.
Після транспортування машини розвантажуються та розосереджуються в
районі збору, де усувають несправності, виконують доукомплектування,
дозаправлення ПММ, водою та проводять роботи з підготовки ВАТ до
використання.
При перевезенні повітряним транспортом паливні баки заправляються
паливом тільки на 90%, тиск в шинах не повинен бути вище норми. При
польоті на висоті п’яти тисяч метрів та більше система охолодження
заправляється низькозамерзаючою охолоджувальною рідиною.
Транспортування машин автомобільним транспортом методом буксирування
здійснюється у відповідності з Правилами дорожнього руху.
3. Організація ремонту автомобільної техніки
3.1 Види ремонту автомобільної техніки
В залежності від характеру пошкоджень (несправностей) та трудомісткості
робіт по їх усуненню встановлені наступні види ремонту: для автомобілів,
гусеничних машин та тракторів – поточний, середній капітальний та
регламентований; для агрегатів та причепів – поточний і капітальний.
В Збройних Силах України прийнята система ремонту машин, при якій
середній і капітальний ремонт планується згідно встановленим
міжремонтним пробігам, регламентований ремонт через 12-15 років служби
(див. додаток 36), а фактична потреба в ремонті встановлюється в
залежності від технічного стану машини.
Поточний ремонт машини полягає в усуненні несправностей шляхом заміни
або ремонту несправних деталей, механізмів, приладів, а також у
виконанні необхідних регулювальних, кріпильних, зварювальних,
слюсарно-механічних та інших ремонтних робіт. При поточному ремонті
машин допускається заміна окремих агрегатів, в тому числі одного
основного, крім кузова легкового автомобіля (автобуса), корпусу або рами
машини, а для багатовісних автомобілів – також двигуна та
гідромеханічної передачі.
Середній ремонт машини полягає в заміні або капітальному ремонті не
менше двох і не більше половини основних агрегатів, крім кузова
легкового автомобіля (автобуса), корпусу або рами машини. При цьому
обов’язково перевіряється технічний стан і при необхідності виконується
поточний ремонт інших агрегатів, механізмів та приладів, а також
регулювальні, кріпильні, зварювальні, слюсарно-механічні та інші
ремонтні роботи та технічне обслуговування машин з метою відновлення
ресурсу всіх агрегатів і машини в цілому до чергового капітального
ремонту (або списання).
Капітальний ремонт машини полягає в її повному розбиранні, заміні або
капітальному ремонті всіх агрегатів, механізмів, приладів та зношених
деталей, збірці та випробуванні у відповідності з технічними умовами на
капітальний ремонт машин. Капітальний ремонт повинен забезпечувати
відновлення міжремонтного ресурсу машини до чергового середнього ремонту
у відповідності зі встановленими нормами.
Регламентований ремонт машини полягає в перевірці її технічного стану,
заміни деталей термін служби яких менше міжремонтного ресурсу машини,
масел, мастил та спеціальних рідин, в проведенні регулювальних,
кріпильних, рихтувальних, зварювальних, малярних та інших ремонтних
робіт, випробуванні машини та її агрегатів.
Обсяги регламентованого ремонту і переліки деталей які підлягають при
цьому обов’зковій заміні визначаються інструкціями та керівництвом по
регламентованому ремонту кожної марки машини.
Поточний ремонт агрегату полягає в його частковому розбиранні, заміні
або ремонті окремих зношених та пошкоджених механізмів, деталей (крім
базових) і проведення необхідних регулювальних, кріпильних робіт.
Капітальний ремонт агрегату полягає в його повному розбиранні, заміні
або ремонті всіх зношених та пошкоджених деталей, збірці та випробуванні
у відповідності з технічними умовами на капітальний ремонт агрегатів.
Ремонт деталей полягає в усуненні дефектів шляхом проведення слюсарних,
ковальських, зварювальних, термічних, механічних, електролітичних та
інших робіт, в результаті виконання яких геометрична форма, розміри
деталі та її механічні властивості приводяться у відповідність з
вимогами технічних умов на ремонт деталей.
3.2 Норми напрацювання (строки служби) автомобільної техніки до ремонту
і списання та порядок їх застосування
Експлуатація автомобільної техніки здійснюється у межах норм (строків
служби) їх напрацювання, які на мирний час визначаються “Керівництвом по
визначенню норм напрацювання (строків служби) до ремонту та списання
автомобільної техніки ЗС України”, введеним у дію наказом МО України від
16.03.94 р. №70.
Встановлені норми напрацювання (строки служби) є мінімальними. Машини,
агрегати, автомобільні шини, акумуляторні батареї (АБ) і автомобільне
майно, які відпрацювали встановлену норму напрацювання (строк служби) до
ремонту або списання, але за своїм технічним станом придатні до
експлуатації, підлягають подальшому використанню до граничного їх стану
(спрацювання).
Норма напрацювання до списання автомобілів, автобусів, спеціальних
колісних шасі та тягачів визначається загальним пробігом з початку
експлуатації до другого капітального ремонту (КР) з урахуванням їхнього
технічного стану та вироблення встановлених норм напрацювання для машин,
які пройшли КР.
Напрацювання до КР та списання різних модифікацій машин вираховується за
нормами, встановленими для відповідних базових машин.
Під час середнього чи капітального ремонту ОВТ може здійснюватися СР чи
КР засобів рухомості озброєння незалежно від напрацювання (строку
служби).
Напрацювання до ремонту чи списання машин, спеціальне обладнання яких
приводиться в дію від їх двигунів, вираховується з урахуванням роботи
цих двигунів. При цьому одна година роботи двигуна становить: для
автомобілів – до 25 км пробігу; для автомобілів навчальної групи – 20 км
пробігу; для пожежних автомобілів – до 50 км пробігу; для гусеничних
машин, спеціальних колісних шасі та тягачів – 15 км пробігу; для
тракторів гусеничних – 5 км пробігу; для тракторів колісних – 10 км
пробігу.
Норми напрацювання машин до КР чи списання, що встановлені
“Керівництвом… “, можуть коригуватися (знижуватися) за коефіцієнтами в
залежності від: категорії дорожніх умов експлуатації (тільки для
автомобілів) – К1; природно-кліматичних умов К2; типів машин та
характеру їх використання – К3. Значення коефіцієнтів наведені в
таблицях 8…10 “Керівництва…”
Підсумковий коефіцієнт коригування норм напрацювання до КР чи списання К
визначається перемноженням коефіцієнтів К1, К2, К3. Відкоригована норма
напрацювання до КР та списання АТ не повинна бути менше 60% від
установлених норм (додаток 36).
Строки служби до регламентованого технічного обслуговування (РТО),
регламентованого (РР) ремонту автомобільної техніки, яка
використовується з обмеженою витратою ресурсу чи перебуває на
зберіганні, встановлюється “Руководством по РТО, РР и доработке
(модернизации) подвижного вооружения и военной техники”, введеного в дію
наказом МО від 02.08.80 р. №5.
3.3 Порядок здачі автомобільної техніки в ремонт та отримання її з
ремонту
Машина направляється в середній, капітальний, регламентований, (агрегат
в капітальний) ремонт у всіх випадках за результатами технічного огляду
та перевірки паспорта (формуляра) машини (агрегату) комісією військової
частини:
після відпрацювання машиною (агрегатом) встановленої норми міжремонтного
ресурсу або строку служби;
у випадку передчасного виходу машини (агрегату) з ладу в результаті
катастроф, аварій та інших причин.
У випадку потреби технічний огляд виконується з відкриттям окремих
агрегатів.
В результаті огляду встановлюється можливість продовження експлуатації
машини (агрегату), потреба в ремонті або неможливість (чи недоцільність)
подальшого використання машини (агрегату), про що складається акт
технічного стану.
У випадку коли машина не потребує ремонту, встановлюється додаткова
норма пробігу до постановки її в ремонт.
При виході машини в середній ремонт перераховуються окремі агрегати, які
потребують капітального ремонту (заміни).
У випадку передчасного виходу машини (агрегату) з ладу (за винятком
бойових пошкоджень) командир військової частини зобов’язаний протягом
трьох діб назначити розслідування, встановити причини, притягнути
винуватців до відповідальності і вжити заходи до суворого виконання
правил експлуатації машин.
Рішення про заміну агрегату, що передчасно потребує капітального ремонту
(при поточному або середньому ремонті машини), приймається начальником
відділу логістики-заступником командира з’єднання (начальником АС).
Машини, що потребують середнього, капітального, регламентованого,
(агрегати – капітального) ремонту, направляються в ремонтні частини
(підрозділи) за нарядами, що видаються начальниками, яким ці ремонтні
частини (підрозділи) підпорядковані. В ремонтні частини центрального
підпорядкування наряди видаються начальником автомобільного центрального
управління ГУЛ КСП ЗС України у відповідності з річним планом ремонту.
Для отримання наряду на ремонт командир військової частини в
п’ятидобовий строк з дня виходу машини (агрегату) з ладу подає в вище
стоячий орган автомобільної служби клопотання з додаванням акту
технічного стану в двох примірниках, формуляра (паспорта) машини,
заповненого за станом на останній день її роботи, і довідки про
розслідування причин та вжитих заходах, якщо машина (агрегат) вийшла з
ладу раніше встановленого строку.
Наряд на ремонт виписується в чотирьох примірниках. Перший і третій
примірники з додаванням до них одного примірника акту технічного стану
машини (агрегату) передаються в ремонтну частину і служать підставою для
приймання машини (агрегату) в ремонт, другий – відправляється у
військову частину, четвертий – разом з актом технічного стану машини
(агрегату) зберігається в автомобільній службі, що видала наряд. Після
виконання ремонту третій примірник наряду надається ремонтною частиною в
автомобільну службу, що видала наряд, як донесення про виконану роботу.
В нарядах вказують строки здачі машини (агрегатів) в ремонт.
При відправці машин в ремонт залізницею з виписуванням наряду планується
залізничний транспорт, час подачі якого повідомляється з’єднанню
(частині).
Якщо машина підлягає середньому ремонту в ремонтному підрозділі своєї
військової частини, то підставою приймання її в ремонт служить дозвіл
заступника командира військової частини з озброєння на акті технічного
стану машин з вказівкою виду та терміну ремонту. Наряд на ремонт в цьому
випадку не виписується.
Відправку машин (агрегатів) в ремонт заступник командира військової
частини з озброєння (начальник автомобільної служби). Роботи з
підготовки машин до відправки виконуються в підрозділах.
Всі машини (агрегати), що відправляються в середній і капітальний
ремонт, повинні відповідати вимогам державних стандартів або технічним
умовам на здачу їх в ремонт.
При необхідності проводиться їх спеціальна обробка.
Забороняється перед відправкою машини (агрегату) в ремонт заміняти
агрегати, механізми, прилади, деталі і шини непридатними до
використання.
Укомплектування машин, що здаються в ремонт (видаються з ремонту),
шинами та ЗІП виконується у відповідності з діючими державними
стандартами або технічними умовами на здачу в ремонт (видачу з ремонту)
машин.
Машини, здані в ремонт, залишаються в списках військової частини і
підлягають поверненню їй після ремонту.
Агрегати відправляються в ремонт (з ремонту) в упаковці (тарі), що
забезпечує їх збереження. Відправка агрегатів на автомобілях
допускається без упаковки. В цьому випадку укладка агрегатів повинна
забезпечити їх збереження. Двигуни перевозяться на спеціальних
підставках.
Для доставки, здачі машин в ремонт, приймання з ремонту від військової
частини, як правило, назначається здавальник (приймальник) і при
необхідності команда супроводження.
При відправці десяти і більше автомобілів або п’яти і більше гусеничних
машин (багатовісних автомобілів) начальником команди призначається
офіцер.
Здавальник (приймальник) – представник військової частини зобов’язаний:
знати технічний стан і комплектність машин що здаються (приймаються),
порядок здачі машин в ремонт і приймання з ремонту; ознайомитися з
державними стандартами або технічними умовами на здачу в ремонт машин та
видачу їх з ремонту; організувати охорону машин, що здаються в ремонт
(прийнятих з ремонту); приймаючи від підрозділів машини, які підлягають
відправки в ремонт, перевіряти їх технічний стан, комплектність та
відповідність актам технічного стану і нарядам; на кожну машину, яка
здається в ремонт, мати наряд на ремонт, акт технічного стану і паспорт
(формуляр); здати машини в ремонт або прийняти з ремонту, доповісти про
виконання завдання заступнику командира військової частини з озброєння
(технічної частини, начальнику автомобільної служби) і передати йому
документи; якщо машини в дорозі піддалися зараженню, прийняти міри по їх
спеціальній обробці, а прибувши в ремонтну (військову) частину,
терміново доповісти про це командиру частини.
Командир частини повинен організувати спеціальний контроль машин
(агрегатів) і при необхідності спеціальну обробку.
Відправка автомобілів в капітальний ремонт та з ремонту на відстань до
200 км при наявності доріг з твердим покриттям проводиться, як правило,
своїм ходом або на буксирі.
Машини і агрегати, що прибули залізничним (річковим, морським)
транспортом, приймаються в ремонт представником ремонтної частини в
присутності здавальника, а у випадку його відсутності – представника
залізниці (пароплавства) з оформленням встановлених документів.
Відвантаження машин (агрегатів) і доставка їх з залізничної станції (з
порту) в ремонтну частину здійснюється силами ремонтної частини.
Машини (агрегати) приймаються в ремонт представником ремонтної частини у
відповідності з державними стандартами або технічними умовами на здачу в
ремонт і видачу з ремонту машин (агрегатів). При здачі машини (агрегату)
в капітальний ремонт складається приймально-здавальний акт в трьох
примірниках.
При виявленні некомплектності, підміни агрегатів (деталей) або інших
розбіжностей з записами в акті технічного стану машини (агрегату)
представник ремонтної частини робить про це докладний запис в
приймально-здавальному акті. Запис завіряється підписами здавальника і
приймальника та печаткою ремонтної частини. При відсутності здавальника
приймально-здавальний акт складається з участю незаінтересованої
сторони.
Перший і третій примірники приймально-здавального акту разом з нарядом,
формуляром (паспортом) залишаються в ремонтній частині, другий примірник
акту вручається здавальнику (або висилається військовій частині) з
вказуванням терміну повернення машини (агрегату) з ремонту.
При перевірці технічного стану машин, що надходять в ремонт, може
проводитись випробування їх пробігом (до 0.5 км) та відкриття окремих
агрегатів машини.
Машини (агрегати), що не відповідають вимогам державних стандартів або
технічних умов, в ремонт не приймаються. Вони, як виняток, можуть бути
прийняті на тимчасове зберігання. В цих випадках в
приймально-здавальному акті вказується причини відмовлення в прийомі в
ремонт та всі три примірника акту залишаються в ремонтній частині.
Здавальнику видається на руки або висилається у військову частину
повідомлення про відмовлення в прийомі машини (агрегату) в ремонт.
командир військової частини вживає заходи до завершення здачі машин
(агрегатів) в ремонт.
Винуватці в не задовільній підготовці машин (агрегатів) до здачі в
ремонт, що викликала необґрунтовані витрати сил і засобів, несуть
відповідальність у встановленому порядку.
У випадку якщо протягом 30 діб здача машини (агрегату) не буде
завершена, командир ремонтної частини доповідає про це начальнику, що
видав наряд на ремонт, для вжиття заходів.
Відремонтовані машини видаються військовим частинам через приймальників,
які викликаються сповіщеннями командира ремонтної частини.
Для отримання відремонтованих машин приймальник повинен мати другий
примірник приймально-здавального акту (акту технічного стану – при
отриманні машини з середнього ремонту), по якому машина була здана в
ремонт, і довіреність частини.
Відремонтовані машини видаються з ремонту у відповідності з державними
стандартами або технічними умовами на видачу машин з ремонту.
Приймальник перевіряє відремонтовану машину пробігом в межах,
передбачених технічними умовами, і проводить випробування спеціального
обладнання, якщо воно підпало ремонту.
Видача машин з ремонту оформлюється розпискою приймальника в акті
приймання відремонтованої машини.
Один примірник акту видається приймальнику разом з інструкцією по
обкатці машин і паспортом (формуляром) машини.
У паспорт (формуляр) вносяться записи: вид ремонту, основні агрегати,
які були замінені при середньому ремонті, номери шасі і двигуна. Розміри
циліндрів і шийок колінчатого вала двигуна записуються в паспорт
(формуляр) двигуна, що додається до формуляру (паспорту) машини.
Записи в паспорті (формулярі) завіряються підписом і печаткою ремонтної
частини.
Ремонтна частина заправляє машини, що видає, змащувальними матеріалами
та спеціальними рідинами до норми, а паливом – в межах встановлених
норм.
При відправці машин з ремонту залізничним (річковим, морським)
транспортом транспортування їх до станції (порту) навантаження і їх
завантаження виконується силами ремонтної частини.
При відправці відремонтованих машин (агрегатів) залізничним (річковим,
морським) транспортом без здачі їх приймальникам командир ремонтної
частини одночасно направляє військовій частині поштою акти приймання
відремонтованих машин (агрегатів) та заповнені формуляри (паспорти).
Військові частини на машини (агрегати), отримані залізничним (річковим,
морським) транспортом без приймання в ремонтній частині, висилають в
триденний строк в ремонтну частину підтвердження про отримання машин
(агрегатів).
Ремонт машин (агрегатів) виробляється у відповідності з технологічною
документацією, що передбачає визначену послідовність робіт, встановлену
для даного виду ремонту.
Технологічний процес ремонту машин встановлюється в ремонтній частині
(підрозділі) з врахуванням типової схеми, особливостей розташування та
інших умов роботи.
4. Порядок забезпечення автомобільної технікою та майном
4.1 Організація забезпечення військових частин автомобільною технікою і
автомобільним майном.
Загальні положення.
Забезпечення Збройних Сил України автомобільною технікою та майном
покладене на Департамент ресурсного забезпечення МО України, який є
фондоутримувачем АТ і АМ Міністерства оборони України. Забезпечення АТ і
АМ здійснюється згідно за Положенням про порядок постачання ЗС України
АТ і АМ та Положенням про укомплектування АТ запасними частинами,
інструментом і приладдям та забезпечення військових частин парковим
устаткуванням.
Постачання військових частин АТ і АМ включає:
обґрунтоване своєчасне витребування і одержання АТ і АМ, яких не
вистачає;
зберігання АТ і АМ на складах, базах, їх розподіл, видача, облік та
перевезення;
збирання придатних до використання агрегатів, вузлів і деталей із
списаних машин, а також децентралізована заготівля майна, виготовлення
та реставрація запасних частин на автомобільних підприємствах та
авторемонтних військових частинах, реставрація зношених шин,
використання виготовлених і реставрованих запасних частин і
автомобільних шин;
правильне використання коштів, що відпускаються на придбання майна і
контроль за раціональним використанням техніки та майна за призначенням;
заходи щодо виявлення, перерозподілу та реалізації надлишкових АТ і АМ.
Ефективне вирішення завдань забезпечення військ АТ і АМ нерозривно
пов’язане з такими важливими і відповідальними напрямками діяльності АС,
як організація списання, обліку і звітності матеріальних засобів.
Причому складність в організації обліку і звітності полягає в
необхідності нововведення бухгалтерського обліку ОВТ ЗС України
інтегрованого в єдину систему загальнодержавного бухгалтерського обліку
(п. ХХ Посібника).
За технічним (якісним) станом АТ і АМ поділяються на п’ять категорій
(додаток 37).
З першої категорії до другої автомобільна техніка переводиться після
відпрацювання машинами встановленого строку служби (пробігу) (дод.37),
про що зазначається у паспортах машин. Акти технічного стану при цьому
не складаються. Переведення автомобільної техніки та майна з другої
категорії до четвертої включно здійснюється за актами технічного стану,
затвердженими командиром військової частини. Акти технічного стану
переведення до п’ятої категорії (списання) затверджуються посадовими
особами, яким надається право на списання відновленої техніки (додаток
38).
Переведення автомобільної техніки чи майна до нижчої категорії у зв’язку
з неправильним зберіганням або використанням проводиться згідно з
матеріалами розслідування.
Крім того, у Міністерстві оборони України з метою підвищення бойової
готовності частин та з’єднань, систематизації ОВТ, визначення їх
технічного стану, запасу ресурсу та прийняття рішення щодо подальшої
експлуатації, відчуження та утилізації, автомобільна техніка
розподіляється за наступними групами:
група 1 – перспективні вироби автомобільної техніки, нові або
модернізовані, що знаходяться в експлуатації, придатні до використання
за призначенням;
група 2 – непрацездатні вироби автомобільної техніки або які
відпрацювали ресурс до наступного планового ремонту (СР, КР, РР),
морально застарілі, що мають перевищені терміни експлуатації, для
приведення яких у працездатний стан (переведення у групу 1 або для
відчуження) необхідні незначні матеріальні та фінансові ресурси, які не
перевищують вартості КР;
група 3 – непрацездатні та непридатні до бойового використання зразки
автомобільної техніки, відновлення або модернізація яких економічно
неможлива або недоцільна. Ці зразки автомобільної техніки підлягають
утилізації.
До перспективних зразків автомобільної техніки відносяться зразки, що
передбачається утримувати на озброєнні у ЗС України до 2010 року. Їх
перелік визначається Головним управлінням логістики ГШ ЗС України.
Кожна військова частина до 1 березня щорічно подає за підпорядкованістю
до автомобільної служби армійського корпусу, пропозиції щодо розподілу
виробів АТ за групами для експлуатації разом з актами технічного стану.
Загальними підставами військ для визначення потреби і витребування АТ є:
штатна (табельна) потреба і стан укомплектування;
виділення кредитів на закупівлю автомобільної техніки;
плани виробництва військової техніки на підприємствах МО України;
плани науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які
виконуються організаціями та закладами Міністерства оборони;
план капітального будівництва Міністерства оборони України;
організаційні заходи за планами Генерального штабу Збройних Сил України.
Військові частини, у тому числі і частини центрального підпорядкування,
заявки щодо потреби в автомобільній техніці для штатного укомплектування
подають тільки у ті органи, в яких вони перебувають на обліку.
Військові частини при зміні дислокації одержують у постачальному органі
автомобільної служби атестат на автомобільну техніку. Атестат є основним
документом, за яким військова частина ставиться на облік і постачання
автомобільною технікою та майном. До атестату на автомобільну техніку
додаються відомості наявності обігових агрегатів, верстатного і
основного паркового обладнання.
Автомобільна техніка, вивільнена з перевищенням штатної потреби,
ставиться на зберігання до одержання вказівок щодо подальшого її
використання.
Військові частини забезпечуються автомобільним майном за
підпорядкованістю та за територіальним принципом через відповідні
постачальні органи. Кожна частина закріплюється за постачальним органом.
Вихідними даними для витребування автомобільного майна є: наявність та
технічний стан машин; річні плани експлуатації та ремонту машин;
виробничі плани ремонтних частин (підрозділів); плани закладання майна
до НЗ; норми витрати АМ на ремонт та експлуатацію машин;
укомплектованість військових частин АМ, яке входить до експлуатаційних
комплектів; укомплектованість парковим устаткуванням та його стан. При
розробці планів постачання враховуються можливості військових частин
щодо виготовлення та ремонту складальних одиниць та деталей своїми
ремонтними засобами.
Забезпечення військових частин автомобільним майном для виробів ОВТ, в
конструкції яких є автомобільні та тракторні агрегати, вузли, деталі,
електроустаткування, акумуляторні батареї, автомобільні шини,
гумовотехнічні вироби здійснюється відповідною автомобільною службою
військової частини, з’єднання чи об’єднання, де зазначені вище вироби
перебувають на обліку (за підпорядкованістю чи територіальним
принципом).
Автомобільне майно дозволяється використовувати тільки за прямим
призначенням. Відпуск автомобільного майна військовим частинам
здійснюється на основі планів постачання, що розробляються відповідними
постачальними органами.
Потреба в автомобільному майні визначається за існуючими коефіцієнтами
змінності і нормами витрат для забезпечення таких заходів:
здійснення КР, СР, ПР автомобільної техніки та її ТО;
виробництво на підприємствах МО України нової техніки, до конструкції
якої входять автомобільні та тракторні агрегати, вузли і деталі;
доукомплектування військ АМ, установленим за штатами і табелями;
створення і поповнення установлених перехідних та недоторканих запасів;
експлуатація та ремонт виробів ОВТ, що мають автомобільні і тракторні
агрегати, вузли, деталі;
виробничо-операційна діяльність ремонтних підприємств, складів та баз
АС;
технічна підготовка військ і підготовка фахівців АС.
Автомобільне майно витребується у відповідних постачальних органах у
терміни і за формами, встановленими Табелем термінових повідомлень з
автомобільної служби.
Розрахунок утримання ремонтних комплектів №1, №2, №3 у військовій
частині:
РК №1 на 15-40 автомобілів однієї марки;
РК №1 на 5-15 гусеничних машин однієї марки;
РК №2 на 30-70 машин однієї марки;
РК №3 на 150-200 машин однієї марки.
Комплект матеріалів утримується 1/3 частина від кількості РК №3.
Комплект агрегатів для ПАРМ-1М – 1 комплект для СР,
Комплект агрегатів для ПАРМ-3М – 4 комплект для СР,
(1 комплект агрегатів для СР включає 1 двигун і 3 інші агрегати).
4.2 Списання та утилізація автомобільної техніки і майна
Списання матеріальних засобів АС здійснюються згідно за Інструкцією про
порядок списання з обліку матеріальних та грошових засобів у ЗС України.
Переведення в нижчу або вищу категорію та списання АТ і АМ у ЗС України
здійснюється згідно за вимогами Керівництва про порядок списанням з
обліку матеріальних та грошових засобів у ЗС України.
Матеріальні засоби автомобільної служби, які враховуються за номерами та
технічним станом, засоби безстрокового використання, що прийшли до
непридатного (граничного) стану, списуються за актами технічного стану.
Матеріальні засоби, які не обліковуються за номерами, і прийшли до
непридатного (граничного) стану, списуються за актами списання.
Списання втрачених матеріальних цінностей у випадках, коли має місце
часткове або повне віднесення збитків за рахунок держави, проводить за
інспекторськими посвідченнями.
За актами технічного стану списується ВАТ, які обліковуються за номерами
та технічним станом, що прийшли до непридатного (граничного) стану:
після відпрацювання встановлених норм напрацювання (строків служби) до
списання;
у процесі випробувань або дослідницьких робіт, проведених згідно за
планом;
після закінчення встановленого строку зберігання при дотриманні
встановлених умов зберігання, порядку освіження та ТО, якщо вони за
своїм технічним станом не можуть бути відремонтовані та використані за
прямим призначенням.
За актами технічного стану списуються:
матеріальні цінності безстрокового використання, що прийшли до
непридатного (граничного) стану у процесі правильної експлуатації, якщо
вони за своїм технічним станом не можуть бути відремонтовані та
використані за прямим призначенням;
позаштатні озброєння та військова техніка, які відпрацювали встановлений
до чергового ремонту ресурс (за умовами, що відновлення їх є неможливим
або економічно недоцільним і вони не можуть бути реалізовані);
вироби АТ, які незалежно від термінів експлуатації та технічного стану і
які зараховані для забезпечення військ, використання яких за цільовим
призначенням у ЗС України неможливе і вони не можуть біти реалізовані.
За актами списання (зняття залишків) списуються матеріальні цінності що
прийшли до непридатного (граничного) стану і які не враховуються за
номерами, після закінчення встановлених строків експлуатації
(зберігання); використані за встановленими нормами на ТО; виробничі та
господарські потреби; у випадках натурального зменшення під час
транспортування, приймання, зберігання та видачі; після закінчення
встановлених строків експлуатації, коли списання не передбачене іншими
обліковими документами.
Матеріальні засоби, які підлягають списанню, не можуть бути знищені,
розібрані на запасні частини або використані як навчальні посібники до
отримання затверджених актів, інспекторських посвідчень.
Автомобільна техніка і майно, на які отримано затверджені акти
технічного стану (списання) та інспекторські посвідчення, підлягають
розбиранню (розділенню, знищенню) на підставі наряду начальника
відповідної автомобільної служби з оформленням акту зміни якісного
стану. Одержані від розбирання списаних матеріальних засобів і
оприбутковані вузли, деталі та матеріали, які у своєму складі містять
дорогоцінні (кольорові) метали та каміння, списуються з обліку
військової частини на підставі належно оформлених документів, що
підтверджують здачу цих вузлів, деталей, матеріалів відповідним службам
для переробки. Двигуни, агрегати, вузли, прилади та деталі, зняті з
виробів ВАТ при її розбиранні, які виробили міжремонтний ресурс,
підлягають ремонту, а всі справні, працездатні та придатні для
використання матеріальні засоби використовуються для потреби військ
згідно за нарядами відповідних автомобільних служб.
Автомобільні базові шасі після списання або зняття розміщеного на них
озброєння, з обліку військової частини не списується, за ними
приймаються рішення довольчими органами щодо їх подальшого застосування.
У випадках їх непридатності для експлуатації, шасі можна списувати
установленим порядком.
Передача виробів АТ у ремонтні військові частини (бази) для розбирання
здійснюється за нарядами відповідних довольчих органів автомобільної
служби на підставі затвердженого акта технічного стану та
інспекторського посвідчення.
Агрегати та вузли, прилади та деталі, отримані від розбирання
автомобілів старих марок, ремонт яких економічно недоцільний, непотрібні
військам, можуть бути реалізовані народному господарству встановленим
порядком.
Організація контролю за своєчасним складанням актів зміни якісного стану
та виконанням розбирання (знищення) матеріальних засобів покладається на
посадових осіб, які затверджують акт, видають інспекторське посвідчення,
а також командирів ремонтних військових частин, які виконують розбирання
списаних матеріальних засобів.
Розбирання (знищення) матеріальних цінностей проводиться за контролем
комісії, у склад комісії обов’язково входять: відповідні
фахівці-ремонтники, начальник фінансового органу, посадові особи, які
відповідають за стан та збереження матеріальних засобів, що підлягають
списанню; особи, що відповідають за матеріальне, технічне та інші види
забезпечення.
Технологічне та інше устаткування, а також кузови – фургони, отримані
після розбирання спеціальних майстерень, після оприбуткування можуть
бути використані для обладнання стаціонарних пунктів технічного
обслуговування згідно за вказівками постачальних органів. Вивільнені
автомобілі (причепи) для використовуються у військах установленим
порядком.
Непридатні для ремонту та учбових цілей агрегати, вузли, прилади,
деталі, матеріали та інше майно, отримане від розбирання виробів ВАТ, на
які є затверджені акти на списання, інспекторські посвідчення та якщо ці
матеріальні цінності знаходяться у ремонтних військових частинах
(базах), то вони використовуються за рішенням постачальних органів. Якщо
такі рішення відсутні, то ці матеріальні цінності оприбутковуються за
книгами (картками) обліку як металобрухт, ганчір’я та інше майно і
реалізовуються у встановленому порядку ремонтною військовою частиною.
Максимальні розміри коштів, на які посадові особи Збройних Сил України
мають право списувати військове майно за актами якісного (технічного)
стану, інспекторськими посвідченнями та за актами списання наведені в
додатку 39.
Права посадових осіб ЗС України на списання матеріальних засобів з
автомобільної служби за актами наведені в додатку 38.
Акти списання матеріальних засобів складаються комісіями, призначуваними
командиром військової частини. До складу комісії обов’язково включаються
посадові особи служб, до яких відносяться техніка чи майно.
При визначенні якісного (технічного) стану матеріальних засобів комісія
керується: стандартами, описами, паспортами (формулярами) і іншими
документами, що визначають вимоги до технічного стану відповідних
матеріальних засобів; ознаками і технічними показниками категорійності;
термінами служби автомобільної техніки і майна.
Голова і члени комісії, що підписали акт списання матеріальних засобів,
а також командир (начальник), що затвердив цей акт, несуть
відповідальність за правильність висновку в технічному стані
матеріальних засобів, що списуються, і за правильність визначення
використання їх після списання.
При проведенні ревізій та перевірок фінансової та господарської
діяльності військових частин обов’язково перевіряється правильність та
законність списання матеріальних та грошових цінностей за актами та
інспекторськими посвідченнями. Результати перевірок відображаються у
актах ревізій окремим розділом.
4.3 Порядок списання АТ і майна
Строк служби до списання кузовів типу К (КП), КМ (КМП) та КУНГ, а також
тентів для машин наведені у додатку 40.
Норми напрацювання шин до списання (додаток 41), у тому числі
відновлених накладанням нового протектора, у залежності від їх
призначення та умов використання знижуються у відповідності з
рекомендаціями, наведеними у додатку 42.
Шини, які виробили норму напрацювання та мають граничний знос (до
мінімальної допустимої залишкової висоти малюнка протектора), повинні
списуватися, як правило, комплектом (усі шини, що є на машині).
В окремих випадках дозволяється списувати шини парами (з одного мосту,
осі) та по одній, при цьому робота шин запасних коліс не враховується.
У військовій частині нові шини видаються на машини замість списаних чи
відновлених. Шини, які виробили не менше 80% встановленої норми
напрацювання та відповідають технічним вимогам, підлягають відновленню
шляхом накладання нового протектора на шиноремонтних заводах.
Відновленню не підлягають (непридатні) шини регулюючого тиску, від часу
виготовлення яких минуло понад 8 років та шини легкових автомобілів –
понад 7 років. Шини автомобільної техніки (у тому числі засобів
рухомості озброєння), яка використовується з обмеженою витратою
моторесурсів та перебуває на тривалому зберіганні, підлягають оновленню
(заміні на нові). Шини регулюючого тиску та нові, які виготовлені за
вимогами ТУ 38.004107-77 освіжуються через 12…14 років, інші шини через
6…8 років від часу їх виготовлення.
Освіження шин, як правило, поєднується з виконанням РТО чи РР. Зняті при
цьому шини використовують у межах встановлених норм на машинах
транспортної та навчальної груп експлуатації, інших машинах інтенсивного
використання чи реалізуються за встановленим порядком.
На машинах (двигунах) з обмеженою витратою моторесурсів строк служби
акумуляторних батарей вираховується у роках, на машинах інтенсивного
використання – за напрацюванням у тис. км пробігу, а на машинах
(двигунах), облік яких ведеться у мотогодинах – за напрацюванням у тис.
годин.
Встановлені норми напрацювання (строки служби) АБ вираховуються від дня
приведення їх до робочого стану (заливання електролітом) незалежно від
тривалості зберігання їх у сухому вигляді. Строк зберігання АБ у сухому
вигляді (не залитих електролітом) встановлюється 5 років, а батарей
6СТЕН-140М, 6СТ-140Р та 12СТ-85Р – 7 років. Для АБ, приведених до
робочого стану з простроченим терміном зберігання норма напрацювання до
списання зменшується на величину простроченого терміну зберігання, але
не більше як на 50% від установленого строку служби (додаток 43).
Акумуляторні батареї на базах, складах та машинах тривалого зберігання,
як правило, повинні утримуватися сухими, з міцно закритими герметичними
пробками та підлягають оновленню (заміні на нові) у термін, який не
перевищує встановлених строків зберігання у сухому вигляді.
У виняткових випадках (під час проведення спеціальних навчань та
навчальних зборів) дозволяється приводити сухі акумуляторні батареї
машин тривалого зберігання до робочого стану раніш встановлених строків
їх зберігання у сухому вигляді.
Норми напрацювання (строки служби) АБ знижуються на 10% – при
використанні на автомобілях та тягачах аеродромного обслуговування і
машинах, які входять до комплексів озброєння та забезпечують бойове
чергування.
Списанню за закінченням терміну служби (вироблення норм напрацювання)
підлягають АБ, фактична місткість яких при контрольному розряді
складатиме менше 5% від номінальної. АБ, фактична місткість яких
перевищує 50% від номінальної, незалежно від строку служби (вироблення
норм напрацювання) підлягають подальшому використанню.
5. Облік та звітність по службі
5.1 Облік та звітність з експлуатації в системі бухгалтерського обліку
Автомобільна техніка та автомобільне майно, що використовуються у ЗС
України в мирний та воєнний час, є державною власністю і підлягають
обов’язковому обліку, використанню, за призначенням ощадливому та
законному витрачанню.
Облік АТ і АМ організується і ведеться згідно з вимогами постанови
Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 року № 1225 “Про затвердження
положення про порядок обліку зберігання, списання та використання
військового майна в Збройних Силах”, Положення з ведення бухгалтерського
обліку у ЗС України.
Облік матеріальних засобів АС ведеться з метою:
своєчасного забезпечення органів управління і відповідальних посадових
осіб АС достовірними даними про наявність, рух, вартість та якісний
(технічний) стан матеріальних засобів, необхідних для планування та
забезпечення боєготовності та боєздатності військ;
установлення належного контролю за умовами зберігання, законністю,
доцільністю та ефективністю використання (витрачання) матеріальних
засобів;
підготовки вихідних даних для складання бухгалтерської та інших форм
звітності, установлених Табелем термінових донесень та Державної
статистичної звітності.
Обліку підлягає вся АТ та АМ незалежно від їх призначення, джерел
надходження і мети придбання. Облік повинен бути своєчасним, достовірним
і точним. При цьому непорушні запаси підлягають обліку окремо від
техніки і майна поточного забезпечення.
Облік матеріальних засобів полягає в оформленні установленими
виправдними документами здійсненних господарських операцій і відображені
у книгах (картках) обліку, інших сучасних технічних засобах, показників
про кількість, якісний (технічний) стан та заводські номери, вартість
(ціну), а також про його рух, втрату та нестачу.
Керівництво організацією обліку матеріальних засобів в цілому у
військовій частині здійснює командир частини; відповідальність за
організацію та ведення бухгалтерського обліку з автомобільної служби у
військовій частині несуть начальник фінансово-економічного органу,
начальник автомобільної служби, начальник складу АМ, командири
підрозділу та інші уповноважені посадові особи.
Начальник фінансово-економічного органу відповідає за:
стан бухгалтерського обліку засобів служби у військовій частині;
правильність відображення цін на засоби служби (згідно з довідниками
цін);
своєчасне і правильне проведення записів в книгах і картах обліку;
своєчасне проведення звірки даних обліку фінансово-економічного обліку з
даними обліку складу АМ та підрозділів;
своєчасну звітність матеріально-відповідальних осіб військової частини;
реєстрацію і збереження облікових документів у діловодстві.
Начальник автомобільної служби відповідає за:
стан обліку АТ і АМ, підпорядкованої йому служби у військовій частині
(з’єднанні), у тому числі виданого в підрозділи, а також за облік АТ за
роками виготовлення та заводськими номерами машин і строками введення їх
в експлуатацію;
своєчасне проведення у книгах обліку записів, пов’язаних з переміщенням
і зміною (технічного) стану АТ і АМ;
кількісний, якісний, вартісний облік АМ на складі АМ та своєчасне
проведенням звіряння обліку з фінансово-економічним органом військової
частин (з’єднання);
законність, своєчасність і правильність оформлення первинних документів
за їх реєстрацією та зберіганням;
своєчасне проведення звіряння даних за обліком служби з обліком складу
та підрозділів;
підготовку довідкових матеріалів про забезпечення військової частин
(з’єднання) автомобільною технікою і майном;
правильне складання і своєчасне подання звітних документів за службу.
Командир підрозділу несе відповідальність за стан кількісного та
якісного обліку матеріальних цінностей служби у підрозділі.
Начальник складу АМ відповідає за:
своєчасність, законність і правильність здійснення записів, пов’язаних з
переміщенням і зміною якісного (технічного) стану майна в книгах
(картках) складського обліку;
правильність підрахування вартості фактично виданого майна;
проведення своєчасних звірок показників обліку АМ на складі з даними
обліку АС та фінансово-економічного органу;
своєчасну звітність перед АС та фінансово-економічним органам;
збереження облікових документів складу і своєчасною здачею їх до АС та
фінансово-економічного органу.
У фінансово-економічному органі ведеться облік АТ та АМ у кількісних,
якісних, обліково-номерних та вартісних показниках у Національній валюті
України.
Начальник АС військової частини (з’єднання) оформляє всі первинні
документи, які реєструє у фінансово-економічному органі.
Облікові документи, в залежності від їх призначення, поділяються на
первинні облікові, регістри бухгалтерського обліку та документи
допоміжного характеру. Перелік документів та порядок їх оформлення і
подання визначається Тимчасовим Положенням з бухгалтерського обліку у ЗС
України та керівними документами з організації експлуатації військової
автомобільної техніки.
Первинні облікові документи – накладні, наряди, рознарядки, видаткові
роздавальні відомості, акти, атестати тощо – призначені для оформлення
операцій, пов’язаних з рухом і зміною якісного (технічного) та
вартісного стану матеріальних засобів і є підставою для запису у книгах
та картках обліку.
Регістри бухгалтерського обліку – це книги, картки обліку,
накопичувальні та оборотні відомості тощо, які призначені для
відображення наявності, руху та якісного (технічного) стану матеріальних
засобів за відповідний період у військовій частині в цілому, а також у
підрозділах, складах, майстернях, відділах зберігання та інших об’єктах.
Документи допоміжного характеру – всі інші документи, що призначені для
сприяння виконанню операцій, пов’язаних з рухом і зміною якісного
(технічного) і вартісного стану матеріальних засобів.
В додатку 44 наведений перелік основних документів, за якими ведеться
бухгалтерський облік наявності та руху АТ та АМ.
Виконані первинні документи після запису в книгах (картках) обліку
складу зроблених за ними операцій, зв’язаних з рухом і зміною якісного
(технічного) стану матеріальних засобів, наприкінці робочого дня
здаються в автомобільну службу під розписку в книзі реєстрації облікових
документів. Облікові документи зберігаються у військовій частині
протягом термінів, установлених відповідними керівними документами:
книги і картки обліку АТ і АМ, прибутково-видаткові документи (наряди,
рознарядки, накладні, акти прийому тощо) – 3 роки;
акти технічного (якісного) стану, здачі і прийому з ремонту – 1 рік;
книги обліку роботи машин, витрати ПММ, ремонту (обслуговування) техніки
і майна – 1 рік.
Контроль за веденням обліку матеріальних засобів здійснюється з метою
забезпечення його своєчасності, повноти і точності, а також законності
та збереженості матеріальних засобів. При цьому надається також допомога
посадовим особам військової частини у виконанні функціональних
обов’язків з обліку матеріальних засобів.
Контроль проводиться як посадовими особами військової частини, старшими
начальниками, а також спеціально призначеними особами та комісіями.
Командир військової частини проводить планові і позапланові перевірки
наявності, стану і обліку матеріальних засобів служби особисто, а також
через посадових осіб і внутрішні перевірочні комісії. Начальник
фінансово-економічного органу зобов’язаний забезпечити перевірку
бухгалтерського обліку в структурних підрозділах.
Контроль ведення обліку матеріальних засобів посадовими особами і
внутрішніми перевірочними комісіями військової частини здійснюється і
документально оформляється в порядку, встановленому Положенням у
військовому (корабельному) господарстві у ЗС України. Кожна перевірка
наявності і стану матеріальних засобів повинна обов’язково включати
звірення облікових даних підрозділу, складу, що перевіряється, з
обліковими даними відповідної служби військової частини (з’єднання) та
фінансово-економічного органу.
Посадові особи (комісії), що проводили перевірку ведення обліку,
фактичної наявності і стану матеріальних засобів, зобов’язані
відображати результати перевірки в актах перевірки (інвентаризації).
Інвентаризація проводиться в частині один раз на рік до 25 листопада.
Звірки наявності техніки та майна командири підрозділів зі службою
проводять щомісячно до кінця місяця.
Усі недоліки за веденням обліку, зберіганню матеріальних засобів і
облікових документів, виявлені при перевірці, негайно усуваються за
розпорядженням відповідного командира (начальника служби).
Відповідно до табеля термінових донесень військові частини подають за
підсумками року наступні звітні документи:
повідомлення про потреби, наявність, технічний стан і рух автомобільної
техніки форма 1/ЦАВТУ з додатком про наявність автомобільних шин і
акумуляторних батарей до 5 січня;
повідомлення про залишки і потребу автомобільного майна (заявка і план
постачання), форма 4/ЦАВТУ до 10 січня;
повідомлення про наявність і потреби паркового устаткування (заявка і
план постачання), форма 4В/ЦАВТУ до 15 січня;
повідомлення про ремонт автомобільної техніки, форма 5/ЦАВТУ до 5 січня;
повідомлення про наявність і технічний стан обігових агрегатів, форма
6/ЦАВТУ до 5 січня;
повідомлення про експлуатацію автомобільної техніки, форма 7/ЦАВТУ до 5
січня;
повідомлення про вихід з ладу автомобільної техніки (поломки, аварії),
форма 7А/ЦАВТУ до щоквартально до 10 числа.
Військові частини представляють повідомлення начальнику автомобільної
служби корпусу до 5 січня, а начальник автомобільної служби корпусу
старшому начальнику до 10 січня.
Повідомлення форм 4/ЦАВТУ і 4В/ЦАВТУ представляються відповідно до 10 і
15 січня. Повідомлення форми 7А/ЦАВТУ представляються щоквартально до 10
числа з початку кожного наступного кварталу. Порядок складання звітних
документів приведено у поясненнях до форм повідомлень.
Контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік ОВТ
військових частин і з’єднань здійснюється вищестоящими службами та
контрольно-ревізійними органами МО України.
5.2 Облік та звітність при проведенні ремонту автомобільної техніки
Кожна машина (агрегат), що надійшла в ремонтну частину (підрозділ)
з’єднання (частини) для ремонту, обліковується в книзі обліку технічного
обслуговування, ремонту машин та агрегатів і витрати запасних частин.
Порядковий номер в книзі є номером замовлення, який проставляється на
машині (агрегаті) і на всіх документах, пов’язаних з ремонтом даної
машини (агрегату).
По такій же книзі ведеться облік ремонту обладнання та виготовлення
деталей, пристосувань та інструменту.
На кожну машину, що надійшла в середній ремонт, оформлюється справа, в
якій повинні знаходитись всі документи, що відносяться до її ремонту
(наряд на ремонт, акт технічного стану, дефектна відомість, копії
накладних на отримання зі складу автомобільного майна, довіреність
військової частини на отримання машини з ремонту, акт приймання
відремонтованої машини).
Командир ремонтної частини (підрозділу) щомісячно, а у військовий час
щоденно доповідає безпосередньому начальнику про виконання
плану-завдання з ремонту машин і у встановлені строки надає звіт про
стан і роботу ремонтної частини (підрозділу).
Начальники, яким підпорядковані ремонтні частини (підрозділи),
зобов’язані аналізувати донесення, звіти і матеріали перевірок,
оцінювати виробничу діяльність підпорядкованих ремонтних частин
(підрозділів) та вживати заходи до подальшого удосконалення їх роботи.
5.3. Облік та звітність при проведенні РТО автомобільної техніки
Облік РТО в ремонтних частинах ведеться в книзі обліку ТО і ремонту
машин та агрегатів і витрати запасних частин, у ній приділяється на
кожну військову частину кілька аркушів. Облік РТО у військовій частині,
який виконується виїзними бригадами, ведеться в цій же книзі. Записи в
книзі про виконання РТО завіряються підписами командира виїзного
ремонтного підрозділу і заступника командира з озброєння військової
частини і скріплюються гербовою печаткою частини, якій належить машина.
У паспорті машини робляться записи: у розділі “Технічне обслуговування і
огляди машини” про виконання РТО, у розділі “Комплектність машини” – про
вилучення старого індивідуального комплекту ЗІП і видачі нового
комплекту.
Облік комплектів запасних частин РТО, індивідуальних комплектів і
групових експлуатаційних комплектів на базах, складах, у військових
частинах і ремонтних підприємствах ведеться по картках обліку.
Облік виконаних робіт і витрачених при РТО запасних частин ведеться в
книгах обліку, на підставі акта технічного стану, дефектної відомості,
діагностичної карти, копій накладних на одержання зі складу додаткових
запасних частин. Ці документи, а також наряд на РТО машини, якщо він
видавався, підшиваються в справу.
Справа ведеться на кожну машину і зберігається в ремонтній частині шість
років. У процесі РТО в справі зберігається і паспорт машини.
Деталі комплектів запасних частин РТО, які не витрачені, не підлягали
обов’язковій заміні, а також придатні, які зняті з машини, і деталі,
вилучені зі старих індивідуальних ЗІП, прибуткуються за актом і здаються
на склад та враховуються за картками обліку встановленим порядком.
5.4 Порядок приймання та здавання посади начальником автомобільної
служби військової частини (з’єднання)
5.4.1 Загальні положення
Порядок приймання та здавання посади особами, що відають військовим
(корабельним) господарством, до яких відносяться, крім інших, заступники
командирів військових частин (з’єднань) з озброєння і начальники служб,
визначений Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних
Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997
р. №300.
Для приймання та здавання справ і посади, починаючи з начальника служби
військової частини та вище і їм відповідних посадових осіб, наказом
старшого командира (начальника) призначається комісія.
У роботі щодо приймання та здавання справ і посади всіма
матеріально-відповідальними особами військової частини (з’єднання)
обов’язково бере участь внутрішня перевірочна комісія.
Приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні)
включає:
вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства
(служби), а також стану природоохоронних об’єктів, їх будівництва
(реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це
коштів;
ознайомлення з посадовими особами;
здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає, – перевірку та
приймання матеріальних засобів, коштів і документів;
документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.
Приймання та здавання справ і посади проводиться за календарним планом,
який розробляється разом: тим, хто приймає, та тим, хто здає справи і
посаду, а також головою комісії.
Цей план розробляється в довільній формі і повинен передбачати виконання
всієї роботи у межах часу, відведеного на приймання і здавання справ і
посади.
Календарний план може включати такі питання:
черговість та строки заслуховування доповідей посадових осіб,
підпорядкованих тому, хто здає справи і посаду;
черговість та строки перевірки служб і різних об’єктів господарства
(служби);
строк, у який повинні бути проведені за книгами і картками обліку всі
прибуткові та витратні операції згідно з документами, виписаними на
підставі вказівок того, хто здає справи і посаду;
окремі строки складання відомостей наявності та якісного стану
матеріальних засобів по окремих службах і об’єктах господарства;
кінцевий строк складання відомостей наявності та якісного стану
матеріальних засобів та оформлення акта.
Календарний план затверджується вищим командиром (начальником) особи, що
приймає справи і посаду.
Для приймання та здавання справ і посади встановлюються такі строки:
командира військової частини – не більше 10 днів;
заступника командира військової частини і з’єднання з тилу і їм
відповідних посадових осіб – не більше 20 днів;
начальника служби військової частини і з’єднання – не більше 15 днів;
начальника клубу військової частини і з’єднання – не більше 15 днів;
начальника складу, хлібозаводу (хлібопекарні) і їдальні – не більше 10
днів;
начальника майстерні частини (з’єднання) – не більше 5 днів;
командира і старшини підрозділу – не більше 5 днів;
командира взводу – не більше 3 днів.
Строк приймання та здавання справ і посади рахується з моменту прибуття
у військову частину (з’єднання) призначеної для прийому справ і посади
особи.
Іншим посадовим особам строк приймання і здавання справ і посади
визначається старшим начальником (але не більше 10 днів).
Приймання та здавання справ і посади повинні проходити без порушення
нормальної роботи служби.
Керівництво військовим господарством у підпорядкованих службах (службі)
до закінчення приймання і здавання справ та посади (до затвердження
акта) здійснює особа, що здає справи і посаду.
На час приймання і здавання справ і посади поточна робота складів, як
правило, припиняється.
Видача матеріальних засобів із складів у цей період проводиться тільки з
відома особи, що приймає справи і посаду, а також голови комісії.
Приймання справ і посади проводиться особисто тим, хто приймає, від
того, хто здає, у присутності комісії.
Комісія, призначена для приймання та здавання справ і посади, чи
внутрішня перевірочна комісія у присутності того, хто приймає, і того,
хто здає справи і посаду, проводить:
інвентаризацію матеріальних засобів, які приймаються заново призначеною
посадовою особою військової частини (з’єднання);
перевірку господарської діяльності військової частини, служб складів та
інших об’єктів з моменту останньої перевірки і порівняння облікових
відомостей з даними дійсної наявності матеріальних засобів.
Приймання та здавання справ посадовими особами, що відають військовим
(корабельним) господарством, оформляється актом.
До акта додаються відомості наявності і якісного стану матеріальних
засобів з указанням наявності, якісного стану, надлишків і нестач, а
також пояснення того, хто здає справи і посаду, про причини виникнення
нестачі, надлишків.
У тих випадках, коли той, хто здає, або заново призначений начальник має
по окремих статтях акту заперечення, він викладає їх у письмовій формі в
акті під час його підписання.
Вищий начальник при затвердженні акта про приймання та здавання справ і
посади зобов’язаний розглянути заперечення. При необхідності, для
виявлення дійсного стану речей і розбору заперечень того, хто здає
(приймає) справи і посаду, розпорядженням командира частини (з’єднання)
призначається службове розслідування, яке повинно бути закінчено в
двотижневий строк.
Приймання та здавання справ і посади командиром військової частини
(корабля) проводяться відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних
Сил України.
Акт і відомості наявності та якісного стану матеріальних засобів
підписуються тим, хто приймає, і тим, хто здає справи та посаду, а також
членами комісії, які проводили інвентаризацію матеріальних засобів і
перевірку господарської діяльності військової частини (служби).
Відомості, крім вказаних осіб, підписуються також особами, які прийняли
матеріальні засоби на подальше зберігання.
Акти затверджуються:
при прийманні та здаванні справ і посади заступниками командира та
начальниками служб з’єднання і їм відповідними особами – командиром
з’єднання;
при прийманні та здаванні справ і посади заступниками командира та
начальниками служб частини і їм відповідними особами – командиром
частини.
Про приймання та здавання справ і посади подається звіт безпосередньому
начальнику.
Рішення щодо усунення зазначених у акті приймання та здавання справ і
посади недоліків повинно бути прийнято вищим начальником не пізніше
10-денного строку. У тому випадку, коли за результатами нестачі
проводиться службове розслідування, рішення про притягненню винуватого
до відповідальності повинно бути прийнято не пізніше місячного строку з
дня закінчення розслідування. Особа, яка здає справи і посаду, відбуває
до нового місця служби після затвердження акта про приймання і здавання
справ і посади вищим начальником, а в тому випадку, коли виявлена
нестача – після прийняття щодо них відповідного рішення.
Безпосередні начальники несуть відповідальність за організацію і якісне
проведення приймання та здавання справ і посади підпорядкованими їм
посадовими особами.
5.4.2 Приймання та здавання справ і посади начальника автомобільної
служби військової частини (з’єднання)
Приймаючи справи і посаду, начальник автомобільної служби військової
частини зобов’язаний:
ознайомитись із загальними питаннями ведення військового господарства у
підпорядкованій службі військової частини;
перевірити стан бойової підготовки підпорядкованих підрозділів, їх
укомплектованість особовим складом і технікою та інші питання;
ознайомитись з актами останніх перевірок господарської діяльності
(документальної ревізії) підпорядкованих підрозділів і частин (служб);
заслухати у присутності того, хто здає справи і посаду, звіти
підпорядкованих посадових осіб про стан господарства та забезпечення
військової частини (з’єднання) матеріальними засобами по підпорядкованій
службі;
перевірити ступінь виконання планів річного господарського,
контрольно-ревізійної роботи, експлуатації і ремонту озброєння, бойової
та іншої техніки, планів по підпорядкованій службі, а також виконання
пропозицій попередніх перевірок і документальних ревізій, стан обліку і
звітності по службі;
перевірити наявність і якісний стан матеріальних засобів, техніки та
майна у підрозділах (частинах), службі, на складах, а також організацію
їх експлуатації, збереження, ремонту і обліку.
При прийманні і здаванні справ та посади начальника автомобільної служби
проводиться інвентаризація матеріальних засобів по службі;
При ознайомленні з загальними питаннями ведення військового господарства
(стану служби) той, хто приймає справи і посаду, розміщення складів,
парків, майстерень, медичних пунктів та інших об’єктів, їх благоустрій і
стан; установлений порядок забезпечення матеріальними засобами та
організацію підвезення, розміщення підприємств, установ і організацій
місцевих постачальників; та інші питання.
Укомплектованість підрозділів, частин (служб) вивчається шляхом
порівняння штатної і облікової чисельності особового складу та наявності
техніки.
При ознайомленні з особовим складом той, хто приймає посаду, заслуховує
відзиви того, хто здає справи і посаду, про ділові та моральні якості
підпорядкованих військовослужбовців і їх по дальшу перспективу по
службі.
Стан бойової і спеціальної підготовки особового складу визначається за
результатами останніх інспекторських (контрольних) перевірок, виконанням
навчальних планів та функціональних обов’язків посадовими особами у ході
роботи.
Перевірка бойової і мобілізаційної готовності підпорядкованих
підрозділів і частин (служб) здійснюється шляхом ознайомлення з
відповідними документами (планом приведення військової частини і
з’єднання у встановлені ступені бойової готовності, мобілізаційним
планом та іншими), районами зосередження по бойовій тривозі
підпорядкованих підрозділів і частин та збору їх для виходу на навчання,
для гасіння пожежі, ліквідації наслідків стихійних явищ та вирішення
інших завдань.
Ознайомлення з результатами раніше проведених перевірок повинно
розпочинатись з актів документальної ревізії (перевірки господарської
діяльності, інспекторської перевірки), висновків вищих органів і наказів
командира частини (з’єднання) за результатами цих перевірок.
При перевірці річних та місячних планів встановлюється, які заходи
передбачені з питань ведення військового (корабельного) господарства
(служби) частини (з’єднання) і як вони виконані.
При перевірці стану обліку і звітності, законності господарських
операцій, перш за все, слід встановити, відповідає чи ні заведений облік
і звітність законодавству. Після того звіряються дані обліку частини
(з’єднання) з обліком вищих органів. У ході роботи встановлюється
правильність здійснених записів у книгах, обліку матеріальних засобів і
виведених у них лишків.
Після закінчення перевірки той, хто приймає справи і посаду разом з
комісією оцінює стан обліку і звітності, а також законність оформлення
господарських операцій.
Наявність, якісний стан, умови зберігання матеріальних засобів,
експлуатації і ремонту техніки встановлюються тим, хто приймає справи і
посаду, вибірково. При цьому послідовно перевіряються: записи в книгах і
картках обліку з часу останньої перевірки; кількісний та якісний стан
усіх видів матеріальних засобів на складах і в підрозділах та стан
забезпеченості; комплектність і умови збереження матеріальних засобів
недоторканного запасу.
При перевірці наявності і стану матеріальних засобів у підрозділах
(частинах) і на складах поточного забезпечення особлива увага
приділяється тому майну, яке найчастіше втрачається а на складах
недоторканного запасу – умовам зберігання, поновленню запасів і
дотриманню встановленої комплектності.
Той, хто приймає справи і посаду, перевіряє також використання виділених
коштів по підпорядкованій службі.
У тому випадку, коли начальник автомобільної служби частини (з’єднання)
призначається також і посадовою особою гарнізону, він зобов’язаний
ознайомитись і прийняти справи та посаду з кола цих обов’язків,
викладених у Тимчасовому статуті гарнізонної та вартової служб Збройних
Сил України.
При прийманні посади начальника автомобільної служби для тимчасового
виконання (на період відпустки, хвороби, відрядження штатної посадової
особи і т.д.) час на приймання-здавання посади відводиться обмежений.
При цьому наявність матеріальних засобів підтверджується
матеріально-відповідальними особами.
Всі термінові справи повинні бути вирішені, по можливості, тим, хто здає
посаду. Про приймання-здавання посади доповідається командиру частини
(з’єднання).
До тимчасового виконання обов’язків особа допускається наказом командира
військової частини (з’єднання) і несе відповідальність відповідно до
чинного законодавства України.
У випадку виявлення зловживань, занедбаності обліку при прийманні справ
і посади начальника автомобільної служби військової частини (з’єднання)
і йому відповідних посадових осіб, той, хто приймає справи і посаду,
доповідає командиру частини (з’єднання) про необхідність призначення
спеціальної комісії для перевірки наявності, якісного стану, обліку і
законності витрат матеріальних засобів та коштів.
Під час роботи комісії по перевірці наявності матеріальних засобів на
складі мають бути присутні ті, хто здає і хто приймає справи та посаду
начальник автомобільної служби.
Результати приймання і здавання справ та посади начальника автомобільної
служби частини (з’єднання), оголошуються в наказі командира військової
частини (з’єднання).
6. Контроль за технічним станом і експлуатацією військової автомобільної
техніки, станом парків та внутрішньої служби в них
6.1 Контроль за технічним станом і експлуатацією військової
автомобільної техніки
В основі контролю за технічним станом і експлуатацією машин лежить
безпосередня відповідальність командирів підрозділів, частин за
підтриманням АТ у справному стані і організації правильної експлуатації
машин.
Види контролю та організація їх проведення
Контроль за технічним станом і експлуатацією ВАТ здійснюється:
оглядами АТ посадовими особами військової частини;
оглядами АТ командирами частин (з’єднань);
при інспектуваннях (підсумкових перевірках) військових частин;
шляхом перевірки машин на маршрутах руху;
внутрішніми перевірочними комісіями;
при документальній ревізії автомобільної служби;
при технічному огляді автомобільної техніки.
Терміни проведення оглядів машин: командирами взводів, техніками рот,
командирами рот, заступниками командира батальйонів з озброєння
(начальниками автомобільних служб), командирами батальйонів
передбачаються з урахуванням результатів попередніх оглядів місячними
планами робіт та розкладами занять; начальниками автомобільної служби,
начальниками родів військ та служб частини, заступниками командира
частини з озброєння – річними та місячними планами робіт; командиром
військової частини – планом бойової підготовки військової частини;
командир з’єднання проводить огляди автомобільної техніки за своїм
планом з урахуванням охоплення основних частин з’єднання протягом року.
Огляд автомобільної техніки усіма посадовими особами проводиться
особисто, а командирами з’єднань і частин, начальниками родів військ та
служб з залученням фахівців автомобільної та інших служб.
Огляд машин командиром з’єднання, частини проводиться в присутності
начальників родів військ, спеціальних військ та командирів частин,
підрозділів, служб частин. Огляд машин проводиться в парках на стоянках,
а спеціальних машин, які находяться на бойовому чергуванні, – на місцях
чергування. Під час огляду перевіряється наявність машин (відповідність
обліковим даним), їх вигляд, справність (заправка, комплектність,
надійність кріплення, правильність регулювань та робота агрегатів,
механізмів та приладів), укомплектованість табельним майном,
правильність укладки, стан (заповнення) паспортів (формулярів), витрати
моторесурсів. При необхідності запускається двигун та прослуховується
його робота, допускається перевірка машини під час руху. Одночасно під
час огляду перевіряються знання та практичні навички водіїв при
обслуговуванні, за якими вони закріплені.
Час для проведення огляду однієї машини складає: автомобілів
багатоцільового призначення – 20…40 хв.; багатовісних шасі – 40…60 хв.;
гусеничних машин – 30…50 хв. При проведенні огляду машин необхідно
використовувати такий інструмент та приладдя: комплект інструменту
водія; люфтомір, ареометр, лом; молоток з довгою ручкою; масштабну
лінійку довжиною 500 мм; скляну трубку діаметром 3…5 мм.
Результати огляду машин заносяться в Книгу огляду (перевірки) машин
підрозділу.
Огляд машин посадовими особами.
Під оглядом машин посадовими особами розуміється особистий огляд
командирами підрозділів, їх заступниками з озброєння, начальниками
служб, які безпосередньо зв’язані з експлуатацією АТ. Такі огляди
проводяться з метою перевірки технічного стану, правильності
використання, обслуговування, зберігання та бойової готовності машин.
Огляди, які проводяться старшим начальником, переслідують мету
перевірки, як виконуються їх розпорядження та чи усунені раніше виявлені
недоліки.
Періодичність оглядів АТ посадовими особами наведені в додатку 45.
До початку оглядів підрозділи одержують паспорти (формуляри) машин. В
день огляду, який передбачений місячним планом робіт та розкладом
занять, особовий склад підрозділу шикується в парку у машин.
Командир підрозділу ставить задачу особовому складу, нагадує міри
безпеки та подає команду розпочати огляд. За цією командою водії машин
відправляються до своїх машин і завершують їх підготовку до огляду:
викладають перед машиною індивідуальний комплект запасних частин,
інструменти і приладдя, заправний інвентар, ємкості під паливо та оливи,
шанцевий інструмент, засоби буксирування та підвищення прохідності,
засоби забезпечення безпеки руху на плаву, технічне обладнання і засоби
спеціальної обробки, чохол капота, що утеплює двигун.
При підході до машини офіцера, що перевіряє, водій стає на один крок з
переду машини біля лівого колеса і представляється.
Огляд починається з перевірки правильності ведення паспортів. При цьому
особлива увага звертається на:
правильність і своєчасність обліку роботи машини на місцях;
відповідність даних обліку машини показанням спідометра;
витрати моторесурсів;
облік акумуляторних батарей;
відповідність номерів автомобільних шин автомобіля записаним в паспорті;
облік проведених робіт з технічного обслуговування машини.
Командир підрозділу особисто оглядає машину і в кінці або спочатку
огляду перевіряє стан місць стоянки машин, справність пожежної
сигналізації та селекторного зв’язку з черговим парку, стан та
справність засобів гасіння пожежі і стан закріпленої за підрозділом
території парку.
Після закінчення огляду машин командир підрозділу проводить розбір
підсумків огляду, оцінює загальний стан техніки, відмічає кращих та
відстаючих водіїв, виявлені недоліки, вказує міри та строки їх усунення.
Результати огляду автомобільної техніки командир підрозділу записує в
Книгу огляду (перевірки) машин підрозділу і приймає міри по усуненню
недоліків.
Огляд автомобільної техніки командирами частин (з’єднань)
Огляд автомобільної техніки командиром військової частини (з’єднання)
проводиться, як правило, в період завершення переводу техніки на сезонну
експлуатацію (річного технічного обслуговування). Мета огляду –
перевірити технічний стан, правильність обслуговування, утримання,
зберігання машин частини, а також стан парків.
За місяць до проведення огляду техніки командиром частини видається
наказ та затверджується план підготовки до огляду.
План розробляється штабом частини сумісно з заступником командира
частини з озброєння, начальником автомобільної служби та начальниками
родів військ і служб.
В плані передбачаються:
мета, час та місце проведення огляду;
заходи з підготовки автомобільної техніки, особового складу водіїв,
рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту машин, парку і його
елементів до огляду;
матеріально-технічне забезпечення;
посадові особи, які відповідальні за виконання намічених заходів;
особовий склад, який залучається, та засоби для огляду машин.
План підготовки та проведення огляду техніки своєчасно доводиться до
командирів підрозділів (частин).
Згідно за планом в період підготовки до огляду автомобільної техніки
автомобільна служба та начальники родів військ і служб проводять такі
заходи:
готують дані про кількісний та технічний стан АТ на день огляду;
перевіряють оформлення паспортів машин і формулярів на спеціальне
обладнання (агрегати) з відображенням в них даних стану експлуатації
машин включно до місяця, який передує огляду;
готують необхідні прибори та приладдя для проведення огляду, засоби
технічного обслуговування та ремонту, які є в наявності в військовій
частині, для усунення недоліків виявлених на машинах в процесі огляду;
надають допомогу у виконанні заходів, передбачених планом;
контролюють хід підготовки до огляду техніки.
Командир частини особисто оглядає автомобільну техніку та об’єкти парку
за своїм планом в обсязі, який дозволяє мати повне уявлення про стан
машин і елементів парку.
Для проведення огляду залучаються підготовлені фахівці автомобільної
служби, а за необхідністю – офіцери інших родів військ та служб, із яких
створюються групи огляду. При цьому повинна бути суворо визначена
послідовність роботи груп огляду в різних підрозділах і на елементах
парку.
Огляд автомобільної техніки проводиться по підрозділам, які визначаються
командиром частини. На огляд представляються всі машини військової
частини (підрозділу), за винятком тих, які знаходяться у відрядженнях.
Машини в підрозділах можуть перевірятися вибірково. Частина машин при
необхідності перевіряються пробігом. Автомобільна техніка, яка не
залучена до огляду комісією командира частини (з’єднання), оглядається
офіцерами та фахівцями підрозділів.
При проведенні огляду техніки перевіряється підготовка водіїв, молодших
спеціалістів автомобільної служби і офіцерів, які пов’язані з
експлуатацією автомобільної техніки, а також стан парків та рухомих
засобів технічного обслуговування і ремонту машин.
День огляду автомобільної техніки починається з загального шикування
частини. Місце, час шикування і форма одягу визначається командиром
частини.
За цією командою особовий склад направляється в парк: водії та
механіки-водії до машин, молодші фахівці автомобільної служби – до своїх
робочих місць, а залучені до огляду техніки офіцери і молодші
спеціалісти – на передбачені планом підрозділи об’єктів парку.
Командири підрозділів представляють техніку особі, яка прибула для
проведення огляду, і виконують її вказівки та організують негайне
усунення недоліків, які були виявлені.
Результати огляду автомобільної техніки записуються до Книги огляду
(перевірки) машин підрозділу.
Перевірка знань особовим складом автомобільної техніки та правил її
обслуговування проводиться на машинах практично в період її огляду з
використанням паркового обладнання та діагностичних приладів.
Під час огляду парку командир, який проводить оглядає визначає його стан
та дає оцінку:
наявності, обладнання, оснащення, стану та утриманню елементів парку;
виконанню вимог, що стосуються паркової служби та протипожежних заходів;
чистоті і порядку, стану під’їзних шляхів та доріг в парку;
ступені укриття автомобільної техніки;
стану огороджень парку.
Залучені для огляду офіцери в зазначений для них строк доповідають
командиру частини (з’єднання) результати огляду. Після завершення огляду
машин та елементів парку командир військової частини проводить розбір
підсумків огляду та дає необхідні вказівки.
Результати огляду автомобільної техніки віддаються наказом командиром
частини, в якому вказуються: загальний стан техніки, кращі та гірші
підрозділи, виявлені недоліки в стані техніки і підготовці особового
складу, їх причини, заходи та строки по усуненню недоліків. За
необхідністю заповнюються відповідні розділи паспортів (формулярів)
машин.
Контроль за технічним станом і експлуатацією автомобільної техніки при
інспектуваннях, підсумкових (часткових) перевірках
Головною метою підсумкових перевірок є визначення рівня виконання
поставлених Міністром оборони України завдань, здатності здійснити
автотехнічне забезпечення із приведення з’єднань і військових частин у
готовність до виконання бойових завдань. Організується перевірка за
наказом Міністра оборони України, головнокомандуючими видами ЗС,
командирами армійських корпусів, комісіями чи окремими особами.
Мета, зміст, час та порядок перевірки у кожному конкретному випадку
визначаються планом і програмою перевірки. План і програма перевірки
затверджуються начальниками, за вказівкою якого вона проводиться, як
правило, за 15 діб до початку перевірки. Командування з’єднань (частин,
служб), які перевіряються, повідомляються про перевірку за 8…10 діб до
її початку. В окремих випадках перевірки можуть проводитися раптово.
Складові елементи підсумкових перевірок стану АТ, вимоги та критерії
оцінок і засоби АТЗ наведені у додатку 46.
За результатами підсумкової перевірки за з’єднання (військову частину)
складається акт, а за вид Збройних Сил, оперативне командування,
армійський корпус – висновки. Акти затверджуються, а висновки
підписуються керівником перевірки. Результати перевірки доповідаються
начальнику, за вказівкою якого вона проводилась. Після закінчення
перевірки проводиться розбір за її результатами.
Організація проведення документальної ревізії автомобільної служби.
Діяльність автомобільних служб видів ЗС, оперативних командувань,
об’єднань, з’єднань, військових частин та установ ЗС України періодично
підлягає документальним ревізіям, які здійснюються ДРЗ МО України, ГУЛ
КСП Збройних Сил України, автомобільними службами видів ЗС, армійських
корпусів, об’єднань чи з’єднань.
Основною задачею документальної ревізії АС є перевірка правильності та
своєчасності виконання Законів України, Постанов Кабінету Міністрів
України, наказів та директив Міністра оборони України, постанов,
керівництв та інструкцій з питань практичної діяльності автомобільної
служби, а також для надання допомоги командирам і начальникам АС
військових частин в організації та здійсненні автотехнічного
забезпечення підрозділів і частин.
Основним змістом документальної ревізії АС є перевірка:
законності утримання та використання АТ, її стан та облік;
організації обліку, зберігання, списання АТ і АМ;
організації обліку зберігання та ешелонування АМ тривалого зберігання;
додержання строків та якості проведення документальних ревізій АС та
інвентаризації автомобільного майна;
правильності витребування, розподілу та використання матеріальних
цінностей та коштів;
дотримання заходів пожежної безпеки при зберіганні матеріальних засобів
і експлуатації АТ;
якості планування роботи АС, виконання затверджених планів;
стану роботи із розглядання заяв та скарг з питань використання АТ і АМ;
усунення недоліків за актами раніш проведених ревізій та вказівкам
вищестоящих автомобільних служб.
Документальна ревізія АС проводиться згідно за затвердженим планом, який
передбачає її завдання, строки та обсяг. Термін проведення ревізії не
повинен перевищувати 30 днів.
В якості ревізорів призначаються найбільш підготовлені офіцери
автомобільної служби по вказівкою начальника, який призначив комісію.
Всебічність перевірки діяльності АС при документальній ревізії
визначається переліком таких шести розділів ревізії.
Перший розділ – планування та керівництво АС; робота з ощадливого і
доцільного використання матеріальних засобів – визначено показниками:
наявність та виконання річних та місячних планів роботи АС; організація
технічної підготовки з фахівцями АС; організація роботи із попередження
дорожньо-транспортних пригод; стан планування ревізійної роботи та
організації контролю посадовими особами по обліку та зберіганню
матеріальних засобів; результати проведених ревізій та роботи комісії з
перевірки обліку та збереження матеріальних засобів та техніки; причини
виникнення витрат, недостач матеріальних засобів та своєчасність
прийняття рішень; наявність та ступінь виконання плану економічної
роботи; організація роботи серед особового складу за економне та
доцільне використання матеріальних засобів.
Другий розділ – укомплектованість АТ; використання та утримання техніки
– визначено такими показниками: організація обліку АТ в АС військової
частини та його відповідність вимогам керівних документів; якість та
своєчасність представлення донесень про наявність, технічний стан та
потребу АТ; наявність затвердженого річного плану розподілення АТ; стан
укомплектованості частин АТ; заходи із своєчасного виявлення
понадштатної техніки та постановка її на зберігання; організація та
законність передачі АТ в інші установи; наявність річного та місячного
планів експлуатації і ремонту АТ; наявність в АС об’єднання та з’єднання
других примирників річних планів експлуатації і ремонту АТ
підпорядкованих частин; наявність наказів про введення машин в строй та
закріплення за ними водіїв; наявність планів-графіків ТО і ремонту машин
військової частини; порядок використання АТ, витрат моторесурсів;
ступінь укомплектованості АТ ЗІП та інструментом; наявність та якісний
стан автошин, АБ та двигунів, встановлених на машинах; ведення
документації із обліку роботи машин; облік та утримання техніки
тривалого зберігання; організація контролю за технічним станом і
експлуатацією машин посадовими особами військової частини.
Третій розділ – організація забезпечення військ; стан обліку, зберігання
та використання автомобільного майна – визначаються за такими
показниками: організація забезпечення військових частин автомобільним
майном; планування роботи складу АМ на рік, місяць; законність та
обґрунтованість отриманого автомобільного майна; забезпеченість АМ;
організація обліку АМ; своєчасність оприбуткування майна; організація
претензійної роботи, строки та обґрунтування претензій до
постачальників; порядок, об’єктивність та строки адміністративних
розслідувань за претензіями; робота із виявлення надлишків та зменшення
дефіциту АМ на складах військових частин; робота по зменшенню дефіциту
АМ; організація ремонту автошин методом накладення нового протектору;
забезпеченість агрегатами обігового фонду; облік, забезпеченість,
зберігання групових експлуатаційних комплектів; облік паркового
обладнання; облік та наявність бланків суворої відповідальності;
організація контролю за наявністю майна на складі; організація
зберігання автомобільного майна; повна або часткова інвентаризація АМ на
складі; організація освіження автошин, АБ, які знаходяться на тривалому
зберіганні; порядок видачі майна споживачами; організація контрольних
перевірок майна, що відвантажується; контроль за наявністю отриманого
майна на складах споживачів; списання майна за “Книгою обліку ремонту
озброєння, військової техніки та майна”; наявність та якість розробки
плану ешелонування АМ тривалого зберігання; наявність плану видачі АМ
тривалого зберігання в особливий період; наявність документації щодо
домовленості про матеріальну відповідальність з матеріально
відповідальними особами.
Четвертий розділ – списання автомобільної техніки та майна перевіряється
– визначається за такими показниками: законність та обґрунтованість
списання АТ та майна; відпрацювання міжремонтних та амортизаційних
строків служби списаної АТ і АМ; дотримання річних норм витрат
моторесурсів списаної техніки; відображення в актах на списання всіх
агрегатів, автошин, АБ; наявність необхідних документів при списанні за
інспекторськими свідоцтвами; порядок та строки розбраковування списаних
агрегатів та техніки; оприбуткування агрегатів після розбракування
списаних машин; дотримання строків зберігання та знищення технічної
документації на списання машин та майна; заходи командування до винних в
порушенні порядку списання АТ та майна; організація роботи по здачі
автошин і АБ.
П’ятий розділ – організація ремонту, стан ремонтних засобів –
визначається за такими показниками: діяльність авторемонтних підприємств
центрального підпорядкування; планування ремонту АТ та агрегатів у
військової частині; своєчасність та якість поставки ремонтного фонду на
ремонтні підприємства; планування роботи майстерень частини із ремонту
та обслуговуванню АТ; організація та ведення обліку обладнання та
інструменту; організація технологічного процесу ремонту машин та
агрегатів; порядок прийому машин та агрегатів в ремонт; організація
зберігання машин ремонтного фонду; законність та обґрунтованість витрат
АМ на ремонт; утримання рухомих ремонтних майстерень;
Шостий розділ – витрати коштів за статтями МО України – визначаються за
такими показниками: законність та доцільність витрат коштів; повнота
оприбуткування закуплених матеріальних засобів; наявність та
відшкодування збитків; своєчасність та правильність розрахунків;
достовірність та своєчасність звітів про витрати коштів.
Повнота та якість документальної ревізії покладена на ревізора.
Результати ревізії оформлюються актом і затверджуються відповідними
начальниками (командирами). У випадках виявлення порушень, які
потребують притягнення винних до адміністративної відповідальності, в
акті викладаються пропозиції щодо адміністративних розслідувань та
прийняття рішень відповідними командирами (начальниками), а також строк
доповіді щодо прийнятих заходів із відшкодування збитків.
Організація проведення технічних оглядів автомобільної техніки
військової частини
Технічний огляд автомобільної техніки у військових частинах здійснюється
за Положенням про проведення технічного огляду автомобілів, автобусів,
мототранспорту та причепів у ЗС України.
Технічний огляд проводиться щорічно комісіями військових частин у
складі, затвердженому командирами з’єднань (військових частин), але з
обов’язковим включенням до них офіцерів автомобільної служби і служби
ВІБДР.
Технічному огляду підлягають усі легкові, вантажні автомобілі, причепи і
напівпричепи один раз на рік в період з 15 жовтня до 30 листопада;
легкові і вантажні автомобілі, які використовуються для перевезення
особового складу, а також спеціалізовані автомобілі для перевезення
небезпечних вантажів – двічі на рік (з 15 квітня до 30 травня і з 15
жовтня до 15 листопада).
Технічний огляд проводиться у парках військових частин за обсягом і
вимогами, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 26
лютого 1993 року № 141. Послідовність технічного огляду наступна:
перевіряється оформлення паспорта автомобіля (відповідність номерних
знаків, номерів агрегатів, автошин, акумуляторних батарей,
комплектність, усіх поточних записів із пробігу, ремонту, технічного
обслуговування тощо); перевіряється закріплення водія, його особиста
документація (посвідчення на право управління транспортним засобом,
талон до посвідчення, запис про допідготовку, перепідготовку у
військовому квитку); проводиться обсяг технічного огляду.
При виявленні любих невідповідностей за переліченими позиціями огляду
проводяться уточнення у посадових осіб, адміністративне розслідування.
Справність транспортних засобів повинна відповідати усім вимогам
Постанови Кабінету Міністрів України.
У паспорт кожного автомобіля, який пройшов технічний огляд заноситься
помітка “Технічний огляд проведено, дата”. Запис засвідчується підписом
та гербовою печаткою військової частини. На автомобіль видається
технічний талон, установленого Настановою з автомобільної служби у ЗС
України зразка, завірений начальником ВІБДР гарнізону.
З несправних транспортних засобів знімаються номерні знаки до повторного
огляду. Відмітка в паспортах цих машин не робиться, технічний талон не
видається. без технічного талону машина до експлуатації не допускається.
В разі втрати технічного талону проводиться повторний технічний огляд.
Результати технічного огляду оформляються актом. На несправні
транспортні засоби складається окремий акт технічного стану. Результати
роботи комісії з проведення технічного огляду віддаються наказом
командира військової частини і доповідаються за командою.
Що стосується організації інших видів контролю за технічним станом і
експлуатацією ВАТ, то вона характеризується наступним.
Внутрішні перевірочні комісії створюються у кожній військовій частині за
вимогами Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил
України. Склад комісій визначається наказом командира військової частини
терміном на один рік. Основне завдання комісії з перевірки автомобільної
служби: контроль за збереженням матеріальних цінностей, технічних
засобів, законністю їх витрачання, списання.
Комісія свою діяльність здійснює за річним планом, але перевірку окремих
питань служби може проводити і раптово. Не рідше одного разу на квартал
комісія здійснює перевірку служби (наприклад, наявність на складі
гостродефіцитного автомобільного майна, перевірити наявність автошин,
двигунів, акумуляторів за номерами, тощо). За результатами роботи
комісії складається акт перевірки який затверджується командиром
військової частини. За необхідністю за підсумком перевірок призначаються
адміністративні розслідування. Члени комісії можуть залучатися до
проведення документальних ревізій АС вищестоящим органом. В кінці року
члени комісії приймають участь у інвентаризаційній роботі АС.
Крім того, згідно за Інструкцією про порядок використання АТ у ЗС
України для перевірки правильного оформлення, ведення, обробки і
зберігання дорожніх листів за минулий квартал, а також для знищення
дорожніх листів та корінців до них за квартал, що передував минулому,
командиром частини призначається окрема перевірочна комісія із
залученням начальника фінансової служби, представника АС, служби ПММ та
інших посадових осіб. Ця комісія подає за кожним випадком роботи
командиру військової частини акт на затвердження та прийняття рішення.
Контроль за експлуатацією ВАТ шляхом перевірки машин на маршрутах руху
покладається на службу – Військову інспекцією безпеки дорожнього руху
(ВІБДР.) ЗС України.
Контроль за експлуатацією ВАТ здійснюється за функціональними
обов’язками посадовими службами АС, заступником командира з озброєння,
командиром військової частини постійно, а також при організації
планування експлуатації і ремонту ВАТ. При щомісячному аналізу
експлуатації ВАТ визначається: коефіцієнт технічної готовності машин
частини; якість і своєчасність виконання робіт з ТО, проведення
парково-господарчих днів; оцінка утримання техніки, яка експлуатується
або знаходиться на зберіганні; характер і обсяг робіт, який виконано на
ПТОР; випадки порушення внутрішньої служби в парках; виконання
контрольних оглядів посадовими особами; заходи з попередження
дорожньо-транспортних пригод; стан ведення обліково-звітної документації
служби; пропозиції щодо усунення недоліків. Результати аналізу
експлуатації машин повинні бути доведеними до офіцерського складу
військової частини.
6.2 Контроль за станом внутрішньої служби в парку
Внутрішня служба в парках організована у відповідності з розділом 10
Статуту внутрішньої служби ЗС України та Настанови по автомобільній
службі. В з”єднаннях та частинах корпусу АТ, яка знаходиться у сховищах
та на відкритих стоянках опечатується подвійним зліпком, та здається під
охорону черговому парку з відповідним записом до книги обліку
розпечатування паркових приміщень, бойової та іншої техніки, видачі
ключів від замків запалювання та люків бойових машин, приміщень і воріт
парку. В сховищах, де знаходиться техніка різних підрозділів, за наказом
командира корпусу командир частини своїм наказом призначає старшого
сховища, техніка опечатується двойним зліпком, одна печатка – старшого
сховища, друга – відповідальної особи іншого підрозділу з відповідним
записом до книги обліку розпечатування та здачі під охорону та щоденним
їх оглядом в незалежності працюють в сховищі чи не працюють, книга
знаходиться у сховищі.
У кожного командира частини в сейфі зберігається план раптових перевірок
техніки підрозділів керівним складом частини. Результати перевірки
оформляються актами, та зберігаються у командира частини, як звітні
документи.
Підготовка наряду парку.
Черговий парку призначається з офіцерів або прапорщиків, а в окремому
батальйоні – з прапорщиків чи сержантів, яких визначають в наказі по
частині. Чергові парку службу несуть зі штатною зброєю (багнетом).
Новопризначений черговий парку вивчає документи по несенню чергування і
в призначений час прибуває до заступника командира з озброєння –
начальника технічної частини (начальника автомобільної служби) на
інструктаж.
Щоквартально на заняттях під керівництвом заступника командира частини з
озброєння – начальника технічної частини (начальника автомобільної
служби) з офіцерами та прапорщиками, яких призначають до несення служби
черговими парку, практично відпрацьовуються питання організації
внутрішньої служби в парку, дій чергових парку при оголошенні тривоги,
збору та при виникненні пожежі.
Підбір і підготовку внутрішнього наряду парку (днювальних та
механіків-водіїв чергового тягача) організує командир підрозділу.
Вивчення обов’язків чергового, днювального парку і механіка-водія
(водія) чергового тягача проводиться на спеціально обладнаному для цього
місці в класі безпеки руху, інструктажу наряду, водіїв та старших машин,
під керівництвом командирів підрозділів.
Безпосередня підготовка внутрішнього наряду парку здійснюється під
керівництвом заступника командира частини з озброєння – начальника
технічної частини (начальника автомобільної служби).
По закінченню теоретичної підготовки черговий по парку у встановлений
час прибуває з добовим нарядом в приміщення для чергового парку і
доповідає заступнику командира частини з озброєння – начальнику
технічної частини (начальнику автомобільної служби): “Товариш майор,
добовий наряд по парку для практичної підготовки і інструктажу прибув.
Черговий парку прапорщик Іванченко”.
Заступник командира частини з озброєння – начальник технічної частини
(начальник автомобільної служби) прийнявши доповідь перевіряє наявність
і зовнішній вигляд особового складу наряду парку і починає перевірку їх
знань.
Черговий парку повинен знати:
обовязки чергового парку (статті 351-356 Статуту ВС ЗС України та
Настанови з автомобільної служби);
порядок допуску особового складу в парк;
порядок виходу та повернення машин;
дії чергового парку по тривозі і при пожарі в парку;
кількість техніки, що знаходиться в парку та на виїзді;
наявність підрозділів та особового складу які знаходяться в парку.
Днювальний парку повинен знати:
обовязки днювального парку (статті 357-359 Статуту ВС ЗС України та
Настанови з автомобільної служби);
дії при пожарі та у разі тривоги.
Механік-водій (водій) чергового тягача повинен знати:
обовязки механіка-водія (водія) чергового тягача (статті 360-361 Статуту
ВС ЗС України та Настанови з автомобільної служби);
порядок дій при пожарі;
черговість евакуації техніки із сховищ та з відкритих майданчиків.
Приймання та здавання парку черговими.
Приймання та здавання парку черговими здійснюється під керівництвом
заступника командира з озброєння – начальника технічної частини
(начальника автомобільної служби).
Після розводу новопризначений черговий парку приймає від попереднього
чергового документацію чергового парку, відомості про наявність і стан
техніки в парку військової частини, обладнання та майно згідно опису.
Для приймання та здавання чергування по парку виготовляється спеціальний
планшет з ручкою, на якому зазначається опис майна та обладнання парку,
кількість машин, які знаходяться на відкритих стоянках, маршрут руху
чергового при прийомі з однієї сторони, а з другої – зразки відтисків
печаток (сургучні), якими запечатуються паркові приміщення, завірені
підписом начальника штабу частини.
Перед будинком КТП новопризначений черговий парку перевіряє готовність
особового складу наряду парку до несення служби, інструктує і ставить
завдання днювальним і механіку-водію (водію) чергового тягача щодо
прийняття чергування у такому обсязі:
1-й днювальний: перевіряє огорожу парку, його освітленість по
зовнішньому периметру, стан і внутрішній порядок закріпленої за нарядом
парку території.
2-й днювальний: перевіряє обладнання, майно в кімнаті чергового парку та
в кімнаті відпочинку і підготовки наряду парку та механіка-водія (водія)
чергового тягача згідно з описом, по закінченні прийому доповідає
черговому парку.
Механік-водій (водій) чергового тягача з дозволу чергового парку ставить
закріплену за ним машину на майданчик чергового тягача, приймає
обладнання і майно щита чергового тягача, по закінченні прийому
доповідає черговому парку.
Новопризначений і попередній чергові парку разом здійснюють обхід
території парку і всіх паркових приміщень і перевіряють за списком
(переліком) сховища, машини і іншу техніку та обладнання, приймаючи і
передаючи за списком запечатані приміщення, сховища а також озброєння,
бойову та іншу техніку і обладнання, що знаходиться на відкритих
майданчиках і під навісами.
В книгу приймання та здавання чергування вони заносять ті недоліки, які
не можуть бути усунені під час прийняття чергування.
Доповідь про приймання та здавання чергування приймається в парку
заступником командира з озброєння – начальником технічної частини
(начальником автомобільної служби), який дає дозвіл на прийом (здачу)
чергування по парку.
7. Оцінка стану автомобільної техніки
Порядок оцінки стану автомобільної техніки визначено наказом Міністра
оборони України від 05.03.2004 року № 74 „Керівництво щодо перевірки та
оцінки стану озброєння та військової техніки у Збройних Силах України”
7.1. Загальні положення
Під час оцінки стану ОВТ перевіряються їх справність (ДСТУ В 3576-97),
догляд і збереження, якість технічного обслуговування, ремонту та
обслуговування.
Під час оцінки стану ОВТ з’єднання, військової частини не враховуються
зразки ОВТ, які:
у період перевірки залучені до виконання заходів за планами МО України;
підлягають плановому ремонту;
знаходяться у плановому ремонті;
несправні і на які в установленому порядку складені рекламаційні
документи.
Кількість однотипних зразків ОВТ, що знаходяться у ремонті і, які
очікують планового ремонту, у військовій частині не повинна
перевищувати:
для автомобільної техніки – 40% від запланованого у військовій частині
до постановки на капітальний і регламентований ремонти та 20% – на
середній ремонт на рік.
Всі інші зразки, які знаходяться у ремонті або очікують планового
ремонту понад встановлених норм, оцінюються “незадовільно” незалежно від
наявності облікових документів.
Стан зразків ОВТ, крім автомобільних базових шасі, які виробили
установлені ресурси (терміни) до чергового ремонту, оцінюється
позитивно, якщо зразки за технічним станом придатні до застосування за
прямим призначенням і на них в установленому порядку оформлені акти
технічного стану щодо продовження міжремонтного терміну експлуатації.
Стан стройової групи експлуатації зразків автомобільної техніки у яких
запас ходу до чергового ремонту менший ніж визначено відповідними
нормативно-правовими актами, оцінюється “незадовільно”. Оцінка зразка
знижується на один бал, якщо він без установленої обкатки поставлений на
зберігання.
Загальна оцінка стану зразка ОВТ у складі комплексу визначається як
середньоарифметичне значення усіх оцінок, виставлених фахівцями родів
військ і служб, але не вище оцінки, яка дана фахівцями родів військ і
служб, до яких відноситься даний зразок, оцінки стану автомобільних
базових шасі.
7.2. Оцінка стану зразка ОВТ
Стан зразка ОВТ, який знаходиться в парку, оцінюється відповідно до
наступних вимог.
Наявність і стан документів:
паспорт (формуляр);
журнал огляду машини посадовими особами;
журнал огляду машини, яка знаходиться на тривалому зберіганні;
картка машини тривалого зберігання, картка технологічного процесу зняття
зі зберігання.
Технічний стан:
ходової частини, автошин;
трансмісії, коробки передач, роздавальної коробки, мостів;
двигуна;
електрообладнання, світлової і звукової сигналізації, акумуляторної
батареї;
гальмівна система;
рульове керування.
Заправлення пально-мастильними матеріалами та технічними рідинами:
заправлення баків пальним;
систем мащення та охолодження двигуна, гідропідсилювача керма;
агрегатів – рульового механізму, коробки передач, роздавальної коробки,
мостів, лебідки;
змащення ходової частини;
заправлення гальмівною рідиною;
Укомплектованість водійським інструментом і ЗІП
наявність інструмента водія;
наявність і укомплектованість ЗІП;
укомплектованість вогнегасником;
укомплектованість медичною аптечкою.
7.3 Оцінка автомобільної техніки
Для оцінки технічного стану автомобільної техніки підрозділу, військової
частини, з’єднання необхідно перевірити не менше 15 – 20% автомобільної
техніки різних груп експлуатації, яка знаходиться у використанні і на
зберіганні. Автомобільна техніка, яка знаходиться на зберіганні,
перевіряється оглядом на місці, а також випробуванням на місці або
пробігом. Кількість автомобільної техніки, яка підлягає перевірці
випробуванням на місці або контрольним пробігом, визначає перевіряючий у
межах річного плану випробування.
Автомобільні базові шасі ОВТ родів військ і служб, до яких належать
колісні, гусеничні, тракторні та причіпні базові шасі, які призначені
для встановлення (монтажу) озброєння спеціальної техніки, засобів
управління, рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту,
контролю і вимірювання, перевіряються фахівцями автомобільної служби
комплексно на одних і тих же зразках за нормами, які визначені для родів
військ і служб.
Для оцінки стану, догляду та зберігання автомобільної техніки, її
готовності до бойового застосування перевіряється:
технічний стан автомобільної техніки;
своєчасність переведення автомобільної техніки з режиму зберігання до
режиму готовності до використання, впровадження заходів щодо скорочення
термінів виведення автомобільної техніки з парку;
догляд та зберігання автомобільної техніки.
Технічний стан автомобільної техніки визначається її справністю та
надійністю. Справною вважається автомобільна техніка, стан якої
відповідає усім вимогам, встановленим нормативно-технічною
Документацією, укомплектовані необхідними запасними частинами,
інструментом, приладами, світломаскувальними пристроями та іншим
обладнанням.
Основним показником технічного стану автомобільної техніки з’єднання,
військової частини, підрозділу є коефіцієнт технічної готовності (далі –
КТГ), який визначається відношенням кількості справної автомобільної
техніки до її облікової кількості.
Під час визначення КТГ до несправної автомобільної техніки відносяться
автомобільна техніка, яка значиться за обліковими даними військової
частини, з’єднання, у капітальному (понад 40% запланованих на рік),
середньому (понад 20% запланованих на рік) ремонтах, що очікує ремонту,
а також несправна автомобільна техніка і засоби пересування, які
виявлені і оцінені “незадовільно” в ході перевірки.
Технічний стан автомобільної техніки і автомобільних засобів пересування
у підрозділі, військовій частині, з’єднанні оцінюється відповідно до
вимог, викладених у таблиці 3.
Таблиця 3
Оцінка стану автомобільної технікиКТГдля підрозділів і військових частин
механізованих (танкових) з’єднань родів військдля підрозділів і
військових частин автомобільних, матеріально-технічного забезпечення,
військово-будівельних, інженерно-аеродромних,
авіаційно-технічних”відмінно”Не нижче 0,98Не нижче 0,90Де більше
половини перевіреної автомобільної техніки оцінено “відмінно””добре”
Не нижче 0,97Не нижче 0,88Де більше половини перевіреної автомобільної
техніки оцінено не нижче “добре””задовільно”Не нижче 0,95Не нижче
0,85″незадовільно”Нижче 0,95Нижче 0,85У разі наявності несправної
автомобільної техніки, яка зберігається в НЗ
Примітки:
Для одержання позитивної оцінки в ракетних, зенітних ракетних
підрозділах військових частив не повинно бути несправних автомобільних
базових шасі.
Під час перевірки військових частин, з’єднань скороченого складу і кадру
оцінка стану ОВТ НЗ є визначальною. У цьому випадку стан автомобільної
техніки у військовій частині, з’єднанні оцінюється позитивно, якщо стан
автомобільної техніки поточного забезпечення оцінено не нижче
“задовільно”.
Автомобільна техніка, яка прибула після виконання урядового завдання,
перевіряється і оцінюється відповідно до виконання плану відновлення,
затвердженого командувачами видів Збройних Сил України.
У військових частинах, підрозділах де кількість автомобільної техніки не
перевищує 25 одиниць, їх стан оцінюється відповідно до вимог, викладених
у таблиці 4.
Таблиця 4
Оцінка стану автомобільної техніки
Кількість несправної автомобільної техніки. для частин з обліковою
кількістюдо 15 одиницьвід 16 до 25
одиниць”відмінно”НемаєНемає”добре”НемаєОдна”задовільно”ОднаДві”незадовіл
ьно”Дві і більшеТри і більше
Догляд та зберігання автомобільної техніки оцінюється за кількістю
основних недоліків викладених у таблиці 5. Основні недоліки у догляді та
зберіганні, які виявлені під час перевірки технічного стану одиниці
автомобільної техніки, враховуються незалежно від усунення у ході
перевірки. Оцінка повинна проводитися на тій же автомобільній техніці,
що запланована програмою перевірки.
Таблиця 5
Оцінка догляду та зберігання автомобільної технікиКількість недоліків з
догляду та зберігання автомобільної техніки”відмінно”Немає”добре”Не
більше шести”задовільно”Не більше десяти”незадовільно”Більше шестиДогляд
і зберігання автомобільної техніки військової частини, підрозділу
визначаються на підставі оцінок з догляду і зберігання кожного
перевіреного зразка автомобільної техніки і оцінюється відповідно до
вимог, викладених у таблиці 6.
Таблиця 6
Оцінка догляду та збереження автомобільної технікиВимоги, які
ставляться”відмінно”Якщо не менше 85% перевірених зразків автомобільної
техніки оцінені позитивно, з них більше 50% “відмінно””добре”Якщо не
менше 75% перевірених зразків автомобільної техніки оцінені позитивно, з
них більше 50% не нижче “добре””задовільно”Якщо не менше 70% перевірених
зразків автомобільної техніки оцінені позитивно”незадовільно”Якщо більше
30% перевірених зразків автомобільної техніки оцінені “незадовільно”
Загальна оцінка стану автомобільної техніки за підрозділ, військову
частину, з’єднання виводиться на підставі одержаних оцінок її технічного
стану, догляду і зберігання відповідно до вимог, викладених у таблиці 7.
У разі незадовільної оцінки за технічний стан або догляд і зберігання
автомобільної техніки стан автомобільної техніки підрозділу, військової
частини оцінюється “незадовільно незалежно від іншої оцінки.
Таблиця 7
Загальна оцінка стану автомобільної технікиОцінка технічного стануОцінка
догляду та зберігання”відмінно””відмінно””відмінно””добре””відмінно”
“відмінно”
“добре”
“добре”
“задовільно””добре”
“задовільно”
“відмінно”
“добре”.
“відмінно””задовільно””добре”
“задовільно”
“задовільно””задовільно”
“добре”
“задовільно””незадовільно””незадовільно”
не менш ніж “задовільно”не менше ніж “задовільно”
“незадовільно”
Оцінка стану автомобільної техніки з’єднання за результатами перевірки
військових частин визначається відповідно до вимог, викладених у таблиці
8.
Таблиця 8
Оцінка стану автомобільної технікиВимоги, які ставляться”відмінно”
Якщо 50% і більше перевірених основних військових частин одержали оцінку
за загальний стан автомобільної техніки “відмінно”, решта військових
частин – “добре”добре”Якщо 50% і більше перевірених основних військових
частин отримали оцінку за загальний стан автомобільної техніки “добре”,
решта військових частин – не нижче ніж “задовільно””задовільно”Якщо
більшість перевірених військових частин одержали оцінку не нижче
“задовільно” і не більше двох військових частин оцінені за стан
автомобільної техніки “незадовільно””незадовільно”Якщо не виконані умови
оцінки “задовільно”
7.4. Оцінка стану парку і внутрішньої служби в ньому
Стан парку і внутрішньої служби в ньому повинен відповідати таким
вимогам:
парк обладнаний усіма елементами (контрольно-технічним пунктом із
приміщенням для чергового парку, кімнати для інструктування й відпочинку
наряду парку, начальника контроль-технічного пункту, класом безпеки руху
і інструктування водіїв, місцем для проведення медичного огляду водіїв
перед рейсом, пунктом чищення і миття машин, пунктом заправлення,
площадкою (пунктом) щоденного технічного обслуговування, площадкою для
машин, що запізнилися з рейсу, пунктом технічного обслуговування й
ремонту, пунктом збирання відпрацьованих мастил і спеціальних рідин,
інші приміщення (місця) для обслуговування техніки й необхідні побутові
приміщення, місця зберігання зброї та військової техніки) і забезпечує
якісне технічне обслуговування та збереження ОВТ;
внутрішній порядок у парку встановлений наказом по військовій частин і
виконується і відповідає вимогам Статуту внутрішньої служби Збройних Сил
України;
черговий парку, днювальні парку, технік (з безпеки дорожнього руху) –
начальник КТП, механік-водій (водій) чергового тягача обов’язки знають і
правильно виконують, встановлений порядок прийому-здачі чергування;
виконуються правила допуску особового складу в парк, відкриття паркових
приміщень, сховищ, машин;
здійснюється контроль за виходом і поверненням ОВТ в парк;
виконуються правила зберігання і видача ключів від паркових приміщень і
машин;
стан протипожежної охорони парку відповідає вимогам Статуту внутрішньої
служби Збройних Сил України, та інших керівних документів. Особовий
склад знає правила пожежної безпеки, навчений діям щодо гасіння пожеж, є
штатна або призначена нештатна пожежна команда, стан засобів
пожежогасіння відповідає вимогам положення про протипожежну охорону,
особовий склад пожежної команди виконує нормативи з бойового розгортання
з поданням води від водоймища з позитивною оцінкою;
генеральний план парку існує, засоби, які виділяються на будівництво і
ремонт парку, реалізуються;
обладнані під’їзні шляхи, дороги в парку, запасні виходи, огородження,
територія парку освітлюється, улаштування і обладнання парку забезпечує
швидкий і зручний вихід ОВТ;
щоденні огляди приміщень парку командирами підрозділів, завідувачами
складами (сховищами), черговими парку і особами пожежного наряду у кінці
робочого дня організовані і проводяться якісно;
сховища парків обладнані пожежною та охоронною сигналізаціями та
засобами захисту.
Стан парку і внутрішньої служби в ньому оцінюється відповідно до вимог,
викладених у таблиці 9.
Таблиця 9
ОцінкаВимоги, які ставляться„відмінно”У разі виконання усіх вимог пункту
6.2„добре”У разі невиконання однієї із вимог пункту 6.2, крім першої,
другої і третьої вимог„задовільно”У разі невиконання двох вимог пункту
6.2, крім першої, другої і третьої вимог„незадовільно”У разі невиконання
однієї із перших трьох вимог або інших трьох вимог пункту 6.2
У разі незадовільного стану парків та внутрішньої служби в них загальна
оцінка з’єднання (військової частини) за стан ОВТ знижується на один
бал.
8. Організація економічної роботи по службі
8.1 Основні економічні аспекти з експлуатації військової автомобільної
техніки
Використання, технічне обслуговування, зберігання і транспортування ВАТ
потребують значних витрат матеріальних, грошових засобів та праці
особового складу. Тому поряд з розв’язанням завдань автотехнічного
забезпечення, начальники автомобільних служб, інші посадові особи
військових частин зобов’язані вирішувати завдання економічного
характеру. В розпорядженні військової частини знаходяться значні
матеріальні засоби автомобільної служби, які призначені для забезпечення
бойової підготовки і господарської діяльності.
Експлуатація ВАТ та пов’язані з нею витрати матеріальних і грошових
засобів мають ряд особливостей у порівнянні з експлуатацією АТ у
народному господарстві. Перша особливість полягає в тому, що вона
організується з метою виконання планів бойової підготовки і
господарської діяльності при установлених річних нормах витрат
моторесурсів з урахуванням підтримання бойової готовності. Друга
особливість полягає в тому, що військові частини не ведуть в повному
обсязі бухгалтерського обліку і звітності за роботу АТ (облік роботи
машини здійснюється тільки за пробігом і витраченням палива без
урахування обсягу перевезень).
Матеріальні засоби автомобільної служби включають:
автомобільну техніку та рухомі засоби ремонту і технічного
обслуговування ВАТ за штатом військової частини;
приміщення, споруди парку; паркове устаткування;
запаси агрегатів, автошин, АВ, запасних частин тощо;
запаси ПММ і спеціальних експлуатаційних рідин;
обладнання автодромів, навчальних класів та інше.
Витрати на експлуатацію машин наведені у додатку 47, а схема витрат на
підготовку машин до зберігання та утримання їх на зберіганні наведена у
додатку 48.
Витрати грошових засобів у військах здійснюються за видами ОВТ. В
Сухопутних військах значне місце з обсягу і різноманітності витрат на
утримання і експлуатацію посідають бронетанкова і автомобільна техніка.
Фінансове забезпечення цих напрямків тісно пов’язане з матеріальним
забезпеченням перелічених засобів. Забезпечення частин і підрозділів АТ
і АМ здійснюється централізовано. Але частину матеріальних засобів для
утримання і експлуатації ВАТ, які не забезпечуються централізовано,
придбають самі частини, для чого і виділяються грошові засоби.
Процес виконання кошторису витрат грошових засобів полягає в наступному.
Класифікацією витрат за кошторисом МО України на утримання, експлуатацію
і ремонт АТ передбачено статтю витрат 3119 – “Автомобільна техніка”.
Начальник АС частини складає детальний розрахунок на необхідні грошові
засоби на рік планування за означеною статтею (окрему групу витрат
складають витрати на електроенергію, воду, кисень тощо), який
узгоджується із начальником фінансової служби частини і подається в
задовольняючий фінансовий орган за командою. В подальшому після
узгодження усіх розрахунків частин з представленими даними ГУЛ
Генерального Штабу ЗС України фінансова служба оперативного командування
включає суму грошових засобів за ст.3119 на рік планування. Після
отримання казначейських кредитів на рік планування АС оперативного
командування складає план фінансування з’єднань, частин за ст.3119.
Фінансові і автомобільні служби з’єднань після отримання кредитів від
фінансової служби ОК розроблюють фінансовий план і план фінансування за
призначенням грошових засобів згідно за заявками військових частин.
Виділені грошові засоби військовій частині автомобільна служба повинна
витрачати тільки за цільовим призначенням згідно за ст.3119.
За цією статтею оплачуються:
придбання матеріалів, які не відпускаються задовольняючими органами (в
тому числі і цемент, цегла, ліс та інші будівельні матеріали)
безкоштовно, запасних частин, малоцінного технічного інвентарю,
інструмента для таких цілей:
утримання, експлуатація, поточний ремонт автомобільної техніки;
монтаж, утримання і поточний ремонт паркового та іншого обладнання
служби;
виготовлення і ремонт засобів малої механізації, запобіжних устроїв з
техніки безпеки та інших пристроїв у місцях зберігання, експлуатації та
ремонту техніки;
установлення та кріплення при зберіганні і перевезенні в ремонт (із
ремонту) або при передислокації частики (лежні, стійки, вірьовки, дріт,
скоби, цвяхи і таке інше);
виробничі потреби військових ремонтних підрозділів (частин), складів,
компресорних установок, акумуляторних, перевірочних,
контрольно-вимірювальних пунктів і лабораторій, ПТОР;
обладнання постів ПТОР та інших місць для утримання, експлуатації АТ,
будівництва і ремонту естакад для огляду та миття машин;
виготовлення і ремонт шаф, підставок, стелажів, драбин, візків тощо;
ремонт і зарядка акумуляторних батарей, а також потреби для маскування
АТ.
За цією статтею витрат оплачується також:
відшкодування збитків окремих осіб і організацій;
виготовлення книг обліку і бланків (в централізованому порядку);
придбання довідкової і технічної літератури із експлуатації та ремонту;
утримання і ремонт малоцінного технічного інвентарю та інструменту;
заміна негодних вогнегасників, ремонт, перезарядка та опресування їх;
заміна напірних рукавів спеціальної техніки та пунктів ПТОР;
вода, пар, електроенергія, рідини та гази для технічних потреб;
прання, просочення брезентових виробів, зарядка, ремонт, клеймування
газових балонів;
ремонт і перевірка приладів, засобів захисту та вимірювальних приладів;
виготовлення дорожніх знаків, наочної агітації (фото, схеми, таблиці),
обладнання КТП.
Крім того за кошторисом МО України передбачаються щорічні витрати в
інтересах АТ за наступними статтями.
Стаття 2719. Виплати на озброєння, військову техніку та майно, яке
поставляється іншими міністерствами і відомствами за затвердженими
планами постачання. За цією статтею здійснюється виплати за АТ та АМ,
військове навчальне майно і навчально-тренувальні засоби; технологічне
устаткування, прибори та інструменти запасні частини до них; ремонт,
модернізацію АТ і майна та підтримання їх в бойовій готовності;
випробування АТ згідно за технічним умовами; виготовлення книг і бланків
з обліку ОВТ і майна.
Стаття 2819. Виплати за науково-технічну продукцію. За цією статтею
здійснюється виплати за проведення науково-дослідних і
дослідно-конструкторських робіт, іншої науково технічної продукції, які
виконуються за договорами інших міністерств і відомств.
Стаття 2919. Виплати за науково-технічну продукцію, яка здійснюється
науково-дослідними організаціями Міністерство оброни України.
Стаття 4919. Ремонт і виготовлення АТ і майна на господарсько –
розрахункових промислових підприємствах МО України. За цією статтею
здійснюється виплати за проведення КР, РР, СР, ПР, виготовлення і
модернізацію АТ і майна, а також за інші роботи промислового характеру з
приведення в порядок АТ і майна.
8.2. Організація економічної роботи автомобільної служби військової
частини
Автомобільна служба є однією із основних складових елементів військового
господарства частини, матеріальні фонди якої досягають значних розмірів.
Оптимальне і ощадливе їх використання приводить до отримання значного
економічного ефекту. Конкретні результати економічної роботи залежать
від рівня та якості її організації, основною ланкою якої є планування.
Розробка планів економічної роботи в частинах передбачається Положенням
про військове (корабельне) господарство ЗС України.
Розробка плану економічної роботи військової частини покладена на
заступника командира частини з тилу. Начальник автомобільної служби
розроблює і подає в план економічної роботи перелік заходів з
автомобільної служби військової частини.
В плані повинно передбачатися:
виховні та організаційно-навчальні заходи з особовим складом служби,
водіями, посадовими особами частини, які безпосередньо експлуатують АТ;
конкретні економічні заходи із служби з докладною деталізацією та
результатами прорахунків, здійснення яких призведе до значного
економічного ефекту;
терміни виконання заходів, відповідальні виконавці конкретних заходів та
очікуваний ефект з кожного із них в натуральних показниках (м, т, штуки)
та в грошовому виразі (у гривнях).
До основних конкретних технічних заходів економічної роботи з
автомобільної служби відносяться:
раціональне витрачання ресурсів машин різних груп експлуатації;
подовження міжремонтних пробігів машин та їх агрегатів. пробіг шин (в
тому числі і авто шин раніше відремонтованих шляхом наварювання
протектора), строків служби акумуляторних батарей, паркового обладнання;
економія пально-мастильних матеріалів і спеціальних рідин;
скорочення витрат води, пару, електроенергії на технічні потреби;
підвищення якості ТО і скорочення трудовитрат за рахунок використання
високоефективного обладнання, втілення раціоналізаторських пропозицій;
виконання своїми силами ПР і СР, машин, агрегатів, відновлення автошин,
автокамер, запасних частин і деталей, які були в експлуатації;
проведення робіт з виготовлення і обладнання естакад:, оглядових ям,
майданчиків ІЦТО та інших елементів парку; підставок і лежнів для
зберігання техніки;
проведення робіт з обладнання автодромів, навчальних класів, наочних
посібників, стендів, макетів тощо;
повторне використання матеріалів кріплення при залізничних перевезеннях
техніки;
інші конкретні заходи.
В кінці року паралельно розробці плану економічної роботи начальник
автомобільної служби розробляє звіт з результатів виконаної роботи за
минулий рік. В ньому наводяться конкретні показники економії з кожного
складового напрямку з обґрунтуваннями, прорахунками. План і звіт
супроводжується пояснювальними записками.
9. Організація підготовки особового складу
9.1 Порядок підготовки (допідготовки) водіїв та допуску їх до управління
транспортними засобами
Порядок підготовки водіїв та допуску їх до управління ТрЗ
регламентується “Положенням з підготовки водіїв та інших фахівців
автомобільної служби у ЗС України та допуску їх до управління ТрЗ”,
розробленого відповідно до вимог закону України “Про дорожній рух” та
“Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до
керування ТрЗ”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України.
У ЗС України усі ТрЗ в залежності від їх типів, призначення та
особливостей керування ними поділяються на категорії А, В, С, D, Е та
гусеничні тягачі, транспортери-тягачі, транспортери і трактори, на право
керування якими видається єдине посвідчення, яке встановлюється
Міністерства внутрішніх справ (МВС) України (ТрЗ категорій А, В, С, D і
Е). На право керування багатовісними спеціальними колісними шасі
(тягачами) та гусеничними машинами (ГМ) видається відповідне
посвідчення.
Транспортні засоби, керування якими здійснюється за наявності
посвідчення водія, в залежності від їх типів і призначення поділяються
на:
А – мотоцикли, моторолери та інші мототранспортні засоби;
В – автомобілі, дозволена максимальна (повна) маса яких не перевищує
3500 кг (7700 фунтів) та кількість сидячих місць яких, крім сидіння
водія, не перевищує восьми;
С – автомобілі, призначені для перевезення вантажів і дозволена
максимальна (повна) маса яких перевищує 3500 кг (7700 фунтів);
D – автомобілі, призначені для перевезення пасажирів і мають більше
восьми сидячих місць, крім сидіння водія;
Е – состави ТрЗ з тягачем, що відноситься до категорії В, С або D, якими
водій має право керувати, але які самі не входять в одну із цих
категорій або в ці категорії.
Водії ЗС України мають право керувати лише тими ТрЗ і тих категорій,
проти яких у відповідних графах посвідчення водія є відмітка або штамп
“Дозволено”, а також ТрЗ інших категорій після відповідної підготовки
(перепідготовки) та отримання відповідного посвідчення (додаток 49).
Схема підготовки (перепідготовки) водіїв ТрЗ у ЗС України наведена в
додатку 50.
З усіма водіями, які призвані на дійсну військову службу та мають
посвідчення водія на право керування ТрЗ категорії В або С,
механіками-водіями гусеничних машин та трактористами-машиністами на
початку літнього та зимового періодів навчання проводиться місячна
допідготовка (після опанування програми молодого солдата), у ході якої
відпрацьовується Програма допідготовки водіїв автомобілів,
механіків-водіїв гусеничних тягачів, транспортерів-тягачів,
транспортерів, трактористів-машиністів.
До початку допідготовки наказом командира військової частини за водіями
на весь період допідготовки закріплюються штатні ТрЗ, проводяться
2-денні практичні заняття для визначення рівня підготовки водіїв,
одержаного раніше в навчальних закладах профтехосвіти.
Під час занять з водіями проводиться бойове злагодження з проведенням
денного маршу на 25…30 км у складі батальйону (дивізіону).
Допідготовка водіїв організовується у військових частинах, а в разі
незначної кількості у масштабі з’єднання (гарнізону) при одній із
військових частин. Порядок проведення допідготовки встановлюється
наказом командира частини, з’єднання (начальника гарнізону), який
організовує допідготовку. З особовим складом, що залучається до
проведення занять, до їх початку проводяться одноденні методичні збори.
Для проведення практичних занять з водіння та маршів у період підготовки
(допідготовки, перепідготовки) водіїв від військових частин гарнізону
виділяються у необхідній кількості автомобілі з інструкторами
практичного водіння.
У ході допідготовки з водіями автомобілів проводяться: після першого
тижня навчання – денний марш на 70…80 км, після другого тижня навчання –
нічний марш на 90…100 км. Після закінчення допідготовки проводиться
денний марш на 250 км з водіями автомобілів та 50-кілометровий марш з
механіками-водіями гусеничних машин.
Після виконання програми допідготовки комісія, призначена наказом
командира військової частини, з’єднання або начальника гарнізону,
приймає у водіїв екзамени з правил дорожнього руху, будови, технічного
обслуговування ТрЗ та водіння.
Водії, які склали екзамени комісії військової частини, з’єднання або
гарнізону, а для одержання права на керування транспортними засобами
категорії В, крім того, – військовій кваліфікаційній комісії (ВКК)
відділів (відділень) ВІБДР, Державної автомобільної інспекції (ДАІ)
України, наказом командира військової частини допускаються до
самостійного керування закріпленими за ними штатними транспортними
засобами, про що робиться відмітка у військовому квитку у розділі
“Особливі відмітки”:
“Пройшов допідготовку з _______ по _______ 200___ року. Допущений до
керування машиною ___________ “.
(марка)
________________________________________________________________________
____________________________________________________________
(посада, військове звання, підпис, прізвище командира,
гербова печатка військової частини).
Перепідготовка водіїв ТрЗ категорії В проводиться для
військовослужбовців з числа призваних на строкову військову службу
водіїв ТрЗ категорії С у період місячної допідготовки. При цьому водії
зводяться в одну навчальну групу, яка в установленому порядку повинна
бути зареєстрована у підрозділах ДАІ відповідно за Положенням про
порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування ТрЗ.
Перепідготовка водіїв на право керування ТрЗ категорії D проводиться за
окремими планами в навчальних військових частинах та навчальних центрах
на 1,5-місячних зборах з числа водіїв ТрЗ категорій В або С, В і С.
Водії транспортних засобів категорії В або С, В і С, які засвоїли
програму, складають екзамени ВКК відділу (відділення) ВІБДР; одержують
свідоцтво про складання екзаменів, підписане командиром військової
частини і головою ВКК відділу (відділення) ВІБДР і за направленням
військової частини складають теоретичний та практичний екзамени в ДАІ
для одержання посвідчення водія з відміткою на керування ТрЗ категорії В
або D.
Перепідготовка водіїв на право керування ТрЗ категорії Е проводиться за
окремими планами на місячних зборах у масштабі гарнізону при одній з
військових частин, а також в навчальних військових частинах та
навчальних центрах. До перепідготовки залучаються військовослужбовці з
числа водіїв ТрЗ категорії В, С, D. Після засвоєння програми і складання
екзаменів ВКК відділу (відділення) ВІБДР водії одержують свідоцтво про
складання екзаменів, далі за направленням військової частини складають в
ДАІ практичний екзамен з навичок на право керування ТрЗ категорії Е.
Підготовка механіків-водіїв багатовісних спеціальних колісних шасі і
тягачів ведеться в навчальному центрі МО України. До підготовки
залучаються водії ТрЗ категорії С, В і С. Водіям після успішного
засвоєння програми підготовки та складання екзаменів комісії центру
видають посвідчення механіка-водія багатовісного колісного шасі
(тягача). Крім того, механіки-водії багатовісних спеціальних колісних
шасі та тягачів, що використовуються з причепами (напівпричепами),
одержують свідоцтво про складання екзаменів, після чого за направленням
навчального центру складають в ДАІ практичний екзамен з водіння
автопоїздів для одержання посвідчення водія з відміткою на право
керування ТрЗ категорії Е.
Підготовка водіїв для роботи на ТрЗ категорії С, обладнаних для
перевезення особового складу, проводиться за планами з’єднань на
місячних зборах; для військових частин, які не входять до складу
з’єднань, – на місячних зборах за планами начальників гарнізонів при
одній з військових частин. Після закінчення зборів водії складають
теоретичний і практичний екзамен ВКК відділу (відділення) ВІБДР для
одержання посвідчення про допуск до самостійного керування транспортними
засобами для перевезення особового складу. Посвідчення видається водіям
після 5-місячного стажування при своїх військових частинах та досягнення
водіями 19-річного віку.
Технічна (автомобільна) підготовка водіїв для вдосконалення знань і
навичок за фахом проводиться після допідготовки на шестиденних зборах у
кожному періоді навчання, а також на тактичних (тактико-спеціальних)
навчаннях та інших заняттях (навчаннях) у польових умовах під
керівництвом командирів підрозділів (частин) за відповідними програмами.
Крім того, технічна підготовка водіїв проводиться у відведений щотижня
один день, а в підрозділах і частинах, які несуть бойове чергування, – у
вільний від нього час за умов повного виконання програм навчання. Водії
зводяться у навчальні групи з урахуванням марок закріплених за ними
штатних ТрЗ. У дні занять забороняється вихід одиночних ТрЗ, за винятком
машин, які використовуються для забезпечення бойового (оперативного)
чергування та інших невідкладних завдань з дозволу командира військової
частини.
Перепідготовка водіїв для роботи на ТрЗ нових або інших марок, які
належать до ТрЗ тієї ж категорії, організується у військових частинах на
місячних зборах і включає 15 годин практичного водіння, а також
обов’язкове виконання обсягу робіт з ТО-1 та ТО-2. Про проходження
перепідготовки та про допуск до самостійного керування ТрЗ нових або
інших марок робляться відмітки у військовому квитку у розділі “Особливі
відмітки”:
“Пройшов перепідготовку з _______ по _______ 200___ року. Допущений до
керування машиною ___________ “.
(марка)
_____________________________________________________________
(посада, військове звання, підпис, прізвище командира, гербова печатка
військової частини)
Офіцери, прапорщики та військовослужбовці за контрактом (що мають
посвідчення водія), за якими ТрЗ не закріплені, мають право керувати
штатними ТрЗ тих категорій, проти яких у посвідченнях водіїв є відмітка
“Дозволено”, на заняттях з практичного водіння ТрЗ та під час перевірки
технічного стану ТрЗ, якості ТО та ремонту.
10. Організація роботи щодо дотримання заходів безпеки і попередження
дорожньо-транспортних пригод з військовою автомобільною технікою
10.1 Охорона праці та дотримання заходів безпеки при роботі у парках
військових частин
Робота з охорони праці у військових частинах Збройних Сил України
складається з:
створення постійно діючих комісій з питань охорони праці та організації
їх роботи;
розробки і затвердження посадових інструкцій для осіб, які мають
вирішення конкретних питань з охорони праці;
розробки і затвердження положень, інструкцій, інших нормативних актів з
охорони праці, що діють у межах військової частини;
організації навчання працюючих з питань охорони праці;
проведення лабораторних досліджень умов праці та атестації місць;
розробки та реалізації комплексних організаційно-технічних,
санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, спрямованих на
поліпшення умов праці;
впровадження на виробництві прогресивних технологій, досягнень науки і
техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, позитивного
досвіду з охорони праці;
забезпечення своєчасного усунення причин, що призводять до нещасних
випадків чи професійних захворювань;
постійного контролю за дотриманням технологічних процесів, правил
поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами
виробництва і використання засобів колективного і індивідуального
захисту та виконання робіт відповідно до вимог нормативно-правових актів
про охорону праці;
пропаганди безпечних методів виконання робіт.
Відповідальність за організацію та стан роботи з питань охорони праці у
військових частинах згідно з вимогами Закону України “Про охорону праці”
та наказу Міністра оборони України від 28.01.98 № 20 покладається на
командира військової частини.
Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів
про охорону праці в Збройних Силах України згідно з вимогами
законодавства України про охорону праці здійснюють:
Державний департамент України з нагляду за охороною праці Міністерства
праці та соціальної політики та органи державного нагляду за охороною
праці Міністерства оборони України (управління державного нагляду за
охороною праці Міністерства оборони України);
Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;
відповідні органи державного пожежного нагляду управління пожежної
охорони Міністерства внутрішніх справ та Міністерства оборони України;
органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони
здоров’я та Міністерства оборони України.
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про
охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і
підпорядкованими йому прокурорами.
Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 19.09.96 №264
“Про затвердження Положення про службу охорони праці у Збройних Силах
України” в кожній військовій частині наказом командира військової
частини створюється служба охорони праці, яка вирішує наступні завдання:
забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і
споруд;
професійної підготовки і підвищення кваліфікації з питань охорони праці,
пропаганди безпечних методів виконання робіт;
професійного добору виконавців для визначених видів робіт;
контролю за забезпеченням працівників Збройних Сил України, засобами
індивідуального і колективного захисту;
вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих.
Служба охорони праці функціонує як самостійний підрозділ, і залежно від
чисельності працюючих та характеру робіт, складається з групи фахівців
чи одного спеціаліста. В окремих випадках у зв’язку з невеликим обсягом
робіт функції спеціаліста з охорони праці можуть включатися до
функціональних обов’язків іншої посадової особи, яка має відповідну
підготовку.
Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці визначено
постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442.
З метою врегулювання відносин між працівниками, у галузі реалізації прав
на здорові й безпечні умови праці, і військовими частинами, установами
Міністерства оборони України, де технологічний процес, використовуване
обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і
небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан
здоров’я працюючих, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів
України від 1 серпня 1992 р. № 442 проводиться атестація.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком
на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та
організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до
Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що
дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки
заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
З працівниками військової частини укладається колективний договір
(угода), який повинен:
містити заходи захисту прав і соціальних інтересів осіб, які потерпіли
на виробництві від нещасних випадків (профзахворювань), а також
утриманців і членів сімей загиблих та зобов’язання власника про
відшкодування потерпілому моральної шкоди, які відповідали б вимогам
законодавства;
визначати умови здійснення грошової компенсації на придбання
лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому
продуктів, якщо робота працівників має роз’їзний характер.
Допуск до виконання робіт працюючих здійснюється відповідно до вимог
Типового положення про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4. і
2-99) га наказу Міністра оборони України від 26.12.2000 № 476 “Про
затвердження Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних
Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання
разових робіт в Збройних Силах України”.
Перед допуском до самостійного виконання робіт працюючі повинні пройти
попередній медичний огляд, навчання, перевірку знань з питань охорони
праці та інструктажі.
З особовим складом з техніки безпеки проводяться:
вступний інструктаж; первинний інструктаж; повторний інструктаж;
позаплановий інструктаж; цільовий інструктаж.
Вступний інструктаж проводиться з усіма новоприбулими
військовослужбовцями, яким належить брати участь в експлуатації і
ремонті машин. У ході вступного інструктажу військовослужбовці повинні
ознайомитися:
з правилами внутрішнього порядку;
з особливостями експлуатації і ремонту машин в частині (з особливостями
обладнання парку, паркових приміщень, з прийнятою схемою руху і
технічного обслуговування машин, з особливостями укомплектування і
обладнання приміщень постів для ремонту, з особливостями клімату і
місцевості і інше);
з особливостями розміщення і укомплектування навчальних польових частин
(вогневого містечка, автодрому і т.д.) і основними правилами їх
використання;
із загальними правилами безпеки, які прийняті в частині.
Вступний інструктаж проводиться командиром підрозділу за планом
(конспектом) затвердженим командиром частини,
Первинний інструктаж проводиться при призначенні військовослужбовця на
дане місце, в тому числі при переводі з однієї роботи на іншу, а також
при зміні умов праці, з метою ознайомлення з обладнанням, прийомами і
методами правильного та безпечного виконання робіт на даному робочому
місці.
Повторний інструктаж проводиться не менше одного разу в три місяці
індивідуально або з групою військовослужбовців (до 15 чоловік) з метою
забезпечення кращого засвоєння ними прийомів та методів безпечного
виконання робіт.
Повторний інструктаж проводиться за програмою інструктажу на робочому
місці командиром підрозділу або заступником командира з технічної
частини.
Позаплановий інструктаж проводиться:
у випадку порушення військовослужбовцем інструкції з охорони праці;
коли з військовослужбовцем підрозділу або іншого підрозділі частини
стався нещасний випадок, який пов’язаний з експлуатацією або ремонтом
техніки;
за наказом командира або заступника командира частини з озброєння.
Позаплановий інструктаж можуть проводити всі начальники
військовослужбовця або інші особи за їх дорученням. Військовослужбовець,
з яким трапився нещасний випадок в результаті порушення вимог техніки
безпеки, не допускається до роботи без проходження позапланового
інструктажу.
Цільовий інструктаж проводиться при:
при виконанні разових робіт, що не пов’язані з безпосередніми
обов’язками за фахом;
ліквідації аварій, стихійного лиха;
проведення робіт, на які оформлюється наряд-допуск, дозвіл та інші
документи.
Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією,
що дозволяє проведення робіт.
З усіма новоприйнятими на роботу (призначеними на посаду) незалежно від
їх освіти, стажу роботи і посади проводиться вступний інструктаж про що
робиться запис в журналі реєстрації вступного інструктажу.
Роботи з підвищеною небезпекою, що потребують підвищеного контролю,
виконуються за нарядом-допуском, який реєструється в обліку виконання
робіт з підвищеною небезпекою.
Наказом командира військової частини визначається список осіб, які мають
право видачі наряду-допуску. У наряді-допуску визначаються обсяг роботи,
місце, час початку і закінчення роботи, умови її безпечного проведення,
склад команди та особи, відповідальні за безпечне проведення робіт.
Разові (непостійні) роботи, за необхідністю, можуть виконуватися
працюючими, згідно з письмовим наказом (розпорядженням) командира
військової частини.
Командир (начальник), який видав наказ (розпорядження) про направлення
працюючих на виконання разових робіт, зобов’язаний забезпечити їх
безпечне виконання, для чого він:
визначає термін та порядок проведення робіт;
організовує навчання з питань охорони праці в обсязі інструкції з
безпечного ведення робіт;
організовує забезпечення військовослужбовців відповідними засобами
індивідуального та колективного захисту, справним інструментом
(обладнанням).
Працюючі, які виконуватимуть роботи з підвищеною небезпеки), повинні
пройти навчання в спеціалізованих закладах освіти і мати відповідне
посвідчення.
Навчання з питань охорони праці здійснюється відповідно до вимог Закону
України “Про охорону праці”, Типового положення про навчання з питань
охорони праці, наказів Міністра оборони України від 28.01.98 № 20 “Про
затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці військових
частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях та на
підприємствах Міністерства оборони України”, від 28.03.2000 № 80 “Про
організацію навчання та підвищення рівня підготовки посадових осіб з
питань охорони праці”, від 26.12.2000 № 476 “Про затвердження Положення
про порядок допуску військовослужбовців Збройних Сил України до
самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт в
Збройних Силах України”.
Навчання та інструктаж працюючих з питань охорони праці є складовою
частиною системи управління охороною праці і постійно проводиться з ними
в процесі їх трудової діяльності.
Організацію навчання та перевірки знань з питань охорони праці
здійснюють працівники служби кадрів або інші спеціалісти, яким
командиром військової частини доручена організація цієї роботи.
Підготовка працюючих для виконання робіт з підвищеною небезпекою
здійснюється тільки в закладах освіти, які одержали в установленому
порядку ліцензію Міністерства освіти і науки України та органу
Державного нагляду за охороною праці на проведення такого навчання.
Для решти робіт підготовка, перепідготовка працюючих за професіями
можуть здійснюватися як в закладах освіти, так і у військовій частині.
Для перевірки знань працюючих з питань охорони праці утворюються
постійно діючі комісії з питань охорони праці, члени якої повинні бути
навченими та атестованими.
У військових частинах, організаціях, установах та військових навчальних
закладах Міністерства оборони України згідно з Типовим положенням про
кабінет охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України
по нагляду за охороною праці від 18.07.97 № 191, створюються кабінети
охорони праці, які є організаційним та навчально-методичним осередком
пропаганди знань з питань охорони праці серед працівників. При
чисельності працюючих до 400 працівників кабінет охорони праці може бути
суміщений з приміщенням для навчальних занять.
Перелік та структура документів з питань охорони праці в військовій
частині
Відомчі нормативно-правові акти з питань охорони праці розробляються з
урахуванням вимог діючих державних нормативно-правових актів і наказів
Міністра оборони України.
Наказом командира військової частини повинні бути призначені:
відповідальний за стан охорони праці;
постійно діюча комісія з питань охорони праці;
постійно діюча комісія з періодичної перевірки знань персоналу, який
обслуговує об’єкти котлонагляду, вантажопідіймальні машини і
електроустановки;
особа, відповідальна за електрогосподарство.
У військовій частині розробляються:
Положення про службу охорони праці;
Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони
праці;
Положення про медогляд;
Положення про енергетичну службу;
Програма та план-конспект вступного інструктажу;
Посадові інструкції;
Інструкції з охорони праці за професією та по видах робіт;
Перелік питань для перевірки знань з питань охорони праці з урахуванням
специфіки виробництва;
Перелік посад (професій), працюючих, які повинні проходити стажування;
Перелік посад (професій), працюючих, які повинні проходити періодичний
медогляд;
Перелік робіт з підвищеною небезпекою;
Перелік робіт, які виконуються по наряду-допуску;
Перелік осіб, які мають право видачі наряду-допуску;
Перелік робіт, які проводяться в порядку поточної експлуатації;
Перелік разових робіт;
Протоколи перевірки знань;
Плани-графіки планово-попереджувальних ремонтів;
Паспорти на об’єкти котлонагляду і вантажопідіймальні машини;
Плани протиаварійних тренувань;
Паспорти на блискавкозахист будівель і споруд;
Протоколи перевірок і випробування електрообладнання, апаратури,
пристроїв релейного захисту і автоматики, електромереж і заземлювальних
пристроїв.
Журнали:
реєстрації вступного інструктажу;
реєстрації інструктажів з питань охорони праці;
реєстрації інструкцій з питань охорони праці;
обліку видачі інструкцій з питань охорони праці;
обліку нещасних випадків;
інша документація, яка передбачена діючими Правилами (ДНАОП
0.00-4.12-99, ДНАОП 0.00-1.03-93, ДНАОП 0.00-1.08-94, ДНАОП
0.00-1.07-94, ДНАОП 0.00-1.26-96, ДНАОП 0.00-1.02-99, ДНАОП
0.00-1.21-98, Правила технічної експлуатації електроустановок
споживачів).
Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
Суворе виконання вимог охорони праці, виробничої санітарії, гігієни
праці і протипожежної охорони, належне використання спецодягу і
запобіжних засобів є одним із основних обов’язків усіх посадових осіб і
працюючих, які за порушення вимог нормативних актів з охорони праці
несуть кримінальну, адміністративну, матеріальну і дисциплінарну
відповідальність.
Дисциплінарна відповідальність передбачає накладання на посадових осіб
дисциплінарних стягнень, які передбачено вимогами Дисциплінарного
статуту, правилами внутрішнього трудового розпорядку, положеннями про
дисципліну.
Працівники (не військовослужбовці) притягаються до дисциплінарної
відповідальності за невиконання або неналежне виконання трудових
обов’язків, у тому числі з питань охорони праці. Згідно з Кодексом
Законів про працю України, законодавством встановлено такі дисциплінарні
стягнення: догана, звільнення з роботи. Військовослужбовці несуть
дисциплінарну відповідальність згідно з вимогами Дисциплінарного статуту
Збройних Сил України.
Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників та
військовослужбовців надається командиру частини.
Застосовуються такі види дисциплінарних стягнень:
зауваження;
догана;
сувора догана;
переведення на нижче оплачувану роботу на термін до трьох місяців або
переміщення на нижчу посаду на той же термін;
звільнення з роботи.
Згідно з порядком підпорядкованості до дисциплінарної відповідальності
за порушення законодавства про працю, правил і норм охорони праці
притягаються:
керівники підприємств, їх заступники, головні інженери та інші головні
спеціалісти;
начальники цехів, служб, відділів, лабораторій, майстерень та інших
підрозділів;
старші майстри, начальники дільниць, змін та інші.
Робітники та службовці за порушення правил і норм з охорони праці та
інструкцій по безпечному веденню робіт можуть притягатися до
дисциплінарної відповідальності як за порушення трудової дисципліни.
Дисциплінарні стягнення за порушення законодавства про працю, правил і
норм з охорони праці накладаються в загальноприйнятому порядку вищими
органами, командуванням частини та посадовими особами, які мають на це
право.
Інспектори органів державного нагляду і працівники прокуратури мають
право вносити подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності
посадових осіб, які систематично порушують законодавство про працю,
правила, норми і інструкції з безпечного ведення робіт.
Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю,
правил і норм охорони праці передбачає попередження посадових осіб або
накладання на них грошового штрафу згідно з Кодексом України про
адміністративні правопорушення.
Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про охорону
праці несуть тільки працівники (не військовослужбовці) згідно з вимогами
Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративні
стягнення накладаються за порушення законодавчих та інших нормативних
актів про охорону праці або створення перешкод для діяльності посадових
осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок.
Адміністративні стягнення накладаються у вигляді штрафу.
Посадові особи притягаються до адміністративної відповідальності, якщо
вони своєю дією або бездіяльністю допустили порушення законодавства про
працю, правил і норм охорони праці. Штраф накладається на посадових
осіб, а не на організацію.
Посадові особи до адміністративної відповідальності притягаються тільки
в тому випадку, коли порушення не має ознак дії, яку передбачено
Кримінальним Кодексом.
Матеріальна відповідальність працівників регламентується ст.130-138 КЗпП
та іншими документами, що регулюють трудові відносини.
Загальними підставами накладання матеріальної відповідальності є
наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (у формі умислу або
необережності), протиправні дії (бездіяльність), а також наявність
причинного зв’язку між діями (бездіяльністю) працівника та завданою
шкодою.
Посадові особи, які заподіяли шкоду внаслідок допущення ними порушень
правил і норм охорони праці, крім адміністративної, дисциплінарної і
кримінальної відповідальності, несуть також і матеріальну
відповідальність.
Матеріальна відповідальність посадових осіб за порушення законодавства
про працю, правил і норм охорони праці виражається в стягненні з них
повністю або частково суми, яку виплатила частина потерпілому від
нещасного випадку і професійного захворювання органам соціального
страхування і соціального забезпечення.
Матеріальна відповідальність, у більшості випадків, є наслідком рішення
суду, який розбирав справи про притягнення винних осіб до кримінальної
відповідальності.
Кримінальна відповідальність посадових осіб за порушення законодавства
про працю, правил і норм охорони праці передбачається у тих випадках,
коли порушення має ознаки злочинної дії. Кримінальна відповідальність
виникає, як правило, при дуже тяжких та групових нещасних випадках,
професійних отруєннях та захворюваннях, аваріях, пожежах тощо.
Об’єктивна сторона злочинів:
порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про
охорону праці;
створення небезпечних умов для життя чи здоров’я працівників і інших
осіб, постійна або тимчасова діяльність яких пов’язана з даним
виробництвом, або спричинення нещасних випадків з людьми;
причинний зв’язок між порушеннями зазначених правил охорони праці та
створеною небезпекою для життя чи здоров’я працівників або нещасними
випадками з людьми.
Кримінальну відповідальність за порушення правил охорони праці несуть
лише ті посадові особи, на яких через їх службове становище або за
спеціальним розпорядженням покладено обов’язки з охорони праці та
дотримання правил безпеки на відповідній ділянці роботи або контроль за
їх виконанням. До цієї категорії незалежно від спеціальних наказів,
обов’язково належать перші керівні особи, на яких згідно з Законом
України “Про охорону праці”, покладено відповідальність за стан справ з
охорони праці.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони праці
передбачена статтями 271, 272, 273, 274 та 275 Кримінального кодексу
України. Суб’єктом злочину є будь-яка посадова особа або працівник
частини. Кримінальна відповідальність настає за порушення вимог
законодавства про охорону праці, якщо це порушення створювало небезпеку
для життя або здоров’я громадян.
Для працівників передбачена така міра покарання як виправні роботи або
штраф до 15 мінімальних розмірів заробітної плати.
Згідно з рішенням суду (ст.93-1 КПК України) з осіб винних в порушенні
правил охорони праці можуть стягуватись кошти, витрачені закладами
охорони здоров’я, в тому числі і МОУ, витрачені на стаціонарне лікування
потерпілих. Військовослужбовці (посадові особи) можуть нести
відповідальність за статтями 271 та 272, а посадові особи (не
військовослужбовці) – за статтями 271, 272 та 275 Кримінального кодексу
України. Дана відповідальність передбачає, з урахуванням важкості
наслідків, позбавлення волі на строк до 7 років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до двох
років або без такого. За рішенням суду разом із засудженням може
накладатися штраф зі сплатою в дохід держави. Згідно зі ст.28 КПК
України особа, підприємство, організація, котрій злочином заподіяно
матеріальну шкоду, вправі пред’явити до обвинуваченого або осіб, що
несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, який
розглядається разом з кримінальною справою.
Рівень цієї відповідальності визначено у відповідних статтях: Кодексу
Законів України про адміністративні правопорушення; Кримінального
кодексу України.
Дії командування при виникненні аварій, травмувань, чи загибелі
військовослужбовців під час виконання робіт
Дії командування при виникненні аварій, травмувань, чи загибелі
військовослужбовців під час виконання робіт визначено наказом Міністра
оборони України від 06.02.2001 № 36 “Інструкція про розслідування та
облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних
Силах України”.
Розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з особами, які
працюють за трудовими договорами проводяться згідно з Положенням про
порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету
Міністрів України від 21.08.2001. №1094.
Командир військової частини після отримання повідомлення про нещасний
випадок зобов’язаний:
організувати надання необхідної медичної допомоги потерпілому та
забезпечити у разі необхідності його термінову доставку до
лікувально-профілактичного закладу;
забезпечити збереження всіх обставин події, якщо це не викликає
небезпеки для життя і здоров’я присутніх людей, вжити заходів щодо
запобігання травмуванню інших осіб та недопущення подібних випадків у
ситуації, що склалася;.
повідомити про нещасний випадок старшого командира (начальника) та
залежно від того, з чим пов’язаний нещасний випадок (з виконанням робіт,
пожежею, аварією автотранспорту, гострим професійним захворюванням,
отруєнням тощо), – відповідний військовий орган нагляду (за охороною
праці, пожежний, безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічний
тощо), а в передбачених чинним законодавством України випадках – і
відповідного прокурора; сповістити у разі, якщо потерпілий
військовослужбовець відряджений з іншої військової частини, її
командира;
наказом командира військової частини призначається комісія з
розслідування нещасних у складі голови комісії (одного із своїх
заступників) та її членів – командира батальйону (дивізіону, ескадрильї
тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та
залежно від того, з чим пов’язаний нещасний випадок, фахівців
відповідних служб (охорони праці, пожежної, автомобільної, медичної
тощо);
забезпечити проведення розслідування згідно з вимогами Інструкції та у
встановлений термін.
Нещасний випадок, про який потерпілий з об’єктивних причин або за станом
здоров’я не зміг своєчасно повідомити командування військової частини,
та той випадок, від якого втрата працездатності настала не відразу,
розслідується на підставі рапорту потерпілого або особи, яка представляє
його інтереси.
Звітність, донесення і статистична звітність
З метою забезпечення повного та своєчасного аналізу стану роботи з
охорони праці у Збройних Силах України наказом Міністра оборони України
від 18.02.2000 № 44 затверджена форма Відомчої статистичної звітності з
охорони праці у Збройних Силах України.
Форма Відомчої статистичної звітності з охорони праці у Збройних Силах
України складається щоквартально за формою №1-ТОП та подається:
за військову частину – вищому командиру до 5 числа місяця, наступного за
звітним;
за з’єднання – командиру об’єднання (за підпорядкованістю) до 15 числа
місяця, наступного за звітним;
за об’єднання – командувачу військ оперативного командування,
головнокомандувачу виду Збройних Сил України (за підпорядкованістю) до
20 числа місяця, наступного за звітним;
за оперативне командування, вид Збройних Сил України, управління
центрального апарату Міністерства оборони України і Генерального штабу
Збройних Сил України, Головне управління залізничних військ – начальнику
управління державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони
України до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Форма Відомчої статистичної звітності з охорони праці у Збройних Силах
України, складає та заповнює на підставі аналізу стану роботи з охорони
праці та травматизму, подається за кожний квартал та за рік.
Виробнича санітарія на ділянках, постах та робочих місцях
Серед умов, які мають найбільший вплив на працездатність людини,
немаловажне місце займає мікроклімат у виробничих приміщеннях і на
робочих місцях – температура, вологість, рухомість повітря, теплові
випромінювання від виробничого обладнання, нагрівальних приладів і інших
нагрітих поверхонь.
Допоміжні, виробничі і санітарно-побутові приміщення повинні бути
обладнанні опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією і
забезпечувати стан повітря робочої зони.
Система опалення, незалежно від виду, повинна забезпечувати рівномірне
натікання повітрям в приміщеннях, піддержуючі нормативні температури на
робочих місцях, можливість місцевого вимикання і регулювання, зручність
в експлуатації, а також доступ при ремонті.
Температура повітря, яке подається в робочу зону, оглядові канави в
холодний період року повинна бути не нижче +16° С і не вище +25°С.
Чергове опалення слід передбачувати для підтримки температури повітря не
нижче +5 °С.
Експлуатація парових та водогрійних котлів, тепловикористовуючих
установок повинна здійснюватись у відповідності з вимогами Правил будови
і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів.
Концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинно
перевищувати встановлених норм.
Для забезпечення потрібних умов повітряного середовища приміщення
автомобілів повинні бути обладнанні загальнообмінною припливно-витяжною
вентиляцією з механічною спонукою з урахуванням режиму роботи, марок
автомобілів і кількості шкідливих речовин, що виділяються. Видалення
повітря системами загальнообмінною вентиляцією слід передбачити і з
верхньої і нижньої зони порівно з урахуванням витяжки із оглядових
канав, а подачу припливного повітря – розосереджено в робочу зону і
оглядові канави, а також приямки траншей і тунелів оглядових канав.
Коефіцієнт природної освітленості для приміщень і ділянок по ремонту
автомобілів треба приймати: при боковому освітленні в середньому 1.0;
при верхньому або верхньому та боковому освітленні в середньому 3.0.
Вікна розташовані з сонячної сторони, повинні бути оснащенні
пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих сонячних
променів. Забороняється захаращувати вікна та інші світлові прорізі
стелажами, матеріалами, обладнанням.
Очищати віконне скло і ліхтарі необхідно залежно від ступеня
забруднення, але не менше 2 рази на рік.
Приміщення і робочі місця забезпечуються штучним освітленням, достатнім
для безпеки виконання робіт, перебування і переміщення людей.
Штучне освітлення в виробничих приміщеннях і на робочих місцях залежить
від характеру виконуємих робіт, і повинно забезпечити освітлення згідно
з нормами.
Робоче освітлення в приміщеннях повинно бути загально локалізованим,
улаштування його є обов’язковим у всіх приміщеннях і на освітлювальних
територіях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху
транспорту. Поряд з ним передбачається аварійне освітлення, яке
необхідне у випадках, коли воно вимагається для подальшої роботи,
закінчення виробничого циклу і евакуації людей з приміщення при
раптовому відключенні робочого освітлення
Підприємства повинні бути обладнані господарчо-питним і виробничим
водопостачанням, а також фекальною і виробничою каналізацією.
Виробничі дільниці повинні забезпечуватися питною водою. Для постачання
питною водою передбачаються автомати, фонтанчики, закриті бачки з
фонтануючими насадками та інші пристрої. Відстань від робочих місць до
джерел водопостачання повинна бути у виробничих приміщеннях не більше 75
м, а на відкритих площадках – не більше 150 м. Температура питної води
повинна бути не вище +20°С і не нижче +8°С. Робітники кузні повинні
забезпечуватись газованою підсоленою водою із розрахунку 3-5 л води на
одного працюючого у зміну.
Вимоги безпеки при ремонті автомобільної техніки.
Ремонт автомобільної техніки виконується на спеціально відведених
дільницях, робочих місцях (постах), які оснащенні необхідними
устаткуванням, пристроями, інструментом, приладами згідно з
нормативно-технологічною документацією.
Виробничі устаткування і робочі місця слід розташовувати з урахуванням
безпеки працюючих, зручності при виконанні технологічних операцій згідно
з нормами. Робітники, які проводять ремонтні роботи автомобілів,
агрегатів, вузлів та деталей, повинні забезпечуватись справним
інструментом та пристроями, що відповідають вимогам безпеки.
Під час проведення робіт на постах обслуговування та ремонту,
діагностики автомобілів з працюючим двигуном повинні застосовуватися
пристрої для відведення відпрацьованих газів.
Забороняється у виробничих приміщеннях, де знаходяться автомобілі, у
баках та балонах яких є паливо, зберігаються або використовуються горючі
та легкозаймисті матеріали і рідини (бензин, гас, стиснутий і зріджений
горючий газ, фарби, розчинники, дерево, стружка, вата тощо),
користуватися відкритим вогнем.
Обладнання, що реєструється або перереєструється органами
Держнаглядохоронпраці.
До об’єктів Держтехнагляду відносяться:
вантажопідіймальні крани;
ліфти;
парові та водогрійні котли;
посудини, що працюють під тиском, в т. ч. балони, цистерни і барокамери.
Перереєстрація об’єктів Держтехнагляду до пуску в роботу проводиться у
випадках:
передачі іншому власнику;
реконструкції котла;
після демонтажу котла і встановлення у новому місці;
після демонтажу посудини, що працює під тиском, і встановленні у новому
місці;
при внесенні змін у схему включення в роботу посудини, що працює під
тиском;
реконструкції вантажопідіймального крана;
ремонту вантажопідіймального крана, якщо на нього був складений новий
паспорт;
перестановки крана мостового типу на нове місце.
Зняття з обліку зареєстрованого об’єкта Держтехнагляду відбувається при
наявності паспорта і письмової заяви командира із обґрунтуванням причин
у випадках:
передачі об’єкта в іншу частину;
демонтажу об’єкта у зв’язку із закінченням його експлуатації;
при переводі по узгодженню із заводом-виготівником або авторами проекту
об’єкта у категорію, яка не підлягає реєстрації;
направлення стрілового самохідного крана для роботи строком більше 1
місяця за межі території, підконтрольній органу Держнаглядохоронпраці, в
якому він зареєстрований.
Дозвіл на пуск в роботу об’єктів Держтехнагляду, які підлягають
реєстрації, повинен бути одержаний від цього органу в таких випадках:
перед пуском в роботу об’єкта, що був зареєстрований;
після монтажу, що був викликаний перестановкою на нове місце;
після реконструкції, виправлення вигинів або вм’ятин, а також ремонту,
пов’язаного із заміною розрахункових елементів або вузлів та зварюванням
основних елементів;
після напрацювання розрахункового строку служби, встановленого проектом,
інструкцією або вказівками заводу-виготівника та іншими нормативними
документами;
після заборони експлуатації представником органу Держнаглядохоронпраці;
якщо об’єкт не експлуатувався більше 12 місяців;
замінено одночасно більше 50% загальної кількості екранних або
кип’ятильних труб, 100% димогарних труб котла або водопідігрівача;
після аварії і відновлюваних робіт.
З метою організації безпечної експлуатації об’єктів Держтехнагляду в
частині видається наказ.
Організація безпечної експлуатації при роботі з електроустановками
Вимоги щодо безпечної експлуатації електроустановок викладені в ДНАОП
0.00-1.21-98 “Правила безпечної експлуатації електроустановок
споживачів”. Вимоги цих Правил поширюються на працівників, що
обслуговують діючі електроустановки споживачів напругою до 220 кВ
включно і є обов’язковими для всіх споживачів та виробників
електроенергії, незалежно від їх відомчої належності і форм власності на
засоби виробництва. В цих Правилах викладені основні вимоги, щодо
убезпечення працівників під час експлуатації електроустановок.
У вибухонебезпечних приміщеннях електроустановки повинні бути у
вибухозахисному виконанні, а в пожежонебезпечних – мати ступінь захисту,
відповідний класу пожежної небезпеки. На електродвигуни, світильники,
інші електричні машини, апарати та обладнання встановлених у цих зонах,
повинні бути нанесені знаки, що вказують їх ступінь захисту.
При наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження
електрострумом посилюється тіснотою, незручністю, дотиком із заземленими
поверхнями для живлення переносних світильників використовується напруга
не вище 12В.
Переносні світильники, що застосовуються в оглядових канавах, зонах
ремонту автомобілів, інших пожежонебезпечних зонах повинні мати захисний
ковпак із захисною металевою сіткою.
Все електрообладнання повинно мати надійне захисне заземлення або
занулення. Вимірювання опору ізоляції, визначення опору заземлюючих
пристроїв перевірка ланцюга між заземлювачами та заземлюючими елементами
та інші випробування електроустановок повинні проводитись в обсязі та з
періодичністю, які вказані в Правилах технічної експлуатації
електроустановок.
На приводах комутаційних апаратів повинні бути чітко вказані положення
“включено” та “відключено”.
Плавкі вставки запобіжники повинні бути калібровані із зазначенням на
клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних
некаліброваних плавких вставок забороняється.
До роботи з переносним електроінструментом, що не пов’язана з
обслуговуванням його електричної частини, допускаються особи, які мають
першу кваліфікаційну групу з електробезпеки, навчені безпечним методам
роботи, а також пройшли перевірку знань і періодичний інструктаж.
Переносний електроінструмент (дрилі електричні, паяльники і т. ін)
застосовується з напругою 36 В за умови повної справності. Допускається
застосування інструменту з робочою напругою на 220 В з подвійною
ізоляцією. Корпус електроінструменту з робочою напругою більше 36 В
повинен маги затискач для заземлення. Всі струмоведучі частини
електроінструменту повинні бути закріплені і недоступні для доторкання
Первинні засоби пожежогасення, які застосовуються в електроустановках,
мають відповідати Правилам пожежної безпеки в Україні.
Машини, механізми, пристосування і інструмент, що застосовуються в
електроустановках, повинні бути справні і випробувані відповідно до
чинних нормативних документів і строків.
Електричний струм при дії на людський організм може викликати важкі
наслідки, аж до смертельного виходу.
Встановлено, що токи в 50 – 100 мА небезпечні для життя людини, а токи
понад 100 мА смертельні. Розмір струму, що проходить через організм
людини, залежить не тільки від розміру напруги, під яку потрапила
людина, але і від опору його тіла.
Тіло людини звичайно має опір від 100 кОм до 200 кОм. Проте, якщо людина
доторкається до джерела напруги не в одній точці, а на деякій площі
(наприклад при роботі неізольованим монтажним інструментом), якщо шкіра
людини виявилася вологою, то загальний опір тіла може зменшитися до 1
кОм. У таких умовах напруга навіть у 40 В може стати смертельною.
Людину вражає не напруга, а струм. Найбільш небезпечним є змінний струм
промислової частоти 50 гц. Постійний струм не такий небезпечний. По
характеру впливу на людину відрізняють відчутний, невідпускаючий та
смертельний струм.
Відчутний струм – електричний струм, який людина починає відчувати: в
середньому близько 1.1 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і близько 6
мА при постійному струмі. Дія обмежується при змінному струмі слабким
свербежем і легким пощипуванням чи поколюванням), а при постійному
струмі – відчуттям нагріву шкіри на ділянці, що доторкується до
струмовідних частин.
Невідпускаючий струм – струм, що викликає в разі проходження через тіло
людини судорожні скорочення м’язів руки, в якій затиснутий провідник, а
його найменше значення називається пороговим невідпускаючим струмом. При
змінному струмі (50гц) величина цього струму перебуває в межах 20-25 мА.
При постійному струмі невідпускаючих струмів власне кажучи, немає,
оскільки при певних значеннях струму людина може самостійно розтиснути
руку, в якій затиснутий провідник і таким чином відірватися від
струмовідної частини. Однак, в момент відриву виникають болісні
скорочення м’язів, аналогічні за характером і больовим відчуттям тим,
які спостерігаються при змінному струмі. Сила струму становить прибдизно
50-80 мА.
Смертельний струм – змінний (50 Гц) струм 50 мА і більше, проходячи
через тіло людини по шляху рука – рука або рука – нога, діє як подразник
на м’язи серця, що розташовані глибоко в грудях. Це небезпечно для життя
людини, оскільки через 1-3 сек. з моменту замикання кола через людину
може настати фібриляція або зупинка серця. При цьому припиняється
кровообіг і відповідно в організмі виникає нестача кисню; це, в свою
чергу, швидко призводить до припинення дихання, тобто наступає смерть.
При частоті 50 Гц смертельним струмом є струм в межах від 50 мА до 5 А,
а середнє значення смертельного порогового струму – близько 100 мА. При
постійному струмі середнім значенням порогового смертельного струму слід
вважати 300 мА, а верхнім – 5 А.
Організація безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском
Командир зобов’язаний забезпечити утримання посудин, що працюють під
тиском, у справному стані і безпечні умови їх роботи.
Для цього необхідно:
призначити наказом з числа інженерно-технічних працівників, які пройшли
в установленому порядку перевірку знань Правил будови і безпечної
експлуатації посудин, що працюють під тиском, відповідальних за справний
стан та безпечну дію посудин, що працюють під тиском, а також
відповідальних по нагляду за технічним станом і експлуатацією посудин;
призначити необхідну кількість осіб обслуговуючого персоналу, що навчені
і мають посвідчення на право обслуговування посудин;
забезпечити проведення технічних оглядів, діагностування у встановлені
терміни;
забезпечити порядок і періодичність перевірки знань працюючих Правил
будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском;
організувати періодичну перевірку знань персоналом інструкцій по режиму
роботи і безпечному обслуговуванню посудин;
забезпечити інженерно-технічних працівників Правилами будови і безпечної
експлуатації посудин, що працюють під тиском, і керівними вказівками по
безпечній експлуатації посудин, а обслуговуючий персонал – інструкціями
по режиму роботи і безпечному обслуговуванні посудин.
При експлуатації балонів газ, що знаходиться в них, забороняється
опрацьовувати повністю. Залишковий тиск газу в балоні повинен бути не
менше 0,05 МПА (0,5 кгс/см 2).
Випуск газів з балонів в ємності з меншим робочим тиском повинен
провадитися через редуктор, призначений для даного газу і пофарбований у
відповідний колір.
Балони з газом можуть зберігатися як в спеціальних приміщеннях, так і на
відкритому повітрі. В останньому випадку вони повинні бути захищені від
атмосферних опадів і сонячних променів.
Балони з газом, установлені в приміщеннях, повинні знаходитися на
відстані не менше 1 м від радіаторів опалення та інших опалювальних
приладів і печей і не менше 5м – від джерел тепла з відкритим вогнем.
Заповнені балони з насадженими на них башмаками повинні зберігатися в
вертикальному положенні. Для запобігання падінню балони повинні
установлюватися в спеціально обладнані гнізда, клітки або огороджуватися
бар’єром.
При зберіганні на відкритих площадках дозволяється укладати балони з
башмаками в штабелі з прокладками із мотузки, дерев’яних брусків або
гуми між горизонтальними рядами. Вентилі балонів повинні бути повернуті
в один бік.
Переміщення балонів в пунктах наповнення і споживання газів повинно
відбуватися на спеціально пристосованих для цього візках або за
допомогою інших пристроїв.
Перевезення заповнених газами балонів повинне виконуватися на ресорному
транспорті чи на автокарах в горизонтальному положенні обов’язково з
прокладками між балонами. Всі балони під час перевезення повинні
вкладатися вентилями в один бік. Дозволяється перевезення балонів в
спеціальних контейнерах, а також без контейнерів у вертикальному
положенні обов’язково з прокладками між ними і огородженням від
можливого падіння.
Організація безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів
Особа по нагляду за вантажопідіймальними кранами і посудинами, що
працюють під тиском, повинна вести журнал обліку опосвідчень і оглядів
об’єктів Держтехнагляду.
Особа, відповідальна за справний стан та безпечну експлуатацію об’єктів
Держтехнагляду, повинна вести журнал обліку і періодичних оглядів
знімних вантажозахоплювальних пристроїв.
У машиніста вантажопідіймального крана повинен бути вахтовий журнал і
журнал періодичних оглядів кранів.
До роботи на вантажопідіймальних машинах і механізмах допускаються
працюючі, яким виповнилось 18 років, які пройшли медогляд і навчання.
Перед початком робіт працюючих необхідно забезпечити інструкцією по
експлуатації машин і безпечній роботі на них. Інструкція повинна
вміщувати:
характеристику машини з визначенням галузі використання; загальні дані
по будові машини; описання кінематичної схеми; описання механізмів
управління машиною; місця змащування і характеристику мастил; правила
регулювання механізму, монтажу і демонтажу вузлів машини та їх вагу;
порядок переміщення машини своїм ходом або іншим видом транспорту;
правила експлуатації та технічного догляду за машиною;
максимальні навантаження на машину;
швидкість роботи і сигналізацію (звукову і світлову);
прилади безпеки та їх характеристики;
опис стальних канатів (ланцюгів), гальмових накладок, підшипників,
ущільнень тощо;
відомості про величину радіусу розвороту і заходи безпеки при
експлуатації машини.
На кожній вантажопідіймальній машині повинні бути вивішені:
інструкція по експлуатації; схема строповки вантажів та їх вага;
величина вантажопідіймальності машини залежно від вильоту стріли;
наступна дата випробування;
забороняючи та попереджуючі знаки по техніці безпеки.
Такелажники (стропальники), які обслуговують вантажопідіймальні крани
(машини) з електричним приводом, повинні мати кваліфікаційну групу по
електробезпеці не нижче другої, а також вміти надавати першу допомогу
постраждалим при ураженні електричним струмом та при інших травмах.
Вантажопідіймальними машинами дозволяється підіймати вантаж, маса якого
разом з тарою не перевищує допустиму їх вантажопідіймальність.
Підйом дрібних штучних і сипучих вантажів повинен проводитися у
виробничій тарі, випробуваній на міцність навантаженням, яке на 25%
перевищує її номінальну вантажопідіймальність протягом 10 хв.
При переміщенні вантажу вантажопідіймальними машинами знаходження
працюючих на них (крім машиніста), на вантажі і у зоні можливого його
падіння не допускається.
Після закінчення і у перерві між роботою вантаж, вантажозахоплювальні
пристрої, механізми (ківш, грейфер, електромагніт тощо) не понині
залишатися у піднятому положенні.
До керування автокраном допускаються тільки водії автомобілів, які
пройшли навчання за програмою кранівників і мають при собі посвідчення
на право виконання цієї роботи.
Організація безпечної експлуатації котлів
Власник котла повинен забезпечити утримання котлів у справному стані, а
також безпечні умови їх роботи, організувавши обслуговування, ремонт і
нагляд.
Для здійснення технічного опосвідчення, забезпечення справного стану і
постійного контролю за безпечною експлуатацією котлів власником котла
має бути призначені:
особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію з числа
інженерно-технічних працівників, котрі мають відповідну кваліфікацію і
теплотехнічну освіту, пройшли перевірку знань в установленому порядку,
або, як виняток, з числа інженерно-технічних працівників, які не мають
теплотехнічної освіти, але пройшли навчання в інституті підвищення
кваліфікації в повному обсязі за спеціальною програмою і склали екзамен;
машиністи (кочегари) і оператори котелень, що пройшли навчання і
атестацію в професійно-технічних училищах, навчально-курсових комбінатах
(курсах).
У приміщенні котельні повинні знаходитись:
змінний журнал; журнал по водопідготовцї; журнал контрольних перевірок
манометрів;
журнал реєстрації заливки, випробування і встановлення легкоплавких
пробок котлів.
Організація пожежної безпеки.
Пожежна безпека у військових частинах повинна забезпечуватися шляхом
проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на
попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих
майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх
виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та
успішного гасіння пожеж.
Пожежна безпека у військових частинах організується на підставі Закону
України “Про пожежну безпеку”, згідно з вимогами військових Статутів
Збройних Сил України та “Положення про пожежну охорону в Збройних Силах
України”, введеного в дію наказом Міністра оборони України від 05.04.97.
№ 115.
У кожній військовій частині у відповідності з вимогами ст.188 Статуту
внутрішньої служби Збройних Сил України начальником служби пожежної
безпеки під керівництвом начальника штабу за участю начальників родів
військ і служб розробляється план пожежної безпеки, який затверджується
командиром військової частини, узгоджується з органами місцевої
Державної пожежної охорони, доводиться до всього особового складу і
зберігається: перший примірник – у начальника служби пожежної безпеки,
другий – у стройовій частині.
Відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, з
урахуванням специфічних питань, на кожний календарний рік у військовій
частині видається наказ “Про організацію пожежної безпеки в частині”.
Основні пункти наказу:
призначення позаштатного начальника служби пожежної безпеки (у
військових частинах, де він непередбачений за штатом);
призначення позаштатного пожежного підрозділу в складі від 5 до 18 осіб
(позаштатні пожежні команди, добровільні пожежні дружини) у військових
частинах, які не мають штатного пожежного підрозділу;
призначення складу пожежно-технічної комісії;
призначення відповідальних за протипожежний стан будівель і споруд;
визначення порядку проведення тимчасових пожеженебезпечних робіт;
визначення місць для куріння;
визначення переліку приміщень, які підлягають обов’язковій перевірці
протипожежного стану щоденно перед їх закриттям в кінці робочого дня;
призначення пожежних постів;
призначення осіб, відповідальних за правильну експлуатацію
блискавкозахисних пристроїв і автоматичної пожежної сигналізації;
визначення порядку проходження посадовими особами інструктажів, навчання
та перевірки знань з питань пожежної безпеки та призначення
відповідальних за їх проведення.
Пожежно-технічні комісії військових частин проводять свою роботу
відповідно “Типового положення про пожежно-технічну комісію”, введеного
в дію в Збройних Силах України розпорядженням заступника Міністра
оборони України від 30.01.1995 року №148/25к.
У штабах, казармах, клубах, медичних пунктах, навчальних закладах,
гуртожитках, вартових і виробничих приміщеннях на випадок пожежі
розробляється і вивішується план евакуації (у багатоповерхових будинках
– на кожному поверсі).
Плани евакуації включають в себе графічну та текстову частини. Графічна
частина повинна складатися з поверхового або посекторного плану будівлі
чи споруди. На ній зазначаються евакуаційні виходи (сходові клітини,
зовнішні відкриті сходи, виходи безпосередньо назовні), маршрути руху, а
також умовне графічне позначення у вигляді символів місць розміщення
кнопок ручних пожежних сповіщувачів, телефонних апаратів, первинних
засобів пожежогасіння (пожежного інвентарю та інструменту,
вогнегасників).
У текстовій частині докладно подається порядок і послідовність
евакуації, обов’язки відповідальних осіб за евакуацію, організацію
системи оповіщення людей про пожежу, з якими необхідно ознайомити всіх
працівників, можливість використання спеціального обладнання, а також
різноманітної техніки та інженерних систем (систем димовидалення,
автоматичних установок пожежогасіння, внутрішнього телефонного зв’язку,
радіостанцій тощо) для організації евакуації та її успішного проведення.
План евакуації підписується командиром підрозділу, узгоджується з
працівниками об’єктової пожежної охорони та затверджується командиром
військової частини.
На випадок відключення електроенергії чергові підрозділів, штабів,
готелів, гуртожитків, лікувальних закладів, санаторіїв та інших
оздоровчих закладів зі стаціонаром зобов’язані мати при собі комплект
ключів від дверей евакуаційних виходів і всіх приміщень будівлі, ручні
електричні ліхтарі з розрахунку один на кожного військовослужбовця
(працівника), які чергують у вечірній або нічний час. Чергові повинні
знати кількість людей, що знаходяться в приміщеннях в нічний час, місце
їх розміщення й повідомляти ці відомості по телефону у найближчу пожежну
частину у разі виникнення пожежі.
Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у
т. ч. венткамери, електрощитові), підвали будівель і споруд під
виробничі дільниці, для зберігання продукції, устаткування, майна,
меблів та інших предметів.
Двері (люки) горищ, технічних поверхів, венткамер, підвалів,
електрощитових повинні утримуватися зачиненими і запечатаними. На дверях
слід вказувати місця зберігання ключів. Вікна горищ, техповерхів,
підвалів повинні бути засклені. На дверях (люках) горищ і підвалів
вивішуються покажчики.
Щоденно у встановлений командиром військової частини час усі майстерні,
сховища, склади, парки, ангари та інші виробничі приміщення
перевіряються начальниками майстерень, сховищ, складів, цехів, черговими
парків й особами пожежного наряду військової частини, усі помічені
недоліки усуваються до закриття приміщень (сховищ), а електричні мережі
відключаються за допомогою зовнішніх рубильників.
Підтвердженням виконання вимог пожежної безпеки в таких випадках є
пожежний жетон, який вручається пожежним нарядом особі, що здає під
охорону об’єкт.
Начальники сховищ, складів і черговий парку під час здавання об’єкта під
охорону передають жетони начальникові варти. У встановлений командиром
військової частини час начальник пожежного наряду одержує пожежні жетони
від начальника варти. Облік проведення перевірок здійснюється в журналі
перевірки протипожежного стану приміщення перед їх закриттям.
До журналу додається затверджена командиром військової частини
Інструкція про порядок проведення огляду майстерень, сховищ парків
(гаражів), ангарів і інших пожежонебезпечних приміщень перед їх
закриттям.
Здавати під охорону приміщення (сховища), стан пожежної безпеки яких не
перевірено, забороняється.
Всі приміщення режимно-таємних органів і місця зберігання таємних
документів повинні бути обладнані в протипожежному відношенні. Для
негайної евакуації таємних документів в секретному органі слід мати
спеціальну тару (мішки, сумки, металеві ящики і т.п.), яка надійно
закривається і має пристосування для опечатування. У кожній військовій
частині відпрацьовується інструкція черговому військової частини (штабу,
закладу) про порядок рятування таємних документів у випадку пожежі
(стихійного лиха) у неробочий час
У кожній військовій частині та установі, згідно з вимогами керівних
документів щодо організації пожежної безпеки, відпрацьовується наступна
документація.
У штабі:
план пожежної безпеки (перший примірник – зберігається у начальника
служби пожежної безпеки; другий – у стройовій частині).
річний господарський план (в ньому заходи пожежної безпеки плануються
окремим розділом);
наказ “Про організацію пожежної безпеки в військовій частині на рік”;
акти (приписи) органів служби пожежної безпеки та плани заходів щодо
виконання пропозицій;
накази і директиви по службі пожежної безпеки. Плани заходів по
виконанню даних наказів і директив;
донесення про стан пожежної безпеки військової частини;
накази командира військової частини про заохочення та притягнення до
відповідальності особового складу за стан пожежної безпеки.
У голови пожежно-технічної комісії:
витяг з наказу командира військової частини про призначення
пожежно-технічної комісії;
план роботи комісії на рік;
акти перевірок та плани усунення виявлених порушень правил пожежної
безпеки;
облік раціоналізаторських пропозицій щодо покращання пожежної безпеки.
У чергового військової частини:
витяг з плану пожежної безпеки військової частини (загальна інструкція
щодо пожежної безпеки у військовій частині; розрахунок сил та засобів,
які залучаються для гасіння пожежі; порядок евакуації озброєння, техніки
і майна при пожежі на об’єктах);
інструкція черговому військової частини про заходи пожежної безпеки;
інструкція черговому військової частини про порядок рятування таємних
документів у випадку пожежі (стихійного лиха) у неробочий час;
схема території військової частини з позначенням місць розташування
пожежних водойм і пожежних гідрантів.
У чергового парку:
інструкція черговому парку про заходи пожежної безпеки;
план виводу техніки при оголошенні тривоги (при виникненні пожежі);
схема парку з позначенням місць розташування пожежних водойм і
гідрантів;
інструкція механіку-водію (водію) чергового тягача;
інструкція про порядок проведення огляду майстерень, сховищ, парків
(гаражів), ангарів і інших небезпечних в пожежному відношенні приміщень
перед їх закриттям;
журнал перевірки протипожежного стану приміщень перед їх закриттям;
пожежні жетони.
У складах, сховищах і виробничих приміщеннях:
інструкція про заходи пожежної безпеки;
дошка пожежної обслуги.
11. Робота щодо попередження дорожньо-транспортних пригод з військовою
автомобільною технікою
11.1 Класифікація дорожньо-транспортних пригод
Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) – це подія, яка виникла у результаті
порушення нормального режиму руху механічного транспортного засобу і
сприяла загибелі, травмуванню і пораненню людей, пошкодженню
транспортних засобів, споруд вантажів чи спричинила інші матеріальні
збитки.
Усі ДТП поділяються на катастрофи, аварії, поломки, нещасні випадки.
Катастрофа – пригода з машиною, за якої незалежно від пошкодження
загинули люди. Загиблими при дорожньо-транспортних пригодах вважаються
особи, які померли на місці пригоди чи після отриманих ран і ушкоджень
протягом 7 діб з моменту пригоди. До поранених належать люди, які
отримали тілесні ушкодження і потребують госпіталізації або
амбулаторного лікування після надання їм першої медичної допомоги.
Аварія – пригода, за якої машина отримала пошкодження і підлягає
списанню, або для її відновлення потрібно провести капітальний чи
середній ремонт або заміну (капітальний ремонт) одного з основних
агрегатів, а також ДТП з машиною, що призвела до тілесних ушкоджень
людей незалежно від пошкодження машини.
Поломка – пошкодження машини, для усунення якого потрібно виконати
поточний ремонт без заміни або капітального ремонту основних агрегатів.
Катастрофа і аварія, що відбулися за відсутності вини водія та інших
осіб військової частини, належать до нещасних випадків.
Пригоди, що спричинили за собою загибель або тілесні ушкодження людей у
результаті набігання на машину, падіння під машину і випадання з машини
через необачність потерпілого, а також пригоди під час обслуговування
(ремонту) машин, навантажуванні (вивантажуванні) на машину (із машини),
навантажуванні (вивантажуванні) і перевезенні машини водним чи
залізничним транспортом, за стихійного лиха та в інших аналогічних
випадках до анастроф і аварій не належать.
Природний знос деталей і окремих вузлів, який не викликав за собою
додаткових пошкоджень машини або її агрегатів, а також бойові
пошкодження до аварій і поломок не належить. Пошкодження озброєння і
спеціального обладнання, що змонтовано на машинах, класифікуються у
відповідних керівництвах і інструкціях.
11.2 Розслідування дорожньо-транспортних пригод
Катастрофи, аварії, поломки і нещасні випадки розслідуються негайно, але
не пізніше трьох днів після того, як вони були здійснені або виявлені.
Розслідування катастроф командир військової частини проводить особисто.
Причини аварій, поломок і нещасних випадків вивчає призначена командиром
військової частини особа.
Результати розслідування катастроф, аварій і нещасних випадків
оформляються протоколом, а поломок – рапортом. Поломки обліковуються у
частині, а катастрофи, аварії і нещасні випадки – у частині і з’єднанні
в книзі обліку катастроф, аварій, поломок і нещасних випадків. Донесення
про пригоди надаються за встановленими термінами.
В тих випадках, коли причини пригод з автомобільної техніки важко
установити проводиться автотехнічна експертиза. Автотехнічна експертиза,
як правило, проводиться коли проведене розслідування, автомобілі з місця
пригод уже прибрані, сліди пригоди відсутні. При експертизі збирається
додатковий матеріал до того, що раніше складений на місці пригод. До
нього відносяться різні довідки, характеристики, допити свідків,
матеріали проведення різних слідчих експертиз. Експертизу проводять
професійні експерти із застосуванням обладнання, приладів переносних або
рухомих засобів експертизи. Для участі в проведенні автотехнічної
експертизи при пригодах з ВАТ можуть залучатися посадові особи АС.
Висновки з автотехнічної експертизи повинні мати такі дані:
указані автомобілі, які приймали участь в ДТП, їх володарі, час, місце
пригоди і ступінь пошкодження машини;
опис пошкоджень повинен давати повне уявлення нанесеному збитку, можуть
додаватися фотографії;
дані випробувань, якщо вони проводились;
обґрунтування і чітке визначення, що трапилося, послідовність пригоди,
розподіл відповідальності усіх сторін;
рекомендації, якщо в цьому є потреба.
Окрім автотехнічної експертизи може проводитися дактилоскопічна,
психіатрична, хімічна, біологічна та інші експертизи.
11.3 Причини виникнення пригод з ВАТ та шляхи їх попередження
Найбільша кількість ДТП у Збройних Силах України трапляється через
порушення правил маневрування, проїзд перехресть, обгону та управління
несправним транспортним засобом, перевищення швидкості руху, невміння
діяти у критичній ситуації, експлуатацію транспортних у часи доби, коли
їх використання заборонено, низький рівень організації внутрішньої
служби в парках. Особливу занепокоєність викликають випадки вживання
спиртних напоїв, як старшими машин, так і водіями.
Причинами зростань кількості ДТП у окремі періоди є:
у квітні, травні та серпні – пік бойової підготовки та господарських
робіт у військових частинах при зниженій відповідальності посадових осіб
до забезпечення безпеки дорожнього руху;
у середу і четвер – пік інтенсивності використання ТрЗ. Понеділок, коли
використання машин із-зі навчання водіїв з технічної підготовки повинно
бути припинене, постійно приносить неоправдану множину ДТП;
з 07.00…08.00 – початок робочого дня, виїзд великої кількості машин,
спішка із-за затримок при виїзді машин, а після 18.00 – через
відсутність контролю за своєчасним поверненням машин у парк та спішка
при цьому. В наявності також порушення посадовими особами вимог, щодо
обмеження часу використання машин.
11.4 Робота ВІБДР Збройних Сил України і служби безпеки дорожнього руху
(СБДР.) частин і з’єднань Міністерства оборони України
З метою подальшого зміцнення правопорядку, військової дисципліни в ЗС
України забезпечення конституційних прав військовослужбовців та
покладаючись на світовий досвід цивілізованих країн з цього напрямку, в
2002 році Верховною Радою України був вперше прийнятий Закон України “
Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України”. У структурі
Військової служи правопорядку передбачена Військова інспекція дорожнього
руху (ВІБДР.). Крім того, в структурі МО України окремим органом
залишається служба безпеки дорожнього руху (СБДР.).
Основними завданнями Військової інспекції дорожнього руху Збройних Сил
України є:
здійснювати в межах своєї компетенції нагляд за дорожнім рухом
військових транспортних засобів (в тому числі зупиняти транспортні
засоби з метою їх огляду і перевірки документів відповідності вантажу,
що перевозиться, у разі порушення правил дорожнього руху, їх
несправностей, забруднення довкілля, використання з протиправною метою
або не за призначенням), контроль за виконанням у Збройних Силах України
вимог законодавства з питань забезпечення безаварійного використання
техніки; вести облік та розподіл номерних знаків, реєстрацію військових
транспортних засобів Збройних Сил України. Проводити технічний огляд
транспортних засобів Збройних Сил України;
регулювання дорожнього руху на автомобільних дорогах і вулицях під час
проходження колон військових транспортних засобів;
направляти у разі необхідності на медичний огляд водіїв військових
транспортних засобів. Затримувати і відстороняти від керування
військовими транспортними засобами осіб, які перебувають в стані
алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також тих, які не мають
документів на право керування або користування транспортними засобами,
вживати що для водіїв інші заходи передбачені законодавством, перевіряти
в військових частинах виконання контрольних і профілактичних заходів
щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
брати участь в розслідуванні ДТП, вчинених за участю водіїв транспортних
засобів Збройних Сил України;
забезпечення погодження перевезення великогабаритних, великовагових і
небезпечних вантажів транспортними засобами Збройних Сил України та
забезпечувати їх супроводження та контроль за дотриманням особливих
умов, правил, норм та стандартів з організації перевезення зазначених
вантажів;
забороняти використання військових транспортних засобів, технічний стан
яких загрожує безпеці дорожнього руху чи довкілля або номери агрегатів
яких не відповідають записам у реєстраційних документах; затримувати і
доставляти в установленому законодавством порядку військові транспортні
засоби для тимчасового утримання на спеціальних майданчиках чи стоянках;
участь в створенні навчальних організацій щодо підготовки водіїв,
організація та прийом теоретичних і практичних іспитів у них з метою їх
допуску до складання іспитів у Державній автомобільній інспекції
Міністерства внутрішніх справ України (ДАЇ України) на право керування
транспортними засобам и відповідних категорій;
розгляд відповідно до чинного законодавства матеріалів про порушення
водіями військових транспортних засобів вимог чинного законодавства,
правил, норм і стандартів з безпеки дорожнього руху та порядку
використання транспортних засобів та вжиття заходів з реагування щодо
винуватців військовослужбовців водіїв і інші.
Основними завданнями Служби безпеки дорожнього руху Міністерства оборони
України є:
планування, організація та проведення заходів щодо запобігання ДТП з
транспортними засобами підпорядкованих військових частин та підрозділів
на основі аналізу ДТП;
облік і аналіз ДТП за участю транспортних засобів Міністерства оборони
України та військовослужбовців Збройних Сил України, виявлених порушень
ПДР, вживання заходів впливу на водіїв-військовослужбовців, які їх
порушили;
забезпечення статутного використання транспортних засобів та допуску
водіїв до керування транспортними засобами відповідних категорій,
правильністю оформлення дорожніх документів;
організація та проведення зборів з техніками (з безпеки дорожнього руху)
– начальниками КТП, організація роботи з водіями безпосередньо у
військових частинах з метою запобігання передумовам ДТП, порушення вимог
ПДР;
організація роботи комісій із всебічної перевірки водіїв безпосередньо у
підпорядкованих з’єднаннях, військових частинах та військово-навчальних
закладах;
пошук, узагальнення та поширення у військах прогресивних методів роботи
з питань безпеки дорожнього руху;
представництво Збройних Сил України в органах виконавчої та законодавчої
влади під час виконання покладених завдань з метою погодження
пересування техніки, перевезення небезпечних великовагових та
великогабаритних вантажів, згідно за планами заходів та навчань і інші.
11.5 Основні напрями в роботі з попередження ДТП
Основними напрямами в роботі з попередження ДТП є: підвищення надійності
роботи водіїв, підвищення безпеки машин, покращення організації руху і
контролю за експлуатацією машин, удосконалення методів розслідування,
аналізу причин і обліку пригод.
Підвищення надійності роботи водіїв може забезпечуватися за рахунок
упровадження методів психофізіологічного обстеження, інтенсифікації
навчання і поліпшення виховної роботи.
Психофізіологічне обстеження проводиться з метою виявлення у водіїв
психофізіологічних якостей, визначення відповідності їх для роботи на
тій чи іншій машині і прогнозу успішності навчання водіїв.
Психофізіологічне обстеження водіїв може проводиться за допомогою
спеціальних апаратурних і бланкових методики (тестів).
Для вироблення у водіїв високої майстерності водіння необхідні
систематичні цілеспрямовані тренування. Навички у водіїв формуються
поетапно. Перший етап характеризується великими витратами часу на
виконання завдання і великою кількістю помилок, великим напруженням
уваги і волі, наявністю зайвих рухів і скутості у діях. Другий етап
характеризується більш свідомими і швидкими діями, значним зменшенням
кількості помилкових дій. На третьому етапі дії водіїв протікають більш
впевнено і швидше, з незначною кількістю помилок, зникає почуття
скутості і напруженості, увага переноситься в центр дії, однак
результати за часом і надійністю дій ще не мають стабільного характеру.
Четвертий етап характеризується сформованістю динамічного стереотипу.
Водії виконують дії легко, швидко і точно, увага цілком звільняється від
контролю за діями. При відсутності відповідних тренувань і необхідної
практики в керуванні машиною навички можуть утрачатися, для їхнього
відновлення вимагаються додаткові зусилля.
Дослідження показали, що середній рівень навичок молодих водіїв за
швидкістю дій у 1,5…2 рази нижче рівня навичок досвідчених водіїв.
Навчання в сполученні з психофізіологічним обстеженням грає велике
значення у формуванні у водіїв високої майстерності водіння, що
забезпечує ефективне використання і безпечне водіння машин.
Систематична виховна робота повинна бути спрямована на вироблення у
водіїв таких якостей, як дисциплінованість, високе почуття особистої
відповідальності, позитивне відношення до професії військового водія,
сумлінність, відповідальність і акуратність, принциповість, активність і
енергійність, обережність і обачність, самоволодіння і високу емоційну
стійкість.
Підвищення безпеки машин може бути забезпечене за рахунок проведення
комплексу конструктивних і експлуатаційних заходів.
У розробці конструкції сучасного безпечного автомобіля намітилися два
важливих напрямки: упровадження пристосувань, які запобігають виникненню
аварійних ситуацій (активна безпека); упровадження пристосувань, що
зменшують вагу травм у випадку ДТП (пасивна безпека). Крім того, до
прогресивних конструктивних рішень відносять також заходи із
післяаварійної і екологічної безпеки.
Список використаних джерел
1. Основні керівні документи по службі.
2. Закон України “Про охорону праці”
3. Закон України “Про пожежну безпеку”
4. Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців
та членів їх сімей”
5. Закон України “Про дорожній рух”.
6. Закон України “Про військову службу правопорядку у Збройних Силах
України”, від 07.03.02 №3099/11.
7. Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на
період до 2005 року. (Затверджена Указом Президента України 28.07.2001
р).
8. Директива Міністра оборони України від 20.11.2001 р. №*5 “Про
завдання Збройних Сил України щодо реалізації державної політики з
питань оборони, їх реформування та розвитку у 2002-2003 роках і на
перспективу до 2005 року”.
9. Наказ Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від
01.11.2001 р. №*10 “Про підсумки
10. Настанова з автомобільної служби.
11. Наказ Міністра оборони України від 2002 р. №219 “Про затвердження
Керівництва з експлуатації автомобільної техніки в України”.
12. Наказ Міністра оборони України від 16.03.1994 р. №70 “Про введення в
дію Керівництва по визначенню норм напрацювання (строків служби) до
ремонту та списання автомобільної техніки Збройних Сил України”.
13. Наказ Міністра оборони України від 21.06.1994 р. №165 “Про порядок
списання з обліку матеріальних та грошових засобів у Збройних Силах
України”.
14. Наказ Міністра оборони України від 19.11.2001 р. №396 “Про
запровадження річного технічного обслуговування озброєння і військової
техніки в Збройних Силах України”.
15. Наказ Міністра оборони України від 1999 р. №330 “Про затвердження
Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони
України”.
16. Наказ Міністра оборони України від 10.01.1995 р. №10 “Про порядок
використання автомобільної техніки у Збройних Силах України” з
урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України
від25.04.2000 р. №118 “Про внесення змін та доповнень до наказів
Міністра оборони України від10.01.1995 р. №10, від 13.02.1995 р. №28,
від 23.07.1997 р. № 261, від 24.02.1998 р. №70”
17. Наказ Міністра оборони України від 13.02.1995 р. №28 “Про номерні,
розпізнавальні та попереджуючі знаки, написи та позначення на
транспортних засобах Збройних Сил України” з урахуванням змін, внесених
наказом Міністра оборони України від 25.04.2000 року №118 “Про внесення
змін та доповнень до наказів Міністра оборони України від 10.01.1995 р.
№10, від 13.02.1995 р. №28, від 23.07.1997 р. №267, від 24.02.1998 р.
№70”.
18. Наказ Міністра оборони України від 11.05.1995 р. №115 “Про
укомплектування автомобільної техніки запасними частинами і приладдям та
забезпечення військових частин парковим устаткуванням”.
19. Наказ Міністра оборони України від 02.12.1996 р. №378 “По
затвердження Положення про проведення технічного огляду автомобілів,
автобусів, автотранспорту та причепів у Збройних Силах України” з
урахуванням змін, внесених наказом Міністра оборони України від
20.04.2000 р. №107 “Про внесення змін до нормативно-правових актів,
затверджених наказами Міністра оборони України від 2.12.1996 р. №378,
від 10.01.1997 р. №5, від 15.12.1998 р. №455″.
20. Наказ Міністра оборони України від 10.01.1995 р. №5 “Про
затвердження Положення по підготовці водіїв та інших фахівців
автомобільної служби у Збройних Силах України та допуску їх до керування
транспортними засобами” з урахуванням змін, внесених наказом Міністра
оборони України від 20.04.2000 р. №107 “Про внесення змін до
нормативно-правових актів, затверджених наказами Міністра оборони
України від 02.12.1996 р. №378, від 10.01.1997 р. №5, від 15.12.1998 р.
№455″.
21. Наказ Міністра оборони України від 23.07.1997 р. №261 “Про додаткові
заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільної техніки в
Збройних Силах України” з урахуванням змін, внесених наказом Міністра
оборони України від 25.08.2000 р. №118 “Про внесення змін та доповнень
до наказів Міністра оборони України від 10.01.1995 р. №10, від
13.02.1995 р. №28, від 23.08.1997 р. №261, від 24.02.1998 р. №70”.
22. Наказ Міністра оборони України від 01.11.2002 р. №310 “Про
затвердження Керівництва щодо визначення річних норм витрати
моторесурсів автомобільної техніки у Збройних Силах України на мирний
час”.
23. Наказ Міністра оборони України від 10.02.1994 р. №29 “Про введення в
дію Положення про порядок постачання Збройних Сил України автомобільною
технікою та майном”.
24. Наказ Міністра оборони України від 1994 р. № 65 “Про впровадження
Керівництва про визначення річних норм витрати ресурсів автомобільної
техніки у Збройних Силах України на мирний час”.
25. Наказ Міністра оборони України від 1999 р. № 01 “Про впровадження
Норм витрати ПММ та інших матеріалів при експлуатації озброєння і
військової техніки”.
26. Наказ Міністра оборони України від 01.11.1999 р. №330 “Про
затвердження Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства
оборони України”.
27. Наказ Міністра оборони України від 2001 р. № 245 “Про введення в дію
Методики розподілу озброєння і військової техніки по групах для
експлуатації, відчуження та утилізації у Збройних Силах України”.
28. Наказ Міністра оборони України від 19.09.1996 р. № 264 “Про
затвердження Положення про службу охорони праці у Збройних Силах
України”
29. Наказ Міністра оборони України від 28.01.1998 р. № 20 “Про
затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці військових
частинах, військово-навчальних закладах, установах, організаціях та на
підприємствах Міністерства Оборони України”
30. Наказ Міністра оборони України від 05.04.1997 р. № 115 “Про введення
Положення про пожежну охорону в Збройних Силах України”.
31. Наказ Міністра оборони України від 28.03.2000 р. № 80 “Про
організацію навчання та підвищення рівня підготовки посадових осіб з
питань охорони праці”.
32. Наказ Міністра оборони України від 26.12.2000 р. № 476 “Про
затвердження Положення про порядок допуску військовослужбовців Збройних
Сил України до самостійного виконання робіт та організацію виконання
разових робіт в Збройних Силах України”.
33. Наказ Міністра оборони України від 06.02.2001 р. № 36 “Про
затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України”.
34. Наказ Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від
19.09.2001 р. №**2 “Про затвердження норм безповоротних втрат, виходу у
ремонт ОВТ, витрат інших матеріальних засобів в операції Збройних Сил
України”.
35. Директива начальника Генерального штабу Збройних Сил України від
16.08.1994 р. №*55 “про введення Тимчасової настанови з мобілізації
Збройних Сил України” (частина 1 та 2).
36. Збірник зразків та форм документів (Додаток до тимчасової настанови
з мобілізації Збройних Сил України).
37. Наказ заступника Міністра оборони України з озброєння – начальника
Озброєння Збройних Сил України від 22.08.1998 р. №72 “Про введення в дію
Керівництва по зберіганню автомобільної техніки та майна у Збройних
Силах України”.
38. Наказ заступника Міністра оборони України з озброєння – начальника
Озброєння Збройних Сил України від 07.12.1999 р. №120 “Про затвердження
Інструкції про організацію перевезення великогабаритних, великовагових
та небезпечних вантажів автомобільним транспортом Збройних Сил України”.
39. Наказ Міністра оборони СРСР від 02.08.1980 р. №210 “О введении в
действие Инструкции по учету и хранению ремонтного фонда и
отремонтированной автомобильной техники на авторемонтных предприятиях
МО”.
40. Наказ Міністра оборони СРСР від 14.01.1985 р. №5 “О введении в
действие Руководства по техническому обслуживанию, регламентированному
ремонту и доработке (модернизации) подвижного вооружения и военной
техники в СА и ВМФ”.
41. Наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від
12.04.2001 р. №12 “Про затвердження інструкції про порядок перевірки та
оцінки бойової та мобілізаційної готовності з’єднань, військових частин,
військових навчальних закладів, установ і військових комісаріатів
Збройних Сил України”.
42. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442.
“Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”
43. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 р. №1094
“Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних
випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.
44. Військові статути Збройних Сил України. – Київ: Варта, 2000 р.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
