Смотрицький Мелетій – видатний мовознавець України (реферат)

РЕФЕРАТ

на тему:

“СМОТРИЦЬКИЙ МЕЛЕТІЙ –

ВИДАТНИЙ МОВОЗНАВЕЦЬ УКРАЇНИ”

Мелентій Смотрицький (світське ім’я — Максим Герасимович) народився у
містечку Смотрич, тепер смт. Дунаєвецького району Хмельницької обл., або
м. Кам’янець-Подільський цієї ж обл. Син письменника-полеміста
Г.Д.Смотрицького.

Життєвий шлях автора «Граматики» — одного з найосвіченіших українських
філологів кінця XVI — початку XVII ст.— складний і суперечливий. М.
Смотрицький жив у час бурхливої антифеодальної й національно-визвольної
боротьби українського й білоруського народів. Одним із виявів цієї
боротьби був рух проти наступу католицизму, за збереження православної
віри, на захист церковнослов’янської мови, яка була літературною мовою
передусім у галузі конфесіонального письменства.

Навчався в Острозькій школі, потім (1594-1600) — у Віленській академії
слухав лекції в Лейпцігському, Віттенберзькому й Нюрнберзькому
університетах.

Імовірно, за кордоном одержав ступінь доктора медицини.

Близько 1608 р. прибув до Вільна, де, мабуть, викладав у братській
школі. Під псевдонимом Теофіл Ортолог 1610 р. надрукував свій видатний
полемічний твір «Тренос» («?ринос»).

Приблизно в 1615-18 рр. викладав церковнослов’янську та латинську мови в
Київський братській школі, був одним з перших її ректорів. У 1616 р.
виходить його переклад староукраїнською мовою «Євангелія учительного…
Калиста».

У 1618 р. повернувся до Вільна, де в Святодухівському монастирі
постригся в ченці під ім’ям Мелетій. 1619 у м. Єв’ї (Вевіс) біля Вільна
вийшла друком його славнозвісна праця «Грамматіки славєнскиА правилноє
Сvнтаґма» (А — юс малий).

Деякі біографи М.Смотрицького пишуть, що він 1617-20 рр. склав лексикон
(але жодних слідів словника не збереглося), а ще раніше (1615) у Кельні
опублікував граматику грецької мови.

Брав участь у написанні «Букваря языка славенска», надр. 1618 в Єв’ї.
1620 р. висвячений на архієпископа полоцького, єпископа вітебського й
мстиславського.

Після цього видав низку антиуніатських творів, за що зазнав
переслідувань польських властей.

Щоб уникнути переслідувань, до переходу в унію свої полемічні твори
Мелетій видавав без зазначення прізвища або під псевдонімами. «??????» —
найвидатніший літературний твір Смотрицького, написаний у формі «плачу»
православної церкви, зверненого до тих, що її покинули. Автор картає
єпископів, що прийняли унію, закликає їх схаменутися, показує важкий
релігійно-національний гніт, який терпіли український і білоруський
народи, критикує недбальство й зловживання православного духівництва. В
полеміці з католиками Смотрицький виступає як енциклопедично освічена
людина своєї епохи: він цитує в своїй книзі понад 140 авторів або
посилається на них. Крім писань «отців церкви», Смотрицький використовує
твори багатьох античних і європейських учених та письменників епохи
Відродження. Тут, зокрема, зустрічаємо імена Авіценни, Савонароли,
Депер’є, Еразма Роттердамського, Петрарки, Мантуана Баптісти таін. М.
Смотрицький здобув велику популярність серед православних. Пізніше сам
він писав, що деякі його сучасники вважали цю книгу за важливістю
описаного в ній рівною творам св. Златоуста й за неї готові кров пролити
й душі покласти.

Критика як католицької, так і православної ієрархії, показ
переслідування населення України й Білорусії, а головне — заклик до
активної оборони своїх прав дуже збентежили королівські власті.
Сігізмунд III того ж 1610 р. видав наказ про заборону продавати й
купувати книги Віленського братства під загрозою кари в 5000 червоних
золотих. Війтові й магістрату король пропонував конфіскувати братську
друкарню, забрати й спалити книги, а складачів та коректорів арештувати.

Королівський наказ виконано. Редактора й коректора Леонтія Карповича
ув’язнено. Смотрицькому вдалося уникнути арешту.

Про життя й діяльність Смотрицького після репресій з боку королівських
властей збереглося дуже мало відомостей. Очевидно, він повернувся з
Вільна на Україну (про високу оцінку «??????»-а він покликається на
свідків — священиків острозької капітули 13). Мабуть, Смотрицький певний
час проживав в Острозі і викладав у школі 14. Смотрицького вважають
одним із перших ректорів Київської братської школи 15, організованої в
1615—1616 рр. Сучасник М. Смотрицького Сильвестр Косов 1635 р. писав, що
Смотрицький, Касіян та інші були ректорами Київської школи 16. Цьому
свідченню можна довіряти, адже брошура С. Косова була направлена проти
домагань католиків й уніатів закрити Київську школу й автор її,
очевидно, спеціально назвав тільки тих ректорів, що пізніше стали
уніатами. Проте про період перебування Смотрицького на посаді ректора
немає єдиної думки. С. Голубєв вважає, що це був період 1626—1628 рр.17
К. Харлампович з більшою підставою твердить, що Смотрицький був ректором
у 1618 р., адже Мелетія в 1626 р. вже запідозрювали в прихильності до
унії, а з середини 1627 р. він, ставши уніатом, жив на Волині.

«Грамматіка…» М.Смотрицького — один із найвидатніших творів
старожитнього слов’янського мовознавства.

Учений першим в історії вітчизн. лінгвістики дав повний курс
церковнослов’янської мови в прийнятих тоді частинах: орфографія,
етимологія (тобто морфологія), синтаксис, просодія.

У розділі про орфографію в давнину давався й опис фонетики та орфоепії.
Ввів нову літеру на позначення дзвінкого проривного задньоязикового
приголосного — ґ, узаконив вживання букви й.

Встановив правила вживання літер на позначення голосних і приголосних,
вживання великої букви, розділових знаків, правила переносу тощо. Багато
з його правил орфографії й пунктуації зберігають чинність у сучасній
українській літературній мові.

Виділив вісім частин мови: ім’я, містоименіє, глагол, причастіє,
нарічіє, предлог, союз, междометіє. Як частину мови «междометіє» у
вітчизн. лінгвістиці М.Смотрицький визначив уперше, вийнявши з переліку
й опису частин мови невластивий слов’ян. системі артикль. Йому належить
і термін «междометіє».

Першим виділив як категорію дієприслівник, названий ним «дієпричастієм».
Відкрив у слов’янській відміні місцевий відмінок, який назвав
«сказательний падеж». Іменники поділив на п’ять «склоненій»-відмін,
котрі в основних рисах у шкільних граматиках зберіглися донині.

Вперше описав відмінювання прикметників і числівників. Запропонований
ним принцип поділу дієслів на дієвідміни зберігається у
східнослов’янських граматиках і в наш час.

Першим дав докладний опис розрядів незмінних частин мови й вигуків,
виклав синтаксис церковнослов’янської мови.

Збагатив слов’ян. лінгвістичну термінологію.

Описана М.Смотрицьким морфологічна система близька до старослов’янської
пізнього періоду, але в ній спостерігається певна кількість українських
елементів.

М.Смотрицький виступає оригинальним граматистом-теоретиком слов’янської
системи. У цьому він не мав собі рівних у слов’янській філології аж до
2-ї пол. 18 ст.

Його досягнення використовуються і тепер. Учений здійснив кодифікацію
церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції.

За нормами «Грамматіки…» поступово було впорядковано всі
церковнослов’янські тексти на сході і півдні Славії.

Через друковані церковнослов’янські тексти норми набули загального
поширення й понині функціонують у конфесійному вжитку.

Уперше виразно відділив церковнослов’янську мову від живих слов’янських,
проте східнослов’янський характер норм М.Смотрицький благотворно вплинув
на усталення орфографії й пунктуації староукраїнської літературної мови.

До 1-ї чверті 19 ст. «Грамматіка…» М.Смотрицького була основним
підручником церковнослов’янської мови, він витримав багато видань. На
його основі укладено анонімну «Грамматїку или писменницу языка
Словеньского», надруковану в 1638 р. в м. Крем’янці (тепер Тернопільська
обл.). Певний вплив М.Смотрицького помітний і на книзі «Грамматыка
словенская» Івана Ужевича (1643), анонімній граматиці, надрукованій 1773
в Почаєві, церковнослов’янської «Грамматіці» Я.Блоницького (1763), а
також на «Грамматиці» А. Коцака (1778), праці «Grammatica slavo-ruthena»
М.Лучкая (1830), рукописні праці хорватського лінгвіста Ю.Крижанича
«Граматично изказанjе» (1666), російській граматиці Г. В.Лудольфа
(1696), книзі «Россійская грамматика» М.Ломоносова (1755), на працях
основоположника сучасної славістики Й. Добровського.

Книга М.Смотрицького справила вплив на розвиток граматичної думки в
Сербії, Болгарії, Румунії. «Грамматіка…» була відома в країнах Європи
і поза ареалом функціонування церковнослов’янської мови в перекладах на
латинську, що свідчить про загальноєвропейське визнання її.

M. Смотрицький дав школам XVII ст. авторитетний і ґрунтовний підручник.
Після його «Граматики» ніхто не важився нападати на церковнослов’янську
мову як на мову невпорядковану. Видатний учений здійснив кодифікацію
церковнослов’янської мови східнослов’янської редакції. Кількість
східнослов’янських і власне українських елементів у ній порівняно
невелика, однак вони разом із східнослов’янською звуковою (точніше — ор-
фографічною) оболонкою книжних елементів надавали нормам М. Смотрицького
словенороського характеру. Об’єднання в «Граматиці» М. Смотрицького
елементів, спільних для східних і південних слов’ян, з елементами
специфічно східнослов’янськими й південнослов’янськими (насамперед
старослов’янського походження) зробило її однаково прийнятною і близькою
для всіх слов’янських народів, які користувалися церковнослов’янською
мовою, тому праця М. Смотрицького стала знаряддям культурного єднання
слов’ян. М. Смотрицький уперше виразно відділив церковнослов’янську мову
від східнослов’янських, проте словенороський характер «Граматики»
благотворно вплинув на закріплення в них багатьох літературних норм,
зокрема на усталення орфографії та орфоепії української мови XVII—XVIII
ст.

Цьому сприяли й численні «УвЂщанія», в яких автор нерідко звертає увагу
на особливості живої мови. Народно-розмовні елементи в «Граматиці» М.
Смотрицького та нововведення такого характеру в її перевиданнях і
переробках підготували грунт для написання граматик східнослов’янських
мов. Аналіз «Граматики» і з’ясування її ролі в подальшому розвитку
граматичної думки на Україні, в Росії та Білорусії дає підставу вважати
Мелетія Смотрицького основоположником вітчизняного мовознавства.

Завдяки «Грамматіці…» М.Смотрицького українська філологія стала
помітною галуззю європейського мовознавства старожитньої епохи.

М.Смотрицький — один із основоположників вітчизн. славістики.

Список використаної літератури

Історія української літератури у 8-ми т. Т.1, К., 1967, с. 203.

Німчук В. В. Мовознавство на Україні в ХІV-ХVІІ ст. — К., 1985.

Прокошина Е. С. Мелетий Смотрицкий. Мінск, 1966Булахов М. Г.
Восточнославянские языковеды. Библиографический словарь. Т.1. Минск,
1976.

Східнослов’ян. граматики ХVІ-ХVІІ ст. — К., 1982

PAGE

PAGE 2

Грамматіки славєнскиА правилноє Сvнтаґма. Факсим. вид. 1619 p. — K.,
1979.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *