Соціальні параметри ризиків (автореферат)

Національна академія наук України

Інститут соціології

Коноплицька Таміла Олександрівна

УДК 316.48+316.4.066

Соціальні параметри ризиків

22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ — 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті соціології НАН України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор,

Саєнко Юрій Іванович,

Інститут соціології НАН України,

завідувач відділу

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук,

Бевзенко Любов Дмитрівна,

Інститут соціології НАН України,

старший науковий співробітник

кандидат соціологічних наук, доцент,

Тарабукін Юрій Орестович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Провідна установа Львівський національний університет

імені Івана Франка, кафедра соціології, м.Львів

Захист відбудеться 30.03.2007 р. о 14 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН
України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту соціології НАН
України, 01021, вул. Шовковична, 12, м. Київ.

Автореферат розісланий 16.02.2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради
Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна епоха характерна різноманітними процесами
трансформації суспільств, особливо тих, що перебувають у перехідних
періодах. Суспільства, як динамічно відкриті ймовірнісні соціальні
системи постійно перебувають у стані змін, переструктурації. Одні явища,
процеси, зв’язки зникають, відмирають, інші – народжуються.

Трансформація за своїм змістом є надто складним явищем, тому в її
процесах простежується елемент певної непрогнозованості. Одна з основних
причин виникнення трансформації – природне прагнення соціальної системи
знайти та реалізувати адекватні моделі рівноваги в умовах постійно
мінливих зовнішніх та внутрішніх умов.

Рушієм трансформації суспільства та його соціальних інститутів виступає
внутрішня напруга суперечностей, спричинених новими внутрішніми та
зовнішніми викликами. Зокрема, вагомим усезростаючим рушієм
трансформації є науково-технічний прогрес. Вважається, що всі процеси
трансформації суспільства, відбуваються заради глобальної мети
покращення життя людини, стандартів життєдіяльності (виробничих,
соціальних та інших). Ці зміни неминуче пов’язані зі зростанням різного
роду негативних наслідків для окремої людини, окремих спільнот,
суспільства загалом, навколишнього середовища. Негативні наслідки мають
як явну, так і латентну форму. Їхній вплив може проявитися у майбутньому
на долі наступних поколінь і через кілька років, і через десятиліття, і
навіть через століття. Суспільні зміни до певної міри обумовлюють
ризикогенні суспільні стани та ситуації.

Одним із понять, які сьогодні широко застосовуються у різних галузях
знання у зв’язку з аналізом та прогнозуванням втрат є поняття “ризику”.
Це поняття, по суті, ототожнюється з оцінками можливості (або
ймовірності) виникнення та реалізації певних негативних наслідків.

Чи живемо ми сьогодні у суспільстві, де існує більше ризиків, ніж це
було будь-коли раніше, чи є наше сучасне суспільство “ризикованішим”?
Таке питання часто виникає сьогодні з огляду на те, що ми живемо в часи
підвищеного тероризму, зброї масового знищення, глобальних змін клімату,
руйнування озонового шару, атипової пневмонії та СНІДу. І відповідь на
це питання є досить неоднозначною. Поряд із виникненням нових ризиків,
зникають ті, на які наражалися люди у минулому. Справа в тому, що
стрімко зростає ціна наслідків небезпеки, що стає все більш масштабнішою
і “глобальнішою”, відгукуючись втратами не стільки локальними, скільки
загальнолюдськими, а той планетарними.

Саме тому, люди, які живуть нині в умовах високого комфорту та безпеки
порівняно з кількома минулими століттями і, навіть, десятиліттями тому,
переконані, що саме вони живуть в епоху підвищеного ризику. У цьому
разі, вивчаючи ризикогенність сучасного суспільства, варто брати до
уваги всі об’єктивні та суб’єктивні фактори, включаючи не тільки такі,
як довкілля чи глобальна економічна система, але й такий
соціально-психологічний фактор, як соціальне самопочуття людей.

Відомо, що теорія ризику набула досить високого рівня розвитку та
практичного застосування у економічній, фінансовій (зокрема, страховій)
сферах, у теорії ймовірності та теорії ігор. Складніша справа у царині
суспільних наук. Надто складно запозичити напрацьовані
операційно-обчислювальні методи та процедури визначення ризиків із інших
сфер життя, де роками відпрацьовані однозначні шкали й одиниці виміру, у
сферу соціального життя. Одначе, в останні роки в цьому напрямі зроблені
помітні зрушення. Принаймні двома школами – московською та київською.

Актуальність теми ризику визначається тим, що ця проблема на сьогодні є
одним із провідних напрямів в усіх сферах суспільного життя: в
економічній та політичній сфері, у виробництві, екології тощо. Людина
неодмінно посилює свій ризикогенний потенціал у розвитку суспільства та
у зміні довкілля: від людини залежить не тільки те, як буде розвиватися
суспільство, але й те, у якому стані через певний час опиниться
навколишнє середовище. Найбільш безпечний розвиток суспільства та стан
довкілля вимагають постійного моніторингу всіх видів ризиків,
передбачення їхніх наслідків, а отже, і запобіжних заходів щодо їх
попередження, пом’якшення, а в кращому разі, повного усунення.

Однак, не зважаючи на незаперечну важливість та актуальність цієї
проблематики, в українській соціологічній спільноті тільки недавно за
ініціативи відділу соціальної експертизи Інституту соціології НАН
України почав розвиватися науковий напрям вивчення теорії й практики
соціології ризику. Натомість, у країнах Європи та США ця проблематика
досліджується вже впродовж кількох десятків років (А.Вілдавскі,
Б.Джонсон, К.Дрейк, М.Дуглас, С.Кримськи, А.Плау, Д.Ропейк, П.Словік, та
ін.). Розробляється проблематика ризику й у Росії (Ю.Воробйов,
В.Гришаєв, М.Ковальова, Г.Малинецкий, Н.Махутов, О.Мозгова, Г.Солнцева,
О.Яницький, та ін.). В Україні поняття “соціальний ризик” вперше введене
професором Ю.Саєнком при дослідженні соціально-психологічних наслідків
Чорнобильської катастрофи. Також це поняття опрацьовувалося та
розвивалося у роботах інших українських дослідників (Л.Бевзенко,
О.Рогожин та ін.). В українській науковій думці досить жваво
розвиваються галузеві теорії ризику, особливо це стосується теорії
управління (В.Кузьменко, Н.Панкратова, В.Сороко), економіки
(В.Заславський, М.Лощинін, О.Ястремський та ін.), радіаційної безпеки та
охорони здоров’я (Л.Ковган, І.Ліхтарьов, В.Прилипко, А.Присяжнюк,
А.Романенко). Так чи інакше теми соціального ризику торкалися у своїх
працях Л.Амджадін, А.Арсеєнко, О.Вишняк, Є.Головаха, О.Злобіна,
Н.Костенко, Д.Кулиняк, І.Мартинюк, Н.Паніна, В.Пилипенко, А.Ручка,
М.Сакада, М.Саппа, О.Стегній, Є.Суїменко, В.Тарасенко, В.Тихонович,
М.Шульга. Ці автори присвячували свої роботи розгляду та аналізу проблем
Чорнобильської катастрофи, яка, як вже зазначалося, стала поштовхом для
вивчення соціального ризику в Україні.

Попри значну наукову і практичну цінність праць, у яких висвітлено різні
аспекти проблематики ризику, необхідно звернути увагу на відсутність у
вітчизняній науці комплексного аналізу феномену соціального ризику в
контексті суспільства ризику. Відсутність вітчизняного сформованого та
усталеного понятійного апарату теорії ризику та системного бачення цього
питання створили нагальну потребу дослідження проблематики соціального
ризику на українському матеріалі. До того ж, це проблема не тільки
української наукової думки, але й закордонних розробок. Нажаль, в
українській соціології майже повністю обходиться тематика “суспільства
ризиків”, яка досягла доволі масштабних форм розробок у західній науці
(У.Бек, Н.Лукман, Е.Гідденс) та частково у Росії (О.Яницький, О.Мозгова,
М.Ковалева).

Таким чином, сучасна теорія соціального ризику в українській науковій
думці має такі недоліки:

відсутність єдиного бачення проблематики;

відсутність загальновизнаного понятійного апарату;

нерозвинене методологічне обґрунтування проблеми.

Саме дослідженню вказаних питань присвячена дана робота, особливе місце
в якій займають дослідження основних понять теорії соціального ризику та
методології. Значну увагу в дисертації приділено аналізу засад
“суспільства ризику” в контексті функціонування сучасного українського
суспільства. В роботі, за даними українських соціологічних досліджень
останніх років, переконливо показано, що сприйняття ризику має як
аналітичний, так і чуттєвий (афективний) компоненти, а людські страхи
іноді не мають нічого спільного з реальною ситуацією. У певних
суспільних ситуаціях виникають два “паралельні світи” — світ
суб’єктивного і світ об’єктивного ризиків, які можуть доволі
відрізнятися. Саме за-для визначення та вимірювання особливостей цих
двох видів оцінок у роботі проведений аналіз параметрів ризику та
визначені їхні соціальні характеристики.

Таким чином, основна наукова проблема соціології ризиків – це
відокремлення суб’єктивних та об’єктивних критеріїв оцінок ризиків,
визначення соціальних параметрів ризиків та, водночас, необхідність
розробки та застосування моделей вимірювання ризику з урахуванням обох
компонентів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є
складовою планових тем Інституту соціології НАН України: “Методологія та
методика визначення соціальних інтегральних показників” (0101U000244);
“Соціальна динаміка поселенських структур в Україні: порівняльний
аналіз” (0104U000128). Автор дисертації брала участь у розробці
концепцій, інструментарію, аналізі отриманої інформації, обґрунтуванні
пропозицій та рекомендацій у рамках аналітичних звітів із проблем
соціальної політики, соціального захисту населення України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в концептуалізації
соціологічних підходів до вивчення феномену соціального ризику, із
визначенням соціальних характеристик параметрів ризику та дослідження
особливостей їх формування.

Завданнями даного дослідження є:

узагальнити досвід вивчення феномена соціального ризику (на основі
розробок закордонних та вітчизняних авторів);

вивчити методи оцінки ризику, що використовуються у різних сферах
життєдіяльності суспільства (економіка, політика, психологія тощо);

проаналізувати розбіжності в об’єктивних та суб’єктивних оцінках ризику
на матеріалах соціологічних досліджень Інституту соціології НАН України;

визначити роль суб’єктивного компонента ризику;

виокремити основні фактори, що впливають на формування соціальних
параметрів ризику, а також механізми їх взаємодії.

Об’єктом дослідження є суспільство та його окремі соціальні групи, які
функціонують в умовах ризику та невизначеності.

Предметом дослідження є чинники, процеси та механізми формування
соціальних параметрів ризику.

Методи дослідження: теоретичний аналіз, загальнонаукові, соціологічні
(опитування, інтерпретація та квантифікація) і статистичні
(кореляційний, частотний, індексний аналіз) методи.

Емпірична база дослідження — дані соціологічних досліджень Інституту
соціології НАН України в рамках програм “Українське суспільство” (дані
досліджень 2003 та 2006 рр., n = 1800, репрезентативна
загальноукраїнська вибірка); “Соціально-психологічні наслідки
Чорнобильської катастрофи” (дані досліджень 1996, 1999 та 2003 рр., n =
1200, репрезентативні вибірки потерпілих); дослідження Інституту
соціології НАН України та Центру соціальних експертиз “Дослідження
громадської думки киян щодо розвитку процесів у сфері внутрішньої
політики міста та місцевого самоврядування” (2004 р., n = 800,
репрезентативна вибірка киян).

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером обраної
тематики, що досі не дістала системного розгляду у вітчизняних наукових
розробках. Вперше у вітчизняній соціології здійснений концептуальний
аналіз феномену соціального ризику та обґрунтований методологічний
підхід до вивчення перспектив розвитку теорії соціальних ризиків.

Серед найбільш суттєвих результатів дисертаційного дослідження
відзначаються новизною такі:

розроблено процедуру класифікації ризиків: запропоновано 2-вимірну
площину класифікації ризиків (масштаб та предметна сфера ризиків) для
окреслення специфіки різних видів ризиків з огляду на реалії сучасного
українського суспільства;

на підставі аналізу теоретичних розробок, поширених у сучасному
науковому дискурсі, запропоноване поняття соціальних ризиків як таких,
що є значущими для людини як соціальної істоти у її повсякденному житті,
впливають на її життя, зв’язки з іншими членами суспільства та
соціальними групами, визначення свого місця у соціальній структурі
суспільства тощо;

на основі емпіричних даних дослідження українського суспільства вперше
показано розбіжності, що виникають у об’єктивних (науково обґрунтованих)
та суб’єктивних (особистісних) оцінках ризикованості одного і того ж
явища (на прикладі самоселів у зоні відчуження навколо Чорнобильської
АЕС), що доводить необхідність застосування моделей вимірювання ризику з
урахуванням суб’єктивного компоненту;

запропоновано та обґрунтовано логіко-функціональну схему механізму
формування соціальних параметрів ризику, яка включає такі компоненти:
науково–обґрунтований (об’єктивний) ризик, інформація та джерела її
передання (зокрема офіційна інформація, чутки, ЗМІ), рівень
поінформованості населення щодо проблеми, досвід населення у даній
проблемі, моделі стосунків населення-влада (управлінські моделі
поведінки та рівень довіри до офіційних інституцій), особистісні
орієнтації.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть
слугувати базою для подальшого розвитку цілісної теорії соціальних
ризиків. Матеріали дисертаційного дослідження мають вихід у практику
запобігання та подолання соціальних наслідків ризиків і можуть бути
використані для обґрунтування соціальної політики усталеного розвитку
суспільства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати
дисертаційного дослідження було викладено у доповідях, що були
представлені автором на: ІІ Всеукраїнській соціологічній конференції
“Проблеми розвитку соціологічної теорії” (Київ, 2002); Міжнародному
літньому кримському семінарі “Динамічні стохастичні системи” (Судак,
2003).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у 3
статтях у провідних наукових фахових виданнях та 2 тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертація має вступ, 3 розділи, висновки, список
використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації 190 с., на яких
розміщено 13 таблиць, 14 рисунків. Список використаних джерел (109
найменування) займає 10 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, обґрунтований зв’язок роботи з
науковими програмами, визначені мета та завдання дослідження, окреслена
наукова новизна результатів дослідження, їхня практична значущість,
наведені дані щодо апробації результатів та публікацій.

Перший розділ роботи “Теоретичні та історичні засади дослідження
соціальних ризиків” — містить розгляд теоретичних підходів щодо
визначення поняття “ризик”.

Глобальне поширення ризиків у сучасному світі, зростання ролі ризику у
житті як суспільства в цілому, так і у житті кожної окремої людини
робить нагальною потребу вивчення цього явища якнайглибше та
якнайточніше. Точний опис та вивчення будь-якого явища вимагає розробки
процедур та форм (видів) його класифікації, яка є однією з передумов
систематизації знання про нього. Ризики у цьому випадку не є винятком.
Тому, на основі аналізу різноаспектного матеріалу з урахуванням різних
поглядів на природу ризику та його основні характеристику, в роботі
виконана класифікація ризиків з огляду на реалії та особливості
сучасного українського суспільства. Класифікація ризиків проведена у
двокоординатній площині за такими вимірами: а) масштабність ризиків та
б) предметна сфера ризиків. Запропонована класифікація ризиків, яка має
за основу так звані ідеальні типи (за термінологією Макса Вебера). Ні
один із наявних у сучасному суспільстві ризиків не може бути
класифікований як винятково економічний або психологічний. Насправді, у
реальному житті ми не можемо говорити про окреме існування одного з
видів ризику, усі вони між собою пов’язані – всі вони мають
міждисциплінарний характер, зачіпають декілька сфер життєдіяльності
суспільства. Один вид ризику може бути передумовою виникнення іншого і
цей ланцюг може мати багатоступеневу структуру нелінійного характеру.

Особлива увага приділена роботам засновників теорії суспільства ризику –
У.Беку, Е.Гідденсу, Н.Луману, а також досліднику питань ризику у
російському суспільстві – О.Яницькому. Докладно розглянуто теорії
“суспільства ризику” в інтерпретації різних дослідників.

Аналіз теоретичного матеріалу свідчить, що у сфері вивчення соціального
ризику існують надзвичайно великі розбіжності у поглядах науковців. Ще
не сформоване не тільки цілісне бачення даного феномену, але і чітке
визначення поняття “соціальний ризик”. Особливо така прогалина
спостерігається щодо російської і, особливо гостро, української наукової
думки.

При цьому, всі, хто залучений до вивчення соціального ризику визнають
нагальну потребу у розвитку знання про це явище, оскільки з кожним
кроком ускладнень суспільних явищ і процесів тема ризикованості
існування людства постає все гостріше.

З огляду на це, у роботі проведений поглиблений аналіз поняття
“соціальний ризик”. Якщо традиційними джерелами ризику вважались
техногенні та природні катаклізми, то реалії сьогодення висувають новий
предмет дослідження – соціальний ризик. У більшості наукових публікацій
соціальні ризики розглядаються як соціальні наслідки природних і
техногенних катастроф чи соціальні аспекти стихійних лих, а також – як
наслідки процесу трансформації суспільства, як невід’ємний і неминучий
аспект суспільного життя, як атрибути різноманітних рішень, дій,
програм, проектів. Оскільки однією з основних проблем вивчення
соціального ризику є неусталеність самого поняття, особливу увагу у
роботі приділено визначенню цього терміну.

У дослідженні запропоноване таке визначення соціальних ризиків:
соціальні ризики – це ризики, які є значущими для людини як соціальної
істоти у її повсякденному житті, впливають на її життя, зв’язки з іншими
членами суспільства та соціальними групами, визначення свого місця у
соціальній структурі суспільства тощо.

Соціальні ризики є одним із найважливіших понять у теорії ризику,
оскільки виступають характеристикою суспільства з точки зору наявних у
ньому соціальних зв’язків, соціального самопочуття його членів, та
функціонування суспільства як цілісної соціальної системи.

До теорії соціального ризику належать такі поняття, як невизначеність,
шанс, безпека, надійність та небезпека. Усі ці поняття мають широке коло
вжитку, тому потребують щоразової конкретизації стосовно окремо
досліджуваного соціального ризику. У роботі проведений порівняльний
аналіз цих понять. При розгляді даних термінів використані роботи
провідних дослідників: М.Дуглас, С.Кошечкіна, Ф.Найта, Р.Дарендорфа,
Н.Лумана.

Концептуалізацію поняття “ризик” виконано з позицій соціології,
економіки, математики, екології, психології, політології, теорії
управління.

Обґрунтовано, що для вимірювання соціальних ризиків слід використовувати
параметри, які мають іншу природу і вигляд, ніж у точних науках. Ці
параметри у роботі отримали назву “соціальних параметрів ризику”. До них
належать ймовірність події, очікувані втрати та важливість тих факторів,
які потрапляють під дію ризику.

ue

th

h

O

ue

??????`

U

d¬th

&

&

&

&

F

а механізмами їхнього уникнення виступають якнайбільш точні розрахунки,
прогнози та передбачення, що засновані на складних часто
міждисциплінарних наукових підходах. Усе життя сучасного суспільства
задля найбезпечнішого існування вимагає пошуків моделей діяльності у
напрямі найбільш можливого зменшення ризику.

Розглянуті такі явища сучасного суспільства, як ризик-рефлексія та
ризик-комунікація. Сучасне суспільство, на відміну від попередніх стадій
розвитку має характеристики, що зумовлені специфікою існуючих ризиків:
а) послаблена “носійна здатність” середовища (О.Яницький), б)
“демократичність” ризику, в) розвинута ризик-рефлексія та г)
ризик-комунікація. При цьому, все більшого значення набувають мегаризики
– ризики, що мають глобальні наслідки і зачіпають усі сфери життя
людини.

У другому розділі роботи “Методи оцінки ризику та його параметрів” на
основі розробленого у першому розділі теоретичного конструкта,
здійснений аналіз методологічних підходів оцінок ризику у сучасному
суспільстві, визначено основні проблеми, із якими стикаються дослідники
при вивченні та визначенні міри ризику. Відтак, визначені основні
проблеми, що виникають при оцінці ризиків та формуванні адекватних
методів управління ними.

Проведений детальний аналіз процесу формування ризик-оцінок, визначені
етапи цього процесу та їх характеристики. Особлива увага звернена на
аналіз значущості такого виду суспільної діяльності, як управління
ризиками. Метою оцінки ризиків є визначення їхніх якісних та кількісних
характеристик для того, щоб обґрунтувати та встановити певний “рівень
прийнятності” негативних наслідків (для окремого індивіда або для
суспільства загалом). Встановлення такого рівня прийнятності різного
роду негативних наслідків, в свою чергу, обумовлює контроль,
прогнозування та, зрештою, гарантування певного наперед передбаченого і
прийнятного для суспільства рівня безпеки – технічної, екологічної,
соціальної тощо.

Здобувачка обґрунтовує такі обставини, що мають принципове значення у
процесі оцінки ризиків:

по-перше, найчастіше негативними виявляються не прямі, а побічні
(опосередковані) наслідки, що не були передбаченими або очікуваними при
плануванні та прогнозуванні. Непрямі наслідки дій, явищ та процесів у
більшості своїй залежать від факторів та умов, які заздалегідь з тієї чи
тієї причини не беруться до уваги. Зміни умов існування та
функціонування складових суспільства, виникнення нових явищ та процесів,
які мають зв’язок із тими, що вже існують, також можуть супроводжуватися
появою певних негативних наслідків;

по-друге, когорта науковців, які займаються проблемами вимірювання
ризиків, розділилася на два табори: 1) ті, хто вважають ризик явищем,
яке можна визначити та виміряти математичними та технічними засобами та
2) ті, хто визначають ризик як явище, що залежить від слабко
структурованих, зокрема, суб’єктивних характеристик людини, що мають
“розмиті” шкали та одиниці визначення й вимірів. Не можна говорити про
те, що прибічники тієї чи тієї концепції розрахунку ризиків є єдино
правими або ж, що ті чи ті припускаються помилок. Однак, як свідчить
аналіз, проведений у роботі, ризик – це таке складне явище, при оцінці
якого не варто зосереджуватися на одному з цих підходів, нехтуючи
наробками та методами іншого;

по-третє, припустимий ризик часто має різне значення для фахівців в
галузі визначення ризиків та пересічних громадян, які оцінюють ризик із
своєї “непрофесійної” позиції. Така ситуація може призводити до
конфліктів та труднощів у сфері узгодження дій по зменшенню ризику.
Перевага, пріоритетність об’єктивного чи суб’єктивного ризику – це суто
ситуативна процедура вибору експертів оцінки ситуації й сценаріїв виходу
з неї.

Усі наведені обставини вказують на те, що процедури оцінок ризиків — це
далеко неоднозначні технології, процедури здійснення яких викликають
значні проблеми.

Поданий аналіз різних підходів до вимірювання ризику. Відрізняючись за
назвами та за деякими деталями, розглянуті підходи до оцінки ризику
ґрунтуються на думці про те, що один із напрямів відстоює оцінку ризиків
при використанні апарату точних наук – математики, статистики, а іншій –
на врахуванні суб’єктивних характеристиках особистості. При цьому,
прихильники одного з методів говорять про недоліки іншого і відстоюють
правильність власного. Варто зазначити, що дотримання принципів
винятково кількісних або винятково якісних оцінок у визначенні та оцінці
ризиків призводить до того, що значна частина параметрів формування
ризиків не враховується, що може призвести до неправильних результатів
оцінювання і, в подальшому, до того, що не всі можливі способи зниження
ризиків та уникнення небезпеки будуть використані. Загалом же, всі
розглянуті підходи займаються аналізом ризику, тобто виявленням та
оцінкою рівня небезпеки. Основний смисл цих процедур полягає в тому, щоб
отримати перелік можливих варіантів розв’язання конкретної проблеми
(досягнення поставленої цілі) з детальною характеристикою позитивних та
негативних наслідків кожного з них. Іншими словами, аналіз ризику є
основою для вибору з множини альтернатив конкретного варіанта рішення.

Для ілюстрації формування ризик-оцінки проведений аналіз емпіричних
даних. Було використано дослідження Інституту соціології НАН України та
Центру соціальних експертиз “Дослідження громадської думки киян щодо
розвитку процесів у сфері внутрішньої політики міста та місцевого
самоврядування”.

Проведено поглиблений аналіз питання оцінки суб’єктивного компонента
параметрів ризику. Показано, що саме пересічні судження, міркування та
переконання відіграють провідну роль у формуванні суб’єктивних оцінок
ризику.

На основі аналізу емпіричних даних Інституту соціології НАН України
(“Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи”) доведено,
що об’єктивний ризик і суб’єктивне сприйняття ризику не завжди
збігаються. Причиною цього є безліч чинників, які впливають на
інформацію під час її переходу від транслятора до реципієнта. Тому ми
часто можемо спостерігати конфлікти між експертами (творцями об’єктивних
оцінок ризику) та пересічними громадянами (виробниками суб’єктивних
оцінок ризику). Експерти вказують на недостатню поінформованість
громадян щодо проблем ризику, наголошують їхні безпідставні твердження
та переконання. Відтак, пересічні громадяни закидають експертам
приховування справжньої інформації про ризики, вивчення ними ризиків
лише у лабораторних умовах, а не на реальних подіях, наголошують
заангажованість експертів у питаннях вивчення ризику. Впевненість
пересічного громадянина в тому, що небезпека від певної події є дуже
значною, а інформація про цю небезпеку приховується спеціалістами,
призводить до зростання рівня недовіри до професіональних висновків і
посилення стурбованості серед громадян. Пояснення цих взаємозвинувачень
можна знайти у різному рівні сприйняття пересічними громадянами та
фахівцями одних і тих же подій та явищ, а також їхніх наслідків.

Особливу увагу у дослідженні приділено таким поняттям, як припустимий
ризик та поріг катастрофи, а також концепції нульового ризику, як таким,
що роблять спробу враховувати суб’єктивний компонент при оцінці ризику.

У третьому розділі роботи — “Особливості формування соціальних
параметрів ризику” — на основі проведеного теоретичного аналізу та з
урахуванням визначених проблем, проводиться емпіричне дослідження
формування соціальних параметрів ризику.

Детально розглянутий процес прийняття рішень, значну роль у якому
посідає ризик. Показано, що в основі суб’єктивної оцінки ризику, а отже
і в основі соціальних параметрів ризику лежить процедура прийняття
рішення щодо значимості тих чи тих параметрів.

Оцінка ризиків ґрунтується на моделях, що запозичені із природних наук і
техніки, а конкретні дані отримують на основі статистики та в результаті
проведення різних експериментів. Оцінка ризику громадськістю має іншу
природу, а формування соціальних параметрів ризику у цих процесах значно
відрізняється.

На основі емпіричних даних Інституту соціології НАН України (“Українське
суспільство”, “Соціально-психологічні наслідки Чорнобильської
катастрофи”), а також використовуючи дані закордонних досліджень
показані особливості формування соціальних параметрів ризику та
виокремлено фактори, які є найбільш значущими у цих процесах.

На основі проаналізованого матеріалу розроблена логіко-функціональна
схема механізму формування суб’єктивної оцінки ризику людиною, серед
складових якої визначено науково–обґрунтований (об’єктивний) ризик,
інформація та джерела її передання (зокрема офіційна інформація, чутки,
ЗМІ), рівень поінформованості населення щодо проблеми, досвід населення
у даній проблемі, моделі стосунків населення-влада (управлінські моделі
поведінки та рівень довіри до офіційних інституцій), особистісні
орієнтації.

Проведено аналіз ситуацій формування суб’єктивної оцінки ризику та
показано можливості обчислення соціальних параметрів ризику.
Проаналізовано ситуації з огляду на існування або відсутності
об’єктивних та суб’єктивних оцінок ризику. Показано, що особливо гостро
необхідність вимірювання соціальних параметрів ризику постає у
ситуаціях, коли об’єктивні та суб’єктивні оцінки ризику не співпадають.
Неврахування у таких ситуаціях значення соціальних параметрів може
призвести не тільки до невдачі щодо зменшення негативних наслідків, а й
до виникнення інших ризиків та значного погіршення становища населення.
Отже, врахування суб’єктивної оцінки ризику, яка характеризує реакції
індивідів на об’єктивний ризик, може дати повнішу картину самого явища,
а також визначити найефективніші шляхи подолання негативних наслідків.

Таким чином, доведено, що виокремлювати об’єктивний ризик від
суб’єктивної його оцінки як два незалежні одне від одного явища в
багатьох випадках дуже складно. Навряд чи можна стверджувати, що
об’єктивний ризик, який вивчають у науково-дослідних лабораторіях після
тривалого й складного процесу побудови моделі явища, розрахунків,
висновків та їхніх перевірок, існує окремо від суб’єктивної оцінки,
котра може виникнути зовсім необґрунтовано й стихійно. До того ж,
зазвичай об’єктивні компоненти суспільного життя справляють значний
безпосередній вплив на формування соціальних параметрів ризику, але
найчастіше це відбувається шляхом трансляції певної інформації через
відповідні соціальні інститути. Вимірювання соціальних параметрів ризику
– це складний процес саме внаслідок суб’єктивності процесу їх
формування. Утім, завдяки вивченню впливу різних інституцій, рівня
довіри до них, міри відкритості суспільства та багатьох інших
об’єктивних критеріїв ми маємо можливість певною мірою зменшити (а
точніше, передбачити) індивідуальний компонент, присутній в оцінках
людей, який, утім, завжди важко вимірювати раціонально-обчислювальними
методами. Врахування суб’єктивної оцінки ризику, в комплексі з його
об’єктивною оцінкою, дозволяє подати повнішу картину самого явища, а
також визначити найефективніші шляхи подолання негативних наслідків.

У висновках дисертації узагальнено результати, підбито підсумки
проведеного дослідження та пропонуються рекомендації щодо подальшого
розвитку теорії соціального ризику та розробки методів оцінки соціальних
параметрів ризику.

Зазначається: проведений теоретичний та методологічний аналіз свідчить,
що у галузі соціальних ризиків існують великі прогалини, що потребують
особливої уваги та вивчення. Одна з проблем цієї галузі полягає у
відсутності чітко сформованих понять та методів вимірювання соціальних
параметрів ризику, і, як результат, у відсутності інтегральної оцінки
соціальних ризиків суспільства. Інша проблема, що має місце у сучасній
теорії соціального ризику, полягає у ненаданні потрібної уваги
суб’єктивному чиннику його формування. Виконаний аналіз показує, що
суб’єктивний компонент соціального ризику, тобто, сприйняття соціального
ризику людиною має велике значення як для окремих людей, так і для
суспільства загалом. Причому, як показують емпіричні дані, використані у
роботі, об’єктивні та суб’єктивні оцінки соціального ризику не завжди
збігаються. Тому, перед дослідниками постає проблема розробки
комплексного підходу до цього явища.

Наголошено: для отримання якомога більш повної оцінки ризику, яка
відображає дійсність, потрібно здійснити такі кроки:

Створити усталений понятійний апарат теорії соціального ризику з огляду
на “соціальність” цих явищ та їх особливості у сучасному суспільстві.

Приділити особливу увагу методології розрахунку соціальних параметрів
ризику.

Розробити цілісну систему інтегральної оцінки соціальних ризиків.

Список публікацій

Войтенко Т. Оцінка ризику втрати соціально-побутових цінностей (на
прикладі населення України, що постраждало від Чорнобильської
катастрофи) // Чорнобиль і соціум. – Випуск №7. – К.: Стилос, 2001. – С.
173-184.

Коноплицька Т. Ризик та страх як формуючі чинники соціального почуття
людини // Чорнобиль і соціум. – Випуск № 9. – К.: ПЦ “Фоліант”, 2003. –
С. 133-143.

Коноплицька Т. Формування суб’єктивної оцінки соціального ризику //
Соціальні ризики. – Т.2. / Відп. ред.: Ю.І.Саєнко, Ю.О.Привалов. – К.:
ПЦ “Фоліант”, 2004. – С. 103 – 119.

Войтенко Т.О. Оцінка ризиків втрати соціально-побутових цінностей (на
прикладі населення України, що постраждало від Чорнобильської
катастрофи) // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Теоретичні
проблеми змін соціальної структури українського суспільства: Наукові
доповіді і повідомлення ІІ Всеукраїнської соціологічної конференції /
Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України;
М.О.Шульга (наук.ред.) та ін. – К., 2002. – С. 468-471.

Voytenko T. Stochacisity of formation of subjective risk //
International Summer Seminar “Stochastic Dynamical Systems” (SDS-2003).
Abstracts. May 30 – June 3, 2003. – Sudak, Crimea, Ukraine. – P. 106.

Коноплицька Т.О. Соціальні параметри ризиків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за
спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціології – Інститут
соціології НАН України, Київ, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячене проблемам соціального ризику у
сучасному суспільстві. На основі різноаспектного матеріалу з урахуванням
різних поглядів на природу ризику та його основні характеристику, в
роботі виконана класифікація ризиків з огляду на реалії та особливості
сучасного українського суспільства, розроблена логіко-функціональна
схема механізму формування соціальних параметрів ризику, доведено, що
об’єктивний ризик і суб’єктивне сприйняття ризику не завжди збігаються.

Ключові слова: соціальний ризик, параметри ризиків, суспільство ризику,
невизначеність, безпека, шанс, сприйняття ризику, об’єктивний ризик,
суб’єктивні оцінки ризику.

Коноплицкая Т.А. Социальные параметры рисков. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук
по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологии –
Институт социологии НАН Украины, Киев, 2007.

Диссертационное исследование посвящено проблемам социального риска в
современном обществе. На основании разноаспектных материалов, учитывая
различные взгляды на природу риска и его основные характеристики, в
работе выполнена классификация рисков с учетом реалий и особенностей
современного украинского общества. Классификация рисков проведена в
двумерном измерении по таким критериям: а) масштабность рисков и б)
предметная сфера рисков. Предложенная классификация рисков основывается
на так называемых “идеальных типах” (согласно терминологии Макса
Вебера).

Особое внимание уделено работам основателей теории социального риска –
У.Беку, Э.Гидденсу, Н.Луману, а также исследователя вопросов риска в
российском обществе – О.Яницкому. Детально рассмотрена теория “общества
риска” в интерпретации различных исследователей.

В работе проведен углубленный анализ понятий “социальный риск”, а также
смежных понятий: неопределенность, шанс, безопасность, надежность и
опасность.

Поведен анализ параметров рисков, которые используются в точных науках и
доказано, что параметры, которые необходимо использовать для измерения
социальных рисков имеют отличную природу и вид. Эти параметры названы
социальными параметрами рисков.

Осуществлен сравнительный анализ рисков, которые существовали в прошлом
и тех, с которыми человек сталкивается сегодня. Рассмотрены такие
феномены современного общества, как риск-рефлексия и риск-коммуникация.

Детально анализируется процесс формирования риск-оценки, определены
этапы этого процесса и их атрибуты. Особенное внимание посвящено анализу
такого вида социальной деятельности, как управление рисками.

Концептуализация феномена риска выполнена с позиций социологии,
экономики, математики, экологии, психологии, теории управления. Приведен
анализ различных подходов к измерению риска. Для иллюстрации
формирования риск-оценки использованы обобщенные эмпирические данные,
полученные в процессе исследования Института социологии НАН Украины и
Центра социальных экспертиз “Исследование общественного мнения киевлян
относительно развития процессов в сфере внутренней политики города и
местного самоуправления”.

Особенное внимание в исследовании отведено таким понятиям, как
допустимый риск и порог катастрофы, а также концепции нулевого риска,
как таким, которые определяют направление риск-оценки и политики
управления рисками.

Детально рассмотрен процесс принятия решений, значительная роль в
котором принадлежит риску.

В работе проведено эмпирическое исследование формирование социальных
параметров рисков, а также выделены факторы, которые являются наиболее
значимыми в этих процессах.

Проведен анализ эмпирических данных Института социологии (мониторинг
Института социологии НАН Украины 2004 года, “Чернобыль и социум — 2003”)
и доказано, что объективный риск и субъективное восприятие риска не
всегда совпадают. Причиной этого выступает множество факторов, которые
влияют на информацию во время ее перехода от транслятора к реципиенту.
Это свидетельствует о том, что формирование полноценной оценки
социальных рисков должно включать объективный и субъективный компоненты
как две равноправные составляющие.

На основании проанализированного материала разработана
логико-функциональная схема механизма формирования субъективной оценки
риска человеком, которая включает такие компоненты, как:
научно-обоснованный (объективный) риск, информацию и источники ее
передачи (в частности, официальная информация, слухи, СМИ), уровень
информированности населения относительно проблем, опыт населения в
данной проблеме, модели отношений население-власть (управленческие
модели поведения и уровень доверия в официальным институциям),
личностные ориентации.

Проведен анализ ситуаций формирования субъективной оценки риска и
показано возможности расчета социальных параметров риска.
Проанализированы ситуации с учетом наличия или отсутствия объективных и
субъективных оценок риска. Показано, что особенно остро необходимость
измерения социальных параметров рисков возникает в ситуациях, когда
объективные и субъективные оценки риска не совпадают. Игнорирования в
таких ситуациях значения социальных параметров может привести те только
к неудачам относительно уменьшения негативных последствий, но и к
возникновению других рисков, а также значительного ухудшения состояния
населения.

Ключевые слова: социальный риск, параметры рисков, общество риска,
неопределенность, безопасность, шанс, восприятие риска, объективный
риск, субъективные оценки риска.

Konoplytska Т.О. Social Parameters of Risks. — Manuscript.

Theses for a Candidate Degree in Sociology in speciality 22.00.04 –
special sociological branches. Institute of Sociology of the National
Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation research is devoted to the problems of social risk of
modern society. On the basis of multisided material analysis and taking
into account different views to the nature of risk and its basic
characteristics, classification of risks is executed with regard to the
realities and features of modern Ukrainian society, the
logical-functional diagram of mechanism of forming of social parameters
of risk is developed, also it is proved that an objective risk and
subjective perception of risk are not always in close agreement.

Key words: social risk, parameters of risks, society of risk,
uncertainty, safety, chance, risk perception, objective risk, subjective
estimations of risk.

PAGE 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *