Лікування і профілактика раннього сифілісу з урахуванням клінічних, епідеміологічних і морфо-патогенетичних особливостей захворювання (автореферат)

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ ТА ВЕНЕРОЛОГІЇ

Каменєв Володимир Іванович

УДК 616.97:616.972:616-08:615.33

Лікування і профілактика раннього сифілісу з урахуванням клінічних,
епідеміологічних і морфо-патогенетичних особливостей захворювання

14.01.20 – шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті дерматології та венерології АМН України.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Мавров Геннадій Іванович,

Інститут дерматології та венерології АМН України, завідуючий відділом
венерології.

доктор медичних наук

Волкославська Валентина Миколаївна,

Інститут дерматології та венерології АМН України, завідуюча відділом
проблем епідеміології та аналітично-організаційної роботи в
дерматовенерології

кандидат медичних наук, доцент

Савоськіна Вікторія Олександрівна

Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, доцент
кафедри дерматовенерології

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ
України, кафедра шкірних та венеричних хвороб, м. Дніпропетровськ.

Захист відбудеться “19” травня 2004 р. о 12.00 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради Д 64.603.01 при Інституті дерматології та
венерології АМН України за адресою: 61057, м. Харків, вул.
Чернишевського, 7/9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту дерматології та
венерології АМН України (61057, м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9).

Автореферат розісланий “15” квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник Бондаренко Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сифіліс – досить розповсюджена інфекція в багатьох
країнах світу. За даними ВООЗ, у світі щорічно інфікується близько 15
мільйонів осіб. Боротьба із сифілісом на сучасному етапі є актуальною
проблемою міністерства охорони здоров’я України. Епідемічна ситуація в
Україні залишається несприятливою – після стрімкого зростання на початку
90-х років відбувся деякий спад – 64 на 100000 населення за 2002 рік
(Прес-реліз ВООЗ, 1995; Buve A. і співавт., 1993; Golden M. R. і
співавт., 2003; Singh, A. E., Romanowski, B., 1999; The Hidden Epidemic,
1997; Wasserheit J.N., Aral S.O., 1996). Характерно, що динаміка
поширення сифілісу в різних регіонах України може сильно відрізнятися.
Існують дані, що в межах одного регіону на епідемічний процес також
діють різні фактори (Gunn R.A. і співавт., 1999; Wolfe, M. I. і
співавт., 2000). Незважаючи на численні дослідження з епідеміології,
клініки і патогенезу сифілісу, залишаються нез’ясованими багато аспектів
цього захворювання. Продовжується поява нових факторів, що впливають на
захворюваність. Це економічні і соціальні перетворення суспільства, нові
стереотипи статевої поведінки, міграційні процеси. Необхідно вивчати,
аналізувати і враховувати ці фактори в боротьбі із сифілісом (Калюжна
Л.Д., Піщіков В.А., 1998; Мавров Г.І., Чінов Г.П., 1999; Мавров І.І.,
2002; Назим В.Г., 1996; Karapetyan A.F. і співавт., 2002). Тому,
актуальним є вивчення клінічних і епідеміологічних особливостей сифілісу
на сучасному етапі, пошук нових форм профілактичної роботи. Важливо з
практичної точки зору визначити основні напрямки боротьби із сифілісом,
удосконалити систему медико-санітарної допомоги хворим (Васильев В.Н.,
Лузан Н.В., 2003; Мавров І.І., 2002). Епідемічна характеристика сифілісу
швидко змінюється. Причини цих змін носять складний характер, де
порушені як чисто медичні, так і соціальні, демографічні, економічні
чинники. Поряд із соціальними факторами, на динаміку захворюваності і
формування епідемічних вогнищ сифілісу впливають біологічні особливості
збудників і те, як вони взаємодіють з організмом людини. З обліком цього
повинний будуватися новий підхід при саніруванні вогнищ сифілісу. Тому
необхідні дослідження, спрямовані на множинний аналіз цих чинників для
правильної організації боротьби сифілісом в сучасних умовах (Лобанов
Г.Ф., 2001; Мавров Г.І., 1999; Мавров І.І., 2002; Buckley H.B., 1992;
Henquet C.J., de Vries R.R., 1994).

Сьогодні основні методи лікування сифілісу в амбулаторних умовах
базуються на використанні дюрантних препаратів пеніциліну — (біцилін-1,
-3, -5, ретарпен, екстенцилін). ВООЗ рекомендує бензатинбензилпеніцилін
як основний противосифілітичний засіб (Вадер ван Воорст Р.С., 2001).
Накопичено досвід лікування тисяч хворих. Виявилися як достоїнства, так
і недоліки дюрантних пеніцилінів. Очевидно, що їх не можна
використовувати при усіх формах раннього сифілісу. Назріла необхідність
розробки і впровадження в клінічну практику нових, більш ефективних
методів лікування хворих на сифіліс з урахуванням останніх досягнень
науки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є
фрагментом планових науково-дослідних тем Інституту дерматології і
венерології АМН України: ОК 08.00 “Вивчення клініко-епідеміологічних
особливостей сифілісу, сечостатевого хламідіозу і мікоплазмозу у хворих
з порушеннями репродуктивної функції” (№ державної реєстрації
0100V001040); Ф 08.00 “Вивчення клінічних, етіопатогенетичних аспектів
сифілісу в сучасних умовах і удосконалення методів його лікування” (№
державної реєстрації 0103V001666). Дисертант вивчав клінічні й
епідеміологічні особливості сифілісу на сучасному етапі, закономірності
його поширення в міській і сільській місцевості, розробляв і проводив
клінічну апробацію нового методу лікування хворих на ранній сифіліс.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи – розробити ефективний метод
лікування хворих на сифіліс і удосконалити систему
лікувально-профілактичних заходів для боротьби з сифілісом на підставі
дослідження епідеміологічних, клінічних і морфофункціональних
особливостей захворювання на сучасному етапі.

Для досягнення наміченої мети були поставлені такі задачі:

З’ясувати закономірності поширення сифілісу в Полтавському регіоні в
цілому й зокрема в міській і сільській місцевості.

Вивчити особливості формування контингентів хворих на сифіліс – стать,
вік, соціальну приналежність, шляхи активного виявлення та їх
ефективність.

Вивчити клінічні особливості раннього сифілісу, зокрема, патоморфоз
первинного і вторинного сифілісу за останні 10 років.

Встановити морфологічні особливості взаємодії збудника сифілісу з
тканинами організму хворого на ультраструктурному рівні.

Розробити метод лікування хворих на ранній сифіліс
бензатинбензилпеніциліном у комбінації з доксицикліном і оцінити його
ефективність на підставі клінічних і серологічних критеріїв.

Запропонувати комплекс лікувально-профілактичних заходів боротьби з
сифілісом з урахуванням сучасних особливостей захворювання і факторів,
що впливають на захворюваність.

Об’єкт дослідження: дані статистичних звітів, дані епідеміологічного
аналізу, хворі з первинним і вторинним сифілісом, біологічні рідини
(кров), біопсій ний матеріал шкіри і слизових оболонок.

Предмет дослідження: епідеміологічні особливості сифілітичної інфекції в
Полтавському регіоні; патогенез сифілісу на ультраструктурному рівні;
результати лікування хворих з раннім активним сифілісом за розробленими
методиками.

Методи дослідження: епідеміологічний аналіз у вогнищах інфекції;
клінічні методи обстеження хворих; серологічні методи — дослідження
сироватки крові на наявність антитіл до збудника сифілісу за допомогою
зв’язування комплементу; електронно-мікроскопічне дослідження біопсій зі
шкіри і слизових оболонок хворих; статистичні методи (кореляційний і
регресивний аналіз).

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлено закономірності
поширення сифілісу на регіональному рівні, виявлено особливості
епідемічного процесу і характер формування контингентів хворих на
сифіліс в міській і сільській місцевості. Визначено ефективність
способів активного виявлення інфікованих сифілісом, запропоновані методи
удосконалення профілактичних заходів. Встановлено характер клінічних
проявів сучасного раннього сифілісу і тенденції його патоморфозу. На
ультраструктурному рівні показано характер уражень в сполучній тканині,
змін в судинах мікроциркуляторного русла, а також встановлено
особливості взаємодії збудника сифілісу з тканинами хворого. З
урахуванням отриманих даних був розроблений і впроваджений оригінальний
ефективний метод лікування хворих з первинним і вторинним сифілісом, що
полягає в поєднаному застосуванні бензатинбензилпеніциліну і
доксицикліну.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано новий метод
лікування хворих на ранній сифіліс. Апробовано комплекс
лікувально-профілактичних заходів для боротьби з сифілісом з урахуванням
особливостей сифілітичної інфекції в міських і сільських районах.
Впроваджено систему лікувально-профілактичних заходів для боротьби із
сифілісом на рівні регіону шляхом координації зусиль органів охорони
здоров’я, правоохоронних органів, закладів системи освіти, засобів
масової інформації, інших зацікавлених установ і відомств у виді
спеціальних програм. Створено координаційні ради при місцевих органах
державної влади для контролю виконання програм боротьби з
захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Розроблені методи
лікування і профілактики сифілісу впроваджені в роботу Полтавського,
Тернопільського, Рівненського, Хмельницького і Дніпропетровського
обласних і Донецького міського шкірно-венерологічних диспансерів.
Впровадження результатів даного дослідження дозволило ефективніше
лікувати і попереджати сифілітичну інфекцію.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно проведено аналіз
літературних даних, розроблено план досліджень, підібрані апробовані
методи досліджень. Автор брав безпосередню участь у всіх клінічних і
лабораторних дослідженнях, опрацьовуванні отриманих результатів. Наукові
положення і висновки зроблені виключно автором.

Апробація результатів дисертації. Основні дані роботи повідомлені на
науково-практичних конференціях, що занесені до реєстру МОЗ і АМН
України: “Актуальні проблеми діагностики, лікування і профілактики
сифілісу у вагітних і дітей” (Луганськ, 1999); “Актуальні питання
дерматовенерології і косметології” (Миколаїв, 2003); “Сучасні аспекти
етіопатогенезу, діагностики, клініки і лікування в дерматовенерології і
косметології” (Донецьк, 2003); “Сучасні проблеми дерматовенерології і
косметології” (Полтава, 2003); “Актуальні питання дерматовенерології і
косметології” (Одеса, 2003); “Актуальні питання дерматовенерології та
гінекології” (Тернопіль, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 друкованих праць, 6
статей у наукових журналах (1 – у моноавторстві), визнаних ВАК України в
якості фахових, 3 тези наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду
літератури (розділ 1, підрозділи 1.1–1.3); описання методів власних
досліджень і характеристики хворих (розділ 2, підрозділи 2.1–2.5); опису
результатів власних досліджень (розділ 3, підрозділи 3.1–3.4):
обговорення отриманих результатів (розділ 4), висновків, практичних
рекомендацій, списку використаної літератури. Наводяться повні
бібліографічні дані на 176 джерела – 114 українською і російською мовами
і 62 – англійською та іншими європейськими мовами. Рукопис дисертації,
викладений на 129 сторінках машинописного тексту, містить 18 рисунків і
12 таблиць (з них 19 займають об’єм 15 цілих сторінок), 4 математичні
формули.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Були проаналізовані амбулаторні карти та
історії хвороби 16226 хворих на сифіліс, зареєстрованих у Полтавській
області в 1990–2001 роках. Вивчення епідеміологічних особливостей
сифілісу, факторів ризику його поширення проводилося шляхом
епідеміологічного аналізу. При цьому вивчалися і порівнювалися рівень і
динаміка захворюваності в Полтавській області в цілому й в окремих
містах і сільських районах. Епідеміологічний аналіз включав оцінку рівня
і динаміки захворюваності, а також виявлення основних факторів, що
впливають на ці показники. Для опису динаміки захворюваності було
застосовано поліноміальне згладжування (ступінь 2). Цей метод дозволяє
охарактеризувати зміни захворюваності за допомогою рівняння другого
ступеня поліноміальної функції “захворюваність-час”. При проведенні
епіданалізу застосовувалося опитування, анкетування пацієнтів і
медперсоналу, лабораторні обстеження, вивчення поточної й архівної
документації. Проведено порівняльний аналіз вікової і статевої
структури, місця проживання (місто-село), форми захворювання, соціальної
приналежності, шляхів виявлення, приналежності до декретованих професій.
Вивчення клінічних особливостей і патоморфозу сифілісу у хворих за даний
визначений період було проведено шляхом аналізу архівних історій хвороб
й амбулаторних карт. Були проаналізовані усі хворі на активний ранній
сифіліс, що виявлені в Полтавській області в 1990 році (27 хворих), у
1997 році (1775 хворих) і в 2001 році (1168 хворих). Аналізувалися
тривалість інкубаційного періоду і частота характерних проявів раннього
сифілісу у хворих у первинному і у вторинному періоді. Проведено
електронно-мікроскопічне дослідження шкіри і слизових оболонок у 6
хворих з вторинним сифілісом (чоловіків – 4, жінок – 2). Обстежено 12
біоптатів (4 – папул на долонях, 3 – папул на геніталіях і 5 – папул на
тулубі). За розробленою методикою було проліковано і піддано
спостереженню всього 537 хворих на активний ранній сифіліс (термін
зараження до 1 року), що склали три досліджувані групи (основну,
контрольну і групу порівняння). Основна група (293 хворих) одержувала
лікування бензатинбензилпеніциліном (ретарпен, екстенцилін) одночасно з
доксицикліном (доксибене, докси-М, юнідокс-солютаб, вібраміцин).
Контрольна група (78 хворих) одержувала тільки бензатинбензилпеніцилін.
І група порівняння (166 хворих) одержувала натрієву сіль
бензилпеніциліну. Курсові дози визначалися формою сифілісу (таблиця 1).

Таблиця 1

Методи лікування в досліджуваних групах

Групи Форма сифілісу

Первинний Вторинний свіжий Вторинний

рецидивний

Основна група Бензатинбензилпе-ніцилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово 1
раз на тиждень 2 ін’єкції, одночасно доксициклін внутрішньо 0,1 г 2 рази
на день 10 днів Бензатинбензилпе-ніцилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово
1 раз на тиждень 3 ін’єкції, одночасно доксициклін per os 0,1 г 2 рази
на день 15 днів Бензатинбензилпені-цилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово
1 раз на тиждень 4 ін’єкції, одночасно доксициклін per os

0,1 г 2 рази на день 20 днів

Контрольна група Бензатинбензилпені-цилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово
1 раз на тиждень 2 ін*єкції Бензатинбензилпені-цилін 2 400 000 ОД
внутрішньом’язово 1 раз на тиждень 3 ін’єкції Бензатинбензилпені-цилін
2 400 000 ОД внутрішньом’язово 1 раз на тиждень 4 ін’єкції

Група порівняння Натрієва сіль бензилпеніциліну 500 000 ОД
внутріш-ньом’язово кожні 3 години 2 тижня Натрієва сіль бензилпеніциліну
500 000 ОД внутріш-ньом’язово кожні 3 години 3 тижня Натрієва сіль
бензилпеніциліну 500 000 ОД внутріш-ньом’язово кожні 3 години 4 тижня

Для клінічного і серологічного контролю результатів лікування
використовували динаміку зникнення сифілідів і швидкість негативації
стандартного комплексу серологічних реакцій (КСР). Для порівняння
динаміки зникнення клінічних проявів і швидкості негативації КСР був
застосований дисперсійний аналіз (F-тест) і регресивний аналіз. Рівень
надійності був прийнятий 95%. Для кількісного аналізу динаміки
негативації серологічних реакцій оцінювали функцію “Нахил лінії лінійної
регресії” (Лапач С.Н. і співавт., 2000).

Результати роботи та їх обговорення. У Полтавській області, як і в
Україні, на початку дев’яностих років відбувалося різке зростання
захворюваності на сифіліс. Відмінністю від ситуації в цілому по країні є
те, що пік захворюваності настав на два роки пізніше, і темпи зниження
захворюваності менші, ніж у цілому в Україні. Для порівняльного аналізу
були обрані такі регіони: Полтава (обласний центр), Кременчук – велике
індустріальне місто, Комсомольск – промислове місто невеликих розмірів,
а також сільськогосподарські райони Полтавської області –
Великобагачанський і Зіньківський. Крім того, докладно вивчено динаміку
захворюваності в Лубенському і Пірятінському районах – зонах “змішаного
типу”, де поряд із сільською місцевістю мається великий районний центр
міського типу, через який проходять залізні й автомобільні дороги
(таблиці 2, 3).

Захворюваність в області складається з захворюваності в міських і
сільських районах. При цьому особливості і розходження між різними
зонами нівелюються. Динаміка захворюваності в трьох містах Полтавської
області має свої особливості. Для Полтави характерні два сплески.
Перший, менш значний підйом збігся з даними в цілому по Україні. Потім
був другий пік, що для Полтави був більш виражений, а для Комсомольська
– менш виражений. У Кременчуці мав місце виражений пік захворюваності,
що досяг 300 на 100000 у 1997 з наступним швидким падінням (рис. 1).
Захворюваність у сільській місцевості набагато нижча, ніж у містах і в
цілому по області. Маються періоди підйому і спаду. Характер кривої, що
відбиває динаміку захворюваності в сільських районах, нагадує синусоїду
з періодом коливань 2–4 роки (рис. 2). У районах “змішаного типу”, де
поряд із сільською місцевістю мається великий районний центр міського
типу, характерні більш високі цифри захворюваності і більш значні її
коливання. Виявлені закономірності відрізняються від більшості
літературних даних, згідно з якими період коливань захворюваності на
сифіліс становить 7–14 років (Міліч М.В. 1987; Панова Н.Ю., Циганкова
Є.П., 2001; Смірнова Т.С. і співавт., 2003; Сирнєва Т.А., 2001; Тунда
А.В., 1996).

Рис. 1. Захворюваність на сифіліс у трьох містах Полтавської області

в 1990–2002 рр.

Для кількісного опису динаміки захворюваності було застосовано
поліноміальне згладжування (рис. 3). Коефіцієнт kx2 характеризує
швидкість росту в періоди підйому захворюваності і падіння в періоди
спаду епідемії. Для міст Полтавської області характерний більш високий
підйом захворюваності і більш швидкий спад. Для сільської місцевості,
при наявності більш різких короткострокових коливань, у цілому
характерний більш повільний підйом і більш повільний спад. Крім того, у
сільській місцевості відчутно впливають місцеві фактори, що визначають
2–3-річні флуктуації захворюваності, що може бути пов’язано з міграцією
населення, сезонними роботами, періодичними поїздками людей, які
працюють чи вчаться у місті.

У першій половині 1990-х років співвідношення захворюваності на сифіліс
між сільськими і міськими жителями падало в результаті стрімкого
наростання епідемії переважно в містах. У період стабілізації і спаду
пропорція села в загальній реєстрації сифілісу істотно зросла. В останні
роки сифіліс на селі зменшується значно повільніше, ніж у місті. У 1996
році, під час піка захворюваності на сифіліс у Полтавській області,
частка сільських жителів склала 26,3 %, у 2001 році – 31,9 %. Ця
відмінність достовірна з високою імовірністю (t = 3,8; p = 0,0001).

При аналізі вікового і статевого складу хворих на сифіліс, що виявлені у
Полтавській області, частина неповнолітніх зросла за останнє
десятиліття. Серед підлітків і молодих людей спостерігається значна
перевага осіб жіночої статі. Так у 1995 році співвідношення хворих на
сифіліс жінок і чоловіків віком 15–19 років було 4,2. У 2001 році вона
склала 2,9. Серед людей більш зрілого і похилого віку, хворих на ранній
сифіліс, спостерігається значна перевага осіб чоловічої статі. Так у
1998 році співвідношення хворих на сифіліс чоловіків і жінок віком 40
років і більше було 1,8. У 2001 році воно склало 1,9. Найбільш значне
розходження в кількості виявлених хворих між чоловіками та жінками
спостерігалося в період максимального росту захворюваності.

Серологічне обстеження соматичних хворих залишається найбільш
результативним способом активного виявлення сифілісу. В останні роки, у
зв’язку зі збільшенням частки прихованих форм сифілісу, значення
обстеження соматичних хворих зросло. Важливим є обстеження представників
декретованих професій. У період стрімкого зростання захворюваності,
значення цього методу зменшилося. Значення обстеження вагітних в останні
роки зростало – доля вагітних серед хворих на сифіліс збільшилася за 11
років у 7,25 раза (рис. 4).

За останні 10 років був виявлений патоморфоз сифілісу. Зміни відбулися в
характері клінічних проявів первинного і вторинного сифілісу. Частка
типових шанкерів – як ерозивних, так і виразкових вірогідно зменшилася,
а частка атипових шанкерів збільшилася. Визначається зменшення частоти
розеольозних висипань. Папули на долонях і підошвах і в порожнині рота
стали зустрічатися частіше. В останні роки спостерігалося деяке зниження
алопеції (таблиця 4).

При лікуванні бензатинбензилпеніциліном у сполученні з доксицикліном,
активні прояви сифілісу зникали швидше, ніж при лікуванні тільки
бензатинбензилпеніциліном: ерозивний шанкер – на 2,6 дня; виразковий
шанкер – на 3,1 дня; розеола – на 1,5 дня; широкі кондиломи – на 3,2
дня; папули в порожнині рота – на 1,6 дня. Значиме прискорення зникнення
в основній підгрупі встановлено для регіонарного склераденіту – на 3,8
доби; широких кондилом – на 3,2 доби і сифілітичної ангіни – на 4,1 доби
(таблиця 5).

Таблиця 2

Кількість випадків сифілісу, що зареєстровані у Полтавській області в
1990–2001 роках (абсолютні цифри)

33 63 127 401 749 1748 2159 2455 2466 2280 2028 1717 16226

Таблиця 3

Захворюваність на сифіліс у Полтавській області в 1990–2001 роках
(інтенсивний показник на 100 000 населення в рік)

Міста/Райони 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001

м. Полтава 2,2 7,3 18,1 43,5 72,9 144,9 141,3 147,3 266,3 284,0 238,2
189,2

м. Кременчук 1,7 4,2 4,5 31,1 49,8 179,0 256,3 297,8 192,8 137,2 101,4
98,3

м. Комсомольск 3,6 1,8 6,9 18,9 27,4 101,0 215,3 206,5 168,1 180,6 154,2
123,3

Великобагачанський район 0,0 5,8 11,4 5,8 35,7 66,3 24,2 51,5 52,3 28,1
44,0 47,6

Лубенський район 1,9 4,7 1,6 5,5 16,0 53,4 84,4 46,0 87,3 116,8 114,1
123,9

Пірятінський район 2,4 0,0 4,9 12,2 11,9 38,0 88,7 88,7 98,5 86,8 95,2
48,2

Зіньківський район 0,0 1,0 1,0 2,0 17,0 52,0 29,0 12,0 19,0 41,0 23,0
9,0

Полтавська область 1,9 3,6 7,1 22,8 42,4 99,7 124,0 141,2 144,4 134,7
120,9 103,4

Україна 6,0 10,1 18,8 34,9 68,8 118,6 150,9 147,1 138,4 113,9 91,5 77,1

Рис.2. Захворюваність на сифіліс у двох сільський районах Полтавської
області в 1990–2002 рр.

Рис. 3. Кількісна характеристика захворюваності на сифіліс у Полтавській
області за допомогою рівнянь поліноміального тренда.

Рис.4. Виявлення хворих на сифіліс у Полтавській області шляхом
скринінгу окремих контингентів у 1988–2001 рр.

Таблиця 4

Клінічні прояви сифілісу (у процентному відношенні) у період 1990–2001
рр.

Клінічна ознака 1990,

n = 27 1997

n = 1775 2001

n = 1168

Інкубаційний період (тиж.) 3,2±1,8 3,8±1,3 4,2±1,1*

Ерозивний шанкер (%) 72,9±8,6 72,7±1,1 57,8±1,4*

Виразковий шанкер (%) 38,0±9,3 38,4±1,2 33,2±1,4*

Атипові шанкери (%) 3,5±3,5 2,1±0,3 3,3±0,5*

Лімфаденіт 89,6±5,9 78,4±1,2 79,8±1,2

Розеола (%) 65,8±9,1 62,7±1,1 54,3±1,5*

Специфічна ангіна (%) 27,2±8,6 29,6±1,1 28,4±1,3

Папули на тулубі (%) 44,8±9,6 66,3±1,1 65,6±1,4

Папули на долонях і підошвах (%) 28,6±8,7 26,3±1,0 32,4±1,4*

Папули на геніталіях (%) 64,7±9,2 65,4±1,1 65,1±1,4

Папули в порожнині рота (%) 47,2±9,6 48,4±1,2 57,8±1,4*

Алопеція (%) 3,3±3,3 4,2±0,5 2,8±0,5*

Примітка. * – р < 0,05. Таблиця 5 Терміни зникнення сифілідів (дні) в основній групі, контрольній групі і групі порівняння КЛІНІЧНА ОЗНАКА ГРУПИ (МЕТОД ЛІКУВАННЯ) № 1 бензатинбен-зилпеніцилін + доксициклін № 2 бензатинбен-зилпеніцилін Контрольна пеніцилін 8 ? o " H ? ? ? O Oe O ???????????????$? 6 f ? o o - " H 1/4 b d ? O _H ???? ???? $ Папули на долонях і підошвах 14,8 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 1,9 13,1 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 1,0 11,8 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 0,7 Ангіна 7,8 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 0,9* 11,6 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 1,2 8,2 SYMBOL 177 \f "Symbol" \s 14 ± 0,8 Примітка. Відмінності між основною групою (№ 1) і групою порівняння (№ 2): * – p < 0,05; ** – p < 0,005. Отримані результати доводять перевагу запропонованої методики лікування раннього сифілісу. Очевидно, при призначенні бензатинбензилпеніциліну і доксицикліну відбувається більш швидка елімінація збудника, що прискорює зникнення активних проявів, що являють собою реакцію тканин на трепонеми і продукти їхньої життєдіяльності. При вивченні взаємодії збудника сифілісу з тканинами на ультраструктурному рівні було показано, що у сполучній тканині шкіри хворих на вторинний сифіліс виявлені активовані лімфоцити з нерівномірною конденсацією хроматину в ядрі і вузьким ободком цитоплазми, а також плазматичні клітини в стані гіперфункції. Перевага в інфільтраті клітин моноцитарного ряду, що мають ультраструктурні ознаки підвищеної функціональної активності, побічно підтверджують провідну роль клітинного імунітету при сифілісі. Виявлено незавершений фагоцитоз блідих трепонем. Спостерігається також набряк колагенових фібрил і основної речовини сполучної тканини з ознаками мукоїдного набряку і розволокнення. При ранньому сифілісі змінюються судини. Спостерігається різке розширення і повнокров'я капілярів, виражена проліферація ендотеліальних клітин у просвіт судин. Ендотеліальні клітини з великою кількістю піноцитозних пухирців, мітохондрій. Має місце проліферативний капіляріт. Численні цитоплазматичні вирости на поверхні ендотелію, що спрямовані у просвіт капіляра, свідчать про підвищену клітинну активність. Це може бути морфологічним підтвердженням викиду активних речовин, зокрема, цитокинів. У сполучній тканині хворих в ділянці ефлоресценцій було виявлено велику кількість збудника. Деяка кількість трепонем знаходилася серед волокон сполучної тканини й усередині макрофагів (рис. 5). Можливо, що для елімінації збудника при вторинному рецидивному і ранньому прихованому сифілісі необхідне застосування антибіотиків, здатних проникати через мембрани й у товщу сполучної тканини. З препаратів, активних у відношенні T. pallidum, такими властивостями володіють антибіотики тетрациклінового ряду, зокрема доксициклін (Коваленко В.Н., Вікторов А.П., 2000). Віддалені результати лікування було проаналізовано в усіх хворих на підставі динаміки негативації серологічних реакцій при клініко-серологічному контролі результатів лікування до 15 місяців. Динаміка негативації серологічних реакцій в основній групі й у групі порівняння розрізняється. У хворих, які одержували лікування бензатинбензилпеніциліном у сполученні з доксицикліном, негативація відбувалася швидше. Аналіз динаміки негативації за допомогою регресивного аналізу дозволив виявити розходження, що не виявлялися при звичайному порівнянні відсотків негативації серологічних реакцій. При первинному сифілісі у основній групі та контрольній групі нахил лінії лінійної регресії був відповідно 5,46 и 6,25. Коефіцієнт регресії для порівнюваних підгруп при первинному сифілісі такий: 12,41 – в основній групі і 38,46 – в контрольній групі. При вторинному свіжому сифілісі у основній групі негативація відбувалася швидше, ніж у контрольній групі, що лікувалася тільки бензатинпеніциліном. Нахил лінії лінійної регресії відповідно 7,45 і 6,79. При вторинному рецидивному сифілісі в основній групі негативація відбувалася швидше, ніж у контрольній групі. Нахил лінії лінійної регресії був відповідно 6,19 и 6,09 (рис. 6). Рис. 5. Шкіра хворого на вторинний сифіліс. Периферійна зона розеоли. Активований макрофаг (Мф) з багатьма цитоплазматичними відростками (Цо), мітохондріями (Ми), вакуолею (Ва) і фагоцитованими блідими трепонемами (Бт) серед набряку і розволокнення сполучної тканини (СТ) із фрагментом фібробласта (Фб). Зб. *4000. Рис. 6. Щомісячна динаміка негативації стандартного комплексу серологічних реакцій у хворих на вторинний свіжий сифіліс (кумулятивний процент). ВИСНОВКИ У дисертації наведене теоретичне обґрунтування і нове рішення наукової проблеми, що полягає в розробці нового ефективного метода лікування хворих на сифіліс і вдосконаленні системи лікувально-профілактичних заходів на підставі вивчення закономірностей поширення сифілісу і формування контингентів хворих, а також дослідження клінічних особливостей сифілісу і вивчення взаємодії збудника з тканинами організму. В результаті проведених досліджень було встановлено, що: 1. Особливістю Полтавського регіону порівняно з Україною в цілому є більш повільне зниження захворюваності на сифіліс у 1998–2001 роках. Пік захворюваності в Полтавській області (144,4 на 100 000 населення) настав у 1998 році – на два роки пізніше, ніж у цілому по Україні. Розповсюдження сифілісу в різних місцевостях області суттєво відрізняється. У містах рівень захворюваності вищий, ніж по області, а динаміка захворюваності в окремих містах також різна. Для міст характерний різкий підйом і різкий спад захворюваності. Розповсюдженість сифілісу в сільській місцевості нижча, ніж у містах і в цілому по області. Виявлено строго періодичні підйоми і спади захворюваності з періодом коливань 2–4 роки. Для сільської місцевості, при наявності більш різких короткострокових коливань, характерний повільний підйом і повільний спад захворюваності на сифіліс. 2. За період 1988–2001 роки відсоток активного виявлення сифілісу зменшувався в міру зростання захворюваності і зростав в міру її зниження: у 1988 році – 87,5 %, у 1998 – 66,9 %, у 2001 – 71,4 %. Найбільш результативний спосіб активного виявлення хворих на сифіліс в теперішній час – серологічне обстеження соматичних хворих (1988 рік – 17,9 %, 1998 – 7,5 %). Другим за значенням є обстеження представників декретованих професій. У період стрімкого зростання захворюваності значення цього методу падає (0,8% у 1992 році), однак на піку епідемії – зростає (9,5% у 1995 році). В останні роки збільшується значення обстеження вагітних: 1992 рік – 0,8 %; 2001 – 5,8 %. Донори складають 2 % від усіх виявлених хворих на сифіліс. 3. Середній вік хворих на сифіліс складає 28,6±2,4 року. За останні роки частка неповнолітніх серед хворих на сифіліс вірогідно зросла до 5 % (p = 0,0084). Серед вікової групи 15–19 років спостерігається значна перевага осіб жіночої статі: у 1995 році – в 4,2 раза, у 2001 році – у 2,9 раза. У віці понад 40 років спостерігається перевага осіб чоловічої статі (у 2001 році – в 1,9 раза). У міській і сільській місцевості Полтавської області прихована форма сифілісу в 1990 році була у 18,2 % хворих, а в 2001 році – у 32,0 % хворих (збільшення в 1,8 раза). Первинний сифіліс у 1990 році був у 15,2 % хворих, а в 2001 – у 13,0 %. Вторинний сифіліс у 1990 році був у 68 %, а в 1998 – у 87 % (t = 2,65; p = 0,008). В останні роки захворюваність сифілісом на селі зменшується значно повільніше, ніж у місті. Якщо в першій половині 1990-х років співвідношення між сільськими і міськими жителями падало, то в період стабілізації і спаду епідемії їхня пропорція в загальній реєстрації сифілісу істотно зросла. Так у 1996 році під час піка захворюваності частка сільських жителів була 26,3 %, а в 2001 році – 31,9 % (t = 3,8; p = 0,0001). 4. У хворих на ранній сифіліс за період 1990–2001 рр. виявлено патоморфоз клінічних проявів. Відзначено подовження інкубаційного періоду в 2001 році до 4,2±1,1 тижня (3,8±1,3 тижня – у 1997 р., 3,2±1,8 – у 1990 р.) (р = 0,0124). У 2001 році, порівняно з 1990 роком, частота ерозивних шанкерів зменшилася на 15,1 %, а в порівнянні з 1997 роком – на 14,9 % (відповідно, 72,9±8,6 %; 72,7±1,1 % і 57,8±1,4 %). Частота виразкових шанкерів порівняно з 1990 роком зменшилася на 15,1 %, а в порівнянні з 1997 роком – на 14,9 %. Порівняно з 1997 роком частота атипових шанкерів збільшилася на 1,2 %. Регіонарний склераденіт виявлявся в 79,8±1,2 % хворих. Установлено зменшення частоти розеольозних висипань (на 8,6 % порівняно з 1997 роком і на 11,5 % порівняно з 1990 роком), відповідно, 65,8±9,1 %; 62,7±1,1 % і 54,3±1,5 %. Папули на долонях і підошвах стали зустрічатися частіше – 26,3±1,0 % у 1997 р. і 32,4±1,4 % у 2001 р. Папули порожнини рота – відповідно 48,4±1,2 % і 57,8±1,4 %. В останні роки спостерігалося зниження частоти сифілітичної алопеції – 4,2±0,5 % у 1997 р. і 2,8±0,5 % у 2001 р. (р = 0,041). 5. При вивченні взаємодії Treponema pallidum із тканинами на ультраструктурному рівні встановлено, що в сполучній тканині шкіри хворих на вторинний сифіліс виявлені активовані лімфоцити, а також плазматичні клітини в стані гіперфункції. У запальному інфільтраті переважають клітини моноцитарного ряду з ознаками підвищеної функціональної активності клітинного імунітету. Спостерігається також набряк колагенових фібрил і основної речовини сполучної тканини з ознаками мукоїдного набрякання і розволокнення. Характерна наявність багатьох епітеліоїдних клітин у стані апоптозу. При ранньому сифілісі спостерігається виражене пошкодження судин мікроциркуляторного русла – різке розширення і повнокров’я капілярів, виражена проліферація і піноцитоз ендотеліальних клітин. Численні цитоплазматичні вирости на поверхні ендотелію, що звернені до отвору капіляра, свідчать про підвищену клітинну активність. У сполучній тканині хворих було виявлено велику кількість збудника. Деякі трепонеми знаходяться серед волокон сполучної тканини й усередині макрофагів в стані незавершеного фагоцитозу. Для елімінації збудника при ранньому сифілісі необхідне застосування антибіотиків, здатних проникати через мембрани й у товщу сполучної тканини. 6. Розроблено новий метод лікування хворих на ранній сифіліс уведенням 2 400 000 ОД бензатинбензилпеніциліну 1 раз на тиждень (№ 2–4) у сполученні з прийомом усередину доксицикліну в дозі 0,1 г два рази на добу 10–20 днів (залежно від терміну зараження). Найближчі та віддалені результати лікування хворих свідчать про високу ефективність даного методу лікування. У хворих основної групи зникнення клінічних проявів сифілісу відбувалося швидше порівняно з хворими контрольної групи (ерозивний шанкер на 2,6 дня; виразковий шанкер – на 3,1 дня; склераденіт – на 3,8 дня; поліаденіт – на 2,7 дня; розеола – на 1,5 дня; папули тулуба – на 1,1 дня; папули в порожнині рота – на 1,6 дня; папули на геніталіях – на 1,1 дня; широкі кондиломи – на 3,2 дня; папули долонь і підошов – на 1,7 дня; ангіна – на 3,8 дня). Негативація стандартного комплексу серологічних реакцій відбувалася швидше на 1,5–2 місяця. Методика відрізняється зручністю в застосуванні і може бути рекомендована для амбулаторного лікування. 7. Розроблена і впроваджена в практику система лікувально-профілактичних заходів для боротьби із сифілісом на рівні регіону шляхом координації зусиль органів охорони здоров’я, правоохоронних органів, освіти, засобів масової інформації, інших зацікавлених відомств у вигляді спеціальних програм і створення координаційних рад при обласній державній адміністрації. Головним обов'язком координаційних рад є розробка і реалізація регіональних міжгалузевих програм. Координація роботи органів державної влади, органів місцевого самоврядування є значущім для профілактики і боротьби з інфекціями, що передаються статевим шляхом. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Рішення питань боротьби з поширенням сифілісу й інших інфекцій, що передаються статевим шляхом, можливе тільки шляхом координації зусиль органів охорони здоров'я, правоохоронних органів, освіти, засобів масової інформації, інших зацікавлених міністерств і відомств. Досягнення мети попередження поширення інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), передбачає створення спеціальних програм, що передбачають здійснення: організаційних заходів; епідеміологічного нагляду; лабораторну діагностику і моніторинг ІПСШ; організацію і забезпечення лікувального процесу; облік правових і соціальних проблем відносно ІПСШ; наукові аспекти і підготовка кадрів; інформаційно-освітні заходи. Відповідно до перелічених заходів рекомендовано створення координаційної ради з боротьби з ІПСШ при обласній державній адміністрації. Головним обов'язком ради є забезпечення контролю за державними органами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, щодо боротьби з ІПСШ. Рішення, прийняті координаційною радою з питань, що належать до його компетенції, є обов'язковими для виконання органами і посадовими особами. Хворим з активними формами раннього сифілісу рекомендовано лікування бензатинбензилпеніциліном одночасно з доксицикліном: при первинному сифілісі – бензатинбензилпеніцилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово 1 раз на тиждень дві ін'єкції, одночасно доксициклін усередину 0,1 г два рази на день 10 діб; при вторинному свіжому – бензатинбензилпеніцилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово 1 раз на тиждень три ін'єкції, одночасно доксициклін усередину 0,1 г два рази на день 15 діб; при вторинному рецидивному – бензатинбензилпеніцилін 2 400 000 ОД внутрішньом’язово 1 раз на тиждень чотири ін'єкції, одночасно доксициклін усередину 0,1 г два рази на день 20 діб. СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ Каменєв В.І. Сучасні проблеми захворювань, що передаються статевим шляхом в Полтавському регіоні України // Дерматологія та венерологія. – 2002. – № 4 (18). – C. 57 – 59. Мавров Г.И., Каменев В.И. Лечение раннего активного сифилиса дюрантными пенициллинами в сочетании с доксициклином // Дерматологія та венерологія. – 2003. – № 4 (22). – C. 10 – 13. Мавров Г.И., Дудченко Н.А., Каменев В.И. Ультраструктурные изменения соединительной ткани кожи у больных вторичным сифилисом // Дерматологія та венерологія. – 2004. – № 1 (23). – С. 12–17. Кравченко В.Г., Кравченко А.В., Каменєв В.І. Захворюваність на ХПСШ як світова проблема: актуальність індивідуальної профілактики // Дерматовенерологія, косметологія, сексопатологія. – 1998. – №1. – С. 63 – 67. Мавров И.И., Мавров Г.И., Проценко Т.В., Иванов В.В., Каменев В.И., Тунда А.В. Амбулаторное лечение больных заразными формами сифилиса // Журнал дерматологии и венерологии. – 1999. – №1(7). – С. 69 – 71. Кравченко В.Г., Каменєв В.І., Кузьменко В.О. Епідеміологічні особливості природженого сифілісу на Полтавщині в період 1992 – 1998 років // Український медичний альманах. – 1999. – Т.2, №1 (Додаток). – С. 43 – 44. Мавров Г.І., Каменєв В.І. Епідеміологічні аспекти інфекцій, що передаються статевим шляхом в Полтавській області // Тезиси докладов научно-практической конференции, посвященной 75-летию ОКВД “Актуальные проблемы дерматологии и венерологии”. – Одесса. – 2003. – С. 74 – 75. Мавров Г.И., Каменев В.И.. Сифилис: новые решения старых проблем // Актуальні питання дерматовенерології та гінекології. – Тернопіль. – 2003. – С. 4 – 5. Дудченко М.О., Каменєв В.І., Макарова О.О., Пічкур О.К. Результати комплексного лікування сифілісу за даними анонімного кабінету ПОШВД // Збірник науково-практичних робіт “Сучасні аспекти етіопатогенезу, діагностики, клініки та лікування в дерматовенерології”. – Донецьк. – 2003. – С. 64 – 65. АНОТАЦІЯ Каменєв В.І. Лікування і профілактика раннього сифілісу з урахуванням клінічних, епідеміологічних і морфо-патогенетичних особливостей захворювання. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20. – шкірні та венеричні хвороби. – Інститут дерматології та венерології АМН України, Харків, 2004. Дисертація присвячена розробці й обґрунтуванню нового ефективного метода лікування хворих на сифіліс і удосконаленню системи лікувально-профілактичних заходів. Було проаналізовано дані про 16226 хворих на сифіліс, що зареєстровані у Полтавській області з 1990 по 2001 рік, вивчено клінічні особливості і патоморфоз сифілісу. При вивченні взаємодії Treponema pallidum із тканинами на ультраструктурному рівні було показано, що в сполучній тканині шкіри хворих на вторинний сифіліс виявлені активовані лімфоцити, а також плазматичні клітини в стані гіперфункції. Деякі трепонеми знаходяться серед волокон сполучної тканини й усередині макрофагів в стані незавершеного фагоцитозу. При ранньому сифілісі спостерігається виражене пошкодження судин мікроциркуляторного русла. За розробленою методикою було проліковано 537 хворих на активний ранній сифіліс. Найближчі та віддалені результати лікування хворих уведенням 2 400 000 ОД бензатинбензилпеніциліну 1 раз на тиждень (№ 2–4) у сполученні з доксицикліном в дозі 0,1 г два рази на добу 10–20 днів (залежно від терміну зараження) свідчать про високу ефективність даного методу лікування. Розроблено і впроваджено в практику систему лікувально-профілактичних заходів для боротьби із сифілісом на рівні регіону шляхом координації зусиль органів охорони здоров'я та інших зацікавлених відомств у вигляді спеціальних програм і створення координаційних рад при обласній державній адміністрації. Ключові слова: Treponema pallidum, сполучна тканина, сифіліс, лікування, бензатинбензилпеніцилін, доксициклін, профілактика. АННОТАЦИЯ Каменев В.И. Лечение и профилактика раннего сифилиса с учетом клинических, эпидемиологических и морфо-патогенетических особенностей заболевания. – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 – кожные и венерические болезни.– Институт дерматологии и венерологии АМН Украины, Харьков, 2004. Диссертация посвящена разработке нового метода лечения больных ранним сифилисом и усовершенствованию системы лечебно-профилактических мероприятий для борьбы с сифилисом. Установлено, что особенностью Полтавского региона является более медленное снижение заболеваемости сифилисом в 1998–2001 годах. Пик заболеваемости в Полтавской области (144,4 на 100 000 населения) наступил в 1998 году – на два года позже, чем в целом по Украине. В городах уровень заболеваемости выше, чем по области, а динамика заболеваемости в различных городах разная. Для городов характерны и резкий подъем заболеваемости, и резкий спад. Для сельской местности – медленный подъем и медленный спад. В сельской местности выявлены колебания заболеваемости сифилисом с периодом 2–4 года. За исследуемый период процент активного выявления сифилиса уменьшался по мере роста заболеваемости и возрастал по мере ее снижения: в 1988 году – 87,5 %, в 1998 – 66,9 %, в 2001 – 71,4 %. Наиболее результативный способ активного выявления больных сифилисом – серологическое обследование соматических больных (1988 год – 17,9 %, 1998 – 7,5 %). Вторым по значению является обследование представителей декретированных профессий. В период стремительного роста заболеваемости значение этого метода падает (0,8% в 1992 году), однако на пике эпидемии – возрастает (9,5% в 1995 году). В последние годы возрастает значение обследования беременных: 1992 год – 0,8 %; 2001 – 5,8 %. Доноры составляют 2 % от всех выявленных больных сифилисом. За последние годы доля несовершеннолетних достоверно возросла до 5 % (p = 0,0084). Среди молодых людей 15–19 лет наблюдается значительное преобладание лиц женского пола: в 1995 году – в 4,2 раза, в 2001 году – в 2,9 раза. В возрасте более 40 лет наблюдается преобладание лиц мужского пола (в 2001 году – в 1,9 раза). Скрытая форма сифилиса в 1990 году была у 18,2 % больных, а в 2001 году – у 32,0 % больных (увеличение в 1,8 раза). Первичный сифилис в 1990 году был у 15,2 % больных, а в 2001 – у 13,0 %. Вторичный сифилис в 1990 году был у 68 %, а в 1998 – у 87 % (t = 2,65; p = 0,008). У больных ранним сифилисом выявлен патоморфоз клинических проявлений. Отмечено удлинение инкубационного периода в 2001 году до 4,2±1,1 недели (3,8±1,3 недели в 1997 году, 3,2±1,8 в 1990 году) (р = 0,0124). В 2001 году, по сравнению с 1990 годом, частота эрозивных шанкров уменьшилась на 15,1 %, а по сравнению с 1997 годом – на 14,9 % (соответственно, 72,9±8,6 %; 72,7±1,1 % и 57,8±1,4 %). Частота язвенных шанкров по сравнению с 1990 годом уменьшилась на 15,1 %, а по сравнению с 1997 годом – на 14,9 %. По сравнению с 1997 годом частота атипичных шанкров увеличилась на 1,2 %. Регионарный склераденит выявлялся у 79,8±1,2 % больных. Установлено уменьшение частоты розеолезных высыпаний (на 8,6 % по сравнению с 1997 годом и на 11,5 % по сравнению с 1990 годом), соответственно, 65,8±9,1 %; 62,7±1,1 % и 54,3±1,5 %. Папулы на ладонях и подошвах стали встречаться чаще – 26,3±1,0 % в 1997 г. и 32,4±1,4 % в 2001 г. Папулы полости рта – соответственно 48,4±1,2 % и 57,8±1,4 %. В последние годы наблюдалось снижение частоты сифилитической алопеции – 4,2±0,5 % в 1997 г. и 2,8±0,5 % в 2001 г. (р = 0,041). При изучении взаимодействия Treponema pallidum с тканями на ультраструктурном уровне было показано, что в соединительной ткани кожи больных вторичным сифилисом обнаружены активированные лимфоциты в состоянии гиперфункции. В воспалительном инфильтрате преобладают клетки моноцитарного ряда. Наблюдается также отек коллагеновых фибрилл и основного вещества соединительной ткани с признаками мукоидного набухания и разволокнения. При раннем сифилисе наблюдается выраженное повреждение сосудов микроциркуляторного русла. Некоторое количество трепонем находились среди волокон соединительной ткани и внутри макрофагов. Для элиминации возбудителя при раннем сифилисе необходимо применение антибиотиков, способных проникать через мембраны и в толщу соединительной ткани. Ближайшие и отдаленные результаты лечения больных активным ранним сифилисом введением 2 400 000 ЕД бензатинбензилпенициллина 1 раз (№ 2–4) в неделю в сочетании с приемом внутрь доксициклина в дозе 0,1 г два раза в сутки 10–20 дней (в зависимости от срока заражения) свидетельствуют о высокой эффективности данного метода. У больных основной группы разрешение клинических проявлений происходило быстрее по сравнению с больными контрольной группы (эрозивный шанкр на – 2,6 дня; язвенный шанкр – на 3,1 дня; склераденит – на 3,8 дня; полиаденит – на 2,7 дня; розеола – на 1,5 дня; папулы туловища – на 1,1 дня; папулы в полости рта – на 1,6 дня; папулы на гениталиях – на 1,1 дня; широкие кондиломы – на 3,2 дня; папулы ладоней и подошв – на 1,7 дня; ангина – на 3,8 дня). Негативация стандартного комплекса серологических реакций происходила быстрее на 1,5–2 месяца. Разработана и внедрена система лечебно-профилактических мероприятий для борьбы с сифилисом на уровне региона путем координации усилий органов здравоохранения, правоохранительных органов, образования, средств массовой информации, других заинтересованных управлений и ведомств в виде специальных программ и создание координационных советов при областной государственной администрации. Ключевые слова: Treponema pallidum, сифилис, соединительная ткань, лечение, бензатинбензилпенициллин, доксициклин, профилактика. ABSTRACT Kamenev V. I. Treatment and preventive maintenance of early syphilis in a view of clinical, epidemiological, and pathological features of the disease. – Manuscript. The dissertation for the degree of candidate of medical Sciences on the specialty 14.01.20 – skin and venereal diseases. – Institute of the Dermatology and Venereology. Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kharkiv, 2004. The dissertation is devoted to development and substantiation of a new effective method of treatment of the patients with syphilis and improvement of system of preventive measures. 16,226 patients with syphilis, registered in the Poltava oblast in 1990–2001 were analyzed, and the epidemiological and clinical features (including pathomorphosis) are investigated. An interaction of Treponema pallidum with tissues at an ultra structural level was shown. In connecting tissues of skin in patients with secondary syphilis activated lymphocytes and plasma cells were revealed. There were some Treponemas among fibers of a connecting tissues and inside macrophages in a condition of uncompleted phagocitosis. At early syphilis the severe damage of microvessels is observed. The developed treatment method was used on 537 patients with active early syphilis. The nearest and remote results of treatment by introduction 2.4 mln. EU. Of benzathinbenzylpenicillin once a week (№ 2–4) simultaneously with doxycycline 0.1 g twice a day, 10–20 days (depending on term of infection) testify to high efficiency of the given method of treatment. The syphilis prophylaxis system, developed and entered into practice on the level of oblast, is characterized by coordination of efforts of public health services and other interested departments in the shape of special programs and coordination councils under the auspice of oblast state administration. Key words: Treponema pallidum, connecting tissue, syphilis, treatment, benzatinbenzilpenicillin, doxycycline, prophylaxis. PAGE 8 PAGE 21

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *