277
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТЕФ
з навчальної дисципліни
«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ та ОХОРОНА ПРАЦІ»
розділ 2 „ОХОРОНА ПРАЦІ”
Розділ 2. ОХОРОНА ПРАЦІ
Лекція 1. Тема 2.1 – Правові та організаційні засади охорони праці
Законодавчо-нормативна база України з питань охорони праці. Основні
принципи державної політики України у галузі охорони праці.
Нормативно-правові акти України про охорону праці.
Соціальне страхування працівників від нещасних випадків та професійних
захворювань.
Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці та дотриманням
санітарно-гігієнічних норм.
Дисциплінарна, адміністративна, матеріальна та кримінальна
відповідальність за порушення законодавства та нормативних актів про
охорону праці.
Література: осн. Л-5 (Розділ 1.)
Завдання на СРС: Основні положення Закону України “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності”.
Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров‘я.
Основні повноваження і права органів державного нагляду та профспілок у
здійсненні контролю за додержанням законодавства та нормативно-правових
актів про охорону праці.
ВСТУП
Основні поняття в галузі охорони праці, їх терміни та визначення
Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під
якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні*), а будь-яка
діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона
здійснюється в рамках трудового законодавства.
Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик
трудового процесу.
Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає
переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи
організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його
діяльність. Важкість праці характеризується фізичним динамічним
навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується, загальним
числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження,
робочою позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.
Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає
навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів,
емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість
праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження,
ступінь монотонності навантажень, режим роботи.
Під час виконання людиною трудових обов‘язків на неї діє сукупність
фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники
звуться виробничим середовищем.
Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які
впливають на здоров‘я і працездатність людини під час виконування нею
трудових обов‘язків складають умови праці.
Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від
ризику зазнати шкоди.
Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпечними чинниками
(факторами) і має певний виробничий ризик. Виробничий ризик – це
ймовірність ушкодження здоров‘я працівника під час виконання ним
трудових обов‘язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або
небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.
Шкідливий виробничий фактор – небажане явище, яке супроводжує виробничий
процес і вплив якого на працюючого може призвести до погіршення
самопочуття, зниження працездатності, захворювання, виробничо
зумовленого чи професійного, і навіть смерті, як результату
захворювання.
Захворювання – це порушення нормальної життєдіяльності організму,
зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.
Виробничо зумовлене захворювання – захворювання, перебіг якого
ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у
працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих
факторів.
Професійне захворювання (профзахворювання) – це захворювання, що виникло
внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно
впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів,
пов’язаних з роботою.
Небезпечний виробничий фактор – небажане явище, яке супроводжує
виробничий процес і дія якого за певних умов може призвести до травми
або іншого раптового погіршення здоров‘я працівника (гострого отруєння,
гострого захворювання) і навіть до раптової смерті.
Виробнича травма – пошкодження тканин, порушення анатомічної цілісності
організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.
Як правило, виробнича травма є наслідком нещасного випадку на
виробництві.
Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий
вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що
сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких
заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.
Поділення несприятливих чинників виробничого середовища на шкідливі та
небезпечні зумовлене різним характером їх дії на людський організм, тим,
що вони потребують різних заходів та засобів для боротьби з ними та
профілактики викликаних ними ушкоджень, а також рядом причин
організаційного характеру. В той же час між шкідливими та небезпечними
виробничими факторами інколи важко провести чітку межу. Один і той же
чинник може викликати травму і профзахворювання (наприклад, високий
рівень іонізуючого або теплового випромінювання може викликати опік або
навіть призвести до миттєвої смерті, а довготривала дія порівняно
невисокого рівня цих же факторів – до хвороби; пилинка, що потрапила в
око, спричиняє травму, а пил, що осідає в легенях, – захворювання, що
зветься пневмоконіоз). Через це всі несприятливі виробничі чинники часто
розглядаються як єдине поняття – небезпечний та шкідливий виробничий
фактор (НШВФ).
За своїм походженням та природою дії НШВФ можна поділити на 5 груп:
фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.
До фізичних НШВФ відносяться машини та механізми або їх елементи, а
також вироби, матеріали, заготовки тощо, які рухаються або обертаються;
конструкції, які руйнуються; системи, устаткування або елементи
обладнання, які знаходяться під підвищеним тиском; підвищена запиленість
та загазованість повітря; підвищена або понижена температура повітря,
поверхонь приміщення, обладнання, матеріалів; підвищені рівні шуму,
вібрації, ультразвуку, інфразвуку; підвищений або понижений
барометричний тиск та його різкі коливання; підвищена та понижена
вологість; підвищена швидкість руху та підвищена іонізація повітря;
підвищений рівень іонізуючих випромінювань; підвищене значення напруги в
електричній мережі; підвищені рівні статичної електрики,
електромагнітних випромінювань; підвищена напруженість електричного,
магнітного полів; відсутність або нестача світла; недостатня
освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; понижена
контрастність; прямий та віддзеркалений блиск; підвищена пульсація
світлового потоку; підвищені рівні ультрафіолетової та інфрачервоної
радіації; гострі кромки, задирки, шершавість на поверхні заготовок,
інструментів та обладнання; розташування робочого місця на значній
висоті відносно землі (підлоги); слизька підлога; невагомість.
До хімічних НШВФ відносяться хімічні речовини, які по характеру дії на
організм людини поділяються на токсичні, задушливі, наркотичні,
подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що
впливають на репродуктивну функцію.
По шляхам проникнення в організм людини вони поділяються на такі, що
потрапляють через:
1) органи дихання;
2) шлунково-кишковий тракт;
3) шкіряні покриви та слизисті оболонки.
До біологічних НШВФ відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії,
віруси, рикетсії, спірохети, грибки, найпростіші) та продукти їхньої
життєдіяльності, а також макроорганізми (тварини та рослини).
До психофізіологічних НШВФ відносяться фізичні (статичні та динамічні)
перевантаження і нервово-психічні перевантаження (розумове
перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці,
емоційні перевантаження).
Соціальні НШВФ – це неякісна організація роботи, понаднормова робота,
необхідність роботи в колективі з поганими відносинами між його членами,
соціальна ізольованість з відривом від сім‘ї, зміна біоритмів,
незадоволеність роботою, фізична та/або словесна образа та її ризик,
насильство та його ризик.
Один і той же НШВФ за природою своєї дії може належати водночас до
різних груп.
Однією з причин появи НШВФ є небезпечні речовини.
Небезпечна речовина – це хімічна, токсична, вибухова, окислювальна,
горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження
(біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для
людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя
і здоров’я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або
особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися
загроза життю і здоров’ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним
цінностям.
Безпека праці – такий стан умов праці, при яких виключена дія на
працюючого небезпечних та шкідливих виробничих факторів.
Виходячи з того, що в житті, а тим більше у виробничому процесі,
абсолютної безпеки не існує, нерозумно було б вимагати від реального
виробництва повного викорінення травматизму, виключення можливості
будь-якого захворювання. Але реальним і розумним є ставити питання про
зведення до мінімуму впливу об’єктивно існуючих виробничих небезпек. Цю
задачу вирішує охорона праці – система правових, соціально-економічних,
організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження
життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Структурно до охорони праці входять такі складові частини:
– правові та організаційні основи;
– фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія;
– виробнича безпека;
– пожежна безпека на виробництві.
Правові та організаційні основи охорони праці являють собою комплекс
взаємозв’язаних законів та нормативно-правових актів,
соціально-економічних та організаційних заходів, спрямованих на
правильну і безпечну організацію праці, забезпечення працюючих засобами
захисту, компенсацію за важку роботу та роботу в шкідливих умовах,
навченість працівників безпечному веденню робіт, регламентацію
відповідальності та відшкодування працюючим шкоди в разі ушкодження їх
здоров‘я.
Фізіологія, гігієна праці та виробнича санітарія – комплекс
організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів,
спрямованих на запобігання або зменшення дії на працюючих шкідливих
виробничих факторів.
Виробнича безпека – безпека від нещасних випадків та аварій на
виробничих об‘єктах і від їх наслідків.
Пожежна безпека на виробництві – комплекс заходів та засобів,
спрямованих на запобігання запалювань, пожеж та вибухів у виробничому
середовищі, а також на зменшення негативної дії небезпечних та шкідливих
факторів, які утворюються в разі їх виникнення.
Законодавча та нормативна база України про охорону праці
Законодавство України про охорону праці
Законодавство України про охорону праці являє собою систему
взаємозв’язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у
галузі реалізації державної політики щодо правових,
соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і
лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження
здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається з
Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України,
Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності” та прийнятих відповідно до них
нормативно-правових актів.
Базується законодавство України про охорону праці на конституційному
праві всіх громадян України на належні, безпечні і здорові умови праці,
гарантовані статтею 43 Конституції України.
Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний
захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або
тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров’я, медичну
допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та
обов’язки (ст. 57) та інші загальні права громадян, в тому числі, право
на охорону праці.
Основоположним документом в галузі охорони праці є Закон України «Про
охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації
конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у
процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці,
регулює за участю відповідних державних органів відносини між
роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та
виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони
праці в Україні. Інші нормативні акти мають відповідати не тільки
Конституції та іншим законам України, але, насамперед, цьому Законові.
Кодекс законів про працю (КЗпП) України затверджено Законом Української
РСР від 10 грудня 1971 р. і введено в дію з 1 червня 1972 р. До нього
неодноразово вносилися зміни і доповнення. Правове регулювання охорони
праці не обмежується главою ХІ «Охорона праці». Норми щодо охорони праці
містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України: «Трудовий
договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Праця жінок», «Праця
молоді», «Професійні спілки», «Нагляд і контроль за додержанням
законодавства про працю».
Відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону праці» та
Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у 1999 р. було прийнято Закон України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності». Цей закон визначає правову основу, економічний механізм
та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального
страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або
загибелі застрахованих на виробництві.
До основних законодавчих актів про охорону праці слід віднести також
“Основи законодавства України про охорону здоров‘я”, що регулюють
суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного
розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього
активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на
їхнє здоров‘я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та
смертності, поліпшення спадкоємності. “Основи законодавства України про
охорону здоров‘я” передбачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних
вимог до організації виробничих та інших процесів, пов‘язаних з
діяльністю людей, а також до якості машин, устаткування, будинків та
таких об‘єктів, що можуть шкідливо впливати на здоров‘я людей (ст. 28);
вимагають проведення обов‘язкових медичних оглядів осіб певних
категорій, в тому числі працівників, зайнятих на роботах із шкідливими
та небезпечними умовами праці (ст. 31); закладають правові основи
медико-соціальної експертизи втрати працездатності (ст. 69).
Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення” встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних
та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біологічної природи,
присутніх в середовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної
реєстрації (ст. 9), вимоги до проектування, будівництва, розробки,
виготовлення і використання нових засобів виробництва та технологій (ст.
15), гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах,
повітря у виробничих та інших приміщеннях (ст. 19), вимоги щодо
забезпечення радіаційної безпеки (ст. 23) тощо.
Закон України “Про пожежну безпеку” визначає загальні правові,
економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на
території України, регулює відносини державних органів, юридичних і
фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм
власності. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої
та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ,
організацій та підприємців, що повинно бути відображено у трудових
договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.
Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій
покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не
передбачено відповідним договором (ст. 2).
Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох
інших законодавчих актах України.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про підприємства в Україні»
підприємство зобов’язане забезпечити всім працюючим на ньому безпечні та
нешкідливі умови праці і несе відповідальність за шкоду, заподіяну їх
здоров’ю та працездатності. Цією ж нормою передбачено, що працівник
підприємства, який став інвалідом на даному підприємстві внаслідок
нещасного випадку або професійного захворювання, забезпечується
додатковою пенсією незалежно від розмірів державної пенсії, а також те,
що у разі смерті працівника підприємства при виконанні ним службових
обов’язків підприємство добровільно або на основі рішення суду
забезпечує сім’ю працівника допомогою відповідно до законодавчих актів
України.
Глава 40 Цивільного кодексу України «Зобов’язання, що виникають
внаслідок заподіяння шкоди» регулює загальні підстави відшкодування
шкоди і у т.ч. відповідальність за ушкодження здоров’я і смерть
працівника у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків.
Ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачає, що у
колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо
охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому
та регіональному рівнях регулюються основні принципи і норми реалізації
соціально-економічної політики, зокрема щодо умов охорони праці.
Крім вищезазначених законів, правові відносини у сфері охорони праці
регулюють інші національні законодавчі акти, міжнародні договори та
угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку, підзаконні
нормативні акти: Укази і розпорядження Президента України, рішення Уряду
України, нормативні акти міністерств та інших центральних органів
державної влади. На сьогодні кілька десятків міжнародних нормативних
актів та договорів, до яких приєдналася Україна, а також більше сотні
національних законів України безпосередньо стосуються або мають точки
перетину із сферою охорони праці. Майже 200 підзаконних нормативних
актів прийнято у відповідності з Законом “Про охорону праці” для
регулювання окремих питань охорони праці. Всі ці документи створюють
єдине правове поле охорони праці в країні.
Основні положення Закону України «Про охорону праці»
Закон визначає основні засади державної політики в галузі охорони праці,
які базуються на принципах:
– пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності
роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;
– підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного
технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а
також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов
праці;
– комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі
загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з
урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень
в галузі науки і техніки та охорони довкілля;
– соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам,
які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань;
– встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та
суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та
видів діяльності;
– адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням
його здоров’я та психологічного стану;
– використання економічних методів управління охороною праці, участі
держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення
добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не
суперечить законодавству;
– інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і
підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
– забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ,
організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони
здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення
консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між
усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на
місцевому та державному рівнях;
– використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов
і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
З метою реалізації вищенаведених принципів, а також з метою чіткого
визначення правовідносин між роботодавцем і працівником щодо питань
охорони праці, які є однією із найважливіших суспільних проблем, правове
поле Закону України “Про охорону праці” охоплює основні аспекти цих
правовідносин, а сам закон містить 44 статті, об‘єднаних у 8 розділів.
Перший розділ містить загальні положення, які майже повністю було
розглянуто вище. Решта розділів – це
– Гарантії прав на охорону праці (розділ ІІ, ст. ст. 5 – 12);
– Організація охорони праці (розділ ІІІ, ст. ст. 13 – 24);
– Стимулювання охорони праці (розділ ІV, ст. ст. 25 – 26);
– Нормативно-правові акти з охорони праці (розділ V, ст. ст. 27 – 30);
– Державне управління охороною праці (розділ VІ, ст. ст. 31 – 37);
– Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці (розділ VІІ,
ст. ст. 38 – 42);
– Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону
праці (розділ VІІІ, ст. ст. 43 – 44).
Нормативно-правові акти з охорони праці
Конкретні вимоги охорони праці до виробничого середовища, обладнання,
устаткування, порядку ведення робіт, засобів захисту працюючих, порядку
навчання працюючих тощо регламентуються відповідними
нормативно-правовими актами, які розробляються у відповідності з
законодавством про охорону праці і становлять нормативно-технічну базу
охорони праці.
Нормативно-правовий акт – це офіційний документ компетентного органу
державної влади, яким встановлюються загальнообов‘язкові правила
(норми). Законом України “Про охорону праці” визначено, що
нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти,
положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для
виконання.
Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і
технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і
погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.
У Реєстрі ДНАОП кожному нормативному акту присвоєно відповідний код –
для можливості машинного обліку і зручності користування ними. Кодування
міжгалузевих ДНАОП здійснюється відповідно до приведеної нижче схеми
ДНАОП Х.ХХ-Х.ХХ-ХХ,
в якій:
ДНАОП – абревіатура назви «державний нормативний акт про охорону праці»;
перше трицифрове число (Х.ХХ) – код групи, до якої належить нормативний
акт, залежно від державного органу, який затверджує даний акт: 0.00 –
нормативні акти Держнаглядохоронпраці, 0.01 і 0.02 – Міністерства
внутрішніх справ (0.01 – з пожежної безпеки і 0.02 – з безпеки руху),
0.03 Міністерства охорони здоров’я, 0.04- Держатомнагляду, 0.05 –
Міністерства праці та соціальної політики України, 0.06 – Держстандарту,
0.07 – Мінбудархітектури (Держбуду);
друге трицифрове число (Х.ХХ) – перша цифра означає вид нормативного
акту (1 – правила, 2 – ОСТи, 3 – норми, 4 – положення і статути, 5 –
інструкції, 6 – керівництва, вказівки, рекомендації, вимоги, 7 –
технічні умови безпеки, 8 – переліки та інші документи), дві наступні –
порядковий номер нормативного акту у межах даного виду в порядку
реєстрації;
останнє двозначне число (ХХ) – рік затвердження нормативного акту.
Схема кодування галузевих нормативних актів про охорону праці
відрізняється тим, що на місці першого трицифрового числа ставиться
чотирьохцифрове (ДНАОП Х.ХХХ-Х.ХХ-ХХ), яке означає галузь поширення
даного нормативного акту відповідно до «Загального класифікатора галузей
народного господарства Мінстату України». Інші цифрові позначення коду
галузевого нормативного акту означають те ж саме, що і міжгалузевого.
Після коду в Державному реєстрі нормативних актів про охорону праці
дається повна назва нормативного акту, наказ (постанова) органу про його
затвердження та дата затвердження.
Серед нормативно-правових актів з охорони праці важливе місце посідають
державні стандарти України (ДСТУ) та відповідні нормативні акти
(правила, норми, інструкції тощо) колишнього Радянського Союзу, які є
чинними в Україні на даний час.
Починаючи з 1972 р. в СРСР була розроблена і впроваджена в дію Система
стандартів безпеки праці, а її стандарти складали окрему – 12-у групу
Єдиної Державної Системи стандартів СРСР, яка мала назву “Система
стандартов безопасности труда” (ССБТ). Відповідно до Угоди про
співробітництво в галузі охорони праці, укладеної керівниками урядів
держав СНД у грудні 1994 року, ця система продовжує розвиватись та
удосконалюватись на міждержавному рівні, а її стандарти надалі
визнаються Україною як міждержавні стандарти за узгодженим переліком. Ці
стандарти внесені до Державного реєстру окремою групою під рубрикою
«Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці».
В Державному реєстрі нормативи цієї групи приводяться в такому вигляді:
ГОСТ 12.Х.ХХХ-ХХ.ССБТ (далі повна назва нормативного акту).
В приведеному вище цифра 12 означає, що норматив відноситься до ССБТ.
Перша цифра після 12. визначає групу даного нормативу в системі. Система
передбачає 10 груп нормативів – від 0 до 9. Чинними на даний час є групи
0-5. Групи 6-9 – резервні.
Стандарти групи 0 – основоположні. Вони встановлюють
організаційно-методичні основи ССБТ, термінологію в галузі охорони
праці, класифікацію безпечних та шкідливих виробничих факторів, вимоги
до організації трудових процесів, навчання, атестації тощо.
Стандарти групи 1 регламентують загальні вимоги безпеки до окремих видів
небезпечних і шкідливих виробничих факторів, гранично допустимих значень
їх параметрів і характеристик, методів контролю та захисту працюючих.
Стандарти групи 2 встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничого
устаткування, до окремих його видів, до методів контролю за дотриманням
вимог безпеки.
Стандарти групи 3 регламентують вимоги безпеки до технологічних
процесів, робочих місць, режимів праці, систем управління тощо.
Стандарти групи 4 – це стандарти вимог до засобів колективного та
індивідуального захисту, їх конструктивних, експлуатаційних та
гігієнічних якостей, а також до методів їх випробування та оцінки.
Стандарти групи 5 визначають загальні вимоги безпеки до виробничих
будівель, приміщень і споруд.
Подальші три цифри (ХХХ) визначають порядковий номер даного ГОСТ в групі
за реєстрацією, а дві останні (ХХ) – рік видання.
Нормативно-правові акти з охорони праці потрібно відрізняти від відомчих
документів, що можуть розроблятися на їх основі і затверджуватися
міністерствами, відомствами України або асоціаціями, корпораціями та
іншими об’єднаннями підприємств з метою конкретизації вимог
нормативно-правових актів залежно від специфіки галузі.
Нормативні акти з охорони праці підприємств
Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи
розробляють на основі нормативно-правових актів і затверджують власні
нормативні акти з охорони праці, що діють в межах даного підприємства,
установи, організації. Нормативні акти підприємства конкретизують вимоги
нормативно-правових актів і не можуть містити вимоги з охорони праці
менші або слабкіші ніж ті, що містяться в державних нормах.
Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і
повноваження
Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної політики,
спрямованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції
неможливе без відповідного державного управління охороною праці. Стаття
31 Закону України “Про охорону праці” визначає, що державне управління
охороною праці здійснюють:
– Кабінет Міністрів України;
– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду
за охороною праці;
– міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
– Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні
адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
Закон України “Про охорону праці” передбачає, що за порушення законів та
інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у
діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці,
а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні
особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної та
кримінальної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність полягає в тому, що на винного працівника
накладається дисциплінарне стягнення. Ст. 147 КЗпПУ встановлює два види
дисциплінарного стягнення: догана та звільнення з роботи. Законами,
уставами та положеннями про дисципліну, які діють в деяких галузях
(транспорт, гірничодобувна промисловість тощо), можуть бути передбачені
для окремих категорій працівників інші дисциплінарні стягнення.
Адміністративна відповідальність настає за будь-які посягання на
загальні умови пpaцi. Відповідно до ст. 41 Кодексу України про
адміністративні правопорушення порушення вимог законів та
нормативно-правових актів з охорони пpaцi тягне за собою адміністративну
відповідальність у вигляді накладання штрафу на працівників та, зокрема,
посадових ociб підприємств, установ, організацій, а також громадян –
власників підприємств чи уповноважених ними ociб.
Матеріальна відповідальність робітників i службовців регламентується
КЗпПУ та іншими нормативними актами, які торкаються цієї
відповідальності у трудових відносинах.
Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності на
працівника є
– наявність прямої дійсної шкоди,
– провина працівника (у формі наміру чи необережності),
– пpoтипpaвнi дії (бездіяльність) працівника,
– наявність причинного зв’язку мiж винуватим та протиправними діями
(бездіяльністю) працівника та заподіяною шкодою.
На працівника може бути накладена відповідальність лише при наявності
вcix перелічених умов; відсутність хоча б однієї з них виключає
матеріальну відповідальність працівника.
Притягнення працівника до кримінальної, адміністративної i
дисциплінарної відповідальності за дії, якими нанесена шкода, не
звільнює його від матеріальної відповідальності.
При наявності в діях працівника, яким порушені правила охорони пpaцi,
ознак кримінального злочину, на нього може бути покладена повна
матеріальна відповідальність, а при відсутності таких ознак на нього
покладається вiдnoвiдaльнicmь в межах його середнього місячного
заробітку.
Кримінальна відповідальність за порушення правил охорони пpaцi
передбачена ст.ст. 271 – 275 КК України, що об‘єднані в розділ Х
“Злочини проти безпеки виробництва”.
Кримінальна відповідальність настає не за будь-яке порушення, а за
порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону
пpaцi, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання
інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого чи
спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів,
передбачених вищезазначеними статтями КК України, карається штрафом до
п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними
роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п‘яти
років, або позбавленням волі на строк до дванадцяти років, з
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років або без такого.
Контроль за станом охорони праці забезпечує дійове управління нею.
Будь-яка система управління може надійно функціонувати лише при
наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан об‘єкта
управління. Одержати таку інформацію про стан охорони праці, виявити
можливі відхилення від норм безпеки, а також перевірити виконання планів
та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного та
об’єктивного контролю. Тому контроль стану охорони праці є найбільш
відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління.
До основних форм контролю за станом охорони праці в рамках СУОП
підприємства відносяться: оперативний контроль; відомчий контроль, що
проводиться службою охорони праці підприємства;
адміністративно-громадський багатоступеневий контроль. Крім цих видів
контролю, існує відомчий контроль вищих господарських органів, державний
нагляд та громадський контроль за охороною праці, які будуть розглянуті
окремо.
Оперативний контроль з боку керівників робіт і підрозділів підприємства
проводиться згідно із затвердженими посадовими обов’язками. При цьому
служба охорони праці контролює виконання вимог безпеки праці у всіх
структурних підрозділах та службах підприємства.
Адміністративно-громадський багатоступеневий контроль є однією з
найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його
ефективного функціонування обумовлена наявністю співробітництва та
взаєморозуміння між роботодавцем та профспілками підприємства. Цей
контроль проводиться на кількох (як правило – трьох) рівнях. На першій
ступені контролю начальник виробничої дільниці (майстер) спільно з
громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан охорони праці
на виробничій дільниці. На другій ступені — начальник цеху спільно з
громадським інспектором та спеціалістами відповідних служб цеху
(механік, електрик, технолог) два – чотири рази в місяць перевіряють
стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На третій ступені
контролю щомісячно (згідно із затвердженим графіком) комісія
підприємства під головуванням керівника (головного інженера) перевіряє
стан охорони праці на підприємстві. До складу комісії входять: керівник
служби охорони праці, голова комісії з охорони праці профкому, керівник
медичної служби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти
підприємства (технолог, механік, енергетик). Результати роботи комісії
фіксуються в журналі третьої ступені контролю і розглядаються на нараді.
За результатами наради видається наказ по підприємству.
Тема 2.2 – Організація охорони праці на виробництві
Права й обов‘язки роботодавця та працівника з питань охорони праці.
Організація служби охорони праці на підприємстві. Відповідальність
працівників за порушення вимог щодо охорони праці.
Навчання з питань охорони праці працівників при прийнятті на роботу і в
процесі роботи. Інструктажі з охорони праці.
Основні форми контролю за станом охорони праці. Державний нагляд та
громадський контроль.
Література: осн. Л-5 (Розділ 1.).
Завдання на СРС: Основні функції управління охороною праці: організація
та координація робіт, облік показників стану умов і безпеки праці,
аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці.
Основні положення організації охорони праці на виробництві
Закон “Про охорону праці” зобов‘язує роботодавця створити на кожному
робочому місці, в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно
до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог
законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець повинен створити і забезпечити функціонування
системи управління охороною праці, для чого він:
– створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують
вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх
обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них
функцій, а також контролює їх додержання;
– розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні
заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого
рівня охорони праці;
– забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до
обставин, що змінюються;
– впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби
механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний
досвід з охорони праці тощо;
– забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання
та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
– забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків,
професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів,
визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
– організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень
умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та
устаткування, атестацій робочих місць та за їх підсумками вживає заходів
до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів;
– розробляє і затверджує нормативні акти з охорони праці, що діють у
межах підприємства, забезпечує безоплатно працівників
нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
– здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів,
правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими
засобами виробництва, використанням засобів колективного та
індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони
праці;
– організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з
працівниками у галузі охорони праці;
– вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за
необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення
на підприємстві аварій та нещасних випадків.
За порушення зазначених вимог роботодавець несе безпосередню
відповідальність.
Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні
засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або
реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси
повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Проектування виробничих об’єктів, розроблення нових технологій, засобів
виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих
повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Не
допускається будівництво, реконструкція, технічне переоснащення тощо
виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів
соціально-культурного призначення, виготовлення і впровадження нових для
даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої
експертизи робочого проекту або робочої документації на їх відповідність
нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може
провадитися лише після одержання позитивних результатів експертизи.
Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт
підприємства, діяльність якого пов’язана з виконанням робіт та
експлуатацією об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної
небезпеки. Перелік видів робіт, об’єктів, машин, механізмів,
устаткування підвищеної небезпеки визначається Кабінетом Міністрів
України.
Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих
об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально-культурного
призначення, прийняття їх в експлуатацію провадяться у порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган
виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням
Держнаглядохоронпраці, вживає заходів до скасування державної реєстрації
цього підприємства за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення
вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх
усунення.
Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні
засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція,
придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише
за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим
актам з охорони праці, що чинні на території України.
Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об’єктів
проводиться за участю представників професійних спілок.
Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин у разі
відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації.
Служба охорони праці підприємства
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець
створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що
затверджується Держнаглядохоронпраці. На підприємстві з кількістю
працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в
порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На
підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій
служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на
договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і
заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних
виробничо-технічних служб.
Спеціалісти служби охорони праці мають право представляти підприємство в
державних та громадських установах при розгляді питань охорони праці,
безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, структурні
підрозділи підприємства, порушувати клопотання про заохочення
працівників, котрі беруть активну участь у підвищенні безпеки та
покращенні умов праці, а у разі виявлення порушень охорони праці:
– видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові
для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від
них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони
праці;
– вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених
законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань
і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог
нормативно-правових актів з охорони праці;
– зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування
та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу
життю або здоров’ю працюючих;
– надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності
працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.
Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.
Комісія з питань охорони праці підприємства
З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні
будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за
рішенням трудового колективу на підприємстві відповідно до статті 16
Закону “Про охорону праці” може створюватися комісія з питань охорони
праці.
Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а
також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з
безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до
типового положення, що затверджується Держнаглядохоронпраці.
Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний
склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних
зборах (конференції) за поданням роботодавця, органу трудового колективу
та профспілкового комітету. Загальні збори (конференція) затверджують
Положення про комісію з питань охорони праці підприємства, яке
розробляється за участю сторін на основі Типового положення. Комісія
формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та
трудового колективу. До складу Комісії від роботодавця включаються
спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших
служб підприємства, від трудового колективу — рекомендуються працівники
усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці,
представники профспілки (профспілок).
Обов‘язки працівників щодо виконання вимог охорони праці
Забезпечення безпечних і здорових умов праці на виробництві неможливе
без знання і виконання працівниками всіх вимог нормативних актів про
охорону праці, що стосуються їхньої роботи, правил поводження з
машинами, механізмами, устаткуванням, використання засобів
індивідуального та колективного захисту, додержання правил внутрішнього
трудового розпорядку підприємства, співробітництва з роботодавцем у
справі охорони праці.
Обов’язком працівника насамперед є старанне ставлення до усіх видів
навчання (інструктажу), які проводить роботодавець по вивченню вимог
нормативних актів з охорони праці, правил поводження з машинами,
механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Кожен
працівник повинен знати, що Закон “Про охорону праці” забороняє допуск
до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з
питань охорони праці. Якщо роботодавець не дотримується строків
проведення чергового навчання (інструктажу), то працівник вправі про це
нагадати відповідному керівникові, а на прохання працівника проводиться
додатковий інструктаж з питань охорони праці. Після навчання
(інструктажу) працівник повинен отримати інструкцію з охорони праці за
його професією.
До Кодексу України про адміністративні правопорушення внесені доповнення
про накладення штрафу на працівників за порушення вимог законодавчих та
інших нормативних актів про охорону праці або невиконання законних вимог
службових ociб органів Держнаглядохоронпраці щодо усунення порушень
законодавства про охорону праці.
Під час роботи працівники повинні користуватися відповідним спецодягом.
спецвзуттям i запобіжними пристосуваннями. Роботодавець зобов’язаний не
допускати до роботи працівників, які відмовляються користуватися
необхідними засобами індивідуального чи колективного захисту.
Уci працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні
бути ознайомлені з колективним договором. У колективному договорі, як
правило, містяться зобов’язання працівників ретельно вивчати вимоги
нормативно-правових актів з охорони праці, виконувати встановлений
порядок безпечного виконання робіт відповідно до конкретних обов’язків
та професій, а також правила поведінки на території підприємства у
виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках i робочих місцях;
брати активну участь i проявляти ініціативу у здiйcнeннi заходів щодо
підвищення рівня охорони праці, вносити раціоналізаторські та інші
пропозиції з цих питань тощо.
Державний нагляд, відомчий i громадський контроль за охороною праці на
виробнмцтві
З метою забезпечення виконання вимог законів та нормативно-правових
актів з охорони праці в Україні створена система державного нагляду,
відомчого і громадського контролю з цих питань.
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових
актів з охорони праці відповідно до Закону «Про охорону праці»
здійснюють:
– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду
за охороною праці;
– спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;
– спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;
– спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких
господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян,
політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів
місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється
законами України «Про охорону праці», “Про використання ядерної енергії
і радіаційну безпеку”, “Про пожежну безпеку”, “Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення”, іншими
нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що
затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.
Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на
господарські організації вищого рівня. Цей контроль здійснюється
відповідними службами охорони праці, що детально розглянуто в підручнику
окремо.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних
органів і представників.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням
законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов
праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням
працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та
колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників
професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного
припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та
інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах в
цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю
працівників.
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи
умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються,
будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим
актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних
випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої
висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і
нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них
аргументовану відповідь.
Навчання та перевірка знань з питань охорони праці на виробництві
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні
проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони
праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних
випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.
Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є
потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок
роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних
нормативно-правових актів з охорони праці. Підготовка працівників для
виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах
освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри
підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, в тому числі створені на
підприємствах, тощо), які одержали ліцензію Міносвіти та дозвіл
Держнаглядохоронпраці на провадження такого навчання. Для решти робіт
підготовка, перепідготовка працівників за професіями можуть
здійснюватися як в закладах освіти, так і на підприємстві.
Організація навчання та перевірки знань з питань охорони праці
працівників при підготовці, перепідготовці, підвищенні кваліфікації на
підприємстві здійснюється працівниками служби кадрів або іншими
спеціалістами, яким керівником підприємства доручена організація цієї
роботи.
Посадові особи і спеціалісти, в службові обов’язки яких входить
безпосереднє виконання робіт підвищеної небезпеки (ДНАОП 0.00-8.02-93)
та робіт, що потребують професійного добору (ДНАОП 0.03-8.06-94), при
прийнятті на роботу проходять на підприємстві попереднє спеціальне
навчання і перевірку знань з питань охорони праці стосовно конкретних
виробничих умов, а надалі – періодичні перевірки знань у строки,
встановлені відповідними нормативними актами про охорону праці, але не
рідше одного разу на рік.
Програми попереднього спеціального навчання розроблюються відповідними
службами підприємства з урахуванням конкретних виробничих умов і
відповідних їм чинних нормативних актів про охорону праці та
затверджуються його керівником.
Інструктажі з охорони праці
Усі працівники, які приймаються на постійну чи тимчасову роботу, і при
подальшій роботі, повинні проходити на підприємстві навчання в формі
інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим
від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні
аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці
поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний інструктаж проводиться:
– з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову
роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;
– з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть
безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для
підприємства;
– з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження
виробничої практики;
– у разі екскурсії на підприємство;
Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на
робочому місці з працівником:
– новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;
– який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;
– який буде виконувати нову для нього роботу;
– відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому
процесі на підприємстві.
Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в
терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами
або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не
рідше:
– на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці;
– для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.
Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або
в кабінеті охорони праці:
– при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про
охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;
– при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації
устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та
інших факторів, що впливають на стан охорони праці;
– при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці,
що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;
– при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за
охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються
працівником;
– при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на 30 календарних днів
– для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів.
Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:
– при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою;
– при ліквідації аварії, стихійного лиха;
– при проведенні робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження
або інші документи.
Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на
робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом
досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2 – 15
змін або дублювання протягом не менше шести змін.
Працівники, функціональні обов’язки яких пов’язані із забезпеченням
безаварійної роботи важливих і складних господарчих потенційно
небезпечних об’єктів або з виконанням окремих потенційно небезпечних
робіт (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні
підприємства, інші подібні об’єкти, порушення технологічних режимів яких
являє загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку
самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов’язковим
суміщенням з протиаварійними і протипожежними тренуваннями відповідно до
плану ліквідації аварій.
Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням)
по підприємству (структурному підрозділу), в якому визначаються
тривалість стажування (дублювання) та прізвище відповідального
працівника. Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити
стажування (дублювання), а також тривалість стажування (дублювання)
визначаються керівником підприємства. Тривалість стажування (дублювання)
залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації
працівника. Керівнику підприємства надається право своїм наказом
(розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання)
працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3
років або переводиться з одного цеху до іншого, де характер його роботи
та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.
Стажування (дублювання) проводиться за програмами для конкретної
професії, посади, робочого місця, які розробляються на підприємстві і
затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу) на
робочих місцях свого або іншого подібного за технологією підприємства. У
процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за
складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що
передбачаються функціональними обов’язками цих працівників.
Лекція 2. Тема 2.3 – Розслідування, облік і аналіз нещасних випадків,
професійних захворювань та аварій
Розслідування нещасних випадків та аварій. Вимоги Закону України “Про
охорону праці” щодо розслідування та обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій. Положення про порядок розслідування та
ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на
виробництві. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків.
Положення про розслідування та облік випадків та інцидентів
невиробничого характеру.
Література: осн. Л-5 (Розділ 1.).
Завдання на СРС: Склад комісій, терміни та матеріали розслідування, акт
розслідування. Контроль за своєчасним та правильним розслідуванням
нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.
Методи аналізу виробничого травматизму.
Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків, професійних
захворювань та aвapiй
Згідно статті 22 Закону України “Про охорону праці» роботодавець повинен
організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що
затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з
всеукраїнськими об’єднаннями профспілок. Зараз в Україні діє Положення
про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків,
професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджене Постановою
Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. N 1094.
Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації
незалежно від форми власності, на осіб, у тому числі іноземців та осіб
без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноваженими
ними особами, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які
відповідно до законодавства використовують найману працю, на осіб, які
забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними
внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без
громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту),
проходять виробничу практику або залучаються до праці.
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з
учнями і студентами навчальних закладів під час навчально-виховного
процесу, трудового і професійного навчання в навчальному закладі,
визначається МОН.
Розслідування та облік нещасних випадків
Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення,
травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних
іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші
отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження
електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші
ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха
(землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту
з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що
призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи
більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу)
роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті
на підприємстві (далі – нещасні випадки).
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам
потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи
іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання
необхідної допомоги.
Керівник робіт (уповноважена особа підприємства) у свою чергу
зобов’язаний:
– терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, у разі
необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу;
– повідомити про те, що сталося, роботодавця, відповідну профспілкову
організацію;
– зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому
місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події
(якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до
більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних
випадків.
Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків
із смертельним наслідком та групових, організує його розслідування і
утворює комісію з розслідування.
У разі груповового нещасного випадку, нещасного випадку із смертельним
наслідком, роботодавець зобов’язаний негайно передати засобами зв’язку
повідомлення за встановленою формою:
– відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;
– відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного
випадку;
– відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду;
– органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі
його відсутності – відповідній місцевій держадміністрації або
виконавчому органу місцевого самоврядування);
– відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у
разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);
– профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
– вищестоящому профспілковому органу;
– відповідному органу з питань захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).
Такі нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню.
Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин
Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 складає державну
статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою
Держкомстатом, і подає її в установленому порядку відповідним
організаціям, а також несе відповідальність за її достовірність згідно
із законодавством.
Роботодавець зобов’язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за
підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи
щодо запобігання подібним випадкам.
Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві
держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування зобов’язані
аналізувати обставини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя
і року, доводити результати цього аналізу до відома підприємств, що
належать до сфери їх управління, а також розробляти і здійснювати заходи
щодо запобігання подібним випадкам.
Органи державного управління, державного нагляду за охороною праці, Фонд
та профспілкові організації в межах своєї компетенції перевіряють
ефективність профілактики нещасних випадків, вживають заходів до
виявлення та усунення порушень.
Підприємства, органи, до сфери управління яких належать підприємства, а
також Фонд ведуть облік усіх пов’язаних з виробництвом нещасних
випадків.
Розслідування та облік професійних захворювань
Розслідуванню підлягають усі вперше виявлені випадки хронічних
професійних захворювань і отруєнь (далі – професійні захворювання).
Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у
складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано
таке право МОЗ.
У разі необхідності до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти
(представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду,
профспілкової організації, членом якої є потерпілий.
Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до
Порядку встановлення зв’язку захворювання з умовами праці.
Зв’язок професійного захворювання з умовами праці працівника
визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної
характеристики умов праці, яка складається відповідною установою
(закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю
спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу
виконавчої дирекції Фонду. Санітарно-гігієнічна характеристика видається
на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує
підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області),
завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.
На кожного хворого клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями
професійних захворювань лікувально-профілактичних закладів складається
повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення
остаточного діагнозу повідомлення надсилається роботодавцю або керівнику
підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення
професійного захворювання, відповідній установі (закладу) державної
санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-профілактичному закладу,
які обслуговують це підприємство, відповідному робочому органу
виконавчої дирекції Фонду.
Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення
професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту
одержання повідомлення.
Розслідування випадку професійного захворювання проводиться комісією у
складі представників: відповідної установи (закладу) державної
санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії);
лікувально-профілактичного закладу; підприємства; профспілкової
організації, членом якої є хворий; або уповноваженого трудового
колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки;
відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники
інших органів.
Роботодавець зобов’язаний подати комісії з розслідування дані
лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу,
необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з
безпеки праці тощо), забезпечити комісію приміщенням, транспортними
засобами і засобами зв’язку, організувати друкування, розмноження і
оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.
Комісія з розслідування зобов’язана:
– скласти програму розслідування причин професійного захворювання;
– розподілити функції між членами комісії;
– розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;
– провести розслідування обставин та причин професійного захворювання;
– скласти акт розслідування за формою П-4, у якому зазначити заходи щодо
запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення
нормалізації умов праці, а також назвати осіб, які не виконали
відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти).
Акт розслідування причин професійного захворювання складається комісією
з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення
розслідування та надсилається роботодавцем хворому,
лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство,
робочому органу виконавчої дирекції Фонду та профспілковій організації,
членом якої є хворий. Один примірник акта надсилається відповідній
установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби для
аналізу і контролю за здійсненням заходів.
Перший примірник акта розслідування залишається на підприємстві, де
зберігається протягом 45 років.
Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення
розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали
та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а
також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущено
порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення
професійного захворювання.
Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо
запобігання професійним захворюванням роботодавець письмово інформує
відповідну установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби
протягом терміну, зазначеного в акті.
У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного
захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСЕК для розгляду
питання подальшої його працездатності.
Контроль за своєчасністю і об’єктивністю розслідування професійних
захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо
усунення причин здійснюють установи (заклади) державної
санітарно-епідеміологічної служби, Фонд, профспілки та уповноважені
трудових колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.
Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться в
спеціальному журналі.
До цього журналу також вносяться дані щодо працездатності кожного
працівника, в якого виявлено професійне захворювання.
У разі виявлення у працівника кількох професійних захворювань потерпілий
реєструється в журналі один раз із зазначенням усіх його діагнозів.
Установи (заклади) державної санітарно-епідеміологічної служби на
підставі актів розслідування випадків професійних захворювань складають
карти обліку професійних захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на
магнітних носіях зберігаються у відповідній установі (закладі) державної
санітарно-епідеміологічної служби та в МОЗ протягом 45 років.
Розслідування та облік аварій
Про аварію свідок повинен негайно повідомити безпосереднього керівника
робіт або іншу посадову особу підприємства, які в свою чергу зобов’язані
повідомити роботодавця.
Роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни,
зобов’язані діяти згідно з планом ліквідації аварії, вжити першочергових
заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги,
запобігання подальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної
зони та обмеження доступу до неї людей.
На підприємстві згідно з вимогами законодавчих та інших
нормативно-правових актів з питань захисту населення і територій від
надзвичайних ситуацій та охорони праці повинні бути розроблені і
затверджені роботодавцем:
– план попередження надзвичайних ситуацій, у якому визначаються можливі
аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного та природного
характеру, прогнозуються наслідки, визначаються заходи щодо їх
ліквідації, терміни виконання, а також сили і засоби, що для цього
залучаються;
– план ліквідації аварій (надзвичайних ситуацій), у якому перелічуються
всі можливі аварії та інші надзвичайні ситуації, визначаються дії
посадових осіб і працівників підприємства під час їх виникнення,
обов’язки працівників професійних аварійно-рятувальних служб або
працівників інших підприємств, які залучаються до ліквідації
надзвичайних ситуацій.
Роботодавець або уповноважена ним особа зобов’язаний негайно повідомити
про аварію територіальний орган Держнаглядохоронпраці, орган, до сфери
управління якого належить підприємство, відповідну місцеву
держадміністрацію або виконавчий орган місцевого самоврядування, штаб
цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій, прокуратуру за місцем
виникнення аварії і відповідний профспілковий орган, а в разі
травмування або загибелі працівників також відповідний робочий орган
виконавчої дирекції Фонду.
Розслідування аварій з нещасними випадками проводиться згідно вимог
Положення про розслідування нещасних випадків.
Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями з
розслідування, що утворюються.
Головою комісії призначається представник органу, до сфери управління
якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади або
представник органу державного нагляду за охороною праці чи МНС.
У ході розслідування комісія з розслідування визначає характер аварії,
з’ясовує обставини, що спричинили її, встановлює факти порушення вимог
законодавства та нормативних актів з питань охорони праці, цивільної
оборони, правил експлуатації устаткування та технологічних регламентів,
визначає якість виконання будівельно-монтажних робіт або окремих вузлів,
конструкцій, їх відповідність вимогам технічних і галузевих нормативних
актів та проекту, встановлює осіб, що несуть відповідальність за
виникнення аварії, намічає заходи щодо ліквідації її наслідків та
запобігання подібним аваріям.
Комісія з розслідування зобов’язана протягом десяти робочих днів
розслідувати аварію і скласти акт за формою Н-5. Шкода, заподіяна
аварією, визначається з урахуванням втрат, зазначених у додатку
Положення про розслідування.
Залежно від характеру аварії у разі необхідності проведення додаткових
досліджень або експертизи зазначений термін може бути продовжений
органом, який призначив комісію.
За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким
відповідно до висновків комісії з розслідування затверджує заходи щодо
запобігання подібним аваріям і притягає до відповідальності працівників
за порушення законодавства про охорону праці.
Технічне оформлення матеріалів розслідування аварії проводить
підприємство, де сталася аварія, яке в п’ятиденний термін після
закінчення розслідування надсилає їх прокуратурі та органам,
представники яких брали участь у розслідуванні.
Перший примірник акта розслідування аварії, внаслідок якої не сталося
нещасного випадку, зберігається на підприємстві до завершення термінів
здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше
двох років.
Роботодавець зобов’язаний проаналізувати причини аварії та розробити
заходи щодо запобігання подібним аваріям у подальшому.
Державна статистична звітність щодо аварій затверджується Держкомстатом
за поданням Держнаглядохоронпраці.
Письмову інформацію про здійснення заходів, запропонованих комісією з
розслідування, роботодавець подає організаціям, представники яких брали
участь у розслідуванні, у терміни, зазначені в акті розслідування
аварії.
Склад комісій, терміни та матеріали розслідування, акт розслідування
До складу комісії з розслідування включаються:
– керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа
(спеціаліст), на яку роботодавцем покладено виконання функцій
спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії),
– керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст,
– представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або
уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо
потерпілий не є членом профспілки,
– інші особи.
Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці,
де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідування не
включається.
У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу
комісії з розслідування включається також представник відповідного
робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу
комісії з розслідування включається також спеціаліст відповідної
установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та
відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в
розслідуванні нещасного випадку.
У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою
самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві розслідування
організує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду. Головою
комісії з розслідування призначається представник відповідного робочого
органу виконавчої дирекції Фонду, а до складу цієї комісії включається
потерпілий або його довірена особа, спеціаліст з охорони праці
відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого
самоврядування, представник профспілкової організації, членом якої є
потерпілий.
Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:
– обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які
причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;
– визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам
нормативно-правових актів про охорону праці;
– з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку,
визначити, пов’язаний чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом;
– визначити осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про
охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним
нещасним випадкам;
– скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у двох
примірниках, а також акт за формою Н-1 або акт за формою НТ про
потерпілого у шести примірниках і передати його на затвердження
роботодавцю;
– у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім
акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного
захворювання (отруєння) за формою П-5.
До першого примірника акта розслідування нещасного випадку за формою Н-5
(далі – акт розслідування нещасного випадку) додаються акт за формою Н-1
або НТ, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної
документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують
стан робочого місця (устаткування, машини, апаратура тощо), у разі
необхідності також медичний висновок про наявність в організмі
потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НТ, беруться
на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі.
Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 або НТ
протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які
сталися за межами підприємства, – протягом доби після одержання
необхідних матеріалів.
Затверджені акти протягом трьох діб надсилаються:
– потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування
нещасного випадку;
– керівникові цеху або іншого структурного підрозділу, дільниці, місця,
де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання
подібним випадкам;
– відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду разом з копією
акта розслідування нещасного випадку;
– відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці;
– профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
– керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства або
посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання
функцій спеціаліста з питань охорони праці.
На вимогу потерпілого голова комісії з розслідування зобов’язаний
ознайомити потерпілого або його довірену особу з матеріалами
розслідування нещасного випадку.
Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого
належить підприємство. У разі виявлення гострого професійного
захворювання копія акта за формою Н-1 та карта обліку гострого
професійного захворювання за формою П-5 надсилається також до
відповідної установи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н-1 або НТ разом з
матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на
підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий.
По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті
потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає
повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в
десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким
надсилався акт за формою Н-1 або НТ. Повідомлення про наслідки нещасного
випадку обов’язково додається до акта за формою Н-1 або НТ і підлягає
зберіганню разом з ним.
Посадова особа Держнаглядохоронпраці має право у разі необхідності із
залученням представників відповідного робочого органу виконавчої
дирекції Фонду та профспілкової організації, членом якої є потерпілий,
проводити розслідування нещасного випадку (надходження скарги, незгода з
висновками розслідування обставин та причин нещасного випадку або його
приховання тощо) і видавати обов’язкові для виконання роботодавцем
приписи за формою Н-9 щодо необхідності визнання нещасного випадку
пов’язаним з виробництвом, складання або перегляду акта за формою Н-1 та
взяття його на облік.
Порядок проведення спеціального розслідування нещасного випадку
Спеціальне розслідування організовує роботодавець (якщо постраждав сам
роботодавець, – орган, до сфери управління якого належить підприємство,
а у разі його відсутності – відповідна місцева держадміністрація або
виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування проводиться
комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом
керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з
органами, представники яких входять до складу цієї комісії.
До складу комісії із спеціального розслідування включаються: посадова
особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії),
представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду,
представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а
у разі його відсутності – відповідної місцевої держадміністрації або
виконавчого органу місцевого самоврядування, роботодавця, профспілкової
організації, членом якої є потерпілий, вищестоящого профспілкового
органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці,
якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі розслідування випадків
виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст
відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної
служби.
Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих
наслідків аварії тощо) до складу комісії із спеціального розслідування
можуть бути включені спеціалісти відповідного органу з питань захисту
населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів
охорони здоров’я та інших органів.
Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого
загинуло 2 – 4 особи, проводиться комісією, яка призначається наказом
керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу, а
випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і
більше осіб, проводиться комісією, яка призначається наказом
Держнаглядохоронпраці, якщо з цього приводу не було прийнято
спеціального рішення Кабінету Міністрів України.
Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не
більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може
бути продовжений органом, який призначив розслідування.
За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування
за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені
Положенням, у тому числі карта обліку професійного захворювання
(отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок
пов’язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).
Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами
комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта
член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.
Акт за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого складається відповідно
до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується
головою та членами комісії із спеціального розслідування і
затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих
документів.
Для встановлення причин нещасних випадків і розроблення заходів щодо
запобігання подібним випадкам комісія із спеціального розслідування має
право вимагати від роботодавця утворення експертної комісії із
залученням до її роботи за рахунок підприємства експертів – спеціалістів
науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій,
органів виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці.
Медичні заклади, судово-медична експертиза, органи прокуратури і
внутрішніх справ та інші органи зобов’язані згідно із законодавством
безоплатно надавати на запит посадових осіб Держнаглядохоронпраці або
Фонду, які є членами комісії із спеціального розслідування, відповідні
матеріали та висновки щодо нещасного випадку.
Під час розслідування роботодавець зобов’язаний:
– зробити у разі необхідності фотознімки місця нещасного випадку,
пошкодженого об’єкта, устаткування, інструменту, а також надати технічну
документацію та інші необхідні матеріали;
– надати транспортні засоби, засоби зв’язку, службові приміщення для
роботи комісії із спеціального розслідування, експертної комісії;
– організувати у разі розслідування випадків виявлення гострого
професійного захворювання (отруєння) проведення медичного обстеження
працівників відповідної дільниці підприємства;
– забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень і
випробувань, технічних розрахунків та інших робіт;
– організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній
кількості матеріалів спеціального розслідування.
Роботодавець, працівником якого є потерпілий, компенсує витрати,
пов’язані з діяльністю комісії із спеціального розслідування та
залучених до її роботи спеціалістів. Роботодавець у п’ятиденний термін з
моменту підписання акта спеціального розслідування нещасного випадку чи
одержання припису посадової особи Держнаглядохоронпраці щодо взяття на
облік нещасного випадку зобов’язаний розглянути ці матеріали і видати
наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню
подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників,
які допустили порушення законодавства про охорону праці.
Перший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві.
Потерпілому або членам його сім’ї, довіреній особі надсилається
затверджений акт за формою Н-1 або НТ разом з копією акта спеціального
розслідування нещасного випадку.
Тема 2.4 – Основні фактори виробничого середовища, що визначають умови
праці на виробництві. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої
санітарії
Основні фактори виробничого середовища, що визначають та формують умови
праці на виробництві.
Мікроклімат робочої зони.
Вплив шкідливих речовин на здоров’я працюючих. Класифікація шкідливих
домішок повітряного середовища за характером дії на організм людини.
Класи небезпечності речовин. Джерела забруднення повітряного середовища
шкідливими речовинами.
Значення виробничого освітлення для забезпечення продуктивності і
безпеки праці. Існуючи види та системи освітлення.
Вібрації як негативний чинник виробничого процесу. Класифікація
вібрацій.
Визначення поняття “виробничий шум”, його основні параметри.
Класифікація шумів.
Інфра- та ультразвук. Параметри інфра- та ультразвукових коливань.
Джерела ультра- та інфразвукових коливань.
Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).
Завдання на СРС: Вплив параметрів мікроклімату на теплообмін організму
людини з навколишнім середовищем. Гострі і хронічні отруєння, професійні
захворювання. Основні світлотехнічні величини і поняття. Вплив вібрацій
на організм людини, вібраційна хвороба. Дія на організм людини шуму,
ультра- та інфразвуку.
Основні фактори виробничого середовища, що визначають та формують умови
праці на виробництві.
МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ
Мікроклімат виробничих приміщень — це умови внутрішнього середовища цих
приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Як
фактор виробничого середовища, мікроклімат впливає на теплообмін
організму людини з цим середовищем і, таким чином, визначає тепловий
стан організму людини в процесі праці.
Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими
показниками:
· температура повітря (0С),
· відносна вологість повітря (%),
· швидкість руху повітря (м/с),
· інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання (Вт/м2) від
поверхонь обладнання та активних зон технологічних процесів (в ливарному
виробництві, при зварюванні і т. ін.).
При виконанні роботи в організмі людини відбуваються певні фізіологічні
(біологічні) процеси інтенсивність яких залежить від загальних затрат на
виконання робіт і які супроводжуються тепловим ефектом і завдяки яким
підтримується функціонування організму. Частина цього тепла споживається
самим організмом, а надлишки тепла повинні відводитись в оточуюче
організм середовище.
Значення параметрів мікроклімату суттєво впливають на самопочуття та
працездатність людини і, як наслідок цього, рівень травматизму. Тривала
дія високої температури повітря при одночасно підвищеної його вологості
приводить до збільшення температури тіла людини до 38-40 0С
(гіпертермія), в наслідок чого здійснюється різноманітні фізіологічні
порушення у організмі: зміни у обміні речовин, у серцево-судинної
системи, зміни функцій внутрішніх органів (печінки, шлунка, жовчного
міхура, нірок), змінні у системі дихання, порушення центральної та
периферичної нервових систем .
При підвищенні температури значного збільшується потовиділення, в
наслідок чого здійснюється різке порушення водного обміну. З потом із
організму виділяється значна кількість солей , головним образом
хлористого натрію, калію, кальцію. Зростає вмісту у крові молочний
кислоти, мочевини. Змінюються другі параметрі крові, в наслідок чого
вона згущається. В умовах високої температури збільшується частота
пульсу (до 100 -180 поштовхів за хвилину), збільшується артеріальний
тиск. Перегрів тіла людини супроводжується головними болями,
запамороченням, нудотою, загальною слабістю, часом могуть виникати
судоми та втрата свідомості. Негативна дія високої температури
збільшується при підвищеної вологості, тому що при цьому зніжує процес
випарювання поту, тобто погіршується тепловіддача від тіла людини. Зміни
в організму при підвищеної температурі безумовно відображаються на
працездатність людини. Так, збільшення температури повітря виробничого
середовища з 20 0С до 350С приводить до зниження працездатності людини
на 50-60%.
Суттєві фізіологічні зміни в організмі здійснюються також при холодовому
впливу, яке приводить до переохолоджуванню організму (гіпотермія) .
Найбільш виражені реакції на низку температуру є звуження судин м’язів
та шкіри. При цьому зніжується пульс, збільшується об’єм дихання і
споживання кисню. Тривала дія знижених температур приводить до появи
таких захворювань як радикуліт, невралгія, суглобного та м’язового
ревматизму, інфекційних запалювань дихального тракту, алергії і та ін.
Охолоджування температури тіла викликає порушення рефлекторних реакції ,
зниження тактильних і других реакцій, утруднюються рухи. Це також може
бути причиною збільшення виробничого травматизму.
Недостатня вологість повітря (нижче 20%) приводять до підсихання
слизових оболонок дихального тракту та очей, в наслідок чого зменшується
їх захисна здатність протистояти мікробам.
Фізіологічна дія рухомого потоку повітря пов’язана з змінами у
температурному режиму організму, а також механічної дії (повітряному
тиску) , яка вивчена ще недостатня. Встановлено, що максимальна
швидкість повітря на робочих місцях не повинна перевищувати 2 м/с.
ШКІДЛИВІ РЕЧОВИНИ
В даний час близько 60 тисяч хімічних речовин знаходять застосування в
діяльності людини. Серед інгредієнтів забруднення повітряного середовища
(шкідливі речовини) – тисячі хімічних сполук у вигляді аерозолів
(твердих, рідких) чи газоподібному вигляді.
Шкідливими називаються речовини, що при контакті з організмом можуть
викликати захворювання чи відхилення від нормального стану здоров’я, що
виявляються сучасними методами як у процесі контакту з ними, так і у
віддалений термін, в тому числі і в наступних поколіннях.
Склад і ступінь забруднення повітряного середовища різними речовинами
оцінюється по масі (мг) в одиниці об’єму повітря (м3 ) – концентрації
(С, мг/м3). Крім одиниці виміру – мг/м3, можуть використовуватися – %, а
також – млн-1 чи “ppm” (кількість часток речовини на мільйон часток
повітря).
По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на
чотири класи небезпеки:
1- надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз – менш 0,1 мг/м3 у повітрі
(смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );
2- високо небезпечні – ГДКрз – 0,11,0 мг/м3 (смертельна концентрація в
повітрі 500-5000 мг/м3);
3- помірковано небезпечні – ГДКрз-0,110,0 мг/м3 (смертельна
концентрація в повітрі 500050000 мг/м3);
4- мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі
> 50000 мг/м3).
У таблиці приведені значення гранично допустимих концентрацій для деяких
інгредієнтів, що знаходяться у виробничому повітряному середовищі й в
атмосфері населених пунктів.
Таблиця
Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у робочій зоні і в
атмосфері населених пунктів
Речовина
Назва (формула)ГДКрз ,
мг/м3ГДКмр,
мг/м3ГДКсд,
мг/м3Клас небезпеки
Дія на людинуОксид вуглецю (СО)
20,03,01,04Задушлива дія, порушення центральної нервової системиДвооксид
азоту (NO2)
2,00,0850,0853Порушення дихальних шляхів, набряк легенів, серцева
слабість.Сірчистий ангідрид (SO2)10,00,50,053Дратівна дія слизистих,
верхніх дихальних шляхів, імунна система, гастрит.Зважені речовини
(неорганічний пил) 0,150,05Захворювання дихальної системиКадмій
(Сd)0,051Канцероген*Свинець (Pb)0,010,0031Уражається шлунково-кишковий
тракт, печінка, нирки; змінюється склад крові і кісткового мозку;
уражається головний мозок; викликає м’язову
кволістьБензин100,05,01,54Наркотична дія (ураження центральної нервової
системи)Бензпирен (С20Н12)0,000150,1мкг/100 м31КанцерогенМарганець (Mn,
Mn2)0,051Уражає центральну нервову систему, печінку, шлунок Фенол
(С6Н6ПРО)0,30,010,012Потрібний захист шкіри, очей; алергійні дії
* Канцероген – речовина, що сприяє появі злоякісних новоутворень у
різних органах.
Освітлення виробничих приміщень
Світло – один із суттєвих чинників виробничого середовища, завдяки якому
забезпечується зоровий зв’язок працівника з його оточенням. Відомо, що
біля 80% всієї інформації про навколишнє середовище надходить до людини
через очі – наш зоровий апарат. Правильно організоване освітлення
позитивно впливає на діяльність центральної нервової системи, знижує
енерговитрати організму на виконання певної роботи, що сприяє підвищенню
працездатності людини, продуктивності праці і якості продукції, зниженню
виробничого травматизму тощо. Так, наприклад, збільшення освітленості
від 100 до 1000 люкс при напруженій зоровій роботі приводить до
підвищення продуктивності праці на 10-20%, зменшення браку на 20%,
зниження кількості нещасних випадків на 30%. Вважають, що 5% травм
можуть спричинюватись такою професійною хворобою як робоча міокопія
(короткозорість).
Слід відмітити особливо важливу роль в життєдіяльності людини природного
освітлення, його ультрафіолетової частини спектру. Природне освітлення
стимулює біохімічні процеси в організмі, поліпшує обмін речовин,
загартовує організм, йому властива протибактерицидна дія тощо. У зв’язку
з цим при недостатньому природному освітленні в умовах виробництва
санітарно-гігієнічні нормативи вимагають у системі штучного освітлення
застосовувати джерела штучного світла з підвищеною складовою
ультрафіолетового випромінювання – еритемні джерела світла.
Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в
основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове
сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація,
конвергенція.
Адаптація – здатність ока пристосовуватися до різної освітленості
звуженням і розширенням зіниці в діапазоні 2 – 8 мм .
Акомодація – пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що
знаходяться від нього на різній відстані, за рахунок зміни кривизни
кришталика.
Конвергенція – здатність ока при розгляданні близьких предметів займати
положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі.
Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише
кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. Діючи на око,
випромінювання, що мають різну довжину хвилі, викликають відчуття того
або іншого кольору. Межі колірних смуг наступні:
Колір Довжина хвилі, нм Фіолетовий 380-450 Синій 450-480 Зелений
510-550 Жовтий 575-585 Оранжевий 585-620 Червоний 620-780
Для ока людини найбільш відчутним є жовто-зелене випромінювання із
довжиною хвилі 555 нм. Спектральний склад світла впливає на
продуктивність праці та психічний стан людини. Так, якщо продуктивність
людини при природному освітленні прийняти за 100%, то при червоному та
оранжевому освітленні (довжина хвилі 600 …780нм ) вона становить лише
76%. При надмірний яскравості джерел світла та оточуючих предметів може
відбутись засліплення робітника. Нерівномірність освітлення та
неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частої
переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього, – до
швидкого вломлення органів зору. Тому поверхні, що добре освітлюються,
краще фарбувати в кольори з коефіцієнтом відбивання 0,4 – 0,6, і,
бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню .
Види виробничого освітлення
Залежно від джерел світла освітлення може бути природним, що створюється
прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що
створюється електричними джерелами світла, та суміщеним, при якому
недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.
Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двобічне), що
здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє,
здійснюється через отвори (ліхтарі) в дахах і перекриттях; комбіноване –
поєднання верхнього та бокового освітлення.
Штучне освітлення може бути загальнім та комбінованим. Загальне
освітлення передбачає розміщення світильників у верхній зоні приміщення
(не нижче 2,5 м над підлогою) для здійснювання загальне рівномірного або
загального локалізованого освітлення (з урахуванням розтушування
обладнання та робочих місць). Місцеве освітлення створюється
світильниками, що концентрують світловий потік безпосереднього на
робочих місцях. Комбіноване освітлення складається із загального та
місцевого. Його доцільно застосувати при роботах високої точності, а
також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи,
напрямок світла. Одне місцеве освітлення у виробничих приміщеннях
заборонене.
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче,
чергове, аварійне, евакуаційне, охоронне .
Робоче освітлення створює необхідні умови для нормальної трудової
діяльності людини.
Чергове освітлення – зніжений рівень освітлення, що передбачається у
неробочий час, при цьому використовують частину світильників інших видів
освітлення.
Аварійне освітлення вмикається при вимиканні робочого освітлення.
Світильники аварійного освітлення живляться від автономного джерела і
повинні забезпечувати освітленість не менше 5 % величини робочого
освітлення, але не менше 2 лк на робочих поверхнях виробничих приміщень
і не менше 1 лк на території підприємства.
Евакуаційне освітлення вмикається для евакуації людей з приміщення під
час виникнення небезпеки. Воно встановлюється у виробничих приміщеннях з
кількістю працюючих більше 50, а також у приміщеннях громадських та
допоміжних будівель промислових підприємств, якщо в них одночасно можуть
знаходитися більше 100 чоловік. Евакуаційна освітленність у приміщеннях
має бути 0,5 лк, поза приміщенням 0,2 лк.
Охоронне освітлення передбачається вздовж границь територій, що
охороняються, і має забезпечувати освітленість 0,5 лк.
Вібрації
Вібрація це механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи
механічних систем. Для людини вібрація є видом механічного впливу, якій
має негативні наслідки для організму.
Причиною появи вібрації є неврівноважені сили та ударні процеси в
діючих механізмах. Створення високопродуктивних потужних машин і
швидкісних транспортних засобів при одночасному зниженні їх
матеріалоємності неминуче призводить до збільшення інтенсивності і
розширення спектру вібраційних та віброакустичних полів. Цьому сприяє
також широке використання в промисловості і будівництві високоефективних
механізмів вібраційної та віброударної дії . Дія вібрації може приводити
до трансформування внутрішньої структури і поверхневих шарів матеріалів,
зміни умов тертя і зносу на контактних поверхнях деталей машин,
нагрівання конструкцій. Через вібрацію збільшуються динамічні
навантаження в елементах конструкцій, стиках і сполученнях, знижується
несуча здатність деталей, ініціюються тріщини, виникає руйнування
обладнання. Усе це приводить до зниження строку служби устаткування,
зростання імовірності аварійних ситуацій і зростання економічних витрат.
Вважають, що 80% аварії в машинах і механізмах здійснюється в наслідок
вібрації. Крім того, коливання конструкцій часто є джерелом небажаного
шуму. Захист від вібрації є складною і багатоплановою в
науково-технічному та важливою у соціально-економічному відношеннях
проблемою нашого суспільства.
Дія вібрації визначається інтенсивністю коливань, їх спектральним
складом, тривалістю впливу та напрямком дії. Показниками інтенсивності є
середньоквадратичні або амплітудні значення віброприскорення (а),
віброшвидкості(v), вібро зміщення (x). Параметри x,v, a – взаємозалежні,
і для синусоїдальних вібрацій величина кожного з них може бути обчислена
за значеннями іншого зі співвідношення:
a = v(2рf)= x(2рf)2
де 2рf – кругова частота вібрації, с-1.
Для оцінки рівнів вібрації використовується логарифмічна шкала децибел .
Логарифмічні рівні віброшвидкості (Lv) в дБ визначають за формулою:
picscalex1000100090000034e0100000300150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02400480091200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffb9ffffff40090000f90300000b00000026060f000c004d61746854797065
0000f00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
000203070500000013020002a60815000000fb0280fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000094040000002d01010008000000320a6002
e608010000002c0008000000320a60027d0302000000323008000000320a60023a000100
00004c0015000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000094040000002d01020004000000f001010008000000320aee03eb07
01000000300008000000320ac0024e0101000000760010000000fb0280fe000000000000
9001010000020002001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f00102000800
0000320a8e03e706010000006e0008000000320a6d013e07010000006e0015000000fb02
80fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000094
040000002d01020004000000f001010008000000320a60020f05020000004c6710000000
fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d010100
04000000f001020008000000320a60025202010000003d000a00000026060f000a00ffff
ffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374
656d00cc040000002d01020004000000f0010100030000000000
де v – середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с,
(v=picscalex100010009000003840100000400150000000000050000000902000000000
400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000
50000000b0200000000050000000c02c00480061200000026060f001a00ffffffff00001
0000000c0ffffffa1ffffff40060000610400000b00000026060f000c004d61746854797
0650000f00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001
4028002440105000000130280025c02050000001402f9024800050000001302dd0279000
9000000fa02000020000000000000002200040000002d010100050000001402e50279000
500000013025f04c000040000002d0100000500000014025f04c80005000000130267002
6010500000014026700260105000000130267002c0610000000fb02c0fd0000000000009
001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01020008000000320a3903a7020
1000000e50015000000fb0220ff0000000000009001010000000402001054696d6573204
e657720526f6d616e0000b5040000002d01030004000000f001020008000000320a5a013
c03010000006e0008000000320a4003680501000000690015000000fb0280fe000000000
0009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00ccb5040000002d010
20004000000f001030008000000320a0e04460101000000d20015000000fb0220ff00000
00000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000b5040000002
d01030004000000f001020008000000320a4f04390301000000310008000000320a34026
f0501000000320015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d657
3204e657720526f6d616e0000b5040000002d01020004000000f001030008000000320ae
002870401000000760008000000320aec0170010100000031000a00000026060f000a00f
fffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797
374656d00cc040000002d01030004000000f0010200030000000000, де vi – миттєві
значення віброшвидкості за період осереднення Т );
vo – опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5 х 10-8 м/с (для
локальної та загальної вібрацій).
Логарифмічні рівні віброприскорення (La) в дБ визначають за формулою:
picscalex100010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa5ffffffe0000000c50100000b00000026060f000c004d61746854797065
000050000a00000026060f000a00ffffffff010000000000030000000000picscalex100
010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400000002010100
050000000102ffffff00040000002e01180005000000310201000000050000000b020000
0000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
a5ffffffe0000000c50100000b00000026060f000c004d61746854797065000050000a00
000026060f000a00ffffffff010000000000030000000000picscalex100010009000003
7a0100000300170000000000050000000902000000000400000002010100050000000102
ffffff00040000002e01180005000000310201000000050000000b020000000005000000
0c02400420091200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffffb5ffffffe008
0000f50300000b00000026060f000c004d617468547970650000f00009000000fa020000
10000000000000002200040000002d0100000500000014020002c3060500000013020002
510817000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e657720
526f6d616e2043797200cce6040000002d01010008000000320a60027d08010000002c00
17000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e657720526f
6d616e204379720000e6040000002d01020004000000f001010008000000320a8b03d506
01000000e00008000000320a70012d0701000000e00017000000fb0280fe000000000000
9001000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cce604000000
2d01010004000000f001020008000000320a60025a0302000000323008000000320a6002
4000010000004c0017000000fb0220ff0000000000009001000000cc0402001054696d65
73204e657720526f6d616e2043797200cce6040000002d01020004000000f00101000800
0000320aeb03a30701000000300008000000320ac0023e0101000000610017000000fb02
80fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e204379
7200cce6040000002d01010004000000f001020008000000320a6002e804020000004c67
10000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c000204000000
2d01020004000000f001010008000000320a60023102010000003d000a00000026060f00
0a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc02000000cc01020222
53797374656d00cc040000002d01010004000000f0010200030000000000
де a – середнє квадратичне значення віброприскорення, м/с2;
aо – опорне значення віброприскорення, що дорівнює 3 х 10-4 м/с2 .
За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну
(місцеву) вібрацію. Загальна вібрація та, що викликає коливання всього
організму, а місцева (локальна) – втягує в коливальні рухи лише окремі
частини тіла (руки, ноги).
Локальна вібрація, що діє на руки людини, утворюється багатьма ручними
машинами та механізованим інструментом, при керуванні засобами
транспорту та машинами, при будівельних та монтажних роботах.
Загальну вібрацію за джерелом виникнення поділяють на такі категорії:
Категорія 1 – транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях
самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по
місцевості, агрофонах і дорогах (в тому числі при їх будівництві). До
джерел транспортної вібрації відносять, наприклад, трактори
сільськогосподарські та промислові, самохідні сільськогосподарські
машини; автомобілі вантажні (в тому числі тягачі, скрепери, грейдери,
котки та ін.); снігоприбирачі, самохідний гірничошахтний рейковий
транспорт.
Категорія 2 – транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на
робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються
тільки по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень,
промислових майданчиків та гірничих виробок. До джерел
транспортно-технологічної вібрації відносять, наприклад, екскаватори (в
тому числі роторні), крани промислові та будівельні, машини для
завантаження мартенівських печей (завалочні), гірничі комбайни,
самохідні бурильні каретки, шляхові машини, бетоноукладачі, транспорт
виробничих приміщень.
Категорія 3 – технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях
стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел
вібрації. До джерел технологічної вібрації відносяться, наприклад,
верстати та метало-деревообробне, пресувально-ковальське обладнання,
ливарні машини, електричні машини, окремі стаціонарні електричні
установки, насосні агрегати та вентилятори, обладнання для буріння
свердловин, бурові верстати, машини для тваринництва, очищення та
сортування зерна (у тому числі сушарні), обладнання промисловості
будматеріалів (крім бетоноукладачів), установки хімічної та
нафтохімічної промисловості і т. ін.
Загальну технологічну вібрацію за місцем дії поділяють на такі типи:
а) на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств;
б) на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших
виробничих приміщень, де немає джерел вібрації;
в) на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро,
лабораторій, учбових пунктів, обчислювальних центрів, медпунктів,
конторських приміщень, робочих кімнат та інших приміщень для працівників
розумової праці.
За джерелом виникнення локальну вібрацію поділяють на таку, що
передається від:
– ручних машин або ручного механізованого інструменту, органів керування
машинами та устаткуванням;
– ручних інструментів без двигунів (наприклад, рихтувальні молотки) та
деталей, які оброблюються.
За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:
– постійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості
змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;
– непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості
змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.
За напрямком дії загальну та локальну вібрації характеризують з
урахуванням осей ортогональної системи координат X, Y, Z .
Напрями координатних осей при дії загальної (а) та локальної(б) вібрації
Характер вібрації, діючої на людину від машин і об’єктів представлений у
таблиці.
Таблиця
Характер вібрації, збуджуваної машинами Машини (об’єкти)Характер
вібраціїАвтомобілі, літаки, суднаВипадкова широкосмуговаБудівельні
машини, трактори, комбайни, трамваї, залізничний транспортВипадкова
вузькосмуговаМеталообробні верстати, компресори, текстильні машини,
двигуни внутрішнього згоряння, електродвигуниДетермінована
полігармонійнаБурові машини, підіймальні крани, відбійні молотки,
землерийні машиниВипадкова і детермінована полі- гармонійна
ВИРОБНИЧИЙ шум
Шум це будь-який небажаний звук, якій наносить шкоду здоров’ю людини,
знижує його працездатність, а також може сприяти отриманню травми в
наслідок зниження сприйняття попереджувальних сигналів. З фізичної точки
зору – це хвильові коливання пружного середовища , що поширюються з
певної швидкістю в газоподібній, рідкій або твердій фазі.
Звукові хвилі виникають при порушенні стаціонарного стану середовища в
наслідок впливу на них сили збудження и поширюючись у ньому утворюють
звукове поле. Джерелами цих порушень бути механічні коливання
конструкцій або їх частин, нестаціонарні явища в газоподібних або рідких
середовищах
Основними характеристиками таких коливань служить амплітуда звукового
тиску(р,Па), частота (f,Гц). Звуковий тиск – це різниця між миттєвим
значенням повного тиску у середовищі при наявності звуку та середнім
тиском в цьому середовищі при відсутності звуку. Поширення звукового
полю супроводжується переносом енергії, яка може бути визначена
інтенсивністю звуку J(Вт/м2 ).У вільному звуковому полі інтенсивність
звуку і звуковий тиск зв’язати між собою співвідношенням
J =p2 /с·C,
де J –інтенсивність звуку , Вт/м2
p- звуковий тиск, Па,
с- щільність середовища,кг/м3
С – швидкість звукової хвилі в даному середовищі, м/с.
За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові
з частотою коливань менше 20 Гц, звукові (ті, що ми чуємо) від 20 Гц до
20 кГц та ультразвукові більше 20 кГц . Швидкість поширення звукової
хвилі C ( м/с) залежить від властивостей середовища і насамперед від
його щільності. Так, в повітрі при нормальних атмосферних умовах C~344
м/с; швидкість звукової хвилі в воді ~1500 м/с , у металах ~ 3000-6000
м/с.
Людина сприймає звуки в широкому діапазоні інтенсивності (від нижнього
порога чутності до верхнього –больового порога ) . Але звуки різних
частот сприймаються неоднаково. Найбільша чутність звуку людиною
відбувається у діапазоні 800-4000 Гц. Найменша – в діапазоні 20-100 Гц.
Залежність рівня звукового тиску, що сприяється людиною від частоти
звуку (криві рівної гучності)
В зв’язку з тим, що слухове сприйняття пропорційне логарифму кількості
звукової енергії були використані логарифмічні значення – рівні звукової
інтенсивності (Li) та звукового тиску(Lp), які виражаються у децибелах
(дБ). Рівень інтенсивності та рівень тиску звука виражаються формулами:
Li = 101g J /J0 , дБ;
Lр = 201g р /р0 , дБ;
де J0,- значення інтенсивності на нижньому порозі чутності його людиною
при
частоті 1000 Гц, J0 = 10-12 Вт/м2 ;
р0 – порогові значення на нижнього порозі чутності звукового тиску
людиною на частоті
1000 Гц, р0 =2*10-5 Па.
На порозі больового відчуття (верхнього порога) на частоті 1000 гц
значення інтенсивності Jп =102Вт/м2, а звукового тиску рп=2·10 Па.
Спектр шуму залежність рівнів інтенсивності від частоти. Розрізняють
спектри суцільні (широкосмугові), у яких спектральні складові
розташовані по шкалі частот безперервно, і дискретні (тональні), коли
спектральні складові розділені ділянками нульової інтенсивності. На
практиці спектральну характеристику шуму звичайно визначають як
сукупність рівнів звукового тиску (інтенсивності) у частотних октавних
смугах. Ширина таких смуг відповідає співвідношенню fв /fн =2, де fв-
верхня частота смуги, fн – нижня частота смуги . Кожну смугу визначають
за ії середньо геометричної частоті
fср=picscalex1000100090000039a000000020012000000000005000000090200000000
0400000002010100050000000102ffffff00040000002e01180005000000310201000000
050000000b0200000000050000000c02800240021200000026060f001a00ffffffff0000
10000000c0ffffffb6ffffff00020000360200000b00000026060f000c004d6174685479
70650000600009000000fa02000010000000000000002200040000002d01000005000000
14029b0148000500000013027f01790009000000fa020000200000000000000022000400
00002d010100050000001402870179000500000013022a02c000040000002d0100000500
000014022a02c80005000000130252002601050000001402520026010500000013025200
f7010a00000026060f000a00ffffffff010000000000030000000000fв *fн .Оскільки
сприйняття звуку людиною різниця за частотою, для вимірів шуму, що
відповідає його суб’єктивному сприйняттю вводять поняття коректованого
рівня звукового тиску. Корекція здійснюється за допомогою поправок, які
додаються у частотних смугах. Стандартні значення корекції в частотних
смугах наведені у таблиці. Значення загального рівня шуму з урахуванням
вказаної корекції по частотним смугам називають рівнем звука ( дБА)
Таблиця. Стандартні значення корекції рівнів звукового тиску у частотних
смугах.
Середньо геометричні частоти октавних смуг,
Гц31,5631252505001000200040008000Корекція,
дБ-42-26,3-16,1-8,6-3,201,21,0-1,1
За часовими характеристиками шуми поділяють на постійні і непостійні.
Постійними вважають шуми, у яких рівень звуку протягом робочого дня
змінюється не більше ніж на 5 дБА. Непостійні шуми поділяються на
переривчасті, з коливанням у часі, та імпульсні. При переривчастому шумі
рівень звуку може різко падати до фонового рівня, а довжина інтервалів,
коли рівень залишається постійним і перевищує фоновий рівень, досягає 1
с та більше. При шумі з коливаннями у часі рівень звуку безперервно
змінюється у часі. До імпульсних відносять шуми у вигляді окремих
звукових сигналів тривалістю менше 1 с кожний, що сприймаються людським
вухом як окремі удари.
Джерело шуму характеризують звуковою потужністю W(Вт), під якою
розуміють кількість енергії у ватах, яка випромінюється цим джерелом у
вигляді звуку в одиницю часу.
Рівень звукової потужності(дБ) джерела визначають за формулою:
Lw = 10 lg W/W0 ,
де W0 порогові значення звукової потужності, яке дорівнює 10-12 Вт.
В випадку, коли джерело випромінює звукову енергію в усі сторони
рівномірно, середня інтенсивність звуку в будь-якій точці простору буде
дорівнювати:
Jср = W/4r2 ,
де r відстань від центра джерела до поверхні сфери, що віддалена на
таку достатньо велику відстань, щоб джерело можна було вважати точковим.
Якщо випромінювання відбувається не в сферу, а в обмежений простір,
вводиться кут випромінювання , який вимірюється в стерадіанах. Тоді
Jср = W/r2
Якщо джерело шуму являє собою пристрой, розташований на поверхні землі,
то =2, у двогранному куті =, у тригранному =/2.
Фактором направленості джерела називають відношення інтенсивності звуку,
який випромінюється в даному напрямі, до середньої інтенсивності
Ф = J/Jср
Шумові характеристики обов’язково встановлюють в стандартах або
технічних умовах на машини і вказують у їх паспортах. Значення шумових
характеристик встановлюють, виходячи з вимог забезпечення на робочих
місцях, житловій території і в будинках допустимих рівнів шуму.
Розрахунок очікуваної шумової характеристики є необхідною складовою
частиною конструювання машини або транспортного засобу.
УЛЬТРА ТА ІНФРАЗВУК
Ультразвук широко застосовують в техніці для диспергування рідин,
очищення частин, зварювання пластмас, дефектоскопії металів, очищення
газів від шкідливих домішок тощо.
У техніці застосовують звукові хвилі частотою вище 11,2 кГц, тобто
захоплюється частина діапазону відчутних для людини звуків. На організм
людини ультразвук впливає, головним чином, при безпосередньому контакті,
а також через повітря. При дотриманні заходів безпеки робота з
ультразвуком на стані здоров’я не позначається.
Коливання та звук інфразвукових частот широко розповсюджені в сучасному
виробництві й на транспорті. Вони утворюються під час роботи
компресорів, двигунів внутрішнього згоряння, великих вентиляторів, руху
локомотивів та автомобілів. Інфразвук є одним з несприятливих факторів
виробничого середовища, і при високих рівнях звукового тиску (більше
110-120 дБ) спостерігається шкідливий вплив його на організм людини.
Лекція 3. Тема 2.4 (Продовження ) – Основні фактори виробничого
середовища, що визначають умови праці на виробництві. Основи фізіології,
гігієни праці та виробничої санітарії
Класифікація та джерела електричних і магнітних полів та
електромагнітних випромінювань промислової частоти і радіочастотного
діапазону.
Класифікація та джерела ультрафіолетового та інфрачервоного
випромінювань.
Лазерне випромінювання, небезпечні і шкідливі фактори, що супроводжують
роботу лазерів. Класифікація лазерів за ступенями небезпечності
лазерного випромінювання.
Джерела іонізуючих випромінювань на виробництві.
Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.
Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).
Завдання на СРС: Особливості впливу електричних і магнітних полів та
електромагнітних випромінювань на людину. Небезпека дії іонізуючих
випромінювань. Особливості впливу на організм людини інфрачервоного,
ультрафіолетового та лазерного випромінювань.
ЕЛЕКТРИЧНІ І МАГНІТНІ ПОЛЯ ТА ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ ВИПРОМІНЮВАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ
ЧАСТОТИ І РАДІОЧАСТОТНОГО ДІАПАЗОНУ
Електромагнітна сфера нашої планети визначається, в основному,
електричним (Е=120-150 В/м) і магнітним (Н=24-40 А/м) полями Землі,
атмосферним електричним радіовипромінюванням Сонця і галактик, а також
полями штучних джерел. Діапазон природних і штучних полів дуже широкий:
починаючи від постійних магнітних і електростатичних полів і кінчаючи
ренгенівським і гамма-випромінюванням частотою 3*1021 Гц і вище. Кожний
з діапазонів електромагнітних випромінювань по-різному впливає на
розвиток живого організму. У відмінність від світлового, інфрачервоного
й ультрафіолетового випромінювань ще не знайдено відповідних рецепторів
для ЕМВ інших діапазонів. Маються деякі факти про безпосереднє
сприйняття клітинами мозку ЕМВ радіочастотного діапазону, про вплив
низькочастотних ЕМВ на функції головного мозку, які вимагають
додаткового підтвердження.
Джерелами електромагнітних випромінювань радіочастот є потужні
радіостанції, генератори надвисоких частот, установки індукційного і
діелектричного нагрівання, радари, вимірювальні і контролюючі пристрої,
дослідницькі установки, високочастотні прилади і пристрої в медицині та
побуті.
Джерелом електростатичного поля й електромагнітних випромінювань у
широкому діапазоні частот (понад – та інфранизькочастотному,
радіочастотному, інфрачервоному, видимому, ультрафіолетовому,
рентгенівському) є персональні електронно-обчислювальні машини (ПЕОМ і
відеодисплейні термінали (ВДТ) на електронно-променевих трубках, які
використовуються як у промисловості та наукових дослідженнях, так і в
побуті. Небезпеку для користувачів являє електромагнітне випромінювання
монітора в діапазоні частот 20 Гц-300 МГц і статичний електричний заряд
на екрані.
Джерелами електромагнітних полів промислової частоти є будь-які
електроустановки і струмопроводи промислової частоти. Чим більше струм,
що протікає в них, тим вище інтенсивність полів.
ІЧ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Інфрачервоне випромінювання (теплове) виникає скрізь, де температура
вище абсолютного нуля, і є функцією теплового стану джерела
випромінювання. Більшість виробничих процесів супроводжується виділенням
тепла, тепло виділяється виробничим устаткуванням і матеріалами. Нагріті
тіла віддають своє тепло менш нагрітим трьома способами:
теплопровідністю, тепловипромінюванням, конвекцією. Дослідження
показують, що близько 60% тепла, що втрачається, приходиться на частку
тепловипромінювання. Промениста енергія, проходячи простір від нагрітого
тіла до менш нагрітого, переходить у теплову енергію в поверхневих шарах
тіла, що опромінюється. У результаті поглинання випромінюваної енергії
підвищується температура тіла людини, конструкцій приміщень,
устаткування, що в значній мірі впливає на метеорологічні параметри
(приводить до підвищення температури повітря в приміщенні).
Джерела ІЧ випромінювання поділяються на природні (природна радіація
сонця, неба) і штучні – будь-які поверхні, температура яких вища
порівняно з поверхнями, що опромінюються. Для людини це все поверхні t >
36-37C.
По фізичній природі ІЧ випромінювання явояє собою потік матеріальних
часток, яким притаманні квантові і хвильові властивості. ІЧ
випромінювання охоплює область спектра з довжиною хвилі 0.78…540 мкм.
Енергія кванта лежить у межах 0.0125…1.25 еВ.
За законом Стефана-Больцмана інтегральна щільність випромінювання,
Вт/м2, абсолютно чорного тіла пропорційна четвертому степеню його
абсолютної температури
picscalex1000100090000034d0100000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c002200c1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffbeffffffe00b00007e0200000b00000026060f000c004d61746854797065
0000600015000000fb02c0fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000081040000002d01000008000000320a3701470b0100000034000800
0000320a70029c0401000000300015000000fb0240fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000081040000002d01010004000000f0010000
08000000320a0002980a01000000290009000000320a0002f90703000000313030000800
0000320a00026307010000002f0008000000320a0002710501000000280015000000fb02
40fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000081
040000002d01000004000000f001010008000000320a0002f50501000000540008000000
320a0002690301000000430008000000320a0002390001000000710015000000fb02c0fe
0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000810400
00002d01010004000000f001000008000000320a7002190101000000690010000000fb02
40fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d0100000400
0000f001010008000000320a00021702010000003d000a00000026060f000a00ffffffff
01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d
00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000,
де С0=5.67Вт/м2;
Т – абсолютна температура тіла.
Щільність випромінювання різних матеріалів описується рівнянням:
picscalex1000100090000034d0100000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c002800d1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffbeffffff400d00007e0200000b00000026060f000c004d61746854797065
0000600015000000fb02c0fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000081040000002d01000008000000320a3701910c0100000034000800
0000320a7002f10501000000300015000000fb0240fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000081040000002d01010004000000f0010000
08000000320a0002e10b01000000290009000000320a0002410903000000313030000800
0000320a0002b308010000002f0008000000320a0002c70601000000280015000000fb02
40fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000081
040000002d01000004000000f001010008000000320a00024c0701000000540008000000
320a0002ad0302000000454308000000320a0002390001000000710015000000fb02c0fe
0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000810400
00002d01010004000000f001000008000000320a70021f0101000000760010000000fb02
40fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d0100000400
0000f001010008000000320a00024702010000003d000a00000026060f000a00ffffffff
01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d
00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000,
де E – ступінь чорності матеріалу.
Ступінь чорності матеріалів
Таблиця
Матеріалt0СEАлюміній225 – 5750.039 – 0.057Сталь луджена250.043 –
0.064Азбестовий картон240.96Цегла червона200.93
Випромінювальною здатністю чи спектральною щільністю енергетичної
світимості тіла називають величину Ew, чисельно рівну поверхневій
щільності потужності теплового випромінювання тіла в інтервалі частот
одиничної ширини (спектральна характеристика теплового випромінювання)
Ew=dw/dv, Дж/м2 .
Випромінювальною здатністю тіла в напрямку нормалі
picscalex1000100090000038c0100000300150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02e003e00b1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffbcffffffa00b00009c0300000b00000026060f000c004d61746854797065
0000c00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
0002350305000000130200026b0415000000fb0220ff0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e0000aa040000002d01010008000000320ab401
230b01000000340008000000320ac002990501000000300015000000fb0280fe00000000
00009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000aa040000002d01
020004000000f001010008000000320a6002940a01000000290009000000320a60025408
030000003130300008000000320a6002d807010000002f0008000000320a600230060100
0000280015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e0000aa040000002d01010004000000f001020008000000320a6002a206
01000000540008000000320a6002990401000000430008000000320a6a015b0301000000
450008000000320a60023a0001000000710015000000fb0220ff00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000aa040000002d01020004000000
f001010008000000320ac002f70001000000760010000000fb0280fe0000000000009001
010000020002001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f001020008000000
320a9003400301000000700010000000fb0280fe00000000000090010000000200020010
53796d626f6c0002040000002d01020004000000f001010008000000320a6002ef010100
00003d000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb02100007000000
0000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f0010200
030000000000.
Щільність променистого потоку qr на відстані r від теплового джерела
обернено пропорційна квадрату відстані
qr= q1/r2 = (0.91S(T1 /100)4 – (T2 /100)4)/ r2 ,
де q1 – щільність променистого потоку на відстані одиниці довжини від
випромінювача;
S – площа випромінюваної поверхні;
T1 – температура випромінюючої поверхні, К;
T2 – температура сприймаючої поверхні, К.
На практиці випромінювання є інтегральним, тому що тіла випромінюють
одночасно різні довжини хвиль. Однак максимум випромінювання завжди
відповідає хвилям визначеної довжини. В міру збільшення температури тіла
довжина хвилі зменшується. Між T і виконується співвідношення Вина:
макс * Т = b,
де b = 0.002898 м*град.
Спектр теплового випромінювання твердих і рідких тіл суцільний і
характеризується діапазоном довжин хвиль випромінювання і довжиною хвиль
max, що відповідає максимуму інтенсивності випромінювання. Гази, що
мають не менше трьох атомів у молекулі (вуглекислий газ, водяна пара та
ін.), мають випромінюючу і поглинаючу здатність, а спектр випромінювання
їх носить смугастий характер.
УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРМІНЮВАННЯ (УФВ)
Ультрафіолетові промені в електромагнітному спектрі розташовуються між
тепловою і проникаючою радіацією і носять риси як тієї, так і іншої.
Довжина хвилі 390-6 нм з енергією кванта 3,56-123 еВ. За способом
генерації вони відносяться до теплової частини випромінювання, а по дії
на поглинаючі тіла – ближче підходять до проникаючій радіації, хоча
викликають також і тепловий ефект. Іонізуюча радіація при дії на людину
викликає іонізацію, а УФВ викликають цю дію в меншій мірі. Енергія
їхнього кванта достатня для порушення атома. Енергія хімічного зв’язку,
що утримує атоми в молекулі будь-якої хімічної сполуки, що входить до
складу організму, не перевищує 4 еВ. Фотони з енергією 12-15 еВ здатні
викликати іонізацію води, атомів водню, азоту, вуглецю. Виходячи з того,
що вода і перераховані атоми складають основу живої тканини,
випромінювання з енергією 12 еВ можна розглядати як нижню межу для
високоорганізованих біологічних систем. Особливістю УФВ є їх висока
сорбційність – їх поглинає більшість тіл.
Спектр УФВ має велику довжину і викликає різні дії. Він розбитий на
наступні області: УФА (390-315 нм, ГДР10 Вт/м2), УФВ (315-280 нм,
ГДР10-2 Вт/м2), УФС (280-6 нм, ГДР10-3 Вт/м2). Температурні
випромінювачі починають створювати УФВ при температурі 19000 С.
УФВ виникає при роботі радіоламп, ртутних випрямлячів, експлуатації ОКГ,
при обслуговуванні ртутно-кварцових ламп, при зварювальних роботах.
Інтенсивність УФВ і його спектральний склад на робочому місці залежить
від температури нагрівача, наявності газів (озону), пилу і відстані від
робочого місця до джерела випромінювання. Пил, газ, дим поглинають УФВ і
змінюють його спектральну характеристику. Повітря практично не прозоре
для 30r
(радіусів плям), то К1=1 (точкове джерело).
Іонізуючі випромінювання
Швидкий розвиток ядерної енергетики і широке впровадження джерел
іонізуючих випромінювань у різних областях науки, техніки і народного
господарства створили потенційну погрозу радіаційної небезпеки для
людини і забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами.
Слід мати на увазі, що в основному людина підвергається іонізуючим
опромінюванням природного походження (космічного та земного). На частку
земного опромінювання припадає 5/6 природного опромінювання, в основному
в наслідок дії радіоактивних нуклідів, що попадають в організм з їжею,
водою та повітрям. Радіоактивні ізотопи міститися у гірничих породах
(калій-40, уран-238, торій- 232 та ін.), які широко використовуються в
будівництві та інших галузях господарства. Останні досліджування
показали, що значна частка природного опромінювання припадає на газ
радон, якій утворюється при розпаду урану та торию і виділяється з
породи, при розпилу води та спалюваній газу. В закритих приміщеннях
концентрація радону може досягати кількох тисяч Бк/м3 . Додаткове
опромінювання людина долучає за рахунок викидів твердих часток, які
вміщують радіоактивні сполуки при спалюванні вугілля і мазуту. Середи
штучних джерел іонізуючого опромінювання важливим для сучасної людини є
медичні дослідження та радіотерапія. Так, при рентгенографії зубів доза
опромінювання у черепі може досягати 60 – 130 мкЗв. Середнє мирової
рівень додаткової дози від медичних процедур дорівнюється 0,4мЗв на рік,
що складає 20% від фонового опромінювання. Тому питання захисту від
іонізуючих випромінювань (чи радіаційна безпека) перетворюються в одну з
найважливіших проблем.
Радіоактивність — мимовільне перетворення (розпад) атомних ядер деяких
хімічних елементів (урану, торію, радію, та ін.), що приводить до зміни
їхнього атомного номера і масового числа. Такі елементи називаються
радіоактивними,
Радіоактивні речовини розпадаються зі строго визначеною швидкістю,
вимірюваної періодом напіврозпаду, тобто тимчасовий, протягом якого
розпадається половина всіх атомів. Радіоактивний розпад не може бути
зупинений чи прискорений яким-небудь способом.
У результаті радіоактивних перетворень можуть виникати різні частки з
різною енергією ,, n, фотони (,R).
Альфа-випромінювання— потік позитивно заряджених часток (ядер атомів
гелію), що відтворюються при розпаду ядер або при ядерних реакціях. Вони
мають велику іонізуючу дію, але малу проникаючу здатність.
Бета-випромінювання — потік негативно заряджених часток (електронів) або
позитивних (позитронів), що відтворюються при розпаді ядер або
нестабільних часток. Пробіг – часток в повітрі складає приблизно
3,8м/МєВ. Іонізуюча здатність – часток на два порядки нижче б – часток.
Гамма випромінювання являють собою короткохвильове електромагнітне
випромінювання (фотонне випромінювання). Воно відтворюються при змінах
енергетичного стану атомних ядер, а також при ядерних утвореннях.
Рентгенівське випромінювання також є електромагнітне (фотонне)
випромінювання, яке відбувається при змінах енергетичного стану
електронів атома, або при зменшенні кінетичної енергії заряджених часток
(гальмове випромінювання). Гамма та рентгенівські випромінювання мають
невелику іонізуючу дію, але дуже велику проникаючу здатність.
Основні характеристики іонізуючих випромінювань
Вид випромінюваньФізична природаШвид-кість розповсюдженняЕнергія
випромінюваньГлибина проникненняІонізуюча здібність, пар іонів на 1 мм в
повітріПовіт-ряБіологіч-на
тканинаАльфа (б)Ядра гелію Не+ 20000 км/с3-10 МэВ2,5-11 см30-130
мкм1000 –3000
Бета (в)Електроні, позитроні290000 км/с0,0005-8 МэВ0,002-34 м0,003-41,3
мм30-50 Протони(с)Ядра водню Н+200000 км/с1-15 МэВ2,3 –238 см23 – 2380
мкм900- 6300
Гамма (г)
Фотонне, ЕМВ (довжина хвилі 0,01-0,0005 нм)300000
км/с0,01-10 МэВ4,6-0,014*4,9-0,015*2-4 Рентгенів-ське (R)Фотонне, ЕМВ
(довжина хвилі 6-0,01 нм)300000 км/с0,001-1 МэВ50 – 0,028*52 – 0,03*1-2
* – коефіцієнт ослаблення енергії фотонів (масовий коефіцієнт передачі
енергії ).
Іонізуючі випромінювання мають ряд загальних властивостей, два з який —
здатність, проникати через матеріали різної товщини й іонізувати повітря
і живі клітки організму.
Іонізуючі випромінювання, проходячи через різні речовини, взаємодіють з
їхніми атомами і молекулами. Така взаємодія приводить до порушення
атомів і вириванню окремих електронів з електронних оболонок
нейтрального атома. У результаті атом, позбавлений одного чи декількох
електронів, перетворюється в позитивно заряджений іон — відбувається
іонізація. Електрони, що втратили в результаті багаторазових зіткнень
свою енергію, залишаються вільними чи приєднуються, до якого-небудь
нейтрального атома, утворити негативно заряджені іони. Таким чином,
енергія випромінювання при проходженні через речовину витрачається в
основному на іонізацію середовища. Число пар іонів, створюваних
іонізуючим випромінюванням у речовині на одиниці шляху пробігу,
називається питомою іонізацією, а середня енергія, затрачувана
іонізуючим випромінюванням на утворення одні пари іонів, — середньою
роботою іонізації.
В міру просування у середовище заряджена частка утрачає свою енергію.
Відстань, пройдена часткою від місця утворення до місця втрати нею
надлишкової енергії, називається довжиною пробігу.
Мимовільний розпад радіоактивних ядер супроводжується іонізуючим
випромінюванням. Кожен радіонуклід (радіоізотоп) розпадається зі своєю
швидкістю.
Як відомо, ця швидкість розпаду А пропорційна числу ядер радіонукліда
А=N,
де N-число ядер радіонукліда; – постійна розпаду, що характеризує
імовірність розпаду за одиницю часу (частка загального числа атомів
ізотопу, що розпадаються щосекунди). Чим більше вона, тим швидше
відбувається розпад.
Постійна розпаду зв’язана з періодом напіврозпаду співвідношенням
Т12=0,693
Для кожного ізотопу маються свої значення і Т1/2. Наприклад, для
калію-40 (в, г випромінювання ) Т1/2=1,28*109 лет , цезію – 137 Т1/2(в,
г випромінювання )Т1/2=30 лет, стронцію – 90 (в, випромінювання) Т1/2=28
лет, йоду – 131(в, г випромінювання) Т1/2=8 діб.
На підставі викладеного можна дати наступне визначення активності як
кількісної характеристики джерела випромінювань.
Активністю називається міра кількості радіоактивної речовини, що
виражається числом радіоактивних перетворень в одиницю часу.
У системі одиниць СИ за одиницю активності прийняте одне ядерне
перетворення в секунду . Ця одиниця одержала назву бекереля (Бк).
Позасистемної одиницею виміру активності є кюрі (Ки). Це одиниця
активності радіонукліда в джерелі, рівне активності нукліда в який
відбувається 3,7*1010 актів розпаду в одну секунду.
Одиниця активності кюрі відповідає активності 1 г Ra.
Випускаються радіоактивним джерелом частки утворять потік, вимірюваний
числом часток у 1 с. Число часток, що приходяться на одиницю поверхні
(квадратний чи метр квадратний сантиметр), являє собою щільність потоку
часток [частий./ (мін/м2), частий./(мін*см2), частий./(с*см2) і т.д.].
У дозиметрії застосовуються питома Ат (Бк/кг), об’ємна Аv (Бк-м3),
молярна Амол (Бк/моль) і поверхнева Аs (Бк/м2) активності джерел.
Ступінь, глибина і форма променевих поразок, що розвиваються серед
біологічних об’єктів при впливі на них іонізуючого випромінювання, у
першу чергу залежать від величини поглиненої енергії випромінювання. Для
характеристики цього показника використовується, поняття поглиненої
дози, тобто енергії поглиненою одиницею маси речовини, що опромінюється.
За одиницю поглиненої дози опромінення приймається джоуль на кілограм
(Дж/кг)—Грей (Гр). Грей —поглинена доза випромінювання, передана масі
речовини, що опромінюється, у 1 кг і вимірювана енергією в 1 Дж
будь-якого іонізуючого випромінювання (1 Гр = 1 Дж/кг).
У радіобіології і радіаційній гігієні широке застосування одержала
позасистемна одиниця поглиненої дози — рад. Рад — це така поглинена
доза, при якій кількість поглиненої енергії в 1 г будь-якої речовини
складає 100 ерг незалежно від виду й енергії випромінювання, 1 рад =
0,01 Гр.
Потужність дози (потужність поглиненої дози) Р- прирощення дози в
одиницю часу. Вона характеризує швидкість нагромадження дози і може чи
збільшуватися зменшуватися згодом. Якщо за деякий проміжок часу t
збільшення дози дорівнює D, то середнє значення потужності дози:
Р =D/t
Для характеристики дози по ефекті іонізації, викликуваному в повітрі,
використовується так називана експозиційна доза рентгенівського –
випромінювань — кількісна характеристика рентгенівського і
-випромінювань, заснована на їхній іонізуючому дії і виражена сумарним
електричним зарядом іонів одного знака, утворених в одиниця об’єму
повітря в умовах електронної рівноваги. За одиницю експозиційної дози
рентгенівського і – випромінювань приймається кулон на кілограм (Кл/кг).
Кулон на кілограм — експозиційна доза рентгенівського(R) або гамма
()-випромінювань, при якій сполучена з цим випромінюванням корпускулярна
емісія на кілограм сухого атмосферного повітря робить у повітрі іони, що
несуть заряд у 1 Кл електрики кожного знака.
Позасистемної одиницею експозиційної дози рентгенівського (R) і гамма
()- випромінювань є рентген (Р).
Рентген-одиниця експозиційної дози фотонного випромінювання, при
проходженні якого через 0,001293 г повітря в результаті завершення всіх
іонізаційних процесів у повітрі створюються іони, що несуть одну
електростатичну одиницю кількості електрики кожного знака. Помітимо, що
0,001293 г-маса 1 см3 сухого атмосферного повітря при нормальних умовах
[температура 0 оС і тиск 1013 м Па (1 атм фізична чи 760 мм рт. ст.)], у
якій відбуваються первинні процеси взаємодії фотонів з повітрям. По
визначенню, 1 Р відповідає заряд 1 СГСЭ = nq, де n— число іонів, q-заряд
іона (q=4,8 10-10 СГСЭ).
Таким чином, для одержання експозиційної дози в 1 Р потрібно, щоб
витрачена на іонізацію в 1 см3 (чи в 1 г) повітря енергія була
відповідно дорівнює
1Р=0.114 ерг/см3=87.7 ерг/г.
Величини 0,114 ерг/см3 і 87,7 ерг/г прийнятий називати енергетичними
еквівалентами рентгена. Співвідношення між поглиненою дозою
випромінювання, вираженої в радах, і експозиційною дозою рентгенівського
і -випромінювань, вираженої в рентгенах, для повітря має вид
Dэксп=0,877Dпогл
Поглинена й експозиційна дози випромінювань, віднесені до одиниці часу,
називаються потужністю поглиненої й експозиційної доз.
Вивчення процесів взаємодії випромінювань з речовиною необхідно для
розуміння принципів дії дозиметричної і радіометричної апаратури і
фізики захисту від випромінювань.
Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії.
Фізіологія праці –це галузь фізіології, що вивчає зміни стану організму
людини в процесі різних форм трудової діяльності та розробляє найбільш
сприятливі режими праці і відпочинку. Поняття діяльності нерозривно
пов’язано як з ідейними явищами (ціль, план, інтерес і т.д.), так і
трудовими рухами. В основі діяльності людини лежать фізіологічні і
біохімічні процеси, що протікають в організмі, і, насамперед, у корі
головного мозку. Вивчення трудової діяльності передбачає визначення
фізіологічного змісту праці (фізичне навантаження; нервова й емоційна
напруженість; ритм, темп і монотонність роботи, обсяги інформації що
отримується і переробляється ). Ці дані дозволяють визначити
навантаження на організм під час роботи і розробити раціональні режими
праці та відпочинку, раціональну організацію робочого місця, провести
професійний відбір і таким чином забезпечити оптимальну працездатність
людини на протязі тривалого часу.
У будь-якій трудовій діяльності виділяють два компоненти: механічний і
психічний.
Механічний компонент визначається роботою м’язів . Складні трудові
процеси складаються з простих м’язових рухів, які регулюються нервовою
системою. Під час роботи м’язів до них посилено надходить кров, що
поставляє живильні речовини і кисень та видаляє продукти розпаду цих
речовин. Цьому сприяє активна робота серця і легень, для інтенсивної
роботи яких теж необхідні додаткові витрати енергії.
Психічний компонент характеризується участю в трудових процесах органів
почуттів, пам’яті, мислення, емоцій і вольових зусиль.
Гігієна – це галузь медицини, яка вивчає вплив умов життя на здоров’я
людини і розробляє заходи профілактики захворювань, забезпечення
оптимальних умов існування, збереження здоров’я та продовження життя.
Гігієна праці це підгалузь загальної гігієни, яка вивчає вплив
виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих
систем. Організм людини формувався в умовах реального природного
середовища. Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад
повітря, електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий
клімат тощо.
Техногенна діяльність людини, залежно від умов реалізації, особливостей
технологічних процесів, може супроводжуватись суттєвим відхиленням
параметрів виробничого середовища від їх природного значення, бажаного
для забезпечення нормального функціонування організму людини.
Результатом відхилення чинників виробничого середовища від природних
фізіологічних норм для людини, залежно від ступеня цього відхилення,
можуть бути різного характеру порушення функціонування окремих систем
організму, або організму і цілому – часткові або повні, тимчасові чи
постійні. Механізм впливу окремих чинників виробничого середовища на
організм людини і можливі наслідки його та заходи і засоби захисту
працюючих будуть розглянуті в наступних темах цього розділу.
Уникнути небажаного впливу техногенної діяльності людини на стан
виробничого середовища і довкілля в цілому практично не реально. Тому
метою гігієни праці є встановлення таких граничних відхилень від
природних фізіологічних норм для людини, таких допустимих навантажень на
організм людини за окремими чинниками виробничого середовища, а також
допустимих навантажень на організм людини при комплексній дії цих
чинників, які не будуть викликати негативних змін як у функціонуванні
організму людини і окремих його систем так і генетичних у майбутніх
поколінь.
Складовими частинами законодавства в галузі гігієни праці є закони,
постанови, положення, санітарні правила і норми затверджені
Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України,
Міністерством праці та соціального захисту, Держстандартом України
(наприклад, закони “Про охорону атмосферного повітря“, “Про охорону
праці”, санітарні правила ДСП 173-96 “Охорона атмосферного повітря
населених місць”, ДСН 3.3.6.042- 99 “Санітарні норми мікроклімату
виробничих приміщень”, Державний стандарт України ДСТУ ISO 14011-97
“Настанови щодо здійснення екологічного аудиту” і т. ін. ).
Санітарія – це сукупність практичних заходів, спрямованих на
оздоровлення середовища, що оточує людину.
Виробнича санітарія – це галузь санітарії, спрямована на впровадження
комплексу санітарно-оздоровчих заходів щодо створення здорових і
безпечних умов праці. Згідно ДСТУ 2293-99 (п.4.60)виробнича санітарія –
це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та
засобів запобігання впливу на працівників шкідливих виробничих факторів.
Сфера дії виробничої санітарії – запобігання професійної небезпеки (
шкідливості) яка може призвести до професійних або професійно
обумовлених захворювань у тому числі і смертельних при дії в процесі
роботи таких факторів як випромінювання електромагнітних полів,
іонізуючого випромінювання, шумів, вібрацій, хімічних речовин, зниженої
температури тощо.
Розділ 2. Тема 2.5.
Лекція 4. Тема 2.5 – Нормування шкідливих чинників виробничого процесу.
Контроль умов праці та шкідливих чинників, заходи, спрямовані на
нормалізацію умов праці, запобігання захворювань і отруєнь
Санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі.
Нормування параметрів мікроклімату робочої зони.
Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на
виробництві.
Профілактичні заходи щодо запобігання професійних захворювань та
отруєнь.
Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.
Нормування природного та штучного освітлення виробничих приміщень та
вимоги санітарних нормативів щодо використання систем природного і
штучного освітлення.
Гігієнічне нормування вібрацій, шумів, ультра- та інфразвуку.
Нормування іонізуючого опромінення.
Гранично допустимі напруженості електростатичних полів.
Нормування електромагнітних випромінювань промислової частоти і
радіочастотного діапазону.
Нормування інфрачервоного, ультрафіолетового та лазерного випромінювань.
Контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.
Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).
Завдання на СРС: Контроль параметрів мікроклімату. Загальні заходи та
засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
Гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечні рівні
впливу (ОБРВ) шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Контроль за
станом повітряного середовища на виробництві. Використання засобів
індивідуального захисту.
Джерела штучного освітлення, світильники. Методи розрахунку штучного
освітлення.
Методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму,
ультразвуку, інфразвуку, шляхи їх реалізації, вибір, ефективність.
Методи та засоби захисту від дії іонізуючого випромінювання.
Дозиметричний контроль.
Контроль електромагнітного випромінювання на робочих місцях. Методи
захисту від електромагнітних полів.
Засоби та заходи захисту від випромінювань оптичного діапазону.
Санітарно-гігієнічні вимоги та їх реалізація в технологічному процесі.
Нормування параметрів мікроклімату робочої зони.
Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН
3.3.6.042-99, які встановлюють оптимальні і допустимі параметри
мікроклімату залежно від загальних енерговитрат організму при виконанні
робіт і періоду року.
За загальними затратами організму на виконання робіт відповідно
нормативу виділяють три категорії робіт відповідно до табл.
Категорії робіт за ступенем важкості Таблиця
Характер роботиКатегорія роботиЗагальні енерговитрати організму, Вт
(ккал/год)Характеристика робітЛегкі роботиІа105-140
(90-120)Роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного
напруженняІб141-175
( 121-150)Роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з
ходінням, та супроводжуються деяким фізичним напруженнямРоботи середньої
важкостіІІа176-232 (151-200)Роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням
дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, і
потребують певного фізичного напруження.ІІб232-290
(201-250)Роботи, що виконуються стоячи, пов’язані з ходінням,
переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів, та супроводжуються помірним
фізичним напруженням.Важкі роботиІІІ291-349
(251-300)Роботи, пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням
значних дрібних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних
зусиль.
Оптимальні величини температури, відносної вологості та швидкості руху
повітря в робочої зони виробничих приміщень згідно з ДСН 3.3.6.042-99
приведені в табл.
Таблиця Оптимальні величини температури, відносної вологості та
швидкості руху повітря в робочої зони виробничих приміщень
Період рокуКатегорія робітТемпература повітря, 0СВідносна
вологість,%Швидкість руху, м/сХолодний період
рокуЛегка 1а22-2460-400,1Легка 1б21-2360-400,1Середньої важкості
ІІа19-2160-400,2Середньої важкості ІІб17-1960-400,2Важка
ІІІ16-1860-400,3Теплийперіод
рокуЛегка 1а23-2560-400,1Легка 1б22-2460-400,2Середньої важкості
ІІа21-2360-400,3Середньої важкості ІІб20-2260-400,3Важка
ІІІ18-2060-400,4
Температура внутрішніх поверхонь робочої зони (стіни, підлога, стеля)
технологічного обладнання (екрани і т. ін.) зовнішніх поверхонь
технологічного устаткування, огороджуючих конструкцій не повинна
виходити більш ніж на 2 оС за межі оптимальних температур повітря для
даної категорії робіт вказаних в табл.
При виконанні робіт операторського типу, пов’язаних з нервово емоційним
напруженням в кабінетах, пультах і постах керування технологічними
процесами, в кімнатах з обчислювальної технікою та інших приміщеннях
повинні дотримуватися оптимальні умови мікроклімату (температура повітря
22-24 оС, відносна вологість 60-40 %, швидкість руху повітря не більш
0,1 м/с).
Допустимі мікрокліматичні умови — поєднання параметрів мікроклімату, які
при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни
теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та
супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах
фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень
стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття,
погіршення самопочуття та зниження працездатності.
Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках,
коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини
мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною
недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.
Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встановлюються для
постійних і непостійних робочих місць. Допустимі величини температури,
відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих
приміщень, відповідно до ДСН 3.3.6.942-99, не повинні виходити за межі
показників, приведених в табл.
Перепад температури повітря по висоті робочої зони при забезпеченні
допустимих умов мікроклімату не повинен бути більше 3 оС для всіх
категорій робіт, а по горизонталі робочої зони та протягом робочої зміни
— виходити за межі допустимих температур для даної категорії роботи,
вказаних в табл.
Температура внутрішніх поверхонь приміщень (стіни, підлога, стеля), а
також температура зовнішніх поверхонь технологічного устаткування або
його захисних оболонок (екранів і т. ін.) не повинні виходити за межі
допустимих величин температури повітря для даної категорії робіт,
вказаних в табл.
Інтенсивність теплового опромінювання працюючих від нагрітих поверхонь
технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від
засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м2 — при
опромінюванні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 — при величині
опромінюваної поверхні від 25 до 50 % та 100 Вт/м2 —при опроміненні не
більше 25% поверхні тіла працюючого.
При наявності джерел з інтенсивністю 35,0 Вт/м2 і більше температура
повітря на постійних робочих місцях не повинна перевищувати верхніх меж
оптимальних значень для теплого періоду року; на непостійних — верхніх
меж допустимих значень для постійних робочих місць.
Таблиця Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості
руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень
Період рокуКатегорія робітТемпература, ° C Відносна воло-гість (%) на
робочих місцях – постійних і непостійнихШвидкість руху (м/сек.) на
робочих місцях – постійних і непостійнихВерхня межа Нижня межа На
постійних робочих місцяхНа непостійних робочих місцяхНа постійних
робочих місцяхНа непостійних робочих місцяхХолодний період рухуЛегка
Iа 25 26 21 18 75 не більше 0,1 Легка Iб24 25 20 17 75 не більше
0,2 Середньої важкості IIа 23 24 17 15 75 не більше 0,3 Середньої
важкості IIб 21 23 15 13 75 не більше 0,4 Важка III 19 20 13 12 75 не
більше 0,5 Теплийперіодроку Легка Iа 28 30 22 20 55 – при 28° C 0,2 –
0,1 Легка Iб 28 30 21 19 60 – при 27° C 0,3 – 0,1 Середньої важкості
IIа 27 29 18 17 65 – при 26° C 0,4 – 0,2 Середньої важкості
IIб 27 29 15 15 70 – при 25° C 0,5 – 0,2 Важка III 26 28 15 13 75 – при
24° C і нижче 0,6 – 0,5
При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло,
відкрите полум’я) допускається інтенсивність опромінення до 140,0 Вт/м2.
Величина опромінюваної площі не повинна перевищувати 25% поверхні тіла
працюючого при обов’язковому використанні індивідуальних засобів захисту
( спецодяг, окуляри, щитки).
У виробничих приміщеннях, які розташовані в районах з середньою
максимальною температурою найбільш жаркого місяця вище 25 оС згідно БНіП
“Будівельна кліматологія” допускаються відхилення від величин показників
мікроклімату, вказаних в табл. 2.2.3., для даної категорії робіт, але не
більше, ніж на 3 оС. При цьому швидкість руху повітря повинна бути
збільшена на 1,1 м/с, а відносна вологість повітря знижена на 5% при
підвищенні температури на кожний градус вище верхньої межі допустимих
температур повітря, вказаних в табл.
У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини
мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну
недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність передбачаються
заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.
Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на
виробництві.
Гігієнічне нормування шкідливих речовин проводять по гранично допустимих
концентраціях (ГДК, мг/м3) у відповідності з нормативними документами:
для робочих місць визначається гранично допустима концентрація в робочій
зоні – ГДКрз (ГОСТ 12.1.005-88, СН 245-71); в атмосфері повітря
населеного пункту – максимально разові ГДКмр (найбільш висока,
зареєстрована за 30 хв спостереження), середньодобові – ГДКсд (середня
за 24 год при безупинному вимірі) і орієнтовно-безпечні рівні впливу –
УЗУВШИ (список ГДК забруднюючих речовин №3086-84 з доповненнями, ДСП
201-97). Гігієнічне нормування вимагає, щоб фактична концентрація
забруднюючої речовини не перевищувала ГДК (Сфакт ?1).
ГДКрз – це концентрація, що при щоденній (крім вихідних днів) роботі
упродовження 8 год чи при іншій тривалості, але не більш 41 год у
тиждень, протягом усього стажу (25 років) не може викликати захворювань
чи відхилень стану здоров’я, що виявляються сучасними методами
досліджень у процесі роботи чи у віддалений період життя сучасного і
наступних поколінь.
По ступеню впливу на організм шкідливі речовини підрозділяються на
чотири класи небезпеки:
1) надзвичайно небезпечні, що мають ГДКрз – менш 0,1 мг/м3 у повітрі
(смертельна концентрація в повітрі менш 500мг/м3 );
2) високо небезпечні – ГДКрз – 0,11,0 мг/м3 (смертельна концентрація в
повітрі 500-5000 мг/м3);
3) помірковано небезпечні – ГДКрз-0,110,0 мг/м3 (смертельна концентрація
в повітрі 500050000 мг/м3);
4) мало небезпечні ГДКрз>10,0 мг/м3 (смертельна концентрація в повітрі >
50000 мг/м3).
У таблиці приведені значення гранично допустимих концентрацій для деяких
інгредієнтів, що знаходяться у виробничому повітряному середовищі й в
атмосфері населених пунктів.
Таблиця Гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин
Речовина
Назва (формула)ГДКрз ,
мг/м3ГДКмр,
мг/м3ГДКсд,
мг/м3Клас небезпеки
Дія на людинуОксид вуглецю (СО)
20,03,01,04Задушлива дія, порушення центральної нервової системиДвооксид
азоту (NO2)
2,00,0850,0853Порушення дихальних шляхів, набряк легенів, серцева
слабість.Сірчистий ангідрид (SO2)10,00,50,053Дратівна дія слизистих,
верхніх дихальних шляхів, імунна система, гастрит.Зважені речовини
(неорганічний пил) 0,150,05Захворювання дихальної системиКадмій
(Сd)0,051Канцероген*Свинець (Pb)0,010,0031Уражається шлунково-кишковий
тракт, печінка, нирки; змінюється склад крові і кісткового мозку;
уражається головний мозок; викликає м’язову
кволістьБензин100,05,01,54Наркотична дія (ураження центральної нервової
системи)Бензпирен (С20Н12)0,000150,1мкг/100 м31КанцерогенМарганець (Mn,
Mn2)0,051Уражає центральну нервову систему, печінку, шлунок Фенол
(С6Н6ПРО)0,30,010,012Потрібний захист шкіри, очей; алергійні дії
* Канцероген – речовина, що сприяє появі злоякісних новоутворень у
різних органах.
У виробничих умовах часто має місце комбінована дія шкідливих речовин. У
більшості випадків дія шкідливих речовин сумується (адитивна дія).
Однак, можливо, коли дія однієї речовини підсилюється дією іншої
(потенцююча дія), або можливий ефект комбінованої дії менше очікуваного
(антагоністична дія).
Якщо в повітрі присутні кілька речовин, що мають ефектом сумації
(однонапрямленої дії), то якість повітря буде відповідати встановленим
нормативам за умови, що:
С1/ГДК1 + С2/ГДК2 +С3/ГДК3 + …+Сn/ГДКn ?1.
Ефектом сумації володіють сірчистий газ і двооксид азоту, фенол і
сірчистий газ і ін. Донедавна ГДК хімічних речовин оцінювали як
максимально разові. Перевищення їх навіть протягом короткого часу
заборонялося. Останнім часом для речовин (мідь, ртуть, свинець і ін.),
що мають кумулятивні властивості (здатність накопичуватися в організмі),
для гігієнічного контролю введена друга величина – середньозмінна
концентрація. Наприклад, допустима середньозмінна концентрація свинцю
складає 0,005 мг/м3.
Ступінь впливу пилу (аерозолю з розміром твердих часточок 0,1-200 мкм)
на організм людини залежить не тільки від хімічного складу, але й
розмірів часток (дисперсного складу), форми порошин і їхніх електричних
властивостей. Найбільшу небезпеку являють частки розміром 1-2 мкм, тому
що ці фракції в значній мірі осідають у легенях при диханні. Дослідження
так само показують, що електрозаряджений пил у 2-3 рази інтенсивніше
осідає в організмі в порівнянні з нейтральним по заряду пилом.
Гігієністи за характером дії на організм виділяють специфічну групу пилу
– пил фіброгенних речовин. Особливість дії такого пилу на організм
полягає в тому, що при попаданні у легені такий абразивний нерозчинний
пил спричинює утворення в легеневій тканині фіброзних вузлів – ділянок
затверділої легеневой тканини, в результаті чого легені втрачають
можливість виконувати свої функції. Такі захворювання практично не
піддаються лікуванню і при своєчасному їх виявленню можливо припинити
розвиток хвороби за рахунок зміни умов праці. Подібні захворювання
об’єднуються гігієністами під загальною назвою пневмоконіози. Назви
окремих захворювань цієї групи є похідною від назви речовин, що їх
спричинила (сілікоз – пил з вмістом SiО2 , антрокоз – пил вугілля,
азбестоз – пил азбесту тощо). Гігієністи ідентифікують біля 50 речовин,
пил яких може сприячиняти пневмоконіози (є фіброгенним). Ряд видів пилу
(каніфолі, борошна, шкіри, бавовни, вовни, хрому і т.д.) можуть
викликати алергічні реакції і захворювання легень – бронхіальну астму.
Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції.
Задачею вентиляції є забезпечення чистоти повітря і заданих
метеорологічних умов у виробничих приміщеннях. Вентиляцією називають
організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з
приміщення забрудненого повітря і подачу на його місце свіжого. За
способом переміщення повітря розрізняють системи природної і механічної
вентиляції.
Якщо система механічної вентиляції призначена для подачі повітря, то
вона називається припливною, якщо ж вона призначена для видалення
повітря – витяжною. Можлива організація повітрообміну з одночасною
подачею і видаленням повітря – припливно-витяжна вентиляція. В окремих
випадках для скорочення експлуатаційних витрат на нагрівання повітря
застосовують системи вентиляції з частковою рециркуляцією (до свіжого
повітря підмішується повітря, вилучене із приміщення).
По місцю дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою. При
загальнообмінній вентиляції необхідні параметри повітря підтримуються у
всьому об’ємі приміщення. Таку систему доцільно застосовувати, коли
шкідливі речовини виділяються рівномірно по всьому приміщенню. Якщо
робочі місця мають фіксоване розташування, то з економічних міркувань
можна організувати оздоровлення повітряного середовища тільки в місцях
перебування людей (наприклад, душировання робочих місць у гарячих
цехах). Витрати на повітрообмін значно скорочуються, якщо уловлювати
шкідливі речовини в місцях їхнього виділення, не допускаючи поширення по
приміщенню. З цієї метою поруч із зоною утворення шкідливості
встановлюють пристрої забору повітря (витяжки, панелі, що всмоктують,
всмоктувачі). Така вентиляція називається місцевою.
У виробничих приміщеннях, у яких можливо раптове надходження великої
кількості шкідливих речовин, передбачається влаштування аварійної
вентиляції.
При проектуванні вентиляції необхідно дотримувати ряду вимог:
1. Обсяг припливу повітря Lп у приміщення повинний відповідати обсягу
витяжки Lв .Різниця між цими обсягами не повинна перевищувати 10-15%.
Можлива організація повітрообміну, коли обсяг припливного повітря більше
обсягу повітря, що видаляється. При цьому в приміщенні створюється
надлишковий тиск у порівнянні з атмосферним, що виключає інфільтрацію
забруднюючих речовин у дане приміщення. Така організація вентиляції
здійснюється у виробництвах, що пред’являють підвищені вимоги до чистоти
повітряного середовища (наприклад, виробництво електронного
устаткування). Для виключення витоків із приміщень з підвищеним рівнем
забруднення обсяг повітря, що видаляється з них, повинен перевищувати
обсяг повітря, що надходить. У такому приміщенні створюється незначне
зниження тиску в порівнянні з тиском у зовнішньому середовищі.
2. При організації повітрообміну необхідно свіже повітря подавати в ті
частини приміщення, де концентрація шкідливих речовин мінімальна, а
видаляти повітря необхідно з найбільш забруднених зон. Якщо щільність
шкідливих газів нижче щільності повітря, то видалення забрудненого
повітря виконується з верхньої частини приміщення, при видаленні
шкідливих речовин із щільністю більшою – з нижньої зони.
3. Система вентиляції не повинна створювати додаткових шкідливих і
небезпечних факторів (переохолодження, перегрів, шум, вібрація,
пожежовибухонебезпечність).
4. Система вентиляції повинна бути надійної в експлуатації і
економічною.
Визначення необхідного повітрообміну при загальнообмінній вентиляції.
Відповідно до санітарних норм усі виробничі і допоміжні приміщення
повинні вентилюватися. Необхідний повітрообмін (кількість повітря, що
подається чи видаляється з приміщення) в одиницю часу (L, м3/год) може
бути визначений різними методами в залежності від конкретних умов.
1. При нормальному мікрокліматі і відсутності шкідливих речовин
повітрообмін може бути визначений по формулі:
L = n*L’ ,
де n – число працюючих;
L’ – витрата повітря на одного працюючого, прийнята у залежності від
об’єму приміщення, що приходиться на одного працюючого V’, м3 (при V’
40 м3
і при наявності природної вентиляції повітрообмін не розраховують); при
відсутності природної вентиляції (герметичні кабіни) L’ = 60 м3/год).
2. При виділенні шкідливих речовин з приміщення необхідний повітрообмін
визначається, виходячи з їхнього розведення до допустимих концентрацій.
Розрахунок повітрообміну проводиться виходячи з балансу утворюваних у
приміщення шкідливі речовини і речовин, що видаляються з нього, по
формулі:
L = Gшр/( Свид – Спр),
де Gшр – маса шкідливих речовин, що виділяються у приміщенні за одиницю
часу, мг/год;
Свид і Спр – концентрація шкідливих речовин, у повітрі що видаляються, і
у припливному повітрі (Свид?Сгдк , Спр?0,3Сгдк).
3. При боротьбі з надлишковим теплом повітрообмін визначається з умов
асиміляції тепла і обсяг припливного повітря визначається по формулі:
L = Qнад /(спр * cп*(tвид – tпр));
де Qнад – надлишкові тепловиділення, ккал/год, (Qнад = Qсум – Qвид , де
Qсум – сумарне надходження тепла, Qвид – кількість тепла, що видаляється
за рахунок тепловтрат);
спр – щільність припливного повітря, кг/м3 ;
cп – теплоємність повітря, ккал/(кг*град), (теплоємність сухого повітря
0,24ккал/(кг*град);
tвид і tпр – температура повітря, що видаляється, і припливного повітря
,?C.
4. Для орієнтованого визначення повітрообміну (L, м3/год) застосовується
розрахунок по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну (К)
показує, скількох разів за годину міняється повітря у всьому об’ємі
приміщення (V, м3):
L=К*V ,
де К – коефіцієнт кратності повітрообміну (К=1…10).
Природна вентиляція
Система вентиляції, переміщення повітря при якій здійснюється завдяки
виникаючій різниці тисків усередині і зовні приміщення, називається
природною вентиляцією. Різниця тисків обумовлена різницею щільності
зовнішнього і внутрішнього повітря (гравітаційний тиск чи тепловий напір
?Рт) і вітровим напором (?Рв), що діє на будову. Розрахунок теплового
напору можна провести по формулі:
?Рт = gh(сз – св), (Па),
де g – прискорення вільного падіння, м/с2;
h – вертикальна відстань між центрами припливного і витяжного отворів,
м;
сз і св – щільність зовнішнього і внутрішнього повітря, кг/м3 .
При дії вітру на поверхнях будинку з навітряної сторони утвориться
надлишковий тиск, на підвітряній стороні – розрядження. Вітровий напір
може бути розрахований за формулою:
?Рв = kn (vв2 сз)/2, (Па),
де kn – коефіцієнт аеродинамічного опору будинку (визначається
емпіричним шляхом);
vв – швидкість вітрового потоку, м/с.
Неорганізована природна вентиляція – інфільтрація (природне
провітрювання) – здійснюється зміною повітря в приміщеннях через
нещільності в елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тиску
зовні й усередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від ряду
випадкових факторів (сили і напрямку вітру, різниці температур
зовнішнього і внутрішнього повітря, площі, через яку відбувається
інфільтрація). Для житлових будинків інфільтрація досягає 0,5- 0,75 , а
в промислових будинках 1-1,5 обсягу приміщень у годину.
Для постійного повітрообміну необхідна організована вентиляція.
Організована природна вентиляція може бути витяжна без організованого
припливу повітря (канальна) і припливна – витяжна з організованим
припливом повітря (канальна і безканальна аерація). Канальна природна
витяжна вентиляція без організованого припливу повітря широко
застосовується в житлових і адміністративних будинках. Розрахунковий
гравітаційний тиск таких систем вентиляції визначають при температурі
зовнішнього повітря +50С, вважаючи, що весь тиск падає в тракті
витяжного каналу, при цьому опір входу повітря в будинок не
враховується. При розрахунку мережі повітроводів насамперед роблять
орієнтований підбор їхніх площ, виходячи з допустимих швидкостей руху
повітря в каналах верхнього поверху 0,5 – 0,8 м/с, у каналах нижнього
поверху і збірних каналів верхнього поверху 1,0 м/с і у витяжній шахті
1- 1,5 м/с.
Для збільшення тиску в системах природної вентиляції на устя витяжної
шахти встановлюють насадки-дефлектори, які розташовують у зоні
ефективної дії вітру.
Посилення тяги відбувається завдяки розрідженню, яке виникає при
обтіканні дефлектора потоком повітря, що набігає. Орієнтовно
продуктивність дефлектора може бути розрахована по формулі:
Lд = 1131,73*D2*vв , (м3/ч),
де D – діаметр підвідного патрубка, (м);
vв – швидкість вітру, (м/с).
Аерацією називається організована природна загальнообмінна вентиляція
приміщень в результаті надходження і видалення повітря через фрамуги
вікон, що відкриваються, і ліхтарів.
Повітрообмін регулюють різним ступенем відкривання фрамуг (у залежності
від температури зовнішнього повітря чи швидкості і напрямку вітру). Цей
спосіб вентиляції знайшов застосування в промислових будинках, що
характеризуються технологічними процесами з великими тепловідділеннями
(прокатні, ливарні, ковальські цехи). Надходження зовнішнього повітря в
приміщення в холодний період року організують так, щоб холодне повітря
не попадало в робочу зону. Для цього зовнішнє повітря подають у
приміщення через прорізи, розташовані не нижче 4,5 м від підлоги, у
теплий період року приплив зовнішнього повітря орієнтують через нижній
ярус віконних прорізів (1,5-2м).
Основним достоїнством аерації є можливість здійснювати великі
повітрообміни без витрат механічної енергії. До недоліку аерації слід
віднести те, що в теплий період року її ефективність може істотно
знижуватись через зниження перепаду температур зовнішнього і
внутрішнього повітря. Крім того, повітря, що надходить у приміщення, не
очищається і не охолоджується, а повітря, що видаляється, забруднює
повітряну атмосферу.
Механічна вентиляція
Вентиляція, за допомогою якої повітря подається в приміщення чи
видаляється з них з використанням механічних побудників руху повітря,
називається механічною вентиляцією.
У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється в основному
вентиляторами – повітродувними машинами (осьового чи відцентрового типу)
і, в деяких випадках, ежекторами. Осьовий вентилятор являє собою
розташоване в циліндричному кожусі лопаткове колесо, при обертанні якого
повітря, що надходить у вентилятор, під дією лопаток переміщається в
осьовому напрямку. До переваг осьових вентиляторів відноситься простота
конструкції, велика продуктивність, можливість економічного регулювання
продуктивності, можливість реверсування потоку повітря. До їхніх
недоліків відноситься мала величина тиску (30-300 Па) і підвищений шум.
Відцентровий вентилятор складається зі спірального корпуса з розміщеним
усередині лопатковим колесом, при обертанні якого повітря, що припливає
через вхідний отвір, попадає в канали між лопатками колеса і під дією
відцентрової сили переміщається по цих каналах, збирається корпусом і
викидається через випускний отвір. Тиск вентиляторів такого типу може
досягати більш 10000 Па. У залежності від складу переміщуваного повітря
вентилятори можуть виготовлятися з різних матеріалів і різної
конструкції (звичайного, пилового, антикорозійного, вибухобезпечного
виконання). При підборі вентиляторів потрібно знати необхідну
продуктивність, створюваний тиск і, в окремих випадках, конструктивне
виконання. Повний тиск, що розвиває вентилятор, витрачається на
подолання опорів на всмоктувальному і нагнітальному повітроводі при
переміщенні повітря.
Установка вентиляційної системи (припливна, витяжна, припливно-витяжна)
складається з повітрозабірних і пристроїв для викиду повітря
(розташованих зовні будинку), пристроїв для очищення повітря від пилу і
газів, калориферів для підігріву повітря в холодний період,
повітроводів, вентилятора, пристроїв подачі і видалення повітря в
приміщенні, дроселів і засувок. Розрахунок вентиляційної мережі полягає
у визначенні втрат тиску при рухові повітря, що складаються з втрат на
тертя повітря (Ртр) (за рахунок шорсткості повітроводу) і в місцевих
опорах (Рмо) (повороти, зміни площ, перетини, фільтри, калорифери й
ін.). Повні втрати тиску РУ (Па) визначають підсумовуванням втрат тиску
на окремих розрахункових ділянках:
РУ = Ртр + Рмо = У( l*л/d + У о)*с* vп 2,
Де: l – довжина ділянки повітровода, характеризується сталістю витрати і
швидкості повітря, м;
л – коефіцієнт опору тертя (орієнтовно л =0, 02);
о – коефіцієнт місцевого опору (довідкові дані в залежності від фасонних
змін повітроводів і устаткування, о= 0…1000);
с – щільність повітря, кг/м3;
vп – швидкість повітря , м/с;
n – число ділянок магістралі.
Порядок розрахунку вентиляційної мережі такий:
1. Вибирають конфігурацію мережі в залежності від розміщення приміщень,
установок, робочих місць, що повинна обслуговувати вентиляційна система.
2. Знаючи необхідну витрату повітря на окремих ділянках повітроводів,
визначають площі їхніх поперечних перерізів, виходячи з допустимих
швидкостей руху повітря (у звичайних вентиляційних системах швидкість
приймають 6-12 м/с, а в аспіраційних установках для запобігання
засмічення – 10-25 м/с).
3. Розраховують опір мережі, причому за розрахункову звичайно приймають
найбільш протяжну магістраль.
4. По каталогах вибирають вентилятор і електродвигун.
Якщо опір мережі виявилося занадто великим, розміри повітроводів
збільшують і роблять перерахунок мережі.
На підставі даних про необхідну продуктивність і тиск, роблять вибір
вентилятора за його аеродинамічною характеристикою, що графічно виражає
зв’язок між тиском, продуктивністю і к. к. д. при визначених швидкостях
обертання (Р-L характеристика). При виборі вентилятора враховують, що
його продуктивність пропорційна швидкості обертання робочого колеса,
повний тиск – квадрату швидкості обертання, а споживана потужність –
кубу швидкості обертання. Установочна потужність електродвигуна (N, кВт)
для вентилятора розраховується за формулою:
N = k*L*P/(1000*зу*зп ),
де k – коефіцієнт запасу (1,05 –1,15);
L – продуктивність вентилятора, м3/год;
P – повний тиск вентилятора, Па;
зу – к.к.д. вентилятора;
зп – к.к.д. передачі від вентилятора до двигуна ( для клиновидних пасів
зп =0,9- 0,95, для плоских пасів 0,85-0,9).
Природне освітлення (нормування)
Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для
людини, має психологічну дію, створюючи відчуття безпосереднього зв’язку
з довкіллям, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин,
покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та
знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб. Однак,
природне освітлення має і недоліки: воно непостійне в різні періоди
часу, нерівномірно розподіляється в приміщенні, залежить від погодних
умов.
На рівень природного освітлення приміщень впливають: світловий клімат,
який залежить від географічного розтушування місця, площа та орієнтація
світлових отворів; конструкція вікон, чистота скла, геометричні
параметри приміщень та відбиваючі властивості поверхонь, зовнішнього та
внутрішнього затемнення світла різними об’єктами.
Оскільки природне освітлення не постійне у часі, його кількісна оцінка
здійснюється за відносним показником – коефіцієнтом природної
освітленосні (КПО):
КПО = (Евн/Езов)*100%,
де Евн (лк) – природна освітленість в даній точці площини всередині
приміщення, яка створюється світлом неба (безпосереднього або після
відбиття); Езов (лк) – зовнішня горизонтальна освітленість, що
створюється світлом в той самий час повністю відкритим небосхилом.
В основі нормування виробничного освітлення покладена залежність
необхідного рівня освітлення від зорової напруги (розряду зорової
роботи), яка, в першу чергу, визначається розміром об’єкта
розпізнавання, контрастом між об’єктом і фоном, характеристикою фона.
Нормування освітлення в громадських, допоміжних та житлових будівлях
здійснюють в залежності від призначення приміщення.
За системи бічного природного освітлення (через віконні прорізи у
стінах) нормується мінімальне значення КПО. Для одностороннього бічної
системи – це КПО у точці робочої поверхні (або підлоги), розташованій на
відстані 1м від стіни, найбільш віддаленої від світлових прорізів. За
системи верхнього природного освітлення (через ліхтарі – світлові
прорізі у покритті будівлі) та системи верхнього та бічного природного
освітлення нормується середній КПО, обчислений за результати вимірювань
у N точках (не менш 5) умовної робочої поверхні (або підлоги). Перша та
остання точка приймаються на відстані 1 м від поверхні стін. Середнє
значення КПО обчислюється за формулою:
КПОср=(КПО1 /2 +КПО2 +КПО3 +…+ КПОN-1+ КПОN /2 )/(N-1),
де КПОN – коефіцієнт природного освітлення у N-й контрольній точці, N –
кількість контрольних точок у площині характерного перерізу приміщення.
Нормативні значення коефіцієнтів природного освітлення приводяться
“Будівельними нормами і правилами” (ДБН В2.5-28-2006).
При проектуванні природного освітлення враховують, що освітленість в
середині приміщення залежить від світла, яке створюється небом і
безпосередньо потрапляє на робочу поверхню, а також світла, яке
відбивається від поверхонь в середині приміщення та прилеглих будівель.
Штучне освітлення (нормування)
Штучне освітлення передбачається у всіх приміщеннях будівель, а також на
відкритих робочих ділянках, місцях проходу людей та руху транспорту. Від
якості прийнятої системи освітлення залежить продуктивність та безпека
праці, а також здоров’я працівників. Раціонально виконане штучне
освітлення приміщень при одній і тій же витраті електроенергії може
підвищити продуктивність праці на 15-20%.
Штучне освітлення проектується для двох систем: загальне (рівномірне або
локалізоване) та комбіноване (до загального додається місцеве).
При штучному освітленні нормативною виличиною є абсолютне значення
освітленості, яке залежить від характеристики зорової праці та системи
освітлення (загальне, комбіноване). Всього визначено вісім розрядів (в
залежності від розміру об’єкта розпізнавання), в свою чергу розряди
(I-V) містять чотири підрозряди (а, б, в, г) – в залежності від
контрасту між об’єктом і фоном та характеристики фона (коефіцієнта
відбиття) . Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк (розряд І
а), а найменша – 30 лк (розряд VIII в).
Як джерела світла при штучному освітленні використовуються лампи
розжарювання та газорозрядні лампи. Основними характеристиками джерел
світла є номінальна напруга, споживана потужність, світловий потік,
питома світлова віддача та строк служби.
Нормування та вимірювання шумів
Шкідливість шуму як фактора виробничого середовища і середовища
життєдіяльності людини приводить до необхідності обмежувати його рівні.
Санітарно-гігієнічне нормування шумів здійснюється, в основному, двома
способами – методом граничних спектрів (ГС) і методом рівня звуку.
Метод граничних спектрів, який застосовують для нормування постійного
шуму, передбачає обмеження рівнів звукового тиску в октавних смугах із
середніми геометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000;
4000 і 8000 Гц. Сукупність цих граничних октавних рівнів називають
граничним спектром. Позначають той чи інший граничний спектр рівнем його
звукового тиску на частоті 1000 Гц. Наприклад, “ГС-75” означає, що даний
граничний спектр має на частоті 1000 Гц рівень звукового тиску 75 дБ.
Метод рівнів звуку застосовують для орієнтовній гігієнічний оцінки
постійного шуму та визначення непостійного шуму, наприклад, зовнішнього
шуму транспортних засобів, міського шуму. При цьому методі вимірюють
коректований по частотам у відповідності з чутливістю вуха загальний
рівень звукового тиску у всьому діапазоні частот, що відповідає
перерахованим вище октавним смугам. Виміряний таким чином рівень звуку
дає змогу характеризувати величину шуму не дев’ятьма цифрами рівнів
звукового тиску, як у методі граничних спектрів, а однією. Вимірюють
рівень звуку в децибелах А (дБ А) шумоміром із стандартною коректованою
частотною характеристикою, в якому за допомогою відповідних фільтрів
знижена чутливість на низьких та високих частотах.
Непостійний шум характеризують також еквівалентним (за енергією) рівнем
звуку, тобто рівнем звуку постійного широкосмугового не імпульсного
шуму, що має такий самий вплив на людину, як і даний непостійний шум.
Еквівалентний рівень – це рівень постійного шуму, дія якого відповідає
дії фактичного шуму із змінними рівнями за той же час, виміряного по
шкалі “А”. Для непостійного та імпульсного шуму нормованим параметром є
еквівалент-ний рівень шуму у дБАекв. Для імпульсного шуму нормується
також максимальний рівень шуму – у дБА.
Порядок вимірювання рівнів звуку шумомірами та розрахунок еквівалентного
рівня регламентовано ДСН 3.36.037-99. Звичайний шумомір складається з
мікрофону, підсилювача, фільтрів (корегуючих, октавних) та приладу, що
показує . Існують прилади – акустичні дозиметри, за допомогою яких
безпосередньо вимірюють еквівалентний рівень звуку. Вимірювання шуму
можна також здійснювати за допомогою сучасних компьютерів.
Вимірювання шуму проводиться на постійних робочих місцях у приміщеннях,
на території підприємств, на промислових спорудах та машинах (в кабінах,
на пультах управління і т. п.).Результати вимірювань повинні
характеризувати шумовий вплив за час робочої зміни (робочого дня).
При проведенні вимірювань мікрофон слід розташовувати на висоті 1,5 м
над рівнем підлоги чи робочого майданчика (якщо робота виконується
стоячи) чи на висоті і відстані 15 см від вуха людини, на яку діє шум
(якщо робота виконується сидячи чи лежачи). Мікрофон повинен бути
зорієнтований у напрямку максимального рівня шуму та віддалений не менш
ніж на 0,5 м від оператора, який проводить вимірювання.
Тривалість вимірювання непостійного шуму:
– для переривчастого шуму, за час повного робочого циклу з урахуванням
сумарної тривалості перерв з рівнем фонового шуму;
– для шуму, що коливається у часі, допускається загальна тривалість
вимірювання – 30 хвилин безперервно або вимірювання складається з трьох
десятихвилиних циклів ;
– для імпульсного шуму тривалість вимірювання – 30 хвилин.
Нормування ультра – та інфразвуку
Ультразвук широко застосовують в техніці для диспергування рідин,
очищення частин, зварювання пластмас, дефектоскопії металів, очищення
газів від шкідливих домішок тощо.
У техніці застосовують звукові хвилі частотою вище 11,2 кГц, тобто
захоплюється частина діапазону відчутних для людини звуків. На організм
людини ультразвук впливає, головним чином, при безпосередньому контакті,
а також через повітря. При дотриманні заходів безпеки робота з
ультразвуком на стані здоров’я не позначається. Допустимі рівні
звукового тиску ультразвуку нормовані ДСН 3.3.6.037-99 і складають при
восьмигодинному робочому дні:
Середньогеометрична частота октавних смуг, кГц1631,563 та вище Допустимі
рівні тиску, дБ88106110
Методи гігієнічної оцінки та нормативні параметри виробничої вібрації
Гігієнічна оцінка вібрації (ДСН 3.3.6.039-99), яка діє на людину у
виробничих умовах, здійснюється за допомогою таких методів:
– частотного (спектрального) аналізу її параметрів;
– інтегральної оцінки за спектром частот параметрів, що нормуються;
– дози вібрації.
При дії постійної локальної та загальної вібрації параметром, що
нормується, є середньоквадратичне значення віброшвидкості (нсер кв) та
віброприскорення (a) або їх логарифмічні рівні Lн, La у дБ в діапазоні
октавних смуг із середньогеометричними частотами fсер г:
8,0; 16,0; 31,5; 63,0; 125,0; 250,0; 500,0; 1000,0 Гц – для локальної
вібрації; 1,0; 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,5; 63,0 Гц або в діапазоні 1/3
октавних смуг 0,8; 1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5; 3,15; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0;
10,0; 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 50,0; 63,0; 80,0 Гц – для
загальної вібрації. Середньоквадратичне значення віброшвидкості (нсер
кв) за періоду Т визначається за формулою:
picscalex100010009000003420200000400150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c022005a00e1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffb2ffffff600e0000d20400000b00000026060f000c004d61746854797065
0000100109000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
a0021a06050000001302a002320705000000140225031e0505000000130209034f050900
0000fa02000020000000000000002200040000002d01010005000000140211034f050500
00001302b3049605040000002d010000050000001402b3049e050500000013025600fc05
0500000014025600fc050500000013025600490e10000000fb02c0fd0000000000009001
000000020002001053796d626f6c0002040000002d01020008000000320a8b03ec080100
0000f20010000000fb0220ff0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002
040000002d01030004000000f001020008000000320a4901d808010000002b0010000000
fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d010200
04000000f001030008000000320a0003e503010000003d0015000000fb0220ff00000000
00009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e000093040000002d01
030004000000f001020008000000320a4901590901000000540008000000320a49017e08
01000000740008000000320aa004120901000000740015000000fb0220ff000000000000
9001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc93040000002d010200
04000000f001030008000000320a6003830202000000eae209000000320a600308010300
0000f1e5f00015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e000093040000002d01030004000000f001020008000000320a0003
f70c02000000647408000000320a0003e90b01000000740008000000320a2e041c060100
0000540015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000093040000002d01020004000000f001030008000000320a00036d0c
01000000290008000000320a00036a0b01000000280008000000320a0003800701000000
2a0008000000320a0d02470601000000310015000000fb0220ff00000000000090010000
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e000093040000002d01030004000000
f001020008000000320a5402bd0a01000000320008000000320a60034502010000002e00
10000000fb0280fe0000000000009001010000020002001053796d626f6c000204000000
2d01020004000000f001030008000000320a00039a09010000006e0008000000320a0003
0400010000006e000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000
070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01030004000000
f0010200030000000000.
Середньогеометрична частота визначається за формулою:
fсер
г=picscalex1000100090000030c01000004001700000000000500000009020000000004
00000002010100050000000102ffffff00040000002e0118000500000031020100000005
0000000b0200000000050000000c02800200041200000026060f001a00ffffffff000010
000000c0ffffffb5ffffffc0030000350200000b00000026060f000c004d617468547970
650000600009000000fa02000010000000000000002200040000002d0100000500000014
029f0148000500000013028301790009000000fa02000020000000000000002200040000
002d0101000500000014028b0179000500000013023002c000040000002d010000050000
0014023002c80005000000130253002601050000001402530026010500000013025300a7
0317000000fb0220ff0000000000009001000000cc0402001054696d6573204e65772052
6f6d616e2043797200cc87040000002d01020008000000320a2002eb0201000000ed0008
000000320a2002d20101000000e20017000000fb0280fe0000000000009001000000cc04
02001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cc87040000002d010300040000
00f001020008000000320ac0014f0201000000660008000000320ac00136010100000066
000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc
02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01020004000000f0010300030000
000000,
де fв, fн – верхня та нижня межі частотної смуги.
У таблицях приведені нормативні значення для локальної та загальної
вібрацій відповідно.
Гранично допустимі рівні локальної вібрації
Середньогеометричні частоти октавних смуг, Гц Гранично допустимі рівні
по осях Xл, Yл, Zл віброшвидкість віброприскорення н, м/с х 10-2 Lн,дБ
a, м/с2 La ,дБ 8 2.,8 115 1,4 73 16 1,4 109 1,4 73 31,5 1,4 109 2,7 79
63 1,4 109 5,4 85 125 1,4 109 10,7 91 250 1,4 109 21,3 97 500 1,4 109
42,5 103 1000 1,4 109 85,0 109 Коректований, еквівалентний коректований
рівень 2,0 112 2,0 76
Гранично допустимі рівні загальної вібрації категорії 3 (технологічна
типу “в”)
Середньогеометричні частоти смуг, Гц Гранично допустимі рівні по осях
X3, Y3, Z3 віброприскорення віброшвидкості a, м/с2 La ,дБ н, м/с х 10-2
Lн,дБ 1/3 окт. 1/1 окт. 1/3 окт. 1/1 окт. 1/3 окт. 1/1 окт. 1/3 окт. 1/1
окт. 1,6 0,0125 32 0,13 88 2,0 0,0112 0,02 31 36 0,089 0,18 85 91 2,5
0,01 30 0,063 82 3,15 0,009 29 0,0445 79 4,0 0,008 0,014 28 33 0,032
0,063 76 82 5,0 0,008 28 0,025 74 6,3 0,008 28 0,02 72 8,0 0,008 0,014
28 33 0,016 0,032 70 76 10,0 0,01 30 0,016 70 12,5 0,0125 32 0,016 70
16,0 0,016 0,028 34 39 0,016 0,028 70 75 20,0 0,0196 36 0,016 70 25,0
0,025 38 0,016 70 31,5 0,0315 0,056 40 45 0,016 0,028 70 75 40,0 0,04 42
0,016 70 50,0 0,05 44 0,016 70 63,0 0,063 0,112 46 51 0,016 0,028 70 75
80,0 0,08 48 0,016 70 Коректовані еквівалентні коректовані рівні 0,014
33 0,028 75
Параметром, що нормується, при інтегральній оцінці за спектром частот є
коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення (V), або їх
логарифмічні рівні (L), які вимірюються за допомогою коректуючих
фільтрів або обчислюються.
Коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення визначається за
формулою:
picscalex100010009000003190200000400170000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c004a00e1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa2ffffff600e0000620400000b00000026060f000c004d61746854797065
0000f00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
fb026605050000001302df02970509000000fa0200002000000000000000220004000000
2d010100050000001402e70297050500000013026304de05040000002d01000005000000
14026304e605050000001302660044060500000014026600440605000000130266004e0e
10000000fb02c0fd0000000000009001000000020002001053796d626f6c000204000000
2d01020008000000320a38035b0601000000e50010000000fb0280fe0000000000009001
000000020002001053796d626f6c0002040000002d01030004000000f001020008000000
320ae0022c04010000003d0017000000fb0220ff0000000000009001010000cc04020010
54696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d01020004000000f001
030008000000320a5801e706010000006e0008000000320a5104fc060100000069000800
0000320a4003890c01000000690008000000320a4003d70202000000eae209000000320a
40034e0103000000f1e5f00017000000fb0280fe0000000000009001010000cc04020010
54696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d01030004000000f001
020008000000320ae002150001000000550017000000fb0220ff00000000000090010000
00cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d010200
04000000f001030008000000320a34029d0d01000000320008000000320a40038f090100
0000690008000000320a40039102010000002e0017000000fb0280fe0000000000009001
000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d01
030004000000f001020008000000320ae002050d01000000290008000000320ae002f90a
02000000204b17000000fb0280fe0000000000009001000000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e204379720000de040000002d01020004000000f001030008000000
320ae002480a01000000f50017000000fb0280fe0000000000009001000000cc04020010
54696d6573204e657720526f6d616e2043797200ccde040000002d01030004000000f001
020008000000320ae002f10901000000200008000000320ae00210080200000028560a00
000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc020000
00cc0102022253797374656d00cc040000002d01020004000000f0010300030000000000
,
де Vi – середнє квадратичне значення віброшвидкості або віброприскорення
в i-й частотній смузі;
n – кількість частотних смуг (1/3 або 1/1 октавних) у частотному
діапазоні, що нормується;
Ki – ваговий коефіцієнт для i-ї частотної смуги відповідно до абсолютних
значень віброшвидкості та віброприскорення локальної та загальної
вібрації.
Значення вагових коефіцієнтів (Ki, Lki, дБ) для локальної вібрації
Середньогеометричні частоти смуг, Гц Зазначення вагових коефіцієнтів для
віброприскорення для віброшвидкості Zл, Xл, Yл Ki Lki Ki Lki 8 1,0 0 0,5
-6 16 1,0 0 1,0 0 31,5 0,5 -6 1,0 0 63 0,25 -12 1,0 0 125 0,125 -18 1,0
0 250 0,063 -24 1,0 0 500 0,0315 -30 1,0 0 1000 0,016 -36 1,0 0
При дії непостійної вібрації (крім імпульсної) параметром, що
нормується, є вібраційне навантаження (еквівалентний коректований
рівень, доза вібрації,D), одержане робітником протягом зміни та
зафіксоване спеціальним приладом або обчислене для кожного напрямку дії
вібрації (X, Y, Z) за формулою:
picscalex100010009000003540100000200170000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02e00360081200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc0ffffff20080000a00300000b00000026060f000c004d61746854797065
0000b00017000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e65
7720526f6d616e2043797200cca3040000002d01000008000000320a8002e80602000000
647408000000320a8002dd0501000000740017000000fb0220ff00000000000090010100
00cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cca3040000002d010100
04000000f001000008000000320aea00ef0201000000740017000000fb0280fe00000000
00009001000000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200cca30400
00002d01000004000000f001010008000000320a8002600601000000290008000000320a
8002550501000000280008000000320a8002830301000000560008000000320a80024000
01000000440017000000fb0220ff0000000000009001000000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e2043797200cca3040000002d01010004000000f001000008000000
320ad401b40401000000320008000000320a8603dd0201000000300010000000fb0280fe
0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01000004000000
f001010008000000320a8002df0201000000f20008000000320a8002ad01010000003d00
0a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc02
000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f001000003000000
0000
або
Lкор.екв. = Lкор + 10 Lg (t/tзм)
де V(t) – коректоване по частоті значення вібраційного параметра у
момент часу t, мс-2 або мс-1;
t – час дії вібрації, година;
tзм – тривалість зміни, годин.
Еквівалентний коректований рівень віброшвидкості або віброприскорення
розраховується шляхом енергетичного додавання рівнів з урахуванням
тривалості дії кожного з них.
При дії імпульсної вібрації з піковим рівнем віброприскорення від 120 до
160 дБ, параметром, що нормується, є кількість вібраційних імпульсів за
зміну (годину), в залежності від тривалості імпульсу.
Нормативні значення вібрації встановлені згідно з ДСН 3.3.6.039-99 при
її дії на протязі робочого часу 480 хвилин (8 год). При впливі вібрації,
яка перевищує встановлені нормативи, тривалість її дії на людину потягом
робочої зміни зменшують згідно даних, які приведені в таблиці.
Таблиця
Допустимий сумарний час дії локальної вібрації в залежності від
перевищення її гранично допустимого рівня
Перевищення гранично допустимого рівня вібрації, дБ Допустимий сумарний
час дії вібрації за зміну, хв. Перевищення гранично допустимого рівня
вібрації, дБ Допустимий сумарний час дії вібрації за зміну, хв. 1 384 7
95 2 302 8 76 3 240 9 60 4 191 10 48 5 151 11 38 6 120 12 30
Нормування електромагнітних випромінювань
Електромагнітне поле представляє особливу форму матерії. Будь-яка
електрична заряджена частка оточена електромагнітним полем, що складає з
нею єдине ціле. Але електромагнітне поле може існувати й у відділеному
від заряджених часток вигляді, як випромінювання фотонів , що рухаються
зі швидкістю, близької до 3*108 м/с, або випромінювання у вигляді
електромагнітного поля (електромагнітних хвиль).
Електромагнітне поле (електромагнітне випромінювання) характеризується
векторами напруженості електричного Е (В/м) і магнітного Н(А/м) полів,
що характеризують силові властивості ЕМП. При поширенні в провідному
середовищі вони зв’язані співвідношенням:
Е=Нpicscalex100010009000003e70000000400170000000000050000000902000000000
400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000
50000000b0200000000050000000c026004c0031200000026060f001a00ffffffff00001
0000000c0ffffffa5ffffff80030000050400000b00000026060f000c004d61746854797
0650000d00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001
4026002440105000000130260024203050000001402bd024800050000001302a10279000
9000000fa02000020000000000000002200040000002d010100050000001402a90279000
50000001302ff03c000040000002d010000050000001402ff03c80005000000130263002
601050000001402630026010500000013026300620317000000fb0280fe0000000000009
001000000a10402001054696d6573204e657720526f6d616e2043797200a181040000002
d01020008000000320aea03d80101000000f30008000000320ad001560102000000f9ec0
a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021400090000000000bc020
00000cc0102022253797374656d00cc040000002d01030004000000f0010200030000000
000 е-kr, В/м,
де щ – кругова частота електромагнітних коливань, с-1 ;
м – магнітна проникність середовища, Г/м;
у – електрична провідність середовища, (Ом .м)-1 ;
k – коефіцієнт загасання;
r – відстань до розглянутої точки, м.
В електромагнітній хвилі вектори Е и Н завжди взаємно перпендикулярні. У
вакуумі і повітрі Е = 377 Н. Довжина хвилі
picscalex100010009000003880000000200120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c00160011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff20010000860100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000300010000000fb0280fe0000000000009001010000020002001053796d626f6c0002
040000002d01000008000000320a60013400010000006c000a00000026060f000a00ffff
ffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374
656d00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000, частота коливань f
і швидкість поширення електромагнітних хвиль у повітрі с зв’язані
співвідношенням
picscalex100010009000003d50000000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02000240041200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff00040000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000500015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e00007f040000002d01000008000000320a60014c030100000066000800
0000320a6001340001000000630010000000fb0280fe0000000000009001010000020002
001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000320a60017a02
010000006c0010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c
0002040000002d01000004000000f001010008000000320a60014801010000003d000a00
000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc020000
00cc0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000
. Наприклад, для промислової частоти f = 50 Гц довжина хвилі
picscalex100010009000003880000000200120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c00160011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff20010000860100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000300010000000fb0280fe0000000000009001010000020002001053796d626f6c0002
040000002d01000008000000320a60013400010000006c000a00000026060f000a00ffff
ffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374
656d00cc040000002d01010004000000f0010000030000000000 = 3*108/50 = 6000
км, а для ультракоротких частот f = 3*108 Гц довжина хвилі дорівнює 1 м.
Спектр електромагнітних випромінювань відповідно до прийнятї на практиці
назви хвиль, діапазону частот і довжин хвиль представлений у таблиці
Таблиця Характеристика спектру електромагнітних випромінювань
Назва діапазону частотНомер діапазонуДіапазон частотДіапазон довжин
хвильНазва діапазону довжин хвилі
Дуже низькі частоти, ДНЧ 1
2
3
40,003…0,3 Гц
0,3…3,0 Гц
3…300 Гц
300 Гц…30 кГц107…106 км 106…104 км
104…102 км
102…10 кмІнфра низькі
Дуже низькі
Промислові
Звукові Низькі частоти, НЧ530…300 кГц10…1 кмДовгіСередні частоти,
СЧ6300кгц…3МГц1 км…100 мСередніВисокі частоти, ВЧ73…30 МГц100…10
мКороткі Дуже високі частоти, ДВЧ830…300 МГц10…1
мМетровіУльтрависокі частоти, УВЧ 9300Мгц…3ГГц100…10 смДециметрові
Надвисокі частоти, НВЧ103…30 ГГц10…1 смСантиметрові Надзвичайно
високі частоти, НЗВЧ1130…300 ГГц10…1 ммМіліметрові
Біля джерела ЕМВ виділяють ближню зону, чи зону індукції, що знаходиться
на відстані
picscalex100010009000003220100000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c001600a1200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff200a0000860100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000300015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000094040000002d01000008000000320a60015e090100000036000800
0000320a6001b608010000002f0008000000320a6001480401000000320008000000320a
60019a03010000002f0010000000fb0280fe000000000000900101000002000200105379
6d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000320a6001900701000000
6c0008000000320a6001f00401000000700008000000320a60017402010000006c001000
0000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01
000004000000f001010008000000320a60015e0601000000bb0008000000320a60014201
01000000a30015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e000094040000002d01010004000000f001000008000000320a6001
3a000100000072000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000
070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01000004000000
f0010100030000000000, і далеку зону, чи зону випромінювання, для якої
picscalex100010009000003fa0000000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02c00140051200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffc6ffffff00050000860100000b00000026060f000c004d61746854797065
0000300015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e0000b5040000002d01000008000000320a600146040100000036000800
0000320a60019e03010000002f0010000000fb0280fe0000000000009001010000020002
001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000320a60017802
010000006c0010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c
0002040000002d01000004000000f001010008000000320a60014701010000003e001500
0000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d61
6e0000b5040000002d01010004000000f001000008000000320a60013a00010000007200
0a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02
000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01000004000000f001010003000000
0000. У діапазоні від низьких частот до короткохвильових випромінювань
частотою 102EГДР=51021800250010-10t3HГДР=picscalex1000100090000034b0100000400110
000000000050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff000400000
02e01180005000000310201000000050000000b0200000000050000000c02200240070e0
0000026060f001200ffffffff000008000000c0ffbcff0007dc010b00000026060f000c0
04d617468547970650000300008000000fa0200001000000000000000040000002d01000
005000000140262016e0505000000130246019f0508000000fa020000200000000000000
0040000002d0101000500000014024e019f05050000001302d001e605040000002d01000
0050000001402d001ee050500000013024c004c060500000014024c004c0605000000130
24c00f60611000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c0
0e0ae040000002d01020009000000320ac0014000010000003700c9000a000000320ac00
1fa01020000003130c900c90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000
054696d6573444c000000040000002d01030004000000f001020009000000320a1401930
3010000003300750009000000320a23015f05010000003500750010000000fb0280fe000
0000000009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d01020004000000f00
1030009000000320ac0015a0101000000d700600009000000320ac0019f0401000000d70
0600011000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c00000
0040000002d01030004000000f001020009000000320ac001520601000000740069000a0
0000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc02000
000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f001030003000000000
03t102EГДР=picscalex1000100090000035b01000004001100000000000500000009020
00000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e0118000500000031020
1000000050000000b0200000000050000000c026002a0070e00000026060f001200fffff
fff000008000000c0ffbcff60071c020b00000026060f000c004d6174685479706500005
00008000000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014026201d6050
500000013024601070608000000fa0200002000000000000000040000002d01010005000
00014024e010706050000001302d0014e06040000002d010000050000001402d00156060
500000013024c00b4060500000014024c00b4060500000013024c005e0711000000fb028
0fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c006470040000002d0102000
9000000320ac0013300010000003500c9000a000000320ac001e801020000003130c900c
90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000054696d6573444c0002000
40000002d01030004000000f001020009000000320a14018103010000003300750010000
000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d010
20004000000f001030009000000320ac001480101000000d700600011000000fb0280fe0
000000000009001000000000002000054696d6573444c000200040000002d01030004000
000f001020009000000320ac001a704010000002f00ac0011000000fb0280fe000000000
0009001010000000002000054696d6573444c006470040000002d01020004000000f0010
30009000000320ac001ba0601000000740069000a00000026060f000a00ffffffff01000
000000010000000fb021000080000000000bc02000000000102022253797374656d00060
40000002d01030004000000f0010200030000000000t>102EГДР=510225010510-10t10-
1HГДР=picscalex100010009000003760100000400110000000000050000000902000000
000400000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000
00050000000b0200000000050000000c02200260080e00000026060f001200ffffffff00
0008000000c0ffbcff2008dc010b00000026060f000c004d617468547970650000300008
000000fa0200001000000000000000040000002d01000005000000140262018b06050000
0013024601bc0608000000fa0200002000000000000000040000002d0101000500000014
024e01bc06050000001302d0010307040000002d010000050000001402d0010b07050000
0013024c0069070500000014024c0069070500000013024c00130811000000fb0280fe00
00000000009001000000000002000054696d6573444c000000040000002d010200090000
00320ac0013400010000003200c90009000000320ac0014a01010000003500c9000a0000
00320ac0010903020000003130c900c90011000000fb0220ff0000000000009001000000
000002000054696d6573444c00e0ae040000002d01030004000000f00102000900000032
0a1401a404010000003300750009000000320a22017c06010000003500750011000000fb
0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c000000040000002d0102
0004000000f001030009000000320ac001ec00010000002e00690010000000fb0280fe00
00000000009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d01030004000000f0
01020009000000320ac001640201000000d700600009000000320ac001b70501000000d7
00600011000000fb0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c0000
00040000002d01020004000000f001030009000000320ac0016f0701000000740069000a
00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200
0000000102022253797374656d0006040000002d01030004000000f00102000300000000
0010-1t1HГДР=picscalex10001000900000342010000040011000000000005000000090
2000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e01180005000000310
201000000050000000b0200000000050000000c02200240070e00000026060f001200fff
fffff000008000000c0ffbcff0007dc010b00000026060f000c004d61746854797065000
0300008000000fa0200001000000000000000040000002d01000005000000140262015c0
505000000130246018d0508000000fa0200002000000000000000040000002d010100050
0000014024e018d05050000001302d001d405040000002d010000050000001402d001dc0
50500000013024c003a060500000014024c003a060500000013024c00e40611000000fb0
280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c00e0ae040000002d01020
009000000320ac0013300010000003500c9000a000000320ac001e801020000003130c90
0c90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000054696d6573444c00000
0040000002d01030004000000f001020009000000320a140181030100000033007500100
00000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0000040000002d0
1020004000000f001030009000000320ac001480101000000d700600009000000320ac00
18d0401000000d700600011000000fb0280fe00000000000090010100000000020000546
96d6573444c000000040000002d01030004000000f001020009000000320ac0014006010
00000740069000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000080
000000000bc02000000000102022253797374656d0006040000002d01020004000000f00
103000300000000001t102EГДР=picscalex1000100090000035b0100000400110000000
000050000000902000000000400000002010100050000000102ffffff00040000002e011
80005000000310201000000050000000b0200000000050000000c026002a0070e0000002
6060f001200ffffffff000008000000c0ffbcff60071c020b00000026060f000c004d617
468547970650000500008000000fa0200001000000000000000040000002d01000005000
00014026201d6050500000013024601070608000000fa020000200000000000000004000
0002d0101000500000014024e010706050000001302d0014e06040000002d01000005000
0001402d00156060500000013024c00b4060500000014024c00b4060500000013024c005
e0711000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c00e0ae0
40000002d01020009000000320ac0013300010000003500c9000a000000320ac001e8010
20000003130c900c90011000000fb0220ff0000000000009001000000000002000054696
d6573444c000000040000002d01030004000000f001020009000000320a1401810301000
0003300750010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0
000040000002d01020004000000f001030009000000320ac001480101000000d70060001
1000000fb0280fe0000000000009001000000000002000054696d6573444c00000004000
0002d01030004000000f001020009000000320ac001a704010000002f00ac0011000000f
b0280fe0000000000009001010000000002000054696d6573444c00e0ae040000002d010
20004000000f001030009000000320ac001ba0601000000740069000a00000026060f000
a00ffffffff01000000000010000000fb021000080000000000bc0200000000010202225
3797374656d0006040000002d01030004000000f0010200030000000000t>102EГДР=510
2
Примітка. Діаметр обмежуючої апертури 1,110-3 м.
Вимоги безпеки при роботі з ОКГ
Крім дії лазерного променю (прямого, дзеркально та дифузно відбитого)
експлуатація ОКГ супроводжується комплексом інших шкідливих та
небезпечних факторів:
1 – висока напруга зарядних пристроїв, що живлять батарею конденсаторів
великої ємності;
2 – забруднення повітряного середовища хімічними речовинами, що
утворюються при накачуванні (озон, оксид азоту) та при випаровуванні
матеріалу мішені (оксид вуглецю, оксиди металів, і ін.);
3 – УФ випромінювання імпульсних ламп і газорозрядних трубок (супутнє
випромінювання);
4 – світлове випромінювання при роботі ламп накачування;
5 – рентгенівське випромінювання (супутнє вторинне);
6 – утворення часток високих енергій при опроміненні мішені ЛВ;
7 – іонізуюче випромінювання, використовуване для накачування;
8 – ЭМП, що утворюються при роботі генераторів ВЧ, УВЧ;
9 – шуми при роботі механічних затворів, насосів, шум ударних хвиль;
10 – токсичні рідини (робоче тіло в рідинних ОКГ), наприклад, оксиди
хлору, фосфору та ін.
Таким чином експлуатація лазерів потребує впровадження комплексу
різноманітних захисних заходів.
Діюче ОКГ слід розміщати в окремих, спеціально виділених приміщеннях,
які не повинні мати дзеркальних поверхонь. Поверхні приміщень повинні
мати коефіцієнт відбивання не більш 0,4. Стіни, стеля і підлога повинні
мати матову поверхню. У приміщенні повинна бути висока освітленість (КЕО
1.5%, Езаг150 лк). Приміщення повинне обладнуватись загальнообмінною
вентиляцією і місцевими відсмоктувачами. Забороняється проводити
орієнтацію променю на вікна та двері. Строго обмежується доступ осіб до
ОКГ. Установлюються попереджувальні знаки і система сигналізації про
роботу ОКГ. По можливості доцільно екранувати промінь (поміщувати у
світлонепроникному екрані). Застосовують різні типи екранів для
запобігання виходу променя (металеві, пластмасові). Вивішують знаки
безпечної (небезпечної) зони (ГОСТ 12.4.026-76) . Для запобігання
ураження органів зору застосовують спеціальні окуляри зі
світлофільтрами. Як матеріали для протилазерних окулярів використовують:
1 – поглинаючі стекла і пластмаси;
2- відбиваючі діелектричні тонкоплівочні, що відбивають 90-95% падаючої
світлової енергії (оксиди титану та ін.);
3- комбіновані, що складаються з поглинаючих і відбиваючих матеріалів.
Важливі характеристики фільтрів: висока вибірковість положення і
відбивання, а також значна термостійкість. У цьому плані найкращі
показники у багатошарових фільтрів. Для багатошарових фільтрів граничне
значення пробою може досягати 1015 Вт/м2. Для кожної довжини хвилі
підбираються окуляри з відповідними характеристиками. Наприклад, окуляри
типу C3С-22 (максимальна ефективність у діапазоні =0.69-1.6 нм). Поряд
із захисними окулярами в лабораторіях з використання ОКГ необхідно
виключити попадання лазерного випромінювання на відкриті ділянки шкіри.
При щільності 50 Дж/см2 у людини спостерігаються значні необоротні
ушкодження відкритої шкіри. Для захисту шкіри застосовують фетровий
одяг, шкіряні рукавички.
Для зменшення щільності відбитої (дифузійної) енергії необхідно
підбирати колір фарбування стін. Так, темносиня олійна фарба відбиває
тільки 16% хвиль довжиною 1,06 мкм і 12% хвиль 0,69 мкм. Низьке відбиття
для хвиль довжиною 0,69 мкм має темно-зелене фарбування (15%). Для
створення екрануючих штор рекомендують чорні щільні тканини.
Нормування іонізуючих випромінювань.
Допустимі рівні іонізуючого випромінювання регламентуються „Нормами
радіаційної безпеки України НРБУ- 97”, якій є основним документом, що
встановлює радіаційно-гігієнічних регламентів для забезпечення прийнятих
рівнів опромінення як для окремої людини, так і суспільства взагалі.
НРБУ-97 поширюються на ситуації опромінення людини джерелами іонізуючого
випромінювання в умовах:
нормальної експлуатації індустріальних джерел іонізуючого випромінювання
;
медичної практики;
радіаційних аварій;
опромінення техногенно-підсиленими джерелами природного походження.
Згідно з цими нормативними документами опромінюванні особи поділяються
на наступні категорії:
А — персонал — особи, котрі постійно або тимчасово працюють з джерелами
іонізуючого випромінювання;
Б — обмежена частина населення — особи, що не працюють безпосередньо з
джерелами випромінювань, але за умовами проживання або розташування
робочих місць можуть підлягати опроміненню;
В — населення області, країни.
НРБУ-97 включають деякі регламентовані величини: ліміт дози, похідні
рівні, контрольні рівні, рекомендовані рівні та ін. Для контролю за
практичною діяльністю, а також підтримання радіаційного стану
навколишнього середовища найбільш значимої є ліміт ефективної дози
опромінення за рік (мЗв*рік-1). Також встановлюють ліміт річної
еквівалентної дози зовнішнього опромінювання окремих органів і тканин.
З метою зниження рівнів опромінювання населення Міністерство охорони
здоров’я України запроваджує рекомендовані рівні медичного
опромінювання. При проведенні профілактичного обстеження населення річна
ефективна доза не повинна перевищувати 1 мЗв. НРБУ-97 також регламентує
ефективну питому активність природних радіонуклідів у будівельних
матеріалах (по зваженої сумі активності радію-226, торію-232 і
калію-40). Наприклад, коли активність в будівельних матеріалах та
мінеральної сировині нижче або дорівнює 370 Бк·кг-1, то вони могуть
використовуватися для усіх видів будівництва без обмежень . У всередині
приміщень з постійним перебуванням людей потужність поглиненої в повітрі
дози (ППД) гамма-випромінювання не повинна перевищувати 30 мкР·год-1.
Ліміти дози опромінювання(мЗв*рік-1).
Категорія осіб, які зазнають опромінювання АБВЛДЕ (ліміт ефективної
дози)20 *21Ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінювання:- ЛДlens
(для кришталика ока)1501515- ЛДskin (для шкіри)5005050- ЛДextrim (для
кистей та стіп)50050-
*- в середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв за
окремий рік.
Розділ 2. Тема 2.6. Тема 2.7. Тема 2.8.
Лекція 5. Тема 2.6 – Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення
підприємств, до виробничих і допоміжних приміщень. Атестація робочих
місць за умовами праці
Вимоги до розташування промислового майданчика підприємства, споруд та
будівель на промисловому майданчику, до виробничих, допоміжних та
санітарно-гігієнічних приміщень. Вимоги до приміщень, де
використовуються особливо шкідливі речовини.
Аналіз та профілактика професійних захворювань в галузі.
Оцінка умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності
санітарно-гігієнічним вимогам.
Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та
небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості
виробничого процесу.
Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).
Завдання на СРС: Санітарно-захисні зони для небезпечних підприємств.
Гранично допустимі викиди в навколишнє середовище, заходи по обмеженню
викидів.
Атестація робочих місць за умовами праці. Класи умов праці: 1 –
оптимальні; 2 – допустимі; 3 – шкідливі; 4 – небезпечні (екстремальні).
Відшкодування працівникам шкоди за невідповідність умов праці.
Загальні санітарно-гігієнічні вимоги для промислових підприємств та
виробничих приміщень.
Розміщення території підприємства. Згідно вимог СН 245-71 (“Санитарные
нормы проектирования промышленных предприятий”) та ДСН 173-96 (“Державні
санітарні правила планування та забудови населених пунктів”) промислові
підприємства розміщують на території населених пунктів у спеціально
виділених промислових районах або за межами населених пунктів на деякій
відстані від них (в залежності від викиду шкідливих речовин).
Планування території підприємств. Генеральні плани промислових
підприємств розробляються у відповідності до санітарно-гігієнічних вимог
та вимог безпеки праці і пожежної безпеки. При цьому враховуються такі
чинники як природне провітрювання та освітлення. Площадка промислового
підприємства повинна мати відносно рівну поверхню і нахил до 0,002% для
стоку поверхневих вод.
За функціональним призначенням площадка підприємства розділяється на
зони: перед заводську (за межами огорожі чи умовної межі підприємства),
виробничу, підсобну і складську.
Забудова промислової площадки може бути суцільною або окремо розміщеними
будівлями, одно – або багатоповерховими. Забороняється суцільна забудова
із замкненим внутрішнім двором, бо в цьому випадку погіршується
провітрювання та натуральне освітлення будівель.
Санітарні розриви між будівлями, що освітлюються через віконні прорізи,
приймаються не менше найбільшої висоти до верху карнизу будівель, що
розміщені напроти.
Виробничі та складські приміщення можуть мати будь-яку форму та розміри,
зумовлені виробничими вимогами, але, виходячи з санітарно-гігієнічних
умов (освітлення, вентиляція), найбільш доцільні будівлі, що мають форму
прямокутника. Конструкція виробничих будівель, число поверхів та площа
обумовлюються технологічними процесами, категорією
вибухопожежонебезпеки, наявністю шкідливих та небезпечних факторів.
Центральних вхід на територію підприємства слід передбачати з боку
основного підходу чи під’їзду працівників. Територія підприємства
повинна мати впорядковані пішохідні доріжки (тротуари) від центрального
та додаткових прохідних пунктів до всіх будівель і споруд. До будівель і
споруд по усій їх довжині має передбачатись під’їзд пожежних
автомобілів. До будівель передбачається підвід мереж електроенергії,
водопостачання та каналізації.
Територія підприємства має бути озеленена, площа цих ділянок повинна
складати не менше 10% площі підприємства.
Вимоги до виробничих приміщень. Вибір типу приміщення визначається
технологічним процесом та можливістю боротьби з шумом, вібрацією і
забрудненням повітря. Виробничі приміщення відповідно до вимог чинних
нормативів мають бути забезпечені достатнім природним освітленням.
Обов’язковим є являється також улаштування ефективної за екологічними і
санітарно-гігієнічними показниками вентиляції.
Висота виробничих приміщень повинна бути не менше 3,2 м, а об’єм і площа
– 15 м3 та 4,5 м2 відповідно на кожного працівника (для користувачів
комп’ютерів на одного працюючого повинно бути не менше: площі – 6 м2 і
об’єму – 20 м3).
Приміщення чи дільниці виробництв з надлишками тепла , а також зі
значними виділеннями шкідливих газів, пару чи пилу слід, як правило,
розміщувати біля зовнішніх стін будівель, а у багатоповерхових будівлях
– на верхніх поверхах.
Підлога на робочих місцях має бути рівною, теплою, щільною та стійкою до
ударів, мати неслизьку та зручну для очистки поверхню; бути стійкою до
дії хімічних речовин і не вбирати їх.
Стіни виробничих та побутових приміщень мають відповідати вимогам шумо-
і теплозахисту; легкому піддаватись прибиранню та миттю; мати покриття,
що виключає можливість поглинення чи осадження отруйних речовин
(керамічна плитка, олійна фарба).
Приміщення, де розміщені виробництва з виділенням шкідливих та
агресивних речовин (кислоти, луги, ртуть, бензол, сполуки свинцю та
ін.), повинні мати стіни, стелю та конструкції, виконані і оздоблені
так, щоб попереджувалась сорбція (осідання) цих речовин та
забезпечувалась можливість очищення та миття цих поверхонь.
У приміщеннях з великим виділенням пилу (шліфування, заточка тощо) слід
передбачити прибирання за допомогою пилососів чи гідрозмивання.
Колір інтер’єрів приміщень має відповідати вимогам технічної естетики.
Вимоги до допоміжних приміщень та будівель. До допоміжних відносяться
приміщення та будівлі адміністративні, санітарно-побутові, громадського
харчування, охорони здоров’я, культурного обслуговування,
конструкторських бюро, для учбових занять та громадських організацій.
Допоміжні приміщення різного призначення слід розміщувати в одній
будівлі з виробничими приміщеннями або прибудовах до них у місцях з
найменшим впливом шкідливих факторів, а якщо таке розміщення неможливе,
то їх можна розміщувати і в окремих будівлях.
Висота поверхів окремих будівель, прибудов чи вбудов має бути не меншою
3,3 м, висота від підлоги до низу перекрить – 2,2 м, а у місцях
нерегулярного переходу людей – 1,8 м. Висота допоміжних приміщень, що
розміщені у виробничих будівлях, має бути не меншою 2,4 м.
Площа допоміжних приміщень має бути не меншою ніж 4м2 на одне робоче
місце у кімнаті управлінь і 6 м2 – у конструкторських бюро ; 0,9 м2 на
одне місце в залі нарад; 0,27 м2 на одного співробітника у вестибулях та
гардеробних.
До групи санітарно-побутових приміщень входять: гардеробні, душові,
туалети, кімнати для вмивання та паління, приміщення для знешкодження,
сушіння та знепилювання робочого одягу, приміщення для особистої гігієни
жінок та годування немовлят, приміщення для обігрівання працівників. У
санітарно-побутових приміщеннях підлоги мають бути вологостійкими, з
неслизькою поверхнею, світлих тонів, стіни та перегородки – облицьовані
вологостійким, світлих тонів матеріалами на висоту 1,8 м.
В гардеробних приміщеннях для зберігання одягу мають бути шафи
розмірами: висота 1650 мм, ширина 250…400 мм, глибина 300 мм. Кількість
шаф має відповідати спискові кількості працівників.
Оцінка умов праці за шкідливими факторами та оцінка їх відповідності
санітарно-гігієнічним вимогам. Аналіз та профілактика професійних
захворювань в галузі.
Профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності:
технічні – удосконалення технологічного устаткування, сертифікація та
стандартизація обладнання і технологічних процесів, огородження
небезпечних зон, теплоізоляція, контрольно-вимірювальні пристрої та
пристрої безпеки, розташування виробничого обладнання; засоби
індивідуального захисту; організаційні – навчання працівників з питань
охорони праці, державний нагляд і громадський контроль за дотриманням
вимог з охорони праці, стимулювання охорони праці, забезпечення
працюючих засобами індивідуального захисту.
З метою комплексної оцінки умов праці – з урахуванням фізіологічних і
гігієнічних умов праці, Київським інститутом медицини праці розроблена і
затверджена і затверджена наказом Міністра охорони здоров’я України №382
від 31 грудня 1997 р. гігієнічна класифікація заснована на принципі
диференціації умов праці залежно від фактично діючих рівнів факторів
виробничого середовища і трудового процесу порівняно з санітарними
нормами, правилами, гігієнічними нормативами, а також можливим впливом
їх на стан здоров’я працюючих.
Вона призначена для: гігієнічної оцінки існуючих умов та характеру праці
на робочих місцях; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих
об’єктів; санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих
підприємств; встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих
заходів; розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;
створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району,
міста, регіону, країни.
Гігієнічна класифікація умов праці
Основні поняття, що застосовуються в Гігієнічній класифікації:
Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища та трудового
процесу, які впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі її
професійної діяльності.
Шкідливий виробничий фактор чинник трудового процесу та виробничого
середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може
призвести до погіршення здоров’я.
Небезпечний виробничий фактор чинник трудового процесу та виробничого
середовища, вплив якого на організм людини в певних умовах може
призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров’я.
Важкість (тяжкість) праці характеристика трудової діяльності людини,
яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає
фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.
Напруженість праці характеристика трудового процесу, що відображає
переважне навантаження на центральну нервову систему.
Безпечні умови праці умови праці, за яких вплив шкідливих і небезпечних
виробничих факторів на працюючих виключений або їх рівні не перевищують
гігієнічні нормативи.
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці
розподіляються на 4 класи:
1 клас оптимальні умови праці такі умови, при яких зберігається не
лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримання
високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи
виробничих факторів встановлені для мікрокліматичних параметрів і
факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно
приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого
середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.
2 клас допустимі умови праці характеризуються такими рівнями факторів
виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують
встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни
функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого
відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого
впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство в найближчому та
віддаленому періоді.
3 клас шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих
виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити
несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.
4 клас небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються
такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом
робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких
форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.
Відповідно до приведеного вище клас праці визначається тим чинником
виробничого середовища, напруженості або тяжкості праці, який має
найбільше відхилення від нормативних вимог.
Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та
змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:
1 ступінь умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від
гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни,
що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють
зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
2 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів
виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі
функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання
захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти
загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології.
3 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих
факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до
зниження працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій
професійних захворювань.
4 ступінь умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів
виробничого середовища, які здатні призводити до розвитку виражених форм
захворювань, значного зростання хронічної патології та рівнів
захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.
Реальні умови праці мають виключати передумови для виникнення травм та
професійних захворювань.
Згідно діючого законодавства забезпечення санітарного благополуччя
досягається такими основними заходами:
· гігієнічною регламентацією та контролем (моніторингом) усіх шкідливих
і небезпечних факторів навколишнього та виробничного середовища;
· державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних
регламентів, інвестиційних програм та діючих об’єктів;
· включенням вимог безпеки щодо здоров’я та життя людини в державні
стандарти та нормативно-технічну документацію усіх сфер діяльності
суспільства;
· ліцензуванням видів діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою
для здоров’я людей;
· пред’явленням відповідних гігієнічних вимог до проектування, забудови
, та експлуатації будівель, споруд, приміщень, територій, розробкою та
впровадженням нових технологій і обладнання ;
· контролем та аналізом стану здоров’я населення та робітників;
· профілактичними санітарно лікувальними заходами;
· запровадженням санкцій до відповідальних осіб за порушення
санітарно-гігієнічних вимог.
Тема 2.7 – Основні причини, що породжують небезпеку виробничого
обладнання і технологічних процесів та загальні вимоги безпеки
Вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.
Безпечність виробничого обладнання при монтажі, демонтажі,
транспортуванні, експлуатації.
Безпечність технологічного процесу, як сума безпечності технологічного
обладнання, використовуваних сировини та матеріалів, безпечності
технологічних схем і операцій, безпечності організації технологічного
процесу.
Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах.
Профілактичні заходи щодо запобігання травматизму. Усунення
безпосереднього контакту працюючих з небезпечними технологічними
чинниками, удосконалення технологічних процесів з метою вилучення або
зменшення параметрів шкідливих і небезпечних чинників, комплексна
механізація, автоматизація та дистанційне управління технологічними
процесами, контроль технологічних параметрів, вилучення та знешкодження
відходів, безпечне взаємне розташування обладнання,
вибухопожежобезпечність, організація робочих місць з урахуванням вимог
безпеки та ергономіки.
Засоби колективного та індивідуального захисту працівників. Класифікація
засобів індивідуального захисту.
Література: осн. Л-5 (Розділ 2.).
Завдання на СРС: Вимоги до систем управління, захисних і сигнальних
пристроїв, що входять в конструкцію обладнання. Запобіжні пристрої,
контрольні прилади.
Класифікація вантажів залежно від їх небезпечності та маси одного місця.
Знаки небезпеки небезпечних вантажів. Механізація
вантажно-розвантажувальних робіт. Норми переміщення вантажів вручну.
Спецодяг, спецвзуття. Засоби захисту органів дихання. Засоби захисту
голови. Засоби захисту рук. Засоби захисту очей. Засоби індивідуального
захисту від шуму. Засоби індивідуального захисту від вібрації.
Електрозахисні засоби.
Вимоги безпеки до виробничого обладнання та до технологічних процесів
Основними складовими безпеки праці на виробництві є:
? безпечне виробниче обладнання;
? безпечні технологічні процеси;
? організація безпечного виконання робіт.
ГОСТ 12.2.003-91. ССБТ. «Оборудование производственное. Общие требования
безопасности» – основний нормативний документ з загальних вимог безпеки
до виробничого обладнання за виключенням обладнання, яке є джерелом
іонізуючих випромінювань.
Вимоги безпеки до виробничого обладнання конкретних груп, видів, моделей
розробляються відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003-91 з урахуванням
призначення, виконання та умов його експлуатації.
Безпека виробничого обладнання забезпечується:
? вибором принципів дії, джерел енергії, параметрів робочих процесів;
? мінімізацією енергії, що споживається чи накопичується;
? застосуванням вмонтованих в конструкцію засобів захисту та інформації
про можливі небезпечні ситуації;
? застосуванням засобів автоматизації, дистанційного керування та
контролю;
? дотриманням ергономічних вимог, обмеженням фізичних та нервово
психологічних навантажень працівників.
Виробниче обладнання при роботі як самостійно, так і в складі
технологічних комплексів повинно відповідати вимогам безпеки протягом
всього періоду його експлуатації.
Матеріали конструкції виробничого обладнання не повинні бути фактором
можливої небезпечної та шкідливої дії на організм працюючих, які
виникають в процесі роботи обладнання навантаження в окремих його
елементах не повинні досягати небезпечних значень. При неможливості
реалізації останньої вимоги в конструкції обладнання необхідно
передбачати засоби захисту, огородження і т. ін.
Небезпечні зони виробничого обладнання (рухомі вузли, елементи з високою
температурою тощо) як потенційні джерела небезпеки травматизму повинні
бути огороджені відповідно до ГОСТ 12.2.062-81, а також теплоізольовані
або розміщені в місцях, що виключають контакт з ними персоналу.
Зажимні, вантажно-захоплювальні та вантажно-підіймальні пристрої, тощо
повинні виключати можливість виникнення небезпеки при раптовому
відключенні eлектроенергії, а також самовільну зміну стану цих пристроїв
при відновленні енергоживлення.
В разі потреби, виробниче обладнання повинно бути пожежовибухобезпечним
та не накопичувати зарядів статичної електрики в небезпечних для
працюючих кількостях.
Виробниче обладнання, робота якого супроводжується виділенням шкідливих
речовин чи організмів або пожежо- та вибухонебезпечних речовин, повинно
включати у себе вмонтовані пристрої для локалізації цих виділень. За
відсутності таких пристроїв, в конструкції обладнання мають бути
передбачені місця для підключення автономних пристроїв локалізації
виділень. За необхідності згадані пристрої мають бути виконані з
урахуванням чинних вимог щодо стану повітря робочої зони та захисту
довкілля.
Якщо виробниче обладнання е джерелом шуму, ультра та інфразвуку,
вібрації, виробничих випромінювань (електромагнітних, лазерних тощо), то
воно повинно бути виконано таким чином, щоб дія на працюючих
перерахованих шкідливих виробничих факторів не перевищувала меж,
встановлених відповідними чинними нормативами.
Виробниче обладнання повинно бути забезпечене місцевим освітленням,
виконаним відповідно до вимог чинних нормативів з урахуванням конкретних
виробничих умов, якщо його відсутність може спричинювати перенапруження
органів зору або інші небезпеки, пов’язані з експлуатацією цього
обладнання.
Однією із складових безпеки виробничого обладнання є конструкція
робочого місця, його розміри, взаємне розміщення органів управління,
засобів відображення інформації, допоміжного обладнання тощо.
Розробляючи конструкції робочого місця слід дотримуватися вимог ГОСТ
12.2.032-78, ГОСТ12.2.033-84, ГОСТ12.2.049-80, ГОСТ12.2.061-81 та інших
чинних нормативів. При цьому розміри робочого місця і його елементів
мають забезпечувати виконання операцій в зручних робочих позах і не
ускладнювати рухи працюючих. Перевагу слід віддавати виконанню робочих
операцій в сидячому положенні, або періодичній зміні положень сидячи та
стоячи — якщо виконання робот не вимагає постійного переміщення
працівника. Конструкція крісла і підставки для ніг повинна відповідати
існуючим ергономічним вимогам.
Система управління виробничим обладнанням має забезпечувати надійне i
безпечне його функціонування на всіх режимах роботи i при можливих
зовнішніх впливах, передбачених ТЗ. На робочих місцях повинні бути
написи, схеми та інші засоби інформації щодо послідовності керуючих дій.
Конструкція і розміщення засобів попередження про небезпечні ситуації
повинні забезпечувати безпомилкове, достовірне і швидке сприйняття
інформації.
Центральний пульт управління технологічним комплексом обладнується
сигналізацією, мнемосхемою або іншими засобами відображення інформації
про порушення нормального режиму функціонування кожної одиниці
виробничого обладнання, засобами аварійної зупинки всього комплексу або
окремих його одиниць—якщо це не призведе до подальшого розвитку
аварійної ситуації.
Пуск виробничого обладнання в роботу, а також повторний пуск після його
зупинки, незалежно від причини, має бути можливим тільки шляхом
маніпулювання органами управління пуском. Органи аварійної зупинки після
спрацювання повинні залишатися в положенні зупинки до їx повернення у
вихідне положення обслуговуючим персоналом. Повернення органів аварійної
зупинки у вихідне положення не повинно приводити до пуску обладнання.
Повне чи часткове припинення енергопостачання з наступним його
відновленням, а також пошкодження мережі управління енергопостачанням не
повинно призводити до виникнення небезпечних ситуацій.
Засоби захисту, що входять в конструкцій виробничого обладнання,
повинні: забезпечувати можливість контролю ix функціонування; виконувати
своє призначення безперервно в процесі роботи обладнання; діяти до нової
нормалізації відповідного небезпечного чи шкідливого фактора, що
спричинив спрацювання захисту; зберігати функціонування при виході iз
ладу інших засобів захисту. За необхідності включення засоб1в захисту до
початку роботи виробничого обладнання, схемою управління повинні
передбачатися відповідні блокування тощо.
Виробниче обладнання під час монтажу, ремонту, транспортування та
зберігання якого застосовуються вантажопідіймальні засоби, повинно мати
відповідні конструктивні елементи або позначені місця для приєднання
вантажно-захоплювальних пристроїв з зазначенням маси обладнання. Якщо
технічними умовами передбачено переміщення обладнання без застосування
вантажо-підіймальних засобів, то таке обладнання повинно мати відповідні
елементи або форму для захоплення рукою.
ГОСТ 12.3.002-75. ССБТ. «Процессы производственные. Общие требования
безопасности» — чинний нормативний документ з загальних вимог безпеки до
виробничих процесів.
Безпека виробничих процесів визначається, у першу чергу, безпекою
обладнання, яка забезпечується шляхом урахування вимог безпеки при
складанні технічного завдання на його проектування, при розробці
ескізного й робочого проекту, випуску та випробуваннях випробного зразка
й передачі його у серійне виробництво згідно з ГОСТ 15.001-73
«Разработка и постановка продукции на производство. Основные положения».
Основними вимогами безпеки до технологічних процесів є: усунення
безпосереднього контакту працюючих з вихідними матеріалами, заготовками,
напівфабрикатами, готовою продукцією та відходами виробництва, що е
вірогідними чинниками небезпек; заміна технологічних процесів та
операцій, що пов’язані з виникненням небезпечних та шкідливих виробничих
факторів, процесами і операціями, за яких зазначені фактори відсутні або
характеризуються меншою інтенсивністю; комплексна механізація та
автоматизація виробництва, застосування дистанційного керування
технологічними процесами i операціями за наявності небезпечних та
шкідливих виробничих факторів; герметизація обладнання; застосування
засобів колективного захисту працюючих; раціональна організація праці та
відпочинку з метою профілактики монотонності й гіподинамії, а також
обмеження важкості праці; своєчасне отримання інформації про виникнення
небезпечних та шкідливих виробничих факторів на окремих технологічних
операціях (системи отримання інформації про виникнення небезпечних та
шкідливих виробничих факторів необхідно виконувати за принципом
пристроїв автоматичної дії з виводом на системи попереджувальної
сигналізації); впровадження систем контролю та керування технологічним
процесом, що забезпечують захист працюючих та аварійне відключення
виробничого обладнання; своєчасне видалення і знешкодження відходів
виробництва, що є джерелами небезпечних та шкідливих виробничих
факторів, забезпечення пожежної й вибухової безпеки.
При визначенні необхідних засобів захисту потрібно керуватися вказівками
відповідних розділів стандарту ССБТ за видами виробничих процесів та
групами виробничого обладнання, що використовується у цих процесах.
Перелік діючих стандартів стосовно процесів дається у покажчиках
Держстандарту, що видаються кожен piк.
Вимоги безпеки при проведенні технологічного процесу повинні бути
передбачені у технологічній документації. Контроль повноти викладення
цих вимог повинен здійснюватися відповідно до вказівок РД 50-134-78.
Загальні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки виробничих процесів
визначені ГОСТ 12.1.004-91, а вибухової безпеки – ГОСТ 12.1.010-76.
Виробничі будівлі та споруди, залежно від вибраного
архітектурно-будівельного та об’ємно-планувального вирішення, можуть
впливати на формування умов праці: вимог до освітлення, шуму,
мікроклімату, загазованості та запиленості повітряного середовища,
виробничих випромінювань.
У виробничому приміщенні умови праці залежать від таких факторів, як
розташування технологічного обладнання, організація робочого місця,
сировина та заготовки, готова продукція. У кожному конкретному випадку
вимоги безпеки до виробничих приміщень та площадок формуються, виходячи
з вимог діючих будівельних норм та правил.
Рівні небезпечних та шкідливих виробничих факторів на робочих місцях
повинні відповідати вимогам стандартів безпеки за видами небезпечних та
шкідливих факторів. Робочі місця повинні мати рівні та показники
освітленості, встановлені діючими будівельними нормами та правилами ДБН
В2.5-28-2006..
Розташування виробничого обладнання, вихідних матеріалів, заготовок,
напівфабрикатів, готової продукції та відходів виробництва у виробничих
приміщеннях i на робочих місцях не повинно являти собою небезпеку для
персоналу. Відстані між одиницями обладнання, а також між обладнанням та
стінами виробничих приміщень, будівель і споруд повинна відповідати
вимогам діючих норм технологічного проектування, будівельним нормам та
правилам.
Зберігання вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів, готової
продукції та відходів виробництва потребує розробки і реалізації системи
заходів, що виключають виникнення небезпечних та шкідливих виробничих
факторів; використання небезпечних пристроїв для їх зберігання;
механізацію та автоматизацію вантажно-розвантажувальних робіт тощо.
При транспортуванні вихідних матеріалів, заготовок, напівфабрикатів,
готової продукції та відходів виробництва необхідно забезпечувати
використання безпечних транспортних комунікацій, застосування засобів
пересування вантажів, що виключають виникнення небезпечних та шкідливих
виробничих факторів, механізацію та автоматизацію перевезення. При цьому
потрібно враховувати вимоги ГОСТ 12.2.022-80 «Конвейеры. Общие
требования безопасности», ГОСТ 12.3.020-80 «Процессы перемещения грузов
на предприятиях. Общие требования безопасности».
До факторів, що визначають умови праці, відносяться також раціональні
методи технологіїіi організації виробництва. Зокрема, велику роль
відіграє зміст праці, форми побудови трудових процесів, ступінь
спеціалізації працюючих при виконанні виробничих процесів, вибір режимів
праці та відпочинку дисципліна праці, психологічний клімат у колективі,
організація санітарного и побутового забезпечення працюючих відповідно
до СНиП П-92—76.
У формуванні безпечних умов праці велике значення має врахування
медичних протипоказань до використання персоналу у окремих технологічних
процесах, а також навчання й інструктаж з безпечних методів проведення
робіт.
До осіб, які допущені до участі у виробничому процесі, ставляться вимоги
щодо відповідності їx фізичних, психофізичних і, в окремих випадках,
антропометричних даних характеру роботи. Перевірка стану здоров’я
працюючих має проводитися як при допуску їx до роботи, так і періодично
згідно з чинними нормативами. Періодичність контролю за станом ix
здоров’я повинна визначатися залежно від небезпечних та шкідливих
факторів виробничого процесу в порядку, встановленому Міністерством
охорони здоров’я.
Особи, які допускаються до yчасті у виробничому процесі, повинні мати
професійну підготовку (у тому числі з безпеки праці), що відповідає
характеру робіт. Навчання працюючих iз безпеки праці проводять на вcіx
підприємствах i в організаціях незалежно від характеру та ступеня
небезпеки виробництва відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99.
Основними напрямами забезпечення безпеки праці має бути комплексна
механізація й автоматизація виробництва, це є передумовою але корінного
покращання умов праці, зростання продуктивності праці та якості
продукції, сприяє ліквідації відмінності між розумовою й фізичною
працею. Але при автоматизації необхідно враховувати психічні та
фізіологічні фактори, тобто узгоджувати функції автоматичних пристроїв з
діяльністю людини-оператора. Зокрема, необхідно враховувати
антропометричні дані останнього та його можливості до сприйняття
інформації.
У автоматизованому виробництві необхідне також суворе виконання вимог
безпеки під час ремонту й налагодження автоматичних машин та їx систем.
Одним з перспективних напрямів комплексної автоматизації виробничих
процесів є використання промислових робот. При цьому між людиною та
машиною (технологічним обладнанням) з’являється проміжна ланка —
промисловий робот, і система набуває такої структури: людина —
промисловий робот — машина. У цьому випадку людина виводиться iз сфери
постійного (протягом змін) безпосереднього контакту з виробничим
обладнанням.
Основними керівними матеріалами з безпеки роботизованих технологічних
комплексів є ГОСТ 12.2.072-82 «Роботы промышленные, роботизированные
технологические комплексы и участки. Общие требования безопасности». У
ньому приводяться вимоги безпеки до конструкції промислових
роботизованих систем.
Безпека під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт і переміщення
вантажів.
Основним заходом для покращання та полегшення умов праці при виконанні
вантажно-розвантажувальних робіт, а також для забезпечення безпеки
працюючих є широке впровадження механізації при транспортуванні
вантажів.
Усі роботи, які пов’язані з навантажуванням, вивантажуванням,
складуванням i транспортуванням вантажів, мають виконуватися відповідно
до ГОСТ 12.3.009-76 «Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования
безопасности», ГОСТ 12.3.020-80 «Процессы перемещения грузов на
предприятиях. Общие требования безопасности».
Вантажно-розвантажувальні роботи виконують під керівництвом досвідченого
працівника, який повинен пройти навчання i перевірку знань чинних
нормативно-правових актів з охорони праці в межах своїх функціональних
обов’язків i мати відповідне посвідчення.
Керівник робіт готує розвантажувальну площадку, встановлює порядок і
способи навантажування, вивантажування і переміщення вантажів,
розподіляє робітників відповідно до їх кваліфікації та досвіду
інструктує робітників з питань технології виконання робіт та дотримання
вимог безпеки й безпечних прийомів праці на цих роботах, забезпечує
місце робіт справними пристроями, механізмами та кранами.
Вантажно-розвантажувальні роботи виконують, як правило, механізованим
способом за допомогою кранів, навантажувачів, розвантажувачів та інших
машин, а за незначних обсягів – із застосуванням засобів малої
механізації. Механізований спосіб вантажно-розвантажувальних робіт
застосовується для вантажів масою більше 20 кг, а також під час
піднімання вантажів на висоту більше 3 м. Вантажі великої ваги масою
більше 500 кг дозволяється вантажити та вивантажувати тільки
вантажно-підіймальними кранами.
Навантажування та розвантажування важких та громіздких вантажів
здійснюється спеціально призначеними досвідченими робітниками під
керівництвом відповідальної особи (майстра, бригадира). У темний час
доби навантажування та розвантажування матеріалів допускаються тільки
при освітленості місця робіт у горизонтальній площині на рівні землі не
менше 20 лк.
3 метою забезпечення безпеки та зручності у роботі, площадки для
вантажно-розвантажувальних робіт мають бути спланованими та
обгородженими з метою обмеження доступу сторонніх осіб. Площадки, які
розраховані на строк служби більше року, повинні мати тверде покриття.
Вимоги до місць виконання poбiт
Вибір місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинен
відповідати вимогам санітарних норм та іншій нормативно-технічній
документації. Відповідно до ГОСТ 12.3.009-76* (СТ СЕВ 3518-81) місця
виконання вантажно-розвантажувальних робіт розташовуються на спеціально
відведеній території з твердим та рівним покриттям. Допускається
виконання цих робіт на площадках з твердим грунтом, який здатний
сприймати проектне навантаження під вантажів та підйомних та
транспортних машин.
Розміри та покриття площадок для вантажно-розвантажувальних робіт згідно
із СНиП III 4-80 мають відповідати проекту виконання робіт. Під’їздні
шляхи до площадок (пунктів) повинні мати тверде покриття i утримуватися
у справному стані. У місцях перетину під’їздними шляхами канав, траншей
та залізничних колій влаштовуються настили та мости для переїздів.
Місця виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні мати достатнє
освітлення. У тих випадках коли при освітленні відкритого простору
площею більше 5 тис. м2 неможливо розташувати звичайні світильники над
поверхнею, яка освітлюється, застосовується прожекторне освітлення.
Основними типами прожекторів для освітлення відкритих площ є прожектори
заливного світла типу ПЗС-45, ПЗС-35, ПЗС-25 з лампами розжарювання
потужністю 1000, 500-300 та 150 Вт відповідно. Останнім часом широко
застосовують освітлювальні засоби у вигляді прожекторів iз ртутними
дуговими лампами ДРЛ, що мають високу світловіддачу (лм/Вт). Як
прожектори ближньої дії поза приміщеннями використовують лампи iз
дзеркальними відбивачами потужністю до 5000 Вт.
При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт у будівлях вміст
шкідливих газів, пари та пилу у повітрі робочої зони не повинен
перевищувати ГДК за ГОСТ 12.1.005-88.
Способи складування вантажів мають забезпечувати стійкість штабелів,
пакетів та вантажів, що знаходяться у них, можливість механізованого
розбирання штабеля та піднімання вантажу навісними захватами
піднімально-транспортного обладнання, безпеку працюючих на штабелі або
біля нього, можливість застосування та нормального функціонування
засобів захисту працюючих і пожежної техніки, циркуляційно повітряних
потоків за природної або штучної вентиляції закритих складів, дотримання
вимог до охоронних зон лінії електропередач, до вузлів інженерних
комунікації та енергопостачання.
Не допускається перебування та пересування транспортних засобів і людей
у зоні можливого падіння вантажу під час навантажування та
розвантажування iз рухомого складу, а також при переміщенні вантажів
піднімально-транспортним обладнанням.
Порядок складування та зберігання матеріалів, виробів, приладів та
обладнання регламентується СНиП III 4-80.
Складування матеріалів та обладнання на відкритих складах виконується за
розробленими та затвердженими технологічними картами із зазначенням на
них місць i розмірів складування, а також розмірів проходів.
Технологічна карта складування виконується у вигляді . плану складу, на
якому позначені місця та розміри штабелів вантажів, проходи для людей,
під’їздні шляхи залізничного та автомобільного транспорту, коли рейкових
кранів (козлових, мостових, баштових) та зони дії кранів, місця
встановлення стрілових самохідних кранів, транспорту під навантажування
або розвантажування.
Вимоги до вантажно-розвантажувальних засобів
При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт застосовуються
вантажопідіймальні крани, лебідки, талі тощо.
НПАОП 0.00-1.03-02 «Правила будови і безпечної експлуатації
вантажопідіймальних кранів» (далі – Правила) – основний нормативний
документ, що визначає порядок розробки проектів, вимоги безпеки до
конструкцій, матеріалів, виготовлення, контролю якості, монтажу, пуску в
експлуатації та організації безпечної експлуатації вантажопідіймальних
кранів будь-яких типів, вантажних електричних візків, що пересуваються
надземними рейковими коліями разом з кабіною керування,
кранів-екскаваторів, що працюють лише з гаком або електромагнітом,
ручних і електричних талей, лебідок для піднімання вантажу і (або)
людей, змінних вантажозахоплювальних органів та пристроїв, тари несучої,
колисок (кабін) для піднімання людей.
Кожна виготовлена вантажопідіймальна машина забезпечується паспортом,
технічним описом, інструкцією з монтажу (за потреби) та експлуатації.
інструкції мають бути розроблені спеціалізованою організацією або
виготівником відповідно до вимог Правил та інших НД.
Змінні вантажозахоплювальні органи (гак, грейфер, вантажопідіймальний
електромагніт) та змінні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, ланцюги,
траверси і т. iн) виготовлюються відповідно до чинних НД, технологічних
карт та вимог Правил.
Вантажопідіймальні крани з машинним приводом повинні бути обладнані
приладами та пристроями безпеки:
• кінцевими вимикачами механізму піднімання вантажозахоплюючого органу,
механізму зміни вильоту стріли в крайніх робочих положеннях, механізму
пересування вантажопідіймальних кранів або вантажних візків;
• пристроями автоматичного зняття напруги з крана при виході найого
галерею— крани мостового типу;
• електричним блокуванням, що не дозволяє почати пересування крана при
відчинених дверях кабіни;
• обмежниками вантажопідіймальності;
• захистом від падіння вантажу та стріли при обриві фази електричної
мережі, що живить кран;
• покажчиком вантажопідіймальності залежно від вильоту стріли;
• блискавкозахистом та приладом автоматичного вмикання сирени при
зазначеній в паспорті швидкості вітру – баштові крани, висота яких
більше 15 м, козлові – прогоном більше 16 м, портальні та кабельні
крани;
• координатним захистом та захистом від небезпечної напруги — стрілові
самохідні крани крім гусеничних;
• захисним заземленням усіх металоконструкцій, які не входять в
електричне коло — крани, що живляться від зовнішньої мережі.
Повний технічний огляд вантажопідіймальних машин включає: огляд їх стану
в цілому, металоконструкцій i окремих механізмів, статичні й динамічні
випробування.
Статичне випробування проводиться вантажем, який на 25% перевищуе
вантажопідіймальність крана, i має за мету перевірку його міцності та
стійкості — для стрілових кранів. Вантаж підіймається на висоту 100-200
мм, утримується 10 хв i після цього опускається. При відсутності
залишкових деформацій вважається, що кран витримав статичні
випробування.
Динамічне випробування проводиться вантажем, який на 10% перевищуе
вантажопідіймальність машини i має за мету перевірку дії механізмів та
гальм.
Вантажопідіймальні машини, які знаходяться в експлуатації, піддаються
періодичним технічним оглядам:
• частковим (без статичних i динамічних випробувань) — не рідше одного
разу на 12 місяців;
• повним — не рідше одного разу на 3 роки, за винятком кранів, які рідко
використовуються.
Дозвіл на пуск в роботу вантажопідіймальної машини, яка підлягає
реєстрації в органах Держпромгірнагляду, видається інспектором
Держпромгірнагляду на підставі її технічного огляду, проведеного
власником або спеціалізованою організацією. При цьому інспектор
проводить контрольну перевірку технічного стану машини, організації і
нагляду, обслуговування та експлуатації. Вантажопідіймальні машини, які
не підлягають реєстрації в органах Держнаглядохоронпраці, вводиться в
експлуатацію наказом власника.
3 метою забезпечення вимог безпеки при експлуатації вантажопідіймальних
машин власник (роботодавець) забов’язаний призначити наказом:
• інженерно-технічного працівника з нагляду за вантажопідіймальними
машинами;
• інженерно-технічного працівника, відповідального за утримання
вантажопідіймальних машин у справному стані;
• інженерно-технічних працівників, відповідальних за безпечневиконання
робіт з переміщення вантажів — у кожному цеху, на буді-вельному
майданчику, у кожній зміні.
Власник повинен укомплектувати необхідний штат машиністів кранів, їx
помічників, слюсарів, електромонтерів, стропальників та сигнальників.
Кваліфікація перерахованих вище працівників, їx рівень підготовки з
питань охорони праці, порядок перевірки знань і переатестації повинні
відповідати вимогам Правил та іншим чинним нормативам. За відсутністю у
роботодавця таких працівників він укладає угоду з стороньою організацією
для забезпечення безпечної експлуатації вантажопідіймальних машин згідно
з вимогами правил.
Видача працівникам спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального
захисту
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про охорону праці” та ст. 163 КЗпПУ
на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах,
пов’язаних із забрудненням або несприятливими температурними умовами,
робітникам і службовцям видаються безплатно відповідно до норм
спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального
захисту (ЗІЗ). Наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10. 1996 р. N 170
затверджене Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним
одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту,
згідно якого ЗІЗ видаються працівникам тих професій та посад, що
передбачені Типовими галузевими нормами безкоштовної видачі працівникам
спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального
захисту, або відповідними галузевими нормами, що введені на підставі
типових. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і
строками носіння незалежно від форм власності та галузі виробництва, до
якої відносяться ці виробництва, цехи, дільниці та види робіт.
З врахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і
нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представниками
профспілкових органів, за рішенням трудового колективу підприємства
працівникам може видаватися спецодяг, спецвзуття та інші засоби
індивідуального захисту понад передбачені норми.
ЗІЗ, що видаються працівникам, повинні відповідати характеру і умовам
їхнього застосування і забезпечувати безпеку праці. ЗІЗ, що надходять на
підприємство, обов‘язково перевіряються на їх відповідність вимогам
стандартів та технічних умов, для чого створюється комісія з
представників адміністрації, профспілкової організації та уповноваженого
з охорони праці трудового колективу підприємства. У випадку
невідповідності ЗІЗ вимогам нормативно-технічної документації
роботодавець у встановленому порядку подає рекламації постачальникам з
застосуванням заходів майнової відповідальності.
ЗІЗ, що видаються працівникам, є власністю підприємства, обліковуються
як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні,
переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані
засоби не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння
замість одержуваних нових.
Під час виконання роботи працівники зобов’язані використовувати за
призначенням і бережливо ставитись до виданих в їх користування ЗІЗ.
Роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без встановлених
нормами засобів індивідуального захисту, а також в несправному,
невідремонтованому, забрудненому спеціальному одязі і спеціальному
взутті та інших засобах індивідуального захисту.
Роботодавець при видачі працівникам таких засобів індивідуального
захисту, як респіратори, протигази, саморятівники, запобіжні пояси,
електрозахисні засоби, накомарники, каски, повинен проводити навчання і
перевірку знань працівників щодо правил користування і найпростіших
способів перевірки придатності цих засобів, а також тренування щодо їх
застосування.
Роботодавець зобов’язаний забезпечити регулярне, відповідно до
встановлених строків, випробування і перевірку придатності засобів
індивідуального захисту (респіраторів, протигазів, саморятівників,
запобіжних поясів, електрозахисних засобів, накомарників, касок), а
також своєчасну заміну фільтрів, скляних деталей та інших частин,
захисні властивості яких погіршились. Після перевірки на ЗІЗ повинна
бути зроблена відмітка (клеймо, штамп) про термін наступного
випробування.
Роботодавець зобов’язаний організувати належний догляд за засобами
індивідуального захисту.
Трудові спори з питань видачі і користування спеціальним одягом,
спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту
розглядаються комісіями по трудових спорах.
Тема 2.8 – Електробезпека. Специфіка питань електробезпеки відповідно до
галузі. Статична електрика. Блискавкозахист.
Поняття “електробезпека”, “електротравма” та “електротравматизм”.
Особливості електротравматизму. Дія електричного струму на людину.
Електричні травми місцеві і загальні, електричні удари. Фактори, що
впливають на наслідки ураження електричним струмом. Допустимі значення
струмів і напруг.
Причини електротравм. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки
ураження електричним струмом.
Напруга кроку та дотику.
Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок:
система технічних засобів, що реалізуються в конструкції
електроустановок; система електрозахисних засобів; система
організаційних заходів.
Література: осн. Л-5 (Розділ 3).
Завдання на СРС: Ураження електричним струмом при дотику або наближенні
до струмовідних частин: в однофазній мережі змінного струму, в мережі
трифазного струму з різними режимами нейтралі трансформаторів при
нормальній роботі та в аварійних випадках. Класи електрообладнання щодо
електрозахисту.
Електробезпека
Електробезпека — це система організаційних та технічних заходів і
засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного
впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і
статичної електрики.
Аналіз виробничого травматизму показує, що кількість травм, які
спричинені дією електричного струму є незначною і складає близько 1%,
однак із загальної кількості смертельних нещасних випадків частка
електротравм вже складає 20—40% і займає одне з перших місць. Найбільша
кількість випадків електротравматизму, в тому числі із смертельними
наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000
В, що пов’язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для
кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму, під час
експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що
обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням
їх висококваліфікованим персоналом.
Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове
доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування;
використання несправних ручних електроінструментів; застосування
нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127
В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань;
доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися
під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил
улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при
експлуатації електроустановок та ін.
Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім
працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й
тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність
електричної напруги. В зв’язку з цим захисна реакція організму
проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної
напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на
нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.
Термічна дія струму проявляється опіками окремих ділянок тіла,
нагріванням кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які
проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних
розладів.
Електролітична дія струму характеризується розкладом крові та інших
органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного
складу.
Механічна дія струму проявляється ушкодженнями (розриви, розшарування
тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного
ефекту.
Біологічна дія струму на живу тканину проявляється небезпечним
збудженням клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним
судомним скороченням м’язів. Таке збудження може призвести до суттєвих
порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та
кровообігу.
Подразнення тканин організму внаслідок дії електричного струму може бути
прямим, коли струм проходить безпосередньо через ці тканини, та
рефлекторним (через центральну нервову систему), коли тканини не
знаходяться на шляху проходження струму.
Види електричних травм.
Електротравма — це травма, яка спричинена дією електричного струму чи
електричної дуги. За наслідками електротравми умовно підрозділяють на
два види: місцеві електротравми, коли виникає місцеве ушкодження
організму, та загальні електротравми (електричні удари), коли уражається
весь організм внаслідок порушення нормальної діяльності життєво важливих
органів і систем. Приблизний розподіл електротравм за їх видами має
такий вигляд: місцеві електротравми — 20%; електричні удари — 25%;
змішані травми (сукупність місцевих електротравм та електричних ударів)
— 55%.
Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки,
електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та
електроофтальмія.
Електричний опік — найбільш поширена місцева електротравма (близько
60%), яка, в основному, спостерігається у працівників, що обслуговують
діючі електроустановки.
Електричні опіки залежно від умов їх виникнення бувають двох видів:
струмові (контактні), коли внаслідок проходження струму електрична
енергія перетворюється в теплову, та дугові, які виникають внаслідок дії
на тіло людини електричної дуги. Залежно від кількості виділеної теплоти
та температури, а також і розмірів дуги електричні опіки можуть уражати
не лише шкіру, але й м’язи, нерви і навіть кістки. Такі опіки
називаються глибинними і заживають досить довго.
Електричні знаки (електричні позначки) являють собою плями сірого чи
блідо-жовтого кольору у вигляді мозоля на поверхні шкіри в місці її
контакту із струмопровідними частинами.
Металізація шкіри — це проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших
часточок металу, що розплавляється внаслідок дії електричної дуги.
Такого ушкодження, зазвичай, зазнають відкриті частини тіла — руки та
лице. Ушкоджена ділянка шкіри стає твердою та шорсткою, однак за
відносно короткий час вона знову набуває попереднього вигляду та
еластичності.
Механічні ушкодження — це ушкодження, які виникають внаслідок судомних
скорочень м’язів під дією електричного струму, що проходить через тіло
людини. Механічні ушкодження проявляються у вигляді розривів шкіри,
кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихів суглобів і навіть
переломів кісток.
Електроофтальмія — це ураження очей внаслідок дії ультрафіолетових
випромінювань електричної дуги.
Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у
більшості випадків (близько 80%, включаючи й змішані травми) призводить
до смерті потерпілого.
Електричний удар — це збудження живих тканин організму електричним
струмом, що супроводжується судомним скороченням м’язів. Залежно від
наслідків ураження електричні удари можна умовно підрозділити на чотири
ступеня:
I — судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
II — судомні скорочення м’язів з втратою свідомості, але зі збереженням
дихання та роботи серця;
III — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності чи дихання (або
одного і другого разом);
IV — клінічна смерть.
Клінічна смерть — це перехідний період від життя до смерті, що настає з
моменту зупинки серцевої діяльності та легенів і триває б—8 хвилин, доки
не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна
смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і
тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.
Якщо при клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії
електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги
(штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо
збереження йому життя.
Причинами летальних наслідків від дії електричного струму можуть бути:
зупинка серця чи його фібриляція (хаотичне скорочення волокон серцевого
м’яза); припинення дихання внаслідок судомного скорочення м’язів грудної
клітки, що беруть участь у процесі дихання; електричний шок (своєрідна
нервово-рефлекторна реакція організму у відповідь на подразнення
електричним струмом, що супроводжується розладами кровообігу, дихання,
обміну речовин і т. п.). Можлива також одночасна дія двох або навіть
усіх трьох вищеназваних причин. Слід зазначити, що шоковий стан може
тривати від кількох десятків хвилин до діб. При тривалому шоковому
стані, зазвичай, настає смерть.
Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
Характер впливу електричного струму на організм людини, а відтак і
наслідки ураження, залежать від цілої низки чинників, які умовно можна
підрозділити на чинники електричного (сила струму, напруга, опір тіла
людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість
дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні
особливості людини, умови навколишнього середовища тощо).
Сила струму, що проходить через тіло людини є основним чинником, який
обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють і
різний вплив на організм людини. Розрізняють три основні порогові
значення сили струму:
— пороговий відчутний струм — найменше значення електричного струму, що
викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення;
— пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного
струму, яке викликає судомні скорочення м’язів руки, в котрій затиснутий
провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;
— пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше
значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло
людини фібриляцію серця.
Нижче наведені порогові значення сили струму при його проходженні через
тіло людини по шляху «рука—рука» або «рука—ноги».
Табл.1 Порогові значення змінного та постійного струму
Вид струмуПороговий
відчутний струм, мАПороговий
невідпускаючий струм, мАПороговий
фібриляційний струм, мАЗмінний струм частотою 50 Гц
Постійний струм0,5—1,5
5,0—7,06—10
50—8080—100
300
Струм (змінний та постійний) більше 5 А викликає миттєву зупинку серця,
минаючи стан фібриляції.
Таким чином, чим більший струм проходить через тіло людини, тим більшою
є небезпека ураження. Однак необхідно зазначити, що це твердження не є
безумовним, оскільки небезпека ураження залежить також і від інших
чинників, наприклад від індивідуальних особливостей людини.
Значення прикладеної напруги Uп впливає на наслідки ураження, оскільки
згідно закону Ома визначає силу струму Іл, що проходить через тіло
людини, та його опір Rл:
picscalex1000100090000032b01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02600220081200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b7ffffffe0070000170200000b00000026060f000c004d61746854797065000060000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014024900f40505000000
1302130261051c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a10023e0701000000eb7908000000320a1002a40401000000ef7908000000320a
10020a0101000000eb791c000000fb0240fe000000000000900101000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
020004000000f001010008000000320aa001260601000000527908000000320aa0013803
01000000557908000000320aa00147000100000049791c000000fb0240fe000000000000
9001000000020002001053796d626f6c0077400000006b090a8f1643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320aa001050201000000
3d790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000
bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000000002000000fcf3
12002942c777040000002d01020004000000f0010100030000000000.
Чим вище значення напруги, тим більша небезпека ураження електричним
струмом. Умовно безпечною для життя людини прийнято вважати напругу, що
не перевищує 42 В (в Україні така стандартна напруга становить 36 та 12
В), при якій не повинен статися пробій шкіри людини, що призводить до
різкого зменшення загального опору її тіла.
Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та
центральної нервової системи. Загальний електричний опір тіла людини
можна представити як суму двох опорів шкіри та опору внутрішніх тканин
тіла. Найбільший опір проходженню струму чинить шкіра, особливо її
зовнішній ороговілий шар (епідерміс), товщина якого становить близько
0,2 мм. Опір внутрішніх тканин тіла незначний і становить 300—500 Ом, В
цьому можна переконатися, коли до язика прикласти контакти батарейки,
при цьому відчувається легке пощіпування. Коли ці ж контакти прикласти
до шкіри тіла, то відчутних подразнень не виникає, оскільки опір сухої
шкіри (епідермісу) значно більший.
Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах — від 1 до 100
кОм, а іноді й більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають
рівним Rл = 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри
(потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги,
площі контакту, частоти струму та часу його дії опір тіла людини
зменшується до певного мінімального значення (0,5—0,7 кОм).
Опір тіла людини зменшується також при захворюваннях шкіри, центральної
нервової та серцевосудинної систем, проявах алергічної реакції тощо.
Тому нормативні акти про охорону праці передбачають обов’язкові
попередній та періодичні медичні огляди працівників (кандидатів у
працівники) для встановлення їх придатності щодо обслуговування діючих
електроустановок за станом здоров’я.
Вид та частота струму, що проходить через тіло людини, також впливають
на наслідки ураження. Постійний струм приблизно в 4—5 разів безпечніший
за змінний. Це пов’язано з тим, що постійний струм у порівнянні зі
змінним промислової частоти такого ж значення викликає більш слабші
скорочення м’язів та менш неприємні відчуття. Його дія, в основному,
теплова. Однак, слід зауважити, що вищезазначене стосовно порівняльної
небезпеки постійного та змінного струму є справедливим лише для напруги
до 500 В. При більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим
ніж змінний.
Частота змінного струму також відіграє важливе значення стосовно питань
електробезпеки. Так найбільш небезпечним вважається змінний струм
частотою 20—100 Гц. При частоті меншій ніж 20 або більшій за 100 Гц
небезпека ураження струмом помітно зменшується. Струм частотою понад 500
кГц не може смертельно уразити людину, однак дуже часто викликає опіки.
Тривалість дії струму на організм людини істотно впливає на наслідки
ураження: чим більший час проходження струму, тим швидше виснажуються
захисні сили організму, при цьому опір тіла людини різко знижується і
важкість наслідків зростає. Наприклад, для змінного струму частотою 50
Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с становить 500 мА,
а при дії протягом 1 с — вже 50 мА).
Шлях проходження струму через тіло людини є важливим чинником. Небезпека
ураження особливо велика тоді, коли на шляху струму знаходяться життєво
важливі органи — серце, легені, головний мозок. Існує багато можливих
шляхів проходження струму через тіло людини (петель струму), найбільш
поширені серед них наведені нижче.
Табл.2 Характеристика найбільш поширених шляхів проходження струму через
тіло людини
Шлях струмуЧастота виникнення даного шляху струму, %Частка потерпілих,
які втрачали свідомість протягом дії струму, %Значення струму, що
проходить через серце, % від загального струму, що проходить через
тілоРука—рука
Права рука—ноги Ліва рука—ноги Нога—нога Голова—ноги Голова—руки Інші40
20 17
6
5
4
883 87 80 15 88 92 653,3
6,7 3,7 0,4 6,8 7,0
—
Індивідуальні особливості людини значною мірою впливають на наслідки
ураження електричним струмом. Струм, ледь відчутний для одних людей може
бути невідпускаючим для інших. Для жінок порогові значення струму
приблизно в півтора рази є нижчими, ніж для мужчин. Ступінь впливу
струму істотно залежить від стану нервової системи та всього організму в
цілому. Так, у стані нервового збудження, депресії, сп’яніння,
захворювання (особливо при захворюваннях шкіри, серцево-судинної та
центральної нервової систем) люди значно чутливіші до дії на них струму.
Важливе значення має також уважність та психічна готовність людини до
можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків
несподіваний електричний удар призводить до важчих наслідків, ніж при
усвідомленні людиною існуючої небезпеки ураження.
Умови навколишнього середовища можуть підвищувати небезпеку ураження
людини електричним струмом. Так у приміщеннях з високою температурою та
відносною вологістю повітря наслідки ураження можуть бути важчими,
оскільки значне потовиділення для підтримання теплобалансу між
організмом та навколишнім середовищем, призводить до зменшення опору
тіла людини.
Електробезпека в виробничих приміщеннях
Допустимі значення струмів і напруг
Для правильного визначення необхідних засобів та заходів захисту людей
від ураження електричним струмом необхідно знати допустимі значення
напруг доторкання та струмів, що проходять через тіло людини.
Напруга доторкання – це напруга між двома точками електричного кола, до
яких одночасно доторкається людина. Гранично допустимі значення напруги
доторкання та сили струму для нормального (безаварійного) та аварійного
режимів електроустановок при проходженні струму через тіло людини по
шляху „рука – рука” чи „рука – ноги” регламентуються ГОСТ 12.1.038-88
(табл.3 та 4).
Таблиця 3
Граничнодопустимі значення напруги доторкання Uдот та сили струму Iл, що
проходить через тіло людини при нормальному режимі електроустановки
Вид струмуUдоп, В (не більше)Iл, мА (не більше)Змінний, 50 Гц
Змінний, 400 Гц
Постійний2
3
80,3
0,4
1,0
При виконанні роботи в умовах високої температури (більше 25 °C) і
відносної вологості повітря (більше 75 %) значення таблиці 3 необхідно
зменшити у три рази.
Аварійний режим електроустановки означає, що вона має певні пошкодження,
які можуть призвести до виникнення небезпечних ситуацій. Як видно із
таблиці 4 значення Uдот та Iл істотно залежать від тривалості дії
струму.
Таблиця 4
Граничнодопустимі значення напруги доторкання Uдот та Iл, що проходить
через тіло людини при аварійному режимі електроустановки
Вид струмуНормоване значенняТривалість дії струму t,
с0,10,20,50,71,0Більше 1,0Змінний, 50 ГцUдот, В (не
більше)500250100705036Iл, мА (не більше)50025010070506ПостійнийUдот, В
(не більше)50040025023020040Iл, мА (не більше)50040025023020015
Граничнодопустимі значення сили струму (змінного та постійного), що
проходить через тіло людини при тривалості дії більше ніж 1 с нижчі за
пороговий невідпускаючий струм, тому при таких значеннях людина
доторкнувшись до струмопровідних частин установки здатна самостійно
звільнитися від дії електричного струму.
Класифікація приміщень
за ступенем небезпеки ураження електричним струмом
За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення
поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки;
приміщення з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні приміщення.
Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю однієї з
наступних умов, що створюють підвищену небезпеку:
§ високої відносної вологості повітря (перевищує 75 % протягом тривалого
часу);
§ високої температури (перевищує 35 °C протягом тривалого часу);
§ струмопровідного пилу;
§ струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної
і т. п.);
§ можливості одночасного доторкання до металевих елементів
технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з’єднані із
землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитися під
напругою.
Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із
умов, що створюють особливу небезпеку:
§ дуже високої відносної вологості повітря (близько 100 %);
§ хімічно активного середовища;
§ одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену
небезпеку.
Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов,
що створюють особливу або підвищену небезпеку.
Оскільки наявність небезпечних умов впливає на наслідки випадкового
доторкання до струмопровідних частин електроустаткування, то для ручних
переносних світильників, місцевого освітлення виробничого устаткування
та електрифікованого ручного інструменту в приміщеннях з підвищеною
небезпекою допускається напруга живлення до 36 В, а у особливо
небезпечних приміщеннях – до 12 В.
Небезпека замикання на землю в електроустановках
Замиканням на землю називається випадкове електричне з’єднання частин
електроустановки, які знаходяться під напругою, із землею. Таке
замикання може відбутися при пошкодженні ізоляції та переході фазної
напруги мережі на заземлені корпуси електроустановок, при падінні на
землю проводу під напругою та в інших випадках. Струм від заземлених
корпусів, що опинилися під напругою переходить у землю через електрод,
який здійснює контакт з грунтом. Спеціальний металевий електрод, який
для цього використовують прийнято називати заземлювачем. Струм,
розтікаючись у грунті створює на його поверхні потенціали. Оскільки
заземлювач може мати різні розміри та форму, то закон розподілу
потенціалів визначається складною залежністю. Окрім того, електричні
властивості грунту неоднорідні, особливо грунту з різними прошарками.
Для того, щоб спростити картину розтікання електричного поля приймаємо,
що струм стікає в землю через одинарний заземлювач напівсферичної форми,
який знаходиться в однорідному ізотопному грунті з питомим опором с,
котрий значно перевищує питомий опір матеріалу заземлювача (рис. 5).
Густина струму д в точці А на поверхні грунту, що знаходиться на
відстані х від заземлювача визначається як відношення струму замикання
Із до площі поверхні півкулі радіусом х:
picscalex100010009000003c301000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e00300061200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffffc0050000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d01000005000000140200029c0205000000
13020002a8051c000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320ae002f9040100000032791c000000fb0280fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a8c03b6020100000032791c000000fb02
80fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a
8c03300401000000f5791c000000fb0280fe000000000000900101000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
020004000000f001010008000000320a7001bc030100000049791c000000fb0220ff0000
000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a70013a04
01000000e7791c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c
0077400000004c090a0b1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0102000400
0000f001010008000000320a8c03640301000000707908000000320a6002220001000000
64791c000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c00774000
00004b090a071643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
020008000000320a60026e01010000003d790a00000026060f000a00ffffffff01000000
00001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00000000
0a0021008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f001
0100030000000000. (9)
Для визначення потенціалу точки А виділимо елементарний шар товщиною dx.
Падіння напруги в цьому шарі становить
picscalex100010009000003e100000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c00140071200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffff00070000860100000b00000026060f000c004d61746854797065000030001c00
0000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a60018505
02000000647808000000320a6001c90301000000457808000000320a60013a0002000000
64551c000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c00774000
000039070a521643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
000008000000320a6001f50401000000d75508000000320a60019502010000003d550a00
000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc020000
00cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000000000000000fcf312002942
c777040000002d01000004000000f0010100030000000000. Потенціал точки А
дорівнює сумарному падінню напруги від точки А до землі, тобто
нескінченно віддаленої точки з нульовим потенціалом:
picscalex100010009000003d101000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c004a00e1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
a3ffffff600e0000630400000b00000026060f000c004d61746854797065000000011c00
0000fb02c0fd0000000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000003f07
0a3d1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a4a035b0a
01000000f27908000000320a4a03000601000000f2791c000000fb0220ff000000000000
9001000000020002001053796d626f6c00774000000021070a5e1643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01010004000000f001000008000000320a0801570a01000000
a57908000000320a0801fc0501000000a5791c000000fb0280fe00000000000090010000
00020002001053796d626f6c0077400000003d070a661643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01000004000000f001010008000000320ac002650c01000000d7790800
0000320ac0022d09010000003d7908000000320ac002d204010000003d7908000000320a
c002dd01010000003d791c000000fb0220ff000000000000900101000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001000008000000320a60047c0a01000000787908000000320a60042106
01000000787908000000320ac002f50301000000417908000000320ac002000101000000
41791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720
526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000004000000f001
010008000000320ac002f50c02000000647808000000320ac002390b0100000045780800
0000320ac002d20602000000645508000000320ac002e1020100000055551c000000fb02
80fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000003f070a401643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001000008000000320a
c0021c00010000006a550a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb02
1000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000
000000000000fcf312002942c777040000002d01000004000000f0010100030000000000
. (10)
Напруженість електричного поля в точці А визначається із закону Ома,
який виразимо наступною формулою:
picscalex1000100090000030501000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c020002a0051200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffff60050000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065000050001c00
0000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000003c07
0a6a1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a60016a04
01000000727908000000320a6001a9020100000064791c000000fb0280fe000000000000
9001000000020002001053796d626f6c00774000000054060a501643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01010004000000f001000008000000320a6001ce0301000000
d77908000000320a60019901010000003d791c000000fb0280fe00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01000004000000f001010008000000320a600146000100000045790a00
000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc020000
00cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000000001000000fcf312002942
c777040000002d01010004000000f0010000030000000000. (11)
Підставивши це значення, одержимо:
picscalex100010009000003dd02000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c004a0161200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
a3ffffff60160000630400000b00000026060f000c004d61746854797065000000010800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014026002f60d05000000
1302600202110500000014026002ef13050000001302600245161c000000fb0280fe0000
000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010008000000320aeb0383150100000078790800
0000320ad001411401000000497908000000320ac002fc1002000000647808000000320a
ec038a0f01000000787808000000320ad001a30e01000000497808000000320ac0022b0a
02000000647808000000320ac002e1020100000055781c000000fb0220ff000000000000
9001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320ad001bf1401000000
e77808000000320ad001210f01000000e7781c000000fb0220ff00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01010004000000f001020008000000320ac002f5030100000041780800
0000320ac00200010100000041781c000000fb0280fe0000000000009001010000020402
001053796d626f6c0077400000009c060acd1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320aeb03b71401000000707808000000320a
d001161501000000727808000000320aec03be0e01000000707808000000320ad001780f
01000000727808000000320ac0027b0801000000727808000000320ac002ba0601000000
647808000000320ac0021c00010000006a781c000000fb0280fe00000000000090010000
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01010004000000f001020008000000320aeb0309140100000032780800
0000320aec03100e0100000032781c000000fb0220ff0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a6004160601000000307808000000320a
6004340d01000000307808000000320a400353100100000032781c000000fb0280fe0000
000000009001000000020002001053796d626f6c00774000000078060a511643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320ac002c112
010000003d7808000000320ac002f00b010000003d7808000000320ac0029b0901000000
d77808000000320ac002df0701000000d77808000000320ac002d204010000003d780800
0000320ac002dd01010000003d781c000000fb02c0fd0000000000009001000000020002
001053796d626f6c0077400000009c060acf1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a4a03000601000000f27808000000320a
4a031e0d01000000f2781c000000fb0220ff000000000000900100000002000200105379
6d626f6c00774000000078060a521643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001020008000000320a0801fc0501000000a57808000000320a08011a0d
01000000a5780a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb0210000700
00000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a01000000000200
00009cf312002942c777040000002d01020004000000f0010100030000000000.
(12)
З формули (12) видно, що потенціали точок грунту в зоні розтікання
змінюються за гіперболічним законом (рис. 5).
Зоною розтікання струму називається зона землі, за межами якої
електричні потенціали, обумовлені струмом замикання на землю можна
умовно прийняти за нуль. Як правило, така зона обмежується об’ємом
півсфери радіусом приблизно 20 м.
Людина, що стоїть на землі чи на струмопровідній підлозі в зоні
розтікання струму і доторкається при цьому до заземлених струмопровідних
частин, опиняється під напругою доторкання. Якщо ж людина стоїть чи
проходить через зону розтікання то вона може опинитися під напругою
кроку, коли її ноги знаходяться в точках з різними потенціалами.
Напруга доторкання. Для людини, що стоїть на землі і доторкається до
заземленого корпусу, що опинився під напругою, визначити напругу
доторкання Uдот можна як різницю потенціалів між руками цр та ногами цн
Uдот = цр – цн. (13)
Оскільки людина доторкається до заземленого корпуса, то потенціал руки і
є потенціалом цього корпуса або напругою замикання:
picscalex100010009000003a301000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003c0081200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff80080000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002cc0505000000
130200027c081c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b03080801000000e77908000000320a7001c90601000000e77908000000320a
6002e70301000000e77908000000320a6002000101000000f0791c000000fb0280fe0000
000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a8b036007
01000000787908000000320a70014b0601000000497908000000320a6002d30201000000
55791c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c00774000
0000e7060ade1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
020008000000320a8b03940601000000707908000000320a700120070100000072790800
0000320a60021c00010000006a791c000000fb0280fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a8b03e6050100000032791c000000fb02
80fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000e7060adf1643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a
60029e04010000003d7908000000320a6002cf01010000003d790a00000026060f000a00
ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc010202225379
7374656d000000000a0021008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d01
020004000000f0010100030000000000. (14)
Ноги людини знаходяться в точці А і потенціал ніг дорівнює:
picscalex1000100090000039b01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e00360081200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff20080000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002c50505000000
130200021b081c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b03590701000000787908000000320a700117060100000049791c000000fb02
20ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a
7001950601000000e77908000000320a6002ba0301000000c07908000000320a60020001
01000000ed791c000000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c
007740000000dc050a0d1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001020008000000320a8b038d0601000000707908000000320a7001ec0601000000
727908000000320a6002d602010000006a7908000000320a60021c00010000006a791c00
0000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f00101000800
0000320a8b03df050100000032791c000000fb0280fe0000000000009001000000020002
001053796d626f6c007740000000dc050a0e1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01010004000000f001020008000000320a60029704010000003d7908000000320a
6002cc01010000003d790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb02
1000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000
000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f0010100030000000000
. (15)
На рис. 6 показано три корпуси споживачів (електродвигунів), які
приєднані до заземлювача Rз. Потенціали на поверхні грунту при замиканні
на корпус будь-якого споживача фазної напруги розподіляються за кривою
I. Потенціали усіх корпусів однакові, оскільки вони електрично з’єднанні
між собою заземлювальним провідником, падінням напруги в якому можна
знехтувати. Для того, щоб визначити напругу доторкання Uдот необхідно
від напруги замикання Uз відняти потенціал тої точки грунту, на якій
стоїть людина. Якщо людина стоїть над заземлювачем то напруга доторкання
дорівнює нулю, оскільки, потенціали рук та ніг однакові і дорівнюють
потенціалу корпусів (напрузі замикання). При віддалені від заземлювача
напруга доторкання зростає і у людини, що доторкнулась до останнього
(третього) корпуса вона стає рівною напрузі замикання, оскільки в цій
точці грунту потенціал ніг людини дорівнює нулю. Таким чином, напруга
доторкання в межах розтікання струму є часткою напруги замикання і
зменшується в міру наближення до заземлювача. В загальному випадку для
заземлювачів будь-якої конфігурації
picscalex1000100090000033201000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c001e0061200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffffa0060000860100000b00000026060f000c004d61746854797065000030001c00
0000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000000205
0ad51643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a60017605
0100000061791c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001000008000000320a60011f0501000000e77909000000320a60012a0103000000
e4eef2651c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000004000000
f001010008000000320a60010b040100000055ee08000000320a600116000100000055ee
1c000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000
02050adc1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f0010000
08000000320a60010703010000003dee0a00000026060f000a00ffffffff010000000000
1c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a00
21008a010000000000000000fcf312002942c777040000002d01000004000000f0010100
030000000000, (16)
де б – коефіцієнт напруги доторкання, який залежить від форми
заземлювача і відстані від нього (приймається за таблицею).
Напруга кроку. Людина, яка опиняється в зоні розтікання струму,
знаходиться під напругою, якщо її ноги стоять на точках грунту з різними
потенціалами. Напругою кроку (кроковою напругою) називається напруга між
двома точками електричного кола, що знаходяться одна від одної на
відстані кроку (0,8 м) і на яких одночасно стоїть людина. На рис. 7
наведено розподіл потенціалів навколо одиночного заземлювача. Напруга
кроку Uк визначається як різниця потенціалів між точками 1 та 2, на яких
стоять ноги людини:
Uк = ц1 – ц2. (17)
Оскільки точка 1 знаходиться на відстані х від заземлювача, то її
потенціал при напівсферичному заземлювачі дорівнює
ц1 = Ізс/2рх. (18)
Точка 2 знаходиться на відстані х + а, де а – відстань кроку людини. в
такому випадку її потенціал становить
ц2 = Ізс/2р(х + а). (19)
Тоді
picscalex100010009000003f102000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02400420181200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffffe0170000f60300000b00000026060f000c004d617468547970650000e0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014022002240305000000
13022002f80505000000140220027e0705000000130220026c080500000014022002d309
0500000013022002e30c1c000000fb0205fee30000000000900100000002000200105379
6d626f6c00774000000035070a4d1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010008000000320aa903e5130100000028791c000000fb0205fee3000000000090010000
00020002001053796d626f6c00774000000019070abf1643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01020004000000f001010008000000320aa90351170100000029790500
000014022002280f0500000013022002c3171c000000fb0280fe00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01010004000000f001020008000000320aab0379160100000061790800
0000320aab036f1401000000787908000000320aab037e1201000000787908000000320a
9001c81401000000617908000000320a90016e1101000000497908000000320aab03090c
01000000617908000000320aab03ff0901000000787908000000320aab03aa0701000000
787908000000320a90014a0301000000497908000000320a800216000100000055791c00
0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f00101000800
0000320a9001ec1101000000e77908000000320a9001c80301000000e77908000000320a
80022a0101000000ea791c000000fb0280fe000000000000900100000002000200105379
6d626f6c00774000000035070a4f1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001020008000000320aab035f15010000002b7908000000320aab035c13
01000000d77908000000320aab03dc1101000000d77908000000320aab032c1001000000
d77908000000320a9001381401000000d77908000000320a90017c1201000000d7790800
0000320a8002fa0d010000003d7908000000320aa202130d01000000f77908000000320a
d803130d01000000f87908000000320aac01130d01000000f67908000000320aa202b806
01000000e77908000000320ad803b80601000000e87908000000320aac01b80601000000
e67908000000320aab03ef0a010000002b7908000000320a8002ba08010000002d790800
0000320a8002340601000000d77908000000320aab03460401000000d77908000000320a
9001580401000000d77908000000320a8002f601010000003d791c000000fb0280fe0000
000000009001010000020402001053796d626f6c00774000000019070ac11643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320aab03a410
01000000707908000000320a9001181301000000727908000000320aab03be0401000000
707908000000320a9001f4040100000072791c000000fb0280fe00000000000090010000
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c9770000
3000040000002d01010004000000f001020008000000320aab03420f0100000032790800
0000320a9001fb0a01000000317908000000320a9001950701000000317908000000320a
ab035c030100000032790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb02
1000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a010000
0000020000009cf312002942c777040000002d01020004000000f0010100030000000000
. (20)
Із формули (20) та рис. 7 видно, що напруга кроку знижується в міру
віддалення від точки замикання на землю та при меншій довжині кроку
людини. хоча при напрузі кроку струм проходить через тіло людини по
шляху „нога – нога”, який є менш небезпечним за інші, однак відомо
немало випадків ураження струмом, які спричинені саме кроковою напругою.
Важкість ураження зростає із-за судомних скорочень м’язів ніг, що
призводить до падіння людини, при цьому струм проходить по шляху „рука –
ноги” через життєво важливі органи. Крім того, зріст людини більший за
довжину кроку, що обумовлює більшу різницю потенціалів.
У випадку обриву проводу лінії електропередач забороняється наближатися
до місця замикання проводу на землю в радіусі 8 м. Виходити із зони
розтікання струму необхідно кроками, що не перевищують довжини ступні.
Якщо необхідно наблизитися до місця замикання проводу на землю, то для
запобігання ураження кроковою напругою необхідно вдягнути діелектричні
калоші чи боти.
Системи заходів і засобів безпечної експлуатації електроустановок
Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується:
– конструкцією електроустановок;
– технічними способами та засобами захисту;
– організаційними та технічними заходами (рис. 8).
Конструкція електроустановок. Класи електрозахисту.
Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам їх експлуатації
та забезпечувати захист персоналу від можливого доторкання до рухомих та
струмопровідних частин, а устаткування – від потрапляння всередину
сторонніх предметів та води.
За способом захисту людини від ураження електричним струмом встановлено
п’ять класів електротехнічних виробів: 0, 0І, І, ІІ, ІІІ. До класу 0
належать вироби, які мають робочу ізоляцію і у яких відсутні елементи
для заземлення. До класу 0І належать вироби, які мають робочу ізоляцію,
елемент для заземлення та провід без заземлювальної жили для приєднання
до джерела живлення. До класу І належать вироби, які мають робочу
ізоляцію та елемент для заземлення. У випадку, коли виріб класу І має
провід до джерела живлення, то цей провід повинен мати заземлювальну
жилу та вилку із заземлювальним контактом. До класу ІІ належать вироби,
які мають подвійну або посилену ізоляцію і не мають елементів для
заземлення. До класу ІІІ належать вироби, які не мають внутрішніх та
зовнішніх електричних кіл з напругою вищою ніж 42 В.
Ступінь пило- та вологозахисту радіотехнічних (електротехнічних) виробів
у відповідності з міжнародною IP класифікацією.
IP XY
X – перша цифра – захист від попадання твердих часток та твердих
предметів.
0 – захист відсутній.
1 – захист від доторкання до небезпечних деталей тильною стороною руки;
захист від попадання твердих часток (ТЧ) та твердих предметів (ТП)
розміром >50мм.
2 – захист від контакту з пальцями руки; захист від попадання ТЧ та ТП з
розмірами >12мм.
3 – захист від попадання до небезпечних деталей за допомогою
інструменту; захист від попаданні ТЧ та ТП з розміром >2,5мм.
4 – захист від доторкання проволокою до небезпечних деталей та захист
від попадання ТП з розміром >1мм.
5 – захист від попадання шкідливого пилу.
Y – друга цифра – захист від попадання вологи.
0 – захист відсутній.
1 – захист від часток води, які падають вертикально.
2 – захист від бризок води, які падають під кутом до 15 град. до
вертикалі.
3 – захист від бризок води, які падають під кутом до 60 град. до
вертикалі.
4 – захист від бризок води в усіх напрямках.
5 – захист від водяних струменів в усіх напрямках.
6 – повний захист від бризок та водяних струменів, які подібні до
морських накатів.
7 – захист від короткочасних занурень на глибину від 15см до 1м.
8 – захист від впливу води під час довгострокового занурення на глибину
більш ніж 1 м.
Засоби та заходи безпечної експлуатації електроустановокКонструкція
електроустановокТехнічні способи та заходи захисту (ТСЗЗ)Організаційні
та технічні заходиТСЗЗ при нормальних режимах роботи
електроустановокТСЗЗ при переході напруги на нормально неструмопровідні
частини електроустановокЕлектрозахисні засоби та запобіжні
пристосуванняІзоляція струмопровідних частинЗахисне
заземленняІзолювальні електрозахисні засобиЗабезпечення недосяжності
неізольованих струмопровідних частинЗахисне зануленняОгорджувальні
електрозахисні засобиПопереджувальна сигналізаціяЗахисне
вимиканняЗапобіжні електрозахисні засоби та пристосуванняМала
напругаЕлектричний поділ мережВирівнювання потенціалів
Рис. 8. Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації
електроустановок
Лекція 6. Тема 2.8 (Продовження теми) – Електробезпека. Специфіка питань
електробезпеки відповідно до галузі. Статична електрика.
Блискавкозахист.
Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок при нормальних
режимах роботи. Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок
при переході напруги на нормально неструмопровідні частини
електрообладнання.
Заземлення, занулення, автомати струмового захисту та пристрої захисного
відключення в трифазних та однофазних електромережах.
Система електрозахисних засобів, їх класифікація за видами і рівнем
захисту. Комплектування електроустановок електрозахисними засобами.
Специфіка питань електробезпеки відповідно до галузі.
Методи захисту від статичної електрики. Блискавкозахист.
Література: осн. Л-5 (Розділ 3.).
Завдання на СРС: Організація безпечної експлуатації електроустановок.
Вимоги до працівників. Навчання та інструктажі з електробезпеки.
Кваліфікаційні групи з електробезпеки. Допуск до роботи. Нагляд за
безпечним виконанням робіт. Відповідальність за безпечне виконання
робіт. Правила застосування електрозахисних засобів. Випробування.
Технічні засоби безпечної експлуатації електроустановок
Технічні способи та засоби захисту
Технічні способи та засоби захисту (ТСЗЗ) підрозділяються на (рис. 8):
– ТСЗЗ при нормальних режимах роботи електроустановок (ізоляція
струмопровідних частин, недосяжність неізольованих струмопровідних
частин, попереджувальна сигналізація, мала напруга, електричний поділ
мереж, вирівнювання потенціалів);
– ТСЗЗ при переході напруги на нормально неструмопровідні частини
електроустановок (захисні заземлення, занулення, вимикання);
– Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування.
Технічні способи та засоби захисту при нормальних режимах роботи
електроустановок
Ізоляція струмопровідних частин забезпечується шляхом покриття їх шаром
діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин
електроустановок, через які проходить струм. Розрізняють робочу,
додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.
Робочою називається ізоляція струмопровідних частин електроустановки,
яка забезпечує її нормальну роботу та захист від ураження струмом.
Додатковою називається ізоляція, яка застосовується додатково до робочої
і у випадку її пошкодження забезпечує захист людини від ураження
струмом.
Подвійною називається ізоляція, яка складається з робочої та додаткової.
Посиленою називається покращена робоча ізоляція.
Механічні пошкодження, волога, перегрівання, хімічні впливи зменшують
захисні властивості ізоляції. Навіть у нормальних умовах ізоляція
поступово втрачає свої початкові властивості, „старіє”. Тому необхідно
систематично проводити профілактичні огляди та випробування ізоляції. У
приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних,
відповідно не рідше одного разу в два роки та в півріччя, перевіряють
шляхом вимірювання відповідність опору ізоляції до норм. Для мереж
напругою до 1000 В опір ізоляції струмопровідних частин повинен бути не
меншим ніж 0,5 МОм.
Забезпечення недосяжності неізольованих струмопровідних частин
передбачає застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв та
розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті
чи в недосяжному місці.
Захисні огорожі можуть бути суцільними та сітчастими. Суцільні огорожі
(корпуси, кожухи, кришки і т.п.) застосовуються в електроустановках
напругою до 1000 В, а сітчасті – до і вище 1000 В. Захисні дверцята чи
двері повинні закриватись на замок або обладнуватись блокувальними
пристроями.
Блокувальні пристрої за принципом дії поділяються на механічні,
електричні та електронні. Вони забезпечують зняття напруги із
струмопровідних частин при відкриванні огорожі та спробі проникнути в
небезпечну зону.
Розташування неізольованих струмопровідних частин на недосяжній висоті
чи в недосяжному місці забезпечує безпеку без захисних огорож та
блокувальних пристроїв. Вибираючи необхідну висоту підвісу проводів під
напругою враховують можливість випадкового доторкання до них довгих
струмопровідних елементів, інструменту чи транспорту. Так висота підвісу
проводів повітряних ліній електропередач відносно землі при лінійній
напрузі до 1000 В повинна бути не меншою ніж 6 м.
Попереджувальна сигналізація є пасивним засобом захисту, який не усуває
небезпеки ураження, а лише інформує про її наявність. Така сигналізація
може бути світловою (лампочки, світло діоди і т.п.) та звуковою (зумери,
дзвінки, сирени).
Мала напруга застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним
струмом. До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують
42 В. При таких напругах струм, що може пройти через тіло людини є дуже
малим і вважається відносно безпечним. Однак, гарантувати абсолютної
безпеки неможливо, тому поряд з малою напругою використовують й інші
способи та засоби захисту.
Малі напруги застосовують у приміщеннях з підвищеною небезпекою (напруга
до 36 В включно) та в особливо небезпечних приміщеннях (напруга до 12 В
включно) для живлення ручних електрифікованих інструментів, переносних
світильників, для місцевого освітлення на виробничому устаткуванні.
Джерелами такої напруги можуть слугувати батареї гальванічних елементів,
акумулятори, трансформатори і т.п.
Застосування малих напруг суттєво зменшує небезпеку ураження електричним
струмом, однак при цьому зростає значення робочого струму, а відтак і
площа поперечного перерізу, що в свою чергу збільшує витрати кольорових
металів. Крім того, при малих напругах істотно зростають втрати
електроенергії в мережі, що обмежує їх протяжність. У силу вищеназваних
обставин малі напруги мають обмежене використання.
Вирівнювання потенціалів є способом зниження напруг доторкання та кроку
між точками електричного кола, до яких можливе одночасне доторкання
людини, або на яких вона може одночасно стояти. Вирівнювання потенціалів
досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг
до рівня потенціалу струмопровідної частини, а також при контурному
заземлені. Вертикальні заземлювачі в контурному заземлені (рис. 9)
розміщуються як по контуру, так і в середині захищуваної зони і
з’єднуються сталевими полосами. При замиканні струмопровідних частин на
корпус, що приєднаний до такого контурного заземлення ділянки землі
всередині контура набувають високих потенціалів, які наближаються до
потенціалу заземлювачів. Завдяки цьому максимальні напруги доторкання
Uдот та кроку Uк знижуються до допустимих значень.
Електричний поділ мереж передбачає поділ електромережі на окремі,
електрично не з’єднані між собою, ділянки за допомогою роздільних
трансформаторів РТ з коефіцієнтом трансформації 1:1 (рис. 10). Якщо
єдину, сильно розгалужену мережу з великою ємністю та малим опором
ізоляції, поділити на низку невеликих мереж такої ж напруги, які мають
незначну ємність та високий опір ізоляції, то при цьому різко
зменшується небезпека ураження людини струмом.
Технічні способи та засоби захисту при переході напруг на нормально
неструмопровідні частини електроустановок
Захисне заземлення застосовують у мережах з напругою до 1000 В з
ізольованою нейтраллю та в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким
режимом нейтралі джерела живлення (рис. 11).
Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її
еквівалентом металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть
опинитися під напругою. Призначення захисного заземлення полягає в тому,
щоб у випадку появи напруги на металевих конструктивних частинах
електроустаткування забезпечити захист людини від ураження електричним
струмом при її доторканні до таких частин.
Принцип дії захисного заземлення в мережах з ізольованою нейтраллю
полягає в зменшені до безпечних значень напруги доторкання та кроку,
зумовлених замиканням на корпус. Це досягається зменшенням потенціалу на
корпусі заземленого устаткування, а також вирівнюванням потенціалів,
тобто підвищенням потенціалу основи до потенціалу заземленого
устаткування.
В електроустановках напругою вище 1000 В з ефективно заземленою
нейтраллю замикання на корпус завдяки наявності захисного заземлення
перетворюється на коротке замикання. При цьому спрацьовує максимальний
струмів захист і пошкоджена ділянка електроустановки вимикається.
Якщо корпус устаткування є незаземленим і відбулося замикання нього
однієї із фаз, то доторкання до такого корпуса рівнозначно доторканню до
фази. Якщо ж корпус електрично з’єднаний із землею, то він опиниться під
напругою замикання
picscalex1000100090000031501000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c00180051200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffff40050000860100000b00000026060f000c004d61746854797065000030001c00
0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a6001d304
01000000e77908000000320a6001930301000000e77908000000320a60012a0101000000
e7791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720
526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
000008000000320a6001ea0301000000527908000000320a600115030100000049790800
0000320a600116000100000055791c000000fb0280fe0000000000009001000000020002
001053796d626f6c0077400000009a070a2b1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01000004000000f001010008000000320a6001e101010000003d790a0000002606
0f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102
022253797374656d000000000a0021008a010000000001000000fcf312002942c7770400
00002d01010004000000f0010000030000000000, а людина, яка доторкається до
такого корпуса, згідно з формулою 16 потрапляє під напругу доторкання
picscalex1000100090000033201000002001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c001e0061200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
c6ffffffa0060000860100000b00000026060f000c004d61746854797065000030001c00
0000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000005e06
0a621643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a60017605
0100000061791c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001000008000000320a60011f0501000000e77909000000320a60012a0103000000
e4eef2651c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000004000000
f001010008000000320a60010b040100000055ee08000000320a600116000100000055ee
1c000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000
5e060a691643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f0010000
08000000320a60010703010000003dee0a00000026060f000a00ffffffff010000000000
1c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a00
21008a010000000000000000fcf312002942c777040000002d01000004000000f0010100
030000000000. Струм, який пройде через людину, в такому випадку
визначається із рівняння:
picscalex1000100090000039a01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003a00a1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff600a0000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002b00205000000
1302000254050500000014020002e50605000000130200024e0a1c000000fb0220ff0000
000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010008000000320a8b03e30801000000eb790800
0000320a7001c90801000000e77908000000320a7001890701000000e77908000000320a
8b034c0401000000eb7909000000320a7001ba0303000000e4eef26508000000320a6002
c40001000000ebee1c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d65
73204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d010200
04000000f001010008000000320a8b03fa070100000052ee08000000320a7001e0070100
000052ee08000000320a70010b070100000049ee08000000320a8b0363030100000052ee
08000000320a7001a6020100000055ee08000000320a600246000100000049ee1c000000
fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c007740000000b1050a09
1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000
320a700120090100000061ee1c000000fb0280fe00000000000090010000000200020010
53796d626f6c007740000000df090a3d1643c7771f43c77720c0c9770000300004000000
2d01020004000000f001010008000000320a6002b705010000003dee08000000320a6002
8201010000003dee0a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000
070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a0100000000
01000000fcf312002942c777040000002d01010004000000f0010200030000000000,
(21)
звідки видно, що чим меншими є значення Rз та б, тим менший струм пройде
через тіло людини, яка стоїть на землі і доторкається до корпуса
устаткування.
Заземлювальним пристроєм називають сукупність конструктивно об’єднаних
заземлювальних провідників та заземлювача. Заземлювач – провідник або
сукупність електрично з’єднаних провідників, які перебувають у контакті
із землею, або її еквівалентом. Заземлювачі бувають природні та штучні.
Як природні заземлювачі використовують електропровідні частини
будівельних і виробничих конструкцій, а також комунікацій, які мають
надійний контакт із землею (водогінні та каналізаційні трубопроводи,
фундаменти будівель і т.п.). Для штучних заземлювачів використовують
сталеві труби діаметром 35 – 50 мм (товщина стінок не менше 3,5 мм) та
кутники (40*40 та 60*60 мм) довжиною 2,5 – 3,0 м, а також сталеві прути
діаметром не менше ніж 10 мм та довжиною до 10 м. В більшості випадків
штучні вертикальні заземлювачі знаходяться у землі на глибині h = 0,5 –
0,8 м (рис. 12). Вертикальні заземлювачі з’єднують між собою штабою з
поперечним перерізом не менше ніж 4*12 мм або прутком з діаметром не
менше ніж 6 мм за допомогою зварювання. Приєднання заземлювального
провідника до корпуса устаткування здійснюється зваркою або болтами.
Об’єкти, що підлягають заземленню приєднуються до магістралі заземлення
виключно паралельно за допомогою окремого провідника (рис. 13).
Залежно від розташування заземлювачів стосовно устаткування, що підлягає
заземленню, розрізняють виносне (зосереджене) та контурне (розподілене)
заземлення. Перевага виносного заземлення (рис. 13, а) полягає в тому,
що можна вибрати місце розташування заземлювачів з найменшим опором
грунту (землі). Заземлювачі контурного заземлення (рис. 13, б)
розташовують безпосередньо біля периметра (контура) дільниці, на якій
знаходиться заземлювальне устаткування. Це дозволяє вирівняти потенціали
всередині контура, а відтак – знизити напругу доторкання та кроку. Тому
більш ефективним з точки зору електробезпеки є контурне заземлення.
Правила улаштування електроустановок (ПУЕ) обмежують найбільші опори
заземлення:
• для електроустановок напругою до 1000 В:
– при сумарній потужності генераторів або трансформаторів в мережі
живлення не більше 100кВт або 100 кВА – 10 Ом;
– в інших випадках – 4 Ом;
• для електроустановок напругою вище 1000 В:
– при ефективно заземленій нейтралі мережі живлення (напругах 110 кВ та
вище і великих струмах замикання на землю) – 0,5 Ом;
– при ізольованій нейтралі мережі живлення (напругах до 35 кВ включно)
та умові, що заземлювач використовується тільки для електроустановок
напругою вище 1000 В –
picscalex1000100090000030c01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c020003e0031200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
acffffffa0030000ac0200000b00000026060f000c004d61746854797065000090000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014025400640305000000
1302a902ba011c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320aa602370301000000e7791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320aa602b9020100000049791c000000fb02
80fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020009000000320a
7a013a0003000000323530650a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000
fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a01
0000000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f001010003000000
0000 ? 10 Ом;
– те ж саме, але при умові, що заземлювач використовується одночасно для
електроустановок напругою до 1000 В –
picscalex1000100090000030c01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c020003a0031200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
acffffff60030000ac0200000b00000026060f000c004d61746854797065000090000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014025400340305000000
1302a9028a011c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320aa602070301000000e7791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320aa60289020100000049791c000000fb02
80fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001020009000000320a
7a01100003000000313235650a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000
fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a01
0000000002000000fcf312002942c777040000002d01020004000000f001010003000000
0000; при цьому приймається найменший розрахунковий опір або потрібний
для електроустановок напругою до 1000 В.
Відповідно до ПУЕ захисне заземлення належить виконувати:
§ при напрузі змінного струму 380 В і вище та 440 В і вище для
постійного струму – у всіх електроустановках;
§ при номінальних напругах змінного струму вище 42 В та постійного
струму вище 110 В – лише в електроустановках, що знаходяться в
приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних, а також у
зовнішніх електроустановках;
§ при будь-якій напрузі змінного та постійного струму – у
вибухонебезпечних установках.
В процесі експлуатації електроустановок можливе порушення цілісності
заземлювальних провідників та підвищення опору заземлення вище норми.
Тому ПУЕ передбачено проведення візуального контролю (огляду) цілісності
заземлювальних провідників та вимірювання опору заземлення. Такі
вимірювання проводять, як правило, при найменшій провідності грунту:
літом – при найбільшому висиханні чи зимою – при найбільшому промерзанні
грунту. Вимірювання опору заземлення належить проводити після монтажу
електроустановки, після її ремонту чи реконструкції, а також не рідше
одного разу на рік.
Занулення. Заземлення корпусів електрообладнання, що споживає
електроенергію від мережі напругою до 1000 В з глухозаземленою нейтраллю
джерела, неефективне, бо при замиканні фази на корпус напруга на ньому
відносно землі досягає значення більшого чи рівного половині фазного, а
струм замикання на землю недостатній для спрацьовування максимального
струмового захисту. Тому в таких мережах застосовується занулення
корпусів електроустаткування.
Занулення – це навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним
провідником металевих нормально неструмопровідних частин, які можуть
опинитися під напругою.
Нульовий захисний провідник – це провідник, який з’єднує частини, що
підлягають зануленню, з глухозаземленою нейтральною точкою обмотки
джерела струму або її еквівалентом.
Принцип дії занулення полягає в перетворені замикання фази на корпус в
однофазне коротке замикання, тобто замикання між фазним і нульовим
провідниками, з метою одержання великого струму, здатного забезпечити
спрацьовування максимального струмового захисту. Внаслідок цього
електроустановка автоматично вимикається апаратом захисту від струмів
короткого замикання. Сила цього струму обумовлюється фазною напругою та
повним опором ланцюга короткого замикання (петля фаза – нуль) і
визначається за формулою:
picscalex1000100090000032903000005001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02c005a0171200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffff60170000760500000b00000026060f000c004d617468547970650000b0011c00
0000fb0205fee300000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000b506
0ab81643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01000008000000320a49041004
0100000028791c000000fb0205fee300000000009001000000020002001053796d626f6c
0077400000000f060a631643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001000008000000320a49041e090100000029791c000000fb0205fee30000000000
9001000000020002001053796d626f6c007740000000b5060ab91643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01000004000000f001010008000000320a4904ff0d01000000
28791c000000fb0205fee300000000009001000000020002001053796d626f6c00774000
00000f060a641643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001
000008000000320a4904e41201000000297908000000fa02000010000000000000000400
00002d01000005000000140201042103050000001302e503520308000000fa0200002000
000000000000040000002d010200050000001402ed035203050000001302ab0499030400
00002d010000050000001402ab04a1030500000013029002ff030500000014029002ff03
05000000130290020c1408000000fa0200000800000000000000040000002d0103000500
00001402eb037a15050000001302eb032117040000002d0100000500000014020002f902
050000001302000241171c000000fb0280fe000000000000900100000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
040004000000f001010008000000320a7605f3150100000033791c000000fb0220ff0000
000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f001040008000000320a83035d13
01000000327908000000320a4b04611201000000307908000000320a9f03ab0c01000000
327908000000320a8303970901000000327908000000320a4b049b080100000030791c00
0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01040004000000f00101000800
0000320a5b03721601000000d27908000000320a4b045b0f01000000d47908000000320a
4b047d0501000000d47908000000320a70013b0d01000000d47908000000320a6002c400
01000000ca791c000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001040008000000320a5b039a15010000005a7908000000320a4b047e1101000000
4c7908000000320a4b04830e010000004c7908000000320a4b04a0070100000052790800
0000320a4b04940401000000527908000000320a7001270c01000000557908000000320a
600246000100000049791c000000fb0280fe000000000000900100000002000200105379
6d626f6c007740000000b5060abc1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
040004000000f001010008000000320a4b045a14010000002b7908000000320a4b045810
010000002b7908000000320a4b04760d01000000d77908000000320a4b04740a01000000
2b7908000000320a4b047a06010000002b7908000000320a6002cb01010000003d791c00
0000fb0280fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c0077400000000f06
0a671643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f00104000800
0000320a4b04760b0100000077790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c00
0000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d000000000a002100
8a0100000000040000009cf312002942c777040000002d01040004000000f00101000300
00000000, (22)
де RФ – активний опір фазного провідника, Ом; R0 – активний опір
нульового провідника, Ом; LФ – індуктивність фазного провідника, Гн; L0
– індуктивність нульового провідника, Гн; ZТ – розрахунковий опір
трансформатора, Ом.
Для зменшення небезпеки ураження струмом, яка виникає внаслідок обриву
нульового провідника, влаштовують (багатократно) додаткове заземлення
нульового провідника Rд (рис. 14).
У схемі без повторного заземлення нульового провідника потенціал
відносно землі корпуса пошкодженого обладнання, якщо зневажати опором
трансформатора та індуктивним опором петлі фаза – нуль, при замиканні
фази на корпус визначається залежністю:
picscalex100010009000003a301000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003400b1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
bdffffff000b00009d0300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002d30505000000
13020002f50a1c000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b03700a01000000307908000000320a7001c6080100000030791c000000fb02
40fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a
8b034f0901000000527908000000320a8b03fa0501000000527908000000320a7001a507
01000000527908000000320a600209030100000055791c000000fb0220ff000000000000
9001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01010004000000f001020008000000320a8b030a0701000000
d47908000000320a60024b0401000000d47908000000320a6002200101000000ea791c00
0000fb0240fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c007740000000de06
0a9c1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f00101000800
0000320a8b030608010000002b7908000000320a6002320501000000d77908000000320a
6002eb01010000003d791c000000fb0240fe000000000000900101000002040200105379
6d626f6c00774000000073070a951643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001020008000000320a60021600010000006a790a00000026060f000a00
ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc010202225379
7374656d000000000a0021008a0100000000020000009cf312002942c777040000002d01
020004000000f0010100030000000000, (23)
а при наявності повторного заземлення нульового провідника:
picscalex100010009000003ed01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e00300111200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
bdffffffc01000009d0300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002d30505000000
13020002f50a0500000014020002ce0b0500000013020002aa101c000000fb0220ff0000
000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43
c77720c0c97700003000040000002d01010008000000320a8b0325100100000030790800
0000320a8b03700a01000000307908000000320a7001c6080100000030791c000000fb02
40fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e001643
c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a
8b03040f01000000527908000000320a8b03f50b01000000527908000000320a7001830d
01000000527908000000320a8b034f0901000000527908000000320a8b03fa0501000000
527908000000320a7001a50701000000527908000000320a600209030100000055791c00
0000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d61
6e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01010004000000f00102000800
0000320a8b03050d01000000e47908000000320a7001930e01000000e47908000000320a
8b030a0701000000d47908000000320a60024b0401000000d47908000000320a60022001
01000000ea791c000000fb0240fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c
007740000000ac070aea1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0102000400
0000f001010008000000320a8b03bb0d010000002b7908000000320a60022d0b01000000
d77908000000320a8b030608010000002b7908000000320a6002320501000000d7790800
0000320a6002eb01010000003d791c000000fb0240fe0000000000009001010000020402
001053796d626f6c007740000000df070ade1643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01010004000000f001020008000000320a60021600010000006a790a0000002606
0f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc0102
022253797374656d000000000a0021008a010000000002000000fcf312002942c7770400
00002d01020004000000f0010100030000000000. (24)
У випадку обриву нульового провідника між джерелом живлення та
пошкодженим електрообладнанням потенціал корпуса відносно землі, якщо
немає повторного заземлення нульового провідника, дорівнює фазній
напрузі цк = UФ, а при наявності повторного заземлення:
picscalex100010009000003a301000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003000b1200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
bdffffffc00a00009d0300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002d30505000000
13020002af0a1c000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b032a0a0100000030791c000000fb0240fe0000000000009001010000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c977000030000400
00002d01020004000000f001010008000000320a8b03090901000000527908000000320a
8b03fa0501000000527908000000320a7001880701000000527908000000320a60020903
0100000055791c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001020008000000320a8b030a0701000000e47908000000320a7001980801000000
e47908000000320a60024b0401000000d47908000000320a6002200101000000ea791c00
0000fb0240fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0077400000002407
0a131643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01020004000000f00101000800
0000320a8b03c007010000002b7908000000320a6002320501000000d77908000000320a
6002eb01010000003d791c000000fb0240fe000000000000900101000002040200105379
6d626f6c007740000000d6060a9c1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
010004000000f001020008000000320a60021600010000006a790a00000026060f000a00
ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000bc02000000cc010202225379
7374656d000000000a0021008a010000000002000000fcf312002942c777040000002d01
020004000000f0010100030000000000. (25)
Таким чином, повторне заземлення нульового провідника в період замикання
фази на корпус знижує напругу доторкання до зануленого електрообладнання
як при справній схемі, так і у випадку обриву нульового провідника.
Струм, що протікає через тіло людини, яка доторкається до корпуса
пошкодженої електроустановки, визначається за формулою:
picscalex1000100090000034f01000003001c0000000000050000000902000000000500
0000020101000000050000000102ffffff00050000002e0118000000050000000b020000
0000050000000c02e003e0041200000026060f001a00ffffffff000010000000c0ffffff
b6ffffffa0040000960300000b00000026060f000c004d617468547970650000c0000800
0000fa0200001000000000000000040000002d0100000500000014020002e60205000000
1302000298041c000000fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d657320
4e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000800
0000320a8b031d0401000000eb7908000000320a7001fb0301000000ea7908000000320a
6002da0001000000eb791c000000fb0240fe000000000000900101000000040200105469
6d6573204e657720526f6d616e001643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d01
020004000000f001010008000000320a8b030d0301000000527908000000320a60024700
0100000049791c000000fb0240fe0000000000009001010000020402001053796d626f6c
00774000000066060abf1643c7771f43c77720c0c97700003000040000002d0101000400
0000f001020008000000320a7001f102010000006a791c000000fb0240fe000000000000
9001000000020002001053796d626f6c0077400000000b070ac41643c7771f43c77720c0
c97700003000040000002d01020004000000f001010008000000320a6002970101000000
3d790a00000026060f000a00ffffffff0100000000001c000000fb021000070000000000
bc02000000cc0102022253797374656d000000000a0021008a0100000000010000009cf3
12002942c777040000002d01010004000000f0010200030000000000. (26)
До схеми занулення ПУЕ пред’являють такі вимоги:
1. струм однофазного короткого замикання повинен перевищувати не менш
ніж в 3 рази номінальний струм плавкої вставки або струм спрацьовування
розщіплювача автоматичного вимикача із зворотною залежною
характеристикою. При захисті мережі автоматичними вимикачами, які мають
тільки електромагнітний розщіплювач, кратність струму приймається 1,1;
при відсутності заводських даних коефіцієнт приймається 1,4 для
автоматів з номінальним струмом до 100 А, для інших – 1,25.
2. повна провідність нульового провідника у всіх випадках повинна бути
не менше 50% провідності фазного провідника.
3. щоб забезпечити безперервність кола занулення, забороняється
встановлення в нульовий провідник запобіжників та вимикачів. Виняток
допускається тільки в тому випадку, коли вимикач разом із нульовим
провідником розмикає й усі фазні провідники.
4. опір заземлюючого пристрою, до якого приєднуються нейтралі джерел
живлення (робоче заземлення R0), не може перевищувати значень, які
наведені в табл. 5. ці опори повинні забезпечуватись з урахуванням
використання природних заземлювачів, а також заземлювачів повторних
заземлень нульового провідника повітряних ліній електропередачі до
напругою 1000 В при кількості ліній, що відходять, не менше двох. Але
при цьому повинні передбачатися і штучні заземлювачі з опором, значення
яких не повинні перевищувати дані, наведені в табл. 5.
Таблиця 5
Напруга мережі, ВНайбільші допустимі опори заземлюючих пристроїв, Ом1.
Заземлень нейтралі трансформаторів, R0Повторних заземлень нульового
провідника, Rд1. Еквівалентне (з урахуванням природних заземлювачів і
повторних заземлень нульового провідникаВ тому числі лише штучних
заземленьЕквівалентний опір всіх повторних заземленьВ тому числі опір
кожного повторного заземлення660/380
380/220
220/1272
4
815
30
605
10
2015
30
60
Примітка. Якщо питомий опір с землі більший 100 Ом•м, допускається
збільшувати указаний в таблиці опір в 0,01•с раз, але не більш ніж
десятикратно.
5. Повторне заземлення нульового провідника повинне виконуватись на
кінцях повітряних ліній або відгалужень довжиною більше 200 м, а також
на вводах повітряних ліній у приміщення, електроустановки яких
підлягають зануленню.
6. загальний опір заземлюючих пристроїв всіх повторних заземлень
нульового провідника і кожного повторного заземлення не повинен
перевищувати значень, наведених в табл. 5.
Слід зазначити, що одночасне заземлення та занулення корпусів
електроустановок значно підвищує їх електробезпеку.
Захисне вимикання застосовується, як основний або додатковий засіб, якщо
безпека не може бути забезпечена шляхом влаштування заземлення, або
іншими способами захисту.
Захисне вимикання – це швидкодіючий захист, який забезпечує автоматичне
вимкнення електроустановки (не більше ніж 0,2 с) при виникненні в ній
небезпеки ураження струмом.
Існує багато схем захисного вимикання.
Електрозахисні засоби та запобіжні пристосування
Електрозахисними засобами називаються вироби, що переносяться та
перевозяться і слугують для захисту людей, які працюють з
електроустановками, від ураження електричним струмом, від дії
електричної дуги та електромагнітного поля.
Залежно від призначення електрозахисні засоби підрозділяються на
ізолюльвані, огороджувальні та запобіжні.
Ізолювальні електрозахисні засоби призначені для ізоляції людини від
частин електроустановок, що знаходяться під напругою та від землі, якщо
людина одночасно доторкається до землі чи заземлених частин
електроустановок та струмопровідних частин чи металевих конструктивних
елементів (корпусів), які опинилися під напругою.
Розрізняють основні та додаткові електрозахисні засоби. До основних
належать такі електрозахисні засоби, ізоляція яких протягом тривалого
часу витримує робочу напругу електроустановки, і тому ними дозволяється
доторкатись до струмопровідних частин, що знаходяться під напругою:
– при роботах у електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні
рукавички, ізолювальні штанги, інструменти з ізольованими ручками,
струмовимірювальні кліщі;
– при роботах в електроустановках з напругою вище 1000 В – ізолювальні
штанги, струмовимірювальні та ізолювальні кліщі, покажчики напруги.
Додаткові ізолювальні захисні засоби мають недостатні ізолювальні
властивості, тому призначені лише для підсилення захисної дії основних
засобів, разом з якими вони і застосовуються. До них належать:
– при роботах у електроустановках з напругою до 1000 В – діелектричні
калоші, килимки, ізолювальні підставки;
– при роботах в електроустановках з напругою вище 1000 В – діелектричні
рукавички, боти, килимки, ізолювальні підставки.
Огороджувальні електрозахисні засоби призначені для тимчасового
огороджування струмопровідних частин (щити, бар’єри, переносні огорожі),
а також для заземлення вимкнутих струмопровідних частин з метою
запобігання ураження струмом при випадковій появі напруги (тимчасове
заземлення).
Запобіжні електрозахисні засоби та пристосування призначені для захисту
персоналу від випадкового падіння з висоти (запобіжні пояси); для
забезпечення безпечного піднімання на висоту (драбини, „кігті”), для
захисту від світлової, теплової, механічної дії електричної дуги
(захисні окуляри, щитки, спецодяг, рукавички тощо).
Організаційні та технічні заходи електробезпеки
До роботи на електроустановках допускаються особи не молодші 18 років,
які пройшли інструктаж та навчання з безпечних методів праці, перевірку
знань правил безпеки та інструкцій відповідно до займаної посади та
кваліфікаційної групи з електробезпеки, і які не мають проти показів,
визначених Міністерством охорони здоров’я України.
Для забезпечення безпеки робіт у діючих електроустановках належить
виконувати наступні організаційні заходи:
– призначення осіб, які відповідають за організацію та проведення робіт;
– оформлення наряду чи розпорядження на проведення робіт;
– організація нагляду за проведенням робіт;
– оформлення закінчення робіт, перерв у роботі, переведення на інші
робочі місця.
До технічних заходів, які необхідно виконувати в діючих
електроустановках для забезпечення безпеки робіт належать:
1. при проведенні робіт зі зняттям напруги в діючих електроустановках чи
поблизу них:
– вимкнення установки (частини установки) від джерела живлення
електроенергії;
– механічне блокування приводів апаратів, які здійснюють вимкнення,
зняття запобіжників, від’єднання кінців лінії, яка здійснює
електропостачання та інші заходи, що унеможливлюють випадкову подачу
напруги до місця проведення робіт;
– встановлення знаків безпеки та захисних огорож біля струмопровідних
частин, що залишаються під напругою і до яких в процесів роботи можливе
доторкання або наближення на недопустиму відстань;
– встановлення заземлення (ввімкнення заземлювальних ножів чи
встановлення переносних заземлень);
– огородження робочого місця та вивішування плакатів безпеки;
2. при проведенні робіт на струмопровідних частинах, які знаходяться під
напругою та поблизу них:
– виконання робіт за нарядом не менш ніж двома працівниками зі
застосуванням електрозахисних засобів, під постійним наглядом, із
забезпеченням безпечного розташування працівників, використовуваних
механізмів та пристосувань.
Захист від статичної електрики
Статична електрика – це сукупність явищ, що пов’язані з виникненням,
накопиченням та релаксацією вільного електричного заряду на поверхні або
в об’ємі діелектричних та напівпровідникових речовин, матеріалів та
виробів. Виникнення зарядів статичної електрики є результатом складних
процесів перерозподілу електронів чи іонів при стиканні двох різнорідних
тіл (речовин).
Порушення поверхневого контакту при терті тіл призводить до електризації
– виникнення електричних зарядів, які можуть утримуватись на поверхні
цих тіл протягом тривалого часу. Такі заряди, на відміну від рухомих
зарядів динамічної електрики (електричний струм) знаходяться у
статичному стані.
Електричні заряди виникають:
– при терті діелектричних тіл один об одного або об метал (наприклад,
пасові передачі);
– при переливанні, перекачуванні, перевезенні в ємностях горючих та
легкозаймистих рідин;
– при транспортуванні горючих газів трубопроводом;
– при подрібненні діелектриків;
– при переміщенні сухого запиленого повітря зі швидкістю понад 15 – 20
м/с і т.п.
За сприятливих умов, наприклад, при низькій вологості повітря статичні
заряди не лише утворюються, а й накопичуються. Коли в результаті такого
накопичення вони набудуть високого потенціалу, то може виникнути швидкий
іскровий розряд між частинами устаткування або розряд на землю. Такий
іскровий розряд при наявності горючих сумішей може спричинити вибух чи
пожежу. В цьому і полягає основна небезпека статичної електрики.
Заряди статичної електрики можуть утворюватись чи передаватись
(контактним або індукційним шляхом) тілу людини. Якщо виникнуть іскрові
розряди, то вони викликають фізіологічну дію у вигляді уколу чи
незначного поштовху, які самі по собі не являють небезпеки для людини
(сила струму розряду дуже мала). Однак, враховуючи неочікуваність такого
розряду, у людини може виникнути переляк, внаслідок якого може відбутись
рефлекторний рух, що в низці випадків призводить до травмування (робота
на висоті, біля рухомих незахищених частин устаткування тощо).
Систематичний вплив електростатичного поля підвищеної напруженості
негативно впливає на організм людини, викликаючи, в першу чергу,
функціональні розлади центральної нервової та серце-судинної систем.
Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 гранично допустима напруженість
електричного поля Едоп на робочих місцях не повинна перевищувати 60
кВ/м, якщо час впливу tв не перевищує 1 год; при 1 год 1, то для будівель та споруд, що належать до II категорії за
рівнем блискавкозахисту, приймається зона захисту А, а при N 5, проходять
реєстращю в органах Держпромпрнагляду — інспекціях чи
експертно-технічних центрах. Котли пересувних котельних установок
реєструються за місцем їx експлуатації. При передачі котла іншому
власнику котел підлягає перереєстрації.
Після реєстрації до пуску в роботу, а також періодично в процесі
експлуатації в терміни, встановлені Правилами, в т. ч. і позачергово,
котли підлягають технічному опосвідченню за участю інспектора (експерта)
Держпромгірнагляду.
Позачергове опосвідчення котлів проводиться у випадках простою котла
більше 12 місяців, демонтажу i встановлення його на новому місці,
ремонту з застосуванням зварювання основних елементів котла, після
досягнення розрахункового терміну служби, після аварії котла, за
рішенням осіб державного нагляду або відповідального за справний стан і
безпечну експлуатацію котла.
Технічне опосвідчення котла включає зовнішній і внутрішній його огляд і
гідравлічні випробування у відповідності з наведеним вище. При
технічному опосвідченні котлів за участі осіб Держпромгірнагляду
проводяться: внутрішній і зовнішній огляд — раз на 4 роки; гідравлічні
випробування — раз на 8 років. Крім того, власник котла (особа,
відповідальна за справний стан i безпечну експлуатацію котла) проводить
щорічно внутрішні і зовнішній огляд котла з введенням відповідної
документацій та гідравлічні випробування котла кожен раз після його
ремонту з розкриттям основних його елементів.
Після реєстрації і технічного опосвідчення котел може вводитись в
експлуатацію відповідно до чинних нормативів. На видному місці на котлі
вивішується табличка з зазначенням реєстраційного номера, дозволеного
тиску та дати наступного внутрішнього огляду і технічного опосвідчення.
Для забезпечення безпечної експлуатації котлів власник повинен
призначити наказом особу, відповідальну за справний стан і безпечну
експлуатацію котлів, укомплектувати необхідний штат експлуатаційного
персоналу. До експлуатації котлів допускаються особи віком не менше 18
років, яга пройшли медичний огляд, навчання та атестацію i мають
відповідні посвідчення.
Навчання машиністів (операторів) котельні з дозволу Держпромгірнагляду
проводиться в ПТУ, НКК, а також на спеціально створених на підприємстві
курсах за програмами, розробленими на підставі типових, погоджених з
Держпромгірнаглядом, a їx тестація — комісією за участі інспектора
Держпромгірнагляду. Посвідчення підписує голова комісії і інспектор
Держпромгірнагляду.
Періодична перевірка знань персоналу, який обслуговує котли, повинна
проводитись раз на 12 місяців, а позачергові — при зміні умов праці, при
перерві в роботі більше 6 місяців, за рішенням адміністрації або вимогою
інспектора Держпромгірнагляду.
Ilapoвіi та водогрійні котли другої групи
НПАОП 0.00-1.26-96. «Правила будови i безпечної експлуатації парових
котлів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кгс/м2), водогрійних котлів
i водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 115°С» — основний
нормативний документ, що встановлює вимоги безпеки до будови,
проектування, виготовлення, реконструкції монтажу, налагодження,
ремонту.
Правила встановлюють вимоги до парових i водогрійних котлів,
водонагрівачів, що обігріваються парою з надлишковим тиском не вище 0,07
МПа, котлів-утилізаторів i мобільних установок з зазначеними вище
параметрами.
Вимоги правил не поширюються на проточні газові водонагрівачів,
змійовики нагрівання води в квартирних плитах, котли пливучих засобів і
вагонів залізничного рухомого транспорту, опалювальні котли
індивідуального користування теплопродуктивністю не більше 0,1 МВт.
• Вимоги Правил щодо відповідальності котлів цієї групи НД, можливих
відступів від Правил, котлів, придбаних за кордоном, конструкції котлів,
проектування, виготовлення, монтажу, ремонту і.налагодження котлів в
цілому аналогічнім вимогам до котлів 1-ої групи.
Елементи котлів і трубопроводів з підвищеною температурою, доступні для
обслуговуючого персоналу, покриваються тепловою ізоляцією, що забезпечує
температуру зовнішньої поверхні не більше 45°С.
Котли з камерним спалюванням пилогазоподібного і рідкого палива або
шахтною топкою для твердого палива обладнуються вибуховими запобіжними
клапанами, кількість, розміщення i розміри яких встановлюються проектною
організацією. При цьому для котлів з камерним спалюванням палива площа
перерізу клапана має бути не менше 0,1 м2, а для інших котлів — 0,05 м2.
Для управління роботою і забезпечення безпечних режимів експлуатації
котли повинні бути оснащені запобіжними клапанами, манометрами,
приладами для вимірювання температури, покажчиками рівня води, запірною
і регулюючою арматурою, приладами безпеки і живильними пристроями.
Для попередження підвищення тиску понад допустимий на котлах цієї групи
застосовуються важільно — вантажні i пружинні запобіжні клапани.
Кількість і розміри запобіжних клапанів розраховуються за формулами:
ndh = 0.000006Q — для водогрійних котлів з природною циркуляцією;
ndh = 0.000003Q — для водогрійних котлів з примусовою циркуляцією;
(п — число запобіжних клапанів; d — діаметр клапана, см; Q —
продуктивність котла, ккал/год; h — висота підйому клапана, см, для
малопідйомних клапанів приймається в межах 1/20 d).
Сумарна пропускна здатність запобіжних пристроїв парового котла має бути
не менше номінальної годинної його паропродуктивності. Якщо на котлі
встановлено два запобіжних клапани, то один з них повинен бути
контрольним. Запобіжні клапани повинні спрацьовувати при перевищенні
тиску на 10% в1д розрахункового. Клапани повинні мати пристрої для
примусового відкривання. Перевірка справності клапанів (їx продувка)
проводиться щозміни з записом у відповідний журнал.
На парових котлах продуктивністю до 100 кг/год замість запобіжних
клапанів допускається встановлювати вихлопний запобіжний пристрій —
гідро-затвор.
На барабанних водогрійних котлах, а також на котлах без барабанів
теплопродуктивністю більше 0,4 МВт, встановлюється не менше 2-х
запобіжних клапанів з мінімальним діаметром кожного 40 мм.
Для контролю рівня води водогрійні-котли повинні оснащуватися
водопробними кранами (у верхній частині барабана, а при його відсутності
– на виході води iз котла до запірного органу), а парові котли – двома
покажчиками рівня води прямої дії відповідно до вимог Правил.
Манометри, що встановлюються на котлах і живильних лініях, повинні мати
клас точності не менше 2,5. При розрахунковому тиску стрілка манометрів
повинна знаходитись у середній третині шкали. На шкалі чи корпусі
манометра наноситься мітка, що відповідає робочому тиску.
Не рідше одного разу на 12 місяців проводиться перевірка манометрів (з
опломбуванням) органами Держстандарту, а власник не рідше одного разу на
6 місяців перевіряє справжність манометрів за допомогою контрольного чи
перевіреного робочого.
Не допускається користування манометрами при відсутності пломби,
простроченому терміні перевірки, якщо стрілка манометра не повертається
до нульової позначки, розбите скло чи існують інші пошкодження.
Котли з камерним спалюванням усіх видів палива і механічними топками для
твердого палива повинні мати автоматику безпеки, яка попереджає
виникнення аварії при передбачених Правилами порушеннях режимів роботи
газоповітряного, пароводяного трактів котла та інших небезпечних
ситуаціях.
Система живлення котла водою повинна відповідати проектно-технічній
документації. Забороняється експлуатація котлів без докотлової обробки
води.
Вимоги щодо утримання, обслуговування, експлуатації i нагляду, вимоги до
персоналу, його функції, введення експлуатаційної документації для цієї
групи котлів аналогічні вимогам до 1-ої групи.
Котли, на які розповсюджується дія НПАОП 0.00.-1.26-96 після монтажу до
пуску в роботу проходять реєстрацію в органах Держпромгірнагляду i
первинне технічне опосвідчення (зовнішній і внутрішній огляд і
гідравлічні випробування) за участю експерта Держпромгірнагляду.
Періодичні технічні опосвідчення котлів за участю ociб державного
нагляду проводяться: зовнішній і внутрішній огляд — раз на 4 роки;
гідравлічні випробування — раз на 8 років.
За необхідності (згідно з Правилами) можуть проводитись позачергові
опосвідчення. Крім того, власник кожні 12 місяців проводить технічні
опосвідчення — зовнішній і внутрішній огляд і гідравлічні випробування
(за потреби) з введенням необхідної документації.
Лекція 9. Тема 2.10 (Продовження) – Вимоги безпеки в галузі при
проектуванні, виготовленні, монтажі, випробуваннях та експлуатації
обладнання, технологічних процесів та продукції
Профілактичні заходи щодо запобігання травматизму. Безпечність
технологічних процесів і обладнання, утримання приміщень, обладнання та
утримання засобів захисту в належному стані, організація виконання робіт
відповідно до вимог безпеки, забезпечення працівників засобами
індивідуального захисту, нагляд та контроль за виконанням вимог безпеки
як міри щодо профілактики виробничого травматизму у галузі.
Потенційно небезпечні об’єкти (ПНО) в галузі.
Профілактичні заходи щодо запобігання аварій. Інженерно-технічні заходи,
спрямовані на забезпечення безпечного функціонування ПНО, захист
виробничого персоналу та населення, зменшення збитків, втрат, руйнувань
у разі аварій.
Організація контролю роботи небезпечних виробництв в галузі, заходи і
засоби контролю та протиаварійного захисту, енергозабезпечення систем
контролю та протиаварійного захисту.
Література: осн. Л-3;Л-5 (Розділ 3.),дод.Л-2,Л-8.
Завдання на СРС: Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і
аварій (ПЛАС). Порядок введення в дію ПЛАС та планів
аварійно-рятувальних заходів. Вивчення ПЛАСів та планів
аварійно-рятувальних заходів працівниками підприємств.
Система організаційно-технічних заходів i засобів щодо попередження
електротравм. Нагляд та контроль.
Основні організаційно-технічні заходи i засоби щодо попередження
електротравм регламентуються ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної
експлуатації електроустановок споживачів», якими відповідальність за
організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на
роботодавця.
Згідно з чинними вимогами роботодавець повинен:
• призначити відповідального за справний стан i безпечну експлуатацію
електроустановок (далі — відповідальний за електрогосподарство);
• створити i укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу;
• розробити i затвердити посадові інструкції працівників
електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в
електроустановках з урахуванням їх особливостей;
• створити на підприємства такі умови, щоб працівники, на яких покладено
обов’язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог
своєчасно здійснювали їх огляд, профілактичні, проти аварійні та
приймально-здавальні випробування;
• забезпечити своєчасне навчання i перевірку знань працівників з питань
електробезпеки.
На малих підприємствах за неможливості чи недоцільності створення
електротехнічної служби власник, на договірних засадах, доручає
електротехнічним службам споріднених підприємств або іншим особам, які
мають відповідну підготовку, забезпечення справного стану i безпечної
експлуатації електроустановок.
Фахівці служби охорони праці, i забов’язані контролювати безпечну
експлуатацію електроустановок i повинні мати групу IV з електробезпеки.
Працівники, що обслуговують електроустановки повинні мати відповідну
професійну підготовку, групу з електробезпеки, підтверджену посвідченням
встановленої форми (I…V), i не мати медичних протипоказань i вікових
обмежень щодо можливості виконання роботи в електроустановках.
Під час виконання службових обов’язків працівник повинен мати при собі
посвідчення. За відсутності посвідчення або за прострочених термінів
чергової перевірки знань працівник до роботи не допускається. Чергові
перевірки знань працівників, що обслуговують електроустановки,
проводяться кожні 12 місяців.
За вимогами i заходами безпеки роботи в електроустановках поділяються на
три категорії:
• зі зняттям напруги;
• без зняття напруги на струмопровідних частинах або поблизу них;
• без зняття напруги на безпечній відстані від струмопровідних частин,
що перебувають під напругою.
До робіт, що виконуються зі зняттям напруги, відносяться роботи, що
проводяться в електроустановці, в якій зі струмопровідних частин знято
напругу i доступ в електроустановки, що перебувають під напругою,
унеможливлено.
До робіт, що виконуються без зняття напруги на струмопровідних частинах
та поблизу них, належать роботи, що проводяться безпосередньо на цих
частинах або на відстанях від цих частин, менших безпечних.
До робіт без зняття напруги на безпечній відстані від струмопровідних
частин, що перебувають під напругою, належать роботи, при виконані яких
випадкове наближення людей, інструменту чи механізмів на меншу за
безпечну відстань до цих частин є неможливим.
Безпечні відстані від струмопровідних частин, що перебувають під
напругою, відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98 наведенні в табл.
Таблиця Безпечні відстані до струмопровідних частин, що перебувають під
напругою, м
Напруга, кВВідстань від людини, інструментів, огороджень, не
меншеВідстань від механізмів, не меншеДо1: на ПЛ
в решті електроустановок0,6
не нормується1,0
1,06-350,61,0НО1,01,51501,52,02202,02,5
Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їх безпечного
виконання поділяються на такі, що виконуються:
? за нарядами-допусками;
? за розпорядженнями;
? в порядку поточної експлуатації.
Роботи, що виконуються за нарядами-допусками, оформлюються нарядом
встановленої форми, в якому вказується місце робіт, їх обсяг, особи,
відповідальні за безпечну організацію i виконання робіт, склад бригад та
заходи безпеки.
Роботи, що виконуються за розпорядженнями, реєструються в спеціальному
журналі. При цьому встановлюється час виконання робіт, їх характер i
організаційно-технічні заходи безпеки відповідно до чинних вимог.
Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатації, реєструються в
журналі реєстрації цих робіт.
На підприємствах наказом затверджується перелік робіт, які виконуються
за нарядами, за розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації i
призначаються особи, відповідальні за безпечну організацію i безпечне
виконання цих робіт.
Під час виконання робіт за нарядами-допусками i розпорядженнями такими
особами є:
? працівник, який видає наряд чи розпорядження;
? працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця;
? працівник, який готує робоче місце;
? працівник, який допускає до роботи;
? керівник робіт;
? працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт
? члени бригади.
ДНАОП 0.00-1.21-98 регламентує вимоги щодо обов’язків, рівня професійної
підготовки зазначених вище працівників, їх групи з електробезпеки та
заходи i засоби безпечного виконання робіт в електроустановках залежно
від їх особливостей.
Опосвідчення стану безпеки та експертиза електроустановок споживачів
Опосвідчення стану безпеки електроустановок — офіційне визначення стану
безпеки i умов подальшої експлуатації електроустановок.
Процедура опосвідчення діючих електроустановок напругою до 220 кВ
регламентується ДНАОП 0.00-8.19-99 «Порядок проведення опосвідчення
електроустановок споживачів». Опосвідчення електроустановок здійснюється
відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок
споживачів.
Опосвідченню, відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.19-99, підлягають всі
діючі електроустановки незалежно від форм власності за винятком
електроустановок вантажопідіймальних кранів, ліфтів, шахтних
електроустановок, електроустановок суто технологічного призначення
(електропечі, електролізні установки тощо), електроустановок рухомих
транспортних засобів, електричних станцій i теплових мереж.
Мета опосвідчення електроустановок — перевірка відповідності фактичного
стану безпеки електроустановок вимогам чинних нормативів, відповідності
IX експлуатації вимогам безпеки, наявності та стану
техніко-експлуатаційної документації визначення електроустановок, що
вичерпали свій ресурс.
Відповідно до наведеного вище, опосвідчення електроустановок включає:
• перевірку наявності та стану документації відповідно до вимог Правил
технічної експлуатації електроустановок;
• обстеження електроустановок та проведення необхідних профілактичних
випробувань;
• аналіз результатів обстеження на відповідність експлуатації
електроустановок вимогам безпеки;
• виявлення електроустановок, що вичерпали свій ресурс.
Опосвічення електроустановок проводиться одночасно для підприємства в
цілому або окремо по електроустановках підприємства комісією в складі
керівника підприємства, особи, відповідальної за електрогосподарство, i
керівника служби охорони праці.
За результатами опосвідчення електроустановок складається протокол
перевірки стану безпеки електроустановок встановленої форми, який
завіряється особою, відповідальною за електрогосподарство, та акт
опосвідчення стану безпеки електроустановок за формою, яка визначається
Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
Експертиза електроустановок — офіційне підтвердження фактичних значень
параметрів безпеки, їх відповідності вимогам нормативної документації та
визначення можливості безпечної експлуатації електроустановок.
Процедура проведення експертизи діючих стаціонарних електроустановок
напругою до 220 кВ включно, що вичерпали свій ресурс, у тому числі i
генерувальних електроустановок, які перебувають на балансі споживача,
визначаються ДНАОП 0.00-8.20-99 «Порядок проведення експертизи
електроустановок споживачів». Вимоги ДНАОП 0.00-8.20-99 є обов’язковими
для організацій, які проводять експертизу електроустановок за винятком
електричних i теплових мереж Міненерго.
Метою експертизи електроустановок є визначення:
• стану відповідності параметрів електрообладнання нормативним
значенням;
• місць та причин псування електрообладнання;
• можливого додаткового ресурсу експлуатації електроустановок до
виведення в ремонт чи списання;
• електрообладнання, що не відповідає сучасним вимогам безпеки.
Експертиза електроустановок здійснюється експертно-технічними центрами
Держнаглядохоронпраці Украни або спеціалізованими організаціями,
уповноваженими Держнаглядохоронпраці.
Фахівці, які проводять експертизу електроустановок, повинні пройти
навчання i перевірку знань відповідно до вимог ДНАОП 0.00-8.20-99.
Експертні організації за заявками власників проводять експертизу
електроустановок, яка включає:
• ознайомлення з проектного, будівельно-монтажною та експлуатаційною
документацією;
• зовнішній огляд стану електроустановки;
• фіксування режиму роботи електроустановки;
• технічне діагностування електроустановки;
• оформлення результатів експертизи.
За результатами експертизи приймаються рішення про відповідність
установки нормам безпеки та про терміни чергової експертизи (але не
раніше ніж через три роки), оформлюються протоколи вимірювань i
випробувань, проведені, у разі потреби, розрахунки, експертний висновок
за встановленою формою.
Вимоги щодо проектування електрообладнання для пожежонебезпечних і
вибухонебезпечних зон
Вимоги щодо проектування електрообладнання для пожежонебезпечних і
вибухонебезпечних зон регламентуються ДНАОП 0.00-1.32-01 “Правила будови
електроустановок. Електрообладнання спеціальних електроустановок”.
У пожежонебезпечних зонах будь-якого класу можуть застосовуватись
електроустановки, що мають ступінь захисту відповідно до вимог ДНАОП
0.00-1.32-01. Ступінь захисту оболонок електрообладнання
характеризується можливістю проникнення в оболонку твердих тіл і рідини.
Ступінь захисту оболонок електрообладнання, згідно міжнародної
кваліфікації, позначається буквосполученням IP (International
Protection), після якого ставляться дві цифри, перша з яких характеризує
ступінь захисту оболонки від проникнення твердих тіл, а друга – від
проникнення рідин. Класифікація передбачає 7 ступенів захисту від
проникнення в оболонку твердих тіл (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6) і 9 ступенів
захисту від проникнення в оболонку рідини (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8).
При відсутності захисту ступінь захисту оболонки позначається ІР 00. При
ступені захисту від проникнення твердих тіл 1 в оболонку можуть
проникати тверді тіла розміром понад 50 мм, а при ступені захисту 6
оболонку захищає від проникнення пилу в електрообладнання.
Ступінь захисту 1 від проникнення рідини не допускає проникнення в
оболонку краплин, а 8 – рідини під тиском.
У вибухонебезпечних зонах повинно застосовуватись електрообладнання у
вибухозахищеному виконанні і, як виняток, електрообладнання відповідного
ступеня захисту оболонки згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01.
За призначенням електрообладнання у вибухозахищеному виконанні
поділяється на дві групи: рудничне і загальнопромислового призначення
(не в рудниках). Електрообладнання у вибухозахищеному виконанні
загальнопромислового призначення класифікується за рівнем вибухозахисту,
видом вибухозахисту та категорією за БЕМЩ і температурною групою суміші,
в якій це обладнання виконує функції вибухозахисту.
За рівнем вибухозахисту виділяють: електрообладнання підвищеної
надійності проти вибуху (2), вибухобезпечне електрообладнання (1),
особливо вибухобезпечне електрообладнання (0).
У вибухозахищеному електрообладнанні застосовуються слідуючі види
вибухозахисту:
вибухонепроникна оболонка – d (ГОСТ 22782.6);
заповнення або продування оболонки
захисним газом з надлишковим тиском – р (ГОСТ 22782.4);
іскробезпечне електричне поле – і (ГОСТ 22782.5);
кварцове заповнення оболонки – q (ГОСТ 22782.2);
масляне заповнення оболонки – о (ГОСТ 22782.1);
захист виду – е (ГОСТ 22782.7);
спеціальний вид вибухозахисту – s (ГОСТ 22782.3).
Відповідно до приведеного і ГОСТ 12.1.011-78 маркування вибухозахищеного
електрообладнання включає:
– рівень вибухозахисту (2, 1, 0);
– індекс Ех (означає відповідність електрообладнання міжнародним
стандартам вибухозахисту);
– вид вибухозахисту (d, p, i, q, o, e, s);
– знак групи або підгрупи електрообладнання (ІІ, ІІА, ІІВ, ІІЕ);
– знак температурного класу електрообладнання (Т1…Т6).
Маркування вибухозахищеного електрообладнання наноситься на його корпусі
при виготовленні (електрографікою, у виді таблички тощо). Експлуатація
електрообладнання при пошкодженому маркуванні або його відсутності
забороняється.
Наявність на корпусі електрообладнання, наприклад, маркування 1ЕхdIIBT3
означає, що електрообладнання вибухобезпечне (1), відповідає міжнародним
стандартам вибухозахисту, побудовано на принципі вибухонепроникної
оболонки, може застосовуватись у вибухонебезпечних середовищах ІІВ і
ІІА, температура на поверхні обладнання при його роботі не може бути
вищою 200С – нижчої температури самозаймання суміші групи Т3.
Безпека праці користувачів комп’ютерних технологій
Загальні положення. Ознакою сучасного науково-технічного прогресу є
масове впровадження комп’ютерних технологій в усіх сферах життя і
діяльності людини. Зараз десятки мільйонів людей у всьому світі втягнуті
у систему комп’ютеризації як у виробничій сфері, так і в побуті, у
систему «людина комп’ютер». І комп’ютери, як і інші засоби праці,
впливаючи на людей, що їх використовують. Саме це й зумовлює
актуальність охорони праці користувачів комп’ютерних технологій і, в
першу чергу користувачів ПЕОМ.
Робота на ПК – модель розумової праці, що тривалий час виконується в
одноманітній позі, в умовах обмеження загальної м’язової активності і за
рухливості рук, тривалого високого напруження зорових функцій,
нервово-емоційного напруження, в умовах впливу різноманітних фізичних
чинників, які по різному впливають на людину.
Шкідливі чинники під час роботи на ПК. Зараз виявлено прямий зв’язок між
застосуванням ПК і багатьма захворюваннями, а саме: погіршенням зору,
болями у спині і ділянці шиї, болями у кистевих, ліктевих і плечових
суглобах, порушенням сну, хронічним головним болем, нудотою, слабкістю,
стресовими станами, захворюваннями шкіри, природженими аномаліями,
провокацією епілептичних приступів, інсультами та іншими захворюваннями.
«З’явилися» дві нові хвороби: «синдром комп’ютерного зору» і «синдром
інтернету».
Основними симптомами синдрому комп’ютерного зору є стомленість очей,
двоїння в очах (диплопія), порушення сприймання кольорів, сльозоточиві
очі. Синдром інтернету – це сильна залежність та втрата контролю над
своїми діями у разі тривалої роботи за комп’ютерами.
Негативні впливи на здоров’я людини під час тривалої роботи з ПК – це
об’єктивна реальність, в основі якої кільки причин. Перша полягає у
тому, що органи зору людини сприймають навколишній світ у відбитому
світлі, а засоби відображення інформації самі випромінюють світловий
потік. Інтенсивність цього світлового потоку набагато вища тієї, до якої
звикли наші очі. Крім того, малі кутові розміри символів, нерівномірна
яскравість, виблиски, мигтіння та дрижання зображення, геометричні та
нелінійні спотворення призводять до швидкої стомлюваності, скачків
артеріального тиску, очних стресів, головного болю. Наступна причина
полягає у тому, що засоби відображення інформації, виконані з
використанням електронно-променевих трубок, генерують випромінювання
широкого спектра ЕМП: статичного поля, поля в діапазоні низьких (50 Гц –
70 кГц) та високих (10 МГц – 1,5 ГГц) частот, м’яких рентгенівських
випромінювань і випромінювань оптичного діапазону (ІЧВ та УФВ). Самі по
собі реальні параметри цих ЕМП, випромінюваних окремими ПК, не досягають
нормованих значень, але за наявності у приміщенні декількох ІІК через
накладання ЕМП фактичні параметри їх можуть перевищувати допустимі
значення. Джерелами ЕМП є не тільки монітор, а й клавіатура, джерела
безперебійного живлення, електропроводка та інші пристрої. Виявлено, що
монітор, будучи джерелом ЕМП, створює так зване торсійне поле, яке
деякою мірою агресивне щодо людини.
Таким чином, ЕМП, створювані сучасними ПК, хоч і знаходяться у межах
існуючих норм, але, впливаючи на людину в комплексі, можуть призводити
по певних негативних наслідків.
Високий рівень наелектризованості екрана та іонізація повітря біля
дисплея притягують пил з повітря та викликають активацію мікробів у зоні
дихання оператора. Це може призвести до алергічних реакцій і
захворювання шкіри обличчя. Ці явища також негативно впливають на
електричний режим атмосфери: уже через три години концентрація легких
негативних іонів у повітрі знижується до нуля, натомість значно
збільшується концентрація важких позитивно заряджених часточок усіх
розмірів. Така асиметрія заряджених іонів не благотворно впливає на
здоров’я користувача ПК, зумовлюючи підвищення артеріального тиску,
прискорення серцевих скорочень (тахікардія), болі у ділянці серця
(кардіалгія) та інше.
Щодо порушення зорових функцій операторів ПК виявлені розлади
акомодації, конвергенції, гостроти зору та контрастної чутливості ока.
Ці зміни мають глибший характер, якщо робота супроводжується високою
нервово-емоційною напруженістю. Негативний вплив дисплеїв на органи зору
характеризується зоровим дискомфортом і втомою, які виявляються у різі,
печії, болю в очах, ломоті у надбрівних ділянках, у вигляді розмитих меж
або нечіткого зображення об’єкта, що зумовлено порушенням
світлочутливого апарата ока. Ці явища часто супроводжуються головними
болями, тяжкістю в голові, загальною втомою, сонливістю.
Функціональні порушення, пов’язані з експлуатацією ПЕОМ, – захворювання
сухожиль, м’язів та нервових закінчень. Під час роботи з ПК користувачі
з великою швидкістю повторюють одні рухи – швидке натискання клавіш,
переміщення миші, нахили та повороти голови. Кожне натискання на клавішу
пов’язане зі скороченням численної кількості м’язів, переміщенням
сухожиль уздовж кісток і стисканням з внутрішніми тканинами. Таке
тривале динамічне навантаження з одночасними стисканням нервових
закінчень призводить до ‘ появи тунельного синдрому зап’ястного каналу.
Його симптомами є: втрата чутливості та біль у зап’ястях, який
поширюється вгору по передпліччю до плеча і вище до шиї і спини. Окрім
цього, можливі оніміння і коліки та м’язові судоми. За перших ознак
тунельного синдрому слід негайно звернутися до лікаря, бо хвороба, що
розвинулася, вимагає тривалого лікування (більше ЗО днів).
Функціональні порушення, пов’язані зі скелетом людини (сколіоз –
дугоподібне викривлення хребта чи остеохондроз – дистрофічний процес у
кістковій та хрящовій тканині), зумовлені тривалим статичним
навантаженням та незадовільною організацією робочого місця.
Перенапруженню окремих груп м’язів і зв’язок та перевантаженню скелетної
системи сприяє стан захоплення людини комп’ютерним спілкування за якого
знижується інтенсивність мікрорухів і погіршується процес обміну в
тканинах.
У деяких випадках ПК можна розглядати як джерело шуму з рівнем 50 дБА, і
тільки окремі застарілі принтери можуть створювати рівень шуму до 65
дБА, що перевищує норму.
Умови праці користувача ПЕОМ залежать від параметрів мікроклімату в
приміщенні, хімічного складу повітря, запиленості, віброакустичних умов
та інших факторів довкілля. Усі ці параметри мають відповідати діючим
нормативам (див. відповідні пункти). Встановлено, що з корпуса і плат
виділяються в атмосферу забруднювальні речовини – фур’ян і діоксини, які
є канцерогенами.
Вище коротко описані умови праці користувача ПЕОМ, що визначаються
фізичними обмеженнями організму людини. Крім цих обмежень, існують ще й
психологічні чинники умов праці користувачів ПК. Вони визначаються
якістю використовуваного програмного забезпечення і залежать від
відповідності функцій системи психологічним процесам людини: від
особливостей мозку, обсягу пам’яті, часу рефлекторної реакції, витрат
часу на аналіз і переробку інформації. Невідповідність системи
психологічним властивостям людини може призвести до появи в оператора
стресових ситуацій.
Нормативними документами, які визначають нормалізацію умов праці
користувачів ПЕОМ, є ДНАОП 0.00-1.31-99. «Правила охорони праці при
експлуатації електронно-обчислювальних машин» та ДСанПіН 3.3.2.007-98
«Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними
терміналами електронно-обчислювальних машин».
Вимоги до приміщень для експлуатації ПЕОМ такі:
– площа на одне робоче місце з ПК має складати не менше 6 кв.м, а об’єм
– не менше 20 куб.м;
– приміщення з ПК не повинні межувати з приміщеннями, в яких рівні шуму
та вібрації перевищують нормативні значення;
– приміщення повинні обладнуватися системами опалення, кондиціонування,
ефективною припливно-витяжною вентиляцією;
– значення шкідливих виробничих чинників (мікроклімату, шуму, вібрації,
ЕМВ та ін.) не повинні перевищувати гранично допустимі рівні;
– ??і??я ??н? ?? ????? ? ??? ????ня;
– натуральне освітлення має здійснюватися через світлові прорізи,
орієнтовані переважно на північ і північний схід, і забезпечувати КПО
1,2-2,5%;
– робочі місця з ПК слід розміщувати так, щоб площина екрана була
перпендикулярною до площини вікна;
– найкраще розміщувати робочі місця з освітленням з лівого боку;
– штучне освітлення у приміщеннях має здійснюватися системою загального
рівномірного освітлення; освітленість на поверхні стола має складати
300-500 лк, а освітленість екрана не повинна перевищувати 250 лк;
– під час постійної роботи з документацією допускається застосування
комбінованого освітлення – додаткового встановлення світильників
місцевого освітлення.
Вимоги до організації та обладнання робочих місць такі:
– у розміщенні робочих місць із ПЕОМ мають враховуватися відстані між
робочими столами з відеомоніторами – від затилля одного до екрана
другого – не менше 2 м, а між боковими поверхнями відеомоніторів – не
менше 1,2 м;
– віконні прорізи мають бути обладнані регульованими жалюзі;
– ??? ? ???го ??а: ??? ??а ?є ??лю??ся у ??х 680-800 ?, а ?я ??????? –
?? ??? 725 ?; ??а ???ї ???? ???а ?? ? ??ою ? 800 х 800 ?;
– робочий стілець (крісло) має бути підіймально-поворотним та
регульованим по висоті і кутам нахилу сидіння і спинки;
– конструкція стільця повинна забезпечувати ширину і глибину поверхні
сидіння не менше 400 мм і регулювання висоти поверхні сидіння у межах
400-550 мм.
Вимоги до режимів праці і відпочинку під час роботи з ПЕОМ. Під час
виконання робіт з ПЕОМ протягом дня, крім перерв для відпочинку і
споживання їжі та особистих потреб, мають передбачатися додаткові
перерви, що вводяться з урахуванням особливостей і характеру трудової
діяльності. За характером трудової діяльності виділено три професійні
групи: розробники програм (інженери-програмісти), оператори ЕОМ та
оператори комп’ютерного набору.
Згідно із ДСанПін 3.3.2.007-98 встановлено такі внутрішньозмінні режими
праці та відпочинку під час роботи з ЕОМ за 8-годинного робочого дня:
– для розробників програм слід призначати регламентовану перерву для
відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожну годину роботи;
– для операторів ЕОМ слід призначати регламентовані перерви для
відпочинку тривалістю 15 хвилин через кожні 2 години;
– для операторів комп’ютерного набору слід призначати регламентовані
перерви для відпочинку тривалістю 10 хвилин після кожної години роботи;
– в усіх випадках, коли виробничі обставини не дозволяють застосовувати
регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з відеомоніторами
не повинна перевищувати 4 годин;
– у 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні
встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при
8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4-х годин роботи,
незалежно від характеру трудової діяльності, через кожну годину
тривалістю 15 хвилин.
Для зниження нервово-емоційного напруження і втомлення зорового
аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих
наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільно деякі перерви
використовувати для виконання комплексу спеціальних вправ, наведених в
ДСанПін 3.3.2.007-98.
Профілактичні медогляди. Працівники з ПЕОМ підлягають обов’язковим
попереднім медичним оглядам під час влаштування на роботу і періодичним
– один раз на два роки комісією у складі терапевта, невропатолога та
офтальмолога. Медогляди мають на меті перевірку стану здоров’я
працівника і виявлення відсутності у нього медичних протипоказань, які
перешкоджають виконанню роботи з ПК.
ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Засіб індивідуального захисту (ЗІЗ) — це засіб захисту, що надягається
на тіло працівника або його частину, або використовується під час праці.
3І3 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена
конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих
процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами
колективного захисту.
Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на роботах із
шкідливими та небезпечними умовами праці, в особливих температурних
умовах, у забрудненому середовищі робітникам та службовцям безплатно
видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту.
Перелік робіт та професій, що дають право на одержання ЗІЗ, складається
на основі галузевих норм адміністрацією підприємства та погоджується з
місцевими органами Держнаглядохоронпраці. Порядок видачі, зберігання та
використання ЗІЗ визначається «Положенням про порядок забезпечення
працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами
індивідуального захисту». Наказом Держстандарту України від 14.06.1999
р. № 322 3І3 внесені до Переліку продукції, що підлягає обов’язковій
сертифікації в Україні.
ЗІЗ поділяються на: засоби захисту органів дихання, спецодяг,
спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху,
засоби захисту від падіння з висоти та ін.
Захист органів дихання здійснюється за допомогою протигазів та
респіраторів. За принципом дії протигази поділяються на фільтрувальні та
ізолювальні. Фільтрувальні протигази подають у зону дихання очищене
повітря із робочої зони, а ізолювальні — повітря із спеціальних ємкостей
або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною. Принцип
захисної дії фільтрувальних протигазів заснований на очищені
забрудненого повітря з робочої зони за допомогою
фільтрувально-поглинальної коробки. Працювати у такому протигазі більше
3 годин протягом робочого дня не допускається. У випадку наявності в
повітрі невідомих речовин (більше 0,5% за об’ємом), а також при
зменшеному вмісті кисню (менше 18% при нормі 21%) застосовувати
фільтрувальні протигази не можна. В таких випадках, а також при роботі у
колодязях та ємкостях застосовують лише ізолювальні протигази: шлангові,
у яких подача повітря для дихання здійснюються з чистої зони шлангом,
або автономні, які підрозділяються на резервуарні та регенераційні.
У резервуарних автономних протигазах увесь запас повітря для дихання
зберігається у резервуарі або балоні, а його видихання здійснюється в
атмосферу. В регенераційних протигазах повітря, що видихається після
очищення від діоксиду вуглецю і добавлення кисню із запасу, що
зберігається в апараті повторно використовується для дихання. Тому час
використання регенераційного протигаза дещо більший ніж резервуарного.
Респіратор — полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих
газів, парів, аерозолів, пилу. Він, як правило, складається з двох
елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери,
та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на
протигазові, протипилові та універсальні.
Найбільш часто в різних галузях промисловості застосовуються:
протипилові респіратори ШБ-1 «Лепесток» (вітчизняний аналог «Росток»),
У-2к, Ф-62Ш; протигазовий — РПГ-67; універсальний — РУ-60МУ (вітчизняний
аналог «Тополя»).
До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі,
фартухи тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг
зводяться до наступного: забезпечувати необхідний захист від дії
несприятливих чинників, бути зручним, не обмежувати рухових можливостей
працівника. Відповідно до ГОСТ 12.4.103-80 спеціальний одяг залежно від
захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають
наступні позначення: М — для захисту від механічних пошкоджень; З — від
загальних виробничих забруднень; Т — від підвищеної чи пониженої
температури; Р — від радіоактивних речовин; Э — від електричного струму,
електричних і електромагнітних полів; П — від пилу; Я — від токсичних
речовин; В — від води; К — від розчинів кислот; Щ — від лугів; О — від
органічних розчинників; Н — від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів;
Б — від шкідливих біологічних чинників.
Виходячи із необхідних захисних властивостей, вибираються матеріали для
виготовлення спецодягу.
Спеціальне взуття класифікується в залежності від захисних властивостей
аналогічного спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчоботи,
черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. п. Працівників
необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних,
сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння
предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і
т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту стопи від
гострих предметів (наприклад цвяхів, що можуть стирчати на будівельному
майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов
праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить
застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.
Засоби захисту рук — це різні види рукавиць та рукавичок, які
використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та
знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації,
електричної напруги (діелектричні). Рукавиці та рукавички виготовляють
із бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми, азбесту, полімерів та
ін. ЗІЗ рук за захисними властивостями класифікуються відповідно до
єдиної класифікації (ГОСТ 1.4.103-80) аналогічно спецодягу та
спецвзуттю.
Засоби захисту голови запобігають травмуванню голови при виконанні
монтажних, будівельних, навантажувально-розвантажувальних робіт, при
видобутку корисних копалин.
Найбільш розповсюджені засоби захисту голови — каски, які поділяються на
каски захисні загального призначення (каска будівельна склопластикова,
текстолітова), каски шахтарські, каски спеціального призначення (для
електрозварювальників).
До засобів захисту обличчя належать ручні, наголовні та універсальні
щитки. Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток
електрозаврювальника універсальний ЩЭУ-1, щиток захисний ЩЗ, захисна
маска С-40, захисна сітчаста маска С-39.
Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших
хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби
індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ
12.4.013-85 залежно від виду роботи.
Засоби захисту органів слуху застосовуються тоді, коли рівень шуму на
робочому місці перевищує допустимі значення. До засобів захисту органів
слуху належать протишумові вкладки, навушники, шумозаглушувальні шоломи.
Навушники складаються з двох чашечок (з пористими чи рідинними
наповнювачами), що з’єднані між собою дужкою. Протишумові вкладки
виготовляють різних видів з різноманітних шумопоглинальних матеріалів.
Найрозповсюдженішим видом протишумових вкладок є «Беруші» одноразового
(з тонковолокнистого матеріалу) та багаторазового (з еластичного
матеріалу типу гуми) використання.
Правильне та постійне застосування ЗІЗ органів слуху дозволяє суттєво
знизити шумове навантаження, а відтак — запобігти появі професійних
захворювань у працівників шумних виробництв.
Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при
виконанні технологічних процесів має місце контакт з речовинами та
матеріалами, які негативно впливають на шкіру. Для захисту шкіри,
зазвичай, використовують пасти та мазі, які поділяються на гідрофільні
та гідрофобні. Гідрофільні — легко розчиняються у воді. Вони захищають
шкіру від жирів, мастил, нафтопродуктів. Гідрофобні пасти нерозчиняються
у воді. Їх використовують для захисту шкіри від розчинів солей, кислот
та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру рук, а при
необхідності й лиця, перед початком роботи наносять спеціальну пасту чи
мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від
характеру роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.
Останнім часом намітилась тенденція до створення комплексних ЗІЗ
номенклатура яких постійно розширюється. Вони забезпечують комплексний
захист працівника від небезпечних та шкідливих чинників, здійснюючи
одночасно захист органів зору, слуху, дихання, а також окремих частин
тіла людини.
Комплексні 3І3
Застосування ЗІЗ призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду;
утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. В тих
випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей
вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами
кондиціонування повітря, вібро- та шумоізоляції, захисту від
випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на
транспортних засобах, в гарячих цехах, машинних залах ТЕС та ін.
Безпека виконання робіт забезпечується також шляхом застосування
індивідуальних захисних пристосувань. Так, при роботі на висоті, в
колодязях та інших обмежених об’ємах необхідно використовувати крім ЗІЗ
ще й запобіжні пояси, страхувальні канати та деякі інші захисні
пристосувань.
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА
1. Демиденко Г.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів – К.: НТУУ «КПІ», 2007
2. Безпека життєдіяльності: Метод. вказівки до виконання практичних,
індивід. робіт та домашньої контрольної роботи для студентів техн. спец.
/уклад.: Г.П. Демиденко, В.М. Прилепський та ін.. – К.: НТУУ «КПІ», 2007
3. Є.П. Желібо, В.В. Зацарний Безпека життєдіяльності: Підручник – К.:
Каравела, 2006. – 288 с.
4. Демиденко Г.П. и др. Защита объектов народного хозяйства от оружия
массового поражения. Справочник под ред. Демиденко Г.П. – 2-е изд.
перераб. и доп. – К. Выща шк. Головное изд-во, 1989
5. Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання / К.Н.Ткачук,
М.О.Халімовський, В.В.Зацарний та ін. – К.: Основа, 2006 – 448 с.
6. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник –– Львів: УАД, 2006 –
336 с.
7. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Сторожук В.М. та ін. Практикум із
охорони праці. Навч. посібник / За ред. Жидецького В.Ц. – Львів: Афіша,
2000. – 352 с.
Закони України
1. «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру» №-1809-111 від 8.06.2000
2. «Про цивільну оборону України» № 2974-ХІІ від 03.02.1993
3. «Про правові засади цивільного захисту» № 1859-ІV від 24.06.2004
4. “Про охорону праці” № 2695-XII від 14.10.1992 в редакції Закону №
229-IV від 21.11.2002
5. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили
втрату працездатності”
6. “Про пожежну безпеку” № 3745 від 17.12.1993
7. “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”
№ 4004-ХІІ від 24.02.1994
8. “Про об’єкти підвищеної небезпеки” № 2245-ІІІ від 18.01.2001
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
1. Каммерер Ю.Ю. и др. Защитные сооружения гражданской обороны. Учеб.
пособие . – М. Энергоатомиздат, 1985
2. Михно Е.П. Ликвидация последствий аварий и стихийных бедствий – М.
Атомиздат 1979
3. Русак О.Н. и др. Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие –
СПб.: ЛТА,1996
4. Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф. та ін. Основи охорони
праці. – К: Основа, 2000. – 416 с.
5. Трахтенберг І.М., Коршун М.М., Чебанова О.В. Гігієна праці та
виробнича санітарія. – К.: 1997. – 464 с.
6. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие – М.: Высш. шк., 1985. –
319 с.
7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна медицина
з основами гігієни. – К.: Здоров’я, 1999. – 694 с.
8 .Даценко І.І. Екологія та гігієна людини. Навч. посібник. – Львів:
Афіша, 2000.–248 с.
9. Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп’ютерів. – Львів:
Афіша, 2000. – 176 с.
МЕТОДИЧНА ЛІТЕРАТУРА
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
1. Аналіз небезпеки експлуатації виробничих електроустановок. Методичні
вказівки до практичних занять/ Укл. Р.В.Сабарно, О.І.Полукаров.– К.:
НТУУ”КПІ”, 2008.– 38с.
2. Розрахунок заземлюючих пристроїв системи ІТ, ТТ та TN виробничих
електроустановок/ Укл. Р.В.Сабарно, О.І.Полукаров.– К.: НТУУ”КПІ”,2008.–
42с.
3. Захист від магнітних полів промислової частоти. Методичні вказівки до
практичного заняття / Укл. Р.В.Сабарно, О.І. Полукаров та ін.– ННДІПБОП,
2008.– 28с.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ
1. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи з дослідження
мікроклімату у виробничих приміщеннях/ Укл.С.А.Гавриш, А.Т. Орленко,
М.О.Халімовский. – К.: КПІ, 1993.– 28с.
2. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи “Дослідження
забруднення повітряного середовища робочої зони”/ Укл. С.А.Гавриш,
А.Т.Орленко та ін. – К.: НТУУ”КПІ”, 1999.– 52с.
3. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи з технічного
дослідження системи промислової вентиляції/ Укл. К.Н.Ткачук, А.Т.Орленко
та ін. – К.: КПІ , 1994.– 32с.
4. Дослідження природного освітлення. Методичні вказівки до виконання
лабораторних робіт з дисципліни “Охорона праці в галузі”/ Укл. Ю.К,
Френзе, Д.П.Іванчук та ін. – К.: НТУУ”КПІ”,2008. – 12с.
5. Дослідження освітлення.Методичні вказівки до виконання лабораторних
робіт з курсу “Охорона праці в галузі”/ Укл. Ю.К.Френзе, Д.П.Іванчук та
ін. – К.:”Основа”, 2004, – 24с.
6. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи “Дослідження
ефективності засобів захисту ві інфрачервоного випромінювання”/ Укл.
Д.П.Іванчук, А.Г.Степанов. – К.: КПІ,1997.– 11с.
7. Методичні вказівки до виконання лабораторної роботи “Захист від
шуму”/ Укл. К.Н.Ткачук, О.І.Полукаров та ін. –К.:НТУУ”КПІ”-ННДІОП,
1999.– 16с.
8. Методичні вказівки до лабораторних робіт “Комплексне дослідженя
крокових напруг” /Укл. Р.В.Сабарно, О.І.Полукаров.–
К.:НТУУ”КПІ”,2007.–28с.
9. Методичні вказівки до лабораторної робот из пожежної безпеки/ Укл.
К.М.Шевченко, О.І.Полукаров та ін. – К.:КПІ,1994.– 20с.
ПРАВОВА ЛІТЕРАТУРА
1. Конституція України.– К.,1996.– 12с.
2. Закон України “Про охорону праці”.– К.,2002.– 46с.
3. Закон України “Про пожежну безпеку”.– К., 1993.– 22с.
4.Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності”.– К.,2001.– 34с.
5. Типове положення про навчання,інструктаж і перевірка знань
працівників з питань охорони праці.– К.,1999.– 46с.
6. Положення про розслідування і облік нещасних випадків, професійних
захворювань і аварій на підприемствах, в установах і організаіях.–
К.,1998.– 38с.
НОРМАТИВНА ЛІТЕРАТУРА
1. ДСН 3.3.6.042-99.Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.–
К., МОЗ України, 1993.– 8с.
2. ГОСТ 12.1.005-88.ССБТ.Общие санитарно-гигиенические требования к
воздуху раб очей зоні.– М.: Изд-во стандартов, 1988.– 75с.
3. ДБН В.2.5.-28-2006.Державні будівельні норми України. Природне і
штучне освітлення.– К.: Мінбуд. України, 2006.– 76с.
4. ДСН 3.3.6.096-2002. Державні санітарні норми і правила при роботі з
джерелами електромагнітних полів.– К.: МОЗ України, 2002.– 45с.
5. ДСН 3.3.6.039-99.Державні санітарні норми виробничої загальної та
локальної вібрацій.– К.: МОЗ України, 2000.– 45с.
6. ДСН 3.3.6.037-99.Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та
інфразвуку.– К.: МОЗ України, 2000 – 29с.
7. ДСанПІН 3.3.2.007-98.Державні санітарні правила в норми роботи з
візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин.–
К.: МОЗ Україна, 1998.– 17с.
8. ДНАОП 0.00-1.31-99. Правила охорони праці під час експлуатації
електронно-обчислювальних машин.– К.: МОЗ України,1999.– 28с.
9. Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під
тиском. – К.,1995.– 200с.
10. Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних
котлів. – Харьків: Форт, 1994.– 2000 с.
11. Правила будови і безпечної експлуатації ліфтів. – К.: МП “Полігон”,
1993.– 164 с.
12. Правила побудови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних
кранів. – К.,1994.– 260с.
13. Правила улаштування електроустановок. Розділ 1 Загальні правила.
Гл.1.7 Заземлення і захисні заходи електробезпеки. – К.:ОЕП ”ГРІФЕ”,
2006.– 77с.
14. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних
установок. ДНАОП 0.00-1.32-01.– К.: Укрархбудінформ, 2001.– 118с.
15. Правила експлуатації електрозахисних засобів. ДНАОП 1.1.10-1.07-01.–
Харьків: ФОРТ, 2001.– 117с.
16. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів. –
Харьків: Індустрія, 2007.– 272с.
17. Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів ДНАОП
0.00-1.21-98.– К., 1998.– 380с.
18. Правила пожежної безпеки В Україні(НАПБ А.01.001-95). – К.: Основа,
2002.– 176с.
19. СНиП II-58-75 „Електростанції теплові. Норми проектування”.
20. РД 34.49.101-87 „Інструкція з проектування протипожежного захисту
енергетичних підприємств”.
21. ПР 34-00-006-84 „Правила вибухової безпеки установок при
використанні мазуту і природного газу в котлових установках”.
22. ДБН В.2.5-13-98 „Системи автоматичної пожежної сигналізації та
пожежегасіння”
Лекції опрацював:
Доцент кафедри охорони праці,
промислової та цивільної безпеки
к.т.н., с.н.с. С.Ф. Каштанов
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
