Токсини в кормах (реферат)

Реферат на тему:

Токсини в кормах

Невеликі дози токсинів, що систематично потрапляють в організм тварин
із кормом, можуть не викликати гострих проявів отруєння, і все ж вони є
досить серйозною загрозою здоров’ю стада й кишені тваринника.

Мікотоксини виробляють ниткоподібні гриби (цвіль). Це токсичні хімічні
речовини із канцерогенними і мутагенними властивостями.
Сільськогосподарські культури, особливо зернові й олійні, піддаються
зараженню ними не тільки в процесі росту й збирання врожаю, а й під час
зберігання та переробки. За оцінкою Управління з Продовольства й
Сільського господарства ООН (ФАО), щорічно приблизно 25% світового
врожаю зернових уражується мікотоксинами. Деякі продукти їхнього розпаду
можуть бути значно токсичніші за вихідні сполуки. Найчастіше мікотоксини
попадають в організм тварин із зараженим кормом.

Діагностика й аналіз мікотоксинів у кормах — це досить складна
процедура, яка до того ж не гарантує однозначного результату. Правильна
експлуатація силососховища мінімізує аеробну нестабільність і появу
цвілі. Введення якісних бактеріальних заквасок забезпечує оптимальні
умови ферментації і стабільну якість силосу. Однак використання цих
заквасок або інших силосних добавок (наприклад, інгібіторів цвілі) не
знешкоджує мікотоксини, якщо вони вже є в силосних культурах. Заражений
корм найкраще повністю видалити, але на практиці це навряд чи можливо. У
такому разі рекомендується його розводити.

У тварин мікотоксини спричинюють токсикоз печінки та нирок, порушують
гормональний баланс, руйнують нервову й кровоносну системи, пригнічують
імунітет. Мікотоксикози не лікуються, тому особливо важливе значення
мають превентивні заходи. Якщо тварини вже заражені, тоді потрібно в
їхній раціон увести абсорбенти. Ефективний абсорбент зв’язує мікотоксини
в шлунково-кишковому тракті тварини і видаляє їх із екскрементами.
Вибираючи абсорбент, треба керуватися такими основними принципами:

висока специфічність і спорідненість до широкого спектру різних
мікотоксинів;

відсутність абсорбції мікроелементів, вітамінів і лікарських речовин;

низька норма введення;

контроль якості (немає забруднюючих домішок);

стабільність за різних значень рН;

випробування в наукових дослідах.

Найбільш поширені мікотоксини та симптоми зараження:

Афлатоксин. Найхарактерніші симптоми: летаргія, атаксія, груба вовна,
виразки в ротовій порожнині, збільшена й бліда печінка.

ДОН (діоксиніваленол або вомітоксин). Породжує в телят відмову від
корму, зниження приростів ваги. У комбінації із зеараленоном знижує
молочну продуктивність у корів.

Фумонізин. Високі концентрації (148 мг/кг) ушкоджують печінку, знижують
надої.

Т2-токсин. Гастроентерити, крововилив у кишківник, кров у екскрементах,
сичуговий ентерит, виразки в рубці. У телят, які споживали Т2-токсин,
знижується концентрація імуноглобулінів у сироватці крові. Концентрація
Т2-токсину 350 мкг/кг у кормі молочних корів спричинює діарею і на 15%
знижує надої.

Зеараленон. Швидко перетворюється в рубці в a- і b-зеараленол. Обидва
метаболіти мають естрогенні властивості, причому перший значно
токсичніший, ніж сам зеараленон. Симптоми токсикозу — вагініти,
вагінальні виділення, несправжня охота, загальне погіршення відтворних
якостей.

Пропонуємо вашій увазі фрагменти доповіді британського консультанта з
питань сільського господарства Брюса Вудакра, з якою він виступив на II
міжнародній конференції “Молочні ріки”, що її проводила корпорація
“Агро-Союз” 1–4 листопада 2006 року в селі Майському Дніпропетровської
області.

“Субклінічні” мікотоксикози — кошмар тваринника?

Уявіть ситуацію на окремо взятій фермі. Здається, що раціон збалансовано
правильно і немає ніяких господарських недоліків (хоча воду слід очищати
частіше). Немає й проблем, які впадають в очі, зі збереженням корму
(лише небагато сміття в силосі, але його видаляють). Саме сховище силосу
не ідеальне, та в кого немає недоліків. Усе, здавалося б, добре, але
господар не цілком задоволений результатом; немає нічого, на що можна
було б показати пальцем, але

корови дояться гірше, ніж торік;

якість гною нестабільна;

жирність нижча, ніж могла би бути;

кількість соматичних клітин збільшилася, а запліднюваність погіршилася.

Багато чого може статися в цій ситуації. Можливо, аналіз силосу не
показує реальної цінності корму. Може, сховище корму зовсім не таке, як
описується в книжці (ну, звичайно, консультант усе перевірив). А може,
корови не їдять ту кількість сухої речовини, яку встановлено
комп’ютером? Звідки ж вони знають, яку кількість сухої речовини
запрограмовано? А скільки взагалі важить корова, хіба вона стежить за
своєю вагою і підраховує споживання сухої речовини. Зрештою, годівля
молочного стада — це не точна наука.

З іншого боку, можливо, щось іще… Тварини можуть страждати від
субклінічних або хронічних мікотоксикозів.

Я не кажу, що такі ситуації завжди виникають через мікотоксикоз, просто
вони можливі і можуть бути значно поширеніші, ніж думають деякі люди.

Сьогодні більшість силосів із вмістом від 28 до 34% сухої речовини має
відносно високий рівень рН. Протягом останніх 10–15 років спостерігався
вибух використання злаків як компонентів силосу — кукурудзи і
традиційних злаків із вмістом сухої речовини 30% і відносно високим рН.
Часто кормові сховища навантажують аж понад норму. І тут починається
проблема.

Корми з високою кількістю сухої речовини і високим рН породжують певні
труднощі під час зберігання, але цвіль у них не з’являється. Та
тільки-но корми відкривають, у них може з’явитися цвіль. Усі бачили, як
вона росте на кормах, які погано зберігають. Однак не всі цвілі
продукують мікотоксини і не всі цвілі, що виділяють мікотоксини, помітні
неозброєним оком. Проте видимі цвілі вказують на умови, ідеальні для
аеробного псування й виникнення мікотоксинів.

Відкрита поверхня кормової маси, що нагрівається, — ще одна насторожуюча
ознака. Усупереч деяким думкам, висловлюваним останнім часом, цвілі не
просто виробляють токсини. Токсини — це тільки одна група вторинних
метаболітів, вироблених грибками для того, щоб конкурувати з іншими
мікроорганізмами за живильне середовище в кормах.

?&???I?ів цвілі виробляють більше одного токсину, і корми можуть бути
заражені кількома видами цвілі, які виробляють токсини. Це не тільки
ускладнює аналіз, а й збільшує кількість потенційних проблем у корів.
Ризиком тут є не тільки зіпсований корм (хоча це джерело втраченого
прибутку потребує серйозної уваги на багатьох фермах). Ризик полягає в
зниженні рентабельності через показники, що стають нижчими за норму.
Зазвичай семінари фокусують увагу на клінічних симптомах у
моногастричних. Але тепер ми починаємо розуміти, що навіть низький
рівень забруднення кормів може породити проблеми в молочних корів і
молодняку.

Ми говоримо тут про зрадницькі збитки, спричинені низьким рівнем
мікотоксинів у кормах. Мікродози афлотоксинів, як показали досліди,
знижують надої майже на дві третини літра. Майже непомітні в загальній
кількості, це втрати 23000 літрів за рік у стаді зі 100 голів. І це без
урахування інших збитків, спричинених збільшенням кількості соматичних
клітин у молоці, зниженням запліднюваності й підвищеною сприйнятливістю
до захворювань. Ця проблема стає кошмаром тваринника. У нинішньому
важкому становищі економічної ефективності молочного тваринництва збитки
навіть у розмірі 0,5 пенса на літр — значні.

Як же ми довідаємося, що у нас є така проблема і що ми можемо з нею
зробити? Мікотоксини не поширені рівномірно в забрудненому кормі.
Найчастіше вони “сидять у кишенях”, і навіть ретельний відбір може не
виявити їх. Нам також потрібно знати, який із кормів, наявних на фермі,
створює проблему. Ми маємо справу з невидимою загрозою. Ясно, що
ретельний добір зразків усіх підозрілих кормів — це один із шляхів
ідентифікації потенційної проблеми, хоча позитивний результат
підтвердить наявність мікотоксинів, але й негативний, через причини,
зазначені вище, не означає, що їх нема. Простіше й прагматичніше рішення
пропонує себе саме.

Чому б не запитати в корови?

Корова, між іншим, — найбільш надійний із доступних аналітичних
інструментів. Сучасні низькі норми введення абсорбенту засвідчують свою
високу ефективність зв’язування величезного різноманіття мікотоксинів
(на противагу сполучним препаратам на основі глини, що мають межі своєї
ефективності за потреби більшої норми введення). Якщо ви підозрюєте
наявність проблеми (і ви вже переглянули всі можливі причини, пов’язані
з годівлею і утриманням), спробуйте додавати абсорбент у корм протягом
10 днів. Якщо корови зреагують, то у вас є проблеми, спричинені
мікотоксинами. Якщо ні, — знову до пошуків.

У мене великий досвід вдалого застосування абсорбентів у такий спосіб. З
одного боку, майже миттєве збільшення надоїв — на 1,5 літра. В іншій
ситуації жирність зросла на 0,25 % тільки за результатами одного тесту.
Результатом на іншій фермі було зниження рівня соматичних клітин. Це
демонструє складну природу зараження мікотоксинами. Попри те, що в
наявності може бути кілька мікотоксинів, реальний ефект щодо кожної
окремої корови може різнитися. Досліди засвідчили, що такі препарати
мають широкий спектр активності й здатні діяти в різних ситуаціях.

На завершення повернімося до нашої гіпотетичної ситуації, з якої ми
почали статтю. Тваринник використав абсорбент, і корови відповіли
позитивно. Він може зробити невелику паузу, щоб насолодитися своїм
успіхом — але тільки на короткий час. Тепер йому потрібно визначити
можливу причину проблеми й визначити способи, як уникнути її повторення.

Заготівля кормів

Чи може бути, що самі умови є причиною аеробної нестабільності? Якщо
так, тоді до превентивних заходів треба вдатися вже під час закладення
кормів, а саме: за допомогою ефективного трамбування й застосування
покриття треба унеможливити наявність повітря в силосі. Варто пам’ятати,
що фермер не просто заготовляє силос, він закладає основу для створення
раціону на наступний сезон! Щоб зосередитися на деталях, потрібно
докласти деяких зусиль. Під час заготівлі корму важливе грамотне
керування, але з деякими кормами, такими як кукурудза та злаковими
силосами, все це може виявитися неефективним. Особливо там, де певну
кількість заготовленого корму використовуватимуть у літню пору.

Мокрі корми на зразок пивної дробини

Якщо згодовують “свіжий” корм, то чи з’являється цвіль ще до подальшої
роздачі? Чи закладають новий корм поверх старого? І якщо його зберігають
у ямах, то чи накривають?

Подивімось уважніше на сховища кормів. Чи досить вони надійні? І якщо
ні, тоді є такі варіанти: припинити використовувати їх або вкласти
гроші, щоб привести в порядок або визнати, що ви змушені й надалі
застосовувати абсорбент.

Менеджмент кормових сховищ (у тому числі й змішаних кормів)

Чи існує ефективний менеджмент із визначеною програмою підтримки гігієни
кормів і місць їхнього збереження? Коли востаннє сховище прибирали й
мили? Чи є план для ротації сховищ, щоб новий корм не закладали поверх
старого?

Годівниця

Чи нагрівається корм протягом дня? Якщо так, чи можлива частіша годівля
або застосування добавок на основі пропіонової кислоти?

Нарешті, перед використанням перевірте всі корми.

Обов’язково вилучіть корм, якщо в ньому є цвіль. І не застосовуйте
гарячого корму, особливо змішаного, якщо його зберігатимуть у місцях, де
може бути конденсація. І якщо це “сухий” корм , — переконайтеся, що він
справді сухий.

Якщо ви вважаєте неможливим, непрактичним і нерентабельним упровадження
надійних запобіжних заходів, тоді плануйте застосування абсорбенту на
рівні превентивності.

Це зовсім не непомірні вимоги. Це просто здоровий глузд. Незважаючи на
ризик зараження мікотоксинами, корми коштують грошей і повинні
зберігатися відповідно.

Субклінічні мікотоксикози — реальна проблема. Ніхто не виграє, якщо ми
вдаватимемо, що її не існує. Розуміння цієї проблеми та кілька простих
превентивних кроків можуть унеможливити “кошмар тваринника” і знизити
підступне скорочення прибутку в тваринництві, де рентабельність — і так
дуже нелегка справа.

Отже, основні принципи боротьби з мікотоксикозами полягають у такому:

увага до загальних симптомів;

унеможливлення інших причин (годівля, захворювання, умови утримання
тощо);

перевірка кормів на поширені мікотоксини (афлатоксин, фумонізин, ДОН,
Т2-токсин, зеараленон);

видалення або розбавлення заражених кормів (спостереження за ефектом);

дотримання рекомендацій з підвищення споживання корму тваринами;

збільшення поживності раціону;

збільшення вмісту антиоксидантів (наприклад, Se, вітамін Е);

введення в раціон перевіреного сорбенту.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *