Обгрунтування внутрішнього прийому маломінералізованої слабосульфідної сульфатно- натрієвої кальцієвої мінеральної води синяцького родовища при захвор

Міністерство охорони здоров’я україни

Івано-франківський державний медичний університет

ДУЛО Олена Анатоліївна

УДК 616.361/.366-002-085.838.97:553.74

Обгрунтування внутрішнього прийому маломінералізованої слабосульфідної
сульфатно- натрієвої кальцієвої мінеральної води синяцького родовища при
захворюваннях жовчовивідної системи

14.01.36 – гастроентерологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Івано-Франківськ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному медичному університеті ім.О.О.
Богомольця МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

СВІНЦІЦЬКИЙ Анатолій Станіславович,

Національний медичний університет

імені О.О. Богомольця МОЗ України,

кафедра госпітальної терапії №2,

завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Міщук Василь Григорович, Івано-Франківський

державний медичний університет МОЗ України,

кафедра терапії і сімейної медицини ФПО,

професор кафедри

доктор медичних наук, професор

Катеренчук Іван Петрович, Українська медична

стоматологічна академія МОЗ України,

кафедра госпітальної терапії,

завідувач кафедри

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія,

кафедра гастроентерології

Захист дисертації відбудеться “20” червня 2006 р. о 13.00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 в Івано-Франківському
державному медичному університеті МОЗ України (76018, м.
Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Івано-Франківського
державного медичного університету за адресою: 76018, м.Івано-Франківськ,
вул. Галицька,7.

Автореферат розісланий “ 18 ” травня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор О.І. Дєльцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання жовчного міхура (ЖМ) та жовчних шляхів –
дискінезії жовчовивідних шляхів (ДЖВШ), хронічний некалькульозний
холецистит (ХНХ), жовчокам’яна хвороба – належать до одних із
найпоширеніших захворювань серед патології травної системи і мають
високу медичну і соціальну значимість (И.И. Дегтярева, И.Н. Скрыпник,
2001; Н.В. Харченко, 2000; Н.Б. Губергріц, 2001, 2003). Вони
характеризуються варіабельністю клінічного перебігу, високими
показниками тимчасової та стійкої втрати працездатності, переважно в
осіб молодого та середнього віку (І.І. Гриценко, С.В. Косинська, В.І.
Залєвський, 2001). Холецистит займає одне з провідних місць серед
патології печінки і жовчних шляхів (біля 40%), при цьому ХНХ, за даними
різних авторів, складають від 6 – 7% до 47% (Ю.Р. Ковалев, 1999).

Проблеми ураження жовчовивідної системи в стані гострого і хронічного
холециститу зумовлені недостатнім вивченням механізмів їх перебігу,
відсутністю способів достовірної діагностики, ефективних моделей
лікування. Ураження жовчовивідної системи в стані гострого і хронічного
холециститу, за даними досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів
виявляється від 25,0 до 92,2% випадків (Ю.А.Філіппов, З.М. Шмігель,
2001). Працями багатьох авторів доведена закономірність переходу
функціональних порушень жовчовивідної системи, так званих первинних
дискінезій, у хронічний холецистит (Г.Д. Фадєєнко, 2001; Ш. Шерлок, Дули
Дж, 1999). Тривалий перебіг ХНХ загрожує утворенням каменів у ЖМ, як у
наслідок впливу запального процесу на біохімічний склад жовчі, так і
внаслідок порушення жовчоутворюваної функції печінки (A.F. Hofmann,
1988; Ю.Х. Мараховский, 2002; 2003).

У зв’язку з цим виникає необхідність цілеспрямованого дослідження і
внесення корекції в комплексну терапію ХНХ та ДЖВШ. Традиційна
медикаментозна терапія не завжди сприяє повному одужанню, нерідко
супроводжується появою побічних ефектів, а також потребує тривалого
застосування ліків та матеріальних витрат. У зв’язку з цим стає
практично важливою реабілітація таких хворих, зокрема в курортних умовах
із використанням слабосульфідних мінеральних вод.

Існує певний клінічний матеріал, що свідчить про позитивний вплив
комплексного курортного лікування, до якого входить питний прийом
слабосульфідних мінеральних вод при лікуванні хворих із захворюваннями
жовчовивідної системи (Л.А. Терентьева, 1988). До такого типу вод
належить мінеральна вода Синяцького родовища (МВСР), яка
використовується на курорті “Синяк” у Закарпатській області. Вивчення
ефективності бальнеологічного лікування хворих на ХНХ та ДЖВШ з точки
зору з’ясування його впливу на ланки патогенезу захворювання дає змогу
обгрунтувати більш раціональне використання курортних факторів для
відновлення здоров’я хворих. Однак дослідження по визначенню механізму
лікувальної дії слабосульфідних мінеральних вод та науково обгрунтовані
методики їх питного призначення в даної категорії хворих не проводились.
Враховуючи вищенаведене, проведення досліджень по вивченню впливу МВСР
на функціональний стан жовчовивідної системи у хворих ХНХ та ДЖВШ слід
вважати актуальним і соціально значимим.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана відповідно до основного плану науково-дослідних робіт
Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і являє собою
фрагмент теми “Вивчити окремі ланки патогенезу, дати клінічну оцінку
методів ранньої діагностики уражень гастродуоденальної зони,
гепатобіліарної системи та методів їх лікування у осіб, що зазнали
впливу радіоактивного фактору” (№ держреєстрації 019640U7062).

Мета роботи. Підвищення ефективності лікування хворих на ХНХ та ДЖВШ на
підставі корекції жовчоутворювальної функції печінки та жовчовивідної
функції ЖМ, нормалізації біохімічного складу жовчі, шляхом застосування
диференційованого питного прийому слабосульфідної МВСР.

Задачі дослідження.

1. Вивчити характер та механізм впливу слабосульфідної МВСР на моторну
функцію ЖМ та тонус сфінктера Одді у хворих на ХНХ та ДЖВШ при
одноразовому її прийомі в умовах клінічного експерименту за даними
фракційного хроматичного дуоденального зондування (ФХДЗ).

2. Вивчити характер та механізм впливу МВСР на жовчовивідну функцію ЖМ
та зовнішньосекреторну функцію печінки у хворих на ХНХ та ДЖВШ при
одноразовому її прийомі в умовах клінічного експерименту за даними ФХДЗ
та біохімічного складу жовчі.

3. Дослідити терапевтичну ефективність курсового прийому МВСР у хворих
на ХНХ та ДЖВШ на основі пато- і саногенетичних механізмів захворювання,
аналізу клінічної картини, та інструментального дослідження.

4. Оцінити стійкість досягнутого терапевтичного ефекту у віддаленому
періоді лікування на підставі тривалості клініко-біохімічної ремісії і
частоти виникнення рецидивів захворювання.

5. Визначити та обгрунтувати оптимальний диференційований питний прийом
МВСР для лікування хворих на ХНХ та ДЖВШ.

Об’єкт дослідження – хворі на ХНХ та ДЖВШ, слабосульфідна МВСР.

Предмет дослідження – вплив слабосульфідної МВСР на функціональний стан
органів жовчовивідної системи у хворих на ХНХ та ДЖВШ.

Методи дослідження – загальноклінічні, біохімічні та інструментальні
(внутрішньошлункова рН-метрія, УЗД органів черевної порожнини, ФХДЗ з
дослідженням біохімічного складу жовчі); статистичні з використанням
програм Microsoft Office 2000, Microsoft Excel Stadia 6.1 / prof та
Statistica.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше науково обгрунтовано
внутрішній прийом слабосульфідної МВСР у хворих на ХНХ та ДЖВШ.
Встановлено механізм дії внутрішнього прийому МВСР на жовчоутворювану
функцію печінки та жовчовивідну функцію ЖМ. Уперше розкриті
патогенетичні напрями лікувальної дії слабосульфідної мінеральної води,
що дало змогу розробити практичні рекомендації по оптимізації лікування
таких хворих в умовах курорту “Синяк”, які сприяють швидкому зникненню
клінічних симптомів захворювань та запобігають виникненню рецидивів.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчення лікувальних
властивостей МВСР дало змогу довести можливість і значимість
внутрішнього прийому цієї мінеральної води, курсовий прийом якої
підвищує терапевтичний ефект лікування захворювань жовчовивідної системи
(прискорює швидке зникнення клінічних симптомів, зменшує частоту
виникнення рецидивів, а також знижує показники тимчасової втрати
працездатності).

Розроблений та впроваджений у практику диференційований оптимальний
режим питного лікування хворих на ХНХ та дисфункціональні розлади
біліарного тракту (ДРБТ) з урахуванням стану кислотопродукуючої функції
шлунка, моторики ЖМ.

За матеріалами дисертації отримані деклараційний патент Держпатенту
України на винахід (№ 69335) та деклараційний патент на корисну модель
(№ 6879).

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені
в клінічну практику санаторію “Синяк”, Мукачівського р-ну, Закарпатської
обл.; у лікувальний процес обласної клінічної лікарні м. Ужгорода;
Ужгородської центральної міської клінічної лікарні, військово-медичної
служби УСБУ по Закарпатській обл.; санаторію “Квітка полонини”,
Свалявського р-ну, Закарпатської обл. Матеріали дисертаційної роботи
використовуються в навчальному процесі на кафедрі фізичної реабілітації
Ужгородського національного університету.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особистою роботою
автора. Внесок здобувача в ході виконання даної роботи полягає в
самостійному підборі та обстеженні тематичних хворих за допомогою
клініко-лабораторних методів дослідження. Розробила схему дослідження
хворих на ХНХ та ДЖВШ, за допомогою якої виявляла симптоми, що
найчастіше зустрічалися, їх поєднання і причини виникнення. Брала участь
у проведенні біохімічних тестів, у проведенні ультрасонографічного
обстеження. Проводила статистичну обробку отриманих результатів.
Самостійно визначила мету та задачі дослідження; провела огляд сучасної
літератури. Сумісно з науковим керівником сформулювано висновки та
практичні рекомендації, які впроваджено в клінічну практику та
педагогічний процес.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного
дослідження викладені на науково-практичній конференції “Сучасні
проблеми внутрішньої патології” (Київ, 2003), V науково-практичній
конференції з міжнародною участю “Рання медична реабілітація: здобутки,
проблеми, перспективи” (Ужгород – санаторій “Карпати”, 2004),
науково-практичній конференції “Актуальні питання патології внутрішніх
органів” (Київ, 2004), науково-практичній конференції “Кліматотерапія,
лікувальна фізкультура, механотерапія, фітотерапія, бальнеотерапія в
комплексному санаторно-курортному лікуванні хворих” (Євпаторія, 2005).
Обговорення дисертації проводилося на спільному засіданні кафедр
госпітальної терапії №2, пропедевтики внутрішніх хворб №2, поліклінічної
підготовки та сімейної медицини, терапії стоматологічного факультету
Національного медичного університету імені О.О. Богомольця 11 січня 2006
р.

Публікації. Основні положення дисертації викладені в 9 друкованих
працях, в тому числі 4 – у фахових наукових журналах, які входять до
переліку ВАК України, отримано 1 деклараційний патент на винахід, 1
деклараційний патент на корисну модель, 1 інформаційний лист.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена української мовою, в
тому числі основний текст на 138 сторінках. Дисертація ілюстрована 27
таблицями і 15 рисунками, складається зі вступу, 7 розділів (включаючи
аналітичний огляд літератури, опис матеріалів та методів дослідження, 4
розділів власних досліджень, узагальнення отриманих результатів),
висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, який
містить 285 літературних джерел, в тому числі 102 – зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставленої мети та
вирішення задач, нами було обстежено і проліковано 214 хворих на ХНХ з
гіпокінезією жовчного міхура (ГЖМ) та ХНХ зі спазмом сфінктера Одді
(ССО) віком від 20 до 60 років, у тому числі 122 на ХНХ з ГЖМ, серед них
жінок – 64, чоловіків – 58 (середній вік склав 34,2?1,6 років) та 92
хворих на ХНХ із ССО, серед яких було жінок – 50, чоловіків – 42
(середній вік склав 30,5?1,3 років). Тривалість захворювання становила
від 3 до 12 років. Поділ пацієнтів на групи відбувався, враховуючи
переважання ГЖМ або ССО у хворих на ХНХ. Хворі на ХНХ з ГЖМ були
поділені на основну І та контрольну групу І, хворі на ХНХ із ССО також
були поділені на основну групу ІІ та контрольну групу ІІ. Групу здорових
склали 20 пацієнтів того ж віку без наявності ХНХ та ДЖВШ. Таким чином,
дослідженням було охоплено всього 234 особи.

Усім хворим проводили комплексне клінічне обстеження, яке включало
вивчення скарг з особливостями больового, астеноневротичного та
диспептичного синдромів, їх тривалості, анамнезу захворювання, а також
об’єктивного статусу. Після загального клініко-анамнестичного
обстеження, для веріфікації основного діагнозу, хворим проводились
інструментальні та лабораторні дослідження, а саме: УЗД,
холецистографія, ФХДЗ, внутрішньошлункова рН-метрія. Для оцінки
функціонального стану гепатобіліарної системи в пацієнтів цих груп було
проведене біохімічне дослідження сироватки крові фотометричним методом
за допомогою тест наборів фірм “Філісіт діагностика” (Україна) з
визначенням активності печінкових ферментів: АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛФ; а
також вмісту загального білірубіну та його фракцій, загального
холестерину, тригліцеридів, ?-ліпопротеїдів; визначення загального білку
та його фракцій у крові фотометричним, електрофоретичним методами.

Для реєстрації та оцінки реакції ЖМ на вплив питного прийому мінеральної
води використовували метод клініко-фізіологічних експериментів, “гострих
дослідів”, який дав можливість шляхом вивчення одноразової дії
мінеральної води розробити методику диференційованого її прийому в
залежності від стану моторики ЖМ та тонусу сфінктера Одді.

Зовнішньосекреторна функція печінки вивчалась шляхом визначення
біохімічного складу печінкової жовчі, отриманої під час ФХДЗ.

В якості супутньої патології виявлено: ожиріння ІІ – ІІІ ступеню у 38
хворих (17,8%), переважно жіночої статі; деформуючий остеоартроз у 36
хворих (16,8%); остеохондроз шийно-грудного відділу хребта у 86 хворих
(40,2%); подагра в 9 хворих (4,2%); гіпертонічна хвороба І ступеню — у
28 хворих (13,1%).

Основу санаторно-курортного лікування хворих на ХНХ та ДЖВШ склали три
лікувальні комплекси. Лікувальний комплекс №1 у хворих на ХНХ з ГЖМ,
включав базисне лікування: дієту №5, ранкову гігієнічну гімнастику,
лікувальну фізкультуру, сірководневі мінеральні ванни t- 37-380С, через
день, у кількості 10-12 процедур, відвар жовчогінних трав. Головний
лікувальний засіб полягав у внутрішньому прийомі МВСР з розрахунку 2 мл
на кг маси хворого, а температура і час прийому мінеральної води
залежали від стану моторики ЖМ та кислотопродукуючої функції шлунка за
загальноприйнятою наступною схемою:

— при високій кислотоутворюючій та недостатності кислотонейтралізуючої
функції шлунка, яка найчастіше супроводжується прискореною евакуацією
кислого шлункового вмісту, вказану МВ призначали за 15-20 хв до їжі, t
38-40оС і через 60 хв після їжі для продовження олужнюючого ефекту, t
20-22оС, по 100 мл, дегазована;

— при збереженій кислотоутворюючій функції шлунка — за 30-40 хв до їжі,
t 30-35оС, по 150-200 мл, дегазована;

— при пониженій кислотоутворюючій функції шлунка, декомпенсованому стані
кислотонейтралізуючої функції шлунка – за 40 хв до їжі, t 38-40оС, по
100-250 мл, дегазована;

— при загальній тривалості курсу лікування 24 дні.

Лікувальний комплекс №2 у хворих на ХНХ із ССО включав усі поцедури
лікувального комплексу №1, а внутрішній прийом МВСР призначався
диференційовано і залежав від тонусу сфінктера Одді та стану
кислотопродукуючої функції шлунка.

Лікувальний комплекс №3 у хворих на ХНХ з ГЖМ (контрольна група І) та у
хворих на ХНХ зі ССО (контрольна група ІІ) включав тільки базисне
лікування без внутрішнього прийому МВСР.

З метою вивчення фізико-хімічних параметрів МВСР проводились цілорічно
дослідження хімічного складу, фізичних властивостей і бактеріальної
флори даної МВ.

Формула М.Г. Курлова має такий вигляд:

(H2S+НS-) 0,018 М..1,12 SO4 81 . HCO3 15 рН 7,18 Т
13,9о С

Ca 64 Na 22
Mg 14

Таким чином, МВСР є слабосульфідною сульфатною кальцієвою
натрієво-магнієвою малої мінералізації нейтральною, холодною. Середні
показники буферної ємності складають 2,0 ? 0,5 ммоль/л і 6,0 ? 0,4
ммоль/л нейтралізуючої здатності.

Усі отримані результати досліджень були опрацьовані на комп’ютері
засобами варіаційної статистики з визначенням середньоарифметичних
значень, середньоквадратичних відхилень, довірчих інтервалів.. Різницю
між даними 2-х виборок оцінювали за допомогою критерію Ст’юдента (за
достовірну інформацію брали різницю при р ? 0,05). Розрахунки
проводились на базі пакету програм статистичної обробки даних,
реалізованих у програмі Microsoft Excel.

Результати досліджень та їх обговорення. На першому етапі роботи була
проведена розробка методики внутрішнього прийому МВСР в залежності від
тонусу ЖМ та сфінктера Одді. У 39 хворих на ХНХ зі ССО була вивчена дія
одноразового прийому МВСР за допомогою ФХДЗ. Першій групі хворих на ХНХ
зі ССО (19 осіб) для отримання рефлексу ЖМ вводили 200 мл нерозведеної
МВСР, t 420С. Другу групу склали 20 осіб, у яких в якості подразника
використовували розбавлену мінеральну воду (100 мл МВСР і 100 мл
кип’яченої водопровідної води) тієї ж температури. При
внутрішньодуоденальному введенні нерозведеної МВСР час розкриття
сфінктера Одді був 7,1±0,81 хв. Міхурова жовч виділялась стрімко, часто
переривчасто. При цьому, у 3/4 хворих виникали болі в правому підребер’ї
або нудота. Всього за 15,3±1,27 хв отримано 43,6±2,14 мл порції жовчі В.
При інтрадуоденальному введенні розведеної МВСР час розкриття сфінктеру
Одді складав 6,8±0,86 хв. Міхурова жовч виділялася більш повільно і
безперервно. Болі в правому підребер’ї або нудота були всього в 1/4
хворих. За 20,0±1,22 хв отримано 53,1 ± 1,53 мл, порції жовчі В. Таким
чином, у хворих на ХНХ з дисфункцією сфінктера Одді по гіпертонічному
типу одноразовий прийом розведеної мінеральної води в порівнянні з
нерозведеною водою, супроводжувався більш повільним, непереривчастим і
безболісним відтоком міхурової жовчі. Тому у випадках ССО ми
рекомендували пити розведену (1:1) мінеральну воду за 45 хв до прийому
їжі, t 420С.

У 53 хворих на ХНХ з ГЖМ як подразник, що скорочує ЖМ, використовували
МВСР в кількості 200 мл з t 420С. Розкриття сфінктера Одді
спостерігалось через 6,8±0,77 хв. Міхурова жовч спочатку виділялась
швидко й у великій кількості, але кожні наступні 10 хвилин її кількість
зменшувалась – “затухаюча крива”. У цілому, протягом 51,3±1,84 хв
виділилось 76,3±2,91 мл жовчі порції В.

Через 2-3 дні у 18 хворих на ХНХ з ГЖМ знову проведено ФХДЗ. Для
отримання рефлексу ЖМ також використовували МВСР в кількості 200 мл, t
420С. Як і раніше, міхурова жовч у перші 20 хв виділялась швидко та у
великій кількості. Коли жовч порції В починала витікати повільно і в
незначній кількості, на 30-й хв після чергового забору жовчі, ми
додатково вводили 150 мл МВ тієї ж температури. При цьому вже через 10
хв спостерігалось деяке збільшення відтоку жовчі порції В – “міхурний
поштовх”. Всього за 60,0±2,14 хв отримано 99±3,06 мл жовчі порції В. При
однократному прийомі МВСР отримано в середньому на 40-ій хвилині 9 мл, а
на 50-ій хвилині 5 мл жовчі порції В. При двократному прийомі МВ в той
же час виділилось відповідно 19 та 16 мл міхурової жовчі. Із наших
спостережень видно, що повторне введення мінеральної води під час
виділення міхурової жовчі хворим із ГЖМ значно покращило відток жовчі.
Виходячи з наших спостережень, хворим на ХНХ з ГЖМ ми рекомендували
приймати МВСР t 420С, за 60 та за 30 хв до прийому їжі в кількості 200
та 150 мл.

У 45 хворих методом холецистографії з жовчогінним сніданком виявлена
нормотонія ЖМ та сфінктера Одді. Першу групу склали 14 осіб, яким для
отримання рефлексу ЖМ інтрадуоденально вводили 30-40 мл 33% розчину
сульфату магнію; другу – 16 осіб, котрим в якості подразника
застосовували 200 мл МВСР, t 420С; третю – 15 осіб, яким вводили
розведену 1:1 МВСР t 420С. Час розпускання сфінктера Одді в усіх хворих
становив 4-6 хв. На 10-ій, 20-ій та 30-ій хвилинах у середньому отримані
наступні кількості жовчі порції В: у хворих першої групи (А) – 25, 15 та
5 мл; другої групи (В) – 19, 16 та 10 мл і третьої (С) відповідно 10, 12
та 9 мл. Реакція з боку нормотонічного ЖМ на введення нерозведеної МВСР
була дещо слабшою в порівнянні з застосуванням розчину сульфату магнію і
ще більш слабша – на введення розбавленої мінеральної води. Тому хворим
із нормотонією ЖМ ми призначали мінеральну воду t 420С, 200 мл за 45 хв
до прийому їжі.

При вивченні скарг хворих на ХНХ та ДЖВШ виділено три синдроми:
больовий, астеноневротичний, диспептичний синдром. Найчастіше у хворих
на ХНХ з ГЖМ виявлявся больовий синдром у 84 осіб (68,8%), у хворих на
ХНХ із ССО він був виражений у 41 пацієнта (44,6%). Астеноневротичний
синдром виявлений у 59 хворих (48,4%) на ХНХ з ГЖМ та у 35 хворих
(38,0%) на ХНХ із ССО. Диспептичний синдром виявлявся у 33 (27,0%)
хворих на ХНХ з ГЖМ та у 17 хворих на ХНХ із ССО (18,5%).

Позитивна динаміка лікування з застосуванням МВСР полягала в тому, що в
основній групі скоріше від початку питного прийому мінеральної води
відмічалося зникнення суб’єктивних та об’єктивних ознак ХНХ з ГЖМ. Так,
в основній групі, час ліквідації больового синдрому відбувався на
10,5?0,5 день від початку лікування, тоді як у хворих контрольної групи
ліквідація больового синдрому відбувалася на 19,2?0,4 день, (хворі якої
внутрішньо не застосовували МВСР, Р? 0,001). Показово, що в усіх
пацієнтів, які внутрішньо вживали МВСР, навіть у разі відновлення болю,
він зникав відносно швидко. Час зникнення нудоти в основній групі
реєструвався вже на кінець першого тижня лікування, що було в 3,3 рази
швидше в порівнянні з аналогічним показником у контрольній групі
(р?0,01); ліквідація відрижки – на 12,5?0,3 та 18,4?0,8 добу в основній
та контрольній групах відповідно (тобто в перших на 5,9?0,4 діб швидше;
р?0,05). Гіркота в роті ліквідувалася в пацієнтів основної групи, як
правило, вже на кінець першого тижня лікування, що було на 9,8?0,9 діб
скоріше, ніж у хворих контрольної групи (р?0,01). Відновлення
евакуаційної функції кишечника відмічалося в основній групі на 10,6?0,4
добу, а в контрольній групі на 22,2?0,2 добу. Питне лікування МВСР
хворих на ХНХ з ГЖМ сприяло у більшості хворих основної групи зменшенню
частоти проявів головного болю (в 1,5 разів) та болю в ділянці серця (у
3 рази). З іншого боку, у хворих контрольної групи вірогідно частіше
залишалася підвищена дратівливість, на відміну від хворих основної
групи. Нормалізація сну після завершення лікування відбувалася на
8,7?0,3 добу в пацієнтів основної групи, що в 1,4 рази було достовірно
рідше (12,4?1,8 доба) у порівнянні з пацієнтами контрольної групи.
Унаслідок цього знижений настрій зберігався 17,3?0,9 діб у хворих
контрольної групи, тоді як в основній групі дана ознака достовірно
зникала в 3 рази швидше на 5,8?0,6 діб. Позитивна динаміка клінічних
показників відбувалася й у хворих на ХНХ з ССО, яка полягала в тому, що
в основній групі відмічалося значно більше число пацієнтів, в яких
скоріше від початку використання внутрішнього прийому МВСР зникали
суб’єктивні та об’єктивні ознаки ХНХ із ССО.

Повторне обстеження після завершення курсу лікування дозволило
встановити, що в основній групі хворих на ХНХ з ГЖМ, яка вживала МВСР, у
більшості випадків – у 63 (85,1%) пацієнтів досягнута стійка
клініко-лабораторна ремісія протягом першого року після завершення
санаторно-курортного лікування, тоді як у контрольній групі – в 34
(70,8%) хворих, що було в 1,2 рази рідше. У 8 (10,8 %) пацієнтів
основної та 7 (14,6 %) – контрольної групи протягом першого року після
завершення лікування відмічені ознаки нестійкої ремісії або помірного
загострення ХНХ з ГЖМ, що вимагало відповідного лікування та додаткової
медичної реабілітації. Появу скарг у період від 6 до 12 місяців після
санаторно-курортного лікування, хворі пов’язували переважно з порушенням
дієти, режиму харчування, фізичною та психо-емоційною перенапругою.
Таким чином, час активації патологічного процесу в ЖМ в середньому на
3-4 місяці відбувається раніше в пацієнтів, які не вживали МВСР в
комплексному санаторно-курортному лікуванні ХНХ з ГЖМ. З іншого боку, у
переважної більшості пацієнтів, які застосовували внутрішній прийом
МВСР, достовірно відмічена стійка ремісія захворювання протягом 1,6?0,08
років (при аналогічному показнику контрольної групи – 0,9?0,06 років).

Аналіз даних одержаних з анкет свідчить про те, що стійка
клініко-лабораторна ремісія ХНХ із ССО протягом першого року після
завершення санаторно-курортного лікування в основній групі відмічена в
48 пацієнтів (92,3%), тоді як у контрольній групі– у 29 (72,5%) хворих,
що було в 1,3 рази рідше. Таким чином, достовірно відмічена стійка
клініко-лабораторна ремісія захворювання протягом 1,7?0,08 років у
хворих на ХНХ із ССО основної групи (при аналогічному показнику
контрольної групи – 1,0?0,07 років).

?

? E

T

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

b

?

?

E

u

?

T

?

TH

?????

??

?a

?????

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

hAeC

хах, нами було виявлено, що як у хворих зі ССО, так і у хворих із ГЖМ
ці показники різко відрізнялися від рівня здорових осіб. Так, якщо у
хворих на ХНХ із ССО активність ЛФ була в 2,1 рази вища
(1,62?0,18мккат/л) від показника у здорових, а ГГТП – в 1,6 рази
(1,43?0,16 нмоль/л), то в групі хворих на ХНХ з ГЖМ ці показники були
відповідно вище в 2,36 (1,84?0,20 мккат/л) та 1,8 рази (1,64?0,18
нмоль/л). Підвищення рівня ЛФ та ГГТП пов?язано з гіперпродукцією її
гепатоцитами, а також внутрішньоклітинним холестазом.

При біохімічному обстеженні після лікування в основній групі І і ІІ
відмічена нормалізація показників білкового обміну, зниження вмісту
загального холестерину (6,12?0,17 ммоль/л), ?-ліпопротеїдів (4,45?0,20
г/л), тригліцеридів (1,9?0,15 ммоль/л). Динаміка позитивних змін у
хворих на ХНХ з ГЖМ показала, що у хворих основної групи рівень
загального білірубіну зменшився в 1,35 рази, у хворих контрольної групи
— в 1,11 рази, а рівень прямого білірубіну — в 1,36 раз та в 1,12 раз
відповідно. Відбувалася і нормалізація пігментного обміну у хворих на
ХНХ із ССО, про що свідчить достовірне зниження рівня загального та
прямого білірубіна в сироватці крові. У хворих на ХНХ із ССО основної
групи рівень активності ЛФ достовірно знизився – у 1,97 рази (0,82?0,15
мккат/л), а в контрольній в 1,35 рази (1,17? 0,14 мккат/л); ГГТП – у 1,5
рази (0,94?0,12 нмоль/л), а в 1,2 рази (1,21?0,13 нмоль/л) відповідно. У
хворих на ХНХ з ГЖМ основної групи рівень активності ЛФ достовірно
знизився – в 2,16 рази (0,85?0,14 мкат/л), а в контрольній групі в 1,52
рази (1,25?0,13 мккат/л); ГГТП – в 1,67 (0,98?0,12 нмоль/л) та в 1,20
рази (1,32?0,12 нмоль/л) відповідно. Динаміка змін показників у
контрольній групі була недостовірною. Більш виражена ефективність
лікування у хворих основної групи пов?язана з покращенням
функціонального стану ЖМ та жовчовивідних шляхів, кишечника, зменшенням
інтоксикації гепатоцитів продуктами гниття, які завжди є при порушенні
функції кишечника, а також нормалізацією жовчовідтоку, що сприяє
нормалізації функції гепатоцитів.

Визначення швидкості витікання міхурової жовчі виявило, що у хворих на
ХНХ з ГЖМ швидкість виділення міхурової жовчі була нижчою і вірогідно
відрізняється від показників у здорових осіб, та складає 2,15±0,09 мл/хв
у хворих основної групи І та 2,25±0,09 мл/хв у хворих контрольної групи
І. Швидкість виділення міхурової жовчі до лікування у хворих зі ССО
складала 5,94±0,35 мл/хв в основній ІІ та 5,71±0,29 мл/хв у контрольній
групі ІІ, час розкриття сфінктера Одді складав 8,43?0,36 хв.

У результаті проведеного лікування у хворих на ХНХ з ГЖМ швидкість
відтоку жовчі збільшилась і склала 3,10±0,12 мл/хв у хворих основної
групи І та 2,54±0,11 мл/хв у хворих контрольної групи І. Після лікування
у хворих на ХНХ із ССО час розкриття сфінктера Одді зменшився і склав
6,10?0,27 хв, швидкість відтоку жовчі достовірно зменшилась і склала
3,8±0,23 мл/хв в основній групі ІІ, у хворих контрольної групи ІІ
зменшення швидкості менш виражене, і показники статистично невірогідні.
Збільшення швидкості виділення жовчі можна пояснити наявністю у цих
хворих синдрому жовчної гіпертензії, в результаті чого, згідно законів
гідродинаміки, при розкритті сфінктера Одді жовч під підвищеним тиском
швидко покидає жовчовивідні шляхи.

Вивчення біохімічного складу жовчі показало, що концентрація жовчних
кислот та холестерину в міхуровій жовчі хворих на ХНХ та ДЖВШ
статистично вірогідно вища порівняно зі здоровими особами. Проте відомо,
що для збереження нормальної міцелярної розчинності нерозчинних у воді
компонентів жовчі важливим є не тільки абсолютний вміст жовчних кислот
та холестерину, але їх співвідношення, тобто ХХК. Біохімічний склад
міхурової жовчі у хворих на ХНХ із ССО достовірно відрізнявся від складу
міхурової жовчі у хворих на ХНХ з ГЖМ. Рівень жовчних кислот у хворих зі
ССО був вищим порівняно з хворими на ХНХ з ГЖМ, вміст холестерину нижчий
і, відповідно, рівень ХХК вищий, що говорить про літогенний склад
міхурової жовчі у хворих на ХНХ з ГЖМ.

Повторне дослідження біохімічного складу міхурової жовчі у хворих на ХНХ
із ГЖМ після лікування показало, що позитивна динаміка вмісту жовчних
кислот та холестерину більш виражена у хворих на ХНХ з ГЖМ основної
групи, а в контрольній групі динаміка цих показників нижча, і показники
статистично невірогідні. Після лікування в цих хворих спостерігається
більш суттєве зростання рівня жовчних кислот (20,18?1,08 ммоль/л) та
зниження концентрації холестерину (2,33?0,07 ммоль/л) порівняно з
хворими контрольної групи, в результаті чого ХХК у хворих на ХНХ з ГЖМ
основної групи повністю нормалізується й складає 8,66±0,20. У хворих на
ХНХ з ГЖМ контрольної групи теж спостерігається статистично вірогідне
підвищення ХХК, проте меншою мірою, порівняно з хворими основної групи.
У процесі проведеного лікування біохімічний склад міхурової жовчі у
хворих на ХНХ із ССО також покращився, що відображалося в достовірному
підвищенні рівня жовчних кислот (21,0?1,03 ммоль/л), зниженні
концентрації холестерину (2,31?0,05 ммоль/л) та підвищенні ХХК
(9,1?0,20) у хворих основної групи ІІ. На відміну від хворих контрольної
групи ІІ динаміка зниження вищевказаних показників була нижчою з
невисокою достовірністю (р?0,05). Включення до комплексу лікування МВСР
сприяло більш ефективному жовчовідтоку і достовірному підвищенню
кількості жовчних кислот, ХХК і зниженню холестерину. На наш погляд,
механізми позитивного впливу МВСР на функцію гепатобіліарної системи
наступні:

??аніони сульфатів та катіони магнію, сприяють виділенню гормону
холецистокініну, який регулює скорочувальну функцію ЖМ;

??нормалізація відходження жовчі за рахунок холеретичної та
холекінетичної дії МВ і опосередковано – функціонального стану печінки
за рахунок зменшення явищ холестазу;

??сульфати кальцію сприяють видаленню бактерій і токсинів, запобігають
метеоризму, і як наслідок, виникнення протизапального ефекту та
дезінтоксикаційна дія;

??покращення процесів обміну в печінці внаслідок всмоктування МВ в
дистальних відділах товстої кишки; проникнення компонентів мінеральної
води в печінку сприяє покращенню репаративних процесів в ній;

??вторинна стимуляція ентеральної ендокринної вісі, що в свою чергу,
підвищує активність вісі гіпофіз – наднирники.

Вивчення швидкості витікання міхурової жовчі виявило зміни як у бік
підвищення, так і сповільнення швидкості відтоку міхурової жовчі.
Збільшення швидкості витікання міхурової жовчі створюється, згідно
законів гідродинаміки певним тиском рідини, що можливо при утриманні
відповідної кількості жовчі в порожнині ЖМ при закритому сфінктері Одді,
і можна розглядати, як підвищення компенсаторної реакції позапечінкових
жовчних шляхів, скерованого на забезпечення процесів травлення. Однак,
надто тривалий період закритого сфінктеру Одді, ГЖМ призводить до
зниження евакуації жовчі з жовчних протоків, збільшення тиску не тільки
в позапечінкових, але й у внутрішньопечінкових жовчних протоках. Жовчна
гіпертензія з порушенням виділення жовчі, її застій у
внутрішньопечінкових протоках є чинником розвитку печінкового холестазу.
Вивільнення позапечінкових протоків від жовчі за принципом зворотного
взаємозв’язку стимулює зовнішньосекреторну функцію печінки і є запорукою
попередження холестатичного синдрому. Відомо, що синтез жовчних кислот
залежить від їх концентрації в крові портальної вени, яка в свою чергу
залежить від надходження жовчних кислот із кишечника (Губергриц Н.Б.,
2003; Харченко Н.В., Анохина Г.А., Харченко В.В., 2000). Тривалий ССО, а
також ГЖМ порушують ентерогепатичну циркуляцію компонентів жовчі, що
впливає на синтез жовчних кислот у гепатоцитах. Таким чином, для хворих
на ХНХ та ДЖВШ важливим є збереження нормального функціонування
сфінктера Одді та ЖМ, а також процесів холерезу та холекінезу в печінці.

При всіх випадках порушень ефективним виявилося застосування
внутрішнього прийому МВСР в комплексі базисного санаторно-курортного
лікування, яке, сприяючи відновленню нейрогуморальних зв?язків в
організмі, призводило до покращення моторно-евакуаторної функції ЖМ,
нормалізації ДРБТ, до зменшення інтоксикації та посилення репарації в
печінці, а в кінцевому результаті – до продовження тривалості ремісії
захворювань та зменшенню частоти рецидивів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та нове
вирішення актуальної наукової задачі в галузі медицини, а саме в
гастроентерології, яке полягає в підвищенні ефективності лікування
хворих на хронічний некалькульозний холецистит та дисфункціональні
розлади біліарного тракту шляхом патогенетичного обгрунтування
диференційованого питного прийому мінеральної води Синяцького родовища.

1. У процесі вивчення стану жовчовивідної функції жовчного міхура у
хворих на хронічний некалькульозний холецистит з гіпокинезією жовчного
міхура встановлено, що при одноразовому прийомі слабосульфідної
мінеральної води в умовах клінічного експерименту спостерігається
нормалізація моторики жовчного міхура: покращення ефективного викиду
міхурової жовчі в 1,44 рази, кількості виділеної жовчі в 1,39 рази, що
сприяє усуненню застійних явищ в жовчному міхурі.

2. Мінеральна вода Синяцького родовища має нормалізуючий вплив на тонус
сфінктера Одді у хворих на хронічний некалькульозний холецистит зі
спазмом сфінктера Одді, зменшує час закриття сфінктера Одді в 1,38 рази,
покращує відток жовчі в 1,56 рази, подовжує час виділення жовчі в 1,85
рази.

3. Внутрішній прийом мінеральної води Синяцького родовища протягом курсу
лікування позитивно впливає на зовнішньосекреторну функцію печінки: у
хворих на хронічний некалькульозний холецистит та дискінезію
жовчовивідних шляхів покращуються жовчовивідна та жовчоутворююча функція
печінки, відбуваються достовірні позитивні зміни ліпідного складу
міхурової та печінкової жовчі (співвідношення вмісту жовчних кислот та
холестерину зменшилось в 1,51 рази).

4. Результати аналізу загальноклінічних даних, біохімічних досліджень
крові та інструментальних досліджень в осіб з хронічним некалькульозним
холециститом та дискінезією жовчовивідних шляхів показали, що
розроблений раціональний спосіб лікування з внутрішнім прийомом
мінеральної води Синяцького родовища сприяє нормалізації загального
стану пацієнтів, ліквідації або значному зменшенню больового синдрому на
6-7 добу та диспептичних явищ – на 8-10-й день лікування, призводить до
нормалізації рівня загального холестерину, тригліцеридів,
?-ліпопротеїдів та рівня екскреторних ферментів, що в своїй сукупності
відображає відновлення функціональної активності печінки.

5. Порівняння віддалених результатів лікування в контрольній та
експериментальній групах хворих на хронічний некалькульозний холецистит
та дискінезію жовчовивідних шляхів виявило, що стійка клініко-біохімічна
ремісія захворювання триває на 8 – 9 місяців більше, ніж у контрольній
групі; відбувається збереження клініко-лабораторних показників протягом
першого року обстеження у 85,1% хворих, що є в 1,2 рази більше відносно
контрольної групи.

6. Лікувальний комплекс, до складу якого ввійшла дієта №5, питний прийом
мінеральної води Синяцького родовища, сірководневі ванни достовірно має
нормалізуючий вплив на функціональний стан органів гепатобіліарної
системи. Це обгрунтовує призначення мінеральної води Синяцького родовища
у хворих на хронічний некалькульозний холецистит та дисфункціональні
розлади біліарного тракту.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Призначення мінеральної води Синяцького родовища повинно проводитися
в залежності від стану кислотопродукуючої функції шлунка. Схема
призначення мінеральної води наступна:

??при підвищеній інтенсивності кислотоутворення мінеральну воду
призначають за 15-20 хв до їжі, t 38-40оС і через 60 хв після їжі, t
20-22оС, по 100 мл;

??при збереженій кислотоутворюючій функції шлунка — за 30-40 хв до їжі,
t 30-35оС, по 150-200 мл;

??при пониженій кислотоутворюючій функції шлунка – за 40 хв до їжі, t
38-40оС, по 150-200 мл;

2. Призначення мінеральної води Синяцького родовища для лікування хворих
на хронічний некалькульозний холецистит та дискінезію жовчевивідних
шляхів повинно проводитися в залежності від стану моторики жовчного
міхура та тонусу сфінктера Одді:

??при нормотонії жовчного міхура призначається МВСР за 45 хв до їжі, t
420С в кількості 200 мл, дегазована;

??при гіпертонічному стані сфінктера Одді потрібно приймати мінеральну
воду розведену у співвідношенні 1:1, за 45 хв до їжі, t 420С,
дегазована;

??при гіпотонії жовчного міхура прийом мінеральної води за 60 та за 30
хв до їжі, по 200 та 150 мл відповідно, t 420С, дегазована.

??при загальній тривалості курсу лікування 24 дні.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Швардак М.В., Горицька С.І., Гайнас Л.О., Дуло О.А. Із досвіду
лікування хворих із хронічним холециститом та дискінезіями жовчовивідних
шляхів із використанням інтенсивного торфолікування в умовах санаторію
“Синяк” // Науковий вісник Ужгородського університету, серія “Медицина”
”. – 2004. – Вип.23. – С.124-127. Здобувачем самостійно проведено
дослідження, здійснено статистичну обробку даних. Співавтори: Гайнас
Л.О. допомагала в підборі обстежуваних хворих, Швардак М.В. надавала
допомогу в аналізі отриманих результатів, Горицька С.І. підготувала
матеріали до друку.

2. Дуло О.А., Ротаєнко А.П., Швардак М.В., Горицька С.І. Динаміка стану
органів гепатобіліарної системи у хворих на хронічний некалькульозний
холецистит при монотерапії слабосульфідною мінеральною водою Синяцького
родовища. // Науковий вісник Ужгородського університету, серія
“Медицина”. – 2005. – Вип. 24. – С.97-101. Здобувачем проведено збір
клінічного матеріалу, інструментальне обстеження хворих. Співавторами
Ротаєнко А.П. та Горицькою С.І. надані консультації при аналізі
одержаних результатів. Співавтор Швардак М.В. відредагувала висновки.

3. Свінціцький А.С., Дуло О.А., Швардак М.В., Ротаєнко А.П. Використання
слабосульфідної маломінералізованої мінеральної води в комплексній
терапії захворювань шлунково-кишкового тракту у хворих на хронічний
некалькульозний холецистит //Сімейна медицина.–2005. –№1 (11).– С.43-45.
Здобувачем проведено збір матеріалу, статистична обробка результатів,
аналіз літератури, оформлення статті до друку. Співавтор проф.
Свінціцький А.С. надав консультації при аналізі одержаних результатів.
Співавтори: Ротаєнко А.П. відредагував текст, Швардак М.В. організував
лабораторі дослідження.

4. Ротаєнко А.П., Дуло О.А., Швардак М.В., Горицька С.І. Вивчення
ефективності і оптимізації режимів прийому слабосульфідної мінеральної
води Синяцького родовища при біліарній патології. // Науковий вісник
Ужгородського університету, серія “Медицина”. –2005. – Вип. 25.– С.92-
96. Здобувач самостійно провела клінічне обстеження хворих, обробка та
аналіз його результатів. Співавтори: Ротаєнко А.П. відредагував текст,
Швардак М.В. організував лабораторні дослідження, Горицька С.І. оформила
статтю до друку.

5. Свінціцький А.С., Дуло О.А., Швардак М.В., Ротаєнко А.П. Спосіб
комплексного лікування хронічного некалькульозного холециститу: Патент
України № 69335 від 16.08.2004 // Бюл. № 8. Здобувачем проведено підбір
хворих, їх обстеження, співавторам проф. Свінціцькому А.С. та Ротаєнко
А.П. належить ідея методу лікування, Швардак М.В. – організація
лабораторних досліджень.

6. Свінціцький А.С., Дуло О.А., Ротаєнко А.П., Швардак М.В. Спосіб
комплексного лікування дисфункціональних розладів біліарного тракту:
Патент України № 6879 від 16.05.2005.//Бюл. № 5. Здобувачем проведено
підбір хворих, їх обстеження, співавторам проф. Свінціцькому А.С. та
Ротаєнко А.П. належить ідея методу лікування, Швардак М.В. – організація
лабораторних досліджень.

7. Ротаєнко А.П., Лемко І.С., Міцо А.Ш., Горицька С.І., Чайковська Т.В.,
Дуло О.А. Питне застосування маломінералізованої слабосульфідної
мінеральної води Синяцького родовища у хворих хронічним холециститом та
дискінезіями жовчовивідних шляхів : Інформаційний лист. – 2002. – 4 с.
Здобувачем проведено підбір хворих, їх обстеження. Співавтори: Лемко
І.С. та Ротаєнко А.П. надали консультації при інтерпретації результатів,
Міцо А.Ш. організував лабораторні дослідження, Горицька С.І.
відредагувала висновки, Чайковська Т.В. здійснила статистичну обробку
даних.

8. Ротаєнко А.П., Швардак М.В., Дуло О.А., Горицька С.І. Обгрунтування
раціонального використання збагаченої розчином ксиліту мінеральної води
Синяцького родовища в лікуванні хворих з захворюваннями жовчовивідних
шляхів в умовах санаторію “Синяк” // Рання медична реабілітація:
здобутки, проблеми, перспективи: Тези V наук. практ. конф. з міжнародною
участю. – Ужгород – санаторій “Карпати”, 2004. – С.230 – 231. Здобувачем
самостійно проведено дослідження, здійснено статистичну обробку даних,
оформлення тез до друку. Співавтор Ротаєнко А.П. надав консультації при
аналізі одержанних результатів, Швардак М.В організував лабораторні
дослідження, Горицька С.І. відредагувала висновки.

9. Ротаєнко А.П., Дуло О.А., Швардак М.В., Горицька С.І. Лікування
хворих на дискінезії жовчовивідних шляхів в умовах санаторію “Синяк” //
Кліматолікування, лікувальна фізкультура, механотерапія, фітотерапія,
бальнеотерапія в комплексному санаторно-курортному лікуванні: Тези VI
науково-практичної конференції з міжнародною участю. – Євпаторія, 2005.-
С.280-281 / Здобувачем проведено збір матеріалу, аналіз літератури,
оформлення тез до друку. Співавтори: Ротаєнко А.П. надав консультації
при аналізі одержанних результатів, Швардак М.В організував лабораторні
дослідження, Горицька С.І. відредагувала висновки.

АНОТАЦІЯ

Дуло О.А. Обгрунтування внутрішнього прийому маломінералізованої
слабосульфідної сульфатно-натрієвої кальцієвої мінеральної води
Синяцького родовища. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.36 – гастроентерологія. – Івано-Франківський
державний медичний університет МОЗ України, Івано-Франківськ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню ефективності застосування питного прийому
мінеральної води Синяцького родовища при лікуванні 214 хворих на
хронічний некалькульозний холецистит та дискінезії жовчовивідних шляхів
віком від 20 до 60 років.

Уперше запропоновано метод корекції комплексу порушень функціонального
стану гепатобіліарної системи та біохімічного складу жовчі з
використанням диференційованого питного прийому слабосульфідної
мінеральної води в залежності від стану моторики жовчного міхура та
тонусу сфінктера Одді.

Відмічено скоріше покращення загального стану пацієнтів, відновлення
моторної функції жовчного міхура та тонусу сфінктера Одді,
зовнішньосекреторної функції печінки, нівелювання біохімічного
холестатичного синдрому, що проявляється у досягненні стійкої і
повноцінної ремісії захворювання.

Ключові слова: хронічний некалькульозний холецистит, гіпокінезія
жовчного міхура, гіпертонус сфінктера Одді, лікування, слабосульфідна
мінеральна вода.

АННОТАЦИЯ

Дуло Е.А. Обоснование внутреннего применения маломинерализованной
слабосульфидной сульфатно-натриевой кальциевой минеральной воды
Синяцкого месторождения при заболеваниях желчевыделительной системы. –
Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.36 – гастроэнтерология. – Ивано-Франковский
государственный медицинский университет МЗ Украины, Ивано-Франковск,
2006.

Диссертация посвящена вопросам изучения эффективности внутреннего
применения слабосульфидной минеральной воды Синяцкого месторождения
(МВСМ) при лечении больных хроническим некалькулезным холециститом и
дискинезиями желчевыводящих путей.

В диссертации приведены данные комплексного клинико-лабораторного и
инструментального обследования 214 больных хроническим некалькулезным
холециститом и дискинезиями желчевыводящих путей в возрасте от 20 до 60
лет, которые были распределены на четыре группы, рандомизированные по
полу, возрасту и длительности заболевания. Основная группа больных
хроническим некалькулезным холециститом с гипокинезией желчного пузыря
включала 74 человека (которые в комплексе лечения принимали
слабосульфидную минеральную воду в питьевом режиме), в контрольную
группу І вошли 48 человек (которые принимали базисное лечение). Основная
группа ІІ больных хроническим некалькулезным холециститом с гипертонусом
сфинктера Одди включала 52 человека, контрольная группа ІІ составила 40
человек. Клиническая картина хроническим некалькулезным холециститом с
дисфункциональными нарушениями билиарного тракта (ДНБТ)
характеризовалась наличием болевого, астеновегетативного и
диспептического синдромов. Прием МВСМ в виде питья способствовал
скорейшему исчезновению основных клинических симптомов заболевания
(болей и тяжести в правом подреберье, тошноты, горечи во рту, запоров,
раздражительности, головной боли) у больных основной группы на 6 – 10-й
день лечения, по сравнению с больными контрольной группы. В большинстве
случаев, у пациентов с хроническим некалькулезным холециститом с
гипокинезией желчного пузыря основной группы, достоверно отмечена
стойкая ремиссия заболевания на протяжении 1,6?0,08 лет (при аналогичном
показателе контрольной группы – 0,9?0,06 лет). У больных хроническим
некалькулезным холециститом с гипертонусом сфинктера Одди основной
группы достоверно отмечалась стойкая клинико-лабораторная ремиссия
заболевания на протяжении 1,7?0,08 лет (при аналогичном показателе
контрольной группы – 1,0?0,07 лет).

Клиническая ремиссия сопровождалась умеренными нарушениями в липидном
гомеостазе больных хроническим некалькулезным холециститом с
гипертонусом сфинктера Одди и более выраженными у больных хроническим
некалькулезным холециститом с гипокинезией желчного пузыря, которые
заключались в повышении уровня общего холестерина, ?-липопротеидов и
триглицеридов, что указывает на повышенный липолиз жировой ткани. Среди
всех биохимических показателей функции печени для больных хроническим
некалькулезным холециститом и дисфункциями желчевыводящих путей,
наиболее специфическими были изменения активности ГГТП и щелочной
фосфатазы, активность которых в 1,8 и 1,52 раза выше, по сравнению со
здоровыми. Внутренний прием МВСМ способствовал нормализации
биохимических показателей сыворотки крови за счет улучшения
функционального состояния желчного пузыря и желчевыводящих путей,
кишечника, уменьшения интоксикации гепатоцитов продуктами гниения,
которые всегда присутствуют при нарушении функции кишечника, а также
нормализация желчеотделения, что способствует улучшению функции
гепатоцитов.

Нарушение моторной функции желчного пузыря у больных хроническим
некалькулезным холециститом с гипокинезией проявлялись увеличением
количества и времени выделенной пузырной желчи, с уменьшением
эффективного выброса желчи. У больных хроническим некалькулезным
холециститом с гипертонусом сфинктера Одди – фаза закрытого сфинктера
длилась более 6 мин, количество и время выделенной пузырной желчи были
снижены, повышен эффективный выброс желчи. В обеих группах больных
наблюдалось нарушение биохимического состава пузырной и, в меньшей
степени, печеночной желчи в сторону литогенности. Питьевой прием МВСМ
способствовал более эффективному желчеотделению, уменьшению времени
закрытого сфинктера Одди, достоверному повышению уровня желчных кислот,
холатохолестеринового коэффициента и снижению уровня холестерина желчи.
Воздействуя минеральным и газовым составом (минеральная вода содержит
сульфаты магния и кальция), МВСМ проявляет холекинетический и
холеретический эффекты, вызывая нормализацию желчеотделения, и
опосредованно функционального состояния печени за счет уменьшения
явлений холестаза.

Включение дифференцированного внутреннего применения слабосульфидной
МВСМ в комплекс лечения больных хроническим некалькулезным холециститом
с ДНБТ, способствовало улучшению общего состояния пациентов,
нормализации двигательной способности желчного пузыря и состояния
сфинктера Одди, внешнесекреторной функции печени, нивелированию
биохимического холестатического синдрома, а в конечном итоге –
увеличению длительности ремиссии и уменьшению частоты рецидивов
заболевания.

Ключевые слова: хронический некалькулезный холецистит, гипокинезия
желчного пузыря, гипертонус сфинктера Одди, лечение, слабосульфидная
минеральная вода.

SUMMARY

Dulo O.A. Substantiation of internal application slightlysulfide mineral
water Sinyak of a deposit at diseases biliar systems. – Manuscript.

The dissertation is submitted for Candidate of Medical Science degree,
specialty 14.01.36 – gastroenterology. – Ivano-Frankivsk State Medical
University of Ukrainian Ministry of Public Heаlth, Ivano-Frankivsk,
2006.

The dissertation deals with the study use of internal reception
slightlysulfide mineral water Sinyak of a deposit efficiency in the
treatment chronic uncalculosis cholecystitis and diskinesia biliary
tract of 214 patients in age from 20 to 60 years.

For the first time the method of correction infringements of a
functional condition of hepatobiliary systems and biochemical structure
of bile complex with the use of differential internal reception
slightlysulfide mineral waters depending on a condition of a motility of
a gallbladder and a tone sfincter Oddi was proposed. More quick
improvement of the common state of patients, normalization of impellent
ability of a gallbladder and a condition sfincter Oddi, of exocrine
liver function, decrease biochemical syndrome of cholestasis, that is
shown up in achievement of proof and valuable remission of disease was
observed.

Keywords: chronic uncalculosis cholecystitis, hypokinesia gallbladder,
hypertonus sfincter Oddi, treatment, slightlysulfide mineral water.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АлАТ аланінамінотрансфераза

АсАТ аспартатамінотрансфераза

ГГТП ( — глютамілтранспептидаза

ГЖМ гіпокінезія жовчного міхура

ДЖВШ дискінезія жовчовивідних шляхів

ДРБТ дисфункціональні розлади біліарного тракту

ЖМ жовчний міхур

ЛФ лужна фосфатаза

МВСР мінеральна вода Синяцького родовища

ССО спазм сфінктера Одді

ФХДЗ фракційне хроматичне дуоденальне зондування

ХНХ хронічний некалькульозний холецистит

ХХК співвідношення вмісту жовчних кислот та холестерину

Підписано до друку 16.05.2006 р. Формат 60X84/16.

Папір офсетний. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. №22.

Тираж здійснено у видавництві Івано-Франківського

державного медичного університету.

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру
видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

ДК №2361 від 05.12.2005 р.

76018. м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *