.

Уявлення про суспільство в історії соціології (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
354 2092
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Уявлення про суспільство в історії соціології

Соціологічна думка від свого зародження постійно намагалася пізнати,
осмислити сутність, основні засади функціонування, найхарактерніші
особливості суспільства як соціального феномену. Так, античні філософи,
зокрема Арістотель, Платон, ототожнювали суспільство з державою. У
середньовіччі поширеною була думка про те, що суспільство виникло
внаслідок домовленості людини з Богом; у нові часи побутувала ідея
суспільного договору між людьми, внаслідок якого постало суспільство,
хоча деякі філософи (Д. Дідро) вважали, що життя людей завжди було
суспільним.

Якісно нове розуміння категорії «суспільство» запропонувала соціологія в
середині XIX — на початку XX ст. Так, О. Конт і Г. Спенсер вважали його
динамічним утворенням, що, як і кожний живий організм, перебуває у
постійному розвитку, виявляючи здатність до саморегулювання. Е.Дюркгейм
розглядав суспільство як над індивідуальну реальність, що заснована на
колективних уявленнях. Для М. Вебера суспільство — це взаємодія людей,
яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших людей, дій.
Г.Тард розумів суспільство як продукт взаємодії індивідуальних
свідомостей через передавання людьми один одному переконань, прагнень,
спонукань тощо.

За К. Марксом, суспільство — це живий організм, сутністю якого є
залежність усіх соціальних підсистем від економічної; це сукупність
відносин між людьми, що формуються та історично розвиваються у процесі
спільної діяльності.

Різні аспекти суспільства як соціологічного феномену є предметом
багатьох сучасних досліджень. Залежно від погляду на суспільство як
фундаментальну категорію соціології формувалися відповідні теорії
суспільства, у розвитку яких простежується три періоди:

1. Кінець XVIII — початок XX ст. Соціологія функціонувала як сукупність
поглядів щодо промислового суспільства. Всі тодішні теорії виходили з
того, що суспільство, яке зароджується, має індустріальний характер, а
економічна система визначає тип суспільства, задає принцип суспільного
порядку.

2. 20-ті — кінець 60-х років XX ст. Учення цього періоду
зосереджувалися на фіксації нових специфічних рис, явищ, зумовлених
переходом до стадії організованого капіталізму, передусім в економічній
сфері. Суспільство вони тлумачили як державно-монополістичний (з точки
зору форми власності), організований (з огляду на соціальні та
економічні процеси), зрілий, розвинутий капіталізм як менеджеріальне
суспільство (враховуючи домінуючу професію у всіх галузях), як
суспільство масової культури.

3. 70—90-ті роки XX ст. На цьому етапі виникають «концепції
інформаційного суспільства» (теорії Д. Белла, Р. Дарендофа, О.
Тоффлера, Ф. Ферроратті та ін.), які фіксують трансформації в
економічній системі, структурі формальної та неформальної влади,
інформаційній сфері. Вони розглядають інформаційне суспільство як
особливу стадію історичного та соціально-економічного розвитку
людства.

Суспільство є високоабстрактною категорією, витвореною на перетині
соціальної філософії, соціології, історії та інших наук, надзвичайно
складним соціальним феноменом, що зумовило різні тлумачення його.

Цей термін вживається і на позначення конкретного виду суспільства з
його історичними, економічними, культурними особливостями (наприклад,
українське суспільство).

До найхарактерніших сутнісних рис суспільства належать:

— спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою;

— цілісність і сталість (єдине ціле);

— здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність
внутрішніх зв’язків;

— певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених
в основу соціальних зв’язків між людьми;

— автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання,
саморозвиток.

Із соціологічної точки зору американський соціолог Едуард-Альберт Шілз
(нар. у 1911 р.) суспільством вважав об’єднання, що відповідає таким
критеріям:

— існування його як елемента більшої системи;

— ідентифікація з певною територією;

— наявність власної назви та історії;

— укладення шлюбів між представниками даного об’єднання (суспільства);

— поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього
суспільства;

— існування його у тривалішому часі, ніж середня тривалість життя
окремого індивіда;

— єдність загальної системи цінностей (традицій, звичаїв, норм,
законів, правил тощо).

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему,

Проблема типологізації суспільств передбачає, з одного боку,
відокремлення понять «суспільство», «природа», «держава», «країна», з
іншого — з’ясування співвідношення між ними. Людина і суспільство є
частиною природи, але помилково було б ототожнювати їх з природою. Адже,
коли йдеться про природу у широкому сенсі (природна єдність світу, всієї
дійсності), то лінія „суспільство — природа” відображає те, що людина і
суспільство виникли з природи. Суспільство при цьому перебуває у тісному
зв’язку та взаємодії з природним середовищем і не може функціонувати,
розвиватися поза ним, оскільки і природа, і суспільство підкоряються
єдиним фундаментальним законам. Але розуміння природи у вузькому сенсі
(частина реального світу, природно-географічне середовище) передбачає
визнання того, що людина є не стільки біологічним, скільки соціальним
творінням, а буття суспільства — це своєрідне соціальне буття, котре не
можна зводити до тільки біологічного існування.

Розмежування цих понять дає змогу правильно зрозуміти двоєдину —
природно-соціальну — основу людини та суспільства, не допустити як
ігнорування природних засад у людині та суспільстві, так і заперечення
вирішальної ролі соціального у цій єдності. На певних етапах розвитку
соціології домінували різні точки зору, то абсолютно відриваючи людину,
суспільство від їх природних основ, то абсолютизуючи місце і роль
біологічного на противагу соціальному.

На думку представників сучасної американської соціології, у XX ст.
сформувалася так звана «парадигма людської винятковості», сутність якої
визначається екологічними залежностями та обмеженнями. Згідно з нею
людина, істотно відрізняючись від тварин, здатна розпоряджатися собою і
діяти як завгодно для досягнення мети. Соціокультурне середовище,
соціальні та культурні чинники є головними для неї, що змушує інколи
ігнорувати біофізичне середовище. Позаяк усі проблеми можна вирішити за
допомогою науки, соціальний і технологічний прогрес ніщо не може
обмежити.

Однак сучасний стан суспільства, людини і довкілля доводить наукову
неспроможність абсолютного протиставлення суспільства і природи, ресурси
якої не безмежні.

Розмежовуючи категорії «суспільство», «держава», «країна», слід виходити
з того, що «країна» — поняття, яке є переважно географічною
характеристикою частини нашої планети, а «держава» — категорія, що
відображає політичний стан цієї частини. Співвідношення між даними
категоріями визначає типологізацію суспільств.

Суспільство є високоабстрактною категорією, витвореною на перетині
соціальної філософії, соціології, історії та ін. наук, надзвичайно
складним соціальним феноменом, що зумовило різні тлумачення
його.

Цей термін вживається і на позначення конкретного виду
суспільства з його історичними, економічними, культурними
особливостями.

До найхарактерніших сутнісних рис суспільства належать:

? спільність території проживання людей, що взаємодіють між
собою;

? цілістність і сталість;

? здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність
внутрішніх зв’язків;

? певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей,
покладених в основу соціальних зв’язків між людьми;

? автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання,
саморозвиток.

Із соціологічної точки зору американський соціолог Едуард- Альберт
Шілз суспільством вважав об’єднання, що відповідає таким
категоріям;

? існування його як елемента більшої системи;

? ідентифікація з певною територією;

? наявність власної назви та історії;

? укладання шлюбів між представниками даного суспільства;

? існування його у тривалішому часі, ніж середня тривалість
життя окремого індивіда;

? єдність загальної системи цінностей: традицій, звичаїв, норм,
законів.

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему.

Список використаної літератури

1.Волков Ю.Г., Социология: Учебн. Для вузов / Под ред. Добренькова
В.И. – М.: Гардарики, 1998. – С.45-47.

2. Городяненко В.Г., Соціологія:Посібник для студентів вищих
навчальних закладів.-К.: „ Академія”, 1999.- 378 с.

3.Лукашевич Н.П. Туленков Н.В. Введение в социологию: Учебн.-метод.
Пособие. – К.: МАУП, 1996. – С.25-26.

4.Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Социология: Учебн. пособие. – К.:МАУП,
2002. – С.67-69.

5.Образование: идеалы и ценности (историко- теоретический аспект) Под
ред. З.И.Равкина.- М.:ИТПиО РАО, 1995.- С.361.

6.Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс: Підручник для студентів
вищих навчальнтх закладів.- 2- ге вид.- К.: Тандем, 1998.- 272с.

7.Принципы организации социальных систем:теория и
практика.-К.,1988.-С.45.

8.Социология: наука об обществе: Учебн. Пособие / Под общ. ред.
В.П.Андрющенко, Н.И.Горлача. – Харьков: Рубиков, 1996.- С. 34-38.

9.Соціологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів/За
редакцією доктора історичних наук, професора Городяненкка В.Г.- 1999.-
384с.

10.Социология / Под ред. Г.В. Осипова. – М.: Мысль, 1990.- С.98-102.

11.Социология: Учебник / Отв. ред. П.Д.Павленок. – М.: Книготорговый
центр „ Маркетинг”, 2002.- С. 46-49.

12.Ядов В.А. Размышления о предмете социологии. Социс, 1990, №2.-С.23.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020