Клініко-епідеміологічні особливості токсокарозу в сучасних умовах та оптимізація лікувальних заходів (автореферат)

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ

ім. Л.В. ГРОМАШЕВСЬКОГО

ЗАМАЗІЙ ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК
616.995.132-036.22-07-085.284+615.37

Клініко-епідеміологічні особливості токсокарозу в сучасних умовах та
оптимізація лікувальних заходів

16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти
МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Бодня Катерина
Ігорівна,

Харківська медична академія
післядипломної освіти МОЗ України,

завідувач кафедри медичної паразитології та
тропічних хвороб

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник,

Заслужений лікар України Руденко
Антоніна Олексіївна,

Інститут епідеміології та
інфекційних хвороб

ім. Л.В. Громашевського АМН України,

завідувач відділу нейроінфекцій

доктор медичних наук, професор Колеснікова Ірина
Павлівна,

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

МОЗ України, завідувач кафедри епідеміології

Провідна установа: Харківський державний медичний університет МОЗ
України

Захист відбудеться 21.06.2007 р. о 11 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради Д 26.614.01 при Інституті епідеміології та
інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України (01015, м. Київ,
вул. Січневого повстання, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України (03038, м. Київ,
вул. М. Амосова, 5).

Автореферат розіслано 19.05.2007 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,
О.Л. Панасюк

кандидат медичних наук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми: Актуальність проблеми гельмінтозів пов’язана з їх
широким розповсюдженням, різноманіттям негативних впливів на організм
людини та поліморфізмом клінічних проявів, які перешкоджають
диференційній діагностиці хвороб, а також відсутністю стерильного
імунітету і специфічних методів профілактики (Ж.І. Возіанова, 2002; І.М.
Локтєва, 2003; В.П. Сергієв, 2003; С.О. Крамарєв, 2006).

В Україні щорічно реєструється до 500 тисяч нових хворих на паразитози
(Л.С. Некрасова зі співавт., 2002; Т.М. Павліковська зі співавт., 2002).

Гельмінти вражають практично всі органи і системи людини (Пішак В.П. зі
співавт., 2000). Найбільш патогенну дію мають гельмінтози в міграційній
стадії і тканинні (А.Я. Лисенко, 1998; С.Ю. Конаніхіна, 2004).

Особливий інтерес становить токсокароз — паразитарне захворювання,
зумовлене міграцією личинок аскаридат собак (Toxocara canis) в різних
органах і тканинах, та характеризується тривалим рецидивуючим перебігом
і поліорганними ураженнями алергічної природи (Т.Г. Козирєва, 1999; А.М.
Бронштейн зі співавт., 2002).

Поліморфізм клінічних проявів токсокарозу, які схожі з проявами багатьох
інших захворювань непаразитарної етіології, та недостатнє знання
практичних лікарів паразитарної патології перешкоджає правильній
діагностиці цього захворювання (В.Є. Поляков, 2003).

Останніми роками зросла кількість свійських собак та бродячих тварин.
При такій великій кількості собак і, зазвичай бездоглядних, проблема
забруднення навколишнього середовища фекаліями собак стає все більш
гострою (Ю.О. Приходько, 2002; С.В. Павленко, 2004).

Дослідженнями, проведеними в різних країнах, встановлена значна
забрудненість ґрунту населених пунктів яйцями токсокар з коливанням від
1 ( 3 % до 57 ( 60 % позитивних проб (В.А. Яновіч, зі співавт., 1999;
І.М. Зубарєва, 2001; Ю.О. Приходько, 2002; S. Uga еt. аl., 1993; C.I.
Toledo еt. аl., 1994). Проблема токсокарозу активно вивчається в останні
десятиріччя (А.Я. Лисенко, 1998; Л.І. Мєльнікова, 1999; В.Д. Кузнєцова
зі співав., 2002; Т.Г. Козирєва, 2002; Т.А. Гасанова, 2003). Проте
неясними залишаються деякі аспекти патогенезу захворювання і його вплив
на імунну систему взагалі. Не вивчені адаптаційно-пристосувальні реакції
організму людини при цій інвазії, а також епідемічні особливості
перебігу і розповсюдження токсокарозу.

Медичне і соціальне значення токсокарозу визначають актуальність
подальших поглиблених досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота є фрагментом комплексної науково-дослідної роботи кафедри
медичної паразитології і тропічних хвороб Харківської медичної академії
післядипломної освіти “Клініко(патогенетичні особливості паразитарних
хвороб як основа діагностики та лікування” (Державний реєстраційний
номер: 0101U001866, УДК 616.993(078:616.995.1(085).

Мета дослідження: підвищення ефективності ранньої діагностики та

лікувальних заходів у хворих на токсокароз на підставі вивчення
клініко-епідеміологічних особливостей токсокарозу в сучасних умовах.

Основні завдання дослідження:

Оцінити епідеміологічну ситуацію з токсокарозу в сучасних умовах
(забрудненість ґрунту яйцями токсокар з урахуванням інвазованості собак)
і визначити її особливості в Харківській області.

Визначити рівень ураженості населення на токсокароз у динаміці в
Харківській області при вибірковому сероепідеміологічному обстеженні.

Оцінити зміни показників клітинного і гуморального імунітету хворих на
токсокароз, які розвиваються у відповідь на інвазію.

Оцінити гормонально-імунологічні взаємозв’язки, а також їх динаміку
після комплексної терапії.

Оцінити ефективність в лікуванні хворих на токсокароз препарату
специфічної дії (медизол) та препарату для імунокорекції (циклоферон).

Об’єкт дослідження: люди, хворі на токсокароз та практично здорові з
груп ризику; об’єкти зовнішнього середовища: ґрунт, овочі, зелень.

Предмет дослідження: Клінічні прояви токсокарозу у людей.
Клініко-лабораторні, біохімічні показники, показники які характеризують
стан імунітету. Рівень гормонів (кортизолу, інсуліну) в плазмі крові.
Вплив лікування на клінічні, біохімічні та імунологічні показники.
Критерії ефективності лікування.

Забруднення об’єктів навколишнього середовища яйцями токсокар.

Сероураженість населення на токсокароз.

Методи дослідження: загальноприйняті епідеміологічні, клінічні та
лабораторні методи обстеження хворих, а також імунологічні (деякі
показники клітинного й гуморального імунітету), радіоімунологічні
методи, серологічне дослідження на токсокароз (ІФА),
санітарно-гельмінтологічне дослідження об’єктів навколишнього
середовища.

Наукова новизна одержаних результатів. В роботі одержані нові дані, які
доповнюють уявлення про патогенез токсокарозу, зокрема встановлена
залежність між тривалістю токсокарозу і клініко-лабораторними,
імунологічними та гормональними показниками.

Вперше проведена порівняльна та інтегративна оцінка інформативності
методів обстеження хворих на токсокароз (клініко-епідеміологічного,
клініко-лабораторного, імунологічного, гормонального), що дозволила
виділити найбільш прості й інформативні методи обстеження для раннього
виявлення органної патології. Обчислення ЛІЇ дозволяє уточнити характер
і спрямованість змін в крові при токсокарозній інвазії. Як показали
дослідження в динаміці, надмірне зниження ЛІЇ, як і підвищення
еозинофілів, прогностично несприятливі і можуть свідчити про порушення
реактивності організму. Встановлено особливості реагування імунної
системи, зокрема наростання СД8+, ЦІК, фагоцитуючих нейтрофілів,
зниження СД20+. Визначено порушення співвідношень кортизолу та інсуліну,
кореляції імуно-гормональних зв’язків.

Уточнені деякі особливості епідеміології токсокарозу: встановлена пряма
залежність серопозитивності населення на токсокароз від рівня ураженості
собак і забруднення навколишнього середовища яйцями токсокар.

Обґрунтована доцільність застосування препаратів медизолу з циклофероном
у хворих на токсокароз.

Практичне значення одержаних результатів. В роботі обґрунтовано
використання і запропоновано ефективне поєднання специфічної терапії
медизолом (патент № 65305 від 15.03.04. р.) з імуномодулятором
циклофероном (патент № 65294 від 15.03.04. р.), що обумовлює більший
клінічний ефект, кращу динаміку показників імунної системи. Вивчення
рівня ЛІІ дозволяє використовувати його як додатковий критерій, що
прогнозує перебіг захворювання. Обґрунтовано доцільність проведення
обстеження на токсокароз хворих з гіпереозинофілією крові нез’ясованого
генезу, хворих, яких госпіталізують до стаціонарів
гастроентерологічного, неврологічного і інфекційного профілю з синдромом
рецидивуючого болю в животі нез’ясованої етіології.

Доведено, що підвищений ризик ураження токсокарозною інвазією на
території селітебних зон в умовах населених пунктів потребує на
необхідність проведення гельмінтологічного нагляду за ними і підвищення
санітарно(просвітницької роботи серед населення з профілактики даного
гельмінтозу. Продемонстрована значущість епідемічного анамнезу в
клінічній практиці при постановці діагнозу токсокарозу.

Впровадження результатів дослідження в практику. Практичні рекомендації
впроваджені у роботу Обласної клінічної інфекційної лікарні Харкова,
Обласної дитячої клінічної інфекційної лікарні Харкова, лікувальних
закладів Харківської області.

Основні результати дисертаційних досліджень використовуються в
навчальному процесі на кафедрах інфекційних хвороб Харківської медичної
академії післядипломної освіти, Харківського державного медичного
університету, а також в практичній роботі санітарно-епідеміологічній
служби Харківської області. Все це підтверджується актами впровадження.

Особистий внесок здобувача. Автором дисертаційної роботи здійснено
аналітичний огляд світової наукової літератури з даного питання, був
виконаний патентно-інформаційний пошук, самостійно був проведений аналіз
захворюваності собак на токсокароз, самостійно проведене клінічне і
епідеміологічне обстеження хворих, організовано і частково проведено:
лабораторні та інструментальні дослідження, самостійно проведений аналіз
первинного матеріалу. Крім того проведена статистичне опрацювання,
узагальнення і викладення результатів дослідження, написані всі розділи
роботи, розроблені таблиці і рисунки, сформульовані висновки і практичні
рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні
положення дисертації викладені та обговорені на XIV з’їзді
мікробіологів, епідеміологів і паразитологів (Полтава, 2004); на
науково(практичних конференціях: Українського наукового товариства
паразитологів (Севастополь, 2005), “Сучасні проблеми діагностики і
профілактики паразитарних інвазій” (Харків, 2002), “Епідеміологія.
Екологія і гігієна” (Харків, 2003), “Актуальні питання дитячої
інфекційної і паразитарної патології” (Харків, 2005), “Актуальні
проблеми внутрішньої медицини” (Харків, 2006); на міжвузівській
конференції молодих учених “Медицина третього тисячоліття” (Харків,
2004, 2006), на обласному дні профільного фахівця (Харків, 2003), на
засіданні товариства паразитологів (Харків, 2003, 2005).

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дисертації опубліковано
22 наукових праці. Опубліковано 5 статей в журналах, з них 4 статті в
наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 10 робіт опубліковано в
працях і збірниках Міжнародних, Республіканських з’їздів і конференцій,
5 в збірниках конференцій молодих вчених. Отримано 2 деклараційних
патенти на винаходи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота побудована за
загальноприйнятим планом, викладена на 130 сторінках машинопису і
складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів
досліджень, загальної характеристики хворих, розділів власних досліджень
з аналізом і узагальненням їх результатів, висновків, практичних
рекомендацій і списку використаної літератури, який містить 292 джерела,
з яких 206 – з кириличною графікою і 86 – з латинською графікою. Робота
проілюстрована 26 таблицями і 23 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Для виконання поставленої мети та
завдань під нашим спостереженням перебувало 103 хворих на токсокароз
віком від 15 до 75 років (44 чоловіки та 59 жінок), яких лікували в
Обласній клінічній інфекційній лікарні міста Харкова, а також 24 хворих
(14 чоловіків і 10 жінок) після комплексної протипаразитарної
патогенетичної терапії в 2000-2006 рр. Для порівняння і контролю
аналогічно обстежені 20 практично здорових людей відповідного віку.
Діагноз токсокароз у всіх хворих і його відсутність у контрольній групі
підтверджені відповідно до критеріїв діагностики на підставі сукупності
епідеміологічного і клінічного анамнезу, клініко(лабораторних показників
та результатів імуноферментного аналізу на токсокароз.

Клінічне дослідження хворих проводили за загальноприйнятою методикою,
яка включала дані ретельно зібраного епідеміологічного анамнезу,
суб’єктивних та об’єктивних даних, даних лабораторного (клінічний аналіз
крові, клінічний аналіз сечі, біохімічний аналіз крові, аналіз
випорожнень на яйця гельмінтів та найпростіші, імунологічний статус,
гормони: кортизол та інсулін; ІФА на токсокароз) та інструментального
дослідження (УЗД, ФГДС, ЕКГ, ЕЕГ, РЕГ).

Специфічне лікування хворих на токсокароз проводили препаратом медизол в
дозі 400 мг, 2 рази на добу після їжі протягом 10 днів. Разом зі
специфічною терапією проводили імуностимулювальну патогенетичну та
симптоматичну терапію. При виборі засобів імунокорекції та
імунореабілітації враховували поєднання інтерфероногенних,
імуномоделювальних та протизапальних властивостей циклоферону (раніше
при токсокарозі не застосовувався).

Вибіркове сероепідеміологічне обстеження 450 мешканців Харківської
області (з них 140 дітей) було проведено методом імуноферментного
аналізу (ІФА) на базі відділу паразитології Обласної
санітарно-епідеміологічної станції Харківської області і вірусологічної
лабораторії Обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні м. Харкова в
2001-2005 рр. Досліджувану сироватку оцінювали як позитивну при її
реагуванні в розведенні 1:200.

Санітарно-гельмінтологічне дослідження проб ґрунту, води, овочів було
проведено на базі відділу паразитології Обласної
санітарно-епідеміологічної станції Харківської області і
санітарно-епідеміологічної станції Харківського району в період
2000-2004 рр. Всього досліджено 8937 проб ґрунту (6216 проб в сільській
і 2721 проба в міській місцевості), 4519 проб води і 4923 проби овочів і
зелені. Оцінку забрудненості об’єктів навколишнього середовища проводили
за методом академіка Н.О. Романенко.

Проведений ретроспективний епідеміологічний аналіз офіційної статистики
Державної ветеринарної служби про кількість собак в області і
результатів обстеження 576 собак на токсокароз.

Статистичне опрацювання отриманих результатів дослідження здійснено за
допомогою пакету програм “STATISTICA” for Windows (Stat Soft Inc, США)
на комп’ютері з процесором Pentium II Celeron 850 PPGA.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведене дослідження забруднення яйцями токсокар ґрунту в Харківській
області показало, що екстенсивні показники коливалися від 1,80 до 6,52 %
(рис. 1).

Рис. 1. Динаміка вмісту яєць токсокар в пробах ґрунту

житлової зони Харківської області

Примітка:

1.ось ординат – вміст яєць токсокар (%)

ось абсцис – період дослідження (рік)

2. місце дослідження:

міська місцевість

сільська місцевість

взагалі по області

Забруднення ґрунту яйцями токсокар в Харківській області в середньому
складало 4,16 %. Забрудненість ґрунту в житловій зоні в середньому
складало 3,87 %, на пляжах 5,48 % що в 1,4 рази перевищує середні
показники забруднення житлової зони. Окремо проведений аналіз
результатів дослідження проб, узятих в житловій зоні, показав, що
середній рівень забрудненості за всі п’ять років в міській місцевості
мало відрізнявся від сільської (табл. 1). Забруднення ґрунту яйцями
токсокар навколо шкіл, дитячих установ та дитячих майданчиків в
сільській місцевості було майже в 4 рази вище, ніж взагалі по області, а
в приватних домоволодіннях і в мікроосередках геогельмінтозів ( більш
ніж в 5 разів. В міській місцевості найбільша забрудненість ґрунту
реєструвалась навколо дитячих установ (в 2 рази більше загальної), в
місцях вигулу собак (в 1,5 ( 2 рази більше), але була менш виражена, ніж
у сільській місцевості. Високий рівень забруднення ґрунту яйцями
токсокар реєструвався в приватних домоволодіннях і мікроосередках
геогельмінтозів і складав в середньому 9,20 %.

Таблиця 1

Вміст яєць токсокар в пробах ґрунту житлової зони

Харківської області (за період з 2000 по 2004 рр.)

Рік

дослідження

Результати дослідження проб ґрунту

міська місцевість сільська місцевість всього по області

взято проб

виявлені яйця токсокар взято проб виявлені яйця токсокар взято проб
виявлені яйця токсокар

абс. %

абс. %

абс. %

2000 572 3 0,52 1181 20 1,69 1753 23 1,31

2001 534 5 0,94 995 50 5,03 1529 55 3,59

2002 590 30 6,44 1140 35 3,07 1730 65 3,76

2003 395 41 10,38 943 60 6,36 1338 101 7,54

2004 323 13 4,02 1133 45 3,97 1456 58 3,98

Всього 2414 92 3,81 5392 210 3,89 7806 302 3,87

Встановлена пряма залежність між забрудненістю ґрунту яйцями токсокар і
рівнем ураженості собак на токсокароз. Проби води були забруднені яйцями
токсокар на 0,04 %. Забруднення проб зелені і овочів з індивідуальних
городів, ринків міста складало відповідно 1,38 ± % та 2,02 ± %. Слід
зазначити, що з роками забрудненість яйцями токсокар зросла, якщо в 2000
році питома вага позитивних проб складала 0,44 %, то в 2004 вже 1,68 %
(табл. 2).

Таблиця 2

Вміст яєць токсокар в пробах овочів і зелені в Харківській області

(за період з 2000 по 2004 рр.)

Дослідження Рік дослідження

2000 2001 2002 2003 2004

Взято проб 910 1067 1091 782 1073

Виявлені яйця токсокар, % 0,44 1,22 1,28 1,02 1,68

Екстенсивність інвазії собак складала від 9,80 до 100,00%. На думку T.S.
Styles і D.S. Evans (1971), при 7 % — вій ураженості собак на токсокароз
можлива передача інвазії людині.

При вибірковому сероепідеміологічному обстеженні встановлено, що в
сироватках крові мешканців Харківської області були виявлені антитіла до
антигенів токсокар. Проте частка осіб з антитілами із загального числа
обстежених була неоднаковою і розрізнялася в залежності від віку,
статевої належності і за показаннями до обстеження. В результаті
проведених досліджень було встановлено, що серопозитивність сільського
населення мало відрізнялася від міського (табл. 3). Високий показник
сероураженості приходився на групу обстежених за клінічними показниками
(табл. 4) і складав у дітей 54,2 %; у дорослого населення 43,5 %.

Таблиця 3

Сероураженість на токсокароз міського і сільського населення

Харківської області

Контингент Мешканці міста Мешканці сільської місцевості

всього

обстежено з них

серопозитивних, % всього

обстежено з них

серопозитивних, %

Хлопчики 56 48,2 ± 6,7 38 57,9 ± 8,0

Чоловіки 100 34,0 ± 4,7 48 43,8 ± 7,2

Дівчинки 27 37,0 ± 9,3 19 47,4 ± 11,5

Жінки 108 40,7 ± 4,7 54 35,2 ± 6,5

Разом 291 39,5 ± 2,9 159 44,7 ± 3,9

Сероураженість дітей до 14 років була вище, ніж серед дорослих. Як видно
з рис. 2 відбувається зниження з віком сероураженості дитячого населення
від 74,3 % до 30,9 % і навпаки, деякому зростанні з 31,9 % до 51,2 % у
дорослого населення.

Таблиця 4

Результати вибіркового серологічного обстеження на токсокароз

населення Харківської області

Група

обстежуваних осіб Контингент Загальна кількість обстежених Позитивні

реакції

абс. % ± m

З підозрою

на токсокароз дорослі 138 60 43,5 ± 3,6

діти 107 58 54,2 ± 3,6

Практично здорові особи дорослі 172 58 33,7 ± 3,5

діти 33 10 30,3 ± 3,4

Разом 450 186 41,3 ± 3,6

За даними досліджень в групі обстежених чоловіків сероураженість
токсокарозом складала 37,2 ± 3,9 %, серед жінок 38,9 ± 3,8 %.
Співвідношення сероураженості жіночої і чоловічої статі 1:1,1. Серед
обстежених дітей у віці 0 ( 15 років сероураженість хлопчиків була
вищою, ніж у дівчинок. Співвідношення сероураженості дівчинок і
хлопчиків склало 1:2,6.

Під нашим спостереженням перебувало 103 хворих на токсокароз у віці від
15 до 75 років (середній вік 43,08 ± 13,91). З 103 хворих було 44
чоловіки (42,7 %) і 59 (57,3 %) жінок. В основному переважали особи
молодого і середнього віку (68 чол. – 66,0 %). І лише 35 (33,9 %)
чоловік старше 51року. Вивчення даних епідеміологічного анамнезу
дозволило встановити, що 63 хворих в своїх будинках, квартирах мають
домашніх тварин (собак і кішок). Мають присадибні ділянки, дачі, городи
( 81 хворий. Середня тривалість захворювання у обстежених хворих
складала 2,19 ( 2,1 роки з коливаннями від декількох місяців до 10
років.

При обстеженні до лікування хворі пред’являли різноманітні скарги, лише
у 9 (8,7 %) не було скарг. Токсокароз у них мав безсимптомний перебіг і
був виявлений випадково. Найбільш часто хворі скаржилися на підвищену
стомлюваність і зниження працездатності (64,1 %), головні болі (43,7 %),
запаморочення (33,9 %), відчуття важкості та/або болі в епігастральній
ділянці (18,4 %) і правому підребер’ї (26,2 %), диспептичні прояви у
вигляді нудоти (23,3 %), зниження апетиту у 14 (13,6 %), закреп у 7 (6,8
%) хворих, послаблення випорожнень у 4 (3,9 %), метеоризм у 8 (7,8 %)
хворих на токсокароз.

Рис. 2. Сероураженість на токсокароз мешканців Харківської області

залежно від віку

Примітка:

ось ординат – сероураженість населення (%)

ось абсцис – вік (років)

У 15 (14,6 %) хворих на токсокароз були скарги на кашель частіше сухий,
5 (4,9 %) хворих пред’являли скарги на задишку. Болі в грудній клітці
спостерігалися у 5 (4,9 %) хворих. Температурна реакція (19,4 %) частіше
спостерігалася в період легеневих проявів, частіше – субфебрильна, рідше
– фебрильна. Біль в суглобах, в основному помірної інтенсивності, був
виявлений у 12 (11,7 %) хворих. При цьому порушення рухом і змін шкіри
над суглобами не реєструвалося В більшості випадків біль локалізувався в
дрібних суглобах кінцівок.

При об’єктивному обстеженні у 3 (2,9 %) хворих відзначалась блідість

шкірних покривів, у 7 (6,8 %) – суб’ектеричність склер, у 9 (8,7 %)
хворих захворювання супроводилося різноманітного типу рецидивуючими
висипами на шкірі. Елементи висипів мали макуло–папульозний характер і
локалізувалися на тулубі або на тулубі і верхніх кінцівках одночасно.
При об’єктивному обстеженні у 27 (26,2 %) чоловік відзначався локальний
біль в правому підребер’ї та/або в ділянці проекції жовчного міхура. У
23,3 % хворих обмежений біль при перкусії і пальпації визначалася
переважно в епігастральній ділянці, рідше (13,6 %) навколо пупка. При
пальпації в правому підребер’ї печінка знаходилась у края ребрової дуги
у 63, 1% хворих, а у 36, 9% – нижній край печінки виступав з(під краю
ребрової дуги на 2–3см. Збільшення розмірів селезінки констатували у 6
(5,8%) чоловік.

При аускультації легенів жорстке дихання визначалося у 31 (30,1%)
хворого, ослаблене дихання у 8 (7,8 %) хворих, і у 8 (7,8 %) сухі хрипи.
При аускультації у 32 (31,1 %) хворих були виявлені приглушення серцевих
тонів, яке розцінювали як реакцію серцево(судинної системи на
інтоксикацію. На ЕКГ відбувалися порушення у вигляді дифузних змін в
міокарді, що поєднувалося з порушенням провідності та/або розладом ритму
у 14 (13,6 %) хворих.

При ультразвуковому дослідженні органів черевної порожнини у 50% хворих
з скаргами на біль в правому підребер’ї виявлені ознаки хронічного
холециститу, у кожного четвертого гепатохолециститу,
холецистопанкреатиту, гепатиту. У 6 хворих виявлена спленомегалія і у
одного ознаки гастродуоденіту. У решти хворих патологічних змін не
визначалося. При проведенні фіброгастродуоденоскопії у 12 хворих були
виявлені ознаки гастродуоденопатії.

Об’єктивної симптоматики відносно ураження сечостатевої системи не було.
Зниження гостроти зору відбувалося у 7 осіб (6,8 %).

,

4

:

< f n r v R ‚ ‚ „ † ? ? ? ? ’ ” ¬ ® U TH & ? ? ? ?? ? ? ? ? ? ?? ?? ?? uuoooYOOIAEAEAEAEOAAAEA¶¶A 1 підвищення судинного тонусу, переважно у вертебробазилярному басейні, порушення венозного відтоку, венозне повнокров'я головного мозку. При дослідженні морфологічного складу периферичної крові було встановлено, що у хворих на токсокароз еозинофіли складали від 6 до 60 %. У 21 (21,6 %) хворих кількість лейкоцитів перевищувала рівень 9 х 109/л. Відносне збільшення паличкоядерних лейкоцитів було виявлено у 2 (2,1 %) хворих і зсув лейкоцитарної формули вправо у 6 (6,2 %) хворих. Анемія була виявлена у 18 хворих на токсокароз (18,6 %), у тому числі гіпохромна у 14 (13,6 %) чоловік. Прискорення швидкості реакції зсідання еритроцитів спостерігалося у 15 (15,5 %) хворих. Лімфоцитоз був виявлений у 22 (22,7 %) і лімфоцитопенія у 20 (20,6 %) хворих. У здорових осіб ЛІЇ складав в середньому 1,25 ± 0,25 (межі коливань 0,9 ( 1,3), у хворих на токсокароз – 1,07 ± 1,16 (коливався від 0,01 до 13,43). Підвищення ЛІЇ, як правило, спостерігалося частіше при низькому (нижче 3 %) вмісті еозинофілів в периферичній крові і було виявлено у 20 (20,6 %) хворих. У 66 (68,0 %) хворих на токсокароз ЛІЇ значно нижче за норму і коливався від 0,44 до 0,01. Рівень б1, б2-глобулінів у 40,74% обстежуваних хворих був знижений, у половини хворих був підвищений рівень в-глобулінів і був знижен рівень альбумінів. Рівень г-глобулінів у третини хворих нижче за норму, у третини – відповідно вище. Тривале динамічне спостереження за хворими дозволило узагальнити отримані суб'єктивні і об'єктивні дані і виділити основні загальні і місцеві клінічні синдроми, що найбільш часто зустрічалися: неврастенічний у 82,1 %, больовий абдомінальний і диспептичний у 50,0 %, вегетодистонічний у 41,7 %, вісцеральний (гепатобіліарний – 36,9 %, легеневий – 14,6 %), суглобовий у 11,7 %, алергічний у 8,7 %, очний у 6,8 % хворих на токсокароз. Аналіз частоти змінності показників імунітету дозволив встановити, що у переважної більшості хворих відбуваються зміни імунологічного статусу. При цьому особливості змін імунологічного статусу обумовлені тим, що одні показники імунітету (СД8+, ЦИК, фагоцитуючі нейтрофіли) частіше перевищували значення в контролі, інші (СД20+, IgА) частіше були знижені, а деякі (лімфоцити, СД3+, IgМ, ФЧ) переважно залишалися в межах норми (рис. 3, 4). Для оцінки впливу токсокарозної інвазії на адаптаційно-пристосувальні реакції хворих на токсокароз проведено визначення показника напруження (відсоткове співвідношення рівня кортизолу та інсуліну в плазмі крові). У 33,3% хворих на токсокароз концентрація кортизолу в крові зростала, а інсуліну знижувалася (К = 7,50 ( 26,04). У 11,1 % хворих на токсокароз К = 0,94 ( 2,60. В крові вміст кортизолу і інсуліну не досягав своїх крайніх значень, а реалізував в проміжній зоні. У 55,6 % хворих на токсокароз була характерна відсутність змін або незначне збільшення або зменшення в крові вмісту кортизолу при більш значному зниженні рівня інсуліну (К = 2,34 ( 7,03). Як свідчать проведені дослідження, всі три варіанти можуть завершитися нормалізацією або значним зниженням показника напруження після комплексної антигельмінтної терапії, що свідчить про на нормалізацію або поліпшення гормональної регуляції. Проведений аналіз зв’язку адаптивних гормонів та імунітету у хворих на токсокароз свідчив про значну зміну цих відношень у порівнянні з контролем (рис. 5, 6). Результат кореляційного аналізу кортизолу з показниками імунітету у хворих на токсокароз показав зміну кореляційного зв’язку кортизолу з показниками, які характеризують клітинний імунітет (при цьому зменшився вплив на СД4+). Крім цього спостерігалося порушення (тобто поява зворотної залежності) у взаємодії кортизолу і фагоцитарної ланки, популяції СД3+, Ig M і Ig G (рис. 5, 6). Рис. 3. Частота змінення (%) показників клітинного імунітету у хворих на токсокароз до лікування Примітка: тут і далі: в межах норми зниження підвищення Рис. 4. Частота змінення (%) показників неспецифічної резистентності у хворих на токсокароз до лікування Результат кореляційного аналізу показав зміну кореляційного зв’язку інсуліну з клітинним і гуморальним імунітетом (збільшився вплив на клітинний імунітет, при цьому зменшився вплив на вироблення ЦІК). Крім цього спостерігалося порушення, тобто поява зворотної залежності у взаємодії інсуліну та вмісту лімфоцитів, Ig А, Ig G; поява сильної прямої залежності у взаємодії інсуліну та фагоцитіруючих нейтрофілів. В результаті проведеної терапії відбувалося поліпшення клінічних показників у вигляді зникнення або зменшення інтенсивності основних синдромів захворювання, проявів неврастенічного, диспептичного, абдомінально(больового, артралгічного, гарячкового, легеневого синдромів, вегетодистонічного, алергічного, очного синдромів. Відмічалась хороша переносність препаратів. Побічних ефектів не було. При дослідженні показників клінічного аналізу крові через 2 ( 3 місяці після лікування було виявлена позитивна динаміка. Так знизився рівень вмісту еозинофілів (6,0 ± 5,3 %) в периферичній крові, підвищився рівень еритроцитів (4,38 ± 0,4 х 1012/л) і гемоглобіну в порівнянні з відповідними показниками до лікування. Відбувалося зниження загального числа лейкоцитів (6,74 ± 1,32 х 109/л), нормалізація ШОЕ (6,1 ± 2,93 мм/час) (р < 0,05). Відбувалась позитивна динаміка значень біохімічних показників крові. Повна клінічна ремісія відзначалася у 20 пацієнтів, часткова клінічна ремісія у 4 чоловік. У 20 хворих з повною клінічною ремісією титри антитіл до антигенів токсокар знизилися до рівня 1:800 і нижче, у інших титри антитіл знизилися, проте не досягли рівня 1:800. При дослідженні стану імунітету після антигельмінтної і патогенетичної терапії вірогідних відмінностей показників, що вивчались, від початкових не виявлено за винятком відносного вмісту СД8+. Після лікування цей показник знизився до 25,73%, але ще вірогідно перевищував контрольні значення (р < 0,05). Середній рівень інсуліну через 2-3 місяці після комплексної антигельмінтної терапії вірогідно не відрізнявся від початкового і контрольних цифр (р < 0,05), крім того знаходився на рівні нижньої межі норми. Середній рівень кортизолу знижувався в порівнянні з початковим, але залишався вище за контрольні значення (р < 0,05). До лікування між значеннями гормонних та імунологічних показників превалювали негативні зв'язки, що свідчить про роз’єднаність цих систем, спрямованих на збереження захисних реакцій організму і гомеостазу. Після лікування між показниками встановилися позитивні кореляційні зв’язки (рис. 7). Після лікування встановився зворотний кореляційний зв’язок між інсуліном і СД20+ (r = 0,38), тоді як до лікування мав місце негативний зв’язок(r = - 0,31). Збільшився кореляційний зв’язок між інсуліном і СД8+ (r = 0,62; r = 0,2), інсуліном і ЦІК (r= - 0,39; r= - 0,01) тоді як в нормі кореляційний зв’язок між показниками слабий. Відсутність нормалізації гормонно-імунологічних зв'язків після дегельмінтизації відображають порушення фізіологічної взаємодії таких інтегральних систем, як ендокринної, імунної, що забезпечують адаптивно-компенсаторні реакції цілісного організму при регулювальному впливі ЦНС. З метою пошуку можливих шляхів прискорення відновлення порушень імунітету з тривалим перебігом поряд зі специфічною терапією медизолом було додатково застосовано циклоферон. При клініко-лабораторному обстеженні хворих, які одержували циклоферон, встановлено, що загальний стан значно швидше поліпшувався, нормалізувалися значення клініко-лабораторних показників, у тому числі величинами показників клітинного та гуморального імунітету. І І ВИСНОВКИ На основі вивчення клінічної симптоматики, показників клітинного і гуморального імунітету, гормональних показників, імуногормональних зв’язків, та особливостей епідеміологічного перебігу токсокарозу в Харківській області розв’язано актуальне завдання підвищення ефективності ранньої діагностики та лікувальних заходів при токсокарозі. Екстенсивність забруднення ґрунту яйцями токсокар коливається від 1,80 % до 6,52% і особливо висока в південних районах Харківської області. Забруднення ґрунту яйцями токсокар корелює з ураженістю собак на токсокароз і складає взагалі по області 4,16 %. Екстенсивність токсокарозної інвазії у собак склала від 9,8 до 100,0 %, залежно від типу населених пунктів і форми утримання. Вивчення ураженості населення Харківської області на токсокароз у динаміці показало зростання відсотка осіб з антитоксокарозними антитілами в крові (від 0,07 на 100 тисяч населення в 2001 році до 0,46 на 100 тисяч населення в 2005 році), що перевищує аналогічні статистичні звітні дані по Україні взагалі у понад 3 рази (від 0,07 на 100 тисяч населення до 0,16 на 100 тисяч населення). В групі ризику при серологічному обстеженні на токсокароз частота позитивних результатів досягала 33,2 %. При цьому висока інвазованність була виявлена у дітей дошкільного віку і в осіб старше 50 років. Токсокароз клінічно виявлявся залежно від тяжкості перебігу у вигляді загальних і місцевих синдромів: неврастенічного у 82,1 % хворих, больового абдоминального і диспептичного у 50% хворих, вегето-дистонічного у 41,7 %, вісцерального (гепатобіліарного ( 36,9 %, легеневого ( 14,6 %), суглобового у 11,7 %, алергічного у 8,7 %, очного у 6,8 % хворих. У хворих на токсокароз спостерігалися зміни клітинного і гуморального імунітету (наростання показників СД8+ у 60,0 % хворих, ЦІК у 37,8 %, вміст фагоцитуючих нейтрофилів у 40,5 %, зниження вмісту СД20+ у 27,3 %). Підвищення ЛІЇ у хворих на токсокароз спостерігалося частіше при низькому (нижче 3 %) вмісті еозинофілів в периферичній крові і зустрічалося у 20,6 % хворих, у 68,0 % хворих на токсокароз ЛІЇ був значно нижче за норму і коливався від 0,44 до 0,01. Співвідношення кортизолу та інсуліну, порушення кореляції імуногормональних зв'язків можуть стати патогенетичною основою для розвитку різних порушень в організмі людини у відповідь на інвазію. При проведенні лікувальних заходів медизолом виявлена його ефективність в дозі 800 мг на добу протягом 10 днів, скорочення кількості циклів протипаразитарної терапії. Встановлено, що циклоферон нормалізує вміст загального білка і глобулінових фракцій, сприяє зниженню рівня ЦІК, при цьому на рівні імунокомпетентних клітин, відбуваються позитивні зміни в вмісті початково змінених субпопуляцій Т- і В-лімфоцитів, що свідчить про активізацію пристосувально–захисних механізмів організму хазяїна. Циклоферон сприяє підвищенню біосинтезу високоавідних антитіл, що забезпечує більш ефективну терапію. ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Для ранньої діагностики токсокарозу доцільним є проведення обстеження хворих з гіпереозинофілією крові нез’ясованого генезу, хворих яких госпіталізують до стаціонарів гастроентерологічного, неврологічного та інфекційного профілю із синдромом рецидивуючого болю в животі нез’ясованої етіології. Оптимальним слід вважати призначення хворим на токсокароз комбінації медизолу з циклофероном, що обумовлює більший клінічний ефект, кращу динаміку значень показників імунної системи. Вивчення рівня ЛІІ дозволяє використовувати його як додатковий критерій, що прогнозує перебіг захворювання. Підвищений ризик ураження на токсокарозну інвазію на території селітебних зон в умовах населених пунктів вимагає проведення гельмінтологічного нагляду за ними і підвищення санітарно(просвітницької роботи серед населення щодо профілактики даного гельмінтозу. СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ 1. Амелина Л.М., Адейшвілі(Сиромятнікова М.К., Замазій Т.М., Шолохова С.Є., Гуліда В.Д., Здор О.А. Профілактика токсокарозу // Матер. наук.(пр. конф. з міжнародною участю “Сучасна терапія хворих з інфекційною та паразитарною патологією на догоспітальному та госпітальному етапах, методи профілактики”. ( Харків: ХМАПО, 2002. ( С. 4. (Дисертант самостійно зібрала та проаналізувала матеріал; узагальнення результатів та висновки проведені сумісно). 2. Бодня Е.И., Замазий Т.Н., Здор О.А. Особенности клинико(иммунологических проявлений при токсокарозе // Анали Мечниківського інституту. ( 2003. ( №4 ( 5. ( С. 157 ( 158. (Дисертант брала участь у наборі матеріалу, узагальнені результатів та формулюванні висновків). 3. Бодня Е.И., Замазий Т.Н., Квитко М.А. Значение токсокароза в патологии человека: Зб. наук. пр. – Луганськ: ЛНАУ. ( 2003. ( № 31/43. ( С. 92 ( 96. (Дисертант самостійно провела аналіз літератури; брала участь у формулюванні висновків). 4. Бодня К.І., Замазій Т.М., Квитко М.А., Чегодайкіна Н.С. Актуальність проведення науково–практичних досліджень з токсокарозу // Труды 6(ой итоговой региональной науч.(пр.конф. “Эпидемиология, экология и гигиена”, посвященной 80(летию санэпидслужбы Украины. ( Харьков, 2003. ( Часть 1. ( С. 163 ( 164. (Дисертантом самостійно проведено аналіз літератури; узагальнення та висновки проведені сумісно). 5. Замазій Т.М. Токсокароз ( актуальні проблеми діагностики // Тези доповідей міжвузівської конф. молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”. ( Харків: ХДМУ, 2004. ( С. 143. 6. Замазій Т.М. Епідеміологічна ситуація з токсокарозу в Харківській області // Матер. наук.(пр. конф. молодих вчених, присвяченої 350(річчю міста Харкова “Досягнення молодих вчених ( майбутнє медицини”. ( Харків: ХМАПО, 2004. ( С. 33 ( 34. 7. Бодня Е.И., Замазий Т.Н., Белая И.Д., Чегодайкина Н.С., Павленко Р.Г., Колесник Е.И., Рахмаил Б.А. Особенности распространения и течения токсокароза в условиях Харьковской области // Труды 7(ой итоговой региональной науч.(пр. конф. “Эпидемиология, экология и гигиена”, посвященной 200-летию Харьковской высшей медицинской школы. ( Харьков, 2004. ( Часть 2. ( С. 74 ( 75. (Дисертант самостійно зібрала матеріал, провела статистичне опрацювання даних, аналіз результатів; лабораторні дослідження, формулювання висновків опрацьовані сумісно). 8. Пат. 2003076238 UA, МПК 7 А 61 К 31/00 Спосіб лікування токсокарозу : Пат. 2003076238 UA, МПК 7 А 61 К 31/00 К.І. Бодня, Т.М. Замазій, О.А. Здор. ( № 65305 А; Заявл. 04.07.03; Опубл. 15.03.04, Бюл. № 3. ( 4с. (Дисертант самостійно провела аналіз літератури, зібрала матеріал, провела статистичне опрацювання даних; узагальнення та формулювання висновків проведені сумісно). 9. Пат. 2003076176 UA, МПК 7 А 61 К 31/00 Спосіб лікування токсокарозу : Пат. 2003076176 UA, МПК 7 А 61 К 31/00 К.І. Бодня, Т.М. Замазій, О.А. Здор. ( № 65294; Заявл. 03.07.03; Опубл. 15.03.04, Бюл. № 3. ( 6 с. (Дисертант самостійно провела аналіз літератури, зібрала матеріал, провела статистичне опрацювання даних; узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 10. Бодня Е.И., Замазий Т.Н. Нарушения процессов адаптации при токсокарозе // Тези доповiдей ХIYз'їзду мікробіологів, епідеміологів та паразитологів. ( Полтава, 2004. ( С. 179. (Дисертант самостійно зібрала матеріал, провела статистичну обробку даних; узагальнення та висновки проведені сумісно). 11. Бодня Е.И., Замазий Т.Н., Квитко М.А., Рахмаил Б.А. Эпидемиологические предпосылки возникновения случаев токсокароза человека на территории Харьковской области // Тези доповiдей ХIYз'їзду мікробіологів, епідеміологів та паразитологів. ( Полтава, 2004. ( С. 116 ( 117. (Дисертант самостійно провела аналіз літератури, зібрала матеріал, провела статистичне опрацювання даних; лабораторні дослідження, узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 12. Адейшвили(Сиромятникова М.К., Здор О.А., Замазий Т.Н. Поражения нервной системы при токсокарозе // Матер. доповiдей науч.-пр. конф. з міжнародною участю, присвяченої 200(річчю з дня застосування Харківського державного медичного університету. ( Харків: ХДМУ, 2005. ( С. 203. (Дисертант самостійно провела аналіз літератури; збір клінічного матеріалу, статистичне опрацювання даних; узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 13. Замазий Т. Состояние гуморального иммунитета у больных токсокарозом // Матер. 9-го міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. ( Тернопіль: ТДМУ, 2005. ( С. 68. 14. Замазий Т.Н., Здор О.А. Особенности эпидемиологии и клинического течения токсокароза в современных условиях // Международный медицинский журнал. ( 2005. ( №1. ( С. 133 ( 135. (Дисертант самостійно провела аналіз літератури; узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 15. Бодня Е.И., Замазий Т.Н., Белая И.Д., Павленко Р.Г., Рахмаил Б.А. Роль собак и внешней среды в эпидемиологии токсокароза в Харьковской области // Вестник зоологии. Матер. науч.(пр. конф. Украинского научного общества паразитологов, посвященной 100(летию со дня рождения академика НАН Украины А.П. Маркевича. Отдельный выпуск. ( 2005. ( Вып. 19, Ч. 1. ( С. 56 ( 57. (Дисертант самостійно зібрала матеріал, провела статистичне опрацювання даних; лабораторні дослідження, узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 16. Замазій Т.М. Актуальність вивчення епідпроцесу при токсокарозі в умовах Харківської області // Матер. доповiдей наук. (пр. конф. молодих вчених “Досягнення молодих вчених ( майбутнє медицини”. ( Харків: ХМАПО, 2005. ( С. 37 ( 38. 17. Бодня Е.И., Замазий Т.Н., Квитко М.А., Павленко Р.Г., Рахмаил Б.А. Исследования обсемененности почвы яйцами токсокар в Харьковской области // Сучасні інфекціі. ( 2005. ( № 2. ( С. 11 ( 15. (Дисертант самостійно зібрала матеріал, провела статистичне опрацювання даних; лабораторні дослідження, узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 18. Адейшвили(Сиромятникова М.К., Замазий Т.Н. Проблема токсокароза в Харьковской области // Матер. міжвузівської конф. молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”. ( Харків: ХДМУ, 2006. ( С. 91 ( 92. (Дисертант самостійно зібрала матеріал, провела статистичне опрацювання даних; лабораторні дослідження, узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 19. Бодня Е.И., Замазий Т.Н. Токсокароз: методы диагностики и лечения // Тези доповiдей наук-пр. конф. “Актуальні проблеми внутрішньої медицини”. ( Харків: ХДМУ, ХОКЛ, 2006. ( С. 11 ( 12. (Дисертант самостійно провела аналіз літератури, збір клінічного матеріалу; аналіз результатів дослідження, узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 20. Бодня Е.И., Замазий Т.Н. Токсокароз ( паразитарное заболевание животных и человека // Журнал сучасного лiкаря. Мистецтво лiкування. ( 2006. ( № 6 (032). ( С. 57 ( 59. (Дисертант самостійно провела аналіз літератури, зібрала клінічний матеріал; узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). 21. Замазій Т.М. Захисно-пристосувальні реакції у хворих на токсокароза // Матер. VII з'їзду інфекціоністів України “Інфекційні хвороби ( загально медична проблема”. ( Миргород, 2006. ( С. 393 ( 395. 22. Адейшвили-Сиромятникова М.К., Замазий Т.Н. Клинико-эпидемиологические исследования при токсокарозе в Харьковской области // Тези доповiдей міжвузівської конф. молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”. ( Харків: ХДМУ, 2007. ( С. 97 ( 98. (Дисертант самостійно зібрала матеріал, провела статистичне опрацювання даних; лабораторні дослідження, узагальнення та формулювання висновків опрацьовані сумісно). АНОТАЦІЯ Замазій Т.М. Клініко(епідеміологічні особливості токсокарозу в сучасних умовах та оптимізація лікувальних заходів. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 16.00.11 – паразитологія, гельмінтологія. ( Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2007. Дисертація присвячена вивченню клініко-епідеміологічного перебігу токсокарозу на прикладі Харківської області. В умовах Харківської області велика кількість собак і значна ураженість їх токсокарозом призводять до інтенсивного забруднення навколишнього середовища яйцями токсокар, що створює сприятливі умови для розповсюдження інвазії серед населення. Вперше проведене нами за допомогою ІФА сероепідеміологічне обстеження населення на токсокароз виявило суперечність між наявністю виявлених нами осіб з антитілами до токсокар і відсутністю реєстрованої захворюваності на токсокароз. Всебічне клініко-лабораторно-інструментальне обстеження хворих дозволило оцінити токсокароз як хронічне системне захворювання, різноманітне за клінічними проявами. Проведене специфічне лікування з використанням медизолу та імуномоделювального препарату циклоферону, дозволило знизити стан напруження за рахунок зміни співвідношень кортизолу та інсуліну, що свідчить про збільшення компенсаторних можливостей організму, має велике значення для захисного ефекту пристосування при зараженні, а також для підвищення клінічного ефекту лікування при дегельмінтизації. Ключові слова: токсокароз, антитіла, сероураженість, забруднення навколишнього середовища яйцями токсокар, адаптивні гормони, імунний статус, медизол, циклоферон. АННОТАЦИЯ Замазий Т.Н. Клинико(эпидемиологические особенности токсокароза в современных условиях и оптимизация лечебных мероприятий. – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 16.00.11 – паразитология, гельминтология. ( Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского АМН Украины, Киев, 2007. Диссертация посвящена изучению клинико-эпидемиологическго течения токсокароза на примере Харьковской области. В условиях Харьковской области большая численность собак и значительная пораженность их токсокарозом приводят к интенсивному загрязнению окружающей среды яйцами токсокар, что создает благоприятные условия для распространения инвазии среди населения. Впервые проведенное нами с помощью ИФА сероэпидемиологическое обследование населения на токсокароз выявило противоречие между наличием выявленных нами лиц с антителами к токсокарам и отсутствием регистрируемой заболеваемости токсокарозом. Всестороннее клинико-лабораторно-инструментальное обследование больных позволило оценить токсокароз как хроническое системное заболевание весьма многоликое по клиническим проявлениям. Проведенное специфическое лечение медизолом с добавлением иммуномодулирующего препарата циклоферона позволило снизить состояние напряжения за счет изменения соотношений кортизола и инсулина, что свидетельствует об увеличении компенсаторных возможностей организма, имеющих большое значение для защитного эффекта адаптации при заражении, а также для повышения клинического эффекта лечения при дегельминтизации. Ключевые слова: токсокароз, антитела, серопораженность, загрязнение внешней среды яйцами токсокар, адаптивные гормоны, иммунный статус, медизол, циклоферон. ANNOTATION Zamaziy T.N. Clinical epidemiological features of toxocarosis in modern conditions and optimization of medical measures. ( Manuscript. Dissertation for a Candidate’s of Medical Sciences degree by speciality 16.00.11 ( parasitology, helmintology. ( Institute of Epidemiology and infections diseases named after L.V. Gromashevskiy, Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007. The dissertation deals with the study of clinical epidemiological course of toxocarosis at the example of Kharkiv region. In the conditions of Kharkiv region the great number of dogs and their significant infection with toxocarosis lead to intensive contamination of environement with toxocar ova that favours the invasion spread among the population. Seroepidemiological examination of the population for toxocarosis carried for the first time with immune enzyme assay revealed the contradiction of the presence the individuals with revealed toxocar antibodies and absence of the regislered toxocarosis morbidity. The all-round clinical laboratory instrumental investigation of the patients allowed to evaluate the toxocarosis as a chronic systemic disease which is very diverse by its clinical manifestations. The carried specific treatment with medizol with addition of immunomodulating preparation cycloferon allowed to decrease the stress condition by the changed proportion of cortisol and insulin, that gives an evidence of the increase of compensation capasities of the organism. It is of great value for the adaptation defence effect at infection as well as for the increase of clinical effect of treatment at dehelmintation. Key words: toxocarosis, antibodies, seroaffection, contamination of the environment with toxocar ova, adaptive hormones, immune status, medizol, cycloferon. СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ДДЗ ( дитячий дошкільний заклад ІФА ( імуноферментний аналіз К ( коефіцієнт напруження ЛІІ – лейкоцитарний індекс інтоксикації T. canis ( Тoxocara canis СД3+ ( Т–лімфоцити СД4+ ( Т–хелпери СД8+ ( Т–супресори СД20+ ( В–лімфоцити

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *