Технология изготовления печатных форм (реферат)

Печатные формы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДРУКАРСТВА

Курсовий проект

З дисципліни: “Технологія виготовлення

друкарських форм”.

Львів 2004

Зміст курсового проекту.

1.Завдання для проектування.

2.Офсетний друк сьогодні: стан і перспективи розвитку

2.1.Переваги офсетного друку і його місце в сучасному світі друку

2.2.Розвиток додрукарських процесів офсетного виробництва.

2.3.Офсетні друкарські процеси.

2.4.Технологічні особливості офсетного друку.

2.5. Кілька слів про майбутнє офсетного друку.

3.Копіювальні процеси.

3.1.Полімерні шари, очутливлені солями хромової кислоти.

3.2.Копіювальні шари на основі фотополімеризаційноздатних композицій.

3.3.Копіювальні шари на основі ортонафтохінондіазидів (ОНХД).

4.Монометалеві форми.

4.1.Виготовлення ЗОП на алюмінії.

5.Оперативна технологія виготовлення офсетних форм.

6. Зв’язок параметрів технологічного процесу виведення зо­браження з технічною характеристикою принтера.

6.1.Надійність і стабільність.

7.Офсетний друк без зволожування.

7.1.Основи технологічного процесу офсетного друку без зволожування.

8.Характеристика контрольних шкал.

9.Преваги технології CTP.

9.1.Що ж дає впровадження технології CTP?

10.Вибір способу друкування.

11.Вибір типу друкарської машини та складання схеми друкування.

12.Вибір доцільних технологій формних процесів, устаткування та матеріалів.

13.Основні показники якості монтажу фотоформ.

14.Основні показники якості форм плоского офсетного друку.

15.Блок – схеми технологічних процесів формного виробництва.

16.Макети розміщення текстових та ілюстраційних елементів на формі для друкування основної частини видання та його додаткових елементів.

17.Розрахунок завантаження формного виробництва.

18.Маршрутно – технологічна карта процесів виготовлення трафаретної друкарської форми.

19.Маршрутно – технологічна карта процесів виготовлення форм офсетного друку.

20.Технічна характеристика вибраного устаткування для реалізації оптимального варіанту.

21.Список використаної літератури.

1.Завдання для проектування.

Технічна характеристика видання.

1. Книжкове видання (дитяча література).
2. Формат видання – 220290.
3. Формат ф.д.а. – 6090/8.
4. Обсяг видання – 8 ф.д.а.
5. Тираж – 70 000.
6. Фарбовість – 4.
7. Палітурка тип. 5:

– фарбовість – 4,

– характер ілюстрації – тонова,

– оздоблення – друкована.

8. Додаткові елементи: форзац;

– характер зображення – тонове,

– фарбовість – 4,

– кількість елементів – 2.

2.Офсетний друк сьогодні: стан і перспективи розвитку

Офсетний друк, як і колись, залишається сьогодні основним способом поліграфічного відтворення поліграфічної продукції в різних її видах: газети, журнали, книги, художні альбоми, етикетки, упакування, різноманітна акцидентна продукція. І скільки б не говорилося про її безперспективність, про конкуренцію з боку інших друкованих способів, вона все-таки досить міцно утримує ведучі позиції. За прогнозами Дослідницької інформаційної асоціації поліграфістів Великобританії PІRA (Prіntіng Іnformatіon Research Assocіatіon), у 2010 році ринкова частка офсетного друку серед інших її способів складе 40%, що перевищує частки інших основних способів друку .Що стосується якості друку, те тут конкурентом офсету може бути тільки глибокий друк з її величезними тиражами. Залежність тиражності і якості різних способів друку представлена у виді діаграми на, з який випливає, що верхній рівень якості для середніх і великих тиражів майже цілком належить офсетному друку. Область малих тиражів при високій якості продукції займає цифровий друк (утім, і сюди активно впроваджується офсетна печатка), а область великих, а краще сказати, дуже великих тиражів при високому рівні якості – глибокий друк.

2.1Переваги офсетного друку і його місце в сучасному світі друку

Основні переваги офсетного друку, у порівнянні з іншими способами, такі:

1. Економічне виготовлення невеликих, середніх і великих тиражів з високою якістю, причому на всіляких сортах папера.

2. Надійне, швидке і відносно недороге виготовлення друкованих форм як звичайними, так і цифровими способами.

3. Високий ступінь стандартизації й автоматизації усього виробничого процесу (чого, на жаль, немає ще у флексографскоrо друку).

Безсумнівно, флексографский друк виріс буквально за останні роки, перетворившись з другорядного способу, яким раніше з гумових форм друкували в основному ярлики і грубі написи на паперових мішках, у могутню галузь поліграфічної індустрії, що являє серйозну загрозу благополуччю офсетного друку, наприклад у друкуванні газет. Не збирається здавати міцних позицій у секторі виготовлення друкованої продукції величезними тиражами, і глибокий друк, у якого тут практично немає конкурентів. Є й інші способи печатки, що хоча і мають свої ніші на ринку поліграфічної продукції, але не є конкурентами офсетного друку.

Офсетний друк виник саме більш 100 років тому і відразу ж показав свої незаперечні переваги. У результаті сьогодні вона є потужною промисловою галуззю, високомеханізованої і високоавтоматизований, що широко використовує у своїх машинах, пристроях, технологіях, матеріалах усі досягнення сучасної науки. При цьому глибокі перетворення офсетного способу відбулися, можна сказати, миттєво, так як декілька десятків років на тлі загального розвитку поліграфії? Якщо сучасники Алоіза Зенефельдера, винахідника літографії, що є попередницею офсетного способу, не змогли дожити до появи офсету, то багато наших сучасників змогли пережити безліч його етапів – від цинкових і алюмінієвих формних пластин до сучасних безплівочних технологій. Щороку , а може, і кожен місяць приносить нам нововведення, що заперечують продукти, які буквально вчора вважались нововведеннями.

Принцип колишнього офсетного друку зберігся, але від нього залишився тільки перенос зображення на папір не прямо з твердої друкованої форми, а через еластичну проміжну гумову полотнину завдяки чому досягається істотне підвищення якості друку. Але втілення цього принципу зовсім інше, чим колись, причому це стосується всіх його сторін – починаючи від підготовчих, додрукарських процесів, до власне друку і наступних опоряджувальних робіт.

В офсеті, як, утім, і в сучасній поліграфії взагалі, прокладають собі шлях (і небезуспішно) безплівочні технології. У них зображення на друковану форму переноситься не копіюванням зображення з матеріального оригіналу, а переносом інформації, що записується, обробляється і виводиться на форму порядково з цифрових масивів даних. Крім того, фахівці відзначають загальну тенденцію розвитку галузі, що включає в себе інтелектуальні медіа, більш актуальний, утримуючий індивідуальний зміст, діалоги з клієнтами і можливість швидкого пошуку.

Зміна тисячоріч ознаменувалася процесом глобальних перетворень поліграфічної галузі. Людство переходить до інформаційного суспільства, що характеризується ростом комп’ютеризації, настанням мережних комунікацій. Усе більш міцні позиції займає цифрова техніка, що вже стала реальністю і яка входить в область офсетного друку. У результаті всіх цих перетворень поліграфічна промисловість переходить до рішення задач постачальника кросс-медіа, що охоплюють процеси підготовки і висновку єдиного масиву даних для таких різних медіа, як друк, компакт-диск і Інтернет.

Деякі фахівці підкреслюють, що в майбутньому найбільше значення будуть мати не інвестиції в машини, а інвестиції в людей і в інновації. Ринок буде успішно розвиватися тільки тоді, якщо замовники стануть одержувати не тільки свої друковані замовлення, але і послуги по усіх видах медійной діяльності. Але в зв’язку з цим виникає нова задача: той, хто хоче забезпечити собі успіх як постачальник медіа, має потребу в кваліфікованій робочій силі, що в умовах застосування нової техніки здатна забезпечити високу якість друкованої продукції.

У технологічному плані чітко виявляються тенденції до зменшення тиражів видань і до підвищення барвистості продукції, а також до скорочення термінів їхнього виготовлення. Ці тенденції повинна враховувати такий ведучий спосіб, яким є офсет. Тому необхідно застосовувати всі нововведення в області недорогої кольорового друку, а це вимагає посилення контролю на всіх стадіях виробничого процесу при активній участі співробітників, що беруть участь у ньому на всіх етапах виробництва. У зв’язку зі зменшенням тиражности і збільшення числа тиражів пропонуються офсетні друковані машини, що прямо приймають цифрові дані і можуть значно швидше виготовляти навіть самі мінімальні тиражі, аж до одиничних екземплярів.

Унаслідок глибокого проникнення цифрових технологій у препрес, у власне друк, у постдрукарську обробку поліграфічної продукції, усі частини загального виробництва зливаються один з одним. У зв’язку з цим ряд фірм (наприклад, Scіtex) створили спеціальні інтегровані рішення для додрукарського виробництва, цифрового виготовлення друкованих форм, цифрового друку і післядрукарської обробки. Таке інтегроване виробництво може задовольнити вимоги підприємства будь-якого рівня, розміру і стратегічної орієнтації.

Вищевказані процеси відбуваються на тлі включення всіх граней поліграфічної галузі в нові напрямки і види діяльності, обумовлені стратегічними задачами інформаційного суспільства. Так, наприклад, підприємства по переробці папера і полімерів, поряд з очікуваними технічними удосконаленнями машин, пристроїв, приладів і систем для переробки папера, палітурних підприємств і виготовлення пакувальних засобів, що ведуть до зниження часу приладження і підвищенню продуктивності праці, звертають особливу увагу на області цифрової печатки, на системи висновку друкованих даних з комп’ютера на плівку, з комп’ютера на форму, з комп’ютера до друку. Унаслідок упровадження прямої передачі текстових і іллюстраційнних даних для виготовлення фотоформ і друкованих форм змінилися форми співробітництва між клієнтом і постачальником. Друк по запиті (Prіntіng-on-Demand) перетворюється в новий сегмент ринку. Задруковування пакувальних засобів залишиться і надалі головною областю діяльності таких класичних способів друку, як офсет, але продуктивність істотно виросте завдяки використанню логістики папера, систем висновку інформації з комп’ютера на друковану форму Сtр (Computer-to-Plate) і наскрізним системам керування виробництвом Workflow.

2.2.Розвиток додрукарських процесів офсетного виробництва.

В області додрукарських процесів офсетного виробництва продовжується раціоналізація, цілями якої є скорочення часу виробництва і зрощування з друкованими процесами. Репродукційні підприємства всі частіше підготовляють цифрові дані, що передаються на друковану чи форму безпосередньо до друку. Технології прямого експонування на формні матеріали активно розвиваються, при цьому формати обробки інформації збільшуються.

Найважливішим елементом технології офсетного друку є друкована форма, що в останні роки перетерпіла істотні зміни. Ідея запису інформації на формний матеріал не за допомогою копіювання, а шляхом порядкового запису спочатку з матеріального оригіналу, а потім з цифрових масивів даних була відома вже років тридцять назад, але її інтенсивна технічна реалізація почалася порівняно недавно. І хоча відразу на цей процес перейти неможливо, поступово такий перехід відбувається. Однак є і підприємства (причому не тільки в нашій країні), що працюють ще по старинці, а до сучасних матеріалів відносяться з підозрою, незважаючи на те, що ці пластини виготовляються з найвищою заданою якістю і мають усі гарантії виробника. Тому поряд з різноманітним асортиментом офсетних формных пластин для лазерного запису існують і звичайні копіювальні пластини, що виробниками в багатьох випадках рекомендуються одночасно і для запису лазерним чи скануванням лазерним діодом. На додаток до технології Ct з’явилася навіть технологія Ctc (Computer-to-conventіonal Plate – з комп’ютера на звичайну формную пластину). Усе це забезпечує поліграфічному підприємству велику гнучкість роботи.

В даний час у світі на ринку мається безліч формних пластин від відомих виробників: Agfa-Hoechst, BASF, Lastra, Polychrome, Presstek, Fujіfіlm, DuPont, Mіtsubіshі, Kodak і ін. У Росії випускають офсетні формні пластини фірми “ДОЗАКЛ”, “Офсет Сибіру” і ін.

Вивід інформації на фотоплівку.

Слід зазначити, що технологія висновку інформації на фотоплівку себе далеко не вичерпала, але це вже не та технологія, що полягала у фотознімальних чи фотокопіювальних процесах, у результаті чого ми одержували чи негатив діапозитив, потім копіювали їх на формную пластину, і для цього були потрібні репродукційні фотоапарати і копіювальне устаткування. З’явилися технології висновку інформації з комп’ютера на фотоплівку Ct (Computer-to-Fіlm) – інформація записується у виді чи негатива діапозитива. У порівнянні з технологіями висновку на форму Ct це дає дуже багато чого:

1.Вимагаються значно менші інвестиції.

2.Фотоплівка залишається дешевим носієм зображення.

3.Технологія Ct має більш високу продуктивність у порівнянні з технологією Ct.

4.На плівці легше виявляються помилки.

У невеликих друкарень, яких, як відомо, більшість, поки немає ніякого вибору. Основні переваги й основний зміст технології Ct полягає в тому, щоб одержувати в результаті її використання цілком змонтовану, готову друковану форму. Відповідно до технології Ct інформацію з комп’ютера на плівку можна виводити вроздріб , а потім неї монтувати. Форми ж монтувати вроздріб неможливо, а повний висновок усієї форми вимагає вивідного пристрою на формати друкованих машин. Зі збільшенням формату вивідного пристрою різко зростає його вартість, тому плівка залишається основним носієм інформації для поліграфічного підприємства в доступному для огляду майбутньому. За прогнозами , її витрата в найближчі роки складе понад 300 млн. м2, у той час як витрата формних матеріалів досягне 50 млн. м2.

Технологія Ct, що скорочує виробничі етапи, лише тоді зможе виявити свої переваги, коли підприємства зможуть одержувати цифрові дані в широких чи межах виготовляти їхній самостійно. Великі переваги в цьому напрямку забезпечують що розвиваються термочутливі формні пластини, для яких не потрібно ніякої додаткової обробки після запису на них зображення.

Зовсім недавно з’явилися і фіолетові лазерні діоди, якими можна експонувати як срібновмісткі, так і фотополімеризуючі формні пластини. Їхніми перевагами є низька вартість інвестицій при використанні чотирьохполосних пристроїв, що експонують, (іміджзеттерів) і висока швидкість експонування на восьмиполосних вивідних пристроях. Крім того, можливо використовувати фіолетові лазерні діоди і при експонуванні ультрафіолетовим світлом звичайних фотополімеризуючих пластин (технологія Ctc).

Питання утилізації формних пластин.

Технологія Ct розглядається поруч великих фірм, що працюють в області виробництва офсетних машин, як перехід до друкованого виробництва без друкованих форм. Прикладом може служити цифрова офсетна машина DіCOweb фірми MAN Roland, що забезпечує можливість нанесення зображення і його наступного стирання в друкованій машині, а потім нанесення знову. Ця технологія позначається колишньою абревіатурою Ct, але з новою її розшифровкою (Computer-to-Press – з комп’ютера в машину).

Для видавничої і поліграфічної галузі усе велику роль грає Інтернет, що означає поширення видань через мережу і комбінування різних медийных форматів. Одержують розвиток редакційні онлайн-системи.

2.3.Офсетні друкарські процеси.

Поліграфічне машинобудування продовжує розвиватися, з’являються нові листові й офсетні машини, у які інтегруються цифрові процеси. Якщо в минулі роки найбільше активно розвивалися копіювальні технології, то зараз основна увага приділяється друкованій техніці. Унаслідок цього відбувається боротьба способів друку, у якій спостерігається прагнення копіювальної техніки відвоювати собі частки ринку цифрового друку з малими тиражами, у тому числі і рулонному друці з тиражами менш 15 тис. екземплярів (мал. ).

Листовий офсетний друк займає на ринку простір між цифровим і рулонним друком з тиражами від 1 тис. до 40 тис. екземплярів. У цій бурхливо розвивається області виробництва і застосування друкованих машин, ми бачимо появу найрізноманітніших пристроїв різних форматів і конфігурацій, що характеризуються найвищою продуктивністю і високою якістю видань, що виготовляються. Тут відзначається підвищення барвистості аж до 8 фарб і більше, що забезпечує можливість запечатки лицьового і зворотного боків листа за один прогін машини. Крім того, активно впроваджується автоматизація й оцифрування друкованого процесу з метою створення необхідної інформації в цифровому виді з попередніх ступіней виробничого процесу.

В області виробництва листових друкованих машин компанії ведуть активну розробку технологій у напрямку подальшого розширення можливостей облагороджування друкованої продукції, у першу чергу для пакувальної продукції. Одержують подальший розвиток і рулонні офсетні друковані машини, що починають використовуватися для зовсім нових задач. Наприклад, німецька фірма Goebel Gmb створила високопродуктивну рулонну ротаційну машину з робочою шириною 680 мм для друку каталогів прямого розсилання і високоякісних рекламних брошур, що характеризується винятково малим часом приладження, високою якістю продукції і великою гнучкістю. Значний розвиток одержують так називані узкополотенные друковані машини, що використовуються не тільки для друку етикеток, але і пакувальної продукції. У цьому сегменті поліграфічного машинобудування великого значення набувають гібридні друковані машини, у яких, поряд з офсетної, використовуються й інші способи печатки, а також устаткування для облагороджування друкованої продукції.

Рулонні офсетні машини також характеризуються високим ступенем автоматизації друкованого процесу. Істотно скоротився час приладження машин, значно підвищилися швидкості друку, зокрема завдяки безканальним офсетним циліндрам і зменшенню щілини каналу.

У порівнянні з листовим друком рулонний друк має визначені переваги: можливість одержання на виході з машини цілком готового друкованого продукту; забезпечення виконання багатьох варіантів післядрукарського процесу в лінію; істотне розширення спектра різноманітних видів фальцювання.

За даними PІRA, частка рулонного друку в області журнального виробництва в найближчі 10 років зросте з 63 до 70%, але це відбудеться за рахунок глибокого друку.

Сучасний цифровий офсетний друк займає особливе місце серед офсетних технологій: з одного боку, він відповідає сучасним тенденціям розвитку поліграфічної промисловості, а з іншого боку – стимулює її розвиток у напрямку наступних тенденцій:

1.Цифровий офсетний друк чудово задовольняє вимогам сучасної поліграфії по збільшенню барвистості продукції – до 6 і більш фарб.

2.Цифровий друк ідеально підходить для друку малих тиражів.Його економічність давно вже підтверджена різними дослідженнями закордонних фахівців. Так, у цифровому друці собівартість при “тиражі” в один відбиток мало відрізняється від вартості відбитка при тиражах у декілька сот і навіть тисячі екземплярів. По розрахунках, виконаним ще в 1997 році у швейцарському Інституті по контролі і дослідженням матеріалів (EMPA), собівартість одного чотирьохфарбового однобічного відбитка формату А4 на машині HP Іndіgo E-Prіnt 1000+ при тиражі в 200 аркушів складає близько 1 дол., а при тиражі 1600 аркушів – близько 80 центів.

3.Висока оперативність цифрового друку як можна краще забезпечує можливість терміновго друку (Just іn Tіme).

4.У цифровому офсетному друці реалізується розглянутий вище принцип друку Сtр. При цьому швидкість передачі інформації досить висока. Наприклад, у машини HP Іndіgo UltraStream вона складає 1200 Мбит/с.

5.У комп’ютерні файли зображень, що друкуються, може бути в будь-який момент оперативно внесена необхідна додаткова, персоналізована інформація, розрахована на конкретного користувача друкованою продукцією.

6.Якість цифрового офсетного друку досить висока. Зокрема , дозвіл 812 dpі машини HP Іndіgo UltraStream відповідає всім параметрам високоякісного офсетного друку.

Рулонні офсетні машини також характеризуються високим ступенем автоматизації друкованого процесу. Істотно скоротився час приладження машин, значно підвищилися швидкості друку, зокрема завдяки безканальним офсетним циліндрам і зменшенню щілини каналу.

2.4.Технологічні особливості офсетного друку.

Офсетний друк має цілий ряд технологічних особливостей, багато з яких характерні тільки для неього і який варто враховувати при роботі на друкованій машині.

Приладка. Спостерігається великий розкид часу виконання приладки, що обумовлено не тільки великою кількістю окремих параметрів і складністю самого процесу, але і продуктивністю праці і здатністю працівників швидко виконувати ці роботи. Якщо приладження проходить без відхилень від стандартного процесу, то вона фіксується як один процес, починаючи від приладження друкованих форм і до пуску машини. Більш тривалі терміни приладження часто зв’язані з неправильно скопійованими формами. Великих витрат часу вимагає також необхідність виконання коректури.

Тиражний друк. Розкид часу в продуктивності при друці тиражу не такий великий, як при приладці, але все-таки різниця може складати від 5 до 140% середньої величини.

Причинами зниженої продуктивності друку можуть бути традиційні для підприємства швидкості роботи друкованих машин, що бувають нижче стандартних. Можлива наявність дефектів використовуваних чи матеріалів застосування більш дешевих матеріалів, що, зокрема, веде до великого пилення паперу.

Потрібно також враховувати допоміжний час, необхідне для підтримки машин у робочому стані і для ліквідації можливих несправностей. Найсучасніші машини з більш коротким часом приладження на основі додаткового електронного оснащення вимагають значно меншого допоміжного часу – замість середніх 15 хвилин затрачається тільки 6 хвилин.

У роботі листових офсетних друкованих машин мають місце наступні непродуктивні витрати:

• технічні дефекти, а насамперед – дефекти виготовлення друкованих форм: неправильно змонтовані чи переплутані плівки, неточне сполучення зображень на формах одного комплекту, різні помилки експонування і т.п.;
• дефекти матеріалів, що приводять найчастіше до додаткової промивки офсетних полотен (при значному пилинні паперу);
• дефекти друку, у тому числі помилки друкарні, дефекти в роботі машин, помилки в обслуговуванні устаткування;
• невеликий ремонт чи заміна дефектних деталей машини;
• організаційні перешкоди (по підрахунках німецьких поліграфістів, вони включають 4,7% виробничого часу на чекання матеріалів і 5,5% часу на виконання коректурних робіт);
• допоміжні роботи, що включають пускові роботи і зупинку машини;
• підготовчо-заключні роботи;
• попереджувальний ремонт.

З вищесказаного випливає, що завжди маються резерви, що забезпечують можливість наближення до найвищої продуктивності – до границі можливості механічного використання друкованого устаткування.

2.5.Кілька слів про майбутнє офсетного друку.

Уже сьогодні можна припустити, як буде виглядати офсетна друкована машина й офсетний друк майбутнього. Можна прогнозувати, хоча і з визначеним наближенням, перспективи розвитку офсету на основі тих тенденцій, що ми спостерігаємо сьогодні.

Буде продовжуватися скорочення непродуктивного часу на обслуговування друкованих машин між виконанням замовлень. Варто очікувати ще більш високого ступеня автоматизації підготовчо-заключних робіт між виконанням окремих замовлень. Автоматизуються всі попередні настроювання, завдяки чому машина буде швидше підготовлятися до друку. Оператор машини буде більш активно виконувати функції контролю і спостереження за роботою машини.

Варто очікувати подальшого розвитку технологій нанесення зображення усередині друкованої машини безпосередньо на циліндрі, з якого ця інформація після закінчення друку тиражу автоматично віддаляється, а “формний” циліндр знову стає доступним для нанесення інформації про наступне замовленні.

Одним з недоліків офсетної друкарської машини є сталість друкованого формату, тому з’являться машини зі змінними форматами друку. З огляду на зростаючу (принаймні , за рубежем) тенденцію до поширення мережних друкарень, варто очікувати того, що офсетна друкована машина стане елементом такої мережної друкарні, частиною загального виробничого процесу друкарні як додрукарські і післядрукарські процеси. Границі між звичайними і цифровими офсетними друкованими машинами будуть усе більше зникати.

У технологічному плані офсетний друк (і традиційно, і відповідно до самого принципу плоского друку, коли друковані і пробельные елементи знаходяться в одній площині) є друком зі зволоженням, однак отримає більш широке поширення офсет без зволоження в аркушевий і рулонний офсетний друк, що вже зараз активно застосовується на практиці.

І нарешті, говорячи про гібридний друк, слід зазначити, що сполучення офсетного способу з іншими способами друку (трафаретного, цифровий), а також зі способами облагороджування друкованої продукції (тиснення, друк металевими фарбами, голограми й ін.) і зі штанцюванням – дуже перспективний напрямок, що буде розвиватися і надалі , забезпечуючи одержання на офсетних відбитках разючих ефектів.

3.Копіювальні процеси.

При виготовленні друкарських форм різних видів друку фотомеханічним способом мають місце процеси відповідної підготовки поверхні формного матеріалу, нанесення копіювального шару та копі­ювання монтажу фотоформ.

У цьому розділі роботи вивчається процес виготовлення копій на мікроцинку з копіювальним шаром на основі полівінілового спирту (ПВС) як типовий для формних процесів.

Нижче стисло подаються класифікація копіювальних шарів та загальні основи копіювальних процесів, які мають місце при виготов­ленні форм різних видів друку за аналоговою технологією.

Копіювальним шаром називають тонкі (від 1,5 до 5 мкм) плівки певних високомолекулярних сполук з фото- чи (і) термочутливими речовинами, чи певної хімічної будови, які здатні змінювати свої фізикохімічні властивості (твердість, розчинність тощо) після фотоопромінювання потоком певного спектрального складу чи (і) тепловим потоком.

Якість друкарської форми в значній мірі визначається показни­ками копіювальних шарів, особливостями технології підготовки по­верхні формного матеріалу, методом нанесення копіювального шару і умовами копіювання.

Копіювальні шари повинні відповідати наступним вимогам:

– фоточутливості, достатньої при опроміненні для переведення копіювального шару в розчинний або нерозчинний стан (в залежнос­ті від того, позитивний чи негативний шар).

– здатності копіювального розчину добре розтікатись по поверх

– високій адгезії (А, бали) полімерної плівки до формної основи.

– високій роздільній здатності (R, лін/см), яка визначається мак­симальним числом розділено переданих копіювальним шаром ліній стандартної міри на погонний сантиметр чи міліметр.

– високій видільній здатності (В, мкм) – тобто здатності копіюва­льного шару відтворювати без спотворень тонкі, окремо розміщені штрихи мінімальної для даного копіювального шару ширини.

– різко диференційованій границі між ділянками, покритими ко­піювальним шаром і прогалинами. Це оцінюється як чіткість контуру друкувальних елементів.

Залежно від характеру перетворень при опромінюванні копіюва­льні шари поділяються на два принципово відмінних типи:

позитивні – шари, фотохімічні перетворення у яких сприяють розчинності продуктів фотолізу у проявниках і отримується пряме зображення;

негативні – шари, у яких фотохімічні перетворення полягають у зшиванні або дубленні полімерів, які втрачають розчинність у про­явниках. На таких шарах при копіюванні отримують обернене зо­браження.

До першого типу належать фоточутливі ортохінондіазиди бензо­льного і нафталінового рядів. Представники другого типу – хромова­ні колоїди, полівінілциннамати, фотополімерні композиції.

В залежності від типу фотохімічних реакцій при копіюванні роз­різняють три групи копіювальних шарів.

3.1.Полімерні шари, очутливлені солями хромової кислоти.

Фоточутлива композиція складається з водного розчину гідрофі­льного полімеру (колоїду; найчастіше – це ПВС), очутливленого бі­хроматом амонію або калію.

Фотохімічне перетворення хромованих колоїдів полягає у відно­вленні шестивалентного хрому до трьохвалентного, який завдяки ви­сокій здатності до утворення комплексних сполук зшиває макромо­лекули полімеру (ПВС) і, як наслідок – задублює копіювальний шар.

Спектральна чутливість хромованих килиїдів лежить в області 300-500 нм (mах= 380 нм). Практично використовується при копію­ванні діапазон довжин хвиль 340-450 нм, що потребує при роботі неактинічного освітлення приміщення формної дільниці.

Копіювальні шари цього типу застосовувались при виготовленні форм високого друку, плат, а сьогодні – у формних процесах глибо­кого друку, при виготовленні штампів, форм для трафаретного дру­ку. Вигідно відрізняються від інших копіювальних композицій прос­тотою приготування, дешевизною і доступністю інгредієнтів.

Недоліками хромованих колоїдів є їх швидке старіння, темнове дублення, посткопіювальний ефект, закопіювання вузьких прогалин.

3.2.Копіювальні шари на основі фотополімеризаційноздатних композицій.

У своєму складі містять фоточутливі мономери та (або) олігоме-ри, фотоініціатори, інгібітори (стабілізатори), нефоточутливі (плів-коутворюючі) полімери та ін.

Спектральна чутливість ненасичених мономерів (олігомерів) ле­жить у зоні < 320 нм. Для можливості працювати у промислових умовах у систему вводять фотоініціатор чи фотосенсибілізатор, які зміщують чутливість мономеру (олігомеру) у видиму (=350-390 нм) зону і одночасно прискорюють фотополімеризацію.

Процес фотоініційованої полімеризації відбувається за радикаль­но-ланцюговим механізмом у чотири стадії.

Довжина ланцюга утворюваного полімеру регулюється інгібіто­ром. Фотополімерні композиції (ФПК) застосовуються у якості нега­тивних копіювальних шарів і як формний матеріал для виготовлення друкарських форм високого і флексографічного друку. Мають високі репродукційно-графічні та фізико-хімічні властивості, у них відсутнє темнове дублення та посткопіюяальний ефект, що дозволяє виготов­ляти заздалегідь очутливлені пластини (ЗОП). На відміну від хромо­ваних колоїдів фотополімерні копіювальні шари забезпечують чітку безвуальну растрову крапку, а термін їх зберігання – більше трьох років.

До недоліків слід віднести відносно високу вартість композицій, необхідність застосовувати у багатьох випадках токсичні проявники, високі вимоги до якості фотоформ (Дmin < 0,1 Б; Дmaх ^> 3,0 Б).

3.3.Копіювальні шари на основі ортонафтохінондіазидів (ОНХД).

Широке впровадження копіювальних шарів на основі ОНХД сві­дчить про їх високу ефективність. Їм властиві: відсутність темнового дублення, досить висока фоточутливість, високі репродукційно-графічні та фізико-механічні показники. Завдяки таким характерис­тикам вони використовуються не тільки для виробництва ЗОП, а й для виготовлення прецизійних деталей, трафаретів для напилення тощо.

Існують як позитивні, так і негативні шари на основі діазосполук. Негативні мають нижчі репродукційно-графічні показники, копії проявляються в екологічно шкідливих органічних розчинниках. Тому для виробництва офсетних ЗОП застосовують переважно позитивні шари. В основному це трьохкомпонентні системи, до складу яких входять фоточутливі ОНХД, плівкоутворюючі полімери та органічні розчинники. Фоточутливі ОНХД – це переважно складні ефіри або аміди сульфокислот з плівкоутворювачем на основі новолачних і ча­стково резольних фснолформальдегідних смол. До складу копіюва­льних розчинів входить найчастіше суміш органічних розчинників, наприклад, ацетон, етилцелозольв, диметилформамід. Максимум спект­ральної чутливості таких шарів припадає на = 350 нм та =400 нм.

Під дією фотоенергй’ на гідрофобний копіювальний шар у ньому в присутності вологи утворюється розчинна у воді інденкарбонова кислота. Для повного видалення її з проекспонованих ділянок, копію проявляють у слаболужних (0,2-5%-х) розчинах. Найчастіше це роз­чини КОН (МаОН), НазР04, чи Nа2Sі0з. Якісне проявлення забезпе­чують проявники з двома або й трьома зазначеними компонентами.

4.Монометалеві форми.

Завдяки високим техніко-економічним показникам і репродук­ційно-графічним можливостям офсетний спосіб друку займає сього­дні домінуючі позиції серед інших при друкуванні найрізноманітні­ших видів продукції від пакувальної, рекламної до високохудожньої репродукції.

Одна з важливіших переваг офсетного виробництва – висока продуктивність при значному скороченні виробничого циклу вигото­влення високоякісних друкарських форм, які є недорогими і високотаражними.

,, Сьогодні майже у всіх випадках форми плоского офсетного друку виготовляють на заздалегідь очутливлених пластинах (ЗОП) на алю­мінії. Технологію , виготовлення форм автоматизовано, проте можливе їх якісне виготовлення на операційному обладнанні як на великих поліграфічних підприємствах, так і на малих.

На ринку України пропонується широкий вибір ЗОП фірмами: Kodak Polichrome Graphics, Agfa-Gevaert AG, Du Pont, Lastra тощо.

Один із найкрупніших виробників – Agfa пропонує пластини Agfa Ozasol, які мають відмінні друкарські властивості і відтворюють найдрібніші деталі при високій тиражостійкості. В асортименті фір­ми є пластини для аркушевого, рулонного і пробного друку; позитивні і негативні. Найпоширеніші для великих і середніх тира­жів – Р5S, Р64, Р6S, Р71, Р75 і негативні N61, N71, N70. Для пробно­го друку – Р11, Р35. Пластини забезпечують роздільну здатність 120 лін/см, видільну – 4 мкм, тиражостійкість від двох до трьохсот тисяч відбитків без термооброблення.

Другий потужний виробник ЗОП – фірма Foji Film також вироб­ляє різні типи негативних та позитивних пластин. Для пробного дру­ку – VРР-Е, для середніх тиражів – VРS-Е, VРD-Е, FND-Е, FNS-Е, VNSV, для великих тиражів – VРV-Е.

Фірма Kodak Polichrome Graphics та її дочірнє підприємство на Балканах Polichrome РОАР випускають дешеві позитивні пластини Easyprint та РР-1, 2, 3 відповідно з тиражостійкістю 50-100 тис. від­битків, високою роздільною здатністю, яка дозволяє відтворити 2 та 98 % растрові крапки. Для великих тиражів фірма випускає пластини Virage та Vektor з тиражостійкістю після термооброблення 1 та 2 млн. відбитків відповідно.

Від фірми Du Pont для високоточних робіт – пластини Spartan, для великих тиражів — Triton, для робіт із стохастичним раструван-ням – Primera.

Від фірми Lastra — пластини для будь-яких робіт – Futura Oro, Super Nowa для газетного виробництва – Nitiosan, для малих тиражів -Euro-101.

4.1.Виготовлення ЗОП на алюмінії

Як правило, для виготовлення формних пластин застосовують високоякісний алюміній, з домішками інших металів не більше 0,5%, з копіювальним шаром на основі ОНХД. Алюмінієвий прокат для ви­готовлення ЗОП повинен відповідати наступним вимогам: висота не­рівностей поверхні не повинна перевищувати 3 мкм; граничні відхи­лення товщини основи ± 0,01 мм; високі показники твердості та опо­ру на розрив.

1 – формна основа (алюміній тов­щиною 0,15-0,60 мм);

2 – гідрофільний шар (оксидна плі­вка з гідрофільним наповнювачем 2-3,5 мкм);

З – копіювальний шар на основі ОНХД товщиною = 1,8-3 мкм.Рис. 1. Будова ЗОП на алюмінії.

Процес виготовлення формної пластин починається з очищення поверхні алюмінієвого полотна водним розчином лугу-

Наступна операція – електрохімічне зернування в азотній або со­ляній кислоті (в залежності від необхідного ступеня розвивання по­верхні). Напруга електричного струму при зернуванні – декілька де­сятків тисяч вольт. Для рулонних друкарських машин потрібна більш розвинена поверхня формного матеріалу, ніж для аркушевих. Завдяки зернуванню, оксидуванню та наповненню поверхня алюмінію стає пористою і здатною утримувати достатню кількість зволожуючого розчину для забезпечення необхідного балансу фарба-зволожуючий розчин при друкуванні.

Цікаву технологію зернування застосовує фірма Foji Film. Техно­логія Multigrain полягає у комбінованому зернуванні: крупне зерно забезпечує якісне відтворення півтонів та добре сприймання зволо­жувача, середнє – відповідає за тиражостійкість форм, а баланс фар­ба-зволожуючий розчин досягається наявністю мікропор.

Якість зернування характеризується шорсткістю Rа – середньо­арифметичне відхилення від середньої лінії висоти мікронерівностей та Rc; – кількість мікронерівностей (зерен) на 1 см поверхні. Так, на­приклад, пластини Ozasol Р5S на відміну від пластин Р51 цього ж ви­робництва мають більш розвинену структуру поверхні завдяки зер­нуванню в азотній кислоті. Також більш дрібнопористою є структура поверхні італійських пластин Futura Oro: Rа = 0,53 мкм; Rc =175 зе­рен, а у пластин Р51 – Rа = 0,62 мкм; Rc = 167 зерен. Ступінь зерну­вання також опосередковано впливає на роздільну здатність форм.

Після електрохімічного зернування пластина анодується. При цьому на пластині формується шар оксиду, що підвищує механічну міцність поверхні приблизно у 100 разів. Наповнення оксидної плів­ки при обробці гарячою водою чи рідким склом забезпечує утворен­ня стійкої гідрофільної плівки і виключає потребу у гідрофілізуванні прогалин після проявлення копії.

На підготовану таким чином поверхню алюмінію наноситься ко­піювальний шар, який завдяки високим і стійким гідрофобним влас­тивостям на готовій формі слугує друкувальними елементами, які сприймають фарбу. Принциповий склад копіювального розчину – це діазокомпоненти, які реагують на УФ-випромінювання з довжиною хвилі 400-430 нм; новолачні та резольні смоли, які забезпечують утворення гідрофобної плівки і, таким чином, відповідають за змочу­вання друкувальних елементів фарбою; суміш органічних розчинни­ків (ацетон, етилцеллозольв, етилацетат), які забезпечують гомоген­ність копіювальних розчинів та добре змочування ними поверхні фо­рмного матеріалу, а також барвники, які забарвлюють шар і під дією випромінювання змінюють свій колір, що дозволяє візуально конт­ролювати і коригувати копію.

Спосіб нанесення копіювального шару переважно є “секретом” фірми-виробника. Він повинен забезпечувати рівномірність нанесен­ня, захист від впливу статичної електрики і запобігати розпилюван­ню копіювального розчину у повітрі.

Максимальний контакт фотоформи з пластиною при копіюванні деякими фірмами забезпечується введенням у копіювальний шар спеціальних мікропігментів, які утворюють мікровиступи ( 3 мкм) на поверхні шару. Інші фірми (наприклад, Lastra) на поверхню копі­ювального шару наносять мікрокраплі водорозчинних смол. Це за­безпечує швидке досягнення вакууму у копіювальній рамі та хоро­ший контакт між фотоформою та фоточутливим шаром при експону­ванні. Щільне рівномірне притискання в момент нарощування вакууму досягається за рахунок виходу повітря своєрідними “кори­дорами” між цими мікровиступами.

Технологія виготовлення форм на ЗОП дуже проста. Вона зво­диться до операцій копіювання, промивання, контролю якості, кори­гування, нанесення захисного колоїду та сушіння форми, які вико­нуються вручну, або в автоматичному режимі у процесорі.

Технологія виготовлення форм на ЗОП дуже проста. Вона зво­диться до операцій копіювання, промивання, контролю якості, кори­гування, нанесення захисного колоїду та сушіння форми, які вико­нуються вручну, або в автоматичному режимі у процесорі.

Для оброблення копій машинним способом пропонується широ­кий вибір процесорів, які переважно випускають фірми-виробники ЗОП. Так, фірма_Du Pont пропонує напівавтомати VS 534 та VS 536, автомати з операцією коригування форм А 660 та А 851.

Процесори серії Qarts оснащені мікропроцесорними засобами керування і контролю. Система керування дозволяє оперативно змі­нювати температуру проявника, контролювати рівень робочих роз­чинів і положення пластини у процесорі, економне та рівномірно на­носити гумуючий розчин. Процесори Qarts є чотирьох моделей з рі­зним розміром оброблюваної пластини та методом подавання проявника на пластину – зануренням чи розпиленням через форсунки.

Фірма Lastra випускає також чотири моделі процесора: SМ 65, SМ 85, SМ 90 та 140 з різними форматами оброблювальних плас­тин і мають більшість таких же характеристик, як і процесори Qarts.

Форми, виготовлені у процесорах, відповідають жорстким вимо­гам щодо якості друку.

Всім ЗОП виробництва вище зазначених фірм властива досить велика широта експонування при низькій енергоємності, тривалості експонування 30-90 с. Їх застосування є економічно вигідним (витрати слабо лужного проявника – 100-120 г/м²) і екологічно прийнятним.

Репродукційно-графічні показники високоякісних офсетних форм відповідають вимогам образотворчої та книжково-журнальної про­дукції І та ІІ-го класів .

Тиражостійкість форм, виготовлених на ЗОП, переважно пере­вищує 50 тис. відбитків. У багатьох вона – у межах 100-200 тис. від­битків. Підвищити цей показник у 2-3 рази можна термообробленням протягом 8-Ю хвилин при температурі160-200° С. Перед термооб­робленням на поверхню форми наносять захисне покриття, так зва­ний “екран”, для запобігання втрати потрібних фізико-хімічних влас­тивостей форм.

5.Оперативна технологія виготовлення офсетних форм. Різновиди технології та їх особливості.

З усіх існуючих технологій виготовлення друкарських форм, що базуються на виведенні інформації з комп’ютера безпосередньо на формну пластину (computer-tu-plate) найпростішим варіантом, який не потребує дорогих вивідних пристроїв (насвітлювачів), є техноло­гія формування друкувальних елементів за допомогою принтерів (ла­зерних, струминних тощо). Такі системи складаються, в основному, з: комп’ютера та принтера і відносяться до систем початкового рівня, які не потребують значних інвестицій і не пов’язані з глобальним технічним переоснащенням формного виробництва.

Така технологія успішно застосовується на малих та середніх під­приємствах, що друкують форматами А4, АЗ або А2 для випуску нормативної, технічної, акцидентно-бланкової, учбової продукції, яка має невеликі обсяги та друкується в 1-2 фарби.

Існує декілька різновидів цієї технології.

Варіант технології №1. Виготовлення форми плоского друку фор­муванням друкувальних елементів на гідрофільному папері або полі-ефірній плівці лазерним принтером.

Застосовують комп’ютер, оснащений програмами для верстання та спуску полос і принтер. Правильний спуск полос забезпечують спеціальні програми, які передбачають розміщення на формі техно­логічних полів, що входять у формат друкування і необхідні для встановлення позначок (хрестів) суміщення, міток для обрізування і фальцювання аркуша та шкал контролю друкарського процесу. При­кладом можуть слугувати програми електронного спуску полос Impostrip фірми Ultimate, Impress або програма SТRІР ІТ, яка пра­цює у будь-якій операційній системі у комп’ютерах як РС так і Мас .Застосовують комп’ютер, оснащений програмами для верстання та спуску полос і принтер. Правильний спуск полос забезпечують спеціальні програми,які передбачають розміщення на формі техно­логічних полів, що входять у формат друкування і необхідні для встановлення позначок (хрестів) суміщення, міток для обрізування і фальцювання аркуша та шкал контролю друкарського процесу. При­кладом можуть слугувати програми електронного спуску полос Impostrip фірми Ultimate, Impress або програма SТRІР ІТ, яка пра­цює у будь-якій операційній системі у комп’ютерах як РС так і Мас .

Зображення на формному матеріалі формують лазерним прин­тером. Такий принтер є універсальним, бо може застосовуватись як для одержання коректурних відбитків, так і виготовлення форм; є високопродуктивним, надійним і недорогим. Після створення друкува-пьних елементів формну основу гідрофілізують або підсилюють гід­рофільні властивості ослаблені чи втрачені при одержанні зображення.

Репродукційно-графічні пока-чники таких форм значно поступа­ються традиційним у першу чергу через неоднакову щільність країв і центру друкувальних елементів. При друкуванні необхідні спеціальні зволожувальні розчини. Виникає необхідність узгодження форматів друкарських машин та принтера, на якому виготовляють форми. Фо-змат принтера повинен бути більшим за формат друкарської маши-

-ги, оскільки більшість принтерів залишають на краях паперу смугу, іка обмежує реальний розмір зображення.

При роздуковуванні використовують матеріал спеціально при-іначений для виготовлення форм. Зображення форми повинно бути дзеркальним при прямому плоскому друці, або прямим – офсетний їрук. Не рекомендуються контрастні шрифти кеглів 6 і 7 п, а лише )ублені гарнітури світлого накреслення. При невеликих кеглях (6-ІОп) виключається набір шрифтами жирного та напівжирного накре-:лення. У виданнях з “виворітками” (білий текст на чорному фоні) сраще застосовувати растрований фон (75%). Розміри плашок повин-п бути не більші за 2х3 см.

Технологія може успішно застосовуватись для виготовлення |)орм для машин, орієнтація подавання аркуша у яких співпадає з

•рієнтацією аркуша при виведенні з принтера. Наприклад, звичайні іринтери, які використовуються для одержання коректурних відбит-;ів, з друкарськими машинами з подаванням аркуша вужчою сторо-юю. При подаванні аркуша ширшою стороною (наприклад, машина ‘омайор, формату 450х370 мм) необхідні спеціальні принтери. Такі [ринтери мають покращені характеристики: забезпечують якіснішу радацію, відтворюють шрифти малих кеглів як прямого так і обер-геного зображення, друкують без полів та на збільшений формат фо-ми (АЗ+, А4+). Крім того, такі принтери комплектуються інтерпре-атором – мовою PostScript Level 2 (3), повним комплектом мережевих інтерфейсів для роботи у мультиплатформовому середовищі, оз’ємом для підключення зовнішнього SCSI-диску. Бажано застосо-увати рідкий тонер, який рівномірніше заповнює друковане зобра-:ення. Принтер повинен мати площинну аркушепротяжну систему ля беззгинного переміщення формного матеріалу, систему захисту ід статичної електрики та ефекту “стікання зарядів”. Прикладом можуть слугувати принтери серії Elite фірми GСС. Аналогічне устаткування випускає фірма ХАNТЕ. Наприклад, ла­зерний принтер Plate Maker II створений суто для виведення зобра­ження полос на полімерну основу Miraid. Максимальна роздільна здатність принтера – 1200х1200 сірі, формат виведення 306х635 мм, пам’ять – 16 Мб з можливістю розширення до 64. Якість зображення на поліестерових плівках Мугаігі покращують спеціальним олійним покриттям, яке заповнює проміжки між частинками тонера.

Розроблені інші, більш універсальні формні матеріали і техноло­гії. Наприклад, зображення на паперових офсетних формних пласти­нах Тессо може створюватись як на лазерному принтері так і у копі­ювальному апараті. Перед друкуванням форму достатньо змочити зволожувальним розчином.

Схема технологічного процесу виготовлення форм на паперовій основі (Policel, Tecco) із застосуванням лазерного принтера:

1. Підготовка файлів електронного спуску зверстаних полос видання та запис інформації у Post Script форматі.

2. Підготовка лазерного принтера до роботи (включення, перевір-а наявності тонера та завантаження гідрофільного паперу у лоток [ринтера).

3. Одержання прямого зображення полос на гідрофільному папе-іі (створення друкувальних елементів).

4. Хімічне та термічне оброблення форми для закріплення тонера а збільшення його оптичної щільності у спеціальному пристрої (на-риклад, Оепзіїопе 4600) та у термошафі.

5. Контролювання якості форми та видалення тонера вручну з рогалинних ділянок спеціальним розчином.

6. Пробивання отворів для приведення форми.

7. Закріплення форми у друкарській машині та зволожування її одою.

8. Друкування тиражу. Зволожувальні розчини для даного типу юрм – традиційні.

Форми, одержані за наведеною технологією, витримують тираж о 7000 відбитків.

Варіант технології №2. Виготовлення форм плоского офсетного руку за допомогою струминного принтера.

Технологія розроблена італійською фірмою Lastra із застосуван-ям спеціальної лінії Extrema Ink Jet.

Схема технологічного процесу:

1. Нанесення зображення чорною фарбою струминним прин-іром на копіювальний шар позитивної офсетної формної пластини, сий покритий прозорим полімером.

2. Загальне експонування (зображення, нанесене струминним зинтером, слугує маскою і захищає копіювальний шар від опромі-овання).

3. Зняття водою нанесеного струминним принтером зображення з отії разом з полімерним покриттям.

4. Проявлення копії.

5. Промивання форми водою.

6. Контроль якості форми.

7. Гідрофілізування прогалинних елементів.

8. Нанесення захисного колоїду.

9. Контроль якості.

10. Сушіння друкарської форми .

6.Зв’язок параметрів технологічного процесу виведення зо­браження з технічною характеристикою принтера.

Півтонові зображення, виведені на формну пластину принтерами раструють за допомогою RІР. Мінімальна роздільна здатність вивід­ного пристрою (принтера) для одержання друкарської форми – 600 крапок/ дюйм, максимальна – 2400. Не менш важливий фактор для принтера – кількість відтінків сірого, які він здатний відтворити. Од­на з вимог, яка ставиться до принтерів у поліграфії – наявність влаш­тованого оригінального інтерпретатора Adobe PostScript Level 2 (3), як такого, що є стандартом у видавничій галузі та підтримується усі­ма розробниками устаткуїння. Стандартне число градацій, визначе­не у PostScript – 256 відтінків. Принтери типу І ІР, Ерзоп відтворюють до 50 відтінків сірого, більш спеціалізовані типу Хante – 90-96 і тіль­ки спеціальні технології дозволяють досягти рівня більшого за 115-120 відтінків сірого.

Роздільна здатність вивідного пристрою (принтера) залежить від кількості відтінків сірого, або від “глибини крапки” (розрядності пристрою) і визначається

R=2.54КкерхЛ, (1)

де Л – поліграфічна лініатура растру, лін/см;

2,54 – коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

Ккер – число, що показує кількість елементів керування, які за­стосовуються у принтері для утворення растрової крап­ки (при кількості відтінків сірого 256 Ккер⁼ 16).

У свою чергу, число півтонів або “глибина крапки” – це кількість біт інформації, які надаються крапці при оцифровуванні зображення. 256 рівнів градації одержують при “глибині крапки” 8 біт (2⁸), 4096 рівнів – 12 біт і т.п. Але, оскільки не кожний принтер відтворює 256 градацій, зручніше користуватись формулою

R=(Г-1)х(2,54Л)², (2)

де Г – число градацій, які може передати принтер,

Л – поліграфічна лініатура растру, лін/см,

2,54 – коефіцієнт переведення сантиметрів у дюйми;

R – роздільна (паспортна) здатність принтера, dpi.

Наприклад, при градації рівній числу 120, максимальна роздільна здатність принтера при лініатурі растру 48 лін/см – 1330 dpi; при Г=96, R=1200 dpi, а для принтера типу НР IY Laser Master Win Printer 600 ХL при роздільній здатності 600 dpi можна одержувати зобра­ження по якості аналогічні до поліграфічних зображень з лініатурою растру 24-33 лін/см з можливістю передавання біля 75 відтінків сіро­го. Принтер з роздільною здатністю 300 гірі при відтворенні зобра­ження з лініатурою растру 24 лін/см може передати 25 градацій. Під­вищення лініатури зображення до 54 лін/см при R=300 dpi зменшує число градацій до 6, що недостатньо при відтворенні тонових зобра­жень. Отже, збільшення градації можливе тільки з одночасним рос­том як лініатури растру зображення , так і роздільної здатності вивідного пристрою (принтера).

Взамін лазерних принтерів. пропонують застосовувати при виготовленні фотоформ та форм, особливо, для трафаретного друку та для друкування газет струминні принтери. Більшість RІР струмин­них принтерів дозволяють працювати зі стохастичними растрами. Струминні великоформатні принтери (плоттери) застосовують тех.-нологіїо тришарового друку, згідно з якою кожна растрова крапка друкується у три проходи (принтер ENCAD) спеціальними чорнила­ми, непрозорими в УФ області (0=3,5 Б). При виведенні зобра­ження за допомогою струминного принтера-плоттера зі зростанням лініатури растру можлива втрата градації у темних ділянках. Для усунення цього – лініазують принтер, а для уникнення протиріч між лініатурою виведення і числом відтворюваних градацій користують­ся технологією Dithering (дробіння). Кожну комірку растру з низькою лініатурою (без сходинок) розбивають на дрібніші підкомірки. Кожна підкомірка може забезпечити відтворення потрібного числа градацій, тому растровий процесор керує всіма підкомірками разом. Підкомірки растрової структури не так помітні, як великі комірки низьколініатурного растру. Перевага цієї технології – відтворення однієї окремої крапки, що неможливе для насвітлювача. Для покращання відтворення градації застосовують також технологію псевдостохастичного растрування.

При недоліку інформації проблему вибору вирішуємо, покладаючись на чи випадки монетку. Ну а там уже, як доля розпорядиться – чи орел решка. На жаль, приблизно в таке ж положення попадають і багато поліграфістів, вибираючи необхідні видаткові матеріали. І якщо раніш у друкарень був невеликий вибір, то зараз купити будь-як матеріали не проблема. Інша справа — як у них розібратися. І тут виробничникам приходиться орієнтуватися в основному на зведення, почерпнуті з рекламних чи проспектів коротких анотацій, наданих фірмами-продавцями.

Усе це повною мірою відноситься і до прямопозитивным офсетних пластин. Коли переглядаєш публикуемую в журналах і проспектах інформацію, то не залишає відчуття, що усе написано по одному шаблоні. Наприклад, спробуйте (як часто пишуть під забавними малюнками-головоломками) знайти не десять, а хоча б одна відмінність у властивостях між аналогічними по тиражестойкости пластинами Agfa Ozasol P5S, Fuji VPS, Lastra Futura Oro, Kodak Polychrom Graphics EasyPrint чи PP3, Horsel Capricorn Gold, не говорячи вже про Plurimetal, EFY, Saverio Riff і багатьма іншими. У кращому випадку приводяться тільки дані по шорсткості і товщині анодируваного і копіювального шару. Тому, як правило, вибір такого досить дорогого і важливого матеріалу, як пластини ведеться примітивним методом проб і помилок: купив невелику партію, спробував зробити друковані форми і дивишся, що виходить. На жаль, такий підхід не дає гарантованого результату і надійності. У результаті вибираються далеко не самі придатні видаткові матеріали.

Однак у пластин є кілька основних характеристик, що і визначають їхню якість. Про ці характеристики ми і поговоримо. Далі по тексту будемо час від часу посилатися на офіційні дані аналітичних досліджень, проведених компанією Agfa у дослідницькому центрі у Висбадене в Бельгії (див. авт. довідку на с. 14). Пластини оцінювалися по довгому списку (15 пунктів) позначених властивостей, однак ми зупинимося на деякі, на мою думку, найбільш важливих.

6.1.Надійність і стабільність.

На початку поговоримо про надійність і стабільність. Відразу помітимо, що під цими поняттями мається на увазі незмінність усіх властивостей офсетних пластин, у тому числі часу копіювання, що дозволяє здатності, тиражестойкости, чистоти пробілів, широти інтервалів експозиції і прояви, коротше, усього ряду властивостей, що значаться на діаграмах. Причому маються на увазі стабільність властивостей пластин як у межах її площі, так і в межах пачки, партії і навіть наступних партій, випущених через рік. Уявіть собі, що, відкриваючи нову пачку з пластинами, Ви не упевнені, що вона поведеться при копіюванні, чи прояві при печатці тиражу так, як завжди. Процес офсетної печатки і так не простій. Будь-якому виробничнику знайомі постійні суперечки між працівниками формного цеху і друкарями про причини шлюбу і те, як важко часом у них розібратися. У випадку нестабільності пластин не тільки сам процес стає непередбаченим — можуть виникнути технологічні збої, що обійдуться дуже дорого.

Нехай мене вибачать читачі «за високий штиль», але стабільність і надійність — от на що треба молитися в сучасному виробництві. Без надійності устаткування і матеріалів неможливо грамотно і з мінімальними утратами вибудувати технологічний цикл. Для цієї мети розроблені різні жорстко регламентовані стандарти, наприклад, ISO і інші. Я не говорю вже про необхідність стабільності при впровадженні таких «просунутих» технологій, як система керування кольором з побудовою ICC-профілів. Ці якості важливі завжди, для будь-якого підприємства, але особливо коштовні вони для великих друкарень з їхнім різноманіттям друкованого устаткування, форматів пластин, твердими строками виконання замовлень.

Якщо судити по діаграмах, лідером серед пластин описуваного класу по надійності і стабільності є Agfa Ozasol P5S. Досить близько до них підходить тільки Fujifilm VPD.Всі інші пластини помітно відстають. Треба помітити, що це приблизно погодиться і з тими практичними даними, що автор напрацював на практиці.

Аналіз пластин різних фірм показує, що стабільність залежить не тільки від технологічного рівня виробника (зроблене устаткування, лазерний контроль та інше), воно зв’язано і з іншими властивостями. Причому все це легко з’ясовно. Наприклад, чим вище світлочутливість, тим нижче стабільність копіювальних властивостей. Звичайно, це не правило, а скоріше, тенденція, тому що технологія виготовлення пластин розрізняється. І все-таки, вибираючи пластини більш високої світлочутливості, приготуйтеся до того, що для різних партій час копіювання може відрізнятися і прийдеться час від часу проводити додаткові калібровані заходи. Менш світлочутливі пластини в цьому відношенні надійніше.

7.Офсетний друк без зволожування

Винайдення способу офсетного друку без зволожування стало одним з найважливішіх етапів у вдосконаленні друкарського процесу. Фундатором методу вважається амерканська компанія DIC Americas. Вже за кілька років після відкриття методу чимало виробників друкарського обладнання („Heidelberg”, „MAN Roland”, „Didde”, „A.B.Dick”, „Komori”, „Metronic” тощо) випустили моделі для роботи новим способом.

Останнім часом розробленно стабільні технологічні системи, що забезпечили впровадження способу з використанням аналового відтворення зображення.

Офсетний друк без зволожування поєднує особливості глибокого друку – неперевершеного щодоякості поліграфічної продукції – з відомими перевагами офсетного. Його особливості полягають також у конструкції формних пластин (друкувльні елементи розташовані нижче проміжних).

Актуальність і перспективність способу підтверджується створенням Європейської асоціації друку без зволожування (EWPA).

7.1.Основи технологічного процесу офсетного друку без зволожування

У традиційному офсетному друці в зоні друкарського контакту наявні два полярні рідкі середовища – фарба й зволожувальний розчин, взаємодія між якими робить процес друкування нестабільним.

На рисунку 1 показана друкарська форма для традиційного офсетного друку. Вона складається з декількох шарів, основні з яких – зернена або анодована поверхня алюмінієвої пластини та шар діазосполук, отриманий після задубленого фоточутливого покриття. Перший шар у пластин деяких виробників складається ще з декількох підшарів (наприклад, у англійських Spectrum або німецьких Ozasol це алюмінієва підкладка, зернений і анодований підшарки). Під час друку зволожувальний розчин змочує нерівну поверхню алюмінію та відштовхується від маслянистої поверхні діазосмол. Фарба ж, навпаки, добре лягає на верхній шар друкувльних елементів і не може потрапити на змочену поверхню пластиниДосить дрібні друкувльні елементи через велике поверхневе натягнення зволожувального розчину повністю покриваються водяною плівкою. А насичені ділянки зображення з незначними проміжками між друкувальними елементами, в свою чергу, не можуть втримати потрібну кількість вологи. Це спричиняє нерівномірне розподілення фарби на відбитку внаслідок нерівномірної в’язкості фарб.

Тому в офсетному друці нормальним вважається дотримання растра з 4- та 96-відсотковим заповненням, шо не забезпечує ідеальної якості. Технологічна дисципліна, підтримка потрібного складу зволожувального розчину, контроль його кислотності, жорсткості й електропровідності води поліпшують становище, але лише певною мірою.

Тому вже близько чотирьох десятиліть науковці намагаються створити друкарську форму, на поверхні якої практично на одному рівні були б розміщені ділянки з різними поверхневими властивостями. Основні проблеми винкають з розробкою матеріалів для проміжних елементів, які б не вступали у фізико-хімічну взаємодію з фарбою без попереднього зволожування. З усієї палітри матеріалів, що задовольняють цим вимогам, експериментально був обраний клас кремнійорганічних полімерів.

Розглянемо типову будову друкарської форми офсетного друку без зволожування (рис.2). Її нижній шар теж алюмінієвий або зроблений з іншого жорсткого матеріалу, що зберігає свої розміри під час розтягнення. Зверху на пластину нанесений полімерний шар, що добре втримує фарбу. В якості верхнього шару використовується силіконове покриття, що відштовхує фарбу. Створені навіть такі чутлиі до УФ-випромінювання матеріали з вмістом силікона, які дозволяють працювати як за негативною (під дією випромінювача задублюються друкувальні елементи, а потім під час проявлення змивається все зайве), так і за позитивною технологією (випромінювання руйнує фотошар, який потім змивається проявними реактивами).

Отже, під час друкування офсетним друком без зволужування замість п’яти поверхневих контактів (зволожувальний розчин – алюміній, зволожувальний розчин – діазосполука, фарба – алюміній, фарба – друкувальний елемент, зволожувальний розчин – фарба) відбуваються лише два: фарба – друкувальний елемент, фарба – полімерне покриття. Це значно спрощує друкарський процес. Спеціальна фарба утримується на полімерній поверхні друкувальних елементів, а ділянки з вмістом силікона, що злегка підносяться, запобігають потрапленню фарби на проміжні елементи. Саме цим і пояснюється можливість збільшення лініатури растра з підвищенням якості друку. Тиражестійкість друкарських форм, виготовлених на основі цих пластин, сягає до 200 тис. відбитків.

Для роботи з друкарськими формами офсетного друку без зволожування використовується стандартне обладнання:традиційна копіювальна рама зі

звичайною ультрафіолетовою лампою та звичайні проявні процесори. Форми сухого офсету не потребують гумування. Проте слід часто змінювати реактиви для проявлення, використовувати якісні хімічні речовини для очищення цих форм на друкарській машині й консерванти.

Нині випускаються пластини для офсетного друку без зволожування всіх поширених форматів, завтовшки 0,15-0,35 мм. Двома основними виробниками таких пластин є японські фірми „Toray” і „Konica”. Розроблені також форми для офсетного друку без зволожування з використанням УФ-сушарки.

Системи Toray Waterless фірми „Toray Industries INC.”

У фотомеханічному способі виготовлення друкарських форм на алюмінієву основу з копіювальним шаром додатково наносять шар полісилоксанового каучуку. В копіювальній рамі здійснюють експонування та проявляють копію в стандартному проявнику. З незадублених ділянок форми полісилоксановий шар видаляється разом з копіювальним шаром і на цьому місці утворюються друкувальні елементи. Вадою цього методу є обов’язкова наявнісь мікропор у каучуковому покритті для проникнення проявного розчину до копіювального шару, що може зменшитизносостійкість проміжних елементів друкарської форми.

Така технологія досить давно застосовується японською фірмою „Toray”, яка у 1977 році створила систему Toray Waterless. Система включала попередньо сенсибілізовані пластини Toray Waterless Plate мають багатощарову конструкцію: підкладка із зерненого алюмінію, світлочутливий шар на основі діазосполук, шар олеофобного силіконового каучуку завтовшки декілька мікрон і тонка захисна поліетилентерефталантна плівка.

Фірмою розроблений метод виготовлення форм позитивним способом копіювання на пластинах Toray Waterless Plate, оснований на фотоіндукційній адгезії між шаром силіконової гуми й сввітлочутливим шаром; експонування здійснюється через захисну плівку. При цьому на освітлених ділянках посилюється адгезія між світлочутливим шаром і шаром силіконової гуми, відбувається процес фотоадгезії – утворються зв’язки між двома шарами – світлочутливим та силіконовим.

Світлочутливий шар містить фотополімеризаційноздатні вінілові мономери, в молекулах яких є гідрооксигрупи. Під час нанесення на цей шарневулканізованого силіконового шару, що має елементи з поперечними зв’язками, відбувається вулканізація. На межі між двома шарами елементи з двома поперечними зв’язками вступають у реакцію згідрооксигрупами світлочутливого шару. Під час експонування гранична зона твердіє і, таким чином, утворюються проміжні елементи форми.

Експонування здійснюється на звичайному устаткуванні. Час експонування за допомогою ртутної лампи потужністю 3 кВт становить 60-120 сек.

Зняття силіконового з непроекспонованих ділянок здійснюється в проявних щіткових машинах. На експонованих (проміжних) ділянках шар залишається. Друкувальним елементам відповідає відкритий фотополімерний шар.

При негативному способі копіювання світлочутливий шар підлягає фотолізу, який викликає руйнування експонованих ділянок силіконового шару, що знаходиться над ним.

На міжнародній виставці „Drupa 2000” фірма „Toray Industries Inc” представили пластини Toray Waterless Plate з новими виробничими характеристиками.

Пластини Toray мають високу роздільну здатність, забезпечують якісну градаційну передачу та високу оптичну щільність відбитків.

Дефомація друкувальних елементів на формі не перевищує 6-7%, що значно менше, ніж у традицйійному офсетному друці.

Форми забезпечують ввідтворення растрових градацій у діапазоні відносних площ растрових цяток від 2 до 98%.

Відомі також друкарські форми для офсетного друку без зволожування фірм „Fuji Foto Film Co”, „Hoeglist.AG”, які запантували свої винаходи.

Системи з використанням стандартних світлочутливих композицій

За другим варіантом друкарську форму, отриману стандартним методом, покривають шаром кремнійорганічного каучуку. Потім, за допомогою органічних розчинників, на ділянках друкувальних елементів видаляють копіювальний шар разом з верхнім органічним покриттям. Цей спосіб приводить до збільшення кількості технологічних операцій у порівнянні з першим варіантом.

На поверхню формної пластини наносять композицію, до складу якої входять світлочутливі складники та полісилоксановий полімер. Під час експонування в результаті дії світла відбувається структуризація полімерного шару. Ділянки, що не зазнали перетворень, вимиваються в процесі проявлення. Цей метод застосовується фірмою „ЗМ” та вимагає спеціального добору компонентів композиції, оскільки кремнійорганічні сполуки мають дуже низьку хімічну активність і практично не змішуються з основними світлочутливими сполуками.

Фірма „ЗМ” (США) ще на початку 80-х років розробила систему виготовлення форм для офсетного друку без зволожування Driography. Система включала попередньо сенсибілізовані пластини Dry Plate зі світлочутливим діазошаром, прозорим силіконовим шаром та захисною плівкою; технології виготовлення форм і друкування.

Друкування способом Driography здійснювалося на звичайних офсетних машинах з відключеним апаратом для зволожування. Тиражестійкість форм – 30-50 тис. відбитків.

Нестабільність характеристик пластин та фарб компенсувалася якістю друкування. На думку фахівців, для забеспечення незмочування проміжних ділянок були потрібні спеціальні фарби з високими когезійними властивостями.

8.Характеристика контрольних шкал.

Висока якість друкованої продукції можлива при умові відтво­рення усіх деталей фотоформи при виготовленні друкарської форми і оптимальному друкарському процесі. Оперативний контроль форм­них і друкарських процесів здійснюють за допомогою контрольних шкал, які дозволяють встановити об’єктивні показники якості на різ­них стадіях технологічного процесу .

В залежності від технології формного процесу шкали оператив­ного контролю поділяють на два типи: для аналогової технології (у вигляді фотоформ) та для технології прямого запису інформації з комп’ютера на формну пластину (в оцифрованому вигляді).

Характеристика, особливості будови та методика застосу­вання шкал оперативного контролю додрукарського процесу СПШ-К та РШ-Ф.

СПШ-К — півтонова шкала, призначена для визначення та конт­ролю часу експонування. Містить 10 полів з інтервалом 0,15 Б (від D1 = 0,15 Б до D10 = 1,5 Б і додаткове 11 поле зі щільністю D11 = 2,00 ± 0,1 Б. Поля розділені розмежувальними смугами з оптичною щільні­стю D 2,00 Б.

Правильність вибраного часу експонування контролюється за номером повністю проявленого поля шкали СПШ-К. На монометале­вих формах повністю проявленим полем вважають поле, яке не сприймає фарбу. Номер проявленого поля в залежності від типу пла­стин може бути різним. Переважно це 3-4 поля (0,45-0,60 Б) шкали СПШ-К.

Оптичні щільності полів шкали СПШ-К

РШ-Ф – призначена для оцінювання якості друкарської форми. Оперативне оцінювання можна здійснювати як візуально, так і з за­стосуванням засобів вимірювальної техніки. З її допомогою кількісно оцінюють спотворення растрових елементів у межах від 3 до 9%. Шкала РШ-Ф застосовується разом зі шкалою СПШ-К. Шкала РШ-Ф складається із 7 контрольних високолініатурних растрових полів (3+, 2+, 1+, 0, 1-, 2-, 3-) вписаних в низьколініатурний растро­вий фон і двох додаткових полів для контролю найсвітліших ділянок зображення (№4 – Sвідн = 2,6%; №5 -Sвідн = 4,3%; Л = 67 лін/см). Для визначення максимальних спотворень растрових елементів знаходять таке контрольне поле з числа основних, яке візуально зливається з низьколініатурним фоном, що пояснюється відносно більшими спо­твореннями високолініатурних растрових елементів у порівнянні з низколініатурним.

Шкала РШ-Ф

3+ 2+ 1+ 0 1- 2- 3-

Визначення оптимальної експозиції при виготовленні офсетних форм. Сучасні пластини плоского офсетного друку при відтворенні зображення з лініатурою 60 лін/см повинні забезпечувати на формі видільну здатність меншу за 10 мкм. Для визначення оптимальної експозиції шкали УОКА і РОСКА РМ8 розміщують емульсією до пластини та експонують так, щоб кожна наступна експозиція (час) була більшою за попередню у постійне число разів (ступінь прогре­сії). Такий ряд може мати один або два інтервали, наприклад, двоін-тервальний ряд – 10, 14, 20, 28, 40, 56, 80, 112… або одноінгерваль-йий – 1, 2, 4, 8, 16, 32… Найменша експозиція вибирається такою, щоб пластина була недоекспонованою, тобто у випадку позитивних пластин на полях шкали після проявлення залишався тонкий копію­вальний шар, а на негативних пластинах – плашки мають бути непо­вними, тобто частково зруйнованими. Найкраще відтворювання мікроліній буде у тому випадку, коли вони чітко читаються та розрізня­ються як окремо розташовані. Оптимальною вважається така експо­зиція, за якої відтворюються на одній ділянці як позитивні так і нега­тивні мікролінії. Оскільки тривалість експозиції для кожної наступ­ної пластини зростає, а ширина позитивних ліній зменшується, вони стають більш чіткими. На негативних пластинах спостерігається та­кий же ефект з відповідними лініями- На деяких марках негативних пластин одночасне відтворення позитивних і негативних ліній немо­жливе навіть за найменшого недоекспонування. У такому випадку за показник видільної здатності приймається ширина найтоншої окремо розміщеної прозорої лінії.

Новітні технологічні процеси внесли суттєві вдосконалення у методи виготовлення друкарських форм. Цифрові технології забезпечили мржливість обробки ілюстраційної та текстової інформації на компютері, полегшили трудомісткі процеси ретушування, маскування кольорокорекції тощо.

У технології “computer-tu-film” – з компютера на фотоплівку – традиційна фотоформа залишилася, але одночасно були розроблені й нові надійні джерела світла, про які давно мріяли технологи – лазери, ртутні лампи, лампи зонального випромінювання. Нові досягнення в галузі копіювальних шарів сприяли розробці новітьнього технологічного процесу – технології “computer-tu-plate”.

9.Преваги технології CTP.

Оскільки обладнання для технології є досить дорогим, для споживача цілком природньо задатися питанням: які ж переваги він отримає, інвестуючи кошти у цю технологію? Адже більшість підприємств вже має добре відлагоджений традиційний формний процес з використанням фотоформ. Устаткування для експонування та проявки, фотоматеріал і копіювальна рама коштують не так вже й дорого, а на ринку праці є висококваліфіковані фахівці, які можуть з ними працювати.

9.1.Що ж дає впровадження технології CTP?

• Скорочується тривалість технологічного циклу виготовлення друкарських форм (виключаються операції експонування та обробки фотоматеріалу, копіювання фотоформ на формні пластини й, у деяких випадках, обробки експонованих формних пластин). Ліквідація трудомісткого ручного монтажу плівок істотно впливає на тривалість усього виробничого циклу.спуск шпальт повного аркушу здійснюється на станціях електронного монтажу, тому проблеми, пов’язані з неточністю монтажу або помилками. Повністю виключені. У свою чергу, скорочення витрат часу на технологічний цикл забезпечує найшвидше повернення інвестицій, а також дозволяє до останнього моменту залишати відкритими публікації для розміщення рекламних матеріалів.

Якщо виробництво крупномасштабне (випуск щоденних багатошпальтових газет, особливо – повноколірних), то скорочення часу на додрукарську підготовку стає суттєвим аргументом на користь CTP. Актуальною стала ця технологія й для підприємств, що спеціалізуються на виготовленні аркушевої рекламної продукції.

• З виробництва виключаються фотовивідні автомати, устаткування для обробки фотоформ, копіювальне обладнання та хімікати, а це – економі виробничих площ, витрат на експлуатацію техніки і матеріалів, на електроенергію.
• Підвищується якість зоображення на друкарських формах завдяки зниженню рівня випадкових і систематичних прешкод, що виникають при експонуванні й обробці традиційних фотоматеріалів та копіюванні монтажів на формні пластини.
• Поліпшуються екологічні умови на поліграфічному підприємстві через відсутність хімічної обробки плівок, підвищується культура виробництва й удосконалюється організація технологісного процесу.
• Стандартизується та автоматизується технологічний процес, підвищується ефективність використаня друкарського обладнання.
• Скорочується чисельність пкрсоналу, хоча в наших умовах це поки що не має важливого значкння.

Вади технології CTP.

Однак, незважаючи на явні переваги технології CTP пред традиційною, швидке її освоєння для багатьох поліграфічних підприємств викликає труднощі через низку проблем.

• Якщо у виробництві використовуються друкарські машини великого формату (від А1 і більше), при впровадженні технології CTP потрібні значні початкові інвестиції. Пов’язане це з тим, що для повноцынного використання друкарської машини треба експонувати форми повного формату. Відповідно, придбання истеми CTP такого формату обійдеться недешево (не менше за 300 тис. у. о.). з одного боку, це означає тривалий термін окупності системи, з іншого – труднощі з одноразовим виділенням такої суми. Одночасно, маючи фотонасвітлювач навіть невеликого формату, можна вручну змонтувати будь-який спуск шпальт, а потім напорівняно недорогій копіювальній рамі виготовити форми повного формату. Для малоіорматної (до А2) продукції та друкарських машин пряме експонування економічно більш виправдано: ціновий діапазон устаткування становить 150-200 тис. доларів США.
• Значні проблеми спричяняє контроль будь-якого типу друкарських відбитків. Наприклад, отримання коректурного відбитка спуску шпальт великого формату надто складне, оскільки немає принтерів, які можуть забезпечити їхнє виведення навіть форматом А2. доводиться роздруковувати шпальти на принтері форматом А3 з великим зменшенням , що не завжди прийнятно, оскільки при зменшенні в 4-5 разів звичайний текст перестає читатись. Для превірки можна роздруковувати кожну сторінку видання окремо, алі використання іншого растрового процесора (архітектура растрових процесів, що використовуються в принтерах, ФВА і системах CTP, як правило, суттєво різниться ) може бути причиною появи помилок, які виявляться тільки на формі. Крім того, посторінкове роздруковування не дає змоги конролювати виконня таких операцій, як установка спуска шпальт, обрізних, фальцювальних та інших міток, шкал контролю друку тощо. Якщо при виведенні фотоформ великого формату можливий візуальний контроль, те читати друкарську форму незручно ,оскыльки зображення на ный не контрастніше. Проконтролювати отриману форму можна або на прободрукарській машині, що економічно досить ризиковано. Бу-яка неточність, помічена на відбитку, призводить до повторення всіх технологічних операцій, і, як наслідок, до підвищення собівартості додрукарської підготовки (повторне еспонування фотоформ обходитися дешевше). Томові при викорстанні системи CTP потрібна уважніша робота всіх ланків технологічного ланцюжка, особливо оператора з підготовки до виведення. Часто всі це може перекреслити повністю економію години, пов’язаною з ліквідацією стадії виготовлення фотоформ.
• Отримання кольоропроби в технології CTP також не просте. Виводити можна хіба що цифрову кольоропробу. Це, як відомо, не дає достовірного уявлення про кінцевий результат.
• У технології CTP додрукарська підготовка має здійснюватися значно прискіпливіше, ніж у традиційній. Друкарська форма винна містити всі потрібні елементи зображення в тому порядку, у якому смороду мають бути на папері. Треба створити повний спуск шпальт, встановити всі мітки обрізки й фальцювання, розмістити шкали конролю друкарського процесу. Завдання це не просте, тому кваліфікація оператора має бути високою, бо його помилки дорого коштуватимуть.

10.Вибір способу друкування.

Офсетний спосіб друку все більше використовується при тиражуванні ілюстрованих художніх видань. Це тому, що офсетний (непрямий) метод переносу фарби на матеріал має ряд переваг порівняно з прямим контактним. Пружно-еластична ланка різних розмірів або геометричної форми дає змогу друкувати на рулонних та аркушевих матеріалах різної товщини і конфігурації, а також залежно від типу друкарської форми офсетний спосіб друку має різні техніко-економічні показники, а значить і неоднакові впровадження у виробництво.

Враховуючи перелічені можливості офсетного способу друку та технічну характеристику видання доцільно проектувати друкування видання саме офсетним способом друку.

11.Вибір типу друкарської машини та складання схеми друкування.

Для друкування продукції згідно завдання проектується офсетна аркушева друкарська машина фірми ADAST моделі Dominant 745.

Машина Dominant 745 – призначена для друкування високоякісної продукції.

Стандартні приналежності

– передній упор з роликами
– двосистемна голівка самонакладу
– форгрейфер з роликами (комір)
– плівкова система зволоження з циркуляцією ADAST
– формний циліндр зі швидким затиском форми
– програмована система керування FANUC
– лічильник відбитків з попереднім настроюванням тиражу
– повітряний компресор BECKER T 3.60
– противідмарювальний пристрій PRINTAX
– вивідний пристрій із пневматичним розгладженням аркушів
– високий аркушевивідний пристрій
– пристрій для друку з переворотом

12.Вибір доцільних технологій формних процесів, устаткування та матеріалів.

Важливо розуміти, що абсолютно ідеальних пластин, швидше за все, поки ще немає. І для різних чи підприємств різних задач окремі марки пластин можуть виявитися більш кращими, чим лідери ринку. Наприклад, якщо у Вас на підприємстві не досить висококласне копіювальне устаткування і виявляти пластини Ви предпочитаете саморобними розчинами, що виявляють, з лугу і силікату натрію і не в проявочной машині, а в кюветі губкою, то дуже може бути, що самою головною характеристикою пластини виявиться ширина інтервалу експозиції і проявлення.

Рис. 1. Шкала контролю копіювального шару

При оперативному виробництві (наприклад, газетному) чи недостачі копіювальних рам визначальним може виявитися висока світлочутливість, тобто швидкість, за якої пластина може бути проэкспонирована. Якщо в пластини висока світлочутливість, то час її експонування нижче, і отже, друковану форму можна виготовити швидше.

Якщо друкарня в основному друкує высоколиниатурные роботи з легкими чи тлами стохастическим растром, для неї головним стає гарна здатність пластин, що дозволяє. Утім, дозволу, як і пам’яті в комп’ютера, ніколи не буває занадто багато. Про цю корисну властивість варто поговорити окремо.

Для друкування невеликих тиражів важливою умовою стає час (швидкість) виходу друкованої машини на баланс фарба-вода, і отже, дуже важливо як швидко з конкретною пластиною машина на цей баланс виходить.

РР1 фірми “Polychrome POAP” – це монометалева, заздалегідь очутливлена позитивна офсетна пластина на AL основі.

Підготовка поверхні основи включає електрохімічне зерніння з оксидуванням та наповненням оксидної плівки, створення спец гідрофільного підшару.

Середня величина мікронерівностей поверхні алюмінію складає 0,4 – 0,7 мкг, оптимальна маса 1м анодованої плівки – 2,7г (±15%), оптимальна маса 1м копіювального шару становить 1,9 – 2,1г.

Показник світлочутливості пластин РР1 у 1,5 – 2,0 разів вищий, порівняно з УПА-1, що сприяє скороченню часу експонування. Тиражостійкість сягає 80 – 100 тис. відбитків. По технічній характеристиці пластина призначена для книжково-журнального друку і образотворчої інформації:

Технологічна характеристика форм для друкування видання .

Показник	Основна пластина
	РP1
1	2
Спосіб друкування Тип форми, метод виготовлення Фірма виробник Основна форма Тип фото чутливого шару Принцип утворення прогалиних та друкувальних елементів Тиражостійкість, тис. прим. Товщина оксидної плівки, мкм Мікроморсткість прогалиних елементів, Ra, мкм Кількість зерен на 1 мм	офсет монометалева офс. форма позитивного копіювання Polychrome POAP алюміній на основі ОНХД фотодиструкції 80 2,7 0,4 6

13.Основні показники якості монтажу фотоформ

14.Основні показники якості форм плоского офсетного друку.

Показник якості	Номінальне значення показника	Допуск Рmax…… ……Pmin	Спосіб контролювання, ЗВТ
1	2	3	4
Спотворення градації, Sвкд, % Повнота проявлення копії Спотворення штриха по ширині меншій 1 мкм, % більшій 1 мкм, % Зміна контрасту шрифта, % Найменший розмір растрових точок у світлих ділянках, Sвкд, % Різнотовщинність форм одного комплекту, мм Адгезія копіювального шару, бали Роздільна здатність, R, мм Видільна здатність, L, мкм Олеофільність друкувальних елементів, Q, град. Гідрофільність прогалиних елементів: а) після проявлення б) після гідрофілізування Тиражостійкість, тис. від. Шорсткість прогал. елем., Ra, мкм	6,6 повністю проявленні поля з Омк =0,45 – 0,66 8,0 2,5 35 2,5 ± 0,04 1 25 10 110 43…57 10 50…75 0,6	не > 9 – – – 40 2,7 – 2 20 – ± 5 ± 5 ± 2 40 ± 0,2	1) Візуально РШ-Ф ТУ 29.01 – 7 – 86 2) Вимірювальний мікроскоп (ПМТ – 3) 1) Шкала СПМ-К за ТУ 29.01 – 100 – 83 2) Лупа 10Х, ГОСТ 7594 – 75 ПМТ – 3 ПМТ – 3 1) Візуально, шкала РШ-Ф, ТУ 29.01-7-86 2) ПМТ – 3 Мікрометр, ГОСТ 6507-78 Метод сітчастих надрізів, ГОСТ 15140 – 76 Міри, ГОСТ 2819 – 68, мікроскоп МБС Тест-об’єкт, ПМТ – 3 Вибіркове змочування, шприц за ГОСТ 22957-78 Те саме При друкуванні Профілограф, еталон.

15.Блок – схеми технологічних процесів формного виробництва.

Монтаж фотоформ

(монтажний стіл)

Контроль якості монтажу

та ЗОП

Підготовка копіювальної рами

до роботи (коп. рама EM 1187)

Експонування (пласт. PP1)

Обробка форми:

– проявлення і очищення

– відсмоктування проявника

– двостороннє змивання

– коректура форми

– висушування

– консервування

(процесор SM 90)

Контроль готових форм

Передача форм в друкарський цех

16.Макети розміщення текстових та ілюстраційних елементів на формі для друкування основної частини видання та його додаткових елементів.

На рисунок монтажу основної частини наносимо наступні позначення та елементи:

1 – напрям волокон у паперовакумі;

2 – лінію-межу притискних клапанів;

3 – центральні лінії;

4 – лінії поділу аркуша на елементи;

5 – хрести-мітки;

6 – автоматна мітка;

7 – мітка замовлення;

8 – аркушева мітка;

9 – мітки фальцювання;

10 – шкали оператив контролю;

11 – шкали візуального контролю;

12 – обрізні мітки;

17.Розрахунок завантаження формного виробництва.

Виробнича програма з монтування фотоформ

Виробнича програма з виготовлення друкарських форм

обкладинка

форзац

Для палітурки тип.5 вибираємо трафартний спосіб друку. Машина ЛПТ-2, призначена для друкування на палітурці.

18.Маршрутно – технологічна карта процесів виготовлення трафаретної друкарської форми.

19.Маршрутно – технологічна карта процесів виготовлення форм офсетного друку.

20.Технічна характеристика вибраного устаткування для реалізації оптимального варіанту.

Для експонування на ЗОП запроектовано копіювальну раму фірми Lastra моделі ЕМ 1187.

ЕМ 1187 – це високотехнологічне обладнання, яке відрізняється простотою експлуатації і забезпечує точність і надійність. Управління можливе в ручному й автоматичному режимі. Ручне управління дозволяє переривати автоматичний цикл після кожної фази і можливість контролювати обладнання 2-ма різними вакуумами.

Обробку формних пластин проектом пропонується здійснювати на процесорі SM 90. ємності цього процесора виконані із матеріалу стійкого до кислого середовища, наружної ємкості виконані із скловолокон, алюмінієва основа, фільтри із нержавіючої сталі, електронна система керування, всі з’єднання захищені від води.

21.Список використаної літератури.

1. Пашуля П. Л. Основи метрології, стандартизації і сертифікації. Якість у поліграфії. – К.: УЗМН, 1997.
2. Современное допечатное оборудование // Lastra.
3. Справочник технолога-полиграфиста. 4.1. Наборные процессы. – М.: Книга, 1981.
4. Грабовська А., Костенко Т. Офсетний друк без зволоження// Друкарство.-2001.
5. Предко Л. С., Пашуля П. Л., Лемик С. О., Листвак Б. І. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни “Технологія виготовлення друкарських форм”. – Львів.: УАД, 1997.
6. Гилянсон П. Г. Справочник художественного и технического редактирования. – М.: Книга, 1988. – 528с.
7. Технология изготовления печатных форм / Под ред. Шеберстова В. Н. – М.: Книга, 1990. – 224с.
8. Ярема. С.М., Карплюк В.А., Мельнічук С.І., Прокопчук Р.С. Офсетний друк.- Київ: ХаГар, 2002.
9. Правкин С. Офсетние пластины // Полиграфист и издательство.-2002.-№6.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter