Віддалені результати органозберігаючих операцій при вузлових утвореннях щитовидної залози (автореферат)

ІНСТИТУТ НЕВІДКЛАДНОЇ І ВІДНОВНОЇ ХІРУРГІЇ ЇМ. В.К. ГУСАКА

АМН УКРАЇНИ

ШТОДА ДМИТРО ЄВГЕНОВИЧ

УДК 616.441-006-089

Віддалені результати органозберігаючих операцій при вузлових утвореннях
щитовидної залози

14.01.03 — хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті невідкладної і відновної хірургії ім. В.К.
Гусака АМН України.

Науковий керівник:

кандидат медичних наук, доцент Попандопуло Геннадій Дмитрович, професор
кафедри госпітальної хірургії ім. В.М. Богославського Донецького
державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, завідувач
відділення загальної хірургії Інституту невідкладної і відновної
хірургії ім. В.К. Гусака АМН України.

Офіційні опоненти:

— доктор медичних наук, професор Гешелін Сергій Олександрович, Одеський
державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри
госпітальної хірургії;

— доктор медичних наук, професор Грінцов Олександр Григорович, Донецький
державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, завідувач
кафедри хірургічних хвороб стоматологічного факультету.

Провідна установа: Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН
України, м. Харків.

Захист відбудеться „01” листопаду 2006 року о 14 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 11.559.01 в Інституті невідкладної і
відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України за адресою: 83045, м.
Донецьк, пр. Ленінський, 47.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту невідкладної і
відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України за адресою: 83045, м.
Донецьк, пр. Ленінський, 47.

Автореферат розісланий „ 30” вересня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д.мед.н.
О.А.Штутін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема діагностики та лікування вузлових утворень
щитовидної залози є однією з актуальних як у клінічній онкології, так і
в хірургічній ендокринології. В останні роки відзначено неухильне
зростання захворюваності доброякісними і злоякісними пухлинами цієї
локалізації. Це пов’язано з несприятливими екологічними факторами, і
зокрема, зрослим впливом радіації у низці регіонів України. Незважаючи
на велику літературу з цієї проблеми, багато її аспектів залишаються
дискутабельними, й існує пильна потреба в пошуку нових підходів щодо
їхнього розв’язання (Ольшанский О.И., 1999; Аветисян И.Л. и др., 2000;
Hoft L. et al., 2004).

Захворюваність дорослого населення України на вузлові форми зоба
збільшилася з 9,3% у 1990р. до 39,1 % у 1999р. (Москалев Ю.И., 1999;
Costilli L. et al., 2000). За даними ВООЗ, за 20 років захворюваність
раком щитовидної залози подвоїлася, головним чином, за рахунок осіб
молодого та середнього віку (Пинский С.Б., 1999; Giammarile F. et al.,
2004). Останнім часом у Донбасі, як і по Україні в цілому, різко
змінилися структура і характер захворювань щитовидної залози, змінилася
клініка та симптоматика цих захворювань, збільшилося число злоякісних
новоутворень, особливо в молодому і юнацькому віці (Привалов В.А., 1990;
Kowalska A. et al., 2001).

Найбільш поширеною доброякісною пухлиною, по літературним даним, є
аденома щитовидної залози, що зустрічається від 30% до 97,7% випадків
вузлових утворень ЩЗ (Валдина Е.А.,1993; Котельникова Л.П. и
соавт.,1997; Трофимов Е.И. и соавт., 1997; Farina G.P. et al., 2003).
Рак щитовидної залози — найчастіша злоякісна пухлина ендокринних залоз
(Пинский С.Б., 1999; Cupitski K. et al., 2004; Salvatori M. et al.,
2004).

Методи діагностики вузлових утворень ЩЗ за минулий час зазнали значні
зміни. Основне завдання клініциста — розпізнати доброякісні та злоякісні
утворення, методи лікування яких різні. Вузол, що має розмір близько 1
см, може бути виявлений пальпаторно, такі вузли трапляються приблизно у
4-7% пацієнтів (Николаева Т.В. и соавт., 2002; Wong C.K. et al., 2000).

Деякі автори вважають, що «непальповані” вузли щитовидної залози, менші
за 1,5 — 1,0 см, не є клінічно значущими і не вимагають подальших
досліджень, якщо не мають ехографічних ознак злоякісності або не
збільшуються в розмірах (Герасимов Г.А. и соавт., 1998; Tan G. et al.,
1995; Ito K., 2004). Хворим старше 45 років, у яких при обстеженні
виявлено вузлову, вогнещеву, кістозну трансформацію у щитовидній залозі,
що не перевищує 10мм у діаметрі, рекомендується проводити контрольне УЗД
кожні півроку і тільки при появі ознак прогресивного збільшення
утворення здійснюється оперативне лікування (Татаршов Б.M. и соавт.,
1997; Yilmazlar S. et al., 2004).

Інші автори вважають, що незалежно від величини вузла, давності
захворювання, швидкості росту вузла і його консистенції операція має
бути рекомендована як єдиний радикальний спосіб лікування. На ранніх
етапах розвитку рака щитовидної залози його краще припустити, ніж
заперечувати. Очікувальна тактика призводить до запізнення термінів
проведення раннього радикального лікування. Досить часто ці помилки
трапляються при так званому «ранньому» або «малому» раку (Романчишен
А.Ф., 1994: Брейдо И.С.,1998; Никоненко А.С. и соавт., 2001; Keminger
K., 1984).

На підставі значного числа клініко-морфологічних досліджень у даний час
доведено наявність певного зв’язку розвитку раку з попередніми вузловими
утвореннями щитовидної залози. У роботах останніх років (Брейдо
И.С.,1998; Николаева Т.В. и соавт., 2002) відзначається, що розвиткові
раннього раку щитовидної залози передує у 80,0 — 90,0 % випадків той чи
інший фоновий процес. Низка дослідників відводять поодиноким вузлам роль
облігатного передраку (Ибрагимова Г.В., 1996; Подвязников С.О., 1998;
Пинский С.Б. и соавт., 1998; Шахсуваров О.М. и соавт., 2000).

На цей час не існує єдиної думки щодо обсягу оперативного втручання з
приводу доброякісного або злоякісного вузлового утворення щитовидної
залози. В останні роки низка провідних ендокринохірургічних центрів
України, Росії і зарубіжжя віддають перевагу органозберігаючим
оперативним утручанням (Гешелин С.А. и соавт., 2000; Никоненко А.С. и
соавт., 2001; Boutin P. et al., 2003).

Використання органозберігаючих операцій обґрунтовано необхідністю
максимального зниження рівня післяопераційних ускладнень і збереження
гормонпродукуючої функції щитовидної залози. При резекції залози частота
післяопераційного гіпотиреозу становить 7,9%, після тиреоїдектомії і
субтотальної резекції — 92,4% (Кононенко С.В., 2001).

Таким чином, серед хірургів і ендокринологів не існує єдиної думки в
питаннях діагностики, показань, термінів, обсягу і тактики хірургічного
лікування вузлових утворень щитовидної залози.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано у рамках планової науково-дослідної роботи кафедри
госпітальної хірургії Донецького державного медичного університету ім.
М. Горького МОЗ України «Оптимізація хірургічних методів лікування
вузлових утворень щитовидної залози» (держ. реєстрація № 0105U002249 ),
що виконується в період з 2005 року по 2007 рік.

Тему дисертації було затверджено на засіданні Вченої ради Інституту
невідкладної і відновної хірургії АМН України 21 червня 2000 року,
протокол № 6.

Мета дослідження — поліпшити результати хірургічного лікування хворих з
вузловими новоутвореннями щитовидної залози шляхом оптимізації тактики
та метода оперативного втручання.

Задачі дослідження:

Визначити інформативність діагностичних методів при вузлових утвореннях
щитовидної залози.

Розробити оригінальну методику органозберігаючих операції з приводу
вузлових утворень щитовидної залози.

Провести аналіз віддалених результатів оперативного лікування вузлових
утворень щитовидної залози.

Провести порівняльну оцінку між розробленим нами у клініці методом
оперативного лікування вузлових утворень щитовидної залози з
традиційними методами.

Обґрунтувати можливість застосування органощадних операцій при вузлових
утвореннях щитовидної залози.

Об’єкт дослідження — вузлові утворення щитовидної залози.

Предмет дослідження — способи діагностики, удосконалення методів
хірургічного лікування вузлових утворень щитовидної залози, оцінка їх
ефективності.

Методи дослідження: згідно з визначеними завданнями цієї роботи, ми
використали такі методи дослідження хворих, оперованих у хірургічному
відділенні ІНВХ ім. В.К. Гусака АМН України з приводу вузлової патології
щитовидної залози, у різні строки після операції:

Загальні клінічні обстеження – опитування, аналіз скарг та анамнезу
захворювання, послідове фізікальне обстеження;

Лабораторні – імуноферментні методи дослідження, цитологічне та
гістологічне інтраопераційне експрес-дослідження, остаточне гістологічне
дослідження вилученного матеріалу; інструментальні – ультразвукове
дослідження (УЗД), радіоізотопне сканування щитовидної залози,
тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію під контролем УЗД з наступним
цитологічним дослідженням, кольорове допплерівське картування,
рентген-дослідженням для диференційної діагностики природи вузлового
утворення щитовидної залози.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що уперше:

— встановлено та обґрунтовано роль термінів, обсягу і методу
оперативного лікування вузлових утворень щитовидної залози в трудовій і
соціальній реабілітації хворих на підставі вивчення безпосередніх і
віддалених результатів;

— оптимізовано найбільш інформативні методи діагностики вузлових
утворень щитовидної залози;

— розроблено та впроваджено у практику новий інструмент для біопсії
вузлових утворень щитовидної залози (Патент України на винахід 64889 А,
А61В10/00, №2002107869 від 03.10.2002, опубл. 15.03.2004, Бюл.3.);

— відпрацьовано та впроваджено у клінічну практику новий спосіб
органозберігаючої резекції щитовидної залози при вузлових утвореннях
(Патент України на винахід 55031 А, А61В17/00, № 2002064967 від
17.06.2002, опубл. 17.03.2003, Бюл.3.);

— обґрунтовані критерії ефективного хірургічного лікування при вузлових
утвореннях щитовидної залози.

Практичне значення одержаних результатів

Обрані найбільш інформативні методи доопераційної діагностики вузлових
пухлин щитовидної залози дали змогу адекватного вибору обсягу та методу
хірургічного втручання, а також дозволили уникнути непотрібних, дорогих
діагностичних заходів, що віддаляють операцію.

Розроблений і впроваджений у практику спосіб резекції щитовидної залози
при вузлових утвореннях дозволив знизити число операційних і
післяопераційних ускладнень у 1,6 рази, а також значно поліпшити
трудовий прогноз, якість життя та соціальну реабілітацію цієї категорії
хворих.

Усе вищевідзначене дозволило скоротити тривалість перебування хворого у
стаціонарі в середньому на 1,5 доби.

Впровадження результатів дослідження

Матеріали роботи використовуються в учбовому процесі кафедри
госпітальної хірургії, загальної практики – сімейної медицини ФПО
Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ
України, впроваджені у практичну діяльність хірургічних відділеннях
Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України,
міської клінічної лікарні № 1, 16 (м.Донецьк), залізничної лікарні
станції Донецьк та Донецького обласного клінічного територіального
медичного об`єднання.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні мети та задач
дослідження, виборі методик і здійсненні наукових і клінічних
досліджень, обстеженні хворих сучасними методами інструментальної і
лабораторної діагностики, їх трактування, оптимізації методів, обсягу і
термінів оперативного лікування, розробленні нового способу резекції
щитовидної залози при органозберігаючих оперативних утручаннях, їх
практичної реалізації і впровадженні. З 1986 року до теперішнього часу
здобувачем особисто виконано понад 500 операцій при різній патології
щитовидної залози.

У сумісних надрукованих роботах авторові належить близько 70% ідей та
розробок. Співавторство інших дослідників у наукових роботах,
надрукованих за матеріалами дисертації, полягало у консультативній
допомозі та участі в лікувально – діагностичному процесі.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних конференціях і
конгресах: XІ з’їзді хірургів України (Харків, 2000р.), Всеукраїнській
науково-практичній конференції «Актуальні питання хірургічної
ендокринології» (Одеса, 2001р.), засіданні Донецького обласного
наукового товариства хірургів (Донецьк, 2001р.), науково-практичній
конференції «Нове в хірургії ХХІ — століття» (Київ, 2003р.), XXІ з’їзді
хірургів України (Запорожжя, 2005р.).

Публікації

За темою дисертації опубліковано 12 наукових робіт, з них 6 статей – у
наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 роботи – у
вигляді тез у матеріалах з’їздів, 2 роботи – у науковому журналі та
збірнику, 2 патенти України на винаходи.

Структура й обсяг дисертації

Дисертація складається із вступу, огляду літератури, трьох розділів
власних досліджень, обговорення результатів дослідження, висновків,
списку використаної літератури.

Робота викладена на 151 сторінці машинописного тексту, містить 22
рисунки та 34 таблиці. Список літератури включає 259 назв робіт, з них
163 – кирилицею, 96 — латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи дослідження. До дослідження увійшли хворі, що
перебували на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ІНВХ ім.
В.К. Гусака АМН України з 1984 до 2002 року. Матеріал складається з двох
частин: у першій частині проведено аналіз результатів хірургічного
лікування хворих з ДВУЩЗ; у другій — аналізуються результати
хірургічного лікування хворих з диференційованим РЩЗ 1-2 стадії.

Перша частина матеріалу (380 хворих) складається з двох груп. У першій
групі 259 хворим з приводу ДВУЩЗ виконували операцію в обсязі,
передбаченому традиційними методами. У другій групі 121 хворому
виконано резекцію ЩЗ за розробленою у клініці методикою (Патент України
на винахід 55031 А, А61В17/00, № 2002064967 від 17.06.2002, опубл.
17.03.2003, Бюл.3.).

Друга частина матеріалу, що також складає з двох груп, включає 165
хворих з диференційованим РЩЗ 1-2 стадії. У першій групі 90 хворим було
виконано великі оперативні втручання, традиційні для раку 1-2 стадії.
Діагноз у цієї групи хворих був встановлений до операції або
запідозрений та підтверджений під час неї. До другої групи матеріалу
увійшли 75 пацієнтів, у яких передбачалося ДВУЩЗ, діагноз РЩЗ не був
установлений до операції або під час неї, тому їм було виконано
органощадний обсяг оперативного втручання за розробленою у клініці
методикою. РЩЗ у цій групі верифіковано лише результатами гістологічного
дослідження видалених препаратів.

Таким чином нами сформовано 4 групи: у перших групах першої (ДВУЩЗ) і
другої (РЩЗ) частин виконано традиційні операції, у других групах обох
частин виконано резекцію частки щитовидної залози зі злоякісною пухлиною
за методикою, розробленою у клініці.

В основу роботи покладені спостереження й аналіз історій хвороби 165
хворих на РЩЗ, з яких 104 пацієнти були обстежені в клініці у різні
строки після операції, у 61 випадку про стан хворих ми робили висновок
за даними анкети. Вивчені також результати лікування 380 хворих,
оперованих у клініці з приводу ДВУЩЗ. З них — 183 хворих — за даними
анкети, 197 пацієнтів були обстежені у клініці, 11 хворих були
направлені до ІНВХ АМНУ.

Аналізуючи ретроспективно тривалість анамнезу, ми зіткнулися з
труднощами, оскільки у хворих РЩЗ І-ІІ стадій і ДВУЩЗ не було
достовірних розходжень у суб’єктивних проявах хвороби. Хворі частіше
зверталися до нас у строки від трьох місяців до п’яти років з моменту
виявлення пухлиноподібного утворення. У деяких хворих ВПЩЗ існували
понад 10-ти років. З метою диференціальної діагностики РЩЗ і ДВУЩЗ
виконували:

— ультразвукове дослідження (УЗД);

— радіоізотопне сканування щитовидної залози;

— тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію (ТАПБ) під контролем УЗД з
наступним цитологічним дослідженням;

— кольорове допплерівське картування (КДК);

— рентген — дослідження ;

— імуноферментні методи дослідження;

— цитологічне та гістологічне інтраопераційне експрес-дослідження;

— повторні операції при виявленні рецидиву захворювання;

— остаточне гістологічне дослідження вилученого матеріалу.

Для оцінки та порівняння діагностичних методів дослідження ми
використовували чутливість, специфічність, інформативність
досліджуваного методу.

У групі хворих з ДВУЩЗ співвідношення чоловіків і жінок було 1:9,6,
найбільшу групу склали хворі віком від 31 до 60 років. У 55% давність
захворювання була до 1 року, у 30% — від 1 року до 3 років. За ступенем
збільшення ЩЗ хворі розподілялися так: І ступінь збільшення в 3,1%, ІІ
ступінь — у 47,4%, ІІІ ступінь — у 34,3%, IV ступінь — 13% і V ступінь —
у 2,2%. У 66% спостережень при гістологічному дослідженні у пацієнтів з
ДВУЩЗ було виявлено аденоми (36,7%) і вузловий зоб (29,3%), у 18,7% —
вузлова форма зоба Хашимото й у 15,3% випадків — кіста ЩЗ. Поодинокий
вузол ЩЗ був у 60,5% хворих, множинні однотипні морфологічні вузли — у
30,8%, множинні змішані вузли — у 8,7%.

У групі хворих на РЩЗ співвідношення чоловіків і жінок було 1:7,3, 80,1%
хворих було віком від 40 до 60 років. В останні роки категорія хворих
РЩЗ значно «помолодшала», збільшується також число чоловіків з цією
патологією. Давнина захворювання в хворих з верифікованим РЩЗ становить:
до 1 року — 33,3%, більше 1 до 3 років — у 28,5%, більше 3 до 5 років —
у 20,6% випадків. Таким чином 82,4% хворих оперовані нами у термін до 5
років від анамнестично передбаченого початку захворювання. У даній групі
хворих переважає папілярний РЩЗ, на другому місці — фолікулярний, потім
змішаний (папілярно-фолікулярний), тобто високодиференційовані форми
пухлин. Помірнодиференційований — медулярний рак посідає останню позицію
за частотою і становить 3%. Усі хворі, включені у дослідження, оперовані
нами у 1-2 стадіях захворювання (TNM-6, 2002р.).

Результати власних досліджень та їх обговорення. Хворі з ДВУЩЗ
скаржилися на пухлиноподібне утворення на передній поверхні шиї (99%),
на підвищену дратівливість (97,1%), серцебиття (напади тахікардії) —
79%. Болі в ділянці серця відмічали — 41% хворих Далі, за убуваючою
частотою пред’являлися наступні скарги: слабкість, підвищена
стомлюваність відмічали 39% хворих, задишка — 22,9%, дискомфорт при
ковтанні — 15,0%.

Переважна більшість хворих на РЩЗ скаржилася на пухлиноподібне утворення
на передній поверхні шиї (90,9%), і на підвищену дратівливість (72,7%).
Слабість, підвищену стомлюваність відмічали 57% хворих. Крім того, за
убуваючою частотою пред’являлися такі скарги: серцебиття (наступи
тахікардії) — 49,1%, болі у ділянці серця — 21,2%, задишка — 20%,
дискомфорт при ковтанні — 15,8%. Рак щитовидної залози за клінічними
ознаками був запідозрений у 90 хворих із 165, тобто у 54,5%
спостережень. Аналізуючи анамнестичні дані наших хворих, ми відзначили,
що РЩЗ часто розвивається на тлі попереднього зоба і тому має тривалий
«зобний» анамнез. Найбільш тривалий період захворювання в анамнезі
виявлений нами при поєднанні раку з аутоімунним тиреоїдитом (АІТ)
Хашимото. Найвищий відсоток виявлення раку щитовидної залози відзначено
нами на тлі аденом і аденоматозу (77 хворих — 46,6%), однак і при
гіперпластичних захворюваннях (вузлова гіперплазія й АІТ), у
досліджуваній групі хворих рак виявлено у 37 (22,2%) випадках.

Здійснивши порівняльний аналіз скарг у хворих з ДВУЩЗ і РЩЗ, при ранніх
його стадіях, ми відзначили, що клінічні прояви цих хвороб досить схожі.
Тому, за нашими даними, що збігаються з даними літератури, скарги не
можуть бути критерієм диференціальної діагностики диференційованого РЩЗ
1-2 ст. і ДВУЩЗ. Специфічність клінічних даних становить 88,1%,
чутливість — 54,5%, при інформативності 78,0%, що й підтверджує
вищевказаний висновок.

Здійснивши порівняльний аналіз скарг у хворих з ДВУЩЗ і РЩЗ, при ранніх
його стадіях, ми відзначили, що клінічні прояви цих хвороб досить схожі.
Тому, за нашими даними, що збігаються з даними літератури, скарги не
можуть бути критерієм диференційної діагностики диференційованого РЩЗ
1-2 ст. і ДВУЩЗ. Специфічність клінічних даних становить 88,1%,
чутливість – 54,5%, при інформативності 78,0%, що й підтверджує
вищевказаний висновок.

З 218 хворих еутиреоз виявився у 94% пацієнтів, гіпертиреоз — у 1,5%, а
гіпотиреоз — у 4,5%, причому з 218 пацієнтів РЩЗ був у 55%, ДВУЩЗ — у
45%. При аналізі даних Т3 і Т4 ми прийшли до висновку, що у більшості
хворих, незалежно від природи новоутворення, ці показники були в межах
норми.

Однак при вивченні концентрації тиреоглобуліну, ТТГ і антитіл до
тиреоглобуліну. З літературних джерел відомо, що при диференційованому
РЩЗ часто виявляється підвищений вміст у крові ТТГ (у 4-6 разів),
помірне підвищення Т4, Т3, причому поява віддалених метастазів
супроводжується подальшим зростанням рівня ТТГ у крові. При доброякісних
вузлових утвореннях щитовидної залози – таких, як аденома, вузлова
гіперплазія, кіста, достовірного підвищення вищевказаних показників не
спостерігають. Наші результати підтверджують дані літературних джерел.
Однак, за нашими даними, відмінності показників ІФА недостатньо для
диференціальної діагностики ДВУЩЗ і РЩЗ.

Радіоізотопний метод дослідження ми використовували для диференціальної
діагностики у 151 пацієнта. Виявлення «холодного» вузла в ЩЗ, у
відповідності з даними літератури, спричинює онкологічну настороженість.
Однак, надалі, за результатами дослідження ми переконалися, що
злоякісна пухлина може проявитися в «холодному», «теплому» і «гарячому»
вузлах, водночас доброякісна пухлина також характеризується вузлами з
різним рівнем нагромадження радіонукліда. Зокрема, за нашими даними, що
збігаються з думкою Пачеса А.І, Пропп Р.М., 1984; Шухгалтера И.А. та
ін., 1990; Ranft K. et al., 1995, доброякісна пухлина візуалізрується у
25,4% випадків у холодних вузлах, у 29,8% — у теплих і 44,8% — у
гарячих. Рак щитовидної залози при наших дослідженнях локалізувався у
холодних вузлах — у 56,3%, у теплих — у 35,9% і в гарячих — у 7,8%.

При аналізі збігу попереднього діагнозу за даними радіоізотопної
діагностики (РІД) з остаточним гістологічним дослідженням, ми дійшли до
висновку, що за даними РІД діагноз можна поставити зі специфічністю
74,7%, чутливістю 46,9%, при інформативності 62,9%.

При диференціальній діагностиці природи новоутворень ЩЗ ми у 98,5%
випадків використовували УЗД. Слід враховувати, що при 3-4 ст. РЩЗ метод
УЗД є вельми значущим, але оскільки ми включили у дослідження пацієнтів
з диференційованим раком 1-2ст., ми не виявили характерної специфічної
картини. У відповідності з даними літературних джерел (Баженов А.А.,
Неймарк И.И., 1998; Эпштейн Е.В., Матящук С.И., 1997) виявлені УЗД
кальцифікати належать до побічних ознак злоякісної природи захворювання.

Аналізуючи збіг діагнозу УЗД з остаточним результатом гістологічного
дослідження, ми визначили, що специфічність УЗД — 65,8%, чутливість —
32,6%, інформативність методу — 55,4%.

Враховуючи вищевикладені факти, ми дійшли до висновку, що значущість
методу УЗД у диференціальній діагностиці вузлових утворень невеликих
розмірів мінімальна, тому в останні роки ми іноді доповнюємо даний метод
дослідження ЦДК, що дає змогу визначити ступінь кровопостачання
вузлового утворення. Однак, якщо в ЩЗ є аденома, то схожість картини з
РЩЗ, не дає позитивного ефекту в диференціальній діагностиці.
Діагностика за допомогою ЦДК характеризується специфічністю 53,1%,
чутливістю 43,2% та інформативністю 46,2%.

У 341 пацієнта ми застосовували метод пункційної біопсії вузла. Причому
у 24 пацієнтів користувалися голкою власної модифікації.

За даними загальноприйнятого методу ТАПБ, діагноз можна поставити зі
специфічністю 86,1%, чутливістю 61,8% при інформативності 79,2%. При
обчислення цих показників для методу АТБ голкою власної модифікації ми
одержали специфічність методу 85,2%, чутливість 73,9% при
інформативності 81,4%.

Головною гістологічною диференційно-діагностичною ознакою фолікулярного
раку при невеликих вузлах є інвазія пухлини в капсулу та судини, тому
можливості ПБ з цитологічним дослідженням пунктату обмежені. Крім того,
метод ПБ, порушуючи правила абластики, може прискорити перебіг
злоякісного утворення.

При аналізі результатів гістологічного експрес-дослідження, що
виконувалося інтраопераційно, ми переконалися в тому, що цей метод більш
ніж будь-який інший відповідає остаточному гістологічному підсумку.
Незважаючи на певні технічні труднощі, що виникають при виконанні
термінового гістологічного дослідження, пов’язані з особливостями
тканини щитовидної залози, цей метод є найбільш об’єктивним критерієм
диференціальної діагностики, що обумовлює обсяг операції. ГЕД,
характеризується специфічністю 99,4%, чутливістю 76,4%, при
інформативності 89,6%.

o

//iiiii/iiiaiOei/iiiOeOeOeOei

dh`„Aea$

?

????????????

&

OТаким чином, при вивченні доступних нам методів дослідження ВПЩЗ ми
дійшли до висновку, що найбільш інформативним методом діагностики є
гістологічне експрес-дослідження, на другому місці —
аспіраційно-трепанаційна біопсія розробленою нами голкою, а далі
відповідно тонкоголкова пункційна біопсія, клінічні дані, РІД, УЗД і
наймалоінформативніший метод — це метод ІФА, що підтверджується у
монографіях, присвячених цьому питанню (Брейдо И.С., 1998; Валдина Е.А.,
1993).

Для вивчення питання про обсяг, ефективність і ускладнення оперативних
утручань із приводу ВПЩЗ, ми провели ретроспективний аналіз результатів
лікування груп хворих на ДВУЩЗ і РЩЗ, оперованих за традиційними
методиками й органозберігаючим способом, розробленим нами у клініці. Цей
спосіб ми розробляли, виходячи з таких мотивацій:

— максимальне збереження функціонально значущої здорової тканини
щитовидної залози і паращитовидних залоз;

— запобігання ятрогенному ушкодженню поворотних нервів;

— надійність гемостазу;

— скорочення часу оперативного втручання.

Даний вид оперативного втручання виконували за такою методикою:
накладали окремі вузлові шви, що облямовують вузлове утворення
щитовидної залози за типом «човника» з прошиванням власної капсули та
залозистої тканини. Клиноподібно, кратероподібно витинали та видаляли
пухлину в межах макроскопічно здорових тканин. Потім лігатури,
розташовані одна проти одної, зв’язували між собою, відновлюючи тим
самим цілісність власної капсули залози та забезпечуючи надійний
гемостаз.

Застосування даного методу особливо полегшує роботу хірурга, коли він
працює у зоні зворотного нерва. При вузлових утвореннях щитовидної
залози, розташованих поблизу бокової поверхні трахеї, застосування цього
способу операції запобігало ятрогенному ушкодженню нерва.

Ми не планували виконання органощадних операцій за запропонованою нами
методикою у хворих на РЩЗ, тому що з точки зору онкологічних принципів
оперативного лікування РЩЗ це невиправдано. Однак цю операцію було
виконано у пацієнтів, котрим до операції був установлений діагноз ДВУЩЗ,
а остаточним гістологічним діагнозом виявився рак. Це дозволило
сформувати групу хворих на РЩЗ (75 пацієнтів), яким було виконано
органощадну операцію за нашою методикою.

Нами вивчена частота виявлення РЩЗ на тлі різних доброякісних
захворювань. Найбільша частота розвитку РЩЗ відзначена на тлі аденом і
аденоматоза щитовидної залози у 46,6%. При гіперпластичних захворюваннях
рак виявлено у 22,2% випадків. Це пояснює, чому метод ЦДК недостатньо
ефективний у диференціальній діагностиці РЩЗ і ДВУЩЗ: ультразвукові
ознаки доброякісного новоутворення найчастіше камуфлюють ознаки раку.

При порівнянні показників ранніх післяопераційних ускладнень виявилося,
що парез зворотного нерва у групі хворих з ДВУЩЗ становив 3,5% після
традиційних операцій і 0% — після органощадних. У групі РЩЗ ці показники
склали 7,8% і 0% відповідно. Кровотеча виникала у 5% традиційних
операцій і не спостерігалася у жодного з оперованих за нашим способом
при ДВУЩЗ. У групі пацієнтів із РЩЗ ці показники дорівнювали 5,6% і 0%.

При порівнянні вищеописаних методів щодо числа гіпотиреозів ми одержали
такі дані: при ДВУЩЗ гіпотиреоз після традиційних операцій зустрічався в
1,2%, після органозберігаючих операцій, виконаних за нашим способом,
випадків гіпотиреозу не було, при РЩЗ гіпотиреоз спостерігався у 81,1 і
1,3% відповідно. Дані показники також свідчать про необхідність
перегляду традиційних обсягів оперативних втручань.

При обстеженні наших пацієнтів у віддалені строки після оперативного
лікування з приводу різних ВПЩЗ, ми з’ясовували такі питання:

— виживання хворих у віддалені строки після оперативного лікування;

— рецидив пухлини;

— наявність післяопераційних ускладнень (гіпотиреоз, парез зворотного
нерва).

Таблиця 1.

Частота рецидиву та гіпотиреозу у хворих з ДВУЩЗ і РЩЗ в залежності від
варіанту виконаної операції

Частина Група Рецидив Гіпотиреоз

1

ДВУЩЗ

N=380 1 – традиційна операція

n=259 Абс. % Абс. %

7 2,7 3 1,2

2 – наша модифікація

n=121 2 1,65 0 0

2

РЩЗ

N=165 1 – традиційна операція

n=90 4 4,4 73 81,1

2 – наша модифікаці

n=75 3 4,0 1 1,3

Всего

n=545 16 2,9 77 14,1

При дослідженні залежності частоти рецидиву від характеру оперативного
втручання ми одержали такі результати (табл.1). Після традиційних
операцій із приводу ДВУЩЗ рецидиви відзначені у 2,7% хворих, після
операцій за запропонованим нами способом — у 1,6%. Після операцій з
приводу РЩЗ — у 4,4% і 4,0% відповідно. Таким чином, відсоток рецидиву
при ДВУЩЗ після операцій за розробленим у клініці органозберігаючим
методом менше, ніж після традиційних хірургічних утручань, а при РЩЗ ці
показники істотно не відрізняються. До того ж слід зазначити, що
застосування розробленого в клініці способу резекції ЩЗ при
помірнодиференційованому РЩЗ при зменшенні числа інтра- і
післяопераційних ускладнень не знижувало виживання пацієнтів. Це
дозволяє переглянути обсяги оперативних утручань при РЩЗ, що стали
традиційними, а також узяти під сумнів необхідність термінової
радикальної операції, коли після органощадного втручання, виконаного з
приводу передбачуваного ДВУЩЗ, остаточний патогістологічний висновок
свідчить про РЩЗ.

Таблиця 2.

Заставлення обсягу первинних операцій і гістологічних діагнозів у хворих
з ДВУЩЗ з обсягом повторних операцій і гістологічних діагнозів при
рецидивах

Обсяг первинної операції

Гістологічний висновок після первинної операції

Число рецидивів

Обсяг повторної операції

Гістологічний висновок після повторної операції

Резекція ЩЗ Аденома ЩЗ 3 Гемітиреоідектомія (1)

Резекція ЩЗ (1)

Субтотальна резекція ЩЗ (1)

фолікулярний рак (1);

аденома ЩЗ (2)

Резекція ЩЗ АІТ Хашимото 3 Субтотальна резекція ЩЗ (3)

АІТ Хашимото

(3)

Субтотальна резекція правої, резекція левої долі ЩЗ Аденома ЩЗ на тлі
вузлового колоїдного зоба

1 Резекція ЩЗ

Аденома

ЩЗ

(1)

Органозберігаюча методика

Аденома щитовідної залози 2 Субтотальна резекція долі ЩЗ (2) Змішаний
колоїдний зоб

(2)

Зіставлення обсягу первинних операцій і гістологічних діагнозів у хворих
з ДВУЩЖ з обсягом повторних операцій і гістологічних діагнозів при
рецидивах представлена в таблиці 2. З хворих були оперовані нами понад
10 років тому з приводу аденоми щитовидної залози. Ці хворі були
оперовані нами повторне. Гістологічно в однієї з хворих виявлений
фолікулярний РЩЗ T1N0M0. Діагноз був установлений інтраопераційно при
гістологічному експресс-дослідженні. Обсяг операції – гемітиреоідектомія
на стороні ураження з істмектомією. У 2 інших випадках гістологічний
висновок був аналогічно первинному діагнозові – аденома ЩЗ. Обсяг
операції: в одному випадку – резекція ураженої частини, в іншому –
субтотальна резекція ураженої частини.

У 3 пацієнтів рецидив вузлоутворення виник через два роки після
первинної операції з приводу АІТ – Хашимото, незважаючи на призначену
ендокринологами та проведену нами гормонотерапію. Раніше їм була
виконана резекція, в одному випадку – обох часток ЩЗ. Усім трьом хворим
була виконана субтотальна резекція ЩЗ із залишенням до 2,5 – 3 гр.
тканини у верхніх полюсів залози.

У 1 випадку рецидив хвороби проявився вузловим утворенням до 4-х см у
діаметрі, розташованим загрудино у нижньому полюсі раніше оперованої
щитовидної залози. Перша операція – субтотальна резекція правої,
резекція лівої частки ЩЗ, виконувалася три роки тому з приводу
колоїдного зобу ІІІ ст. Гістологічно була діагностована аденома ЩЗ на
тлі вузлового колоїдного зобу. Знову виявлений вузол визначався в
проекції лівої частки, але макроскопічно не був зв`язаний з резектованою
раніше лівою часткою щитовидної залози. Після повторної операції
гістологічно підтвердилася аденома щитовидної залози. Даний вузол ми
розцінили як аберантний. Перераховані вище 7 рецидивів захворювання
(2,7%) мали місце після первинної операції, виконаної за традиційною
методикою оперативного лікування.

2 хворих (1,6%), які раніше перенесли розроблений у клініці
органозберігаючий варіант оперативного втручання, повернулися з
рецидивом через 3 і 7 років після первинної операції. В обох хворих
після першої операції був встановлений остаточний гістологічний діагноз
аденома ЩЗ. Цим хворим із приводу рецидиву виконана субтотальна резекція
частки ЩЗ. Гістологічний діагноз після повторної операції: змішаний
колоїдний зоб.

Дев`яти хворим виконана повторна операція (табл.3), що у двох пацієнтів
не підтвердила рецидив пухлини. У цих двох хворих, гістологічно, при
першій операції ми спостерігали РЩЗ на тлі АІТ – Хашімото. У 2 хворих
рецидив РЩЗ спостерігався після первинної субтотальної резекції,
виконаної за традиційною методикою. В одного з них рецидив раку
проявився через 5 років множинними вузлами, які розвилися в тканині
резектованої частки, що залишилася. Йому була виконана екстирпація
ураженої частки з істмектомією. Гістологічне дослідження виявило
фолікулярний рак. У другого хворого через 7 років після операції
виявлені метастази РЩЗ у лімфатичні вузли на стороні ураження, що
зажадали екстирпації залишку ураженої частки, істмектомії, субтотальної
резекції протилежної частки і фаціально-футлярного висічення клітковини
шиї з ураженими метастазами лімфатичними вуз лами. При гістологічному
дослідженні препарату діагностовано метастази папілярного раку.

У 2 хворих рецидиви раку виникли після тиреоїдектомії. В одного пацієнта
виялені метастази в реґіонарні лімфатичні вузли, в іншому рецидив
пухлини вразив ложі вилученої залози в бічній поверхні трахеї. Першому
хворому було виконано фасціально-футлярне висічення, другому – видалення
рецидива пухлини. В обох гістологічне дослідження виявило змішаний РЩЗ.

Таблиця 3

Зіставлення обсягу первинних операцій і гістологічних діагнозів у хворих
з РЩЗ з обсягом повторних операцій і гістологічних діагнозів при
рецидивах

Обсяг первинної операції Гістологічний діагноз після первинної операції
Число рецидивів Обсяг повторної операції Гістологічний діагноз після
повторного операції

Субтотальна резекція ЩЗ Фолікулярний рак (1)

Папілярний рак (1) 2 Екстирпація резецированної долі, істмектомія (1)

Субтотальна резекція ЩЗ, фасціально-футлярне висічения (1) фолікулярний
рак (1)

Папілярний рак (1)

Гемітиреоїдектомфя РЩЗ на фоні АІТ (2) 2 Резекція долі ЩЗё (2) Фіброзна
ткань (2)

Тиреоїдектомия Змішаний рак (2) 2 Фасціально-футлярне висічення (1)

Видалення пухлини ложа ЩЗ (1) Змішаний рак (2)

Органозберігаюча операція Фолікулярний рак (2)

Папілярний рак (1) 3 Субтотальна резекція ЩЗ (3) Фолікулярний рак (2)

Папілярний рак (1)

З 165 хворих на РЩЗ (2 частина дослідження) рецидив раку підтвердився у
7 (4,2%). У 4-х випадках з 90 (4,4%) рецидив підтвердився у пацієнтів,
яким був виконаний традиційний обсяг оперативного втручання. У 3
випадках з 75 (4%) рецидив РЩЗ, був виявлений у хворих, оперованих за
методикою, розробленої у клініці (табл.3).

У 2 групі 2 частини дослідження, в оперованих за методикою,
запропонованої автором, рецидив відзначений у 3 пацієнтів, у 2 – при
фолікулярному й у 1 – при папілярному раці ЩЗ. У всіх 3 хворих рецидив
полягав у продовженні пухлинного процесу в резектованій раніше частці ЩЗ
через 7,9 і більше 10 років після первинної операції. При повторній
операції їм була виконана екстирпація резектованої частки, істмектомія,
субтотальна резекція протилежної частки ЩЗ.

Серед 7 хворих з гістологічно підтвердженим рецидивом РЩЖ було 5 жінок у
віці старше 55 років і 2 чоловіки у віці 52 і 63 років.

Зіставлення розмірів вузла з природою пухлини показує, що РЩЗ частіше
виявляється у невеликих за розміром пухлинах (<1,5 см), а ДВУЩЗ - у вузлах, розмір яких перевищує 1,5 см. Зокрема, у нашому дослідженні доброякісна пухлина в 52,1% випадків локалізувалася у вузлах розміром від 1 до 4 см і більше, а РЩЗ - у 47,9% - у вузлах розмірами до 1,5 см. Цей факт дозволяє нам рекомендувати видалення вузлів невеликого розміру, відмовившись від динамічного спостереження, котре у хворих на РЩЗ може призвести до переходу ранніх стадій захворювання у пізні. Дані літератури підтверджують думку про те, що чим менші розміри вузла, тим більшою має бути онкологічна настороженість. Отже, усі хворі з ВПЩЗ мають бути оперовані, причому чим раніше, тим більша імовірність уникнути розвитку пізніх стадій РЩЗ. При застосуванні органозберігаючого методу оперативного втручання, розробленого в нашій клініці, істотно зменшується число інтраопераційних і післяопераційних ускладнень при мінімальній кількості рецидивів і добрих показниках якості життя після операції. ВИСНОВКИ 1.У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення актуального завдання - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з вузловими новоутвореннями щитовидної залози шляхом оптимізації тактики та методу оперативного втручання на підставі аналізу віддалених результатів. 2. Вірогідної передопераційної диференціальної діагностики природи вузлових утворень щитовидної залози не існує: інформативність клінічної діагностики - 78,0%, імуноферментного аналізу - 51,4%, радіоізотопної діагностики - 62,9%, ультразвукового дослідження - 55,4%, кольорового допплерівського картування - 51,3%, тонкоголкової аспіраційної пункційної біопсії - 79,2% і АТБ голкою власної конструкції - 81,4%. 3. Інформативність інтраопераційного гістологічного експрес-дослідження досягає 89,6%. тому його слід виконувати усім хворим з вузловими утвореннями щитовидної залози. 4. Застосування органозберігаючих операцій за розробленою у клініці методикою дозволило в усіх оперованих уникнути кровотеч і ушкоджень зворотного нерва, які проявилися у ранньому післяопераційному періоді в 5% хворих з доброякісними пухлинами й у 5,6% хворих на рак щитовидної залози після традиційних хірургічних операцій. 5. Застосування органозберігаючих операцій за запропонованою нами методикою дозволяє уникнути післяопераційного гіпотиреозу, який після традиційних операцій у хворих з доброякісними пухлинами щитовидної залози розвивається в 1,2% спостережень, і знизити частоту гіпотиреозу в хворих, оперованих з приводу раку, з 81,1% до 1,3%. 6. Розроблений нами метод органозберігаючої операції не приводить до збільшення частоти рецидивів доброякісних пухлин і раку щитовидної залози, що може служити підставою до його застосування в хірургічному лікуванні доброякісних вузлових утворень і раку щитовидної залози 1-2 стадій. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧЕМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Штода Д.Е. Тактика лечения рака щитовидной железы // Одеський медичний журнал.-2001.-№4.-С. 52-53. Штода Д.Е. Сравнительная оценка различных методов диагностики и хирургического лечения узловых образований щитовидной железы // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2005.-Т.6, .№4.-С.630-635. Миминошвили О.И., Попандопуло Г.Д., Веселый В.Я., Штода Д.Е., Шаповалов И.Н. Сочетание рака щитовидной железы с аутоиммунным тиреоидитом Хашимото // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2000.-Т.1, .№1.-С.58-59. Миминошвили О.И., Штода Д.Е., Попандопуло Г.Д., Веселый В.Я., Попандопуло А.Г. Хирургические аспекты аутоиммунного тиреоидита Хашимото // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2001.-Т.2, № 2-3.-С.183-185. Штода Д.Е., Попандопуло Г.Д., Михайличенко В.Ю. Органосохраняющий метод оперативного лечения узловых образований щитовидной железы // Хирургия Украины.-2003.- № 4.-С.161-164. Штода Д.Е., Попандопуло Г.Д., Михайличенко В.Ю. Анализ отдаленных результатов диагностики узловых образований щитовидной железы // Вестник неотложной и восстановительной медицины.-2004.-Т.5, № 1.-С.106-109. Патент України на винахід № 55031, МПК А А61В17/00. Спосіб резекції щитовидної залози. Попадопуло Г.Д., Штода Д.Є., Михайліченко В.Ю.- Заявка №2002064967 від 17.06.2002, опубл. 17.03.2003, Бюл.3. Патент України на винахід № 64889, МПК А А61В10/00. Інструмент для біопсії щитовидної залози. Попандопуло Г.Д., Штода Д.Є., Михайліченко В.Ю. – Заявка №2002107869 від 03.10.2002, опубл. 15.03.2004, Бюл.3. Миминошвили О.И., Попандопуло Г.Д., Веселый В.Я., Штода Д.Е. Хирургические аспекты аутоиммунного тиреоидита Хашимото // Материалы ХІХ съезда хирургов Украины.-Харьков.-2000.- С.285-287. Штода Д.Е., Попандопуло Г.Д., Михайличенко В.Ю. Хирургическая тактика при солитарных узловых образований щитовидной железы // Матер. XXI съезда хирургов Украины, Запорожье, 2005. - Т.2. - С.273-275. Миминошвили О.И., Штода Д.Е., Попандопуло А.Г. Выбор объема операции при раке щитовидной железы // Сб. научн. работ “Новые технологии в хирургии”.-Киев.-1997.-С.131. Штода Д.Е., Михайличенко В.В.Дифференциальная диагностика узловых образований щитовидной железы // Здоровье Донбасса. – 2006. – № 1. – С. 76-81. АНОТАЦІЯ Штода Д.Є. Віддалені результати органозберігаючих операцій при вузлових утвореннях щитовидної залози. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 - хірургія. Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака Академії медичних наук України, Донецьк, 2006. Дисертація присвячена оцінці діагностики й оперативних методів лікування вузлових утворень щитовидної залози на підставі вивчення віддалених результатів. Обстежено 545 хворих з вузловими утвореннями щитовидної залози у віддалений термін. З них були сформовані 4 групи: у перших групах першої (хворі доброякісними вузловими утвореннями щитовидної залози - ДВУЩЗ) і другий (хворі раком щитовидної залози - РЩЗ) частин виконані традиційні операції, у других групах обох частин виконана резекція частки щитовидної залози з пухлиною за методикою, розробленої в клініці. Аналізуючи ретроспективно тривалість анамнезу хворих РЩЗ I-II стадій і ДВУЩЗ не було встановлено достовірних розходжень у суб'єктивних проявах хвороби. Установлено, що найбільш інформативним методом діагностики є гістологічне експрес-дослідження. Після традиційних операцій із приводу ДВУЩЗ рецидиви відзначені в 2,7% хворих, після операцій по запропонованому нами способові – у 1,65%, із приводу РЩЗ – у 4,4% і 4,0% відповідно. При ДВУЩЗ гіпотиреоз після традиційних операцій зустрічався в 1,2%, після операцій, виконаних по нашому способі, випадків гіпотиреозу не було, при РЩЗ - 81,1% і 1,3% відповідно. Це дозволяє переглянути традиційними обсяги оперативного втручання, що стали, при РЩЗ. Ключові слова: вузлові утворення щитовидної залози, діагностика, оперативне лікування, віддалені результати. АННОТАЦИЯ Штода Д.Е. Отдаленные результаты органосберегающих операций при узловых образованиях щитовидной железы. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 – хирургия. Институт неотложной и восстановительной хирургии им. В.К. Гусака Академии медицинских наук Украины, Донецк, 2006. Диссертация посвящена оценке диагностики и оперативных методов лечения узловых образований щитовидной железы на основании изучения отдаленных результатов. Обследовано 545 больных с узловыми образованиями щитовидной железы в отдаленные сроки. Из них были сформированы 4 группы: в первых группах первой (больные доброкачественными узловыми образованиями щитовидной железы - ДУОЩЖ) и второй (больные раком щитовидной железы - РЩЖ) частей выполнены традиционные операции, во вторых группах обеих частей выполнена резекция доли щитовидной железы с опухолью по методике, разработанной в клинике. Анализируя ретроспективно длительность анамнеза больных РЩЖ I-II стадий и ДУОЩЖ не было установлено достоверных различий в субъективных проявлениях болезни. В целях дифференциальной диагностики РЩЖ и ДУОЩЖ выполнялся ряд диагностических мероприятий. Для оценки и сравнения диагностических методов исследования использовалось: чувствительность, специфичность, информативность изучаемого метода. При изучении доступных нам методов исследования узловых образований щитовидной железы установлено, что наиболее информативным методом диагностики является гистологическое экспресс-исследование, на втором месте - аспирационно-трепанационная биопсия разработанной в клинике иглой, и далее, по убывающей, тонкоигольная пункционная биопсия, клинические данные, РИД, УЗИ и самый малоинформативный метод - это метод ИФА. Проведено сравнение результатов лечения групп больных ДУОЩЖ и РЩЖ, оперированных по традиционным методикам и органосберегающим способом, разработанным нами в клинике. Сопоставление размеров узла с природой опухоли показали, что РЩЖ чаще выявляется в опухолях небольшого размера (<1,5 см), а ДУОЩЖ - в узлах, размеры которых превышают 1,5 см. Так, в нашем исследовании доброкачественная опухоль в 52,1% локализовалась в узлах размерами от 1 до 4 см и более, а РЩЖ в 47,9% - в узлах размерами до 1,5 см. Этот факт позволяет нам рекомендовать удаление узлов небольшого размера отказавшись от динамического наблюдения, которое у больных РЩЖ может привести к переходу ранних стадий заболеваний в поздние. Следует отметить, что после традиционных операций по поводу ДУОЩЖ рецидивы отмечены у 2,7% больных, после операций по предложенному нами способу – у 1,65%. После операций по поводу РЩЖ – у 4,4% и 4,0% соответственно. Таким образом, процент рецидива при ДУОЩЖ после операций по разработанному в клинике органосберегающему методу меньше, чем после традиционных хирургических вмешательств, а при РЩЖ эти показатели существенно не отличаются. К тому же следует отметить, что применение разработанного в клинике способа резекции ЩЖ при умереннодифференцированном РЩЖ на фоне уменьшения числа интра- и послеоперационных осложнений, не снижало выживаемость пациентов. При сравнении вышеописанных методов по числу гипотиреозов мы получили следующие данные: при ДУОЩЖ гипотиреоз после традиционных операций встречался в 1,2%, после органосберегающих операций, выполненных по нашему способу, случаев гипотиреоза не было, при РЩЖ гипотиреоз наблюдался в 81,1% и 1,3% соответственно. Это позволяет пересмотреть ставшие традиционными объемы оперативного вмешательства при РЩЖ, а также усомниться в необходимости срочной повторной операции, когда после органощадящего вмешательства, выполненного по поводу предполагаемого ДУОЩЖ, окончательное патогистологическое заключение свидетельствует о РЩЖ. Ключевые слова: узловые образования щитовидной железы, диагностика, оперативное лечение, отдаленные результаты. SUMMARY Shtoda D.E. The remote results organeguards operations at nodules formations a thyroid gland. - The Manuscript. Thesis for a candidate degree of medical sciences by speciality 14.01.03 – surgery. Institute of urgent and recovery surgery named after V.K. Gusaka Academy of Medical Science of Ukraine, Donetsk, 2006. The dissertation is devoted to an estimation of diagnostics and operative methods of treatment of nodules formations a thyroid gland on the basis of studying the remote results. 545 patients with nodules formations a thyroid gland in the remote terms are surveyed. From them 4 groups have been generated: in the first groups of the first (patients with good-quality nodules formations a thyroid gland - GQNFTG) and (patients with a cancer of a thyroid gland - CTG) parts are executed by the second traditional operations, in the second groups of both parts the resection of a share of a thyroid gland with a tumour by a technique developed in clinic is executed. Analyzing retrospectives duration the anamnesis of patients CTG 1-2 stages and GQNFTG have not been established by the second authentic distinctions in subjective displays of illness. It is established, that the most informative method of diagnostics is histologic express train - research. After traditional operations concerning GQNFTG relapses are marked at 2,7 % of patients, after operations on the way offered by us – at 1,65 %. After operations concerning CTG – at 4,4 % and 4,0 % accordingly. At GQNFTG hypothyroidism after traditional operations met in 1,2 %, the ambassador organeguards the operations executed on our way, cases hypothyroidism were not, at CTG hypothyroidism was observed in 81,1 % and 1,3 % accordingly. It allows to reconsider becoming traditional volumes of operative intervention at CTG. Key words: nodules formations a thyroid gland, diagnostics, operative treatment, remote results. PAGE 19 Матеріал дослідження 2 частина хворі з РЩЗ 1 частина хворі з ДВУЩЗ 1 група (90 хворих) традиційний обсяг оперативного втручання 2 група (121 хворий) резекція ЩЗ за розробленою нами методикою 1 група (259 хворих) традиційний обсяг оперативного втручання 2 група (75 хворих) резекція ЩЗ за розробленою нами методикою

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *