Медико-соціальна експертиза та медична реабілітація хворих на коксартрозу (автореферат)

Інститут патології хребта та суглобів

імені професора М.І.Ситенка АМН України

ЛІФАРЕНКО Євген Леонідович

УДК 616.728:616-036

Медико-соціальна експертиза та медична реабілітація хворих на коксартроз

14.01.21 – травматологія та ортопедія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському державному науково-дослідному інституті
медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук професор

Заслужений діяч науки і техніки України

лауреат Державної премії України

ЛОСКУТОВ Олександр Євгенович

Дніпропетровська державна медична академія МОЗ

України, завідувач кафедри травматології та ортопедії

Офіційні опоненти: доктор медичних наук професор

ЯРЕМЕНКО Дмитро Олександрович

Інститут патології хребта та суглобів

імені професора М.І.Ситенка АМН України,

завідуючий науково-організаційним відділом

доктор медичних наук професор

ФІЩЕНКО Володимир Олександрович

Вінницький державний медичний університет

ім. М.І.Пирогова МОЗ України,

завідувач кафедри травматології, ортопедії та ВПХ

Провідна установа: Науково-дослідний інститут травматології та ортопедії

Донецького державного медичного університету ім. М.Горького МОЗ України,
м. Донецьк.

Захист відбудеться “24” червня 2005 р. об 11.30 на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д.64.607.01 Інституту патології хребта та
суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України (61024, м. Харків, вул.
Пушкінська, 80).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту патології хребта
та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України (61024, м. Харків,
вул. Пушкінська, 80).

Автореферат розісланий “24”травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук В.О. Радченко

Актуальність проблеми. Коксартроз – хронічне прогресуюче ураження
кульшового суглоба, що відноситься до тяжких хвороб людини, а проблема
його лікування, експертизи та реабілітації хворих на коксартроз є однією
з ключових в ортопедії та медико-соціальній експертизі. Остеоартроз
великих суглобів, на який страждають 10-12% населення, посідає провідне
місце серед ортопедичних захворювань, при цьому деструктивні ураження
кульшового суглоба складають близько 5% (Гурьев В.Н., 1984, Шумада И.В.,
1990; Корж М.О., Дєдух Н.В. зі співавт., 1999). Згідно з проведеними
епідеміологічними дослідженнями, деструктивно-дистрофічні зміни у
суглобах, в тому числі у кульшовому, мають місце в 50% випадків у людей,
старших 40 років, а у віці 70 років це захворювання має місце і
діагностується у 90% населення. В останні десятиріччя спостерігається
тенденція до виникнення коксартрозу у людей віком від 32 до 42 років.
Показники тимчасової непрацездатності при цьому захворюванні складають
за рік в середньому 580 днів на кожні 100 осіб. Медико-соціальне
значення коксартрозу як причини інвалідності в Україні протягом останніх
двадцяти років не знижується. Питома вага таких хворих складає в
структурі інвалідності внаслідок захворювань опорно-рухової системи
5,6-14,6% (Москаленко В.Ф., 2000; Іпатов А.В., 2003; Davies G., Watson
D., Bellamy N., 1999).

Проблема лікування коксартрозу до останнього часу ще повністю не
вирішена у відношенні тактики медичної реабілітації. Сучасні заходи
консервативного лікування тільки призупиняють на деякий час
прогресування патологічних деструктивно-дистрофічних змін у кульшовому
суглобі і не в змозі кардинально вплинути на перебіг захворювання. У
цьому зв’язку особливо важливими стають питання адекватної
медико-експертної оцінки перебігу захворювання, складання та проведення
індивідуальних програм реабілітації зі своєчасним направленням хворих на
оперативне лікування.

Аналіз літературних джерел довів, що найбільш ефективні результати
відновлення втраченої опорності та рухомості в патологічно зміненому
кульшовому суглобі спостерігаються при його заміщенні штучним
імплантатом. Тотальна артропластика дозволяє позбавити хворих постійного
болю, відновити функцію кульшового суглоба, повернути людину до
активного життя у випадках, що ще 10-20 років тому вважалися
безнадійними (Корж О.О., 2001, Лоскутов О.Є., 2003; Hoaglung F.,
Steinbach L., 2001; Zimmerma S., Hawkes W., Hudson J., 2002). Однак на
сьогоднішній день залишається актуальною проблема профілактики
різноманітних ускладнень тотального ендопротезування. Відсутність
сучасних медико-соціальних критеріїв експертизи в таких випадках та
розроблених типових індивідуальних програм реабілітації ще більше
ускладнює це питання. Остаточно невирішеними залишаються питання
відновлення опороздатності нижньої кінцівки у хворих молодого віку з
диспластичним коксартрозом, високим вивихом стегна (уродженим та
набутим), у пацієнтів після видалення ендопротеза і при неможливості
реендопротезування, а також невирішені медико-соціальні наслідки в таких
випадках.

Вищевикладене дозволяє проблему удосконалення медико-соціальної
експертизи та медичної реабілітації хворих на коксартроз вважати
актуальною, що потребує подальшого наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну
роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт відділу
реабілітації хворих з наслідками захворювань та травм опорно-рухової
системи Українського державного науково-дослідного інституту
медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України (шифр ВН.69.ІН.03,
держреєстрація №0101U001584. Автор особисто запропонував та провів
комплексну медико-соціальну характеристику хворих на коксартроз,
запропонував медико-експертну систему оцінки анатомо-функціональних
порушень у хворих на коксартроз, удосконалив систему диференційованих
підходів щодо проведення їм медичної реабілітації, удосконалив методику
проведення остеотомії, спрямовану на відновлення опороздатності нижньої
кінцівки, обґрунтував показання та протипоказання до її проведення).

Мета дослідження: удосконалити медико-соціальну експертизу та розробити
науково обґрунтовані типові диференційовані програми медичної
реабілітації для підвищення її якості та поліпшення показників
інвалідності хворих на коксартроз.

Задачі дослідження:

1. Вивчити медико-соціальні особливості інвалідності внаслідок
коксартрозу та проаналізувати стан медико-соціальної експертизи і
реабілітації хворих на коксартроз за даними медико-експертної
документації.

2. Розробити та обґрунтувати критерії реабілітаційного потенціалу і
вдосконалити медико-експертну оцінку анатомо-функціональних порушень у
хворих на коксартроз та після реконструктивно-відновних оперативних
втручань на кульшовому суглобі.

3. Розробити та обґрунтувати типові диференційовані програми медичної
реабілітації хворих на коксартроз та, базуючись на цьому, визначити
оптимальний комплекс заходів індивідуальної програми реабілітації.

4. Провести аналіз результатів реконструктивно-відновного хірургічного
лікування хворих на коксартроз.

Об’єктом дослідження є перебіг коксартрозу, у тому числі після
реконструктивно-відновних оперативних втручань.

Предмет дослідження: медико-соціальна експертиза та медична реабілітація
хворих на коксартроз.

Методи дослідження: клінічний, рентгенологічний, в тому числі
комп’ютерно-томографічний, магніторезонансно-томографічний,
денситометричний, статистичний.

Наукова новизна. Отримані нові дані щодо інвалідності в Україні
внаслідок коксартрозу, що дозволило визначити основні заходи зі зниження
показників інвалідності хворих з цією патологією.

Розроблено і науково обґрунтовано критерії реабілітаційного потенціалу і
вдосконалено медико-експертну оцінку анатомо-функціональних порушень у
хворих на коксартроз, що дозволило об’єктивно визначити види та ступінь
обмеження життєдіяльності для підвищення якості МСЕ та медичної
реабілітації хворих.

Розроблено новий спосіб оперативного лікування хворих при уроджених
вивихах стегна з використанням апарата зовнішньої фіксації
спице-стержневого типу, який включає стержні оригінальної конструкції.

Вперше розроблено типові диференційовані програми медичної реабілітації
хворих на коксартроз.

Практичне значення роботи. Впровадження в практику травматологічних
відділень способу оперативного лікування хворих при уроджених вивихах
стегна з використанням апарата зовнішньої фіксації спице-стержневого
типу, який включає стержні оригінальної конструкції, дозволило знизити
травматичність оперативних втручань, поліпшити функціональні результати
лікування та медичної реабілітації хворих.

Використання розроблених типових диференційованих програм медичної
реабілітації хворих на коксартроз дозволило покращити формування
лікарями МСЕ і лікувальних закладів індивідуальних програм реабілітації
та покращити динаміку її показників.

Науково обґрунтовані критерії реабілітаційного потенціалу та
вдосконалена медико-експертна оцінка анатомо-функціональних порушень у
хворих на коксартроз включені до Інструкції про встановлення груп
інвалідності № 516/9115 від 07.04.2004, впроваджені в практику МСЕ, що
дозволило підвищити якість МСЕ та медичну реабілітацію хворих з цією
патологією.

Впровадження в практику МСЕ та лікувальних закладів заходів зі зниження
інвалідності у хворих на коксартроз дозволило покращити показники
інвалідності.

Особистий внесок здобувача. Автором був проведений ретроспективний
аналіз 700 історій хвороб пацієнтів, які проходили лікування у
відділенні ендопротезування Обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова
м. Дніпропетровська, 180 історій хвороб пацієнтів з коксартрозом, що
проходили стаціонарне дослідження та лікування у відділенні реабілітації
хворих та інвалідів внаслідок захворювань та травм опорно-рухової
системи УкрДержНДІМСПІ та у відділенні ендопротезування Обласної
клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова. Автором, у співавторстві з к.м.н.
І.В.Бойком і к.м.н. С.Д.Дороганем, розроблена медико-соціальна система
оцінки анатомо-функціональних порушень у хворих на коксартроз,
удосконалений спосіб відновлення опороздатності нижніх кінцівок при
уродженому вивиху стегна, розроблені типові програми індивідуальної
реабілітації хворих на коксартроз з урахуванням сучасних методів
лікування цієї патології.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідалися на V
конгресі Російського артроскопічного товариства (Санкт-Петербург, 2003),
на конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена
30-річчю Українського державного науково-дослідного інституту
реабілітації інвалідів МОЗ України (Вінниця, 2004); “Сучасні аспекти
медико-соціальної експертизи, реабілітації хворих та післядипломної
підготовки лікарів” (Дніпропетровськ, 2004), “Медико-соціальна
експертиза та реабілітація інвалідів” (Дніпропетровськ, 2003), на
засіданнях Дніпропетровської асоціації травматологів-ортопедів (2002,
2003,2004).

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дисертації опубліковано
14 наукових праць, серед них 4 статті у провідних наукових фахових
виданнях, 2 деклараційних патента України на винахід та 2 методичні
рекомендації, 6 робіт в матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури, розділу “Матеріали та методи дослідження”, 3 розділів
власних досліджень, висновків, списку використаних джерел (107
українських та російських авторів, 97 іноземних авторів) та 4 додатків.
Робота викладена на 200 сторінках машинописного тексту, що включає 9
таблиць, 75 рисунків.

ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертаційне дослідження проводилося у великому промисловому місті з
чисельністю населення більше 1 млн., що має розвинуту мережу закладів
медико-соціальної експертизи та реабілітації. Якість надання
медико-експертної допомоги та ефективність проведення заходів
індивідуальної медичної реабілітації хворим на коксартроз вивчали за
даними 180 карт-анкет хворих на коксартроз, що пройшли обстеження та
реабілітацію в клініці УкрДержНДІМСПІ та у відділенні ендопротезування
Обласної клінічної лікарні ім.І.І.Мечнікова м. Дніпропетровська за
період 2000-2003 рр., і матеріалами 700 карт-анкет хворих, що перебували
на лікуванні у відділенні ендопротезування Обласної клінічної лікарні
ім.І.І.Мечнікова м. Дніпропетровська за період 1995-2000 рр.

Проведено аналіз стану інвалідності і медичної реабілітації хворих на
коксартроз за даними обласних МСЕК та міжрайонних травматологічних МСЕК
України за 2001 рік, що збирали за спеціально розробленою програмою у
межах проведення комплексних досліджень відділу медико-соціальних
проблем інвалідності Українського Державного науково-дослідного
інституту медико-соціальних проблем інвалідності.

Для оцінки функції кульшового суглоба до і після проведення заходів
медичної реабілітації хворих на коксартроз використовували систему за
Харрисом. Усім хворим проводили стандартне рентгенологічне дослідження,
а у складних випадках комп’ютерну томографію, магнітно-резонансну
томографію, а також денситометричне дослідження за допомогою приладу
“Lunar” DPX-MD для діагностики ступеня остеопенії та остеопорозу в
проксимальному відділі стегнової кістки та тазовій кістці.

Результати аналізу стану інвалідності і медичної реабілітації хворих на
коксартроз за даними обласних МСЕК та міжрайонних травматологічних МСЕК
України за 2001 рік показали, що у 2001 році в Україні вперше були
визнані інвалідами внаслідок коксартрозу 1336 хворих, що склало 10,7%
від загального числа вперше визнаних інвалідами внаслідок травм і
захворювань опорно-рухової системи.

При визначенні вікових категорій інвалідів виявлено, що основна частина
хворих визнається інвалідами у віці 40-60 років. Існує великий відсоток
осіб, що стали інвалідами внаслідок вторинного коксартрозу (53,1%), що
підкреслює важливість розробки диференційованих заходів медичної
реабілітації хворих з ушкодженнями та захворюваннями кульшового суглоба.
Переважна кількість хворих у 2001 році вперше визнана інвалідами ІІІ
групи від загального захворювання, і в порівнянні з даними літератури
такий розподіл не має тенденції до зниження. Викликає увагу й ще один
показник – питома вага накопиченої інвалідності, яка збільшилася у
порівнянні з минулими роками і склала у 2001 році 43%. Однією з
медико-соціальних причин зростання показників інвалідності внаслідок
коксартрозу у 2001 р. є недостатнє використання продовження листків
тимчасової непрацездатності після 4 місяців для подальшого проведення
медичної реабілітації хворих на коксартроз. Це пов’язано з недостатнім
направленням та проведенням хірургічних заходів у показаних випадках,
спрямованих на поліпшення функції кульшового суглоба.

Нами виявлено, що основними причинами, які призвели до інвалідності
хворих на коксартроз, були такі:

– двобічне ураження;

– переваження тяжких післятравматичних порушень проксимального відділу
стегнової кістки;

– кістоподібна перебудова головки стегнової кістки з її різкою
деформацією;

– прогресування попереково-крижового остеохондрозу хребта;

– недостатня адекватність реабілітаційних заходів;

– відсутність спадкоємності та послідовності між різними етапами
проведення індивідуальної програми реабілітації.

Базуючись на результатах проведеного аналізу 180 медико-експертних справ
та історій хвороб інвалідів внаслідок коксартрозу, даних літературних
джерел, ми створили за допомогою кластерного аналізу груп даних та
методу експертних оцінок удосконалену бальну систему оцінки тяжкості
коксартрозу з винесенням медико-соціального рішення стосовно обмеження
життєдіяльності у відповідності до існуючого законодавства. Кінцева
оцінка базується на сумарному балі, що поділений на число ознак (табл.
1).

Таблиця 1

Оцінка обмеження життєдіяльності хворих на коксартроз

Прогноз Загальний

бал Група

інвалідності

Тимчасове обмеження життєдіяльності, можливе покращання
анатомо-функціональних показників та відновлення життєдіяльності 1,0-1,5
Продовження

листка непрацездатності

Прогресування обмеження життєдіяльності, можливе покращання
статико-кінематичної функції та відновлення життєдіяльності 1,6-2,5 ІІІ
та (або) при травмі на виробництві відсотки втрати непрацездатності

Стійке обмеження життєдіяльності, інвалідність, можливе покращання
статико-кінематичної функції та часткове відновлення життєдіяльності
2,5-2,8 ІІ та при травмі на виробництві відсотки втрати непрацездатності

Стійке обмеження життєдіяльності, інвалідність, без перспективи
покращання статико-кінематичної функції, але з можливістю часткового
відновлення життєдіяльності 2,9-3,0 І та при травмі на виробництві
відсотки втрати непрацездатності

Бальна система оцінки дозволяє відмічати навіть невеликі зміни у стані
хворого, а це, в свою чергу, призведе до зменшення некоректних або
нерозважливих рішень лікарями МСЕК.

З метою удосконалення медико-соціальної експертизи ми розробили та
науково обґрунтували критерії реабілітаційного потенціалу хворого:

1) високий – можливе відновлення функції нижніх кінцівок, що дозволить
хворому відновити працездатність і соціальний стан (первинний або
вторинний коксартроз ІІІ ступеня з помірним обмеженням функції);

2) середній – можливе відновлення функції нижніх кінцівок, але без
повного відновлення ротаційних рухів, згинання-розгинання у суміжних
суглобах, що буде заважати хворому виконувати професійні обов’язки та
викликає потребу в соціальній підтримці та частковій матеріальній
допомозі на тривалий строк або в переході на іншу роботу зі зниженням
кваліфікації (можливість повного відновлення функцій повністю не
виключена);

3) низький – функція нижніх кінцівок значно порушена при неможливості
проведення реконструктивних втручань, у тому числі тотального
ендопротезування, при тяжкій супутній патології, зниженні компенсаційних
можливостей, наявності анатомічного дефекту чи деформації, відсутності
можливості працювати за фахом, потребі у постійній соціальній підтримці
та матеріальній допомозі, можливість праці у спеціально створених умовах
за іншим фахом.

З урахуванням реабілітаційного потенціалу нами була розроблена експертна
тактика при проведенні медико-соціальної експертизи хворих на
коксартроз, яким було виконано ендопротезування кульшових суглобів.

Таким чином, комплексний медико-експертний підхід до хворих на
коксартроз, що перенесли операцію тотального ендопротезування кульшового
суглоба, з урахуванням розробленої тактики лікування та схеми оцінки
результатів медичної реабілітації дозволить більш об’єктивно визначитися
з винесенням медико-експертного рішення та медико-соціального прогнозу.

Якість надання медико-експертної допомоги та ефективність проведення
заходів індивідуальної медичної реабілітації хворим на коксартроз були
вивчені за даними 180 карт-анкет хворих на коксартроз, що пройшли
обстеження та реабілітацію в клініці УкрДержНДІМСПІ та відділенні
ендопротезування Обласної клінічної лікарні ім. І.І.Мечнікова м.
Дніпропетровська за період 2000-2003 рр. Серед оперативних заходів
медичної реабілітації хворих на коксартроз нами були використані три
види хірургічних втручань: коригувальні міжвертлюгові остеотомії
стегнової кістки (31 хворий); підвертлюгові остеотомії стегнової кістки
для поліпшення опороздатності нижньої кінцівки при уроджених
нестабільних вивихах стегна (12 осіб); тотальне безцементне
ендопротезування кульшового суглоба (80 хворих). У 57 хворих
використовували лише консервативні заходи медичної реабілітації.

Результати лікування вивчені у всіх 180 хворих (жінок — 91, чоловіків —
89) в терміни від 1 до 3,5 років після проведеного лікування. Середній
термін спостереження склав 26,2 місяця. При розподілі хворих за
етіологією встановлено, що первинний (ідіопатичний) коксартроз
спостерігався у 8,8% хворих, диспластичний коксартроз спостерігався у
54,5% пацієнтів, післятравматичний у 36,7%. Двобічний коксартроз
спостерігався у 46,6% пацієнтів, однобічний — у 53,4%. Вік хворих склав
15-70 років. Відповідно до ступеня анатомо-функціональних порушень хворі
були розподілені на 3 клінічні групи за класифікацією Косинської Н.С: з
I стадією ураження було 45 пацієнтів, з II — 66 хворих і з III – 69
осіб. На основі аналізу історій хвороб 180 хворих на коксартроз, яким
проводили реабілітаційні заходи, встановлено, що у більшості пацієнтів
застосовано довгострокові та багаторазові комплекси консервативної
терапії з використанням як медикаментозних, так і фізіотерапевтичних
методів. Медична реабілітація хворих на коксартроз із застосуванням
комплексної схеми лікування консервативними фізіотерапевтичними заходами
на І стадії захворювання, як довів ретроспективний аналіз історій
хвороб, дозволяє тільки призупинити прогресування коксартрозу. Досягти
тривалого, стабільного ефекту, а також скоротити тимчасову
непрацездатність постраждалих, зменшити показники первинної інвалідності
у більшості хворих консервативна терапія, на жаль, не дозволила, тому ми
вважаємо, що тільки ранні реконструктивно-відновні операції на
кульшовому суглобі в змозі поліпшити життєдіяльність хворих на
коксартроз ІІ-ІІІ ст.

Нами аналізувалися клінічні та рентгенологічні результати лікування 31
хворого, котрим були проведені коригувальні міжвертлюгові остеотомії
стегнової кістки з використанням накісткових фіксаторів типу АО. У 25
пацієнтів була виконана варизуюча коригувальна остеотомія, у 6
вальгізуюча. Середній строк спостереження склав 28 місяців (2,5 року)
(від 12 місяців до 42 місяців). У 55% пацієнтів був диспластичний, 34% —
ідіопатичний і у 11% — післятравматичний коксартроз. У 32% пацієнтів був
уроджений вивих стегна, у 23% — дисплазія стегна і у 34% — первинний
коксартроз. У 20 пацієнтів спостерігалася значна контрактура кульшового
суглоба. У 5 пацієнтів, поруч з обмеженням рухів, спостерігалася
нестабільність кульшового суглоба, позитивний симптом “поршня”. Середнє
значення оцінки функції кульшового суглоба у хворих за шкалою Харриса до
операції складало 65 (від 45 до 70), а після операції середнє значення
склало 82 бали (від 70 до 88).

При одночасній порівняльній оцінці клінічних (у тому числі
інтраопераційних) та рентгенологічних даних встановлено, що немає їх
певної відповідності. Це свідчить про недоцільність використання цієї
операції при наявності у хворих суттєвих деструктивно-дистрофічних змін
у кульшовому суглобі. З іншого боку, збереження більшої частини хряща та
субхондрального шару кульшової западини або головки стегнової кістки
дозволяє отримати хороші функціональні результати впродовж тривалого
терміну (до 5 років).

Базуючись на проведеному аналізі результатів лікування у цієї групи
хворих, ми вважаємо, що показаннями до проведення коригувальних
міжвертлюгових остеотомій стегнової кістки на сучасному етапі розвитку
медичної реабілітації хворих на коксартроз є:

1) вік хворого до 50 років;

2) коксартроз I-II ст у хворих зі стійким больовим синдромом;

3) достатня функція кульшового суглоба:

4) відсутність значних диспластичних змін з боку кульшової западини.

Протипоказаннями до проведення міжвертлюгових остеотомій стегнової
кістки як заходу медичної реабілітації хворих на коксартроз є:

1) вік хворого більше 50 років;

2) значна контрактура кульшового суглоба;

3) субхондральний склероз, звуження суглобової щілини до 1 мм та менше;
значні зміни суглобової поверхні (деформація більше 2-3 мм, наявність
кіст, зон асептичного некрозу).

Для покращення результатів хірургічного лікування хворих з уродженим
вивихом стегна нами розроблено новий спосіб оперативного лікування,
спрямований на поліпшення опороздатності нижньої кінцівки при уродженому
вивиху стегна шляхом проведення черезкісткового остеосинтезу з
використанням для фіксації фрагментів стегнової кістки самонарізних
стержнів, що проходять у трьох площинах, які перехрещуються (рис.1).

Нами проведено удосконалення конструкції стержневого фіксатора для
виконання черезкісткового остеосинтезу за рахунок створення особливої
конфігурації різьби робочої частини тіла стержня та його наконечника
(рис.2). Виконання у запропонованому фіксаторі наконечника у вигляді
пірамідального долота з мітчиком та різьби робочої частини тіла стержня
у вигляді гребінкового черв’яка дозволяє без попереднього
розсвердлювання вводити фіксатор у кістку з меншою травматизацією м’яких
тканин і кістки, скоротити час введення фіксатора, покращити його
фіксаційні властивості, зменшити травму м’яких тканин і кістки, а це
дозволяє зменшити тривалість операції, скоротити строки лікування. За
розробленою методикою проведено лікування 12 пацієнтів з уродженим
вивихом стегна від 15 до 25 років (10 жінок та 2 чоловіка), середній вік
яких склав 18 років. Середній дефіцит довжини кінцівки склав 5 см (від 2
до 8 см). Середній строк обстеження після демонтажу апарата склав 24
місяця (від 18 до 32 місяців). Середнє значення порушень функції
кульшового суглоба у хворих за шкалою Харриса до операції було 50 (від
38 до 68), а після операції середнє значення цього показника склало 78
балів (від 70 до 88). У всіх пацієнтів відновилася опороздатність
кінцівки, больовий синдром зник зовсім у 5 пацієнтів, у останніх
з’являвся періодично при пересуванні по сходах (особливо вгору).

Оцінюючи результати лікування хворих з використанням запропонованої нами
модифікації коригувальної остеотомії за Шанцем, ми дійшли до висновку,
що її проведення у хворих старше 30 років не виправдовує себе внаслідок
стійких анатомо-функціональних змін (патологічних установок кінцівок,
ретракції м’язів, сколіотичної деформації хребта). З іншого боку,
наявність апарата зовнішньої фіксації потребує тривалого періоду
пристосування хворих до нових умов життя і, найголовніше, у віддаленому
періоді (більше 5-7 років) приводить до погіршення функції кульшового
суглоба, наростання вираженості больового синдрому.

Рис.1. Схема оперативного поліпшення опороздатності нижньої кінцівки при
уродженому вивиху стегна:

i

oe

Ue

e

i

i

R ¤ e $

o

o

oe

H

t H

H

@

H

H

@

@

$

@

$

@

@

$

@

E

E

E

E

@

E

l

@

@

UeB*ph

$

@

????l?ещуються; 3 — спиці з упорними площадками; 4 – кільцева опора; 5 —
спиця з упорною площадкою; 6 – місце кортикотомії стегнової кістки на
рівні сідничного горба; 7 — закрита остеоклазія на рівні дистального
метафіза стегнової кістки. Рис.2. Схема стержневого фіксатора: 1 —
метрична різьба; 2 — тіло стержня, 3 — опорна різьба у вигляді
гребінкового черв’яка; 4 — пірамідальне долото з мітчиком.

Показаннями для її проведення є: нестабільний підвивих та вивих стегна з
незначними вторинними змінами в кістках таза і хребта при вираженому
больовому синдромі у хворих у віці 15-30 років.

При клінічному обстеженні хворого ми особливу увагу приділяємо симптому
“поршня”, що свідчить про нестабільність створеного тазо-стегнового
неоартрозу. При стабільності тазо-стегнового неоартрозу проведення
операцій типу Шанца не виправдовує себе, тому що такі хворі мають
задовільний об’єм рухів, і основними скаргами є укорочення нижньої
кінцівки, прогресуюча деформація і біль у хребті, що обумовлює виконання
операцій, спрямованих тільки на відновлення довжини стегна. Таким чином,
диференційований підхід до лікування застарілих вивихів стегна з
використанням як традиційного, так і запропонованого методів
оперативного лікування дозволяє значно покращити функціональні
результати і, як наслідок, якість життя пацієнтів.

Операція тотального ендопротезування була проведена 80 хворим, серед
яких коксартроз ІІ стадії спостерігався у 11 хворих, ІІІ стадії — у 69
осіб. Більшість хворих (34 осіб) склали пацієнти у віці від 51 до 59
років (42,8%), більше 60 років – 38,5%, а до 50 років лише невелика
частина — 15 пацієнтів (18,7%), у яких використовували ендопротези
безцементного типу.

Середнє значення оцінки функції кульшового суглоба у хворих за шкалою
Харриса до операції складало 35 (від 25 до 45), а після операції середнє
значення склало 82 бали (від 70 до 95), що свідчить про значне
відновлення функції у цих пацієнтів.

Як було вище відмічено, при визначенні показань до проведення
коригувальних остеотомій слід завжди враховувати подальшу операцію
тотального ендопротезування кульшового суглоба. При цьому найбільші
складності виникають після проведення субтрохантерних остеотомій стегна
внаслідок значної зміни напрямку кістковомозкового каналу. Ризик
перфорації стегна при введенні ніжки імплантата, нестабільності
феморального компонента настільки великий, що у таких хворих потрібно
проводити коригувальні сегментарну субтрохантерну остеотомію для
відновлення осі стегнової кістки з подальшою фіксацією фрагментів
стегнової кістки ніжкою стегнового компонента ендопротеза.

При аналізі результатів лікування 8 хворих з високим уродженим вивихом
стегна та проведенні їм тотального безцементного ендопротезування
кульшового суглоба системою “ОРТЕН” після попередньої остеотомії
визначено, що у всіх 8 пацієнтів (7 жінок та 1 чоловік, середній вік
склав 32 роки (від 22 до 39 років) середній бал оцінки функції
кульшового суглоба за Харрисом склав до операції тотального
ендопротезування кульшового суглоба 40 балів. У всіх хворих отримані
хороші та задовільні функціональні результати (середній бал за Харрисом
склав 80 (від 70 до 85) в строки від 24 до 48 місяців, середній строк
спостереження склав 36 місяців. У всіх випадках ми використовували
субтрохантерну остеотомію, іноді із сегментарним укороченням для
поліпшення зведення донизу стегна. Таким чином, проведення тотального
безцементного ендопротезування із використанням субтрохантерної
остеотомії у хворих з високим вивихом стегна, у тому числі після
проведення коригувальних остеотомій, дозволяє досягти хороших
функціональних результатів і рекомендувати його хворим старше 30 років
при проведенні медичної реабілітації.

При двобічному коксартрозі медична реабілітація не тільки складна, але
потребує послідовності проведення оперативних втручань. Накопичений
досвід свідчить, що найбільш раціональною тактикою лікування хворих в
таких випадках є проведення тотального ендопротезування кульшових
суглобів з інтервалом не більше 4-6 місяців. При збільшенні цих термінів
внаслідок перевантаження штучного кульшового суглоба може розвиватися
перевантаження оперованого суглоба, що може бути причиною нестабільності
компонентів ендопротеза і значного зносу пари тертя.

Таким чином, результати дисертаційного дослідження підтверджують
необхідність визначення тотального ендопротезування кульшового суглоба
раціональним методом оперативного лікування в рамках призначення хворим
індивідуальної програми реабілітації в показаних випадках. З урахуванням
вищенаведених результатів лікування хворих нами були розроблені типові
індивідуальні програми медичної реабілітації хворих на коксартроз
(табл.2).

Таблиця 2

Типові диференційовані програми медичної реабілітації хворих на
коксартроз

Тривалість

захворювання Стадія Тривалість лікування Клінічні ознаки Реабілітаційні
заходи

1 рік ІІ 2 курси на рік 4-6 тижнів Біль, гіпотрофія м’язів стегна.
Прогресування обмеження рухів, звуження суглобової щілини до 1 мм на рік

Максимальне розвантаження ушкодженої нижньої кінцівки строком на 4-6
тижнів – користування милицями, манжеткове витягнення, ЛФК за І
періодом, нестероїдні протизапальні препарати, фізіотерапія
(магнітотерапія, ампліпульс, фонофорез, лазеротерапія, електром’язова
стимуляція), внутрішньом’язове та внутрішньосуглобове введення
хондропротекторів (алфлутоп, гіалган), у випадку значного синовіту
внутрішньосуглобове введення глюкокортикоїдів пролонгованого типу дії,
при відсутності позитивної динаміки — лікування у випадку диспластичного
коксартрозу

2-5 років ІІ-ІІІ Від 2 до 6 місяців в залежності від типу оперативного
лікування Різкий больовий синдром, анталгічна кульгавість, прогресування
обмеження об’єму рухів в ураженому кульшовому суглобі Ідіопатичний,
післятравматичний коксартроз у віці від 30. Диспластичний коксартроз або
дефекти проксимального відділу стегна у віці до 30 років – переважно
реконструктивні операції на проксимальному відділі стегнової кістки
шляхом проведення коригувальних остеотомій, у віці старше 30 років –
тотальне ендопротезування кульшового суглоба. При двобічному ураженні
кульшових суглобів друге тотальне ендопротезування повинне проводитися у
строки від 4 до 6 місяців після першого оперативного лікування

Більше 5 років ІІІ До 6 місяців Хронічний суглобовий біль, ранкова
скутість у суглобі, попереково-крижовому відділі хребта, значні
згинально-привідні контрактури ушкодженого кульшового суглоба, хибні
установки стегна Тотальне ендопротезування кульшового суглоба.
Можливість проведення артродезу кульшового суглоба вирішується у кожному
конкретному випадку індивідуально, особливо при бажанні або згоді
пацієнта та наявності соціальних факторів (мешканець села, пов’язаний з
виконанням важкої фізичної праці, велика маса тіла, особливості психіки
та низький інтелектуальний рівень)

Аналіз отриманих результатів довів, що найбільшу ефективність щодо
ліквідації больового синдрому та відновлення функції нижньої кінцівки у
хворих на коксартроз ІІ-ІІІ ст дає операція тотального ендопротезування,
але її слід уникати або відкладати у пацієнтів молодого віку (до 30
років), у яких доцільно проводити або консервативне лікування, або
коригувальні остеотомії, що і знайшло своє відображення у типових
індивідуальних програмах реабілітації хворих на коксартроз.

Таким чином, запропонований диференційований підхід до медичної
реабілітації хворих на коксартроз з використанням сучасних методів
оперативного реконструктивно-відновного лікування дозволив отримати у
165 пацієнтів (91,7%) хороші та задовільні функціональні результати
лікування в строки від 1 до 5 років. При аналізі показників інвалідності
у дослідної групи хворих визначена позитивна динаміка. Після проведеного
оперативного втручання – коригувальна міжвертлюгова остеотомія у 11
хворих (35%) була знята група інвалідності, а 8 хворих (26%) переведені
з II на III групу інвалідності. Після проведення підвертлюгової
остеотомії стегнової кістки для поліпшення опороздатності нижньої
кінцівки у 3 пацієнтів (25%) знята група інвалідності. Після тотального
ендопротезування кульшового суглоба 20 хворих (25%) переведені з I та II
групи на III групу інвалідності. Все це дозволяє рекомендувати
розроблені типові диференційовані програми медичної реабілітації хворих
на коксартроз до широкого використання у клінічній практиці та
медико-соціальній експертизі.

ВИСНОВКИ

1. Коксартроз являє собою важливу медико-соціальну проблему і складає до
5% серед ортопедичної патології, а первинна інвалідність внаслідок
коксартрозу становить 10,7% в структурі первинної інвалідності внаслідок
травм і захворювань кістково-м’язової системи та сполучної тканини. При
цьому інваліди I групи складають 8%, II групи – 32%, а III – 60%.
Показники інвалідності внаслідок коксартрозу не мають тенденції до
зниження. В практиці МСЕ недостатньо використовуються критерії
реабілітаційного потенціалу хворих на коксартроз з метою своєчасного та
адекватного проведення заходів медичної реабілітації.

2. Розроблено та обґрунтовано критерії реабілітаційного потенціалу та
вдосконалено медико-експертну оцінку анатомо-функціональних порушень у
хворих на коксартроз, що дозволило об’єктивізувати винесення експертних
рішень та визначити основні заходи зі зниження показників інвалідності
цієї категорії хворих.

3. Розроблено та обґрунтовано типові диференційовані програми медичної
реабілітації хворих на коксартроз в залежності від причинних факторів,
характеру анатомічних змін та функціональних порушень у кульшовому
суглобі і нижньої кінцівки в цілому, стадії захворювання, що дозволило
обґрунтовано визначити оптимальний комплекс заходів індивідуальних
програм реабілітації.

4. Розроблено показання, новий спосіб та технології
реконструктивно-відновних хірургічних втручань в залежності від
характеру патологічних змін в кульшовому суглобі, що дозволило покращити
функціональні результати лікування та реабілітації хворих на коксартроз.

5. Використання нового способу оперативного лікування хворих при
уродженому вивиху стегнової кістки з використанням апарата зовнішньої
фіксації спице-стержневого типу, який включає стержні оригінальної
конструкції, дозволило досягти поліпшення функції ушкодженої кінцівки,
компенсувати укорочення та поліпшити її опороздатність.

6. Результати реконструктивно-відновного хірургічного лікування хворих
на коксартроз довели, що застосування диференційованого підходу до
медичної реабілітації хворих на коксартроз з використанням сучасних
способів реконструктивних втручань дозволило отримати позитивні
функціональні результати у 91,7% хворих та покращити динаміку
медико-соціальних показників медичної реабілітації.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇОшибка! Источник ссылки
не найден.

1. Визначення обмежень життєдіяльності та медична реабілітація хворих на
коксартроз: Методичні рекомендації / Іпатов А.В., Сергієні О.В.,
Лоскутов О.Є., Бойко І.В., Дорогань С.Д., Ліфаренко Є.Л., Макаров В.Б.,
Зеленін О.А. – Дніпропетровськ, 2004. – 33 с.

Особистий внесок автора полягає в розробці нової системи оцінки порушень
статико-динамічної функції хворих на коксартроз, в тому числі після
ендопротезування кульшового суглоба, розробці диференційованих типових
індивідуальних програм реабілітації хворих на коксартроз.

2. Стандарт організації, структури та функціонування спеціалізованих
травматологічних медико-соціальних експертних комісій: Учбово-методичні
рекомендації / А.В.Іпатов, О.В.Сергієні, Т.Г.Войтчак, В.В.Коваленко,
Л.Ю.Науменко, С.Д.Дорогань, І.В.Бойко, Є.Л.Ліфаренко – Дніпропетровськ:
Пороги, 2004. – 43 с.

Особистий внесок автора полягає в розробці критеріїв реабілітаційного
потенціалу та реабілітаційного прогнозу.

3. Ліфаренко Є.Л., Лоскутов О.Є., Бойко І.В. Удосконалення методики
коригувальної остеотомії проксимального відділу стегнової кістки для
поліпшення опороздатності нижньої кінцівки // Травма. – 2004. – Том 5,
№4. – С.391-400.

Особистий внесок автора полягає в розробці удосконаленої методики
коригувальної остеотомії проксимального відділу стегнової кістки для
поліпшення опороздатності нижньої кінцівки.

4. Бойко І.В., Дорогань С.Д., Бойко О.М., Ліфаренко Є.Л. Ефективність
медичної, соціально-побутової та професійної реабілітації інвалідів,
хворих на коксартроз // Вісник ортопедії, травматології та
протезування. – №1 (40). – 2004. – С.81-84.

Особистий внесок автора полягає в проведенні аналізу динаміки
інвалідності внаслідок коксартрозу, виявленні основних напрямків
профілактики та зниження інвалідності.

5. Лоскутов О.Є., Ліфаренко Є.Л.. Удосконалення медико-соціальної
експертизи хворих на коксартроз після ендопротезування кульшового
суглоба // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2004. – №2
(41). – С.53-58.

Особистий внесок автора полягає в удосконаленні тактики
лікарів-реабілітологів при проведенні медико-соціальної експертизи та
складанні індивідуальної програми реабілітації хворих на коксартроз,
яким була проведена операція ендопротезування кульшового суглоба.

6. Ліфаренко Є.Л., Сергієні О.В., Лоскутов О.Є., Дорогань С.Д.
Медико-соціальна характеристика інвалідності внаслідок коксартрозу в
Україні за 2001 рік // Медичні перспективи. – 2004. – Том IХ, №3. –
C.136-140.

Особистий внесок автора полягає в проведенні аналізу медико-соціальної
характеристики інвалідності внаслідок коксартрозу в Україні за 2001 рік.

7. Патент №39470 А України МКИ А 61 В 17/58.Фіксатор для переважного
використання у черезкістковому остеосинтезі / І.В. Бойко, С.Д.Дорогань,
В.Б.Макаров, Є.Л.Ліфаренко. — № 2000085012; Заявл. 27.08.2000; Опубл.
15.06.2001; Бюл. №5.

Особистий внесок автора полягає в проведенні патентно-інформаційного
пошуку, розробці фіксатора, клінічній апробації.

8. Патент №56531А України МКІ А 61 В 17/56. Спосіб оперативного
поліпшення опороздатності нижньої кінцівки при уродженому вивиху стегна
/ І.В.Бойко, С.Д.Дорогань, Є.Л.Ліфаренко, В.Б.Макаров. — №2002075809;
Заявл. 15.07.2002; Опубл. 15.05.2003; Бюл.№5.

Особистий внесок автора полягає в проведенні патентно-інформаційного
пошуку, клінічній апробації.

9. Дорогань С.Д., Бойко И.В., Лифаренко Е.Л. Оперативное улучшение
опороспособности в тазобедренном суставе // Материалы V конгресса
Российского артроскопического общества. – СПб., 2003.

Особистий внесок автора полягає в удосконаленні методики поліпшення
опороздатності в кульшовому суглобі.

10. Дорогань С.Д., Бойко І.В., Ліфаренко Є.Л. Можливості оперативного
покращення опороздібності в кульшовому суглобі // Міжвідомчий збірник
наукових праць “Медико-соціальна експертиза та реабілітація інвалідів”.
– Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – С. 258-261.

Особистий внесок автора полягає в проведенні оцінки ефективності
оперативного лікування нестабільності кульшового суглоба.

11. Лоскутов О.Є., Сергієні О.В., Ліфаренко Є.Л., Макаров В.Б.
Медико-соціальні аспекти ендопротезування кульшового суглоба у хворих на
коксартроз // Матеріали наук.-практ. конф. “Сучасні аспекти
медико-соціальної експертизи, реабілітації хворих та післядипломної
підготовки лікарів”. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 51-53.

Особистий внесок автора полягає в удосконаленні критеріїв
реабілітаційного потенціалу хворих на коксартроз.

12. Лоскутов О.Є., Ліфаренко Є.Л., Дорогань С.Д., Макаров В.Б.
Удосконалення системи оцінки медико-соціальної експертизи хворих на
коксартроз // Матеріали наук.-практ. конф. “Сучасні аспекти
медико-соціальної експертизи, реабілітації хворих та післядипломної
підготовки лікарів”. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 69-71.

Особистий внесок автора полягає в розробці удосконаленої бальної
системи оцінки тяжкості коксартрозу з винесенням експертного рішення
стосовно обмеження життєдіяльності.

13. Бойко І.В., Ліфаренко Є.Л. Медична реабілітація хворих з
порушенням опороздатності нижньої кінцівки // Матеріали Всеукраїнської
науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю Українського
державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів МОЗ
України “Актуальні питання медико-соціальної експертизи та реабілітації
інвалідів”.– Вінниця, 2004. – С.56-60.

Особистий внесок автора полягає в розробці показань до проведення
оперативного поліпшення опороздатності нижньої кінцівки.

14. Бойко І.В., Дорогань С.Д., Ліфаренко Є.Л. Стандартизація критеріїв
оцінки обмеження життєдіяльності хворих на коксартроз // Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 30-річчю
Українського державного науково-дослідного інституту реабілітації
інвалідів МОЗ України “Актуальні питання медико-соціальної експертизи та
реабілітації інвалідів”. – Вінниця, 2004. – С.155-161.

Особистий внесок автора полягає в удосконаленні критеріїв обмеження
життєдіяльності хворих на коксартроз.

АНОТАЦІЯ

Ліфаренко Є.Л. Медико-соціальна експертиза та медична реабілітація
хворих на коксартроз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за
спеціальністю 14.01.21. – травматологія та ортопедія. Інститут патології
хребта та суглобів імені професора М.І.Ситенка АМН України, Харків,
2005.

Якість надання медико-експертної допомоги та ефективність проведення
заходів індивідуальної медичної реабілітації хворим на коксартроз
вивчалися за даними 180 карт-анкет хворих на коксартроз, що пройшли
обстеження та реабілітацію в клініці Українського державного
науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ
України за період 2000-2003 рр., і матеріалами 700 карт-анкет хворих, що
перебували на лікуванні у відділенні ендопротезування Обласної клінічної
лікарні ім.І.І.Мечнікова м. Дніпропетровська за період 1995-2000 рр.
Розроблена нова система медико-соціальної оцінки анатомо-функціональних
порушень у хворих на коксартроз. Наведені роль і місце коригувальних
остеотомій проксимального відділу стегна. Розроблений комплексний
медико-експертний підхід до хворих на коксартроз, що перенесли операцію
тотального ендопротезування кульшового суглоба. Розроблений спосіб
відновлення опороздатності нижньої кінцівки при уроджених вивихах
стегна, що дозволяє при використанні розроблених самонарізних стержнів
при мінімальній оперативній травмі відновити функцію ураженої нижньої
кінцівки у молодих пацієнтів.

Запропоновані типові диференційовані програми медичної реабілітації
хворих на коксартроз дозволяють отримати у більшості пацієнтів (91,7%)
хороші та задовільні функціональні результати лікування.

Ключові слова: медико-соціальна експертиза, медична реабілітація,
коксартроз, коригувальні остеотомії в проксимальному відділі стегна,
черезкістковий остеосинтез, тотальне ендопротезування кульшового
суглоба.

АННОТАЦИЯ

Лифаренко Е.Л. Медико-социальная экспертиза и медицинская реабилитация
больных коксартрозом. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по
специальности 14.01.21. – травматология и ортопедия. Институт патологии
позвоночника и суставов имени профессора М.И.Ситенко АМН Украины,
Харьков, 2005.

Качество предоставления медико-экспертной помощи и эффективность
проведения мероприятий индивидуальной медицинской реабилитации больным
коксартрозом изучали по данным 180 карт-анкет больных коксартрозом,
проходивших обследование и реабилитацию в клинике Украинского
государственного научно-исследовательского института медико-социальных
проблем инвалидности за период 2000-2003 гг., и по материалам 700
карт-анкет больных, находившихся на лечении в отделении
эндопротезирования Областной клинической больницы им. И.И.Мечникова г.
Днепропетровска за период 1995-2000 гг. Проанализированы материалы
данных областных и межрайонных травматологических МСЭК Украины за 2001
год, которые собирали в соответствии со специально разработанной
программой.

Для оценки функции нижних конечностей до и после проведения мероприятий
медицинской реабилитации больным коксартрозом использовали систему
Харриса. Всем больным проводили стандартное рентгенологическое
исследование, а в сложных случаях — компьютерную томографию,
магнитно-резонансную томографию, а также денситометрическое исследование
с помощью установки “Lunar” DPX-MD для диагностики степени остеопении и
остеопороза в проксимальном отделе бедренной кости и тазовой кости.

Анализ данных областных и межрайонных травматологических МСЭК Украины за
2001 год показал, что в 2001 году в Украине впервые были признаны
инвалидами вследствие коксартроза 1336 больных, что составило 10,7% от
общего числа впервые признанных инвалидами вследствие травм и
заболеваний опорно-двигательной системы. При определении возрастных
характеристик выявлено, что основная часть больных признается инвалидами
в 40-60 лет. Существует значительная доля лиц, которые стали инвалидами
вследствие вторичного коксартроза (53,1%), что подчеркивает важность
разработки дифференцированных мероприятий реабилитации больных с
повреждениями в проксимальном отделе бедра. Преобладающее количество
больных в 2001 году впервые были признаны инвалидами ІІІ группы от
общего заболевания, и в сравнении с данными литературы такое
распределение не имеет тенденции к снижению. Обращает внимание и еще
один показатель – удельный вес накопленной инвалидности не уменьшился, а
увеличился в сравнении с прошлыми годами и составил в 2001 году 43%.
Одной из медико-социальных причин возникновения значительных уровней
инвалидности вследствие травм в 2001 г. являются недостаточная частота и
эффективность случаев продолжения листков временной нетрудоспособности
после 4 месяцев для дальнейшего проведения реабилитации больных
коксартрозом. Это связано с недостаточным направлением и проведением
оперативных мероприятий в показанных случаях, что привело бы к улучшению
биомеханических условий функционирования тазобедренного сустава или к
достаточному восстановлению функции сустава за счет тотального
эндопротезирования.

Разработана новая медико-социальная система оценки
анатомо-функциональных нарушений у больных коксартрозом, которая
обобщает основные анатомо-функциональные нарушения в тазобедренном
суставе и функции нижней конечности в целом, позволяя более объективно
определиться с качеством проведенного лечения. Указаны роль и место
корригирующих остеотомий в проксимальном отделе бедренной кости с учетом
последующей операции тотального эндопротезирования тазобедренного
сустава. Разработан комплексный медико-экспертный подход при
освидетельствовании больных коксартрозом, перенесших операцию
тотального эндопротезирования тазобедренного сустава с учетом этапности
лечения, что позволяет объективно определиться с вынесением
медико-экспертного решения и медико-социального прогноза. Разработан
способ восстановления опороспособности нижней конечности при врожденных
вывихах или дефектах в проксимальном отделе бедра с использованием
разработанных самонарезных стрежней, позволяющий при минимальной
операционной травме восстановить функцию пораженной нижней конечности у
молодых пациентов.

Предложенные типовые дифференциальные программы медицинской реабилитации
больных коксартрозом, дифференцированная тактика при разных формах
деструктивно-дистрофичного поражения тазобедренного сустава позволяют
получить у большинства пациентов (91,7%) хорошие и удовлетворительные
функциональные результаты лечения.

Ключевые слова: медико-социальная экспертиза, медицинская реабилитация,
коксартроз, корригирующие остеотомии в проксимальном отделе бедра,
чрескостный остеосинтез, тотальное эндопротезирование тазобедренного
сустава.

SUMMARY

Lifarenko E.L. Medical and social expert practice and medical
rehabilitation of the patients with hip osteoarthritis. — Manuscript.

The thesis for the scientific degree of the candidate of Medical
Sciences in the speciality 14.01.21 – Traumatology and Orthopedics. –
Sitenko Institute of Spine and Joint Pathology Ukrainian Academy of
Medical Scienses, Kharkiv, 2005.

The quality of medical and expert help as well as efficiency of
individual medical rehabilitation of patients with hip osteoarthritis
has been studied. The investigation has been carried out on the data of
180 questionnaires of the patients who were observed and rehabilitated
in the clinic of the Ukrainian state research institute of medical and
social problem of inability in 2000-2003 and on materials of 700
questionaries of the patients who are currently undergoing treatment in
the arthroplasty department of Regional clinical hospital named by
I.Mechnicov, Dnipropetrovsk, in the period of 1995-2000. Basing on the
analysis of medical and expert documentation approach to revealing of
disability causes in Ukraine was developed. That allowed to determine
main directions of reduction of disability parameters in the patients
with this pathology.A new assessment system of infringements in anatomic
and functional infringements for patients with hip osteoarthritis has
been developed. The role and place of the proximal femur osteotomies are
given. A complex medical and expert approach to the arthritic patients
after total hip arthroplasty has been developed.

A method of low extremity support restoration for congenital hip
dislocations and proximal femur defects has been developed. The method,
which uses the author’s rods, allows restoring low extremities function
in young patients with minimal surgical trauma. The offered typical
individual rehabilitational programs enable good and satisfactory
function for the majority of them (91,7 %).

Key words: medical and social examination, medical rehabilitation, hip
osteoarthritis, proximal femur corrective osteotomy, external
osteosynthesis, total hip arthroplasty.

PAGE \* Arabic 1

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *