Міністерство освіти та науки України
Кафедра біотехнології та
безпеки життєдіяльності
РЕФЕРАТ
З курсу «Цивільна оборона»
На тему: «Оцінка хімічної обстановки внаслідок аварії на
хімічно-небезпечному об’єкті з виливом небезпечних хімічних речовин»
Варіант №23 «А»
Виконала: студентка групи
Перевірив:
Дніпропетровськ
2007
ПЛАН
Вступ
1 Загальна характеристика небезпечних хімічних речовин
2 Терміни та визначення
3 Вплив метеоумов на поведінку небезпечних хімічних речовин в атмосфері
Глава І Довгострокове (оперативне) прогнозування наслідків можливої
аварії на хімічно небезпечному об’єкті з виливом
небезпечних
хімічних речовин
Глава ІІ Визначення характеру небезпечних хімічних речовин, засобів
захисту та відповідних дій при аварії на залізничному
транспорті з
виливом НХР (аварійна карточка)
Заключна частина
1 Організація оповіщення у надзвичайних ситуаціях
2 Дії працівників та керівництва хімічно небезпечного об’єкту в разі
виникнення аварії
3 Висновки
ВСТУП
1 Загальна характеристика НХР
Небезпечні речовини можуть проникати в організм людини через органи
дихання, шлунково-кишковий тракт, а також шкірні покриви і слизисті
оболонки.
Дія НХР на організм людини обумовлена їх физико-хімічними властивостями.
Група хімічно небезпечних і шкідливих виробничих чинників по характеру
дії на організм людини підрозділяються на наступні підгрупи:
1. Загальнотоксичної дії – більшість промислових небезпечних речовин. До
їх числа можна віднести ароматичні вуглеводи (бензол, толуол, ксилол,
нітробензол, анілін і ін.). Великою токсичністю володіють
ртуть-органічні з’єднання, фосфорорганічні речовини.
2. Дратівливою дією володіють кислоти, луги, а також хлор- фтор- сіро- і
азотовмістні з’єднання (фосген, аміак, оксиди сірки і азоту,
сірководень). Всі ці речовини об’єднує те, що при контакті з
біологічними тканинами вони викликають запальну реакцію, причому в першу
чергу страждають органи дихання, шкіра і слизисті оболонки очей.
3. До сенсибілізующим відносяться речовини, які після щодо нетривалої
дії на організм викликають в ньому підвищену чутливість до цієї
речовини. При подальшому навіть короткочасному контакті з цією речовиною
у людини виникають бурхливі реакції, що найчастіше приводять до шкірних
змін, астматичних явищ, захворювань крові. Такими речовинами є деякі
з’єднання ртуті, платина, альдегіди (формальдегід).
4. Канцерогенні речовини, потрапляючи в організм людини, викликають
розвиток злоякісних пухлин. В даний час є дані про канцерогенну
небезпеку для людини порівняно невеликої групи хімічних сполук, що
зустрічаються у виробничих умовах. До їх числа перш за все відносять
поліциклічні ароматичні вуглеводні, які можуть входити до складу сирої
нафти, але в основному утворюються при термічній (вище 350°) переробці
пальних копалин (кам’яного вугілля, деревини, нафти, сланців) або при
неповному їх згоранні.
Найбільш вираженою канцерогенною активністю володіють 7,12-дилитил
без(а) – антрацен; 3,4-бензапирен, 1,2-бензантрацен. Канцерогенні
властивості властиві і продуктам нафтопереробної і нафтохімічної
промисловості (мазуту, гудрону, нафтовому коксу, бітумам, маслам, сажа).
Канцерогенними властивостями володіють ароматичні аміни, що в основному
є продуктами аніліно-фарбової промисловості, а також пил азбесту.
5. Отрути, що володіють мутагенною активністю, впливають на генетичний
апарат зародкових і соматичних кліток організму. Мутації приводять до
загибелі кліток або до функціональних змін. Це може викликати зниження
загальної опірності організму, раннє старіння, а в деяких випадках важкі
захворювання. Дія мутагенних речовин може позначитися на потомстві (не
завжди першого, а, можливо, другого і третього поколінь).
Мутаційною активністю володіють, наприклад, етіленамін, уретан,
органічні перекиси, іприт, оксид етилену, формальдегід, гидроксиламін.
6. До речовин, що впливають на репродуктивну функцію (функцію
відтворення потомства), відносять бензол і його похідні, сірковуглець,
хлоропрен, свинець, сурму, марганець, отрутохімікати, нікотин,
етіленамін, з’єднання ртуті.
Існують і інші різновиди класифікацій небезпечних речовин, наприклад, по
переважній дії на певні органи або системи організму людини, по основній
шкідливій дії (задушливі, дратівливі, нервові (нейротропні), кров’яні
отрути, печінкові), по взаємодії з ферментними системами, по величині
середньо смертельної дози.
По ступеню дії на організм людини всі шкідливі підречовини
підрозділяються на чотири класи:
1. речовини надзвичайно небезпечні (3,4-бензапирен, ртуть, свинець,
озон, фосген);
2. речовини високо небезпечні (оксиди азоту, бензол, йод, марганець,
мідь, сірководень, їдкі луги, хлор);
3. речовини помірно небезпечні (ацетон, ксилол, сірчистий ангідрид,
метиловий спирт);
4. речовини малонебезпечні (аміак, бензин, скипидар, етиловий спирт).
Слід мати на увазі, що і малонебезпечні речовини при тривалій дії можуть
при великих концентраціях викликати важкі отруєння.
Клас небезпеки речовини встановлюють по таблиці ГОСТ 12.1.007-76,
залежно від гранично допустимої концентрації (ГДК) в повітрі робочої
зони (мг/м3), середньої смертельної дози при введенні в шлунок
(міліграм/кг), середній смертельній концентрації в повітрі (мг/м3),
коефіцієнта можливого інгаляційного отруєння, зони гострої дії, зони
хронічної дії.
2 Терміни та визначення
Наведені терміни та визначення використовуються в Методиці прогнозування
наслідків виливу небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових
об’єктах і транспорті.
Небезпечна хімічна речовина (далі – НХР) – хімічна речовина,
безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре
чи хронічне захворювання або отруєння людей і завдати шкоди довкіллю.
Хімічно небезпечний об’єкт (далі – ХНО) – промисловий об’єкт або його
структурні підрозділи, на якому знаходяться в обігу одна або декілька
НХР.
Аварія з НХР – це подія техногенного характеру, що сталася на хімічно
небезпечному об’єкті внаслідок виробничих, конструктивних, технологічних
чи експлуатаційних причин або випадкових зовнішніх впливів, що призвела
до пошкодження технологічного обладнання, пристроїв, споруд,
транспортних засобів з виливом (викидом) НХР в атмосферу і реально
загрожує життю, здоров’ю людей.
Хмара НХР – суміш парів і дрібних капель НХР з повітрям в обсягах,
небезпечних для довкілля.
Первинна хмара НХР – це параподібна частина НХР, яка є в будь-якій
ємності над поверхнею зрідженої НХР і яка входить в атмосферу
безпосередньо при руйнуванні ємності без випару з підстильної поверхні.
Вторинна хмаоа НХР – це хмара НХР, яка виникає протягом певного часу
внаслідок випару НХР з підстильної поверхні.
Зона можливого хімічного забруднення (далі – ЗМХЗ) – територія, у межах
якої під впливом зміни напряму вітру може виникнути переміщення хмари
НХР з небезпечними для людини конценраціями.
Зона хімічного забруднення НХР – територія, яка включає осередок
хімічного забруднення, де фактично розлита НХР, і ділянки місцевості,
над якими утворилась хмара НХР.
Прогнозована зона хімічного забруднення – розрахункова зона в межах
ЗМХЗ, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.
3 Вплив метеоумов на поведінку НХР в атмосфері
Основними метеорологічними умовами, які впливають на поведінку
небезпечно хімічних речовин в атмосфері є: температура, тиск, хмарність,
вологість, опади, швидкість вітру, а також ступінь вертикальної
стійкості повітря.
Наведемо деякі приклади впливу метеоумов. На випаровування пари НХР
великий вплив має вітер, тому, в населених пунктах, лісах, на
перехрестній місцевості стійкість зараження ними буде вище, ніж на
відкритій. Чим вища температура, тим швидше відбувається дифузія
частинок НХР з повітрям, що приводить до швидкого випаровування.З одного
боку це добре, бо концентрація НХР зменшується, але з іншого боку – це
призводить до утворення більшої площі розповсюдження НХР. Якщо під час
аварії випадали опади у вигляді дощу, то це могло привести до того, що
деякі НХР можуть сполучатися з водою і утворювати похідні сполуки, які
стають набагато небезпечними.
Глава І
Довгострокове (оперативне) прогнозування наслідків можливої
аварії на хімічно небезпечному об’єкті з виливом цианістого водню
Завдання
На ХНО, який розташований на відстані 3 км від певного населеного пункту
є джерело хімічної небезпеки з ціаністим воднем кількістю 5 тонн в
певних виробничих умовах:
– Чисельність робочої зміни:максимальна–160 чол.,мінімальна–130 чол.
– Забезпеченність робочих протигазами – 60 %.
– Число мешканців населеного пункту – 800 чол.
– Число мешканців, що проживає в радіусі ЗМХЗ – 3000 чол.
Метеоумови:
– Швидкість вітру в приземному шарі – 1 м/с.
– Температура повітря – 20?С.
– Ступінь вертикальної стійкості повітря – інверсія.
Примітка:
– Азимут напрямку домінуючого в районі розміщення ХНО вітру –
135??, умовно заданий населений пункт знаходиться на осі
напряму
вітру.
– Умови виробничого процесу – розлив: «вільний».
Розрахунки
Ціаністий водень або синільна кислота являється важливим промисловим
продуктом та може бути отримана каталітичною взаємодією аміака, метану
та кисню повітря:
СН4 + NH3 H – C N
Синільна кислота – легколетюча рідина без кольору з запахом гіркого
мигдалю. Володіє слабкими кислотними властивостями К? = 4,9 · 10-10,
температура кипіння – t = 26,7 ?С, температура плавлення – t = 13,3 ?С.
Густина рідкої синільної кислоти при температурі 18 °С рівна 0,7 г/см3,
тобто вона легша за воду; з водою змішується у всіх відносинах, легко
розчинна в органічних розчинниках, фосгені. Пари синільної кислоти легші
за повітря. Максимальна їх концентрація при температурі 20°С – 873
міліграм/л. Висока летючість синильної кислоти дозволяє створювати
концентрації, що забезпечують швидку поразку живої сили. Ціаністий
водень використовується для виготовлення акрілонітрила, метилметакрилата
та ін. і являється сильною отрутою, що паралізує дихальні центри.
Отруєння синільною кислотою може відбутися при вдиханні її пари,
резорбції через шкіру отрути в газоподібному і рідкому стані, а також
при попаданні рідкої синільної кислоти в шлунково-кишковий тракт (із
зараженою водою або їжею).
При отруєнні через рот смертельною дозою синильної кислоти для людини є
1 міліграм на 1кг мас тіла людини.
1) Визначаємо глибину зони можливого хімічного забруднення:
– Гтаб.- таблична глибина зони забруднення, що береться із значення
глибини розповсюдження хмари забрудненого повітря хлором, яке відповідає
умовам, за яких виникла аварія з ціаністим воднем, і множиться на
коефіцієнт для даної речовини.
Гтаб.(хлор) = 12,8 км, К = 0,97, тоді Гтаб. = 12,8 · 0,97 = 12,42 км
– Гк – глибина зони з урахуванням значення коефіцієнта зменшення глибини
зони, з урахуванням умов розливу ціаністого водню.
Для умови розливу «вільно», Кз = 1, тоді:
Гк = Гтаб./ Кз = 12,42 км
– Гмакс. – глибина максимального значення переносу повітряних мас:
Гмакс. = 4 · V,
де V – швидкість хмари забрудненого повітря, яку вибираємо по таблиці
залежно від швидкості повітря та ступеня вертикальної стійкості повітря.
V = 5 км/год , тоді Гмакс. = 4 · 5 = 20 км
– Гмін. – глибина зони, яка дорівнює меншому значенню з Гмакс та Гтаб.
Отже, Гтаб.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
